ПЛАН
1.РИНОК ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ТА МАЙНОВИХПРАВ В УКРАЇНІ………………………………………………...3
2.ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ……………………...6
ЗАДАЧА1………………………………………………………………………..12
ЗАДАЧА2………………………………………………………………………..12
ЗАДАЧА3………………………………………………………………………..13
ЗАДАЧА4………………………………………………………………………..14
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА………………………………………………..15
1. РИНОК ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ТА МАЙНОВИХ ПРАВ В УКРАЇНІ
Гострий інтерес до інтелектуальної власності пов'язаний зможливістю отримання додаткового доходу від монопольного володіння правами нанеї. До переліку об'єктів інтелектуальної власності, які найчастіше оцінюються,відносяться:
• права на винаходи, корисні моделі, промисловізразки, а також права, які випливають з авторських та ліцензійних договорів навикористання і т.п.;
• права на знаки для товарів та послуг, ліцензійнідоговори на їх використання;
• права на «ноу-хау», конструкторськудокументацію, раціоналізаторські пропозиції і т.п.;
• авторські права на витвори науки, літератури,мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних.
Переваги комерційного використання інтелектуальної власності
Використання інтелектуальної власності дозволяєпідприємствам та авторам-творцям отримати наступні основні практичні можливостіта переваги:
• формування значного по розмірах статутного капіталубез вилучення грошових засобів та забезпечення цим самим доступу до банківськихінвестицій та кредитів;
• документальне підтвердження права власності тапостановка об'єктів інтелектуальної власності на баланс в якості майнапідприємств;
• амортизація інтелектуальної власності внематеріальних активах підприємства та з часом заміна інтелектуальної власностіреальними грошовими коштами;
• забезпечення можливості авторам та підприємствам,власникам інтелектуальної власності, брати участь в якості засновників(власників) при організації дочірніх та самостійних фірм без вилучення грошовихзасобів;
• отримання додаткових прибутків за передачу прав навикористання інтелектуальної власності, а також забезпечення обґрунтованогорегулювання цін на продукцію інноваційної діяльності підприємства;
• виплачування авторської винагороди фізичним особам(авторам, першочерговим власникам інтелектуальної власності або засновникам) зврахуванням витрат, в певних випадках, в собівартість (без відрахувань встрахові та інші фонди та без обмеження розмірів виплат).
На даний момент актуальним завданням на практиці єкомерціалізація інтелектуальної власності, тобто перетворення її в товар.Від успішного вирішення цієї проблеми залежить можливість досягнення кінцевихпозитивних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності.
До основних властивостей товару відносяться: корисність,рідкість, унікальність. Об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ) корисні завизначенням, так як вони повинні приносити прибуток або іншу користь.Властивість рідкості надається ОІВ шляхом закріплення за власником прав на йоговикористання та заборону його використання кимсь стороннім без згоди власника.А для забезпечення універсальності, тобто придатності до обміну на інші ринковітовари, необхідна оцінка об’єктів інтелектуальної власності.
Оцінка об’єктів інтелектуальної власності здійснюється увипадках:
• визначення вартості внеску засновникапідприємства в моменти створення підприємства та виходу засновника з йогоскладу;
• прийняття рішення про зміну розміру статутногофонду підприємства;
• визначення вартості нематеріальних активів взв'язку з їх відчуженням, в тому числі примусовим, у відповідності ззаконодавством або у випадку реорганізації, ліквідації, банкрутствапідприємства, нематеріальні активи якого можуть бути ідентифіковані абозв'язані з відчуженим майном;
• визначення вартості цілісних майнових комплексів(бізнесу) з застосуванням майнового підходу;
• приватизації (корпоратизації), в тому числі шляхомстворення відкритих акціонерних товариств у випадках, які передбачені законодавством;
• інших форм інвестування нематеріальними активами, втому числі по договорах про спільну діяльність;
• реорганізації господарських одиниць (злитті,поглинанні та реструктуризації);
• визначення збитку або розмірів компенсації у випадках,встановлених законодавством;
• визначення бази оподаткування та частки учасників;
• надання ліцензій на право користування ОІВ;
• в інших випадках.
У випадках загострення конкурентної боротьби перемагаєпідприємство, яке найбільш продуктивно використовує усі ресурси, які є внаявності. Знаки для товарів та послуг, фірмові назви, патенти, винаходи,конструкторська документація, «ноу-хау», бази даних, комп'ютерніпрограми та багато інших об'єктів інтелектуальної власності в Україні ще нечасто знаходять відображення в бухгалтерській звітності підприємств та невикористовуються в якості активів, хоча однозначно є такими. Це пов'язано з тим, що прибуток від користування такими нематеріальними активами важковиділити з загального прибутку. Тим не менш, саме ці активи можуть відігративирішальну роль у розвитку корпоративної стратегії підприємства.
2. ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ
Основою стратегічного курсу економічного розвитку держави уПосланні Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір.Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на2002-2011 роки” визначено “реалізацію державної політики, спрямованої назапровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростанняекономіки, утвердження України як високотехнологічної держави”.
Економічне зростання в Україні протягом 2000-2005 рр.сприяло активізації інноваційної діяльності, але не призвело до формуваннясталої інноваційної моделі розвитку, яка має базуватися на якісному оновленнівиробничої, соціальної і культурної сфер та продуктів їхнього функціонування. Вданому значенні сталість (збалансованість) розвитку характеризує рівеньбезпечності та передбачуваності функціонування економіки в коротко- тадовгостроковому періоді.
За даними Держкомстату України, зростання кількостіпідприємств, що впроваджували інновації протягом 2000–2005 рр., на 9,2 % єнезначним порівняно із зменшенням їхньої кількості протягом 1994–2000 рр.(майже в 1,5 разу). В 2001 році впроваджували інновації лише 1503 промисловихпідприємств, або 14,3 % від їхньої загальної кількості. Більш активноздійснювали інновації підприємства машинобудування, які виготовляютьтранспортне устаткування, підприємства хімічного виробництва, текстильноїпромисловості та пошиття одягу, де інноваційні роботи виконувало кожне четвертеобстежене підприємство.
Основою інноваційного способу розвитку є винахідницькадіяльність. За останні 10 років показники винахідницької діяльності різкознизилися, зокрема кількість винахідників – більше ніж в 20 разів. Булискорочені патентні служби на підприємствах, в установах і організаціях, внауково-дослідних установах. На більшості підприємств та наукових організаційвинахідницька діяльність повністю припинилась через брак коштів на патентуванняі підтримання чинності охоронних документів.
На даний час практика державного регулювання інноваційноїдіяльності в Україні має здебільшого пасивний характер і розглядається якпроцес “використання та комерціалізації результатів наукових досліджень тарозробок”1. Але поштовхом до інноваційної діяльності мають бути не тількинаукові досягнення в різних сферах, розробка нових технологій та досліднихзразків нової продукції, а і прогнозування змін кон’юнктури ринку (дослідження(вивчення попиту) та формування (генерація попиту) на потенційних ринках збутуінноваційної продукції, як внутрішніх, так і зовнішніх).
Успіх впровадження інноваційної моделі в умовах ресурсноїобмеженості значною мірою залежить від вірної оцінки економічного потенціалу тавизначення дворівневої системи пріоритетів державної підтримки: так званих“точок зростання” – галузей, які можуть забезпечити майбутній інноваційнийпрорив та “точок стабілізації” – базових або традиційних галузей2.
Аналіз індексів промислового виробництва у 1995–2001 роках свідчить,що завдяки державній підтримці протягом останніх років був ініційованийпосилений розвиток металургійної галузі (табл.). Треба зазначити, що продукціячорної металургії є основною статтею експорту України і реальним джереломнадходження валюти в країну. Але орієнтація гірничо-металургійного комплексу навипуск та експорт продукції з мінімальним ступенем обробки (чавун, сталь,відливки тощо) деформує структурний розвиток економіки. Віднесення до “точкизростання” вимагає від металургійної галузі випуску більш високотехнологічноїпродукції (високотехнологічних металів та сплавів) з подальшим використанням їїв галузях машинобудівного комплексу України.
Таблиця 1: Індекси промислового виробництва в Україні погалузях Галузь 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 Чорна металургія 0,95 1,07 1,15 1,08 1,14 1,38 1,32 Харчова промисловість 0,87 0,81 0,73 0,72 0,77 0,97 1,25 Машинобудівний комплекс 0,76 0,56 0,56 0,54 0,53 0,62 0,73 Електроенергетика 0,94 0,87 0,85 0,85 0,91 0,88 0,86 Паливна промисловість 0,90 0,84 0,89 0,89 0,89 0,85 0,86
Джерело: Послання Президента України до Верховної РадиУкраїни 18 червня 2002 року.
Сільське господарство та харчову промисловість, щозабезпечують безпосередні потреби людей, можна віднести до “точок стабілізації”економіки. В них постійно створюється значна частина доданої вартості будь-якоїдержави, яка орієнтується на власні джерела продовольства. Але обмежений попитна продукцію означених галузей при зростанні ефективності їхнього виробництвавимагає запровадження стримуючих заходів з боку держави (квотування виробництвасільгосппродукції, обмеження її імпорту тощо). Розвиток інших галузей,наприклад хімічної, також є необхідною стабілізаційною складовою економічногозростання, проте “точками зростання” вони можуть стати лише за умовспеціалізації і запровадження високих технологій.
Наявний високотехнологічний та висококваліфікованийкадровий потенціал машинобудівного комплексу, в тому числі ОПК, дозволяєхарактеризувати його як потенційну “точку зростання”. Разом з тим,машинобудівний комплекс обслуговує процеси поновлення виробничих систем країни,і розгортання інноваційних процесів в його галузях значною мірою залежить відпопиту на інноваційну продукцію інших галузей економіки країни. Забезпеченнясталого інноваційного розвитку неможливе без докорінного оновлення основнихвиробничих фондів, технічна і технологічна відсталість яких є однією з причинвиробництва неконкурентоспроможної продукції та послуг і підвищення ризикутехногенних катастроф.
У багатьох країнах державна підтримка пріоритетних напряміврозвитку здійснюється шляхом розробки та реалізації цільових програм. Внаслідокправової неврегульованості програмно-цільовий метод управління в Україніперетворився на формальну бюджетну підтримку окремих підприємств таорганізацій. Розпорошення обмежених бюджетних коштів між значною кількістю(більш ніж 200) затверджених державних програм не дозволяє фінансувати івідповідно реалізувати більшу частку з них в повному обсязі. Це вимагаєприскорення розгляду та прийняття Верховною Радою України законопроекту “Продержавні цільові програми”, яким запроваджується механізм контролю зарозробкою, прийняттям та реалізацією державних цільових програм.
Одним з найважливіших та найнеобхідніших елементівресурсного забезпечення інноваційного процесу є висококваліфікований кадровийпотенціал. Тому особливого значення в інноваційній моделі набуває системаосвіти. Реформування системи освіти має сприяти підвищенню рівня шкільноїосвіти, виявленню та розвитку здібностей кожного окремого учня, об’єднаннюнауково-технологічного потенціалу технічних учбових закладів різного рівняакредитації і технологічного потенціалу промислових підприємств.Організаційними формами таких об’єднань є наукові та технологічні парки,бізнес-інкубатори та інші структури інноваційної спрямованості.
Ефективність державного регулювання інноваційних процесівзначною мірою визначається відповідною нормативно-правовою базою. Сьогодні вУкраїні діє більш ніж 100 правових актів, якими регулюються питання функціонуваннярізних сегментів інноваційної діяльності. Але відсутність визначення назаконодавчому рівні структури та принципів функціонування задекларованоїінноваційної моделі призводить до розбіжностей в категорійному апараті, незабезпечує системності законодавчого поля, вимагає постійного йоговдосконалення. Затвердження Національної доктрини інноваційного розвитку імодернізації економіки України, схваленої членами Міжвідомчої комісії з питаньнауково-технологічної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України 7жовтня 2002 року, сприятиме вирішенню означених проблем.
Однією з причин низького рівня інноваційної активностіпідприємств та організацій України є недостатня інформаційна забезпеченістьсуб’єктів інноваційної діяльності. На виконання Указу Президента України від 20серпня 2001 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 3липня 2001 року “Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового станунауково-технологічної сфери і створення реальних умов для переходу економіки наінноваційну модель розвитку”” створено інформаційну базу даних технологій длязабезпечення органів виконавчої влади, підприємств, організацій відповідноюінформацією. Але правова неврегульованість питань державної реєстраціїзавершених технологій та брак коштів для підтримання означеної бази стримуютьвведення її в дію.
Характеризуючи систему формування та реалізації державноїнауково-технологічної та інноваційної політики, варто зазначити, що вона маєдосить потужний організаційно-адміністративний потенціал. Виходячи з функцій,визначених чинним законодавством, основними суб’єктами формування та реалізаціїдержавної науково-технологічної та інноваційної політики є Верховна РадаУкраїни, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, КабінетМіністрів України, міністерства та відомства, Національна та галузеві академіїнаук України, галузеві науково-дослідні та проектно-конструкторськіорганізації, підприємства. Але ефективність роботи цієї системи виявляєтьсянизькою через неналежне забезпечення координації заходів державного регулюванняокремих її елементів. Одним із можливих шляхів вирішення цієї проблеми можебути створення спеціального уповноваженого координаційного центру з питаньінноваційної політики.
Вдосконалення організаційно-адміністративної системиуправління інноваційною діяльністю, формування і реалізація дієвої державноїполітики в означеній сфері, що має базуватися на комплексних довгостроковихпрогнозах технологічного розвитку та структурної перебудови економіки, широкезастосування ринкових інноваційних факторів дозволить сформувати в країні сталумодель інноваційного розвитку.
ЗАДАЧА 1
У вашому розпорядженні є 1 млн. гривень. Ви хотілиб потроїти цю суму через 7 років. Яким є мінімально прийнятне значення складноїпроцентної ставки?
Розв’язання:
FV= PV∙(1+r)n, (1)
де, PV –теперішня вартість;
FV –майбутня вартість;
r – значення складної процентноїставки;
n – кількість періодів.
Таким чином:
3 млн. = 1 млн. ∙ (1+ r)7.
З рівняння слідує, що
r =17%
ЗАДАЧА 2
Фірма реалізує інвестиційний проект з життєвим циклом 5років. Знайти внутрішню ставку дохідності, якщо первинні інвестиції склали 500тис. грн., а щорічні чисті грошові потоки наприкінці періодів складають 167,2тис. грн..
Розв’язання
Наприкінці життєвого циклу сума чистих грошових потоківбуде становити
167,2 тис ∙ 5 = 836 тис. грн..
Таким чином, прибуток фірми складатиме
836 тис – 500 тис = 336 тис грн..
Звідси, ставка дохідності буде складати
336тис/836тис=0,4 або 40%
ЗАДАЧА 3
Проектні аналітики фірми розглядають можливість чотирьохнезалежних проектів:Проект Чистий грошовий потік, тис. грн. 0 рік 1 рік 2 рік А (23) 25 7 Б (18) 4 30 В (10) 8 8 Г - (45) 69
Ставка дисконту становить 10%.
Розв’язання
Проект характеризується такими показниками:
— чиста приведена вартість (NPV);
— внутрішня норма дохідності (IRR);
— термін окупності (PBP).
Чиста приведена вартість розраховується як сума поточноївартості грошових потоків.
Приклад розрахунку чистої приведеної вартості для проектуА при ставці дисконту 10%:
/>тис.грн.,
Розрахунок чистої приведеної вартості для проекту А приставці дисконту 32%:
/>тис.грн..
Внутрішня норма дохідності розраховується за формулою:
/>, (2)
де, А – першопочаткова ставка дисконту, %;
Б – кінцева ставка дисконту, %;
а – позитивне значення NPV;
б – негативне значення NPV.
Приклад розрахунку внутрішньої норми дохідності для проектуА:
/>%.
Термін окупності проекту розраховується, як відношеннявеличини первісних інвестицій до зміни величини річного прибутку. Для проекту Авін буде розрахований наступним чином:
/> роки.
Дані показники для інших трьох проектів розраховуютьсяаналогічно, а результати розрахунків зведено до наступної таблиці.Проект Ставка дисконт, % Зростання ставки дисконт, % NPV1, тис. грн. NPV2, тис. грн. IRR, % PBP, роки А 10 32 5,512 -0,043 32 1,44 Б 10 41 10,43 -0,073 41 1,06 В 10 38 3,884 -0,002 38 1,25 Г 10 54 17,727 -0,195 54 0,65
Таким чином видно, що найвигідніші показники має проект Г,який має найбільшу внутрішню норму дохідності та найменший період окупності.
ЗАДАЧА 4
Корпорація має два випуски привілейованих акцій. За акцієюпершого випуску сплачується щорічний дивіденд $3,75, за акцією другого випуску- $5,00. якщо корпорація вирішила продати акцію першого випуску за ціною $35,00, а другого — $47,50, то якою буде необхіднаставка дохідності акції кожного випуску.
Розв’язання
Ставка дохідності акції першого випуску
k=3,75/35,00=0,107 або 10,7%.
Ставка дохідності акції другого випуску
k =5,00/47,50=0,105 або 10,5%
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Пересада А.А.: «Управління інвестиційним процесом», — Київ, 2002;
2.Данилов, Івашина, Чумаченько: «Інвестування», — Київ, 2001;
3.Черняк В.З.: «Бизнес-планирование», — КноРус, 2005;
4.Бланк І.О.: «Основы инвестиционного менеджмента», — Київ,2001.