Вступ
Машинобудівний комплексзаймає перше місце по випуску валової продукції, друге місце по основних фондах(25%) і перше місце по промисловому персоналу (42%).
Він забезпечуєнауково-технічний прогрес і перебудову економіки всієї країни, тому його галузірозвиваються прискореними темпами, а їхнє число безупинно зростає.
Асортимент продукції,що випускається машинобудуванням, надзвичайно великий, що не тільки обумовлюєглибоку диференціацію його галузей, але і робить сильним вплив на розміщеннявиробництва окремих видів продукції.
Машинобудуванняє ведучою галуззю усієї промисловості, її серцевиною. Воно постачає народномугосподарству верстати, транспортні засоби (судна, тепловози, електровози,вагони, автомобілі, літаки тощо), сільськогосподарські машини, екскаватори,генератори для електростанцій, технологічне обладнання для заводів, фабрик ітим самим сприяє розвитку всіх галузей народного господарства, впровадженню вних досягнень науково-технічного прогресу. Машинобудування забезпечуєекономічну незалежність країни. Вітчизняні вчені присвятили дослідженню проблемта перспектив розвитку машинобудівної галузі значну кількість праць. Питаннярозвитку внутрішнього ринку вітчизняної наукомісткої продукції машинобудуваннярозглядаються у працях Д.В. Малащука, Р.П. Хлистова та інших.Зниження імпортозалежності та активізація експортного виробництва залежить відпотенціалу міжнародної діяльності, методика оцінки якого пропонується, зокрема,в праці М.Я. Стадник.
Отож,спробуємо розглянути стан важкого машинобудування в нашій країні.
1. Важке машинобудування як галузь
1.1 Розміщення галузі
Однимз основних індикаторів формування в країні інноваційної системи є рівеньрозвитку машинобудування. Якщо в структурі промислового виробництва та вструктурі експорту країни частка машинобудівної продукції є переважаючою, томожна зробити висновок про достатньо високий рівень конкурентоспроможностіекономіки в цілому />.
Машинобудування– головна, найбільш комплексна та наукомістка галузь промисловості, що визначаєрівень науково-технічного прогресу і ріст продуктивності праці в господарствізагалом, оскільки забезпечує його машинами, устаткуванням, приладами та іншоютехнікою. У розвинених країнах на машинобудування припадає близько і 70% витратна НДДКР, що здійснюються в обробній промисловості. Саме продукціямашинобудування забезпечила революційні зміни в обсягах виробництварізноманітної продукції, характері праці людини, а також постійно висувала всезростаючі вимоги до її кваліфікації, освіти, культури виробництва. Починаючи зXIX століття, машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світовогогосподарства і сьогодні об'єднує багато галузей, підгалузей і виробництв. Цезумовлено дуже широким асортиментом продукції, що виробляється. За оцінками,він становить понад З млн видів виробів. Важке машинобудування об'єднуєвиробництво металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного таенергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, високаметаломісткість, низька транспортабельність продукції. У цій галузі більшепідприємств з повним циклом (заготовка, обробка, складання), які випускаютьпродукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення/>.
Середпідприємств важкого машинобудування найбільший в УкраїніНово-Краматорський машинобудівний завод, який випускає ковальсько-пресове,металургійне устаткування, слябінги, прокатні листові станинеперервної дії, спеціальні великі важкі металорізальні верстати дляметалургійної промисловості. Реконструйований Старо-Краматорський заводвиробляє переважно устаткування для металургійної промисловості.
Великимивиробниками металургійного устаткування є Дебальцевський машинобудівний завод,який виготовляє устаткування для доменних і сталеплавильних печей, запаснічастини для коксохімічного устаткування, завод прокатних валків у м. ЛутугінеЛуганської області та Стахановський ливарно-механічний завод, що виробляєдоменне й сталеплавильне устаткування, в т. ч. для механізації й автоматизаціїметалургійних цехів/>.
Устаткуваннядля металургійної промисловості випускає також Маріупольський завод важкогомашинобудування. Виробниками металургійного устаткування, металоконструкцій,установок для неперервного розливу сталі, прокатних станів для прокату труб,апаратів та устаткування для доменних печей, електромагнітних листоукладачів,чавуно- і шлаковозів, потужних роторних вагоноперекидачів стали містаПридніпров'я – Дніпропетровськ, Кривий Ріг і Марганець.
Енергетичне машинобудування в Україні було і вминулому розвинене на належному рівні і мало експортне значення. Нині потреба впродукції цієї галузі зростає у зв'язку з реконструкцією енергетичногокомплексу країни. Деякі електростанції в Україні експлуатуються від 25 до 40років. Більшість енергоблоків працює понад 200 тис. год (розрахунковий ресурс –100 тис, подовжений – 170 тис). ГЕС Дніпровського каскаду працюють 400 тис. год(з 50-х років). Реконструкції потребують 8 великих, 25 середніх ГЕС і одна ГАЕСта багато ТЕС. Перспективним є зростання малої гідроенергетики, для якої також:потрібне нове обладнання. Все це вимагає значного розвитку енергетичногомашинобудування.
Вжедіє програма зі створення парогазових установок, у т. ч. з газифікацієютвердого палива. Відповідно до програми випущено 20% обладнання для першої вУкраїні парогазової установки ПГУ-345, призначеної для Слов'янської ДРЕС/>.
1.2 Показники ефективності
Від рівня розвитку машинобудування залежить не лише побутовеспоживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Основніпоказники, які характеризують динаміку розвитку машинобудівної галузі в 2001–2006рр. наведено в табл. 1.
Г
Таблиця 1. Динаміка показників, які комплексно характеризують машинобудівну галузь України Показники Роки N 2001 2002 2003 2004 2005 2006 1 Частка в загальному обсязі промислового виробництва, % 10,2 10,7 12,2 13,4 12,7 дані відсутні 2 Частка в структурі експорту, % 13,9 13,6 14,3 15,5 13,1 14,1
3-і Частка в структурі імпорту, % 19,8! 20,8 23,5 24,9 26,5 28,9 4_| Темпи росту виробництва, % 1) 8,8 111,3 135,8 128,0 107,1 111,8
5 Темпи росту експорту, % 125,9 108,2 135,2
^5311 139,2 120,3
6_ Темпи росту імпорту, % 123,3 135,2 132,2 136,2 7 Середньорічна кількість найманих нра-1 цівників, тис. осіб* 958 867 810 6,9 дані відсутні 8 Частка в середньорічній чисельності найманих працівників у промисловості, % 7,4 7,1 7,0 дані відсутні дані відсутні
Починаючи з 2001 р. для важкого машинобудування характернідосить стійкі темпи зростання виробництва. Так, за 2006 р. порівняно з2005 р. обсяги виробництва зросли на 111,8%. Значимість динаміки розвиткуважкого машинобудування зумовлює необхідність дослідження індексів виробництвав розрізі навіть окремих місяців. Протягом 2006 р. найбільш суттєвозростали обсяги продукції на підприємствах із виробництва автомобільноготранспорту (на 36,2%), контрольно-вимірювальної апаратури (на 31,6%), машин дляметалургії (на 22%), електричних машин і апаратури (на 10,0%). При цьому напідприємствах із виробництва сільськогосподарських машин обсяги продукціїскоротились на 21,4%.
Вітчизняні підприємства, не зважаючи на нагальні потреби, нітехнологічно, ні фінансово не мають змоги купувати нове обладнання. Якрезультат, в Україні формується попит на машинонотехнічну продукцію,обладнання, яке було у вжитку. За оцінками експертів, обсяг українського ринкураніше вживаного обладнання коливається від 40 до 120 млн. дол. США на рік.Найбільшим попитом в Україні користується металургійне обладнання,перспективними є сегменти поліграфічного обладнання, підйомні механізми,дерево-оброблювальні верстати, обладнання для текстильної промисловості тасільського господарства, медична техніка. Це відповідає загальносвітовимтенденціям: розширення інвестиційних можливостей в КНР, Індії, Росії, Бразиліїта нових членах ЄС зумовило зростання попиту на таке обладнання. Однак, не слідзабувати, що це перетворює Україну в ринок збуту для машинотехнічного«секонд-хенду».
Частка машинотехнічної продукції в структурі експорту України, єнезначною і коливається протягом останніх років у межах 13–14%. Середноменклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини та механізми,транспортні засоби та прилади тощо; низькою залишається частка наукомісткоїпродукції. Відносно невелика частка машино-технічної продукції в структуріекспорту та сама структура експорту свідчать про низький рівеньконкурентоспроможності української машинобудівної продукції. Традиційнозовнішніми ринками збуту для українських машинобудівних підприємств залишаютьсяРосійська Федерація, Казахстан та деякі інші країни СНД. Вихід на ринкирозвинених країн стане можливим лише за рахунок структурної перебудови галузіта підвищення рівня наукомісткості продукції.
Наведемодані про виробництво металообробного обладнання в десяти головнихверстатобудівних країнах світу в таблиці 2.
Таблиця 2№ Країна Обсяги виробництва у 2003 р., млн $ Темпи приросту (виходячи з вартості» дол. США), % 1 Японія 7861,6 29 2 Німеччина 7525,2 8 3 Італія 4180,7 11 4 Китай 2910,0 24 5 США 2210,0 -4 6 Тайнань 2064,0 16 7 Республік Корея 2059,0 30 8 Швейцарія 1736,4 -5 9' Іспанія 945,4 10 10 Франція 761,6 8
Як бачимо, в десятці найбільших виробників переважають країниЗахідної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Франція) та Східної Азії(Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У 2003 р. на перше місце усвіті вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн дол. США. Ці дві країнизначно відірвалися від найближчого переслідувача – Італії, і в сумі дають 24%світового виробництва металообробного устаткування. Це є дуже високимпоказником концентрації виробництва машинобудівної продукції. Ще однієюяскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США – п'яте місце(у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям, пов'язаним звоєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади (11-емісце), Бразилії (13-е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай посівчетверте місце, збільшивши у 2003 р. виробництво па 24% та досягнувшиобсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При ньому в Китаївстановлено рекордну кількість металообробного устаткування – на суму 6,5 млрд.дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, щопосіла друге місце, – Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на85% забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецькоїверстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарніверстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90% верстатів, щовиробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5%).Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за кількістюзайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і заводів – більше,ніж у будь-якій іншій галузі, причому переважна більшість із них – дрібні тасередні. Серед великих підприємств виокремлюються заводи «Крупна», яківиробляють грандіозні комплексні установки для багатьох галузей промисловості;прокатні стани та ковальсько-пресове обладнання; важкі верстати; транспортні,підйомні та гірничо-транспортні пристрої; роторні екскаватори. У цілому цягалузь німецької промисловості добре оснащена, має велику гнучкість ітехнологічну ефективність.
України серед 30-ти найбільших виробників немає. З наших сусідівтут присутня Росія, яка опустилася на 22-е місце (після Індії) з обсягамивиробництва у 131,0 млн. дол. США, що включає вартість 5672 верстатів і 1659одиниць ковальсько-пресового устаткування, а також Румунія – 25-е місце з обсягамив 52,8 млн. дол. США та Угорщина – 29-е місце з обсягами виробництва в 9 млн.дол. США/>.
Висока частка експорту продукції вітчизняного машинобудування є незаперечнимдоказом його конкурентоспроможності. Зростає попит на цю українську продукціюнасамперед на ринках Російської Федерації, Казахстану та деяких інших країнСНД. З урахуванням того, що у відповідних країнах основна увага приділяєтьсяпаливно-енергетичним галузям, Україна поступово перетворюється на центрмашинобудування на теренах СНД. За підсумками 2003 р., питома вага цієїпродукції в експорті в Росію досягла 30%, в Казахстан – 42%. У відповідномунапрямі йде майже 40% українського експорту механічного обладнання, машин тамеханізмів, транспортних засобів та приладів.
Імпорт машинобудівної продукції значно вищих технічниххарактеристик різко збільшується порівняно з вітчизняною продукцію. Такаситуація пояснюється підвищенням внутрішнього попиту й активізацією процесівмодернізації обладнання в промисловості. Внутрішній ринок наповнюєтьсяімпортованими товарами. Це насамперед машини та устаткування (співвідношенняімпорту до виробництва цих видів продукції коливається у 2002 р. покварталах від 84,9% до 259,3%), електричні машини (співвідношення імпорту довиробництва в 2002 р.: 73,7% – 86,9%) та засоби наземного, повітряного іводного транспорту (співвідношення імпорту до виробництва в 2002 р.: 55,8%– 74,1%).
Темпи зростання виробництва у 2000–2002 рр. менші, ніж темпизростання імпорту. Багато імпортується тих видів продукції, яку могли бвиробляти вітчизняні підприємства. Це стосується виробництва машин таустаткування, електричних машин і засобів наземного транспорту, крімзалізничного/>.
Така ситуація є загрозливою для вітчизняної промисловості, аджепроникнення імпорту в базових видах економічної діяльності машинобудування, щозабезпечують виробництво середньо – та високотехнологічних товарів, доситьвисоке. Водночас, коефіцієнт експорту машин та устаткування (76,4%),електричних машин (59,4%) та засобів наземного транспорту, крім залізничного(60,3%), високий що свідчить про низьку конкурентоспроможність цієї продукції.Причому проникнення імпорту у виробництві машин та устаткування, електричнихмашинах та засобів наземного транспорту для розвинених країн у 2–7 разівменший, ніж в Україні, за великих обсягів експорту. Машинобудівний комплексУкраїни намагається зберегти свої конкурентні переваги лише у виробництвілітальних, космічних апаратів і частково суден, човнів та інших плавучихзасобів.
Така ситуація свідчить про наявність значного потенціалувиробництва імпортозамінної продукції. Зазначена проблема при збільшенніпропозицій інвестиційного капіталу та реконструкції діючих підприємстввідповідного профілю може бути досить швидко розв'язана. Важливо враховувати,що проблема імпортозаміщення значною мірою пов'язана зі створенням сучасноїмережі передпродажної підготовки, розвитком сервісних центрів, станційтехнічного обслуговування тощо. Українські товаровиробники поступаютьсяіноземним експортерам насамперед за цими показниками/>.
1.3 Перспективи розвитку важкого машинобудування
В умовах становлення в Україні ринкових відносин і подальшогорозвитку підприємництва особливо важливе значення має формування самостійноговисокорозвиненого і конкурентоспроможного народногосподарського комплексу, якийвідповідав би вимогам сучасного ринкового середовища, соціальної переорієнтаціїекономіки й інтеграції України в систему взаємовигідних і рівноправнихсвітогосподарських зв'язків. Цей процес досить складно проходить в одному зпровідних секторів національної економіки і найважливішій його складовій – машинобудуванні.
Машинобудування є провідним підрозділом промисловості, фундаментомтехнічного прогресу господарства, основою інноваційного розвитку країни. Йогопродукція надходить до всіх галузей народного господарства. Практика розвиненихкраїн свідчить, що саме цей сектор є одним з основних джерел формуваннядоходної частини бюджетів усіх рівнів.
Економічна криза в Україні, яка торкнулася всіх галузей економіки,супроводжувалася падінням загального обсягу виробленої продукції вмашинобудуванні. Призупинити це падіння можливо тільки за рахунок істотнихструктурних змін в організації виробництва на підприємствах, які були бадекватними умовам формування та розвитку ринкових відносин в економіціУкраїни, а також за рахунок здійснення структурних змін у напрямкупристосування виробництва до потреб розвитку внутрішнього ринку (з урахуваннямйого потенційного попиту). Тому структурні перетворення вітчизняного машинобудуванняє нагальною необхідністю.
Державнийкомітет статистики оприлюднив дані, які свідчать про різке збільшення обсягівекспорту машинобудівної продукції з України. За даними Держкомстату, основноюпричиною зростання є прискорення темпів зростання експорту. Швидше за все, цепов'язано з експортом до сусідньої Росії, де активно ведеться модернізаціяосновних фондів за держпрограмами. Якби модернізація велася в Україні, нашівиробники заробили б удвічі менше, трохи втративши на вартості, оскількиекспортна продукція завжди дорожча за внутрішню. Водночас, тенденція масовогоекспорту до Росії вважається такою, що насторожує – знижується стійкістьукраїнської економіки.
Убюджеті на поточний рік було заплановано багато вливань у виробничі потужностінаших машинобудівних підприємств. В основному, фінансувалися ті, які великучастину оборотних коштів вкладали в модернізацію. Сьогодні, наприклад, в.о.прем'єр-міністра Віктор Янукович дав доручення включити 200 млн. грн. у проектдержбюджету-2008 для НВК «Електровозобудування» (м. Дніпропетровськ). Про цеповідомив генеральний директор підприємства Валерій Чумак під час виступу наколегії Міністерства промислової політики, передає РБК-Україна. Він зазначив,що протягом останніх трьох років НВК «Електровозобудування» отримало прибуток50 млн. грн., з яких 47 млн. грн. були спрямовані на модернізацію виробництва.«У нас немає можливості виділяти на це значні суми через обмежені замовлення«Укрзалізниці», тому прем'єр дав доручення виділити кошти з бюджету зурахуванням стратегічної важливості підприємства» – сказав Чумак.
Разомз тим, державі слід було б звернути увагу на митне законодавство і проблеми зоподаткуванням. Підприємствам це допомогло б значно більше, ніж просте вливаннякоштів. Що стало основним рушійним елементом у зростанні обсягів продукціїмашинобудування? Якщо брати, наприклад, вітчизняний автопром, то тутспостерігається зростання за рахунок споживчих кредитів і росту загальноїплатоспроможності населення. Споживчі кредити зіграли основоположну роль – з кожнимроком вони все доступніші, що допомагає українцям купувати машини на вигіднішихумовах. Таким чином, збільшення попиту на автомобілі складає в минулому іпоточному роках 30%-40%.
Істотнезростання експорту продукції сільського господарства, в свою чергу, стимулюєпридбання новішої сільськогосподарської техніки.
Усіперераховані вище чинники – стимулятори зростання внутрішнього ринку споживанняпродукції машинобудування. Проте, вони все ж таки менш істотні, порівняно зтим, скільки української техніки щодня відправляється на експорт. Часткаекспорту вітчизняної продукції машинобудування коливається від 50% до 99%залежно від підгалузі. У такому разі, в порівнянні з минулим роком, можнаговорити про певний стрибок.
Міжнароднийцентр перспективних досліджень каже, що причиною різкого зростання виробництваслугує те, що внутрішнім виробникам стало вигідно випускати продукцію таінвестувати. Різко зріс попит на вагони. А у виробництві устаткування темпизростання не такі високі, що частково пов'язане з високими темпами імпортумашинного устаткування. Перспективи в підгалузі хороші, оскільки інвестиційнийпопит залишатиметься високим завдяки необхідності підвищення енергоефективностівиробництва. Ми очікуємо, що темпи зростання в машинобудуванні сповільнюватимутьсяв найближчі кілька років. В основному, завдяки транспортному машинобудуванню.
Розвиваютьсяенергетичні потужності. Сьогодні в Україні вони донині в дефіциті. Потрібнінові генерації і, відповідно, проектуються нові станції. По-друге, переважначастина існуючих енергопотужностей вже потребує капітального ремонту. Ті самігідростанції Дніпровського каскаду вже експлуатуються в середньому протягом 50років, і вимагають капремонту. Не ремонтувати їх не можна, що стимулює пошуккоштів із бюджету. Зокрема, Всесвітній банк фінансує ремонт гідропотужностейДніпровського каскаду, що дозволяє додавати замовлення вітчизнянимпідприємствам. По-третє, значно розвинувся приватний сектор економіки. Новівласники і приватні компанії зацікавлені в оновленні основних фондів. Я повиненвідзначити, що будь-яка галузь машинобудування вимагає енергоспоживання. Томуприватні енергетичні компанії, що формуються в Україні, зацікавлені увідновленні основних фондів, що призводить до додаткових замовлень напідприємствах машинобудування. Щодо перспектив зарубіжних ринків: у Росіїпомітне зростання виробництва, що вимагає додаткових енергетичних потужностей.Це й наші замовлення, зокрема. Відповідно, наше завдання – бутиконкурентоспроможними, відповідати потребам ринку, пропонувати свої послуги в,прямо скажемо, важкій конкурентній боротьбі. Наймогутніші наші суперники –французький Alstom, німецький Siemens, російські «Силові машини», рядкитайський турбінних і генераторних заводів.
Поприте, 67% продукції «Турбоатома» йде на експорт. Ми поставляємо в країниАзійського економічного басейну – Індія, Китай, Філіппіни, а також до Мексики,Латинської Америки. Там теж потрібні нові потужності. Ми знаходимось у томусекторі машинобудівної галузі, який має великий пакет замовлень. На наступнийрік ми повністю завантажили своє гідравлічне виробництво – гідротурбіни. Вжепрактично сформований пакет замовлень на паровиробництво. Ми цей рік утоварному випуску закінчимо в межах 400 мільйонів. А портфель замовленьсформований на мільярд протягом найближчих трьох років. Крім того, ми ведемокампанію щодо договорів наступного періоду. Маємо можливість не просто шукатидоговори, а й можемо обирати ті, в яких найбільша рентабельність. За 9 місяцівми отримали 30 мільйонів гривень прибутку. При тому, що в 2007 ми отрималитрохи менше за підсумками всього року. Це один із найвищих показників вУкраїні. Темпи зростання реалізації складають 148%. Разом з тим, державаповинна надавати підтримку галузі, створювати умови для роботи. Нам дужезаважають працювати проблеми з ПДВ. Припустімо, ми вантажимо продукцію наекспорт, в той самий час отримуючи заготовки по імпорту. А митниця не приймаєвекселі, видані податковою. Отже, держава ставить виробника у важкі умовиштучно. Чим більше підприємство працює на експорт, тим йому важче економічно.
Виходячиз думок експертів «Главреда», можна відзначити позитивні тенденції у зростаннівагоно- і тепловозобудування, у зв'язку з модернізацією залізниць, щорозгортається в Росії. Також можна відзначити зростання в енергетичномумашинобудуванні. Цьому сприяє постійне зростання цін на енергоносії, що вимагаєвпровадження енергозберігаючих технологій. У Європі модернізація енергетичногосектора почалася давно, а в країнах СНД тільки розпочинається. Разом з тим,експерти відзначають циклічність зростання-спаду в галузі. Із закінченнямвищезазначених держпрограм у Росії, в українських виробників можуть виникнутисерйозні проблеми з ринками збуту своїй продукції.Індексиобсягу промислової продукції у 2007 році
(наростаючимпідсумком, у% до відповідного періоду 2006 р.) Сі-чень Сі-чень – лю-тий Січень – бере-зень
С-чень – кві
тень
Січень – тра
вень
Січень – чер
вень
Сі
чень – ли
пень
Січень-сер
пень
Січень-вере
сень
Січень-жов
тень
Промисловість
115,8
113,4
112,5
112,5
112,1
111,8
111,2
110,9
110,7
111,0 Машинобудування 136,2 128,1 123,9 122,5 122,9 123,3 123,7 123,9 124,9 127,4 виробництво машин та устатковання 121,4 121,2 119,4 117,4 116,6 115,8 115,4 114,8 115,6 116,2 виробництво електричного, електронного та оптичного устатковання 133,5 123,2 121,1 120,6 119,5 120,3 121,2 122,0 122,5 123,8 виробництво транспортних засобів та устатковання 149,1 135,9 128,9 127,4 129,3 130,6 131,2 131,7 133,1 137,4
Такимчином, можемо сказати, що потрібно й надалі підтримувати цю галузь, тому щоважке машинобудування має всі шанси стати основоположною галуззю економікиУкраїни.
2. Формування показників діяльності підприємства
Процесвиробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьохвизначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці тапредметів праці.
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевихрезультатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжокчасу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окресленнярезультативності господарювання використовують інший термін – продуктивністьсистеми виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використанняресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) привиробництві різноманітних товарів та послуг.
Для підтримки своєї господарської діяльності підприємство постійномає вести аналіз фінансових та техніко-економічних показників. Таким чиномпідприємство може прослідити якісь недоліки та вчасно їх ліквідувати.
Тож розглянемо це на прикладі умовного підприємства, для якого ірозрахуємо необхідні показники.
2.1 Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність підприємства – це здатність закріплених за ним засобів праці якісно залучитидо максимального випуску продукції за рік в залежності з визначеноюспеціалізацією, кооперацією виробництва та режимом роботи.
а) потужності на початок року, Мп.р.:
/>, (2.1.)
де n-кількість виробничих агрегатів, од.
По-паспортна годинна продуктивність головного технологічногоагрегату, т
Nзм-змін за добу,
Дт-днів на тиждень,
Тзм-тривалість зміни, год
Кт-кількість тижнів на рік;
Ттнп-технологічно-неминучі перерви, год,
Тпзр-планово-запобіжні ремонти, год.
/> тис. т
б) середньорічна потужність підприємства, Мср – це потужність, якубуде мати підприємство в середньому за розрахунковий період. Визначається заформулою:
/>, (2.2.)
де Мп.р. – потужність на початок року, тис. т;
n, m – час роботи / не роботи відповідно введеної/виведеноїпотужності за рік, місяців (n=12-Tвв; m=12-Tвив, де Твв, Твив – місяць у якому вводиться / виводиться потужність);
/> тис. т
в) річний обсяг виробництва, Вр – це кількість продукції,яку підприємство планує випустити або фактично випускає протягом року.
/>, (2.3)
де Квп – коефіцієнт використання потужності.
/> тис. т
Далі розрахуємо основні техніко-економічні показники роботипідприємства.
Трудомісткість продукції – це показник, який характеризує затрати робочого часу навиробництві одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.
/>, де
tм– повна трудомісткість виробничої програми, люд.-год
Вр– річний обсяг виробленої продукції.
Отриманірезультати занесемо в таблицю 2.1
Таблиця 2.1 Загальніекономічні показники роботи цеху
№ з/п
Показники
Символ
Абсолютні значення 1 Обсяг виробництва продукції за рік, тис. т
Вр 2025,75 2 Кількість виробничих агрегатів, од. n 220 3 Паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т
По 2,4 4
Режим роботи цеху
змін за добу
днів на тиждень
тривалість зміни, год
Nзм
Дт
Тзм 4 7 6 5
Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год.
- технологічно-неминучі перерви
- планово запобіжні ремонти
Ттнп
Тпзр 600 200 6
Вартість головного технологічного устаткування, тис. грн.
- одного агрегату
- всіх агрегатів
ОФод
ОФ
6230
1370600 7 Трудомісткість 1 т, люд.-годин
tм 130,32 8 Вартість всіх інших груп основних фондів, тис. грн.
ОФінш 398000 9 Загальна вартість всіх груп основних виробничих фондів цеху, тис. грн.
ОФзаг 1768600
2.2 Склад, чисельність та заробітокперсоналу цеху
Розрахуємо чисельності робітників, ефективного робочого часу наодного робітника, заробітної плати (ЗП) основних робочих повідрядно-преміальній системі та фонду ЗП
Ефективний робочий час одного працівника– це час, протягом якого один працівникпрацює на підприємстві за рік за винятком святкових, вихідних днів тавідпустки.
/> (2.4)
де Теф – ефективний час роботи одного робітника, год.;
Дк – календарний період, днів;
Дсв, Двих – кількість часу, який припадає на святкові та вихідні дні, днів;
Дв – тривалість відпустки, днів;
Тзм – тривалість зміни, год.
/>
Чисельність робітників – це кількість працівників, яка необхідна для виконаннявиробничої програми підприємства.
/> (2.5)
де ЧФ – чисельність робітників, що необхідна для забезпеченнявиконання виробничої програми, осіб;
tм – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Квн – коефіцієнт виконання норми виробітку.
/>
Номінальна заробітна плата – це винагорода, як правило, в грошовому вимірі, яке працівникотримує за свою роботу.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з установленим нормам.Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, розрядних розцінок дляробітничих та посадових окладів для службовців.
До додаткової заробітної плати відносять: винагороди запонаднормову працю, за трудові досягнення та винахідництво, а також особливіумови праці. Вона включає доплати й надбавки до тарифних ставок та посадовихокладів в розмірах, передбачених законодавством, премії робітникам, керівникам,спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, враховуючи премії заекономію конкретних видів матеріальних ресурсів, винагороди за вислугу років,компенсації тощо.
Мінімальна заробітна плата – це установлений державою розмір плати за просту,некваліфіковану роботу, нижче від якої не може здійснюватися оплата праці зафактично виконану працівником повну місячну норму праці (в Україні за діючимзаконодавством вона складає 530 грн).
/>, (2.6)
де Звід.пр. – заробітна плата робітника, яка розрахована завідрядно-преміальною системою, грн.;
Тст – погодинна тарифна ставка, грн./год;
Нвир. – годинна норма виробітку, т/год;
В – кількість продукції, виробленої робітником за певний період,т;
Додаткова заробітна плата ставитиме 10% від основної.
/>
Розрахованідані занесемо у таблицю 2.2.
Таблиця 2.2. Склад,чисельність та заробіток персоналу цеху
Групи та професії працівників
Наявна чисельність, люд.
Усереднений заробіток, грн.
Річний фонд зарплати, грн. (3 х 5)
На зміну
На добу
За місяць
За рік
1. Робітники
1.1. Головні робітники
-
-
Разом 315 1260 569 6828 8603280
1.2. Допоміжні та чергові робітники
-
-
Разом 43 172 510 6120 1052640
1.3. Молодший обслуговуючий персонал
-
-
Разом
Всього робітників
15
373
60
1492
285
1364
3420
16368
205200
9861120 (з них 8964655 – осн. з/п, 896465 – додаткова)
2. Спеціалісти та керівники
— спеціалісти
— керівники
Разом 107 107 790 9480 1014360
3. Службовці
-
-
Разом 69 69 314 3768 259992 УСЬОГО 549 1668 2468 29616
ФЗПф=11135472
2.3 Розрахуємо собівартість 1 т і всієї продукції у табл. 2.3
Таблиця 2.3.
№ з/п
Калькуляційні
статті
Ціна за одиницю ресурсів, грн.
Витрати
На одиницю продукції
На річний обсяг виробництва
у натуральному вимірюванні
сума, грн.
у натуральному вимірюванні
сума,
тис. грн. 1. Сировина 580 3 1740 6077250 3524805 2. Основні матеріали 110 0,6 66 1215450 133699,5 3. Допоміжні матеріали 1100 0,03 33 60772,5 66849,75 4. Напівфабрикат та комплектуючи 5. Зворотні відходи (відраховуються)
Разом за відрахуванням відходів (статті 1ч5)
1839
3725354,25 6. Паливо 1000 1,0 1000 2025750 2025750 7. Електроенергія 0,32 20 6,4 40515000 12964,8 8. Пара 1,7 7 11,9 14180250 24106,4 9. Вода 0,4 7 2,8 14180250 592,1 10. Стисле повітря
Разом (статті 6ч10)
1021,1
2063413,33 11. Основна заробітна плата виробничих робітників 4,4 8964,7 12. Додаткова заробітна плата виробничих робітників, 10% 0,44 896,5 13. Відрахування із заробітної плати до фондів 1,9 3944,4 14. Витрати на розвиток виробництва 246,8 500000 15. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (без амортизації) 10,36 21000 16. Амортизація виробничого устаткування 75,9 153780 17. Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати 253,74 514000 18. Цехові витрати 32,09 65000
Разом цехова собівартість
3485,73
7056353,18 19. Загальногосподарські витрати 55,29 112000 20. Попутна продукція (відраховується)
Усього: виробнича собівартість
3541,02
7168353,18 21.
Довідково: ціна за одиницю продукції
(визначається за методом «середні витрати + прибуток)»
(3541,02 + 106,63)=
3647,47 /> /> /> /> /> /> /> />
На підставі наведеної в таблицях 2.1; 2.2; і 2.3. інформаціївиконаємо аналітичні розрахунки головних показників фактичної роботи цеху:
а) сума змінних витрат у собівартості продукції.
Виробничі витрати – це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіхнеобхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результатугосподарської діяльності.
Змінні витрати – це витрати, величина яких знаходиться у залежності від зміниобсягу виробництва.
/> (2.7)
де ВЗi – витрати i-ої статті змінних витрат на виробництвопродукції.
/>У пит. змін.= 1839 + 1021,1 + 4,4 + 0,44 + 1,9 =2866,84 грн/т
У змін. = 3725354,25+ 2063413,33+8964,7+ 896,5 + 3944,4 = 5802573,18 тис. грн.
б) сума постійних витрат у собівартості продукції без амортизації:
Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягувиробництва.
/> (2.8)
де ВПj – витрати j-ої статті постійних витрат у собівартостіпродукції.
Упит.пост = 246,8 + 10,36 + 253,74 + 32,09 + 55,29 = 598,28 грн/т
Упост = 5000+21000+514000+65000+112000=1212000 тис. грн.
Загальна сума річних відрахувань на амортизацію (напівпостійнівитрати)
Амортизація основних фондів – це систематичний розподіл вартостіосновних фондів, які підлягають зношуванню, під час строку його корисноговикористовування.
/> (2.9)
де ОФп, ОФл – відповідно первісна та ліквідаційна вартість основних фондів;
Тн – нормативний строк служби основних фондів.
/> тис грн.
/>
Собівартість – це поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції вгрошовому виразі.
Виробнича собівартість продукції (С) визначається за формулою:
/> (2.10)
Спит=2866,84 + 598,28 + 75,9 = 3541,02 грн
С = 5802573,18 + 1212000 + 153780 = 7168353,18 грн
1.4. На підставі одержаної калькуляції розрахуємо критичний обсягпродаж (Вкр) для умов діючого цеху:
/> (2.11)
де Упост – сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягупродукції, тис. грн.
А – сума річних відрахувань на амортизацію, тис. грн.;
Узмін – сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю продукції(грн./1т, грн./1м3 та ін.);
Ц – ціна одиниці продукції.
/>
2.5 Розрахунок ефективності виробництвапродукції та використання основних фондів
а) фактична рентабельність продукції
Рентабельність – відносний показник ефективності єдино часових та поточнихзатрат.
/>, (2.12)
де Ц – ціна даного виду продукції;
С – собівартість цієї продукції.
/>
б) обчислюється фактична сума прибутку на весь річний обсяг:
/>; (2.13)
Пф=(3647,47 – 3541,02)*2025,75=215641,09 тис. грн
в) обчислюється фактична ефективність капіталу (норма прибутку накапітал):
/>, (2.14)
де ОФзаг – загальна вартість усіх груп основнихвиробничих фондів (табл. 2.1).
/>
2.6 Проведемо розрахунки для контрактноїпродукції
Вкотр=Веф, де
Веф=/>, тис.т,
Вконтр=/>=2124,49 тис. т;
Собівартістьконтрактної продукції:
Сконтр=/>, грн. 1т, де
ОД– додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн
Сконтр=/>=
=3508,36грн
Контрактнарентабельність:
R=/>= 3,97%;
Прибутоквід контрактного обсягу продаж:
Пконтр=(Ц-Сконтр)*Вконтр=295543,54 тис. грн
Нормаприбутку на додаткові капіталовкладення:
Ндод=/>= 15,7%
Такимчином, розрахувавши необхідні показники, можемо зробити висновки. Так як наданому підприємстві працює більше, ніж 1000 працівників, то можемо сказати, щоце велике підприємство, та безупинне, бо працює 7 днів на тиждень. Підприємствоотримує прибутки так як фактичний обсяг виробництва перевищує його критичнийобсяг.
Щостосується рентабельності підприємства, то можна сказати, що він досить низький(3%) як і фактична ефективність підприємства (12,2%). Тому підприємству слід звернутиувагу на ці показники та вжити відповідних заходів.
3. Вдосконалення виробничо-господарської діяльності підприємства
Дляпідвищення ефективності нашого виробництва ми впровадили такі заходи:
– розширилиобсяг виробництва продукції внаслідок вводу в дію ще одного додатковогоагрегату, техніко-економічні показники якого повністю співпадають заналогічними показниками наявного устаткування;
– удосконалилитехнології виробництва продукції, за рахунок чого досягли:
а)зменшення норми витрат:
– сировинина 8%;
– основнихматеріалів на 19%;
– електроенергіїна 6%.
б)застосування більш дешевих допоміжних матеріалів, ціна нижче фактичної на 4%.
в)удосконалення використання головного технологічного устаткування, що дозволяєпідвищити коефіцієнт використання потужності до 0,9.
Впровадженнянамічених заходів потребує:
– додатковихкапіталовкладень на придбання головного технологічного устаткування (+/>К), що дорівнює вартостідодаткової одиниці устаткування;
– додатковиходноразових витрат на удосконалення технології;
– додатковоїчисельності основних виробничих робітників (/>),що дорівнює чисельності основних виробничих робітників, необхідних дляобслуговування додаткової одиниці устаткування на протязі доби тощо.
Томурозрахуємо показники з урахуванням ціх змін:
3.1 Виробнича потужність підприємства
а) потужності на початок року, Мп.р.:
/>, (3.1.)
де n-кількість виробничих агрегатів, од.
По-паспортна годинна продуктивність головного технологічногоагрегату, т
Nзм-змін за добу,
Дт-днів на тиждень,
Тзм-тривалість зміни, год
Кт-кількість тижнів на рік;
Ттнп-технологічно-неминучі перерви, год,
Тпзр-планово-запобіжні ремонти, год.
/> тис. т
б) середньорічна потужність підприємства
/>, (3.2.)
де Мп.р. – потужність на початок року, тис. т;
n, m – час роботи / нероботи відповідно введеної/виведеноїпотужності за рік, місяців (n=12-Tвв; m=12-Tвив, де Твв, Твив – місяць у якому вводиться / виводиться потужність);
/> тис. т
в) річний обсяг виробництва,
/>, (3.3)
де Квп – коефіцієнт використання потужності.
/> тис. т
Отриманірезультати занесемо в таблицю 3.1
Таблиця 3.1 Загальніекономічні показники роботи цеху
№ з/п
Показники
Символ
Абсолютні значення 1 Обсяг виробництва продукції за рік, тис. т
Вр 4620,74 2 Кількість виробничих агрегатів, од. n 221 3 Паспортна годинна продуктивність головного технологічного агрегату, т
По 2,4 4
Режим роботи цеху
змін за добу
днів на тиждень
тривалість зміни, год
Nзм
Дт
Тзм 4 7 6 5
Перерви в роботі головних агрегатів за рік, год.
- технологічно-неминучі перерви
- планово запобіжні ремонти
Ттнп
Тпзр 600 200 6
Вартість головного технологічного устаткування, тис. грн.
- одного агрегату
- всіх агрегатів
ОФод
ОФ
6230
1376830 7 Трудомісткість 1 т, люд.-годин
tм 571,3 8 Вартість всіх інших груп основних фондів, тис. грн.
ОФінш 398000 9 Загальна вартість всіх груп основних виробничих фондів цеху, тис. грн.
ОФзаг 1774830
3.2 Розрахуємо чисельності робітників,ефективного робочого часу на одного робітника, заробітної плати (ЗП) основнихробочих по відрядно-преміальній системі та фонду ЗП
Ефективний робочий час одного працівника
/> (3.4)
де Теф – ефективний час роботи одного робітника, год.;
Дк – календарний період, днів;
Дсв, Двих – кількість часу, який припадає на святкові та вихідні дні, днів;
Дв – тривалість відпустки, днів;
Тзм – тривалість зміни, год.
/>
Чисельність робітників
/> (2.5)
де ЧФ – чисельність робітників, що необхідна для забезпеченнявиконання виробничої програми, осіб;
tм – повна трудомісткість виробничої програми, нормо-годин;
Квн – коефіцієнт виконання норми виробітку.
/>
Розрахуємо заробітну плату з урахуванням мінімальної заробітноїплати, яка з 1.12.08. становить 605 грн.
/>, (2.6)
де Звід.пр. – заробітна плата робітника, яка розрахована завідрядно-преміальною системою, грн.;
Тст – погодинна тарифна ставка, грн./год;
Нвир. – годинна норма виробітку, т/год;
В – кількість продукції, виробленої робітником за певний період,т;
Додаткова заробітна плата ставитиме 10% від основної.
/>
Розрахованідані занесемо у таблицю 2.2.
Таблиця 3.2. Склад,чисельність та заробіток персоналу цехуГрупи та професії працівників Наявна чисельність, люд. Усереднений заробіток, грн. Річний фонд зарплати, грн. (3 х 5) На зміну На добу За місяць За рік 1. Робітники 1.1. Головні роб-ки - - Разом 322 1267 569 6828 8651076 1.2. Допоміжні та чергові робітники - - Разом 43 172 1110 13320 2291040 1.3. Молодший обслуговуючий персонал - - Разом 15 48 605 7260 348480 Всього робітників 380 1487 2284 27408 11290596 2. Спеціалісти та керівники — спеціалісти — керівники Разом 107 107 2500 30000 3210000 3. Службовці - - Разом 76 76 650 7800 592800 УСЬОГО 563 1670 5434 65208
ФЗП=15093396
3.3Розрахуємо собівартість 1 т і всієї продукції у табл. 3.3
Таблиця 3.3.№ з/п Калькуляційні Ціна за одиницю ресурсів, грн. Витрати статті На одиницю продукції На річний обсяг виробництва у нату-ральному вимірю-ванні сума, грн. у нату-ральному вимірю-ванні, тис. т. сума, тис. грн. 1 2 3 4 5 6 7 1. Сировина 661,200 2,760 1824,912 12753,242 8432443,875 2. Основні матеріали 110,000 0,486 53,460 2245,680 247024,760 3. Допоміжні матеріали 1056,000 0,030 31,680 138,622 146385,043 4. Напівфабрикат та комплектуючи 5. Зворотні відходи (відраховуються) Разом за відрахуванням відходів (статті 1ч5) 1827,200 3,276 1910,052 15137,544 8825853,678 6. Паливо 1000,000 1,000 1000,000 4620,740 4620740,000 7. Електроенергія 0,610 18,800 11,468 86869,912 52990,646 8. Пара 1,700 7,000 11,900 32345,180 54986,806 9. Вода 0,600 7,000 4,200 32345,180 19407,108 10. Стисле повітря Разом (статті 6ч10) 1002,910 33,800 1027,568 156181,012 4748124,560 11. Основна заробітна плата виробничих робітників 5,500 11205,900 12. Додаткова заробітна плата виробничих робітників, 10% 0,550 1120,590 13. Відрахування із заробітної плати до фондів 0,367 1694,271 14. Витрати на розвиток виробництва 108,208 500000,000 15. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (без амортизації) 4,545 21000,000 16. Амортизація виробничого устаткування 33,280 153780,000 17. Знос пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати 111,238 514000,000 18. Цехові витрати 14,067 65000,000 Разом цехова собівартість 3215,374 19. Загальногосподарські витрати 24,239 112000,000 20. Попутна продукція (відраховується) Усього: виробнича собівартість 3239,613 14953779,000 21. Довідково: ціна за одиницю продукції 3239,613 + 106,45 = 3346,063 (визначається за методом «середні витрати + прибуток)»
На підставі наведеної в таблицях 3.1; 3.2; і 3.3. інформаціївиконаємо аналітичні розрахунки головних показників фактичної роботи цеху:
а) сума змінних витрат у собівартості продукції.
Виробничі витрати – це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіхнеобхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результатугосподарської діяльності.
Змінні витрати – це витрати, величина яких знаходиться у залежності від зміниобсягу виробництва.
/> (3.7)
де ВЗi – витрати i-ої статті змінних витрат на виробництвопродукції.
/>У пит. змін.= 1920,052+1027,568 + 5,5+ 0,5 +0,367 = 2944,037 грн/т
У змін. = 8825853,678 + 4748124,560+ 11205,900+ 1120,590+1694,271 = 13587999 тис.грн.
б) сума постійних витрат у собівартості продукції без амортизації:
Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягувиробництва.
/> (3.8)
де ВПj – витрати j-ої статті постійних витрат у собівартостіпродукції.
Упит.пост = 108,208+ 4,545+ 111,238+14,067 + 24,239= 262,296 грн/т
Упост = 5000+21000+514000+65000+112000=1212000 тис. грн.
Загальна сума річних відрахувань на амортизацію (напівпостійнівитрати)
/> (2.9)
де ОФп, ОФл – відповідно первісна та ліквідаційна вартість основних фондів;
Тн – нормативний строк служби основних фондів.
/> тис грн.
/>
Виробнича собівартість продукції (С) визначається за формулою:
/> (3.10)
Спит=2944,037 +262,296 + 33,4= 3239,73 грн
С = 13587999+ 1212000 + 154307 = 14954306 грн
3.4 На підставі одержаної калькуляціїрозрахуємо критичний обсяг продаж (Вкр) для умовдіючого цеху
/> (3.11)
де Упост – сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягупродукції, тис. грн.
А – сума річних відрахувань на амортизацію, тис. грн.;
Узмін – сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю продукції(грн./1т, грн./1м3 та ін.);
Ц – ціна одиниці продукції.
/>
3.5 Розрахунок ефективності виробництвапродукції та використання основних фондів
а) фактична рентабельність продукції
/>, (3.12)
де Ц – ціна даного виду продукції;
С – собівартість цієї продукції.
/>
б) обчислюється фактична сума прибутку на весь річний обсяг:
/>; (3.13)
Пф=(3346,063 – 3239,73)*4620,74=491337,14 тис. грн
в) обчислюється фактична ефективність капіталу (норма прибутку накапітал):
/>, (3.14)
де ОФзаг – загальна вартість усіх груп основнихвиробничих фондів (табл. 2.1).
/>
3.6 Проведемо розрахунки для контрактноїпродукції
Вкотр=Веф, де
Веф=/>, тис.т,
Вконтр=/>=4620,71 тис. т;
Собівартістьконтрактної продукції:
Сконтр=/>, грн. 1т, де
ОД– додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн
Сконтр=/>=
=3239,93грн
Контрактнарентабельність:
R=/>= 3,28%;
Прибутоквід контрактного обсягу продаж:
Пконтр=(Ц-Сконтр)*Вконтр=490390,59 тис. грн
Нормаприбутку на додаткові капіталовкладення:
Ндод=/>= 35,53%
Таблиця3.3. Зведені економічні показники№ з/п Показники Базові розрахунки Спроектований цех Різниця 1 Кількість агрегатів у цеху, од. 220 221 1 2 Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 1768600 1774830 6230 3 Потужність цеху на початок року, тис. т 4209,25 4209,25 4 Кількість продукції, тис. т 2025,75 4620,74 2594,99 5 Контрактний обсяг продукції, тис. т 2124,49 4620,71 2496,22 6 Собівартість 1 тони продукції, грн./т 3541,02 3239,73 -301,19 7 Собівартість 1 тони контрактної продукції, грн./т 3508,36 3239,93 -268,42 8 Ціна 1 тони продукції, грн. 3647,47 3346,063 -301,407 9 Прибуток, тис. грн. 215641,09 491337,14 275696,05 10 Прибуток на контрактний обсяг продукції, тис. грн. 295543,54 490390,59 194847,05 11 Норма прибутку на капітал, % 12,2 27,68 15,48 12 Норма прибутку на додатковий капітал, % 15,7 35,53 19,86 13 Рентабельність продукції, % 3 3,28 0,28 14 Рентабельність продукції за контрактом, % 3,97 2,28 0,28
Такимчином, ми бачимо, що після впровадження вищезазначених заходів на нашомупідприємстві підвищилась вартість основних виробничих фондів на 6230 тис. грн.,але потужність цеху залишилась незмінною; кількість випускаємої продукціїзбільшилась на 2594,99 тис. т при зменшеннісобівартості на 301,19 грн. за тону, а кількість контрактної продукції – на2496,22 тис. т при зменшенні собівартості на 268,42, тоді як ціна як ціназнизилась на 301,407 грн. порівняно збазовими розрахунками; прибуток зріс приданих змінах на 275696,05 тис грн., прибуток на контрактний обсяг продукції – на194847,05 тис грн.; норма прибутку на капітал при цьому зріс на 15, 48%, анорма прибутку на додатковий капітал – на 19,86%. Стосовно рентабельностінашого підприємства можемо відзначити, що вона підвищилась за даних умов на 0,28%, в тому числі і за контрактом.
Отже,можемо зробити висновок, що впроваджені заходи дали певний результат, аледіяльність нашого підприємства так і залишається не рентабельною. Тому за данихумов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, аборизикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходноїта безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволитьзменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалівза допомогою первинної обробки;
· Якісне управліннявиробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкуватиза тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрівміж виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Проведення постійногоаналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестаціяробочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших спорідненихпідприємствах позитивного досвіду.
Висновки
Машинобудування єголовною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємствмашинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічногопрогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексуприпадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країніця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вагамашинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.
Отже,з даної роботи можна дійти висновку, що така галузь як важке машинобудуваннятеж має право на повноправне існування, бо попит на такого роду продукцію всеще існує і в деяких місцях і досі зростає. Якщо наша держава розумно буденадалі вживати правильні заходи щодо покращення виробництва в цій галузі, тозможемо розглянути варіант виходу цієї галузі на міжнародну арену і конкуруватиз іншими провідними країнами.
Стосовнож нашого підприємства, ми бачимо, що воно є достатньо таки великим, але нерентабельним. Тому за даних умовзалишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, аборизикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходноїта безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволитьзменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалівза допомогою первинної обробки;
· Якісне управліннявиробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкуватиза тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрівміж виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Поведення постійного аналізутрудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочихмісць, узагальнення і використання нагромадженого на інших спорідненихпідприємствах позитивного досвіду.
Список використаних джерел
1. Маланов М.Б. Формирование концепции развития машиностроительногокомплекса. // Економика и производство, апрель-июнь, 2008
2. О.Г. Стадник. Загальне машинобудування. // Географія, №3(55), лютий 2006
3. Навчальний посібник: Розміщення продуктивних сил і регіональнаекономіка // Є.П. Качан, Т.Є Царик. К.: Видавничий Діл. «Юридичнакнига», 2005. – 704 с.
4. І.П. Степанчук. Оцінка експортного потенціалумашинобудувальної галузі України. // Економіка, №72, 2004.
5. Д.В. Мала щук. Структурні зміни та перспективи розвитку ринкумашинобудувальної продукції. // Зовнішня торгівля: право та економіка. №7,2006.
6. А.О. Касич. Стратегічні орієнтири інноваційного розвиткумашинобудування україни. // Актуальні проблеми економіки, №7 (73), 2007.
7. Ю.И. Топчеев. История устройств и систем автоматическогоуправления. // История науки и техники, №12, 2005.
8. С.М. Шкільнюк. Основні напрями та пріоритети інноваційноїдіяльності в машинобудуванніУкраїни. // Формування ринкових відносин вУкраїні, №5 (72), 2007.
9. Закон України «Про пріоритетні енапрями інноваційної діяльності вУкраїні» №433 – IV від 16 січня 2003 – ВР ВВР 2003 – №13.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р №1094«Про затвердження порядку формування експертизи та обговорення пріоритетнихнапрямів інноваційної діяльності»