Опорний конспект лекцій
з «Макроекономіки»
Макроекономіка як наука
Фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між безмежними матеріальнимипотребами людей і відносно обмеженими економічними ресурсами для їх задоволення.
Підефективністю економіки розуміють відношення результатів виробництвадо витрат на це виробництво.Складовіефективного використання ресурсів:
1. Забезпечення повної зайнятостіресурсів.
Повна зайнятість – це залученнядо виробництва всіх придатних ресурсів.
2. Досягнення повного обсягу виробництва.
Повнийобсяг виробництва означає, щоресурси використовуються так, щоб найповніше задовольнити потреби суспільства.
Предметом макроекономіки є ефективність функціонування національної економіки.
Національнаекономіка може бути визначена як:
1) сукупність об’єктів виробничоїі невиробничої сфери, що розташовані в межах певного природного середовища ідержавної території та використовуються суб’єктами господарювання;
2) система галузей, видіввиробництв і територіальних комплексів;
3) економічна система, яка здатназадовольнити потреби даної країни та захистити її інтереси, забезпечити їїгосподарську та політичну самостійність.
Об’єктом макроекономіки є економічна система та її агреговані показники. Економічна система– це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачамиматеріальних та нематеріальних благ та послуг.
Агрегованіпараметри відображаютьсукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле.(наприклад, уся сукупність підприємств в Україні складають один агрегат –фірми).Суб’єкти національної економіки:
1. Сектор домашніхгосподарств.
2. Підприємницькийсектор
3.Державний сектор
4.Сектор закордонМетоди макроекономічних досліджень:
діалектико-матеріалістичніметоди:
ü аналіз;
ü синтез;
ü індукція;
ü дедукція;
ü абстракція;
ü інші.
економіко-математичнемоделювання
Економічна модель – це спрощене відображення економічного явища, об’єкта абопроцесу, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.
Економічна змінна – це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва,сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.
Відрізняютьдві групи таких змінних:
а)ендогенні змінні – це характеристики об’єкта, які треба визначити в результатірозрахунків по моделі (невідомі величини);
б)екзогенні змінні – це характеристики зовнішніх (по відношенню до об’єктамоделювання) умов, які модель бере як дані.
Статичнімоделі фіксують економічний процес на початку та кінці певного періоду і незображують перехід від одного стану до іншого.
Динамічнімоделі зображають економічні моделі з урахуванням фактора часу.
Функціїмакроекономіки:
практична.
пізнавальна.
Макроекономіку,що виконує пізнавальну функцію, тобто вивчає стійкі зв’язки і залежності,властивості національної економіки, називають позитивною, абомакроекономічним аналізом. Макроекономічний аналіз вивчає фактичний станекономіки.
Виконуючипрактичну функцію, макроекономіка виступає як нормативна, або макроекономічнерегулювання. Макроекономічне регулювання є інструментом економічноїполітики і визначає, що має бути в економіці і як цього досягти.
Макроекономічніпоказники в системі національних рахунків
Найважливішимпоказником розвитку економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП).Валовийвнутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товаріві послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Суб’єкти господарювання вважають резидентами тієїекономіки, з якою діяльність пов’язана тісніше, ніж з будь-якою іншою.Принципирозрахунку ВВП:
1) у ВВП враховуєтьсявартість кінцевої продукції і не враховується вартість проміжної продукції.
Кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою споживання.
Проміжна продукція – товари і послуги, що купуються з метою подальшоїобробки, переробки.
2) у ВВП невраховуються невиробничі фінансові операції:
а) державні трансферти;
б) приватні трансферти;
в) купівля-продаж ціннихпаперів.
3) ВВП не враховуєпродукцію, вироблену лише в поточному періоді, тому операції поперепродажу раніше виготовлених товарів не враховується.Методирозрахунку ВВП:
1. за виробленоюпродукцією (виробничий метод)
2. за витратами (методкінцевого використання)
3. за доходами(розподільчий метод)
Виробничий метод:ВВП розраховується як сума доданої вартості, створеної всіма галузямиекономіки.
Додана вартість– різниця міжвартістю виготовлених товарів та вартістю проміжних товарів і послуг, які булипридбані для виробництва продукції.
Метод кінцевоговикористання: ВВП = У = С + Іg+ G + NX
де С – споживчівитрати домогосподарства на товари і послуги;
Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: Іg = In +А, де In – чисті приватні внутрішні інвестиції (або чистий приріст нагромадженогокапіталу), А – амортизація.
G – державні закупки товарів і послуг
NX – чистий експорт (різниця між експортом таімпортом)
Розподільчий метод: ВВП = А + Тн + W + R + і + р = А + Тн + факторнідоходи,
деТн – непрямі податки на бізнес;
W – винагорода за працю
R – рентні доходи (рента),
і – процент –
р – прибуток.
Валовий національний продукт – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг,вироблених за рік за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певноїкраїни, незалежно від того, де використовувались ці фактори – у країні чи закордоном.
Національний доход – це весь доход, вироблений упродовж року власникамиресурсів, що є резидентами певної країни, незалежно від того, де ці ресурсивикористовуються – у країні чи за кордоном.
.
Номінальний ВВП– це обсягвиробництва, який вимірюється в поточних цінах тобто в цінах, що існують намомент виробництва. Реальний ВВП– це обсяг виробництва,який вимірюється у сталих (незмінних, базових) цінах.
Індекс цінвизначає співвідношенняміж сукупною ціною певного набору товарів та послуг («ринкового кошика») дляпевного періоду часу й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів йпослуг у базовому періоді.
Розрізняютьдекілька індексів цін:
Індекс Ласпейреса (індекс споживчих цін або агрегатний індекс цін) – показує, якзмінюється ціни за два періоди, що порівнюються, якщо товарна структура виробленогоВВП залишається такою, як в базовому році. Індекс Пааше показує, якзмінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо товарна структуравиробленого ВВП відповідає поточному року. Індекс Пааше розрахований длясукупної вартості товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефляторомВВП: Індекс Фішера як середнє геометричне значення індексівЛаспейреса і Пааше.
Якщовеличина індексу цін менша за одиницю (Іц інфлюванням.Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Іц > 1) або більше100%, то відбувається дефлювання– коригуванняномінального ВВП у бік зменшення.Недолікипоказника «ВВП»
· у ВВП не враховується вартістьнегативних зовнішніх ефектів (зокрема забруднення довкілля, перенаселеннятощо);
· ВВП не враховує вартістьнеринкових операцій (таких, як робота домогосподарки, особистий ремонт власногобудинку тощо);
· у ВВП не враховується вартіснаоцінка дозвілля і не відображається повною мірою покращення або є погіршенняякості товарів;
· ВВП не враховує обсягпродукції, створений тіньовим сектором економіки.
У1972 р. дослідники з Йельського університету (США) Уільям Нордгауз таДжеймс Торбін запропонували новий показник: «Чистий економічний добробут», якийвраховує ці недоліки.Етапирозвитку систем макроекономічних показників:
І) 30-ті – початок50-х років. В колишньому СРСР складалась і закріпилась система статистичногообліку у формі балансу народного господарства (БНГ).
ІІ)50 – 60 роки. В міжнародній статистиці офіційно функціонують дві різні зазмістом і формою системи макроекономічних показників – система національнихрахунків (СНР) (в капіталістичних країнах) та баланс народного господарства (всоціалістичних країнах)
ІІІ)70-і рр. – до нашого часу. Практично всі країни світу використовують СНР.
Система національних рахунків – це системавзаємопов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для опису тааналізу результатів функціонування економіки на макрорівні.Елементи СНР
І. Сектори. «Підприємства»,«Фінансові установи», «Державні установи»,
«Громадськіта приватні організації», «Домашні господарства», «Зовнішньоекономічні зв’язки».
ІІ.Галузі.
ІІІ. Економічні операції: операції з продуктами і послугами, розподільчі іфінансові операції.
ІV. Рахунки:рахунок товарів і послуг; рахунки виробництва, утворення, розподілу і використаннядоходу, рахунок капіталу.
/>
Рис. 2.1. Двосекторнамодель кругообігу продуктів і доходів
Підфінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, якінаправляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вонипереміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Іншачастина коштів переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірмвнаслідок придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.
Відкрита економіка – це економічна система, яка пов’язана з іншими країнамисвіту механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.
Порівнявшинаціональний продукт і національний доход, отримуємо макроекономічнітотожності: C+ T+ S+ M = C+ I+ G+ X.
Звідси T+ M + S = I + G +X.
тобто «витоки» = «ін’єкції».3. Товарний ринок
Сукупнийпопит – це реальний обсяг національногопродукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїхплатоспроможних потреб. Позначається літерами AD. Включає внутрішній ізовнішній попит на вітчизняні товари і послуги.
Ціновіфактори (чинники) сукупного попиту визначаютьнахил кривої AD і обумовлюють рух від однієї точки до іншої, не змінюючиположення самої кривої, за правилом: при незмінній пропозиції грошей іпостійній швидкості їх обігу величина сукупного попиту змінюється оберненорівню цін.
Середцінових факторів виділяють:.
ЕфектПігу – збільшення домогосподарствамивидатків споживання, що зумовлене зростанням добробуту споживачів внаслідокзниження цін.
ЕфектКейнса – вищий рівень цін збільшує попитна гроші, підвищує процентну ставку і через інвестиційні витрати скорочуєсукупний попит.
Ефектобмінного курсу – падіння рівня цін україні знижує в ній процентні ставки і реальний обмінний курс, що стимулює експорті отримує імпорт, внаслідок чого сукупний попит зростає – через чистий експорт.
Нецінові фактори сускупного попиту
1. Зміни у споживчих витратах:
а) добробут споживачів
б) очікування споживачів
в) заборгованість споживачів
г) податки на доходи споживачів
2. Зміни в інвестиційнихвитратах:
а) процентні ставки
б) очікування прибутків відінвестицій
в) податки з підприємств
г) технології
д) надлишкові потужності
3. Зміни в державнихвитратах
4. Зміни в витратах начистий експорт:
а) національний доход іншихкраїн
б) валютні курси
Сукупна пропозиція (AS) – це загальний обсяг товарів і послуг в економіці,який може бути запропонований фірмами для продажу, для кожного рівня внутрішніхцін.
Формакривої AS інтерпретується по-різному в класичній та кейнсіанськійшколах. Класичнамодель описує поведінку економіки у довгостроковому періоді. Припускаєіснування чистих ринків та гнучких цін заробітної плати.Гнучкість цін ізаробітної плати – це їх здатність одразупідвищуватися і знижуватися під впливом змін у попиті або пропозиції.Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки у короткостроковомуперіоді, виходячи з відносної жорсткості цін й заробітної плати, а такожнеповної зайнятості факторів виробництва.
/>
Рис. 3.1. Кривасукупної пропозиції
Доцінових чинників, які визначають нахил короткострокової AS належатьрізноманітні змінні, які зі збільшенням обсягу національного виробництвасприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищеннярівня цін.
Донецінових чинників сукупної пропозиції належать ті змінні, які підвищуютьабо знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягунаціонального виробництва. Вони зсувають кривуАSвліво при зменшенні пропозиції та вправо при її збільшенні.
Короткостроковарівновага характеризує ситуацію векономіці, коли ціни на ресурси є незмінними, а змінюються лише ціни на готовупродукцію під впливом сукупного попиту. Довгострокова рівновага характеризуєрівень цін на ресурси. Подвійнарівновага – поєднання довго – такороткострокової рівноваги ситуація, коли ціни на ресурси та на готовупродукцію є врегульованими (рівними).
Теорія раціональних сподівань – гіпотеза, згідно з якою фірми і домогосподарства на основіотриманої інформації очікують, що економічна політика держави певним чиномвплине на економіку, і, керуючись власною вигодою, здійснюють заходи, якіроблять політику неефективною.
Теоріяекономіки пропозиції – концепція, якаакцентує увагу на урядових заходах, які впливають на сукупну пропозицію
Шокпропозиції – це несподівані зміни узатратах на одиницю продукції або продуктивності праці, які різко переміщуютькриву сукупної пропозиції. Приклад – зростання цін на нафту у 70-х роках.
Шок попиту– це несподівані зміни у сукупних доходах і витратах, які різко переміщуютькриву сукупного попиту. Приклад – зростання витрат, спричинене війною
4. Ринок праці
Повна зайнятість означає використання всіх придатних трудових ресурсів іхарактеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваноїроботи. Передбачає існування природного безробіття. Раціональназайнятість означає відповідність професійно-кваліфікаційного складуробочої сили структури робочих місць.
Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельностіробочої сили: />
Природний рівень безробіття – це рівень безробіття при повній зайнятості, тобто церівень природного безробіття (суми структурного та фрикційного безробіття.
Види безробіття
фрикційне
структурне.
природне
циклічне
приховане
конверсійне
- Соціально-економічні втративід безробіття:
1) Відставання фактичного обсягувиробництва від потенційно можливого (ВВП – розрив). Розраховується по законуОукена.
2) Порушення соціально-економічнихпропорцій на ринку праці: безробіттям більше охоплені жінки, ніж чоловіки;молодь, ніж люди середнього віку; висококваліфіковані робітники (ІТР).
3) Криза освіти і професійно-технічногонавчання.
4) Загострення соціальних проблем:наркоманія, алкоголізм, злочинність, розлучення тощо.
Закон Оукена:якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то фактичнийобсяг виробництва буде нижчим за потенційний на b%:
/>, де У – фактичний обсягвиробництва
У* –потенційний ВВП
u – фактичний рівень безробіття, %
u* – природний рівеньбезробіття, %
РИНОКРОБОЧОЇ СИЛИ – це система економічних механізмів, норма та інститутів, якізабезпечують відтворення робочої сили і її використання.
Суб’єктами ринку робочої сили є наймані працівники, роботодавці, держава тасуспільні організації, об’єктами – умови найму на роботу абоумови надання трудових послуг.
Попитна робочу силу – це платоспроможнапотреба роботодавців у трудових послугах працівників певних професій ікваліфікацій. Він визначається: 1) сукупним попитом в економіці; 2) технічнимоснащенням виробництва; 3) співвідношенням витрат на заробітну плату звитратами на машини і обладнання.
Пропозиціяробочої сили – кількість робітників,які пропонують за кожного рівня заробітної плати різноманітні і якісні трудовіпослуги роботодавцям. Визначається рівнем заробітної плати, податковоюсистемою, дією профспілок та іншими факторами.
/>
Рис. 4.1. Модельрівноважного стану ринку робочої сили
Напрямкидержавного регулювання ринку праці:
- стимулювання зростання зайнятості тазбільшення кількості робочих місць;
- підготовка і перепідготовка робочоїсили;
- сприяння найму робочої сили;
- соціальне страхування від безробіття.
Ступіньзадоволення потреб людей залежить насамперед від індивідуальних та сімейнихдоходів, які отримують члени суспільства та їхні родини. Перехід до ринковоїекономіки пов’заний з виникненням проблеми розподілу доходів у суспільстві. Длявизначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовуютькриву Лоренця.
5. Грошовий ринок
Гроші – це загальновизнаний засіб платежу за товари та послуги.
Вумовах сучасного ринку грошовий обіг складається з готівкових і безготівковихгрошей.
Депозити– грошові кошти, вкладені в комерційнібанки на визначених умовах.
Трансакційні(чекові) депозити є засобами обміну,оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банкупереказати іншим особам у вигляді платежів за придбані товари та послуги. Такіплатежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових інструментів.
Сукупністьзагальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою іобертаються в економіці, має назву грошової маси.
Длякількісного виміру грошової маси використовуються грошові агрегати. Грошовіагрегати – це поєднання різноманітних ліквідних фінансових активів.
Підліквідністю розуміють здатність фінансового активу бути безумовнимі нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості.
Грошовий ринок – це фінансовий ринок кредитних операцій, на якомуекономічні суб’єкти продають у купують необхідні їм ліквідні засоби, пускаючи вобіг короткострокові зобов’язання, строк погашення яких менше, ніж 1 рік(наприклад, цінні папери державної скарбниці).
Кредитний ринок(або ринок позичкового капіталу) – це ринок, що забезпечує рух фінансовихзасобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує. Ринок позичкового капіталу відрізняється тим, щозобов’язання, які знаходяться в обігу, є довгостроковими (строк погашення більшодного року):
Сукупний попит на гроші складається з двох частин:
/>,
де /> – грошовий попит; /> – попит на гроші для угод(операційний); /> абоL(i) – попит нагроші як на актив.
Попитна гроші для угод прямо пропорційнозалежить від рівня цін і обсягу реального виробництва (доходу) і оберненопропорційно залежить від швидкості грошового обігу.
Попитна гроші як на актив показує вибір міжготівкою та іншими видами активів з урахуванням їх переваг відповідно до теоріїпортфельного вибору. Найновіші дослідження теорії портфеля свідчать, щооптимальний портфель має в цілому містити і низько ризикові і високоризиковіактиви. На вирішення проблеми вибору: зберігати багатство у грошах чи у ціннихпаперах – впливає процентна ставка.
Економічнуситуацію, за якої попит на гроші не має обмежень з боку процентної ставки,називають пасткою ліквідності.
Кількістьгрошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називають пропозицієюгрошей.
Процент– це плата за право користуватисягрошовими коштами.
Процентнаставка – це сума процента, виплаченаза одиницю часу і взята і відсотках від наданих у позику коштів.
Номінальнапроцентна ставка (і) – цеальтернативна вартість нагромадження грошей або рівень процента, нескоригований на інфляцію.
Реальнапроцентна ставка ® – це різниця міжномінальною процентною ставкою і темпом інфляції
/>.
/>Рис. 5.1. Рівновага на грошовому ринку
Комерційнібанки – це депозитніінституції, основними функціями якихє прийом вкладів від фізичнихі юридичних осіб та надання позик.
Вклади,котрі внесені в комерційний банк, але на які не надано позики, називаються резервами.
Обов’язкові резерви ® – частина депозитів, які банки зберігають у центральномубанку.
Норма обов’язкового резервування, або резервні вимоги є відношенням сумиобов’язкових резервів до суми залучених депозитів:
/>
Сума, на яку фактичні резерви (TR)банку перевищують обов’язкові резерви, становитьнадлишкові резерви банку (Е): E=TR– R
Длявизначення максимальної кількості грошей, яку може створити банківська системана основі будь-якої величини надлишкових резервів, необхідно перемножитинадлишкові резерви на депозитний мультиплікатор.
/>.
де mд – депозитниймультиплікатор
Пропозиціягрошей в економіці становитиме:
/>,
де М – пропозиція грошей; D – поточні чекові депозити
Пропозиція грошей є сумою готівкових та депозитних грошей
М = С + D,
деС – готівка на руках у населення (готівка поза банками), D –чекові депозити
/> де сr – коефіцієнтготівки
Грошова база є сумою готівки та резервів: B = C + R, де В-грошовабаза, R – банківські резерви
Відношення пропозиції грошей догрошової бази називають грошовим мультиплікатором (mг):
/>
Пропозиціягрошей перебуває у прямій залежності від грошової бази до грошовогомультиплікатора:
/>Методикредитної політики
1) Операції на відкритому ринку– купівля – продаж Національнимбанком урядових цінних паперів у комерційних банків, підприємств та населення.
2) Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк надаєпозики комерційним банкам
3) Норма резервування
Видигрошово-кредитної політики:
1) гнучкагрошово-кредитна політика – політика центрального банку, за якоюпроміжною ціллю є фіксація або підтримка процентних ставок на певному рівні.
2) жорсткагрошово-кредитна політика спрямована на фіксацію або підтримкустабільного обсягу грошової маси в економіці.
3)проміжному типові грошово-кредитноїполітики відповідає ситуація зростанняпопиту на гроші, яка супроводжується зростанням і пропозиції грошей, і ставкипроцента
4) політика«дорогих грошей» – рестрикцій на політика – Ms¯
а)продаж національним банком урядових цінних паперів
б)підвищення резервної норми
в)підвищення облікової ставки
5) політика«дешевих грошей» – експансія – – Ms
а)купівля урядових цінних паперів НБУ
б)зменшення резервної норми
в)зменшення облікової ставки.
Тема 6 Інфляційний механізм
План
1. Сутність інфляції та її види
2. Наслідки інфляції
Час: 2 год.Література:
Мікроекономіката макроекономіка за ред. Будаговської, тема 5, параграфи 1,2;
Макроекономіка за ред. Савченка, – К.:1999, глава 4;
Степан Панчишин.Макроекономіка. – К.:, 2001, тема 4.
Інфляція –це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжуєтьсязнеціненням національної грошової одиниці.
Темпінфляції:p= />,
/>
/>Види інфляції
За темпами: – помірна;
галопуюча;
гіперінфляція
за очікуванням: – передбачена;
непередбачена
За характером: – відкрита;
придушена (прихована)
за джерелами: – внутрішня;
імпортована
За змістом: збалансована;
незбалансована
за типом: – інфляція попиту;
інфляція витрат (пропозиції).
Наслідкиінфляції:
І.Падіння рівня життя народу
Номінальнийдоход – це сума грошей, які особаотримує у вигляді зарплати, пенсії тощо.
Реальнийдоход – це кількість товарів і послуг,яку можна купити за суму номінального доходу.
ІІ.Перерозподіл доходів між різними групами населення.
1)програють від передбаченої інфляції:
а)одержувачі фіксованих доходів (пенсій, стипендій тощо);
б)власники заощаджень;
в)кредитори (ті, хто позичає гроші).
2)виграють в умовах інфляції:
а)окремі домогосподарства, чий номінальний доход випереджає зростання цін;
б)працівники, зайняті в галузях, що перебувають на піднесенні і представленіпотужними трудовими спілками;
в)керівництво фірм та інші отримувачі прибутків в умовах, якщо ціни на готовупродукцію зростають швидше, ніж ціни на ресурси;
г)дебітори (ті, хто бере гроші у позику);
д)уряд:
ІІІ.Вплив на динаміку номінальних процентних ставок за ефектом Фішера, що підриваєстимули для інвестування.
ІV. Зменшення обсягувиробництва і рівня зайнятості в національній економіці в умовах інфляціївитрат.
V. Посилення диспропорційміж галузями (ножиці цін), неефективний розподіл ресурсів.
VI. Зростаннянепередбачених витрат:
VІІ. Зменшення безробіттяв умовах інфляції попиту за кривої Філіпса.
VІІІ. Соціальні втрати:відтік трудових ресурсів із сфери виробництва, розвиток спекуляції, зростаннязлочинності, соціальна напруга.
Дефляція– підвищення цінності абокупівельної спроможності грошей. Дезінфляція – сповільнення темпівінфляції.
Стагфляція – ситуація векономіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіттяна фоні загального спаду виробництва.
7. Споживання домогосподарств
Споживання– це видатки на придбання товарів і послугдля задоволення потреб людини.
Заощадження– це частина використовуваного доходу, щоне споживається.
Рівеньвикористовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніхзаощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговимдоходом.
Якщо є заощадження, то населення має можливість у поточномуперіоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають ефектомзаощаджень (переміщенням майбутнього доходу для поточного споживання).Цей ефект найбільше проявляється під час спаду.УВ = У – Т = С + S,
де УВ – використовуванийдоход;
У – особистий доход;
Т – податки;
С – споживання;
S – заощадження.
Середнясхильність до споживання (ССС)– частка безподаткового доходу, що спрямовується на споживання.
Середнясхильність до заощадження (ССЗ)– частка безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження
Граничнасхильність до споживання (ГСС) показує, як частина додаткового доходу спрямовується надодаткове споживання
Гранична схильність до заощадження(ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями тадодатковим доходом, який спричинив ці заощадження.
Функціязаощадження показує співвідношення міжзаощадженнями та доходом в їх динаміці. Функція споживанняпоказуєспіввідношення між споживчими витратами та доходом в їх динаміці.С = С0+ ГСС × УВ
S = – С0+ ГСЗ × УВ = – С0+ (1 – ГСС) ×УВ,
деСо – автономне споживання
Видизаощаджень.
— особисті заощадження домогосподарств (S= YB – C)
– заощадженняпідприємств (нерозподілений
прибуток+ амортизація
– заощадженнядержави (SG)
– заощадженняіноземців (іноземні інвестиції)
Якщозміна у споживанні та заощадженні спричинена змінами у використовуваномудоході, то це – зміна величини споживання або заощадження. До недоходних факторівспоживання і заощадження відносяться: багатство, податки, ціни, соціальнестрахування очікування, заборгованість, процентна ставка.
8. Приватні інвестиції
Інвестиції– це вкладення у капітал, тобто видатки навиробництво і нагромадження капітальних благ.
Видиінвестицій:
валові– видатки на заново вироблені протягом року капітальні блага, в тому числі іті, які заміщують старі, зношені блага.
чисті –приріст капіталу в національній економіці, різниця між валовими інвестиціями таамортизацією.
автономні– коли вони здійснюються при фіксованому національному доході, тобто принезмінному сукупному попиті на блага.
індуційовані– якщо вони спричинені стійким зростанням попиту на товари і послуги врезультаті зростання національного доходу.
Акселераторінвестицій – це коефіцієнт, який показує,скільки одиниць додаткового основного капіталу необхідно для виробництвадодаткової одиниці продукції.
Сукупнийпопит на інвестиції(АДІ) – це сума вартостей всіх інвестиційних проектів, які заданого рівня процентної ставки є прибутковими, тобто для яких виконується умова/>> r, де />– очікувана норма чистогоприбутку, (тобто запланований доход від інвестицій); r – реальна процентнаставка (тобто фактичні витрати на інвестиції)
Крімпроцентної ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівеньприбутку за незмінної процентної ставки і зсувають криву, умовно назвемо їхневідсотковими:
- технологічні зміни;
- рівень забезпеченості основнимкапіталом;
- витрати на обладнання і устаткування;
- податки на підприємця;
- сподівання;
- інші.
Фірмипредставляють попит на інвестиції на ринку позичкових коштів. Пропозицію коштівдля інвестування складають національні заощадження, в першу чергудомогосподарств. Рівність інвестицій та заощаджень показує рівноважну процентнуставку.
9. Сукупні витрати і ВВП
Запланованівитрати Епл – це сума, якунаселення, фірми та уряд мають намір витратити на купівлю товарів і послугвітчизняного виробництва. Фактичні витрати відрізняютьсявід запланованих на величину незапланованих інвестицій в товарно-матеріальнізапаси. Еф = Епл ± D ТМЗ
Рівноважнийобсяг виробництва – це такий обсягвиробництва, при якому сукупний доход (фактичний ВВП) дорівнює сукупнимвитратам запланованим
Модель«витоки – ін’єкції»
Існують2 групи факторів, що впливають на споживчий попит:
1)фактори, що зменшують сукупний попит на вітчизняні товари:
«витоки» = Т +М + S, де Т – чисті податки, М – імпорт, S – заощадження.
2)фактори, що збільшують сукупний попит:
«ін’єкції» = I + G + Х, де І-інвестиції, G – держзакупки, Х –.експорт
Рівноважнимбуде той обсяг виробництва і доходу, при якому сума «витоків» дорівнює сумі «ін’єкцій»:
T +M +S = I + G + X
Мультиплікатор автономних витрат в теорії Кейнса показує залежність між зміною доходу тапочатковою зміною запланованих автономних витрат
/>, де А – автономні витрати.
Мультиплікаторибувають простими і складними. Вплив автономних витрат, тобто витрат, якіне залежать від зміни доходу, на рівноважний обсяг виробництва показують простімультиплікатори:
- простий витратний мультиплікатор />
- простий податковий мультиплікатор />
– простиймультиплікатор витрат відкритої економіки:
/>
– простийподатковий мультиплікатор відкритої економіки:
/>
де ГСМ– гранична схильність до імпорту.
Гранична схильність до імпорту (ГСМ або М(У)) показує, на скільки одиниць змінюютьсяімпортні витрати при зміні доходу на одиницю.
Автономніподатки – податки, які не залежать відВВП як доходу, наприклад, податок на нерухомість, на власників транспортних засобів,на землю, тощо).
Чисті податки – це різниця між податками, сплаченими державі, та трансфертами,отриманими від держави:
Tn=T-Tr
де Т –податки, Тn – чисті податки, Тr – трансферти
Парадокс бережливості заключається в тому, що спроба суспільства заощаджуватибільше призводить до зменшення споживання, що в свою чергу зменшує сукупніпланові витрати, і через мультиплікатор – рівноважний обсяг виробництва. Результатом цього буде зменшення і споживання, і заощадження.Парадокс бережливості проявляється лише в економіці спаду.
S – C¯ – E¯ – Y¯ – C¯ – S¯
Рецесійний розрив – величина на яку повинні зрости сукупні витрати для того,щоб підвищити рівноважний обсяг виробництва до неінфляційного рівня повноїзайнятості.Інфляційний розрив – величина, на яку маютьзменшитись сукупні витрати, щоб знизити рівноважний рівень ВВП до інфляційногорівня повної зайнятості.
Мультиплікаторзбалансованого бюджету,який завждидорівнює одиниці /> і показує, що приодночасному зростанні автономних податків та державних витрат на одну й ту самувеличину рівноважний доход також зростає на ту саму величину.
Автоматичнічисті податки – це чисті податки, якіавтоматично, тобто без державних рішень, змінюються в залежності від зміни ВВП.
Граничнаподаткова ставка (t) показує, наскільки грошових одиниць змінюється величина автоматичних податкових вилученьзі зміною доходу на одну грошову одиницю:
/> де t – гранична ставка оподаткування
Величинаподаткових вилучень у зв’язку з цим буде розраховуватись за формулою: Т = t × У, деТ – податкові вилучення (податки); У – обсяг ВВП.
Автоматичніподатки впливають на обсяг виробництва (ВВП) виключно через змінумультиплікаторів, а саме – через їх ускладнення:
- складний мультиплікатор витрат закритої економіки:
/>
- складний податковий мультиплікатор закритої економіки
/>
- складний мультиплікатор витрат відкритої економіки
/>
складнийподатковий мультиплікатор відкритої економіки
/>
Складні мультиплікаторипоказують вплив на рівноважний обсяг виробництва зміни автономних витрат іподатків в умовах дії автоматичних стабілізаторів.
Чимвищий рівень інфляції, тобто чим ближче економіка до повної зайнятості, тимслабша дія мультиплікатора. На вертикальномувідрізку кривої AS дія мультиплікатора практично дорівнює нулю.
10. Держава в системімакроекономічного регулювання
Підфіскальною (бюджетно-податковою) політикою розуміютьсукупність фінансових заходів держави щодо регулювання державних видатків тасистеми оподаткування з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічнийрозвиток країни.
Державні видатки являють собою витрати, пов’язані з діяльністю держави:
ДВ= G + Tr + i × DG +IG,
де ДВ –державні видатки;
G –споживання в державному секторі
Tr– трансферти приватному сектору;
i ×DG – проценти з державного боргу
IG – державні інвестиції
Податки якекономічна категорія характеризують фінансові відносини між державою іплатниками податків з метою створення централізованого фонду грошових коштів,необхідного для виконання державою її функцій.
Якщозміни в податках і державних видатках відбуваються за рішеннями парламенту чиуряду, то фіскальна політика є дискреційною: якщо зміни в податках ідержавних видатках здійснюються автоматично, залежно від стану економіки, тофіскальна політика є автоматичною (абонедискреційною).
Дискреційнаполітика буває одноінструментальною (коли змінюються або державнізакупки, або чисті податки) або двоінструментальною (коли змінюютьсяодночасно і державні закупки, і чисті податки) і забезпечує вплив нарівноважний ВВП через прості мультиплікатори витрат і податків:
DВВП = +/>
Фіскальнаполітика, яка передбачає збільшення державних видатків та скорочення податків зметою розширення сукупного попиту в період циклічного спаду економіки,називається стимулюючою (експансія). Вона призводить доформування дефіциту бюджету.
Стабілізаціяекономіки в умовах інфляції попиту, яка виникає внаслідок циклічного підйому,забезпечується стримуючою фіскальною політикою, що передбачаєскорочення державних видатків та збільшення податків. Вона веде до формування дефіциту бюджету.
Ставкаподатку – величина податковихнарахувань на одиницю об’єкту податку (грошову одиницю доходів, одиницюземельної площі, одиницю виміру товару, тощо);
Автоматичнафіскальна політика базується на дії вмонтованих стабілізаторів.
Вмонтований або автоматичний стабілізатор – це будь-який механізм національної економіки, щозбільшує бюджетний дефіцит під час спаду та збільшує бюджетний надлишок у рокиінфляції, внаслідок чого зменшують циклічні коливання економіки без проведенняспеціальної державної політики
Державний бюджет– це щорічний баланс надходжень і видатків держави, який розробляють уряд іпарламент для активного впливу на економічні процеси і підвищення їхефективності.
Різницяміж доходами та видатками становить бюджетне сальдо
Рівень оподаткування вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень(сума податків, включаючи відрахування до цільових позабюджетних фондів) досуми доходів фірм і домогосподарств. Іншаназва цього показника – середня ставка податку або податковий тягар.
Фактичнийдефіцит – бюджетний дефіцит при діючихподаткових ставках та фактичному обсязі виробництва (ВВП).
Структурнийдефіцит – бюджетний дефіцит при діючихподаткових ставках та потенційному рівні випуску.
Циклічнийдефіцит – перевищення фактичногодефіциту над структурним.
Циклічнийнадлишок – перевищення структурногодефіциту над фактичним.
Основніфактори зростання дефіциту бюджету:
- зниження податкових надходжень вбюджет;
- збільшення оборотних видатків;
- зростання виплат по державному боргу;
- збільшення трансфертних платежів:
Джерелафінансування дефіциту Держбюджету:
1)умовно неінфляційні джерела:
- внутрішні та зовнішні позики нафінансових ринках
- • трансферти відкомерційних підприємств та іноземних держав, міжнародних організацій
- накопичення заборгованості
- підвищення податків.
2)інфляційне джерело: – монетизація дефіциту – емісія грошей.
Сеньйораж – можливість для уряду мати доходи за рахунок правастворювати гроші.
Інфляційнийподаток – це частина доходу фірм ідомогосподарств, яке через вищі ціни перерозподіляється на користь державивнаслідок монетизації дефіциту бюджету.
Концепціїрегулювання державного бюджету:
1.Балансування бюджету на щорічній основі
2.Балансування бюджету на циклічній основі
3.Концепція функціональних фінансів
Укороткостроковому періоді наслідки бюджетних дефіцитів для економіки спадувідомі як ефект витіснення приватних інвестицій та негативний ефектчистого експорту. Результат дії обох ефектів: часткова нейтралізаціястимулювальної фіскальної політики уряду.
Державнийборг – це загальний розмір накопиченоїзаборгованості.
Обслуговуванняборгу – це виплата відсотків по ньомуі поступова сплата основної суми боргу.
Внутрішнійборг – заборгованість держави домогосподарствамі фірмам даної країни, які володіють урядовими цінними паперами.
Зовнішнійборг – це заборгованість держави передіноземними кредиторами
Довгостроковінаслідки державного боргу відомі як тягар боргу: зростаннядержавного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутніпокоління, а отже вони мають нижчий рівень доходу.
Борговакриза – це неспроможність країни-боржникав повному обсязі обслуговувати свої зовнішні борги, зокрема здійснювати черговівиплати з боргу.
Шляхизменшення зовнішньої заборгованості:
– реструктуризаціяборгу – зміна строку або умов виплати боргу
– конверсіяборгу (борговий своп).
11. Зовнішньоекономічна діяльність
Абсолютна перевага країни за теорією Адама Сміта забезпечується виробництвомбільшої кількості продукту з одиниці ресурсів. З метою отримання вигоди відзовнішньої торгівлі країна повинна експортувати той товар, по якому вона маєабсолютну перевагу у виробництві, в обмін на товар, вітчизняне виробництво якихє менш ефективним. Торгівля між країнами буде взаємовигідною, коли ціна товаруна зовнішньому ринку буде вищою, ніж його внутрішня ціна в країні-експортері інижчою, ніж у країні – імпортері.
Класичнимиваріантом теорії порівняльних переваг є теорія порівняльних витратДавида Рікардо: вона ґрунтується на положенні, згідно з яким окремі країниспеціалізуються на виробництві тих товарів, які мають відносно нижчі витратипорівняно з іншими країнами.Ці товари країни експортують.
За зростаючих витрат заміщення максимальну вимогу відзовнішньої торгівлі дає часткова спеціалізація країн.
Теорема Хекшера – Оліна
Країнаекспортуватиме ті товари, виробництво яких базується ні інтенсивномувикористанні відносно надлишкових виробничих ресурсів, і, відповідно,імпортуватиме товари, виробництво яких характеризується інтенсивнимвикористанням відносно дефіцитних ресурсів, тобто для капіталомісткихекспортних виробництв має стверджуватись нерівність:
/>,
де К/LM –відношення капіталу і праці в галузях, що виробляють товари, аналогічніімпортним
K/LX – відношенняфакторів в експортних галузях виробництва
ПарадоксЛеонтьєва: в 1947 році американський експорт був в 1,3 більш трудомісткимпорівняно з імпортом, тобто
/>
Хочміжнародна торгівля є взаємовигідною, виграш від неї розподіляється міжкраїнами нерівномірно. Отже, від розвитку торговельних відносин більше вигодотримує та країна, у якій внутрішні ціни змінилися на більший відсоток. Цевідображає правило розподілу вигод, яке ствреджує: вигоди відзовнішньої торгівлі розподіляються прямо пропорційно змінам цін у обох країнах.Якщо в країні-експортері ціни виросли на хвідсотків, то ціни в країні-імпортері знизились на у відсотків, то:
/>
«Умовиторгівлі»– відношення експортних цін країни до ї імпортних цін:
/>,де рх – відношення експортної ціни і-го товару врозрахунковому році до його ціни в базовому році;
/> – відношення імпортної ціни і-го товару врозрахунковому році до його ціни в базовому році;
хі– частка і-го товару у вартості експорту у базовому році;
/> –частка і-го товару у вартості імпорту у базовому році.
В короткостроковомуперіоді внаслідок запровадження зовнішньоторговельнихвідносин зростають доходи власників факторів виробництва, що використовуються векспортних галузях. Одночасно знижуються доходи власників факторів виробництва,які залучені в галузі, що конкурують з імпортом.
У довгостроковому періоді розвиток зовнішньої торгівлі забезпечує зростання доходів тихфакторів виробництва, які інтенсивно використовуються в імпортозаміщувальнихгалузях. Такий висновок називається теоремою Столпера-Семюелсона. Ця теорема справедлива для незмінної пропозиції факторіввиробництва за умов досконалої конкуренції.
Теорема Рибчинського: зростання пропозиції певного фактора виробництва збільшуєобсяги виробництва і доходи галузі, в якій цей фактор використовується відносноінтенсивніше, і скорочує обсяг виробництва й доходи галузі, де він задіянийменш інтенсивно.
Видизовнішньоторговельної політики:
1) політика протекціонізму – державний захист економіки власної країни від іноземноїконкуренції;
2) політика вільної торгівлі – фритредерство, політика лібералізації зовнішньоїторгівлі, коли не держава, а ринок має впливати на структуру.
Інструментизовнішньоторговельної політики:
1) митне регулювання.
Мито– державний податок який стягується запровіз через кордон країни товарів та інших товарно-матеріальних цінностей, атакож послуг.
Видимита:
понапряму товарних потоків: 1) ввізне,2) вивізне, 3) транзитне
по сутності: 1) фіскальне; 2) захисне (різновидом захисного мита є заборонне мито); 3) компенсаційне мито.
поспособу стягнення: 1) адвалерне (в% домитної вартості товару) />, де Р– ціна, за якою товар продаватимуть у країні; Рі – ціна, за якоюімпортують; /> – ставкаадвалерного мита; /> – ставкаспецифічного мита.
2)специфічне (у грошовому виразі на одиницю товару): />
3)комбіноване (поєднання адвалерних та специфічних)
зарозміром:1) максимальне; 2) мінімальне; 3) преференційне
2)нетарифне регулювання через сукупність прямих та непрямих обмежень
а)Прямі обмеження:
–квоти на експорт та імпорт товарів – цекількісні або вартісні обмеження ввезення або ввозу певного товару, щовводяться на певний період;
–ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;
–державна монополія на здійснення певних видів виробничої і зовнішньоекономічноїдіяльності.
– торговельного ембаргоозначає заборонуурядом ввезення до певної країни товарів
б)непрямі обмеження:
–податкова система;
–система національних стандартів до товарів іпослуг;
–різноманітні режими торгівлі;
-інші.
в)різноманітні форми стимулювання експорту:
- – пільгове державнекредитування експорту
- – державне страхуванняекспортних видатків
- – пряме субсидіюванняекспорту
- -інформаційне таорганізаційне сприяння експорту.
Демпінг – продаж експортних товарів на будь-яких іноземних ринкахпо дешевим цінам, ніж на вітчизняному (або іншому) ринку. Антидемпінгові заходивводяться з 1967 року.
Грошоваодиниця кожної країни є валютою.
Пропорціюобміну валют називають валютним або обмінним курсом.Реальнийобмінний курс: RER = NER ×P/P*
де RER (realexchange rate) – реальний обмінний курс;
NER (nominal exchange rate) (е) – номінальний обмінний курс національноївалюти;
Р – рівень цін увітчизняній економіці;
Р* – рівень цін уторговельного партнера.
Індекс двостороннього обмінного курсу – це відношення курсу національної валюти довалюти торговельного партнера у розрахунковому періоді до їі курсу вбазовому періоді:
/>
де /> – індекс двосторонньогообмінного курсу національної валюти до валютиі – го торговельногопартнера;
/> – курс національної валюти до валюти і – готорговельного партнера у періоді t;
/> – курс національної валюти до валюти і – готорговельного партнера в періоді (t-1).
Багатосторонній, або ефективний, номінальний обмінний курс – це середньозважене значення індексівдвосторонніх номінальних обмінних курсів національної валюти стосовно валют їїторговельних партнерів за певний період:
/>
де EERt – індекс багатостороннього обмінного курсу національноївалюти з n торговельними партнерами за період t;
/> – індекс двостороннього курсу національної валюти доіноземної валюти з і–ою країною за період t;
/> – усереднена нормалізована частка і-го торговельногопартнера у сумі експорту та імпорту національної економіки за період t.
Усередненезначення вагомості країн – партнерів розраховується за формулою:
/>,
деХ – експорт національної економіки з і-ою країною; М – імпортнаціональної економіки з і – ою країною.
Багатосторонній (ефективний) реальний обмінний курс – це середньозважене значення індексівдвосторонніх реальних обмінних курсів основних торговельних партнерів країни.
/>
де REER –ефективний реальний обмінний курс
Pd – індекс споживчих цін в національній економіці
Pi – індекс споживчих цін в економіціі – готорговельного партнера
Wi – нормалізована частка експорту і імпортуі-готорговельного партнера у товарообороті даної країни.
Система соціального захисту включає:
- систему соціальних гарантій;
- соціальну допомогу;
- соціальне страхування.
12. Економічна динаміка
Підекономічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів іпослуг, які продукує національна економіка.
Економічнезростання завжди вимірюється річними темпами зростання за формулою: />,
деY1 та Y0– відповідно реальний ВВП (ЧВП або НД) употочному та базисному роках.
Позначення в моделях економічногозростання:
Y– обсяг доходу; у – обсяг доходу на одного працюючого (продуктивність праці);
S– заощадження; s – норма заощадження = />
С – споживання; с –споживання в розрахунку на одиницю праці = />
L – кількість працюючих
К – капітал; k –капіталоозброєнність праці />
I – інвестиції; і –інвестиції в розрахунку на одиницю праці = />
MPK – граничнапродуктивність капіталу = />
/> – вибуття капіталу (амортизація); /> – нормаамортизації
n –постійний темп зростання чисельності зайнятих (DL) та населення
g –темп науково-технічного прогресу.Узагальнення моделі Домара – ХарродаЕкономічне зростання = />
Економічнезростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національномудоході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.
Іншимтипом моделі економічного зростання є модель Солоу (неокласична модель).Вона дає змогу дослідити, як основні три фактори пропозиції – капітал, праця інауково-технічний прогрес – впливають на обсяг виробництва, тобто на економічнезростання.
Рівноважнийрівень позначають k* і називають стаціонарним обсягом капіталу (абосталим рівнем капіталоозброєності). Умова довгострокової рівноваги: /> або /> Звідси співвідношення «капітал/ випуск» становить:
/>
Змоделі Солоу випливає, що рівень заощаджень з ключовим визначником стаціонарногообсягу капіталу. Вища норма заощадження сприяє швидшому зростанню, проте цеприскорення триває лише доти, поки економіка не досягне нового етапу сталоїрівноваги. А вже тоді зберегти високі темпи неперервного, сталого економічногозростання неможливо. Отже, у довгостроковому плані збільшення норми заощадженняне впливає на темпи зростання
Під«золотим правилом» нагромадження розуміють таку норму заощадженняs, за якою встановлюється стан сталої рівноваги економічної системи з найбільшимрівнем споживання.
Умову «золотого правила нагромадження» можна записати через рівність чистого граничногопродукту капіталу темпу приросту обсягу виробленої продукції: MPK – AN= n + g . У рівноважному сталому стані економіки темп підвищенняпродуктивності праці залежить тільки від темпу базових технологічних змін,таким чином, єдиним джерелом довгострокового економічного зростання доходуна одного працюючого, а, відповідно, і рівня споживання, є науково-технічний прогрес
Методрозрахунку джерел економічного зростання (залишок Солоу):
/>,
де /> – темп приростуобсягу виробництва;
/> – темп приросту затрат капіталу
/> – темп приросту затрат праці
a – частка капіталу в доході
(1 – a)– частка праці в доході
/> – темп приросту загального фактору продуктивності
Залишок Солоу />
Зміни внаціональному обсязі виробництва, зайнятості і доходах називають ЕКОНОМІЧНИМИКОЛИВАННЯМИ.
Діловий цикл –це періодичне коливання ділової активності, що охоплює декілька років і міститьпевні фази.
Антициклічна (стабілізаційна) політика є сукупністю заходів, спрямованих на послабленнянегативного впливу довгих циклів на економіку і суспільство. Найдієвішими їїінструментами є бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика, які стимулюютьекономіку під час спаду та стримують під час піднесення
Зайнятістьяк економічна категорія – це сукупність економічних, правових, соціальних,національних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населенняробочими місцями та його участю у суспільно-корисній діяльності, що приноситьдоход