Державний комітет статистикиУкраїни
Державна академія статистики,обліку та аудиту
Запорізька філія
РЕФЕРАТ
на тему: «Безробіття та зайнятість»
Виконала:студентка гр. 308
ЧерніцинаАнна
Перевірив:Шевченко Т.Г.
м. Запоріжжя
2010 р.
Введення
Аналізпроблем безробіття і зайнятості — велика область наукового знання,зосереджуються інтереси багатьох наукових дисциплін (наприклад, соціологіїпраці, економіки трудових відносин, соціології професій та ін.) Тема ринкупраці довгий час залишалася областю переважно економічного аналізу, але заразпроблемами зайнятості та безробіття займається особливий розділ економічноїтеорії — економіка праці («labor economics»).
Звернімосядо поняття зайнятості — створення, розподілу та зміну робочих місць. Відносинизайнятості включають в себе цілий набір елементів: пошук роботи і робочої сили,порядок найму та звільнення працівників, умови і зміст праці, встановлення рівняїї оплати та форм супутніх пільг, навчання та підготовка кадрів поза і в самомупроцесі виробництва, їх горизонтальна і вертикальна мобільність (переміщення іпросування).
Сфераоплачуваної зайнятості, зазвичай, у рамках певної території, галузі або групипрофесій, характеризується поняттям «ринок праці». Він охоплює претендують наробочі місця і всіх зайнятих, крім учнів та самостійних (домашніх) працівників,ведуть натуральне господарство. Останні представляють зайнятість поза ринкомпраці.
Важливопідкреслити, що зайнятість не просто виражає стан відповідності пропозиціїпраці та попиту на нього. Це сукупність дій, пов'язаних з формуванням способівзалучення працездатних груп населення в господарську діяльність. Сферазайнятості, отже, може бути представлена як площину зіткнення наймачів інаймаються.
Розглянемозайнятість з позиції тих, хто пропонує свою робочу силу. Кожен працездатнийіндивід примушений робити ступінчастий вибір, що визначає його місце повідношенню до ринку праці. Це, по-перше, вибір між незайнятістю і зайнятістю,при якому відмову від останньої може бути короткочасним (бажання знайти іншуроботу), тривалим (догляд за дитиною) або закінченим (вихід на пенсію), ареалізувати її можна або в межах ринку праці (оплачувана робота), або поза ними(отримання освіти, домашнє самозабезпечення). Це, по-друге, вибір між наймом убудь-якої організації і створенням власної справи. Це, по-третє, вибір сфери таконкретного місця зайнятості, пов'язаний з пошуком і зміною роботи. Нарешті,по-четверте, це вибір форм зайнятості — повної або часткової, тимчасової або постійної.
Длятрадиційної економічної теорії кожний такий вибір є продуктом раціональнихрішень, прийнятих автономним і інформованим індивідом з метою оптимізації своїхтрудових зусиль і отримуваної винагороди.
Алеще до прийняття рішення про вибір конкретного місця зайнятості людина має дативідповідь на інше питання: а чи потрібна йому взагалі будь-яка робота? На однійчашці терезів — працю і її очікувана оплата, на іншій — вільний час і соціальнудопомогу. До Дж.М.Кейнса в економічній теорії панувала думка про добровільнийхарактер безробіття. Кейнс звернув увагу на те, що існує і вимушене безробіття,породжувана неможливістю отримати робоче місце навіть при бажанні працювати заменшу оплату, — внаслідок низького рівня сукупного попиту.
1 Класифікаціяробочої сили
Воснову категорій, що розглядаються в цьому розділі, покладені визначення,прийняті міжнародними конференціями зі статистики праці, та рекомендаціїМіжнародної Організації праці (МОП), при цьому враховані національніособливості України.
Економічноактивне населення (робоча сила) є частина населення, забезпечує пропозиціюробочої сили для виробництва товарів і послуг. Чисельність економічно активногонаселення включає зайнятих і безробітних і вимірюється по відношенню дообстежуваній періоду. Рівень економічної активності населення — це часткаекономічно активного населення в загальній чисельності населення.
Дозайнятих належать особи у віці 16 років і старше, а також особи молодших віків,що у розглянутий період:
Виконувалироботу за наймом за винагороду на умовах повного або неповного робочого часу, атакож іншу приносить дохід роботу, самостійно або в окремих громадян, незалежновід термінів отримання безпосередньої оплати або доходів за свою посаду. Невключаються до складу зайнятих зареєстровані безробітні, які виконуютьоплачувані громадські роботи, отримані через службу зайнятості, а також учні тастуденти, які виконують оплачувані сільськогосподарські роботи за напрямком навчальнихзакладів
Тимчасововідсутні на роботі через хворобу або травми; догляду за хворими; щорічноївідпустки або вихідних днів; компенсаційного відпустки або відгулів;відшкодування понаднормових робіт або робіт у святкові дні; роботи заспеціальним графіком; перебування у резерві (що має місце при роботі натранспорті); встановленого законом відпустки по вагітності, пологів та доглядуза дитиною; навчання, перепідготовки поза свого робочого місця, навчальноївідпустки; відпустки безробіття збереження або з збереженням утримання заініціативою адміністрації; страйку, інших подібних причин;
Виконувалироботу без оплати на сімейному підприємстві.
Добезробітних належать особи 16 років і старше, що у розглянутий період:
Немали роботи (прибуткового заняття);
Займалисяпошуком роботи, тобто зверталися в державну або комерційні служби зайнятості,використовували або поміщали оголошення у пресі, безпосередньо зверталися доадміністрації підприємств, використовували особисті зв'язки або робили кроки доорганізації власної справи;
Булиготові приступити до роботи. При віднесенні до безробітних повинні бутидотримані одночасно всі три критерії, перераховані вище. До безробітнихвідносяться також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості. Учні,студенти, пенсіонери та інваліди враховуються в якості безробітних, якщо вонизаймалися пошуком роботи і були готові приступити до неї, відповідно докритеріїв, закладеними вище.
Ускладі безробітних виділяються особи, не зайняті трудовою діяльністю,зареєстровані в службі зайнятості як шукачів роботи або визнаних безробітними.
Рівеньбезробіття — це питома вага безробітних у чисельності економічно активногонаселення.
2. Визначеннярівня безробіття
Рівеньбезробіття — найважливіший показник ринку праці. Рівень безробіття — цевідсоток безробітної частини робочої сили.
Рівень =безробіття * 100
3. Безробіття і робочасила
Вважається,що робоча сила складається з працюючих і безробітних, але активно шукаютьроботу.
Суперечкиз приводу визначення рівня безробіття при повній зайнятості посилюються тим, щона практиці важко встановити фактичний рівень безробіття, тому що визнання залюдиною статусу безробітного неминуче містить у собі сильний суб'єктивнийелемент. Наприклад, неможливо абсолютно об'єктивно встановити, шукає чи нешукає людина роботу, що для нього означає робота; нарешті, потрібно, щобсуб'єкт визнав себе безробітним і звернувся до служби зайнятості.
Тривалістьбезробіття — проміжок часу, протягом якого людина шукає роботу (з моментупочатку пошуку роботи і до моменту працевлаштування або до настання періоду, щорозглядається), використовуючи при цьому будь-які способи.
Економічнонеактивне населення — населення, яке не входить до складу робочої сили,включаючи осіб молодше віку, встановленого для вимірювання економічно активногонаселення. Величина економічно неактивного населення також вимірюється повідношенню до обстежуваній періоду. Цю частину населення складають наступнікатегорії:
•Учні та студенти, слухачі та курсанти, що відвідують денні навчальні заклади(включаючи денну аспірантуру і докторантуру);
•Особи, які отримують пенсії по старості і на пільгових умовах, а такожотримують пенсії по втраті годувальника при досягненні ними пенсіонного віку;
•Особи, які отримують пенсії по інвалідності (1, 2, 3 груп);
•Особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворимиродичами і т.д.;
•Зневірені знайти роботу, тобто особи, які припинили пошук роботи, вичерпавшивсі можливості її отримання, але які можуть і готові працювати;
•Інші особи, яким немає необхідності працювати, незалежно від джерела доходу.
Слідтакож встановити відмінності між окремими типами безробіття.
Фрикційнебезробіття. Якщо людині надається свобода вибору роду діяльності і місцяроботи, у кожен даний момент деякі працівники опиняються у становищі «міжроботами». Одні добровільно змінюють місце роботи. Інші шукають нову роботучерез звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу. І є категоріяпрацівників, особливо молодих людей, які вперше шукають роботу. Коли всі цілюди знайдуть роботу або повернуться на стару після тимчасового звільнення,інші «шукачі» роботи і тимчасово звільнені працівники замінюють їх в«загальному фонді безробітних». Економісти використовують термін фрикційнебезробіття (вона пов'язана з пошуками чи очікуванням роботи) щодо працівників,які шукають роботу чи чекають одержання роботи в найближчому майбутньому.Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі бажаною, тому щобагато робітників, добровільно опинившись «між роботами», переходять знизькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану, і більшпродуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робітників і більшраціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більший реальний обсяг національногопродукту.
Структурнабезробіття. Фрикційне безробіття непомітно переходить в другу категорію, яканазивається структурним безробіттям. Економісти використовують цей термін взначенні «складовою». З часом у структурі споживчого попиту й у технологіївідбуваються важливі зміни, які, у свою чергу, змінюють структуру спільногопопиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професійзменшується або зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові,раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому робоча сила реагуєповільно і її структура повністю не відповідає новій структурі робочих місць. Урезультаті виявляється, що в деяких робочих немає таких навичок, які можнашвидко продати; їх навички та досвід застаріли і стали непотрібними через змінив технології та характері споживчого попиту.
Різницяміж фрикційним і структурним безробіттям дуже невизначена. Істотна відмінністьполягає в тому, що у «фрикційних" безробітних є навички, які вони можутьпродати, а «структурні» безробітні не можуть відразу одержати роботу безперепідготовки, додаткового навчання, а то й зміни місця проживання; фрикційнебезробіття носить більш короткостроковий характер, а структурне безробіттябільш довгострокова і тому вважається більш серйозною.
Циклічнебезробіття. Під циклічним безробіттям ми розуміємо безробіття, викликануспадом, тобто тієї фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністюзагальних, чи сукупних, витрат. Коли сукупний попит на товари і послугизменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. З цієї причинициклічне безробіття іноді називають безробіттям, зв'язаної з дефіцитом попиту.
Визначення«повної зайнятості». Для подальшого розгляду безробіття необхідно зупинитися напонятті так званої повної зайнятості.
Повназайнятість не означає стовідсоткової зайнятості всієї робочої сили і абсолютноївідсутності безробіття. Точніше кажучи, рівень безробіття при повній зайнятостідорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття (тому що фрикційната структурне безробіття вважаються в економічній теорії неминучими). Рівеньбезробіття при повній зайнятості називається також природним рівнем безробіття.
Повний,або природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочоїсили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочихмісць. В даний час економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнюєприблизно 5-6%.
Динамічніпотоки на ринку праці. Рівень безробіття є одним з ключових макроекономічнихпоказників, і правильне його визначення необхідно для осмислення іпрогнозування результатів соціально-економічної політики. Разом з тим сучаснийринок праці характеризується постійними динамічними змінами, переливами робочоїсили з одного стану зайнятості в інше.
Оцінкадинамічних потоків на ринку праці дозволяє виявити фактори, що найбільшою міроюдетермінують зміни в структурі безробіття. Так, найвищий її рівень в будь-якійсоціально-економічній групі населення може бути пов'язаний не тільки з великоюймовірністю втрати роботи, але і з частою зміною місця роботи, низькоюсоціально-економічної мобільністю і недостатньою активністю в пошуку роботи,тривалим періодом безробіття, малої ймовірністю збереження робочого місця іт.д. Для цілей макроекономічної політики важливо не тільки правильно оцінитирівень безробіття в тій чи іншій групі населення, але й встановити, які зпотоків робочої сили на ринку праці призводять до такого рівня безробіття.
Основніпереміщення населення між станами зайнятості (E), безробіття (U) і економічноїнеактивності (N) можуть бути представлені у вигляді такої схеми (див. рис. №...)
4. Основні потокина ринку праці
Pij показуєймовірність переходу, тобто ймовірність, з якою представники певної групинаселення перейдуть з i-го стану в j-е за якийсь проміжок часу. Імовірністьпереходу визначається як частка осіб, що перейшли з i-го стану в j-е за періодчасу {t; t +1}, в загальній чисельності населення, що знаходиться в момент часуt в початковому стані i. Наприклад, Pue відображає частку безробітних,получівшїх роботу за певний період часу.
Т.ч.,рівень безробіття (UR) представляє собою деяку функцію від ймовірностейпереходу населення з одного альтернативного стану в інший (зайнятості,безробіття та економічної неактивності):
+ — — + + — UR = f (Pen, Pne, Pun, Pnu, Peu, Pue) (1)
Знак«плюс» над змінною означає, що її зростання викликає підвищення рівнябезробіття, знак «мінус» — що зростання даної змінної сприяє зниженню рівнябезробіття. Т.ч., рівень безробіття буде тим вище, чим нижче ймовірністьвідтоку з категорії безробітних (Pue і Pun) та отримання роботи особами, якіраніше не входили до складу робочої сили (Pne), а також чим вище ймовірністьдобровільного або вимушеного відходу з роботи (Pen і Peu).
Зрівняння (1) випливає, що при оцінці впливу заходів державного регулювання нарівень безробіття необхідно враховувати зміни всіх шести ймовірностей переходув силу їх взаємозв'язків. Наприклад, програма скорочення пенсій працюючимпенсіонерам може, з одного боку, підвищити ймовірність переходу пенсіонерів зкатегорії зайнятих в категорію економічно неактивного населення (Pen), а зіншого — стимулювати їх на пошуки додаткових заробітків, тим самим підвищуючиймовірність переходу пенсіонерів в категорію безробітних, що шукають роботу(Pnu), або у категорію самостійно забезпечують себе роботою (Pne).
Висновок
Виходячиз вищевикладеного, очевидно, що проблема безробіття є ключовим питанням уринковій економіці, і, не вирішивши його неможливо налагодити ефективнудіяльність економіки.
Шляхвиходу із кризи визначається, перш за все, стратегією розвитку держави і межеюсоціальної терпимості суспільства. Найбільш складним у перехідний період єпідтримка довіри населення до проведеним реформам.
Длякардинального вирішення проблем безробіття потрібно докорінно змінюватиполітику зайнятості. І особливо федеральний закон. Не можна сьогодні пасивностримувати безробіття. Тільки цілеспрямоване активну підвищення рівнязайнятості населення на діючих і на знову створюваних високоефективнихнаукомістких робочих місцях допоможе вивести українську економіку з глухогокута, дати простір розвитку ринкових і соціальних перспектив не на папері, а наділі.