Зміст
Вступ
1. Аналітичний огляд літератури
1.1 Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля
1.2 Джерела забруднення
1.3 Основні забруднювачі повітря
2. Науково-технічні нормативи на гранично допустимі викиди
2.1 Розробка і затвердження ГДВ
2.3 Контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ)
2.4 Розрахунок ГДВ для гарячих, холодних викидів
Висновки
Перелік посилань
Додаток
Вступ
В умовахнауково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства зприродою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів,підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні іневідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.
За оцінкоюВсесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомиххімічних сполук практично використовується до 500 тис. сполук; із них біля 40тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.
До кінця XX в.забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіхвидів промислового виробництва, сільського господарства, комунальногогосподарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на граньекологічної катастрофи.
Атмосферне повітрязабруднюється різними газами, дрібними часточками і рідкими речовинами, якінегативно впливають на живі істоти, погіршуючи умови їх існування. Джерела йогозабруднення можуть бути природними і штучними (антропогенними):
Природнезабруднення атмосфери. У нормі природні джерела забруднення не спричинюютьістотних змін повітря. Інтенсивне поширення певного природного джерелазабруднення на певній території (викиди попелу і газів вулканами, лісові істепові пожежі) можуть стати серйозною причиною забруднення атмосфери. Так, підчас виверження вулкана Кракатау у 1883 р. маса попелу та пилу становила 150млрд. т, і вони поширилися майже по всій земній кулі. Внаслідок виверженнявулкана на Алясці в 1912 р. в атмосферу надійшло понад 20 млрд. т пилу, якийтривалий час утримувався в повітрі. Такі катастрофічні явища зумовлюють інодіутворення світлонепроникного екрана навколо Землі, а також зміну її тепловогобалансу. Проте природні забруднення атмосфери здебільшого не завдають великоїшкоди людині, бо відбуваються за певними біологічними законами і регулюютьсякругообігом речовин, виявляються періодично. Штучне (антропогенне) забрудненняатмосфери. відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливомдіяльності людини. За агрегатним станом усі забруднювальні речовини поділяютьна тверді, рідкі та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90%загальної маси речовин, що надходять в атмосферу.
Забрудненняатмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно можебути в тисячу разів більшим за середньопланетарні значення. У світі щорокуспалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд руднихі нерудних матеріалів.
Лише приспалюванні вугілля и атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т попелу, аразом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, ватмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді. Серйозної шкодинавколишньому середовищу завдає хімічна промисловість. Особливо небезпечними єсірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовиниможуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанніз туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.
Значним джереломзабруднення довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають ватмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть,мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентамиповітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забрудненняповітря свинцем. Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту,кількість якого постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складовівихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту дотого ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Одна вантажівкаабо один легковик викидає в повітря відповідно 6 м4 З м3 чадного газу СО. Забруднюєтьсяповітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворюєблизько 10 кг гумового пилу). Найбільшу загрозу для людства становитьзабруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в1945 р. після вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків наяпонські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежновід діяльності людини. Живі істоти певною мірою пристосувалися до неї, хочшкідливість її для них є очевидною. Приймаються закони, розробляються і вводятьсянормативи на гранично-допустимі викиди. Проводиться контроль за додержанням цихнормативів [1].
1. Аналітичний огляд літератури1.1 Поняття забруднення. Класифікаціязабруднень довкілля
Під забрудненнямнавколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих,рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку,радіоактивності і т.п.) у кількостях, що шкідливо впливають
на людину, тварині рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом. Безпосередньо об'єктамизабруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу(місце існування біотичного угруповання):
атмосфера,
вода,
грунт.
Опосередкованимиоб'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу:
рослини,
тварини,
гриби,
мікроорганізми.
Втручання людини вприродні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогеннізміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень: · інгредієнтнезабруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожихприродним біогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки абосуміші); параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрівнавколишнього середовища (параметр навколишнього середовища — одна з йоговластивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості); біоценотичнезабруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції,деструкція — руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем впроцесі природокористування. Фахівці по різному класифікують забрудненняприродного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основукласифікації, зокрема — за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, заспособом впливу.
За просторовимпоширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на:
Локальнізабруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районіввидобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.
Регіональнізабруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливузначних промислових районів.
Глобальнізабруднення частіше всього викликаються атмосферними викидами, поширюються навеликі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив накрупні регіони, а іноді і на всю планету.
За силою тахарактером дії на навколишнє середовище забруднення бувають:
фонові;
імпактні (відангл. імпект — удар; синонім — залпові);
постійні(перманентні);
катастрофічні.
За джереламивиникнення забруднення поділяють на:
промислові(наприклад, SО/>);
транспортні(наприклад, альдегіди вихлопів
автотранспорту);
сільськогосподарські(наприклад, пестициди);
побутові(наприклад, синтетичні мийні засоби).
За типомпоходження:
Фізичнізабруднення — це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів уприродному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.
Механічнізабруднення — це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні,спрацьовані, вилучені з вжитку).
Хімічнізабруднення — тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполукиштучного походження, які надходять — у біосферу, порушуючи встановлені природоюпроцеси кругообігу речовин і енергії.
Біологічнізабруднення — різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства — бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій,інших хвороб, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених зодного середовища в інше людиною чи випадково.1.2 Джерела забруднення
Джерелазабруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства іпаливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва,транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить доекосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хворобі бур'янів.
Серед інгредієнтівзабруднення — тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичніречовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом іхарактером забруднюючих речовин.
Так вуглеводнінадходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробноїпромисловості, і від газовидобувної промисловості.
Джерелазабруднюючих речовин різноманітні (таблиця 1.2) також багаточисельні видивідходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери. Біосферазабруднюється твердими відходами, газовими викидами і стічними водамиметалургійних, металообробних і машинобудівних заводів.
Величезної шкодизавдають водяним ресурсам стічні води целюлозно-паперової, харчової,деревообробної, нафтохімічної промисловості. Розвиток автомобільного транспортупризвів до забруднення атмосфери міст і транспортних комунікацій важкимиметалами і токсичними вуглеводнями, а постійне зростання масштабів морських перевезеньвикликало майже повсюдне забруднення морів і океанів нафтою і нафтопродуктами.Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослинпризвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах,забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарськоїпродукції (нітрати, пестициди і т.п.). При гірських розробках на поверхню землівитягаються мільйони тонн різноманітних,
найчастішефітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять ігорять. Це зображено на рисунку 1.2 -Основні забруднювачі довкілля.
/>
Рисунок 1 — Основні забруднювачі довкілля
Таблиця1.2-Джерела викидів довкілляГалузь промисловості Вид викидів Шкідливість Вугільна, металобробна, паперова Викиди, які містять частки піску, породи та інші механічні домішки Можуть порушувати природні екосистеми, санітарний режим, замулювати дно та берег Машинобудівні Заводи, підприємства хімічної промисловості Викиди, що утворю — ються внаслідок нейтра — лізації та очищення стічних вод
Довкілля забруднюється солями важких металів, ціанідами, кислотами, токсичними
органічними та неорганічними сполуками Рудозбагачення, вуглезбагачення, шкіряні заводи Забруднення, які містять мікро — тамакроелементи Забруднення довкілля надмірною кількістю мікро — та макроелементів, в окремих випадках збудниками зайворювань; (шкіряні заводи)
Одну з вдалих класифікацій забрудненнязапропонував Р. Пірсон. Вона включає тип забруднення, його джерело, наслідки тазасоби контролю. За цими ознаками виділяються наступні типи забруднювачів, асаме:
стічні води та інші нечистоти, які поглинаютькисень,
носії інфекцій,
речовини, які представляють поживну цінністьдля рослин,
органічні кислоти та солі,
твердий стік,
радіоактивні речовини.
Прийнято розрізняти антропогенні забруднювачі,які можуть руйнуватись біологічними процесами та ті, що не піддаютьсяруйнуванню. Перші надходять до природних кругообігів речовин і тому швидкозникають або піддаються руйнуванню біологічними агентами. Другі не включаютьсядо природних кругообігів речовин, а тому руйнуються організмами у харчовихланцюгах.
Забруднення довкілля поділяють на природні,які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними, причинами(виверження вулканів, селеві потоки тощо), і антропогенні, які виникають урезультаті діяльності людини.1.3 Основні забруднювачі повітря
До основнихантропогенних забруднювачів довкілля належать:
речовини, щовикидаються промисловими підприємствами;
нафта та нафтопродукти;
пестициди;
мінеральнідобрива;
шуми відвиробництв, транспорту;
іонізуючевипромінювання;
вібрації;
світло-тепловівпливи.
Найпоширенішимишкідливими газовими забруднювачами є:
оксиди сульфуру(сірки) — SO/>,SO/>;
сірководень (Н/>S);
сірковуглець (СS/>);
оксиди нітрогену(азоту) — No/>;
бензпірен;
аміак;
сполуки хлору;сполуки фтору;
сірководень;
вуглеводні;
синтетичніповерхнево-активні речовини;
канцерогени; важкіметали;
оксиди карбону(вуглецю) — СО, СО/>.
Серед твердихчасток промислових димів найпоширеніші:
частки вугілля;зола; сульфати; сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);
хлориди; сполукикальцію; сполуки натрію; сполуки фосфору; пари основних кислот; феноли [1].
2. Науково-технічні нормативи награнично допустимі викиди2.1 Розробка і затвердження ГДВ
Відповідно до ст.8Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та длявпорядкування розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидівзабруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами. ЗатвердитиПорядок розробки та затвердження
1.1 Нормативівгранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітрястаціонарними джерелами, що додається.
2. Управліннюрегулювання природокористування та управлінню справами забезпечити розсилкунормативного документа органам Міністерства охорони навколишнього природногосередовища та ядерної безпеки України на місцях, заінтересованим міністерствамі відомствам.
3. Керівникаморганів Мінекобезпеки України на місцях забезпечити додержання вимогзазначеного нормативного документа.
4. Вважати такою,що не застосовується в Україні, інструкцію по нормуванню викидів (скидів)забруднюючих речовин в атмосферу і в водні об'єкти, затверджену заступникомГолови Державного комітету СРСР по охороні природи, 11.09.89 р., в частинінормування викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.
5. Контроль завиконанням наказу покласти на заступника Міністра [2].
1.2 Граничнодопустимий викид (далі — ГДВ) — науково-технічний норматив, встановлений приумові, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерелаабо їх сукупності, з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств,не перевищував би
нормативівекологічної безпеки атмосферного повітря: гранично допустимих концентраційзабруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишньогоприродного середовища.
Примітка: Дорозробки єдиних нормативів екологічної безпеки, для встановлення нормативівгранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря,використовуються гранично допустимі концентрації (далі — ГДК) і орієнтовнобезпечні рівні впливу (далі ОБРВ) забруднюючих речовин у атмосферному повітрінаселених пунктів (ГДК, ОБРВ).
1.3 Значення ГДВрозробляється у складі: проектів нормативів гранично допустимих викидівзабруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел дляпідприємств (далі — проект нормативів ГДВ), зведених проектів нормативів ГДВзабруднюючих речовин в атмосферне повітря по місту або населеному пункту.
1.4 Проектнормативів ГДВ розробляється всіма господарюючими суб'єктами, що здійснюютьвикиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.Примітка: Коли господарюючий суб'єкт є власником основних фондів (засобіввиробництва), то він самостійно розробляє матеріали оцінки впливу йоговиробництв на атмосферне повітря. При оренді основних фондів, ці питаннявирішуються на договірних умовах між орендатором і їх власником [3].
1.5 ВстановленняГДВ проводиться з застосуванням методів розрахунку забруднення атмосферипромисловими викидами, а також з урахуванням фізико-географічних та кліматичнихумов місцевості розташування промислових площадок і участків жилої забудови, щоіснує і проектується, санаторіїв, зон відпочинку міста, взаємного розташуванняпромислових площадок і селітебних територій, за існуючим станом, так і наперспективу, граничних нормативів утворення забруднюючих речовин, яківідводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншогообладнання, споруд і об'єктів.
Граничні нормативиутворення — гранична кількість забруднюючих речовин, які утворюються приексплуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і відводяться уатмосферне повітря та встановлюються з врахуванням сучасних технічнихможливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використаннясировини, удосконаленого газоочисного обладнання та ін.
1.6 Величина ГДВвстановлюється в грамах за секунду (далі — г/с) для кожного джерела викиду і покожній із забруднюючих речовин при умові повного навантаження технологічного ігазоочисного обладнання. Значення ГДВ (г/с) відноситься до того ж часовогоусереднення (20 хвилин), що і максимально разові гранично допустиміконцентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для людей.
1.7 Для оцінкитемпів зниження викидів визначається масова величина викиду в тонах за рік(далі — т/рік) по кожному стаціонарному джерелу і кожній із забруднюючихречовин, а також в цілому по підприємству при повному навантаженні технологічногообладнання з урахуванням часової нерівномірності викидів, сировини іматеріалів, що використовуються, а також з врахуванням планового ремонтутехнологічного і газоочисного обладнання.
1.8 Для діючихпідприємств, якщо в повітрі міст або населених пунктів концентраціїзабруднюючих атмосферу речовин перевищують гранично допустимі концентраціїзабруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, а значення ГДВна даний час не можуть бути
досягнуті, то заузгодженням з органами Мінекобезпеки України та з органами Міністерства охорониздоров'я України передбачається поетапне, з вказівкою тривалості кожного етапу,зниження викидів забруднюючих речовин до значень ГДВ. На кожному етапі, дозабезпечення значень ГДВ, встановлюються тимчасово погоджені величини викидівзабруднюючих речовин в атмосферу (далі — ТПВ) і заходи по їх досягненню [4].
2.2 Порядок розробки нормативів ГДВ (ТПВ)
Організація робітв місті або населеному пункті по розробці нормативів ГДВ (ТПВ) підприємствами,установами, організаціями здійснюється органами Мінекобезпеки України. Дляорганізації і координації робіт по розробці нормативів ГДВ (ТПВ) напідприємствах галузі, міністерства і відомства призначають головну галузевуорганізацію на яку покладається вирішення питань з охорони атмосферногоповітря. Розробку проекту нормативів ГДВ по господарюючому суб'єкту проводятьінститути-генпроектувальники, НДІ й інші організації (екоцентри, маліпідприємства та ін), які стоять на обліку в Мінекобезпеки України та маютьдозвіл, виданий органами Мінекобезпеки України.
Порядок облікупідприємств та видачі дозволів на розробку нормативів гранично допустимихвикидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюється МінекобезпекиУкраїни.
Господарюючийсуб'єкт забезпечує організацію-розробника вихідною інформацією, яка потрібнадля розробки проекту нормативів ГДВ. Для цього він виконує санітарно — технічнеобстеження вентиляційних систем й інвентаризацію джерел викидів забруднюючихречовин на поточний стан, уточнює перспективу розвитку підприємства.
При розробціпроекту нормативів ГДВ повинні враховуватись вимоги по стабілізації і зниженнювикидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в терміни і в об'ємах, щопередбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України по виконаннюміжнародних угод в частині охорони атмосферного повітря. Нормативи ГДВрозробляються для речовин, які мають ГДК або ОБРВ забруднюючих речовин уатмосферному повітрі населених пунктів. Для речовин, які виявлені у викидахдіючих підприємств і не мають ГДК (ОБРВ), встановлюється тимчасово погодженийвикид (ТПВ) на строк не більше 2-х років з моменту затвердження проектунормативів ГДВ. В цьому випадку в складі поданого на розгляд і затвердженняпроекту нормативів ГДВ для підприємства, повинні бути офіційні документи, якіпідтверджують рішення про розробку ГДК (ОБРВ) цих речовин з зазначенням строківта реальних установ виконавців, які атестовані в Міністерстві охорони здоров'яУкраїни в установленому порядку.
Запропонованізначення нормативів ГДВ для підприємства, заходи по їх досягненню і матеріали,які обгрунтовують прийняті рішення оформлюються відповідно до Інструкції щодооформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидівзабруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, затвердженоїнаказом Мінекобезпеки України N 76 від 18.07.96 р. за погодженням зМіністерством охорони здоров'я України, на основі програмних продуктів, якіпогоджені з Мінекобезпеки України.
Розрахунокконцентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, які містяться увикидах підприємств, на електронно-обчислювальній машині виконується згіднопрограмних продуктів, погоджених з Мінекобезпеки України.
Пропозиції понормативам ГДВ подаються до органів Мінекобезпеки України та органівМіністерства охорони здоров'я України у вигляді роздрукованого звіту, а такожна дискеті. Розроблений проект нормативів ГДВ підписується керівникоморганізації, що розробила цей проект, і направляється на затвердження в органиМінекобезпеки та Міністерства охорони здоров'я України. Зазначений проектнормативів ГДВ попередньо погоджується з місцевими органами державноївиконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому порядку.В населених пунктах, у зоні яких на атмосферне повітря впливає діяльність кількохпідприємств, установ і організацій, за рішенням місцевих органів державноївиконавчої влади, органів місцевого самоврядування розробляються зведеніпроекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин уатмосферне повітря по місту або населеному пункту (далі зведений проектнормативів ГДВ). Місцеві органи державної виконавчої влади та місцевогосамоврядування, відповідно до їх компетенції, визначають Головну міськуорганізацію (ГМО) по розробці зведеного проекту нормативів ГДВ по місту або населеномупункту за поданням місцевих органів Мінекобезпеки України та Міністерстваохорони здоров'я України. На Головну міську організацію по розробці зведеногопроекту нормативів ГДВ по місту або населеному пункту, органом, що її створив,покладається вирішення питань з охорони атмосферного повітря.
На основі поданихпідприємствами проектів нормативів ГДВ проводяться кінцеві розрахункизабруднення атмосфери від усіх діючих об'єктів, а також об'єктів, які будуютьсята реконструюються.
Систематизованіпропозиції по нормативах гранично допустимих викидів для підприємств, а такожзаходи по їх досягненню в складі зведеного проекту «Охорона атмосфери інормативи ГДВ по місту або населеному пункту» подаються на затвердження воргани Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України. Ціпропозиції попередньо погоджуються з місцевим органом державної виконавчоївлади та органом місцевого самоврядування в частині строків виконання заходівпо досягненню нормативів ГДВ [2].2.3 Контроль за додержаннямнормативів ГДВ (ТПВ)
Контроль у галузіохорони атмосферного повітря за досягненням і додержанням встановленихнормативів викидів забруднюючих речовин включає:
визначення масивикидів забруднюючих речовин за одиницю часу від даного джерела забруднення іпорівняння цих показників з встановленими нормативами ГДВ (ТПВ) в складідозволу на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря;
перевіркувиконання плану заходів по досягненню нормативів ГДВ (ТПВ). Контроль задодержанням нормативів ГДВ (ТПВ), а також заходів по їх досягненню проводитьсяпідприємством (виробничий контроль), та вибірковий, що здійснюється органамиМінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України, відповідно доположення про ці органи. Виробничий контроль за додержанням нормативів ГДВ(ТПВ) здійснюється відповідними підрозділами підприємств (відділи охорониприроди, санітарно-промислові лабораторії і ін), спеціалізованимиорганізаціями, які мають відповідний дозвіл на проведення зазначеного контролю,виданий органами Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'яУкраїни.
Виробничийконтроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ) здійнюється відповідно доплана-графіка, затвердженого в складі проекту нормативів ГДВ і передбаченого вдозволі на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря.
Ця Інструкціярозроблена на основі законів України «Про охорону навколишнього природногосередовища», «Про підприємництво», «Про місцевесамоврядування», «Про систему оподаткування», «Про державнуподаткову службу в Україні», «Про відходи», на виконанняПостанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303 «Прозатвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишньогоприродного середовища і стягнення цього збору».
Інструкція визначаєєдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забрудненнянавколишнього природного середовища (далі — збір), а такожвідповідальністьплатників за достовірність даних про обсяги викидів ватмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовинбезпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення,повноту і своєчасність сплати збору.
Сплата збору незвільняє його платників від сплати інших обов'язкових платежів, якщо інше невстановлено законодавчими актами України та міжнародними угодами. За цієюІнструкцією обчислюються суми збору, який справляється за: викиди в атмосфернеповітря забруднюючих речовин (далі — викиди) стаціонарними і пересувнимиджерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти(далі — скиди); розміщення відходів.
Платниками збору єсуб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їхоб'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не маютьстатусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади;бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійніпредставництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, якіздійснюють на території України і в межах її континентального шельфу тавиключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин унавколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Якщо платникперестає функціонувати як самостійна юридична особа, то платником збору стаєйого правонаступник. Органи Мінекобезпеки разом з органами місцевогосамоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелікплатників збору за формою, наведеною в додатку 1 до Інструкції, та подають йогодо органів державної податкової служби до 1 грудня року, що передує звітному, атакож вносять до переліку необхідні зміни до 1 числа місяця, що передує кожномукварталу. Об'єктами обчислення збору є: для стаціонарних джерел забруднення — обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря абоскидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються успеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; для пересувних джерелзабруднення — обсяги фактично використаних видів пального, в результатіспалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Нормативи збору зазабруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксованісуми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходіві наведені в таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 до Постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 1 березня 1999 року №303 «Про затвердження Порядкувстановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природногосередовища і стягнення цього збору» (далі — додаток 1 до постанови).
Ураховуючи місцевіумови, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська таСевастопольська міські ради за поданням органів Мінекобезпеки можутьзбільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір завикиди і скиди. За викиди забруднюючих речовин, які не ввійшли до таблиці 1.1додатка 1 до постанови, слід застосовувати нормативи збору залежно відустановленого класу небезпечності певної забруднюючої речовини, згідно зтаблицею 1.2 додатка 1 до постанови; за викиди, на які не встановлено класівнебезпечності (таблиця 1.2 додатка 1 до постанови), слід застосовуватинормативи збору залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу,згідно з таблицею 1.3 додатка 1 до постанови; за викиди, на які не встановленокласів небезпечності (таблиця 1.2 додатка 1 до постанови) та орієнтовнобезпечних рівнів впливу (таблиця додатка 1 до постанови), слід застосовуватинормативи збору як за викид забруднюючої речовини I класу небезпечності згідноз таблицею 1.2 додатка 1 до постанови.
У разі скиданнязабруднюючих речовин в озера, ставки та інші непроточні водні об'єкти нормативзбору, який справляється за скид забруднюючих речовин у ці водні об'єкти,збільшується у 1,5 разу.
У разі захороненнязабруднюючих рідинних речовин, відході виробництва та стічних вод у глибокіпідземні водоносні горизонти, що не містять прісних вод, слід застосовуватинорматив збору як за скид забруднюючих речовин з коефіцієнтом 10.
За розміщеннявідходів, на які не встановлено класів небезпечності, застосовується нормативзбору як за розміщення відходів першого класу небезпечності в розмірі 55гривень за тонну.
Нормативи збору,який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюютьсязалежно від виду пального та транспорту (автомобільного, залізничного, морськогота річкового) Ліміти викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщеннявідходів.
Ліміти викидівстаціонарними джерелами забруднення визначаються для платників збору напідставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів.
Органи Мінекобезпекивстановлюють терміном на п'ять років щорічні ліміти викидів стаціонарнимиджерелами забруднення за затвердженою Мінекобезпеки формою і доводять їхплатникам збору до 1 червня попереднього року.
Для пересувнихджерел забруднення ліміти викидів забруднюючих речовин не встановлюються.
Щорічні лімітискидів у водні об'єкти загальнодержавного значення для первиннихводокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, яківидають органи Мінекобезпеки. Щорічні ліміти скидів забруднюючих речовин уводні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються удозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державнимиадміністраціями, а в містах обласного значення — виконавчими органами рад запогодженням з органами Мінекобезпеки. Обсяги скидів, пов'язаних з проведеннямпланового ремонту каналізаційних мереж і споруд, включаються до загальноголіміту скидів. Обсяги та умови проведення таких скидів погоджуються з органамиМінекобезпеки. Збір, який справляється за ці скиди, нараховується як за скиди,що проводяться в межах установлених лімітів. У разі перевищення погодженогообсягу скидів та порушення умов їх проведення, пов'язаних з
плановим ремонтомканалізаційних мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, азбитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються вустановленому законодавством порядку. Установлення та стягнення плати, якасправляється за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації,регулюється нормативно-правовими актами Державного комітету будівництва,архітектури та житлової політики [5].
Ліміти нарозміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердженнямісцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першогожовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходіврозробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1218. Запонадлімітні обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин та розміщення відходівзбір обчислюється і сплачується в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності вплатника затверджених у встановленому порядку лімітів викидів від стаціонарнихджерел забруднення, скидів і розміщення відходів збір обчислюється ісплачується в п'ятикратному розмірі [6].
Суми збору, якийсправляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюютьсяплатниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року напідставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативівзбору та коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 доПостанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р.
№303 «Прозатвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишньогоприродного середовища і стягнення цього збору» (далі — додаток 2 допостанови). Суми збору, який справляється за викиди пересувними джереламизабруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючимпідсумком з початку року виходячи з кількості фактично використаного пальногота його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і коригувальнихкоефіцієнтів. Суми збору, який справляється за скиди (Пс), обчислюютьсяплатниками самостійно що кварталу наростаючим підсумком з початку року напідставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативівзбору та коригувального коефіцієнта.
Суми збору, якийсправляється за розміщення відходів (Прв), обчислюються платниками самостійнощо кварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затвердженихлімітів виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору такоригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 допостанови, і визначаються за формулою Щорічні розрахунки збору на наступний рік(прогнозні) подаються платниками до органів державної податкової служби замісцем реєстрації платника за попереднім погодженням з органами Мінекобезпекидо 1 липня поточного року (додаток 2 до Інструкції). Платники щокварталускладають розрахунки збору за встановленою цією Інструкцією формою та подаютьдо органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника до 15числа місяця, наступного за звітним кварталом (додаток 3 до Інструкції). Зачетвертий квартал звітного року розрахунок збору (остаточний розрахунок зборуза звітний рік) подається платниками, з обов'язковим попереднім погодженням зорганами Мінекобезпеки, до органів державної податкової служби за місцемреєстрації платника в 10-денний строк після подання платниками річноїстатистичної звітності про кількість викидів, скидів, розміщених відходів тавикористаного пального не пізніше 20 січня року, наступного за звітним (додаток3 до Інструкції). Платники, що не складають статистичну звітність, подаютьрічний розрахунок збору та довідку про фактичні обсяги викидів, скидів,розміщення відходів, використаного пального (додаток 4 до Інструкції) напогодження до органів Мінекобезпеки.
Погодженийрозрахунок збору подається до органів державної податкової служби до 15 січняроку, наступного за звітним. Приклади розрахунку сум збору, який справляєтьсяза викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди тарозміщення відходів, наведені в додатку 5 до Інструкції. Збір сплачуєтьсяплатниками щокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.Платники перераховують збір за забруднення навколишнього природного середовищадвома платіжними дорученнями: 30% до Державного бюджету і 70% до місцевихбюджетів. Збір розподіляється між фондами охорони навколишнього природногосередовища в складі відповідних бюджетів у розмірах, установленихзаконодавством:
20 відсотків — домісцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються ускладі сільських, селищних, міських бюджетів, на рахунки, що відкриваються наім'я відповідних фінансових органів за відповідним кодом бюджетноїкласифікації;
50 відсотків — домісцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються ускладі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремірахунки, що відкриваються на ім'я Міністерства фінансів Автономної РеспублікиКрим, обласних фінансових управлінь за відповідним кодом бюджетноїкласифікації;
30 відсотків — доДержавного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється ускладі Державного бюджету України, на окремі рахунки, що відкриваються на ім'ятериторіальних органів Державного казначейства за відповідним кодом бюджетноїкласифікації.
Між Київським таСевастопольським міськими та Державним фондами збори за забрудненнянавколишнього природного середовища розподіляють у таких розмірах:
70 відсотків — доКиївського та Севастопольського міських фондів охорони навколишнього природногосередовища на окремі рахунки, що відкриваються на ім'я міських фінансовихуправлінь за відповідним кодом бюджетної класифікації;
30 відсотків — доДержавного фонду охорони навколишнього природного середовища на окремі рахунки,що відкриваються на ім'я територіальних органів Державного казначейства завідповідним кодом бюджетної класифікації.
Збір, якийсправляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщенівідходи в межах лімітів, зараховується на валові витрати виробництва та обігу,а за перевищення цих лімітів — справляється за рахунок прибутку, що залишаєтьсяу розпорядженні платників.
Платники — фізичніособи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, сплачують цей збір зарахунок свого доходу. Збір, який справляється за викиди пересувними джерелами,зараховується на валові витрати виробництва та обігу. Для платників — бюджетнихорганізацій збір зараховується на видатки і передбачається в кошторисі доходіві видатків. Контроль за правильністю обчислення збору, дотриманням лімітіввикидів, скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінекобезпеки.Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органамидержавної податкової служби на підставі документальних перевірок. Документальніперевірки здійснюються органами державної податкової служби разом з перевірками,які здійснюють органи Мінекобезпеки, за місцем перебування платника збору.Повернення та зарахування неправильно сплачених сум збору проводиться ізвідповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно ззаконодавством України. Видача та анулювання дозволів на викиди.
Установа державноїсанітарно-епідеміологічної служби розглядає заяву та документи на отриманнядозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження документів та у разівідсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу який надаєтьсясуб’єкту господарювання.
У разі наявностізауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змістута зазначенням терміну повторного подання. Місцеві держадміністраціїрозглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовуютьпроведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з датиопублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляютьпро це територіальний орган Мінприроди. Територіальний орган Мін природианалізує зауваження та у разі необхідності пропонує суб’єкту господарюваннянарахувати їх під час підготовки дозволу до видачі. У разі наявності зауваженьдокументи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змісту тазазначенням терміну повторного надання.
Рішення про видачудозволу надається територіальним органом Мін природи суб’єкту господарювання таустанові державної санітарно-епідемічної служби. Термін дії дозволупереглядається територіальним Мінприроди, який його видав, у разі якщо:
Ступіньзабруднення атмосферного повітря зумовлює необхідність перегляду граничнихзначень викидів; Проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидівзабруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидівзабруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пило газоочисногообладнання; Проводить цинку впливу викидів забруднюючих речовин на станатмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;
Розробляє планизаходів щодо досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів длянайбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин охорони атмосферногоповітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Обґрунтовує розміри нормативнихсанітарно-захисних зон проводить оцінку витрат пов’язаних з реалізацією заходівщодо їх створення.
Проводить оцінкута аналіз витрат пов’язаних з реалізацією заходів щодо запобігання забрудненнюатмосферного повітря [5].2.4 Розрахунок ГДВ для гарячих,холодних викидів
Значення Т (С)слід визначати приймаючи температуру повітря Т рівною його середній температуріо 13 годині найбільш спекотного місяця.
При визначеннізначення Т повинні враховуватися підсмоктування повітря та охолодження викидіву випадку застосування мокрого пилота газочищення.
Для котелень, що працюютьза опалювальним графіком, допускається />при розрахунках приймати значенняТн рівними середній температурі повітря за самий холодний період.
Значеннябезрозмірного коефіцієнта набувають наступних значень для газоподібнихшкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів.
Швидкістьвпорядкованого осідання найбільш крупних фракцій котрих не перевищує 3-5см/ч-1,0.
Незалежно відефективності пиловловлюваних пилу та золи при середньому експлуатаційномукоефіцієнті очищення не менше 90% — 2,0, 75% -2,5, не менше 75% або завідсутності очищення — 3,0.
Незалежно відефективності пиловловлювальних пристроїв значення коефіцієнта приймаєтьсярівним 3.0 також при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв укотрих викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості,достатній для інтенсивної її конденсації протягом всього року зразу ж післявиходу в атмосферу, а також коагуляції вологих пилових частинок.
Значеннябезрозмірного коефіцієнта m визначається в залежності від параметра f м с С заформулою:
M= />//>, де f розраховується зазалежністю:
F=10 w/>
Значеннябезрозмірного коефіцієнта n визначається за наступними рівняннями в залежностівід параметра
V/>n=3;
0,3/>
n=3-/>V>2, n=1/>
При цьому Vвизначається з виразу:
V=0.65*/>/>
Безрозмірнийкоефіцієнт /> приймаєтьсярівним одиниці, якщо в радіусі 50 висот труб H від джерела перепад відмітокмісцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєфвстановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєфмісцевості в радіусі 50 висот труб від джерела, але не менше 2 км.
Якщо в районірозташування джерела викидів можна виявити окремі ізольовані перепони,витягнені в одному напрямку (балки виступи греблі), то коефіцієнт /> розраховуєтьсянаступним чином: />/>де />визначається за таблицею взалежності від форм рельєфу, поперечні пертини котрих та безрозмірних величинn=H/h і n2=a/h. Де n визначається визначається точністю до десятих, а n2 зточністю до цілих [7].
Таблиця 2.1 — Значення />взалежності від n1 і n2.
Балка виступгребінь N2 N2 N1 6-9 10-15, 16-20,6-9,10-15,16-20 6-9,10-15,16-20. 0.5 2.0 1.6 1.3 1.8 1.5 1.2 1.5 1.4 1.2 0.6-1.0 1.6 1.5 1.2 1.5 1.3 1.2 1.4 1.3 1.2 1.0 1.5 1.4 1.1 1.4 1.2 1.1 1.2 1.2 1.0 /> /> /> />
Прийнятіпозначення: H — висота джерела, h — висота (глибина) перепони, a — напівшинапасма, гребеня, балки, або протяжність бічного схилу виступу; а — відстаньвідстань від середини перепони (для пасма або балки), та від верхньої кромкисхилу (для виступу) до джерела. Значення функції /> визначається за відповіднимграфіком, розташуванням над поперечними перетинами вказаної форми рельєфу. Якщоджерело розташоване на верхньому плато виступу, то в якості аргумента функції /> замість |x|/а,як показано на малюнку.
Внапрямку вітру і постійна на території визначається за формулою:
ГДВ=(ГДВ-Сф) H/>
Де:А-коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначаєумови горизонтального розсіювання атмосферних домішок с мг град /г;
F- безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин ватмосферу;
M,n- безрозмірні коефіцієнти що враховують умови виходу газоподібної суміші зотвору джерела викиду;
H- висота джерела викиду над рівнем землі, м;
T- різниця між температурами газоподібної суміші Т2, що викидається татемпературою навколишнього середовища Тн С;
V1- об’єм газоподібної суміші м3/с;
/>;
де,D-діаметр отвору джерела викиду, м;
w- середня швидкість виходу газоподібної суміші з отвору джерела викиду, м. с,
/> -безрозмірний коефіцієнт що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіюваннядомішок;
РозрахунокГДВ проводиться наступним чином:
КоефіцієнтА вибирається для несприятливих мете реологічних умов при котрих концентраціїшкідливих речовин а атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень.
Значенняv та т визначаються шляхом технологічних розрахунків або приймаються згідно здіючими для даного виробництва нормативами.
Пилоочищенівикидів від шкідливої речовини, що розглядається ГДВ повинні прийматися завмістом цієї речовини в газоподібній суміші після проходження очиснихпристроїв.
Прирозрахунку ГДВ повинні прийматися менші значення V1 та що реально сумісноспостерігається протягом року при звичайних умовах функціонування підприємства.
Н=0.5*/>In+In2+In3+….In).
Тут/> -коефіцієнт що враховує величину зарядного струму приймається рівним 0.85 при заряджанніакумулятора постійним струмом 0.25 — при заряджанні струмом, що спадає завеличиною.
Кількістьлугу, що виділяться, визначається за залежністю: Х=0.14V; Х=1.5Vh2; Де Vr, Vh2- кількість газів та водню що виділяється з акумулятора л/год.
Особливістюлужних акумуляторів є активна взаємодія водного розчину з вуглекислим газомповітря з утворенням карбонатів. Наявність їх викликає підвищення внутрішньогоопору акумуляторів. Зростання карбонатів а 2,5-3 рази порівняно з нормою знижуєємність акумуляторів на 35-40%. Нагріті газоподібні суміші. Значення граничнодопустимих викидів (ГДВ), г/с для нагрітої суміші з одиночного джерела зкруглим отвором або групи таких близько розташованих одиночних джерел у випадках,коли фонова концентрація суміші, що розглядається. Встановлена як незалежна відшвидкості. Ефективний об’єм газоповітряної суміші V1 що викидається в атмосферув цьому випадку визначається за формулою
V=DLDW\(L+D);
Дляджерела квадратним устям ефективний діаметр, дорівнює довжини квадрата.Значення ГДВ для випадку викидів з одиночного аераційного ліхтаря визначаєтьсяза формулою:
ГДВ=ГДВ\s;
ДеГДВ — значення ГДВ розраховане за рівнянням (4.36); або (4.45); при D=Dе, таV1=v1е,
ЗначенняDе для випадку аераційного ліхтаря знаходиться за залежністю:
De=2L*v1/Lw+v1
ЗначенняV визначається за формулою:
V=П*De/4*w;
Безрозмірнийкоефіцієнт s визначається за рівнянням:
S=1+0.45L/x/ 1=0.45L/x+0.1 (L/x);
Холоднагазоподібна суміш. Величина ГДВ для випадку холодної суміші за всіх інших умов,однакових з розглянутими вище визначається за формулою:
ГДВ=(ГДВ-С) *Н*8V/A*FA*m*n*/>;
Залежністьзначень коефіцієнта А від розташування джерела така ж, які у випадку нагрітихвикидів. Безрозмірний коефіцієнт n визначається за виразами (4.40-4.42) взалежності від значення параметра V, що розраховується за формулою:
V=1.3 w*d/H
Якщорізниця температур Т (С) близька до нуля або при розрахунках за виразомпараметр f перевищує 100 м с С, то для таких викидів ГДВ розраховується таксамо, як і для холодних викидів оскільки початкове перегрівання Т не справляєсуттєвого впливу на початкове піднімання факела та розсіювання викидів ватмосферу.
Джерелаз прямокутним устям. Величина ГДВ для випадку викидів з джерела з прямокутнимустям визначається залежностями, але при D=De, V1=V1e. При цьому ефективнийдіаметр устя джерела De визначається за формулою:
De=2L*b/L+b
Одиночнеджерело котрого викидається суміш шкідливих речовин постійного складу зсумарною шкідливою дією. Для одиночного джерела з котрого викидається сумішпостійного складу шкідливих речовин з сумарною шкідливою дією, спочаткувизначається допоміжна речовина — сумарний ГДВ= ГДВс, приведений до викидуоднієї з речовин.
Дляцього у вказаних виразах потрібно використати ГДК цієї шкідливої речовини.Після цього з врахуванням складу викиду викидів визначається ГДВ окремихречовин.
ГрупаN одиночних джерел різної висоти, розташованих поряд. Визначення сумарного ГДВдля груп N одинарних джерел різної висоти розташованих поряд, такожвизначається за рівняннями, або викидається з усіх джерел, м/с). Загаломрозрахунок ГДВ для близько розташованих один від одного джерел (однаковихточкових), не відрізняється від розрахунку ГДВ для одинарних джерел.
Багатоствольна труба. У випадку багато ствольної труби величина в зі всіх стволіврозраховується наступним чином:
ГДВ=ГДК-Сф/q+d(qm-qm)
Привикиді шкідливих речовин М=1 та діаметрі устя джерела D, що відповідає йогоефективному діаметрі De, котрий визначається за виразом:
De=(2+N) /3*D,
Об’ємгазоповітряної суміші V, м/с, при цьому відповідає її ефективному об’єму, щорозраховується за залежністю.
Безрозмірнийкоефіцієнт d1 визначається залежністю:
D1=L-D/d2H-D,
ДеL — середня відстань між центрами устів стволів, м,
D- діаметр устя окремого ствола м
D2- безрозмірний коефіцієнт, що визначається за рівнянням
D2=0.2* [0/3* (V/u) */>+0.17* (V/u) 3],
Взалежності від значень f, V, u, котрі визначаються з виразів (4.39), (4.43),(4.46), (4.62-4.64), (4.79), за параметрами викидного ствола.
Визначеннятимчасово погодженого викидів та розрахунок поля концентрації для випадкуодиночного джерела.
Значеннятимчасово погоджених викидів (ТПВ) вибирається таким чином, щоб максимумприземної концентрації См був мінімальним врахуванням конкретного викиду танесприятливих погодних умов.
Величинамаксимальної приземної концентрації шкідливих речовин від одиночного(точкового) джерела з круглим устям для викидання нагрітої газоподібної сумішіза несприятливих метеорологічних умов визначається наступним чином:
См=А*F*m*n*/H2/>
ДеМ — кількість шкідливої речовини, що викидається в атмосферу за одиницю часуг/с;
Всіінші позначення — ті ж, що і в попередньому розділі при встановлені тимчасовопогоджених викидів.
Длявизначення величини См необхідно розрахувати наступні параметри:
Відстань,на котрій досягається максимальна концентрація См, шо позначається як:
Хм=d*H;
F>2:
X=5-F/4*d*H;
Привикидані нагрітої газоповітряної суміші безрозмірний коефіцієнт визначається занаступними виразами:
ПриVm/>d=4.95*Vm (1+0.28*/>
ПриVm>2 d=7*/>
Значеннянебезпечної швидкості вітру um на рівні флюгера (приблизно 10м від землі), прикотрій має місце найбільше значення приземної концентрації шкідливих речовин ватмосферному повітрі См визначається за співвідношенням:
ПриVm
При0.5
ПриVm>2 U=Vm (1+0.12/>
Розподілнайбільших значень приземної концентрації С від точкового джерела в залежностівід хта у при несприятливих умовах стратифікації (для хне=хм, уне=um)визначається за виразом:
С=СмнS1(x/xmd) *S2 (y/x);
ДеСмн — максимальна концентрація при несприятливих умовах стратифікації ташвидкості вітру u;
Xmd- відстань від джерела, на котрій досягається ця концентрація.
ЗначенняСмн та хмд визначаються через См та хм зі співвідношень:
Cmd=rCm;
Xmd=xm;
Прицьому вважаємо, що початок системи координат знаходиться в площині (х, у), вгоризонтальній підстилковій поверхні та співпадає з проекцією джерела на цюплощіную Вісь х орінтована за напрямком вітру, а вісь у скерована перпендикулярнодо осі х.
Безрозмірнавеличина г визначається в залежності від відношення u/um за наступними рівняннями:
Максимальнаконцентрація См для аераційного ліхтаря, що досягається при вітрі вздовж осіфакела, визначається за виразом:
См=См*S;
ДеСм — максимальна приземна концентрація суміші від точкового джерела.
Розрахованаза рівняннями при D=De, що визначається за відношенням та V1 за S3 — знаходиться за залежністю.
Максимальнаконцентрація См для араційного ліхтаря, що досягається при вітрі вздовж осіфакела, визначається виразом:
См=СмоS3;
ДеСмо — максимальна приземна концентрація суміші від точкового джерела,розрахована за рівняннями при D=De, що визначається за відношенням. У випадкудовільного напрямку вітру при розрахунку концентрації речовини, що викидаєтьсяз аераційного ліхтаря довжиною L в точці, розташованій на віддалі х від йогоцентру, ліхтар розбивається на N однакових ділянок кожна з котрих замінюєтьсяодинарним джерелом, що знаходиться в центрі ділянки. Значення N знаходиться звиразу і округляється до найближчого більшого цілого числа:
N1=5*L/>
Длякожного з одинарних джерел значення приземної максимальної концентраціїшкідливих речовин См визначається за рівнянням:
См=См/N;
Відстаньхм на котрій досягається максимальна концентрація шкідливих речовин См визначаєтьсяза співвідношенням:
Хм=хм;
Небезпечнашвидкість вітру um визначається з рівності:
Um=um;
ЗначенняСм мг/м3 хм м та uм м/с приймаються рівними відповідно максимальній швидкостівітру um для одиночного точкового джерела з круглим устям діаметром Д таоб’ємом газоповітряної суміші Ve що викидається. Визначення ГДВ та ТПВ дляокремого джерела. При визначенні ГДВ та ТПВ для окремого джерела слід встановитийого зону впливу.
Радіусцієї зони приблизно оцінюється найбільше з двох значень х та при цьому хвідповідає віддалі на котрій С складає приблизно 5% від См. Величина х2визначається як віддаль починаючи з котрої С
S(x2/xm) =0.05ULR/См
Визначеннямаксимальної концентрації суміші при викиді через багато ствольну трубу.Значення максимальної концентрації суміші См при викиді через багато сторонутрубу.
См=См+D(См-См)
Відповіднізначення віддалі хм та небезпечна швидкість вітру um при котрих досягаєтьсямаксимальна концентрація визначається за залежностями.
Привикидані нагрітої газоподібної суміші безрозмірний коефіцієнт визначається занаступним виразами:
Привикиданні нагрітої газоповітряної суміші безрозмірний коефіцієнт визначаєтьсяза наступними виразами:
ПриVm)
ПриVm>d=7/>
Значеннянебезпечної швидкості вітру u нарівні флюгера приблизно 10 м від землі), прикотрій має місце найбільше значення приземної концентрації шкідливих речовин ватмосферному повітрі См визначається за співвідношенням:
ПриVm
ПриVm>2 u=V (1+0.12/>)
Розподілнайбільших значень приземної концентрації С від точкового джерела в залежностівід х та у при несприятливих умовах стратифікація (для х=хм, у=um) визначаєтьсяза виразом:
С=Смн*S(x/Xmd) *S (Y/X),
Де,Смн — максимальна концентрація при несприятливих умовах стратифікації ташвидкості вітру u; Хмд-відстань від джерела на котрій досягається цяконцентрація. Значення Смн та хмд визначаються через См та хм зі співвідношень:
C=rCm, Хмд = хм.
Прицьому вважаємо що початок системи координат знаходиться в площині (х, у) вгоризонтальній поверхні та співпадає проєкцією джерела на цю площину. Вісь хорієнтована за напрямком вітру, а вісь н скерована перпендикулярно до осі х.Безрозмірна величина r визначається взалежності від відношення um за наступнимирівняннями:
Хм=хм+d(хм-хм);
Uм=um+d1(um-um);
ДеСм — максимальна концентрація шкідливої речовини, що визначається при значенняхпараметрів викиду для одного ствола та викиді М, що є рівним сумарному викидузі всіх стволів;
Хмта um відповідно віддаль на котрій спостерігається максимальна концентраціяшкідливих речовин См та небезпечна швидкість вітру ум при параметрах викидів дляодного ствола.
См-максимальнаконцентрація суміші, мг/м3, шо визначається при викиді М, що є рівним сумарномувикиду з усіх стволів, і значення D, що розраховується виразом. Об’ємгазоподібної суміші V, що викидається за залежністю х та uм — відповідно віддальна котрій спостерігається максимальна концентрація См та небезпечна швидкістьвітру, що визначається за залежностями при D=D V1=V, безрозмірні коефіцієнти d1та d2 визначаються виразами.
Увипадку коли См+Сф (де Сф — фонова концентрація) значно перевищує ГДК інеобхідно знизити значення См до деякого значення См при знайденому ТПВнеобхідно проаналізувати з рахунок яких параметрів викиду, в тому числі івисоти труби, можна досягти зниження концентрації викидів. За несприятливихметеорологічних умов коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими дляздоров'я населення підприємства повинні знизити викиди шкідливихречовин. Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидів досить високі.Способи очищення викидів в атмосферу віл шкідливих речовин можна об’єднатинаступні групи:
очищеннявикидів від пилу та аерозолів шкідливих речовин.
Очищеннявикидів від газоподібних шкідливих речовин. Зниження викидів атмосферивихлопними газами від двигунів внутрішнього згорання.
Зниженнязабруднення атмосфери при транспортуванні навантажені і вивантажені сипкихвантажів.
Дляочищення викидів від шкідливих речовин використовуються механічні, фізичні,хімічні комбіновані методи.
Фізичніметоди базуються на використані електричних та електростатичних полів охолодженняконденсації кристалізації, поглинання.
Фізико-хімічнібазуються на принципах сорбції, абсорбції, адсорбції, хемосорбції), коагуляції,та флотації.
Гравітаційніпилоочисні камери працюють за принципом зниження швидкості і руху газів дорівня, коли пил та частки рідини осідають під впливом сил ваги. Гравітаційніпилоосаджувальні камери — це порожнинна або з полицями коробка з бункером длязбирання пилу.
Інерційнісепаратори працюють на принципі різкої зміни напрямку потоку газів.
Циклоннісепаратори працюють на принципі використання відцентрового ефекту.Відокремлення твердих частинок в них відбувається під дією відцентрованої сили.Практично використовуються наступні типи циклонних сепараторів:
Горизонтальніпиловловлювачі, котрі працюють за принципом надання газам вихороподібногокругового руху за допомогою вертушки. Ступінь очищення повинен визначатися закожною забруднюючою речовиною. Ступінь очищення поділяється на проектний тафактичний, а за рівне на максимальний та експлуатаційний.
Дляоцінки забезпеченості підприємств очищеним в часі використовується коефіцієнтзабезпеченості технологічних процесів газоочищенням:
Км=Тг/Тмо;
ДеТмо-час роботи технологічного обладнання;
Тг-часроботи газоочисних установок [8].
Висновки
Атмосфера — цегазова оболонка, що оточує. Землю. Наявність атмосфери — одна з найголовнішихумов життя на планеті. Без їжі людина може обходитися місяць, без води — тиждень, а без повітря не проживе й кількох хвилин.
Атмосфера, якелемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:
захищає живіорганізми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів;
регулює сезонні йдобові коливання температури (якби на Землі не існувало атмосфери, то добовіколивання температури досягали б ± 200 °С);
є носієм тепла йвологи;
є депо газів, якіберуть участь у фотосинтезі й забезпечують дихання;
зумовлює низкускладних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природнихвод, мерзлоти, льодовиків тощо).
Ту частинуповітря, яка приблизно однакова в усіх куточках Землі й мало змінюється задень, тиждень чи навіть рік, назвали «постійною складовою атмосфери».
До неї входятьдесять газів. Домінують два з них: азот N2 — 78, 084% і кисень О2 — 2,946%.Частка всіх інших узятих разом не сягає й одного процента у сухому повітрі, 8газів постійної складової атмосфери за концентрацією розташовуються у такомупорядку:
2. Аргон (Ar) — 0,934%
3. Вуглекислий газ(CO2) — 0,036%
4. Неон (Ne) — 0,0018%
5. Гелій (He) — 0,0000524%
6. Метан (CH4) — 0,0002%
7. Криптон (Kr) — 0,00014%
8. Водень (H) — 0,00005%
9. Ксенон (Xe) — 0,000009%
В атмосферувикидається такі шкідливі речовини як сажа, оксид вуглецю, оксид азоту, золу,оксид сірки. Для запобігання короткотривалого збільшення концентрації шкідливихречовин у приземному шарі повітря при аномальних несприятливих метеорологічнихумов по вимозі органів охорони природи і місцевих санітарних служб повинна бутизнижена інтенсивність викидів шкідливих речовин в атмосферу.
Проведенняпозачергового контролю автотранспорту на вміст забруднюючих речовин в вихлопнихгазах. Скорочення роботи двигунів на холостому ходу на території підприємства.Для захисту населення від негативного впливу забруднюючих речовин, щовикидаються в атмосферу передбачено створення СЗЗ навколо підприємства.
Необхіднозапланувати затвердження лімітів на розміщення відходів та відповідність їхфактичному обсягу відповідність класу небезпеки наявних відходів;Інвентаризації викидів забруднюючих речовин проводиться для подальшої розробкипроекту ГДВ. Проводити розрахунок гранично — допустимого викиду для гарячих іхолодних викидів. Боротьба із забрудненнями від транспорту [1].
Перелік посилань
1. zacon. rada.gov.ua документ, редакцiя вiд 06.06.2002
2. Ukrlegal.com
3. www.yur-info.org.ua
4. Постанова кабінету міністрів “ Порядок встановлення нормативів збору зазабруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору"від 1березня 1999 року №-303
5. Постанова кабінету міністрів “ За понадмірні обсяги викидів збіробчислення і сплачування в 5 розмірі" від 3 серпня 1998 року №-1218
6. Апостолюк С.О. Джигерей В.С. // Промислова екологія -
7. Київ “Знання” — 2005
8. Некос // Нормування антропогенного навантаження – Київ ”Знання” — 2005
Додаток
/>