Особливостіефективності використання основних фондів на підприємствах України: особливостіта проблематика
ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………………………….…… 3
1. Сутність основних виробничих фондів……………………………………7
1.1. Основні етапи формування системиуправління операційними оборотними активами…………………………………………………………… 7
1.2. Економічна сутність основних фондів……………………………….….11
1.3. Класифікація та структура основнихфондів…………………………… 12
1.4. Методи оцінки основних фондів…………………………………………20
1.5. Знос і амортизація основних фондів…………………………………25
2. Ефективність використання основнихзасобів на ТОВ «Агропромисловакомпанія»………………………………………………………………………… 33
2.1. Техніко-економічна характеристикапідприємства……………………. 33
2.2. Основні виробничі фонди ТОВ «Агропромислова компанія»…………36
2.3. Аналіз ефективності використанняосновних фондів на підприємстві… 37
3. Шляхи поліпшення використання основнихфондів……………………… 40
3.1. Шляхи відтворення використання основнихфондів…………………… 40
3.2. Шляхи поліпшення використання основнихфондів…………...……… 44
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..… 46
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..…47
ВСТУП
Процес функціонуваннябудь-якого господарюючого суб’єкта як на мікро-, так і на макроекономічному рівніне можна уявити без використання основних засобів. Навіть, починаючи з першого етапужиттєвого циклу, створення, підприємства головним управлінським завданням постаєпитання відносно того, де саме буде розміщено фірму (земельна ділянка), яку необхіднозвести будівлю, яке устаткування придбати тощо.
На перший погляд можездатися, що основні засоби використовуються насамперед на підприємствах, які займаютьсявиробництвом товарів, а для тих, що надають послуги, засоби праці не є такими важливими.Але це не так, адже основні фонди — це не лише верстати та споруди. До них відносятьі всю електронно-обчислювальну техніку, без якої зараз не можна уявити роботу будь-якогопідприємства, і невиробничі основні фонди, які дуже часто не відносять до основнихзасобів. При виготовленні продукції обов’язковою умовою є залучення необхідних виробничихфондів та ефективне використання з метою забезпечення максимальної їх віддачі, тобтообсягу виготовлених товарів чи наданих послуг на одиницю вартості основних засобів.Отже, головна проблема в процесі експлуатації останніх полягає в розробці такоїсистеми управління ними, яка б дозволила підвищити ефективність використання основнихзасобів у виробництві. Це завдання є досить складними, але його вирішення створитьумови для динамічного розвитку підприємства і народного господарства в цілому.
На сьогодні залишаютьсяважливими здобутки всіх дослідників проблеми ефективного використання основних засобів,але на даному етапі економічного розвитку необхідно враховувати ще один важливийаспект, пов’язаний зі становленням ринкових відносин. Роль та потреба підвищенняефективності використання основних засобів в народному господарстві не зменшилася,а навіть зросла, перейшовши в розряд питань стратегічної важливості.
Для розробки ефективноїполітики управління основними фондами доцільним є врахування та оцінка здобутківвсіх вчених-дослідників цієї проблеми, що дасть змогу на основі критичного аналізуприйняти правильне та найбільш оптимальне рішення. А тому метою курсової роботиє з’ясування теоретико-методичні аспектів використання основних засобів і розробленнянапрямків управлінських рішень щодо підвищення ефективності експлуатації основнихфондів.
Отже, основні засобиє однією з головних ланок в ланцюжку виробничо-господарської діяльності підприємства.Саме тому ефективне їх використання забезпечить покращення економічних показниківфункціонування як окремих галузей, так і народного господарства в цілому.
Необхідно зазначити, що поняття “основні засоби” розглядати як окрему категоріюпочали лише на сучасному етапі економічного розвитку. В історично найперших працяхекономістів взагалі розглядалася лише категорія капіталу, до якої як одну із складовихвключали основні засоби.
Фізіократи (Кене Ф., Тюрго А.) взагалі вважали, що єдиною формою продуктивного капіталує капітал, задіяний лише в сільському господарстві. Величезний внесок у трактуваннясутності даної категорії вніс фундатор економічної науки А. Сміт, який відносивдо продуктивного капіталу також і той, що був задіяний у сфері матеріального виробництва.Але найголовнішим було те, що він вперше поділив капітал на основний і оборотний.До основного капіталу він відносив машини і різні знаряддя праці, промислові і торгівельнібудівлі, склади, будівлі на фермах, “поліпшення землі” (розчищення, осушення, внесеннядобрив), “людський капітал” – капіталізована цінність “придбаних і корисних здібностейусіх жителів, або членів суспільства”. Так, для Д. Рікардо домінуючою ознакою основногокапіталу є його довговічність, міцність, повільна зношуваність. Крім того, данукатегорію він розглядає як частину багатства країни, яка використовується у виробництві,і приводить у рух працю. Цікавим є трактування капіталу Марксом. Він розглядає цюкатегорію як засіб експлуатації робітника. Що ж стосується основного капіталу, тойого він відносить до постійного, який в свою чергу, розглядає як вартість засобіввиробництва.
Проаналізувавши особливостітрактування даної категорії кожним з дослідників, ми дійшли висновку, що до головнихознак основних засобів відносять тривалість їхнього використання та властивістьчасткового перенесення вартості на готову продукцію. Такі критерії є обов’язковимив українському підході до тлумачення основного капіталу, що обумовлено вимогамиЗакону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Враховуючи історичний аспектвизначення сутності категорії “основні засоби” (як складової капіталу), доцільнорозпочати дослідження особливостей використання останніх з руху капіталу в цілому.Використання функціонуючого капіталу обумовлене його постійним рухом як в межахдіяльності окремих суб’єктів господарювання, так і в економічній системі країнив цілому, що супроводжується зміною його форм, тобто визначає процес обороту капіталу.
А тому дана робота спрямована на підвищенняефективності використання основних засобів у товаристві з обмеженою відповідальністю«Агропромисловакомпанія», якеє об’єктом дослідження, його забезпеченість необхідними основними засобами, їх раціональнимвикористанням.
Актуальність теми даної курсової роботиполягає в тому, що в нашій країні на підприємствах використовуються основні засобище виробництва радянських часів. Нової техніки багато господарств не в змозі придбатив зв’язку з тим, що велика ціна на об’єкти основних засобів. А це призводить дотого, що продукція підприємства набуває високої собівартості.
Предметом дослідженняє основні засоби, які сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції, зниженнюсобівартості та зростанню прибутку, аналізі ефективності використання основних фондіві виробничих потужностей підприємства.
Основна мета даноїроботи полягає у дослідженні ефективності використання основних фондів на підприємстві.
Поставлена мета обумовиланеобхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
— розглянути економічнусутність основних фондів підприємства;
— дослідити особливостідіяльності діючого підприємства;
— проаналізувати ефективністьвикористання основних фондів підприємства.
У реалізації цілей стратегічного планупідприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку– плану підвищення ефективності виробництва.
Завдання курсової роботи – це вивченнята аналіз стану забезпечення підприємства основними засобами, їх склад та структура,методи оцінки, порядок нарахування амортизації на підприємстві з обмеженою відповідальністю«Агропромисловакомпанія», визначитишляхи покращення ефективності виробництва.
1. Сутність основних виробничих фондів.
1.1.Основні етапи формування системи управління операційними оборотними активами.
Активи підприємства потребують постійного управління. Цеуправління здійснюється в різноманітних формах і різних функціональних підрозділахпідприємства. Різноманітність видів та елементів оборотних активів підприємствавизначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованогоуправління ними (таблиця 1).
Таблиця1№ з/п Види ознак Групи оборотних активів 1 За функціональними видами
1. Основні засоби.
2. Нематеріальні активи.
3. Незавершені капітальні вкладення.
4. Устаткування, призначене для монтажу.
5. Довгострокові фінансові вкладення.
6. Інші види оборотних активів 2 За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства
1. Операційні оборотні активи.
2. Інвестиційні оборотні активи.
3. Невиробничі оборотні активи 3 За характером володіння
1. Власні оборотні активи.
2. Орендовані оборотні активи 4 За формами заставного забезпечення кредиту й особливостями страхування
1. Рухомі оборотні активи.
2. Нерухомі оборотні активи
Система управлінняопераційними оборотними активами – це частина фінансової стратегії підприємства,суть якої полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення і високоїефективності використання.
Дана система управління формується на базі таких основних етапів:
— аналіз операційнихоборотних активів підприємства в майбутньому періоді;
— оптимізація загальногообсягу і складу операційних оборотних активів підприємства;
— забезпечення своєчасноговідновлення операційних оборотних активів підприємства;
— формування принципіві оптимізація структури джерел фінансування операційних оборотних активів підприємства.
1. Аналіз операційнихоборотних активів підприємства в майбутньому періоді.
Даний аналіз проводитьсяз метою вивчення динаміки загального їх обсягу і складу, ступеня придатності, інтенсивностіоновлення та ефективності використання. На першому етапі аналізу розглядається динаміказагального обсягу операційних оборотних активів підприємства – темпи їх росту порівняноз темпами росту обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу операційних оборотнихактивів, загальної суми оборотних активів. У процесі цього аналізу вивчається змінакоефіцієнта участі операційних оборотних активів у загальній сумі операційних активівпідприємства. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за формулою:
/>, де
КУОВА – коефіцієнтучасті оборотних активів у загальній сумі операційних активів підприємства;
ОВА – середня вартістьопераційних оборотних активів підприємства в аналізованому періоді;
ОА – середня сумаоборотних активів підприємства в аналізованому періоді.
На другому етапі аналізувивчається склад операційних оборотних активів підприємства і динаміка їх структури.У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів і нематеріальнихактивів, що використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основнихзасобів аналізується питома вага рухомих і нерухомих їх видів, які у виробничійдіяльності характеризують, відповідно, активну і пасивну їх частини; у складі нематеріальнихактивів розглядаються окремі їх види.
На третьому етапіаналізу оцінюється стан оборотних активів за ступенем їх зношеності (амортизації).У процесі такої оцінки використовуються наступні основні показники:
1. Коефіцієнт зносуосновних засобів розраховується за такою формулою:
/>, де
КЗоз – коефіцієнтзносу основних засобів;
Зоз – сума зносу основнихзасобів підприємства на визначену дату;
ПВоз – початкова вартістьосновних засобів на визначену дату.
2. Коефіцієнт придатностіосновних засобів. Для його розрахунку використовується така формула:
/>, де
КПоз – коефіцієнтпридатності основних засобів;
ЗВоз – залишкова вартістьосновних засобів підприємства на визначену дату;
ПВоз – початкова вартістьосновних засобів підприємства на визначену дату.
На четвертому етапіаналізу визначається термін обороту операційних оборотних активів. Він розраховуєтьсяза такою формулою:
/>, де
ПОова – термін оборотуопераційних оборотних активів, років;
ОВАпв – середньорічнасума усіх операційних оборотних активів, що використовуються підприємством за початковоювартістю;
Зова – середньорічнасума зносу усіх операційних оборотних активів, що використовуються підприємством.
На п’ятому етапі аналізувивчається інтенсивність відновлення операційних оборотних активів у попередньомуперіоді. У процесі вивчення використовуються такі основні показники:
1. Коефіцієнт вибуттяопераційних оборотних активів характеризує частину операційних оборотних активів,що вибувають, у загальній їх сумі і розраховується за формулою:
/>, де
КВова – коефіцієнтвибуття операційних оборотних активів;
ОВАв – вартість операційнихоборотних активів, що вибули у звітному періоді;
ОВАн – вартість операційнихоборотних активів на початок звітного періоду.
2. Коефіцієнт вводув дію нових операційних оборотних активів характеризує частину нововведених операційнихоборотних активів у загальній їх сумі і розраховується за формулою:
/>, де
КВДова – коефіцієнтвводу в дію нових операційних оборотних активів;
ОВАвд – вартість нововведенихопераційних оборотних активів у звітному періоді;
ОВАк – вартість операційнихоборотних активів на кінець звітного періоду.
3. Коефіцієнт відновленняопераційних оборотних активів характеризує приріст нових операційних оборотних активіву загальній їх сумі і розраховується за формулою:
/>, де
КВова – коефіцієнтвідновлення операційних оборотних активів;
ОВАвд – вартість нововведенихопераційних оборотних активів у звітному періоді;
OBAв – вартість операційнихоборотних активів, що вибули у звітному періоді;
ОВАк – вартість операційнихоборотних активів на кінець звітного періоду.
4. Швидкість відновленняопераційних оборотних активів характеризує середній період часу повного відновленняопераційних оборотних активів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
/>, де
ШВова – швидкістьвідновлення операційних оборотних активів, років;
КВДова – коефіцієнтвводу в дію операційних оборотних активів у звітному році (або в середньому за останніроки).
Зазначені показникирозраховуються в процесі аналізу не тільки за операційними оборотними активами уцілому, але й у розрізі їх видів – основних засобів і нематеріальних активів. Нашостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних оборотнихактивів у звітному періоді. У процесі цієї оцінки використовуються такі основніпоказники:
1. Коефіцієнт виробничоївіддачі операційних оборотних активів характеризує об’єм реалізації продукції (абообсяг її виробництва) у розрахунку на одиницю операційних оборотних активів. Розрахунокданого показника здійснюється за такою формулою:
/>, де
КВВова – коефіцієнтвиробничої віддачі операційних оборотних активів;
ОР – обсяг реалізаціїпродукції (або обсяг її виробництва) у звітному періоді;
ОВА – середня вартістьопераційних оборотних активів у звітному періоді.
2. Коефіцієнт виробничоїємності операційних оборотних активів характеризує середню вартість операційнихоборотних активів, що припадає на одиницю обсягу реалізації продукції (обсягу виробництва).При розрахунку цього показника використовується така формула:
/>, де
КВЄова – коефіцієнтвиробничої ємності операційних оборотних активів;
ОВА – середня вартістьопераційних активів підприємства у звітному періоді;
ОР – обсяг реалізаціїпродукції (або обсяг її виробництва) у звітному періоді.
1.2.Економічна сутність основних фондів
Будь-який процес працівключає два основних компонент: засоби виробництва, які у свою чергу діляться напредмет праці і засоби праці, робоча сила. Засоби праці в економіці прийнято називатиосновними засобами або основними фондами підприємства.
До основних виробничихфондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва,безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткуванняі т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки,спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщенняпредметів труда.
Крім основних виробничихфондів до складу основних фондів входять і основні невиробничі фонди, до яких відносятьтакі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарній інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення). Вони перебуваютьу віданні підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва).Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.
Основні виробничіфонди — це засоби праці, що беруть участь у багатьохвиробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситьсяна виготовлену продукцію частинами в міру зношування, поступово, по частинах, уміру використовування МСБО 16 –Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку «Основнізасоби».
Не дивлячись на те,невиробничі основні засоби не роблять безпосереднього впливу на об'єм виробництва,зростання продуктивності праці, постійне збільшення цих засобів нерозривно пов'язаноз поліпшенням добробуту працівників підприємства і підвищенням матеріального і культурногорівня їх життя, що кінець кінцем позначається на результатах діяльності підприємства.
Основні виробничізасоби (фонди) — матеріально-технічна база суспільного виробництва. Від їх об'ємузалежать виробнича потужність підприємства і значною мірою рівень технічного озброєнняпраці. Накопичення основних засобів і підвищення технічної озброєнності праці збагатилипроцес праці, додають праці творчий характер, підвищують культурно-технічний рівеньсуспільства.
1.3.Класифікація та структура основних фондів.
За функціональнимиознаками оборотні активи у сучасній практиці підрозділяються на такі групи:
а) основні засобихарактеризують сукупність матеріальних активів підприємства у формі засобів праці,що багаторазово беруть участь у виробничому процесі та переносять на продукцію своювартість частинами;
б) нематеріальні активихарактеризують оборотні активи підприємства, що не мають матеріальної форми, алезабезпечують здійснення всіх основних видів його господарської діяльності;
в) незавершені капітальнівкладення характеризують обсяг фактично здійснених витрат на будівництво і монтажокремих видів основних засобів із початку цього будівництва до його завершення;
г) устаткування, призначенедля монтажу, характеризує ті види устаткування, придбаного підприємством, що призначенідля установки в будівлях і спорудах шляхом їх монтажу (складання, прикріплення дофундаментів або опор тощо), а також контрольно-вимірювальну апаратуру й інші прилади,що монтуються в складі устаткування;
д) довгострокові фінансовівкладення характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування з терміномвикористання більше одного року незалежно від розміру їх вартості.
2. За характером обслуговуванняокремих видів діяльності підприємства виділяють такі групи оборотних активів:
а) операційні оборотніактиви характеризують групу довгострокових активів підприємства (основних засобів,нематеріальних активів), які безпосередньо використовуються у процесі здійсненняйого виробничо-комерційної діяльності. Дана група активів відіграє головну рольу загальному складі оборотних активів підприємства;
б) інвестиційні оборотніактиви характеризують групу довгострокових активів підприємства, сформовану в процесіздійснення ними реального і фінансового інвестування: незавершені капітальні вкладення,устаткування, призначене для монтажу, довгострокові фінансові вкладення;
в) невиробничі оборотніактиви характеризують групу об’єктів соціально-побутового призначення, сформованихдля обслуговування працівників даного підприємства і знаходяться в його володінні:спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі заклади тощо.
3. За характером володінняоборотні активи підприємства підрозділяються на такі групи:
а) власні оборотніактиви, до яких належать довгострокові активи підприємства, що належать йому направах власності та володіння, відображені в складі його балансу;
б) орендовані оборотніактиви характеризують групу активів, яку підприємство використовує відповідно додоговору оренди (лізингу), що узгоджений із їх власником.
4. За формами заставногозабезпечення кредиту й особливостями страхування виділяють такі групи оборотнихактивів:
а) рухомі оборотніактиви характеризують групу довгострокових майнових цінностей підприємства, що упроцесі застави можуть бути вилучені з його володіння з метою забезпечення кредиту(машини й устаткування, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти тощо);
б) нерухомі оборотніактиви, до яких належить група довгострокових майнових цінностей підприємства, щоне можуть бути вилучені з його володіння в процесі застави, що забезпечує кредит:земельні ділянки, будівлі, споруди тощо.
Відповідно до цієїкласифікації диференціюються форми і методи фінансового управління оборотними активамипідприємства в процесі здійснення різноманітних фінансових операцій. Особливостіуправління операційними оборотними активами значною мірою визначаються специфікоюциклу їх вартісного кругообігу. Оборотні операційні активи в процесі повного циклувартісного кругообігу проходять три основні стадії:
· вартість зносу оборотних активів, що переноситься на продукцію;
· накопичена сумаамортизації, що інвестується у оборотні активи;
· первісна вартістьоборотних активів.
На першій стадії сформованіпідприємством оборотні операційні активи у процесі використання і зносу переносятьчастину своєї вартості на готову продукцію. Даний процес здійснюється протягом багатьохопераційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів оборотних операційнихактивів. На другій стадії в процесі реалізації продукції знос оборотних операційнихактивів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду. На третій стадіїзасоби амортизаційного фонду, як частина власних фінансових ресурсів підприємства,направляються на відновлення діючих (поточний і капітальний ремонт) або придбанняаналогічних нових видів (інвестиції) оборотних операційних активів. Період часу,протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів операційнихоборотних активів характеризує термін їх служби. Він розраховується за такою формулою:
/>, де
ТО – термін часу повногообороту (строк служби) конкретних видів операційних оборотних активів, роки;
На – річна норма амортизаціївідповідного виду активів, %.
З урахуванням особливостейциклу вартісного кругообігу оборотних активів формується процес управління данимивидами довгострокових активів підприємства.
По діючій видовійкласифікації основні виробничі засоби діляться на наступні групи:
1. Земельні ділянкина яких ведеться облік земельних ділянок.
2. Капітальні витратина поліпшення земель, де ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель(меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).
3. Будинки і споруди,де ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентівта передавальних пристроїв, а також житлових будівель.
Будівлі, в яких відбуваютьсяпроцеси основних, допоміжних і підсобних виробництв; адміністративні будівлі; господарськібудови. У вартість цих об'єктів окрім вартості будівельної частини включається івартість систем опалювання, водопроводу, електроарматури, вентиляційних пристроїві ін.
Споруди – інженерно- будівельні об'єкти, які необхідні для здійснення процесу виробництва: дороги,естакади, тунелі, мости і ін.
Передавальні пристрої- водопровідна і електрична сіть; тепломережа, газові сіті, проводи, тобто об'єкти,що здійснюють передачу різних видів енергії з машин-двигунів до робочих машин.
4. Машини і устаткування:
— силові машини іустаткування, включаючи всі види енергетичних агрегатів і двигунів;
— робочі машини іустаткування, які безпосередньо впливають на предмет
праці або його переміщенняв процесі створення продукції;
— вимірювальні і регулюючіприлади і пристрої та лабораторне устаткування, призначене для вимірювань, регулюваннявиробничих процесів, проведення випробувань і досліджень;
— обчислювальна техніка:електронно-обчислювальні, управляючі аналогові машини, а також машини і пристрої,вживані для управління виробництвом і
технологічними процесами;
— устаткування, якіне віднесені до перерахованих підгруп.
5. Транспортні засоби- що належить підприємствам, пересувний склад залізниць, водний і автомобільнийтранспорт, а також внутрішньо заводські транспортні засоби: автокари, вагонетки,візки і ін.
6. Інструменти, приладита інвентар, що служать більше року і що коштують
більш однієї тисячігривень за штуку. Інструменти і інвентар, що служать менше року або що коштуютьдешевше за одну тисячу гривень за штуку, відносяться до оборотних коштів як МШП.Виробничий інвентар і обладнання, призначені для зберігання матеріалів, інструментіві полегшення праці, — верстаки, стелажі, столи, контейнери і ін. Господарський інвентар- предмети конторського і господарського призначення (меблі, шафи, розмножувальніапарати, предмети, що не згоряють протипожежного призначення і ін.).
7. Робоча та продуктивнахудоба.
8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні засобивідповідно до МСБО 16 — Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку «Основнізасоби».
Співвідношення окремихгруп основних засобів в їх загальному об'ємі представляє видову (виробничу) структуруосновних засобів.
Основні виробничізасоби прийнято ділити на дві частини: активну і пасивну частину. До активної частиниосновних засобів відносять ті засоби, які беруть безпосередню участь у виробничомупроцесі (машини і устаткування). До пасивної ж частини основних засобів відносятьті засоби, які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу. В середньомупо виробництву активна частина основних засобів складає 60%, а пасивна частина –40%від всього складу основних засобів.
Найважливішими чинниками,які впливають на структуру основних виробничих засобів є: характер продукції, щовипускається, об'єм випуску продукції, рівень автоматизації і механізації, рівеньспеціалізації і кооперації, кліматичні і географічні умови розташування підприємств.
Основні засоби прийнятотакож класифікувати по наступних ознаках ПСБО № 7 — Наказ Мінфіну «Про затвердженняПоложення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби“ від 27.05.2000р. № 92.:
1.По приналежності:
— власні засоби (щознаходяться на балансі підприємства);
— орендовані (тимчасовевикористовування за платню, лізинг основних засобів);
2. По характеру участів процесі виробництва:
— діючі;
— що знаходяться взапасі або консервації;
3. За тривалістю експлуатаціївиділяють наступні вікові групи:
— до 5 років;
— 6-11 років;
— 11-20 років;
— понад 20 років.
Вікова структура,зокрема використовується для планування і відновлення, тобто для відтворювання основнихзасобів.
4. По технічній придатності:
— придатне устаткування;
— устаткування, щовимагає капітального ремонту;
— устаткування, якепотрібно списати.
Отже, підведемо невеликийвисновок. Основні засоби підприємства є засобами праці, які беруть участь у виробництві,не втрачаючи своєї первинної форми, і переносять свою вартість на готову продукціюу вигляді амортизаційних відрахувань. Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі,на активну і пасивну частини.
Для того, щоб оцінитиефективність використовування основних засобів підприємства, необхідно підрахуватитак звані показники використовування основних засобів. Ці показники адекватно відображаютьступінь використовування основних засобів. Але, для того, щоб оцінити використовуванняосновних засобів, окрім розрахунку показників, необхідно ретельно проаналізуватиці показники і виявити ті чинники, які вплинули на їх значення.
Користуючись групуванням,можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основнихфондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньоївартості по підприємству, галузі в цілому.
Виробнича структураосновних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризуватитехнічний рівень й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди.Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й іншихелементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено накожну вартісну одиницю основних фондів.
Розходження виробничоїструктури основних фондів у різних галузях є результатом техніко-економічних особливостейцих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі, як правило, маютьнеоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільше висока питома вага активнихелементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеностіі електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані ішироко використовуються хімічні методи обробки.
На виробничу структуруосновних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінуваннявиробництва, на її впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартостібудівництва. наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементівосновних фондів у загальної їхньої вартості і тим самим підвищити ефективність витрат,вкладених в основні фонди нового підприємства.
Все це говорить проте, що бізнес і суспільство зацікавлене в підвищенні частки машин і устаткування- найбільше активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насампередбудинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничогопроцесу .
Майже кожне підприємствоможе поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення часткивиробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розміщенню устаткуванняусередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а такожвиносу з виробничих майданів невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і розміщенняна них додаткової кількості устаткування.
Структуру виробничихосновних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічноїбази виробництва.
1.4.Методи оцінки основних фондів
У практиці облікуі планування відтворення основних фондів використовуються як грошові, так і натуральніпоказники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки якносії вартості, але і як сукупність певних засобів труда.
Грошова оцінка основнихфондів необхідна для обліку їхні динаміки, планування розширеного відтворення, установленнязносу, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельностіпідприємств, а також для здійснення господарського розрахунку.
У зв'язку з тривалоюучастю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а такожіз зміною за цей період умов відтворення існує декілька видів грошової оцінки основнихфондів:
1) по повній початковійвартості;
2) по початковій вартостіза відрахуванням зносу;
3) по повній відбудовнійвартості;
4) по відбудовнійвартості з обліком зносу.
Повна початкова вартістьявляє собою фактичну вартість по цінах придбання (включаючи витрати на доставкуі монтаж) або будівництва основних фондів.
Початкова вартістьза відрахуванням зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовленупродукцію. Вона менше повної початкової вартості на величину зносу основних фондіві називається залишковою вартістю.
Ці два види грошовоїоцінки утрудняють порівнянність даних про динаміку основних фондів, тому що цінина устаткування і вартість будівництва змінюються й основні фонди, придбані (побудовані)у різні роки, виражаються в змішаних цінах.
Порівнянність створениху різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінціпо відбудовній вартості. Повна відбудовна вартість — це вартість відтворення основнихфондів у нових виробничих умовах (даного року). Метод оцінки по відбудовнійвартості не враховує ступінь зношеності основних фондів, а тому він доповнюєтьсяоцінкою основних фондів по відбудовній вартості з обліком зносу. Відбудовна вартістьз урахуванням зносу показує частину відбудовної вартості основних фондів, ще неперенесену на продукт. Оцінка основних фондів по відбудовній вартості — складний,трудомісткий процес, що потребує значних витрат часу і засобів для переоцінки всіхелементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.
Облік і плануванняосновних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральнихпоказниках у виді конкретних засобів труда. Це необхідно для того, щоб визначититехнічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей, установити завданняі шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткуванняі т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів,що періодично здійснюються в підприємствах.
За допомогою натуральнихі грошових показників здійснюються необхідні групування різноманітних елементівосновних фондів. У цих групуваннях окремі елементи основних фондів виділяються вщодо однорідні групи відповідно до їхнього призначення у виробничому процесі.
Отже, оцінка основнихфондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильноговизначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахункуекономічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.
У зв'язку з тривалимфункціонуванням та поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умовїхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні виробничіфонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною(початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних виробничих фондів– за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартістьосновних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання.Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисноювартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування,крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місцівикористання.
Відновлена вартістьосновних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва.Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами.Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною(початковою) та відновленою вартістю основних виробничих фондів виникає розбіжність,яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворенняосновних виробничих фондів, правильного розрахунку певних економічних показниківдіяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основнихвиробничих фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.
Повна (первісна йвідновлена) вартість основних виробничих фондів – це вартість у новому, не зношеномустані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягомусього періоду їхнього функціонування.
Залишкова вартістьосновних виробничих фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесенуна вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковоювеличиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістюта накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних виробничих фондів.Залишкова вартість основних виробничих фондів на час їхнього вибуття (спричиненогоспрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовуютьдля розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідаціїспрацьованих основних виробничих фондів.
Балансова вартістьгрупи основних виробничих фондів підприємства на початок розрахункового року (БВоф)обчислюється за формулою:
БВоф = БВо + Вновф+ Вкр + Врек – Вв — АВо, де
БВо – балансова вартістьгрупи основних виробничих фондів на початок року, що передував звітному;
Вновф – витрати напридбання нових основних виробничих фондів;
Вкр – вартість здійсненнякапітального ремонту основних виробничих фондів;
Врек – витрати нареконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;
Вв – вартість виведенихз експлуатації основних виробничих фондів протягом року, що передував звітному;
АВо – сума амортизаційнихвідрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.
Для визначення первісної(балансової) вартості основних виробничих фондів на початок наступного за звітнимроку потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягомзвітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступногороку незалежно від дати введення чи вибуття основних виробничих фондів у звітномуроці.
Показники використанняосновних виробничих фондів здебільшого поділяються на дві великі групи:
— натуральні;
— вартісні.
Інколи додатково виокремлюютьще одну групу показників – умовно-натуральних.
До натуральних показниківналежить показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машин чи механізму.Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях(шт./год.; км/год.; т/год. тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основногофонду. Проте натуральні показники використання основних виробничих фондів не даютьзмоги реально оцінити ступінь використання основних виробничих фондів різних видів.Тому на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутністьзводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшупитому вагу, беруть за базову. На її основі розраховуються індекси зведення, з урахуваннямяких вивчається продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивністьв умовно-натуральних одиницях.
Натуральні й умовно-натуральніпоказники використання основних виробничих фондів обчислюються стосовно активноїїх частини. Але визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, спорудтощо – майже неможливо. Тому для визначення ефективності використання всіх основнихфондів застосовуються вартісні показники.
Вартісні показникиможна поділити на три основні групи:
1. Показники, якіхарактеризують технічний стан основних виробничих фондів;
2. Показники, якіхарактеризують технічне оснащення підприємства;
3. Показники, якіхарактеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.
Система показників,яка може вичерпно характеризувати ефективність основних виробничих фондів, охоплюєдва блоки: перший – показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупностізасобів праці; другий – показники рівня використання основних виробничих фондіву цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показниківвідтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний станта структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливаютьна ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткуваннята інших знарядь праці.
1.5.Знос і амортизація основних фондів
Основні фонди, щознаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондівнаступає як у результаті їхнього використання в процесі виробництва, так і в періодїхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливуприродних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівліметалів і інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У результаті такогозносу суспільству завдаються великі збитки. Що стосується діючих основних фондів,то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі від якості основнихфондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від технічної досконалості конструкцій,від якості будівництва і монтажу), від ступеня навантаження (кількість змін і часівроботи в добу, тривалість роботи в році, інтенсивність використання в кожну одиницюробочого часу), від особливостей технологічного процесу і ступеня захисту основнихфондів від впливу зовнішніх умов, у тому числі агресивних серед (температура, вологістьі ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення, фарбування, регулярністьі якість ремонту), від кваліфікації робітників і їхнього відношення до основнихфондів.
Основні фонди, зазнаючив процесі виробництва фізичному зносу, щорічно втрачають частину своєї вартості,рівну тій її величині, що перенесена на виготовлену протягом цього року продукцію.Наприклад, при терміну служби машини вісім років після другого року її експлуатаціївеличина зносу складе 25%.
Основні фонди, щознаходяться на підприємствах, піддаються не тільки фізичному, але і моральному зносу.Моральний знос має дві форми. Перша форма морального зносу полягає в тому, що зупровадженням нових машин, з удосконаленням техніки, технології, організації виробництваі праці вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при зберіганні їхніхконструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно знижується. Теж відноситься і до будинків, вартість яких у результаті індустріалізації будівництвазнижується. Отже, ця форма морального зносу виражає зменшення вартості машин абоустаткування внаслідок здешевлення їхній відтворення. У відповідності зі зниженнямвартості виробництва машин, устаткування й інших елементів основних фондів переглядаютьсявідповідно і ціна на них.
Друга форма моральногозносу має місце в тому випадку, коли змінюються конструкція й експлуатаційні показникинових машин. Їхнє застосування дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивністьпраці, зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія, мастильніматеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів, знизити витрати навиробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу якість обробки. Таким чином,друга форма морального зносу має місце тоді, коли машина технічно застаріла і заміняєтьсябільш досконалої. У цьому випадку суспільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачаєбільше робочого часу на виробництво того самого кількості продукції.
Вирішити проблемуморального зносу можна за допомогою здійснення ряду господарсько-організаційнихзаходів. Насамперед машини і механізми повинні використовуватися з максимальнимнавантаженням, щоб прискорити віддачу їхнього корисного ефекту до наступу моментустаріння. От чому так важливо скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміниексплуатації машин і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалисяна складах або в монтажі.
Відомо, що під часексплуатації основних фондів наступає період, коли їх необхідно ремонтувати, удосконалитиабо заміняти новими. Для ремонту старої або покупки нової машини потрібні кошти.Вони створюються і накопичуються при експлуатації машини, тому що в процесі працічастина вартості її переноситься на знову створений продукт. Зазначена частина вартостімашини включається у витрати на виробництво продукції у виді амортизації.
Знос і амортизаціяне є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій формі виражає знос основних фондів.Вона може не збігатися з розміром зносу в окремі проміжки року, тому що основніфонди зношуються нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягомроку. Амортизація — це планове погашення вартості основних фондів (у міру їхньогозносу) шляхом її перенесення на виготовлену продукцію. Вона виконує такі основнізадачі:
1) дозволяє визначитисукупні суспільні витрати виробництва;
2) характеризує вузагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що необхідно для планування процесуїхній відтворення;
3) створює грошовийфонд для заміни засобів праці, що зносилися, і їхнього капітального ремонту.
Звідси очевидно, щоамортизація спрямована як у минуле (завдяки їй обчислюється собівартість продукціїі ступінь зносу основних фондів), так і в майбутнє (створює фонд відшкодування).Перша її сторона розрахункова, пасивна, а друга — активна, що впливає на процесвідтворення технічної бази. Тому однієї з задач є розробка і поступове введеннянових, більш коротких термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженнямобсягів малоефективного капітального ремонту і збільшенням частки амортизаційнихвідрахувань, що виділяються на заміну зношеного і морально застарілого обладнання.
Величина вартості,що включається за допомогою амортизації у витрати виробництва, являють собою амортизаційнівідрахування. Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації,що встановлюються по кожному виду основних фондів. Визначаються вони шляхом віднесеннясуми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів і виражаютьсяу відсотках. Розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від початкової вартостіосновних фондів у момент їхній придбання, терміна гаданої служби, витрат на капітальніремонти за весь амортизаційний період, а також від залишкової (ліквідаційної) вартостіданих основних фондів.
По таких видах основнихфондів, як будинки, споруди і передатні пристрої, що мають тривалий термін служби,норми амортизації значно нижче, чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортнізасоби, що є більш активною частиною основних фондів. Результати роботи підприємствпоказують, що багато хто з них, використовуючи засоби фонду розвитку виробництва,серед яких амортизаційні відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання,упроваджують нову техніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючисьзначних успіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і поліпшенніякості продукції і рентабельності виробництва.
Кожне підприємствовідповідно до ПБО 7 «Основні засоби» самостійно встановлює вартісну межу, за якоюобліковує активи або у складі основних засобів, або у складі інших необоротних матеріальнихактивів. Встановлюючи вартісну межу підприємства повинні враховувати критерій суттєвостіі принцип приваблювання суті над формою.
ПБО 7 «Основні засоби»передбачає використання шести методів нарахування амортизації. До них належать:
- метод прямолінійногосписання;
- метод зменшеннязалишкової вартості;
- метод прискореногозменшення залишкової вартості;
- кумулятивнийметод;
- виробничийметод;
- метод передбаченийподатковим законодавством.
Пунктом 28 ПБО 7 встановлено,що метод нарахування амортизації обирається самостійно з урахуванням очікуваногоспособу отримання економічних вигід від його використання. Відмінність методів амортизаціїполягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способіїх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу,підприємством на власний розсуд застосовує найбільш найбільш економічно доцільнийметод нарахування амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характернийрівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації.Вказаний метод доцільно застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких,як будівлі, споруди тощо.
Застосування методуприскореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане, стосовноактивної частини основних засобів, зокрема машин, механізмів, виробничого обладнаннятощо. При використанні цього методу амортизаційні відрахування з роками експлуатаціїпоступово знижуються. В результаті цього значна частина вартості об’єктів основнихзасобів буде про амортизована в перші роки інтенсивної експлуатації об’єктів. Тесаме можна сказати і про кумулятивний метод нарахування амортизації.
Метод зменшення залишковоївартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденціюдо зменшення. Його відмінність від попереднього методу полягає в тому, що в першіроки експлуатації відшкодовується переважна частина вартості об’єкта основних засобів.Тому цей метод може бути застосовано до тих основних засобів, які швидко моральнозастарівають внаслідок морального зносу, спричиненого науково-технічним прогресом,- комп’ютери, принтери, ксерокси, інша електроніка.
Виробничий метод застосовуєтьсядля тих основних засобів, що розраховані на виробництво певної кількості виробівабо виконання певної кількості робіт. Найбільш доцільний вказаний метод можна застосуватидля транспортних засобів.
Податковий метод нарахуванняамортизації має ту особливість, що вказаний метод не враховує ні строку корисноговикористання, ні морального, ні фізичного зносу, ні терміну експлуатації.
Метод рівномірної(лінійної) амортизації передбачає перенесення балансової вартості основних фондівна собівартість продукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом амортизаційногоперіоду
(нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційнихвідрахувань. Згідно з чинним законодавством України щорічні норми амортизаційнихвідрахувань за першою, другою і третьою групами основних фондів становлять відповідно5,25 і 15% від залишкової вартості основних фондів.
Норми амортизаційнихвідрахувань за методом подвійно-залишкової амортизації встановлюються через подвоєннянорм, обчислених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодозалишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішенняпро застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненоюкласифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуттячинності Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств“. Прицьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до рокуексплуатації засобів праці: перший – 16%; другий – 30%; третій – 20%; четвертий– 15%; п'ятий – 10%; шостий і сьомий – 5%. Збільшення масштабів застосування прискореноїамортизації сприятиме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічногостаріння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствахі в організаціях України. Для спрощення організації бухгалтерського обліку амортизаціїосновних засобів доцільно використовувати один метод для кожної групи об’єктів.
При визначенні сумиамортизаційних відрахувань за кожним із методів потрібно знати термін корисноговикористання. Термін корисного використання об’єкта встановлюється підприємствомсамостійно при умові визнання об’єкта активом (п.23 ПБО 7). Керівництво підприємствапри придбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використанняз урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів.Така самостійність цілком виправдана:
- для кожногопідприємства перелічені фактори будуть різні, тому і терміни експлуатації одногоі того ж об’єкта основних засобів на різних підприємствах будуть відрізнятися;
- при визначеннітерміну корисного використання слід враховувати очікуване використання об’єкта підприємствомз урахуванням його потужності або продуктивності, фізичний та моральний знос, правовіабо інші обмеження щодо строків використання;
- встановленнятерміну корисного використання у цілому для груп основних засобів, визначених відповіднодо Закону про оподаткування прибутку підприємств.
Для відшкодуваннявартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційнівідрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірівфізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включаютьдо собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичуютьу спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.
Амортизаційні відрахуванняобчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань увідсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційнихвідрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізованоза формулою:
Нав = (Ф – Л) / (Анх Ф) Х 100, де
Ф – балансова (первісначи відновна) вартість основних фондів;
Л – ліквідаційна вартістьосновних фондів;
Ан – амортизаційнийперіод (нормативний строк функціонування) основних фондів.
За встановлення нормамортизаційних відрахувань слід виходити економічно доцільних середніх строків функціонуваннязасобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основнихфондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильневизначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретнихвидів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів,зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобівпраці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння,можливих темпів оновлення тощо.
У міру розвитку техніки,удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характервикористання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скороченнянормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційнихвідрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.
Забезпечення нормальноговідтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановлениминормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюютьмноженням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочнікоефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобівпраці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаваннямдо вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинамивведення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення(вибуття) визначають за результатом множення абсолютного його розміру та коефіцієнтафункціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в діюі виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.
2. Ефективність використання основних засобів на ТОВ „Агропромисловакомпанія“
2.1. Техніко економічна характеристика підприємства
Товариство з обмеженоювідповідальністю „Агропромислова компанія“ здійснює свою господарськудіяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічнихкультур, та наданням послуг в галузі рослинництва.
Товариство з обмеженоювідповідальністю „Агропромислова компанія“ розташоване у західній частиніЗнам’янського району Кіровоградської області і відноситься до Лісостепової зони.В господарстві всі основні виробничі цехи між собою дорогами, які мають тверде покриття.
Від обласного центру підприємство знаходиться на відстані28 км. Від найближчої залізничної станції підприємство віддалене на відстані 2 км.
Географічне розміщення господарства обумовлено помірністюклімата, де достатньо тепле літо переходить в холодну зиму з різними коливаннямитемператури повітря.
Клімат Кіровоградськоїобласті континентальний, помірно теплий. Знам’янський район, в якому знаходитьсягосподарство, відноситься до недостатньо волого-теплого агрокліматичного районуобласті. Середньорічна температура за даними „Агрокліматичного довідника” Кіровоградськоїобласті дорівнює +7˚С, з коливанням в місцях від 6,6˚С в січні, та до+20,2˚С в липні. Вона характеризує теплові умови району, природні можливостівирощування різних видів і сортів сільськогосподарських культур. Сума опадів в середньомустановить 430-480 мм., із яких 250-280 мм. припадає на зимовий період, а тому великезначення має затримання снігу та талих вод. В цілому для даного району характернеперевищене випаровування над кількістю опадів, що часто шкідливо відбивається нарості і розвитку сільськогосподарських рослин. Тому агротехнічні заходи по збереженнювологи в ґрунті, строки виконання весняних польових робіт в значній мірі впливаютьна врожаї.
Зимовий період року починається зазвичай в третій декаділистопада і продовжується до третьої декади березня. Тривалість зимового періодупо середнім багаторічним даним 110-11 днів. За цей період середньодобова температураповітря складає 14.
Тривалість теплого періоду 254-255 днів із середньодобовоютемпературою повітря +13.
Почва підприємства – чорноземи плодородні. По механічномускладу відносяться до суглиністих. Але постійно потрібно піднімати плодородючістьшляхом правильних агротехнічних прийомів, тобто внесенням мінеральних та органічнихдобрив, а також зберігання вологи.
Землі польового користування восновному знаходяться на вирівняних платах і слабобалочних схилах крутизною 1˚-3˚.Землі господарства мають однорідне ґрунтове покриття. На більшій переважно частинітериторії розповсюджені чорноземи звичайні, малогумусні, глибокі, важко-суглинковіта їх аналоги по ступеню змистості. Частина схилів крутизною 3˚-5˚ такожвкрита слабозмитими ґрунтами, на яких поширена площинна ерозія. На нижній частинісхилів крутизна 3˚-5˚, а місцями і 5˚-7˚. Вздовж балок поширенісередньозмиті ґрунти. На їх поверхні в основному буває лінійна, а місцями і глибиннаерозія. В результаті цього землі втратили половину, або й більше верхнього гумусовогогоризонту. Це потребує спеціальних агротехнічних заходів по їх обробітку та по підвищеннюродючості. В першу чергу: оранка зябу впоперек схилів, контурна оранка, лункуваннята щілювання, регулювання сніготанення.
При оранці є загрозавивертання на поверхню менш гумусового і збідненого на поживні речовини нижньогогоризонту. Такі землі не можна використовувати під посів просапних культур.
2.2. Основні виробничі фонди ТОВ „Агропромисловоїкомпанії“
Виробничі фонди сільськогогосподарства залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеруобороту і способу перенесення вартості на створений продукт поділяються на основніі оборотні.
Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які протягом тривалогочасу беруть участь у процесі виробництва, зберігають натурально – речову форму іпоступово, частинами переносять свою вартість на створений продукт.
Оборотні виробничіфонди – це засоби виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничогоциклу, втрачають натурально – речову форму і повністю переносять свою вартість наготовий продукт .
Основні фонди поділяються на:
· фонди сільськогосподарськогопризначення;
· фонди не сільськогосподарськогопризначення;
· невиробничіфонди.
Основні фонди сільськогосподарського призначення – це фонди, які приймаютьучасть в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. До них відносяться:будинки, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робоча і продуктивнахудоба, багаторічні насадження і т.д.
Фонди не сільськогосподарського призначення спрямовані на виробництво продукціїпромислового характеру, ці фонди пов’язані з будівлею, торгівлею, суспільним харчуваннямі т. д. Невиробничі фонди не приймають безпосередньої участі в виробництві продукції,але відіграють важливу роль, створюючи сприятливі умови для життя і високопродуктивноїпраці сільськогосподарських працівників.
На балансі ТОВ „Агропромисловоїкомпанії“ знаходиться основних засобів на суму 33376,0 тис.грн. В тому числібудинків і споруд на суму 24232,0 тис. грн. або 72,6% від загальної суми основнихзасобів, машин та обладнання на суму 6021,0 тис. грн. або 18,0% від загальної сумиосновних засобів, транспортних засобів на суму 1086,0 тис. грн. або 3,2% від загальноїсуми основних засобів, інструментів, приладів, інвентарю налічується на суму 57,0тис. грн. або 1,7% від загальної суми основних засобів, робочої і продуктивної худобиналічується на суму 1877,0 тис. грн. або 5,6 тис. грн., багаторічних насаджень насуму 35,0 тис. грн. або 0,1% від загальної суми основних засобів, інших основнихзасобів обліковується на суму 68,0 тис. грн. або 0,2% від загальної суми основнихзасобів. На протязі 2006 року в господарство надійшло основних засобів на суму 1315,0тис. грн., в тому числі ввели в дію будинки і споруди на суму 188,0 тис.грн., придбаномашин і обладнання на суму 783,0 тис грн., транспортних засобів на суму 832,0 тисгрн., інструментів, приладів на суму 7,0 тис. грн. та робочої і продуктивної худобина суму 315,0 тис. грн. Крім цього на підприємстві на кінець 2007 року залишилосьнезавершене будівництво на суму 298,0 тис. грн. Середньорічна вартість активів у2007 році становила в ТОВ „Агропромисловій компанії“ 35461,0 тис. грн.в той час як у 2006 році даний показник становив 33788 тис. грн., тобто на 5,0%більше за 2006 рік.
2.3.Аналіз ефективності використання основних фондів на підприємстві
Фондозабезпеченістьгосподарства – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначенняз розрахунку на одного средньорічного працівника.
Економічна ефективністьвикористання основних виробничих фондів характеризується фондовіддачею, фондоємкістюпродукції та нормою прибутку.
Фондовіддача – цевартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів сільськогосподарськогопризначення.
Фондоємкість продукції– це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначенняз розрахунку на 1грн валової продукції.
Для визначення економічноїефективності використання основних і оборотних фондів сільськогосподарського виробництваобчислюють норму прибутку. Цей показник визначають з відношення прибутку до середньорічноївартості основних і оборотних виробничих фондів:
Нп/>, де Нп– норма прибутку, %
П – прибуток, грн.;
Фосн іФоб – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів,грн.
Тому норма прибуткуза 2007 рік у товаристві з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія“ склав 1105,0/35461,0х100=3,12% в той час якза 2006 рік дана норма становила 929/33788х100=2,75%.
Коефіцієнт зносу основнихзасобів станом на 1січня 2008 року буде становити: />= 20490,0 / 33376,0 = 0,61. Тобто більшачастина основних засобів амортизована, тобто перенесено суму зносу на вартість товару,і тому необхідно поновлювати дані засоби шляхом купівлі нових.
А тому коефіцієнтпридатності основних засобів буде становити
/>= 12886,0 / 33376,0 = 0,39,або 1-0,61=0,39
Існує два способизбільшення виробництва продукції сільського господарства – екстенсивний та інтенсивний.
Інтенсифікація сільського господарства – це такий спосіб ведення, за якогозбільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, застосуваннябільш ефективних засобів виробництва, що забезпечують підвищення продуктивностіземельних угідь.
Основним показником,що характеризує рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є сумаосновних виробничих фондів, поточних виробничих фондів і поточних виробничих затратбез амортизації в розрахунку на одиницю оброблюваної площі.
Прямий і головний показник, найбільш широко відображає суть рівня інтенсивності,тобто концентрацію живої та уречевленої праці в розрахунку на одиницю земельноїплощі.
Для аналізу досягнутогорівня основний показник може бути розподілений на 2 частини:
1) Фондозабеспеченність– це відношення основних фондів сільськогосподарського призначення до земельноїплощі.
2) Фондоозброєнність– це відношення виробничих затрат до земельної площі.Показник 2003 рік 2004 рік 2005 рік 2006 рік 2007 рік Фондозабеспеченність 3703 3943 4051 4155 4264 Фондоозброєнність 1061 1067 1070 1430 1732
Вони є додатковимипоказниками.
Економічну ефективністьінтенсифікації характеризують наступні показники:
1.Вихід валової продукції з одиниці земельної площі. Вся валова продукціяв господарствах оцінюється в співставних цінах, це дозволяє використовувати данийпоказник в динаміці, а також виконувати співставлення діяльності господарств, щопрацюють в однакових умовах.
Допоміжні показники:товарна продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток в розрахунку на одиницюземельної площі.
2. Продуктивність праці – це відношення валової продукції до одиниці затратпраці.
3. Фондовіддача іфондоємність.
Питома вага основнихфондів сільськогосподарського призначення по господарству висока. Вона складає 77,6%,з них найбільш питому вагу займають будинки, споруди та передавальні пристрої –64,7%, машини і обладнання – 23,3%.
Економічна ефективністьвикористання основних фондів зростає з підвищенням фондовіддачі та зниженням фондомісткостівиробництва продукції, що і відбувалося в господарстві протягом 2003-2007 років.
За період 2003-2007років спостерігався прогрес по відношенню до показників рівня інтенсифікації. Цязміна призвела до того, що фондозабезпеченість збільшилась на 15,1% за рахунок збільшеннясередньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначенняна 15,0% при одночасному зменшенні площі сільськогосподарських угідь на 0,2%. Потрібнозвернути увагу на обчислення амортизації основних фондів в розрахунку на 100 га.сільськогосподарських угідь в розрізі кожного року періоду 2003-2007 років. В 2001-2003роках після реформування господарства всі наявні основні засоби були переоцінені.Закуплялися нові основні засоби. Крім того, деяку частину основних фондів дане підприємствоорендує. Тому в 2005 році відрахування амортизації збільшилось на 30,0 тис.грн.в порівнянні з попереднім роком, в 2006 році ще збільшилось на 77,9 тис. грн., ав 2007 році вже зменшилося на 57,9 тис.грн. В цілому ж економічна ефективність інтенсифікаціїпоказала, що валова продукція в співставних цінах 2005 року, а також в розрахункуна 100 гр сільськогосподарських угідь, за останні три роки збільшилась у 1,2 рази,а на 1 робітника у 1,3 рази. Це сталося через те, що валова продукція в співставнихцінах 2005 року збільшилась на 24,6%, а чисельність працівників за цей же періодзменшилась на 2,7%.
Процес використанняосновних засобів має й конкретне кількісне вираження, що передбачає використаннясистеми певних показників, які характеризують особливості та ефективність використанняосновних фондів у виробничо-господарській діяльності підприємства. Такі показникимають забезпечувати можливість отримання комплексної інформації щодо результативностізалучення основних фондів у процес виробництва і виявлення на цій основі можливихрезервів поліпшення їх стану та розробки управлінських рішень, спрямованих на забезпеченняефективного кругообігу та оновлення основних виробничих фондів.
3.Шляхи поліпшення використання основних фондів
3.1.Шляхи відтворення використання основних фондів
Однієї з найбільшеважливих задач розвитку підприємства є забезпечення виробництва насамперед за рахунокпідвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарськихрезервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничіпотужності. Збільшення обсягів виробництва продукції досягається за рахунок:
1) введення в діюосновних фондів і виробничих потужностей;
2) поліпшення використаннядіючих основних фондів і виробничих потужностей.
Приріст основних фондіві виробничих потужностей досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкціїі розширенню діючих підприємств. Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів,приходячи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств,одночасно дозволяють краще використовувати наявний у виробничий апарат.
Для визначення рівнявикористання основних фондів застосовуються показники, виражені в натуральних івартісних (грошових) одиницях що випускається продукції, а також в одиницях часу.Щоб обчислити використання виробничої потужності, застосовуються тільки показникивипуску продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання основнихфондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей, де випускаєтьсящодо однорідна продукція.
Показники використанняосновних фондів, виражені в натуральних одиницях, можуть бути розраховані по фактичномувипуску продукції, а також по можливому технічно розрахунковому випуску. До системивзаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують рівеньвикористання основних фондів і виробничих потужностей, а також що розкривають резервиподальшого поліпшення їхній використання, відносять:
1) використання вчасі (коефіцієнт екстенсивного навантаження);
2) використання водиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);
3) загальне використання(коефіцієнт інтегрального навантаження).
Перший показник (Кэкст)визначається шляхом розподілу часу фактичного використання на максимально можливийчас використання основних фондів.
Другий показник (Кинт)утворюється в результаті розподілу фактичної кількості продукції, зробленого в одиницючасу роботи устаткування, на максимальний випуск цієї продукції, що можна зробитиза участю даних основних фондів у ту ж одиницю часу.
Третій показник (Кинтегр)розраховується шляхом перемножування перших двох показників.
До числа показниківекстенсивного використання основних фондів на підприємстві відноситься коефіцієнтзмінності. Він характеризує час цілозмінного використання встановленого устаткування,що працює на багатозмінному режимі. Коефіцієнт змінності розраховується по окремихгрупах устаткування, окремим виробничим підрозділам підприємства, а також у ціломупо підприємству. Він показує, скільки змін у середньому протягом доби працюваласявстановлене устаткування.
Показник використанняосновних фондів у часу (коефіцієнт екстенсивного навантаження) визначається порівнянопросто. Показник же використання основних фондів в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивногонавантаження) визначити легко лише в тих галузях, де випускається однорідна продукціяі, отже, обсяг її виробництва може бути виражений у натуральних одиницях. Якщо жпідприємство і його підрозділи виробляють продукцію різноманітної номенклатури,то показник використання основних фондів в одиницю часу розрахувати значно сутужніше.Варто мати на увазі, що приведені вище показники усе ж не дозволяють дати відповідьна питання, як використовуються основні фонди в цілому по підприємству, у галузі.
Роль показника використання,що узагальнює, основних фондів може деякою мірою виконувати показник випуску продукціїна одиницю виробничого майдану. Цей показник виражається, як правило, у натуральниходиницях.
Одним із найбільшезагальних показників використання виробничої потужності є коефіцієнт її фактичноговикористання, що розраховується шляхом розподілу продукції, виготовленої за певнийпроміжок часу (звичайно за рік), на величину виробничої потужності. Для підприємств,знову введених в експлуатацію, звичайно визначається коефіцієнт використання проектноїпотужності, що подає собою частка від розподілу фактичного випуску продукції навеличину потужності підприємства по проекті. Цей показник характеризує рівень освоєнняпроектної потужності.
Натуральні показникивикористання основних фондів, використовувані при аналізі сучасного стана і плануваннявиробничих потужностей, при упорядкуванні балансу устаткування і т.д. усе ж не розкриваютьзагальної картини ефективності використання всієї сукупності основних фондів підприємства,галузі в цілому.
Для загального аналізугосподарської діяльності, планування капітальних вкладень, введення в дію основнихфондів і виробничих потужностей усіх ланок усе більше значення набуває такий показникефективності виробництва, як випуск продукції на 1 гр. основних фондів, що звичайноназивають показником фондовіддачі. Застосовується також показник, зворотний фондовіддачі,- фондоємність. При визначенні показника фондовіддачі застосовуються як вартісні,так і натуральні одиниці виміру.
Показник фондовіддачі(як вартісний показник використання усієї сукупності основних фондів підприємства)визначається шляхом розподілу продукції на середньорічну вартість виробничих фондів.При цьому валова продукція враховується в незмінних цінах, а основні фонди — поповної початкової (або відбудовної) оцінці.
Однієї з головнихпричин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння введених у діюпідприємств. Однієї з найважливіших задач підвищення ефективності використання капітальнихвкладень і основних фондів є своєчасне введення в експлуатацію нових основних фондіві виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів введення в експлуатаціюнових підприємств дозволяє швидше одержати потрібну продукцію з технічно більш зробленихосновних фондів, прискорити їхній оборот і тим самим уповільнити наступ моральногозносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництвав цілому.
3.2.Шляхи поліпшення використання основних фондів
Поліпшення використаннядіючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств, у тому числі зновувведених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:
1) підвищенню інтенсивностівикористання виробничих потужностей і основних фондів;
2) підвищенню екстенсивностіїхній навантаження.
Більш інтенсивне використаннявиробничих потужностей і основних фондів досягається насамперед за рахунок технічногоудосконалювання останніх.
Інтенсивність використаннявиробничих потужностей і основних фондів підвищується також шляхом удосконалюваннятехнологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальноїконцентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготуваннядо виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості що випускається продукції;ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств,цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищитишвидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукціїв одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.
Інтенсивний шлях використанняосновних фондів діючих підприємств включає, отже, технічне їхнє переозброєння, підвищеннятемпів відновлення основних фондів. Поліпшення екстенсивного використання основнихфондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарнийперіод (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, роки) і з іншого боку, збільшеннякількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявногона підприємстві й у його виробничій ланки.
Збільшення часу роботиустаткування досягається за рахунок:
1) постійної підтримкипропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування;
2) поліпшення підходуза основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалюванняорганізації виробництва і праці, що сприяє правильної експлуатації устаткування,недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочуєпростої устаткування в ремонті й міжремонтний період;
3) проведення заходів,що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу,скорочення сезонності в роботі підприємств, підвищення змінності роботи підприємств.
Відомо, що на підприємствахкрім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонтіі резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування,а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, щознаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основнихфондів.
Найважливішою умовоюпідвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першучергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованихробіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.
Прискорені темпи механізаціїпідйомно-транспортних, вантажо-розвантажувальних і складських робіт є основою дляліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництвана підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників,забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінностіроботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додатковогозалучення робочої сили.
Важливий резерв підвищенняефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємствукладений у скороченні часу міжзмінних простоїв устаткування. Поліпшення використанняосновних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікаціїкадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми,агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне відношення робітниківдо праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничихпотужностей.
Будь-який комплексзаходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, розроблювальнийу всіх ланках управління, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництвапродукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарськихрезервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнтазмінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у діюпотужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.
Величезне значенняв поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальнестимулювання робітників.
ВИСНОВКИ
Підвищення ефективностівикористання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюднийі глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовуютьосновними фондами, що достались у спадщину, повинні не тільки прагнути їх модернізувати,але і максимально ефективно використовувати те що їсти, особливо в існуючих умовахдефіциту фінансів і виробничих інвестицій.
Будь-який комплексзаходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повиннийпередбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунокбільш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхомбільш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності,ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей.
Підвищення ефективностівикористання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищенняефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва,які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням основних виробничихфондів на підприємстві.
У своїй курсовій роботія підвищувала ефективність використання основних виробничих фондів за рахунок:
— підвищення використаннярічного робочого часу;
— підвищення коефіцієнтазмінності;
— підвищення використаннявнутрізмінного часу;
— підвищення використаннякалендарного часу.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Внесеннязмін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.02 //Збірник систематизованого законодавства. – Випуск 1. – січень – 2003.
2. Основні засобина підприємстві: бухгалтерський та податковий облік. Збірник систематизованого законодавства.– К.: Бухгалтерія, 2003. – 226с.
3. Методичні рекомендаціїз бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансівУкраїни від 30.09.2003 р. №561 // Бухгалтерський облік і аудит. – 2003. — №10. –С. 3-13.
4. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансівУкраїни від 27 квітня 2000 р. № 92 // Збірник систематизованого законодавства. –Випуск 11. – листопад. – 2003.
5. Бланк И.А. Основыфинансового менеджмента. Т 2. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. – С. 357-362 – (Серия«Библиотека финансового менеджера»; Вып.3).
6. Бланк И.А. Управлениеактивами и капиталом предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 448 с. – («Энциклопедияфинансового менеджера», Вып.2).
7. Ванинский А.Я.Факторный анализ хозяйственной деятельности. – М.: Финансы и статистика, 1987. –144 с.
8. Волков Ф.М., КашкинИ.Т. Повышение эффективности основных производственных фондов в процессе интенсификации.– М.: Изд-во МГУ, 1989. – 104 с.
9. Економіка виробничогопідприємництва: Навч. посібник / Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова таін.; За ред. Й.М. Петровича. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО,2001. – 405 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
10. Економічний аналіз:Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбатюк; За ред. акад. НАНУ,проф. М.І. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 427 – 452.
11. Коробов М.Я. Фінансово-економічнийаналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. –378 с.
36. Терехов Л.Л.,Сиднев С.П. Эффективность основных фондов предприятия. – К.: Вища школа, 1978. –184 с.