Содержание
Вступ
Суть ринку засобів виробництва
Функції ринку засобів виробництва
Вивчення ринку матеріальних ресурсів
Інфраструктура ринку матеріальних ресурсів
Висновок
Література/>
Вступ
Риноквиник одночасно з товарним виробництвом як його невід'ємна частина, товарне виробництвохарактеризується саме тим, що продукт виробляється не для власного споживання, адля інших, на продаж. Товарне виробництво регулюється механізмом купівлі-продажуна основі товарно-грошових відносин. Це процес руху товарів від сфери виробництвадо сфери споживання. Наявність обмінних відносин між виробником та споживачем черезсистему купівлі-продажу на основі вільного ціноутворення створює ринок. Ринок іподіл праці нероздільні. Ринок властивий здоровій економіці, він несумісний з монополією.Чим глибший поділ праці, тим більш розвинений ринок, а разом з ним усі його інструменти- гроші, кредит, прибуток. Ринкова економіка базується на 3-х засадах: свободі підприємництва;конкуренції; еквівалентному обміні.
Ринокзасобів виробництва в Україні, як у всіх постсоціалістичних державах, є новим. Триваєпроцес його створення, тобто перехід від централізованого розподілу засобів виробництваі прикріплення споживачів до постачальників до вільної торгівлі. Мета цього переходуполягає в: створенні реальних передумов активного впливу ринку засобів виробництвана їх виробників і споживачів; забезпеченні динамічної відповідності між попитомі пропозицією; наданні підприємствам можливості придбати матеріальні ресурси у відповідностіз їх платоспроможним попитом; реалізації ними продукції, яка виробляється, керуючисьстратегією і тактикою своєї діяльності, законами та нормами ринкового товарногообігу.
Риноккерується дією таких основних законів, як закон попиту і пропозиції, закон вартості,закон конкуренції та закон грошового обігу.
Створенняринку засобів виробництва означає перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсівдо застосування широкого спектру товарно-грошових відносин.
ринок засіб матеріальний ресурс
Ринокматеріальних ресурсів характеризується високим ступенем самозбалансованості і саморегулювання;сприяє високій соціальній активності підприємств з метою забезпечення виробництва.
Суть ринку засобів виробництва
Риноквиник одночасно з товарним виробництвом як його невід'ємна частина, товарне виробництвохарактеризується саме тим, що продукт виробляється не для власного споживання, адля інших, на продаж. Товарне виробництво регулюється механізмом купівлі-продажуна основі товарно-грошових відносин. Це процес руху товарів від сфери виробництвадо сфери споживання. Наявність обмінних відносин між виробником та споживачем черезсистему купівлі-продажу на основі вільного ціноутворення створює ринок. Ринок іподіл праці нероздільні. Ринок властивий здоровій економіці, він несумісний з монополією.Чим глибший поділ праці, тим більш розвинений ринок, а разом з ним усі його інструменти- гроші, кредит, прибуток. Ринкова економіка базується на 3-х засадах:
свободіпідприємництва;
конкуренції;
еквівалентномуобміні.
Ринокзасобів виробництва в Україні, як у всіх постсоціалістичних державах, є новим. Триваєпроцес його створення, тобто перехід від централізованого розподілу засобів виробництваі прикріплення споживачів до постачальників до вільної торгівлі. Мета цього переходуполягає в:
створенніреальних передумов активного впливу ринку засобів виробництва на їх виробників іспоживачів;
забезпеченнідинамічної відповідності між попитом і пропозицією;
наданніпідприємствам можливості придбати матеріальні ресурси у відповідності з їх платоспроможнимпопитом;
реалізаціїними продукції, яка виробляється, керуючись стратегією і тактикою своєї діяльності,законами та нормами ринкового товарного обігу.
Риноккерується дією таких основних законів, як закон попиту і пропозиції, закон вартості,закон конкуренції та закон грошового обігу.
Створенняринку засобів виробництва означає перехід від фондового розподілу матеріальних ресурсівдо застосування широкого спектру товарно-грошових відносин.
Ринокматеріальних ресурсів характеризується високим ступенем самозбалансованості і саморегулювання;сприяє високій соціальній активності підприємств з метою забезпечення виробництва.
Риноквиконує такі функції:
визначаєсуспільну цінність вироблених товарів;
встановлюєнеобхідні відтворювальні пропорції;
забезпечуєдинамічну відповідність між попитом і пропозицією;
ліквідуєдефіцит матеріальних ресурсів;
даєкожному підприємству реальну можливість у межах своїх фінансових ресурсів забезпечитисебе матеріально-технічними засобами.
Такимчином, забезпечення підприємств матеріально-технічними ресурсами через вільну купівлю-продажза прямими зв'язками, через посередників, фірмові магазини — є основне завданняуправління.
Створенняринку засобів виробництва в умовах ринкових відносин має базуватися на високомурівні економічної та юридичної самостійності господарських систем, що проявляютьсяв:
правіпідприємства формувати свою виробничу програму з урахуванням попиту (замовлень),керуючись власною вигодою;
вільномувиборі контрагентів у забезпеченні матеріальними ресурсами;
свободівибору часу закупок матеріальних ресурсів;
самостійномувизначенні договірних цін з урахуванням затрат на виробництво і якості матеріалів;- ліквідації монополії постачальників, посередників через створення аналогічнихпідприємств.
Ринокзасобів виробництва сприяє:
розвиткуконкуренції між товаровиробниками і власниками ресурсів;
вільномупереливу капіталу між галузями і регіонами;
реалізаціїтоварів за цінами рівноваги, відображаючи реальне співвідношення між попитом і пропозицією.
Такимчином, ринок — це комплексне поняття, яке включає в себе сферу обміну товарів,економічний простір (місце), на якому відбувається обмін товарів та товарно-грошовихвідносин, систему вільного руху товарів.
Уринкових відносинах бере участь безліч суб'єктів — виробників, споживачів, посередників.Тому на ринку складається відповідна кон'юнктура, тобто співвідношення між попитомта пропозицією як за окремими товарами та групами, так і за товарною масою в цілому.
Попит — це форма вираження потреби в засобахвиробництва на ринку, яка забезпечується відповідною сумою грошей. Це платоспроможнийпопит. На ринку він існує в грошовому вираженні.
Попитна ринку засобів виробництва являє собою потенційну потребу в товарах, забезпеченувідповідною сумою грошей, яку покупець може витратити на придбання товарів, ресурсів.Це складне і багато структурне явище. Є різні види попиту.
1. Інтенсивний попит — властивий початковомустану виходу товару на ринок.
2. Стабільний — сформований попит. Він існуєна етапі масового виробництва і продажу товару.
3. Скоригований попит — тенденція зростаннязапасів, товару.
4. Відсутність попиту — товар практично некупується. Класифікація видів попиту виходить із теорії життєвого циклу товару,у відповідності з яким кожен товар проходить стадію піднесення, стабільності і затухання.В маркетингу ці цикли покладені в основу управління цінами. Оцінки циклів і тенденційпопиту необхідні для гнучкого управління ресурсами.
Пропозиція — це та кількість продукту, якаперебуває на ринку або може бути доставлена. Пропозиція завжди має натуральне вираження:штуки, тонни, метри. Попит і пропозиція постійно перебувають під впливом багатьохфакторів. Але на ринку вони найбільш оперативно реагують на коливання цін. Якщоціни на товари зростають, попит на них зменшується. При зниженні цін попит зростає.
Призростанні цін пропозиція збільшується, бо кожна одиниця виробленої продукції приноситьвиробникові додатковий прибуток.
Потенційнапропозиція визначається за сукупністю договорів на поставку товару на певний періодпостачальниками.
Постачальники — це підприємства, окремі фізичніособи, що забезпечують споживачів необхідними для них матеріальними ресурсами.
Ринок засобів виробництва — це сукупність економічнихвідносин між самостійними суб'єктами господарської діяльності, що виникають у сферіобігу, в зв'язку з продажем-купівлею товарів, призначених для виробництва новихпродуктів та послуг.
Ринокзасобів виробництва є складовою частиною інтегрованого ринку, який являє собою складнуринкову структуру. В свою чергу, ринок засобів виробництва слід розглядати як розгалуженудинамічну систему. Основою аналізу структури цієї системи є різні ознаки:
Особливітоварні групи (ринок сировини, машин, обладнання, напівфабрикатів та комплектуючихвиробів).
Окремітовари (ринок газу, металів, деревини, вугілля, електроенергії, палива).
Суб'єктитоварного обігу (оптовий, роздрібний).
Раціональнерозміщення (місцевий, обласний, національний, міждержавний ринки).
Економічно організаційні умови формування ринку засобів виробництва
Ринокзасобів виробництва забезпечує вільну реалізацію засобів виробництва — сировини,матеріалів, пального, енергії, обладнання.
Йогоформування здійснюється на основі таких організаційно-економічних принципів.
Використання закономірностей товарного виробництва і товарно-грошових відносин.Цей принцип передбачає створенняумов із виробництва продукції для ринку відокремленими виробниками та реалізаціїїї у будь-яких кількостях і будь-якому покупцеві на їх розсуд та за цінами, якіскладаються залежно від співвідношення попиту та пропозиції.
Господарська самостійність та економічна відповідальність у процесі купівлі-продажуматеріальних ресурсів. Господарська самостійність повиннаполягати у свободі підприємств і сприяти плануванню та здійсненню виробництва продукціїсамостійно або через торговельних представників. Підприємства самі встановлюютьекономічні зв'язки з продавцями матеріальних ресурсів та покупцями їхньої продукції,здійснюють матеріально-технічне забезпечення виробництва і збут продукції, розпоряджаютьсясвоїми доходами та прибутками.
Економічна відповідальність контрагентів ринкових відносин має встановлюватися шляхом укладання рівноправних і взаємовигідних договорівта погодження в них усіх умов реалізації продукції і матеріальної відповідальностіза виконання договірних зобов'язань.
Господарськасамостійність та економічна відповідальність повинні забезпечуватися відповіднимизаконодавчими актами і правовими нормативами, які закріплюють право власності підприємствта організацій на виробничі фонди і результати своєї діяльності.
Досягнення та підтримка динамічної рівноваги між виробництвом продукціївиробничо-технічного призначення та її пропозицією і платоспроможним попитом покупців.Динамічна рівновага попиту і пропозиції може досягатисяза кількома напрямками.
По-перше,скороченням надлишкового попиту споживачів шляхом зниження матеріаломісткості продукції,що виробляється, скорочення матеріальних затрат на одиницю національного доходу,раціональним використанням матеріальних ресурсів.
По-друге,забезпеченням у підприємств-виробників резерву виробничих потужностей, який дозволяєїм швидко розширити виробництво продукції у відповідності із зростаючим на неї попитом.
По-третє,оптимізацією економічними методами структури сукупного запасу продукції виробничо-технічногопризначення та підвищенням частки збутових запасів готової продукції у підприємств-виробниківі товарних запасів у торговельних посередників за рахунок відповідного зниженнявиробничих запасів у споживачів. Такий напрям зміни структури сукупного запасу єфактором зниження його абсолютних розмірів, а отже, сприяє збільшенню активних ресурсівдля забезпечення ринкового попиту.
Наступниморганізаційно-економічним принципом є можливість вільного вибору контрагентівекономічних зв'язків з купівлі — продажу засобів виробництва. Така можливістьможе бути реалізованою, по-перше, за наявності у народному господарстві багатьохпідприємств-виробників відповідної продукції, виробничі потужності яких дозволяютьзабезпечити платоспроможний попит споживачів у необхідному обсязі та асортименті;по-друге, при ліквідації централізованого прикріплення споживачів до постачальників;по-третє, при розвинутих відносинах зі здійснення експортно-імпортних операцій.
Наявність розвинутої інфраструктури ринку. Нею має бути мережа торговельних посередників з їх матеріально-технічноюбазою, яка забезпечує багатоканальність купівлі-продажу продукції виробничо-технічногопризначення та її товарорух. Нині функціонують торговельно-посередницькі підприємствата організації, які раніше існували, новостворені і ті, що розвиваються, серед них- територіальні органи загальнодержавної системи матеріально-технічного постачанняУкраїни, торговельні підприємства міністерств і відомств, фірмові магазини виробничихпідприємств, зовнішньоторговельні організації, торговельні фірми, аукціони тощо.
Наявністьтакої інфраструктури забезпечує можливість вибору підприємствами-виробниками і споживачамивигідних варіантів торговельного посередництва. Це ставить актуальне завдання зістворення раціональної мережі торговельного посередництва з високим організаційно-технічнимрівнем розвитку.
Державне регулювання процесів розвитку і функціонування ринку засобів виробництва.Воно полягає у прийнятті державою відповідного законодавствата у проведенні нею такої економічної і фінансово-кредитної політики, яка сприяєреалізації розглянутих принципів і забезпечує: господарську самостійність суб'єктівоптової торгівлі; демонополізацію сфер виробництва та обігу; встановлення межі торгівлістратегічними видами матеріальних ресурсів; удосконалення галузевої структури виробництваі створення резерву виробничих потужностей у відповідності з вимогами ринку; розвитокінфраструктури оптової торгівлі; попередження негативних дій суб'єктів ринку відносносвоїх суперників.
Головноюрисою ринку є його саморегулювання. Через ринковий механізм самостійні взаємопов'язаніпідприємства повинні одержувати достовірну інформацію про те, що виробляти і щокупувати. При цьому не виключається, а, навпаки, передбачається макромасштабнийвплив держави на формування і функціонування ринку засобів виробництва. Це передбачаєрозвиток НТП, перспективні зміни народногосподарських пропорцій, економічну політикута законодавче забезпечення. Основа ефективного регулювання ринку — велика гамаекономічних важелів, які визначають поведінку господарських партнерів, і спрямованіна:
перехідпідприємств на анти затратний спосіб виробництва;
відмінудотацій збитковим підприємствам;
удосконаленнякредитно-фінансової системи;
підтримкумалих і середніх підприємств, орієнтованих на випуск засобів виробництва;
удосконаленняформування державних замовлень;
сприяннярозвитку змішаних, особливо спільних підприємств, що дозволить одержувати валютуі стати індикаторами стану нашої економіки з оцінками глибини ринкових змін; пристосуваннянавколишнього середовища до вимог і режиму роботи спільних підприємств;
розширеннявиробництва високоякісної, конкурентоспроможної продукції.
Державане втручається в діяльність підприємства, але на підставі законів не дозволяє розвиватисянедобросовісній конкуренції і проявам монополізму. Законодавством забороняється:
рекламуватисвою продукцію шляхом поширення негативної інформації про аналогічну продукцію,що виробляється іншими підприємствами;
тимчасовезниження договірних цін на продукти з метою витіснення конкурентів, а потім зновузначного їх підвищення;
скуповуватисировину й матеріали, напівфабрикати щоб залишити своїх суперників без забезпеченняїх матеріальними ресурсами;
вступатив союзи з іншими підприємствами або посередниками, якщо вони спрямовані на погіршеннястановища конкурентів на ринку або встановлення монопольних цін.
Ринокрегулюється системою законів як економічних, так і юридичних, і може функціонуватитільки за певних умов. Головною з них є розвинута ринкова економіка, що означає:по-перше, це економіка, в основі якої лежить розвинуте товарне виробництво (поділпраці, економічна самостійність); по-друге, це економіка, що ґрунтується на повнійвідповідальності економічного суб'єкта за результати своєї діяльності та опираєтьсяна юридичну рівноправність усіх видів діяльності; по-третє, це економіка здоровоїконкуренції, де існують антимонопольні закони, які виключають монополізм як у виробництві,так і при реалізації продукції; по-четверте, це економіка з вільним ціноутворенням,з розвинутими фінансово-кредитною та грошовою системами.
Важливоюумовою функціонування ринку засобів виробництва є відповідна структура управлінняяк на державному, так і на регіональному рівнях та підприємствах.
Функції ринку засобів виробництва
Векономічній системі суспільства ринок виконує такі функції:
1. Техніко-економічну. Суть її полягає втому, щоб забезпечити рух товарів і послуг від виробника до споживача. Виконанняцієї функції пов'язане з відповідними затратами праці, засобів виробництва і коштів.Тому ринок є об’єктом господарювання, продавці повинні покривати витрати з реалізаціїтоварів та послуг власними доходами і мати від своєї діяльності реальний прибуток.Це вимагає ефективного господарювання.
2. Регулюючу. Ринок — найбільш досконалий інструментсаморегулювання товарного виробництва. Він визначає, «що», «коли»,«скільки» і «як» виробляти. Цю функцію ринок виконує, тому щовін найбільш оперативно реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства,а суб'єкти ринкових відносин, у свою чергу, реагують на зміни, що відбуваються наринку.
3. Стимулюючу. Головне в цій функції полягаєв тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.Водночас складається така ціна, яка задовольняє і виробників, і споживачів. Якщоціна зменшується, то виробники змушені не тільки скорочувати виробництво, але йшукати шляхи зменшення витрат. Конкурентна боротьба на ринку змушує підприємцівоновлювати продукцію, розширювати її асортимент, поліпшувати її якість.
Отже,ринок засобів виробництва базується на зацікавленості товаровиробників у випускувисокоякісної продукції і гарантує розвиток підприємницької діяльності, структурнуперебудову економіки на основі цільових програм.
Вивчення ринку матеріальних ресурсів
Розвитокнових галузей економіки, постійне розширення номенклатури матеріальних ресурсів,поява зовсім нових видів сировини з новими фізичними та хімічними властивостями- все це робить ринок розвинутих країн менш відомим, що вимагає його вивчення.
Вивченняринку матеріальних ресурсів передбачає:
системнийзбір, обробку, аналіз і оцінку інформації про потенціальних постачальників, асортиментматеріальних ресурсів, про нові технології виготовлення важливих матеріалів, цінина сировину й матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію тощо;
прогнозуваннятенденцій на перспективний період змін основних параметрів ринку: цін, обсягу виробництваматеріалів, сировини, енергії, запасів товароматеріальних цінностей, появи новихресурсів, постачальників, можливостей імпорту ресурсів;
розробкуна цій основі ефективної політики закупок, яка б дозволила оптимізувати затратина придбання матеріальних ресурсів.
Формуючиполітику закупок, підприємство повинне вирішити-буде воно самостійно виробляти матеріали,деталі, напівфабрикати чи купувати їх.
Привирішенні цього питання визначними факторами є: стан ринку матеріальних ресурсів,рівень цін, виробничі можливості самого підприємства.
Розробка«політики забезпечення» здійснюється на основі порівняльного вартісногоаналізу.
Закупки«на стороні» і відмова від власного виробництва пояснюються економічнимиперевагами, які може одержати підприємство, купуючи ресурси у вузькоспеціалізованихпідприємствах за відносно низькими цінами.
Заостанній період у зв'язку зі зростанням світової конкуренції, тенденції на зниженнявитрат, розукрупнення компаній взято курс на пошук зовнішніх постачальників тихтоварів і послуг, які раніше вироблялись підприємством.
Сучасниймаркетинг рекомендує вивчати ринок матеріальних ресурсів за допомогою прямих і допоміжнихметодів.
Прямий метод передбачає одержання інформації прокон'юнктуру ринку безпосередньо від резидентів із чотирьох джерел:
контактиз постачальниками;
контактиз посередниками;
відвідуванняярмарків і виставок, що дає багату інформацію про технічні розробки, ціни, якістьтоварів і можливість використати каталоги ярмарок та виставок;
поїздкина підприємства-постачальники, що дозволяє визначити їх можливості із забезпеченняресурсами.
Непрямий метод вивчення ринку матеріальних ресурсівпередбачає використання інформації біржових бюлетенів, журналів, газет, каталогів,брошур, проспектів та інформації радіо й телебачення.
Прививченні ринку матеріальних ресурсів на підприємствах обов'язкова наявність архіву,структурно орієнтованого за видами матеріалів і постачальників. Поряд з цим доситькорисною є карткова система, в яку були б занесені постачальники, номенклатура таціни на ресурси.
Вивченняринку сировини і матеріалів дозволяють відповісти на такі запитання:
хтоі що поставляє на ринок;
якіможливості постачальників;
якаконкуренція між покупцями;
чиє можливість заміни матеріалів;
якіможливі види транспортування?
Прививченні ринку матеріальних ресурсів проробляються варіанти закупки ресурсів з імпорту.Найбільш доцільно закуповувати матеріальні ресурси за кордоном лише тих видів сировиниі матеріалів, які переробляються у великій кількості і придбання яких обходитьсядешевше.
Длямалих і середніх підприємств більш раціональними є закупки сировини і матеріалівза кордоном (якщо є така потреба) через посередників, які спеціалізуються на цьомуімпорті.
Інфраструктура ринку матеріальних ресурсів
Функціонуванняринку засобів виробництва значною мірою визначається розвитком інфраструктури. Термін"інфраструктура" в нашій економічній науці з'явився на початку XX століття. Інфраструктураскладається із двох латинських слів: "інфра" — під, або нижче і"структура" — будова, розміщення).
Отже,інфраструктура — це сукупність підприємств, організацій, які забезпечують багаторівневефункціонування господарських взаємозв'язків, взаємодію суб'єктів ринкової економікиі регулює рух товарно-грошових відносин. Ринкова інфраструктура — це сукупністьсуб'єктів матеріального, технічного, організаційного, інформаційного, фінансовогоі правового характеру, які забезпечують безперервне функціонування ринкового механізму.
Інфраструктураринку засобів виробництва включає три основних блоки: організаційний, технічнийта інформаційний.
Доорганізаційного блоку належать біржі, оптові магазини, брокерськіта дилерські компанії, торговельні будинки, ярмарки, виставки, власні комерційніструктури певних промислових підприємств, роздрібна торгівля.
Дотехнічного — склади, транспортна система, тарне господарство.
Інформаційний блок забезпечує підприємствонеобхідними матеріалами у вигляді довідників, реклами, каталогів, норм та нормативнихдокументів, розпоряджень тощо. Всі організації, підприємства, що входять до ринковоїінфраструктури, мають забезпечити вирішення таких завдань:
рухматеріалів, сировини від виробника до споживача;
виробничо-технічнеобслуговування основного виробництва;
рухі відповідність інформаційних потоків.
Всіелементи ринкової інфраструктури по-різному впливають на ринок засобів виробництва,від їх розвитку в значній мірі залежать характер і темпи його становлення.
Насьогодні в Україні функціонують різні організаційні системи інфраструктури засобіввиробництва, а саме:
Аукціон — це форма продажу у визначений терміні у визначеному місці товарів, попередньо встановлених для ознайомлення. На аукціонахреалізують певні види товарів, що, як правило, користуються підвищеним попитом.Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість запропонованихтоварів.
Отже,аукціон — це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців. Міжнародні аукціони- переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання такваліфіковані кадри. Аукціони організовуються також спеціалізованими брокерськимифірмами, які перепродають товари та послуги.
Торгово-промислові палати — це комерційні організації,головним завданням яких є сприяння розвитку економічних та торговельних зв'язківіз зарубіжними партнерами. Вони є юридичними особами, які діють за принципами повногокомерційного розрахунку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільовіінформаційні послуги.
Світовапрактика знає й таку форму торгово-комерційної діяльності, як торговельні будинки.Торговельні будинки — це торговельні фірми, що закуповують товариу виробників або у оптовиків своєї країни і перепродають їх за кордон або закуповуютьтовари за кордоном і перепродають місцевим оптовим та роздрібним торгівцям і споживачампромисловості та інших галузей народного господарства. Торгові будинки здійснюютьоперації за свій рахунок, але можуть виконувати також функції комісіонера як длявітчизняних, так і для зарубіжних підприємців, торговельних організацій та окремихосіб.
Комерційна-посередницькі фірми — оптові підприємства,які здійснюють оптову торгівлю за свій рахунок і з залученням кредитів як із власнихскладів, так і зі складів виробників та інших оптових посередників. Організаційноможуть об'єднувати декілька складських підприємств, транспортне господарство, цехита дільниці з надання додаткових і виробничих послуг.
Оптові бази — це підприємства, що організаційнооб'єднують склади та спеціалізовані за технічними ознаками підприємства з переробкипродукції зі спільними енергетичними, транспортними та іншими комунікаціями, а такожцентралізованими експедиційними, допоміжними службами і апаратом управління, якіорганізовують складування і відправку продукції.
Оптові магазини — підприємства, які максимальнонаближені до покупців, характеризуються невеликими масштабами оптової реалізації,наявністю торгового залу з виставленими зразками, великою питомою вагою продажутовару за готівку.
Ярмарки — це надзвичайно важливий елемент ринковоїінфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні тамісцеві. Ярмарки — це торги, ринки товарів, які періодично організовуються у встановленомумісці. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій,посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмаркиперетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовити.
Біржа — це організаційно оформлений і регулярнофункціонуючий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля товарами, головним чиномсировиною і матеріалами за зразками та стандартами.
Біржане є ринком реального товару, вона організовує обмін на основі документального відображеннятоварів і капіталів. На біржах здійснюються два види товарообігу: реальний та ф'ючерсний.
Ф'ючерсніоперації — це торгові угоди, що розраховані на довгостроковий період і передбачаютьзакупівлю товарів у перспективі, у міру їх виробництва.
Навідміну від угод на реальний товар ф'ючерсні угоди не передбачають зобов'язань сторінпоставити або прийняти товар у термін, передбачений в контракті, а здійснюють купівлюі продаж права на товар з поставкою його у встановлений термін після закінченнявизначеного періоду часу. Різницю між ціною контракту на день його підписання іціною в день його виконання виплачують або продавець (якщо ціна зросла), або покупець(якщо ціна знизилася).
Товарні біржі і брокерство зародилися в країнахЗахідної Європи на межі ХVІ-ХVІІ століть. На сьогодні в США, Великобританії,Франції, Японії та в інших країнах з ринковою економікою товарні біржі і брокеривідіграють самостійну і значну роль у процесі оптової торгівлі.
Товарніброкери є посередниками при укладанні угод на біржах і спеціалізуються на певнихвидах товарів та послуг. Брокери не пов'язані з постачальниками або збутовими структурамиконкретних фірм і підприємств безпосередньо. Але вони укладають товарні угоди відімені конкретних покупців та продавців. Діяльність брокерів оплачується у відсоткахвід вартості угоди або за фіксованими ставками за укладену угоду. Діяльність брокеріввідзначається глибоким знанням ринку товарів, на яких вони спеціалізуються, можливістюукладання термінових контрактів.
Організованиммісцем укладання брокерських угод, контрактів є товарні біржі. Товарні біржі являютьсобою постійно діючі ринки, де товари продаються і купуються без попереднього їхпред'явлення та огляду на основі документів встановлених форм, що регламентуютьноменклатуру, обсяг, термін, форму доставки, а також ціну товару та деякі інші умови.
Єдиніправила торгівлі на товарних біржах передбачають два основних аспекти: створеннярівних умов і можливостей для всіх учасників торгів та забезпечення їх об'єктивноюоперативною інформацією про рівень цін на товари та їхню динаміку.
Єдністьправ і правил функціонування біржі передбачає ряд умов:
виключеннявибіркового і пріоритетного доступу до інформації, який дозволить отримати комусьперевагу в торгах;
обов'язковевиконання взятих на себе зобов’язань;
рівноправністьі свобода дій усіх учасників торгів;
свободадій при прийнятті остаточного рішення в процесі реалізації економічних інтересів;
обов'язковапідзвітність державним, законодавчим, фінансово-кредитним і податковим структурам;
наявністьсистем та уніфікованих форм документів укладання угод.
Набіржі концентрується інформація про рівень цін на ресурси, які змінюються під впливомкон'юнктури ринку.
Орієнтиромформування цін у процесі купівлі-продажу є котирувальні ціни, що реєструються набіржі. Котирувальні ціни є середніми у часі серед заявлених продавцем. Саме доступністьінформації про рівень цін для всіх учасників торгів і є одним з основоположних правилбіржової діяльності. Біржа виконує важливу роль у зборі, узагальненні та поширенніінформації про фінансовий стан членів біржі. Через діяльність біржі стабілізуютьсятоварний ринок і господарські зв'язки.
Вцілому товарні біржі та брокери відіграють самостійну і досить значну роль у процесіоптової торгівлі із західними країнами.
Натоварних біржах формуються «базові» ціни на матеріально-сировинні ресурси,які є основою визначення підприємствами-споживачами витрат виробництва готової продукції.
Упроцесі купівлі-продажу на біржах формуються господарські зв'язки на поставки продукціївиробничо-технічного призначення.
Набіржах збалансовуються попит та пропозиція на матеріальні ресурси.
Діяльністьбірж в Україні регламентується Законом України «Про товарну біржу»,«Про господарські товариства», «Про підприємництво» і низкоюінших законодавчих та інструктивних документів, зокрема, з оподаткування.
Важливиму біржовій діяльності України на нинішньому етапі є те, що вона є одним з основнихканалів матеріально-технічного постачання малих підприємств, фірм та інших підприємницькихструктур.
Натоварних біржах України укладаються угоди щодо операцій з реальним товаром, з негайноюпоставкою, в обумовлені у майбутньому терміни.
Брокериотримують винагороду у відсотках від суми укладеної угоди. На біржах України з матеріальнихресурсів найбільшим попитом користуються пальне, метали, вироби з них, папір, хімічнапродукція.
Особливемісце в організації ринку засобів виробництва посідають інформація та маркетинговадіяльність.
Маркетинговадіяльність повинна ґрунтуватися на точному знанні потреб покупців і реальних можливостейфірми, організації або установи.
Убільшості підприємств, фірм, асоціацій, акціонерних товариств діють служби маркетингу.
Вибірструктур маркетингової діяльності залежить від характеру виробництва та обсягу зовнішньоекономічнихзв'язків відповідних господарств і комерційно-торговельних формувань.
Основнимизавданнями маркетингової служби є: комплексне вивчення ринку; забезпечення інформацієюпро ціни, ринки тощо.
Однієюз функцій маркетингових служб є сегментування ринку, тобто диференціація покупцівзалежно від їх потреб та особливостей поведінки.
Маркетинговатактика означає процес формування та виконання завдань фірми на кожному ринку щодокожного товару або групи товарів у конкретний проміжок часу.
Висновок
Риноквиник одночасно з товарним виробництвом як його невід'ємна частина, товарне виробництвохарактеризується саме тим, що продукт виробляється не для власного споживання, адля інших, на продаж. Товарне виробництво регулюється механізмом купівлі-продажуна основі товарно-грошових відносин. Це процес руху товарів від сфери виробництвадо сфери споживання. Наявність обмінних відносин між виробником та споживачем черезсистему купівлі-продажу на основі вільного ціноутворення створює ринок. Ринок іподіл праці нероздільні. Ринок властивий здоровій економіці, він несумісний з монополією.Чим глибший поділ праці, тим більш розвинений ринок, а разом з ним усі його інструменти- гроші, кредит, прибуток. Ринкова економіка базується на 3-х засадах:
свободіпідприємництва;
конкуренції;
еквівалентномуобміні.
Ринокзасобів виробництва в Україні, як у всіх постсоціалістичних державах, є новим. Триваєпроцес його створення, тобто перехід від централізованого розподілу засобів виробництваі прикріплення споживачів до постачальників до вільної торгівлі.
Ринокматеріальних ресурсів характеризується високим ступенем самозбалансованості і саморегулювання;сприяє високій соціальній активності підприємств з метою забезпечення виробництва.
Риноквиконує такі функції:
визначаєсуспільну цінність вироблених товарів;
встановлюєнеобхідні відтворювальні пропорції;
забезпечуєдинамічну відповідність між попитом і пропозицією;
ліквідуєдефіцит матеріальних ресурсів;
даєкожному підприємству реальну можливість у межах своїх фінансових ресурсів забезпечитисебе матеріально-технічними засобами.
Такимчином, забезпечення підприємств матеріально-технічними ресурсами через вільну купівлю-продажза прямими зв'язками, через посередників, фірмові магазини — є основне завданняуправління.
Ринокзасобів виробництва сприяє:
розвиткуконкуренції між товаровиробниками і власниками ресурсів;
вільномупереливу капіталу між галузями і регіонами;
реалізаціїтоварів за цінами рівноваги, відображаючи реальне співвідношення між попитом і пропозицією.
Такимчином, ринок — це комплексне поняття, яке включає в себе сферу обміну товарів,економічний простір (місце), на якому відбувається обмін товарів та товарно-грошовихвідносин, систему вільного руху товарів.
Уринкових відносинах бере участь безліч суб'єктів — виробників, споживачів, посередників.Тому на ринку складається відповідна кон'юнктура, тобто співвідношення між попитомта пропозицією як за окремими товарами та групами, так і за товарною масою в цілому.
Попит — це форма вираження потреби в засобахвиробництва на ринку, яка забезпечується відповідною сумою грошей. Це платоспроможнийпопит. На ринку він існує в грошовому вираженні.
Єрізні види попиту:
1. Інтенсивний попит 2. Стабільний 3. Скоригований4. Відсутність попиту.
Пропозиція — це та кількість продукту, якаперебуває на ринку або може бути доставлена. Пропозиція завжди має натуральне вираження:штуки, тонни, метри.
Ринок засобів виробництва — це сукупність економічнихвідносин між самостійними суб'єктами господарської діяльності, що виникають у сферіобігу, в зв'язку з продажем-купівлею товарів, призначених для виробництва новихпродуктів та послуг.
Державне регулювання процесів розвитку і функціонування ринку засобів виробництва.Воно полягає у прийнятті державою відповідного законодавствата у проведенні нею такої економічної і фінансово-кредитної політики, яка сприяєреалізації розглянутих принципів і забезпечує: господарську самостійність суб'єктівоптової торгівлі; демонополізацію сфер виробництва та обігу; встановлення межі торгівлістратегічними видами матеріальних ресурсів; удосконалення галузевої структури виробництваі створення резерву виробничих потужностей у відповідності з вимогами ринку; розвитокінфраструктури оптової торгівлі; попередження негативних дій суб'єктів ринку відносносвоїх суперників.
Література
1. Крушельницька О.В. Управління матеріальними ресурсами.К., 2003, — 162 с.
2. Музика А.В. Управління матеріальними ресурсами. — К.,2002, — 176 с.