Кафедра статистики і аналізуКОНТРОЛЬНА РОБОТА
знавчальної дисципліни:
«Організаціяі методика економічного аналізу»
ПЛАН
Теоретичначастина
1.Оцінка ефективності застосування власного капіталу
2. Організація і методикааналізу інвестиційної діяльності підприємства
Практична частина
Теоретичначастина
1.Оцінка ефективності застосування власного капіталу
Аналіз використання капіталу підприємствадоповнюється, як правило, оцінкою ефективності використання власного іпозиченого капіталу. Для оцінки ефективності використання капіталувикористовуються три основних показники доходності:
1. Загальнарентабельність інвестованого капіталу;
2. Ставкарентабельності позиченого капіталу;
3. Ставкарентабельності власного капіталу.
Перший показник – загальнарентабельність інвестованого капіталу розраховується за формулою:
______Прибуток_________,
Інвестованийкапітал
цей показник розраховується:
а) до виплати податків:
ІК =____П____,
ВК+ПК
де:
ІК – ставка доходності наінвестований капітал до виплати податків;
ВК – власний капітал;
ПК – позичений капітал.
б) після виплати податків:
ІК =_ЧП+ФВ_,
ВК+ПК
де:
ЧП – чистий прибуток;
ФВ – фінансові витрати пообслуговуванню кредиторської заборгованості;
ВК – власний капітал;
ПК – позичений капітал.
Другий показник – ставкарентабельності позиченого капіталу розраховується за формулою:
РПК = __Сума виплаченихпроцентів за кредити інвесторам___,
Середньорічна сума боргових зобов'язань підприємств
де:
СП – ставка кредитного процента,передбачена контрактом;
РПК – рентабельність позиченогокапіталу.
Рентабельність позиченого капіталу,розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметівпідприємства, оскільки не враховує податкову економію, яка зменшує реальнувартість боргів.
Третій показник ефективностівикористання капіталу – рентабельність власного капіталу розраховується заформулою:
РВК = ЧП,
ВК
де:
РВК – рентабельність власногокапіталу;
ЧП – чистий прибуток;
ВК – власний капітал.
Різниця між рентабельністю власногокапіталу і рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податківодержується за рахунок ефекту фінансового важеля ЕФВ, який розраховується заформулою:
ЕФВ = ІК * ((1 – Кн)– СП) * ПК, (1)
ВК
де:
ЕФВ – ефект фінансового важеля;
ІК – ставка доходності наінвестований капітал після вплати податків;
Кн – коефіцієнтоподаткування (відношення суми податків до суми прибутку);
СП – ставка кредитного проценту.
Ефект фінансового важеля показує, наскільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу в результатізалучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках,коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.
Ефект фінансового важеля складаєтьсяз двох компонентів:
- різниціміж рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків;
- ставкипроцента за кредити, тобто відношення ПК/ВК.
Позитивний ефект фінансового важелявиникає, коли ІК(1–Кн) – СП>0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після виплатиподатків становить 15%, тоді як ставка за кредитні ресурси – 10%. Різниця міжвартістю позиченого і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельністьвласного капіталу. В таких випадках вигідно збільшувати плече фінансовоговажеля, тобто частку капіталу.
Коли вникає ситуація, що ІК(1 – КН) –СП
ЕФВ = ІК(1-Кн) –СП(1-Кн)ПК = (ІК-СП)(1-Кн)ПК. (2)
ВК ВК
Для того, щоб краще зрозумітисутність ефекту фінансового важеля і різницю між формулами 2 і 1, розглянемо двіситуації, коли проценти за кредитні ресурси не враховуються і враховуються прирозрахунках податків (таб.1).
Таблиця 1Показники Підприємство 1 Підприємство 2 Підприємство 3 1. Середньорічна сума капіталу, в.ч. 1000 1000 1000 - позиченого капіталу - 500 750 - власного капіталу 1000 500 250 2. Прибуток до сплати податку 200 200 200 3. Загальна рентабельність інвестиційного капіталу, % 20 20 20 4. Податок (30%) 60 60 60 5. Прибуток після сплати податку 140 140 140 6. Сума процентів за кредит - 50 75 7. Чистий прибуток 140 90 65 8. Рентабельність 14 18 26 9. Ефект фінансового важеля - + 4 + 12
За даними таблиці 1 можна розрахуватиефект фінансового важеля для підприємства 2:
ЕФВ2 = [20(1 – 0,3) — 10]500/500 = +4%;
для підприємства 3:
ЕФВ3 = [20(1 – 0,3) — 10]750/250 = +12%,
тобто підприємство 2, використовуючипозичені кошти, збільшило рентабельність власного капіталу на 4% за рахуноктого, що за кредитні ресурси підприємство платить за контрактною ставкою 10%, арентабельність інвестованого капіталу після виплати податків 14%.
Підприємство 3 одержало більший ефектза рахунок більш високої частки позиченого капіталу.
Потім необхідно розглянути другуситуацію, коли проценти враховуються (таб.2).
Таблиця 2.Показники Підприємство 1 Підприємство 2 Підприємство 3 1. Середньорічна сума капіталу, в.ч. 1000 1000 1000 - позиченого капіталу - 500 750 - власного капіталу 1000 500 250 2. Прибуток до виплати податку 200 200 200 3. Загальна рентабельність інвестиційного капіталу, % 20 20 20 4. Сума процентів за кредит (при ставці 10%) - 50 75 5. Оподаткований прибуток 200 150 125 6. Податок (30%) 60 45 37,5 7. Чистий прибуток 140 105 87,5 8. Рентабельність 14 21 35 9. Ефект фінансового важеля - + 7 + 21
Як видно з наведених даних, фіскальний облік фінансовихвитрат по обслуговуванню боргу дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансовоговажеля з 4 до 7%, а підприємству 3 – з 12 до 21% за рахунок податковоїекономії.
Таким чином, основна відмінність при розрахунку ефектуфінансового важеля по першій формулі в тому, що в основу закладена контрактнапроцентна ставка (СП), а по другій – ставка СП(1 — КН), скоригована на пільгипо оподаткуванню. Контрактна ставка замінюється реальною з врахуваннямфінансових втрат.
Розглянувши сутність ефекту фінансового важеля, бачмо, що вінзалежить від трьох факторів:
1. Різниці між загальною рентабельністю інвестованогокапіталу після виплати податків і контрактної процентної ставки:
ІК(1 — Кн) – СП = 20(1 – 0,3) – 10 = + 4%.
2. Зменшення процентної ставки через податкову економію:
СП – СП(1 — Кн) – СП = 10 – 10(1 – 0,3) = + 3%.
3. Плеча фінансового важеля ПК/ВК = 750/250 = 3.
Таким чином, для підприємства 3 ЕФВ = (4 + 3)3 = 21%.
Ці всі розрахунки наведено без врахування темпів інфляції. Вумовах інфляції, коли борги і проценти по них не індексуються, ефектфінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються, оскількиобслуговування боргу і сам борг оплачується знеціненими грішми. Скориговану натемп інфляції суму прибутку можна одержати за формулами:
Пск = [ІК * ВК *(1 + І) + ІК*ПК*(1 + І) –СП*ПК]*(1 — Кн) + І*ПК, (3)
де І – темп інфляції.
Переоцінена ставка рентабельності (доходності) власногокапіталу, очищена від інфляції, розраховується шляхом ділення (відношенняскоригованої) суми прибутку на суму переоціненого власного капіталу:
/>
Якщо в балансі підприємства сума власного капіталупроіндексована з врахуванням інфляції, то ефект фінансового важелярозраховується за формулою:
/>
Наприклад, у звітному періоді рівень інфляції становив 50%.Скоригуємо вищенаведені дані на рівень інфляції.
Таблиця 3.Показники Підприємство 1 Підприємство 2 Підприємство 3 1.Скоригована сума власного капіталу 1500 750 375 2. Позичений капітал - 500 750 3. Загальна сума капіталу 1500 1250 1125 4. Скоригований прибуток до оподаткування 300 300 300 5. Загальна рентабельність інвестованого капіталу, % 20 24 26,67 6. Сума процентів за кредит (при ставці 10%) - 50 75 7. Оподаткований прибуток 300 250 225 8. Податок (30%) 90 75 67,5 9. Чистий прибуток 210 175 157,5 10. Прибуток від позиченого капіталу (ПК*І) - 250 375 11. Загальна сума прибутку 210 425 532,5 12. Рентабельність власного капіталу 14 56,66 142 13. Ефект фінансового важеля - + 42,66 +128 14. Приріст ЕФВ за рахунок інфляції, % - + 35,66 + 107
Ефектважеля з врахуванням інфляції буде:
— дляпідприємства 2:
/>
— дляпідприємства 3:
/>
Такимчином інфляція додатково викликає дві складові частини ЕФВ:
1.Збільшення доходності власного капіталу за рахунок індексації процентів попозиках:
/>
2.Збільшення рентабельності власного капіталу за рахунок не індексації позиченихкоштів:
/>
Таким чином, в умовах інфляції навіть при негативній величинідиференціала (ІК – СП/ (1 + І))
Таким чином, в умовах інфляції ЕФВ залежить від:
а) різниці між ставкою доходності всього інвестованогокапіталу і ставкою кредитного проценту;
б) рівня оподаткування;
в) суми боргових зобов'язань;
г) темпів інфляції.
При певних умовах підприємству вигідно використовуватипозичені кошти, оскільки при цьому підвищується рентабельність власногокапіталу (РВК). А для того, щоб виключити ризик при використанні цих коштів,необхідно зробити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставкибанківського процента і рівня інфляції.
2. Організація і методика аналізу інвестиційноїдіяльності підприємства
Окрім основної діяльностіпідприємство може мати кілька інших. Серед них важливе місце посідаютьінвестиційні операції.
Під інвестиційною діяльністюрозуміють вкладання грошових коштів на відносно тривалий час у виробничі фондипідприємств, нерухомість та інші об’єкти з наміром отримати прибутки, дивіденди,відсотки та інші доходи.
Залежно від строків освоєнняінвестиції можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими.Згідно зіснуючою в Україні практикою короткостроковими вважаютьсяінвестиції до одного року, середньостроковими — до трьох років, довгостроковими— понад три роки.
Ознакою розподілу за формамивважається виділення реальних та фінансових інвестицій.
Реальні інвестиції — це вкладання (внески) коштіву виробничі фонди (основні й оборотні). Головна частка інвестиційних коштів напідприємствах має форму капітальних вкладень, які відтворюють і збільшують їхнінеоборотні активи.
Фінансові інвестиції — це вкладання коштів у цінніпапери, банківські вклади (депозити), паї, частки статутних фондів іншихпідприємств.
Останнім часом в економічній практиціз’явилися нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій, —інноваційні та інтелектуальні. Ці інвестиції на балансі підприємства відображаютьсяу складі нематеріальних активів. Їхня вартість включає витрати на купівлюпатентів, ліцензій, технологій та проектно-кошторисної документації, майновихправ тощо.
Під час аналізу необхідно вирішитинизку завдань:
1) дати оцінку стануінвестиційної діяльності підприємства;
2) вивчити фактори, яківпливають на формування інвестиційної політики та величину інвестиційнихресурсів;
3) визначити недоліки вінвестиційній роботі підприємства та знайти можливості для залучення додатковихінвестицій, у тому числі зовнішніх.
Головними інформаційними джереламидля проведення аналізу є чотири форми звіту підприємства:
1. Баланс, форма № 1.
2. Звіт про фінансовірезультати, форма № 2.
3. Звіт про рух грошових коштів,форма № 3 (розділ ІІ).
4. Звіт про власний капітал,форма № 4.
Крім того, можна використовувативідповідні дані фінансового обліку, робочі матеріали планового й фінансовоговідділів щодо планування та напрямів використання ресурсів, зовнішні джереластосовно діючих відсоткових банківських ставок, обсягу капітальних вкладень,стану інвестиційного ринку в країні та у світі тощо.
У процесі аналізу слід визначитизагальну суму зроблених на підприємстві інвестицій у звітному періоді тавизначити їх склад (табл.1). Звичайно, більша частка інвестиційних коштів повиннаспрямовуватися на майнові об’єкти власного господарства, передусім у необоротніактиви підприємства.
Таблиця 1
ОБСЯГИІ НАПРЯМИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ВКЛАДЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВПРОДОВЖ ЗВІТНОГО РОКУ, тис. грнПоказник Рядок балансу (ф. 1) На початок року На кінець року Зміна (+, – )
Реальні інвестиції ´ 4260 10 186 +5926 У тому числі: 1. Залишкова вартість основних засобів 030 3485 7976 +4491 2. Незавершене будівництво 020 485 1790 +1305 3. Нематеріальні активи 010 40 140 +100
Фінансові інвестиції ´ 350 330 –20 У тому числі: 4. Довгострокові 040 250 280 +30 5. Поточні 220 100 40 –60 6. Інші 250 — 10 +10 Усього ´ 4610 10 516 +5906
Справді, на нашому підприємстві всізроблені інвестиції збільшили суму необоротних активів на 5926 тис. грн, у томучислі на 4491 тис. грн збільшилася величина основних засобів, на 1305 тис. грн— вартість незавершеного будівництва.
Аналіз повинен дати чітку відповідь,якої інвестиційної політики дотримується керівництво підприємства і наскількиефективна віддача від інвестиційних операцій. У деяких випадках, коли підприємствопотерпає від тривалих фінансових труднощів, слід вважати пріоритетним вкладанняінвестиційних коштів не в основні фонди, що є нормою в звичайних умовах, а дляпоповнення власного обігового капіталу, який з різних причин значною міроювтратили більшість підприємств України, в тому числі через інфляцію.
Головними джерелами фінансуванняінвестиційних операцій є власні кошти підприємства (чистий прибуток,амортизаційні нарахування, отримані відсотки і дивіденди, виручка відреалізації фінансових інвестицій та необоротних активів, деякі інші надходження).Але без залучення коштів зовнішніх інвесторів, як правило, інвестиційні процесине можуть бути успішними.
Зовнішні інвестори звертають увагунасамперед на прибутковість підприємства, величину дивідендів, динамічність істалість розвитку. Таким чином формується інвестиційна привабливістьпідприємства, що спрощує залучення необхідних коштів та забезпечує сприятливіумови для їх використання.
Аналізуючи інвестиції, слід такожвивчити реальну ефективність вкладених раніше інвестиційних коштів, рівень їхокупності. Такий аналіз спирається на вивчення грошових потоків, що їхгенерують ці вкладення. Якщо інвестиційний проект ще перебуває у стадіїреалізації, такий аналіз може дозволити внести в нього деякі зміни чи взагаліприпинити виконання.
Головний критерій оцінки доцільностіздійснення інвестиційної діяльності — рівень окупності, тобто швидкість поверненняінвестору вкладених коштів через грошові потоки, що їх генерує це вкладення.
Аналіз інвестиційної діяльності підприємствапроводиться за таким методами:
Метод визначення чистої теперішньої вартості. Чиста теперішня вартість проекту (NPV)— це різниця між величиною грошових потоків, що надходять у процесі експлуатаціїпроекту, дисконтованих за прийнятною ставкою дохідності (r), та сумоюінвестиції (IS):
/>,
де CFі — грошовий потік в і-муперіоді; m — кількість періодів експлуатації проекту. Ставка дохідностіможе залишатися стабільною протягом усього інвестиційного періоду, а може йзмінюватися в кожному періоді.
Додатне значення NPV вказує надоцільність інвестування коштів, оскільки проект є прибутковим. За від’ємногозначення NPV проект слід відхилити. Якщо NPV = 0, то проект є ніприбутковим, ні збитковим, а відтак рішення треба приймати на основі іншихкритеріїв: поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства, досягненняпевного соціального ефекту тощо. Якщо підприємство має кілька проектів, то слідспинитися на тому, який має найвище значення чистої теперішньої вартості.
Метод чистої теперішньої вартості більшістьфахівців розглядає як найприйнятніший критерій оцінки капітальних інвестицій.До переваг даного методу відносять те, що чиста теперішня вартість показуєймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізаціїінвестиційного проекту. А оскільки основною метою управління підприємством єзбільшення власного капіталу, то такий критерій цілком відповідає потребам та
завданням, що постають перед управлінським персоналом. Суттєвою перевагоюметоду є його адитивність, тобто можливість додавати значення чистоїтеперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величинуприросту капіталу. Зазначимо, що показник чистої теперішньої вартостівикористовується в багатьох інших методах оцінки інвестиційної діяльності.
Водночас метод не дає змоги оцінитиефективність проекту з позиції «результати — витрати», внаслідок чого можнавибрати не найрентабельніший проект, а такий, що хоч і генерує значну вабсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій.Метод чистої теперішньої вартості є найприйнятнішим тоді, коли величинуінвестиційних ресурсів практично не обмежено, а економічна ситуація уможливлюєдостатньо точне прогнозування ставки дохідності на тривалий період. Така ситуаціяспостерігається нині в розвинених країнах, де фінансові ринки перенасиченофінансовими ресурсами, банки надають кредити під мінімальні відсотки(6—7 %), а кількість вигідних об’єктів інвестування обмежено.
Аналіз рентабельності проекту. Аналіз доцільності інвестування можна провести за допомогою визначеннярівня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистоїтеперішньої вартості до початкової суми інвестиції, і вираженого у відсотках:
/>.
За економічним змістом рентабельність євеличиною прибутку, одержаного на кожну грошову одиницю вкладених у проекткоштів. Рентабельність є відносним показником, а тому може застосовуватись длявибору одного з кількох інвестиційних проектів, які мають близькі значеннячистої теперішньої вартості.
Аналіз внутрішньої норми прибутку. Під внутрішньою нормою прибутку проекту(нормою рентабельності) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якогочиста теперішня вартість проекту дорівнюватиме нулю. Внутрішня норма прибуткупоказує той мінімальний рівень дохідності проекту, за якого він не даватиме нідоходів, ні збитків, тобто за економічним змістом ця норма є точкоюбеззбитковості даного проекту. Внутрішню норму прибутку (d) знаходять якневідому величину з рівняння:
/>
Ця формула є рівнянням з однимневідомим d, яке розв’язується математичними методами або за таблицямиприведеної вартості та фіксованих рентних платежів, що уможливлює спрощеннярозрахунків.
Зацим методом обчислюються норми дохідності тих проектів, що в них може вкластикошти підприємство. Порівняльний аналіз внутрішніх норм прибутку різнихпроектів альтернативного розміщення коштів підприємства (наприклад, у цінніпапери), а також середньоринкової норми дохідності сприяє визначеннюнайприбутковішого напряму інвестування.
Показник внутрішньої норми прибуткумає важливе значення в процесі визначення джерел фінансування інвестиційногопроекту. Порівняння вартості інвестованих коштів, тобто витрат на виплатувідсотків за користування банківськими позичками, дивідендів та іншихпов’язаних із залученням фінансових ресурсів винагород, з внутрішньою нормоюприбутку проекту дає можливість визначити його доцільність та прийнятиобґрунтоване управлінське рішення. Так, якщо внутрішня норма прибутку проектувища за вартість авансованого капіталу, то проект є економічно вигідним, а різницяміж цими величинами показує рівень прибутковості, на який може розраховуватиінвестор. Якщо внутрішня норма прибутку дорівнює вартості авансованогокапіталу, то проект ні не приносить доходів, ні не завдає збитків, і тоді йогодоцільність треба визначати за іншими критеріями, наприклад з огляду насоціальний ефект. Коли ж внутрішня норма прибутку менша за вартістьавансованого капіталу, проект з будь-якого погляду є економічно невигідним.
Період окупності інвестицій — це час, протягомякого грошовий потік, одержаний інвестором у процесі експлуатації проекту,зрівняється із сумою інвестиції (вимірюється в роках та місяцях). Метод визначенняперіоду окупності — один з найпоширеніших у світовій практиці та доситьпростих засобів з’ясування доцільності проведення інвестиційної операції. Укласичному варіанті цей метод не передбачає впорядкування грошових надходжень учасовому аспекті, тобто техніка дисконтування не застосовується. З кількохпроектів привабливішим визнається той, який має коротший період окупності.
Алгоритм розрахунку періоду окупності залежитьвід рівномірності надходження грошових потоків. Якщо грошовий потік є стабільнимпротягом періоду експлуатації проекту, то період окупності визначаєтьсяділенням суми інвестиції на річний обсяг грошового потоку (дріб округлюють убік збільшення до найближчого цілого).
Наприклад, якщо сума інвестиції становить 670тис. грн.., а щорічні грошові потоки — 175 тис. грн., то термінокупності проекту становитиме майже 4 роки (670: 175 = 3,83). Якщо доходи відпроекту розподілено за роками нерівномірно, то період окупності обчислюютьпрямим розрахунком кількості років, протягом яких суму інвестицій буде погашеновідповідними надходженнями.
Такий спрощений підхід до визначеннядоцільності інвестування прийнятний за умови незначних темпів інфляції(2—5 %) і відповідно невисоких середніх ставок дохідності. Для одержанняточніших результатів, а також для тих ринків, де ставки дохідності доситьвисокі, а отже суттєво впливають на часову вартість грошей, у процесівизначення та аналізу періоду окупності інвестицій рекомендується враховуватичасовий аспект. У такому разі для розрахунку беруть не номінальні, адисконтовані грошові потоки, що збільшує період окупності проекту.
Визначення доцільності інвестицій за методомперіоду окупності має певні недоліки, зокрема те, що доходи останніх періодів урозрахунках не враховуються, а отже, повну ефективність проекту проаналізуватинеможливо. Наприклад, із двох інвестиційних проектів з однаковими періодамиокупності один може функціонувати й генерувати грошові потоки ще тривалий час післязакінчення періоду окупності, а в іншого з цим періодом збігається і граничнийстрок експлуатації. Зрозуміло, що перевагу слід віддати першому напрямуінвестування, але за критерієм окупності проекти будуть визнані рівноцінними.
Крім того, цей метод не дає змоги виявитивідмінності між проектами, які мають однакові періоди окупності, але відрізняютьсяза величиною щорічних надходжень, хоч очевидно, що з двох проектів з однаковимиперіодами окупності привабливішим буде той, за яким грошові потоки в перші рокиексплуатації вищі.
Водночас існує кілька ситуацій, колизастосування даного методу слід визнати доцільним. Наприклад, для кредиторів(банків) період окупності інвестиційного проекту є орієнтиром для визначеннятривалості періоду кредитування, а можливість дальшої експлуатації об’єкта дляних не має значення. У галузях, які характеризуються високою ймовірністю доситьшвидких технологічних змін і прискореного морального зносу обладнання, наприкладу галузі комп’ютерної техніки, аналіз періоду окупності є найбільш прийнятнимкритерієм. За умов високого ризику керівництво підприємства може взяти заправило розглядати тільки ті проекти, період окупності яких не перевищуєнаперед встановленого нормативу. У такому разі метод визначення періодуокупності буде критерієм попереднього відбору проектів.
Практичначастина
Завдання 1
Проаналізуватиосновні показники підприємстваПоказники Базисний Звітний 2006 2008
1. Закріплено земель – всього, га
в т.ч. с.-г. угідь, га
з них 1 5100 5100
2. Наявність зрошених земель – всього, га
в т.ч. ріллі, га 2
4600
800
4500
800
3. Середньорічна чисельність робітників
всього, осіб
в т.ч. зайнятих в с.-г. виробництві
із них в рослинництві
в тваринництві 3
160
140
155
145
4. Поголів’я тварин, птиці на кінець року,
умовних голів 4 1300 1200
5. Вартість валової продукції в
співставних цінах всього, тис.грн.
в т.ч. рослинництва
тваринництва 5 4100 4000
6. Вироблено валової продукції на
середньорічного працівника, грн..
в т.ч. рослинництві
тваринництві 6=5:3 25,63 26,67
7. Середня вартість ОВФ, тис.грн.
в т.ч. ОВФ с.-г. призначення 7 16000 15500
8. Середньорічна вартість оборотних
засобів, тис.грн. 8 3100 4000
9. Виручка від реалізації продукції,
тис.грн. 9 4000 4100
10.Наявність енергетичних потужностей,
к.с. 10 1600 1700 11.Енергозабезпеченість, к.с. 11=10:1 0,31 0,33 12.Енергоозброєність, к.с. 12=10:3 10 10,97 13.Фондозабезпеченість, грн.. 13=7:1 3,17 3,04 14.Фондоозброєність, грн. 14=7:3 100 100 15.Фондовіддача, грн. 15=5:7 0,24 0,26 16.Фондоємкість, грн.. 16=7:5 3,96 3,85 17.Норма прибутку, % 17=(7+8):19*100 7,72 6,5 18.Валовий дохід, тис.грн. 18=9-19 3750 3800 19.Чистий дохід, тис.грн. 19 250 300
20.Рівень рентабельності – всього,%
в т.ч. рослинництва
тваринництва 20=19:18*100 6, 7 7,9
Висновок: Ресурсно-виробничийпотенціал підприємства є задовільним:
Площа сільгоспугідь у 2008 році незмінилась порівняно з 2006 р. і становила 5100 га. Кількість працівників зроками зменшилась і у 2008 р їх налічувалось 155 чоловік. Вартість основнихвиробничих фондів у звітному році зменшилась на 500 тис.грн. і становила 15500тис.грн. Вартість оборотних засобів за трирічний період збільшилась на 900тис.грн. і становила 4000 тис.грн.
Показники забезпеченості таозброєності такі: фондозабезпеченість у звітному році склала 3,92 грн.,фондоозброєність не змінилась і становила – 100 грн., показникенергозабезпеченості з роками збільшився з 0,31 к.с. на 0,33 к.с. 1гасільгоспугідь, показник енергоозброєності теж збільшився з 10 до 10,97 к.с. наодного робітника зайнятого в сільгоспвиробництві.
Показники озброєності та оснащеностісвідчать про їх задовільний стан. Економічна ефективність використання ОВФхарактеризується показникам фондовіддачі, який за три роки зріс на 0,01 грн…Це призвело до зниження фондоємності продукції на 0,11 грн. – з 3,96 до 3,85грн… Це вказує на те, що на 1 грн. виручки було затрачено 0,11 грн.
Економічна ефективністьгосподарювання підприємства свідчить, що виробничі витрати з роками збільшилисьна 900 тис.грн., при цьому виручка від реалізації становила 4100 тис.грн…Чистий дохід реалізованої продукції підприємства змінився з 250 тис.грн. до 300тис.грн. за три роки.
Відносні показники ефективностігосподарювання – рентабельність та норма прибутку. Рівень рентабельності зроками збільшився на 1,2 %. Це свідчить про те, що на 1 грн. виробничих витрат реалізованоїпродукції було отримано 0,79 грн.
Норма прибутку має набагато меншезначення через те, що у виробничих витратах знаходиться повна вартістьоборотних засобів (матеріальних витрат) і частково – основних виробничих фондіву вигляді амортизаційних відрахувань, а в показнику норми прибутку розрахунокведеться на повну суму основних та оборотних засобів.
На даному підприємстві норма прибуткув 2006 році становила 7,72 %, в 2008 році – 6,5 %. Це значить, що підприємствона 1 грн. активів отримало в 2006 році 0,772 грн, в 2008 – 0,65 грн.
Завдання2
Проаналізувати вплив факторів назміну собівартості продукції рослинництваВиди продукції Валовий збір звітного року, ц Затрати на 1 га, грн. Урожайність, ц/га Собівартість 1ц, грн..
Загальне відхилення
(+,-) В т.ч. за рахунок зміни затрат на 1 га урожайності
Базисний
Рік
Звітний
рік
Базисний
рік
Звітний
рік
Базисний
рік
Звітний
Рік умовна На 1ц, грн..
Всього,
т.грн. На 1ц, грн..
Всього,
т.грн. На 1ц, грн..
Всього,
т.грн. 1 2 3 4 5 6=2:4 7=3:5 8=2:5 9=7-6 10=12+14 11=7-8 12=11*1 13=8-6 14=13*1 1.Зернові і бобові (без кукурудзи) 16000 1000 1200 31 30 32,3 40 33,3 7,7 123200 6,7 107200 1 16000 2.Кукурудза на зерно 2500 1600 1800 35 36 45,7 50 44,4 4,3 10750 5,6 14000 -1,3 -3250 3.Соняшник 6000 1100 1300 15,3 15,6 71,9 83,3 70,5 11,4 68400 12,8 76800 -1,4 -8400 4.Овочі відкритого грунту 15000 5000 5550 600 650 8,3 8,5 7,7 0,2 3000 0,8 12000 -0,6 -9000 5.Кукурудза на силос і зелений корм 75000 1300 1700 400 500 3,3 3,4 2,6 0,1 7500 0,8 60000 -0,7 -52500 6.Виноград 6000 3700 4000 85 90 43,5 44,4 41,1 1,1 5400 3,3 19800 -2,4 -14400
Висновок: На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві зерна впливають такі фактори: змінасобівартості 1 ц зерна в звітному році порівняно з базисним склала 7,7 грн.;загальні виробничі витрати на всю посівну площу зернових культур у звітномуроці становили 19200000 тис. грн. На собівартість 1 ц зерна вплинули такіфактори як урожайність 1га і собівартість. Зміни цього показника за період якийвивчався склали 7,7 грн., за рахунок зменшення урожайності з 1 ц на 1грн., таза рахунок збільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 6,7 грн.Загальновиробничі витрати на виробництво зерна порівняно з базисним рокомзбільшилися на 123200 тис.грн. за рахунок виробничих витрат на 1 га які склали107200 тис.грн. та за рахунок урожайності на 16000 тис.грн.
На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві кукурудзи впливають такі фактори: змінасобівартості 1 ц кукурудзи в звітному році порівняно з базисним склала 4,3грн.; загальні виробничі витрати на всю посівну площу кукурудзи у звітному роцістановили 7200000 тис. грн. На собівартість 1 ц кукурудзи вплинули такі факторияк урожайність 1га і собівартість. Зміни цього показника за період якийвивчався склали 4,3 грн., за рахунок збільшення урожайності з 1 ц на 1,3 грн.,та за рахунок збільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 5,6 грн.Загальновиробничі витрати на виробництво кукурудзи порівняно з базисним рокомзбільшилися на 10750 тис.грн. за рахунок виробничих витрат на 1 га які склали 14000тис.грн. та за рахунок урожайності на 3250 тис.грн.
На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві соняшника впливають такі фактори:зміна собівартості 1 ц соняшника в звітному році порівняно з базисним склала11,4 грн.; загальні виробничі витрати на всю посівну площу соняшника у звітномуроці становили 875160 тис. грн. На собівартість 1 ц соняшника вплинули такі факторияк урожайність 1га і собівартість. Зміни цього показника за період якийвивчався склали 11,4 грн., за рахунок збільшення урожайності з 1 ц на 1,4 грн.,та за рахунок збільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 12,8 грн.Загальновиробничі витрати на виробництво соняшника порівняно з базисним рокомзбільшилися на 68400 тис.грн. за рахунок виробничих витрат на 1 га які склали 76800тис.грн. та за рахунок урожайності на 8400 тис.грн.
На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві овочів відкритого ґрунту впливаютьтакі фактори: зміна собівартості 1 ц овочів відкритого ґрунту в звітному роціпорівняно з базисним збільшилась на 0,2 грн.; загальні виробничі витрати на всюпосівну площу овочів відкритого ґрунту у звітному році становили 414375000 тис.грн. На собівартість 1 ц овочів відкритого ґрунту вплинули такі фактори як урожайність1га і собівартість. Зміни цього показника за період який вивчався склали 0,2грн., за рахунок збільшення урожайності з 1 ц на 0,6 грн., та за рахунокзбільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 0,8 грн. Загальновиробничівитрати на виробництво овочів відкритого ґрунту порівняно з базисним рокомзбільшилися на 3000тис.грн. за рахунок виробничих витрат на 1 га які склали 12000тис.грн. та за рахунок урожайності на 9000 тис.грн.
На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві кукурудзи на силос впливають такіфактори: зміна собівартості 1 ц кукурудзи в звітному році порівняно з базисним збільшиласьна 0,1 грн.; загальні виробничі витрати на всю посівну площу кукурудзи узвітному році становили 165750000 тис. грн. На собівартість 1 ц кукурудзи вплинулитакі фактори як урожайність 1га і собівартість. Зміни цього показника за періодякий вивчався склали 0,1 грн., за рахунок збільшення урожайності з 1 ц на 0,7грн., та за рахунок збільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 0,8грн. Загальновиробничі витрати на виробництво овочів відкритого ґрунтупорівняно з базисним роком збільшилися на 7500 тис.грн. за рахунок виробничихвитрат на 1 га які склали 60000 тис.грн. та за рахунок урожайності на 52500тис.грн.
На собівартість одиниці продукції тазагальновиробничі витрати при виробництві винограду впливають такі фактори:зміна собівартості 1 ц винограду в звітному році порівняно з базисним склала1,1 грн.; загальні виробничі витрати на всю посівну площу винограду у звітномуроці становили 88711200 тис. грн.
На собівартість 1 ц винограду вплинули такіфактори як урожайність 1га і собівартість. Зміни цього показника за період якийвивчався склали 1,1 грн., за рахунок збільшення урожайності з 1 ц на 2,4грн.,та за рахунок збільшення виробничих витрат на 1 га посіву з 1ц на 3,3 грн.Загальновиробничі витрати на виробництво винограду порівняно з базисним роком збільшилисяна 5400 тис.грн. за рахунок виробничих витрат на 1 га які склали 19800 тис.грн.та за рахунок урожайності на 14400 тис.грн.
Завдання3
Визначити відхилення звітного фондуоплати праці від планового за рахунок зміни середньорічної чисельності робітниківі середньорічної оплати праці методом абсолютних різниць.
капітал інвестиційнийвартість рентабельністьПоказники План Факт Відхилення абсолютне Ф-П Відхилення відносне, Ф: П*100-100% 1. Середньорічна чисельність працівників, осіб 175 140 — 35 — 20 2. Середньорічна оплата праці 1 робітника, грн. 1440 1560 120 — 8,33 3. ФОП 252000 218400 — 33600 — 33,33
Розв'язок:
ФОП = ЧР * ЗП
1) ФОПпл = 175*1440 = 252000 (грн.)
2) ФОПф = 140 *1560 = 218400 (грн.)
Розрахунок впливу факторів на ФОП методомабсолютних різниць:
3) Вплив зміни чисельностіпрацівників
∆ФОП = ∆ЧР * ЗПпл =(140 — 175) * 1440 = — 50400 (грн.)
4) ∆ФОП = ЧРф* ∆ЗП = 140 * (1560 — 1440) = 16800 (грн.)
5) Разом = — 50400 + 16800 =- 33600 (грн.)
Висновок: фактично порівняно з планом ФОП зменшився на 33600 грн.За рахунок зменшення чисельності робітників на 35 чол. ФОП зменшився на 50400грн., а за рахунок збільшення заробітної плати на 120 грн. – збільшився на16800 грн. Резервом для збільшення ФОП є збільшення чисельності робітників.
Списоквикористаної літератури
1. Ковальчук М.І.Економічний аналіз у сільському господарстві. Навч.-метод. Посібник. – К.:КНЕУ, 2002. – 282 с.
2. ІвахненкоВ.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник для самост.вивч.дисц. –К.: КНЕУ, 2000р.
3. КоробовМ.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. Навч.посібник. –К.: Знання, 2001. –378 с.
4. Савчук В.К.Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.:Урожай, 1995. – 325 с.