Кафедрафінансів
Індивідуальнаробота з
«Аналізуінвестиційних проектів»
Львів- 2010
Зміст
Вступ
1.Становище української економіки на фоні економік розвинутих країн
2.Інвестиційна діяльність в ринковій економіці
3.Техніко-економічне обґрунтування
4.Основна сутність основних аналізів інвестиційних проектів
5.Інвестиційне оцінювання на практиці
6.Трансформація економіки України в напрямку ринкової, соціально спрямованої
7.Ризики, їх оцінювання
8.Кораблебудування: стан, перспективи, проблеми
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Успішнепроведення ринкових реформ в Україні неможливо без ефективноїструктурно-інвестиційної політики перетворення економіки з метою створеннясприятливого інвестиційного клімату. Докорінно повинна помінятись діяльністьінвесторів в умовах ринкового розподілу створюваного національного багатства.
Новіорганізаційно-правові відносини між суб’єктами інвестиційної діяльностівимагають глибоких теоретичних і практичних знань для ефективного здійсненняінвестицій у всіх її формах: фінансові, реальні, інтелектуальні, інноваційні.
Впершу чергу ринкові перетворення повинні пройти в інвестиційній сфері, якавідіграє ключову роль в економіці. Комплекс галузей і виробництв, які створюютьінвестиційну сферу, покликаний в короткі терміни забезпечити стабілізаціюекономіки та розширене виробництво. Суттєвим чином на інтенсифікаціювідтвореного процесу повинен вплинути інвестиційний ринок, котрий в Українітільки формується.
Усучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умоввиходу України зі стану хронічної економічної кризи, здійснення структурнихзрушень у народному господарстві, упровадження сучасних досягнень технічногопрогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- імакрорівнях. Активізації інвестиційного процесу є одним з найбільш діючихмеханізмів подальших соціально — економічних перетворень.
Вумовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом зтим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, уже істотнийфактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовахневизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбаннянових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієїоперації. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі. Прийняттярішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінськоїдіяльності, ґрунтується на використанні різних методів
1. Становище української економіки нафоні економік розвинутих країн
Основнимипричинами глибокої економічної кризи в Україні є відсутність моделітрансформації економіки на ринкових засадах, яка б відповідала специфіці нашогосуспільства, а також відсутність надійної системи економічної безпеки, яка бсприяла створенню самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованоїекономіки та забезпечила б її захист від зовнішніх і внутрішніх деструктивнихвпливів.
Досіне визначено систему індикаторів економічної безпеки та їх порогові значення,вихід за межі яких веде до руйнівних процесів в економіці. Відповідно незапроваджено і моніторинг стану економіки на підставі зазначених індикаторів.Не здійснюється моделювання ситуацій та вироблення механізмів попередженнянегативних явищ в економіці.
Світовийдосвід показує, що коли надходження приватного іноземного капіталу недостатньорегулюється державою, то воно не сприятиме вирішенню галузевих та регіональнихструктурних проблем в руслі визначених нею пріоритетів. Іноді це навітьпризводить до ущемлення інтересів вітчизняних виробників, створює нездоровудиференціацію в оплаті аналогічної праці. Тому практично в усьому світііноземне інвестування в тій чи іншій формі регламентується. І хоча в багатьохкраїнах (в тому числі і в Україні) для закордонного капіталу встановлюєтьсянаціональний режим, держава регулює його приплив, заохочуючи його вкладання водні галузі економіки та обмежуючи – в інші шляхом застосуванняантимонопольного законодавства та іншими способами.
Всвіті існує практика розробки і затвердження в законодавчому порядкувідповідних переліків галузей, видів діяльності, виробництв і територій, щозакриті для іноземного інвестування повністю або частково. Такий законопроектвже розглядається в РФ. В Україні поки що такого переліку немає, його запровадженнявкрай необхідне. Це пов’язано з поширенням приватизаційних процесів, зростаннямобсягів іноземного інвестування, а також з розпорошеністю по багатьохзаконодавчих актах різних заборон та обмежень щодо іноземного інвестування, щодосить незручно для закордонних інвесторів.
Негативновпливає на забезпечення економічної безпеки відсутність чітко встановлених«правил гри», тобто відповідної законодавчої бази ринковихперетворень. Відсутність правової системи ринкового регулювання сприялакриміналізації економіки та її переходу в «тінь».
Загаломекономічні національні умови для реалізації міжнародних інвестиційних програм єпорівняно непривабливими. Згідно із західними оцінками. Норма прибутку навкладений капітал у будівництво заводу у Західній Європі становить 38,6%,окупність 6 років, а в Україні 21% і 11-річний строк окупності. Крім того,Україна конкурує з країнами Східної Європи та СНД за інвестиції розвиненихкраїн. [6,55]
Яксвідчить практика, застосування (за рекомендаціями міжнародних фінансовихорганізацій) моделі «шокової терапії» без урахування особливостейУкраїни, зокрема використання традиційних для розвиненої ринкової економікимонетарних механізмів, не могло не призвести до руйнації вітчизняноїпромисловості, шаленого зростання цін та інфляції, катастрофічного зниженнядобробуту населення, руйнування прошарку людей з середнім достатком,криміналізації суспільства, гіперзростання «тіньової» економіки.
Спробидосягнення в Україні фінансової стабілізації та подавлення інфляції суто монетарнимизасобами призводять до формування особливого типу боргової економіки, коли всізаборгували всім, а всі разом заборгували міжнародним фінансовим організаціямта окремим країнам.
Однакпоки що відсутня така модель економічних реформ, яка б ураховувала національніособливості, наявний економічний потенціал, відповідала б національнимінтересам України та її ролі у світовому розподілі праці й отримала широкупідтримку в суспільстві.
Якщо взяти такий важливий індикаторекономічної безпеки, як валовий внутрішній продукт (ВВП), що яскравохарактеризує ефективність економічної системи є досить низьким.
Зростання питомої ваги найбільшенергомістких галузей, що виробляють проміжну продукцію, та істотне зменшеннячастки галузей, що виробляють кінцеву продукцію, свідчить про відсутністьсистемного підходу до здійснення структурної перебудови економіки і створюєзначну загрозу економічній безпеці України. Усунення цих диспропорцій вимагаєактивної участі держави.
Значно зросла загроза економічнійбезпеці із-за посилення диференціації доходів найбагатших і найбідніших верствнаселення, що не йде в жодне порівняння з ситуацією в розвинених країнах.Замість того, щоб урахувати при здійсненні соціальної політики кращий світовийдосвід, коли під час трансформації економіки тягар реформ більш-менш рівномірнорозподіляється між усіма прошарками населення, що сприяє консолідації нації іуспіхові реформ, в Україні пішли хибним шляхом перерозподілу національногобагатства на користь незначного прошарку так званих «нових українців».
2. Інвестиційна діяльність в ринковійекономіці
Сьогодніу складній та заплутаній системі економічних зв’язків все частіше необхідноприймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження іпримноження заощаджень потрібно відмовитись від старих засобів накопичення таперейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються підзагальною назвою інвестування.
Світовийдосвід свідчить, що країни з перехідними економіками не здатні вийти зекономічної кризи без залучення і ефективного використання іноземнихінвестицій, оскільки інвестиції не тільки сприяють формуванню національнихінвестиційних, й інших ринкових чинників, а також ринки товарів і послуг.
Щобкраїна не відставала від світової економіки, не зіткнулась із стратегічнимдефіцитом, вакуумом пріоритетів, відсутністю взаємозв’язку і взаємозалежностіскладових частин економічної політики держави (інноваційної, бюджетної таінших) слід підтримувати необхідні нові пріоритети в економічній, промисловійта науково-технічній політиці за рахунок інвестування.
Інвестиціїє основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому.Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва,можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень іпотенціальний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Безнадійних основ інвестиційної діяльності, якими б професійно володілиспеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на сталий розвитоквітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний прогрес, а з ними і наналежне місце у світовому господарстві.
Інвестиції– складне і змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, яківпливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту,тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення.
Інвестиційнадіяльність – це сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадянщодо реалізації інвестицій. Основною метою сучасної інвестиційної діяльності єзабезпечення найефективніших шляхів реалізації інвестиційної стратегіїкомпанії, підприємства на окремих етапах її розвитку.
Метаінвестиційної діяльності спрямована на вирішення таких найважливіших завданьрозвитку економіки:
1. Як прискорити реалізацію інвестиційнихпрограм.
2. Як забезпечити високі темпи економічногорозвитку компаній, підприємств.
3. Як забезпечити мінімізацію інвестиційнихризиків.
4. Як забезпечити фінансову стійкість іплатоспроможність компанії у процесі здійснення інвестиційної діяльності.Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітальногобудівництва, інвестиційного та промислово — будівельного комплексів, що у своючергу зумовлюється виробничим потенціалом його матеріально-технічної бази,кваліфікацією складу виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень,станом організації та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю йогофінансовими ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу. Також інвестуваннявпливає на відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційногоринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активністьінвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючогоринку капіталів та інвестицій. Такого результату можна досягти на основі фінансовоїстабілізації, заохочення заощаджень та інвестицій, структурної перебудови,приватизації, створення ринку капіталів.
Інвестуваннярозв’язує багато соціальних та екологічних проблем, а інвестиції в «людськийкапітал» набуває все більшого значення, так як саме результатом людськоїдіяльності виступає більшість об’єктів інвестування – рухоме і нерухоме майно(будинки, споруди, обладнання, машини) та, найголовніше, основний факторсучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт (технічні, технологічні,комерційні, культурні, політологічні та інші знання, «ноу-хау»), який вивчаєекономічне положення країни у світовій ієрархії держав.
Необхіднона основі взаємодії усіх елементів інвестиційної діяльності об’єднати їх уєдиний взаємопов’язаний комплексний механізм, спрямований на структурнізрушення в народному господарстві, технічному прогресі, якісних показникахгосподарської діяльності на мікро — та макрорівнях. Активізація інвестиційногопроцесу – один з найдієвіших механізмів соціально-економічних перетворень.
3. Техніко-економічне обґрунтування
Розвитокпідприємництва в ринкових умовах неможливий без упровадження ефективнихінвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може викликатися ініціативоюпідприємців, інтересами кредиторів, незадовільним попитом населення,надлишковими фінансовими ресурсами або бути реакцією на політичний тиск тощо.
Укладенню капіталу передує підготовкатехніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. Вінвестиційному процесі цьому етапу відводиться значне місце, адже чим більшевірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержитьінвестор, тим менший ризик чекає на нього на етапі реалізації проекту. Крімтого, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз,узгоджень, перевірок та переперевірок, предметом яких є ТЕО і які здійснюютьсямайже всіма суб’єктами інвестиційної діяльності.
Розроблення та реалізація виробничогоінвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатаціїоб’єкта. Цей період розглядається як життєвий цикл інвестиційного проекту.
ТЕОвідносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунокінвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, яківідстоюють свої варіанти проектів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО буваютьдосить значні, вони не враховуються за фінансової оцінки ефективності проекту.ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схемрозвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунокдержавних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніхперіодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних спискахпроектно-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.
ТЕОневеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складізведеного кошторису будови. Це, як правило, виключає можливість проектування наконкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать доінвестиційної фази й фінансуються інвестором.
Допередінвестиційної фази можуть належати декілька паралельних видів діяльностіта робіт; деякі з них можуть переходити в наступні фази.
Урозробленому UNIDO «Керівництві з оцінки ефективності інвестицій» до складуробочої передінвестиційної фази входять такі пункти:
— визначення інвестиційних можливостей(експертна оцінка всіх доступних даних і чинників);
— аналіз альтернативних варіантів тапопередній вибір (формулювання проекту);
— попереднє техніко-економічнеобґрунтування доцільності та здійсненності проекту;
— розроблення техніко-економічногообґрунтування;
— дослідження забезпечення проекту всімавидами ресурсів;
— підготовка оціночного висновку (рішенняпро фінансування проекту).
Експертнеоцінювання проекту здійснюється для попереднього виявлення умов реалізації тавизначення рентабельності проекту, ґрунтуючись на збільшених оцінках. Оцінкивитрат звичайно приймаються на підставі проектів-аналогів, інколи на основіфактичних матеріалів. Це дослідження спрямоване на виявлення передумов,вивчення можливостей реалізації конкретного проекту. Інколи ті самі питаннярозв’язуються одночасно в межах єдиного комплексного дослідження.
За здійснення експертної оцінки спочаткувизначаються фактори, які можуть значно вплинути на успішність виконанняпроекту. До таких факторів відносять:
· вихідну інформацію та наявністьальтернативних технічних рішень;
· попит на продукцію проекту (маркетинговідослідження);
· тривалість проекту, зокрема йогоінвестиційної фази;
· оцінку рівня базових, поточних іпрогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;
· перспективи експорту продукції проекту;
· оцінку складності проекту;
· інвестиційний клімат у районі реалізаціїпроекту;
· співвідношення витрат і результатівпроекту.
Наступний етап експертної оцінки — оцінкавагомості (рангу) кожного з перерахованих факторів. Сума цих рангів повиннадорівнювати одиниці. Далі проект або проекти оцінюються за кожним з факторівоцінки, причому максимальний бал для кожного фактора за проектом дорівнює 100, амінімальний — 0.
Вивчення загальних можливостей охоплюєінформацію про район реалізації проекту: його географічне положення, економічнухарактеристику, оцінку зайнятості та рівня доходів у розрахунку на душунаселення, засвоєні та потенційні чинники виробництва, природні ресурси таможливості їхнього використання (витрати на освоєння), наявністьінфраструктури, експорт та імпорт продукції, можливості будівельних фірм таматеріальної бази будівництва.
Вивченняможливостей здійснення окремих проектів проводиться на підставі виявленняпередумов інвестування та ретельного аналізу загальних умов інвестиційногопроекту, а саме: попиту на конкретну продукцію на внутрішньому та зовнішньомуринках; наявності джерел сировини; характеру технологічних процесів; потреби вкваліфікованих кадрах; строків реалізації проекту; рівня витрат виробництва.
Зарезультатами виявлення можливостей інвестування складається висновок, протеостаточне рішення щодо доцільності інвестування в більшості випадківприймається лише після поглибленого техніко-економічного обґрунтування проекту.
Наетапі попереднього техніко-економічного обґрунтування вивчаються різніекономічні альтернативи: ринку та потужності підприємства; попиту та ринку;маркетингу та збуту; виробничої програми підприємства та матеріальних витрат;технологічної та економічної частин проекту, включаючи розрахунки комерційноїефективності.
Зарезультатами попереднього техніко-економічного дослідження робляться таківисновки:
—інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно йогодоцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;
—інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;
—концепція реалізації проекту свідчить про необхідність проведення глибшогоаналізу та подальшого розроблення техніко-економічного обґрунтування.
Дослідженняможе проводитись декілька разів, повторюватись з уведенням додаткових зміннихпараметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективністьпроекту, здійснюється подальше коригування окремих параметрів, особливо увиробничій частині програми, вносяться зміни до проекту для підвищення йогоефективності. Якщо за повторного аналізу проект залишається нерентабельним,робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.
Укінцевому підсумку звичайно висвітлюються такі параметри проекту:
— загальна характеристика підприємства,його активи та основний капітал, період освоєння інвестицій, рівень економічноїта юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів,номенклатура та асортимент продукції;
— виробнича потужність підприємства,характеристика технологічних процесів та обладнання;
— характеристика допоміжних таобслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;
— база сировини, постачальники основних ідопоміжних матеріалів, форми матеріально-технічного забезпечення, щопередбачаються;
— екологічна характеристика, дані протехніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;
— організація управління, кадровий складпідприємства, поточні витрати;
— фінансове забезпечення оцінкирезультатів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, за минулий період (дляпроектів реконструкції та технічного переоснащення);
— економічна частина проекту;
— обсяг інвестицій за роками реалізації проектута за джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки підбудівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати;
— етапи реалізації проекту, прибуток,інвестори, які передбачаються, та учасники проекту;
— оцінка ринку збуту продукції, якапланується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
— можливість фінансування проекту зарахунок випуску акцій;
— загальні висновки щодо переваг та вадпроекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.
Длявиконання передінвестиційних досліджень замовником проекту створюється група,до якої входять:
· спеціалісти з маркетингу, якіопрацьовують ціноутворення продукції та обсяги продажів;
· виробничники, які оцінюють можливувартість продукції та вимоги до сировини;
· фінансисти, які оцінюють витрати напроект і визначають джерела й розміри фінансування;
· юристи, які збирають інформацію щодоуточнення проекту, законодавчих і нормативних актів, які стосуються конкретногопроекту.
Протягом усього періоду роботи групи замовникпроекту проводить обговорення розробки концепції проекту з членами групи, а занеобхідності — зі зовнішніми експертами, зокрема з різними проектно-дослідними,інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними).
Тривалість дослідження коливається від кількохмісяців до 1—2 років, залежно від складності, вартості та новизни проекту.
Усвітовій практиці існують деякі орієнтири, згідно з якими коливаються витратина передінвестиційні дослідження:
— дослідження можливостей — від 0,2 до1 % загальної вартості проекту;
— попереднє техніко-економічне дослідження— 0,25—1,5 %;
— техніко-економічне обґрунтування — від0,2 до 3,0 %.
ВУкраїні ці витрати частково наведено в Державних будівельних нормах Д.1.1-1-2000[1].
Удодатку вміщено орієнтовну схему техніко-економічного обґрунтуванняінвестиційного проекту.
Нарис. 6.1 наведено приблизну схему етапів обґрунтування реальних інвестиційнихпроектів.
Якправило, обґрунтування інвестиційного проекту будівництва нового підприємстваздійснюється в п’ять етапів. Для суміщення дослідницьких робіт на кожному етапіможливе застосування сітьового планування та управління процесомтехніко-економічного обґрунтування, що значно скорочує термін його проведення.
Оцінкаінвестиційних проектів за умов діючого виробництва здійснюється дещо інакше.
Спочаткурозраховують тривалість (час) обороту капіталу (інвестиційний лаг). Це середнійпоказник, який не дає уявлення про капіталізацію інвестицій. Лагові моделідають загальний опис процесу розподілу інвестицій за роками та періодамиінвестування.
/>
Рис. 6.1. Схема етапів обґрунтування реальногоінвестиційного проекту
Востанні роки дедалі ширше застосування для обґрунтування рішень з великихінвестиційних проектів знаходить демонстративний метод. Його використовують урозвинутих західних країнах для апробації національних програм розміщенняоб’єктів енергетики, транспорту, екології тощо широким розповсюдженнямінформації щодо проекту в засобах масової інформації. Демонстративний метод даєзмогу, з одного боку, сформувати позитивну думку про проект у населення районурозміщення, а з іншого, — надає можливість залучити до участі в проектізацікавлені фірми та корпорації. Цей метод допомагає також через широкудискусію визначити «вузькі» місця за реалізації проекту, групи та прошаркинаселення, які можуть створювати перепони на його шляху, передбачити відповіднірішення щодо підвищення інвестиційної привабливості проекту, залучення до йогоздійснення незайнятого працездатного населення району.
Фінансоваздійсненність проекту — це базовий критерій для інвестора. Усі інші цілі, якіпереслідуються інвестором, вторинні й не становлять інтересу без досягненняголовної — достатньо високого прибутку як на сукупний капітал, так і на власнийта оплачений акціонерний.
Настадії попереднього ТЕО і ТЕО зазвичай невідомо, як буде фінансуватися проект,якими будуть джерела його фінансування, не визначено більшість суб’єктівінвестиційної діяльності. ТЕО для того й складається, щоб залучити акціонерів ікредиторів до фінансування проекту.
Дляцих цілей на стадії попереднього техніко-економічного обґрунтування проводитьсяоцінка фінансової здійсненності проекту та ймовірності його реалізації.
Головнийінструментарій, що використовується за оцінки проектів, такий:
— фінансові показники здійсненностіпроекту;
— показники економічної ефективності;
— аналіз чутливості;
— аналіз беззбитковості;
— оцінка ймовірності;
— економічна оцінка проекту.
Якщо проект здійснюється на діючомупідприємстві, то джерелами інформації для його оцінки є:
— балансовий звіт підприємства (компанії);
— звіт про прибуток і збитки (чистийдохід);
— звітний і прогнозний грошовий потік(графік надходження реальних коштів).
Найхарактернішимипоказниками фінансової здійсненності проектів є такі коефіцієнти:співвідношення довгострокових запозичених коштів і акціонерного капіталу;покриття; абсолютної ліквідності; покриття довгострокових зобов’язань;коефіцієнт співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю.
Показникиекономічної ефективностівимірюються щодо відповідних вкладень капіталу:
— відношенням чистих потоківреальних грошей (прибутків) до сплати корпоративного податку;
— те саме після сплати податку;
— відношенням прибутку (з урахуваннямпроцентів, що сплачуються за заборгованістю);
— відношенням валового чистого прибутку дорічного обсягу продажів (за порівняння проектів).
Імовірністьреалізації проекту залежить від багатьох чинників, які впливають на майбутнюполітико-економічну обстановку. Вивчення діючих аналогів зарубіжних івітчизняних проектів дає змогу виявити лише попередню тенденцію. Екстраполяціяцієї тенденції на перспективу без урахування можливих дій конкурентів може датитільки приблизні результати. Оцінка ж імовірних шляхів конкурентів у майбутньомупрактично неможлива через комерційні таємниці. Тому оцінка імовірності проектувиконується за умов невизначеності, і завдання інвестиційного аналітика такі:
— вибір якомога більшої кількостіінвестиційних проектів;
— ранжирування проектів за достатньоюоб’єктивністю даних;
— перевірка ТЕО проектів на всебічність іглибину пророблення всіх рішень, що стосуються інвестицій і фінансування;
— перевірка повноти обліку всіх проектнихризиків, їхнього ранжирування, кореляції та емінування;
— перевірка достатності запропонованихзаходів щодо захисту від ризиків та їхнього страхування;
— чи відповідають умовам фінансуванняпроекту надбавки за ризик у вартості капіталу (страхова премія).
Якправило, оцінка ймовірності проекту виконується за трьома головними(критичними) змінними: інвестиційні витрати, витрати виробництва та реалізаціїй надходження від продажів. Ці змінні охоплюють багато статей, якіхарактеризуються обсягом (кількістю) і ціною (вартістю).
Головнимінструментом, що визначає рівень впливу на здійсненність проекту, є аналізчутливості, який виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній складовійкритичної змінної надаються різні значення параметрів кількості й ціни, що даєзмогу виявити рівень впливу цих складових на одиницю критичних змінних. Таквизначають домінуючі статті в інвестиційних, виробничих і реалізаційнихвитратах, які справляють найбільший вплив на розмір і структуру грошовихпотоків і формують масу прибутку або доходу.
Результатоманалізу чутливості є визначення беззбитковості проекту, яка характеризуєтьсярівновагою обсягів продажів і відповідних витрат (інвестиційних і виробничих).Таку рівновагу називають точкою беззбитковості. У ній фірма працює без збитків.Якщо надходження від продажів не покривають витрат, фірма несе збитки йнеминуче зазнає банкрутства.
Зарозрахунків точки беззбитковості потрібно дотримуватися таких неодмінних умов:
— обсяг продажу має дорівнювати обсягувиробництва;
— у витрати включаються тільки відповіднітоварові (групі товарів) витрати;
— дотримується стабільний операційнийлеверидж: постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва, зміннівимірюються пропорційно до обсягу виробництва й продажу;
— ціни на товар (групу) за часом незмінюються;
— для групи товарів структура обсягів продажумає залишатися постійною.
Беззбитковістьдосягається за такого рівняння:
/>,
ОВ= />,
деЦО — ціна одиниці продукції;
ПВ —поточні (змінні) витрати у складі собівартості одиниці продукції;
ОВ— обсяг виробництва (продажу) у натуральних одиницях вимірювання;
ПВ— річна величина постійних витрат.
Длягрупи виробів беззбитковість визначається підсумовуванням всіх витрат на кожнийвид товару та прирівнянням їх до загального обсягу продажів:
/>=/>,
деі — вид товару в групі n.
Доситьвідома графічна інтерпретація точки беззбитковості (рис. 6.2).
Уточці Б досягається рівновага, тобто така кількість реалізованих виробів, якадає змогу за рахунок надходжень від продажу повністю покрити витративиробництва.
/>
Рис. 6.2. Визначення точки беззбитковості
Аналізбеззбитковості проекту може виконуватись з урахуванням і без урахуванняінвестиційних витрат.
У першому випадку річні витрати на виробництвопродукції зростають на всю суму інвестиційних витрат за рік, які звичайновключаються в постійну частку витрат. При цьому інвестиційні витратизменшуються на суму щорічних (щомісячних) платежів процентів і погашень боргу.
Аналізбеззбитковості за таким методом дає змогу передбачити можливість прискореногоповернення капіталу.
Задругим методом аналізу беззбитковості інвестиційні витрати враховуються увигляді постійних витрат (амортизації).
Аналізчутливості та беззбитковості дає можливість виявити домінуючі змінні та,варіюючи їхніми складовими, оцінити проект із погляду доцільності здійсненняінвестицій. Передумовами цього аналізу є стабільна соціально-економічнаобстановка в країні й конкурентне середовище. Але за реалізації проекту можутьвиникнути обставини, які значно вплинуть на результати, що в ньомупрогнозуються. На будь-якій стадії життєвого циклу інвестицій значеннядомінуючих змінних можуть суттєво відхилятися від передбачених у проекті.Більше того, можуть виникнути нові змінні, які матимуть домінуючий характер.Тому аналіз імовірностіздійснення проекту набуває для інвесторапершорядного значення.
Фінансоваоцінка дуже важлива для інвестора, проте аналіз чутливості за багатьмаскладовими змінними, імовірний прогноз відхилень від очікуваних результатівпризводять до великого обсягу розрахунково-аналітичної роботи, який можнавиконати тільки із застосуванням комп’ютерних програм.
Окремірозрахунки фінансових та економічних оціночних показників проекту зумовлюютьсярізноманітною вигідністю результатів для інвестора та суспільства загалом. Наприклад,проект обіцяє велику користь державі, підвищує життєвий рівень населення, протевін недостатньо вигідний для певного інвестора (очікуваний процент йогоприбутку нижчий його внутрішньої норми ефективності).
За цих умов економічна оцінка проекту відіграєпріоритетну роль і держава з допомогою податкової, митної, амортизаційної,кредитної або цінової політики підтримує проект або субсидує його.
4. Основна сутність основних аналізівінвестиційних проектів
Інвестиційнийаналіз — це процес дослідження інвестиційної активності й ефективностіінвестиційної діяльності підприємства з метою виявлення резервів їхнього росту.
Особливостіаналізу інвестиційної діяльності:
1.Інвестиційнийаналіз пов'язаний з дослідженням інвестиційних процесів у їхньому тісному взаємозв'язку,взаємозалежності й взаємозумовленості. Установлення взаємозв'язку,взаємозалежності й взаємозумовленості — це найбільш важливий момент аналізу.
2.Інвестиційний аналіз пов'язаний з науковим обґрунтуванням інвестиційнихпроектів й об'єктивною оцінкою їхнього виконання.
3.Інвестиційний аналіз спрямований на виявлення позитивних і негативних факторів,що впливають на інвестиційну активність підприємства, і кількісними вимірамиїхнього впливу.
4.Інвестиційний аналіз розкриває тенденції господарського розвитку, з визначеннямневикористаних внутрішніх резервів.
5.Інвестиційний аналіз сприяє контролю інвестиційної діяльності, а такожприйняттю оптимальних управлінських інвестиційних рішень.
Предметомінвестиційного аналізу виступають інвестиції й інвестиційна діяльністьпідприємства, а також кінцеві результати її здійснення, що складаються підвпливом об'єктивних і суб'єктивних факторів.
Інвестиційнийаналіз ґрунтується на використанні таких основних методів:
1.Метод індукції. При використанні методу індукції дослідження інвестиційнихпроцесів починається з одиничного — з окремого господарського факту абоситуації, які в сукупності й представляють інвестиційний процес. Метод індукціївикористовується для вивчення показників окремого інвестиційного проекту.
2.Метод дедукції. При використанні методу дедукції дослідження інвестиційнихпроцесів починається із загального — наприклад, показників інвестиційноїдіяльності в цілому по підприємству, а потім переходять до показників окремихструктурних підрозділів та їхнього значення в загальній системі інвестиційнихпоказників підприємства.
Використанняметодів індукції й дедукції в інвестиційному аналізі взаємозалежні, щозумовлено нерозривним взаємозв'язком об'єктів аналізу.
Сучасногоінвестора цікавить перш за все фінансова діяльність інвестиційних проектів,тому він має бути впевнений, що прийняті в ній рішення є найкращими з усіхваріантів, оскільки принесуть стійке зростання прибутку, доходу чи дивідендів.
Усвітовій практиці є значна кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу,які поширені і в Україні, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
Донайвідоміших належать:
1. Методи оцінки ефективності інвестицій задопомогою співвідношення грошових коштів з витратами. Ці методи на сьогодні єтрадиційними;
2. Методи оцінки ефективності інвестицій забухгалтерською звітністю;
3. Методи оцінки ефективності інвестицій,що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюєтьсяінвестиційний аналіз проектів, оцінюється і зіставляється інвестиційнапривабливість напрямів інвестування, окремих програм або об'єктів.
Підставою для цих розрахунків заінвестиційного аналізу є зіставлення тих витрат, які здійснюють сьогодні, і тихгрошових надходжень, які можна одержати в майбутньому.
Процесстворення інвестиційних проектів супроводжується різноманітними діями,процесами і процедурами. Обов’язковими із них є аналізи інвестиційних проектіві їх експертиза. Основними аналізами інвестиційних проектів, що супроводжуютьїх створення, є технічний, інституційний, соціальний, екологічний, комерційний,фінансовий та економічний аналізи. [14]
Маркетинговийаналіз, в якому дослідження попиту посідає головне місце, є одним з найбільшважливих компонентів оцінки проекту. Мета маркетингового аналізу проекту — збірта розгляд ринкової інформації з метою розробки стратегії проекту, формуванняпрограми продажу майбутнього продукту і маркетингової діяльності за проектом.
Проведеннятехнічного аналізу має на меті обґрунтування технічної реалізації проекту тавстановлення рівня капітальних і поточних витрат за ним.
Інституційнийаналіз є важливим розділом підготовки проекту і має на меті визначення впливувсього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.
Екологічнийаналіз є важливою частиною розробки проекту, в якому визначаються типи впливупроекту на навколишнє середовище, оцінюються всі вигоди і витрати, які будутьпонесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхіднихдля пом’якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під часреалізації та експлуатації проекту.
Проектнийаналіз розглядає зовнішнє середовище проекту не тільки з точки зору екології, ай соціального середовища. Метою соціального аналізу є визначення прийнятностіваріантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, дездійснюється проект, розробка стратегії реалізації проекту, що дає змогуотримати підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристикийого соціального середовища.
Фінансовийаналіз проекту здійснюється з метою визначення фінансової життєздатностіпроекту для прийняття рішення про доцільність його інвестування тафінансування.
Економічнийаналіз проекту проводиться з метою встановлення його національноїпривабливості, оцінки економічної ефективності на підставі альтернативноївартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту тавизначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.[7,165-284]
5. Інвестиційне оцінювання на практиці
Основніправила складання інвесторської кошторисної документації передбачають:
· елементи будівництва;
· види інвесторської кошторисноїдокументації;
· склад інвесторської кошторисноїдокументації.
Складаютькошторисну документацію в такому порядку:
· локальних кошторисів та відомостейресурсів до них;
· об’єктних кошторисів;
· локальних та об’єктних кошториснихрозрахунків;
· кошторисних розрахунків на окремі видивитрат;
· зведених кошторисних розрахунківвартості будівництва;
· зведення витрат;
· відомостей кошторисної вартостіоб’єктів, що входять до пускового комплексу;
· основні правила складання розрахунківвартості будівництва;
· додаткові вимоги до розробленнякошторисної документації на реконструкцію і технічне переоснащення підприємств,будівель, споруд;
· загальні правила оформленняінвесторської кошторисної документації.
Формикошторисної документації дозволяють складати її в певній послідовності,поступово переходячи від дрібних до більших елементів будівництва, що являютьсобою вид робіт: об’єкт – пусковий комплекс — черга будівництва – будівництво уцілому.
Об’єктомбудівництва є кожна відокремлена будівля або споруда з усіма улаштуваннями,устаткуваннями. На будівництво об’єкта має бути складений окремий проект ікошторис або кошторисний розрахунок.
Пусковимкомплексом є сукупність об’єктів основного виробничого, допоміжного таобслуговувального призначення, енергетичного, транспортного та складськогогосподарств, введення яких в експлуатацію забезпечує: випуск продукції абонадання послуг в обсязі, передбаченому проектною документацією для даногопускового комплексу; умови праці, що відповідають чинним нормам.
Чергоюбудівництва є визначена проектною документацією сукупність об’єктів виробничогопризначення, введення в дію яких забезпечує випуск продукції або надання послугта безпечну експлуатацію цих об’єктів.
Будовоює сукупність будівель та споруд різного призначення, будівництво якихздійснюється за єдиною проектно-коштормсною документацією із зведенимкошторисним розрахунком вартості будівництва.
Длявизначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель,споруд або черг складають інвесторську кошторисну документацію таких видів.
Локальнікошториси є первинним кошторисними документами, їх складають на окремі видиробіт та витрат по будівлях на підставі обсягів. Визначених під час розробленняробочої документації.
Локальнікошторисні розрахунки складають також на окремі види робіт та витрат побудівлях і спорудах або загально майданчикових роботах замість локальних кошторисіву тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат остаточно не визначені іпідлягають уточненню.
Об’єктнікошториси об’єднують у своєму складі на об’єкт у цілому дані з локальнихкошторисів.
Об’єктнікошторисні розрахунки об’єднують у своєму складі на об’єкт у цілому дані злокальних кошторисних розрахунків і локальних кошторисів і підлягають уточненню.
Кошториснірозрахунки на окремі види витрат складають у тих випадках, коли потрібновизначити в цілому по будові кошти, необхідні для відшкодування тих витрат, щоне враховані кошторисними нормативами.
Зведенікошторисні розрахунки вартості будівництва, підприємств, будівель, спорудскладають на основі об’єктних кошторисів, об’єктних кошторисних розрахунків ікошторисних розрахунків на окремі види витрат.
Зведеннявитрат – це кошторисний документ, об’єднує зведені кошторисні розрахункивартості будівництва.
Зведеннявитрат складається у випадках, коли одночасно з будівництвом виробничихоб’єктів будівництво яких здійснюється за рахунок коштів на виробничебудівництво.
Відомістькошторисної вартості будівництва об’єктів, що входять у пусковий комплекс,складається у тому разі, коли здійснення будівництва та введення в експлуатаціюпідприємства, будівлі або споруди передбачається окремим пусковими комплексами.
6. Трансформація економіки України внапрямку ринкової, соціально спрямованої
Зробившисвій історичний вибір і пройшовши досить тривалий і суперечний періодсамостійного розвитку, з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин Україна зновустоїть на економічному роздоріжжі.
Щодоінвестиційної привабливості регіони України поділяються на чотири групи:
1) пріоритетної інвестиційної привабливості(Київ і Київська область, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Запорізькаобласті, АРК);
2) досить високої інвестиційноїпривабливості (Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська області);
3) середньої інвестиційної привабливості(Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Сумська, Миколаївська, Черкаська,Чернігівська області);
4) низької інвестиційної привабливості (Волинська,Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська,Хмельницька, Чернівецька області). [6,56]
5) Згідно з універсальною концепцією дляуспішної економічної діяльності країн, що знаходяться у стадії ринковоїтрансформації, необхідна лібералізація торгівлі, реструктуризація економіки зарахунок приватизації, макроекономічна стабілізація з подальшим економічнимзростанням.
Вкрайнесприятливі внутрішні умови розвитку при порівняно слабких міжнароднихпозиціях економіки України примушують активно шукати нестандартні шляхи виходуз кризи, засоби формування по-справжньому міжнародної конкурентно-спроможноїнаціональної економіки.
Попередніспроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової і наступнінамагання уникнути або подолати соціально-економічну кризу засвідчили:короткострокові управлінські рішення та установки приховують в собі прорахункистратегічного порядку. Треба діяти від зворотного: прийняти конкретні цілірозвитку держави і суспільства та формалізувати їх в систему основних ключовихпараметрів, розрахованих на термін 15-20 років; визначити найбільш прийнятні іреальні шляхи їх досягнення з врахуванням ресурсного забезпечення, змінвнутрішніх і зовнішніх факторів. Мотивом діяльності всіх щаблів державногоуправління в соціальній сфері і в сфері виробництва повинно бути майбутнє. Всібез виключення сьогоднішні дії законодавчої і виконавчої влади мають витікатиіз необхідності досягнення визначених параметрів, а не навпаки.
Економічною основою належного соціальногорівня життя людини є її свобода, її праця на себе і на задоволення своїхекономічних і соціальних потреб. Кожна економічно вільна людина в суспільствістворює блага для себе і для ринку, а всі разом економічно вільні громадяни всуспільстві створюють національний дохід такого рівня, який дозволяєзадовольняти економічні потреби всього суспільства. [15]
Нинішня кризова ситуація в Україні — цене просто численні дефіцити (як дехто вважає не тільки в нас, а й у деякихкраїнах світу), які значною мірою пов'язані з рівнем і динамікою заробітноїплати, грошових надходжень у різних соціальних верств населення. Це тотальнезубожіння всієї нації. Для XXI століття — такі методи недопустимі.
Кожна держава прагне сформуватиповноцінний ринок, у тому числі і такий же ринок праці, щоб задовольнитиспоживчі потреби власного народу та створити відповідні умови для заощадження інагромадження власного й національного капіталу.
Вирішення цих проблем можливе, якпоказує світовий досвід, лише шляхом радикальних економічних реформ івпровадження ринкової системи господарювання, що базується на об’єктивнихекономічних законах, які є стимулами постійного підвищення ефективностібудь-якого виду людської діяльності. [3,341]
Забезпечення економічного зростання вУкраїні, здійснення структурних перетворень можливі лише за умови максимальноговикористання науково-технічного потенціалу та надання економічному розвиткуінноваційного спрямування. Тому в країні повинна розроблятися тавпроваджуватися інноваційна політика, яка реалізується через:
— створення-законодавчої бази для регулювання інноваційної діяльності;
— створення-системи стимулювання інноваційного підприємництва через здійснення податковоїта амортизаційної політики;
— створення наукової інфраструктури.
7. Ризики, їх оцінювання
Якзазначає Б. М. Щукін, “інвестиції завжди орієнтовані на майбутнє і томупов'язані зі значною невизначеністю економічної ситуації та поведінки людей.Від цього походить високий рівень ймовірності невиконання інвестиційних планівз об'єктивних чи суб'єктивних причин.”
Ризик– це економічна категорія, що може як бути, так і не бути, в основі якої лежитьневизначеність конкретної господарської чи іншої ситуації і яка зумовленабраком певної інформації.
Інвестиційнийризик являє собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування(таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цейризик необхідно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційнийпроект.
Розрізняютьзагальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферахекономіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами даного проекту.
Залежновід чинників виділяють такі види інвестиційного ризику :
· політичний ризик;
· загальноекономічний ризик;
· правовий ризик;
· технічний ризик;
· ризик учасників проекту;
· фінансовий ризик;
· маркетинговий ризик;
· екологічний ризик.
Політичний,правовий та загальноекономічний ризики можуть бути викликані зовнішніми умовамиреалізації інвестицій. Інші види ризиків спричинюються можливими помилкамипланування та організації конкретних проектів.
Технічнийризик зумовлюється великою кількістю хиб та помилок широкого спектру сторінінвестування, як-от пов'язаними з якістю проектування, технічною базою, обраноютехнологією, управлінням проектом, перевищенням кошторису.
Фінансовийризик випливає з нездійснення очікуваних подій з фінансового боку проекту. Цеможуть бути незаплановані зменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування,незадовільний фінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізаціївироблених товарів чи послуг, неплатоспроможність покупців продукції та власніпідвищені витрати.
Маркетинговийризик виникає з прорахунків під час оцінки ринкових умов дії проекту, наприкладринків збуту чи постачання сировини і матеріалів, організації реклами чизбутової мережі, обсягу ринку, часу виходу на ринок, цінової політики,внаслідок низької якості продукції.
Екологічнийризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності,стосунків з місцевою владою та населенням.
Інвестиційніризики, пов'язані з діяльністю на фінансовому ринку, у свою чергу поділяють натри групи :
· ризики втраченого зиску;
· ризики зниження доходності;
· відсоткові ризики.
Групаризиків втраченої можливості має своїм джерелом імовірність наставання непрямих(побічних) фінансових втрат, які виявляються в недоотриманні прибутку врезультаті нездійснення фірмою якогось заходу, який би дозволив їй одержати цейприбуток (наприклад, відсутність страховки на судно, що перевозило вантажіданої фірми і згодом затонуло). Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідокпадіння загальноринкових цін, який найчастіше пов'язаний з падінням цін на всіцінні папери, що є в обігу на ринку, одночасно (наприклад, у результатізниження загальної інвестиційної активності)[13,130].
Найчастішеризики втраченої можливості є несистемними. Їх можна запобігти завдякипроведенню спеціальних заходів.
Іншоюгрупою інвестиційних ризиків є ризики зниження доходності. Існування цихризиків є наслідком імовірності зниження розміру відсотків і дивідендів попортфельних інвестиціях, а також по внесках і кредитах.
Ризикизниження доходності мають два різновиди :
· відсоткові ризики;
· кредитні ризики.
Відсотковіризики — це ризики активних операцій, які проводять фірми (в більшості випадківбанки). Можливі такі джерела їхнього виникнення :
· будь-які зміни в облікових ставкахНаціонального банку;
· зміни маржі комерційних банків зкредитів, що надаються, і депозитних рахунків;
· зміна в розмірах обов'язкових длярезервування фондів комерційних банків у Національному банку. Наприклад,збільшення розміру резервного фонду в Національному банку означатиме длякомерційних банків недовикористання частини їхніх пасивів, отже існує високаступінь імовірності підвищення ними відсоткових ставок по кредитах, щонадаються, з одночасним зниженням відсотку по депозитних рахунках своїхклієнтів;
· зміни в системі оподаткування всіхсуб'єктів господарювання і фінансових інститутів, зокрема;
· будь-які зміни в портфелі інвестицій,який має фірма, а також зміни в доходності самих інвестицій;
· імовірність змін у структурі пасивів(співвідношення власних і позичених коштів, термінових і ощадних депозитів,депозитів до запитання тощо);
· за зростання банківського відсотку можерозпочатися масове “скидання” акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;
· якщо емітент випустив в обіг цінніпапери з фіксованим відсотком, то існує ймовірність настання для ньоговідсоткового ризику при поточному зниженні середньо ринкового відсотку упорівнянні з визначеним їм фіксованим рівнем.
Кредитніризики тісно пов'язані з відсотковими, причини їхнього виникнення здебільшогооднакові. Головна відмінність між цими двома групами ризиків зниження доходностіполягає в тому, що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, акредитні — з позицій позичальника.
Оцінюванняризиків — справа надзвичайно важлива длябудь-якого інвестора. Саме тому для нього важливо знати недоліки та перевагирізних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику,доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатисянайчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.
Длякількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначенняможливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи іншихнесприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівеньсередньоквадратичного відхилення або коефіцієнт варіації .[13,51].
Формалізаціязавдання оцінки ризиків звичайно зводиться до визначення математичногоочікування ймовірності настання прогнозованої події. Залежно від наявності абовідсутності вихідної інформації застосовують два основних методи оцінкиризиків: метод математичної статистики і метод експертної оцінки. Однак сам типінвестиційного проекту безпосередньо впливає на вибір методу оцінки ризиків.[2,163]
Дляобчислення можливих варіантів дохідності проекту залежно від різних обставинвикористовують такі підходи:
а)аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають надохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсягвиробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторівна загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходищодо ґрунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості,пов’язаної з виявленими факторами;
б)аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійсненнясамого інвестиційного проекту. Обчислення здійснюється за трьома варіантами :
— базовий розрахунок за середніх, найбільш вірогідних умов;
— оптимістичний варіант за найкращого перебігу подій за всіма факторами, щовпливають на дохідність проекту;
— песимістичний варіант, в який закладаються найгірші можливі ситуації у країні йна конкретному ринку;
в)метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальноїтехніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно відпоказників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуютьсясередні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу дляподальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівеньризикованості проекту за різними напрямами.
Усінаведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, вякі фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику ічастка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб'єктивного.
Отже,системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвесторуможливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковійстадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовнотого, «куди» (в яку країну, галузь і т. п.), «як» (спосібпроникнення на ринок) та «коли» (залежно від тривалості проекту) слідчи не слід спрямувати свій капітал.
8. Кораблебудування: стан, перспективи,проблеми
Українамає реальні передумови стати впливовою морською державою в Азово-Чорноморськомурегіоні, за рахунок свого географічного положення.
Протеза роки свого державного розвитку Україна практично втратила первісні позиціїморської держави в зв’язку з руйнацією море-господарського комплексу і ВМС якскладової Збройних Сил України. Причиною цього виявилася недооцінка ролідержави у демократичних перетвореннях, притаманних переходу до ринковихвідносин, і ролі морської політики у процесі підтримки і розвитку економічноїмогутності держави, зміцнення її політичного авторитету. Як наслідок,Міжнародна Морська організація (UMO) при ООН перестала включати Україну досвоєї Ради навіть в групі третіх країн, що беруть участь в міжнародномусудноплавстві.
Процесвідродження морської могутності є високо витратним на початковій стадії йпотребує координації та контролю з боку всіх структур державної влади.Розроблення концептуальних основ морської політики — перший крок довідродження.
Зцією метою державна влада має створити міжвідомчу комісію для розробкизаконодавчих та інших нормативних документів, які регламентують діяльність державнихі комерційних організацій щодо реалізації такої державної програми, длявизначення системи фінансування програми і контролю за цільовим використаннямфінансових коштів. І власне ці питання мають бути в полі діяльності КабінетуМіністрів.
Циклпроектування та будівництва кораблів — довгостроковий, а тому потребуєособливого підходу в питаннях кредитування, оподаткування, митного оформлення.Інтереси суднобудування мають бути враховані під час удосконалення податковогота кредитного законодавства.
Уході розвитку суднобудування в Україні було допущено ряд серйозних помилок. У2005 році було анульовано закон про державну підтримку суднобудування іприпинено діяльність спеціальної економічної зони «Миколаїв», щосуттєво уповільнило розвиток галузі.
Найкращефінансове становище на миколаївських, херсонських, керченських підприємствах,які випускають танкери. Певні труднощі переживають Київський завод «Ленінськакузня», Феодосійське «Море». Основною проблемою залишаються витрати наутримання соціальної інфраструктури підприємств, а також надто високі кредитніставки. Проте рентабельність галузі утримується на рівні 18-20%, що відповідаєсвітовим стандартам. Залишається дуже складною система фінансування підприємствгалузі.
Длявдосконалення розвитку галузі розробляється національна програмасуднобудування.
Управліннясуднобудівної промисловості є структурним підрозділом Департаментуоборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України (даліУправління) і провідним органом із забезпечення реалізації державноїпромислової політики в суднобудівній підгалузі.
Незважаючина ці негативні тенденції, Україна, маючи вихід до Чорного та Азовського морів,залишається морською державою.
Дещопро Миколаївський кораблебудівний завод «Океан», який було засновано 1951 року.Виробничі площі — 240 га (у тому числі акваторія річки Південний Буг — ЗО га).Чисельність зайнятих — понад 4 000 осіб. За роки існування він випустив понад400 суден-ролкерів, суховантажних і науково-дослідних суден, танкерів, рудовозів,несамохідних барж, морських буксирів, лісовозів, рибообробних баз тощо.
Цепідприємство України, яке може будувати кораблі водотоннажністю до 300 тис.тонн, було продано у власність нідерландській компанії за 5 млн доларів США.
Усуперечзастереженням песимістів, куплене практично за ліквідаційною вартістю — 26,3млн гри підприємство голландці не збираються зрівнювати із землею задлявикористання 220 га площ, що в корабельному районі обласного центруМиколаївської області. Не збираються вони і розрізати на брухт тисячотоннікрани або використовувати склади і причальні стінки для перевалки вантажів.Нові власники нібито мають щодо підприємства, яке нині офіційно називаєтьсядалекосяжні плани.
Завод«Океан» планує вийти на прибуткові показники, а протягом трьох років окупитивкладені кошти. Зокрема, 2001 року завод спустив на воду вісім кораблів, тобтона один менше, ніж 2000-го виготовили всі дев'ять українських кораблебудівнихзаводів.
Лініясереднього кораблебудування вже завантажена до кінця року, на черзі — великотоннажна лінія. Далі — реконструкція заводу. Енергетичний і пластмасовийцехи планується виокремити, продавши зацікавленому покупцеві з-за меж заводу.Бо, як відверто зізналися голландці, у цій сфері вони не є досвідченимвласником.
Голландськакомпанія прагне зробити «Океан» базовим підприємством однієї з чотирьох групсвоїх корабелень, яка включатиме також заводи в Галаці (Румунія) та Гдині(Польща) і спеціалізуватиметься на великомасштабному кораблебудуванні.
УМиколаєві (обл.) на стапелях колишнього українського кораблебудівного заводу«Океан», уперше за сім років у першій половині грудня 2003-го було закладенодля вітчизняного замовника, судноплавної компанії «Укррічфлот», головне судносерії суховантажників. На сьогодні в Україні «Укррічфлот» — найпотужнішасудноплавна компанія, яка має у своєму розпорядженні флот із 200 кораблів,здійснюючи морські і річкові перевезення, у тому числі 56% морських. До цьогочасу «Укррічфлот» замовляв кораблі в Румунії.
Безперечно,ключовою проблемою, яка в результаті не дозволяє Україні посісти гідне місцесеред світових виробників у галузі суднобудування, на сьогоднішній день євеликі труднощі з фінансуванням. За відсутності власних коштів та фінансовоїпідтримки держави, суднобудівельній галузі необхідно знаходити можливостізалучення фінансів із третього джерела – комерційних банків. До того ж, вихідвбачається у застосування оригінальних форм кредитування, до яких слід віднестистворення банківських консорціумів, адже один банк не взмозі профінансуватибудівництво кораблів. Це тимчасові об’єднання банків, що виникають длякоординації спільних дій при фінансування великих програм.
Практикасвітового суднобудування демонструє, що найкращими клієнтами длясуднобудівельних заводів є вітчизняні замовники. Потреби українськихсудновласників у нових судах достатньо великі (але не попит, оскільки попит єне лише потребою, але ще й має характеризуватися спроможність купитизапропоновану продукцію; а це серед національних судновласників на сьогодні неє поширеним явищем). Навіть якби лише частина цих потреб була замовлена, і булоб забезпечено фінансування, то багато українських заводів змогли б працювати унормальному режимі.
Длярозв’язання проблеми фінансування українським судновласникам необхіднозабезпечити умови, які змогли б зацікавити їх розміщати замовлення набудівництво нових судів на вітчизняних заводах. З цією метою необхідно створитиу судновласників зацікавленість у заміні неефективних та застарілих судів,забезпечити можливість одержання позичкових коштів під заставу наявних судів,захистити судна, збудовані на вітчизняних заводах і ті, що ходять піднаціональним прапором, створивши для них пільгові умови.
Висновок
Побудованового суспільства на успадкованій товарно-матеріальній базі неможлива, астворення нового технологічно-виробничого підґрунтя вимагає фінансовихресурсів, тобто інвестицій, які необхідно залучити. Таким чином, стратегічноважлива для України проблема завершення перехідного періоду і розбудовирозвиненої ринкової економіки зводиться до питання про залучення певногомінімального необхідного обсягу інвестиційних ресурсів, які могли б послужитиопорою для подальшого нарощування економічного обороту вже на власній основі.
Проблемаінвестування в Україні стала найактуальнішою проблемою сьогодення.Капіталовкладення мають стати засобом забезпечення виходу з довготривалоїекономічної кризи, досягнення реальних структурних зрушень у народномугосподарстві.
Необхідноює розробка адекватного українським реаліям інвестиційного механізму, якийорганічно поєднав би форми державного і приватного інвестування та забезпечивоптимізацію взаємозв’язків різних суб’єктів інвестиційної діяльності, створеннявідповідної законодавчо-нормативної бази та інші заходи, що активізуютьінвестиційний процес як на рівні окремої фірми чи галузі, так і національноїекономіки в цілому.
Нажаль, у нашій державі досить часто сприймаються за аксіоми застарілі чи навітьпомилкові висловлювання зарубіжних авторитетних економістів.
Список використаної літератури
1. А.А. Пересада управління інвестиційнимпроцесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
2. Балацький О.Ф., Теліженко О.М., СоколовМ.О. Управління інвестиціями: Навчальний посібник.- 2-ге вид., перероб. і доп.-Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 232с.
3. Бардиш Г.О. Проблеми трансформації іреструктуризації української економіки в напрямі соціальної спрямованості:Мнографія.-Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – 463с.
4. Бардиш Г.О. Проектне фінансування:Підручник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2006. – 463с.
5. Бардиш Г.О. Проектний аналіз: Підручник.– Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 415с.
6. Борщ Л.М., Герасимова С.В. Інвестування:теорія і практика: Навч. посіб.- 2-ге вид., перероб. і доп.-К.: Знання2007.-685с.
7. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектнийаналіз: Підручник.- К.: КНЕУ, 2000. -322с.
8. Гайдис Н.М. Інвестування: Навчальнийпосібник. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2002. – 271с.
9. І.М. Боярко Оцінка інвестиційноїпривабливості суб’єктів господарювання// Актуальні проблемиекономіки.-2008.-№7.
10.ПшикБ.І., Парфенюк Є.І. Кредитування банками інвестиційних проектів. – Львів: ЛІБСУБС НБУ, Вид-во ННВК «АТБ», 2008. — 89с.
11.Т.М.Бондаренко Аналіз ефективності інвестиційних вкладень у промисловістьУкраїни//Актуальні проблеми економіки.-2008.-№9
12.ЄлейкоЯ.І., Єлейко О.І., Раєвський К.Є. Інвестиції, ризик, прогноз – Львів:Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000.-176 с.
13.ЩукінБ.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 68 с.