Міністерствоосвіти і науки України
Дніпропетровськийаграрний державний університет
КУРСОВАРОБОТА
з предмету:
Мікроекономіка
НАТЕМУ: “Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградськоїобласті”
Виконаластудентка групи:
____________________
Перевірив:
____________________
Дніпропетровськ
2007
З М І С Т
1. Дослідження економіко-географічногоположення та природного потенціалу Знам’янського району Кіровоградської області.
Адміністративний склад району.
Особливості географічного положення районута їх вплив на економічний потенціал.
Коротка економічна оцінка природних умовта корисних копалин.
2. Аналіз демографічноїситуації Знам’янського району Кіровоградської області.
Аналіз тенденцій динаміки чисельностінаселення Знам’янського району Кіровоградської області.
Характеристика трудових ресурсів району.
3. Дослідженнямісця Знам’янського району Кіровоградської області в господарському комплексі області.
Характеристика основних напрямів розвиткупромисловості.
Визначення рівня розвитку сільськогосподарськоговиробництва.
Визначення ролі та місця району на економічнійкарті країни.
Проблеми та основні тенденції подальшогорозвитку економіки району.
4. Дослідженняекономічної ситуації в Знам’янському районі Кіровоградської області.
Загальна характеристика економічної ситуаціїв Знам’янському районі Кіровоградської області.
Напрями поліпшення екологічної ситуаціїв Знам’янському районі Кіровоградської області.
1. Дослідження економіко-географічногоположення та природного потенціалу Знам’янського району Кіровоградської області.
1.1. Адміністративний склад району
Щоб розкрити сутність дослідження економіко-географічногоположення Знам’янського району перш за все увійдемо у екскурс створення та становленняЗнам’янського району Кіровоградської області, тобто історії даного краю, щоб чітчемати уявлення про даний регіон.
Історія заснування Знам'янського району — від найдавнішихчасів до сучасності. Відомі і невідомі історичні події — минуле і сьогодення.
У 1949 р. в Чорному лісі, біля с. Богданівки, буловиявлене давнє городище, розкопки і дослідження якого провів професор О.І.Тереножкін.Від місцини розташування він назвав його Чорноліським. Передскіфська культура, однимз важливих центрів якої було городище, стала називатися чорноліською.
Чорноліська культура представляє перехідний часвід бронзового до залізного віку, охоплює значний етап історії країни (10 – п. п.7 ст. ст. до н. е.), характеризується орним землеробством, скотарством і розвинутимиремеслами, серед яких виділяється бронзоливарна справа. У 7 ст. до н. е. чорноліськіплемена опинилися під сильним впливом скіфської степової культури і стали основоюземлеробського населення Середнього Подніпров’я, названого Геродотом скіфами-орачами.На території Знам’янського району,в урочищі Кучерові Байраки, знаходиться Лита могила – скіфський курган першої половини6 ст. до н. е., розкопаний за наказом останнього командира Нової Сербії генерал-поручикаО.П.Мельгунова у 1763 р. Розкопки цього кургану, що став відомим під назвою Мельгуновського,дали початок вітчизняним науковим дослідженням археологічних пам’яток.
Історія землі, яку тепер займає Знам’янський район, складна і насиченаподіями. Скіфів у 3 ст. до н. е. підкорили сармати. В першій половині 3 ст. н. е.у Сарматію вторглися східні германці – готи. У 375 р. ослаблена війнами зі слов’янськимиплеменами (антами) Готія була розгромлена гунами. В кінці 5 ст. імперія гунів розпалася,в 6 ст. тут з’явилися обри (авари) і на початку 7 ст. ці землі були підпорядкованіАварському каганату. В 7 ст. Аварський племінний союз розпався. В кінці 7 ст. сюдипочали проникати хозари, які кочували тут протягом 8 – 9 ст. ст. В середині 9 ст.в причорноморських степах з’явилися угри. Під ударами печенігів Хозарська державаз другої половини 9 ст. почала занепадати. В кінці 9 ст. (895 р.) печеніги вигнализалежних від хозарів угрів до Дунаю. В середині 10 ст. внаслідок запеклої боротьбислов’ян з печенігами територія нинішнього Знам’янського району ввійшла до складуКиївської держави – Русі. У другій половині 11 ст. сюди дійшла експансія половецькихханів. Половці постійно нападали на Русь, яка в процесі нескінченних зовнішніх тавнутрішніх воєн у першій половині 12 ст. роздрібнилася на ряд самостійних та напівсамостійнихкнязівств. Землі Знам’янського району в ті часи на півночі прилягали до Київськогоудільного князівства, створеного у 30-х роках 12 ст., сама ж територія відійшладо Половецького ханства, яке у другій половині 12 ст. хан Кончак перетворив у могутнюдержаву.
В першій половині 13 ст. монголо-татарські завойовникирозбили розрізнені війська руських князів і розгромили Половецьке ханство. У 1243р. хан Бату заснував величезну імперію – Золоту Орду і Половецьке ханство було поглинутенею. Улусом, розташованим між Дністром і Дніпром, управляв темник Куремса, внукхана Джучі. У 1258 р. замість нього був призначений темник Бурундай. Іменами цихправителів і називався улус, до складу якого входила тоді територія Знам’янськогорайону.
В середині 13 ст. литовський князь Міндовг на основіоб’єднання кількох князівств створив литовсько-руську державу, яка мирним шляхомпочала приєднувати підкорені Золотою Ордою і поставлені у васальну від неї залежністьруські князівства. У 1362р. на умовах автономного удільного князівства ввійшла доВеликого Литовського князівства Київська земля. Ординці не могли погодитись зі втратоювасалів і намагалися повернути статус-кво, але в битві на Синіх Водах у 1363 р.зазнали поразки від русько-литовського війська, яке очолював великий князь Ольгерд.
Кревською унією 14 серпня 1385 р. був оформленийдержавно-політичний союз Великого Литовського князівства і Польського королівства.Островською угодою 4 серпня 1392 р. була закріплена майже повна автономія литовсько-руськоїдержави, правителем якої в той час був великий князь Вітовт. Він провів адміністративно-територіальнуреформу, за якою Велике Литовське князівство було поділене на області, якими управлялинамісники (намісника Київщини було призначено в 1394 р.). У 1401р. великий князьВітовт був змушений піти на укладання нової польсько-литовської унії, а підписананим 2 жовтня 1413 р. Городельська унія передбачала об’єднання Польщі та Литви вєдину державу, автономію Литви в її складі, але уніфікацію адміністративно-територіальногоустрою, запровадження в Литві сейму та посадових осіб на польський кшталт. Такимчином литовсько-руське князівство розділилося на повіти, які управлялися повітовимисеймиками. У 20-х роках 15 ст. великий князь Вітовт вдалими військовими діями протитатар поширив володіння Литви до Чорного моря. Територія теперішнього Знам’янськогорайону тоді повністю ввійшла до складу Великого Литовського князівства.
У другій половині 15 ст. утворене 1449 р. внаслідокрозпаду Золотої Орди Кримське ханство, претендуючи на ординську спадщину, потрохупочало займати литовські причорноморські володіння.
У 1478р. кримські татари визнали себе підвладнимисултанської Туреччини, що значно посилило їх завойовницькі можливості. У 16 ст.в степах так званого Дикого Поля, яке обіймало і територію сучасного Знам’янськогорайону, почали з’являтися козаки – український військовий і селянський люд, якийпереходив на вільні землі, щоб позбутися зростаючого феодального гніту польсько-литовськоїшляхти.
Козацька колонізація Дикого Поля проходила в умовахжорстокої боротьби з татарсько-турецькими конкурентами. Знаменитий Чорний шлях,яким користувалися кримські татари для військових походів на Правобережну Україну,повертав на захід між верхів’ями Інгульця і Тясмину, тобто на півночі територіїнинішнього Знам’янського району.
1 липня 1569 р. за Люблинською унією Литва і Польщаостаточно об’єдналися в єдину державу під назвою Річ Посполита. Умовою збереженняЛитвою суверенності в Речі Посполитої був перехід українських земель до Польськогокоролівства.
З початком Визвольної війни 1648 – 1654 рр. польськуадміністрацію на Україні було ліквідовано і утворено полковий адміністративно-територіальнийустрій. Північна окраїна території Знам’янського району контролювалася Чигиринськимкозацьким полком. Після проголошення рішення Переяславської Ради про з’єднання Україниз Московською державою спалахнула російсько-польська війна 1654 – 1667 рр. Внаслідокукладання 17 жовтня 1660 р. гетьманом Юрієм Хмельницьким Слободищенського трактатуправобережні полки підпали під владу Польщі. За Андрусівською угодою 9 січня 1667р., якою закінчилася війна 1654 – 1667 рр., Правобережна Україна, крім Києва, залишиласяза Польщею, а Лівобережна ввійшла до складу Московської держави, Запорозька Січ,до вольностей якої входила і територія Знам’янського району, мала перебувати підспільним контролем Польщі та Московії.
Після російсько-турецької війни 1677 – 1681 рр.Бахчисарайський мирний договір 13 січня 1681 р. закріпив Лівобережну Україну таЗапоріжжя за Московською державою. Обидві сторони домовилися не заселяти землі міжПівденним Бугом та Дніпром і територія Знам’янського району опинилася у спустошенійбуферній зоні. Мирний договір між Польщею і Московією, так званий Вічний мир, підписанийу Москві 6 травня 1686 р., підтвердив умови Андрусівської угоди відносно Правобережноїта Лівобережної України, а Запоріжжя закріпив за Московською державою. Південнепорубіжжя Київщини згідно того договору оголошувалося незаселеною нейтральною зоною.В червні 1699 р. польська адміністрація скасувала правобережні територіальні полки.
22 жовтня 1705 р., в результаті тривалих дипломатичнихпереговорів після російсько-турецької війни 1686 – 1699 рр. і проведення розмежуванняросійських і турецьких володінь, був укладений Межевий трактат, за яким землі, дояких входила територія Знам’янського району, були закріплені за Війском Запорозькиму складі Росії.
У зв’язку з тим, що землі майбутнього Знам’янськогорайону довгий час знаходилися в буферній незаселеній зоні, до початку 18 ст. тамне було сталих населених пунктів. Заселення краю почалося вихідцями з Гетьманщинита Правобережної України на початку 18 ст. 14 травня 1709 р., в зв’язку з переходомпід час Північної війни гетьмана Івана Мазепи і значної частини українського козацтвана бік шведів, за наказом російського уряду була ліквідована Запорозька Січ.
Після поразки у війні з Туреччиною в 1711 р., задоговорами 5 квітня 1712 р. та 13 квітня 1713 р., Росія втратила землі ЗапорозькоїСічі, які увійшли до складу Османської імперії. В зв’язку з цим поселення, заснованіпівденніше річки Тясмина козаками і посполитими Миргородського і Полтавського полків,почали занепадати. У 1725 р. ці землі почали самовільно займатися поляками. До 1728р. поляки захопили майже всі українські поселення, що межували з Чигиринським староством,яким тоді управляв князь Я.С.Яблоновський. У 1732 р. на таких же засадах Росія повернуласобі ці землі, а з метою більш скорішого їх заселення київському генерал-губернаторовіІ.Б.Вейсбаху було доручено оселяти тут збіглих людей з Польщі та інших переселенців.Але під час війни з Туреччиною 1735 – 1739 рр. ця територія була майже зовсім спустошена,а населення переведене на Лівобережну Україну. Бєлградським мирним договором 18вересня 1739 р., яким закінчилася війна 1735 – 1739 рр., Запорозькі землі були повернутідо складу Росії. Ще до початку тієї війни запорозькі козаки (Олешківська Січ) уберезні 1734 р. дістали від російської імператриці дозвіл на відновлення ЗапорозькоїСічі. На цій підставі була заснована Нова Січ, територія якої розділялася на паланки(округи). Річка Інгулець була природною межею між Буго-Гардівською та Кодацькоюпаланками. Таким чином територія Знам’янського району в ті часи була поділена цими двома паланками.
Остаточна втрата Туреччиною Запорозьких земельбула затверджена в Константинополі 28 грудня 1739 р. Російсько-турецький кордонна Правобережній Україні визначав укладений на р. Інгулі російськими і турецькимикомісарами 4 листопада 1740 р. так званий Інструмент, який відновив кордон, затвердженийконвенцією 22 жовтня 1705 р. Розмежування володінь було затверджене Константинопольськоюконвенцією 26 серпня 1741 р. У 1740 р. була складена мапа, на якій позначені російсько-польськийта російсько-турецький кордони і територія, що відійшла до Росії у 1739 р. На ціймапі серед поселень, що існували до 1735 р., значиться містечко Цибулів. Землі ВійськаЗапорозького у першій треті 18 ст. становили в основному майже необжиті степи. Стабільнезаселення території Знам’янського району розпочалося після закінчення війни 1735 — 1739 рр. Алеще до війни тут з’явилися розкольницькі слободи. Найпершими поселеннями краю, заснованимирозкольниками (попівцями), були села Знам’янка та Плоске. Село Знам’янка,засноване в 1730 р. вихідцями з Великоросії (імовірно з села Знам’янського Орловськоїгубернії), передало свою назву побудованій поряд у 1869 р. залізничній станції,яка розрослася у місто, що згодом стало районним центром. Опосередковано назва села,міста і відповідно району походить від особливо шанованої старообрядцями ікони ЗнаменняБогородиці, на честь якої була посвячена церква, що спричинила найменування рідногосела переселенців.
У 1740-х роках на території майбутнього Знам’янського району виникають села, засновані або відновлені козакамиМиргородського полку – Цибулів (1741), Диківка (1741), Дмитрівка (1747) та інші.Вже в 1743 р. ці населені пункти були закріплені за Миргородським козацьким полком,а на початку 1745 р. приписані до його Криловської сотні. Трохи пізніше з Криловськоїсотні виділилася Цибулівська і Цибулів став сотенним містечком.
У 1752 р. за розпорядженням російського уряду (указ29 грудня 1751 р.) була створена Нова Сербія – військово-поселенська область, якаскладалася з двох полків, гусарського (кіннотного) з центром у Новомиргороді тапандурського (піхотного) з центром у Крилові. Кожен новосербський полк складавсяз 20 рот, які мали укріплені шанцями поселення. На території Знам’янського району, яка повністю входила до складу Нової Сербії,знаходилися такі шанці гусарського полку: Аджамський (Суботиця, 14 рота, тепер –с. Суботці), Цибулівський (Цибулів, 15 рота, тепер — с. Цибулеве), Некрасовський(Некрасове, 16 рота, тепер – с. Мошорине), Дмитрівський (Дмитрівка, 17 рота, тепер– с. Дмитрівка), Горобцівський (Сомбор, 18 рота, тепер – с. Диківка).
У 1764 р. Нова Сербія була скасована, а її територіяввійшла до складу Єлисаветградської провінції утвореної указом 22 березня 1764 р.Новоросійської губернії. Новосербські полки були переформовані і перейменовані:гусарський став Чорним гусарським, пандурський – Жовтим гусарським, кожен складавсявже з 16 рот. Єлисаветградська провінція розділялася на округи, створені за ротнимпринципом поселенських полків, крім того ще існували окремі розкольницькі округи(слободи). Ротні поселення колишніх новосербських полків були перерозподілені. Суботицька,Цибулівська і Мошоринська роти залишилися під своїми номерами (14-та, 15-та і 16-та)у складі Чорного гусарського полку, Диківка стала 10-тою, а Дмитрівка — 11-тою ротамиЖовтого гусарського полку. У 1775 – 1776 рр. провінції Новоросійської губернії поділилисяна повіти. Єлисаветградська провінція складалася з Єлисаветградського, Крюківського(з 1783 р. – Петриківського) та Катерининського (з 1784 р. – Ольвіопольського) повітів.На території Знам’янського районуротні округи Чорного гусарського полку відійшли до Єлисаветградського повіту, ротніокруги Жовтого гусарського полку – до Крюківського повіту. У кінці 1782 р. провінційнийподіл Новоросійської губернії було скасовано, а за наказом 30 березня 1783 р. вонаоб’єдналася з Азовською губернією в одну під назвою Катеринославського намісництва.Остаточно адміністративно-територіальна структура Катеринославського намісництвавизначилася указом від 22 січня 1784 р. У зв’зку зі створенням нового повітовогоцентру, м. Олександрії, Петриківський (колишній Крюківський) повіт було перейменованона Олександрійський.
За указом 27 січня 1795 р. Єлисаветградський повітувійшов до складу новоствореного Вознесенського намісництва. Частина території Знам’янського району, яка знаходилася в Олександрійському повіті, залишиласяу Катеринославському намісництві. Указом 12 грудня 1796 р. всі намісництва булискасовані і територія Знам’янського району ввійшла до створеної тим же указом Новоросійської губернії.Олександрійський повіт був розформований і землі майбутнього Знам’янського району опинилися в укрупненому Єлисаветградському повіті.
Указом 8 жовтня 1802 р. Новоросійська губерніябула поділена на три — Миколаївську, Катеринославську і Таврійську. Єлисаветградськийповіт ввійшов до складу Миколаївської губернії. 15 травня 1803 р. Миколаївська губерніябула перейменована на Херсонську, а губернське правління переведене з Миколаївав Херсон. 1 січня 1806 р. Єлисаветградський повіт розділився на два – Єлисаветградськийі Олександрійський, основна територія Знам’янського району при цьому ввійшла до складу Єлисаветградськогоповіту, північно-східна частина (села Іванківці, Макариха, Диківка з навколишнімиземлями ) – до Олександрійського повіту. У 1817 р. в усіх, крім Тираспольського,повітах Херсонської губернії почався процес створення округів військових поселень.Початок йому поклав указ 16 квітня 1817 р. про перетворення Бугського козацькоговійська на Бугську уланську дивізію. 24 грудня 1817 р. Єлисаветградський, Олександрійський,Ольвіопольський та Херсонський повіти Херсонської губернії були відведені для поселенняполків Бугської уланської дивізії. В результаті виникнення Південних військовихпоселень територія Знам’янського району була розподілена між їх I-м (північно-східна окраїна),III-м (східна частина) та VIII-м (основна частина) округами. Поселення Іванківціопинилося у 2-й волості I-го округу, де був розселений Воєнного Ордена кірасирськийполк 3-ї кірасирської дивізії; поселення Диківка – у 2-й волості, поселення Мошорин– у 3-й волості III-го округу, де стояв Малоросійський кірасирський полк тієї ждивізії; село Кучерівка – у 1-й волості, поселення Цибулів, село Веселий Кут – у2-й волості, поселення Дмитрівка, Руда, Знам’янка, Суботець – у 3-й волості VIII-гоокругу, де був розташований 4-й Український уланський (колишній 4-й Українськийкозацький, згодом — Єлисаветградський уланський) полк 3-ї Української уланськоїдивізії. Поселення Дмитрівка з 1819 р. була центром 3-ї волості та місцем розташуванняштабу і 1-го та 2-го взводів 3-го ескадрону Елисаветградського уланського полку.В поселенні Рудій (пізніше поглинута м. Знам’янкою) і в поселенні Знам’янці знаходилисявідповідно 3-й та 4-й взводи 3-го ескадрону того ж полку. В поселенні Цибулеві дислокувалися3-й та 4-й взводи 2-го ескадрону Єлисаветградського уланського полку.
Військові частини протягом існування поселень переміщувалися(наприклад, у 1840-х роках в Диківці стояли 1-й та 2-й взводи, а в Мошорині – 3-йта 4-й взводи запасного ескадрону Катеринославського кірасирського полку), але номериокругів і волостей в основному не мінялися.
Передача багатьох сіл у військове відомство значнозменшило територію повітів Херсонської губернії і привела до їх перерозподілу в1828 р. 6 грудня 1828 р. було видано указ, за яким м. Єлисаветград було переданоу відомство військових поселень, внаслідок чого він втратив повітовий статус, Єлисаветградськийповіт був скасований, а територія, яка не ввійшла до військово-поселенських округів,розподілена між Олександрійським і новоствореним Бобринецьким повітами. За указом4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися. У 1865 р. був відновленийЄлисаветградський повіт, але територія Знам’янського району вже повністю відійшла до Олександрійського повіту,де без якихось суттєвих змін і перебувала до розпаду Російської імперії. Після Лютневоїреволюції 1917 р. влада на Україні з 4 (17) березня перейшла до Української ЦентральноїРади, яка 7 (20) листопада 1917 р. проголосила створення з дев’яти українських губернійУкраїнської Народної Республіки у федеральному складі Росії. 6(19) грудня 1917 р.з’їзд рад Херсонської губернії визнав губернію невід’ємною частиною УкраїнськоїНародної Республіки. 22 січня 1918 р. Центральна Рада проголосила повну незалежністьУкраїнської Народної Республіки. 2 березня 1918 р. уряд Української Народної Республікиприйняв закон про новий територіально-адміністративний поділ держави на 30 земель,ухвалений Центральною Радою 6 березня 1918 р. За цим устроєм, що через політичнунестабільність не був впроваджений, територія Знам’янського району малавідійти до складу землі Низ, центром якої повинен був стати Єлисаветград.
В результаті перевороту 29 квітня 1918 р. в Українібув запроваджений гетьманат, який анулював закони Центральної Ради, в тому числій закон про адміністративно-територіальний устрій. Грамота гетьмана Павла Скоропадськоговід 29 квітня 1918 р. оголосила нову назву країни – Українська Держава.
Гетьманський уряд повернувся до старої адміністративно-територіальноїсистеми, але перейменував губернії та повіти на губернські та повітові староства.Кілька місяців територія Знам’янського району знаходилася у складі Олександрійськогоповітового староства. 14 грудня 1918 р. влада в Україні перейшла до створеної 13листопада того ж року Директорії, яка відновила назву УНР і республіканську формудержавного ладу, але теж не змогла провести адміністративно-територіальну реформу,тільки перетворила губернські та повітові староства на відповідні комісаріати. Дужескладний політичний період 1917 –1920 рр. не дав можливості створити в Україні сталийадміністративно-територіальний устрій. Радянська влада, яка остаточно встановиласяу східній Україні на початку 1920 р., відновила губерніальний поділ, але відразупочала готувати і проводити його реформування.
Ще в травні 1919 р. Херсонська губернія розділиласяна дві — Херсонську та Одеську. Цей розподіл був підтверджений спеціальною постановоюВсеукрревкому від 28 січня 1920 р. Територія за цим розподілом залишалася в Херсонськійгубернії. 13 березня 1920 р. Херсонську губернію було перейменовано на Миколаївськуз переведенням адміністративного центру в м. Миколаїв. В травні ж 1920 р. була створенаКременчуцька губернія, затверджена указами ВУЦВК від 18, 30 липня та 15 серпня 1920р. Олександрійський повіт, в якому знаходилася територія Знам’янського району, ввійшов до складу цієї новоствореної губернії.
Адміністративно-територіальні зміни 1920 р. булинедовговічними. В жовтні 1922 р. Кременчуцька губернія була розформована, а Миколаївськагубернія з’єдналася з Одеською.
Таким чином територія Знам’янського району опинилася у складі Одеської губернії. Наступнівеликомасштабні адміністративно-територіальні перетворення були започатковані постановоюВУЦВК від 1 лютого 1922 р. “Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальномуустрою УРСР”. 25 жовтня 1922 р. сесія ВУЦВК затвердила основні принципи майбутньоїграндіозної реформи, яка передбачала створення замість повітів округів, а з укрупненихволостей – районів, потім поступову передачу губернських повноважень окружним органамз послідуючою ліквідацією губерній. Реформа проводилася за постановою ВУЦВК від7 березня 1923 р., затвердженою II-ю сесією ВУЦВК 12 квітня 1923 р. Згідно з цієюреформою в 1923 р. в Олександрійському окрузі Одеської губернії були створені Знам’янський та Цибулівський райони. За рішенням IV Всеукраїнськогоз’їзду Рад про перехід на триступеневу систему управління та постанови ВУЦВК від3 червня 1925 р. був скасований губерніальний поділ та проведено укрупнення районів,внаслідок чого Олександрійський округ був ліквідований, а Знам’янський іЦибулівський райони ввійшли до складу Зінов’ївського округу. Постановою ВУЦВК іРНК УРСР від 20 жовтня 1926 р. Цибулівський район був ліквідований, а його сільрадирозподілені між Знам’янським і Єлисаветградківським районами. У 1930 р. постановамиВУЦВК і РНК УРСР від 13 червня та 12 вересня округи були ліквідовані, замість нихвстановлена двоступенева система управління (район – центр). У лютому 1931 р. булопроведене укрупнення районів, внаслідок чого Єлисаветградківський район був ліквідований,а його сільради приєднані до Знам’янського району. IV позачергова сесія ВУЦВК XII скликання 9 лютого 1932р. прийняла постанову про створення на Україні областей. Знам’янський район опинився у складі Одеської області.
У лютому 1935 р. був відновлений Єлисаветградківський район, виділений зі Знам’янського району. Зі створенням згідно Указу Президії Верховної РадиСРСР від 22 вересня 1937 р. Миколаївської області Знам’янський район опинився вїї складі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. була створенаКіровоградська область і Знам’янський район увійшов до її складу. Район складався зі Знам’янськоїміської, Знам’янської селищної та 21 сільської рад: Богданівської, Васинської, Григорівської, ДиківськоїПершої, Диківської Другої, Дмитрівської, Донино-Кам’янської, Заломівської, Іванковецької,Казарнянської, Костянтинівської, Кучерівської, Макариської, Ново-Олександрівської,Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Топилянської, Христофорівської, Шамівськоїта Юхимівської. 16 липня 1959 р. в Кіровоградській області був ліквідований Аджамськийрайон, а його територія ввійшла до складу Кіровоградського району. Прилеглі до колишньогоАджамського району землі Григорівської сільради Знам’янського району були приєднані до Аджамської сільради Кіровоградськогорайону. 12 листопада 1959 р. був розформований Єлисаветградківський район, територіяйого Веселокутської, Зеленогайської, Мотронівської, Цибулівської та Чутівської сільрадбули приєднані до Знам’янського району, в якому відтоді з’явилися Веселокутська, Мотронівськата Цибулівська сільради. Землі Зеленогайської та Чутівської сільрад були приєднанівідповідно до Мотронівської та Цибулівської сільрад вже Знам’янського району. Напочатку 1960 років (дані на 1 січня 1962 р.) Знам’янський район складався зі Знам’янської міської, Знам’янськоїселищної та 13 сільських рад:Богданівської, Веселокутської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської, Іванковецької,Казарнянської, Мотронівської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Трепівськоїта Цибулівської. Землі ліквідованих сільрадЗнам’янського району були приєднані: Васинської – до Дмитрівської,Донино-Кам’янської та Заломинської – до новоствореної Трепівської, Макариської –до Диківської, Ново-Олександрівської – до Петрівської, Христофорівської та Шамівської– до Дмитрівської, Юхимівської – до Плосківської сільських рад. Диківська Першата Диківська Друга сільради були об’єднані в одну. Костянтинівська сільрада з перейменуваннямс. Костянтинівки на с. Сокольники і передачею його до Петрівської сільради сталаВолодимирською сільрадою. Землі ліквідованої Кучерівської сільради були розподіленіміж Богданівською та Трепівською сільрадами, ліквідованої Топилянської сільради– між Казарнянською та Трепівською сільрадами. Згідно з Указом Президії ВерховноїРади УРСР від 30 грудня 1962 р. відбулося ще одне укрупнення районів Кіровоградськоїобласті, внаслідок якого Знам’янський район було повністю розформовано і за рахунок його сільрад булиукрупнені Кіровоградський, Олександрівський та Олександрійський райони. Але такеадміністративно-територіальне становище тривало недовго. Зідно з Указом ПрезидіїВерховної Ради УРСР від 4 січня 1965 р. було проведене розукрупнення районів і Знам’янський район знову з’явився на мапі Кіровоградської області.Складався він вже з однієї міської Знам’янської та 16 сільських рад: Богданівської, Васинської, Веселокутської, Володимирської,Диківської, Дмитрівської, Іванковецької, Казарнянської, Мотронівської, Мошоринської,Пантазіївської, Петрівської, Плосківської, Суботцівської, Трепівської та Цибулівської.Селище Знам’янка було підпорядковане Знам’янській міській раді, знову виділиласяВасинська сільрада, з’явилися нові Мошоринська та Пантазіївська сільради, які до30 грудня 1962 р. перебували у складі Новопразького району, а після його розформування– у Олександрійському районі.
На початку 1970-х років (дані на 01.01.1972) складЗнам’янськогорайону трохи змінився: зниклаВеселокутська сільрада, яка злилася з Дмитрівською сільрадою, з Диківської сільрадизнову була виділена Макариська сільрада. В кінці 1970-х років (дані на 01.01.1979)Знам’янськийрайон складався зі Знам’янськоїміської та 13 сільських рад: Богданівської, Володимирської, Диківської, Дмитрівської,Іванковецької, Казарнянської, Макариської, Мошоринської, Пантазіївської, Петрівської,Суботцівської, Трепівської та Цибулівської. Територія скасованої Васинської сільрадибула приєднана до Мошоринської сільради. Плосківська сільрада була розформована:с.Плоске підпорядковане Дмитрівській сільраді, а села Заломи, П’ятихатки та Юхимове– Іванковецькій сільраді. Казарнянська сільрада була укрупнена за рахунок Трепівськоїсільради, з якої до неї перейшли села Глибока Балка, Милова Балка та Новополяна.Територіальні втрати Трепівської сільради були компенсовані за рахунок ліквідованоїМотронівської сільради.
Суттєвих змін в адміністративно-територіальномуустрої Знам’янськогорайону більше не відбувалося.Мав місце тільки незначний внутрішній перерозподіл земель. Наприклад, с. Коханівка(після 01.01.1985 р.) перейшло з Богданівської до Суботцівської сільради. Такимчином, від початку державного адміністрування регіону територія Знам’янського району майже завжди повністю (за винятком короткочаснихнестабільних періодів) входила до складу великих адміністративно-територіальнихутворень (провінція, намісництво, губернія, область). Формування Знам’янського району обумовлене географічними, політичними та економічнимичинниками. Історично та культурно район тісно пов’язаний з обласним центром, становитьсобою характерну адміністративно-територіальну одиницю Кіровоградської області.
На сьогоднішній день районним центром Знам’яськогорайону Кіровоградської області являєтся м.Знам’янка – місто обласного підпорядкування.Від областного центру районний центр знаходиться на відстані 43 км.
Як було уже сказанорайонний центр м.3нам’янка заснований в 1869 році, коли відкрився рух поїздів назалізниці Одеса-Харків. Того року на галявині Чорного лісу, через яку пролягла дільниця“Елисавет — Крюків”, завершилося спорудження залізничного вокзалу. Свою назву станціядістала від села Знам’янка, розташованого за 3 км. від неї. На теперішній час натериторії району знаходяться 47 населених пунктів, які підпорядковані 13 сільськимрадам. Богданівській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта: с.Богданівката с.Кучерівка; Володимирівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта:с.Володимирівка, с.Новороманівка та с.Саблино; Диківській сільській раді підпорядковане1 населений пункт: с.Диківка; Дмитрівській сільській раді підпорядковані 6 населенихпункта: с.Дмитрівка, с.Веселий Кут, с.Гостинне, с.Долина, с.Калинівка та с.Плоске;Іванковецькій сільській раді підпорядковані 5 населених пункта: с.Іванківці, с.Веселівка,с.Золоми, с.П’ятихатки та с.Юхимове; Казарнянській сільській раді підпорядковані5 населених пункта: с.Казарня, с.Барвінівка, с.Глибока Балка, с.Милова Балка, с.Нововодянета с.Новополяна; Макариській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта: с.Макарихата с.Новопокровка; Мошоринській сільській раді підпорядковані 2 населених пункта:с.Мошорино та с.Васино; Пантазіївській сільській раді підпорядковані 4 населенихпункта: с.Пантазіївка, с.Веселка, с.Троянка та с.Шевченкове; Петрівській сільськійраді підпорядковані 3 населених пункта: с.Петрове, с.Новоолександрівка та с.Сокільники;Суботцівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Суботці, с.Костянтинівката с.Коханівка; Трепівській сільській раді підпорядковані 7 населених пункта: с.Трепівка,с.Долино-Кам’янка, с.Зелений Гай, с.Копані, с.Новотрепівка, с.Спасо-Мажарівка тас.Топило; Цибулівській сільській раді підпорядковані 3 населених пункта: с.Цибулеве,с.Чорноліска та с.Чутівка. 1.2. Особливості географічного положення району та їх вплив на економічний потенціал.
Знам'янський район Кіровоградської області розташованийу південній частині Придніпровської височини, на межі лісостепової та степової зон.На півночі межує з Чигиринським районом Черкаської області, на північному сході- зі Світловодським, на сході і південному сході — з Олександрійським, на півдні- з Новгородківським, на південному заході і заході — з Кіровоградським, на заходіі північному заході — з Олександрівським районами Кіровоградської області.
Через усю північнуполовину території району, з заходу на схід, тече права притока р.Дніпра р.Інгулець,витоки якої знаходяться біля с.Топило Трепівської сільради.
Площа території району- 133,4 тисячі га.
Районний центр Знам’янськогорайону являється великим залізничним вузлом через який проходять не тільки пасажирськіпотяги, але і вантажні. Тому в даному районі можна проводити колії до об’ємних складів,відправляти значні оптові поставки. Також можна отримувати великі обсяги поставок,витрачаючи на доставку до господарств меншу суму коштів.
Почва у районі – чорноземиплодородні. Тому основа виробництва складається із сільського господарства. Знам’янськийрайон являється регіоном Кіровоградської області, яка в свою чергу відноситься доПридніпровського регіону. Придніпровський регіон є одним із найбільш розвиненнихрегіонів України з потужним соціально-економічним потенціалом. Одним з визначальнихчинників розвитку сільського господарства регіону є його низька землезабезпеченість.Особливістю аграрного сектора є висока частка особистого підсобного господарствав загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва. Агропродовольче виробництвоне забезпечує потреб населення регіону в продуктах харчування. Агрокліматичні ресурсиобластей регіону достатні для вирощування більшості сільськогосподарських культурпомірних широт.
Проблема підвищенняурожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва є надзвичайноактуальною в контексті забезпечення продуктами харчування не тільки місцевого населення,а й великого контингенту відпочиваючих.1.3. Коротка економічна оцінка природних умов та корисних копалин.
Грунти району характеризуються значною різноманітністю,але переважають типові й звичайні черноземи. Природний покрив грунтів складаєтьсяз дикорослих злаків та різнотрав'я, в лісах і лісопосадках поширені дуб, клен, ясен,робінія, липа. В районі налічується 5 природно-ландшафтних заповідників, найвідомішийсеред яких, Чорноліський, займає площу 3481 га.
Згідно зі схемою фізико-географічного районуванняУкраїни, територія району знаходиться на межі лісостепової і степової зони в південнійчастині придніпровської височини та правобережжі Дніпра.
Гідрографічна мережа району представлена системою:
— р. Інгулець, р. Дніпро
- р. Бешка, р. Інгул
- р. Серебрянка, р. Аджамка
- р. Северянка, р. Інгул
- р. Цибульник, р. Дніпро і невеликимиїх притоками
Район вважається перспективним на родовища будівельнихкопалин (граніт, глина, пісок), бурого вугілля, а також на мінеральні води. Біляміста Знам’янки розвідані і експлуатуються джерела мінеральної води з вмістом родонудо 217 оман.
Рослинний світ складається із аїра звичайного,астрагала безстрокового, валеріани російської, вишні степової, волошки дніпровської,гвоздики, горицвіта весняного, золототисячника звичайного, кизила справжнього, конваліїзвичайної, наперстянки великоцвіта, первоцвіта весняного, рястки, суниці, чебреця,шипшини найколючішої.
У тваринному світі в свою чергу існують такі видитварин як бобер річковий, олень плямистий, голуб-синяк, дятел білоспинний, лелекабілий, лебідь-шипун, чапля біла велика, синиця вусата, чапля біла мала, чапля сіра,шуліка чорний, яструб малий, ящірка зелена, богомол звичайний, джміль камінний,листоїд кліматисовий.
Головними галузями економіки району є сільськегосподарство, деревообробна та харчова промисловості. Територія Знам'янського районуздавна була заселена людьми, про що свідчать чисельні археологічні знахідки.
Як вже відмічалось, м.Знам’янка являється районнимцентром і основним пунком отримання різних грузів для господарства в зв’язку ізприсутністю на ній великого залізничного вузла.
Географічне розміщення господарства обумовленопомірністю клімата, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різнимиколиваннями температури повітря.
Клімат Кіровоградськоїобласті континентальний, помірно теплий. Знам’янський район відноситься до недостатньоволого-теплого агрокліматичного району області. Середньорічна температура за даними„Агрокліматичного довідника” Кіровоградської області дорівнює +7˚С, з коливаннямв місцях від 6,6˚С в січні, та до +20,2˚С в липні. Вона характеризує тепловіумови району, природні можливості вирощування різних видів і сортів сільськогосподарськихкультур. Сума опадів в середньому становить 430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадаєна зимовий період, а тому велике значення має затримання снігу та талих вод. В ціломудля даного району характерне перевищене випаровування над кількістю опадів, що частошкідливо відбивається на рості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому агротехнічнізаходи по збереженню вологи в ґрунті, строки виконання весняних польових робіт взначній мірі впливають на врожаї.
Зимовий період року починається зазвичай в третійдекаді листопада і продовжується до третьої декади березня. Тривалість зимовогоперіоду по середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цей період середньодобоватемпература повітря складає 14.
Тривалість теплого періоду 254-255 днів із середньодобовоютемпературою повітря +13.
Почва у районі – чорноземи плодородні. По механічномускладу відносяться до суглиністих. Але постійно потрібно піднімати плодородючістьшляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних та органічнихдобрив, а також зберігання вологи.
Землі польового користування восновному знаходяться на вирівняних платах і слабобалочних схилах крутизною 1˚-3˚.Землі господарства мають однорідне грунтове покриття. На більшій переважно частинітериторії розповсюджені чорноземи звичайні, малогумусні, глибокі, важко-суглинковіта їх аналоги по ступеню змистості. Частина схилів крутизною 3˚-5˚ такожвкрита слабозмитими грунтами, на яких поширена площинна ерозія. На нижній частинісхилів крутизна 3˚-5˚, а місцями і 5˚-7˚. Вздовж балок поширенісередньозмиті грунти. На їх поверхні в основному буває лінійна, а місцями і глибиннаерозія. В результаті цього землі втратили половину, або й більше верхнього гумусовогогоризонту. Це потребує спеціальних агротехнічних заходів по їх обробітку та по підвищеннюродючості. В першу чергу: оранка зябу впоперек схилів, контурна оранка, лункуваннята щілювання, регулювання сніготанення.
При оранці є загрозавивертання на поверхню менш гумусового і збідненого на поживні речовини нижньогогоризонту. Такі землі не можна використовувати під посів просапних культур.
2.Аналіз демографічної ситуації Знам’янського району Кіровоградської області
2.1. Аналіз тенденцій динаміки чисельності населення Знам’янського району Кіровоградської області.
На 1 січня 2007 рокупо Знам`янському району, за оцінкою, проживало 26,6 тис.осіб. За січень-грудень2006р. чисельність населення скоротилася на 0,6 тис.осіб. У загальному зменшеннінаселення частка природного скорочення становила 50,2% (284 особи), міграційного– 49,8% (282 осіб). В той же час у загальному зменшенні населення у 2005р часткаприродного скорочення становила 59,4% (447 осіб), міграційного – 40,6% (306 осіб).Середня чисельність наявного населення за січень-грудень 2006 року по Знам’янськомурайону склала 26,9 тис.осіб. Чисельність постійного населення по району станом на1 січня 2007 року склала 26,7 тис.осіб, а середня чисельність постійного населенняза січень-грудень 2006 року склала 27,1 тис.осіб.
Природний рух населенняза січень-грудень 2006р. по Знам’янському району можна охарактеризувати даними таблиці1.
Таблиця 1.
Природний рух населення по Знам’янському району Осіб
січень-грудень 2006 р. у % до
січня-грудня 2005 р. На 1000 осіб січень-грудень 2006 р. січень-грудень 2005 р.
січень-грудень
2006 р. січень-грудень 2005 р. Кількість народжених 253 202 125,2 9,4 7,3 Кількість померлих 594 649 91,5 22,1 23,6 Природній приріст (скорочення) населення -341 -447 76,3 -12,7 -16,3 Кількість померлих у віці до 1 року 1 4 х х х Кількість шлюбів 171 140 122,1 6,4 5,1 Кількість розлучень 97 84 115,5 3,6 3,0
За січень-грудень2006 року народилося 253 дитини, що на 51 дитину або на 25,2% більше ніж за відповіднийперіод минулого року. Тенденцію народжуваності у 2006 році побачимо по графіку 1.Графік 1Кількість народжених по Знам’янському районуу 2006 році/> />
( осіб)
Інтенсивність народжуваностіу розрахунку на 1000 осіб зросла за січень-грудень 2006р. у порівнянні із відповіднимперіодом 2005р. з 7,3‰до 9,4‰,
За січень-грудень2006 року померло 594 особи, або на 8,5% менше ніж за січень-грудень 2005 року.
Тенденцію смертностіу 2006 році побачимо по графіку 2.
Графік 2Кількість померлих по Знам’янському району у2006 році/> />
( осіб)
Інтенсивність смертностіу розрахунку на 1000 осіб зросла за січень-червень 2007р. у порівнянні із відповіднимперіодом 2006р. з 23,6‰до 22,1‰.
Отже можна порівнятикількість народжених і кількістю померлих (графік 3) та бачимо, що число померлихзначно перевищує число народжених. Графік 3Кількість народжених та померлих по Знам’янськомурайону у 2006 році/> />
( осіб)
Внаслідок цього відбулосяза січень-грудень 2006 року природне скорочення на 341 особу, в той час як в минуломуроці за даний період воно становило 447 особи.
Тенденцію природногоскорочення у 2006 році побачимо по графіку 4.
Графік 4Природне скорочення по Знам’янському районуу 2006 році (осіб)
/>
Як було уже сказаноскорочення населення проходило із за рахунок міграційного скорочення. Більшістьміграційних процесів відбувалось в межах України, включаючи міграцію в межах області.
У міждержавній міграції100% прибулих в район становили емігранти з країн СНД. Серед вибулих з району 90,0%виїхало до країн СНД і 10,0% – до країн Балтії.
В результаті міграційногоруху в Знам'янський район за січень – грудень 2006 року прибуло 114 осіб, в томучислі по внутрішньорегіональній міграції – 76 осіб, по міжрегіональній міграції– 36 осіб, по міждержавній міграції – 2 особи, із них в країни СНД – 2 особи (графік6).
Графік 6
Число прибулих поміграції населення
по Знам'янському районуу 2006 році/> />
(осіб)
По Знам'янському районуза січень – грудень 2006 року в результаті міграційного руху вибуло 396 осіб, втому числі по внутрішноьорегіональній міграції – 179 осіб, по міжрегіональній міграції– 207 осіб, по міждержавній міграції – 10 осіб, із них в країни СНД – 9 осіб, вкраїни Балтії – 1 особа (графік 7).
Графік 7
Число вибулих по міграціїнаселення /> />
по Знам'янському районуу 2006 році
(осіб)
Міграційне скороченняпо Знам'янському району за рахунок числа прибулих і вибулих у 2006 році склало 282особи (графік 8).
Графік 8
Міграційний приріст(скорочення) населення
по Знам'янському районуу 2006 році/> />
(осіб)
При аналізі структуриміграційного руху населення бачимо по діаграми, що основна частина населення прибуваєпо внутрішньорегіональній міграції (66,7%) та по міжрегіональній міграції (31,6%),а в частині вибувших осіб відсоток по міжрегіональній міграції перевищує половинивсіх вибувших і становить 52,3%. Вилика частина населення вибуває і по внутрішньорегіональнійміграції та складає 45,2% до всього вибувшого населення із Знам’янського району
Структура міграційногоруху населення Знам'янського району
за потоками за січень- грудень 2006 року/> /> /> /> /> /> /> />
(у відсотках)
Прибулих ВибулихПеревищення вибулихнад прибулими видно відповідно по діаграми 1.
Діаграма 1
Міграція населенняпо Знам'янському району у 2006 році
(осіб)
/>
У результаті природногоі міграційного скорочення чисельність населення по Знам'янському району за січень– грудень 2006 року зменшилася на 566 осіб.
Частота прибуття,вибуття населення Знам'янського району на 1000 жителів показує, що число вибулихжителів в 3,5 рази перевищує число прибулих (таблиця 2).
Таблиця 2
Частота прибуття,вибуття, міграційного приросту
населення Знам'янськогорайону у 2006 році
(на 1000 жителів) Всі потоки У тому числі за потоками Внутрішньо-регіональна міграція міжрегіональна міграція міждержавна міграція число прибу-лих число вибу-лих мігра-ційний приріст (скоро-чення) число прибу-лих число вибу-лих мігра-ційний приріст (скоро-чення) число прибу-лих число вибу-лих мігра-ційний приріст (скоро-чення) число прибу-лих число вибу-лих мігра-ційний приріст (скоро-чення) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 По області 11,5 16,0 -4,5 6,1 6,1 - 5,1 9,5 -4,4 0,3 0,4 -0,1 Знам’янський район 4,2 14,7 -10,5 2,8 6,7 -3,9 1,3 7,7 -6,4 0,1 0,4 -0,3
2.2. Характеристикатрудових ресурсів району.
Отже в попередньомурозділі було сказано, що станом на 1 січня 2007 року по Знам`янському району постійногонаселення становило 26736 осіб, в тому числі 12306 чоловіків (46,0% до загальноїкількості постійного населення) та 14430 жінок (54,0% до загальної кількості постійногонаселення).
Щороку чисельністьпостійного населення зменшується. За останні три роки в середньому за рік зменшеннянаселення складало 710 осіб, із них 321 чоловіка та 389 жінок. Динаміку можна побачитизгідно графіку 9.
Графік 9Чисельність постійного населення станом на 1 січня 2007 року
/>
( осіб)
Постійного населення, молодшого за працездатнийвік, становило 4543 особи (17,0% до загальної кількості населення), населення працезданоговіку становило 14698 осіб (55,0% до загальної кількості населення) та старше працездатноговіку — 7495 осіб (28,0% до загальної кількості населення). Структура постійногонаселення можна побачити відповідно до діаграми 2.
Трудові ж ресурси це частина населення України,яка має необхідний фізичний розвиток, здоров'я, освіту, професійні знання та кваліфікаціюдля заняття суспільне корисною працею. Трудові ресурси вважаються головною продуктивноюсилою суспільства. Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту,статево-вікової структури, а також міграції населення.
До трудових ресурсів в Україні, як і в більшостікраїн світу, відносять працездатне населення у працездатному віці. Для чоловіківтривалість працездатного віку становить 44 роки (від 16 до 59 включно), а для жінок
Діаграма 2
Структура постійного населення станом на 1 січня2007 року
(%)
/>
39 років (від 16 до 54 років включно. Крім того,до трудових ресурсів відносять зайнятих у суспільному виробництві підлітків до 16років та осіб пенсійного віку. Чисельність трудових ресурсів показник динамічний,він постійно змінюється залежно від багатьох факторів: демографічних, соціальнихта економічних. Усі зайняті трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості:зайняті в суспільному виробництві (зайняті на державних та кооперативних підприємствахта в організаціях); зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарствіта зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом відвиробництва; зайняті у сфері військової діяльності. Окрему групу становлять безробітні.Все зайняте у народному господарстві населення розподіляється між галузями матеріальноговиробництва та невиробничої сфери.
До зайнятих у галузях матеріального виробництвавідносять усіх робітників і службовців, які працюють у промисловості, сільському,лісовому та рибному господарстві, на транспорті і зв'язку (в частині обслуговуваннявиробничих галузей), а також на будівництві; зайняті в торгівлі і громадському харчуванні,на здачі предметів на прокат, у посередницькій та комерційній діяльності, у збутіі матеріально-технічному постачанні, в інформаційно-обчислювальному обслуговуванні,в операціях з нерухомим майном; зайняті розвідкою надр, в геодезичній та гідрометеорологічнійслужбі та інших галузях матеріального виробництва.
До зайнятих у невиробничих галузях відносять працюючиху житлово-комунальному господарстві і невиробничих видах побутового обслуговування,охороні здоров'я, фізичній культурі і соціальному забезпеченні, народній освіті,культурі та мистецтві, науці та науковому обслуговуванні, на транспорті і зв'язкута ін.
У Знам’янському районі частка молодшого та старшого працездатного віку взагальній чисельності постійного населення щороку зменшується, а працездатного вікузбільшується.
При розподілі постійного населення із п’ятирічним інтервалом найбільша часткау загальній чисельності населення становить населення у віці 70 і старше років,яке у 2,7 рази перевищує населення у віці 0-4 років та майже у 14 разів перевищуєсередньорічну кількість народжених за останні три роки. Розподіл постійного населенняза віковими групами станом на 1 січня 2007 року видно у таблиці 2.
На 1000 жінок по Знам’янському району станом на1 січня 2007 року припадало 853 чоловіка. При цьому у віці до 49 років на 1000 жінокприпадало 1045 чоловіків, а у віці 50-54 роки припадало 818 чоловіків, у віці 54-59років – 802 чоловіка, у віці 60-64 роки – 666 чоловіків, у віці 70 років і старшеприпадало 397 чоловіків.
Таблиця 2Розподіл постійного населення за віковими групамистаном на 1 січня 2007 року Обидві статі у тому числі до загальної кількості населення, відсотків чоловіки жінки обидві статі чоловіки жінки Все населення 26736 12306 14430 100,0 100,0 100,0 в т.ч. у віці, років 0 – 4 1182 606 576 4,4 4,9 4,0 5 – 9 1216 633 583 4,6 5,2 4,0 10 – 14 1737 860 877 6,5 7,0 6,1 15–19 1926 998 928 7,2 8,1 6,4 20–24 1697 913 784 6,3 7,4 5,4 25–29 1617 869 748 6,1 7,1 5,2 30–34 1713 867 846 6,4 7,0 5,9 35–39 1823 892 931 6,8 7,2 6,5 40–44 1828 898 930 6,8 7,3 6,4 45–49 1952 993 959 7,3 8,1 6,6 50–54 1809 814 995 6,8 6,6 6,9 55–59 1665 741 924 6,2 6,0 6,4 60–64 1288 515 773 4,8 4,2 5,4 65–69 2045 787 1258 7,7 6,4 8,7 70 і старше 3238 920 2318 12,1 7,5 16,1
На обліку у міськомуцентрі зайнятості на 1 січня 2007р. перебувало 832 незайнятих громадян, з яких 98,9%мали статус безробітних.
За повідомленнями підприємств,установ та організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад на 1 січня2007р. становила по Знам’янському району 45 одиниць.
Навантаження незайнятогонаселення, яке звернулося до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні,на 1 вільну вакансію на 1 січня 2007р. становило 18 осіб.
Поряд з працевлаштуваннямна постійній основі одним із напрямків соціального захисту незайнятого населенняє організація громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. Кількістьнезайнятих громадян, які брали участь у таких роботах, у 2006р порівняно з 2005р.зросла на 18,7% або 17,7% від кількості тих, що перебували на обліку за цей період.
Важливим напрямом підвищенняконкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка.З метою отримання нової професії або спеціальності за направленнями державної службизайнятості у навчальних закладах усіх типів протягом 2006р. професійне навчанняпроходили 362 безробітних, що на 0,6% менше, ніж у 2005р.
3.Дослідження місця Знам’янського району Кіровоградської області в господарськомукомплексі області.
3.1. Харистикаосновних напрямів розвитку промисловості.
За підсумками січня–грудня 2006р. зменшення виробництвав галузі становило 42,1% проти січня–грудня 2005р., та на 2 в.п менше ніж за 11місяців 2006р. Зміни обсягів промислового виробництва видно із графіка 10.
графік 10
Зміни обсягів промисловоговиробництва по району
(наростаючим підсумкому % до відповідного періоду попереднього року)
/>
Динаміка промислового виробництва та його структурапо основних видах діяльності за січень-грудень 2006р. характеризується такими даними: Приріст, зниження (–) (у порівняних цінах), %
грудень
2006р.
до
листопада
2006р.
грудень
2006р.
до грудень
2005р.
січень–
грудень
2006р.
до січня– грудня
2005р
довідково :
січень–
грудень
2005р.
до січня– грудня
2004р. Промисловість району -44,4 59,2 –42,1 –4,2
На підприємствах обробноїпромисловості за січень–грудень 2007р. виробництво продукції знизилось на 90,3%проти відповідного періоду минулого року. Разом із тим великий приріст спостерігавсяу виготовленні свинини свіжої (парної) чи охолодженої у 5,7 р.б, виробництві м’яса,включаючи субпродукти І категорії на 187,5%, борошна пшеничного на 30,8%. Зниженнявідбулося у виробництві хлібобулочних виробів проти відповідного періоду минулогороку на 13,3% та макаронних виробів на 8,3%.
3.2 . Визначеннярівня розвитку сільськогосподарського виробництва.
Знам’янський район,як і Кіровоградська область являється сільськогосподарським районом. Основне виробництвоскладається із вирощування зернових та технічних культур. За структурою економікиЗнам’янський район Кіровоградської області є аграрно-індустріальним. Рівень господарськогоосвоєння району характеризується такими показниками: частка в загальній площі кількостінаселення і трудових ресурсів області складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2 %. Тут зосереджено2,3% основних фондів, створюється 1,6% валової доданої вартості, промисловістю ісільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнообласногорівня. Сільське господарство — провідна галузь економіки і АПК району. Сільськегосподарство спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків та м'ясо-молочноїпродукції. Основні зернові культури: озима пшениця і ячмінь, кукурудза на зерно,зерно-бобові, гречка і просатні культури. За період 1990-2000 рр. валова продукціясільського господарства зменшилась більше як у 2 рази при високих темпах скороченнятваринництва. За 1991-2000рр. зменшилася уся посівна площа, в тому числі зерновихі кормових культур та збільшилась технічних, особливо соняшнику на насіння. Високимитемпами в районі скорочується виробництво цукрових буряків, зерна, картоплі і тваринницькоїпродукції та зростають — соняшнику на зерно. Скорочення посівних площ, поголів'явеликої рогатої худоби і птиці, зниження урожайності сільськогосподарських культурта продуктивності громадського тваринництва привело до значного падіння виробництвапродукції сільського господарства та її реалізації, особливо сільськогосподарськимипідприємствами.
В районі є племіннийзавод по вирощуванні великої рогатої худоби м’ясного типу “Знам’янський”.
3.3 Визначенняролі та місця району на економічній карті країни.
У класичному розумінні “економіка” – це наука про вміння раціонально вести домашні справи. У нашому випадку таким домом є регіон, що представляє собою народне господарство в мініатюрі, — це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов’язаністю складових і цілісністю. У такому формулюванні термін “регіон” є синонімом терміну “район”. Найважливіша характеристика регіону – його цілісність. Регіон представляє приєдність середовищ: природного, матеріального створеного людиною) та соціального. Регіональна цілісність передбачає територіальну цілісність та неподільність. З поняттям “регіон” пов’язаний термін регіональна економіка – науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та районів. Поняття “регіональна економіка” та “розміщення продуктивних сил” близькі за змістом; усе-таки “регіональна економіка” більше прив’язана до поняття “регіон”, у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загальнорегіональними проблемами. Одна з функцій регіональної економіки – створення різних сервісних виробництв та організацій, а також виробництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначення. Регіональні органи управління можуть виконувати засновницьку функцію, тобто стати фундаторами нових сервісних та виробничих організацій, які згодом можуть функціонувати самостійно. У галузі науково-технічного прогресу функцією регіональної економіки є забезпечення адаптацій досягнень науково-технічного прогресу до місцевих умов. На регіональному рівні можлива координація діяльності різних наукових установ та мобілізація їхніх зусиль на розв’язання завдань регіонального характеру.
У сфері регіональної економіки має перебувати і зовнішньоекономічна діяльність, бо багато її форм, такі як вільні економічні зони, прикордонна та прибережна торгівля, іноземний туризм, мають регіональний характер, а інші тісно пов’язані з рівнем розвитку інфраструктури, господарської культури та ділового сервісу регіону.
Таким чином, господарство регіону є відкритою економічною системою, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виборчо-економічні зв’язки.
Для регіональної економіки характерні такі засади функціонування:
. комплексність екологічного, економічного та соціального розвитку;
. єдність процесів природокористування та охорони навколишнього
середовища;
. територіальна спільність виробництва;
. відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню віробництва;
. цілісність системи соціальної інфраструктури;
. поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.
Інтегральну характеристику регіону дає соціально-економічний потенціал. Його основу становить економічний потенціал, що характеризується величиною національного багатства, сукупного та кінцевого продукту, національного прибутку, вартості основних фондів, абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції. Він визначає загальні можливості країни або регіону, їхню економічну спроможність.
Сутність соціально-економічного потенціалу на регіональному рівні в єдності економічної та соціальної політики. Серед вихідних компонентів особливо вирізняються природа, людина та виробництво. А рівень, структура, динаміка матеріального виробництва визначають соціально-економічні можливості. Тому для оцінки потенціалу важливе значення має визначення питомої ваги прогресивних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного прогресу тощо.
Для здійснення регіональної політики та побудови господарства потрібний соціально-економічний аналіз у таких напрямах: комплексна оцінка дійсного соціально-економічного потенціалу регіону, виявлення джерел та маштабів розвитку, визначення та оцінка варіантів перспективного соціально-економічного розвитку регіону.
Таким чином, однією з найважливіших задач розробки регіональної політики є визначення перспектив розвитку кожного регіону, його цільової функції з загальнодержавних позицій, враховуючи те, що економіка України є єдиний народногосподарський комплекс.
Знам’янський район Кіровоградської області розташований в центральній частині країни і це сприяє перетину шляхів із одного регіону країни в інший. В даному районі родючі чорноземи і тому в основному тут займаються сільським господарством.
3.4Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки району.
Стан господарського комплексу района характеризується падінням обсягів виробництва та поглибленням економічної кризи. Особливість управління у кризовій ситуації в регіоні полягає в тому, що рішення в обов’язковому порядку повинні бути оперативними та такими, що стосуються всіх адміністративних закладів і заходів, дії яких вони координують. В цей період влада перестає бути формальною, представницькою. Для прийняття рішень необхідні поглиблений і своєчасний аналіз, більш кваліфіковані експертні оцінки. Визначені в цій ситуації підходи вагомі і повинні підкріплюватись управлінською волею по їх втіленню в життя, оскільки рівень законопослушності населення та суб’єктів підприємницької діяльності в даний час різко знижуються. Крім того, влада не має права на помилку при вирішенні важливих проблем і поточних питань — економічна та соціальна ями і так достатньо глибокі, робити їх бездонними нераціонально, нерозумно та небезпечно.
Для впровадження ефективної економіки, чи хоча б її стабілізації, потрібна сильна і стабільна влада. Необгрунтовані постійні кадрові переміщення по принципу особистої відданості (одна команда) тільки шкодять справі. Ефективність економічного керівництва повинна проявлятись не на словах, а у конкретних діях та показниках. Як приклад, в п’ятидесяти європейських та латиноамериканських країнах були проведені дослідження з метою з’ясування питання чи пов’язаний рівень розвитку економіки з політичною владою суспільства. Бралися слідуючі показники економічного розвитку: рівень добробуту, урбанізація, індустріалізація та освіта. Були отримані однозначні результати — економічно розвинені держави мають врівноважений ступінь демократії і стабільні керівні органи, в той час як формації із слаборозвиненою економікою схильні до часто змінюваних половинчастих демократій, а також диктатур і авторитарних режимів.
2. Політична нейтральність керівників та спеціалістів у вищих органах влади. Зміна функціоналів по політичних мотивах не відповідає загальнонародним, загальнодержавним інтересам. Маховик державної влади дає холості оберти, перебої. Це підтверджують приклади невиконання законів, указів, розпоряджень, неодноразова їх заміна і відміна. Неформальні, а в деяких випадках тіньові структури користуються такою ситуацією, набирають силу, лобіюють свої інтереси, на всіх рівнях роблять спроби підмінити офіційну владу.
3. Посилення законодавчого забезпечення життєдіяльності держави та рівня соціального контролю через силові структури — суд, органи внутрішніх справ, податкову адміністрацію з податковою міліцією, службу безпеки, армію. Вони повинні не допустити як системи відхилень від норм суспільства, здійснити обов’язкове покарання за злочин, сприяти стабілізації ситуації.
Вирішення економічнихпроблем сучасності в Україні, що характеризуються кризою, яка повсякчас поглиблюється,найбільш ефективне у випадку створення оптимальної структури народногосподарськогокомплексу, впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу, що забезпечитьінтенсивний розвиток суспільного виробництва, стабільне наростання його обсягівта конкурентоспроможності. Але цей шлях пов’язаний з великими капітальними вкладеннями,потребує значного відтинку часу для реалізації і отримання видимих позитивних результатів.Тому, виходячи з реальної ситуації, в сучасних умовах важливо в повну силу використовуватиорганізаційно-економічні фактори, які можуть бути задіяні оперативно і без істотнихзатрат.
4.Дослідження економічної ситуації в Знам’янському районі Кіровоградської області.
4.1 . Загальнахарактеристика економічної ситуації в Знам’янському районі Кіровоградської області.
Перспективи оновлення соціально-економічного розвитку Знам’янського району Кіровоградської області України визначаються реаліями сьогодення: економічною політикою держави, її нормативно-правовим забезпеченням, стабільністю політичної ситуації, рівнем життя населення тощо. Сучасний стан вітчизняної економіки характеризують ознаки затяжної економічної кризи, які поєднують у собі як закономірні, первинного походження кризові явища: падіння обсягів виробництва, деградація господарської структури, втрата ринків збуту здебільшого обробної промисловості і відповідно звуження ринку продукції високотехнічних виробництв, так і наслідкові кризові явища похідного характеру, зокрема: фінансова нестабільність, недостатня активність інвестиційних процесів, скорочення податкової бази, нарощення внутрішнього та зовнішнього державного боргу тощо.
Наведені ознаки окреслюють масштаби соціально-економічної кризи, характеризуючи існуючу ситуацію в країні як сприяючу руйнації української економіки.
Обсяги виробництва продукції промисловості падають. Таке ж становище у галузі будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі.
4.2 . Напрямиполіпшення екологічної ситуації в Знам’янському районі Кіровоградської області.
Гідрогеологічні умови району малосприятливі для формування запасів підземнихвод, так як район, так як і область, розташований в зоні Українського кристалічногомасиву. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, яроутворення.
Екологічна ситуація в районі в цілому залишається стабільною. Разом з тим,досягти помітного поліпшення в стані довкілля не вдалося. Це зумовлено тим, що продовжуютьмати місце низькотехнологічні та ресурсоємкі виробництва, не здійснюються відповіднівклади на охорону навколишнього природного середовища, збільшується знос та моральностаріють очисне обладнання і технології. В останні роки через відсутність коштівнові установки і обладнання практично не впроваджуються, погіршується якість використовуваногопалива.
Одним з факторів, що впливає на якість довкілля є контроль за кількістю відходів,що утворюються і розміщуються в області, ступінню їх небезпечністі та рухом. Цяробота знаходиться під постіним контролем і будується на основі Закону України “Про відходи “ інших законодавчих та нормативних актів.
Враховуючі відсутність в районі спеціалізованого полігону для зберігання токсичнихвідходів, значна кількість підприємств району накопичують частину відходів виробництвана своїй території у місцях, обладнаних у відповідності з вимогами екологічних тасанітарних норм і правил.
Динаміка утворення та накопичення токсичних відходів І-ІІ класів небезпеки,які утворювались на підприємствах району за останні 5 років дозволяє зробити висновок,що їх кількісний та якісний склад майже не змінюється, кількість утворюваних відходівстабільна, тому потужностей установки демеркурізації ртутьвміщуючіх ламп і приладів,а також лінії по омонолічуванню відходів гальванічних виробництв в шлаколужні бетони,дозволять вирішити питання утилізації цих видів відходів та будуть сприяти підтриманнюбезпечного балансу накопичення і знешкодження значної частки відходів І-ІІ класівнебезпеки на території району.
Найбільш складним залишається в районі питання поводження з твердими побутовимивідходами. Всі існуючі сміттєзвалища організовані понад 20 років. В зв’язку з чимвирішення питання їх реконструкції або закриття і будівництва нових є нагальноюпроблемою для району.
Основними проблемами радіоекології в районі є:
— есхаляція радону з поверхні хвостосховищ та відвалів уранодобувних шахт;
— перенесення з частками пилу радіонуклідів на значні відстані (до 650 м)від основного джерела забруднення;
— скиди забруднених шахтних вод та змив радіоактивних речовин поверхневимиводами з забруднених проммайданчиків шахт у природні води.
На території району є прояви радону та дочірних продуктів його розпаду, якарозташована на масиві гірських порід гранітоноїдного складу з підвищеним та високимкларковим вмістом розсіяних радіоактивних елементів ураноторієвого ряду. Цю проблемуускладнює використання у будівельних цілях місцевої мінеральної сировини та промисловихвідходів з великим вмістом природніх радіонуклидів ураноториєвого ряду. На багатьохділянках, включаючи житлову забудову відмічається підвищений гаммафон та значнийвміст радону та продуктів його розпаду в повітрі окремих приміщень і підвалів (20000 – 50000 Бк/м3 ), який на декілька порядків перевищує допустимі.Вихід та накопиченя торону на даний час вивчено недостатньо. Порова концентраціярадону і торону в почві по місту висока від 9000 до 107000 Бк/м3
Основними причинами зменшення викидів є значне падіння обсягів виробництвана окремих підприємствах району та введення в дію нової методики визначення валовихвикидів забруднювальних речовин в атмосферу від енергетичних установок. Майже двітретини від загальної кількості викинутих у повітря забруднень припало на речовини,що перебували у газоподібному та рідкому агрегатному стані. В їх складі переважалисірчистий ангідрид (57,7% або 13,2 тис. т), оксид вуглецю (26,5% — 6,1 тис. т),оксиди азоту (9,2% — 2,1 тис. т).
Серед викинутих твердих речовин переважає сажа, пил неорганічний, сланцевата вугільна зола.
Частка викинутих у повітря шкідливих речовин від загальної кількості утворенихстановила 23,3%. В атмосферне повітря потрапило майже 100% утворених газоподібнихта рідких речовин, тоді як твердих – лише 10%.
Внаслідок нестабільної роботи підприємств погіршились умови для здійсненнявиробничого та державного контролю за дотриманням встановлених нормативів на стаціонарнихджерелах викиду забруднюючих речовин в атмосферу.
Проходять значні зміни в показниках використання водних ресурсів, які пов’язаніу переважному із змінами суспільного виробництва і його скороченні. Починаючи з1991 р. йде постійне скорочення використання водних ресурсів на душу населення,яке у 2002 р. становило 57,79 куб. м/рік, що у 3,8 рази нижче рівня 2006 р., коливикористовувалось 217,06 куб. м/рік. Однією з основних екологічних проблем районує її малозабезпеченість місцевими водними ресурсами.
Як показує моніторингове спостереження за станом якості води по створах, якістьїї в річках, в порівнянні з попереднім роком, практично не змінилась.