МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО
Контрольна робота з дисципліни
„Економічне моделювання”
студентки групи Ф06 1 з
економічногофакультету КДПУ
Максимової ОльгиГеннадіївни
Перевірила КасичАлла Олександрівна
Кременчук 2008
План
Вступ
1. Особливості застосування теорії масового обслуговування векономічному аналізі
2. Прийоми економічного аналізу на базі математичної статистики
3. Задача
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вивчення кожної навчальної дисциплінирозпочинається з розгляду загальновизнаних її теоретичних засад. Засвоєннятеоретичних питань, ключових термінів і категорій дає змогу приступити дооцінювання та розв’язування нагальних проблем виробництва і підвищення йогоефективності.
Метою економічного аналізу є вивчення результатівдіяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливуфакторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків ірезервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшенняобсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.
Економічнийаналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана здослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів,пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин,що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірнихзобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання.
Варто наголосити на можливостях економічногоаналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управлінняскладається з двох етапів. На першому на підставі відповідної інформації та їїаналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу, надругому, якщо аналіз визначить необхідість втручання з метою зміни якихосьпараметрів у процесі, — приймається відповідне управлінське рішення. Причомуаналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.
В умовах ринкових відносин система плануваннявсередині підприємства зберігається, але змінюються його обсяги і деякіпідходи. Економічний аналіз забезпечує небхідне обгрунтування плановихпоказників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва та витрачанняресурсів, з одного боку, і попиту, ринкових цін та ефективності роботи – зіншого, є основою планування діяльності підприємства.
Усі виробничі та фінансові процеси, а такожзагальні результати діяльності підприємства повинні належно контролюватися. Цезабезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станомвиконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогоюаналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризуєвиробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю –наступний. Він здійснюється як ревізія фінансового-господарської діяльностіроботи підприємства, як тематична перевірка з боку податкової адміністрації,аудиторське обстеження підприємств.
1. Особливості застосування теорії масового обслуговування векономічному аналізі
Економічнийаналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу,визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методики аналізу.
Існуєчимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження.Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні длярозв’язування вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.
Формуваннянових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання абопристосування до потреб дослідження вже відомих методів.
Підчас аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикоюметоди. Насамперед це стосується методу аналізу.
Аналіз– це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складовіелементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленоговивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процесрозкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.
Поділпредметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішнікордони, зв’язки, функції. Це перший принципаналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет упервісному вигляді.
Послідовне,поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета – вимога другогопринципу аналізу.
Окремічастини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні.Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутністьпредмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметіобумовлює третій принципаналізу – принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета абосистем формує четвертий принципаналізу – принцип ієрархії.
П’ятийпринцип визначає межі аналізу, ступінь його можливогопоглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується знайпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивостівсієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.
Інарешті, шостий принципобумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний,математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.
Виходячиз викладеного, можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основнимметодом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарськадіяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові,а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.
Аналітичніприйоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, щохарактеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідковихзалежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. Усвою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою якихвивчаються функціональні залежності, і прийоми, що використовуються длядослідження стохастичних взаємозв’язків. До перших відносяться ланцюговіпідстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб,інтегральний, пропорційного ділення, часткової участі, балансовий прийом. Щодозасобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набулианалітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз,компонентний аналіз. В окрему групу виділяють прийоми, що дають змогу оптимізуватипевні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування,теорія ігор та ін.
Теорія масового обслуговування упершезастосовувалася в телефонії, потім і в інших областях господарської діяльності,таких як транспорт сфера послуг, торгівля і т.д.
Суть теорії масового обслуговування складається втому, що на основі теорії ймовірності розробляється оцінка якостіфункціонування системи масового обслуговування (наприклад, можна оцінити роботусистеми касових апаратів в торгівельному центрі або магазині).
Деяка система, призначена для обслуговуваннязаявок або вимог, що поступають в неї. Система має в своєму розпорядженні певнукількість робочих місць або засобів обслуговування (канали обслуговування).Вступ вимог в систему і час їх обслуговування носять випадковий характер.
Системи масового обслуговування складаються зслідуючого елементу:
1. Вхідного потоку вимог.
2. Каналів обслуговування.
3. Черги вимог.
4. Потоку вимог, що виходить.
Основні типи систем масового обслуговування:
1. Системи з відмовами (втратами) — коли всіканали системи обслуговування зайняті, черга вимог не формується.
2. Системи очікуванням:
• системи з необмеженим очікуванням;
• системи з обмеженим очікуванням;
• системи з необмеженим числом вимог;
• системи з обмеженим числом вимог. Задачімасового обслуговування розглядаються для діючих і проектованих систем.
Для діючих систем дають кількісну оцінкуфункціонування системи і її окремих елементів, на підставі якої ухвалюютьрішення, спрямоване на вдосконалення роботи системи і покращення їїорганізації.
Для проектованих систем визначають її оптимальніякісні і кількісні характеристики:
1. Оптимальна кількість каналів обслуговування.
2. Ймовірність виникнення небажаних ситуацій.
В теорії систем масового обслуговування (надалі — CMО) обслуговуваний об'єкт називають вимогою. В загальному випадку під вимогоюзвичайно розуміють запит на задоволення деякої потреби, наприклад, розмова забонентом, посадка літака, покупка квитка, отримання матеріалів на складі.
Засоби, обслуговуючі вимоги, називаютьсяобслуговуючими устроями або каналами обслуговування. Наприклад, до нихвідносяться канали телефонного зв'язку, посадочні смуги, майстри-ремонтники,квиткові касири, навантажувально-розвантажувальні крапки на базах і складах.
Сукупність однотипних обслуговуючих устроївназивається обслуговуючими устроями. Такими системами можуть бути телефонністанції, аеродроми, квиткові каси, ремонтні майстерні, склади і базипостачальницько-збутових організацій і т.д.
В теорії СМО розглядаються такі випадки, колинадходження вимог відбувається через випадкові проміжки часу, а тривалістьобслуговування вимог не є постійною, тобто носить випадковий характер. Через ціпричини одним з основних методів математичного опису СМО є апарат теоріївипадкових процесів.
Основною задачею теорії СМО є вивчення режимуфункціонування обслуговуючої системи і дослідження явищ, що виникають в процесіобслуговування. Так, однією з характеристик обслуговуючої системи є часперебування вимоги в черзі. Очевидно, що цей час можна скоротити за рахунокзбільшення кількості обслуговуючих устроїв. Однак кожний додатковий устрійвимагає певних матеріальних витрат, при цьому збільшується час бездіяльностіобслуговуючого устрою через відсутність вимог на обслуговування, що також є негативнимявищем. Отже, в теорії СМО виникають задачі оптимізації: яким чином досягтипевного рівня обслуговування (максимального скорочення черги або втрат вимог)при мінімальних витратах, пов'язаних з простоєм обслуговуючих устроїв.
математичне моделювання економічний аналіз
2. Прийоми економічного аналізу на базі математичної статистики
Застосування методів моделювання в аналітичномудослідженні господарської діяльності підприємств та їхніх структурнихпідрозділів є однією з передумов широкого використання економіко-математичнихметодів. Найпоширенішим у процесі простого економічного аналізу є використанняметодів елементарної математики. Вони застосовуються для обґрунтування потребиу виробничих ресурсах, для балансових та інших розрахунків. Для дослідженняскладніших економічних явищ застосовуються методи вищої математики, наприклад диференціальнета інтегральне числення, логарифмування. Використання в економічному аналізіметодів навіть елементарної математики, зокрема методу математичнихперетворень, спрощує вивчення впливу додаткових факторів на об’єкт дослідження.Метод математичних перетворень є найбільш ефективним у кратнихекономіко-математичних моделях, де значення підсумкового показника визначаєтьсяяк співвідношення факторних показників. Реалізація цих методів відбувається затрьома основними модифікаціями. Перша модифікація передбачає подовженнячисельника розрахункової моделі перетворенням одного або кількох факторнихпоказників на алгебраїчну суму складових елементів цього показника (показників).Так, у розрахунковій моделі визначення витрат у розрахунку на одну гривнютоварної продукції значення чисельника, тобто повної собівартості товарноїпродукції можна подати як суму окремих статей витрат, тобто витрат сировини іматеріалів, заробітної плати і т. д. Натомість застосування другої модифікації,тобто способу формального розкладанняфакторної системи, пов’язане ізподовженням знаменника базової факторної моделі також перетворенням одного абокількох факторних показників, зазначених у знаменнику, на алгебраїчну сумувідповідних складових. У розрахунковій базовій моделі визначення показникарентабельності реалізованої товарної продукції маємо співвідношення прибуткувід реалізації товарної продукції (чисельник) до її собівартості (знаменник).Проте значення показника собівартості можна подати як алгебраїчну суму окремихстатей витрат, тобто матимемо відповідне подовження знаменника.
У разі застосування третьої модифікації, тобтометоду розширення, потрібне відповідне перетворення і чисельника, і знаменникарозрахункової моделі помножуванням або діленням факторних показників на те самезначення якогось нового показника. Унаслідок цього можуть виникнути новіфакторні показники. Так, базова модель визначення загальної фондовіддачі являєсобою співвідношення обсягу товарної продукції до середньорічної вартостіосновних промислово-виробничих фондів. Розділивши чисельник і знаменник моделіна значення показника чисельності робітників промислово-виробничого персоналу,матимемо відповідно в чисельнику значення показника продуктивності праці врозрахунку на одного робітника промислово-виробничого персоналу, а в знаменнику— значення коефіцієнта фондоозброєності.
Можливе застосування і складнішого варіантаметоду розширення. Так, для визначення показника рентабельності авансованогокапіталу застосовується така економіко-математична модель:
Рк = Пб: (ВОФ + ВОК), (2.1)
де Рк — коефіцієнт рентабельностіавансованого капіталу на підприємстві;
Пб — балансовий прибуток підприємства(грн);
ВОФ — середньорічна вартість основнихпромислово-виробничих фондів (грн);
ВОК — середньорічна вартість оборотних коштів(грн).
За допомогою належних математичних перетвореньможна одержати дещо модифікований варіант економіко-математичної моделірозрахунку коефіцієнта рентабельності. Якщо розділити чисельник і знаменникправої частини формули 2.1 на якусь одну величину, то значення показника, щохарактеризує об’єкт дослідження, при цьому не зміниться.
За таку величину можна взяти значення показникаобсягу реалізації товарної продукції (Ор). Тоді значенняекономіко-математичної моделі для визначення коефіцієнта рентабельності авансованогокапіталу на підприємстві матиме такий вигляд:
/>, (2.2)
де (Пб: Ор) — балансовийприбуток у розрахунку на одну гривню реалізованої продукції;
(ВОФ: Ор) — коефіцієнт фондомісткості;
(Ор: ВОК) — коефіцієнт оборотностіоборотних коштів.
У такий спосіб ми визначили другу групу факторів,що впливають на зміну значення узагальненого показника. Отже, унаслідоквикористання методів математичних перетворень даних досягається можливістьсуттєвого збільшення кількості досліджуваних факторів, що сприяє, у свою чергу,знаходженню додаткових потенційних резервів поліпшення узагальненоїхарактеристики об’єкта дослідження.
Можливим є і дальше перетворення факторнихпоказників економіко-математичної моделі для розрахунку рентабельностіавансованого капіталу на підприємстві. Воно стосується значення коефіцієнтафондомісткості, тобто співвідношення середньорічної вартості основнихпромислово-виробничих фондів до обсягу реалізованої товарної продукції уформулі (2.2). Чисельник цього математичного виразу (значення середньорічноївартості основних промислово-виробничих фондів) можна подати як добутокпоказників фондоозброєності праці й чисельності робітниківпромислово-виробничого персоналу, а знаменник — як добуток продуктивності праців розрахунку на одного робітника промислово-виробничого персоналу і чисельностіцих робітників:
/>, (2.3)
де Кфм — коефіцієнт фондомісткості;
Фоз — фондоозброєність праці, тобтоспіввідношення середньорічної вартості основних промислово-виробничих фондів дочисельності робітників промислово-виробничого персоналу;
Пр — продуктивність праці одногоробітника промислово-виробничого персоналу;
Чр — чисельність робітниківпромислово-виробничого персоналу.
Скоротивши в зазначеному вище математичномувиразі його чисельник і знаменник на значення чисельності робітників, одержиморозрахункове значення коефіцієнта фондомісткості як співвідношенняфондоозброєності праці до її продуктивності в розрахунку на одного робітникапромислово-виробничого персоналу:
/>. (2.4)
Тепер можна деталізувати економіко-математичнумодель щодо визначення загальної рентабельності виробництва за формулою (2.2)через заміну в ній значення коефіцієнта фондомісткості його розрахунковимматематичним виразом за формулою (2.4). Тоді економіко-математична модельрозрахунку коефіцієнта рентабельності авансованого капіталу матиме такий вигляд:
/>. (2.5)
Використання цієї економічної моделі створюєможливість дослідження впливу на об’єкт ще двох додаткових факторів — змінирівня коефіцієнта фондоозброєності праці одного робітникапромислово-виробничого персоналу і зміни показника продуктивності праці одногоробітника промислово-виробничого персоналу.
Стосовно об’єкта дослідження в цілому, тобтостосовно рентабельності авансованого капіталу, маємо досить суттєве збільшеннядосліджуваних факторів у результаті проведених математичних перетворень. Так, убазовій економіко-математичній моделі визначення рентабельності авансованогокапіталу за формулою (4.1) розраховується вплив тільки трьох факторів:
1) зміна балансового прибутку підприємства;
2) зміна середньорічної вартості основнихпромислово-виробничих фондів;
3) зміна середньорічної вартості оборотнихкоштів.
Після проведених математичних перетвореньз’являється можливість дослідити ще п’ять додаткових факторів:
1) зміну балансового прибутку в розрахункуна одну гривню обсягу реалізованої продукції;
2) зміну коефіцієнта фондомісткості;
3) зміну коефіцієнта оборотності оборотнихкоштів;
4) зміну коефіцієнта фондоозброєності;
5) зміну продуктивності праці в розрахунку наодного робітника промислово-виробничого персоналу.
Якщо зв’язок між узагальненим показником, що йогоаналізують, і факторними характеристиками є не функціональним, а має ознакистохастичної залежності, доцільним вважається застосування статистичнихметодів, а також теорії ймовірностей. У числі статистичних застосовуютьсякласичні методи одновимірних і багатовимірних сукупностей, варіаційні ряди,закони розподілу, вибір даних, кореляційно-регресійний та дисперсійний аналіз.
Найбільш широко в економічному аналізізастосовуються методи парної і множинної кореляції. За допомогою цих методів єможливим визначення не функціональної, а стохастичної причинно-наслідковоїзалежності між економічними явищами, тобто вивчення дії факторів, що мають тенденційнийвплив на об’єкт дослідження. Так, унаслідок дії фактора підвищення кваліфікаціїробітників продуктивність їхньої праці набуває тенденції до зростання. Прицьому імовірність факторного впливу визначається щільністю зв’язку факторів зпередбачуваною узагальнюючою економічною характеристикою. Щільність зв’язкувимірюється значенням коефіцієнта кореляції, що коливається в діапазоні віднуля до одиниці. Коли значення коефіцієнта кореляції перевищує 0,5, то зв’язкиміж факторами та узагальнюючим показником об’єкта дослідження вважаються доситьщільними, що дає змогу з достатньою вірогідністю вимірювати їхній вплив. Дляцього треба передовсім побудувати факторну економіко-математичну модель. У разівикористання в аналітичному дослідженні методу парного кореляційного зв’язкуфакторна економіко-математична модель передбачає можливість вимірювання діїтільки одного фактора на об’єкт дослідження і має такий вигляд:
/>, (2.6)
де Y — значення показника, що характеризуєоб’єкт дослідження;
Х — значення факторного показника;
а, b — коефіцієнти регресії.
Якщо значення показників «Х» та «Y»є змінними, то коефіцієнти «а» і «b» — це константи, за допомогоюяких встановлено відповідність між змінними величинами. Отже, кожному відхиленнюза факторним показником (DХ) відповідатимепевне відхилення за узагальнюючим показником (DY). Таказалежність в економіко-математичній моделі парної кореляції уможливлює їївикористання як за ретроспективного, так і за перспективного факторногоаналітичного дослідження об’єктів господарювання на підприємстві. Прикладомможе бути дослідження впливу екстенсивного використання обладнання в процесівиробництва, що вимірюється коефіцієнтом змінності роботи цього обладнання, натаку узагальнену характеристику ефективності використання основнихпромислово-виробничих фондів, як фондовіддача. Безпосереднього пропорційногофункціонального зв’язку між цими показниками немає, що не дає змогивикористовувати в аналізі традиційні методи дослідження, наприкладелімінування, хоч немає і сумніву щодо існування певної тенденції зростанняфондовіддачі залежно від збільшення значення коефіцієнта змінності. І справді,що триваліший час працюватиме обладнання, то більшим має бути і обсяг продукціїв розрахунку на одну гривню вартості основних промислово-виробничих фондів,тобто показник фондовіддачі, а ще точніше — фондовіддачі активної частини цьоговиду виробничих ресурсів. Вихідними даними для необхідних розрахунків є низка спостереженьфактичних значень цих показників. Що більше буде таких спостережень, товірогіднішим буде значення коефіцієнта кореляції, а також постійнихкоефіцієнтів регресії. Інформаційною базою для визначення відповідності значеньпоказника фондовіддачі активної частини основних промислово-виробничих фондівзначенням середньомісячного коефіцієнта змінності можуть бутитехніко-економічні дані за 15 місяців роботи механічного цеху підприємства.
Конкретизуємо економіко-математичні моделірозрахунку названих характеристик. Фондовіддача активної частини основнихпромислово-виробничих фондів механічного цеху (Фа) розраховується яквідношення обсягу його продукції, виконаних робіт (От) до середньорічноївартості активної частини основних промислово-виробничих фондів (ВФа):
/>. (2.7)
У свою чергу, значення середньомісячногокоефіцієнта змінності роботи обладнання на підприємстві можна визначити якспіввідношення відповідних даних з урахуванням кількості відпрацьованих діб:
/>, (2.8)
де /> — середньомісячний коефіцієнтзмінності роботи обладнання в механічному цеху;
/> — коефіцієнт змінності роботиобладнання протягом j-ї доби;
n — кількість робочих діб за місяць.
Добове значення коефіцієнта змінності (/>) дорівнює відношеннюзагальної кількості відпрацьованих всім обладнанням машино-змін за добу докількості встановленого обладнання:
/>, (2.8а)
де /> — кількість машино-змін,відпрацьованих встановленим обладнанням за і-ву зміну;
Мв — кількість встановленого обладнання.
Згідно з описаними розрахунковими математичнимимоделями визначено необхідні вихідні дані щодо параметричного ряду 15-тиспостережень парних відповідностей рівнів фондовіддачі активної частиниосновних промислово-виробничих фондів і значень коефіцієнтів змінності роботиобладнання за 15 місяців роботи механічного цеху. Відповідно до стандартноїпостановки завдання пошуку парної кореляційної залежності узагальненогорезультативного показника від зміни факторного показника-аргумента беремозначення фондовіддачі активної частини основних промислово-виробничих фондів заY, а значення коефіцієнта змінності роботи обладнання — за X.Постійні коефіцієнти регресії а і b розраховуються способомнайменших квадратів у результаті розв’язування системи рівнянь:
/> (2.9)
У таблиці 2.1 подано вихідні дані длярозв’язування системи рівнянь.Таблиця 2.1
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯРОЗВ’ЯЗУВАННЯ СИСТЕМИ РІВНЯНЬ (2.9)Місяці
Коефіцієнт
змінності (х)
Фондовіддача активної
частини основних фондів (y) ху
х2 1 1,4 0,44 0,616 1,96 2 2,3 0,73 1,679 5,29 3 0,9 0,41 0,369 0,81 4 1,7 0,50 0,85 2,89 5 1,1 0,43 0,473 1,21 6 2,0 0,66 1,32 4,00 7 1,8 0,52 0,936 3,24 8 1,4 0,46 0,644 1,96 9 0,8 0,43 0,344 0,64 10 1,6 0,50 0,8 2,56 11 1,8 0,50 0,9 3,24 12 1,9 0,52 0,988 3,61 13 2,4 0,71 1,704 5,76 14 1,1 0,42 0,462 1,21 15 2,6 0,86 2,236 6,76 Σ 24,8 8,09 14,321 45,14
З використанням даних табл. 2.1 система рівняньза формулою (2.9) матиме такий вигляд:
/>
Помножуємо ліву і праву частини першого рівнянняна 1,653. Система набуває такого вигляду:
/>
Віднімаємо від другого рівняння перше йодержуємо:
/>
Підставляємо в перше рівняння значення b:
/>
Отже, в кінцевому підсумку маємо таку економіко-математичнумодель кореляційно-регресійної залежності фондовіддачі активної частиниосновних промислово-виробничих фондів (Y) від значення коефіцієнтазмінності роботи обладнання (Х):
Y= 0,1612 + 0,2287Х.
Практичне використання цієї моделі уможливлюєвизначення кожного відхилення за функціональним показником у разі відхилення запоказником-аргументом.
Чільне місце серед математичних методів, щозастосовуються в економічному аналізі, належить методам комплексної оцінкивиробничо-господарської діяльності підприємств. Сутність цих методів полягає увизначенні рейтингової оцінки кожного суб’єкта господарювання в системісукупності певних показників. Існує багато різних варіантів розв’язання цьогозавдання, загальна постановка якого передбачає побудову вихідної матриціелементів />,де і — порядковий номер відповідного індивідуального показникаефективності діяльності підприємства, а j — порядковий номерструктурного підрозділу в їхній сукупності на підприємстві. Застосовуючи методсум, можна розрахувати значення показника комплексної оцінкивиробничо-господарської діяльності для кожного j-го структурногопідрозділу підприємства (Кj) як суму показників системи:
/>, (2.10)
де z — кількість показників у системі.
Особливість визначення результативного узагальненогопоказника полягає в тому, що всі показники системи повинні мати той самийнапрям, тобто абсолютне збільшення значення кожного показника має свідчити прополіпшення (погіршання) відповідної характеристики ефективності виробництва(обсяг випуску продукції, прибуток, рентабельність, продуктивність праці,фондовіддача, матеріаловіддача, ритмічність випуску продукції тощо). Закритеріальне значення кожного показника системи (/>) для забезпечення їх тотожностіможна взяти рівень виконання завдання щодо обсягу виробництва продукції,прибутку, рентабельності та інших характеристик ефективності виробництва напідприємстві.
Користуючись методом відстаней, можна визначитизначення комплексного оцінного показника з урахуванням не тільки абсолютнихзначень показників, що порівнюються, а й їх наближення до найоптимальнішогозначення. При цьому за оптимальний варіант можна взяти структурнийпідрозділ-еталон, показники економічної ефективності якого найбільшенаближаються до оптимальних. У теоретичному плані такий зразковий структурнийпідрозділ може являти собою (n + 1) векторний стовпчик у вихіднійматриці елементів />, що визначається за матричноюмоделлю:
/>. (2.11)
За умов ринкових перетворень надзвичайно важливомати об’єктивну і стислу аналітичну інформацію про підприємство, яка бзадовольнила всіх її користувачів — як зовнішніх, так і внутрішніх. Насампередце стосується аналітичної інформації про фінансовий стан підприємства, йогоплатоспроможність. Така інформація використовується як власниками підприємствдля підвищення дохідності капіталу, забезпечення стабільної роботипідприємницьких структур, так і кредиторами та потенційними інвесторами длямінімізації ризику за позиками і внесками. Вона має свідчити проконкурентоспроможність підприємства, його потенційні можливості. При цьому якіндивідуальні економічні характеристики можуть бути використані показникиліквідності, еталонні значення яких доцільно взяти на рівні чинних нормативів.До таких показників ліквідності включають:
· коефіцієнт абсолютної ліквідності;
· проміжний коефіцієнт покриття;
· загальний коефіцієнт покриття.
Виходячи з абсолютного значення рейтинговогоузагальнюючого комплексного показника, можна кількісно визначити певніпріоритети щодо оцінки стану платоспроможності кожного підприємства звідповідної їх сукупності. Основою розрахунків, що виконуються, є комплекснапорівняльна рейтингова оцінка фінансового стану, рентабельності і діловоїактивності підприємства, що базується на методиці фінансового аналізупідприємства за умов ринкових відносин.
Задача
Дані для факторного аналізу обсягу випускутоварної продукції.Показник Умовне позначення Базисний період Звітний період Абсолютне відхилення Відносне відхилення 1 2 3 4 5 6 Обсяг товарної продукції, тис.грн. Y 660000 665600 +5600 +0,8 Кількість верстатів, шт. X1 50 52 +2 +4 Відпрацьовано годин одним верстатом X2 220 160 -60 -27,3 Випуск продукції на одну верстато-годину, грн. X3 60 80 +20 +33,3
ТП=К*Г*П;
де: ТП- обсяг товарної продукції, тис.грн;
К- кількість верстатів, шт.;
Г- відпрацьовано годин одним верстатом;
П- випуск продукції на одну верстато-годину, грн.
ТП (базисного періоду)=50*220*60=660000
ТП (звітного періоду)=52*160*80=665600
Абсолютне відхилення знаходимо шляхом відніманнязначення базисного періоду від значення звітного періоду.
Відносне відхилення:
ТП=665600*100%/660000=100,8%
ТП=100,8-100=0,8%
К=52*100%/50=104%
К=104-100=4%
Г=160*100%/220=72,7%
Г=72,7-100=-27,3%
П=80*100%/60=133,3%
П=133,3-100=33,3%
Алгоритм розрахунку способом ланцюговихпідстановок для цієї моделі буде таким:
ТП =К Г П =50*220*60=660000
ТП =К Г П =52*220*60=686400
ТП =К Г П =52*160*60=499200
ТП =К Г П =52*160*80=665600
За рахунок збільшення кількості працюючихверстатів випуск товарної продукції збільшився на 26400 (686400-660000).
№ підста
новки Кількість верстатів Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом Випуск продукції за одну верстато-годину Загальний випуск товарної продукції Вплив факторів 50 220 60 660000 Х 1 52 220 60 686400 +26400 2 52 160 60 499200 -187200 3 52 160 80 665600 +166400
Висновки
Сучасніметоди економічного аналізу дають можливість вивчати основні закономірностірозвитку народного господарства країни, а також окремих його галузей тапідприємств. Роль методики аналізу полягає в оцінюванні діяльностігосподарюючих суб’єктів, виявленні та обчисленні величини невикористанихрезервів. Проведення аналізу має сприяти поліпшенню управління підприємством,зміцненню його ринкових засад і подальшому зростанню ефективності йогодіяльності, прийняттю найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.
Можливостістатистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністю використовуються підчас аналізу на вітчизняних підприємствах. Без статистичних методів неможливокількісно розрахувати та мінімізувати економічний ризик, який супроводжуєпідприємства в їхній діяльності.
Сьогоднінас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринковихперетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навітьнезбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформуванняекономіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західнихекономістів проблема української промисловості полягає в тому, що керівникибагатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системигосподарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму тадефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як небажане явище або, навітьгальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенніполягає в тому, що споживчій попит в будь-якій формі розуміється виробником якстимул до збільшення обсягів виробництва.
Світовийдосвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін увиробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль вцьому процесі сьогодні в Україні відіграє аналіз.
Економічнийаналіз як окрема дисципліна сформувався на базі курсу бухгалтерського облікудіяльності підприємств: перші праці з економічного аналізу виходили під назвами«Аналіз балансу», «Аналіз звітності», «Счетныйанализ» (Н.Р. Вейцман). Основним джерелом інформації для аналізу є доситьскладна система облікових і звітних показників роботи підприємств.
Ґрунтуючисьна матеріалах інших економічних дисциплін і значною мірою узагальнюючи набутізнання, він допоможе майбутнім фахівцям оцінювати окремі господарські ситуації тарозв'язувати комплексні економічні проблеми на підприємстві, а також убанківських, фінансових і державних установах. Економічний аналіз є складовоючастиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап,комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи.
Поліпшенняорганізації та повніше використання економічного аналізу його методами вуправлінні тісно пов'язані з усією системою вдосконалення господарськогомеханізму, що має бути спрямовано і спрямовується на підвищення ефективності виробництваі якості праці в усіх ланках національної економіки, як України, так і світу.Це сприяє бережливості, умілому витрачанню всіх видів засобів, ліквідаціїбезгосподарності, непродуктивних витрат і втрат. Економіка потребує активноїаналітичної роботи, бо саме методика економічного аналізу дає змогу виявити йкількісно виразити залежності між результатами діяльності підприємств таресурсами, заробітком, формами власності й інших
Економічнийаналіз, який дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і йогопідрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значнеполіпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимуломнауково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва цілого світу.
Список використаної літератури
1. Економічний аналіз: Навч. посібник у 2 ч. Ч.1. Мікроекономіка/О.І. Пономаренко, М.О. Перестюк, В.М. Бурим.- К.: Вища школа, 2004.
2. Економічний аналіз: історія та тенденції розвитку/ ЛазаришинаІ.Д… — Рівне, 2002.
3. Теорія економічного аналізу./ Яцків Т.І. – Львів: Світ, 1993.
4. Івахненко В.М. “Курс економічного аналізу: навчально-методичнийпосібник для самостійного вивчення дисципліни”, К, КНЕУ, 2000.
5. Ізмайлова К.В. “Фінансовий аналіз”, навчальний посібник, К,МАУП, 2000.
6. Коробов М.Я. “Фінансово-економічний аналіз діяльностіпідприємств: навчальний посібник – К, Товариство “Знання”, 2001.