ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Роль і господарськезначення газової галузі в економіці України
РОЗДІЛ 2. Паливно енергетичний балансУкраїни
РОЗДІЛ 3. Умови і фактори розвитку ірозміщення газової промисловості
3.1 Сировинний фактор
3.2 Екологічний фактор
3.3 Історичний фактор
3.4 Споживчий фактор
РОЗДІЛ 4. Сучасний рівень розвитку іхарактеристика розміщення газової промисловості
РОЗДІЛ 5. Основні проблеми іперспективи розвитку газової промисловості
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність. Природнийгаз являє собою найважливіший енергетичний ресурс. По темпам світовогоспоживання він перевищує всі інші енергоресурси. У народному господарствіУкраїни газова промисловість відіграє дуже важливу роль. Вона є невід’ємноючастиною економічного і суспільного добробуту населення держави. Дана роботанабуває актуальності, на сучасному етапі розвитку, коли проблемаенергозабезпечення постала надзвичайно гостро.
Роль природногогазу як екологічно чистого енергоносія в європейській і світовій економіці внайближчі 10-20 років буде тільки підвищуватися. Оскільки внутрішні джерелаприродного газу в декілька разів менше виробничих можливостей, то в умовахросту цін на газ, який імпортується, особливе значення нарівні зенергозбереженням, набуває проблема ефективного розташування об’єктів газовоїпромисловості.
Метою курсовоїроботи є поглиблення та закріплення знань з основних питань теорії розміщенняпродуктивних сил та розташування об’єктів газової промисловості, а такожзастосування цих питань на практиці.
Завданнякурсової роботи – розкрити значення та охарактеризувати сучасний стан газовоїпромисловості України, висвітлити вплив факторів на розвиток та ії розміщення,викласти основні проблеми та тенденції подальшого розвитку галузі.
При написанніроботи використано підручники (1, 3, 10, 11, 12, 18), журнали (5, 15, 16, 17),інтернет-ресурси (5, 7. 8, 9), статистичні дані, графічний та картографічнийматеріал, який допоміг краще проаналізувати стан та розміщення газовоїпромисловості в Україні.
Отже, укурсовій роботі розглядаються роль і господарське значення газової галузі векономіці України, сукупність принципів та факторів, які безпосередньо чиопосередковано впливають на розміщення галузі в Україні, основні проблеми іперспективи її функціонування. Незважаючи на значні негаразди, галузь маєнепогані перспективи для подальшого розвитку. Газова промисловість потребуєособливої уваги, оскільки являється галуззю національної економіки.
РОЗДІЛ 1. Роль і господарське значення газовоїгалузі в економіці України
За темпамисвітового споживання природний газ перевищує всі інші енергоносії. Ситуація,яка склалась, пояснює наступні переваги природного газу: можливістьвикористання в якості альтернативним нафтовим моторним паливам; у порівнянні зіншими видами палива при його спалюванні виділяється значно менше шкідливихречовин; витрати на його добування і транспортування у більшості випадківзначно невеликі.
Природанерівномірно наділила окремі країни і регіони запасами природного газу. Із 179,83 трлн. м3 доведених запасів 26,6 % зосереджено в надрах Росії,40,1 % — в близькосхідних країнах. Доведенні запаси природного газу за останнідва десятиріччя подвоїлися.[3, с. 42-43] При сучасній інтенсивності добутку (приблизно2, 763 трлн. м3 на рік) забезпеченість світової економіки доведенимизапасами газу складає 65, 1 рік (таб. 1).
природнийгаз галузь україна економіка
Таблиця 1.1
Розвіданізапаси природного газу у світі [2, с. 43]Країни
1985 р., трлн. м3
1995 р., трлн. м3
2005 р., трлн. м3 2007 р.
трлн. м3 % к загальносвітовому рівню запаси по відношенню к фактичному добутку Північна Америка 10,37 8,47 7,46 7,46 4,1 9,9 Південна і Центральна Америка 3,32 5,96 7,07 7,02 3,9 51,8 Європа і Євразія 44,45 63,16 63,73 64,01 35,6 60,3 Близький Схід 27,67 45,37 72,09 72,13 40,1 >100 Африка 6,16 9,93 14,30 14,39 8,0 88,3 Азія 7,57 10,54 14,35 14,84 8,3 41,2 Всього країни світу 99,54 143,42 179,00 179,83 100 65,1 В тому числі: ЄС-25 3,49 3,44 2,65 2,57 1,4 12,9 ОЕСР 15,38 15,09 15,02 14,95 8,3 13,8 СРСР 40,00 57,37 58,32 58,32 32,4 76,7
Українавідіграє достатньо активну роль в світовій торгівлі природним газом. Недивлячись на те, що її ВВП по відношенню к світовому складає менш ніж 1%, поспоживанню природного газу вона займає 9-те місце після США, Канади, Німеччини,Росії, Великобританії, Італії, Ірану і Японії.[3, с. 44]
В сучаснихумовах паливно-енергетичний комплекс у визначальній мірі забезпечуєфункціонування всіх галузей економіки України і ступінь добробуту населення.Фактично він посів місце несучої конструкції як в економіці, так і в державізагалом. Саме від стану справ у ПЕК залежить розвиток промисловості, сільськогогосподарства, сфери послуг, комунального господарства, а врешті-решт – рівеньрозвитку всього суспільства та якість життя.
Газова галузь –найважливіша складова вітчизняного ПЕК. Адже її частка у наповненні державногобюджету перевищує четверту частину, а природний газ становить 45% всіхенергоносіїв, що споживаються в Україні (Додаток А).
Україна –газозалежна країна. Традиційні країни-партнери – Казахстан, РосійськаФедерація, Туркменистан, Узбекистан. Перспективними джерелами імпорту газу вУкраїну можуть бути Азейбарджан, Іран і Ірак. [7]
Наявністьсвітового ринку природного газу дає можливість усім країнам незалежно від того,мають вони такі ресурси чи ні, скористатися перевагами газообразного палива, використовуєканали міжнародної торгівлі, які відкривають доступ до самих віддалених джерел.
Будучивзаємозалежними ланками єдиного світового ринку природного газу, окремі регіониі країни, істотно відрізняються по ступіні участі в зовнішній торгівлі: віднезначного експорту (ряд країн Близького Сходу) до експортної орієнтації(Норвегія) і майже повної залежності від імпорту (Франція, Іспанія, Фінляндія,Турція).
В результатізниження енергоємності ВВП високорозвинених країн і збільшення власного добуткугазу в деяких з них відбулося послаблення залежності від імпорту газу з держав,які розвиваються. В той же час, індустріалізація країн, що розвиваються (Індія,Пакистан) веде к значному нарощуванню споживання природного газу і йогоімпорту.
Таким чином,країни СНД, в першу чергу – Україна і Росія, володіють великим невикористаним потенціаломенергозбереження. При енергоекономном господарюванні частину палива, щовивільняється, можна використовувати для внутрішнього споживання, експортуючите, що залишається. [3, с. 52]
У перспективісвітові ринки енергоносіїв стануть об’єктом все більш жорстокої конкурентноїборотьби. Її сфера буде охоплювати всі регіони і країни світу незалежно відтого, к якої групи (виробники або споживачі) вони відносяться. Для запобіганнякризових явищ на ринку природного газу, різких коливань цін країни, якідобувають і експортують природний газ повинні діяти погоджено. Зміцненняпозицій Росії на світовому ринку природного газу багато в чому буде залежати івід розвитку енергетичного діалогу з Євросоюзом, від співпраці з партнерами поСНД, в першу чергу – з Україною, яка забезпечує транзит природного газу ізРосії в країни Західної Європи (Додаток Б).
РОЗДІЛ 2. Паливно енергетичний баланс України
Паливно–енергетичнийкомплекс (ПЕК) України охоплює одержання, передачу, перетворення і використаннярізних видів енергії та енергетичних ресурсів. До складу ПЕК входять галузі паливногокомплексу і електроенергетики. [12, с. 260]
Паливнийкомплекс України являє собою сукупність галузей промисловості, зайнятихвидобутком і переробкою різних видів палива, включаючи нафтовидобувну,нафтопереробну, газову, вугільну і торф’яну промисловість. Паливний комплекс єоднією з найважливіших складових важкої промисловості. Паливно-енергетичнийбаланс (ПЕБ) складається з прибуткової і витратної частин. У прибутковійчастині балансу зафіксовані такі показники, як видобуток природного палива —вугілля, газу, нафти, торфу (Таб. 2) і виробництво природних енергетичнихресурсів, які включають виробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) іатомних електростанціях (АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносятьнетрадиційні природні енергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна,низькопотенціальне тепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу,імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.[12, с. 265]
Таблиця 2.1
Виробництвопаливно-енергетичної продукції за 2003-2007 рр. [4] 2003р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р.
Добувна промисловість Вугілля готове, млн.т 59,8 59,4 60,4 61,7 58,9 Торф неагломерований паливний (в умовній вологості), тис.т 559 544 639 462 395 Нафта сира, млн.т 2,8 3,0 3,1 3,3 3,3
Газ нафтовий попутний, млн.м3 745 832 880 962 950 Газовий конденсат, млн.т 1,1 1,3 1,2 1,2 1,1
Газ природний, млрд.м3 18,6 19,6 19,9 20,1 20,2
Згідно звищенаведеною таблицею, максимальне виробництво природного газу було досягнутоу 2007 р., а саме 20,2 млрд. м3
Друга частинабалансу (витратна) включає споживання енергетичних ресурсів і складається зтаких статей витрат:
− перетворенняв інші види енергії — електро- і теплоенергію, стиснене повітря і доменнедуття;
− виробничо-технологічніпотреби, включаючи втрати при збереженні, транспортуванні і формуваннідержрезерву;
− закачкаприродного газу в підземні сховища газу;
− експорт;
− залишоку постачальників та споживачів на кінець року. [12, с. 267]
В структурі виробництва(видобутку) палива в Україні переважає вугілля. Питома вага вугілля становитьмайже 60%, тоді як на нафту припадає близько 7%, на природний газ — 25%. Разомз тим в споживанні паливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належитьприродному газу. Питома вага природного газу в загальному споживаннікотельно-пічного палива становить близько 54%, тоді як вугілля — лише 24%,паливного мазуту — 6%.
У додатку Гнаведено баланс формування та розподілу ресурсів природного газу на період до2030 року. Рівні перспективного видобутку газу наведено згідно з даними,представленими в розділі газодобувної промисловості.
Власнийвидобуток газу в Україні спирався на розробки перспектив розвитку газовоїпромисловості України. На підставі існуючих нині розробок власний видобутокгазу на рівні 2030 року було прийнято в межах 25-28 млрд. м3.
У балансіприродного газу показано обсяги відбору та закачування газу в підземнігазосховища лише в межах потреб власного споживання.
Обсяги імпортуприродного газу на 2030 рік за сценаріями можуть становити 53,5-64,0 млрд. м3.[12, с. 267]
Таким чином,якщо в структурі виробництва власних енергетичних ресурсів переважає вугілля,то в структурі споживання провідна роль належить природному газу.
Структурапаливно-енергетичного балансу світу: нафта – 40%, природний газ – 23%, вугілля– 31%, інші види палива – 1%, атомна енергія – 2%, гідроенергія – 3%.
В результатізначного вичерпання запасів газу на основних родовищах України, введення вексплуатацію переважно дрібних родовищ, а також внаслідок інших негативнихфакторів виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягів видобутку цьогонайбільш прогресивного паливного ресурсу і, як наслідок, — необхідність їхввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах. Це ускладнює економічну ситуаціюі вимагає вирішення ряду нелегких питань (політичних, економічних, технічних),оскільки без надходження певних обсягів газу не можна сформувати прийнятнийпаливно-енергетичний баланс.
Для підвищеннянадійності паливо- і енергозабезпеченості народного господарства України(зважаючи на значні поставки нафти і газу в Україну) доцільно і необхіднорозширити кількість джерел постачання нафти і газу з тим, щоб залежність відпостачання по кожному паливному ресурсу з одного джерела не перевищувала 30% (зурахуванням загальних обсягів постачання)
РОЗДІЛ 3. Умови і фактори розвитку ірозміщення газової промисловості
3.1 Сировинний фактор
Газовапромисловість розвивається на базі газових родовищ.
Для розвиткугазової промисловості необхідне устаткування, що його виробляють різні галузімашинобудування (важке машинобудування виробляє гірничошахтне устаткування длявугільних шахт; окремі галузі випускають устаткування для нафтодобувної,нафтопереробної та газової промисловості). На основі районів видобутку паливнихресурсів виникають населені пункти. Розвиток паливної промисловості потребуєпевної кількості трудових ресурсів. [13, с. 164]
Україна володієзначними доведеними запасами та потенційними ресурсами природного газу. Потенційніресурси природного газу складають 5,4 трлн.куб.м, газового конденсату – понад400 млн. тонн.
У межах Українизараз виділяється дев’ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об’єднатиїх в три нафтогазоносні регіони: Східний — Дніпровсько-Донецька газонафтоноснаобласть; Західний — Передкарпатська, Складчаті Карпати, Закарпатська іВолино-Подільська та Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська,Індоло-Кубанська, Азово-Березанська область. (Додаток В)
При цьомуСхідний регіон охоплює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську,Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську,Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську області; Південний—Запорізьку іХерсонську області, а також Автономну Республіку Крим.[13, с. 267]
Запасиприродного газу категорій А+В+С1 становлять 1098,4 млрд. м3, категорії С2 —331,3 млрд. м3.[11, с. 290]
Запаси газукатегорій А+В+С1+С2 зосереджені переважно у Східному нафтогазоносному регіоні ісягають майже 82% від загальних запасів цих категорій в цілому по Україні.Відповідно на цей регіон припадає і найбільша питома вага видобутку газу вдержаві (88%).
Забезпеченістьспоживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 21—22% .
До того жспостерігається тенденція до зростання цього показника. Це пов'язано в першучергу з тим, що темпи скорочення потреб у природному газі дещо випереджаютьтемпи спаду його виробництва. Частка газу, якого не вистачає Україні (а цестановить майже 80%), імпортується з Росії та Туркменістану.
Природний газвикористовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічноїпромисловості. На природний газ в структурі видобутку палива у перерахунку наумовне паливо припадає 26,1%. Нафту і природний газ в Україні видобувають уПередкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні.Провідне місце належить Лівобережжю. Вони мають значну кількість попутногоприродного газу, який використовується для газифікації навколишніх міст і сіл.Є невеликі родовища нафти на півдні країни.[12, с. 198]
Найбільшіродовища газу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відомеШебелинське. Менше п’ятої частини видобутку природного газу України зосередженов Прикарпатті. Доволі значні родовища природного газу на півдні країни іпередусім у Криму. В останні роки зростає видобуток газу з дна Чорного моря.[12, с. 118-119]
В найближчіроки можна чекати на нові великі відкритті родовища нафти й газу.
3.2 Екологічний фактор
Складна технічнасистема трубопровідного транспорту характеризується підвищеноювідповідальністю, особливостями антропогенної дії на природне середовище. Цепов’язані з технологією транспортування природного газу, нафти, конструктивнимивирішеннями лінійної частини і наземних споруд трубопроводів.
/>Магістральний трубопровід можна розглядати як вбудований вприродне середовище чужорідний елемент, з чим пов'язаний вищий ступінь йогоуразливості для агресивних дій природного середовища в порівнянні з іншимитехнічними об'єктами. У загальному випадку система «магістральний трубопровід –природне середовище» характеризується складним набором прямих і зворотнихзв'язків.[11, с. 167]
Негативна діятрубопроводів на природне середовище на етапах будівництва і експлуатаціїхарактеризується у відповідь реакцією з боку навколишнього середовища, щовиражається, як правило, в трьох формах:
− адаптаційною(локальним, статистичним зсувом рівноваги);
− відновною(або самовосстановітельной), такою, що характеризується повним поверненнямекосистеми «об'єкт – природа» в початковий стан;
− часткововідновною (або невідновною), такою, що характеризується необоротним зрушеннямекосистеми від початкового (рівноважного) стану.
Таким чином,будь-яка промислова дія обумовлюється певним комплексом локальних втрат, щомають відповідну реакцію в природі.
Газопроводиволодіють значно більшою потенційною енергією механічної дії на навколишнєсередовище. Тому аварійні ситуації, що характеризуються значним руйнуваннямділянки газопроводу, як правило, визначають і специфіку такої дії (знищення рослинногопокриву, порушення цілісності родючого шару ґрунту, зміна природного рельєфу іприродного ландшафту). Оскільки руйнування газопроводів в більшості випадківсупроводжується спалахом газу, механічна дія посилюється тепловою радіацією.Особливість аварійних ситуацій в екологічному сенсі полягає в тому, що методиохорони природи не носять в даному випадку попереджувального характеру. Це,мабуть, матиме місце до тих пір, поки параметр потоку відмов магістральнихтрубопроводів не буде керованим, достовірно прогнозованим за часом і по місцюрозвитку відмови.[6, с. 33]
Велике значенняз погляду охорони природи має формування антропогенного ландшафту в процесібудівництва трубопроводу. Це має пряме відношення до функціонального розвитку біогеоценозівконкретного вигляду, природної міграції тварин, еволюційного розвиткукліматологічних і інших природних процесів.
Прямі дії на ґрунтовийпокрив пов'язані з проведенням підготовчих земельних робіт і виражаються внаступному:
− порушенніформ природного рельєфу, що склалися, в результаті виконання різного родуземляних робіт (риття траншей і інших виїмок, відсипання насипів, планувальніроботи і ін.);
− погіршенніфизико-механических і хіміко-біологічних властивостей ґрунтового шару;
− знищенніі псуванні посівів сільськогосподарських культур і сінокісних угідь;
− захламление ґрунтів відходами будівельних матеріалів, порубковими залишками і ін.
− техногеннихпорушеннях мікрорельєфу, викликаних багатократним проходженням важкоїбудівельної техніки.
До негативнихдій на земельні ресурси під час експлуатації газових об'єктів відносяться:
− Прямівтрати земельного фонду, що вилучається під розміщення постійних наземнихспоруд;
− Незручностів землекористуванні із-за розділення сільськогосподарських угідь трасами інженернихкомунікацій і автодоріг;
− Скороченнясільськогосподарської продукції, пов'язане з довгостроковим вилученням орнихземель і погіршення родючих властивостей ґрунту на землях, що тимчасововідводяться.
Джереломзабруднення повітряного басейну при будівництві є:
− Вихлопнігази будівельних машин і механізмів, автотранспорту, котельних і пересувнихелектростанцій на рідкому і газовому паливі;
− Дим віддвигунів, спалювання залишків деревини і будівельних матеріалів;
− Зварювальніаерозолі від трубозварювальних установок і ручної зварки.
− Джереломзабруднення водних об'єктів при будівництві є побутові, промислові і зливовістоки з майданчиків тимчасового житлового селища, тимчасових об'єктів, змайданчиків технологічних об'єктів.
Дослідженняпоказали, що одним з найважливіших чинників стратегічних рис є наслідкиглобальної зміни клімату.[6, с. 35-40]
Основнатенденція зміни клімату – це потепління, посилення посушливості. Одним зпроявів кліматичних змін може стати також збільшення частоти таких короткостроковихекстремальних погодних умов як сильні снігопади, град, бурі, аномально низькіабо високі температури повітря.
Наслідкиглобальної зміни клімату для об'єктів газової галузі не тільки вірогідні, алетакож і достатньо масштабні: осідання ґрунтів в результаті теплової дії трубипри транспорті газу з позитивною температурою, витріщання газопроводу врезультаті пропуску по ньому газу з негативною температурою, деградаціявічномерзлих ґрунтів, прилеглих до газопроводу.
Екологічніпроблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається восновному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатаціїгазових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодовикористання природного газу в різних секторах економіки та галузях народногогосподарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно зтакими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.
3.3 Історичний фактор
Україна маєдавні традиції у сфері видобування та використання нафти і природного газу.Перші відомості про нафту в Криму та українських Карпатах сягають у сивудавнину. Промисловий видобуток нафти розпочався у XVIII столітті і вже в 1909році на Прикарпатті видобувалось 2 млн. тонн нафти. [12, с. 118]
Розвитокгазодобувної промисловості України пов’язано з Закарпаттям: перше родовищеприродного газу було відкрите у 1910 р. в районі м. Калуш (Івано-Франківськаобл.). В 1913 р. відкрите Дашавське родовище (Львівська обл.), перша промисловарозробка якого почалася в 1924 р. Звідси були прокладені два газопровіда наЛьвів (в 1929 р., перший в Україні, і в 1940 – 1941 рр.).
У ПрикарпаттіДашавське родовище використовується для підземного зберігання газу.Більче-Волицьке газове родовище, що експлуатується з 1949 р. Космацькегазоконденсатне родовище, що експлуатується з 1969 р., є цінним для хімічноїпромисловості. Його газоконденсат переробляється на Надвірнянськомунафтопереробному заводі.[6, с. 34]
Зменшеннявидобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області пояснюється вичерпаннямгазу із старих родовищ, нераціональним виробленням значної частини родовищ,оскільки велика кількість газу залишається під землею.
Газовапромисловість як галузь сформувалась у післявоєнні роки на базі розвіданих україні родовищ природного газу. Найінтенсивнішого розвитку газова промисловістьнабула у першій половині 70-х років. (Додаток Є)
Таблиця 3.1
Видобутокприродного газу в Україні [12, с. 119]
Роки
млрд, м3
В % до досягнутого рівня у 1975 р. 1940 0,5 0,07 1960 14,3 20,03 1975 68 100 1985 42,9 63,88 1990 28,1 41,32 1995 18,2 27,4 2000 17,3 25,4 2005 20,5 30,2 2006 19,3 28,3 2007 20,6 31,7 2008 19,8 29,1
Починаючи здругої половини 70-х років і до цього часу видобуток газу в Україні знизивсябільш ніж у 3 рази. В 1978 р. в Україні експлуатувалося 62 газових родовища. В50-х роках було прокладено ряд газопроводів, які транспортували газ за межіУкраїни (Дашава – Москва, Рудки – Рига та ін.).
В останні рокиважливим районом газовидобутку став Донецько-Приднепровський район: на початку80-х років тут видобували до 80% республіканського газу. Дніпровсько-Донецькугазоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькійзападині. Основні родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецьканафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобуткугазу країни. Великі родовища розташовані в Харківській (Шебелинське, Дружелюбівське,Хрестищенське та ін.); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське);Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. [12, с. 119]
В Шебелинськомуродовищі з початку експлуатації добуто рекордна кількість газу – більш 554млрд. м3. Друге місце за запасами газу займає Західнохрестищенськегазоконденсатне родовище, яке експлуатують з 1970 р. Гнідинцівськенафтогазоконденсатне родовище – одне з найпродуктивніших в Україні з 1960 р. [12,с. 120]
Не так давновідкрито третій нафтогазоносний район – Приморський. Його найбільшими газовимиродовищами є Джанкойське, Глибовське, Оленівське (Крим) та ін.
Геологорозвідникий сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській області, щосвідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.
Українаналежить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів,задовольняючи потребу в газі за рахунок власного видобутку на 23-25%, у нафті –на 12-15%. [9]
У 1991 роціспоживання природного газу становило 118,1 млрд. куб. метрів і країна посідала3 місце в світі за рівнем споживання газу, поступаючись тільки США і Росії. Заостанні 17 років використання природного газу в Україні зменшилося більш ніж натретину.
3.4 Споживчий фактор
На розміщенняпаливної промисловості впливає географія розміщення населення. Населеннявиступає не тільки як споживач, але і як трудові ресурси, без яких неможливийпроцес будь-якого виробництва. Така тенденція проявляється тому, що місцязосередження населення одночасно не тількі джерела трудових ресурсів, але іспоживачі значної кількості промислової продукції. Забезпеченість блакитнимпаливом споживачів України має не лише виробниче, а й соціальне значення.[18, с. 123]
Газотранспортнасистема, оператором якої є підприємство в складі НАК «Нафтогаз України» –дочірня компанія «Укртрансгаз», забезпечує подачу газу внутрішнім споживачам іздійснює основний обсяг експортних поставок російського газу в інші європейськікраїни (за даними «Газпрому» – більше 80% від обсягу всього газу, щоекспортується ).
Щорічно черезгазотранспортну систему для споживачів України транспортується близько 70 млрд.кубометрів природного газу, а також 110-120 млрд. кубометрів – в країниЗахідної і Центральної Європи. [8]
Споживанняприродного газу в Україні в 2007 році скоротилося на 5,5% (на 4,1 млрд куб. м)у порівнянні з 2006 роком – до 69,8 млрд куб. м, у тому числі безпосередньоспоживачами – на 4,7% (на 3,1 млрд куб. м), до 62,8 млрд куб. м. (Додаток Г)
Виробничо-технологічнівитрати і втрати природного газу в країні за підсумками минулого року склали 7млрд куб. м – на 13,6% (на 1,1 млрд куб. м) менше, ніж позаторік. [9]
Обсягспоживання природного газу промисловими підприємствами і прирівняними до нихабонентами в 2007 році склав 34,2 млрд куб. м, населенням – 16,5 млрд куб. м,підприємствами теплоенергетики – 8,9 млрд куб. м. НАК «Нафтогаз України» в 2007році скоротив обсяги реалізації газу на 33,4% у порівнянні з 2006 роком – до 28млрд куб. м, у тому числі промпідприємствам і прирівняним до них споживачам – в7,8 рази, до 1,6 млрд куб. м.
Стратегічне значенняукраїнської газотранспортної системи зумовлене вигідним географічнимрозташуванням нашої держави між основними газодобувними регіонами і основнимиспоживачами газу в Європі, з’єднанням газопроводів з магістральнимигазопроводами всіх сусідніх країн, наявністю найбільшого в Європі (після Росії)комплексу підземних газосховищ.
Надійністьтранзитних поставок газу і газопостачання внутрішніх споживачів у значній мірізабезпечується комплексом підземних сховищ газу, які розміщені в основному вЗахідному регіоні. Мережа газосховищ, активний обсяг яких перевищує 30 млрд.м3,є найпотужнішою в Європі і може ефективно використовуватися не тільки длявласних потреб, але і для споживачів газу в Європі.
Приблизно 4/5газу використовується для потреб промисловості. Використання газу вкомунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом рокуподається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ. [12, с. 120]
Супутні гази,які є на ряді невеликих нафтових родовищ – дуже цінна сировина дляпромисловості органічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержуютьбензин. Певну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів івиробництво штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведетьсяпідземна газифікація вугілля. Основним напрямом ефективного використанняприродного газу, крім комунально-побутового сектора і широкого переведення нанього автотранспорта, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичніматеріали.
Таким чином, вУкраїні існує 4 основні категорії споживачів: бюджетні організації й установи,населення, промислові споживачі й підприємства теплокомуненерго, притім газвласного видобутку поставляється тільки населенню. Також Україна єкраїною-транспортером природного газу до Європи.
РОЗДІЛ 4. Сучасний рівень розвитку іхарактеристика розміщення газової промисловості
ВЗахідноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газустановлять 600 млн т умовних одиниць палива, причому більш як половина їхсконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5-6км, що є основною технічною проблемою промислового їх видобутку. На думкуфахівців, у Передкарпатті можна збільшити видобуток газу, якщо відновитизапущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріннясвердловин на глибині 5-7 км.
Дніпровсько-Донецькугазоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькійзападині. Це найбільша в Україні нафтогазоносна область (93,8% загальноговидобутку газу в країні). Основні родовища природного газу в Харківській(Шабелинське, Хретищенське, Кичічевське, Дружелюбівське, Західнохрестищівське),Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Диканівське),Дніпропетровській (Перещетинське), та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.Всього тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу яких становлять 785,4 млрдм3 .
Найбільше іззазначених родовищ – Шебелинське (80% усіх запасів газу в Україні), на другомумісці за запасами газу Західнохрестищенське газоконденсатне родовище, якеексплуатується з 1970 року, далі Гніздинцівське нафтоконденсатне родовище –одне з найпродуктивніших в Україні (діє з 1960р.).
УПричорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито і експлуатується 17газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд м3. Найбільші з нихГаліцийське, Джанкойське, Глібовське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське.На дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень(підземних і підводних структур). [11, с. 290-294]
За станом на01.01.2008 р., залишкові запаси газу в Україні складають 1023, 8 млрд. м3.Умови добутку із родовищ, вже введених на цей час в розробку, постійноускладнюються із-за певних факторів. Більш 75% газових родовищ мають початковідобуткові записи менш 10 млрд. м3, лише у чьотирьох початковідобуткові запаси газу перевищують 100 млрд. м3 (Яблунівське,Шебеленське, Єфремовське, Західно-Хрестищенське), на них в Україні випадає 25%добутку природного газу. [5]
У січні-лютому2009 року ДК «Укргазвидобування» збільшила видобуток природного газу порівнянніз відповідним періодом 2008 року на 123,5 млн. куб. м. Обсяги видобуткуприродного газу по компанії за перші два місяця цього року склали 2 млрд. 635млн. куб. м. Газового конденсату та нафти було видобуто 130 тис. т, що на 3,3тис. т більше запланованого.
Буровеуправління «Укрбургаз» закінчило будівництво 13 нафтових та газових свердловинта передало в експлуатацію 12 свердловин. Всього за перші два місяця 2009 р. вексплуатацію введено 19 нових свердловин, що на 3 свердловини більше упорівнянні з аналогічним періодом 2008 р. [8]
Пошуково-розвідувальніроботи у січні-лютому проводилися на 20 площах та 37 родовищах ДК«Укргазвидобування». В результаті робіт було відкрито Мигринське нафтогазоверодовище в Луганській області та розширені контури газових покладівВишнянського родовища в Львівській області.
Проблемидобутку газу в Україні пов’язано також з тим, що більш 15% його запасів покритеріям рівня вичерпання ресурса належить к категорії важко добуваємих.Практично усі запаси родовищ Прикарпаття відносяться к даному типу. Вилученняважко добуваємих запасів газу здійснюється за допомогою спеціальнихнаукомістких і високовитратних технологій і устаткування.
Україна граєдосить активну роль в світовій торгівлі газом. Не дивлячись на те, що її ВВП повідношенню до світового складає менше 1% по споживанню природного газу вона надев’ятому місці після США, Канади, Німеччини, Росії, Великобританії, Італії, Ірануі Японії. При цьому, більшу частину своєї потреби в природному газі (69,8млрд.куб.м.) Україна задовольняє за рахунок імпорту.[3, с. 44]
Забезпеченняспоживачів природним газом здійснюється газовими мережами (тиском до 12атмосфер), довжина яких становить 347,2 тис. км. Необхідний режимгазопостачання в цих мережах забезпечують 59 тис. газорегуляторних пунктів.
Рівеньгазифікації житла природним газом на сьогодні становить 78,1% в містах та 38,2%в сільській місцевості. Газифіковано природним газом 428 міст, 600 селищміського типу та 12,4 тисяч сіл. Здійснюється газопостачання 147 тис.промислових та комунально-побутових споживачів, а також біля 16 млн. квартир іприватних будинків. [8]
З метоювизначення фактичного технічного стану розподільних газопроводів та споруд наних запроваджено моніторинг їх технічного стану. Роботи з обстеженнярозподільних газопроводів проводяться у відповідності з довгостроковоюПрограмою обстеження і моніторингу технічного стану газорозподільних мереж поВАТ з газопостачання та газифікації на 2008-2012 роки.
Для збільшеннявидобутку нафти і газу підприємства НАК «Нафтогаз України» в останні рокизначно активізували обсяги геологорозвідувального буріння, взявши на себефункцію самостійного забезпечення сировинною базою. Раніше ці функції належалигеологічним підприємствам.[9]
У 2007 роціпідприємства Компанії пробурили 174,4 тис. метрів розвідувальних свердловин.(Обсяги геологорозвідувального буріння в Україні) Забезпечено приріст запасіввуглеводнів в розмірі 26,0 млн. тонн умовного палива. (Динаміка приростузапасів вуглеводнів по Україні) Понад 90% загальної вартостігеологорозвідувальних робіт фінансується за рахунок власних коштів Компанії.
Обсягиексплуатаційного буріння упродовж останніх років залишалися стабільно високими,з тенденцією до подальшого зростання. В 2007 році підприємствами НАК «НафтогазУкраїни» пробурено 246 тис. метрів. (Обсяги експлуатаційного буріння в Україні)
У 2006 роцівідкрито 5 родовищ, з них: Добрянське та Лугівське газові родовища,Трьохізбинське та Чкалівське газоконденсатні родовища, перше нафтове родовищеСуботіна на Прикерченському шельфі Чорного моря. Крім того, відкрито новіпоклади на Дубаневицькому, Більському, Аксютівському, Дробишівському,Копилівському, Куличихинському, Лопушнянському родовищі, Лиманському родовищі,Валюхівському, Рибальському, Східно-Решетняківському, Качалівському,Малосорочинському та Одеському родовищах.
У 2007 роцібуло відкрито три газоконденсатні родовища: Веселогорівське (Луганськаобласть), Ливенське (Полтавська область) та Південно – Коломацьке (Харківськаобласть). Загальні прогнозні ресурси газу цих родовищ оцінюються в розміріпонад 14 млрд. куб.м.
Потенційніресурси природного газу складають 5,4 трлн.куб.м, газового конденсату – понад400 млн. тонн, нафти – 850 млн. тонн.
Видобуток газу,газового конденсату та нафти в Компанiї здійснюють ДК «Укргазвидобування», ВАТ«Укрнафта» та ДАТ «Чорноморнафтогаз», на якi припадає 95% видобутку нафти iконденсату та 94% видобутку газу в Українi.[8]
Україна маєрозвинену газотранспортну систему, яка включає 38,2 тис. км газопроводів, втому числі 14 тис. км діаметром 1020-1420 мм, 73 компресорні станції (110 компресорних цехів) загальною потужністю 5400 МВт, 13 підземних сховищ газу.Пропускна спроможність системи становить на вході 288 млрд.куб.м на рiк, а на виході– 178,5 млрд.куб.м на рік. [7]
Газотранспортнасистема, оператором якої є підприємство у складі НАК “Нафтогаз України” –дочірня компанія “Укртрансгаз”, забезпечує подачу газу внутрiшнiм споживачам i здійснюєосновний обсяг експортних поставок російського газу до інших європейськихкраїн.
При загальномузростанні обсягів реалізації природного газу через дочірню компанію «ГазУкраїни» рівень реалізації його населенню протягом трьох останніх роківлишається на одному рівні, що свідчить про економне використання дорогогоенергоносія за рахунок впровадження приладного обліку та застосуваннягазоспоживаючого обладнання з високим коефіцієнтом корисної дії. [8]
Діяльність зрозподілу природного газу газопроводами низького тиску є природною монополією іскладає єдиний техніко-технологічний комплекс загальнодержавного значення.Держава визнала його таким, що не підлягає приватизації. ДК «Газ України»здійснює контроль за використанням державного майна, втіленням єдиної технічноїполітики.
РОЗДІЛ 5. Основні проблеми і перспективи розвитку газовоїпромисловості
Для країн ізрозвинутою промисловістю, до яких належить і Україна, у сучасних умовахрозвиток економіки потребує випереджаючого розвитку енергетичного комплексу.Високоіндустріальне суспільство потребує все більше енергії. Від гарантованогозабезпечення суспільних потреб в енергетичних ресурсах залежить функціонуваннявсіх елементів життєзабезпечення країни. Підґрунтям енергетичної безпеки єсталий розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, в якому значну рольграє газова промисловість.[17, с. 88]
Таким чином,одним з основних завдань газового сектора є зростання видобування газу вкраїні. Зокрема, зростання видобутку газу хоча б до 30 млрд.м — це шперспективі єдиний шлях зменшення залежності України від імпорту газу. [17, с.89]
За рахуноквласного видобутку забезпечується тільки 22% потреби у природному газі, решта —імпортується з Росії та Туркменистану. Звичайно, така ситуація створює певнузагрозу енергетичній безпеці країни. Тому вирішення проблеми розвитку власноїресурсної бази газової промисловості є дуже актуальним.[14, с. 92]
Проблемазабезпеченості національної економіки енергоносіями особливо актуальною сталадля України в останні роки. Рівень забезпеченості України власними паливнимиресурсами на даний час складає 37%. Потреба народногосподарського комплексукраїни за рахунок власних ресурсів газу задовольняється на 15-20%. Досвідзабезпечення імпортними енергоресурсами в розвинених країнах свідчить про, те,що надходження енергоресурсів повинно здійснюватися не менше ніж ізтрьох-чотирьох незалежних і стабільних джерел. Росія виступає стосовно Українимонопольним постачальником газу й нафти (більше 70%).[14, с. 95]
У такійситуації тільки тим фактом, що Росія, у свою чергу, залежить від України впостачанні газу і нафти в Західну Європу (біля 90%), вдається дещо нейтралізуватинегативні наслідки її монополізму в забезпеченні України енергоносіями.
Україна маєособливе географічне положення на європейському континенті. Вона займаєпроміжне місце між Західною Європою, районом найбільшого споживання природногогазу, і Сходом (Російською Федерацією, країнами прикаспійського регіону іПерської затоки) – районом найбільших ресурсів газу.[16, с. 192]
Історичносклалося так, що найбільші у світі транзитні потоки природного газу проходятьчерез Україну. Це наклало особливий відбиток на розвиток газотранспортноїсистеми (ГТС) України.
Сьогодні ГТСУкраїни представляє собою розгалужену багатофункціональну мережу газопроводів,завданнями якої є: забезпечення природним газом споживачів внутрішньогонаціонального ринку, транзиту газу в країни Центральної та Західної Європи іТуреччину, покриття сезонної нерівномірності газоспоживання за рахунокпідземних сховищ газу.
Як правило,газопроводи мають напрямок зі сходу на захід і тільки окремі газопроводи носятьмеридіальний характер (наприклад: Івацевичі – Долина, Ананьїв –Ізмаїл).[17, с. 90]
ГТС України єнадзвичайно складним промисловим комплексом, газопроводи якого включаютьтехнологічні перемички і можуть працювати в єдиному технологічному режимі, щозабезпечує достатньо високий рівень надійності та маневреності у процесіцільових постачань газу.
Необхідновраховувати, що таке сприятливе для України становище може мати місце лише заумови належного технічного стану ГТС і надійності транзиту газу.
Якщо Українаоперативно не забезпечить стабільність та надійні умови транзиту газу черезсвою територію, вона безумовно втратить у перспективі значну частку свогонинішнього ринку та прибутків.[17, с. 91]
У зв'язку іззменшенням обсягів газоспоживання в Україні останнім часом завантаженнягазопроводів, що подають газ до внутрішніх споживачів, дещо знизилося, але прицьому підвищилася нерівномірність сезонного транспорту газу, що обумовлюєнеобхідність регулювання його за рахунок ПСГ, основні потужності яких (близько70%) знаходяться в Західному регіоні України.
Вказане скрутнетехнічне становище ГТС України обумовлено явно недостатніми обсягами щорічнихробіт щодо капітального ремонту та реконструкції ГТС/>.[14, с. 91]
Підземнісховища газу (ПСГ) являють собою невід'ємну частину газотранспортної системиУкраїни, особливо враховуючи її переважно транзитний характер. Саме ПСГ заходуУкраїни гарантують надійність газопостачання для європейських країн.
Не меншважливою є заміна застарілих двигунів на нові з високим ККД, що дасть значнуекономію паливного газу.
Особливу увагуслід приділити також модернізації системи осушки газу. газу мають бутипереозброєні й установки осушки газу на ПСГ, що зв'язані з транзитнимимагістральними газопроводами.
Дуже важливою єпроблема власності на газотранспортну мережу. Українська газотранспортнасистема (ГТС) є найбільш потужною на Європейському континенті (за виняткомросійської). [15, с. 38]
Газорозподільнімережі є основою загальнодержавної системи забезпечення природним газомпромислових споживачів, бюджетної, комунальної сфери, а також населення країни.
Потенційно і наперспективу є можливість не втратити статус України як найбільшої у світігазотранзитної держави і наростити транзитні потоки газу за рахунок ресурсівкраїн СНД прикаспійського регіону і Перської затоки. Серед пріоритетнихнапрямків забезпечення функціонування газової промисловості України мають бути:недопущення зменшення транзитних потоків газу через Україну; забезпеченнянадійності надання транспортних послуг; диверсифікація джерел надходження газу.[15,с. 37]
Перспективнийрозвиток газотранспортної системи України лежить у площині інтеграції її взагальноєвропейську та міжконтинентальну мережу газопроводів з метоюзабезпечення власних потреб України і європейського співтовариства та виведенняїї на рівень технічно надійних, високоекономічних систем.
Таким чином,можна виділити чотири стратегічні мети політики держави в газовому секторіекономіки України:
¾ зростаннявидобування газу в країні;
¾ утриманнястратегічного становища України в міжнародній системі транспортування газу;
¾ створенняфінансових та правових умов для призупинення зростання заборгованості за газ таїї послідовне зменшення;
¾ інтеграціявітчизняного господарства у світову енергетичну інфраструктуру шляхом участі вміжнародних проектах.[17, с. 93]
У перспективі вУкраїні мають створитися сприятливі умови для нарощування власного видобуткугазу, безпечного функціонування газотранспортних систем, що врешті забезпечитьфункціонування економіки в режимі розширеного відтворення та покращанняосновних показників соціального розвитку нашої держави.
ВИСНОВОК
У курсовійроботі доводиться, що газова промисловість відіграє дуже важливу роль ународногосподарському комплексі України, так як є галуззю, яка має не лишевиробниче, а й соціальне значення.
Отже, газовапромисловість – це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснюєвидобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Газовапромисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи намайбутнє. За оцінками спеціалістів на теренах нашої держави можливі відкриттяродовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Хочавидобуток нафти зменшується, маємо гарні перспективи: великі потужності зпереробки нафти близько 70 млн. т. і великі газосховища. Газотранспортнасистема України об'єднує 37,1 тис. км магістральних газопроводів (в тому числі14 тис. км діаметром 1020-1420 мм), 72 компресорні станції, 13 підземних сховищз активним об'ємом газу понад 32 млрд. куб. метрів. Пропускна здатність системина вході дорівнює 290 млрд. куб. метрів на рік, на виході — 175 млрд. куб.метрів. Експорт газу по українській газотранспортній системі здійснюється в 19країн, головним газовим партнером є Росія.
В Українісклалися достатньо сприятливі соціально-економічні та природні передумови длярозвитку газової промисловості.
У перспективі вУкраїні мають створитися сприятливі умови для нарощування власного видобуткугазу, безпечного функціонування газотранспортних систем, що врешті забезпечитьфункціонування економіки в режимі розширеного відтворення та покращання основнихпоказників соціального розвитку нашої держави.
Структурнаперебудова господарства, економне використання усіх видів палива й енергії,впровадження економічних стимулів сприятимуть зменшенню енергомісткостінаціонального продукту. Сьогодні в Україні немає механізму, який би стимулювавзменшення споживання енергоносіїв. Йдеться про державну системуенергозабезпечення на тривалу перспективу, систему стандартів та норм витратпаливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання.
Станвнутрішнього ринку в останні роки зумовлюється переважно заходами уряду по йогорегулюванню, а також загальною економічною кризою в країні. Крім екологічнихіснують також інші проблеми, які потребують комплексного вирішення на рівнідержави: масові неплатежі, несвоєчасна та неповна виплата заробітної плати,страйки працівників галузі, а також інші проблеми, але їх вирішення залежитьвід перспектив зовнішньоекономічного розвитку нашої держави.
Для реалізаціїосновної мети – надійного забезпечення України природним газом власноговидобутку необхідно вирішувати комплекс задач. Зокрема, необхідно вкладативеликі кошти у пошуково-розвідувальні роботи, розбурювання та облаштуваннянових родовищ. Продовжити роботи з розширення ресурсної бази, достатньої длястабілізації i збільшення обсягів видобутку газу. Впроваджувати методи позабезпеченню інтенсифікації видобутку газу i газового конденсату, більш повноговилучення її із пластів за рахунок сайклінг-процесу на газоконденсатнихродовищах з високим вмістом конденсату, що дає можливість істотно збільшувати(майже на 30%) кінцеві коефіцієнти конденсатовіддачі. Здійснювати більш глибокупереробку газу i газового конденсату з метою одержання пропан-бутану. Умайбутньому газова промисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високимступенем концентрації капіталу й виробництва. Досягнення максимального рівнязабезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами є принциповим завданням,без вирішення якого неможливе успішне здійснення успішногоекономіко-соціального розвитку України
ЛІТЕРАТУРА
1. Атлас.Економічна і соціальна географія України, Укргеодезкартографія, 2006 р. – 32 с.
2. БурлакаВ. Макроэкономика газовой отрасли// ТЭК. – 2006. — №9. – С. 42-52
3. Голуб,Александр Александрович. Экономические методы управления природопользованием /Голуб А. А., Струкова Е. Б. — М.: Наука, 1993. — 136 с.
4. Державнийкомітет статистики України — www.ukrstat.gov.ua/
5. Електроннийжурнал енергосервісної компанії «Екологічні системи»// Проект НАН України. –2005 — №11 — esco-ecosys.narod.ru/2005_11/art06.htm
6. КарпI.М. Нафтогазовий комплекс України / I. М. Карп // Вiсн. НАН України. — 2006. — №2. — С.32-41.
7. Міністерствопалива та енергетики — mpe.kmu.gov.ua/
8. НафтогазУкраїни — www.naftogaz.net/
9. Проспоживання природного газу в Україні в 2007 р./ Інтерфакс-Україна від20.03.2008 — news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2008/03/20/121760
10. Розміщенняпродуктивних сил і регіоналістика: Підручник. – К.: Вікар, 2006 – 396 с.
11. Розміщенняпродуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За заг. ред. д-ра екон.наук, чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – Вид. 3-тє, без змін. – К.: КНЕУ,2008. – 992 с.
12. Розміщенняпродуктивних сил України. Под ред. проф. Е.П. Качана – К.: «Вища школа», 1998.
13. Розміщенняпродуктивних сил: Підручник/ Під ред. В.В. Ковалевського та ін. – К.: «Знання»,2001.
14. СiднєваЖ.К. Оцiнка стану та перспективи розвитку нафтогазовидобувної промисловостi /Ж. К. Сiднєва // Формування ринкових вiдносин в Українi: Зб. наук. пр. — К.,2006. — Вип. 10(65). — С. 90-96.
15. СоскiнО. Нова модель газопостачання України: сутнiсть i параметри / О. Соскiн //Економ. часопис. — 2006. — №7-8. — С. 37-38.
16. Стратегiяекономiчного розвитку України: Наук. зб. / Редкол.: О. П. Степанов (вiдп.ред.) та iн. — К.: КНЕУ, 2002. — Вип. 2(9). — 2002. — 632 с.
17. ЧукаєвІ.К. Сучасний стан і перспективи розвитку газової промисловості України//Економіка промисловості. – 2002. — №3. – С. 88-93
18. ХрущевА.Т. География промышленности СССР: Учеб. для вузов по спец.«География». — М.: Высш. шк — 1990 – С. 222.
Додаток А
/>
Рис. 1.Структура споживання первинної енергії в Україні [4]
Додаток Б
/>