Зміст
1.Соціально – економічні аспекти використанняінтелектуальної власності в сучасних умовах. 2
2. Поняття управління інтелектуальною власністю та йогоосновні принципи 4
Список використаної літератури. 12
1. Соціально – економічні аспекти використання інтелектуальної власності в сучасних умовах.
Перехід відіндустріального суспільства до інформаційного є однією з головних ознак дляусіх розвинутих країн світу. Це, в першу чергу, пов'язано з тим, щоінформаційні ресурси набули такого важливого значення, що від них залежитьрівень економічного стану суспільства і його безпека. Якщо розглядатиінформатизацію суспільства як безперервний процес інтелектуалізації іприскорення обробки інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктурисуспільства, то зрозуміло, що вона оцінюється, по-перше, розвитком в даномусуспільстві інформатики, науки, що вивчає структуру і загальні властивостіінформації, а, по-друге, питаннями, пов'язаними зі збором, накопиченням,переробкою, перетворенням, розподіленням і використанням інформації в різнихсферах людської діяльності. Як відомо, ці фактори, у свою чергу, оцінюютьсярівнем обчислювальної техніки та засобів телекомунікації, що використовуються усуспільстві [2, 54].
Кінцевою метоювикористання інформаційних ресурсів на всіх рівнях інфраструктури суспільства,як правило, є прийняття рішення. Ці проблеми стоять особливо гостро у тихсферах діяльності, де задачі управління слабо структуровані і немає можливостіїх абсолютної формалізації. До цього класу можна віднести системи управліннявеликими корпораціями, відомствами, державою. Рішення цієї проблеми в Україніпов'язано з розвитком і впровадженням у сферу управління інформаційнихтехнологій, які були запроваджені В.М. Глушковим та його послідовниками, іформуванням на їх базі відповідних схем управління, що органічно поєднуютьсистемні принципи, забезпечуючи можливість всебічного використання перевагсуспільства з розвинутою структурою управління економікою.
Для рішенняпитань автоматизації управління для систем такого класу була розроблена впершев Україні технологія ситуаційного керування (Ситуаційні центри –СЦ). Зараз постає завдання створення однієї із важливих складових мережі СЦ вУкраїні – державної автоматизованоїсистеми обліку і контролю використання об'єктів інтелектуальної власності(ОІВ), яка має забезпечити умови для підвищення ефективності використанняінтелектуальних ресурсів нації, формування та розвиток інтелектуальноївласності, надання правовласникам державних гарантій щодо захисту їх прав,нарощування та підвищення якості сукупного наукового потенціалу як головногофактору інноваційного розвитку країни, забезпечення підтримки прийняття рішеньна державному рівні у цій сфері.
При визначенні ринкової вартостіінтелектуальної власності слід враховувати:
· нематеріальний,унікальний характер об'єкту оцінки;
· поточневикористання об'єкту інтелектуальної власності;
· можливігалузі використання, найбільш вірогідну ємність і частку ринку, витрати навиробництво і реалізацію продукції, що випускається з використанням об'єктуінтелектуальної власності, об'єм і тимчасову структуру інвестицій, потрібнихдля освоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в тій або іншійгалузі;
· ризикиосвоєння і використання об'єкту інтелектуальної власності в різних галузях,зокрема ризики недосягнення технічних, економічних, експлуатаційних іекологічних характеристик, ризики недобросовісної конкуренції та інші;
· стадіїрозробки і промислового освоєння об'єкту інтелектуальної власності;
· можливістьі ступінь правового захисту;
· об'ємправ, що передаються, і інших умов договорів про створення і використанняоб'єкту інтелектуальної власності;
· спосібвиплати винагороди за використання об'єкту інтелектуальної власності;
· іншічинники.
Проблемиінтелектуальної власності (ІВ) у світі вийшли на перший план і стали вже непросто юридичними або комерційними питаннями. Внаслідок інформатизації сучасноїекономіки вони дедалі більше набувають політичного змісту. Наприклад, введенняекономічних санкцій проти держави у разі неприйняття “американської версії”проекту Закону України “Про державне регулювання виробництва, експорту, імпортудисків для лазерних систем зчитування” та інше.
2. Поняття управління інтелектуальною власністю та його основні принципи.
Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вониможуть бути створені як в процесі реалізації проекту, та являтись при цьомупрямим, чи непрямим його результатом, так й поза проектом. Прикладом створеннятакого ОПІВ може служити діяльність науково-дослідних інститутів. Під прямимрезультатом слід розуміти отримання об'єкта права інтелектуальної власності вякості продукту проекту, тобто результату, що був запланований в ініційованомупроекті. Непрямий результат — це створення об'єкту права інтелектуальноївласності, як побічного продукту проекту. Дуже часто в проектах зустрічаєтьсяобидва результати. Але в проектах існують ще об'єкти, які не набуваютьправового статусу, тобто на них не оформлюють юридичних прав. Це такожрезультати інтелектуальної діяльності людини, але вони не є об'єктами праваінтелектуальної власності. Виникає питання, як класифікувати такі об'єкти та чиважливо враховувати їх у проектній діяльності.
Виходячи з визначення об'єктів права інтелектуальної діяльності,результатами інтелектуальної діяльності в проекті можуть бути, наприклад,структурні схеми, принципи управління, корпоративні стратегії, системимотивації, організаційні заходи, системи звітності структури документів,внутріфірмові стандарти, системи якості тощо. Все це та багато іншого єрезультатами інтелектуальної діяльності людей, які приймають участь у проекті,або іншими словами це продукти інтелектуальної діяльності (ПІД) в проекті.Незалежно від того, чим є об'єкти права інтелектуальна власність в проектіпродуктом чи ресурсом проекту для створення певного продукту, її життєвий циклбільше ніж життєвий цикл проекту [3, 98].
Якщо розглядати інтелектуальну власність як кінцевий продуктпроекту, то її життєвий цикл розпочинається коли зароджується ідея, якупланується реалізувати протягом виконання проекту, прикладом є наукові проекти.Створення продукту з використанням об'єктів права інтелектуальної власностіпередбачає придбання чи залучення існуючих ОПІВ.
Особливий інтерес являє процес появи продуктів інтелектуальноїдіяльності в проекті. При цьому важливим та водночас складним є процесідентифікації інтелектуальної власності в проекті. З огляду на життєвий циклпроекту де об'єкт права інтелектуальної власності є кінцевим продуктом,доцільність ідентифікації та формалізації не є принциповою і це може бутизроблено наприкінці фази реалізації. У випадку, коли безпосередньо очікуванимрезультатом проекту не є ОПІВ, ідентифікувати продукти інтелектуальноїдіяльності слід протягом усього життєвого циклу проекту. В загальному розуміннігака інтелектуальна складова накопичується е якості досвіду компаній, базданих, функціональних інструкцій, методичних напрацювань, тощо.
Для здійснення процесу ідентифікації ПІД протягом життєвого циклупроекту необхідно використовувати модель ідентифікації, яка складається з трьохкомпонентів:
· проведення планового аудиту проекту стосовно виявленняінтелектуальної власності;
· класифікація виявлених продуктів інтелектуальної діяльності;
· занесення ідентифікованих продуктів інтелектуальної діяльності дореєстру інтелектуальної власності з метою зберігання та подальшого визначеннядоцільності їх використання у тому чи іншому форматі (рис. 1).
/>
Рис. 1. Модель ідентифікаціїпродуктів інтелектуальної діяльності
Для того, щоб запропонована модель ефективно працювала, необхіднозаздалегідь визначити частоту проведення аудиту, яка залежить від специфікипроекту, масштабу, ступеня складності, тощо, сформувати групу фахівців, здатнихкваліфіковано провести цю роботу та обрати критерії, за якими проводитиметьсяаналіз. Ідентифікація продуктів інтелектуальної діяльності в проекті, це лишеодна зі складових процесу управління інтелектуальною власністю.
В сучасній літературівиділяють певні принципи управління інтелектуальною власністю:
· розуміння ролі інтелектуальної власності керівництвом таспівробітниками;
· врахування інтелектуальної власності у стратегії розвитку;
· ідентифікація інтелектуальної власності;
· збір інформації про ІВ на предмет визначення її цінності дляорганізації;
· визначення необхідної інтелектуальної власності для розвиткуорганізації;
· створення чи набуття прав на інтелектуальну власність; оцінкаефективності існуючої інтелектуальної власності;
· податок на ІВ (бухгалтерський облік);
· готовність захищати свої права на ІВ;
· визначення ефективності управління ІВ. Наведені десять принципівуправління інтелектуальної власністю дещо змінюються якщо мова йде проуправління ІВ в проектній діяльності.
Управління ІВ в проектній діяльності слід розглядати в розрізінаступних процесів:
· планування системи управління інтелектуальною власністю в проекті- визначення концепції управління інтелектуальної власністю, формулюванняключових принципів та підходів до управління інтелектуальною власністю,розробка стратегії управління ІВ;
· створення системи мотивації персоналу — для появи в проектіпродуктів інтелектуальної діяльності необхідно сформувати ефективну системумотивації співробітників. Це, однак, не означає лише матеріальне стимулювання,створення творчої атмосфери, матеріально-технічної бази та наявність інтереснихпроектів, де можуть реалізувати свій потенціал спеціалісти, іноді є набагатозначимим стимулом;
· генерування ідей — процес інтелектуальної діяльності людини;ідентифікації ПІД — визначення на якому етапі життєвого циклу проектуз'являються продукти інтелектуальної діяльності, а також визначення, що саме єцінними результатами інтелектуальної діяльності з загальної маси напрацювань впроцесі реалізації проекту; — класифікації ПІД — визначення, до якого типуоб'єктів відносяться продукти інтелектуальної діяльності учасників проекту;експертизи інтелектуальної власності, яка може бути кількох видів: експертизаоб'єкта права ІВ, який планується використовувати в процесі реалізації проекту,експертиза об'єкта, який отримують в якості результату проекту з перспективоюнадання йому статусу ОПІВ та експертиза продуктів інтелектуальної діяльності впроекті. Для проведення експертизи необхідно сформувати систему критеріївоцінки;
· формування портфелю інтелектуальної власності — комплектуванняпакету прав на створенні в рамках діяльності організації чи набуті ОПІВ тапродуктів інтелектуальної діяльності персоналу проекту;
· оцінки вартості об'єктів права інтелектуальної власності — розрахунок ринкової вартості отриманих в результаті виконання проекту ОПІВ зурахуванням витрат на їх створення, вартості аналогічних об'єктів та інше;
· комерціалізації інтелектуальної власності — процес виводу об'єктівправа інтелектуальної власності на ринок, якщо це визнається прийнятним тадоцільним в рамках стратегії розвитку організації;
· трансферу технологій — внутрішньому чи зовнішньому залежно відспектру та напрямків діяльності організації;
· захисту інтелектуальної власності — визначення стратегії захистурезультатів інтелектуальної діяльності персоналу проекту;
· охорони об'єктів права інтелектуальної власності — процеси, щозабезпечують захист від несанкціонованого використання ОПІВ. Це можестосуватись охорони прав на ОПІВ набутих для реалізації проекту чи ОПІВотриманих під час реалізації проекту з метою подальшого використання в цьомупроекті чи в інших проектах проектно-орієнтованої організації; моніторингупроцесів управління інтелектуальною власністю [1, 342].
Крім принципів та процесів управління інтелектуальною власністюслід також враховувати елементи системи управління інтелектуальною власністю,до яких належать:
· продукти інтелектуальної діяльності в проекті;
· об'єкти права інтелектуальної власності;
· суб'єкти інтелектуальної діяльності;
· система критеріїв оцінки значимості інтелектуальної власності;
· джерела фінансування — фінансування проектів по створенню ОПІВ,проектів на основі вже існуючих ОПІВ. До джерел фінансування можуть відноситисьфізичні та юридичні особи, а також держава;
· реєстр інтелектуальної власності — документ, який містить детальнуінформацію стосовно набутих ОПІВ, створених в процесі реалізації проекту ОПІВта результатів інтелектуальної діяльності учасників проекту;
· система обробки та збереження інформації щодо інтелектуальноївласності.
Під час розгляду принципів управління інтелектуальною власністю,процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності таелементів системи управління інтелектуальною власністю в проектахспостерігається певний зв'язок між ними (рис. 2), що свідчить про існуванняєдиної системи в рамках реалізації такої взаємодії.
/>
Рис. 2. Взаємодія принципів управління інтелектуальною власністю,процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності таелементів системи управління інтелектуальною власністю в проектах
Зовнішній контур — це діяльність організації в рамках управлінняінтелектуальною власністю, яка основана на принципах наведених раніше. У разі,коли організація виконує проект, управління інтелектуальною власністюпереміщується в площину проектного підходу де розглядається система управління інтелектуальноювласністю з точки зору процесів, які тривають в цій системі, а саме визначеннявимог щодо відповідності продуктів інтелектуальної діяльності в проекті, якоб'єктів права інтелектуальної власності, для набуття прав власності на них [4, 142].
В процесі реалізації проектів в проектно-орієнтованій організаціїнакопичується певний набір результатів інтелектуальної діяльності персоналу.Коли ця маса стає критичною організація переходить на якісно інший рівеньфункціонування.
Сукупність принципів управління інтелектуальною власність,процесів управління інтелектуальною власністю в проектній діяльності таелементів системи управління інтелектуальною власністю в проектах формуютьсистему управління інтелектуальної власністю, яка наведена на рис. 3.
Під час реалізації проекту проводиться регулярний аудит проекту напредмет виявлення нових продуктів інтелектуальної діяльності, які потрапляютьдо реєстру інтелектуальної власності, а потім до експертної групи, яка в своючергу здійснює експертизу виявлених ПІД на основі певних критеріїв.
Критеріями оцінки продуктів інтелектуальної діяльності під часпроведення експертизи можуть бути:
· наукова новизна;
· технологічний та технічний рівень;
· економічність;
· перспективи комерціалізації, значимість для проекту; відповідністьстратегії розвитку компанії;
· собівартість;
· результати порівняння з аналогами.
/>
Рис. 3. Система управлінняінтелектуальної власністю в проекті
Існує кілька класифікацій об'єктів права інтелектуальноївласності. Одна з них поділяє всі об'єкти на такі категорії: об'єктиавторського права та суміжних прав, результати науково-технічної творчості,комерційні позначення.
Життєвий цикл об'єкта права інтелектуальної власності в сучаснійлітературі представляють у вигляді циклу, стадії якого — це Створення, Набуттяправ. Використання, Захист та Утилізація. Хоча під поняттям утилізації маєтьсяна увазі не в буквальному сенсі знищення об'єкту права ІВ, а скоріше йогоперехід в інший стан, тобто коли ОПІВ перестає бути об'єктом права, а стаєзагальнодоступним (наприклад закінчення строку дії патенту на ОПІВ чи появанової революційної технології, що призведе до відмови від використанняіснуючої).
Списоквикористаної літератури
1. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управлінняінтелектуальною власністю / За ред. Цибульова: монографія. — К.: «КІС». 2005. — 448 с.
2. Власність інтелекту (збірник статей) / Л.Й. Глухівський. — К.:Державний департамент інтелектуальної власності, 2002. — 140 с.
3. Інтелектуальнавласність:Навчальний посібник / За ред… д.т.н. Цибульова П.М. — К. УкрІНТЕІ, 2006. — 276с.
4. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. — К.:Держкомстат України, 2005. — 395 c.