Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції

Зміст
Вступ
1 Вимірювання та забезпеченняпідвищення рівня якості таконкурентоспроможності продукції
1.1 Показники та оцінка якості
1.2 Підвищення якості
1.3 Оцінка конкурентоспроможності
1.4 Підвищення конкурентоспроможності
2 Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації.
3 Розробка установчих документів
4 Економічне обґрунтування доцільності створення орендного підприємства
5 Розрахунок потреби в стартовомукапіталі підприємства
6 Розрахунок величини основних видівподатків
Висновки
Список посилань
Додаток А. Статут
Додаток Б. Реєстраційна картка
Додаток В. Свідоцтво

Вступ
Метою курсовоїроботи є розгляд та аналіз вимірювання та забезпечення підвищення рівня якостіта конкурентоспроможності продукції, а також виконання таких завдань:
— розробка комерційної ідеї і оцінкана предмет можливості її реалізації;
— розробка установчих документів для створення суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи;
— розрахунокреальної величини статутного фонду, визначення кількості звичайних та привілейованихакцій, інформаційне повідомлення про створення акціонерного товариства;
— визначенняпотреби в стартовому капіталі, необхідному для започаткування підприємницькоїдіяльності; розрахунок величини покриття потреби капіталу, потрібного дляреалізації комерційної ідеї; підрахунок загальної величини чистого прибутку,яку може отримати підприємець; визначення часу повернення позики банку.
— розрахунок величини основних видів податків, якіповинен сплачувати суб’єкт бізнесу – юридична особа.
Якість продукціїабо послуг є одним з найважливіших факторів успішної діяльності будь-якоїорганізації. Сьогодні в усьому світі помітно підвищився рівень вимог, якіпред'являються споживачем до якості продукції. Підвищення вимог супроводжуєтьсяобґрунтованою необхідністю постійного підвищення якості, без чого неможливедосягнення й підтримка ефективної економічної діяльності.
Якість товару,його експлуатаційна безпека й надійність, дизайн, рівень післяпродажногообслуговування є для сучасного покупця основними критеріями при здійсненніпокупки й отже, визначають успіх або неуспіх фірми на ринку.
Сучасна ринковаекономіка пред'являє принципово нові вимоги до якості продукції, щовипускається. Це пов'язане з тим, що зараз виживання будь-якої фірми, її стійкеположення на ринку товарів і послуг визначаються рівнем конкурентоспроможності.У свою чергу, конкурентоспроможність пов'язана з дією декількох десятківфакторів, серед яких можна виділити два основних — рівень ціни і якістьпродукції.
Отже зрозуміло,що дослідження конкурентоспроможності та якості, їх видів, факторів впливу,методів оцінки необхідно й актуально в цей час.
В Україні цезараз один з напрямків менеджменту – менеджмент якості, що активнорозвивається. Про це свідчать і численні публікації в журналах, і величезнакількість журналів, пов'язаних із проблемою якості в нашій країні, і величезнакількість інформації в Internet.
Для забезпеченнянеобхідної якості в різних областях життя України необхідно перейти до новоїсистеми, що гармонічно пов’яже використання механізмів ринкової конкуренції,цільових інвестицій, удосконалювання форм організації виробництва,стандартизації, сертифікації.
Величезну роль урозвитку менеджменту якості зіграли А. Файоль, Г.Вебер, Г. Форд, Г.Емерсон,М.Маслоу, Ф.Тейлор, Э. Деминг, Дж.Журан, А. Фейгенбаум, К. Исикава, В. Шухарт,Г. Тагути, Ф. Кросби, Д. Харрингтон [4-6].

1.Вимірювання та забезпечення підвищення рівня якості таконкурентоспроможності продукції
 
1.1 Суть,показники та методи оцінювання якості продукції
 
Кожен виріб єносієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність івідповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбиває їхнюспоживну вартість. Споживна вартість того чи іншого виробу має бути оціненою,тобто має бути визначеною його якість. Отже, споживна вартість і якість виробівбезпосередньо пов’язані між собою. Проте це не тотожні поняття, поскільки тасама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. Якість продукціїхарактеризує міру її придатності до споживання, тобто кількісний бік суспільноїспоживної вартості.
Об’єктивнанеобхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовленняй використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарськійдіяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати йконтролювати рівень якості всіх видів продукції.
Рівень якості –це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції длязадоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовимипоказниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачаєвизначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютний рівеньякості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників,не порівнюючи їх з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначенняабсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютнізначення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучаснимвимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видівпродукції, що виробляється, порівнюючи її показники з абсолютними показникамиякості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якостіпродукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів муситьпостійно зростати. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів,виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки й темпирозвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передусім знарядь праці доцільновизначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якогозагальна величина суспільних витрат на виробництво й експлуатацію продукції запевних умов споживання була б мінімальною.
Залежно відпризначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цимвикористовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірникивідносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. Зурахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи:перша – диференційовані показники, з яких відокремлюється найбільш розгалуженанизка одиничних показників якості (табл. 1.1); друга – загальніпоказники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільш складназа кількістю система показників застосовується для оцінки якості знарядь праці.Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплекснівимірники якості. Крім специфічних, властивих лише одному виду виробупоказників, якість знарядь праці характеризується також низкою загальнихпоказників. До них належать надійність, довговічність, ремонтопридатність,продуктивність, патентна чистота тощо.
Під надійністюрозуміють властивість виробу виконувати свої функції зi збереженням експлуатаційних показниківу встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вонахарактеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботиміж двома несправностями.
Довговічність –це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи затих умов експлуатації. Її оцінюють двома головними показниками – строком службиі технічним ресурсом.
Ремонтопридатністьтехніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній.Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробкизапатентованих винаходів і можливість безперешеодного продажу на світовомуринку.
До комплекснихпоказників якості знарядь праці належать, наприклад: коефіцієнт готовностіобладнання, який характеризує одночасно його і безвідмовність, іремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.
 
Таблиця 1.1
Система одиничнихпоказників якості продукції за групамиГрупові показники
Окремі показники
 груп Вид Сутнісна характеристика 1. Призначення Характеризують корисну роботу(виконувану функцію)
-Продуктивність
-Потужність
-Міцність
-Вміст корисних речовин
-Калорійність 2. Надійності, довговічності та безпеки Визначають міру забезпечення тривалості використання і належних умов праці та життєдіяльності людини
-Безвідмовність роботи
-Можливий термін використання
-Технічний ресурс
-Термін безаварійної роботи
-Граничний термін зберігання 3. Екологічні Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоровя людини та довкілля
-Токсичність виробів
-Вміст шкідливих речовин
-Обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу 4. Економічні Відображають міру економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем
-Ціна за одиницю виробу
-Прибуток з одиниці виробу
-Рівень експлуатаційних витрат часу й коштів 5. Ергономічні Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу фізіологічним та психологічним вимогам споживача
-Зручність керування робочими органами
-Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників
-Величина шуму, вібрації тощо 6. Естетичні Визначають естетичні властивості виробу
-Виразність і оригінальність форми
-Кольорове оформлення
-Естетичність упаковки 7.Патентноправові Відображають міру використання нових винаходів за проектування виробів
-Коефіцієнт патентного захисту
-Коефіцієнт патентної чистоти
Якість предметівпраці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньоїобробки і переробки. Більшість з них відображають фізико-механічні властивостіта хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчихтоварів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення. Зокремаякість продуктів харчування характеризують показники калорійності,консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття –показники міцності, естетичності – колористика, силует тощо.
Важливо знати нелише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупностіпродукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певнусистему загальних показників, а саме:
1) Часткапринципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
2) Коефіцієнтоновлення асортименту;
3) Часткапродукції, на яку одержано сертифікати якості;
4) Часткапродукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
5) Часткавиробничого браку (бракованих виробів);
6) Відноснийобсяг сезонних товарів, реалізованих за тзниженими цінами.
Для визначеннярівня якості виробів, що виготовляються виробництвом, застосовують кількаметодів: об’єктивний, органолептичний,диференційований, комплексний.
Об’єктивний метод полягає в оцінюваннірівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольнихвимірювань, а також лабораторного аналізу. Цей метод дає найбільш вірогіднірезультати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобіввиробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуютьсядля визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці –продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці –вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів –еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчовихпродуктах тощо.
Органолептичнийметод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуттялюдини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості,виходячи зі стандартного переліку ознак, які найповніше охоплюють основніякісні характеристики виробу.
Диференційованийметод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробівіз відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показникамистандартів. Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відноснихпоказників, які порівнюються з еталонними, що їх беруть за одиницю.
Комплексний методполягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Однимз таких може бути інтегральний показник, який обчислюється через порівнюваннякорисного ефекту від споживання певного виробу і загальної величини витрат на його створення йвикористання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозваженуарифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомостівсіх розрахункових показників[4].
1.2 Конкурентоспроможністьпродукції
Поняттяконкурентоспроможності характеризує властивість об’єкта задовольняти певну конкретнупотребу як порівняти з аналогічними об’єктами даного ринку.Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об’єктів:проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції,окремого проекту, окремої фірми, галузі, регіону, країни в цілому.
Конкурентоспроможністьпідприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності тазабезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи,конкурентоспроможність підприємства – це здатність забезпечувати випуск іреалізацію конкурентоспроможної продукції.
Підконкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей,що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринкуаналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію наринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможністьпродукції закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництваматеріалізуються найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів: якість івитрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції єнеобхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.
Визначаючиконкурентоспроможність товару, виробник продукції має обовязково знати вимогипотенційних покупців та оцінки споживачів. Томі формуванняконкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчихпотреб покупців, за якими оцінюється принципова можливість реалізуватипродукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть їїхарактеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб іцін реалізації.
Для визначенняконкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:
1) Конкретнівимоги потенційних покупців до пропонованого на ринку товару;
2) Можливірозміри та динаміку попиту на продукцію;
3) Розрахунковийрівень ринкової ціни товару;
4) Очікуванийрівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
5) Визначальніпараметри продукції основних конкурентів;
6) Найбільшперспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
7) Термінокупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням іпросуванням на ринок нового товару.
Конкурентоспроможністьконкретного об’єкта бажано вимірюватикількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація,що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів-конкурентів занормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.
Корисний ефект –це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставіокремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи туконкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях, грошовомувиразі та або в умовних балах.
Сукупні витратипротягом життєвого циклу – це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щободержати від об’єкта відповідний корисний ефект.
Конкурентоспроможністьоб’єктів, для яких неможливо розрахуватикорисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити з результатівекспериментальної перевірки за конкретних умов споживання, за результатамипробного продажу, експертних та інших методів[4].
1.3 Способипідвищення якості та конкурентоспроможності продукції
Соціально-економічнезначення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, щозаходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системигосподарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективністьпідвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляєтьсяпідприємствами, полягає в наступному:
1) високоякіснаі конкурентноспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняєсуспільно-соціальні потреби в ній;
2) підвищенняякості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу:загальна форма витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукціїбільш високої якості, навіть якщо досягнення такої звязане з додатковимивитратами, істотно зменшується;
3) конкурентоспроможнапродукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання неюмаксимально можливого прибутку;
4) багатоаспективнийвплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції нетільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж іконкурентоспроможність підприємства в цілому.
На рівень якостій конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників.Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізованих навідповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі йпросторі. За змістом і спрямуванням способи підвищення якості іконкурентоспроможності продукції можна обєднати в чотири взаємозвязані групи:технічні, організаційні, економічні та соціальні.
З-поміж технічнихспособів підвищення якості продукції визначальне місце належить постійномувдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Цезумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробівформуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюєтьсякомплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих назабезпечення необхідних техніко-економічних параметрів зразків продукції. Провирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості свідчитьхоча б той фaкт, що 50% [4] відмовленьтехнічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів.Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише заумови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішоїтехнології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
До важливих іефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, їїконкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставновідносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації тазабезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умовивідображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісниххарактеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.
Ринкові умовигосподарювання передбачають активне й широке використання організаційнихчинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетнихналежать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва тауправління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки іпрогресивної технології; удосконалення методів технічного контролю та розвитокмасового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.
Нагальноюпотребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійовогосоціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпеченнявиробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами таметодами економічного впливу на ці процеси є узгоджена система прогнозування йпланування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів іспоживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіхкатегорій працівників підприємства, а формами впливу соціального – всебічнаактивізація людського чинника, проведення активної кадрової політики, створенняналежних умов праці та життєдіяльності.
До найважливішихметодів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукціїналежать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.
В Україністворено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом,що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Державнийкомітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (ДержстандартУкраїни) [4]. У межах державної системи стандартизації та сертифікації вУкраїні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідніоргани. Він передбачає конкретно визначену відповідальність суб’єктівпідприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил. Державнийнагляд проводиться за планами його органів у формі періодичної перевіркидодержання вимог нормативних документів чи проведення вибіркового контролюстабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів.Обєктами державного нагляду є: 1) продукція виробничо-технічного призначення,товари народного споживання та продукти харчування – щодо відповідностістандартам, нормам і правилам; 2) експортна продукція – щодо стандартів абоокремих вимог, обумовлених договором; 3) імпортна продукція – щодо чинних вУкраїні стандартів щодо безпеки для життя, здоровя, майна людей і навколишньогосередовища; 4) атестовані виробництва – щодо відповідності встановленим вимогамдо сертифікації продукції.
Суб’єктигосподарювання за порушення вимог стандартів несуть матеріальнувідповідальність – штраф. Сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємціввід обов’язку відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникливнаслідок порушення стандартів або внаслідок невиконання умов договору напоставку продукції.
З-поміж існуючихі широковживаних методів забезпечення виробництва продукції високої якостічільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. Головнезавдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості,зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожноговиробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість.Успішно розв’язати це завдання можна за правильного вибору об’єктів і методівконтролю. Об’єктами контролю мають бути всі компоненти виробничої системи та взаємозв’язанихз нею елементів.
Якість продукціївизначальною мірою формується протягом власне виробничого процесу. Це спричиняєнеобхідність ретельного контролювання перебігу технології її виготовлення. Об’єктамиконтролю тут стає ретельне дотримування виробничо-трудової дисципліни, технологічнихрежимів обробки та складання виробів. Рівень витрат на контролювання якостіістотно залежить від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів контролю.З них найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічногопроцесу – активний; за засобами, що використовуються, — автоматизований; заорганізаційними формами – статистичний.
Активним єконтроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробута режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічнихпристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування. Застосування активногоконтролю дає змогу запобігти появі та виходу з технологічного процесунапівфабрикатів і готових видів продукції незадовільної якості.
Заавтоматизованого контролю перевірка якості здійснюється через застосуванняавтоматичних пристроїв без участі людини як під час технологічного процесу, такі після завершення обробки чи складання виробу. Такий контроль є одним зголовних способів зменшення витрат на контрольні операції та підвищення їхньоїефективності особливо в безперервних та масових типах виробництва, де частотрудомісткість контролю якості перевищує витрати на виготовлення продукції вавтоматичному режимі.
Статистичний – цеособливий вид вибіркового контролю, що ґрунтується на застосування теоріїймовірностей та математичної статистики. Він уможливлює не тільки фіксаціюфактичного рівня якості масової продукції, а й активний вплив на перебігтехнологічного процесу. Основна його ідея полягає в тім, що в будь-якомусталому процесі, коли відсутні непередбачені збурення, фактичні показникиякості окремих видів продукції завжди матимуть лише незначні відхилення відсередніх величин. Перевагою статистичного контролю є можливість керувати рівнемякості продукції за принципом саморегулювання кібернетичної системи зізворотним зв’язком. Проте йому властиві й недоліки, яких не можна ігнорувати:по-перше, він має відносно вузьку сферу застосування; по-друге, потребуєпорівняно великих коштів на збирання та обробку інформації. Здешевити ціпроцеси можна автоматизацією збирання, обробки й аналізу необхідної дляконтролю інформації, створенням гнучких автоматизованих виробництв.
Отже питанняконкурентоспроможності і якості є актуальними і взаємопов’язаними. Якістьрозглядається не тільки як необхідна умова продажу товару в умовах конкуренції.Якість стала показником національного багатства і, що особливо важливо,фактором виходу із соціальної та економічної кризи. В свою чергу підвищенняконкурентоспроможності є не лише умовою підвищення продажу, а й умовоюпідвищення загального рівня життя населення [4].

2.Розробка комерційної ідеї та оцінка її на предмет можливості реалізації
 
Одним із важливихзавдань при започаткуванні підприємства є вибір виду діяльності та розробкакомерційної ідеї, з якою майбутній підприємець планує вийти на ринок.Комерційна ідея – це конкретне цілісне знання про доцільність, можливість таефективність розробки і впровадження певного технічного або іншого рішення. Цете, що може бути реально зроблено та поставлено на ринок.
Життєздатнікомерційні ідеї потрібні не лише для того, щоб розпочати власну справу, але дляуспішного функціонування бізнесу на всіх його етапах.
Нові комерційніідеї потрібні для:
- розробкинових видів продукції, послуг;
- захопленнянових ринків та залучення нових клієнтів;
- зменшеннярівня витрат виробництва;
- підвищенняприбутковості бізнесу тощо;
При розробцікомерційної ідеї потрібно пам’ятати про три обставини:
1. Нові ідеїгенерувати важко.
2. Існуютьтрадиційні висловлювання, які можуть “знищити” розроблену ідею
“на пні”. До таких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували чи випробували”, “Хто за це буде платити”, “Це дурниця” тощо.
3. Є такіосновні підходи до розробки комерційної ідеї:
- запозичитичужу ідею.
- використатиякійсь унікальний фактор.
- запропонуватиабсолютно нову ідею, якої до цього ще не було.
Наука і практикарозробили чимало методів творчого пошуку комерційної ідеї [2].
В даній курсовійроботі комерційна ідея розробляється методом, який базується на використаннітак званої карти ідей. Даний метод полягає в передбачає виконання низки дій,які можна об’єднати в певні етапирозробки.
Ключове слово:дитяче взуття.
1.  Заповнюємо карту ідей тавибираємо пріоритетну позицію.
Виробництво:Спортивне взуття; ортопедичне взуття; деталі для ремонту; літне, осіннє, зимовевзуття; домашнє взуття.
Послуги: Пошиввзуття на замовлення, ремонт, чистка взуття, пофарбування взуття, прикрашаннявзуття до свят.
Торгівля:Спортивне взуття, взуття на всі сезони, деталі для ремонту.
Обрано такупозицію як зимове взуття.
2.  Формуємо потенційнукомерційну ідею з врахуванням того, які саме проблеми можуть бути вирішені увипадку реалізації даної комерційної ідеї.
Проаналізувавшипотенційну комерційну ідею заповнюємо таблицю 2.1
Таблиця 2.1 –Проблеми, що вирішує потенційна комерційна ідея
Потенційна комерційна ідея
(виробництво, товар, послуга) Які проблеми вирішуються? 1. Виготовлення літнього взуття з тканини
1. Здешевлює виріб
2. Дозволяє купувати не одну пару
3.Можливість підібрати колір, що створить певний стиль одягу 2.Розробка нових моделей посезонно
1. Задовольнити бажання та потреби покупців
2. Підвищує попит на продукцію
3. Стимулює покупців до придбання нового взуття
4. Стимулює творчість 3. Виготовлення якісного дитячого зимового взуття
1. Діти можуть довше носити взуття
2. Комфортне взуття
3.Задоволення потреб покупців 4. Виготовлення черевиків з шкіряною робочою частиною та верхом з іншого матеріалу (замінника шкіри, тканини)
1. Зменшують вартість не набагато погіршуючи якість
2.Створення нових цікавих моделей
3. Економія сировини 5.Створення моделей з ремінцями та іншими засобами, що дозволяють краще триматись взуттю на нозі
1. Можливість купувати дітям взуття за розміром, що дозволяє їм ходити в ньому не один сезон
2. Дітям зручно бігати
3. Створення нових моделей
4.Задоволення естетичних та практичних потреб покупців
Вибрано такупотенційну комерційну ідею: виготовлення якісного зимового взуття.
3.  Уточнення потенційноїкомерційної ідеї з врахуванням можливих змін в потребах, смаках та уподобанняхспоживачів.
Для уточненнякомерційної ідеї відповідно до змін в потребах, смаках, уподобаннях заповнюємотаблицю 2.2
Таблиця 2.2 –уточнення комерційної ідеїЗміни Конкретні зміни Нові можливості, що відкриваються при врахуванні змін 1. Стилю життя
1. Підвищення ролі особистості
2. Підвищення добробуту людей
3.підвищення вимог до одягу
4. Одягання дітей “зі смаком”, вимогливо
1. Безліч нових моделей, хоч якась з них повинна сподобатись
2. Різне за кольором, стилем взуття 2. Технологій
1. Поява нових інструментів для пошиття взуття
2. Поява взуттєвої фарби, крему, щіток для чищення
1.Прискорення і полегшення пошиття
2. Виготовлення однакових моделей з лаку, замші та шкіри
3. Пофарбування в домашніх умовах
4. Можливість прикрасити взуття вишуканими пряжками і т.п. 3.Моди
1. Круглий носок
2. Різноманітний дизайн халяв для черевиків
3. Потреба мати взуття як
Спортивного так і класичного стилю
1. Створення не тільки практичного, якісного взуття, але й такого, що відповідає сучасним вимогам моди
2. Урізноманітнити асортимент
3. Задовольнити смаки покупців

Уточненакомерційна ідея: Виготовлення дитячих зимових черевиків, з “шкільним” каблуком менше 4 см, прикрашених хутром зверху халяв та декоративними елементами.
4.  Удосконалення потенційноїкомерційної ідеї з метою надання їй більш привабливих рис.
Ідея:Пофарбування черевиків за бажанням покупця в відповідний колір та тюбик крему вподарунок.
5.  Удосконалення комерційноїідеї за рахунок внесення в цю ідею спеціальних знань та навичок самогорозробника.
Допрацьованаідея: Виготовлення черевиків, перефарбування за бажанням покупця, тюбик крему вподарунок та хутро, що відщібається перетворюючи черевики в осінні.
6.  Оцінювання комерційної ідеїна предмет можливості її реалізації.
Для оцінюванняідеї на предмет можливості її реалізації потрібно відповісти на запитання,заповнивши таблицю 2.3
Таблиця 2.3
Оцінюваннякомерційної ідеї на предмет можливості її реалізаціїПитання Так Ні Чи є потреба в додатковій інформації? 1. Чи буде працювати Ваша ідея? + 2. Чи буде ця ідея спрацьовувати протягом певного (визначеного) часу? + 3. Чи будуть люди за це платити? + 4.Чи достатня кількість людей буде за це платити? + 5. Чи усвідомлюєте Ви, які потреби людей при цьому задовольняються? + 6.Чи знаєте Ви, якими будуть витрати на реалізацію висунутої комерційної ідеї? + 7. Чи безпечна Ваша ідея? + 8. Чи законна Ваша ідея? + 9. Чи сподобається Ваша ідея іншим людям? + 10. Чи можете ви знайти необхідну кількість грошей для реалізації ідеї? + 11. Чи потрібно Вам спеціальне обладнання? + 12. Чи володієте ви необхідними навичками (знаннями) для реалізації ідеї? + 13. Чи потрібен Вам персонал зі спеціальними знаннями (навичками) для реалізації запропонованої ідеї? +
Отже, ідеявиготовлення даних черевиків, а ще більше надання відповідних послуг цікава, вдеякій мірі нова, а отже приваблива для споживачів. Ідея стане ще більшприваблива, якщо якість взуття буде достатньо високою, а ціна якості – низькою.Ідею доцільно реалізувати[1].

3.Розробка установчих документів
Основнимиустановчими документами для утворення суб’єкту підприємницької діяльності –юридичної особи є засновницький договір та статут. Процес розробки установчихдокументів передбачає ряд попередніх заходів в ході яких визначаються: цілі,завдання, методи організації майбутнього суб’єкта підприємництва, переговори ззасновниками, створення робочої групи для розробки статуту та засновницькогодоговору і таке інше.
Засновницькийдоговір – це угода між засновниками суб’єкта підприємницької діяльності, в якійрегламентується питання створення юридичної особи, формування статутного фонду,даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові, організаційніумови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутків та покриттязбитків.
Засновницькийдоговір може мати такі розділи:
- преамбула;
- предмет,загальні положення договору;
- юридичнийстатус підприємства, що створюється;
- видидіяльності підприємства;
- статутнийфонд і внески засновників (учасників);
- права та обов’язкизасновників (учасників);
- управлінняпідприємством;
- розподілприбутків та відшкодування збитків;
- відповідальністьзасновників (учасників) за порушення засновницького договору;
- умовирозірвання договору;
- умови тастроки набуття договором чинності;
- іншірозділи;
При складаннізасновницького договору особливу увагу слід звернути на визначення конкретнихрозмірів, строків і порядку участі засновників (учасників) формуванністатутного фонду; умов участі засновників (учасників) у розподілі прибутків тапокритті збитків; прав та обов’язків засновників (учасників) тощо.
Основнимдокументом, що регламентує діяльність юридичної особи є статут. Завданнястатуту – дати повне уявлення про правовий статус і види діяльності суб’єктапідприємницької діяльності як самостійного суб’єкта господарювання. У цьомурозумінні статут — це нормативний документ, який доповнює і конкретизуєбільшість положень засновницького договору.
Статут пишеться вдовільній         формі та повинен містити такі обов’язкові відомості:
- засновникисуб’єкта підприємницької діяльності;
- повненайменування та назва юридичної особи;
- місцезнаходженнясуб’єкта підприємницької діяльності
(повна адреса) ;
- мета тапредмет діяльності;
- порядокутворення майна;
- органиуправління, порядок їх створення та компетенція;
- повноваженнятрудового колективу та його виборчих органів;
- умовиреорганізації та ліквідації;
Чиннезаконодавство не містить спеціальних вимог до змісту та розмежування окремихположень статуту. Статут може складатись з таких розділів:
— Загальніположення;
— Предмет,основні цілі та напрямки діяльності;
— Фонди (абомайно) підприємства; Виробничо-господарська діяльність;
— Управлінняпідприємством та його трудовий колектив;
— Організація таоплата праці;
— Розподілприбутків та відшкодування збитків;
— Облік,звітність та контроль;
— Зовнішньоекономічна діяльність;
— Припиненнядіяльності підприємства (реорганізація та ліквідація);
Згідно зваріантом розроблено установчі документи закритого акціонерного товариства.Установчими документами акціонерного товариства є засновницький договір тастатут.
В даній курсовійроботі розроблено статут закритого акціонерного
підприємства, щозаймається торгівлею цінними паперами. Величина статутного фонду цьогопідприємства складає 20000 тис. грн., засновників – юридичних осіб – 6 чоловік,засновників – фізичних осіб – 5 чоловік.
Акціонернітовариства – це такі підприємства, в яких весь капітал (статутний фонд)розділений на певне число рівних частин – акцій, які знаходяться у власностіокремих юридичних осіб. Статутний фонд акціонерного підприємства складаютьвнески засновників та учасників.
В закритомуакціонерному підприємстві весь пакет акцій розподіляється тільки середзасновників. Акції акціонерних товариств можуть бути звичайні та привілейовані.
Акціонернітовариства мають складну, чотирирівневу схему управління: загальні зборизасновників → спостережна рада → генеральна дирекція (правління) →ревізійна комісія.
Використовуючи цівідомості про акціонерне та дані, що вказані в завданні розроблено статутпідприємства, який наведено в додатку А.
Після написанняустановчих документів будь-який суб’єкт підприємницької діяльності повиненпройти державну реєстрацію і тільки після цього він отримує статус юридичноїособи та право законно займатись підприємницькою діяльністю. Державнареєстрація – це засвідчення факту створення юридичної особи.
Для проведеннядержавної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) подають державномуреєстратору такі документи:
- реєстраційнукартку встановленого зразка;
- копіюрішення засновника (засновників) про створення юридичної особи;
- двапримірника установчих документів;
- документпро сплату реєстраційного збору;
- вокремому випадку подаються додаткові документи.
Реєстраційнакартка – документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи(осіб) щодо створення та державної реєстрації суб’єкта підприємницькоїдіяльності – юридичної особи. Реєстраційні картки бувають різних форм взалежності від того, яким чином створюється нова юридична особа. Реєстраційнікартки складаються із декількох сторінок (до 10-ти і більше), кожна з якихпідписується засновником.
У випадку, колистворюється нова юридична особа, використовується реєстраційна картка за формою1. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованимилітерами. Реєстраційна картка заповнена для закритого акціонерного підприємствавідповідно до варіанту приведена в додатку Б.
За відсутностіпідстав для відмови в державній реєстрації реєстратор повинен оформити тавидати заявнику (не пізніше наступного робочого дня з дати державноїреєстрації) свідоцтво про державну реєстрацію.
Свідоцтво продержавну реєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує фактвнесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичноїособи.
Розробленесвідоцтво про державну реєстрацію закритого акціонерного підприємства наведенев додатку В.
Отже, підготовчиметапом підприємництва є створення установчих документів та проведення державноїреєстрації. Лише після зареєстрування підприємства в Єдиному державному реєстріможна законно починати діяльність. Свідченням того, що суб’єкт підприємництвазареєстрований є свідоцтво. В установчих документах вказані основні положенняпро діяльність та майно підприємства, його засновників та правовий статус [2].

4. Розрахунок статутного фонду такількості акцій для акціонерного товариства
Вихідні дані длярозрахунку мінімального статутного фонду подано у таблиці.
Таблиця 4.1
Вихідні дані длярозрахунку мінімального статутного фонду. Спосіб розміщення акцій Ціна виробів, грн.
Змінні витрати />, грн. Кількість виробів, млн. шт.
/>,
млн. грн.
/> %
/>, %
/>
%
/> %
/>% А Б В А Б В А Б В посередником 11 12 13 5 6 8 1,0 1,1 1,2 3,3 12 7 16 34 56
 
Визначимо розрахунковуставку дивідендів />, яка бгарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів.
/>, % (4.1)
де /> – розрахункова ставкадивідендів, %;
/> – рівень інфляції в країні, %;
/> – величина, що характеризує ризиквкладання грошей в акції підприємства, />=5..30% .
За умовою />, тоді
/>% (4.2)
Визначимо прибуток />, який може отриматиакціонерне товариство при виконанні поставлених завдань з виготовлення та збутузапланованої продукції.
/> (4.3)
де /> – ціна реалізації виробу />-го найменування, грн.;
/> – кількість виробів />-го найменування, шт.;
/> – величина змінних витрат, якіперепадають на один виріб, грн.;
/> – величина постійних витрат,необхідних для виконання поставлених завдань, грн.;
/> – число найменування виробів.
/> млн. грн.
Розрахуємо величинуприбутку />, який залишиться вакціонерному товаристві після сплати податку на додану вартість та податку наприбуток:
/> (4.4)
де /> – коефіцієнт, якийвраховує зменшення прибутку після сплати податку на додану вартість, %;
/> – ставка податку на прибуток, в %
/> – обсяг реалізації всіх виробів,грн.
/> млн. грн.
Розрахуємо масудивідендів />, яка може бути спрямованана виплату дивідендів після того, як будуть зроблені внески в резервний та іншіфонди акціонерного товариства.
/> млн. грн.(4.5)
де /> – ставка відрахувань урізні обов’язкові фонди (резервний, виробничий тощо), в %.
/>млн. грн.
Визначимо мінімальнувеличину статутного фонду />
/> (4.6)
де /> – розрахункова ставкадивідендів, в %.
/> млн. грн.
Мінімальнавеличина статутного фонду забезпечує реалізацію поставленої задачі. Визначимокількість звичайних та привілейованих акцій, які будуть випущені на первиннийринок. 100% акцій становлять весь статутний фонд відкритого акціонерноготовариства.
Отже 100%–13600000 акцій номіналом по 10 грн… Серед них:
90% –12240000звичайних акцій номіналом по 10 грн.;
10% –1360000привілейованих акцій номіналом по 10 грн…
Інформаційнеповідомлення про створення АТ
Народна нафтоваінвестиціїно-промислова компанія “Імперія” (далі просто Товариство) створена 20грудня 2007 року і зареєстрована в єдиному державному реєстрі підприємств таорганізацій №269 від 5 жовтня 2007 року.
Засновниками товариства є:
1.  Колос Олег Анатолійович
2.  Кравчук Валерій Вікторович
Статутний фонд товаристваскладає 13,6 млн.грн.
Товариство створено зметою отримання прибутку для власників та акціонерів. Предметом та напрямкамидіяльності Товариства є торгівля нафтою та нафтопродуктами. Товариствовипустило акцій на суму 13,6млн.грн. Номінал звичайних акційскладає 10 грн., і привілейованих – 10 грн. Звичайні акції можуть придбатибудь-які громадяни України, а привілейовані акції рівномірно розподілені міжзасновниками Товариства. Інформація про створення Народної нафтовоїінвестиційно-промислової компанії “Імперія” наведена в додатку Г.

5.Розрахунок потреби в стартовому капіталі підприємства
 
Для здійсненняпідприємницької діяльності потрібно мати певний капітал. Без його наявності неможе бути підприємництва. Чим потужнішим є капітал підприємця, тиммасштабнішими можуть бути результати його діяльності.
Капітал – грошовіі матеріальні кошти, об’єкти права інтелектуальної власності і організаторськінавички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і виступаютьджерелом отримання прибутку. До основних капіталоутворювальних елементіввідносяться: засоби виробництва, матеріальні оборотні елементи виробництва,оплата праці працівників, оборотні кошти в грошовій формі.
Стартовий капітал– це капітал, який вкладається у будь-яку підприємницьку справу з самогопочатку практичної реалізації комерційної ідеї. Чим складніше продукція, чимтриваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартовогокапіталу. В найбільш загальному вигляді потребу в стартовому капіталі К,який необхідний для початку підприємництва, можна розрахувати за формулою:
/> (5.1)
де /> – грошові кошти напридбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин,обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів;
/> – грошові кошти на оплатусировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії;
/> – грошові кошти для оплатипраці найманих працівників;
/> – грошові кошти на оплатуінформаційних послуг, рекламу, придбання об’єктів інтелектуальної власності та інші кошти.
Стартовий капіталскладається з основного та оборотного капіталу.
Основний капіталфункціонує протягом тривалого часу, в процесі експлуатації не змінює свою натуральнуформу, а свою вартість переносить на виготовлену продукцію частинами, в мірузношення. Оборотній капітал функціонує протягом одного виробничого циклу,повністю змінює свою натуральну форму, а свою вартість переносить на готовупродукцію одразу і повністю.
Також практичнозавжди стартовий капітал складається з власного капіталу, який вноситьсязасновниками справи, та капіталу покриття, який вкладається в справу на умовах,обумовлених іншими особами: інвесторами, комерційними банками, кредиторами тощо [2].
Величинустартового капіталу та капіталу покриття розраховують на основі економічнихрозрахунків. Розрахунок складається з 11 кроків.
1-й крок.Визначаємо загальну величину витрат на придбання або оренду будівель, споруд,машин, обладнання, інструменту і т.д. Вибираємо найефективніший варіантвкладання грошей. Визначаємо терміни протягом яких будуть використані ці кошти.Згідно з завданням кошти і терміни витрат вже розподілені.
2-й крок.Визначаємо щомісячні витрати на оплату праці працівників з урахуванням всіхобов’язкових виплат. За завданням цей крок вже зроблено.
3-й крок.Визначаємо загальні витрати, згідно варіанту дані наведені в таблиці 5.1 (даніза січень) та в таблиці 5.2, де наведені коефіцієнти зміни витрат по місяцям.
Таблиця 5.1 –Основні витрати за січень
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн. 54 265 8 24 7

Конкретнівитрати, з врахуванням коефіцієнтів, та загальні витрати по місяцям наведені втаблиці 5.3
4-й крок. Будуємографік зміни щомісячних загальних витрат у часі, див. рис. 5.1.
5-й крок.Прогнозуємо з якого часу підприємець почне отримувати виручку, а також їїможливу величину. Кількість виготовленої продукції (N), вартість реалізації одиниці (P) та час реалізації таблиці 5.4
Визначаємоприбуток по місяцям, використовуючи дані таблиці 5.4, див. таблицю 5.5
 
Таблиця 5.2 –Коефіцієнти зміни витрат по місяцях
Г
/>
січ.
/>
лют.
/>
бер.
/>
квіт.
/>
трав.
/>
черв.
/>
лип.
/>
серп.
/>
вер.
/>
жовт.
/>
лист.
/>
груд.
/> 1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2
/> 1 3 1 1,3
/> 1 0,8 0,8 0,8 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1
/> 1 1 1,1 1,1 1,5 1,2 1,2 1 1 1 1
/> 1 2 2 1
Таблиця 5.3 –Витрати по місяцям
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис.грн.
/>, тис. грн. місяць
∑Г, тис. грн. 54 265 8 24 7 Січень 358 54∙1,2=64,8 265∙3=795 8∙0,8=6,4 24∙1=24 7∙2=14 Лютий 904,2 54∙1,2=64,8 265∙1=265 8∙0,8=6,4 24∙0=0 7∙2=14 Березень 350,2 54∙1,2=64,8 265∙1,3=344,5 8∙0,8=6,4 24∙1,1=26,4 7∙1=7 Квітень 449,1 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1,1=26,4 7∙0=0 Травень 100 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1,5=36 7∙0=0 Червень 109,6 54∙1,1=59,4 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙0,9=21,6 7∙0=0 Липень 89,8 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1,2=28,8 7∙0=0 Серпень 102,4 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1=24 7∙0=0 Вересень 97,6 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1=24 7∙0=0 Жовтень 97,6 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1=24 7∙0=0 Листопад 97,6 54∙1,2=64,8 265∙0=0 8∙1,1=8,8 24∙1=24 7∙0=0 Грудень 97,6
 
Таблиця 5.4 –Дані по реалізації продукції
Р, грн.
N, тис. шт.(по місяцям)
ВК, тис.грн. 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 66 0,2 0,31 0,51 0,61 0,81 1 3,7 4 4,1 900
/>
Рисунок 5.1 –Графік зміни загальних щомісячних витрат
Таблиця 5.5 –Прибуток підприємства по місяцяхмісяць 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й прибуток, грн. 13200 20460 33660 40260 53460 66000 244200 264000 270600
6-й крок. Будуємографік щомісячної потреби в капіталі, див. рис. 5.2. Для побудови графікапотрібно визначити величину реальних потреб в капіталі.
Використовуючитаблиці 5.3 та 5.5 знайдемо реальну потребу в капіталі. Результати розрахункупредставлені в таблиці 5.6.
Як видно зграфіка потреба в капіталі буде відчуватись протягом перших десяти місяців.
7-й крок.Розраховуємо величину стартового капіталу. Для даного варіанту величинустартового капіталу дорівнює:
358+904,2+350,2+435,9+79,54+75,94+49,54+48,94+31,6= 2333,86 тис. грн.
8-й крок.Розраховуємо величину капіталу покриття. За рахунок власного капіталупідприємства зменшаться щомісячні витрати наступним чином:
січень –358-358=0 тис. грн.;
власного капіталузалишилось 900-358=542 тис. грн.;
лютий – 904,2-542= 362,2 тис. грн.;
Таблиця 5.6 –Реальна щомісячна потреба в капіталімісяць 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й витрати, тис.грн 358 904,2 350,2 449,1-13,2 = 435,9
100-20,46=
79,54 109,6-33,66 =75,94
89,8-40,26=
49,54
102,4-53,46=
48,94 97,6-66=31,6
97,6-244,2=
-146,6
97,6-264=
-166,4
97,6-270,6=
-173
/>
Рисунок 5.2 –Графік щомісячної потреби в капіталі

Таблиця 5.7 –Потреба капіталу покриття по місяцямМісяць січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Капітал, тис.грн. 362,2 350,2 435,9 79,54 75,94 49,54 48,94 31,6 -146,6 -166,4
-
173
Загальна величинакапіталу покриття дорівнює:
0+362,2+350,2+435,9+79,54+75,94+49,54+48,94+31,6= 1433,86 тис. грн.
9-й крок. Будуємографік щомісячної потреби капіталу покриття, див.
рис. 5.3. Потребакапіталу покриття по місяцям наведено в таблиці 5.7.
/>
Рисунок 5.3 –Графік щомісячної потреби в капіталі покриття (заштрихована ділянка)
Чистий прибутокпідприємства дорівнює: 146,6+166,4+173 = 486 тис. грн.
Середньомісячнийприбуток дорівнює: 486 тис. грн./ 3 = 162тис. грн.
10-й крок.Визначаємо реальні джерела покриття потреб.
Згідно завдання –це позика.
11-й крок.Визначаємо термін повернення взятої позики.
Величина позикидорівнює: 1433,86 тис. грн. Починаючи з 10-ого місяця підприємство починаєотримувати середньомісячний прибуток в 162 тис. грн… Припустимо, що 50% цієїсуми, тобто 81 тис. грн. спрямовано на повернення позики. Тоді термінповернення позики буде дорівнювати:
1433 тис.грн./81(тис. грн./міс.) = 17,7≈ 18міс.
Загальний термінна який потрібно взяти позику дорівнює: 8+18 = 26 міс.
За перший місяцьзатрати повністю покриваються власним капіталом.
Отже, щоброзпочати діяльність підприємству необхідно мати 2333,86 тис. грн. Щоб отриматиці кошти підприємство бере позику в розмірі 1433,86 тис. грн. і зможе повернутиїї лише через 26 місяців.
Проведенірозрахунки є приблизними, адже вони не враховують ні інфляції, ні процентнихставок і т. п. На момент відкриття підприємства це є найважливіший підрахунок,адже від його правильності залежить прибуток підприємства на початку йогодіяльності [1].

6.Розрахунок величини основних видів податків
В процесі своєїдіяльності суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа повиненсплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них єподаток на прибуток та податок на додану вартість. Розрахунок величини цихподатків здійснюється на основі чинного законодавства, даних бухгалтерськогообліку, звітів про результати діяльності підприємства за встановленими формами.
Податок наприбуток – це один з основних прямих податків. Керуючись формулами оптової цінита витрат підприємства в розрахунку на один виріб, можна записати, що величинаподатку на прибуток Пп в розрахунку на один виріб може бутирозрахована за формулою:
/>, (6.1)
В тому випадку,якщо ставка податку на прибуток α задана в відносних одиницях, величинаподатку на прибуток в розрахунку на один виріб Ппвизначаєтьсяза формулою:
/>, (6.2)
де Пдо– прибуток на оподаткування в розрахунку на один виріб, грн.;
Цо – оптова ціна виробу, грн.;
Вр – витрати на виробництво тареалізацію одного виробу (з урахуванням операційних та інших витрат), грн.;
α – ставкаподатку на прибуток;
Податок наприбуток, що його повинно сплачувати підприємство за результатами діяльності вцілому, розраховується за даними бухгалтерського обліку даного підприємства.Величина податку на прибуток Пп(заг), що його повинно сплатитипідприємство за результатами діяльності в цілому протягом певного періоду часу,може бути розрахована за формулою:
/>, (6.3)
деВД –валовий дохід (виручка) підприємства за визначений період часу, зазвичай заквартал, грн.;
ВВ – валові витратипідприємства за той же період часу, включаючи амортизаційні відрахування, грн.;
α – ставкаподатку на прибуток, %. В 2006 році α = 0,25.
Розраховуємовеличину податку на прибуток. Для розрахунку використаємо дані завдання таформулу 6.3. Дати настання валового доходу та валових витрат наведені в таблиці6.1.
Таблиця 6.1 –Дата настання валового доходу та валових витратКвартал ВД ВВ І 2.01 12.02 II 22.04 – III 12.08 13.08; 14.09 IV 12.11 11.12
1. І кварталПпзаг=(240000 – 33900)∙0,25 = 51525 грн.
ІІ квартал Ппзаг= 340000∙0,25 = 85000 грн.
ІІІ квартал Ппзаг= (140000 – 27800 – 24500)∙0,25 = 21925 грн.
IV квартал Ппзаг=(97500 – 12400)∙0,25 = 21275 грн.
2. Якщо продукціявідвантажена з неї вже платиться податок на прибуток, а реальних грошей напідприємстві в цьому випадку немає. Отже може бути так, що у підприємства небуде з чого заплатити податок.
3. Коригувативеличину податку на прибуток в певному кварталі можна зменшуючи чи збільшуючивалові надходження або валові витрати, змінюючи дату фіксації валового доходуабо валових витрат.
Податок на доданувартість ПДВ — один із найголовніших непрямих податків. Об’єктом оподаткування є операції зпролажу товарів, робіт, послуг, а також вивезення товарів в Україну.
Величина податкуна додану вартість ПДВ у розрахунку на один виріб розраховується поформулі:
/>, (6.4)
де Цо– вільна ринкова ціна виробу, грн;
β – ставка податку на доданувартість; В 2006 році β=0,20.
Величина податкуна додану вартість в цілому на підприємстві розраховується за формулою:
/>, (6.5)
де Цві– вільна ринкова ціна виробу і-го найменування, грн.;
n – кількість найменуваньвиробів.
Величина ПДВ,що підлягає сплаті в цілому по підприємству, розраховується за формулою:
/>, (6.6)
де Цві2– вільна ринкова ціна проданого товару і-ого виду, грн.;
Цвj1 – вільна ринкова ціна купленогоматеріалу j-ого виду, грн.;
n – кількість видів проданихтоварів;
m – кількість видів куплених матеріалів.
Розраховуємовеличину податку на додану вартість

1. Визначаємовеличину, дату та суму рахунку податкового кредиту (ПК) для кожної операції,для отриманих матеріалів. Результати розрахунків занесені в таблицю 6.2
Таблиця 6.2 – Розрахунокподаткового кредитуОперація
Дата ПК
ПК, тис. грн. Сума рахунку, тис.грн. а 13.01 – січень 350∙0,2=70 350+70=420 б 12.02 — лютий 400∙0,2=80 400+80=480 в 12.03 — березень 28∙0,2=5,6 28+5,6=33,6
2 Визначаємо ціну вільну ринкову товару,дату та суму податкових забов’язань для кожної операції. Результатирозрахунку наведені в таблиці 6.3.
Таблиця 6.3 – Розрахунокподаткового забов’язанняОперація
Дата ПЗ
Цвр, тис. грн.
ПЗ, тис. грн. Сума рахунку, тис. грн. а 7.01 – січень 350+1100 = 1450 1450∙0,2 = 290 1450+290 = 1740 б 8.02 – лютий 400+1230 = 1630 1630∙0,2 = 326 1630+326 = 1956 в 16.03 – березень 28+160 = 188 188∙0,2 = 37,6 188+37,6 = 225,6
1.  Розраховуємо ПДВ за касовимметодом
Дати податковогозабов’язання по касовому методу:
Січень – 9.01;Лютий —; Березень – 18.03, 16.03;
Визначається задатою отримання коштів.
 
ПДВ = ПЗ – ПК
ПДВсічень= 290 – 70 =220 тис. грн.
ПДВлютий = 0 – 80 = 80 тис. грн. (від’ємне значення означає, що держава абовідшкодує кошти або зменшить величину податку в майбутньому)
ПДВберезень = 326+37,6 – 5,6 = 358 тис.грн.
∑ = 220 –80+358 = 498 тис. грн.

Розраховуємо ПДВза методом настання ПЗ у момент відвантаження продукції:
Дати ПЗ заметодом настання ПЗ у момент відвантаження продукції:
Січень – 17.01;Лютий – 8.02; Березень —; Квітень – 12.04;
 
ПДВ = ПЗ – ПК
ПДВсічень = 290 – 70 = 220 тис. грн.
ПДВлютий = 326 – 80 = 246 тис. грн.
ПДВберезень = 0 – 5,6 = -5,6 тис. грн.
ПДВквітень= 37,6 – 0=37,6 тис. грн.
∑ = 220+246– 5,6 +37,6 = 498 тис. грн.
Акцизний збір –це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включаютьсяв ціну реалізації цих товарів. Акциз – це податок у ціні. Акцизний збірсплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб’єктапідприємництва. Акцизний збір розраховується для кожного виду товарів окремо.Платниками акцизного збору є виробники і імпортери підакцизних товарів.
Є декількаметодів розрахунку величини акцизного збору.
1. За ставками,які встановлені в процентах до обороту з реалізації. Розраховується заформулою:
/>, (6.7)
де /> - оборот з реалізаціїтовару за максимальними роздрібними цінами ( без врахування податку на доданувартість та акцизного збору в ціні виробу), грн.;
/> - оптова ціна ( з врахуваннямприбутку торговельних організацій) одиниці товару, грн.;
/> - кількість реалізованихтоварів даного виду, шт.;
/> - ставка акцизного збору,встановлена в процентах до обороту з реалізації товару, %;
2. За ставками,які встановлені в твердих сумах з одиниці реалізованого товару. Розраховуєтьсяза формулою:
/>, (6.8)
де /> - ставка акцизного збору,встановлена в твердих сумах з одиниці реалізованого товару, грн./шт.
3. За ставками,які встановлені одночасно у процентах до обороту з реалізації та у твердихсумах з одиниці реалізованого товару. Розраховується за формулою:
/>, (6.9)
4. За ставками,які встановлені у процентах до обороту з ціни реалізації.
Коли ставкаакцизного збору задана у відносному виразі, То акцизний збір з одиниці товарускладе:
/> (6.10)
де /> - ставка акцизного збору,встановлена у процентах до обороту з ціни реалізації, %
2.  За комбінованими ставками,тобто за ставками у процентах обороту з ціни реалізації /> та у твердих сумах зодиниці реалізованого товару />. Вцьому випадку величина акцизного збору розраховується за кожним з методів,тобто розраховуються величини /> та />. Більша із цих величин і єтією величиною акцизного збору, що його повинен сплатити суб’єктпідприємництва.
3.  За спеціальними схемаминарахування
Розраховуємоакцизний збір. Результати розрахунку наведені в таблиці 6.4
Таблиця 6.4 –Величина акцизного зборуМетод Акцизний збір, грн ∑, грн. Проценти від обороту з реалізації
(А) (20∙11000∙22)/100 = 48400
(Б) (30∙11100∙24)/100 = 79920
(В) (40∙15000∙27)/100 = 162000 290320 Тверді суми з одиниці реалізованого товару
(А) 11000∙5 = 55000
(Б) 11100∙8 = 88800
(В) 15000∙12 = 180000 323800
Одночасно у процентах до обороту з реалізації та тверді
суми з одиниці реалізованого товару
(А) 48400+55000 = 103400
(Б) 79920+88800 = 168720
(В) 162000+180000 = 342000 614120 Проценти від обороту з ціни реалізації.
(А) (20∙11000∙0,17)/(1-0,17) = 45060,2
(Б) (30∙11100∙0,18)/(1-0,18) = 73097
(В) (40∙15000∙0,21)/(1-0,21) = 159493,6 277650,8
Проценти обороту з ціни реалізації /> та тверді суми
з одиниці реалізованого товару />.
(А) 55000>45060,2 A = 55000
(Б) 88800>73097 A = 88800
(В) 180000>159493,6 A = 180000 323800
В даному розділірозраховано податок на прибуток, податок на додану вартість за двома методами,сума акцизного збору п’ятьма методами. Серед методівнарахування акцизного збору кращім методом вважається той, сума акцизного зборуза яким найбільша. Отже порахувавши суму акцизного збору дійшли висновку, щокращім методом є метод за ставками, які встановлені одночасно у процентах дообороту з реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару [3].

Висновки
Під час виконаннякурсової роботи було розроблено підготовчий етап створення підприємства.Підготовчий етап створення підприємства включає: розробку комерційної ідеї таустановчих документів, державну реєстрацію підприємства, а також розрахунокстартового капіталу необхідного для початку бізнесу.
В другому розділірозроблено комерційну ідею. Було визначено всі можливі ідеї по трьом напрямкам:виробництво, торгівля, послуги. З цього переліку обрано найцікавішу,найприбутковішу ідею. А далі ідея ретельно розглядалась, допрацьовувалась,удосконалювалась з метою надання їй новизни, привабливості. Для реалізаціївисувається вже допрацьована ідея. Від ретельного, творчого підходу до розробкикомерційної ідеї залежить майбутній успіх чи неуспіх підприємства на ринку.
В третьомурозділі розглянуто питання державної реєстрації підприємств. Розробленоустановчі документи, що подаються в орган державної реєстрації підприємств –статут та реєстраційна картка (додаток А та Б). Після проведення державноїреєстрації суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи отримуютьсвідоцтво, зразок якого наведено в додатку В.
В четвертомурозділі розглянуто поняття акціонерних товариств та розраховано реальнувеличину статутного фонду, визначено кількість звичайних та привілейованихакцій, розроблено інформаційне повідомлення про створення акціонерноготовариства (додаток Г).
В п’ятому розділіпредставлено етапи розрахунку стартового капіталу та обраховано величинукапіталу покриття та термін погашення позики.
В шостому розділіобраховано величину податку на прибуток, на додану вартість та акцизний збір.Аналітично доведено, що величину податків в певному кварталі можна коригувати,але загальна величина залишається незмінною.
Та навіть якщорозрахунки підтверджують, що підприємство буде прибутковим, це ще не означає,що таким воно буде на практиці. Адже сьогодні на конкурентоспроможність впливаєдуже багато факторів і основним серед них є якість товару чи послуг.

Списокпосилань
1. КозловськийВ.О. Підприємницька діяльність. Практикум. Вінниця:2007. – 221 с.
2. КозловськийВ.О.Основи підприємництва. Курс лекцій. Част.1.–Вінниця: ВНТУ, 2005. – 196 с.
3. КозловськийВ.О. Підприємницька діяльність. Практикум. Частина 2.– Вінниця: ВНТУ, 2006. –170 с.
4. http://www.management.com.ua/qm/qm083.html
5. de.ifmo.ru/bk_netra/page.php?dir=3&tutindex=18&index=3&layer=2
6. www.tvel.ru/ru/about/about_corporation/quality_policy/

Додаток А
(обов’язковий)
СТАТУТ
Закритогоакціонерного товариства “Премія”
1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1Закрите акціонерне підприємство “Премія”, в подальшому„Товариство", створено за погодженням між:
—  ГромадяниномКочержуком Андрієм Михайловичем, паспорт серії КМ №353456, виданий Балтським РВУМВС України у Одеській області 01.04.66 р., що мешкає за адресою: м. Вінниця,вул..600-річчя, буд. 42, кв.31,
—  ГромадянкоюМакарук Ольгою Вікторівною, паспорт серії АВ№678850, виданий Ленінським РВ УМВСУкраїни у Вінницькій області 04.05.80р., що мешкає за адресою: м. Вінниця,вул… Космонавтів, буд. 74, кв.34,
—  громадяниномПрисяжнюком Василь Васильовичем, паспорт серії АМ№455378, виданий Бершадським РВУМВС України у Вінницькій області 15.07.69р., що мешкає за адресою: м. Вінниця,вул… 600-річчя буд.32, кв.100,
—  громадянкоюАнтоновськоюІнною Анатоліївною, паспорт серії АВ №343567, виданий Піщанським РВ УМВС Україниу Вінницькій області 04.03.87р., що мешкає за адресою: м. Вінниця, пр-кт Юностібуд.84, кв. 114,
—  ГромадяниномШиловим Артемом Івановичем, паспорт серії КМ №235467, виданий Ленінським РВУМВС України у Вінницькій області 29.08.98 р., що мешкає за адресою: м.Вінниця, вул. Соборна, буд.17, кв. 51,
—  приватнимпідприємством “Аляска”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міськоїради (розпорядження №23-а від 25 квітня 2000 року, свідоцтво про реєстрацію А45№203040, ідентифікаційний код 25546579), в особі директора Оцабрик ЮліїДмитрівни,
—  приватнимпідприємством “Надія”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міськоїради (розпорядження № 91-а від 23 листопада 1999 року, свідоцтво про державнуреєстрацію К23 №121317, ідентифікаційний код 19295617), в особі директора ОвчарАнжели Володимирівни,
—  приватнимпідприємством “Корал”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міськоїради (розпорядження № 16-б від 28 липня 2005 року, свідоцтво про державнуреєстрацію А14 № 456920, ідентифікаційний код 76895422), в особі директораСавчука Віталія Михайловича,
—  приватнимпідприємством “Лілея”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міськоїради (розпорядження № 45-б від 27 жовтня 2003 року, свідоцтво про державнуреєстрацію М34 №135674, ідентифікаційний код 99936735) в особі директораМартинюк Олени Вікторівни,
—  приватнимпідприємством “Альянс”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міськоїради (розпорядження № 23-б від 16 грудня 2003 року, свідоцтво про державнуреєстрацію А54 №11457623) в особі директора Менкаль Олени Петрівни,
—  приватнимпідприємством “Сантанна”, зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницькоїміської ради (розпорядження № 18-а від 11 вересня 2004 року, свідоцтво продержавну реєстрацію В26 № 227899, ідентифікаційний код 51127264), в особідиректора Мараховського Олександра Андрійовича,
вподальшому „Учасники", на основі їх загальної власності шляхом об'єднаннявнесків та підприємницької діяльності з метою найповнішого задоволення потребнаселення в товарах та послугах, здійснення іншої діяльності, що не суперечитьчинному законодавству України, а також реалізації на основі отриманого прибуткусоціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективуТовариства.
1.2 Статут Товариства розробленовідповідно до Господарського кодексу України, Закону України “Про господарські товариства" таінших законодавчих актів, чинних на території України, а також на основіпідприємницької ініціативи Учасників.
1.3 Товариство діє на основізасновницького договору, статуту і у відповідності з чин ним на територіїУкраїни законодавством.
1.4 Статут підлягає коригуванню увипадку виникнення протиріч з чинним законодавством.
1.5 Товариство є юридичною особою змоменту його державної реєстрації у встановленому порядку, володіє відособлениммайном, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в українських тазарубіжних банках, печатки та штампи зі своїм найменуванням, знак для товарів іпослуг, емблему та інші реквізити.
1.6 Товариство має право від свого іменіукладати договори, набувати майнові та немайнові права, здійснювати виробничу,господарську, комерційну, науково-технічну, сервісну та іншу діяльність, можебути позивачем і відповідачем в господарському і третейському судах.
1.7 Найменування Товариства:
— повне українською мовою: Закритеакціонерне товариство “Премія”;
— скорочене українською мовою: ЗАТ „Премія";
1.8Місцезнаходження Товариства: 24815, м. Вінниця, вул. Заболотного, 11, кімн. 204.
2 МЕТА І ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Закрите акціонерне товариство“Премія” створюється з метою найповнішого задоволення потреб населення прикупівлі цінних паперів, здійснення іншої діяльності, що не суперечить чинномузаконодавству України, а також реалізації на основі отриманого прибуткусоціальних та економічних інтересів Учасників і членів трудового колективуТовариства.
2.2 Основнівиди діяльності Товариства:
— продаж і купівля цінних паперів;
— надання кредитів;
— обмін цінних паперів на матеріальні цінності (такі як: гроші, золото,срібло, і інші дорогоцінні метали);
— послуги юриста Товариства щодо продажу-купівлі цінних паперів;
— та інші види діяльності не заборонені чинним законодавством.
З УЧАСНИКИ ТОВАРИСТВА, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ
3.1 Учасниками Товариства є 6 юридичнихта п’ять фізичних осіб, вказані вп. 1.1 даного Статуту.
3.2 Учасники Товариства мають право:
— бути співробітниками Товариства;
— брати участь в управлінні справамиТовариства;
— отримувати частку прибутку віддіяльності Товариства у розмірі, відповідному внеску до статутного фонду;
— вносити додаткові внески достатутного фонду в порядку, передбаченому рішенням зборів Учасників;
— отримувати повну інформацію продіяльність Товариства;
— знайомитись з даними бухгалтерськогообліку, звітності та іншою документацією.
— в разі бажання продати та купитиакції.
3.3  УчасникиТовариства зобов'язані:
— дотримуватись положеньзасновницького договору та статуту;
— виконувати рішення зборів Учасників;
— вносити пайові внески в порядку ірозмірах, передбачених засновницьким договором;
-виконувати прийняті на себе обов'язкистосовно Товариства та сприяти в здійсненні Товариством своєї діяльності;
— не розголошувати інформацію продіяльність Товариства.
4 МАЙНО ТОВАРИСТВА
4.1 Майно Товариства е власністюУчасників і складається із звичайних та привілейованих акцій засобів, а такожінших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансіТовариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню непідлягає.
4.2 Джерелом формування майна Товаристває:
— грошові та майнові внески Учасників;
— прибутки, отримані від реалізаціїцінних паперів ;
— кредити банків;
— благодійні внески, пожертвування,дари юридичних та фізичних осіб;
— інші джерела, не заборонені чиннимзаконодавством.
4.3    Товариствомає статутний фонд 20000 тис. грн. Учасники володіють частками:
— Пан Кочержук А. М. – 400 тис. грн., щостановить 2% статутного фонду;
— пані Макарук О. В.– 400 тис. грн.,що становить 2% статутного фонду;
— пан Присяжнюк В. В. – 200 тис. грн.,що становить 1% статутного фонду;
— пані Антоновська І. А.– 400 тис. грн.,що становить 2% статутного фонду;
— пан Шилов А. І. – 600 тис. грн., щостановить 3% статутного фонду;
— приватне підприємство “Аляска ”– 3000тис. грн.., що становить 15% статутного фонду;
— приватне підприємство “Надія ”– 2000тис. грн., що становить 10% статутного фонду;
— приватне підприємство “Корал ”– 4000тис. грн., що становить 20% статутного фонду;
— приватне підприємство “Лілея ”– 6000тис. грн., що становить 30% статутного фонду;
— приватне підприємство “Альянс”– 1000тис. грн., що становить 5% статутного фонду;
— приватне підприємство “Сантанна”– 2000тис. грн.., що становить 10% статутного фонду;
4.4 Збори Учасників на основіодноголосно прийнятого рішення вправі передбачати внесення Учасникамидодаткових внесків до статутного фонду.
4.5 Внеском Учасника Товариства можутьбути: грошові кошти; будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;цінні папери; права на користування землею, водою та іншими природнимиресурсами; інші майнові і немайнові права, в тому числі і права наінтелектуальну власність.
4.6 Учасник Товариства може без дозволуінших Учасників поступитися своїм внеском одному або декільком УчасникамТовариства (або третім особам). Учасники Товариства користуються переважнимправом придбання внеску (частини внеску) Учасника, що поступається ним,пропорційно їх часткам в статутному фонді. Передача Учасником внеску (частинивнеску) третім особам можлива тільки після повного внесення ним внеску і здозволу зборів Учасників. Пай (частка) Учасника після повного внесення нимпайового внеску може бути придбаний самим Товариством. В цьому випадкуТовариство зобов'язане передати придбану частку іншим Учасникам або третімособам до кінця поточного календарного року. Протягом цього періоду розподілприбутку, а також голосування й визначення кворуму на зборах Учасниківпроводиться без врахування придбаного Товариством внеску, тобто, за фактичноюкількістю Учасників, що залишились.
4.7 У випадку виходу Учасника ізТовариства йому повністю сплачується внесений пайовий внесок і отримана на цейвнесок частка прибутку за період до моменту виходу Учасника, а також відповідначастка майна Товариства на момент виходу із Товариства. Виплата прово дитьсяпісля затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов із Товариства, і встрок до 6-ти місяців з дня виходу, з відшкодуванням збитків від інфляції застрок виплати.
Прибажанні Учасника і з дозволу зборів Учасників його внесок, частка прибутку,отримана на цей внесок за період до моменту виходу Учасника, а також відповідначастка май на Товариства на момент виходу Учасника можуть бути поверненічастково чи повністю в натуральній формі. Майно, передане Товариству тільки вкористування, повертається в натуральній формі.
4.7.1 У випадку смерті одного з УчасниківТовариства всі права і обов'язки переходять до спадкоємця, який має переважнеправо спадковості за законом або у відповідності з заповітом померлогоУчасника.
4.7.2При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до Товариства йомувидається в грошовій або натуральній формі: внесений, пайовий внесок, щоналежить вибулому Учаснику, отримана на пайовий внесок частка прибутку івідповідна частка майна Товариства на час вибуття померлого Учасника. Виплатапроводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з Товариства, ів строк до 6-ти місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції застрок виплати. В цьому випадку розмір статутного фонду Товариства підлягаєвідповідному зменшенню, але повинен бути поновлений протягом одного року шляхомвнесення додаткових внесків іншими Учасниками або новоприйнятими Учасниками.
4.8 Грошові кошти Товариствазберігаються на розрахункових і інших рахунках в установах комерційних банків внаціональній та іноземній валютах.
4.9 Товариство має право продавати,передавати, обмінювати, дарувати, здавати в оренду іншим юридичним і фізичнимособам майно та інші цінності, що йому належать.
4.10 Товариство має право приймати дари іздійснювати акти дарування стосовно юридичних і фізичних осіб.
4.11 Держава не відповідає зазобов'язаннями Товариства, Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави.
4.12 Товариство несе майновувідповідальність за своїми зобов'язаннями в межах статутного фонду.
4.13 Товариство не відповідає зазобов'язаннями своїх засновників-юридичних осіб, фізичних осіб. Юридичніособи-засновники, фізичні особи-засновники не відповідають за зобов'язаннямиТовариства.
4.14 Товариство не відповідає зазобов'язаннями Учасників.
4.15 Учасники Товариства несутьвідповідальність за його зобов'язаннями тільки в межах своїх внесків достатутного фонду.
5 ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА
5.1 Товариство самостійно здійснює своюдіяльність на принципах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності,несе відповідальність згідно з чинним законодавством за наслідки своєїдіяльності і виконання взятих на себе зобов'язань перед державним бюджетом,банками, іншими суб'єктами підприємницької діяльності тощо.
5.2 Товариство самостійно на основізамовлень та договорів планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку.
5.3 Товариство для здійснення основнихстатутних завдань:
— організовує матеріально-технічнезабезпечення своєї діяльності, дочірніх підприємств, філій, представництв таінших відокремлених підрозділів шляхом придбання ресурсів у виробників, воптовій торгівлі, на біржах, ярмарках, аукціонах, у роздрібній торгівлі, уфізичних та юридичних осіб за готівку або безготівкове в національній таіноземній валютах без обмежень вартості;
— користується банківськими кредитами;
— володіє і користується землею таіншими природними ресурсами;
— вступає в господарські товариства,асоціації та інші об'єднання;
— бере участь в аукціонах, ярмарках,виставках;
— створює дочірні підприємства зправом юридичної особи, а також філії, представництва та інші відокремленіпідрозділи без прав юридичної особи, затверджує положення про їх діяльність;
— укладає угоди, договори;
— надає посередницькі, маркетингові,інжинірингові послуги тощо;
— купує цінні папери;
— бере на роботу фахівців, в томучислі за сумісництвом або контрактом, формує тимчасові творчі колективи длявиконання конкретних замовлень;
— має власні основні й оборотні фонди,а також створює різні фонди за рахунок відрахувань від прибутку;
— використовує статутний фонд знаступним його відновленням;
— реалізує продукцію, товари, роботи,послуги, вироби, матеріали   ;
— матеріально заохочує своїхпрацівників;
— проводить науково-дослідні, проектно-конструкторськіроботи;
-здійснює інші види діяльності, що несуперечать чинному законодавству.
6 ЗОВШШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
6.1 Товариство самостійно здійснюєзовнішньоекономічну діяльність в порядку, перед баченому чинним законодавством.
6.2 Товариство має право самостійно:
-укладати договори з зарубіжнимиюридичними та фізичними особами;
-проводити експортно-імпортніоперації;
-засновувати за кордоном увстановленому порядку власні дочірні підприємства, філії, представництва таінші відокремлені підрозділи; затверджувати їх статути та положення;
-створювати спільні з зарубіжнимиюридичними та фізичними особами підприємства і брати участь в їх діяльності;
-здійснювати експорт і імпортпродукції, товарів, капіталів, робочої сили;
-здійснювати операції з придбання,продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та наміжбанківському валютному ринку;
-входити до складу, а також братиучасть в створенні і діяльності асоціацій, акціонер них товариств та іншихоб'єднань, що знаходяться за кордоном;

6.3 Валютна виручка зараховується на валютні рахункиТовариства і використовується ним самостійно.
7 УТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ТОВАРИСТВА
7.1Фінансові ресурси Товаристваформуються за рахунок виручки від продажу цінних паперів, кредитів,пожертвувань, дарів та інших не заборонених фінансових надходжень.
7.2 Майно Товариства утворюється зарахунок вкладень засновників, проценти вкладів вказані в пункті 4.1.
7.3 3 виручки від реалізації продукції(робіт, послуг) та інших надходжень сплачуються податки, вносяться страховіплатежі, виплачуються проценти за кредитами, відшкодовуються матеріальні таінші витрати, здійснюється виплата заробітної плати.
7.4 Чистий прибуток надходить у повнерозпорядження Товариства, яке самостійно визначає напрямки використання цьогоприбутку.
7.5 За рахунок чистого прибуткуТовариство формує резервний фонд та інші фонди, величина яких визначаєтьсязборами Учасників. Резервний фонд формується в розмірі 25% від статутногофонду. Щорічні відрахування в резервний фонд складають не менше 5% чистогоприбутку. Після створення резервного фонду вказані відрахування можутьспрямовуватися на формування інших фондів.
7.6 Кошти резервного фондувикористовуються для покриття нестачі оборотних коштів, на оплату праці увипадку відсутності на це коштів, а також на покриття непередбачених витрат ізбитків Товариства.
7.7 Частина чистого прибутку, щозалишається Товариству, підлягає розподілу між Учасниками за підсумками роботиза рік пропорційно розмірам пайових внесків Учасників у статутному фонді.
7.8 Оплата праці працівників Товариствапроводиться за рахунок коштів Товариства. Порядок оплати праці визначаєтьсяположеннями, які затверджує директор за згодою зборів Учасників.
7.9 Оплата праці кожного працівникавизначається його особистим трудовим внеском в результати роботи Товариства іне обмежується максимальними розмірами.
7.10 Оплата праці працівників не можебути менша за мінімальну заробітну плату, визначену чинним законодавством.
8 УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ
8.1Органами управління Товариства е:
-збори Акціонерів;
-спостережна рада, на чолі зпрезидентом;
-генеральна дирекція, на чолі згенеральним директором;
-ревізійна комісія.
8.2 До складу зборів Учасників входятьУчасники або їх представники. Учасник має право в будь-який момент замінитисвого представника, повідомивши про це інших Учасників.
8.3 Учасники володіють кількістюголосів, пропорційно розміру їх пайових внесків у статутний фонд. Одна акція –один голос. Власники привілейованих акцій не мають права голосу, але отримуютьпідвищені дивіденди.
8.4 При розгляді питання про виключенняУчасників із складу Товариства ці Учасники або їх представники участі вголосуванні не беруть.
8.5 До виключної компетенції зборівУчасників належить:
-визначення основних напрямківдіяльності Товариства, затвердження планів та звіти про їх виконання;
-зміни та доповнення до статуту;
-встановлення розміру, форми і порядкувнесення Учасниками додаткових внесків до статутного фонду;
-вирішення питання про придбанняТовариством внеску (частини внеску) Учасника;
-прийом нових Учасників;
-виключення Учасників із Товариства;
-затвердження річних результатівдіяльності Товариства;
-скликання зборів учасників, вибори тавідкликання членів ревізійної комісії;
-заснування та ліквідація дочірніхпідприємств, філій, представництв; затвердженні статуту та положень продіяльність цих структур;
-вирішення питань про входженняТовариства до інших об'єднань та виходу з них;
-визначення умов оплати праціучасників;
-затвердження договорів на суму понад100 тис. грн.
Зпершого, другого, п'ятого та шостого питань рішення приймаються при наявностіна зборах всіх Учасників. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нихпроголосували учасники які мають більше як 50% голосів в статутному фонді. Зусіх інших питань рішення приймають ся простою більшістю голосів.
8.6 Збори вважаються правочинними, якщона них присутні Учасники (представники Учасників), які володіють у сукупностібільш як 60% голосів, а з питань, що вимагають одностайності, всі Учасники.
8.7 Кожен з Учасників має право вимагатирозгляду питання на зборах Учасників за умови, що воно було поставлене непізніше, ніж за 25 днів до початку засідання Зборів.
8.8 Голова зборів Учасників обираєтьсяЗборами.
8.9 Голова скликає Збори, визначаєпорядок денний, день, місце та час їх проведення, забезпечує своєчаснезапрошення на засідання Учасників не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів.Голова зборів організовує ведення протоколів зборів.
8.10  Зборискликаються не менше 2-х разів на рік. Позачергові збори скликаються Головоюзборів
Учасниківу випадках, коли цього вимагають інтереси Товариства. Збори Учасників можутьбути скликані на вимогу директора або ревізійної комісії.

8.11 Учасники, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають правовимагати скликання позачергових зборів Учасників у будь-який час і з будь-якогоприводу, якщо це стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Головазборів не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори Учасників.
8.12 Генеральна дирекція вирішує всіпитання діяльності Товариства за винятком тих, що входять до виключноїкомпетенції зборів Учасників. Збори Учасників можуть винести рішення про передачучастини повноважень, що їм належать, до компетенції дирекції.
8.13 Дирекція підзвітна зборам Учасниківі організує виконання їх рішень. Вона не має права приймати рішення, щовідносяться до компетенції зборів Учасників.
8.14 Дирекція без доручення діє від іменіТовариства, представляє його інтереси у відносинах з іншими юридичними іфізичними особами, державними органами, податковою інспекцією тощо, укладаєдоговори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках рахунки,користується правом розпоряджатись коштами Товариства, видає накази ірозпорядження, обов'язкові для всіх працівників Товариства.
8.15 Збори Учасників призначають ізвільняють з посад всіх працівників Товариства.
8.16 Контроль за фінансово-господарськоюдіяльністю Товариства і його підрозділів здійснює ревізійна комісія, якаскладається з трьох членів, включаючи голову, які обираються зборами Учасників.Термін роботи ревізійної комісії визначається зборами Учасників.
8.17 Ревізійна комісія має право перевірятивсе майно і всю діяльність Товариства.
8.18 Ревізійна комісія відповідає за своюдіяльність перед зборами Учасників, надає їм звіти проведених ревізій івисновки з річних звітів.
8.19 Кожний Учасник може вимагатипроведення позачергової ревізії діяльності Товариства.
8.20Члени ревізійної комісії здійснюютьсвою діяльність відповідно до чинного законодавства, відповідають передТовариством за збитки, що виникли в результаті помилкової діяльності комісії.
8.21 Трудовий колектив Товариства складаютьвсі громадяни, що беруть участь своєю працею в його діяльності на основітрудового договору або контракту. Повноваження трудового колективу та йоговиборних органів визначаються чинним законодавством.
9 ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ.СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ
9.1 Трудові відносини працівниківТовариства регулюються трудовим договором або контрактом, який вони уклали зТовариством.
9.2 Товариство забезпечує всім працюючимбезпечні умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю і працездатностіпрацівників.
9.3 Прийняття, переведення і звільненняпрацівників, їх робочий час і час відпочинку, охорона праці, трудовадисципліна, оплата праці та інші питання трудових відносин працюючихрегулюються чинним законодавством та правилами внутрішнього трудовогорозпорядку.
9.4 Трудовий колектив Товариства укладаєз адміністрацією колективний договір, в якому регулюються найсуттєвіші питаннятрудових відносин і соціального розвитку трудового колективу. Порядок укладаннядоговору та його реєстрації регулюється чинним законодавством.
9.5 Працівники Товариства підлягаютьсоціальному, медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і наумовах, визначених чинним законодавством, трудовим договором або контрактом, атакож колективним договором.
9.6 Товариство може за рахунок власнихкоштів страхувати своїх працівників без обмеження суми і строку страхування.
9.7 В Товаристві ведеться увстановленому порядку облік військовозобов'язаних та призовників.

10      ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВА
10.1 Кожен Учасник Товариства несематеріальну відповідальність за збитки, спричинені Товариству або іншимУчасникам, якщо він навмисно або ненавмисно вказав в установчих документахТовариства неправильні відомості або діяв всупереч положень засновницькогодоговору та статуту.
10.2 Учасники Товариства несуть солідарнувідповідальність за втрату майна, яке було передано їм на зберігання.
10.3 Учасники Товариства несуть майновувідповідальність за результати діяльності Товариства величиною власної частки встатутному фонді.
10.4.Працівники Товариства несуть відповідальність за збитки, заподіяні Товариству,в повному або обмеженому розмірі згідно з чинним законодавством та на умовах,обумовлених в трудовому договорі або контракті.
11      РЕОРГАНІЗАЦІЯТА ЛІКВІДАЦІЯ ТОВАРИСТВА
11.1 Реорганізація Товариства проводитьсяза рішенням зборів Учасників.
11.2 Умови і порядок ліквідаціїТовариства визначаються рішенням зборів Учасників і чинним законодавством(ст.19-22 Закону України „Про господарські товариства").
11.3 Припинення діяльності Товариствапроводиться за рішенням зборів Учасників або за рішенням господарського суду.
11.4 При ліквідації Товариствастворюється ліквідаційна комісія. Порядок створення ліквідаційної комісіївизначається чинним законодавством.
11.5 Майно, що є у Товаристві, йогогрошові кошти, включаючи виручку від продажу майна при ліквідації, післярозрахунків з бюджетом, кредиторами, оплати праці працівників Товариства,виконання обов'язків перед власниками цінних паперів, випущених Товариством,розподіляються між Учасниками пропорційно їх пайовим часткам у статутномуфонді. Майно, передане Товариству його Учасниками в користування, повертаєтьсяв натуральній формі.
11.6 Внесення змін та доповнень доустановчих документів Товариства здійснюється відповідно до ст. 29-32 ЗаконуУкраїни „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 року.
ДОДАТОКБ
(обов’язковий)
Форма 1 Реєстраційнакартка
на проведення державноїреєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи
1. Відомостіпро юридичну особу
Повненайменування юридичної особи
Організаційно-правоваформа юридичної особи Код КОПФ
Закритеакціонерне товариство 232
Назва юридичноїособи
“Премія”
Скорочененайменування юридичної особи
ЗАТ “Премія”
Місцезнаходженняюридичної особи
Країна Поштовийіндекс
Україна 24815
Область
Вінницька
Район
Місто (село)
Вінниця
Вулиця
Заболотного
Будинок Корпус Квартира(офіс)
11 1 204
Форма власностіюридичної особи Код КФВ
Колективна 20
Вищий органуправління юридичної особи
Збори акціонерів
Розмір внеску достатутного фонду (грн.) 40000 тис.
Розмір сплаченоговнеску до статутного фонду (грн.) 40000 тис.
Дата закінченняформування статутного фонду 20 грудня 2007р
Керівникюридичної особи
Прізвище
Мартинюк
Ім’я, по-батькові
Олена Вікторівна
Ідентифікаційнийномер 99936735
2. Органвиконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державноїформи власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка державноївласності становить не менше 25%
Найменуванняоргану
Вінницька міськареєстраційна палата
Ідентифікаційнийкод органу
85146532
Підпис державногореєстратора ___________ _____________
(підпис) (дата)
Свідоцтво продержавну реєстрацію та один примірник оригіналів установчих документів отримав:
Менкаль О.П. ____________ ____________
(прізвище,ініціали) (підпис) (дата)

ДОДАТОКВ
(обов’язковий)
Серія В01 №243587
СВІДОЦТВО
про державнуреєстрацію
юридичної особи
Найменування Закритеакціонерне товариство “Премія”
(повне)
Ідентифікаційнийкод юридичної особи 31414050
Місцезнаходженняюридичної особи
м. Вінниця, вул.Заболотного, б. 11, к. 204
Місце проведеннядержавної реєстрації
Виконавчийкомітет Вінницької міської ради
Дата проведеннядержавної реєстрації
08.11.2007р. № 3 177 3210001 000157
Державнийреєстратор __________ Ковальчук А.М.
(підпис) (прізвище,ініціали)
Додаток Г
 
Інформаціяпро створення Народної нафтової інвестиційно-промислової компанії “Імперія”
А. Основні відомості про посередника
1.Народна нафтоваінвестиційно-промислова компанія “Імперія” заснована 20 грудня 2007року як акціонерне товариство закритого типу з статутним фондом 13600000 грн.,поділеним на 12240000 звичайних та 1360000 привілейованих акцій номіналом по 10грн.
2.Юридичнаадреса засновників: індекс 256412, м… Вінниця, вул. Щорса, буд.34, тел.(044)4-54-45
3.Предметдіяльності компанії:
— розвідування, видобуток, переробка, транспортування, зберігання і торгівлянафтою та нафтопродуктами;
— виробництво обладнання та матеріалів для нафтової промисловості;
— робота з цінними паперами, біржова діяльнісь;
— інша, не заборонена законом діяльність.
4.      Складзасновників, їх адреси, розмір внеску до статутного фонду та його пи тома вага:
- фірма «Лукойл», адреса: м… Вінниця, вул. Соборна, буд.15, внесок достатутного фонду 5,44 млн. грн. або 40%;
- фірма«ОККО», адреса: м… Київ, вул. Рози Люксембург, буд.115, внесок достатутного фонду 4,08 млн. грн. або 30%;
- фірма«ТНК», адреса: Росія, м… Тюмень, вул. Московська, буд.320, внесок достатутного фонду 2,72 млн. грн. або 20%;
- гр-нМакарук Андрій Вікторович, паспорт серії КМ167768, внесок до статутного фонду1,36 млн. грн., або 10%.
5.________________ Органи управління компанією:
загальнізбори акціонерів;
рададиректорів;
правління.
Довиключної компетенції зборів відносяться питання затвердження та змін ста туту,затвердження річних звітів та балансів, вибори керівного складу тощо. Впроміжках між загальними зборами вищим органом управління є Рада директорів, доякої пропонується обрати:
- КолосаО.А., рік народження – 1983р.,
освіта повна вища,
спеціальність — нафтопереробка,
посади, які займав – директор відділу нафтопереробки фірми«Лукойл»,
міс це останньої роботи – фірма «Лукойл».
- КравчукаВ.В., рік народження – 1970р.,
освіта повна вища,
спеціальність — менеджмент,
посади, які займав — фінансовий радник директора фірми«ОККО»,
міс це останньої роботи – фірма «ОККО».
Б. Проекти, які пропонується реалізувати
1. Довгостроковіпроекти: реконструкція і розвиток машинобудівних підпри ємств длянафтопереробної промисловості; розвиток мережі автозаправних станцій, тощо.
2. Середньостроковіпроекти: оренда земель, нафтовидобуток, виробництво засобів для ефективного видобуткунафти, виробництво моторних мастил, створення транспортно-перевалкових баз для нафтопродуктів, тощо.
3. Короткотерміновіпроекти: комерційні угоди з купівлі-продажу нафти та на фтопродуктів, переробканафти, тощо.
4. Проекти знеосновних видів діяльності: будівництво населених пунктів (на 500-1000 родин)на території регіону, реалізація енергозберігаючих проектів, впровадженняпромислових холодильників і теплогенераторів, створення мережі масовихкомунікацій в регіонах.
5.      Дляреалізації поставлених завдань планується щорічно спрямовувати інвестиціїкомпанії у таких пропорціях:
- нареалізацію довгострокових проектів -10-15%;
- нареалізацію середньострокових проектів — 15-20 %;
- нареалізацію короткострокових проектів — 65-74%.
6.      Структурадовгострокових інвестицій:
-        видобутокнафти та газу — 50%;
-        переробканафти та нафтопродуктів — 10%; транспортування нафтопродуктів та їх зберігання — 15%; роздрібна торгівля нафтопродуктами — 10%; машинобудування для видобуткуі переробки нафти і газу — 15%.
7.      Структурасередньо- та короткострокових інвестицій:
-        лісозаготівлята лісопереробка — 25%; будівництво,в тому числі житлове — 35%; системи масових комунікацій в регіонах — 20%;
іншівиди інвестицій, включаючи інвестиції в цінні папери — 20%. Питома вагаінвестицій в додаткові напрямки діяльності не перевищує 50% від інвестицій восновну діяльність.
В.      Відомості про випуск акцій
1.Первиннерозміщення акцій здійснюється як серед юридичних, так і фізичних осіб з оплатою за акції готівкою абобезготівково. На всю суму придбаних акцій видається один сертифікат, який засвідчує право володінняакціями. Сертифікати акцій випускаються двох серій ВВ та ВН з шестизначнимномером. Обидві серії дають рівні права їхвласникам. Акції купуються на основі угоди-заявки, в якій обумовлюються вартість, умовипридбання та оплати акцій.
2.Розмірдивідендів визначається Радою директорів і затверджується загальними зборами акціонерів. Дата оголошеннядивідендів, облік акціонерів та дата ви  плати дивідендів визначаються Радою директорів та затверджуютьсязагальними зборами акціонерів.
Виплатадивідендів здійснюється не пізніше, ніж через три місяці після загальних зборівакціонерів.
Величинадивідендів прогнозується на 4...6% вищою за середні ставки депозит них вкладівв комерційних банках.
3.Розміщенняакцій починається 8 травня 2007 року. Закінчення розміщення – 30 червня 2008року.
4.Розміщенняакцій здійснює інвестиційна компанія «Надра», яка розташована заадресою: м. Вінниця, вул. Котовського, буд. 57, тел.8(044)-557-43-24
Г. Фактори (ризики), які можуть зашкодити реалізації проекту
1. Політичніфактори: не вироблення урядом чіткої політики щодо приватизації, оподаткування, порядку використаннянадр тощо.
2. Економічніфактори: ціни на нафту на нафтопродукти; конкретна ситуація в галузі; конкуренція в галузі тощо.
3. Технологічніфактори: погіршення екологічних умов в місцях видобутку, екологічні втрати відспалення газового конденсату тощо.
4.      Соціальніфактори: соціально-політична стабільність в країні та регіоні.