Міністерство освіти інауки України
Дніпродзержинськийдержавний технічний Університет
Заочний факультет
Кафедра економіки,менеджменту та маркетигу.
Контрольна робота
З дисципліни:«Розміщення продуктивних сил і регіональна єкономіка»
Варіант № 20
Виконав:
Прийняв: доцент
Федько С.О.
м.Дніпродзержинськ
2008р.
1. Систематизаціяфакторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу натериторіальну організацію виробництва
Формування ринкової економіки в Україні здійснюється наоснові проведення економічних досліджень, у тому числі в галузі розміщенняпродуктивних сил. Пізнання закономірностей цього процесу обумовлене практичнимипотребами суспільства.
На основі пізнаннязаконів і закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил тарозвитку економіки регіонів. Принципи – це правила діяльності та управлінняекономічною політикою держави, які базуються на закономірностях розміщенняпродуктивних сил і розвитку регіональної економіки.
Одним з головних єпринцип раціонального розміщення виробництва. Суть його полягає в тому, щоб прирозміщенні об'єктів досягалась висока ефективність народного господарства.Раціональне розміщення виробництва передбачає: наближення його до джерел сировини, палива, енергії та води;
— наближеннятрудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів; наближеннямасового виробництва млотранспортабельної продукції до місць її споживання;ліквідацію (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива,готової продукції з одного регіону в інший; обмеження надмірної концентраціїпромисловості у великих містах, переважне розміщення нових промислових об'єктіву малих і середніх містах; охорону природи і забезпечення комфортнихекологічних умов проживання населення.
Закономірності іпринципи реалізуються на основі врахування конкретних умов – факторіврозміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств іформування територіально-виробничих комплексів. У теорії розміщенняпродуктивних сил фактор розміщення є одним із центральних понять.
Розглядають такіфактори, які найбільше впливають на розміщення виробництва: сировинний, трудовий(фактор трудових ресурсів), транспортний, споживчий, водний, науково-технічногопогресу, економіко-географічної ситуації, єкологічний, енергетичний та ринковоїкон’юктури. Докладне врахування, аналізі оцінка їх є нацважливішою частиноюекономічного обгрунтування розміщення підприємств.
Із розміщеннямпродуктивних сил тісно пов'язана їх територіальна Организація – науковообґрунтоване розміщення взаємопов'язаних виробництв, сфери обслуговуваннянаселення та виробничої, ринкової й соціальної інфраструктури, яке дає значнийекономічний і соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплексування,концентрації та формування економічно ефективної спеціалізації регіональноїекономіки.
Сировинний факторнайчастіше називають фактором матеріалоємності, тому, що сировина і матеріалскладають істотні витрати в більшості галузей промисловості. Виробництва з великимивитратами сировини на одиницю готової продукції доцільно розміщувати поблизусировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Деякі видивиробництва через специфіку технології можуть розміщуватися лише там, дедобувається сировина: гірничодобувна, лісопильна промисловості, та ін.
Типовими ознакамиенергомісткості галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартостіготової продукції та питомі витрати палива й енергії на її виробництво. Втехнологічних процесах різних галузей може переважати споживання електроенергії(електромісткі виробництва), палива (паливомісткі), тепла (тепломісткі).Виходячи з того, які питомі витрати палива й енергії характерні Для різнихвиробництв, розрізняють три групи галузей: високо-енергомісткі, де часткапаливно-енергетичних затрат складає 30-45% затрат на сировину і матеріали;середньо – або малоенергомісткі, в яких частка паливно-енергетичних затрат складаєлише 15-20% (тобто менші порівняно із затратами на сировину та матеріали);неенергомісткі, де паливно-енергетичні затрати складають менше 6%, тобто убагато разів менші від затрат на сировину і матеріали.
До електроємних видіввиробництва відносять виплавку легких металів (алюміній, титан, магній),електролітичну виплавку міді, нікелю, феросплавів і сталі, виробництвовіскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуватисяпоблизу великих джерел електроенергії.
До паливноемних відносятьвиробництва, що поглинають багато тепла. Це виробництво глинозему(напівфабрикат для одержання алюмінію), віскозного шовку, випічку хліба,виплавку нікелю, виплавку цинку тощо. Паливиоємні види виробництва розміщуютьсяпоблизу паливних баз.
Чильне місце середпаливноємних галузей належить єлєктростанціям. Оскільки передаватиєлєктроєнергію на великі відстані не вигідно через великі втрати в мережі,тєплоєлектростанції «притягують» до себе енєргоємні виробництва.
Вплив водного фактора,як і попередніх двох, ґрунтується на використанніприродних ресурсів. Споживання прісної води в Україні стримується її обмеженимизапасами. На господарсько-питні потреби витрачається 84 куб.м води з розрахункуна одну людину.
У процесі виробництвапромислової та сільсьокогосподарської продукції споживається велика кількістьводи, що обумовлює велике значення впливу водного фактора на розміщеннявиробництва.Найбільш водомісткими є галузі хімії органічногосинтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо.Наприклад, на виробництво однієї тонни синтетичного каучуку необхідно витратити220 м3 води, целюлози — 200, а віскозного шовку — до 500. У зв'язкуз обмеженістю водних ресурсів на території України потрібно переводитипромислові підприємства на замкнуте оборотне постачання і знижувати нормивитрат води на виробництво промислової продукції.
Нестача води може перешкоджати розміщенню виробництва, навіть за інших сприятливихумов. Так, у Донбасі водний дефіцит стримує розвиток чорної металургії.
Поряд зматеріалоємними видами виробництва розміщуються ті, для яких сировинний факторне має особливого значення. В електронному машинобудуванні, приладобудуванні,оптико-механічному машинобудуванні вартість сировини набагато менша вартості пготової продукції. Такі галузі не обов'язково розташовувати поблизу сировини,вони залежать від іншого фактора — трудового. Слід зауважити, що з розвиткомнауково-технічного прогресу, який супроводжується зростанням, наукоємності йускладненням виробництва, роль трудового фактора збільшується.
Вплив трудовогофактора визначається обсягом витрат праці на виробництвоодиниці продукції.
Трудомісткі види виробництва, доцільно розміщувати врегіонах з високою щільністю населення. Наукомісткі виробництва, які вимагають,крім висококваліфікованих кадрів, великих вкладень у науково-дослідну базу,треба розміщувати у великих містах, що мають кілька науково-досліднихінститутів та вищих навчальних закладів.
До районів,і центрівспоживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення(виробництво товарів народного споживання) або виробляють малотранспортабельнупродукцію (порівняно з вихідною сировиною і паливом).
Значення споживчого фактора, часто посилюється факторомробочої сили, оскільки місце зосередження населення – це не лише джерелатрудових ресурсів, але й райони споживання промислової продукці.
Транспортний фактор –один з найбільш впливових при розміщенні виробництва. Залежно від величинитранспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів.Визначаючи інтенсивність його впливу, необхідно враховувати, перш за все,витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вониперевищують вагу готових виробів, то підприємства вигідно розміщувати поблизусировини і палива, оскільки це приводить до скорочення транспортних витрат. Інавпаки, у випадку, коли витрати сировини і палива менші за вагу готовоїпродукції, підприємства можна розміщувати на значній відстані від сировиннихбаз (наприклад, виробництво суперфосфату, макаронних виробів, печива). Нарешті,якщо на виробництво готового продукту витрачається стільки сировини, скількистановить його вага, то підприємства розміщуються, виходячи з економічноїдоцільності (в районах знаходження сировини та поблизу них, в районах споживанняготової продукції або у місцях концентрації робочої сили).
Факторнауково-технічного прогресу впливає на розміщення підприємств і галузей наоснові наукових відкриттів, змін у технології промислового тасільськогосподарського виробництва.
З розвитком івдосконаленням технології змінюються витрати сировини, палива й енергії наодиницю готової продукції, що у свою чергу посилює територіальні зрушення увиробництві. Однак, створюючи умови для більш вільного розміщення підприємств,науково-технічний прогрес діє і в протилежному напрямі. Внаслідок зростаннямасштабів виробництва збільшується його залежність від відповідних за розмірамисировинних і паливно-енергетичних баз. Отже, з розвитком техніки деякі галузіпромисловості змінюють потреби у певних природних ресурсах. Це змушуєпідприємства освоювати відносно бідні природні ресурси, вдаватися до їхкомплексної переробки, залучати до виробництва все нові природні ресурси,розширювати сировинну і паливно-енергетичну бази.
Фактор ринковоїкон'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості.Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринкуматеріальними цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвиткувиробництва є зріст попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попитуведе до скорочення виробництва. Якщо зниження попиту на сировину та готовівироби продовжується тривалий період, то це може призвести до значних змін урозміщенні виробництва.
Ринкова кон'юнктураформується під значним впливом науково-технічного прогресу. Застосування новихтехнологій у виробництві сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їхконкурентну здатність, такі товари користуються широким попитом і реалізуютьсяза підвищеними цінами. Внаслідок конкурентної боротьби між виробникамиперемагають сильніші. Вони розширюють виробничі потужності, будують новіоб'єкти, що обов'язково супроводжується певними змінами у розміщенні татериторіальній структурі виробництва.
З розвитком світовоїекономіки, збільшенням кількості підприємств і їх потужностей, використаннямвсе більших обсягів природних ресурсів у виробництві зростає значенняекологічного фактора в розміщенні продуктивних сил.
Основні шляхивирішення екологічних проблем: зниженняматеріалоємності виробництва, зменшення затрат сировини на одиницю продукції;зниження енергоємності виробництва, зменшення затрат енергії на одиницюпродукції; структурна перебудова виробництва, що супроводжується зменшенням питомоїваги традиційних галузей виробництва (чорна металургія, важке машинобудування, основнахімія) і підвищенням нематеріалоємиих, наукомістких виробництв (електроніка,біотехнологія); впровадження технологій з повним циклом виробництва.
Економіко-географічнеположення (ЕГП) – це сукупність відношень об'єкта до іншихекономіко-гсографічиих об'єктів, що знаходяться поза ним. Таким чином, об'єктхарактеризується не тільки розміщенням на певній території, але й системоюзв'язків, (реальними або потенційними) з іншими об'єктами. Найважливішимивважаються відношення об'єкта до джерел прродних і трудрвих ресурсів, ринківзбуту продукції, а також можливість виробничої кооперації з іншими об'єктами,транспортна забезпеченість, екологічна ситуація.
Список використаних джерел:
1. Розміщення продуктивнихсил, І.Л.Сазонець, В.В.Джинджолн, О.О.Чубарь, Київ, центр навчальної літератури2006 – 320с.
2. Розміщення продуктивнихсил України, Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий, Київ, Цул., 2002 – 470с.
3. Розміщення продуктивнихсил України, Є.П.Качан, Київ «Вища школа», 1997р.
4. Розміщенняпродуктивних сил: Посібник / Тарангул Л.Л., Горленко І.О., Євтушенко Г.І. — К.,2000 — 264 с.