1. Які основні постулати належать до кейнсіанської теорії?
Джон Мейнард Кейнс (1883–1946)– англійський економіст, державний діяч. Народився в родині професораекономіки. Закінчив Королівський коледж Кембриджського університету й зробив надержавну службу по справах в Індії.
В 1909 році виходить йогокнига «Індексний метод». З 1913 року Дж. Кейнс – секретар КоролівськогоЕкономічного суспільства, а потім член Королівської комісії з фінансів ігрошовому обігу Індії. В 1919 році Дж. Кейнс бере участь у Паризькій мирнійконференції, після чого виходить у світло його робота «Економічні наслідкиВерсальського мирного договору», принесла авторові світову популярність. З 1940року Дж. Кейнс стає радником британського казначейства, а 1942 року –членом Палати лордів і одержує титул баронета.
Дж. Кейнсом булирозроблені основи післявоєнних фінансових відношенні, які були прийнятіБреттон-Вудской конференцією й привели до створення Міжнародного ВалютногоФонду й Міжнародного Банку реконструкції та розвитку.
Методологія дослідження Дж. Кейнсаполягає в наступному:
– вчений створивоснови короткострокового макроекономічного аналізу – представив економічнуповедінку у вигляді функції з невеликим числом основних змінних; при цьому вінобмежився двома одиницями виміру – грошовою одиницею й одиницею праці;
– ввів у теоріюекономічної науки математичні моделі, засновані на взаємозв'язку невеликогочисла змінних; при цьому рівновага економіки зводилася до рівноваги товарногоринку, грошового ринку, ринку облігацій і т.д.;
– створив нову мовуекономічної теорії – ця мова зустрічається з невеликим числом мало мінливих укороткий період часу агрегатированих величин; з його допомогою вся економіказводиться до функціонування чотирьох взаємозалежних ринків (ринку ціннихпаперів і послуг, ринку праці, грошового ринку й ринку цінних паперів);
– Дж. Кейнс уважавцентральним в економічному процесі роль пропозицій; він затверджував, що количекають підвищення цін і господарське життя із цим, те цього цілком достатньо,щоб викликати на якийсь час підвищення цін, а коли очікування виправдовується,підвищення цін ще більш підсилюється;
– увів поняттяграничної ефективності капіталу – мес – як відношення очікуваного доходу відкапітального майна до ціни пропозиції цього майна; під останньою розумієтьсянайменша ціна, достатня для того, щоб спонукати виробника до випуску новоїдодаткової одиниці цього майна. Інакше кажучи, гранична ефективність капіталу євідношення прибутку, що доводиться на одиницю капітального майна, що зновувводиться в дію (основного капіталу), до відбудовної вартості цієї одиниці.
2. Теорія ефективногопопиту
Дж. Кеймс поставивзавдання досягнення економічних пропорцій між національним доходом,заощадженнями, інвестиціями й сукупним попитом. Вихідним пунктом є переконанняпро те, що динаміка виробництва національного доходу й рівень зайнятостівизначаються факторами попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. У теорії Дж. Кейнсасума споживчих витрат і інвестицій одержала назву «ефективного попиту».
Ефективнефункціонування економіки неможливе без повної зайнятості економічних ресурсів,в тому числі й трудових. Макроекономічна нестабільність проявляється також вколиванні рівня зайнятості трудових ресурсів, що проявляється в відхиленнірівня безробіття від його природного рівня.
Зайнятість– це діяльність громадян, пов’язана іззадоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовійабо іншій формі
Повна зайнятість означає використання всіх придатних дляцього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих,хто потребує оплачуваної роботи, тобто забезпечена зайнятість усіх, хто бажає іздатен працювати. Повна зайнятість є основою високоефективного використаннятрудового потенціалу суспільства.
Однак для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб працівникивикористовувались в найбільш необхідних виробництвах, з найбільшою віддачею.Тобто необхідна раціональна зайнятість. Якщо на виробництві надмірнакількість працівників, економіка втрачає свою ефективність. Тому сучаснаекономіка не може забезпечити 100% зайнятість.
Під повною зайнятістю розуміється ситуація, коли роботу мають всіхто може і бажає працювати. Вона відповідає природному рівню зайнятості.
Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати,то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушенозалишається без роботи.
Не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатисятим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить дохід. Тому наукавиділяє таку категорію, економічно активне населення– це населення,яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництватоварів і послуг. До економічно активних належать зайнятіта безробітні.
Зайняті й безробітні утворюють сукупну робочу силу.
Рівень зайнятості йнаціонального доходу, по Дж. Кейнсу, визначається динамікою ефективногопопиту. Зниження заробітної плати приведе не до росту зайнятості, а доперерозподілу доходів на користь підприємців. При зменшенні реальної заробітноїплати зайняті не кидають роботу, а безробітні не скорочують пропозиції робочоїсили – отже, заробітнаплата залежить від попиту на працю. Перевищення пропозиції робочої сили надпопитом народжує змушене безробіття. Повна зайнятість виникає тоді, коли рівеньспоживання й рівень капіталовкладень перебувають у деякій відповідності. За рахуноквиштовхування в ряди безробітних частини економічно активного населення досягаєтьсярівновага в економічній системі. Таким чином, у теорії Дж. Кейнса можливедосягнення рівноваги й при неповній зайнятості.
3. Державне регулювання
Держава повинна впливатина економіку, якщо обсяг сукупного попиту недостатній. У якості інструментівдержавного регулювання Дж. Кейнс виділив кредитно-грошову й бюджетнуполітики. Кредитно-грошова політика впливає на збільшення попиту через зниженняпроцентної ставки, полегшуючи при цьому процес інвестування. Вплив бюджетноїполітики очевидно.
Дж. Кейнс розробивпринципи організації міжнародної фінансової системи, які послужили основоюстворення Міжнародного валютного фонду. Ідеї такі:
– створення міждержавами клірингового союзу, який, за словами Кейнса, «повинен забезпечити,щоб гроші, отримані від продажу товарів однієї країни, могли бути спрямовані назакупівлю товарів у будь-якій іншій країні»;
– створенняміжнародної квазивалюти – відкриття рахунків усім центральним банкамкраїн-спільниць для покриття свого зовнішнього дефіциту; величина квазивалютизалежить від розміру квоти країни в зовнішній торгівлі.
Дж.М. Кейнсрозробив нову систему поглядів на розвиток сучасної ринкової економіки,відповідну новій обстановці, посиленню втручання держави в економічне життя,протиборству двох систем. У цих умовах були вирішені наступні завдання:захищено панування монополій, реалізована ідея про можливість подолання суперечностейринкової економіки, розроблена система відповідних практичних рекомендацій порегулюванню економіки, обгрунтована необхідність втручання держави в економіку.
Післявиходу в світ головної роботи Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості,відсотка і грошей» (1936) західні економісти заговорили про «нову» економічнунауку, про так звану «кейнсианську революцію». У основі теорії – ідеї провтручання держави в економіку з метою усунення кризових явищ, досягнення повноїзайнятості, підвищення темпів економічного зростання. Підкреслюється, щопрактична реалізація цих ідей може бути досліджена за допомогоюмакроекономічного методу, що припускає аналіз взаємозв'язку деяких сукупнихвеличин: національного доходу, інвестицій, споживання, накопичення. За основний чинник, щовпливає на економіку, вважається «ефективний попит», визначуваний розміраминакопичення і інвестицій. Затверджується, що держава повинна регулюватиефективний попит за допомогою кредитно-грошової і фінансової політики.Вирішальне значення надається стимулюванню приватних планових інвестицій, щодосягається шляхом проведення державної політики, направленої на помірнуінфляцію.
Даний напрямекономічній думці отримав свій подальший розвиток в теоріях «неокейнсианства»,«кейнсіанства» поста, «неокласичного синтезу».
4. Як на основі реальногоВВП обчислюється темп приросту обсягу виробництва?
На основі ВВПобчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп йогоприросту (Тп):
кейнс теорія попит
Тз = (ВВП у поточному році /ВВПр у базовому році)∙100;
Тп = ((ВВП у поточному році –ВВП у попередньому році) / ВВП у попередньому році)∙100.
5. Поліпшення добробутуспоживачів сприятиме зростанню сукупного попиту: так чи ні? Чому?
Так. Сукупний попитвідображає готовність держави, підприємств і споживачів придбати певний обсягнаціонального продукту. За своєю структурою він охоплює споживчий таінвестиційний попит, на які, насамперед, впливає рівень цін. Його підвищенняпризводить до зменшення попиту, який стримує виробництво. І, навпаки, зменшеннярівня цін підвищує попит і викликає збільшення обсягів виробництва. На сукупнийпопит, крім цінових факторів, впливають: на споживчий попит – рівень добробутунаселення, податків, інфляції; на інвестиційний попит – величина процентноїставки, податки з підприємств, технології, надлишкові потужності.
На сукупний попит діютьзміни в державних витратах, обсягах експорту та імпорту. Кожний з переліченихфакторів по-різному позначається на величині споживчого та інвестиційногопопиту.
Можна стверджувати, щомеханізм ділових циклів і фактори конґюнктури ринку взаємодіють в автоматичномурежимі. Коли доходи зростають, збільшується споживання, зростає сукупний попит,а відповідно активізується виробництво і зростає сукупна пропозиція. Якщосукупна пропозиція перевищує попит, то підприємства мають проблеми зреалізацією продукції, вони скорочують обсяги виробництва. Встановлюєтьсярівновага попиту і пропозиції.
Однак ця рівновага незавжди гарантує повну зайнятість, а забезпечення повної зайнятості можепризвести до збільшення попиту при обмежених природних, технічних ресурсах, щосвоєю чергою сприятиме зростанню цін та інфляційних процесів.
6. Як розглядаютьсяінвестиції у моделі «вилучення – ін'єкції»?
Дохідвід реалізації виробленої продукції можна одержати тільки після сплати податків:У = У–Т. Частинуцього доходу домогосподарства можуть заощадити.
Заощадженняявляють собою вилучення витрат з потоку «витрати – доходи»: S = Х – С
Споживаннязменшується і стає меншим за загальний обсяг виробництва. Викупити на ринку всювироблену продукцію стає неможливо.
Фірмиж не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційнимтоваром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиціїрозглядаються як ін'єкції (доповнення) витрат у потік «доходи – витрати», а це,в свою чергу, доповнює споживання. Отже, інвестиції являють собою компенсаціюна заощадження.
Якщо S
Якщо S > І, обсяг ВВП перевищуватимерівноважний рівень (7>7*).
Якщо S = І, обсяг ВВП збігатиметься зрівноважним рівнем (7=7*).
S = І означає, щовилучення засобів виробництва на заощадження повністю компенсуються ін'єкціямиінвестицій.
Цярівність визначає рівновагу ВВП.
Графічнорівновагу ВВП можна визначити у точці перетину кривої заощаджень S і плановихінвестицій І. У точці рівноваги А домогосподарства мають намір заощадитистільки ж, скільки підприємці бажають інвестувати.
Якщофактичний дохід перевищує рівноважний рівень, має місце тенденція до скороченнявиробництва.
Модель«вилучення – ін'єкції» подається у такій графічній інтерпретації:
/>
Рис. 1. Модель «вилучення – ін'єкції»
Якщофактичний дохід менший за рівноважний рівень, спостерігається тенденція дозростання виробництва.
7. Що означає точка (25%,25%) за моделлю Лоренца?
Длякількісної оцінки диференціації доходів використовують криву Лоренца.(Макс Лоренц – американський економіст (1876–1959 рр.)). По горизонталі тутвідкладена кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі – розподілнаціонального доходу між групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса(лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей, а лінії ОД-ДС –абсолютну нерівність. Абсолютна рівність в доходах веде до повної деградаціїнації, адже вбиває будь-який стимул до застосування виробничих факторів.
/>
Форма кривої Лоренца(крива ОАВС) відображає ступінь відхилення розподілу доходів від стану повноїрівності. Чим більше її відхилення від прямої ОС – тим більша нерівність урозподілі доходів.
Точка (25%, 25%) замоделлю Лоренца означає часткову рівність у суспільстві (25% населення має 25%національного доходу).
8. У 2004 р. Україні номінальний обсяг ВВП становить 200 млрд. грн., індекс цін (грудень догрудня попереднього року) дорівнював 120%, 2003 р. – базовий. Визначитиреальний обсяг ВВП 2004 р. з урахуванням індексу цін
Маємо для 2004 р.:
/>
9. Індекс цін у 2004 р.становив 110%, у 2003 р. – 120%. Обчислити темп інфляції у 2004 р.відносно 2003 р.
Длярозрахунку темпу інфляції з урахуванням індексів цін використаємо рівність: />, де It – індекс цін у поточному періоді,
It –1– індекс цін у попередньому періоді. Маємо:
/> (дефляція).
10. Економіка країнихарактеризується такими рівняннями (млрд. гр. од.)
/>
Розрахуйте рівноважнийдохід (млрд. грн. од.) та величину мультиплікатора автономних витрат.
Маємо:
/>
/>млрд. гр. од.
Мультиплікатор автономнихвитрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходуY перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат С.Він визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певногокомпонента автономних витрат: m = Y/С. Маємо: />
11. Очікуваний темпінфляції дорівнює 2,5%, фактичний рівень безробіття – 9%, природний рівеньбезробіття – 6%, шоки пропозиції – 1,5%. Коефіцієнт чутливості інфляції доциклічного безробіття – 20%. Визначити фактичний рівень інфляції за кривоюФіліпса
Вигляд кривої Філіпсаподано далі на рисунку 3.
/>
У вигляді формулифактичний рівень інфляції ІФ запишемо так:
/>,
де IО = очікуванийрівень інфляції, в – коефіцієнт чутливості інфляції до циклічногобезробіття, БФ – фактичний рівень безробіття, БП– природний рівень безробіття, е – шоки пропозиції. Маємо:
ІФ = 0,025 – 0,2 (0,09– 0,06) + 0,015 = 0,034, що дає 3,4%.
12.Експорт країнистановить 14 млрд. євро, імпорт – 16 млрд. євро. Визначити сальдо рахунку поточнихоперацій платіжного балансу
Маємо: сальдо рахункупоточних операцій платіжного балансу= 14 млрд. євро – 16 млрд. євро =–2 млрд. євро (пасивне).
Література
1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика:учебник. – М.: МГУ. – Изд-во «Дело и Сервис», 2000. – С. 222–245.
2. Ивашковский С.Н. Макроэкономика.Учеб. – М.: Дело. 2000. – С. 83–96.
3. Кондратьев Н.Д. Проблемыэкономической динамики. – М.: Экономика. 1989.
4. Луссе А. Макроэкономика:ключевые вопросы: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во «Питер», 1999. – С. 169–245.
5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс:принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1992. – С. 380–394.
6. Макроэкономика. Учебник /Общ. ред. Л.С. Тарасевича. – СПб.: Экономическая школа, 1994. – С. 181–211.
7. Радіонова І.Ф.Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон. 1996. – С. 193–231.
8. СавченкоА.Г., Пухтаєвич Г.О.,Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь. 1999. – С. 264–285.
9. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика.Глобальний подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – С. 560–636.
10. Семюелсон Пол П.,Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Перекл. з англ. – К.: Основи. 1995. – С. 322–328.
11. Фишер С., Дорнбуш Р.,Шмалензи Д. Экономика. – М.: Дело. 1993. – С. 580–595, 653–667.