Міністерство освіти та науки України
Державний вищий навчальний заклад
Київський національний економічний університет/> іменіВадима Гетьмана
Реферат
з дисципліни «Національна економіка»
натему: Науково-технічний потенціал України та ефективність його використання
Студента:
Кредитно-економічного факультету
3-го курсу, спеціальності 6508/1,
Викладач:
ХоданІнна Василівна
Київ– 2010
Зміст
Вступ
1. Сутність і вплив науково-технічного потенціалу на економічне становищедержави
2. Сучасний стан та оцінка науково-технічного потенціалу України
3. Заходи, щодо покращення стану науково-технічного потенціалу України
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
ВступНасьогоднішній день, звідусіль чути, що основою ефективного і стабільногорозвитку держави є науково-технічний прогрес, інформація, нанотехнології,інноваційні способи виробництва товарів, нові джерела енергії…..
Так без сумніву,що розвиток економіки держави у ногу високими технологіями має позитивний впливна економіку держава, як на її внутрішні особливості розвитку, так і наміжнародній арені, тому що введення нових технологій супроводжується якіснимизмінами характеристик продукції в кращу сторону, зменшення витрат ресурсів навиготовлення цієї продукції, що підвищує її конкурентоспроможність на ринку.
На скільки язнаю, то в період перебування України у складі СРСР, то наша держава мала одніз перших позицій в світі за науково-технічним потенціалом.
Я обрав саме цютему, тому що мене зацікавило, як саме науково-технічний потенціал впливає надобробут держави, та якість життя людей, але найбільше мені стало цікаво якийнаш сучасний науково-технічний потенціал, які тенденції його розвитку заостанні роки, тому що перше що мені спало на думку – це недостатній інноваційногопотенціалу, тому що мені відома така проблема, як «Відплив умів» зУкраїни.
Об’єкт моєї роботи: науково-технічнийпотенціал України;
Предмет моєїроботи: сучасний стан науково-технічного потенціалу України, ефективність йоговикористання, негативні тенденції його розвитку та шляхи його подолання;
Мета моєї роботи:дослідити вплив науково-технічного потенціалу на рівень життя людей країни,конкурентоспроможність країни на світовому ринку, дослідити і оцінити сучаснийстан науково-технічного потенціалу України, тенденції його розвитку, причиниспаду його розвитку та надати практичні рекомендації, щодо покращення ситуації,що склалася.
Я думаю, що цяробота буде корисною для мене, розширить мій кругозір, щодо причин і шляхівподолання слабкого економічного розвитку України.
1. Сутність і вплив науково-технічного потенціалу наекономічне становище держави
З поглядурозвитку світової економіки представляється доцільним розглядатинауково-технічний потенціал у широкому змісті цього поняття.
Самев цьому змісті науково-технічний потенціал держави можна представити яксукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвиткуданої держави як суб'єкта світового господарства й залежних від кількості іякості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідейі розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню увиробництво).
У процесіпрактичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічногопотенціалу.
Таким чином,науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливостідержави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а зіншого боку — ступінь особистої участі в ньому. Відомо, що участь будь-якогонаукового дослідження в створенні суспільно корисної вартості виражається втім, що результатом його є така наукова або технічна інформація, що, втілюючисьу різні технічні, технологічні або які-небудь інші нововведення, перетворюєтьсяв один з необхідних факторів для розвитку виробництва. Однак було б, мабуть, помилковимрозглядати науково-технічну творчість і його зв'язок з виробництвом лише якпроцес поставки необхідної для виробничої діяльності інформації. Наукові дослідження, особливо вобласті природних і технічних наук, по своїй природі й діалектичномупризначенні усе більше перетворюються в безпосередню складову частину процесуматеріального виробництва, а прикладні дослідження й дослідно-конструкторськірозробки практично можна вважати невід'ємною складовою частиною цього процесу.
Основоюекономічного розвитку країни є науково-технічний потенціал, що являє собоюсукупність усіх її наукових засобів і ресурсів. Науково-технічний потенціалвключає в себе:
• матеріально-технічнубазу: сукупність засобів науково-дослідницької праці, в тому числі науковіорганізації, наукове устаткування і пристрої, експериментальні заводи,лабораторії, електронно-обчислювальні бази інформаційного забезпечення та ін.;
• кадринаукової системи: вчених, дослідників, конструкторів, винахідники, експериментатори,науково-технічний персонал, тобто національний науково-технічний інтелект;
• інформаційнусистему: яка забезпечує наявність і постійневдосконалення банку наукових знань: наукові прогнози. Здатні до оперативноївидачі інформації банк патентів, авторських свідоцтв, банк даних про світовідосягнення в галузях конкретних наук та ін.;
• організаційно-управлінськупідсистему: у тому числі систему плануваннянауково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), структурууправління НДДКР, організаційно управлінські структури наукових підрозділів,методи управління НДДКР.
Підприємства,що виходять на інноваційний шлях розвитку, застосовуючи навітні технологіївиробництва, виробляючи нові товари чи послуги різноманітного призначеннязабезпечують конкурентоспроможність своєї продукції. Однак не слід забувати, щовпровадження новітніх технологій завжди пов’язане з ризиком і великимикапіталовкладеннями, тому для забезпечення сталого розвитку промисловоговиробництва та реалізації продукції, що сприяє збільшенню зайнятості населення,збільшення надходжень до бюджету, необхідно вирішити ряд питань, що стосуються:розробки і впровадження механізму надання пільг підприємствам які займаютьсяінноваційною діяльністю, надання пільгових кредитів з низькою відсотковоюставкою, зменшення оподаткування інноваційної продукції. Всі ці питання повиннівирішуватися на державному рівні, тому держава повинна відповідати заорганізаційну, фінансову і правову підтримку інноваційної діяльності. Самедержава повинна турбуватися про створення умов для існування і постійногорозвитку інноваційної діяльності. Однак на сьогоднішні у нашій державі відсутня скоординованацілеспрямована діяльність органів державної влади щодо системного комплексузаходів орієнтованих на створення інституційних, науково-технічних,соціально-культурних засад, а також задіяних механізмів і реалізації цихзаходів для підтримки й стимулювання розвитку інноваційних процесів унаціональній економіці. Інноваційний розвиток в Україні передбачає цілеспрямованевикористання в господарській діяльності результатів інтелектуальноїнауково-технічної творчості: винаходів, корисних моделей, виробничих зразків.Ці винахідцькі інновації, як внутрішній двигун виробництва, дають змогуперейти від старої виробничої системи до нової, прискорюючи технологічний таекономічний розвиток держави. Розвиток високотехнологічного сектору економікистає визначальним фактором економічного зростання, адже перехід економіки навиробництво високотехнологічної продукції супроводжується кардинальнимзменшенням рівня матеріалоємності і енергоємності виробництва, зростанняпродуктивності праці та підвищення конкурентоспроможності країни.
Слабкіпозиції на світовому ринку продукції і послуг не відповідають реальному і щедосить потужному науково-технічному потенціалу нашої країни, що свідчить проіснування нереалізованих можливостей з боку українських виробників наукомісткихтехнологій і послуг, а також про недоліки інноваційної і інвестиційної політикидержави. 2.Сучасний стан та оцінка науково-технічного потенціалу України
Конкурентоспроможністьбудь-якої країни базується на здатності її політики та інституціональниходиниць забезпечувати сталий економічний розвиток та підвищення добробутунаселення.
На сьогодні додесятки країн, які мають найвищий, конкурентний статус (глобальний індекс конкурентоспроможності),за оцінками Світового Економічного Форуму, потрапили такі країни, як Швейцарія,США, Сінгапур, Швеція, Данія, Фінляндія, Японія, Канада та Голландія. Всі цікраїни знаходяться на стадії економічного розвитку, який базується наінноваціях та знаннях. Саме знання за останні роки перетворюються увизначальний фактор розвитку країни в умовах посилення глобалізації.
За зведениміндексом економіки знань, який оцінює спроможність країни генерувати,використовувати та розповсюджувати знання з урахуванням підприємницькогосередовища, Україна в 2008 році посіла 51 місце серед 140 країн (задослідженнями Інституту Світового банку). І хоча за такими складовими, як рівеньосвіти (29 місце) та здатність до інновацій (53 місце), Україна має високуоцінку, але неналежно розроблені економічний режим та державне управління (78місце) призводять до гальмування процесу переходу України до більш високогорівня.
З 1995 року країназмогла покращити свій рівень лише на три позиції. Прискорення переходу Українивід другої стадії розвитку, котра базується на ефективності, до третьої —розвитку, який базується на інноваціях та знаннях потребує структурноїперебудови наукової сфери. Першим кроком, який дозволить розпочати виявленняперспективних напрямів інноваційно-технічного розвитку, є аналіз та оцінкапоточного стану науково-технічного потенціалу країни.
Таблиця 1.Чисельність працівників наукових організацій за періоди 2004-2009, осіб
Категорії працівників
наукових організацій 2004 2005 2006 2007 2008 2009
Чисельність працівників
Наукових організацій 173622 170579 160788 155549 149699 143248 З них: Дослідників 85742 85246 80497 78832 77355 75604 Техніків 20861 20266 19748 17988 16783 15978 Допоміжного персоналу 33681 32052 28896 28896 27988 26749 Докторів наук 41114 4180 4390 4390 4459 4456 Кандидатів наук 16983 16961 16989 16989 17145 16891
/>
Рис. 1.Чисельності наукових танауково-технічних працівників в Україні з 1990 по 2008 рр.
/>
Рис. 2. Кількістьнаукових організацій в Україні в період з 1991 по 2008 рр.
Таблиця 2. Обсягивиконаних наукових та науково-технічних робіт протягом 1996-2008 рр.Показники 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Обсяг робіт в фактичних цінах, млн. грн 1111,7 1263,4 1269,0 1578,2 1978,4 2275,0 2496,8 3319,8 4112,4 4818,6 5354,6 6700,7 8538,9 Питома вага робіт в ВВП, % 1,36 1,35 1,24 1,21 1,16 1,11 1,11 1,24 1,19 1,09 0,98 0,93 0,9
Найважливішимкомпонентом науково-технічного потенціалу є кадрова складова, яка являє собоювсі види науково-технічних кадрів, що здатні виробляти та реалізовувати новінауково-технічні, знаходити нові галузі застосування науково-технічнихрезультатів.
Аналіз цієї складовоїпоказав, що в порівнянні з 1990 роком кількість наукових та науково-технічнихпрацівників зменшилася на 70% з 313 тисяч осіб в 1990 році до 94 тисяч — в 2008році (рис.1). Хоча в останні роки ця негативна тенденція не змінюється, алеможна відмітити, що темпи зменшення наукового персоналу знижуються і їхкількість починає стабілізуватися. Дана ситуація не може не здійснитинегативний вплив на подальший можливий науково-технічний та інноваційнийрозвиток країни: зменшення висококваліфікованих наукових кадрів відповіднозменшує можливості виробляти нові знання. Треба відмітити, що в розвинутихкраїнах кількість наукових працівників збільшується в середньому на 2,5—3%щорічно. Якщо розглянути зміни кадрового складу наукових організацій, то тутспостерігається також тенденція до їх зменшення за всіма категоріями:дослідники, техніки, допоміжний персонал, доктор та кандидат наук.
Поряд іззменшенням загальної чисельності науковців можна відмітити значне погіршання їхвікового складу. Тобто частка найбільш активної вікової групи (30—50 років) зменшується.Цей «віковий вакуум» виник протягом кризових 90-х років, колифінансування наукової сфери різко погіршилося, левова частка науковців булазмушена займатися іншою діяльністю і в науку не повернулася.
Попри цінегативні моменти, наявність науковців та інженерів в Україні дослідникамиСвітового Економічного форуму визначено як конкурентну перевагу для подальшогорозвитку країни (рейтинг України в 2009 році за цим показником складає 50 місцесеред 134 країн).
На сьогоднікількість організацій є Україні, які виконують наукові та науково-технічніроботи, складає 1378 одиниць, їх кількість в 2008 році зменшилася до того жрівня, як і в 1991 році (рис. 2). Це свідчить про низький рівень інновативностіекономіки.
Питома вага обсягіввиконаних науково-технічних робіт у ВВП протягом останніх років також постійно зменшується(табл. 2).
Низька інновативністьекономіки України підтверджується тим, що зменшується кількість прикладних дослідженьта розробок в загальному обсязі наукових робіт. Частка прикладних досліджень заперіод з 1996 по 2008 рік зменшилася з 29% до 18% (на 37%), а частка розробок —з 55% до 47% (на 14,5%)
Негативний вплив нарозвиток наукової діяльності України здійснює низький рівень фінансування даноїсфери. Можна стверджувати, що існує пряма залежність між економічним розвитком країнита рівнем фінансування наукових та науково-технічних робіт. Тобто чим більший відсотоквід ВВП країна витрачає на розвиток науки, тим більші темпи економічного розвитку.В Україні цей відсоток є дуже низьким. Протягом останніх років даний показник неперевищує 0,4% до ВВП (в Швеції він становить 3,73%, в Японії — 3.39%), хоча згідноЗакону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» його нормастановить 1.7% .
Треба відмітити, щов світовій практиці для оцінки стану розвитку науково-технічного потенціалу всеширше використовуєтеся такий показник, як витрати на інновації Вважається, що цейпоказник більш комплексно відображає здатність країни до інноваційної діяльності,на відміну від витрат на НДДКР. Крім вказаних витрат, він включає в себе ще витратина дизайн, маркетинг, чисельність зайнятих у науковій сфері, число отриманих патентів,розвиток сфери освіти.
Якщо проаналізувати інноваційну активність вітчизняних підприємств,побачимо, що існує постійне зниження питомої ваги підприємств, що займаютьсяінноваціями, з 18,0% в 2000 р році до 13% в 2008 році — й відповідно зменшеннячастки к промислових підприємств, що займаються впровадженням інновацій. Так, в2008 році така питома вага складала 10,8% (в 2000 році — 14,8%). Дана ситуаціяє загрозливою для я економіки України з огляду нате, що глобалізаційні процесиє вимагають постійного підвищення конкурентоздатності, а в ключовим моментомпідвищення конкурентоспроможності, і як відомо, є саме впровадження інноваційрізного виду.
Крім цього, серед тих інновацій, що впроваджуються, основний наголосробиться на освоєння виробництва нових виробів, хоча зараз пріоритетнимзавданням перед економікою країни і стоїть розробка нових технологічнихпроцесів, а особливо ресурсозберігаючих. Хочемо відмітити, що основнимиджерелами фінансування технологічних інновацій на промислових підприємствах євласні джерела. Державна частка фінансів в цьому процесі дуже незначна — нарівні 2,8—3,0%. На цей час в Україні зареєстровано близько 300 технологій,розроблених повністю або частково за рахунок бюджетних коштів.
Хоча в країні й створюється значна кількість зразків конкурентоспроможноїпродукції та сучасних технологій, інформація про дані технології надаєтьсякерівникам підприємств та потенційними інвесторам, але їх використання всуспільному виробництві дуже обмежене. Це свідчить про нескоординованість дійорганізацій, що займаються науковими розробками та реальними потребамивітчизняних підприємств у нових технологіях.
Розвитокінноваційного потенціалу країни також характеризується наявністю інноваційноїінфраструктури. Необхідно відмітити, що на даний момент часу стан сформованоїінноваційної інфраструктури є незадовільним. На кінець 2008 року в Україні діялолише 24 інноваційних центри, 28 науково-навчальних центрів, 11 інноваційних бізнес-інкубаторів,5 центрів Інновацій та трансферту технологій, 23 центри комерціалізації інтелектуальноївласності, 21 науково-впроваджувальне підприємство, 19 регіональних центрів науково-технічноїта економічної інформації, 10 інноваційно-технологічних кластерів.
Отже, незважаючи,ще на доволі високий науково-технічний потенціал, ринок високотехнологічнихпродуктів в Україні залишається майже на нульовому рівні.
Які ж причиницього явища, що заважає розвитку високих технологій в Україні, адже нашадержава у складі СРСР мала доволі високі позиції у розвитку новітніхтехнологій, і на сьогоднішній день у нас ще залишилась потужна базанауково-технологічного потенціалу.
Любов Федулова устатті «Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України,виділяє такі проблеми, що перешкоджають ефективному розвиткувисокотехнологічних ринків України:
1. Відсутністьпозитивних зрушень у галузевій структурі української економіки;
2. Відсутністьмеханізмів правового регулювання високотехнологічного сектору економіки;
3.Недостатняконкурентоспроможність на зовнішніх ринках українських технологій;
4. Обмеженість доступу приватного капіталу до високотехнологічногосектору економіки України. Зокрема, левова частка підприємств авіаційної таракетно-космічної галузей, галузей точного приладобудування, радіоелектроніки,обчислювальної техніки належать до об'єктів державної форми власності. Черезвідсутність вітчизняного й іноземного приватного капіталу в статутних фондахпідприємств обмежується доступ високотехнологічних підприємств до фінансовогоресурсу та ефективного менеджменту;
5. Відсутність системи венчурного фінансування не дозволяє консолідувативнутрішні ресурси для спрямування у високотехнологічні галузі… Риноквенчурного капіталу в Україні становить близько 400 млн. дол. США. Дляпорівняння в Росії, де діють 60 власних венчурних фондів, сума венчурнихінвестицій перевищує 5 млрд., дол. США);
6. Низькаактивність вітчизняних підприємств у створені на договірній основівисокотехнологічних об'єднань для реалізації окремих науково-виробничихпроектів за участі українських підприємств та провідних компаній інших країн.Серед них можна виділити лише ті, що працюють в авіаційній та.ракетно-космічній галузях (наприклад, українсько-російські СП „Міжнароднийавіаційний проект АН-140“ „Міжнародний авіаційний проект АН-148“;українсько-російсько-казахстанський консорціум (ЗАО) „Космотрас“.
7. Відсутністьсистеми податкових стимулів впровадження нових технологій.
Інтеграціянауково-технічної сфери в процеси економічної і соціального розвиткусуспільства означає формування системи інститутів, які створюють могутні силидля нововведень, що сприяють створенню ринків наукомісткої продукції.Формування національної науково-технічної моделі розвитку передбачає створенняінноваційної інфраструктури. Ця структура в Україні представлена лише однимтипом інституційних інститутів – технопарками.
Технологічніпарки є найбільш адаптованою організаційною формою: вирішують широке колорегіональних і науково-технічних і соціальних проблем, вони поєднуютьуніверситетів, науково-дослідних та промислових організацій.
В Україніформування даної системи почалося у 200 році, станом на 2009 рік загальначисельність технопарків складала 16 із низ 12 зареєстрованих.
Короткий аналізпроцесу становлення цих інноваційних структур в Україні засвідчує зниження насьогодні динаміки їх розвитку, хоча практика роботи технопарків підтверджує їхдоцільність в інноваційній діяльності.
Станом на 2008-2009р. в Україні було зареєстровано 9 проектів технопарків.
Перелік чинних проектів, що реалізуються за пріоритетниминапрямами діяльності технологічних парків, що включені до державного реєстру(Додаток1).
У рамках виконання інвестиційної і інноваційноїдіяльності технологічними парками України з 2000-2008 рік обсяг реалізованоїінноваційної продукції складав 11,8 млрд. грн. За 2008 рік загальний обсягреалізованої інноваційної продукції складав 851,5 млн. грн., що на 1705,7 млн.грн. менше порівняно з 2007 роком. Динаміка зменшення обсягів реалізованоїінноваційної продукції свідчить про припинення державної підтримкитехнологічних парків.
У рамках дії спеціального режиму діяльностітехнологічних парків в 2008 році було перераховано 1,5 млн. грн., коли у 2007р.– 30 млн. грн., при цьому було створено 222 робочих місця. Різка змінадіяльності технопарків пояснюється прийняттям закону Про внесення змін до ЗаконуУкраїни „Про Державний бюджет на 2005 рік“ в наслідок чого булоскасовано непряму підтримку технологічних парків у вигляді податкових пільг, щоі порушило виконання затверджених інноваційних проектів. 3.Заходи, щодо покращення стану науково-технічного потенціалу України
Стосовно участідержави в розвитку науково-технічного та інноваційного розвитку країни, можемовідмітити, що було розроблено ряд законодавчих та нормативних актів, щорегулюють наукову та інноваційну діяльність, проводяться державні конкурсинаукових та науково-технічних проектів; розроблена державна цільованауково-технічна та соціальна програма „Наука в університетах“,надаються державні премії та стипендії в галузі науки та техніки, надаютьсягранти для підтримки наукових розробок молодих вчених, розробляються програминауково-технічного та інноваційного розвитку тощо.
На сьогодні середосновних стратегічних орієнтирів політики уряду є: економічне стимулюваннястворення конкурентоспроможних виробництв промисловості, трансферу технологійта інноваційної діяльності; побудова сучасної конкурентоспроможної економіки наоснові інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямуванняфінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі. Нажаль, неналежне виконання законодавчою та виконавчою гілками влади положеньзаконів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку наукової таінноваційної діяльності, а також його часті зміни гальмують цей процес.
Щодо проблемитрансферту технологій – рухтехнології з використанням яких-небудь інформаційних каналів від одного їїіндивідуального або колективного носія до іншого. Трансферт технологій єважливим засобом здійснення інноваційного процесу, інструментом комерціалізаціїтехнологій.
Для Українихарактерним на сьогодні є вкрай незадовільні показники патентно-ліцензійноїдіяльності. В Україні технологічний трансферт є прерогативою приватнихкомпаній, але держава часто додатково контролює його, наприклад розповсюдженнязапатентованих технологій, які становлять державну таємницю.
Для реформуваннята перспективної розбудови національної патентної системи України Егоров ІгорЮрійович пропонує скористатися досвідом США, Хоча, на мою думку проблеми, щобули у цій сфері у минулому в США повністю не відповідають сучасним реаліямУкраїни, але потрібно прийняти хоча б якісь заходи, а потім на практиці їхвдосконалити.
Заходиреформування патентної системи України відповідно до аналогічних систем усвіті:
· Незалежнеоцінювання патентів третьою стороною;
· Стимулюваннянадання чіткої інформації про зміст патенту з боку заявника;
· Скороченнякількості спірних патентів;
· Чіткевизначення можливого збитку, обмежуючи його обсягами безпосередньогоекономічного збитку, а не того, що пов'язаний з розмірами потенційного ринку.
Щодо розвитку івдосконалення найбільш ефективних організаційно-економічних форм інтеграціїнауки і виробництва як в світі, так і в Україні, а саметериторіально-виробничих і наукових комплексів – технопарків.
Згідно з думкоюПокотилової В. І. державою повинні надаватися цільові субсидії для технопарків:
· Звільненнявід ввізного мита при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічнихпарків нового устаткування, обладнання та комплектуючих, які не виробляються вУкраїні.
· У виглядіподатків на прибутки одержаного при реалізації прибутків технопарків.
· Податковоговекселя на суму податкового забов’язання, що нараховується при імпорті нового устаткування такомплектуючих.
· Вдосконаленнянормативно-правової бази.
Розв’язання проблеми розвиткунаціонального науково-технічного потенціалу передбачається шляхом комплексногота системного виконання таких завдань:
Ø Забезпеченняінноваційної спрямованості освіти;
Ø Підвищеннярезультативності вітчизняного сектора наукових досліджень і розробок з метоюпосилення його ролі у забезпеченні інноваційного розвитку економіки;
Ø Забезпеченнярозширеного відтворення знань на основі інтеграції ВНЗ, академічних тагалузевих наукових установ;
Ø Забезпеченнярозвитку системи фінансово-кредитної підтримки реалізації конкурентоспроможнихнауково-технічних програм;
Ø Забезпеченнярозвитку виробничо-інноваційної інфраструктури;
Ø Створенняумов для трансферту технологій та покращення ефективності охорони правінтелектуальної власності;
Ø Управліннявідповідно до норм ЄС та СОТ прозорого механізму стимулювання та державноїпідтримки впровадження науково-технічної та інноваційної діяльності суб’єктівгосподарювання;
Ø Упровадженняефективного механізму державно-приватного партнерства, спрямованого надосягнення високого рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції насвітовому ринку в окремих секторах наукового виробництва переважна на основівпровадження вітчизняних технологій;
Ø Забезпеченнязахисту і підтримки вітчизняного виробника;
Ø Формуванняпозитивного ставлення до інновацій у суспільстві;
Ø Забезпеченнярозвитку ефективної інформаційно-аналітичної та експерино-консалтинговоїінфраструктури інноваційної діяльності;
Ø Розвитоккадрового потенціалу в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності,боротьба з проблемою „відпливу умів“ з України до розвинених країн,шляхом впровадження ефективних соціальних гарантій з сторони державипрацівникам науково-технічної сфери.
науковийтехнічний економічний україна
Висновок
Отже, аналізосновних складових науково-технічного потенціалу України показав, що насьогоднішній день в нашій державі існують серйозні проблеми пов’язані знестачею висококваліфікованих кадрів, недостатнім, я б навіть сказав мізернимпорівняно з розвиненими країнами фінансування науково-технічної сфери, такожнегативним явищем в розвитку нашого інноваційного потенціалу є незацікавленістьсамих фірм і підприємств у вироблені нових знань та застосування їх напрактиці, зменшення кількості інноваційно-активних підприємств та гальмуваннярозвитку високотехнологічних галузей промисловості.
Негативниммоментом є те, що заходи, які здійснюються для покращення даної ситуації не єкомплексними та систематичними, а здебільшого поодинокими.
Існує дужеслабкий зв'язок між освітою, наукою, державою та бізнесом в процесі побудовифундаменту для подальшого науково-технічного розвитку.
Попри, ще доволізначний, хоч не такий уже й потужний який би хотілося науково-технічнийпотенціал України, який ми отримали у спадок після розпаду СРСР, на даномуетапі глобалізації економіки наші технології доживають останні дні, тому нанайвищому рівні, незважаючи на кризу потрібно негайно вживати заходів, щодорозвитку нашого інноваційного потенціалу.
Вкладення коштівв науку на сьогодні є найвигіднішою інвестицією, уже сьогодні з боку органівдержавної влади потрібно створювати і вводити комплексні, цілісні ісистематизовані програми розвитку високотехнологічного сектору економіки.
А саме необхідностворити систему зв’язків між інноваційними розробками і впровадження їх напрактиці через створення сприятливих економічних умов для діяльностітехнопарків, потрібно подолати проблему технологічного трансферту, приділятиувагу вітчизняним інноваційним розробкам, а не давати можливості іншим країнамзаробляти на наших винаходах і найголовніше створити умови для науковців, щобзапобігти їх еміграції.
Списоквикористаних джерелПеріодичні видання:
1. Состояниеи развитие высокихтехнологий в Украине / Д. Л. Старокадомский //Наука та інновації.– 2009 — №5. – с. 86.
2. Впливнауково-технічного прогресу на економічне становище держави / В. М. Порохня // Держава та регіони. – 2006 — № 5 -.248-251.
3. Аналізнауково-технічного та інноваційного потенціалу України / О.О.Григор //інвестиції: практика та досвід. –2010 — №4 – с. 20-22
4. Тенденціїрозвитку високотехнологічного сектору економіки України / Л. Федулова // Економіст. -2009-№1 –с.32-36.
5. Технологічніпарки України: стан, проблеми та перспективи розвитку/ В. І. Покотилова // Інвестиції: практика та досвід-2009. — №19 – с. 21-23.
6. Проблемитехнологічного трансферту та шляхи їх подолання в Україні / І. Ю.Єгоров, В.О.Чехун В.Ю. Грига // Проблеми науки.-2008. №12 с 15-24.Нормативно-правові акти:
7. ЗаконУкраїни „Про наукову і науково-технічну діяльність“.
Режим доступу – http//zakon.rada.gov.ua/
Програми Уряду:
8. Програмадій Уряду – новації у сфері науки, інновацій та та трансферту технологій // Вісник УкрІНТЕL. -2008. №1 (01).
Web-сайти:
9. Офіційнийсайт Міністерства освіти і науки України
Режим доступу: www.mon.gov.ua/main.php?query=science/innovation/perelik
Додаток1
Перелік чинних проектів, щореалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, щовключені до державного реєстру2010 р.N Назва проекту технопарку Виконавець
Технологічний парк „Вуглемаш“ 1. Створення сучасного промислового комплексу з виробництва мінераловатних виробів на основі новітніх технологій та обладнання ТОВ „ДАНКО-ІЗОЛ“
Технологічний парк „Інтелектуальні інформаційні технології“ 2. Розробка і впровадження нової комплексної автоматизованої технології та інформаційно-технічного забезпечення по переробці вторинних сировинних ресурсів, їх повної екологічно чистої утилізації з отриманням корисних продуктів і теплової енергії на основі нового способу високошвидкісного піролізу ТОВ „ЕКОКОМІНВЕСТ“
Технологічний парк „Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка“ 3. Розроблення технології виготовлення, організація промислового випуску високоефективних енергозберігаючих компактних люмінесцентних ламп ТОВ „Газотрон-Люкс“ 4. Розробка та створення промислової технології виробництва оптоелектронних приладів на основі з'єднань А3В5» ЗАТ «Науково-виробничий концерн „Наука“, м. Київ 5. Організація в Україні гнучкого автоматизованого виробництва електронних виробів (телевізорів з новим типом кінескопів, МП-3-плеєрів, офісних терміналів) ЗАТ „Інтелектуальні технології — ІТ“
Технологічний парк 6. Розробка і впровадження у виробництво нової техніки та технологій спеціалізованих рослинних жирів з новими функціональними властивостями ТОВ 7. Створення новітнього устаткування та розробка технології маловитратного виробництва титану, інших спеціальних металів і сплавів на основі вакуумної електронно-променевої плавки ТОВ 9. Розробка і впровадження у виробництво технології по збагаченню залізовмісних відходів гірничо-металургійних підприємств з одержанням концентрату
ТОВ „Науково-виробниче підприємство “Гонта-Технологія» 10.
Створення та освоєння серійного виробництва газопаротурбінних установок «ВОДОЛІЙ» потужністю 4 — 25 МВт для виробництва механічної, електричної та теплової енергії ДП «НВК газотурбобудування „Зоря“-»Машпроект"
Технологічний парк "Інститут монокристалів" 11. Розробка технології, організація виробництва та випуск багатошарових ресурсозберігаючих широкоформатних коекструзійних плівок та термостабілізованих пакувальних матеріалів ВАТ «Укрпластик» 12. Розробка енергозберігаючих високоефективних мікрохвильових технологій та обладнання для концентрування і зневоднення рідин та знезараження речовин, матеріалів, виробів і організація дослідно-промислового виробництва
ЗАТ «Технологічний парк „Інститут монокристалів“ 13. Розробка та впровадження у виробництво нових імпортозаміщуючих готових лікарських засобів ВАТ „Фармак“
Технологічний парк » Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона" 14. Розробка синергетичних агломерованих флюсів, технології їх виготовлення та організація промислового виробництва ВАТ «Запоріжсклофлюс»
Технологічний парк "Інститут технічної теплофізики" 15. Ліквідація загазованості та запобігання загостренню екологічної ситуації в м. Бориславі шляхом запровадження дослідно-промислових установок утилізації газів, що викидаються в атмосферу, з використанням природоохоронних та ресурсозберігаючих технологій ТОВ Науково-виробнича компанія «Східно Європейський Енергетичний Союз»
Технологічний парк «Яворів» 16. Методи і геоінформаційні технології дистанційного моніторингу природних ресурсів України Національний університет «Львівська політехніка», ПП «Земсервіс»
Технологічний парк «Текстиль» 17. Розробка та впровадження новітніх технологій вироб-ництва та обробки технічних тканин з наданням покра-щених фізико-механічних властивостей для подальшого виготовлення якісних гумовотехнічних виробів ТОВ «Корпорація „Гуматекс“,