Реферат
з предмету «Управління витратами»
на тему:
«Нормування затрат і їх роль в управліннівитратами»
Нормування — це процес розробки і встановлення граничних величинзапасу і витрачання виробничих та інших ресурсів, необхідних для забезпеченняпроцесу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).
Початковий зміст нормування ресурсів зводиться до процесувстановлення нормативно обґрунтованих затрат ресурсів (матеріальних, трудових,фінансових та ін.) у розрахунку на одиницю продукції.
Метою нормування витрачання ресурсів є забезпечення ефективного їхвикористання на основі комплексних зусиль щодо зниження сукупних затрат навиробництво і реалізацію продукції. Вказаного можна досягнути, якщо принормуванні головна увага буде надаватися можливостям використання сучасноївисокоефективної техніки і технології та відповідній організації виробництва,праці і управління, які б сприяли зниженню витрат ресурсів і своєчасновідображали це зниження у нормах витрачання.
Норма — це гранично допустима (максимальна чи мінімальна) величинавитрачання будь-якого ресурсу на одиницю продукції.
Якщо норми встановлюються в абсолютному виразі (наприклад, нормачасу у нормо-годинах), то нормативи відображаються, як правило, у коефіцієнтахабо у відсотках на усі види ресурсів, що використовуються.
З метою реалізації функції управління витратами, зокремапланування, керівні органи використовують систему норм і нормативів, якакласифікується залежно від мети, об'єктів нормування, масштабів, часу дії таінших критеріїв.
За об'єктами нормування уся нормативна база поділяється на:
- норми використання трудових ресурсів;
- норми запасів і витрачання товарно-матеріальних цінностей;
- норми використання основних фондів;
- норми і нормативи організації виробничих процесів;
- норми і нормативи використання фінансових ресурсів.
За масштабами застосування нормативна база поділяється на:
- норми і нормативи, які встановлюються на основі державнихстандартів і вимог;
- норми і нормативи, які рекомендуються до застосування нагалузевому рівні;
- загальнозаводські (виробничі) норми;
- предметні, подетальні, поопераційні норми, які розробляютьсяпідприємством самостійно.
За часом дії норми і нормативи поділяються на: перспективні;поточні.
Нормування затрат здійснюється відповідно до розмірних, вагових іякісних характеристик складових елементів і продукції в цілому. При цьомувраховуються технологія виготовлення продукції, а також умови транспортування,зберігання, експлуатації і обслуговування, утилізації.
Норми і нормативи, які використовуються для найбільш точногорозрахунку затрат ресурсів, досить різноманітні. До їх складу входять:
ü типові норми і нормативи затрат на виконання різних видів робіт;
ü укрупнені норми і нормативи на деталі і операції, типовітехнологічні процеси;
ü математичні залежності між ваговими, якісними і розмірнимипараметрами продукту та затратами часу;
ü окремі переходи, прийоми і рух регламентно-розрахункових іпланово-управлінських робіт та процедур;
ü норми і нормативи обслуговування і споживання;
ü норми керованості (керування);
ü комплексні норми і нормативи на підтримку і забезпечення умовнормального ходу технологічного процесу тощо.
Існує правило: чим більший обсяг виробництва і реалізаціїпродукції, тим більш ретельно повинні нормуватися затрати робочого часу і тимбільш диференційованими (за переходами, операціями, деталями, стадіямитехнологічного процесу тощо) повинні бути нормативи. Навіть незначніперевищення фактичних затрат робочого часу проти нормативних викликаютьсуттєвий ріст фонду заробітної плати, ріст собівартості і зниженнярентабельності продукції. У масовому, багатосерійному і серійному виробництвіпри виготовленні продукції використовують методи технічного нормування праці.
Недоліком, що гальмує використання технічного нормування праці, єтрудомісткість і довга тривалість розрахунку норм часу. У зв'язку з цим водиничному і дрібносерійному виробництві при виконанні одноразових замовленьтехнічне нормування праці недоцільне: поки відбувається нормування робіт ікоригування норм з урахуванням фактичних умов їх виконання, термін виконаннязамовлення може завершитися. В одиничному і дрібносерійному виробництвівикористовуються, як правило, дослідно-статистичні норми часу. Для прискореннянормування і зменшення його трудомісткості розробляються укрупнені норми часуна окремі деталі, вузли і навіть на вироби. Точність таких норм нижча, ніжтехнічно обґрунтованих, проте й вони повинні враховувати якомога більшукількість конкретних факторів і умов, для яких вони розраховані.
Точність дослідно-статистичних норм часу залежить від кваліфікаціїі досвіду людини, яка здійснює їх розробку. Ця особа повинна добре знатитехніку, технологію і організацію конкретного виробництва.
Показником якості розрахованих норм часу є їх дотримання напрактиці. Встановлення напрочуд напружених норм часу веде не стільки допідвищення інтенсивності праці, скільки до порушень технології і браку привиготовленні продукції, плинності кадрів та інших негативних явищ. З іншогобоку, ненапружені норми є причиною зниження трудової дисципліни, неефективноговикористання робочого часу і резервів зниження затрат на виробництво продукції.У будь-якому випадку дотримання встановлених норм робочого часу повинноперебувати під постійним контролем і бути предметом аналізу.
Необхідність більш якісного нормування праці зростає, коли питомавага витрат на оплату праці у кошторисі витрат за економічними елементами єсуттєвою, особливо коли вона перевищує 50 %. Таке може мати місце при ремонтнихроботах, наданні послуг, у сфері сервісу тощо.
Норми і нормативи повинні бути обґрунтовані:
Ø організаційно-технічнимиумовами, які впливають на їх величину; технологічними, технічнимихарактеристиками машин і устаткування, раціональною організацією виробництва іобслуговування робочих місць і т. ін.;
Ø економічнимиумовами, тобто норми затрат того чи іншого ресурсу повинні давати можливістьвибору ефективного варіанту діяльності;
Ø соціальнимиумовами, що, в першу чергу, відноситься до норм затрат живої праці, але і впевній мірі до норм використання машин і устаткування. Соціальне обґрунтуваннянорм передбачає забезпечення змістовності праці, підвищення зацікавленості допраці.
Вдале нормування витрат, яке базується на науковій основі, єосновою для управління бізнесом. Стосовно продукції, що випускається, існуютьчітко встановлені вимоги — стандарти, які визначають споживні якості кожногопродукту. Проте, якщо навіть продукція відповідає стандартам, то це не означає,що виробництво не потребує контролю за витратами. Управління витратами наоснові норм запобігає непотрібним втратам, підвищує ефективність виробництва,покращує політику закупівель, вимірює витрачання виробничих ресурсів і націлюєна їх використання у майбутньому. Система управління затратами на основі нормскладається з процедур, послідовність яких наведена на рис. 1.
Система включає:
§ планування затрат на основі норм, що забезпечують виконанняпоставлених адміністрацією перед виробництвом завдань;
§ документування затрат з обов'язковим відображенням у документахдозволу на використання виробничих ресурсів для цілей виробництва,підтверджених нормами;
нормування ресурс затрата управління
§ списання затрат на рахунки бухгалтерського обліку на основі норм;
§ оцінка готової продукції і незавершеного виробництва (упромисловості) за нормативною виробничою собівартістю;
§ виявлення відхилень від норм оперативним шляхом для використанняїх з метою швидкого і ефективного втручання управлінців у виробництво.
/>Визначення мети ізавдань, моделей управління виробничими затратами
/>Нормування затратна матеріали, робочу силу, загальновиробничі витрати
/>Пошук шляхівпідтримання затрат у межах планових норм і кошторисів
/>Збір даних пронормовані і фактичні витрати
/>Оцінка і вибірваріантів дій з управління витратами
/>Прийняття рішень
/>Порівнянняфактичних затрат з плановими
/>Процедуриконтролю і регулювання затрат за місцями їх виникнення та центрамивідповідальності
Процедури порівняння фактичної собівартості з нормативною та ціною напродукт, замовлення, процес
Рис. 1. Система управління затратами на основі норм
Кожний менеджер отримує інформацію, яка відповідає його рівнюуправління.
Отже, нормативне управління затратами відрізняється відтрадиційних методів більш сильною дією зі сторони управління на формуваннявиробничої собівартості та більш оперативною інформацією, яка необхідна дляприйняття управлінських рішень у ході виробничого процесу.
Для встановлення нормативних затрат на продукт необхіднопідсумовувати нормативні затрати на матеріали, працю робітників ізагальновиробничі витрати. На практиці застосовують два підходи до визначеннянормативних затрат. У першому випадку аналізується фактичне використанняматеріалів і праці, а у другому норми встановлюються розрахунковим шляхом здопомогою технічного аналізу.
Необхідно звернути увагу на той факт, що коли застосовуєтьсяперший підхід, то відхилення минулого періоду можуть бути закладені в норми намайбутній період. Другий підхід забезпечує ефективне виробництво, так як даєзмогу більш точно виявляти відхилення, аналізувати їх та здійснювати вплив на них.
У процесі розробки нормативних затрат виникає ряд проблем, щостосуються суті норм — планування результатів діяльності в ідеальних умовах, вумовах безпомилкової роботи та легко здійснюваних умовах.
Надзвичайно важливу роль в управлінні витратами відіграє вибірпевного виду норм. Від того, які саме норми використовуються, залежитьефективність системи нормування. Не можна запропонувати для практичногозастосування лише якийсь один вид норм, так як кожен з них має як позитивніриси, так і певні вади. Поряд з цим слід брати до уваги ще й такий чинник, якмета використання норм, оскільки різні види норм мають різне призначення.
Розрізняють стандартні, основні, ідеальні та поточні норми затрат.
Стандартна норма — це науково обґрунтована величина, яка отриманав результаті аналізу і розрахунку необхідних матеріальних ресурсів, виробничихтехнологій, цін на продукцію при різних умовах та правильному виборіустаткування.
Основні норми затрат— це постійні норми, які залишаються не зміннимипротягом тривалого періоду. Використовуються вони для порівняння фактичнихзатрат за ряд років і вияву тенденцій ефективності виробництва окремих виробівчи виконання зміни обсягів виробництва, технології, цін. Основні норми небудуть відображати поточних запланованих затрат і у зв'язку з цим стають непридатними для управління затратами. На основі викладеного можна зазначити, щодані норми мають обмежене застосування.
Ідеальні норми затрат — це норми, які уособлюють мінімальні затрати длядіяльності в ідеальних умовах виробництва. На практиці ідеальні норми доситьрідко вважаються такими, що їх можна досягнути і перестають бути метою. Протевони можуть бути корисні менеджерам для встановлення системи стимулювання,мотивації щодо зниження витрат. Застосовуються вказані норми рідко.
Поточні норми затрат — це норми, які відображають можливі з точки зоруїх досягнення затрати на короткий відрізок часу, і забезпечують заплановануефективність виробництва. їх значення полягає у тому, що вони служать базоювиміру відхилень від накресленої для досягнення мети, тобто порівнянняфактичних і нормативних затрат. При цьому забезпечується запланованаефективність в умовах допустимих відхилень, зв'язаних із втратою часу іресурсів у звичайних виробничих ситуаціях.
Система поточних норм, нормативів і кошторисів витрат матеріалів,одержаних конструкцій і деталей, затрат праці, витрат на експлуатаціювиробничого устаткування, машин і механізмів, а також на обслуговуваннявиробництва і управління складає нормативне господарство підприємства чи організації.Його склад і побудова можуть бути різними на тому чи іншому підприємстві чиорганізації. На рис. 2 показана приблизна схема нормативного господарствамашинобудівного підприємства.
/>
Рис. 2.Склад нормативного господарства машинобудівного підприємства
Організація нормативного господарства передбачає перевіркунаявності і обґрунтованості норм затрат, розробку нових і тих, що бракує, норм,перегляд діючих. Нормативні витрати повинні залишатися не змінними до тих пір,поки відхилення не будуть значними. Термін дії нормативів має бути строгоіндивідуальний для кожного підприємства чи організації. Тим суб'єктамгосподарювання, які часто змінюють асортимент своєї продукції або вдосконалюютьтехнологію, необхідно частіше, порівняно з іншими, розробляти або перероблятинорми, оскільки це безпосередньо зв'язано із здійсненням прибутковоїдіяльності.
Шляхом порівняння нормативних затрат з планом є змога встановити упевній мірі напруженість нормативів. Використання фактичних даних у порівнянніз нормативними дає змогу підсилити дію зі сторони працівників апаратууправління на формування собівартості і зробити більш дієвою систему контролюнад затратами.
Нормування витрат здійснюється у нормативних калькуляціях Нормативнакалькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) дляоцінки браку і залишків незавершеного виробництва, обчислення розміру зниженнянорм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості замісяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.
Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:
Ø конструкторськіспецифікації деталей, що виготовляються підприємством, і комплектуючі відомостіна купівельні деталі, що застосовуються у вузлах і виробах,
Ø технологічнімаршрути виготовлення деталей, складання вузлів і виробів,
Ø норми витратосновних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, щовитрачаються на виготовлення деталей, вузлів, виробів,
Ø подетально-поопераційнірозрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням деталей,вузлів і виробів,
Ø номенклатураматеріалів і купівельних комплектуючих виробів,
Ø інші документи,які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.
Для складання нормативної калькуляції не застосовуються технічнінормативи з укрупненими позиціями, норми на виріб-аналог з поправочнимикоефіцієнтами до них або на виріб-представник, середньозважені норми тощо.
Калькуляція нормативної собівартості вузлів, що виготовляються, складаєтьсяз нормативної собівартості деталей, прямих витрат на оплату праці робітників,зайнятих складанням вузлів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну платуробітників), перемінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. Утакому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію вцілому.
Собівартість окремих деталей включається до нормативноїкалькуляції вузла за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на складаннявузла — за технологічними картами складання.
Допускається також складання нормативної калькуляції на виріб уцілому, без поділу на деталі й вузли.
При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямихвитрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними іконструкторськими відділами та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сумазаробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітноїплати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічноїдокументації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.
Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат,на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно зкошторисами цих витрат.
Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид деталі, вузла,блоку, виробу за досягнутим підприємством рівнем технологи, організаціївиробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпускуматеріалів на виробничі погреби і нарахування заробітної плати. Це дає змогузіставляти з ними фактичні витрати з усього комплексу ресурсів, щовикористовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях нормвитрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.
На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві,незалежно від їх причин, виписуються повідомлення.
У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньої інової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна датавпровадження нової норми.
Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їхвнесення до нормативно-технологічної документації.
Для своєчасної впровадження у виробництво всіх змін напідприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомленьта їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічногозабезпечення, бухгалтери, цехів-виконавців.
Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, купівельнихкомплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива й енергії, норм часу, виробітку,обслуговування і розцінок оформляються відповідальними виконавцями.
На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчаснимоформленням зміни норм, внесенням змін до технічної і планової документації тазастосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів.
Зміни діючих норм слід приурочувати до початку місяця. Якщо нормизмінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними внормативній калькуляції, і новими нормами до кінця звітного місяця виявляєтьсяі враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться донормативної калькуляції на перше число наступного місяця.
Процес нормування витрат у діяльності підряднихбудівельно-монтажних та ремонтно-будівельних організацій мас певну специфікупорівняно з промисловими підприємствами. Більшість сучасних підряднихорганізацій нормування витрат здійснюють на основі ресурсних елементнихкошторисних норм на нове будівництво або ремонтно-будівельні роботи чи роботи зреконструкції, які затверджені Державним комітетом України з будівництва таархітектури.
Якість і обґрунтованість норм і нормативів у значній мірі залежатьвід методів їх розробки. Існують такі методи нормування:
- розрахунково-аналітичний,
- дослідний,
- дослідно-статистичний,
- комбінований
Суть розрахунково-аналітичного методу зводиться до по-елементнихрозрахунків норм на основі проектно-конструкторської, технологічної та іншоївиробничої документації. Він поєднує техніко-економічні розрахунки з аналізомтехнології і організації виробництва, якості продукції і заходів щодо їхвдосконалення. Норми і нормативи встановлюються одночасно з розробкою івпровадженням організаційно-технічних заходів.
Зміни у технічному, організаційному рівні виробництва, у якісниххарактеристиках продукції, які закладені у цих заходах, синхронновідображаються на величині норм і нормативів.
Дослідний метод передбачає розробку норм виходячи з дослідів,досліджень і замірів, які проводяться у виробничих і лабораторних умовах. Такінорми базуються на фактично досягнутому рівні організації виробництва, технікиі технологи, тому вони не сприяють виявленню резервів використання ресурсів, авідповідно, й зниженню затрат на виробництво і реалізацію продукції.
Дослідно-статистичний метод ґрунтується на розробці норм виходячи заналізу даних статистичної, бухгалтерської, оперативно-виробничої звітності щодорівня використання різних видів ресурсів за звітний і минулий періоди. Він хочі виявляє резерви зниження затрат, але не показує, за рахунок яких факторівможе бути досягнуто це зниження. Проте даний метод застосовується у процесіпланування досить широко внаслідок його відносно низької трудомісткостірозробки.
Комбінований метод являє собою поєднання перших двох методів.
Нормування ресурсів поступово перетворюється з чисто інженерного,технічного у комплексне соціально-економічне завдання, яке реалізує такіфункції:
ü на основі системи норм запасу і використання ресурсів визначаєтьсяоптимальна потреба в них з метою виконання плану виробництва і реалізаціїпродукції,
ü система норм витрачання ресурсів служить основою не лишепоточного, але и перспективного планування підприємства. На основі використаннянорм розраховуються основні техніко-економічні показники підприємства, перш завсе вартість продукції, у тому числі матеріальні затрати, витрати на оплату праці,амортизаційні відрахування, а також виробнича програма, чисельністьпрацівників, продуктивність праці. Характерно, що ці показники розраховуютьсяне лише по підприємству в цілому, тобто норми є й засобом внутрішньовиробничогопланування, зокрема розробки кошторисів за центрами затрат,
ü норми витрат є засобом обліку затрат різних видів ресурсів, тобтовиконують облікову функцію (здійснюють облік фактичних затрат на виробництво іреалізацію продукції), з якою тісно зв'язана контрольна функція — нормивикористовуються в якості еталона при порівнянні їх з фактичним витрачаннямресурсів,
ü стимулююча функція знаходить свій вияв у процесі використання нормз метою оцінки діяльності колективів і окремих працівників. На основінормування здійснюється заохочення діяльності бригад, дільниць шляхомзіставлення фактичних затрат на виробництво з нормативними,
ü норми затрат — це основа раціональної організації виробництва іпраці Використовуючи норми і нормативи затрат ресурсів можна якісно оцінитиваріанти організації і вибрати оптимальний,
ü стосовно норм затрат праці — це ще й забезпечення нормальноїінтенсивності пращ у відповідності до прийнятих критеріїв, а також дотриманняінтересів працівника в частині змісту робіт, які йому доручаються увідповідності з нормою, а також забезпечення перспектив професійно-кваліфікаційногоросту працівника,
ü виховну функцію (підвищується професійна дисциплінованість).
Література
1. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.:Центр учбової літератури, 2008.
2. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами Навч-метод. посібник длясамост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002.
3. Панасюк В.М. Витрати виробництва: управлінський аспект —Тернопіль Астон, 2005.
4. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратамипідприємства: Навч. посібник — К.: Центр навчальної літератури, 2006
5. Горобець О. Організація управління витратами на підприємстві// Вісник Тернопільської академії народного господарства, 2002 — № 7/2.
6. Давидовім І.Є. Управління витратами як напрям підвищенняефективності роботи підприємств і організацій // Економічні проблеми розвиткубудівництва в Україні (збірник наукових праць за матеріалами міжнародноїнауково-практичної конференції 1—2 червня 2001 р) —Тернопіль Економічна думка,2001.