Планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві

Курсова робота
з дисципліни «Економіка підприємства»
На тему: «Планування підвищення ефективності виробництва напідприємстві»

Зміст
 
Вступ
Розділ І Теоретичніоснови планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві
1.1 Шляхи підвищенняефективності виробництва на підприємстві
1.2  Значенняпланування у підвищенні ефективності виробництва на підприємстві
Розділ ІІОрганізаційно-економічна характеристика підприємства
Розділ ІІІ Аналізефективності виробництва за попередній період
3.1 Визначенняекономічної ефективності виробництва на підприємстві
Розділ IV Плануванняпідвищення ефективності виробництва
Висновки и пропозиції
Список літератури
Додатки

ВСТУП
 
Можливість планування як конкретного виду діяльності обумовленаприродою підприємства та визначається загальними умовами господарювання.Поняття «планування діяльності підприємства» має два аспекти. Перший —загальноекономічний, з точки зору загальної теорії підприємства. Другий —конкретно-управлінський, з погляду функцій менеджменту.
3 загальноекономічної точки зору планування розглядається якмеханізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. Умежах ринкової системи господарювання головним координатором дій її учасників єціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способивиробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системитакож вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції,оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищікожного підприємства механізм цін витіснений свідомими діями та авторитетнимирішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головнінапрямки внутрішньої діяльності підприємства. Підприємство ґрунтується насистемі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників визначаються таконтролюються керівництвом підприємства [19].
Характерною особливістю планування як системи свідомих рішень єте, що воно витісняє ринок у внутрішній діяльності підприємства. Це зумовленотакими двома моментами.
По-перше, обмежена величина підприємства дає змогу контролюватидії, що відбуваються в ньому, і таким чином максимально зменшуватиневизначеність ринкового середовища та його негативні наслідки.
По-друге, використовуючи планування, підприємство позбавляєтьсятих витрат, які пов'язані з купівлею та продажем [8].
Управлінський аспект планування випливає безпосередньо з природименеджменту. За його допомогою можна визначити реальність цілей підприємства,співвідносячи їх з наявними або необхідними для досягнення цих цілей ресурсами.Планування як «внутрішньо організаційна інституція» допомагає відповісти натакі важливі питання:
Один із класиків менеджменту А. Файоль зазначав: «Управляти — цепередбачити», а «передбачити — це вже майже діяти» [16].
Планування — це не просто уміння передбачити усі необхідні дії. Цетакож спосіб передбачити проблеми, що можуть виникнути, а отже, і можливість їхуспішно вирішити.
В ринкових умовах господарювання розробка планування виробництва,продажу продукції, інші організаційні кроки є такими, що значно підвищуютьефективність економічної діяльності підприємства. Складання плану виробництва єголовним завданням комплексного планування техніко-економічного розвиткупідприємства. План виробництва визначає генеральний напрям діяльності всіхструктурних підрозділів підприємства, виступає основою поточноговнутрішньо-виробничого планування.
У даній курсовій роботі розглядається діяльність ОП «Шахта ім…Артема». Підприємство займається видобутком та реалізацією добутого вугілля.
Об’єктом курсової роботи є організація виробництва напідприємстві.
Предметом курсової роботи є планування як головна форма підвищенняефективності виробництва на підприємстві.
Метою дипломної роботи є планування показників ефективностіпідприємства.
Завданнями дипломної роботи є:
- вивчення достатку роботи підприємства;
- проведення аналізу виробничо-господарської діяльності ОП «Шахтаім. Артема»;
- планерування і визначення показників ефективності підприємства.
У першому розділі роботи приводяться теоретичні відомості об роліпланування в діяльності підприємств, методи і способи складання планів, видипланів. Визначається значення планування у налагодженні ефективностівиробництва на підприємстві у ринковій економіці.
У другому розділі приводиться коротка характеристика даногопідприємства, історія його створення і приводиться організаційна структурауправління.
Третій розділ є аналітичним. У цьому розділі проводитьсяфінансовий і економічний аналіз діяльності ОП «Шахта ім. Артема» за звітнийперіод (2007 рік). У економічний аналіз входить аналіз доходів підприємства,аналіз виконання плану по асортименту послуг, аналіз основних виробничихфондів, аналіз праці і заробітної плати на підприємстві і аналіз капіталу. Дляпроведення аналізу використовується методика проведення аналізу, вживана в практицівітчизняних організацій. Весь аналіз проводиться на основі звітних данихпідприємства – записки пояснення до бухгалтерського балансу за 2007 р.,бухгалтерського балансу – форми №1 і звіту про прибутки і збитки – форми №2(дивиться Додатки № 1 та № 2).
У фінансовий аналіз включається аналіз балансу підприємства,перевірка його ліквідності і фінансової стійкості. Для проведення аналізувикористовується метод розрахунку і аналізу основних коефіцієнтів і методикапорівняння статей агрегованого балансу. Дані для аналізу ті ж що і дляекономічного.
Четверта частина роботи є проектною. У цій частині, на підставіпроведеного в третій частині аналізу, проводиться розрахунок основних плановихпоказників – собівартості і виручки.
На основі цих даних проводиться попередній аналіз організації за2007 р. і, на основі його, вибирається стратегія розвитку підприємстві наподальший час.
Підприємство може мати декілька слабких місць, після проведенняаналізу необхідно упроваджувати заходи, які будуть сприяти підвищенню ефективностідіяльності підприємства. Після можливого впровадження запропонованих заходівнеобхідно знов провести аналіз діяльності підприємства і, на його основі, абопродовжувати запропоновану стратегію, або шукати нові шляхи удосконаленняроботи підприємства, які можуть з'явитися після проведення нового аналізу.

РОЗДІЛ І Теоретичні основи планування підвищення ефективностівиробництва на підприємстві
 
1.1 Шляхи підвищення ефективності виробництва на підприємстві
 
Крім планування випуску продукції у натуральному виразі,визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показниквиконує ряд функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується длявизначення частки підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства,динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а впідрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, — для обчислення обсягупродажу і прибутку [4].
Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева(готова) продукція. У неї входять вироби, складальні одиниці, комплекти деталей(роботи, послуги), які пройшли виробничий процес у даному підрозділі,відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші підрозділи абона склад готової продукції.
У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукціїїї обсяг за певний період виражається більш загальним показником обсягувиробництва, який на практиці ще називають валовою продукцією. Цей показникобчислюється за формулою:
Якщо виготовляються складні вироби з тривалим виробничим циклом заіндивідуальним замовленням, то в цьому разі обсяг виробництва (DН) обчислюєтьсяза ступенем їх готовності на кінець розрахункового періоду, тобто ціна (плановасобівартість) множиться на коефіцієнт готовності, визначений експертним способом,і віднімається обсяг виконаної роботи (за ступенем готовності) на початокперіоду.
Загальний обсяг продукції підрозділів обчислюється в різнихвимірниках залежно від конкретних умов виробництва і діючої системи планування,обліку й оцінки їх діяльності Для визначення динаміки обсягу продукції,продуктивності, фонду зарплат ти й деяких інших показників найбільш вдалим єнатуральний вимірник. Але він можливий лише в однономенклатурному вузькоспеціалізованому виробництві, яке має обмежену сферу застосування. Убагатономенклатурному виробництві потрібні універсальніші вимірники, здатнізробити порівняльними різні вироби і звести їх у загальний обсяг [11, 123].
Універсальним, загальним вимірником обсягу продукції є ціни.Досить часто вони й використовуються для визначення обсягу продукціїпідрозділів підприємства: у підрозділах, що виробляють готову продукцію наринок, — ринкові ціни, у внутншньокоопераційних підрозділах — трансфертні(планово-розрахункові).
На практиці досить широко обсяг продукції (виконаної роботи)вимірюється у нормованому часі на її виготовлення — у стабільних (у межах року)нормо-годинах. Нормований час як вимірник обсягу продукції застосовуєтьсяпередусім у внутрішньокоопераційних цехах технологічної спеціалізації, а такожні виробничих дільницях і в бригадах. Позитивна сторона цього вимірника — йогопростота і доступність. На всі деталі, комплекти, вироби є норми часу, іяких-небудь спеціальних обчислень не треба. Динаміка обсягу виробництва тутвідповідає динаміці трудомісткості продукції, що спрощує формування фондуоплати праці. Разом з тим вимірювання обсягу виробництва в нормо-годинах маєнедоліки. Основні з них такі: по-перше, у разі застосування цього вимірника невидно залежності обсягу виробництва від складності праці; по-друге, заіснуючого методу нормування враховуються, як правило, затрати праці лишеосновних виробничих робітників, переважно на відрядній оплаті праці, часткаяких понижується внаслідок механізації та автоматизації виробництва; по-третє,можуть бути спотворення у динаміці обсягу виробництва за різної напруженостінорм на окремі операції та деталі. Отже, зазначений вимірник не можна вважатидостатньо обґрунтованим [5; 9].
На середніх і великих підприємствах з розвиненою виробничоюінфраструктурою поряд з розробленням виробничих програм підрозділів основноговиробництва складаються плани виробництва допоміжних підрозділів, передусім цестосується інструментального, ремонтного цехів і енергетичного господарства.Особливість діяльності цих підрозділів, а отже, і виконуваних ними виробничихпрограм, полягає в тому, що їх продукція і роботи мають внутрішнє призначення.Допоміжні виробничі підрозділи забезпечують нормальну роботу підрозділівосновного виробництва, тому їх виробничі програми обумовлені переважно потребамиостаннього[10].
У виробничу програму інструментального цеху включаєтьсявиготовлення інструментів та пристроїв, потреба в яких не задовольняєтьсякупівлею на ринку. Це, як правило, спеціальний інструмент широкої номенклатури,що виготовляється у невеликій кількості. Тому виготовлення інструменту належитьдо дрібносерійного типу виробництва.
У виробничу програму інструментального цеху (дільниці) на плановийквартал (місяць) включаються насамперед аварійні замовлення та дефіцитнийінструмент. До дефіцитного належить інструмент, планова кількість якого меншаза його оборотний фонд, тобто наявність у центральних інструментальних службахі в цехах (у запасі, заточуванні, ремонті, на робочих місцях). Інструмент, щовиготовляється вперше для нових виробів, включається у виробничу програму відповіднодо плану-графіка технологічної підготовки виробництва. Інструмент повторноговиготовлення передбачається в плані виробництва згідно з його потребою, якавизначається здебільшого за системою “максимум-мінімум”. Роботи із заточування,ремонту, відновлення інструменту включаються у виробничу програму в загальнійсумі (нормо-годинах, гривнях) на підставі замовлень цехів або фактичних даних заминулі періоди. Інструментальний цех повинен завжди мати резерв виробничоїпотужності (пропускної спроможності) для виконання позапланових робіт [3].
Основними функціями ремонтного цеху є ремонт устаткування всіхпідрозділів підприємства і виготовлення для цього запасних деталей, якщо купитиїх не можна або коли власне виробництво доцільніше. Крім цього, ремонтний цехздійснює демонтаж і монтаж устаткування при його заміні та переміщенні, а такожмодернізацію. Такі роботи належать до індивідуального і дрібно-серійного типувиробництва[4, 211].
Відповідно до змісту діяльності ремонтного цеху складається йоговиробнича програма на квартал і кожний місяць. План ремонтних робітрозробляється на основі плану-графіка ремонту устаткування, а виготовленнязапасних частин планується згідно з їх потребою на ремонтні роботи і тривалістювиробництва. Особливістю ремонтного цеху є те, що в структурі його виробництваістотна частка припадає на позапланові роботи, спричинені аваріями, раптовимиполомками устаткування. Тому на такі ймовірні роботи в плані слід передбачатирезерв виробничої потужності. Величина такого резерву визначається за данимидосвіду (орієнтовно 10 – 15%).
Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурснеобґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми,належать виробнича потужність, персонал і матеріали.
Виділяють три основні тактики планування сукупного обсягувиробництва:
1. Постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничогопотенціалу незалежно від коливань попиту;
2. Обсяг випуску продукції, який враховує зміни попиту при постійнійвеличині виробничого потенціалу;
3. Змінний попит і обсяг випуску при змінній величині виробничогопотенціалу[9].
В умовах ринкової невизначеності можуть використовуватись різніметоди формування виробничої програми: → рівневе прогнозування, →послідовне прийняття планових рішень, → створення ситуаційних планів, →лінійне програмування, → диверсифікація продуктів і ринків тощо. Рівневепрогнозування — це процес передбачення очікувані обсягу продажу і прибутку затрьома рівнями: мінімальний, імовірний, максимальний [4].
Процес ситуаційного планування передбачає послідовне виконаннятаких дій: визначення ключових факторів середовища щодо впливу на плановірезультати діяльності підприємства; розроблення нормативного плану, в якомувраховується імовірність впливу виробничих факторів на кінцеві результатидіяльності підприємства; визначення для кожного виду продукції ряду припущеньщодо ситуацій, відмінних від стандартної, з врахуванням яких розробляєтеавтономний план; розроблення механізму переходу від нормативного плану доситуаційного при виникненні відповідних обставин. У процесі розробки виробничоїпрограми формуються номенклатурний та асортиментний плани підприємства. Приплануванні обсягів виробництва продукції (робіт, послуг) використовується системавимірників, які поділяються на: натуральні, вартісні та трудові. Натуральнівимірники виробничої програми використовуються при подальших розрахункахвиробничої потужності, визначенні потреби підприємства в сировині, матеріалах,енергії, технологічному та транспортному обладнанні, формуванні виробничихпланів основних і допоміжних виробництв. До вартісних вимірників належать такіпоказники, як товарна продукція, готова продукція, валова продукція, чистапродукція, реалізована продукція та цеховий випуск продукції. При розробціплану необхідно враховувати можливе знецінення планових коштів у майбутньому таоцінювати майбутні кошти сьогоднішніми критеріями. Метод порівняннярізночасових коштів називається дисконтуванням. Трудові вимірникивикористовуються для визначення рівня продуктивності праці, встановленнячисельності основних і допоміжних робітників, кількості технологічногообладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування. При цьомурозрізняють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування тауправління виробництвом, повну трудомісткість [11].
Основні стадії розробки плану збуту підприємства можна представититак:
1. Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринковоїкон'юнктури.
2. Підготовка прогнозу збуту підприємства.
3. Розробка фінансового кошторису збуту.
4. Установлення норм збуту.
5. Вибір каналів розподілу товарів.
6. Складання планів збуту.
7. Розробка планів торгової інформації.
8. Статистичний аналіз ходу продажу [14].
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) — це йогопотенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часуу визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних напідприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційноїможливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявленняі використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленняморганізації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Факторизбільшення виробничої потужності підприємства пов’язані з усіма основнимиелементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв’язок виявляється вкількісному і якісному аспектах, з предметами праці і самою працею – тільки в якісному.Під потужнісними ресурсами розуміють сукупність устаткування і робочих місць,які функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничомупідрозділі. Розрізняють теоретичну, проектну, діючу (поточну) та резервнувиробничі потужності. Для оцінки реального стану використання виробничихпотужностей застосовується система показників, яка дає змогу комплекснопроаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервіввиробничої потужності. Ефективність використання виробничих потужностейпідприємств досягається насамперед завдяки використанню комплексних резервів,формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методикиорганізаційної побудови системи машин. Паралельно з визначенням виробничоїпотужності оцінюють виробничий потенціал. Виробничий потенціал підприємствавідповідає максимально можливому випуску продукції за лише сприятливихвиробничих умов або за мінімального впливу несприятливих обставин. Оцінкавиробничого потенціалу поряд з розрахунком виробничої потужності сприяєформуванню більш об’єктивних нормативів для вирішення завдань планування.Узагальнюючи роботу по розрахунковій частині даного курсового проекти можнавідмітити такі основні висновки про діяльність друкарського цеху: відсутністьдостатнього резерву виробничої потужності. З метою усунення цього недолікупотрібне придбання нового устаткування (для подальшої заміни застарілогоустаткування або збільшення встановленої кількості одиниць обладнання в цеху).достатньо висока прибутковість діяльності цеху. Діючий рівень рентабельності(40%) треба підтримувати на цьому ж рівні. висока невідповідність міжвеличинами продуктивності праці і середньорічної заробітної плати (так якзаробітна плата складає всього тільки ≈6,2% від рівня продуктивностіпраці). високий рівень ефективності використання основних фондів (показникрентабельності = 62%). Дана ситуація є привабливою для інвестицій у данепідприємство[13].
Основні шляхи розподілу коштів з величини чистого прибутку,запропоновані мною у висновках до розрахункової частини курсового проекту, булитакими, як:
1) оновлення матеріально-технічної бази підприємства;
2) поповнення фонду соціального розвитку (знижки на відпочинок всанаторіях та базах відпочинку та інші соціальні заходи, які позитивно впливаютьна продуктивність праці персоналу і відданість працівників фірмі);
3) преміювання працівників з метою матеріального заохочення допраці [14].
1.2 Значення планування у підвищенні ефективності виробництва напідприємстві
Усі системи планування результативності діяльності підприємствавзаємопов'язані й реалізуються у певній послідовності. Початковим етапомпланування є розробка політики регулювання результативності діяльностіпідприємства, яка покликана визначати завдання і параметри поточного її планування.Поточне планування результативності діяльності підприємства, у свою чергу,створює основу для розроблення й доведення до виконавців оперативних бюджетів зусіх головних питань її формування та використання.
Система прогнозування рівня результативності діяльностіпідприємства (перша із зазначених вище трьох систем планування) — найскладнішау загальному механізмі її регулювання, її реалізація полягає у розробленні політикирегулювання результативності діяльності підприємства на наступні роки. Підтакою політикою розуміють визначення системи довгострокових цілей формуваннярівня результативності діяльності підприємства у відповідності із завданнямирозвитку підприємства та вибір найефективніших шляхів їх досягнення [1, 58].
Процесу розроблення політики регулювання результативностідіяльності підприємства відповідають такі послідовні етапи:
— визначення загального періоду розроблення політики формуваннярівня результативності діяльності підприємства;
— дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливуна результативність діяльності підприємства;
— визначення системи стратегічних цілей формування рівня результативностідіяльності підприємства;
— конкретизація цільових показників формування рівнярезультативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;
— розроблення політики формування рівня результативностідіяльності підприємства;
— розроблення політики використання рівня результативностідіяльності підприємства;
— розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо забезпеченняреалізації політики регулювання результативності діяльності підприємства;
— оцінка розробленої політики регулювання результативностідіяльності підприємства [14].
Основною метою плану є реалізована дія. Основним завданнямпланування є вибір вольових відповідальних дій в умовах наявних ресурснихобмежень, збалансованих по виконавцях, часі, ресурсах.
Основні характеристики плану:
- вольова і активна дія на майбутнє;
- віддзеркалення суб'єктивного уявлення про майбутнє;
- є різновидом управлінської діяльності;
- є дешифратором цільових установок;
- може використовуватися для досягнення будь-яких цілей, у томучислі неправих або справедливих в поняттях окремої групи людей;
- є числовою моделлю майбутнього розвитку;
- передбачає відповідальність за здійснення майбутнього;
- відображає облік умов зовнішньої середи господарювання, у томучислі кон'юнктуру ринку;
- враховує можливості внутрішньої середи господарювання, у томучислі наявні ресурси;
- має бути реальним, тобто здійснимим;
- визначає уявлення про раціональне співвідношення зовнішнього івнутрішнього для суб'єкта господарювання;
- визначає порядок поведінки для досягнення кращих умов існування;
- є мотивованою схемою дій на майбутнє;
- є першопричиною мотивації персоналу і оцінки його роботи;
- повинен мати резерви для форс-мажорних обставин;
- може передбачати заходи відповідальності для виконавців;
- повинен відображати інтереси всіх структурних підрозділів фірми;
- оформляється документально у письмовій формі;
- є внутрішнім документом фірми;
- може використовуватися для встановлення контактів з партнерами іінвесторами, для чого зазвичай використовується скорочений варіант плану;
- затверджується керівництвом підприємства;
- має бути досить стабільним за часом;
- повинен мати можливості коректувань і адаптації до нових умовроботи [1,59].
Планування – це процес економічного обґрунтування раціональноїповедінки суб'єкта господарювання для досягнення своїх цілей. Плануванням єпроцес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів досягнення.Воно частенько розглядається як кінцевий етап прогнозування, в процесі якогоприймаються вирішення на основі вибору тих або інших альтернатив розвитку.
Планування має як переваги, так і недоліки.
Переваги планування:
- прагнення вирішити завдання раціонально і з меншими витратами;
- обдумана підготовка до використання майбутніх переваг середигосподарювання;
- поліпшення координації дій виконавців;
- посилення колективних можливостей додатка сил за рахунок спільнихдій зацікавлених осіб;
- раціональніше використання обмежених ресурсів;
- можливість контролю над подіями і визначення проблем в діяльності.
Недоліки планування:
- неможливість відобразити в плані все різноманіття життєвих умов,особливо в складно організованих системах;
- стабільність прийнятого рішення, що може обернутися збитком придинамічних обставинах бізнесу;
- необхідність ресурсів (часу і засобів) для розробки плану [14].
План не можна вважати панацеєю від всіх бід. Його вживання має рядобмежень, які обумовлені:
- невизначеністю, багатовимірністю і стохастичністю середигосподарювання. Тому для виконавця такі важливі: по-перше, пошук додатковоїдостовірної (у тому числі новою) інформації і, по-друге, прогноз і визначенняміри його вірогідності;
- недосконалістю законодавчої бази країни;
- обмеженнями по ресурсах;
- проблемами етичної властивості, якщо в суспільстві не сформованізасади підприємницької етики і відсутня культура бізнесу [3].
Не можна створити раз і назавжди єдину раціональну системупланування, як не можна забути про реалії змінного миру. Тому якісний планвимагає періодичного уточнення. Воно залежатиме не лише від нової інформації,але і досвіду, підготовленості і інтуїції працівників: керівництва,економістів-менеджерів. Щоб план був дійсно корисним, він повинен виконувати рольпомічника в управлінні, але ніяк не головної дійової особи в бізнесі.
Таким чином, план – не мета, а можливий засіб досягнення мети. Цейзасіб допомагає поліпшити майбутнє. Його дієвість визначається об'єктивнимрозумінням життя і суб'єктивними управлінськими рішеннями, які повинні статидіями з саморегуляції об'єкту господарювання ради досягнення вибраних цілейжиттєдіяльності [16].

РОЗДІЛ ІІ Організаційно-економічна характеристика підприємства
 
Шахта імені Артема знаходиться в місті Артемівськ Перевальськогорайону Луганської області України, адміністративно підпорядковується ДП«Луганськвугілля» Мінвугілляпрому України. Здана в експлуатацію у 1914 році,поновлена та вторично здана в експлуатацію у 1947 році. В 1975 році булапоєднана гірничими роботами з наклонними шахтами «Кіровоградська-Комсомольська»та «Ворошиловградська-Комсомольська» в одну виробничу одиницю – шахту іменіАртема. В подальшому північна дільниця шахтного поля, який знаходитьсянеподалік від стволів шахти ім… Артема, вважається Артемівським блоком, адільниця, що знаходиться на полях колишніх наклонних шахт – Комсомольськимблоком.
Сусідніми шахтами є «Романівська» ДП«Луганськукрвугілляреструктуризація» та ДП «Шахта «Перевальська» ІІІ гр., якіпідлягають закриттю. На шахті «Романівська» роботи по добичі вугілля неведуться, а на шахті «Перевальська» йде лише дороботка запасів однієї лави попласту k5.
Шахта імені Артема після ліквідації цих шахт може забезпечитироботою визволені професійні кадри.
Промислові запаси шахти станом на 01.01.2008 складають 25361 тисячтонн. Виробнича потужність шахти – 300 тисяч тонн в рік. Фактична добича заостанні роки наведена у таблиці № 1.1.
Таблиця № 1.1. Видобуток вугілля на шахті
ім. Артема за останні 10 роківРоки Фактична добича вугілля, тис. тонн 1999 286,4 2000 231,4 2001 219,0 2002 94,2 2003 75,5 2004 73,0 2005 21,0 2006 28,4 2007 40,0
У даний час шахта веде добичу вугілля на одному пласті k5 у Комсомольському блоці.Горні роботи ведуться на горизонті 612 м… Готовиться до роботи 4 західна лаватого самого пласту. Система розроботки – стовбурова. Управління горним тиском –повне повалення. Довжина лави – 210 м. Лава обладнана механізованим комплексом1КД80 з комбайном К101.
Підготовчі роботи йдуть вузьким ходом. Спосіб проходки виробітки –буровибуховий. В якості засобів механізації горнопроходческих робітзастосовуються породозагрузочні машини 1ППН5, скреперні лебідки, колонкові таручні електросвердла.
Головний технологічний комплекс поверхні шахти розміщується нацентральній промисловій площадці шахти та площадці нового повітряподающегостовбуру.
На центральній промплощадці знаходяться об’єкти основноговиробництва, а також об’єкти ремонтно-складського комплексу.
До об’єктів основного комплексу виробництва відносяться:
- Комплекс головного стовбуру;
- Завантажувально-складський вугільний комплекс;
- Комплекс допоміжного стовбуру;
- Породний комплекс;
- Котельня з вугілляподачою та шлаковидалення;
- Ремонтно-складський комплекс.
Вугілля, що подається на поверхню по скиповому стовбуру, поступаєв два приймальні бункери загальною місткістю 250 т із яких двома качающимисяживленниками та двома конвеєрами подається на два грохати, що знаходяться вбудівлі сортировки. Тут відбувається первина обробка, яка складається у виборцікрупногабаритної породи, металу та зайвих предметів із надрешіткових продуктів.Із будівлі сортировки вугілля системою стрічкових конвеєрів транспортується назалізничні погрузові бункери. У надбункерній частині встановлено дварозподільних стрічкових конвеєра та плужкові розкидачі, за допомогою якихвугілля завантажується в комірки бункерів загальною місткістю 1600 т.Завантаження вугілля у залізничні вагони із бункерів відбувається підбункернимизавантажувальними пристроями з секторними затворами на одному залізничномушляху. Пересування составу під час завантаження відбувається маневровимилебідками.
Комплекс обміну та залишок вагонеток, які знаходяться на другомуповерсі надшахтної будівлі клетевого стовбуру, оснащен механізмами обмінувагонеток в клеті, самокатною відкаткою, компенсаторами висоти, лесопідйомникомта опрокидувачами, а також іншими механізмами, що забезпечують безперебійнепереміщення вагонеток у надшахтній будівлі та розвантаження в приймальнийбункер породи, що видається по стовбуру.
Із бункеру качающимися живленниками порода завантажується настрічковий конвеєр в бункер завантажувальної станції канатної дороги. Із цьогобункеру порода завантажується в автотранспорт та транспортується на породнийвідвал.
Вугілля для котельної крупністю 0…25 мм виділяється усортировальному відділенні. Транспортування його до надбункерного приміщення котельноїзабезпечується з допомогою плужкових розкидувачив та через барабан конвеєру.
Ремонтно-складський комплекс в складі: механічні майстерні, ВТК,гаражі, складські будівлі та споруди та ін., забезпечують експлуатаційніпотреби шахти.
На майданчику нового повітряподающего стовбуру проектом вскриття іпідготовки пластів каменської світи, що розроботан інститутом«Луганськгіпрошахт», введено в дію комплекс вертикального допоміжного стовбуру.
В останні роки шахта працює нестабільно. Навантаження на очистнізабої дуже низьке, оскільки не вистачає коштів на своєчасну заміну очисного татранспортного обладнання. Низькі технічно-економічні показники (заробітнаплата) обумовлюють на шахті «текучку» кадрів основних професій. На даний час вроботі на має лав.
По гірничому фактору в Комсомольському блоці в одночасній роботіможливо мати лише два забої. Стримувальним фактором в збільшенні об’ємівпідготовчих виробіток для збільшення кількості очисних забоїв є великийфізичний ізнос проходческого обладнання, а також відсутність коштів на йогозаміну.

РОЗДІЛ ІІІ Аналіз ефективності виробництва за попередній період
 
3.1 Визначення економічної ефективності виробництва на підприємстві
 
Основні технічно-економічні показники роботи шахти ім. Артема за2007 і 6 місяців 2008 року наведені у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1. Основні технічно-економічні показники роботи шахтиімені Артема за 2007 та 6 місяців 2008 рокуНайменування показників Показники 2007 6 місяців 2008 план Фактичн. план Фактич. Добича вугілля загалом 110000 т 40020 т 47000 т 9450 т Середньодобова добича 363 т 130 т 320 т 63 т Готова вугільна продукція 68100 т 15874 т 29400 т 5889 т Зольність добутого вугілля 16,3% 51,5% 44,0% 52% Кількість добичних дільниць, які не виповнили план – 1 – 1 Товарна продукція загалом 64400 т 12340 т 27400 т 3929 т 15439 тис. грн 3297,5 тис. грн 8567 тис. грн 862,2 тис. грн В т.ч. рядове вугілля 1300 т 410 т 300 т 1939 т 144 тис. грн 41,5 тис. грн 41,0 тис. грн 218,4 тис. грн Продукт збагачення 63100 т 11930 т 27100 т 1990 т 15295 тис. грн 3256,0 тис грн 8526 тис. грн 643,8 тис. грн
Собівартість готової продукції
В т.ч. на 1 т. 29128 тис. грн 58032 тис. грн 1593 тис. грн 29067 тис. грн 427,72 грн 3649,81 грн 542,96 грн 4926,61 грн Матеріальні затрати на 1 т 5610 тис. грн 27728 тис. грн 1458 тис. грн 8697 тис. грн 82,32 грн 1743,90 грн 49,59 грн 1474,07 грн
Як ми бачимо, дані, наведені у таблиці 3.1. свідчать про край незадовільнійроботі шахти за останні роки. Шахта працює збитково, до того ж розривзапланованої добичі вугілля і прибутку з фактичною добичею та прибутком зкожними роком зростає, збільшується, що призводить до накопичення витрат.
Освоєння виробничої потужності за вказаний у таблиці періодсклало:
· За 2007 рік: –13,3%;
· За 6 місяців 2008 року: – 6,3%;
Низький рівень добичі вугілля призвів до збитків від реалізаціїтоварної вугільної продукції, які по рокам експлуатації склали:
· За 2007 рік – 31799 тис. грн.;
· За 6 місяців 2008 року – 20878 тис. грн.
Проведення підготовчих виробіток склало 80% від запланованого на2008 рік (6 місяців), що не забезпечить своєчасну підготовку очисних робіт.
Ринкова економіка вимагає від підприємств досягнення максимальноїефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг, ефективнихформ господарювання і управління виробництвом, інакше в справжніх умовах простонеможливо вижити. Для того, щоб розробити стратегію і тактику розвиткупідприємства, обґрунтувати плани, управлінські рішення, здійснювати контрольнад їх виконанням, виявляти резерви підвищення ефективності роботи, необхіднопровести аналіз виробничо-господарської діяльності [12].
Обсяг виробництва і реалізації товару, темпи зростання і приростубезпосередньо впливають на прибуток і рентабельність підприємства. Аналіз данихроботи шахти ім… Артема свідчить, що обсяги виробництва товарної продукціївкрай не відповідають запланованим показникам, собівартість майже в 5 разівперевищує запланований показник, що неминуче призводить до нерентабельностівиробництва на підприємстві.
Середньорічний темп зростання виробництва і реалізації послугрозрахуємо по середньогеометричній зваженій
/>
Де Тр – середньорічний темп росту;
Т1, Т2, Т3, Тn – річні темпи росту;
n – тривалість розрахункового періоду в роках [12].
Темп приросту випуску і реалізації послуг розрахуємо по формулі
/>
Де Тпр – середньорічний темп приросту [12].
На аналізованому підприємстві темп зменшення випуску і реалізаціїпослуг складає – 109,81%, темп зниження обсягів випуску і реалізації послугскладає – 9,81%. Можна зробити вивід про те, що підприємство не тільки працює взбиток, але й з кожним роком скорочує виробництво і реалізацію продукції.
Одним з чинників підвищення ефективності виробництва єзабезпеченість підприємства основними фондами у необхідній кількості, структуріі повніше їх використання [2]. Вивчення документації (Див. додаток № 1 – Баланста № 4 – Власний капітал) свідчить, що підприємство не повністю використовуєнаявні активи та матеріальну базу, що призводить до великої амортизації,простою у роботі.
Коефіцієнт зносу складає 74,5%, в той же час по будівлях іспорудах – 81,1%, устаткуванню – 60,7%, по автотранспорту – 75,5% (Див. додаток№ 2 – Фінансові результати).
Вартість основних виробничих фондів зменшилася на 13 865 грн.(7,8%), реалізація послуг зменшилася на 18627 грн. (16,7%). У зв'язку з цимсталося зменшення фондовіддачі на 25% і збільшення фондомісткості на 8,3%.
Від рівня собівартості залежать фінансові результати діяльностіпідприємства, тому необхідно виявити зміну значення даного показника, визначитивплив чинників на його приріст, а також встановить резерви зниженнясобівартості[12].Аналіз даних таблиці 3.1. свідчить, що собівартість продукції підприємствафактично на кілько порядків більше, ніж планувалося. Це автоматично приводитьдо не конкурентоспроможності продукції підприємства, збитковості його роботи.
Для, того щоб створити який-небудь продукт, необхідні матеріальніі трудові ресурси, аналіз яких був проведений вище, але бізнес в будь-якійсфері діяльності не можливий без третьої складової – грошових коштів абокапіталу.
Стійкість фінансового достатку значною мірою залежить відоптимального розміщення засобів по стадіях процесу кругообігу капіталу:постачання, виробництва і збуту продукції.
Оборотність капіталу тісно пов'язана з його рентабельністю іслужить одним з найважливіших показників, що характеризують інтенсивністьвикористання засобів підприємства і його ділову активність, тому необхіднотакож вивчити показники оборотності основного і оборотного капіталу.
Аналіз звітної документації (Див. додатки № 1 – 5) свідчить прозбитковість підприємства. За 2007 рік статутний капітал складав 107750 грн,додатковий капітал 48694 грн, прибуток був в мінусі – 60259 грн. Разом цескладало 96185 грн.
Скоригований залишок на початок року складав 97096 грн.
Проаналізував технічно-економічні показники діяльностіпідприємства за вказаний період, вивчивши звітну документацію, ми можемозробити декілька висновків.
По-перше, підприємство протягом кількох років працює із незапланованим збитком. Підприємство декларує у плані на наступний рік високіпоказники виробництва, але фактично показники добичі вугілля значно нижчі.Собівартість продукції майже в 5 разів перевищує заплановану. Вугілля має дужевисоку зольність, що свідчить про низьку його якість.
По-друге, недостатність обсягів виробництва збільшує амортизаціюзбитків, простою обладнання. Підприємство потребує значного переоснащення тавводу в дію кількох додаткових лав з метою збільшення обсягів виробництва(добичі вугілля).

РОЗДІЛ IVПланування підвищення ефективностівиробництва
 
Проаналізував технічно-економічні показники діяльностіпідприємства, ознайомившись із звітною документацією, ми зробили кількависновків відносно подальшого планування діяльності підприємства з метоюпідвищення ефективності виробництва на шахті ім… Артема.
По-перше, підприємство протягом кількох років працює із незапланованим збитком. Підприємство декларує у плані на наступний рік високіпоказники виробництва, але фактично показники добичі вугілля значно нижчі.Собівартість продукції майже в 5 разів перевищує заплановану. Вугілля має дужевисоку зольність, що свідчить про низьку його якість.
По-друге, недостатність обсягів виробництва збільшує амортизаціюзбитків, простою обладнання. Підприємство потребує значного переоснащення тавводу в дію кількох додаткових лав з метою збільшення обсягів виробництва(добичі вугілля).
Планування передбачає прогнозування певних дій з метою підвищенняефективності підприємства.
Для того, щоб зменшити собівартість продукції та вивести шахту нарівень рентабельності, треба запланувати та здійснити декілька заходів.
Рентабельним підприємство стане за умови добової добичі вугілля800 т та річній добичі у 300 тис. т.
Важливим постає завдання з покращення умов експлуатації 4-їзахідної лави пласту k5, оснащену крепью КД-80 з комбайном 1К1011У,котру треба привести до стану відповідності технологічним нормам по добичі 500т на добу. Для цього необхідно розглянути та вирішити наступнітехнічно-економічні питання:
· Оснащення лави пусковою апаратурою і кабельною продукцією;
· Привести конвеєрну лінію до робочого стану (стрічки, гірлянди,редутори);
· При вирішенні цих питань протягом IV кварталу 2010року західна лава k5 буде працювати з навантаженням 500 і більше тонн/на добу. Запасибудуть відпрацьовані у 2010 році.
Для досягнення видобутку вугілля в обсязі 300 тис. т у 2011 роцітреба запланувати та здійснити комплекс мір, зокрема по вводу в експлуатаціюдодаткових лав, зокрема пластів k6, k5 на комсомольському блоці в бремсберговому поліАртемівського блоку.
Частину цих заходів керівництво шахти вже запланувало та чекаєінвестицій для їх реалізації.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
 
У виконаній роботі була розглянута діяльність ОП «Шахта ім…Артема», основним родом діяльності якої є видобуток різних марок вугілля.
В результаті проведеного за підсумками 2007 та 6-х місяців 2008року аналізу було виявлено, що ОП «Шахта ім… Артема» є збитковимпідприємством.
Освоєння виробничої потужності за вказаний у таблиці періодсклало:
· За 2007 рік: –13,3%;
· За 6 місяців 2008 року: – 6,3%;
Низький рівень добичі вугілля призвів до збитків від реалізаціїтоварної вугільної продукції, які по рокам експлуатації склали:
· За 2007 рік – 31799 тис. грн.;
· За 6 місяців 2008 року – 20878 тис. грн.
Проведення підготовчих виробіток склало 80% від запланованого на2008 рік (6 місяців), що не забезпечить своєчасну підготовку очисних робіт.
Обсяг виробництва і реалізації товару, темпи зростання і приростубезпосередньо впливають на прибуток і рентабельність підприємства. Аналіз данихроботи шахти ім… Артема свідчить, що обсяги виробництва товарної продукціївкрай не відповідають запланованим показникам, собівартість майже в 5 разівперевищує запланований показник, що неминуче призводить до нерентабельностівиробництва на підприємстві.
Проаналізував технічно-економічні показники діяльностіпідприємства за вказаний період, вивчивши звітну документацію, ми можемозробити декілька висновків.
По-перше, підприємство протягом кількох років працює із незапланованим збитком. Підприємство декларує у плані на наступний рік високіпоказники виробництва, але фактично показники добичі вугілля значно нижчі.Собівартість продукції майже в 5 разів перевищує заплановану. Вугілля має дужевисоку зольність, що свідчить про низьку його якість.
По-друге, недостатність обсягів виробництва збільшує амортизаціюзбитків, простою обладнання. Підприємство потребує значного переоснащення тавводу в дію кількох додаткових лав з метою збільшення обсягів виробництва(добичі вугілля).
Для того, щоб зменшити собівартість продукції та вивести шахту нарівень рентабельності, треба запланувати та здійснити декілька заходів.
Рентабельним підприємство стане за умови добової добичі вугілля800 т та річній добичі у 300 тис. т.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
 
1. АюшиевА.Д. Финансы предприятия: Учебное пособие. / А.Д.Аюшиев. – Иркутск, 2001.
2. БакановМ.И. Теория экономического анализа. / М.И.Баканов, А.Д.Шеремет. – М., 1998.
3. Бизнес-план:Учебник / Под. ред. В.М.Попова и С.И.Ляпунова. – М., 2004.
4. БуканД.Ж., Кенигсберг Э. Научное управление запасами. / Д.Ж. Букан. – М., 1967.
5. ВладимироваЛ.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. /Л.П.Владимирова. – М., 2001.
6. ГончарукВ.А. Развитие предприятия. / В.А.Гончарук. – М., 2000.
7. ГоремыкинВ.А., Богомолов О.А. Экономическая стратегия предприятия. Учебник./В.А.Горемыкин. –М., 2001.
8. ГрузиновВ.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. / В.П.Грузинов. – М., 2001.
9. ИльинА.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии: Учебное пособие. / А.И. Ильин,Л.М. Синица. – Минск, 2000.
10.  Крылов Э.И. ЖуравковаИ.В. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности: Учебноепособие для вузов. / Э.И.Крылов. – М., 2001.
11.  Кейлер В.А. Экономикапредприятия: Курс лекций. / В.А.Кейлер. — М., 2001.
12.  Ковалев В.В. Анализхозяйственной деятельности предприятия. / В.В.Ковалев, О.Н.Волкова. – М., 2000.
13.  Котлер Ф. Основымаркетинга. / Ф.Котлер. – М., 1990.
14.  Лахтіонова Л.А. Фінансовийаналіз суб’єктів господарювання.
– К., 2001.
15.  Паламарчук А.С., ПаштоваЛ.Г. Экономика предприятия: Учебное пособие. / А.С.Паламарчук. – М., 2001.
16. ПочукаеваО.В. Воздействие инновационного фактора на эффективность производства // Проблемы прогнозирования.– 2001. – №5. – С.133 – 144.
17.  Савицкая Г.В. Анализхозяйственной деятельности предприятия. – Минск, 1998.
18.  Финансовый менеджмент:теория и практика: Учеб. / Под ред. Е.С. Стояновой. – М., 2004.
19. Экономикапредприятия. – М., 2000.