ЗМІСТ
Вступ
1 Інвестиції та їх характеристика
1.1 Суть та структура інвестицій
1.2 Класифікація інвестицій
1.3 Джерела формування інвестиційних ресурсів
2 Капітал та ринокінвестицій
2.1 Капітал, як фактор виробництва
2.2 Стан ринку інвестицій та його інфраструктури
2.3 Кредит як джерело створення капіталу та позичковий кредит
3 Процес інвестуванняВисновок Література
ВСТУП
Наприкінці 80-х років, вумовах зародження ринкової економіки на
теренах колишнього СРСР, екс-радянськими науковцями було
запозичено і введено в науковий обіг новий термін «інвестиції». При
цьому він сприймався як синонім до поняття «капітальні вкладення».
Проте, на відміну від капітальних вкладень, інвестиції
здійснюються тільки у високоефективні проекти, результатом яких е
прибуток, доход, дивіденди. За Законом України «Про інвестиційну
діяльність» (1991 рік) до інвестицій належать усі види майнових та
інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької
або іншої діяльності. Результатом такої діяльності має бути прибуток
або соціальний ефект [6].
Таким чином, інвестиціямивважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталусуспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це можебути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, атакож з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також требавключити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів.
Капітал є ресурсомтривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна рисакапітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, іпродуктом. Процесом створення капіталу є інвестування.
Інвестування — це процес акумуляції коштів у різнійформі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторськіправа та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси,
введення останніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі
інноваційні фактори — ресурси, а далі у капітал.
1 ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1 СУТЬ ТА СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙ
Економічна діяльністьокремих господарюючих суб’єктів значною мірою характеризується обсягом іформами здійснюваних інвестицій. У сучасній українській економічній літературітермін “інвестиції” (від латинського “investire” – одягати, убирати), ставдосить широко використовуватися у 90-х роках, коли в країні почала здійснюватисяпрограма переходу до ринкової економіки.
Загальні правові,економічні та соціальні умови інвестиційної діяль-
ності на території України визначає Закон України «Про інвестиційну
діяльність» [ 6 ]. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав,інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від формвласності.
Відповідно до Закону, інвестиціями є всівиди майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єктипідприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюєтьсяприбуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути:
1) кошти, цільовібанківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
2) рухоме та нерухомемайно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
3) майнові права, що випливають з авторськогоправа, досвід та інші інтелектуальні цінності;
4) сукупність технічних,технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічноїдокументації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації тогочи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
5) права користуванняземлею, водою, ресурсами, будинками, спо-
рудами, обладнанням, а також інші майнові права;
6) інші цінності.
Поняття «інвестицій» врізних науках отримало неоднозначне трактування.
Світова економічна наукарозуміє інвестиції як спосіб розміщення каиіталу, який має забезпечити йогозбереження або зростання [ 1, 19].
У вітчизняній науцінаіірозповсюдженішим є розуміння інвестицій як вкладення капіталу з метоюподальшого його збільшення. Розглядається також визначення сутності інвестиційз точки зору фінансової та економічної теорії. Так, з точки зору фінансистів,інвестиції — це всі види активів (коштів), що вкладаються у господарськудіяльність з метою отримання доходу. В економічній теорії інвестиціїтрактуються як видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічнепереозброєння основного капіталу, а також не пов'язані з цим зміни оборотногокапіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежатьвід руху видатків на основний капітал [ 1, 19].
Ось як трактується поняття інвестицій вмікроекономіці: інвестиції – це процес створення нового капіталу (засобіввиробництва і людського капіталу). Окремі вчені піл інвестиціями розуміютьдинамічний процес зміни форм капіталу, послідовне перетворення первісних ресурсіві цінностей на інвестиційні витрати і перетворення вкладених коштів на прирісткапітальної вартості в формі доходу або соціального ефекту [1, 19].
Наведений перелік трактувань інвестицій свідчить нелише про різноманітність підходів до розкриття їх змісту, але і пронезавершеність дослідження цієї проблеми навіть в рамках однієї науки. Інвестиції,що направлені у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничихзапасів здійснюються у формі капітальних вкладень (виробничих інвестицій). Співвідношенняміж капітальними вкладеннями, що направляються на різні цілі, характеризує їхструктуру.
Розрізняють такі видиструктури виробничих інвестицій:
1) Галузева структура —характеризує розподіл капіталовкладень за галузями і видами виробництв;
2) Територіальна структура — співвідношеннярозподілу вкладень за економічними районами та областями країни;
3) Технологічна структура— співвідношення між основними складовими частинами капітальних вкладень:затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин імеханізмів, іншими капітальними витратами;
4)Відтворювальнаструктура капітальних вкладень — відображає співвідношеннядовгострокових ви трат на нове будівництво, розширення, реконструкцію ітехнічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів;
5) Структура капітальнихвитрат за формами власності — характеризується співвідношенням державнихінвестицій та приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. ІНВЕСТИЦІЇ Такожструктуру інвестицій можна показати за допомогою наступної схеми (дивитисьрисунок 1.1)./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рисунок 1.1 Структураінвестицій
1.2 КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ
На основі специфікивідтворення різних видів інвестиційних ресурсів у сучасних умовах виникаєпотреба уточнення класифікації інвестицій за окремими ознаками. Найрозширенішата найдеталізованіша класифікація інвестицій була запропонована І. А. Бланком (дивитись таблицю 1.1) [ 14 , 197-199].Вид інвестицій Характеристика 1 2 За За об'єктами вкладення капіталу Реальні характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці та побуту персоналу. Фінансові
характеризують вкладення капіталу в різні фінансові ін-
струменти (в основному в цінні папери) з метою отримання доходів у майбутньому. За характером участі в інвестиційному процесі Прямі передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Непрямі передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). За періодами інвестування Короткострокові характеризують вкладення капіталу на період до одного року. Довгострокові характеризують вкладення капіталу на період понад один рік. За рівнем інвестиційного ризику Таблиця 1.1 Класифікація інвестицій підприємства Безризикові це вкладення коштів у такі об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу Низькоризикові
це вкладення капіталу в об'єкти інвестування, ризик за
якими значно нижчий від середньоринкового. Середньоризикові рівень ризику за об'єктами інвестування приблизно відповідає середньоринковому. Високоризикові рівень ризику перевищує середньоринковий. Спекулятивні вкладення капіталу в найризиковіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найнищий рівень інвестиційного доходу За формами власності капіталу, що інвестується Приватні характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб. Державні характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів держаного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів. За регіональною належністю інвесторів Національні (внутрішні)характеризують вкладення капіталу резидентами (юридичними або фізичними особами) даної країни в об'єкти інвестування на її території. Іноземні передбачають вкладення капіталу нерезидентами в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни /> /> />
Інвестиції в об'єктипідприємницької діяльності здійснюються в різноманітних формах. З метоюврахування, аналізу і планування інвестиції класифікуються за багатьмаознаками. Загальновизнаною є класифікація інвестицій за об'єктами вкладаннякоштів (реальні і фінансові), за характером участі в інвестуванні (прямі і непрямі), заперіодом інвестування (короткотермінові, середньотермінові, довготермінові,безтермінові), за формами власності інвестора (приватні, державні, спільні), затериторією інвестування (внутрішньодержавні, закордонні).
Особливого значеннянабуває поділ інвестицій на реальні і фінансові.
Так, під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різноманіт-
ні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять
вкладення коштів у цінні папери. В свою чергу під реальними інвестиціями
розуміють вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні так і нематеріальні(іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічнимпрогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації). Такимчином, реальними інвестиціями є інвестиції, які скеровуються у речові елементиосновного капіталу.
Основною відмінністю міжреальними (капіталоутворюючими) інвестиціями і фінансовими інвестиціями є те,що перші в результат; призводять до введення в експлуатацію нових засобів виробництва,а сутність других зводиться лише до зміни прав на власність вже існуючогомайна.
Реальні інвестиціїявляють собою використання суспільством валового національного продукту навідтворення основних засобів. Реальні .інвестиції мають важливе значення дляекономіки країни, що визначається роллю, яку виконують знову створені абомодернізовані засоби праці в процесі створення матеріальних благ.
Основне місце в системіпоказників, що характеризують обсяги і структуру реальних інвестицій, займаютькапітальні вкладення . Таким чином, якщо раніше в радянській економічнійлітературі поняття “інвестицій” прирівнювалося до поняття “капітальнівкладення”, то сьогодні капітальні вкладення ототожнюються саме з реальнимиінвестиціями. На рисунку 1.2 наведена загальноприйнята класифікація капітальнихвкладень.
/>
/>/>
Придбання всіх видів техніки, обладнання й інвентарю, інші капітальні роботи і витрати /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рисунок 1.2 Класифікаціякапітальних вкладень
1.3 ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
При створенні будь-якого підприємства, атакож в процесі стратегічного планування та для забезпечення його ефективноїгосподарської діяльності визначаються конкретні джерела формування фінансовихресурсів, їх об’єм.
За джерелами формуваннясукупність фінансових ресурсів підприємства може бути класифікована на декількагруп:
- статутний фонд підприємства;
- доходи від діяльності;
- амортизаційні відрахування;
- банківські кредити;
- державні чи недержавні субсидії.
Статутний фонд (капітал) представляє собою сумукапіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство почало свою діяльність. Йогорозмір визначається статутом підприємства.
Доходи від діяльностіпредставляють собою всі надходження, які отримує підприємство під час свогофункціонування за рахунок реалізації своєї продукції, виконання робіт чинадання послуг.
Одними із способівотримання додаткових коштів можуть бути отримання кредитів та субсидій.
Кредит – це наданіпідприємству кошти на принципі їх повернення і оплати за користування нимивідповідного процента.
Субсидії – це фінансовадопомога, яка надається підприємству як державними, так і недержавними органамиабо підприємствами в грошовій чи натуральній формі.
З метою інвестуванняпідприємства можуть використовувати власні фінансові ресурси. Структура власнихфінансових ресурсів підприємства, які можуть бути використані з метоюінвестування, представлена на рисунку 1.3.
/>/>/>/>/> Власні фінансові ресурси підприємства
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Кошти, що засвідчують пайову участь у підпри-
ємстві
Нерозподі-лений прибуток
Амортиза- ційні відрахува-ння
Резерви та накопи-чення
Мобілізація внутрішніх активів
Рисунок 1.3 Власніфінансові ресурси підприємства
Джерелом інвестицій єзаощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються удомогосподарств за рахунок заощаджень.
Виходячи з організаційноїструктури заощаджень, можливі два варіанти їх трансформації у реальніінвестиції ( дивись рисунок 1.4).
Із двох варіантів перетвореннязаощаджень у реальні інвестиції в сучас-
них умовах видається перспективнішим варіант, шо пов'язаний з ринком то-
варів і послуг, оскільки переважно заради придбання останніх саме й за-
ощаджує населення. Воно готове обміняти свої заощадження на відповідні товари йпослуги./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Фінансовий ринок
Ринок товарів і послуг /> /> /> /> /> />
Інвестиції
Рисунок 1.4 Шляхи перетворення заощаджень домашніх господарств вінвестиції
2 КАПІТАЛ ТА РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ
2.1 КАПІТАЛ, ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА
Капітал є ресурсомтривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна рисакапітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, іпродуктом. Коли йдеться про капітал як про
об'єкт купівлі-продажу па ринку ресурсів, то мається на увазі не
весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, щоз'являється в даний період у виробництві. Підприємства пред'являють попит непросто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошовізасоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частинуприбутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде проринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об'єкт купівлі-продажупереходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тіснопереплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринкукапіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції,облігації, векселі), і різні похідні контракти.
Розрізняють фізичнийкапітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) талюдський капітал (навички, вміння, спеціальні знання, що необхідні увиробництві товарів).
Користування капіталомабо послуги капіталу у виробництві товарів і
послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальнихблаг, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благфірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).
Ринок капіталу—це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій форміпозичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як увипадку з акціями) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівеньпроцентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов'язані між собою, через тещо для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, абажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій.Тому для спрощення можна вважати, що існує єдиний ринок капіталу.
2.2 СТАН РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
Перш за все потрібновизначити, що розуміється під поняттям "інвестиційний ринок" або «ринокінвестицій». В економічній літературі стале визначення одержало такепоняття як фінансовий ринок, який складається з грошового ринку і ринку капіталів,тобто ринку фінансових ресурсів, що використовуються на споживання танагромадження.
Термін"інвестиційний ринок" зараз широко використовується в економічнійлітературі і, звичайно, як заведено, це поняття по-різному тлумачать. З нашої точкизору, інвестиційний ринок формує його суб'єкт — інвестор, тобто суб'єктгосподарювання, який має інвестиційні ресурси, але в той же час у якого виникаєпопит на додаткові інвестиції та інвестиційні товари.
Існує безліч класифікаційринків, найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, проте не існуєєдиної принципової схеми. У примітивному розумінні фінансовий ринок капіталу — цемісце зустрічі, де підприємці та фірми, які хочуть запозичити гроші,зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші.
Інвестиційна діяльністьзавжди починається з ринку, оскільки заощаджень та поточних доходівпотенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор завждинамагається залучити акціонерний капітал у справу з метою зменшення ризику тарозподілу відповідальності. На рисунку 2.1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктомяких є інвестор
/>
Рисунок 2.1 Схемаринкових відносин
Після задоволення власних потреб потенційний інвесторвивчає кон'юнктуру інвестиційного ринку. Ринок реальних активів (інколизастосовується термін «матеріальних чи фізичних активів») пропонуєінвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечнийринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські,будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підряднийринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття,
На інвестиційному ринкупрацює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру( дивись рисунок 2.2 ).
/>
Рисунок 2.1 Інфраструктура інвестиційного ринку
Саме взаємодіями цихпосередників і характеризується стан
інвестиційного ринку.
2.3 КРЕДИТ ЯК ДЖЕРЕЛО СТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ТА ПОЗИЧКОВИЙ ВІДСОТОК
Одним із можливих джерелфінансування капітальних інвестицій
може бути довгостроковий/середньостроковий банківський кредит.
Довгостроковий кредитстановить економічні відносини між кредитором і позичальником щодо фінансуванняінвестиційних заходів. Загальні засади таких відносин визначаються ЗакономУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств». Кредитор надаєпозичальнику кошти на визначений строк, для цільового використання та підпроцент. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу)від кредитора до позичальника та у зворотному напрямку з метою отриманняприбутку.
Банківський кредит якджерело запозичених коштів у повному обсязі відповідає ринковим умовамгосподарювання. За такого способу фінансування інвестицій повною міроюспостерігається стимулюючий вплив низки економічних важелів, серед яких:
— поворотність коштів, щоє дієвим засобом впливу на підприємство
щодо його зусиль зі всебічного обґрунтування проекту, своєчасного його
впровадження та ефективної експлуатації;
— платність;
— диференціація умовкредитування;
— необхідність вкладанняв реалізацію інвестиційного проекту власних активів;
— контроль за окупністюкапітальних вкладень.
Гроші, позичені дляінвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент— цечистий доход (прибуток), який отримує власник
капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом
певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік
повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.
Альтернативною вартістюінвестицій є процентна ставка— ціна одиниці фінансових ресурсів, щовикористовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках відодиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідає процентна ставка 0.1або 10%.
Розрізняють номінальну тареальну процентні ставки. Номінальна ставка показує, на яку величину сума, щоїї позичальник повертає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту.Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спроможностіі визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умовдосконалої конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентноїставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістюі розміром позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталутощо.
Отже, домашнігосподарства або інші ринкові суб'єкти забезпечують фінансовими ресурсами абокапіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента сціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю завикористання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виражаютьяк деякий процентний дохід за рік у процентах.
Прийняття підприємцемрішення про придбання капітальних ресурсів ґрунтується на порівнянніочікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітальноготовару, і витрат на його придбання та експлуатацію.
Капітальні блага можутьприносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартістьдовгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкластигрошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід відцього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, такимактивом, як земля, що приносить N грошових одиниць доходу кожного року відцього моменту аж до вічності, поточна вартість землі РV обчислюватиметься заформулою
РV= N / і. (2.1)
де і — ринкова процентнаставка, %.
Якщо сума майбутньогодоходу FV через n років відома, величина
коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою
РV = FVn/ (1 + i)n. (2.2)
У цьому випадку i єставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківськаставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішнюнорму окупності r і процентну ставку i.
Підприємства, намагаючисьмаксимізувати прибуток, інвестують тоді, коли доходи на інвестиції вищі відринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку наінвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовахрівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід наінвестиції до рівня ринкової ставки процента.
Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішомувипадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у стаціонарномустані) можна проілюструвати за допомогою рисунку 2.2:
/>/> r, i
D S
/> 10 E
/> K
Рисунок 2.2 Визначення ставки відсотку і доходу укороткостроковому періоді
/>
/>/>r, i
D S1
Е*
/> K
Рисунок 2.3 Рівновага наринку капіталу у довгостроковому періоді
Попит на капітал єпохідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу. Крива попиту D нарисунку 2.2 має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створилидеяку величину капіталу, показану вертикальною лінією пропозиції S. У точці Е,де перетин лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребампідприємства. Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостроковомуперіоді, тому що за такої високої ставки домашні господарства продовжуватимутьзаощаджувати. На рисунку 2.3 подано ілюстрацію того, як процентні ставкивизначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується,тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага уточці Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою людихочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, якупідприємства хочуть мати за даної відсоткової ставки.
3 ПРОЦЕС ІНВЕСТУВАННЯ
Відповідно до ЗаконуУкраїни “Про інвестиційну діяльність”, інвестиційною діяльністю є сукупністьпрактичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [6].
Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути:
> будь-яке майно, втому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народногогосподарства;
> цінні папери;
> цільові грошовівклади;
> науково-технічнапродукція;
> інтелектуальніцінності;
> інші об'єктивласності та майнові права.
Забороняєтьсяінвестування в об'єкти, створення і використання яких, не відповідає вимогамсанітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм,встановлених законодавством України, а також порушує права й інтереси громадян,юридичних осіб і держави.
Таким чином, прирісткапіталу за рахунок інвестицій ми можемо назвати процесом інвестування.
Джерелом приросту капіталу й головним мотивомінвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладення капіталів іодержання прибутку — відбуваються упродовж певного часу, а тому вкладеннякапіталу, а потім і отримання прибутку може бути послідовним, паралельним абоінтервальним.
У першому випадкуприбуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі,у другому одержання прибутку
можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому між
періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час,
тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей
інвестиційного проекту.
У сучасній зарубіжнійлітературі термін «інвестування» часто
трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій
країні за радянських часів його ідентифікували з терміном «капітальні
вкладення». Інвестиції в цьому разі розглядалися як вкладення у відтворенняосновних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночасінвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбаннянематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Капіталовкладення визначають витрати на створеннянових, а також на розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основнихфондів реального сектора економіки. Капітальні вкладення як економічнакатегорія характеризувалися сукупністю товарно-грошових відносин, пов'язаних ізрухом вартості, авансованої у відтворення матеріально-технічних компонентівпродуктивних сил, тобто вони значно вужчі, ніж інвестиції.
Інвестування — це процес акумуляції коштів у різнійформі (гроші, акції, цінні папери, пайові внески, рухоме і нерухоме майно, авторськіправа та інше), перетворення їх в інвестиційні товари та ресурси, введенняостанніх у виробничу стадію і трансформація у перетворюючі інноваційні фактори- ресурси, а далі у капітал.
Найвідоміші методи оцінки ефективності інвестиційможна поділити на три групи:
1. Методи оцінки ефективностіінвестицій за допомогою співвідношень грошових надходжень.
2. Методи оцінки ефективностіінвестицій за бухгалтерською звітністю.
3. Методи оцінки ефективностіінвестицій, які ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційнийаналіз проектів, тобто оцінюється і порівнюється інвестиційна привабливістьнапрямів інвестування окремих проектів або об’єктів
Важливим фактором, який впливає на процесінвестування є інвестиційний клімат. На мікроекономічному рівні інвестиційнийклімат проявляє себе через двосторонні відносини фірми-інвестора і конкретнихдержавних органів, господарських суб'єктів-постачальників, покупців, банків, атакож профспілок і трудових колективів приймаючої країни. На цьому рівнівідбувається конкретизація узагальненої оцінки інвестиційного клімату в ходіреальних економічних, юридичних, культурних контактів іноземної фірми з новимсередовищем.
ВИСНОВОК
На сьогоднішній день, можна сказати, що створеннякапіталу, розвиток і посилення ефективності господарської та економічноїдіяльності багатьох підприємств, господарюючих суб’єктів, значною міроюхарактеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягуфінансових коштів підприємств різних галузей економіки становлять інвестиції.Інвестиції потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальноїгосподарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якостіпродукції.
На сьогодні велика увагаприділяється визначенню сутності та розгляду форм інвестицій. Розмаїттятрактувань сутності інвестицій свідчить не лише про різні підходи до розкриттяїх змісту, але і про незавершеність дослідження цієї проблеми. Крім того,аналіз наукової літератури довів, що недостатня увага приділяється розглядуформ інвестицій, зокрема, реальним інвестиціям, які в наш час набули певногопоширення у зв'язку з активізацією вкладень коштів у об'єкти будівництва.
Джерелом інвестицій єзаощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються удомогосподарств за рахунок заощаджень.
Кожне підприємство у своїй виробничійдіяльності використовує певні капітальні блага. Збільшення капіталу у виробниказдійснюється завдяки інвестиціям. Отже, приріст капіталу за рахунок інвестицій можна назвати процесом інвестування. Джерелом приросту капіталу й головниммотивом інвестування є одержуваний прибуток.