Реферат
На тему: «Капітал і виробничі фонди»
1.Сутність капіталу, його класифікація
Під капіталом розуміють суму коштів,необхідних для започаткування та здійснення будь-якої підприємницькоїдіяльності (бізнес-процесів).
Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобіввиробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спрямовується назалучення робочої сили, утворює змінний капітал.
В залежності від мети використання та характерукругообігу капіталу постійний капітал розподіляється на:
1. Основний капітал – частина постійного капіталу, яка складається звартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.
2. Оборотний капітал – частина постійного капіталу, яка витрачаєтьсяна придбання предметів праці та оплату праці найманої робочої сили.
За джерелами формування капіталпідприємства поділяється на:
1. Власний капітал – капітал, створюваний переважно за рахунокнерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за відрахуванням сплаченихподатків, відсотків за кредит і дивідендів, який зазвичай включає статутний,пайовий та резервний фонди підприємства.
2. Позиковий (залучений) капітал – капітал, сформованийна тимчасовій основі у вигляді довгострокової та (або) короткострокової позики,яка залучається у формі банківського кредиту.
Класифікацію капіталу представлено у виглядіструктурної схеми (рис. 6.1).
Матеріально-речовинне відтворення праці людей тапевних засобів виробництва в процесі їх взаємодії утворює виробничі фондипідприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Основні фонди визначають характерматеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.
Зростання й удосконалення засобів працізабезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивностіпраці виробничого персоналу підприємства.
/>
2. Поняття і класифікація основних фондів
Основніфонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесітривалий час (понад один рік), не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів,мають вартість, не меншу від встановленої державою межі, і переносять її навартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.
Основніфонди поділяються на виробничі і невиробничі.
Основнівиробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства.Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесівиробництва, задовольняючи соціальні (побутові, житлові, культурні, медичні)потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичнізаклади, заклади громадського харчування, спортивні установи та ін.
Засвоїм речовим складом, термінами служби, функціональною роллю в процесівиробництва основні фонди є неоднорідні.
3.Класифікація основних фондів за виробничим призначенням
Залежновід функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, воникласифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:
1.Будівлі – корпуси цехів, адміністративно-господарські побудови, склади, кладовітощо.
2.Споруди – інженерно-технічні об'єкти: нафтові і газові свердловини, насосністанції, тунелі, очисні споруди, мости, стволи шахт, водонапірні башти та ін.
3.Передавальні пристрої – засоби, за допомогою яких передаються всі види енергії(електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих машин:електромережі, паро-, водо-, газо-, нафтопроводи.
4.Машини і обладнання поділяються на:
– силовімашини і обладнання (котли, дизелі);
– робочімашини і обладнання (верстати, преси, агрегати);
– вимірювальніта регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання;
– обчислювальнатехніка.
Найважливішаскладова – робочі машини і обладнання; вони безпосередньо впливають на предметипраці, змінюючи їх.
5.Транспортні засоби – враховуються засоби внутріце-хового, міжцехового,міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари,автонавантажувачі тощо.
6.Інструмент – механізовані та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні,ріжучі, а також різного роду пристосування – лещата, патрони, кондуктори та ін.
7.Виробничий інвентар – інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі,робочі столи.
8.Господарський інвентар – предмети канцелярського і господарського призначення –канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпеченнясанітарного стану тощо.
Згідноз Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні, зокрема Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» для цілейбухгалтерського обліку, основні засобі класифікуються за такими групами:10 Основні засоби 101 Земельні ділянки Усі види діяльності 102 Капітальні витрати на поліпшення земель 103 Будинки та споруди 104 Машини та обладнання 105 Транспортні засоби 106 Інструменти, прилади та інвентар 107 Робоча і продуктивна худоба 108 Багаторічні насадження
основний фонд виробничий потужність
4.Виробнича структура основних фондів, чинники, що впливають на неї
Виробнича(технологічна) структура основнихфондів – цеспіввідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості. Часто цюструктуру розглядають як співвідношення активної \ пасивної частини основнихфондів.
Доактивної частини належать основні фонди, що беруть безпосередню участь увиробничому процесі (машини, устаткування, інструменти, прилади, пристроївимірювання тощо).
Допасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечуютьнормальні умови для здійснення процесу виробництва.
Прогресивноює така структура основних фондів, де частка активної частини зростає.
Галузеваструктура основних фондів характеризується співвідношенням питомої вагиосновних фондів різних галузей до їх загальної вартості.
Віковаструктура основних фондів – це співвідношення основних фондів різнихвікових груп у їх загальній вартості.
Найчастішевиділяють такі вікові групи основних фондів:
1)нові основні фонди, терміном експлуатації до 5 років;
2)5–10 років;
3) 10–15років;
4) 15–20років;
5)старі основні фонди, терміном експлуатації понад 20 років.
Увисокотехнологічних галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі,можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.
Облікосновних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.
Натуральніпоказники (площа, об'єм, потужність, продуктивність обладнання, кількістьодиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності,розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т.д.
5. Облік і оцінка основних фондів
Вартіснаформа обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулюваннясобівартості продукції.
Оцінкуосновних фондів здійснюють залежно від:
– моментупроведення оцінки;
– стануосновних фондів.
Залежновід моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:
1. Первіснавартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання івзяття на баланс.
Первіснавартість складається з таких витрат (згідно з Положенням (стандарту)бухгалтерського обліку 7):
– суми,що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбанняосновних фондів);
– реєстраційнізбори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку зпридбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;
– сумиввізного мита;
– суминепрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщовони не відшкодовуються підприємству);
– витратизі страхування ризиків доставки основних фондів;
– витратина встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;
– іншівитрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, в якомувони придатні для використання із запланованою метою.
Первіснабалансова вартість об'єкта основних фондів (Вп) може бути в загальному виглядіпредставлена формулою:
Вп =Ц+З+С+М, грн.,
де Ц –ціна обладнання, грн.;
З – збори,мита, непрямі податки, грн.,
С – витратина страхування ризиків, грн.;
М – витратина установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн.
2.Відновна вартість – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовахвиробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але засучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексаціюпервісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.
Відновнувартість основних фондів (Вв) можна представити:
Вв = />, грн.,
де />Пп – середньорічний процентприросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;
t – кількістьроків експлуатації основних фондів до моменту визначення відновної вартості.
УНаціональних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один видоцінки основних фондів – справедлива вартість. Це – первісна вартістьосновних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт можебути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентниминезалежними сторонами.
Справедливоювартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів,яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такоїоцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновноювартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальноювартістю основних фондів.
Залежновід стану основних фондів вони оцінюються за:
1)Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).
2)Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єктосновних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумоюзношення.
3)Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації,спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістюпідприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на балансіншому підприємству.
Залишковувартість основних фондів можна представити формулами:
В'п=Вп-t*А,грн.,
В'в=Вп – t*А, грн.,
де ВпВв – відповідно, початкова первісна і відновна вартості, грн.
6.Види і показники зношування основних фондів
Упроцесі експлуатації основні фонди піддаються зношуванню.
Зношування – це втратаосновними фондами своєї вартості. Розрізняють два види зношування – фізичне іморальне.
Фізичнезношування – це втрата основними фондами своїх споживчих властивостей,внаслідок чого вони перестають задовольняти вимогам, які до них ставляться.
Фізичнезношування може мати місце внаслідок експлуатації основних фондів у результатіспрацювання деталей, вузлів, блоків, а також у процесі їх бездіяльності ітривалого зберігання в результаті дії зовнішнього середовища (атмосфернівпливи, корозія).
Нафізичне зношування впливають дві групи чинників:
1)якість самих основних фондів (визначається досконалістю конструкції виробу,дотриманням технологічної дисципліни у процесі його виготовлення, якістюкомплектуючих та матеріалів);
2)умови експлуатації основних фондів (ступінь завантаження, якість і своєчасністьтехнічного догляду та ремонтів, режим роботи, захищеність від впливу вологості,тиску тощо).
Фізичнезношування основних фондів може бути усувне, яке ліквідовується шляхомпроведення ремонтів різної складності, аж до капітальних, та неусувне, якепризводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації.
Міриломфізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношування основних фондів (Кф знош),який можна обчислити:
Кфзнош = /> або Кф знош = />,
деВкапрем – вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;
Асум –сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношування), грн.;
01
Фізичнезношування у відсотках можна обчислити за формулою:
Кфзнош = />%,
деТф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.
Моральнезношування – це передчасне (до закінчення строку фізичної служби)обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основнихфондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивнихзасобів праці (моральне зношування другого роду).
Моральнезношування І роду викликане підвищенням продуктивності праці у тих галузях,які виготовляють засоби праці; виробництво у них відбувається з меншимизатратами і вони дешевшають.
Міриломморального зношування І^оду є коефіцієнт морального зношування І роду (Кморзнош 1). Його можна обчислити:
Кморзнош 1 = />
Моральнезношування II роду – це часткова втрата основними фондами своєї вартості врезультаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці. В такомувипадку старі основні фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їхвикористання стає економічно невигідним. Величина цього зношування буде різноюу різних споживачів даного виду основних фондів і тому немає можливостіврахувати величину морального зношування II роду. Цей вид зношування можначастково усунути шляхом модернізації основних фондів.
Загальнийкоефіцієнт зношування основних фондів (Кзнош заг) визначається:
Кзношзаг = 1 – (1-Кф знош) * (1 – Кмор знош 1)
7. Поняття амортизації основних, норми амортизації
Процесвідшкодовування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація – це перенесеннявартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повноговідновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох роківексплуатації балансової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахуваннявідносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фондпідприємства, який і використовується для відновлення основних фондів.
Дляздійснення процесу амортизації, встановлення норм амортизації і розрахункуамортизаційних сум основні фонди поділяються на чотири групи:
група1– будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої (в тому числіквартири, міста загального користування); норма амортизації її – 2%
група2– транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електромеханічніприлади та інструменти, офісне обладнання, пристрої, які належать до них; нормаамортизації її – 10%
група3– інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1,2,4. При віднесенні фондів дояких-небудь з цих груп, необхідно керуватися державним класифікатором України«Класифікація основних фондів», затверджений 14.08.97 Державним комітетомУкраїни по стандартизації і метрології з наступними змінами та доповненнями.норма амортизації її – 6%
група4 – виникла з 1.01.2003. ЕОМ, інші машини для автоматичної обробкиінформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними ср-ва зчитування абопечаті інформації, інші ІС, телефони, мікрофони, рації, які перевищуютьвартість 1000 грн. норма амортизації її – 15%
Механізмамортизації передбачає застосування передбачених законодавством України нормамортизаційних відрахувань.
Нормаамортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношеної частиниосновних фондів.
Норма амортизації (На) визначається іззалежності:
На= />100%,
де Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;
Тсл – термін служби основних фондів (амортизаційнийперіод), років.
Норми амортизації повинні бути економічно обґрунтованими і при їхрозрахунку має бути правильно визначений термін корисної експлуатації основнихфондів. Він встановлюється підприємством при зарахуванні засобів праці набаланс і призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови,консервації.
При визначенні строку корисного використання (експлуатації)основних фондів слід враховувати:
•очікуване використання об'єкта підприємством із врахуванням йогопотужності або продуктивності;
•фізичне та моральне зношування, що передбачається;
•правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта таінші фактори.
8. Методи амортизації основних фондів.
Терміни корисного використання основних фондів можуть змінюватисяв разі зміни очікуваних економічних вигід від їх використання. В цьому випадкуамортизація нараховується, виходячи з нового терміну корисного використанняосновних фондів.
Для здійснення економічно вигідного процесу нарахуванняамортизації важливо правильно вибрати метод амортизації. прямолінійний
__ Методи прискореної амортизації/> (рівномірний) зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості - кумулятивний > виробничий
Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічнеперенесення на собівартість продукції однакової частини вартості основнихфондів протягом усього терміну їх служби.
Сума амортизації (А) визначається як добуток первісної балансовоївартості об'єкта основних фондів та норми амортизації (На):
А = />
Цей метод має той недолік, що перенесення вартості основних фондівздійснюється рівномірно, а використовуються вони нерівномірно (поломки,простої, неповне завантаження тощо).
З метою пожвавлення процесу відтворення основних фондів та захистунагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємствам дозволеноздійснювати прискорену амортизацію основних фондів. Ці методи даютьзмогу протягом першої половини терміну корисного використання основних фондіввідшкодувати 60–70% їх вартості в результаті застосування підвищених нормамортизації.
Метод зменшення залишкової вартості передбачаєвизначення амортизації, за яким річна сума амортизації визначається як добутокзалишкової вартості основних фондів на початок звітного року або первісноївартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації,яка визначається за формулою:
На = 1- />
де п – термін корисного використання основних фондів (Тот),років.
Суть методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому,що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єктана початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахуванняамортизації та річної норми амортизації, яка використовується при рівномірномунарахуванні амортизації, і подвоюється (Напілв).
Для визначення норми амортизації для будь-якого t-го року (Наt) служби устаткування за цим методом можна скористатися формулою:
На t = Напілв * (/>)t-1, %
де Напідв. – підвищена (подвоєна) норма амортизації, %;
І – рік служби устаткування, за якийнараховується амортизація.
Кумулятивний метод характеризується більшвисокими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду іпоступовим їх зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизаціїцим методом здійснюється в декілька етапів:
1. Додаються числові значення років служби об'єкта основнихфондів; наприклад, при шестирічному терміні служби:
1+2 + 3+4 + 5 + 6 = 21 – кумулятивне число.
і розміщуються у зворотному порядку: /> –кумулятивні коефіцієнти
3. Обчислюються річні суми амортизації як добуток вартості, якаамортизується, і кумулятивного коефіцієнта.
При використанні цього методу за першу половину термінуексплуатації основних фондів замортизовується більш як 65% їх вартості.
Виробничий метод амортизації передбачає, що річна сумаамортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт,послуг) (Qфакт) та виробничої ставки амортизації (СА):
А = Qфакт * СА, грн.,
СА = />
де Qплан – загальний обсяг продукції (робіт, послуг), якийпідприємство очікує виробити із використанням об'єкта основних засобів, грн.
Підприємства в Україні можуть застосовувати норми і методи нарахуванняамортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством. Згідно зчинним законодавством амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожноюіз трьох згаданих груп основних фондів. Суми амортизації звітного періодувизначаються множенням балансової вартості групи основних фондів напочаток звітного періоду (Ба) на відповідну норму амортизації:
А = />
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) –А(а-1)
де Б(а) – балансова вартість групи основних фондів на початокперіоду, що передував звітному, грн.;
П(а-1) – сума витрат на придбання основних фондів, їхкапітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшень протягомперіоду, що передував звітному, грн.;
В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондівпротягом періоду, що передував звітному, грн.;
А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих уперіоді, що передував звітному, грн.
Річні і відповідно квартальні норми амортизації законодавствомустановлені такі:
група 1 -10%; 2%
група 2 – 40%; 10%
група 3 – 24%; 6%
група 4 – 60%; 15%
Метод амортизації обирається підприємством самостійно ізврахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від йоговикористання, він може переглядатись у разі зміни очікувань від використанняосновних фондів.
Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця,наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства із сезоннимхарактером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періодуроботи підприємства у звітному році.
Місячна сума амортизації (крім виробничого методу) визначаєтьсяділенням річної суми амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного замісяцем, в якому об'єкт основних фондів став придатним для корисноговикористання.
У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичномузношуванню. Це зношування відбувається нерівномірно, оскільки основні фондискладаються зі значної кількості елементів, виготовлених з різних за якістюматеріалів.
9. Ремонт основних фондів, види ремонтів та їх фінансування
Ремонт основних фондів – це відновленняфізичного зношування окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей) іпідтримання основних фондів у працездатному стані протягом всього терміну їхслужби.
За економічним змістом ремонти поділяються на:
•поточний;
•капітальний;
•відновний.
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, щопринципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Він маєхарактер дрібних налагоджувальних робіт, не відновлює основних фондів, а лишепідтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтворення.
Капітальний ремонт породжується закономірним зношуваннямосновних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційниххарактеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під часкапітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або відновлюють вузли,конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, потребує значнихкоштів і трудових затрат; здійснюється через порівняно великі проміжки часу.
Відновний ремонт – особливий вид ремонту основних фондів, щопороджується їх зруйнуванням внаслідок стихійних лих, тривалої бездіяльності.
На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічними ознакамидосить важко, оскільки неможливо знайти чітку межу між самим ремонтом івідтворенням, затратами на збереження і затратами на відновлення. Тому в основуподілу ремонтів на види кладуть організаційно-технічні ознаки: складність,періодичність, обсяг робіт, місце проведення ремонту тощо.
За цими ознаками ремонти поділяються на:
•капітальний (повна розбірність агрегатів, заміна певнихвузлів, проводиться у спеціалізованих цехах, часто супроводжуєтьсямодернізацією);
•середній (проміжний між капітальним і малим, розбірністьосновних фондів сягає близько третини, проводиться частіше, ніж капітальний);
•малий (часткова розбірність, виконується на місціосновними робітниками, або робітниками ремонтних служб, заміні підлягають небільше 15% деталей, найменший за обсягом і складністю).
Загальна вартість ремонтів (Врем) певного видуобладнання за рік обчислюється за формулою:
Врем = Взам елем +В зар плат, грн.,
де Взам елем – вартість замінюваних елементів на проведенняремонтів, грн./рік;
Взар плат – витрати на заробітню плату при проведенні ремонтів,грн./рік;
Взам.елем = В1елем * Крем * Y, грн./рік,
де В 1 елем – вартість одного замінюваного елемента(середньозважена величина), грн.;
Крем – кількість ремонтів протягом року;
Y – коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.
Крем = />,
де Ф'д – дійсний фонд часу роботи обладнання протягомроку при однозмінній роботі, год.;
t напр – час напрацювання на відмову (час від однієї відмови донаступної), год.
t напр. = />, год.,
де I – середня частота відмов у рік.
Взар плат = t рем * Сгод рем * Крем * (1+/>/>),грн./рік,
де t рем – витрати часу на один ремонт, год.;
Сгод рем – середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника,грн./год.;
ПСЗ – процент відрахувань на соціальні заходи.
Витрати на проведення різних видів ремонтів по-різному відносятьсяна витрати виробництва.
Витрати на поточний ремонт є постійними і відноснорівномірними протягом всього періоду експлуатації основних фондів. їх відносятьдо поточних витрат і включають у собівартість продукції.
Витрати на капітальний ремонт є значно більшими іодноразовими. Вони визначаються заздалегідь і відносяться на собівартістьпродукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двомапослідовними капітальними ремонтами. Витрати на капітальний ремонт, якізабезпечують поліпшення стану основних фондів (продовжують термін служби,підвищують продуктивність), збільшують балансову вартість основних фондів.
Витрати на відновний ремонт фінансуються зарахунок державного резервного фонду і за характером та обсягом робіт йоговідносять до капітального будівництва.
Просте відтворення основних фондів забезпечуєтьсяамортизаційними відрахуваннями, а розширене – шляхом здійсненнятехнічного переоснащення, реконструкції та розширення діючого підприємства і новогобудівництва.
Технічне переоснащення передбачає здійсненнязаходів щодо впровадження нової техніки і технології на окремих дільницях,механізації і автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, якіздійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширеннявиробничих площ.
Реконструкція – це суттєве технічне вдосконалення і оновленняосновних фондів, перевлаштування виробництва; здійснюється за єдиним проектомраз у 5–10 років.
Розширення підприємства – це спорудження других інаступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій,допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.
10.Показники використання основних фондів
/>Нове будівництво – будівництвопідприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремимзатвердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшенняпотужності.
Ефективністьвикористання основних фондів характеризується рядом показників, якіподіляються на загальні і часткові.
Основниміз загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв):
Фв = />, грн.,
/>/>де Q – обсяг товарної(валової, чистої») продукції підприємства за рік, грн.;
Sс – середньорічнавартість основних фондів підприємства, грн.
Оберненимпоказником до фондовіддачі є фондоємкість (Фм), грн.
Фм = />, грн.
Фондоозброєністьпраці (Фо) обчислюється за формулою:
Фо = />, грн.,
де Ч –середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.
Середньорічнавартість основних фондів (Sс) обчислюється за формулою:
Sс =Sпоч. + Sвв */> – Sвив */>, грн.,
деSпоч. – вартість основних фондів на початок року, грн.;
Sвв –вартість введених протягом року основних фондів, грн.;
Твв –кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введеніосновні фонди;
Sвив –вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;
Твив –кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основнихфондів.
Частковимипоказниками використання основних фондів є:
– коефіцієнтекстенсивного завантаження устаткування (Кекст);
– коефіцієнтінтенсивного завантаження (Кінт);
– коефіцієнтінтегрального використання основних фондів (К1нтегр);
– кефіцієнтзмінності роботи обладнання (Кзм).
Кекстпо групі обладнання цеху визначають:
Кекст= />,
деФд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період,відповідно, год.
Фн =(Фк – (В + С)) * tзм * Ззм, год.,
де Фк– календарний фонд часу, дні;
В, С –вихідні і святкові дні;
tзм –тривалість зміни, год.;
Ззм –кількість змін роботи обладнання на добу. Кекст на робочому місці обчислюється:
Кекст= />,
де m –кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;
t шт.і – норма часу на одну деталь і – го виду, н-год.;
Nі – обсягвипуску деталей /-го виду, шт.
Кінтпо групі обладнання обчислюється:
Кінт= tфакт/ t норм,
деtфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;
tнорм– технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.
Кінтна робочому місці визначають:
Кінт= />,
де(tмаш.і – машинний час обробки однієї деталі і-го виду, н-год.;
Кінтегр= Кекст*Кінт.
Коефіцієнтзмінності обчислюється:
Кзм =/> або Кзм = />
деВзм – кількість відпрацьованих верстато-змін;
Вд – кількістьвідпрацьованих верстато-днів;
Фд – дійснийфонд часу роботи всього обладнання, год.;
Фд1– дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.
Крімпоказників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування важливезначення мають показники використання виробничих площ і споруд, коефіцієнтионовлення та вибуття основних фондів.
Найважливішимисеред них є:
– коефіцієнтзавантаження виробничих площ цеху;
– показникзняття продукції з 1 м2 виробничої площі;
– пропускназдатність резервуарів, водонапірних башт тощо.
11.Показники руху основних фондів підприємства
Дляхарактеристики руху основних фондів на підприємстві використовуються показники:
a. коефіцієнт оновлення (Конов):
Конов= Sвв/Sк
де SК– вартість основних фондів на кінець року, грн.;
b. коефіцієнт вибуття (Квиб):
Квиб=Sвив/Sпоч
12.Виробнича потужність підприємства та методика її визначення
Виробничапотужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємствомза певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі іасортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.
Виробничапотужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурівиробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.
Чинникивпливу на величину виробничої потужності підприємства:
кількістьобладнання; продуктивність обладнання; режим роботи підприємства; кваліфікаційнийрівень робітників; структура основних фондів.
Розрахуноквиробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програмипідприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаютьсябаланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень.
Виробничапотужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції запоказниками потужності ведучих цехів основного виробництва, а потужністьведучих цехів – за показниками потужності ведучих дільниць; потужність останніх– за даними пропускної здатності ведучих груп обладнання.
Ведучимиє ті цехи, дільниці, в яких виконуються головні і найбільш трудомісткі технологічніпроцеси.
Прирозрахунку виробничої потужності слід звертати увагу на виявлення і усунення 35так званих «вузьких місць», тобто відставання пропускної здатності окремих групобладнання від пропускної здатності ведучої групи обладнання.
Виробничапотужність верстата, обладнання, агрегата (ВПВ) обчислюється:
ВПв =Фд / Тшт
де Фд– дійсним ефективний фонд робочого часу обладнання, год.;
Тщт –прогресивна норма часу на одиницю продукції, год./од.
Фд =(Фк – В-С) nзм* tзм* Квтрат, год.,
де Фк– число календарних днів у періоді;
В, С –число вихідних і святкових днів у періоді;
nзм –кількість змін роботи одиниці устаткування;
tзм –тривалість зміни, год.;
Квтрат– коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочогочасу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.
Виробничапотужність потокової лінії (ВПпл):
ВПпл= Фд/r
де r –такт потокової лінії, годУодиниць.
Вихіднавиробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінецьрозрахункового періоду (року) (ВПвих), обчислюється:
Вивих= ВПвх +ВПвв – ВПвив, грн.,
деВПвх – виробнича потужність на початок періоду, грн.;
ВПвв –введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
ВПвив– виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
Середньорічнавиробнича потужність (ВГЦерр) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:
ВПсерр=ВПвх + ВПвив* /> – ВПвив */> грн.,
де к –кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.
Ефективневикористання основних фондів та виробничих потужностей має важливе значення дляпідприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб увведенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшенняобсягів випуску продукції.
Основниминапрямами поліпшення використання основних фондів підприємств є:
– зменшеннякількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидкезалучення у виробництво невстановленого устаткування;
скороченнята ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом підвищення рівня організаціївиробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання;
– підвищенняякості ремонтного обслуговування основних фондів;
– удосконаленнявиробничої структури основних фондів;
– модернізаціядіючого устаткування, машин і механізмів;
– швидкеосвоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній,агрегатів, устаткування;
– економічнестимулювання раціонального використання основних фондів.
Література
1. Бойчик І.М. Економікапідприємства. – К.: Атака, 2002. – 480 с.
2. Покропивний С.П.Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.