План
Вступ
І. Поняття монополії та її види. Природна монополія
1. Монополія. Види монополій
2. Сутність природної монополії
1) Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика
2) Критерії, що визначають природні монополії
3) Класифікація природних монополій
ІІ. Регулювання природних монополій
1. Передумови втручання держави в регулювання монополій
2. Закон України Про природні монополії
1) Загальна сутність Закону
2) Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій
3) Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
4) Принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
3. Світова практика регулювання природних монополій
ІІІ. Регулювання природних монополій на прикладіжитлово-комунальних послуг
Висновки
Перелік літератури
Вступ
Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічнихзаконів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собоюучасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, якапримушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягненнянауково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва,прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогузавоювати ринок. Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільногорозвитку. Вона також є важливим регулятором пропорцій виробництва і споживання.Але такий ринковий феномен як монополія не залежить від інших підприємств такомпаній, тобто конкуренція відсутня. Коли має місце природня монополія,неможливе використання жодної альтернативи що до неї і тому єдиним шляхом їїподальшого розвитку (або запобігання деградації) та попередження зловживання їїмонопольного становища є державне регулювання.
Визначення масштабів монополізму – складна методологічна проблема,тому сьогодні фактично невідома реальна степінь монополізму в національнійекономіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною міроюхарактеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничійсфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сферінадання адміністративних послуг.
В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремівипадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічнонеминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншутактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.
Саме державне регулювання природних монополій і є темою могоіндивідуального наукового завдання. Ця тема є дуже актуальною в наш час, томущо на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалогоаппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національномузаконодавстві що до природних монополій. Метою мого дослідження є пошукможливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та минулихпомилок нашого уряду.
І. Поняття монополії таїї види. Природна монополія1. Монополія. Видимонополій
Перш ніж зрозуміти, як саме регулюються природні монополії,розглянемо поняття «монополія» взагалі, та визначимо, що таке природнамонополія і які фактори призводять до її виникнення.
Отже, монополія – це тип структури ринку, у якому існує тількиодин продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не маєблизького замінника.
Ринок, на якому панує монополія, являє собою повну протилежністьконкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажустандартизовані товари.
Розрізняють наступні види монополії:
1. Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентнимзахистом, інститутом авторських прав.
2. Відкрита монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, єєдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту відконкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшлина ринок з новою продукцією.
Природна монополія – галузь,у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли однафірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі якихлежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, заснованіна володінні унікальними природними ресурсами. [ 1, c. 145-147 ]
Розмежування монополій носить досить умовний характер, оскількидеякі фірми можуть належати одночасно до декількох видів монополій і уреальному житті чисті монополії майже не існують.
2. Сутність природноїмонополії
1) Виникнення природнихмонополій та їх загальна характеристика
Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вонавідбиває ситуацію, коли попит на поданий товар чи послугу найкращезадовольняється однією або декількома фірмами. В її основі полягаютьособливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тутконкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом могуть слугуватиенергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д.Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніжодна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лініюнапруги, технічне забезпечення, трансформатор і т.ін. Ці галузі зосереджує, якправило, у своїх руках держава (хоча в такій країні, як США, які можуть бутивзяті за приклад як провідна держава світу, телефонний зв’язок, приміром,концентрується переважно у руках приватних фірм, таких як АТ&T, яка взагаліє фірмою, що має найбільшу кількість акціонерів в Сполучених Штатах).
Проте, варто зазначити, що в таких галузях, як газовапромисловість, електроенергетика, залізничний транспорт і зв'язок, тількичастина видів господарської діяльності насправді належить до природноїмонополії. Деякі види господарської діяльності в цих сферах потенційно можутьефективно функціонувати і в умовах конкуренції. Наприклад, виробництво як в електроенергетиці,так і в газовій промисловості, на відміну від транспортування й розподілуресурсів, об'єктивно не є природною монополією. Такі галузі зв'язку, якміжміський і міжнародний телефонний зв'язок, в принципі, також не повиннірозглядатися як природні монополії. Але поки що в Україні в багатьох випадкахмісцеві телефонні мережі при їх нинішньому технологічному рівні зараховуютьсядо природних монополій. Так само іна залізничному транспорті існує ціла низка допоміжних видів діяльності(ресторанні послуги, прання білизни, ремонт, будівництво, машинобудування іт.д.), які хоч і мають певну спеціалізовану спрямованість, але успішно можутьздійснюватися на конкурентних засадах. [ 2 ]
За своїм соціально-економічним змістом і особливостямифункціонування природна монополія незрівнянно більш складне явище, ніж іншівиди монополій. Більша частина її функціонування лежить за межами традиційноїканви аналізу ринкової влади і монополії, а тому в економічній науцірозглядається як один із випадків неспроможності ринку.
У багатьох випадках сутність і особливості функціонуванняприродних монополій пов'язані з мережевою організацією виробництва. Ціліснамережа, яка охоплює великі території й до того ж має диспетчерські служби, яківолодіють ситуацією й керують оперативним усуненням недоліків у роботі, коштуєнадто дорого. Тому утримання паралельних мереж веде до невиправданого зростаннявитрат на одиницю виробленої продукції. Тим більше проблематичним є створеннянових мереж. Висока капіталомісткість будівництва трубопроводів, залізничнихколій, портів, ліній зв'язку в поєднанні з досить тривалим терміном окупностізазнаних витрат, створює нездоланні бар'єри для здійснення нових капітальнихвкладень. Тому ці сфери суспільного виробництва не дуже привабливі для окремихінвесторів. Більше того, для окремих підприємців вони просто не під силу. Тутпотрібне поєднання капіталів багатьох суб'єктів господарювання, а оскількиохочих на такі малоприбуткові дії, як правило, немає, то цю функцію бере насебе держава. Вона змушена це робити тому, що природні монополії є переважностратегічними об'єктами, від яких залежать не тільки рівень умовжиттєдіяльності населення і розвитку виробничої сфери, а й безпека держави.Тобто ефективне функціонування природних монополій по суті належить до питаньнаціональної безпеки.
Оскільки в цьому випадку механізм конкуренції не працює, то органидержавної влади задля уникнення розбалансування всієї системи ринковогогосподарства мають контролювати таких виробників (оскільки будь-яка монополіясхильна зловживати своєю ринковою владою). Саме тому, ідентифікація природнихмонополій має вирішальне значення для формування оптимальних та ефективнихмеханізмів державного регулювання їх діяльності. [ 3 ] 2) Критерії, що визначають природні монополії
Чим же відрізняються та як відлічити природні монополії від інших?
У науковій літературі (дослідники: Бутиркін А., Вурос А, Філюк Г.та інші) фіксуються різні підходи як щодо визначення критеріїв природнихмонополій, так і самого поняття “природна монополія”, виходячи з принципововідмінних історичних, політичних, економічних, інституційних умов їх утвореннята діяльності.
Тому спробуємо визначити основні й додаткові критерії віднесенняпідприємств до категорії суб’єктів природних монополій для вітчизняноїекономіки:
1) Відсутність можливостей для створення економічно ефективногоальтернативного джерела постачання товарів і послуг внаслідок того, що:
· витрати на створенняаналогічного альтернативного джерела товарів, послуг становлять 100 %фактичного обсягу витрат на надання послуг відповідним споживачам;
· строк окупності будівництванового джерела постачання аналогічних товарів перевищує 10 років;
· вартість стаціонарних мережабо іншого стаціонарного обладнання, яке використовується для задоволенняпопиту відповідної кількості споживачів, перевищує 200 тис. грн;
· протяжність мереж перевищує:2 км – для централізованого водопостачання, водовідведення, постачання тепловоїенергії; 1 км – для під’їзних залізничних колій; 1000 абонентів – для місцевоготелефонного зв’язку.
2) Унікальність споживчих властивостей товарів і послуг суб’єктагосподарювання пов’язана з тим, що:
· вони не можуть бути заміненіаналогічними товарами з альтернативних джерел;
· споживачі за нормальнихекономічних умов не можуть відмовлятися від цих товарів і послуг у зв’язку звиникненням у цьому випадку аварійних надзвичайних ситуацій;
· обсяги споживання є відносносталими і дуже мало залежать від зміни цін;
· кількість споживачів –фізичних осіб перевищує 100 чоловік.
В якості додаткових критеріїв також варто виділити наступні:
1. Наявність ліцензії на здійснення відповідної діяльності (дляпередачі електроенергії локальними електромережами та місцевого телефонногозв’язку).
2. Тривалий строк окупності мереж (як правило, перевищує 5років).
3. Додаткові витрати на переключення споживання (тільки поелектроенергії це призводить до зростання собівартості продукції на 5 і більшевідсотків).
4. Безперервність надання послуг (наприклад, згідно з умовамидоговору та графіками постачання електроенергії).
5. Доцільність запровадження регулювання цін (тарифів)відповідно до Закону “Про природні монополії”. [ 4 ]3) Класифікаціяприродних монополій
Важливо враховувати, що сфери діяльності природних монополій,визначені ст. 5 Закону України “Про природні монополії”, і товарні межі ринківне співпадають. У зв’язку з цим процес ідентифікації природних монополій маєдоповнюватись також їх класифікацією за критеріями, важливими для цілейрегулювання. Таку класифікацію доцільно здійснювати за територіальними межамиринків, галузевою приналежністю, часовою прив’язкою, ступенем поєднання зіншими видами монополій та формами власності. (таблиця 1.1)
Таблиця 1.1
Класифікація природнихмонополій в УкраїніКритерії класифікації Види природних монополій За територіальними межами ринків
1. Монополії, що діють на загальнодержавному ринку (загальнодержавні природні монополії).
2. Монополії, що діють на ринках, територіальні (географічні) межі яких охоплюють територію окремого регіону, у тому числі частини відповідного регіону; територію декількох регіонів, у тому числі частини декількох регіонів (локальні природні монополії) За галузевою приналежністю
1. У паливно-енергетичному комплексі:
Транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопроводами.
Транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл.
Транспортування інших речовин трубопровідним транспортом.
Передача та розподіл електричної енергії.
2. На транспорті:
Користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування.
Управління повітряним рухом.
Спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
3. У комунальному господарстві:
Централізоване водопостачання та водовідведення.
Централізоване постачання теплової електроенергії За часовою прив’язкою
1. Закріплені.
2. Незакріплені За ступенем поєднання з іншими видами монополій
1. Чисті.
2. Змішані.
3. Квазіприродні За формами власності
1. Загальнодержавні.
2. Муніципальні.
3. Приватні
Вибір критеріїв класифікації зумовлений значенням класифікаційнихпараметрів для визначення товарних ринків взагалі і ринків природних монополійзокрема. Так, просторовий і галузевий критерії характеризують географічні ітоварні межі ринків.
Залежно від географічних меж ринку, виділяють загальнодержавніприродні монополії (наприклад, транспортування нафти i нафтопродуктiв,природного i нафтового газу трубопроводами тощо) і локальні природні монополії(наприклад, водо-, теплопостачання та водовідведення).
Галузевий критерій у випадку природної монополії набуваєособливого значення, оскільки основною причиною економії на масштабівиробництва є технічна економія (зниження питомої вартості машин і обладнанняпо мірі збільшення їх потужності), тісно взаємопов’язана з технологієювиробництва, галузевою приналежністю ринку.
Вагоме значення для природної монополії має фактор часу. Оскількиприродні монополії є продуктом історичного розвитку країни, то виникаєоб’єктивна потреба щодо поділу природних монополій за критерієм їх фіксації вчасі. Під пропонованим часовим критерієм мається на увазі ступінь впливунауково-технічного прогресу, а також зміни попиту, появу субститутів на станконкурентного середовища на досліджуваному ринку. НТП може стимулюватирозширення меж ринку тощо. До найбільш “закріплених” природних монополійвідносять, як правило, водопостачання, оскільки в цій галузі застосовуванітехнології передачі води не підпадають під вагомі зміни, і навряд чи такі зміниколи-небудь взагалі будуть можливі. До “незакріплених” природних монополійсьогодні можна віднести телефонний зв’язок і централізоване теплопостачання.
Потрібно враховувати і той факт, що на ринках, які перебувають устані природної монополії, діють суб’єкти господарювання, в яких такадіяльність є основною (наприклад, комунальні підприємства, залізниці,підприємства електроенергетики та газопостачання тощо), та суб’єктигосподарювання, в яких діяльність у сфері природних монополій не є основною іне займає за загальним обсягом надання послуг значної питомої ваги (заводи,сільгосппідприємства тощо).
Також можна відмітити, що окремі галузі виробництва, якітрадиційно розглядаються як природні монополії, є неоднорідними і включаютьнизку підгалузей, що не володіють ознаками природних монополій. Такі суб’єктиприродних монополій, функціонуючи на ринках, нерідко стають монополістами.Причиною існування монополії тут є вже не тільки економія на масштабі, але йінші чинники (наприклад, ліцензування). В якості чистих природних монополійможна назвати водопровідно-каналізаційне господарство тощо. Прикладами змішанихприродно-організаційних природних монополій є Укрзалізниця, НАК “НафтогазУкраїни”. До квазіприродних природних монополій можна віднести міжміський таміжнародний телефонний зв’язок.
Доцільним є відокремлення природних монополій за формамивласності. Форма власності суб’єкта природної монополії має вагоме значення длявибору організаційної форми державного регулювання природних монополій(створення спеціальних органів регулювання, регулювання через відносинивласності). [ 5 (ст. 5, ст. 6); 6 ]
Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що специфіку кожноговиділеного виду природної монополії з урахуванням визначених критеріїввідповідної природної монополії доцільно враховувати в процесі здійсненнязаходів державного регулювання конкретного суб’єкта природної монополії.
ІІ. Регулювання природнихмонополій
1. Передумови втручаннядержави в регулювання монополій
Як відомо, держава має великі можливості щодо впливу наекономічний розвиток країни та окремі сфери економіки, в тому числі на природнімонополії. Встановлюючи ті чи інші правила поведінки на законодавчому рівні,вона може як стимулювати розвиток виробничих відносин, так і гальмувати їх,відігравати як прогресивну, так і регресивну роль в економічному та соціальномурозвитку країни.
Ідея регулювання монополістів виникла дуже давно. В Росії їївперше втілив у життя С.Ю. Вітте, здійснивши наприкінці 80-х років XIX ст.тарифну реформу на залізничному транспорті. Мотивація введення регулюваннямонополій для суспільства і держави є очевидною. Якщо компанія, що ємонополістом на певному ринку товарів і послуг, діє без обмежень ззовні, тодуже швидко ціни на пропоновані нею товари/послуги зростають, а їх якістьстрімко падає. Навіщо намагатися ефективно організовувати свою роботу, якщонемає конкуренції і твої товари/послуги все одно розкуплять? Відсутні стимуливикористання найбільш прогресивної технології.
Самим яскравим прикладом технологічної сліпоти великих компанійможе бути недавній випадок створення й запуску багаторазового космічногокорабля, Який коштує лише лічені десятки мільйонів доларів. Застосувавшитехнологію «літакового» виходу в космос, невелика фірма втерла нісдесятку космічних держав, які щорічно витрачають на лічені запуски затехнологією середини минулого століття десятки й сотні мільярдів доларівплатників податків. І це, помітьте, відбулося в галузі, де працює найбільшакількість кваліфікованих учених. [ 7]
У такій ситуації без державного регулювання не обійтися, інакше цепризведе до деградації (технічної та організаційної) монополіста і негативнопозначиться на споживачеві (зростання цін, зниження надійності та якості).Здавалося б, соціальна держава має поставити монополіста у жорсткі рамки — іспоживач буде задоволений. Проте іти на поводі у споживача та визначати длямонополіста гранично низькі ціни і жорсткі умови роботи теж не є правильнимрішенням.
Адже будь-яка монополія має розвиватися і модернізуватися, а дляцього потрібні довгострокові вкладення, які з погляду сьогодення споживачеві нецікаві. З іншого боку, якщо монополія не здійснить цих вкладень сьогодні,завтра споживач може відчути дефіцит у товарах, послугах, які вона виробляє,або отримати низькоякісні. Саме тому державне регулювання є необхідниматрибутом в умовах існування монополій. [ 8 ]
2. Закон України Проприродні монополії1) Загальна сутністьЗакону
В Україні Закон «Про природні монополії» обговорювався 5 років – з1995 до 2000 року. Під тиском впливових сил, зацікавлених у збереженнінеконтрольованості цієї сфери, закон довго не хотіли приймати. Бувало таке, щодля його прийняття не вистачало лише декількох голосів і розгляд переносився наінше засідання. При цьому, звучали різні аргументи. Зокрема, дехто вважав, щозакон настільки зарегламентовує діяльність суб'єктів природних монополій, щоунеможливить надходження інвестицій на їхній розвиток і взагалі суперечитимеринковому принципу побудови економіки. Інші доводили, що закон зобов'яжеприродні монополії постачати продукцію й надавати послуги неплатоспроможнимспоживачам. Декого турбувало, що після прийняття цього закону природнімонополії більше не зможуть перекладати тягар витрат з неплатоспроможнихспоживачів на платоспроможних. Дехто стверджував, що закон взагалі не потрібені достатньо буде надати додаткові повноваження Антимонопольному комітету, щофактично означає суміщення функцій захисту конкуренції і функцій регулювання.
Закон України про природні монополії визначає правові, економічніта організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природнихмонополій в Україні.
Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонуванняринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансуванняінтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.
Законодавство України про природні монополії складається з цьогоЗакону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавстваУкраїни, законів України «Про обмеження монополізму та недопущеннянедобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «ПроАнтимонопольний комітет України», «Про транспорт», «Прозв'язок», «Про трубопровідний транспорт», «Про залізничнийтранспорт», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Проелектроенергетику», інших законів України, що встановлюють особливостіздійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. Требазауважити, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого наданаВерховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цейЗакон, то застосовуються правила міжнародного договору.2) Органи, якірегулюють діяльність суб'єктів природних монополій
У світовій практиці склалося декілька шляхів формування системиорганів регулювання природних монополій, за якими таке регулювання можутьздійснювати:
— відповідні галузеві міністерства (транспорту, зв'язку,енергетики тощо);
— органи захисту конкуренції (антимонопольні комітети і подібні їмструктури);
— незалежні регулюючі комісії.
В Україні досі не обрано модель такого реформування. Існуєпрактика регулювання першого типу – галузевими відомствами, які одночасно є ісуб'єктами регулювання, і органами, які безпосередньо керують підприємствамисфери природних монополій та суміжних ринків. Перехрещення регулювальних ігосподарських функцій, поєднання управління й підприємницької діяльності частопризводить до того, що ці відомства мимоволі намагаються допомагати і сприятиокремим суб'єктам, а це призводить до дискримінації інших учасників ринку іпорушення принципу рівності всіх у середовищі конкуренції. До того ж,міністерства і відомства несуть відповідальність за стан справ у підвідомчій їмгалузі, вони політично зацікавлені у його покращенні навіть методами швидкого йпрямого впливу, тому вони не можуть контролювати фактично своїх колег послужбі, що просто унеможливлює ефективну політику державного регулюванняприродними монополіями.
По суті антимонопольні органи повинні здійснювати функцію контролю– контролювати дотримання конкурентного законодавства, попереджати і припинятимонополістичні дії та сприяти розвитку конкуренції, яка, в свою чергу, вжевиконує регулюючі функції. Покладання на антимонопольні органи повноваженьрегулювання окремих параметрів виробництва у сфері природних монополійвідволікає їх від основного завдання і унеможливлює ефективне виконання нимибезпосередніх обов'язків – захисту конкуренції.
В зв'язку з цим в Україні необхідно створювати незалежні регулюючікомісії у сферах природних монополій, що забезпечить високий рівеньспеціалізації фахівців, концентрацію зусиль та обмежених ресурсів на виконаннябезпосередніх регулюючих функцій.
Таким чином, було фактично розмито й розпорошено системудержавного регулювання природними монополіями (зокрема, і в сферіжитлово-комунальних послуг), унеможливлено єдину державну політику в цій сферіта ефективні важелі регулювання і контролю за її суб'єктами. В результаті вУкраїні досі не створено необхідної мережі національних галузевих комісій зрегулювання природних монополій. Працюють лише Національна комісія регулюванняенергетики та Національна комісія регулювання зв'язку, яка, як свідчитьпрактика, не в змозі ефективно обмежувати монопольне право «Укртелекому»встановлювати тарифи у сфері зв'язку і, навіть, підіграє інтересам й прагненнямцього природного монополіста.
Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюєтьсянаціональними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються іфункціонують відповідно Закону. У випадках, встановлених законом, регулюваннядіяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконавчоївлади та органами місцевого самоврядування.
Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства усферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом Українивідповідно до його компетенції.[ 5 ]
У 2006 році органи Комітету приділяли особу увагу захистудобросовісної конкуренції, прав і законних інтересів підприємців і споживачіввід негативних проявів монополізму на ринках житлово-комунальних послуг,послуг, пов’язаних із виконанням функцій держави, паливно-енергетичногокомплексу, агропромислового комплексу, зокрема, продуктів харчування,телекомунікаційних послуг і зв’язку, пасажирських автоперевезень.
На ринках житлово-комунального господарства органами Комітетупротягом 2006 року в 26 регіонах України виявлено та припинено 580 зловживаньмонопольним становищем. Це забезпечило захист найширших кіл громадян.Наприклад, внаслідок припинення зловживань монопольним становищем на ринкахтеплопостачання, водопостачання та водовідведення у Луганській області захищенозаконні інтереси понад 900 тисяч споживачів, у Донецькій – близько 848 тисяч, уЛьвівській – понад 400 тисяч, у Волинській – близько 360 тисяч, у Рівненській –понад 300 тисяч, у Чернігівській – близько 240 тисяч, у Запорізькій – понад 200тисяч, у Івано-Франківській – понад 160 тисяч.[ 9 ]
3) Предмет регулюваннядіяльності суб'єктів природних монополій
Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополійзгідно з цим Законом є:
· ціни (тарифи) на товари, щовиробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
· доступ споживачів дотоварів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
· інші умови здійсненняпідприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
Наведемо приклад стосовно регулювання тарифів нажитлово-комунальні послуги у 2006 році. У зв’язку з тим, що ці послугирегулюються органами місцевого самоврядування, які мають певне монопольнестановище, були здійснені порушення, насамперед у вигляді встановленняекономічно необґрунтованих тарифів. Протягом 2006 року виявлено та припинено235 таких порушень законодавства у 23 регіонах України. Це у 3,7 разу більше,ніж у 2005 році.
З метою попередження можливих зловживань монопольним становищем наринках природних монополій, насамперед у житлово-комунальному господарстві, підчас формування тарифів на відповідні послуги, органами Комітету було прийняторяд рішень з питань регулювання цін (тарифів) на послуги суб’єктів природнихмонополій. За наполяганням Комітету до Порядку формування тарифів навиробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги зцентралізованого постачання гарячої води та Порядку формування тарифів напослуги з централізованого водопостачання та водовідведення було внесено норми,що забороняють включення до складу тарифів витрат, безпосередньо не пов’язанихіз наданням відповідних послуг.
Таким чином, підприємства ЖКГ були змушені здійснити перерахункиспоживачам за ненадані або надані в неповному обсязі послуги з централізованоготепло-, водопостачання та водовідведення на суму понад 250 млн грн. В ціломупротягом 2001 – 2006 років за ненадані або надані у неповному обсязі послуги зцентралізованого тепло-, водопостачання та водовідведення споживачам повернутошляхом перерахунків більше двох мільярдів гривень. [ 9 ] (детальніше розглянеморегулювання тарифів на комунальі послуги у ІІІ)
4) Принципи регулюваннядіяльності суб'єктів природних монополій
Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюєтьсяна основі таких принципів:
· гласності та відкритостіпроцедур регулювання (на попередньому прикладі можна побачити, що дії тарішення АКУ є відкритими для широкого кола населення, тобто жодна інформація неприховується, а це, в свою чергу стає прикладом для інших організацій таустанов, які використовують свою монопольну владу на власну користь);
· адресності регулювання, йогоспрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії (знову звернемося до попередньогоприкладу: ії Комітету спрямовані на органи місцевого самоврядування; тобто всіпропозиції та зауваження є конкретними та потребують обов’язкового вирішення іне можуть залишитися без уваги);
· самоокупності суб'єктівприродних монополій (надлишкові кошти були повернуті споживачам за рахунок адміністрації);
· стимулювання підвищенняякості товарів і задоволення попиту на них;
· забезпечення захисту правспоживачів – це взагалі можна вважати одним з найголовніших аспектів регулюваннямонополій. Дуже цікавою, та, на жаль, дуже типовою та поширеною в наш час єнаступна ситуація, що склалася в нашій країні у 2006 році:
В деякихмістах України, за домовленням на ринку послуг, були встановленні економічнонеобґрунтовані тарифи на пасажирські автоперевезення. Дії Антимонопольногокомітету забезпечили захист законних інтересів понад 280 тисяч громадян уХмельницькій області, понад 230 тисяч – у Рівненській області. Внаслідокпопередження антиконкурентних узгоджених дій на ринку послуг таксі захищенозаконні інтереси понад 240 тисяч мешканців міста Харкова, які протягом рокукористувалися цим видом транспорту. Попередження антиконкурентних узгодженихдій суб’єктів господарювання на ринку внутрішньоміських перевезень маршрутнимитаксі забезпечило захист інтересів майже 800 тисяч мешканців міста Запоріжжя,внаслідок зменшення вартості проїзду в маршрутних таксі міста протягом лишетрьох місяців 2006 року громадянами було зекономлено понад 2,4 млн грн.[ 9 ]
Цей прикладдає нам яскраву можливість побачити, що права споживачів дійсно охороняютьсядержавними органами (а саме антимонопольним комітетом).
При регулюванні цін (тарифів) на товари суб'єктів природнихмонополій також враховуються: витрати, які згідно з законами про оподаткуваннявідносяться на валові витрати виробництва та обігу; податки і збори(обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів; вартістьосновних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях,необхідних для відтворення основних виробничих фондів; очікуваний прибуток відможливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різнихгруп споживачів від місця виробництва товарів; відповідність якості товарів, щовиробляються (реалізуються), потребам споживачів; державні дотації та іншіформи державної підтримки. [ 5 ]
3. Світова практикарегулювання природних монополій
В ринкових країнах суб'єкти природних монополій перебувають підпильним контролем держави та спеціальних регулюючих агенцій і комісій. ВУкраїні ж, на жаль, природні монополії – це все ще винятковийадміністративно-економічний тип бізнес-структур з особливим статусом,привілеями і практично необмеженими можливостями контролю за своїми ринками. Вринкових країнах суб'єкти природних монополій перебувають під пильним контролемдержави та спеціальних регулюючих агенцій і піддаються системним заходамдержавного регулювання на предмет забезпечення якості й ринкової ціни їхтоварів і послуг. Природні монополії в цивілізованих ринкових державахпідлягають методам державного регулювання, серед яких – антимонопольні заходи,спрямовані на запобігання зловживання монопольним становищем, врегулюванняякості, ціни й процедур розподілу продукції і послуг у сфері природнихмонополій, до яких належить водопостачання, поштові послуги, послуги зтелефонізації, комунальна сфера, електрифікація.
Світовий досвід державного регулювання природних монополій маєбільш ніж вікову історію та свідчить, що в більшості розвинених країн державаздійснює жорстке регулювання діяльності природних монополій. Так у США з цієюметою ще в ХІХ столітті почали створювати федеральні регулюючі комісії.Створена в 1930 році Федеральна енергетична комісія контролювала такі сфери, якелектроенергетика, газова промисловість, газо-, нафтопроводи, гідроенергетичніспоруди. Перейменований в 1977 році на Федеральну комісію з управлінняенергетикою, цей регулюючий орган контролює сьогодні телефонний зв'язок,телебачення, радіо, телеграф тощо. В США регульованими залишаються такі галузіприродних монополій, як залізничний, авіаційний та інші види транспорту; низкапаливно-енергетичних виробництв (газопостачання, виробництво електроенергії);надання багатьох видів комунальних послуг. Державне регулювання стосуєтьсяпереважно тих параметрів діяльності підприємств у цих галузях, якібезпосередньо впливають на інтереси споживача: рівень цін, обсяг виробництва,межі ринків збуту, вимоги до якості вироблених товарів і послуг. Найпоширенішийметод регулювання полягає в тому, що ціни на товари і послуги, які маютьхарактер природної монополії, встановлюються державними органами.
Розвинена система галузевих регулюючих органів у сферах природнихмонополій і галузей, приватизованих в часи правління уряду М. Тетчер, діє уВеликій Британії. Це, зокрема, Відомство з питань ринків газу й електроенергії,Управління з питань ринків послуг водопостачання, Управління з питаньрегулювання залізниць, Управління з питань телекомунікацій, окремі комісії зпитань поштових послуг, цивільної авіації, радіозв'язку тощо. Особливість цієїкраїни в тому, що британські органи, які відповідають за конкурентну політику,й зазначені регулюючі органи сфери природних монополій мають паралельніповноваження застосування конкурентного законодавства у Великій Британії.Відповідні регулюючі агенції існують також у Китаї, Франції, Італії, Швеції,Бразилії, Австрії, Японії й багатьох інших країнах.
ІІІ. Регулюванняприродних монополій на прикладі житлово-комунальних послуг
В багатьох населених пунктах України у 2006 році відбувалосяпідвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема, на послуги зводопостачання і водовідведення.Слід зазначити, що суттєве збільшення розмірівтаких тарифів суперечить Закону України “Про прожитковий мінімум“, якийзабороняє перевищувати витрати на житлово-комунальні послуги громадян більш як12% від встановленого прожиткового мінімуму. Загальновідомими є проблемибезгосподарності, неефективного використання ресурсів, непрозорості йнеобґрунтованості формування цін і тарифів, акумулювання й використаннякомунальних платежів громадян у системі ЖЕКів, як є рудиментарним залишкомрадянської системи управління в комунальній сфері. Один зі способів розв'язанняпроблем у цій сфері – перехід до системи саморегулювання житлово-комунальнимивідносинами на рівні господарської самоорганізації громадян-власників(повернення до поняття, власне, «комунальність»), реалізація ними широкихможливостей і прав, які надаються їм Законом України «Про об'єднанняспіввласників багатоквартирного будинку», що дасть змогу шляхом громадськоїсамоорганізації реструктуризувати стару й неефективну систему ЖЕКів, усунути їхмонопольне становище, підвищити якість і оптимізувати ціни й тарифи ужитлово-комунальній сфері. Безумовно, створення нових механізмів регулюванняжитлово-комунальних відносин передбачає, насамперед, запровадження реформуваннянормативно-правового середовища в цій сфері: необхідно в невідкладному порядкудопрацьовувати і приймати новий Житловий кодекс, діюча редакція якого прийнятаще в 1983 році і залишається суттєвим нормативним бар'єром, що стримує розвитокжитлово-комунальних відносин на ринкових засадах. Сьогодні розрахунок розмірутарифів на житлово-комунальні послуги відбувається фактично без їх належногоекономічного обґрунтування, із суттєвими перевищеннями реальних витрат, значнучастку в яких займають витрати, зумовлені безгосподарністю і непрозорістювикористання комунальних коштів, формування кінцевої споживчої вартості надеякі види продукції, наприклад, – на електроенергію, ціна на яку по дорозі до споживачавнаслідок існування цілої низки приватних монопольних посередників зростає, задеякими оцінками, в 5 разів. (тарифи на комунальні послуги наведені станом навересень 2006 року, див. таблицю 3.1, та індекси цін у таблиці 3.2, графік 3.1)
Таблиця 3.1
Тарифи на комунальні послугиОбласть Kвартплата, грн. /кв. м Холодна вода, грн. /куб. м Гаряча вода, тариф на 1 чол. у міс. Опалення, Гкал Собівартість Тариф Собівартість Тариф, грн. /Гкал Kиїв 0,4–0,94 0,83 0,96–3,65 12,0–23,13 107,4 71,9–145,8 Севастополь 0,23–0,33 1,53 0,5 8,7 97,9 41,7 Вінницька 0,45–0,69 0,76 0,46–4,56 16,22 95,06 79,2–124,39 Волинська 0,4–0,9 0,89 0,7–2,0 17,34 79,76 62 Дніпропетровська 0,37–0,77 0,83 0,46–3 9,92 65,14 69,39–130,7 Донецька 0,48–0,93 0,94 0,72–2,36 14,49 84,85 46,16–117,46 Житомирська 0,27–0,63 1,18 1–3,36 12,7 84,55 57–119,9 Закарпатська 0,5 1,68 0,55–2,34 14,71 107,18 69,13–324,6 Запорізька 0,54–0,83 1,02 0,35–4,93 3,48 67,77 73,5–148,0 Івано-Франківська 0,35–0,81 0.97 0,1–4,15 18,41–26,96 81,66 29,66–149,15 Kіровоградська 0,32–0,63 1,6 0,64–3,68 15,99–21,44 87,24 46,9–209,9 Kрим 0,23–0,82 1,25 0,17–1,92 12,83 101,4 68,8–116,5 Луганська 0,25–0,8 1,85 0,17–2,9 15 90,71 51–97,8 Львівська 0,43–0,86 1,16 0,68–2,52 12,16–13,67 81,07 57–199 Миколаївська 0,69–0,81 1,16 0,6–2,36 14,93 79,97 65,5–405,84 Одеська 0,36–0,9 0,89 0,74–3,5 20,48 82,86 65,13–120,5 Полтавська 0,37–0,99 1,56 0,65–1,98 11,32 86,64 76,65 Рівненська 0,75–1,6 1,15 0,61–2,02 13,06 84,64 90,3–156,09 Сумська 0,33–0,56 1,12 0,68–2,69 9,86 78,63 56,5–150,8 Тернопільська 0,3–0,68 0,84 0,49–1,67 11,85 68,76 28,46–199,28 Харківська 0,37–0,77 1,22 0,67–3,54 10,92 77,42 18,5–84,86 Херсонська 0,45 1,14 0,62–3,49 15,39 86,13 83–148,2 Хмельницька 0,3–0,85 0,98 0,47–2,27 10,77 56,56 48,45–134 Черкаська 0,47–1,09 0,73 0,62–3,48 9,84 68,6 69,7–156,2 Чернігівська 0,3–0,4 0,8 0,6–2,06 11,27 85,02 77,38–188,32 Чернівецька 0,53–0,63 1,91 1,02–7,5 Відсутня 75,6 61–129,7
Підвищення вартості житлово-комунальних послуг традиційнообґрунтовується зубожілим становищем ЖЕКів та їхніх працівників. Протепідвищення житлово-комунальних тарифів відбувається без достатньої оцінкифінансово-економічного становища відповідних суб'єктів господарювання, безаналізу витрат та без формування кошторисів виробництва і розподілу конкретнихтоварів і послуг, які мають характер природної монополії.
Таблиця 3.2
Індекс цін на житлово-комунальні послуги (2005 – 2007рр.)
(відсотків) Липень 2007 до Липень 2006 до червня 2007 грудня 2006 липня 2006 грудня 2005 Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива 100,2 103,0 140,4 122,2 Плата за власне житло (квартирна плата) 100,9 120,3 166,3 108,0 Утримання та ремонт житла 100,2 104,7 109,6 106,5 Каналізація 100,3 110,6 160,1 111,9 Вода 100,5 111,1 153,0 108,9 Електроенергія 100,0 100,0 124,9 125,0 Природний газ 100,1 100,6 177,7 233,8 Гаряча вода, опалення 100,1 94,1 214,8 94,0
Графік 3.1
ІСЦ на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива у2006-2007 роках
/>
Згідно поданим даним рівень цін у 2007 р. значно знизився тастабілізувався порівняно з 2006 р.
Закон України «Про природні монополії» регламентує діяльність національнихкомісій регулювання природних монополій, визначає їх завдання, повноваження іправа. Їх відносна незалежність забезпечується тим, що вони є центральнимиорганами виконавчої влади iз спецiальним статусом, якi утворюються талiквiдуються Президентом України. Стаття 14 Закону визначає досить широкийспектр прав, якими наділяються такі комiсiї: отримувати документи,статистичну та iншу iнформацiю про дiяльнiсть суб'єктiв природних монополiй,необхiднi для здiйснення покладених на них функцiй; приймати в межах своєїкомпетенцiї у порядку, встановленому положеннями про комiсiї, рiшення, що єобов'язковими для виконання суб'єктами природних монополiй; приймати рiшенняпро накладання штрафiв на суб'єктiв природних монополiй у випадках,передбачених цим Законом; складати протоколи про порушення посадовими особамисуб'єктiв природних монополiй законодавства про природнi монополiї вiдповiднодо Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення; застосовувати увстановленому законом порядку вiдповiднi санкцiї до суб'єктiв природнихмонополiй та суб'єктiв господарювання, що здiйснюють дiяльнiсть на сумiжнихринках, за порушення ними умов та правил здiйснення пiдприємницької дiяльностiу сферах природних монополiй та на сумiжних ринках (лiцензiйних умов); прийматиз питань, що належать до їх компетенцiї, нормативнi акти, контролювати їхвиконання; встановлювати для суб'єктiв природних монополій у порядку,визначеному комiсiями, вимоги щодо здiйснення ними пiдприємницької дiяльностi,яка не належить до сфери природних монополiй, у разi, якщо ця дiяльнiсть маєвплив на ринок, що перебуває у станi природної монополiї; звертатися до суду(арбiтражного суду) з вiдповiдними позовними заявами у разi порушеннясуб'єктами природних монополiй та суб'єктами господарювання, що здiйснюютьдiяльнiсть на сумiжних ринках, норм цього Закону.
Як бачимо, рамкове законодавство у сфері природних монополій надаєдосить широкий інструментарій адміністративного пливу на діяльність природнихмонополістів з метою обмеження їх монопольного становища на ринку, формуванняякості й ціни на їхні послуги.
Зростання комунальних платежів не усуває проблем безгосподарностій безконтрольності у сфері житлово-комунального господарства, а лише адаптуєтарифи й ціни до потреб діючої тут економічно неефективної системи, якунеобхідно реформовувати. Підвищенню комунальних платежів в умовахбезгосподарності їх використання й незахищеності малозабезпечених верствнаселення має обов'язково передувати наведення елементарного порядку в системівиробництва й надання житлово-комунальних послуг усіма можливимиантимонопольними і регуляторними заходами. Саме впорядкування системиуправління житлово-комунальними відносинами дасть змогу суттєво зекономити назростанні її ефективності, знизити вартість діючих тарифів і розцінок, уникнутибагатьох випадків їх безпідставного підвищення.
Висновки
Саме тому, що монополія не є ідеальною структурою ринку (а насьогодні її частина становить близько 30%) потрібно впроваджувати шляхи її вдосконалення.На жаль, поки проблема регулювання діяльності природних монополій у нашійкраїні є досить складною.
Попри те що діє Закон України «Про природні монополії»,функціонують Національна комісія електроенергетики, Державний комітет ядерногорегулювання, Національна комісія з регулювання зв’язку, стверджувати, щосистема державного регулювання діяльності природних монополій є ефективною,передчасно.
Адже немає чіткої, зрозумілої системи створення і діяльностінаціональних регулюючих комісій. Напрямки діяльності, що належать до природно-монопольних,у законі визначено, але не вистачає чіткого розуміння того, які саме регулюючікомісії треба створити для цього. У зв'язку з цим в Україні продовжує пануватистара й неефективна відомча система регулювання природних монополій. Під тискомАнтимонопольного комітету центральні та місцеві органи намагаютьсявдосконалювати механізми реалізації тарифної політики, покращувати правиланадання послуг монополістами. Проте таких заходів фактичного ручного управлінняй адміністративного тиску, за відсутності єдиної спеціалізованої системирегулювання у цій сфері, є вочевидь недостатньо. Світовий досвід має різніпідходи до формування регулюючих комісій. Є випадки, коли одна комісія здійснюєрегулювання й у сфері енергетики, й у сфері транспорту, й у сфері зв’язку.Проте, частіше регулюванням діяльності в кожній з цих сфер займається окремакомісія. Цьому є своє пояснення. Наприклад, у Прибалтійських державах, з оглядуна їх розміри та структуру виробництва, зручніше та ефективніше створити однукомісію, що поєднує цілу низку функцій. А для такої країни, як Україна,зауважують експерти, природніше виділити такі сфери регулювання, як енергетика(електроенергія, газ, нафта); житлово-комунальне господарство (водо– ітеплопостачання), транспорт, зв’язок та ядерне регулювання.
Однак не існує нормативного документа, який регламентував би саметакий підхід до створення регулюючих комісій. Більше того, останнім часом всечастіше висловлюються думки про те, що такі комісії не потрібні, а їх функціїможуть виконувати відповідні міністерства.
За останні десятиріччя регулювання природних монополій значнопокращилось, порівнюючи з попередніми роками, але все одно в нашій державі неіснує досконалого законодавства, яке б охоплювало усі сфери, що потребуютьдержавного втручання та дозволило б Україні вийти на якісно новий економічнийрівень.
Перелік літератури
1. Сотников В.И., СотниковаЮ.В. Микроэкономика в структурно-логических схемах: Учебное пособие. 2-е изд.,стереотип. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 252 с.
2. http://academia.org.ua/
3. Филюк Г.М. Сучасні тенденціїта проблеми регулювання природних монополій в Україні // Економіка України. — 2004. — № 7. — С. 17 — 27.
4. Вурос А., Розанова Н.Экономика отраслевых рынков. — М.: ТЕИС, 2000. — С. 217.
5. Про природні монополії:Закон України від 20.04.2000 №1682-ІІІ. (www.rada.gov.ua)
6. www.nau.kiev.ua
7. Деловые ведомости №73(3459), 12.04.2005Цінні папери України № 26 (418) від 6.07.06
8. Звіт Антимонопольногокомітету України за 2006 рік
9. http://www.dsnews.ua/infrastructure/infrastructure-regions/
10. www.ukrstat.gov.ua
11. Бутыркин А.Я. Теория и практика антимонопольного регулирования введущих странах запада и России. — М.: Новый век, 2004. — С. 78.
12. Розанова Н.М. Конкурентный процесс в современной рыночнойэкономике. — М.: Макс Пресс, 2001. — С. 165.