Міністерство освіти і наукиУкраїни
Національний технічнийуніверситет України
Київський політехнічнийінститут
Факультет прикладноїматематики
РЕФЕРАТ
З дисципліни
Основи сталого розвиткусуспільства
Тема:
Трагедія Аральського моря якприклад недбалого користування ресурсами
Нечаєва Тетяна Юріївна
магістр кафедри прикладноїматематики
група КМ-51 м
Перевірила: Джигирей І.М.
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Загальна характеристикаАральського регіону
2. Деградація Аральського моря
3.Водний баланс Аральського моря
4.Причинивисихання Аралу
5. Впливна кліматичний режим, структуру ґрунту та кріосферу
6. Вплив насоціально-економічне середовище
7.Подальші перспективи
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
ВисиханняАральського моря було представлено всьому світу як лихо світового масштабу, доякого призвело безвідповідальне радянське планування в п'ятдесяті і шістдесятіроки, що послужило підставою для одержання широкої міжнародної підтримки. Неможна з упевненістю сказати, чи було таке пояснення правильним чи ні, алетрагедія Аральського моря по сей день є наочним прикладом того, як недбале,погано сплановане використання ресурсів може привести до катастрофічнихнаслідків.
Для того, щоброзібратись у причинах проблеми, що виникла та всебічно описати масштабипоточної ситуації необхідно розглянути історію Аральського регіону тагосподарські методи, що у ньому використовувались.
1. Загальнахарактеристика Аральського регіону
Центральна Азія(площа — 1,7 млн. кв. км), розташована в середній частині Євроазіатськогоконтиненту на перетині стародавніх караванних шляхів між Європою та Азією,Близьким і Далеким Сходом, в основному збігається з географічними кордонамиАральського моря і повністю включає території Таджикистану, Узбекистану, більшучастину території Туркменістану, Киргизстану і південь Казахстану. Як один знайдавніших центрів світової цивілізації, цей регіон представлений величезнимимасивами пустельних і напівпустельних зон площею більше 1 млн. кв. км, в які наплощі близько 5% вкраплені густонаселені оазиси.
Басейн євнутрішнім водозбором безстічного Аральського моря, який до 1960 року бувчетвертим найбільшим за площею озером світу.
Залежністьрозвитку цивілізації Центральної Азії від водних ресурсів простежується знезапам'ятних часів. Вода, зрошення завжди були основою життя, розвитком всьогоживого, головним лімітуючим компонентом всієї природного середовища регіону. Допочатку XX століття в регіоні проживало близько 7-8 млн. чоловік. Зрошуваніземлі становили близько 3,5 млн. га і були оснащені зрошувальної мережеюрізного рівня досконалості. Все це було основою економічної бази суспільства. Вданий час населення регіону перевищило 36 млн. чоловік. Зрошувані площі зрослипрактично в 2 рази — до 7,5-7,9 млн. га.
На основігеографічних, археологічних та інших досліджень встановлено, що відбуваєтьсяперіодична зміна площі дзеркала Аральського моря, тобто повінь змінюєтьсяосушенням. Це залежить від зміни клімату і стану навколишнього середовища в регіоні.
Початок активногозрошуваного землеробства в регіоні простежується з VI-VII століть до н.е. ізбігається з найвищим розквітом найдавнішої цивілізації, де зрошення булоосновним вирішальним фактором історичного та соціально-економічного розвитку. Зрозвитком землеробства на природні періоди коливання моря починають помітновпливати та антропогенний чинник змінює стоки річок Сирдар'ї та Амудар'ї.Особливо помітно це відбивається в даний час. Незважаючи на те, щоспостерігається інтенсивне танення льодовиків, яке повинно було привести дозбільшення рівня дзеркала Аральського моря протягом останніх 25 роківвідбувається катастрофічне зменшення найбільшого в світі внутрішньоговодоймища. Сьогодні Арал і навколишні його території стали всесвітньо відомимивнаслідок антропогенної екологічної катастрофи. З ростом водоспоживання,пов'язаного з освоєнням нових зрошуваних площ, зайнятих в основному бавовникомі рисом; збільшенням населення, переважно зайнятого сільськогосподарськимвиробництвом, приплив води в море з двох основних річкових систем басейну — Амудар'ї і Сирдар'ї — майже повністю припинився. [1]
Клімат в регіонітакий, що без зрошення основна територія придатна тільки для випасу кіз, овець,великої рогатої худоби, верблюдів і коней. Це регіон степів і кочівників.Кількість людей на кв. км, які можуть існувати в подібному середовищі,обмежена.
Зрошення дозволяєвиробляти продукти харчування в більшому масштабі, і кількість людей,проживання яких може бути забезпечене продовольством, обмежена тільки наявноюкількістю водних ресурсів, а також організаційним, політичним і технічнимпотенціалом населення.
Таким чином, врегіоні мешкали кочові племена, у зрошуваних районах існували селища, інодіміста. У 20-30-х рр… кочова культура була в основному знищена і велика частинакочівників загинула. З тих пір основна увага в сільському господарстві булоприділено розвитку зрошення.
Існує ще одинаспект, який необхідно розглянути для розуміння регіону — розвитокгірничодобувної галузі і промисловості під час Другої Світової Війни. Сибір іЦентральна Азія були єдиними регіонами, що зберегли продуктивність під часвійни, і всі кошти промислового виробництва були перенесені за Урал, позадосяжності німців. Інженери та вчені, потрібні для військової економіки, також переїхалив регіон. Таким чином, тут була створена добре навчена, високопрофесійна робочасила.
Промисловийпотенціал значно зріс, а виробництво було пристосоване для потреб всьогоРадянського Союзу. З розвалом Радянського Союзу цей ринок зник, головним чиномчерез відсутність узгодженої системи платежів і економічних труднощів в іншихчастинах Радянського Союзу. Згідно з оцінками, в даний час зруйновано 90%промислового потенціалу.
Після отриманнянезалежності пошуки запасів нафти та газу були надзвичайно успішними.Прикаспійський регіон має найбільшу кількість копалин енергетичних запасів 21століття.
Починаючи з 1993р. Світовий банк проводив економічні дослідження та оцінки галузей економікип'яти країн. Дослідження підтвердили наступне:
1. Сильне падіннясільськогосподарської продуктивності починаючи з 1990 р. (на 50%);
2. Впливпогіршення екологічної обстановки на стан сільськогосподарських земель, рибнихпромислів і водно-болотних угідь, будучи причиною цього падіння (у поєднанні зпорушенням міждержавних угод);
3. Важлива рольсільського господарства в стратегіях з відновлення економіки і продовольчогозабезпечення, особливо в довгостроковій перспективі;
4. Роль командноїекономіки у виникненні і збереженні процесів деградації навколишньогосередовища.
За оцінкамиСвітового банку, перспективи довгострокового сільськогосподарського розвиткубудуть під серйозною загрозою, якщо методи управління водними ресурсами тасолями не будуть вдосконалені. [2]
2. Деградація Аральського моря
Аральське море — один з найбільших внутрішньоконтинентальних замкнутих солонувато-водних водоймземної кулі. Розташоване в центрі середньоазіатських пустель, на висоті 53 м над рівнем океану, Аральське море виконувало функції гігантського випарника. З ньоговипаровувалася і надходило в атмосферу близько 60 куб. км води. Море сприялополіпшенню гідротермічного режиму геосистем, суттєво впливало на водний режимпустельних рослин, продуктивність пасовищ, забезпечував нормальнефункціонування артезіанських свердловин і т.д.
Існує багатопричин Аральської катастрофи, але, як ми знаємо, головна з них — це дуже різкескорочення річкового стоку. Раніше в море впадало багато річок, але тепербагато води витрачається на полив, зрошення земель лежать поруч з річками, томудо самого моря-озера не доходить достатня кількість води.
Якщо подивитисядля чого витрачається вода, взята з річок, то можна побачити що не вся вонавитрачається раціонально. Близько її половини витрачається на так званупромивку полів. Після поливу вода випаровується, а в землі залишається солі,які містилися в цій воді, тому вона засолюється і втрачає родючість. Вмістсолей у воді, якою промивають землю, після промивання стає загрозливою до 5-10г/л (максимально допустима концентрація солей у питній воді — 1г/л). Але в ґрунтіміститися не тільки солі, але і те, що людина використовує на полях дляполегшення своєї праці, тобто різні добрива, такі як пестициди і дефоліанти, а,отже, всі ці речовини вода розчиняє в ґрунті (якщо зауважити, що в СереднійАзії такі речовини використовують вкрай щедро — в 5-7 разів більше, ніж усередньому по Росії, то у воді їх міститься дуже багато).
Воду післяпромивання полів скидають у низини, де вона утворює величезні озера. З них такабрудна вода просочується в криниці та інші джерела питної води, звідки людиберуть воду. Внаслідок цього в районі Аралу за останні десятиліття смертністьзросла вдвічі (наприклад, дитяча смертність зросла з 4,47% до 7,15%, а в деякихрайонах до 8-9%), вмирає кожна 12-та дитина. Материнська смертність в 4,3 разивище, ніж у середньому по країнах СНД, у 90% жінок — різні хронічнізахворювання і т.д., цей список можна продовжувати довго. Але при цьому вбасейні Аралу не вистачає навіть і такої води, тому що її споживання в 5-6разів нижче норми.
З цього положенняможна вийти, схоже, тільки одним шляхом — це знайти способи для повторноговикористання вод, тоді не потрібно буде брати її з річок або брати значно меншукількість стоку, і менше скидати забруднені води в річку.
За останні двадесятки років Аральське море втратило 640 кубометрів води. Це сильно вплинулона стан моря, його обсяг і площа катастрофічно зменшилися, солоність водидосягла 27 грам солі на літр (адже воно було колись прісним).[1]
Рівень Аральськогоморя до 1961 року був стабільним, його обсяг становив 1064 куб. Км, а площадзеркала води — 66, 4 тис. кв.км. Через вилучення річкових вод для збільшеннязрошуваних площ екологічна рівновага почала руйнуватися. До Аральського морядоходила лише половина від раніше сформованого річкового стоку. Але навіть цієїкількості було достатньо для підтримки рівня моря на позначці 53 м абс. Однак, в результаті суто аграрної спрямованості розвитку економіки регіону з нестримнимнарощуванням площ зрошуваних земель та обсягів безповоротного водоспоживання натлі низки маловодних років, приплив води в дельти річок Амудар'ї і Сирдар'їрізко скоротився, склавши, наприклад у 1982 і 1983 рр. усього 2,28 і 3,25 куб.км відповідно. Починаючи з 1961 р. рівень моря знижувався зі зростаючоюшвидкістю від 20 до 80-90 см / рік. За 35 років, з 1960 по 1995 рік, моренедоотримало близько 1000 куб. км річкових вод, в результаті чого рівень морязнизився на 17 м, площа акваторії зменшилася більш ніж наполовину, а обсягскоротився на 75%.
У кліматичнихумовах басейну Аральського моря буде потрібно 60 км3 у рік для підтримки площіповерхні Аральського моря на рівні 60 тисяч км2, що складає рівень 1960.
Для заповненнявисохлого моря до рівня 1960 р. необхідно тисяча кубічних кілометрів води. Цеприблизно дорівнює повному обсягу стоку Амудар'ї і Сирдар'ї за 10 років безводозабору для зрошення.[2]
Приблизнийсередній водний баланс Аральського моря для різних рівнів економічного розвиткувиглядає таким чином (цифри подано в куб. Км на рік):
Таблиця1
Середній воднийбаланс Аральського моря в різні періоди
Об’єм наявних водних ресурсів у басейні Природні втрати води Використання води Приплив в Аральське море 1930 115 36 25 54 1960 115 13 48 54 1990 115 7 103 5
Зменшений припливводи в Аральське море викликаний не тільки збільшенням вимог на воду длязрошення, надлишок води надходив пониження в пустелі, дренажна вода ззрошуваних полів не поверталася в річки і, крім того, були заповнені великіводосховища.
Таблиця2
Водний балансАральського моря1912 — 1960 Притік в Арал Вода, що залишилась для Аралу Дефіцит Річки, ґрунтові води, опади, втрати в дельтах, випаровування з поверхні моря 63410 869 ВСЬОГО 77 77
Таблиця3
Водний балансАральського моря (продовження)1960 — 1990 Притік в Арал Вода, що залишилась для Аралу Дефіцит Річки, ґрунтові води, опади, втрати в дельтах, випаровування з поверхні моря 555 434 ВСЬОГО 15 38 23
З 1960 по 1990 рр. площа зрошуваних земель в ЦентральнійАзії збільшилась з 4,5 млн. до 7 млн. га. Населення у регіоні зросло з 14 млн.до 50 млн. Вимоги на воду в народному господарстві зросли з 60 по 120 км3 врік, з яких 90% необхідні для зрошення.
Водозабір здійснювався, головним чином, з двох річок, щоживлять Аральське море — Амудар'ї і Сирдар'ї, причому в такому масштабі, що досередини 80-х років в Аральське море надходила лише невелика частина їх стоку.Надмірне використання води для зрошення призвело до поступового висиханняАральського моря, опустелювання його дельт. Вода моря з солонуватою (10 г/л)перетворилася в сильно засолену (40 г/л), зробившись непридатною для проживаннябагатьох видів флори і фауни, часто ендемічних.
За 20 років рівень озера знизився на 17 м, що призвело до катастрофічних соціально-економічних наслідків для населення Приаралья(чисельність якого оцінюється в 3 млн. чоловік).
В результаті в Приаральї сформувався складний комплексеколого-соціально-економічних проблем, що мають за походженням і рівнемнаслідків, міжнародний характер. Море втратило колишнє рибогосподарське ітранспортне значення. Воно розділилося на дві частини — Великий і Малий(Північний) Арал і відійшло від берегів місцями більш ніж на 100-150 км. [2]
За останні роки спостерігається тенденція до зниженняводозабору, приблизно на 10%, усіма республіками басейну Аральського моря крімРеспубліки Узбекистан.
Незважаючи на це рівень Аральського моря продовжуєзнижуватися. Для стабілізації рівня на сучасному рівні необхідний, за висновкомекспертів, щорічний приплив води об'ємом 35 км3 проти фактичного 15 км3.
Природно виникають питання, де взяти необхідний обсягводи і як його довести до Аральського моря? Адже пропускна здатність руселрічок у нижній течії дуже низька. Так, русло Сирдар'ї не здатне пропуститискиди з Токтогульского водосховища, якщо останнє працює в зимовому режимі.
Крім того, наразі спостерігаються проблеми, які несприяють покращенню ситуації в Аральському морі [4]:
а) практичні заходи з порятунку Аральського морякраїнами регіону або взагалі не вживаються, або ці заходи малоефективні;
б) знижується якість роботи з моніторингу обсягівзабраної і використаної води;
в) відсутні надійні спостереження за стоком річок в зоніїх формування, а також за скидами в Аральське море.
Нижче наведений космічний знімок вигляду Аральськогоморя на березень 2010 року [7]:/>/>Рис. 1 Аральське море березень 2010 року
3. Водний баланс Аральського моря
У кліматичних умовах басейну Аральського моря буде потрібно 60 км3 у рікдля підтримки площі поверхні Аральського моря на рівні 60 тисяч км2, що складаєрівень 1960.
Для заповнення висохлого моря до рівня 1960 р. необхідно тисяча кубічнихкілометрів води. Це приблизно дорівнює повному обсягу стоку Амудар'ї і Сирдар'їза 10 років без водозабору.
Нижче представлені результати з оцінки динаміки зміни площі водноїповерхні Аральського моря.[3]
Таблиця4
Динаміка зміни площі водної поверхні Аральського моряДата Джерело інформації Площа, кв. км. % від площі моря в 1960 г. 1960-і рр. топографічна карта, масштаб 1:1 000 000 68 900 100
1984 р. загальногеографічна картаз Атласу офіцера, масштаб 1:7 000 000 59 878 86,9 17 липня 1993 р. зображення«Ресурс-О1» / МСУ-СК 36 182 52,5
7 липня 2001 р. зображення Terra / MODIS 28 025 40,7 12 вересня 2002 р. 20 687 30,0
1 травня 2003 р. 20 628 29,9 16 серпня 2004 р. 18 846 27,4
17 серпня 2005 р. 19 192 27,9 29 серпня 2006 р. 15 479 22,5
12 липня 2007 р. 14 183 20,5 5 жовтня 2008 р. 10 579 15,4
14 листопада 2009 р. «Метеор-М» № 1/КМСС 11,8 15,4
C оголеного, площею 35 тис.кв.км, засоленого колишнього дна видувається івиноситься за межі Аральського моря до 100 млн. т. на рік солоної пилу. У їїскладі переважають зважені частинки у вигляді аерозолів з домішкоюсільськогосподарських отрутохімікатів, добрив та інших шкідливих компонентівпромислових і побутових стоків.[1]
Таблиця5
Розвиток екологічної кризи в басейні Аральського моря (період 1966-1996рр.)Характеристики Од.вимір. 1966 1976 1996 2000 Площа «нової» сольовий пустелі, що виникла в результаті всихання моря кв.км Ні 130200 38000 42000 Фізична маса солі, пилу і відходів у межах сольовий пустелі млн.т Ні 500 2300 3300 Площа, на яку поширюється винос солей і пилу тис.кв.км Ні (фактично мало місце пом'якшувальну і сприятливий вплив акваторії Аралу на площі 68900 кв.км) 100-150 250-300 400-450 Наростання виносу і випадання солей і пилу кг/га Ні 100-200 500-700 700-1100 Чисельність населення в зоні, схильній до впливу екологічної кризи тис.чол Ні 500-600 3000-3500 3500-7000
За рахунок зменшення розмірів моря, збільшення випаровування інадходження дренажно-колекторних вод значно зросла солоність води, яка склала в1965 році 9,94 г / л, а в даний час близько 15 г / л. На 2000 рік через багатоводність і, як результат деяких заходів раціонального використанняводних ресурсів, зниження рівня моря скоротилося і навіть спостерігаєтьсятенденція до зростання в районі малого Аральського моря.[1]
4. Причини висихання Аралу
·Інтенсивний забір води на поливи бавовнику.
Починаючи з часів, коли керівництво партією комуністів стала проявлятисяв найбільш потворній формі, в державах Центральної Азії відбувалося нестримнеосвоєння нових земель для вирощування таких «водолюбних» монокультур якими єбавовник і рис.
В умовах цих держав, де аграрний сектор майже повністю базується на зрошуваномуземлеробстві, відбувався інтенсивний водозабір з єдиних джерел водопостачаннярегіону — басейнів, річок Сирдар'я і Амудар'я. Страх перед невблаганною і всебракує водою, починаючи з кінця 70-х років минулого століття, змусив республікиЦентральної Азії все більше орієнтуватися на створення запасів «своєї» водишляхом будівництва численних водосховищ, водозаборів, каналів, причому йшлоцинічне змагання в тому, хто зуміє перехопити основний обсяг річкових вод уверхів'ях цих двох річок.
Природно, інерція партійно-радянського методу управління воднимиресурсами, складна і громіздка система узгодження інтересів цих республік(п'ять республік Центральної Азії) у питаннях перерозподілу водних ресурсів,при повній відсутності водозберігаючих технологій у зрошенні та землеробстві,призвели до повної відсутності попуску води в Арал, в окремі роки навіть дляпитного водопостачання.
Ця думка є одним з найпоширеніших серед причин всихання Аралу. ПрезидентУзбекистану І. Карімов, у своїй книзі «Узбекистан на порозі ХХІ століття:загрози безпеки, умови та гарантії прогресу», пише: «… найгострішоїекологічною проблемою, можна сказати національним лихом, стала проблемазникнення Аральського моря. Проблема Аральського моря корінням сягає в далекеминуле. Але загрозливі масштаби прийняла в останні десятиліття. Інтенсивнебудівництво зрошувальних систем по всій території Центральної Азії разом з тим,що дало воду багатьом населеним пунктам та промисловим підприємствам, сталопричиною і глобальної катастрофи — загибелі Аралу. Ще не так давно звучалипереможні фанфари з нагоди відвойованих у пустель і степів нових политих водоюземель, забуваючи при цьому, що ця вода відібрано від Аралу,«знекровила» його. Сьогодні Приаралля — зона екологічного лиха.
·Підняття суші в районі Аралу.
Причиною висихання Аральського моря стало не тільки відведення річковихвод на зрошення бавовняних плантацій, а й підняття суші в районі Аралу, в якомулюди, природно, не винні. Проте це не знімає з людини відповідальності за йогобагатосторонню природо руйнівну діяльність.
Починаючи з 1965 р. рівень моря став інтенсивно падати. Різко зросламінералізація води. Арал ще в 1983 р. повністю втратив своє рибогосподарськезначення. Якщо будуть продовжуватися тенденції останніх років, коли рівень моряпадає з катастрофічною швидкістю, море зникає, перетворившись на рядмілководних водойм з гірко-соленою водою, в якій не живуть навіть мікроби…Як бачимо, процес висихання Аральського моря супроводжується цілим рядомнегативних чинників, які вже чітко намітилися і мають стійку тенденцію у бікзростання.
Воістину, море мстить людям за свою загибель і звалює на їхні поля,пасовища, худобу, та й на власні голови піщано-пилові бурі, заморозки, отруйнусіль і різного виду хімікати, якими забруднювалися води Сирдар'ї та Амудар'ї.
·Деформація земної кори
До пояснення феномена системи «Каспій — Арал» Бориса Павловича Серединапідштовхнула стаття наукового співробітника Інституту геології і геофізики АНУзбекистану Л.І. Морозової, яку вона опублікувала в журналі «Фізика Землі» (№10, 1993). Назва статті «Хмарні індикатори геодинаміки земної кори» зацікавилоСередина. І він не помилився, бо розглядали раніше невідомі явища в природі:реакцію в атмосфері на сейсмогенез, виражений у тому, що хмарність надрозломами розмивалася. Особливо красномовно показали це знімки з штучнихсупутників.
На фотографіях з космосу розмивання хмарності над розломами абовиражалося у вигляді вузької темної смуги (безхмарний коридор), або вконтрастних прямолінійних межах хмарності, що насувається на розлом. Івідображений на знімках хмарний феномен був наслідком активізації тектонічнихсил тієї ділянки розлому, який знаходився під ним у той момент.
На основі знімків серпня 1988 р., ясно видно активні розломи, щоз'єднують Каспій і Аральське море. І далі, враховуючи те, що рівень Аралузначно вище Каспію (перепад 7075 м), то перетікання води цілком закономірний.Крім того, води Аральського моря в стародавні часи йшли за нині безводній річціУзбой до Каспія. Як повідомлялося вище, з старозавітних пір є спеціальнастатистика спостережень про коливання рівня Каспію і Аралу. У підручнику з«Загальної гідрології» (В.М. Михайлов та А.Д. Добровольський. «Вищашкола», 1991 рік, с. 216) наведені таблиці вікових і багаторічних коливаньрівня Каспійського і Аральського морів. Із спостережень чітко видно, що спершустав падати рівень Аралу, а потім, через п'ять років, води Каспію почалиприбувати. Ну а потім рівні морів синхронно змінювалися в різних напрямках. Такось, зазначена циклічність рівнів системи «Каспій — Арал» добре ув'язується згіпотезою Середина, який вважає, що має місце «дихання» літосферних плит згідноз його «приливної моделі». У результаті відбувається утворення в надрахглибинних каналів між морями десь у двокілометровій товщі сарматських вапняків,поверхня яких була колись дном ємного водойми (судячи по карті 1496 р.), атепер це характерні відкладення між Каспійським і Аральське морями. Ну а водавнаслідок перепаду рівнів за законом сполучених посудин, перетікає в нижчихозеро. І ми спостерігаємо цей красномовний ефект сьогодні. За версією Б.П.Середина, спусковим механізмом по надзвичайної зрушення літосферних плит моглибути ядерні випробування під землею на полігоні під Семипалатинськом. [6]
5. Вплив на кліматичний режим, структуру ґрунту та кріосферу
Характерна особливість клімату Приаралля — різка континентальність. Зарахунок процесу висихання Аралу відзначається помітне зміна кліматичних умов Приаралля.Раніше Арал виступав у ролі своєрідного регулятора пом'якшуючи холодні вітри,які приходили восени і взимку з Сибіру і зменшуючи немов величезний кондиціонерсилу спеки в літні місяці. З жорсткістю клімату літо в регіоні стало більшсухим і коротким, зими — довгими і холодними. Вегетативний сезон скоротився до170 днів. Продуктивність пасовищ зменшилася наполовину, а загибель заплавнійрослинності знизила продуктивність заплави в 10 разів. На прибережнихтериторіях Аральського моря атмосферні опади скоротилися в кілька разів. Їхвеличина в середньому складає 150-200 мм зі значною нерівномірністю по сезонах. Відзначається висока випаровуваність (до 1700 мм на рік) при зменшенні вологості повітря на 10%. Температура повітря взимку знизилася, а вліткупідвищилася на 2-3°С. У літній період відзначаються високі температури (до+49°С).
Характерною рисою клімату Приаралля є висока повторюваність і значнатривалість пилових бур і сніг. Часто в районі Аральського моря дмуть сильнівітри. Найбільш інтенсивні і доданих до нього вони на західному узбережжі моря- більше 50 діб. Максимальна швидкість вітру може досягати 20-25 м/с. Зазначенікліматичні умови визначили умови, при яких землеробство без зрошення неможливо.Наслідком цього є інтенсивне накопичення солей у грунті, що тягне за собоюнеобхідність витрат води не тільки для поливу рослин, але і для проведенняпромивок земель. [1]
Велика частина території Приаралля складена пісками і ґрунтами легкогомеханічного складу, які залучаються до вітрового переносу. Висихання Аралувикликало до життя процес подвійного опустелювання. Один обумовлений появоюосушеного дна моря, другий — штучним заболочуванням зрошуваних земель. Урезультаті в центрі пояса великих пустель утворилася ще одна нова пустеля»Аралкум", небезпека якої полягає в тому, що вона являє собоюсуцільний солончак, що складається з дрібнодисперсних морських відкладень ізалишків мінеральних відкладень, вимитих з зрошуваних полів. Настав якісноновий етап впливу опустелювання на процеси деградації екосистеми Приаралля,регіональний та глобальний клімат, гірські стокоформуючі системи і наводно-сольовий режим зони землеробства. Морське дно було у природному станісвоєрідної опріснювальної фабрикою великого водозбірного басейну за рахунокжиттєдіяльності багатого на гідробіоценози моря, тепер діє як штучнийантропогенний вулкан, викидаючи в атмосферу величезні маси солей ітонкодисперсної пилу. Ефект забруднення посилюється за рахунок того, щоАральське море розташоване на трасі потужної струменевої течії повітря з заходуна схід. Це сприяє виносу аерозолів у високі шари і швидкому їх поширенню ватмосфері Землі. Тому пестициди Аральського регіону виявлені в крові пінгвінівАнтарктиди, а характерний Аральський пил осідає на льодовиках Гренландії, в лісахНорвегії і полях Білорусії, віддалених від Центральної Азії на тисячікілометрів.[1]
Висихання Аралу призводить до посилення вітрової ерозії поверхнівисохлого дна Аральського моря і до загального збільшення запиленостіповітряного басейну Середньоазіатського регіону. Частина піднятою в повітряпилу може досягати великих висот і поширюватися на значні відстані. Осіданняцього пилу на поверхні льодовиків Паміру й Тянь-Шаню призводить до їхзабруднення, що викликає більш інтенсивне танення льоду. Експериментальнаперевірка подібного припущення була виконана вченими Санкт-ПетербургскогоУніверситету на основі аналізу аерозольних проб на різних льодовиках Паміру йТянь-Шаню і близ Аралу. Отримані дані не дозволили зробити однозначноговисновку про сильний вплив висихання Аральського моря на запилення поверхнільодовиків Паміру й Тянь-Шаню, хоча і спостерігається постійне збільшення увідкладеннях льоду концентрації елементів Na, Cl, Ba характерних для складуаерозолів морського походження.
До природних факторів відносяться кліматичні забруднення льодовиківпилом, що утворилася в результаті вивітрювання або протікання природнихпроцесів. В атмосферу пил надходить з навколишніх Тянь-Шань пустельних районів.Особливо її багато приноситься під час імли, що утворюється при розвиткупилових бур в пустелях Середньої і Центральної Азії. Найбільш часто імлаповторюється в посушливі і теплі роки. Тільки за холодний період на льодовикуосідає 2,5-4,4 г / куб. м, а за рік — до 20 г / куб. м. Збільшення запиленості поверхні льодовиків і мінералізації випадають на них опадів збільшуютьінтенсивність їх танення. Іншою причиною відбувається деструкції заледеніння єглобальні потепління клімату.
На думку експертів Всесвітньої метеорологічної організації в останнідесятиліття відбувається підвищення приземної температури повітря. Дотеперішнього часу на Паміро-Алтаї зник 1081 льодовик, на Заїлійськом Алатау — 71 льодовик, різко зменшився обсяг льодовиків масиву Акшірак. У середньому зарік долинні льодовики Тянь-Шаню відступають на 7,5-13,1 м, одночасно йде їх сплощення. Це небезпечний процес для посушливого регіону, так як уЦентральній Азії гірські льодовики є єдиними віковими коморами запасів прісноїводи і основним місцем конденсації атмосферної вологи в регіоні. При подальшомузбільшенні «чохла» власних моренних відкладень, вони перестануть бутиконденсаторами вологи і почнеться різке зменшення стоку річок Амудар'ї іСирдар'ї.[1]
6. Вплив на соціально-економічнесередовище
Процес природної деградації Аральського регіону спричинив за собоюактивно прогресуючий криза в соціально-економічній сфері. Першими жертвами цієїкризи стали найбільш вразливі верстви населення: діти, жінки, незаможні мешканціміст та сільської місцевості. Регіон має найвищі показники дитячої смертності вколишньому СРСР (75 на 1000 народжених дітей), високий рівень материнськоїсмертності: близько 120 осіб на 10 тис. пологів. Поширені хвороби — супутникизлиднів: туберкульоз, інфекційні та паразитарні — тиф, паратиф, гепатит.Особливо це яскраво виражено в містах і селищах Каракалпакії.
Захворюваність має тривожну тенденцію до зростання. В епіцентріекологічної катастрофи поширені анемія, дисфункція щитовидної залози, захворюваннянирок і печінки. Прогресують хвороби крові, ракові захворювання, астма ісерцева недостатність. Медичні дослідження підтверджують, що розвиток циххвороб перебувають у прямій залежності від екологічної катастрофи.
З точки зору природних ресурсів, в тому числі і водних, Узбекистанзнаходиться в такому становищі, що може вплинути корінним чином на всюекосистему Євро-Азіатського континенту.
У цій країні відзначається посуха, але від неї страждає в основномуКаракалпакія. Узбекистан з населенням 24 млн осіб справляється з природнимитруднощами. Але в цілому ситуація з природними ресурсами залишаєтьсянапруженою. Уряд звернувся до міжнародних організацій з проханням надатинайбіднішим сім'ям гуманітарну та медичну допомогу, і це свідчить багато прощо. Правда, наявність природного газу, нафти, золота та бавовни дозволяютьУзбекистану сподіватися на поліпшення свого стану в перспективі. Екологічніпроблеми тісно пов'язані з економічними і політичними. Приклад з Аральськимморем свідчить, що мало мати природні ресурси, їх треба вміти використовувати зрозумом.
У Приараллі повністю втрачено якість водних і земельних ресурсів,порушені склад і стійкість екосистем, зросла токсичність навколишньогосередовища. Близько 300 днів на рік по регіону гуляють піщані сольові бурі. Звисохлого дна щорічно піднімається в атмосферу 75 млн. тонн піску та пилу. Зусього осушеного дна моря щороку видувається близько 39 мільйонів тонн солей.Наступаюча нова пустеля Аралкум вже поглинула два мільйони гектарів орнихземель, призвела до деградації пасовищ, тугайових лісів, іншої рослинності. Накосмічних знімках видно, що «грязьові» шельфи, заповнені пилом ісіллю Аралу, проникають на 800-1000 кілометрів углиб густонаселених оазисів. Є дані, що вони осідають і на льодовики там, де беруть початок головні річкиЦентральної Азії.
Аральська катастрофа торкнулася не тільки природу, а й людину, саме йогоіснування. Десятки тисяч залишилися без роботи. Вкрай несприятливе екологічне становищенегативно позначається на здоров'ї населення. Дві третини з 50 мільйонівжителів Центральної Азії схильні сьогодні впливу Аральського кризи. Тут убагатьох чиновників немає внутрішньої мотивації до серйозного підходу вирішенняпроблеми. Інша деталь: вчені та фахівці однієї галузі або зовсім не знаютьроботи своїх колег. Деякі місцеві фахівці, вчені взагалі більше стурбованізавоюванням певного суспільного статусу, успіхом, ніж рішенням поставленихзавдань. Звичайно, набагато цікавіше і матеріально вигідніше поїхати, скажімо,на міжнародну конференцію до Парижа чи Мюнхена, ніж в пил, бруд, спеку і холодКаракалпакії. Простіше створити видимість бурхливої діяльності, ніж дійснопрацювати.
Комплекс екологічних проблем у регіоні Аральського моря останні рокипосилюється економічною кризою, особливо сильно позначається на соціальнійсфері та охороні здоров'я.
Електропостачання селищ Приаралля проводиться за рахунок електроенергії,виробленої в інших регіонах країни і за її межами. Важке економічне становище вреспубліці, закриття підприємств в прилеглих районах призвело до дефіцитуміського бюджету та неплатоспроможності адміністрації і населення за споживануелектроенергію. Результат — часті відключення. При цьому залишаються безелектрики не тільки житлові, адміністративні та промислові будівлі, але такожшколи та лікарні.
На території басейну садівництво та городництво занепадає. Це тягне засобою збільшення безробіття і загострення соціальних проблем на селі. Крімтого, занедбані сади, інтенсивно вирубуються місцевим населенням нагосподарські потреби. Реальна загроза виникла не тільки над культурними сортамияблунь та інших фруктових видів, а й над реліктовими дикими видами. Томузбереження диких видів має не тільки національне значення, але також є питаннямглобального агробіорізноманіття [4].
7. Подальші перспективи
Відновлення всього Аральського моря неможливо. Для цього треба було б учотири рази збільшити річний приплив вод Амудар'ї і Сирдар'ї в порівнянні знинішнім середнім показником 13 км3. Єдиним можливим засобом могло б статискорочення зрошення полів, на що йде 92% забору води. Однак чотири з п'ятиколишніх радянських республік у басейні Аральського моря (за виняткомКазахстану) мають намір збільшити обсяги поливу сільгоспугідь — в основному,щоб прогодувати зростаюче населення. У даній ситуації допоміг би перехід наменш вологолюбні культури, наприклад заміна бавовнику озимою пшеницею, однакдві головні водоспоживальні країни регіону — Узбекистан і Туркменістан — маютьнамір продовжувати вирощувати саме бавовна для продажу за кордон. Можна було бтакож значно вдосконалити існуючі зрошувальні канали: багато хто з нихпредставляють собою звичайні траншеї, через стінки яких просочується і йде впісок величезну кількість води. Модернізація всієї системи зрошення допомогла бщорічно зберігати близько 12 км3 води, проте обійшлася б в $ 16 млрд.
У рамках проекту «Регулювання русла річки Сирдар'ї та ПівнічногоАральського моря» (РРССАМ) у 2003-2005 роках Казахстан побудував від півостроваКокарал до гирла Сирдар'ї Кокаральська дамбу з гідротехнічним затвором (якийдозволяє пропускати зайву воду для регулювання рівня водоймища), що відгородилаМалий Арал від решті частини (Великого Аралу). Завдяки цьому сток Сирдар'їнакопичується в Малому Аралі, рівень води тут виріс до 42 м абс., Солоність зменшилася, що дозволяє розводити тут деякі промислові сорти риб. У 2007 роцівилов риби в Малому Аралі склав 1910 тонн, з них на частку камбали доводиться640 тонн, решта — прісноводні види (сазан, жерех, судак, лящ, сом).Передбачається, що до 2012 року вилов риби в Малому Аралі досягне 10 тисяч тонн(в 1980-і в усьому Аральському морі виловлювали близько 60 тисяч тонн). ДовжинаКокаральська дамби становить 17 км, висота 6 м, ширина 300 м. Вартість робіт першої фази проекту РРССАМ склала $ 85790 тисяч ($ 65,5 млн припадає на позикуСвітового банку, решта кошти виділені з республіканського бюджету Казахстану).Передбачається, що водою буде покрита територія площею 870 квадратних км, і цедозволить відновити флору і фауну Приаралля. У Аральську нині функціонуєрибопереробний комбінат «Камбала Балик» (продуктивність 300 тонн на рік),розташований на місці колишнього хлібозаводу. У 2008 році планується відкрити вАральському районі два рибопереробних комбінату: «Атамекен Холдинг» (проектнапродуктивність 8000 тонн на рік) в Аральську і «Камбаш Балик» (250 тонн на рік)в Камишлибаші.
Розвивається рибний промисел і в дельті Сирдар'ї. На протоці Сирдар'ї — Караозеке побудовано нове гідротехнічна споруда пропускною спроможністю понад300 кубометрів води на секунду (Аклакскій гідровузол), завдяки чому з'явиласяможливість обводнити озерні системи, що вміщають в себе більше півтора мільярдівкубометрів води. На 2008 рік загальна площа озер складає більше 50 тисячгектарів (передбачається її збільшення до 80 тисяч гектарів), кількість озер вобласті збільшилася з 130 до 213. У рамках реалізації другої фази проектуРРССАМ в 2010-2015 роках планується побудувати греблю з гідровузлів в північнійчастині Малого Аралу, відокремити затоку Саришиганак і заповнити його водою поспеціально прориті канали з гирла Сирдар'ї, довівши рівень води в ньому до 46 м абс [10]. Від затоки передбачається побудувати судноплавний канал до порту Аральськ (ширинаканалу по дну складе 100 м, довжина 23 км). Для забезпечення транспортного зв'язку між Аральському і комплексом споруд у затоці Саришиганак проектпередбачає будівництво автодороги V категорії протяжністю близько 50 км і шириною 8 м паралельно колишньої берегової лінії Аральського моря. Сумну долю Аралу починаютьповторювати інші великі водойми світу — в першу чергу озеро Чад у ЦентральнійАфриці і озеро Солтон-Сі на півдні американського штату Каліфорнія. Мертва рибатілапія вистилає берег озера Солтон-Сі в американському штаті Каліфорнія(угорі) — через непомірного забору води для зрошення полів вода в ньому стаєвсе солоніша. Розглядаються різні плани з опріснення цього озера. У результатібурхливого розвитку зрошення з 1960-х рр… озеро Чад у Африці зменшилася до 1 /10 своїх колишніх розмірів. Фермери, пастухи і місцеві жителі з чотирьохприлеглих до озера країн нерідко люто б'ються між собою за рештки води (внизуправоруч, блакитний колір), а глибина озера складає сьогодні всього лише 1,5 м. Досвід, пов'язаний з втратою, а потім з частковим відновленням Аральського моря, може пітивсім на користь [5].
На рис. 2 зображено озеро Чад в 1972 і в 2008 [5].
/>
Рис. 2 Озеро Чад в 1972 і в 2008
аральський водний соціальний деградація
Висновки
Таким чином помилки у виборі стратегії господарського розвитку регіонупризвели до Аральського кризи, проявився в різкому зниженні якості природногосередовища, деградації екосистем та їх окремих компонентів в Аральському басейні,погіршенні стану здоров'я населення, зниження ефективності народногогосподарства, зростання соціальної напруженості, а також у стрімкому усиханніАральського моря, підвищення його солоності і деградації існувала раніше йогоцілісної солоноводної екосистеми.
Наукові працівники, громадськість, міжнародні організації, комітети тацентри, створені для пошуку шляхів виходу з кризи, вважають за необхідневведення жорстких заходів щодо водозбереження, в числі яких — реконструкціязрошувальних систем, зниження зрошувальних норм, виведення зі зрошеннянепродуктивних земель, впровадження сучасних методів поливу і систем управлінняводним господарством, а також зменшення зрошуваних площ під найбільш водоємнимкультурами. Це дозволило б вивільнити ту кількість води, яка необхідна длязбереження Аральського моря як цілісної продуктивної екосистеми.
Хочеться сподіватися, що міжнародні зусилля будуть не марними і замістьповного зникнення Аральського моря, ми зможемо отримати збільшення площі йоговодної поверхні.
Списоквикористаних джерел
1. Міжнародний фонд спасіння Аралу (МФСА) www.grida.no/aral/aralsea/russian/arsea/arsea.htm
2. Сайт присвячений діяльності ЮНЕСКОв Аралі
www.aralvision.unesco.kz/ch_5_r.htm
3. Науковий центр оперативногомоніторингу Землі www.ntsomz.ru/projects/eco/econews_271108_beta
4. Неофіційний сайт Аральського моря aral21.narod.ru/real.htm
5. lifeglobe.net/blogs/details?id=484&page=0
6. Фонд захисту генофонду Приаралля aralgenofond.org/rus/aral-region/reasons-of-drying/
7. Вікіпедія ru.wikipedia.org/wiki/Аральское_море