Міністерство освіти інауки УкраїниРефератз дисципліни
“Економіка праці”
натему:
“Науковаорганізаціяпраці. Завдання з удосконалення з організації праці на підприємстві”.
Миколаїв 2006
Зміст 1. Суспільна організація праці та організація праці 3 2. Напрями організації праці 3 3. Визначення наукової організації праці 4 4. Основи наукової організації праці 4 5. Суть наукової організації праці 5 6. Оцінка рівня наукової організації праці 6 7. Трудовий процес – основа наукової організації праці 7 8. Список використаної літератури 8
Розрізняють поняття «суспільна організація праці»та «організація праці». Суспільна організація праці має такі основніелементи: відтворення робочої сили, форми та методи залучення людей до праці,розподіл суспільного продукту та кооперація праці в масштабах держави (регіону,області).
Основними напрямами організації праці на рівні підприємстває: удосконалення розподілу і кооперації праці в колективі; удосконаленняорганізації та обслуговування робочих місць; вивчення і впровадження передовихприйомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищеннякваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшенняумов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація режимупраці та відпочинку; виховання сумлінного ставлення до праці. Таким чином,організація праці на рівні підприємства — це є приведення трудової діяльностілюдей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисногоефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.
Суть кожного з вказаних напрямів можна коротко сформулюватитак:
• удосконаленнярозподілу і кооперації праці: поліпшення технологічного, функціонального ікваліфікаційного розподілу праці; впровадження багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, суміщення професій та функцій; впровадженняпрогресивних форм і видів бригадної організації праці, тобто удосконаленнякооперації праці;
• удосконаленняорганізації та обслуговування робочих місць: правильне планування робочих місцьвідповідно до логічного процесу; організаційно-технічна оснащеність робочихмісць та розширення типізації у їх плануванні; впровадженняпланово-попереджувальних систем обслуговування робочих місць, забезпеченняефективного використання робочого часу основних і допоміжних робітників;
• вивченняі впровадження передових прийомів і методів праці: раціоналізація трудовихприйомів, дій та рухів; впровадження прогресивних методів організації праці вмежах зміни; навчання працівників ефективним прийомам і методам роботи з метоюекономії робочого часу і зростання продуктивності праці;
• удосконаленняпідбору, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів: розробка планівпідготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб виробництва;організація менеджерами персоналу системи професійної орієнтації тапрофесійного підбору кадрів; впровадження дійових форм і методів підвищеннякваліфікації кадрів; створення умов для забезпечення стабільності кадрів напідприємстві; дотримання типових програм та термінів навчання щодо професій ірівнів кваліфікації;
• удосконаленнянормування праці: розробка і впровадження технічно обґрунтованих норм часу; їхперегляд за виробничою необхідністю; удосконалення організації нормувальноїроботи та поліпшення стану нормування праці робітників;
• поліпшенняумов праці: нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; дотримання вимогохорони праці та упорядкування побутової сфери виробництва; передбачення вколективних договорах процесу механізації важких і шкідливих робіт; усуненняемоційно негативних чинників праці;
• раціоналізаціярежиму праці та відпочинку (внутрішньо змінного, тижневого, місячного ірічного): впровадження раціональної змінності по підприємству та йогопідрозділах, окремих категоріях працюючих; розробка плану пропозицій щодоефективного використання позаробочого часу;
• вихованнясумлінного ставлення до праці: формування культури виробництва; заохоченняпрацівників до раціоналізації та винахідництва; підвищення відповідальності зарезультати праці та виконання режиму робочого часу.
Окрім суспільної організації праці та організаціїпраці на рівні підприємства часто зустрічається поняття «науковаорганізація праці» (НОП) — тобто така організація праці, що базується надосягненнях науки і передовому виробничому досвіді.
Останні групуються таким чином: соціально-економічні,техніко-економічні, психофізіологічні, правові й нормативні.
Соціально-економічні основи наукової організації праці визначаютьцілі, характер, зміст праці в суспільстві, соціально-економічну спрямованістьзаходів організації праці.
Техніко-економічні основи наукової організації праці складаютьдосягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі застосування івдосконалення знарядь і предметів праці, техніки і технології виробництва.
Психофізіологічні основи наукової організації праці становлятьвисновки й рекомендації наук, які вивчають фізіологію та психологію праці,зміни, які відбуваються в організмі людини з виконанням трудових дій у певнихвиробничих умовах.
Правові основи наукової організації праці складаютьзакони, нормативи і правила, які регулюють трудову діяльність. Основнимправовим документом у сфері праці є Конституція, яка гарантує право на працю,відпочинок, матеріальне забезпечення старості.
Нормативні основи наукової організації праці складаютьвимоги, які містяться в різних нормативних документах і матеріалах, якірегламентують виробничі й трудові процеси, економіку та управліннявиробництвом.
В умовах переходу України до ринкових відносингосподарювання зростає важливість усіх факторів, що впливають на ефективністьвиробництва. Не остання роль у підвищенні результативності суспільноговиробництва відводиться науковій організації праці.
НОПпередбачає раціональне розташування працівників; впровадження колективних форморганізації праці; атестацію робочих місць та їх обслуговування; поліпшенняпідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; вивчення, впровадження тапоширення передових прийомів та методівпраці; вдосконалення матеріального та морального стимулювання праці. НОП застосовується як засібпідвищення продуктивності праці,ефективності виробництва з метою підвищення рівня життя народу. Але крімекономічних завдань НОП вирішує і соціальнізавдання: скорочення питомої ваги ручної, важкої та шкідливої для здоров'я людини праці; підвищенняпривабливості та творчого характеру праці. Для оцінки рівня організаціїпраці на підприємстві застосовуєтьсяіндексний метод, суть якого полягає в розрахункусистеми оціночних коефіцієнтів щодо всіх напрямів організації праці. Абсолютнізначення узагальнюючого показника порівнюютьсяз нормативним (плановим). Максимальне значення коефіцієнта, що наближується до одиниці, вказує навідносно високий рівень організаціїпраці на підприємстві, а мінімальне — на несприятливі чинники, що негативно впливають на рівень організації праці. Нормативне (планове) значення будь-якогокоефіцієнта (як складового, так і кінцевого (узагальненого), якщо вононе обумовлене державними або галузевиминормативними актами, визначається як найкраще при співвідношенні з досягнутимна споріднених підприємствах галузі,коли є такі дані, або як середньоарифметичне подібних показників на даному підприємстві за кількароків.
Є різні формули розрахунку коефіцієнтівщодо кожного з напрямів організації праці, тобто складових організаціїпраці, адже кінцевий (узагальнений) коефіцієнт (К оп) розраховується затакою формулою:
/>
/>де к1к2, к3… кп— складові коефіцієнти,відображають рівень організації праці щодо кожного з напрямів, якіаналізуються; п — кількість оцінених напрямів організації праці. Слідзазначити, що існує інший підхід до оцінки рівня організації праці як в ціломупо підприємству, так і по окремих цехах. Він розраховується яксередньозважена величина на базі загальних (інтегральних)показників, отриманих по окремих робочих місцях (дільницях), і розраховується за формулою:
/>
де Ку.о.пі —загальний (інтегральний) коефіцієнт організації праці на окремих і-х ділянкахвиробництва;
Рі– чисельність робочих на відповідних окремих виробничих ділянках, чол…
В основі як НОП, так і організації праці на рівніпідприємства є трудовий процес, що являє собою сукупність дійвиконавців щодо здійснення виробничих функцій, спрямованих навиробництво продукції. Зміст трудового аспекту виробничого процесувизначається технологією виробництва і в залежності від цього робітникможе або спостерігати виробничий процес, або безпосередньовпливати на нього. Залежно від цього трудові процеси поділяються наручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані та апаратні. Вони(трудові процеси) представляють сукупність дій працівника щодоздійснення цілеспрямованих змін предметів праці. Трудові процеси є частиною виробничогопроцесу — сукупності цілеспрямованих технологічних і трудових дій, у результатіяких предмети праці під впливом процесу праці перетворюються напродукти праці.
Списоквикористаної літератури:
1. Калинина А. В. Економікапраці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.: іл.– Бібліогр.: с. 92-95.
2. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб.- К.: Атака,2005. – 134-136 с.