Вступ
Нашаепоха увійде в історію цивілізації не лише як ера великих досягнень людства,бурхливого розвитку науки, техніки й технологій, освоєння Космосу, а й, нажаль, як доба глобальної екологічної кризи, її спричинили: демографічний вибух,прогресуюче забруднення атмосфери, гідросфери й верхнього шару літосфери,величезні нагромадження відходів людської діяльності за одночасного виснаженняпрактично всіх видів природних ресурсів. Деградація природних системжиттєзабезпечення стає дедалі ймовірнішою, а наростання руйнівних процесів упершооснові існування – біосфері – очевидним.
Людствузагрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не переглянесвого ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності й не переоцінитьжиттєвих цінностей. Людям необхідні нова філософія життя, високі екологічнакультура й свідомість. [1]
Досілюдина в своїх діях керувалась ідеєю антропоцентричного гуманізму, тобтопідкорення їй усього, що є в природі, панування над природою. Життя показалохибність цієї ідеї. Загальнолюдський інтелект разом із найсучаснішою технікою,попри всю їхню могутність, сьогодні не в змозі штучно підтримувати нормальнефункціонування тисяч екосистем біосфери, в якій мільйони видів живих істотпротягом сотень тисячоліть еволюційно формували свої численні зв'язки (черезобмін речовин, енергії та інформації) для гармонійного співіснування, а тимпаче не можуть управляти ними. Вже доведено, що людина не здатна створитиідеальної глобальної соціосистеми з регульованою народжуваністю, керованимспоживанням, із соціальною та економічною стабільністю. Сучасні технології – цепоки що потужний інструмент, за допомогою якого людство споживає набагатобільше, ніж природа може продукувати, й водночас викидає в довкілля стількивідходів, скільки природа нейтралізувати неспроможна.
Миживемо на дні великого повітряного океану – атмосфери. Повітряне середовище – одназ найважливіших складових частин біосфери – земної оболонки, яка наповненаживими організмами, що населяють Землю. Існування флори та фауни, а такожвсього живого на Землі (у тому числі і людини) неможливо без повітряногосередовища. Хоча загальна потужність повітряної оболонки досягає лише половинирадіусу Землі, за космічними масштабами вона виглядає тонкою плівкою. Загальнавага атмосфери надзвичайно мала (5,15х1015т) – всього 1/1000000 вагиЗемлі, але захисні функції атмосфери переоцінити важко. Земне життя вразливе докосмічних променів та потребує постійного і надійного захисту.
Повітрянаоболонка Землі, як і будь-який зовнішній шар, здійснює і захисні функції. Хочаза нашими міркуваннями атмосфера ніяк не вкладається в поняття засобу захисту,саме атмосфера – безвідмовна перешкода для згубного впливу космосу. Атмосферанадійно захищає планету від космічного та ультрафіолетового випромінювання,визначає загальний тепловий режим поверхні Землі, впливає на кліматичні умови,а через них – на режими річок, грунтово-рослинний шар та процесирельєфоутворення. Пробити атмосферу можуть лише крупні метеорити з початковоювагою в десятки та сотні тонн – явище, як відомо, надзвичайне. Метеорити меншоїваги – явище не рідкісне, проте вони повністю згорають в атмосфері.
ВідСонця на Землю потрапляє енергія, а значить і сама можливість життя. Самеатмосфера «відміряє» життєву дозу сонячної енергії. Якщо б не було атмосфери,вдень Сонце розігрівало б земну поверхню до +100 °С, а вночі до -100 Сохолоджував би її космос. 200-градусний перепад добових температур набагатоперевищує можливості виживання більшості, якщо не всіх, форм земного життя.
Назовнішню поверхню атмосфери щосекунди потрапляє потужний потік сонячних таінших космічних випромінювань широкого діапазону хвиль та енергій: γ-випромінювання,жорсткі рентгенівські промені, ультрафіолетові промені, видиме світло,інфрачервоне випромінювання тощо. Якщо б всі вони досягли земної поверхні, томиттєво вбивча їх енергія все живе перетворила б на попіл. Цього не трапляєтьсяі на Землі існує життя завдяки атмосфері.
Длянормальної життєдіяльності людини та всього живого на Землі необхідно не тількиприсутність повітря, але і його певний склад. Від складу повітря залежить станорганізму людини, його здоров'я. Порушення нормального складу повітряногосередовища може завдавати негативного впливу не тільки на здоров'я людини, алеі на розвиток людського організму, і як наслідок, призвести до генетичних змінв ньому.
Повітрянесередовище – необхідна умова існування фауни та флори Землі – визначає процесигеологічного розвитку Землі, кругообіг речовин в природі. Без повітряногосередовище на сучасному етапі розвитку людства неможливо здійснення життєвоважливих технологічних процесів.
Атмосфера,газоподібна оболонка Землі, будучи складовою біосфери, являє собою рівноважнусистему, в якій безперервно проходять процеси обміну речовин, які проходять запевними законами. Характер цих процесів визначається багатьма факторами, і впершу чергу, складом самої атмосфери. Порушення цього складу, яке викликанедіяльністю людини, може призводити до зміни природних процесів в атмосфері.Завдяки компенсаційним можливостям атмосфери, ці зміни антропогенного впливу наатмосферу не будуть незворотними. Проте збільшенням масштабів такого впливу наатмосферу (як середовище в цілому) ці компенсаційні можливості можуть бутивичерпаними, що може мати катастрофічні наслідки не тільки для окремих районів Землі,але і глобальні.
Одниміз найважливіших показників стану атмосферу існування є хімічний склад їїприземного шару. При всі фізичних та хімічних процесів в атмосфері, хімічний складприземного її шару залишається практично постійним. Дослідження висоти 20 кмтенденцій до зміни складу атмосфери не спостерігається, що зумовлено, очевидно,інтенсивним її перемішуванням конвективних потоків.
Атмосфераприземного шару являє собою суміш постійних та змінних газів. В групу постійнихгазів входять азот, кисень, аргон та інші інертні гази, а змінних – діоксидикарбону, сульфуру та нітрогену, озон, водяна пара.
Атмосфера,завдяки сукупності різних факторів, постійно очищається від забруднюючих їїречовин. Тверді частинки осаджуються під дією гравітаційних сил, їх коагуляції,електричних розрядів Землі, в результаті вимивання із атмосфери опадами.Останнє стосується і газоподібних, і рідких забруднень. В результаті атмосфера,як і природа в цілому нейтралізує та відштовхує потрапляючи в неї шкідливідомішки. Цю здатність атмосфери довгий час людство використовувало «бездумно» іяк наслідок людство все частіше стикається з регіональними екологічними кризамиабо передкризовими ситуаціями.
Забрудненнядовкілля шкідливо впливає на всі сторони суспільного життя. Створюється загрозадля здоров'я і життя людей що може стати причиною підвищеної захворюваності,передчасного старіння, виникнення важких віддалених наслідків та можливихнезворотних змін у майбутніх поколінь. На жаль, на перший план завжди ставитьсяекономічна ефективність виробництва, а питання захисту довкілля виноситься надругий план. Можливості, які сучасний технічний прогрес охорони навколишньогосередовища, використовується в необмеженому об’ємі.
Вситуації, яка склалась на сьогодні, очевидним стає необхідність докорінноїзміни відношення людини до питань охорони довкілля в цілому повітряного басейнув тому числі, інакше людству неминуче загрожує загальна екологічна катастрофа.
Забрудненняатмосфери це потрапляння в неї речовин різного походження, які або на властивіприродному складу атмосфери або знаходяться в концентраціях які значновідрізняються від їх природного вмісту в атмосфері і шкідливо впливають на живіорганізми або пригнічують їх життєдіяльність. Це стосується насампередприземного шару атмосфери.
Всізабруднення атмосфери за джерелами їх походження поділяють на природні (земніта позаземні) та штучні (антропогенні). Основними забруднювачами атмосфериантропогенного походження є викиди промислових підприємств. Джерела забрудненняатмосфери викидами промислових підприємств – не утилізовані відходи різнихпідприємств, які утворюються в результаті обміну речовин та енергії промисловихпідприємств з навколишнім природним середовищем. Основними забрудненнямиатмосфери є оксид карбону СО, діоксид сульфуру SO2, оксидинітрогену NхОу, вуглеводні Сn Нm,пил, пари кислот, біологічні забруднення. Відповідно до ГОСТ 17.2.1.01–76 («Охоронаприроди. Атмосфера. Класифікація викидів за складом»), викиди в атмосферукласифікуються за агрегатним станом та кількістю викинутих в атмосферу речовин.
Заагрегатним станом викиди поділяються на газоподібні, пароподібні (париорганічних розчинників), рідкі та тверді. За кількістю викинутих в атмосферуречовин викиди (джерела) поділяють на 6 груп: до 0,01 т/добу; від 0,01 до 0,1т/добу; від 0,1 до 1,0 т/добу; від 1,0 до 10 т/добу; від 10 до 100 т/добу;понад 100 т/добу.
Залежновід розміру часток тверді та рідкі викиди поділяють на чотири групи: рідкі –супер тонкий туман (до 0,5 мкм), тонко дисперсний туман (в межах 0,5–3,0 мкм), грубодисперсний туман (в межах 3,0–10,0 мкм) та краплі (понад 10 мкм); тверді (дими)– до 1,0 мкм, від 1,0 до 10 мкм, від 10 до 50 мкм і понад 50 мкм.
Всізабруднення повітряного басейну можна об'єднати в дві основні групи:матеріальні та енергетичні. Матеріальні забруднення поділяють також на двіпідгрупи – хімічно інертні (нетоксичні) та хімічно активні (токсичні). В цігрупи входять газоподібні, рідкі, тверді та змішані забруднення.
Токсичними називаються такіінгредієнти, які при перевищенні певної граничнодопустимої концентрації (ГДК)спричиняють загибель живих істот або пригнічують їхню життєдіяльність.
Нетоксичними є інгредієнти,які необхідні для розвитку живих організмів або не здійснюють негативний впливна їхню життєдіяльність у певних межах концентрацій (вмісту), характерних дляприродного складу повітря. Проте, значне перевищення характерних дляповітря концентраційних меж може призвести до негативного впливу нетоксичногоінгредієнту на розвиток живих істот.
Захарактером впливу на живі організми можна виділити п'ять груп забруднень:
· Загально-соматичні, які при певній кількісній дії можуть викликатиотруєння всього організму (оксид карбону, неорганічні сполуки плюмбуму,меркурій тощо);
· сенсибілізуючі або алергени (хімічно інертні сполуки, наприклад:нетоксичний пил, квітковий пилок тощо);
· подразнюючі – які викликають подразнення дихальних шляхів таслизових оболонок (діоксид сульфуру, хлор, аміак, оксиди нітрогену, озон тощо);
· канцерогенні, які викликають злоякісні пухлини (бенз(а)пірен,сполуки ніколу, сполуки хрому(VІ), азбест, радон тощо);
· мутагенні, які призводять до генетичних змін (радіонукліди,органічні сполуки плюмбуму, сполуки мангану у вищих ступенях окислення, радійтощо).
Хімічноінертні забруднення, потрапляючи в організм людини, також можуть здійснювати нанього негативний вплив, в тому числі призводити до різного роду захворювань – екземи,алергії тощо.
Матеріальнізабруднення шкідливо впливають не тільки на тваринний, але і на рослинний світта неживу природу.
Енергетичнізабруднення охоплюють промислові теплові викиди та всі види випромінювань – оптичне,електромагнітне, іонізуюче, акустичне. Особливостями енергетичних забруднень,на відміну від матеріальних, є обмеженість зони їх дії, а також те, щобільшість з них негативно впливають на навколишнє середовище тільки в періодгенерації, тобто подібні забруднення (за винятком теплових) не накопичуються внавколишньому природному середовищі.
Якзазначалось, джерелами забруднення атмосфери можуть бути як природні так і антропогенніфактори. Природними джерелами забруднення атмосфери є вулкани, лісові пожежі,пилові бурі, поверхні вивітрювання, і вони не загрожують негативними наслідкамиприродним екосистемам, за винятком деяких катастрофічних явищ. Останнім часомантропогенні фактори забруднення атмосфери стали перевищувати за масштабамиприродні, набуваючи глобального характеру, особливо щодо дії на клімат.
Запевними підрахунками, за рахунок господарської діяльності людини в світіпотрапляння забруднюючих речовин в атмосферу (на кінець 2000 року) набуло такихмасштабів:
Ø оксидів карбону (СО + СО2) –25,5 млрд. т;
Ø оксидів сульфуру (SО2,SО3) – 190 млн. т;
Ø оксидів нітрогену (N02N0) – 65 млн. т;
Ø хлорфторвуглеводнів(фреонів) – 1,4 млн.т.
Щорічнопри спалюванні палива викидається понад 700 млн. т пилу та різних газоподібнихсполук. Все це призвело до накопичення в атмосфері антропогенних забруднювачів:оксиду (СО) та діоксиду (СО2) карбону, метану, оксидів нітрогену,діоксиду сульфуру, озону, фреонів тощо. Вони суттєво впливають на глобальнийклімат, викликаючи такі негативні наслідки як «парниковий ефект», виснаження «озоновогошару Землі», випадання «кислотних опадів», утворення «фотохімічного смогу»,зниження прозорості атмосфери, послаблення здатності атмосфери до самоочищення.
1. Природні умовиоб’єкту
1.1 Фізико-географічнеположення
Підприємство ВАТ«Рівнеазот» лежить в Рівненькому районі, який знаходиться в південні частині Рівненськоїобласті, що розташована на північному заході України у межах Західно-поліськогорайону.
Утворилося данепідприємство у 1965 році. Площа підприємства знаходиться на відстані 7,5 кмпівнічно-західної частини міста Рівного.
Санітарно-захисназона підприємства становить 1000 м.
Рівненський районзнаходиться в межах двох фізико-географічних зонах: Мішано-лісова, воно-широколиставолога, помірно-тепла зона та лісостепова волога та недостатньо зволожена теплазона. Північ району лежить в Поліські провінції в області Волинського Полісся,інші частини району лежать в Західноукраїнські лісостепові провінції уВолинські височині області. Клімат району, де знаходиться підприємство є помірно-континентальний.В середньому за рік на земну поверхню надходить близько 92,7 ккал/кв. см. (3,89МДж сонячного тепла, причому основна частина припадає на весну і літо -87%). Річнийрадіаційний баланс району позитивний і становить 1,43–1,60 МДж/кв. м.
Пересічна температурасічня -5º, липня +18,5º. Перехід температури понад +10º становить160 днів. Відносна вологість повітря в осінньо-зимовий період змінюється мало, пересічностановить близько 80%.
Навесні, коли різкозростає температура повітря, а інтенсивність випаровування зростає не стрімко,відносна вологість починає зменшуватись – 51-60%.
Середня річна кількістьопадів на даній території становить 570–629 мм., основна частина випадає утеплий період року. Найменша кількість опадів спостерігається протягом березня(близько 30 мм.). Середня тривалість бездощових періодів становить 4 дніна півдні.
Сніговий покрив вцілому нестійкий, що пояснюється частими глибокими відлигами. Висота снігового покривускладає 14 см.
Серед основнихфакторів, що зумовлюють формування й особливості клімату області, відзначимосонячну радіацію, атмосферну циркуляцію та характер підстиляючої поверхні. Всівони діють постійно, але кліматотворча роль кожного з них проявляєтьсянеоднаково у різні сезони року та у різних частинах області.
Температураповітря області. Перехід середніх добових температур через 0 C спостерігається, як правило, у середині березня. Власне і середня місячна температура березнястановить близько 0 C, змінюючи по окремих роках від – 5–10 C до 5–10 С (Табл. 1). У квітні в зв’язку із збільшення інтенсивності сонячної радіації та повнимзвільненням поверхні від снігового покриву, середня температура зростає до6,5–7 С.
Середнібагаторічні температури літніх місяців типові для території з помірноконтинентальним кліматом: у червні 17 С, у липні 18,5 С, у серпні 17 -17,5 С.
Таблиця 1.1. Показникитемпературного режиму повітря, ˚СПоказники/ Місяць I II III IV V VI VII VIII IX Х XI XII Рік Середня місячна і річна ˚ t -5,5 -4,4 -0,3 7,5 13,3 16 18,1 17,4 13,2 7,3 2,2 -2,5 6,9 Абсолютний максимум ˚t 9 1975 13 1977 23 1974 31 1952 32 1958 35 1963 36 1959 37 1952 33 1946 27 1966 19 1957 15 1961 37 1952 Абсолютний мінімум ˚t -34 1950 -29 1963 -25 1963 -7 1952 -4 1965 1 1978 6 1951 2 1966 -3 1977 -10 1979 -20 1965 -26 1969 -34 1950
Атмосферні опади. Середня річнакількість опадів на території області за багаторічний період спостереженьзмінювались у межах від 600 до 700 мм, при чому дещо більша частина опадіввипадає на південному заході області (Табл. 2).
Основна масаопадів випадає протягом теплого періоду року з чітко виявленим максимумом улипні. Найменша кількість опадів спостерігається протягом березня. Найбільшімісячні суми опадів в окремі роки сягають 200–250 мм, а добові максимум –до 120–170 мм. В області нерідко бувають зливи і зливові дощі, коли закороткій проміжок часу може випадати понад 100 мм опадів. Такі зливиносять катастрофічний характер і приводять до порушень у природі, завдаючивеликих збитків.
Таблиця 1.2. Середнямісячна та річна кількість опадів за багаторічний період, ммВиди опадів I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII Рік Рідкі 4 5 7 36 57 74 84 74 54 38 28 9 470 Тверді 18 17 11 2 - - - - - 1 5 15 69 Мішані 9 10 11 9 2 - - - 1 6 10 16 74 Разом 31 32 29 47 59 74 84 74 55 45 43 40 613
Вітер. Вітровий режимзумовлюється головним чином атмосферною циркуляцією і характером підстиляючоїповерхні. У холодну пору року, коли описувана територія знаходиться під впливомантициклонів (особливо Сибірського) та атлантичних циклонів, переважаютьпівденно-східні, південні, південно-західні та західні вітри (Табл. 3).Навесні, коли зменшується циклонічна діяльність і зростає вплив місцевихфакторів, здебільшого панують вітри південно-східного та північно-західногонапрямків. [4]
Влітню пору, в зв'язку з посиленням фронтальної діяльності на заході, натериторії області домінують вітри західних та північно-західних румбів, яківосени поступаються спочатку південним та західним вітрам (вплив Азовськогоантициклону), а з другої половини осені починають переважати вітри з південногосходу, які знаменують перехід до зимового типу атмосферної циркуляції.
Таблиця 1.3. Середнямісячна і річна швидкість вітру, м/сМетеостанції I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII Рік мст Сарни 3,6 3,7 3,8 3,3 3,0 2,7 2,6 2,4 2,5 2,9 3,6 3,6 3,1 АГМС Рівне 5,9 6,1 5,7 4,9 4,3 4,0 3,8 3,7 3,9 4,5 5,5 5,5 4,8
Суттєвукліматотворча, загально природничу і господарську роль відіграє швидкістьвітрових потоків. Середня швидкість вітрів у поліській області становить 2,4–3,6 м/с,а на півдні вона зростає до 3,7–6,1 м/с. Проте в окремі дні, особливо ухолодну пору року, швидкість вітру може сягати 10–15 м/с. Такі буревії, незважаючи на короткочасний прояв. Завдають відчутних збитків народномугосподарству області.
/>
Рис. 2 Розавітрів
1.3 Рельєф
В ціломуРівненщина характеризується рівнинною поверхнею основу сучасного рельєфуутворюють моноклінальні структури Волино-Подільської плити та її північноїокраїни – Поліської плити. Безпосередню участь у формуванні поверхніВолинського Полісся беруть карбонатні відклади туринського ярусу верхньоїкрейди.
Основнемісце в сучасному рельєфі займають долинні форми, створенні річковими системамикрупних приток Прип’ять – Стир та Горині. По долинах цих річок чітко простежуютьсяширокі заболочені заплави, супіщано-суглинисті перші надзаплавні тераси та фрагментивкритих лесовими комплексами других надзаплавних терас.
Підприємствознаходиться на території Рівненського району і лежить на Волино-Подільській плиті.Однією з характерних ознак Волино-Подільської плити можна вважати чіткий багатоповерховийхарактер її будови: на урвистих східцях кристалічного фундаменту послідовно залягаютьмоноклінальні пласти осадових і вулканічних утворень пізнього протерозою, ранньогоі середнього палеозою та мезозою. Верхній поверх Волинської плити складаютькайнозойські утворення (палеоген, неоген), які майже суцільно перекриваються нашаруваннямчетвертинного періоду.
Середчетвертинних утворень є алювіальні утворення, що складають заплави річок.Нерозчленовані еолово-делювіальні утворення представлені породами лесового комплексувкривають майже всю частину району, перериваючись лише вузькими смугами річковихдолин, глибоких ярів і балок.
Найбільшу потужністьлесовий покрив має на південному заході області (15–20 м), на ділянках,прилеглих до долини р. Стир, звідки його потужність поступово зменшується.
1.4 Ґрунтовий покрив
Підприємство ВАТ«Рівнеазот» розташована у агрокліматичній підзоні достатнього зволоження ґрунтута у вологій помірно-теплій агрокліматичній зоні.
Найпоширенішимидля даної території є такі ґрунти: чорноземи типові, мало гумусові (84% площірайону); ясно-сірі, лісові та темно-сірі; опідзолені та чорноземи опідзолені; вдолинах річок за зниженням рельєфу поширені дернові і лучні. В північній частинірайону спостерігається болотні ґрунти.
Опідзолені ґрунтисформувались переважно на лесовидних породах. У формуванні ґрунтів цього типу проявивсявплив двох основних ґрунтоутворюючих процесів – підзолистого і чорноземного.
Лучні ґрунти зустрічаютьсяв заплавах, днищах балок. Формуються переважно під трав’янистою рослинністю на алювіальнихта делювіальних відкладах в умовах надмірного тимчасового зволоження.
Аналіз водно-фізичнихта фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву показує, що переважна більшістьґрунтів може досить ефективно використовуватись у сільськогосподарському виробництвілише за умови штучного поліпшення, тобто вимагає застосування науковообґрунтованої системи гідротехнічних і хімічних меліорацій.
1.5Характеристика основних водних об’єктів
До основних воднихоб’єктів належить р. Горинь.
Річка Горинь є найбільшоювеликою річкою в Рівненській області. Вона належить до басейну р. Прип’ять та єїї правою притокою. Річка Горинь бере початок за межами області, наВолино-Подільському плато з джерел поблизу с. Волиця у Тернопільській області. Усередній та нижній течії в р. Горинь уливається значна кількість невеликих приток,а також велика правобережна притока – р. Случ.
Довжина р. Горинь659 км, площа басейну водозбору – 27700 км2. Загальне падіння річки– 218 м., середній похил водної поверхні – 0,33%.
Русло р. Горинь помірнозвивисте. Дно по більшості піщане, на перекатах інколи покрито галькою, у верхів’їрічки на окремих дільницях – кам’янисте.
Живлення річки визначаєтьсяяк мішане: переважно снігодощове з помітним вкладом ґрунтових вод. На долюталих снігових вод припадає 55–65% річного стоку.
У річному ході рівнівводи на річці простежуються певна закономірність: інтенсивне підняття рівнів навесні(під час повені) змінюється помітним їх зниженням влітку та взимку (межень),причому рівні зимової межені майже завжди встановлюються вище, ніж влітку.Меженний хід рівнів переривається короткочасними підняттями під час літніх та осінніхдощових паводків.
Початок весняногопідняття рівнів води в р. Горинь здебільшого припадає на першу декаду березня,в окремі роки – на кінець лютого.
Швидкістьпідняття рівнів залежить від наявності снігозапасів і «дружності» весни.Повеневі рівні припадають на кінець березня – початок квітня, причому в окремі рокиспостерігається протягом повені два (часом три) «піки» рівнів.
В середньому інтенсивністьпідняття рівнів в роки з високою повінню коливається в межах 10–50 см надобу, при низьких повенях – 5–20 см на добу. Загальна тривалість високих рівнівповені на Горині сягає 80 днів.
Паводкові підняттярівня води пов’язують з інтенсивними дощами, часто – зливами, які переважно випадаютьу другій половині літа та восени.
Стік р. Горинь формуєтьсяпід впливом комплексу найрізноманітніших природних і господарських факторів –клімату, геологічної будови, геоморфологічних та гідрогеологічних умов, гідротехнічнихмеліорацій.
Стік води протягомроку нерівномірний. Найбільш багатоводною річка буває весною. Нерівномірність стокувизначається як зональними факторами, так і азональними: характером ґрунтів та рослинногопокриву, геоморфологічною будовою басейну, гідрологічними умовами. [3. 9]
1.6Характеристика рослинного світу
Рівненськаобласть за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінціїЄвропейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси(більше 30% площі), 10% займають луки та 7–8% – болота. При цьому слідзауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2–3%на півдні. Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість болітнизинні, менш поширені переходові та верхові.
Луки 10–15% наявнів долинах р. Горинь, Стиру. Луки заплави р. Горинь представлені формаціями справжніхлук (костриці лучної, тонконога лучного, пирію повзучого), рідше – болотистих лук(з формацією очеретянки, мітлиці повзучої, тонконога болотного). Нечисленні болотапов’язані виключно з долинами невеликих річок та струмків. Всі болота евтрофні,переважно осоково-гіпнові та вільхові. Багато боліт вироблено чи осушено. Під лісамив Рівненському районі зайнято 25,6 тис. га.
Основні породи:сосна (54% лісовкритої площі), дуб (27%), береза, вільха. Серед рослинних угруповань,занесених до Зеленої книги України на території району виявлено 10 угруповань:
Водні угруповання:
1. Формація лататтябілого.
2. Формація лататтясніжно-білого.
3. Формація глечиківжовтих, та інші.
На території підприємстває невеликі ділянки із озелененням, що представлені трав’яним покривом. На трасіГородок-Метків біля підприємства з лівої сторони зростають невеликі посадка яблуніта сливи.
1.7Характеристика тваринного світу
Зазоогеографічним положенням територія Рівненщини лежить у межахЗахідно-Волинського зоогеографічного району Поліського округубореально-лісовоїзоогеографічної зони.
Зооценози оброблювальнихземель сформувались на трансформованих господарською діяльністю ділянках природи.Серед плазунів зустрічаються ящірка прудка та звичайний вуж. Амфібії представленіропухами, трав’яною жабою. Широко представлена орнітофауна, у складі якої найбільшущільність мають перепел, горлиця, одуд, галка, шпак, польовий жайворонок. Середссавців у зооценозі оброблювальних земель поширені як шкідливі (хом’яки полівки,миші) так і корисні види, що знищують комах-шкідників (білозубка, кріт,рукокрилі).
Рівненськаобласть за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінціїЄвропейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси(більше 30% площі), 10% займають луки та 7–8% – болота. При цьому слідзауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2–3%на півдні. Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість болітнизинні, менш поширені переходові та верхові.
Луки 10–15% наявнів долинах р. Горинь, Стиру. Луки заплави р. Горинь представлені формаціями справжніхлук (костриці лучної, тонконога лучного, пирію повзучого), рідше – болотистих лук(з формацією очеретянки, мітлиці повзучої, тонконога болотного).
Нечисленні болотапов’язані виключно з долинами невеликих річок та струмків. Всі болота евтрофні,переважно осоково-гіпнові та вільхові. Багато боліт вироблено чи осушено.
Під лісами вРівненському районі зайнято 25,6 тис. га.
Основні породи:сосна (54% лісовкритої площі), дуб (27%), береза, вільха.
Серед рослинних угруповань,занесених до Зеленої книги України на території району виявлено 10 угруповань:
Водні угруповання:
1. Формація лататтябілого.
2. Формація лататтясніжно-білого.
3. Формація глечиківжовтих, та інші.
На території підприємстває невеликі ділянки із озелененням, що представлені трав’яним покривом. На трасіГородок-Метків біля підприємства з лівої сторони зростають невеликі посадкаяблуні та сливи.
1.8 Територія зособливим статусом охорони
Згідно з«Основними напрямками державної політики у галузі охорони довкілля,використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» одним із довгостроковихпріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природнихресурсів в України є збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвитокприродно-заповідної справи. До територій з особливим статусом охорони можна віднестиприродно-заповідні території та об’єкти.
Природно-заповіднітериторії та об’єкти – це найбільш збережені типові, унікальні та рідкісні природніділянки та об’єкти, а також спеціально створені об’єкти колекційно-паркового типу.Основним завданням природно-заповідних територій та об’єктів є збереження неповторнихмальовничих ландшафтів, охорона і відтворення рідкісних популяцій тварин, рослинта інших компонентів природи.
До територій зособливим статусом охорони можна віднести:
Городецький парк– парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, загальною площею 8 га. Розташований в с. Городок Рівненського району.
ПідпорядковуєтьсяРівненсько-Острозькій єпархії від 13. 10. 1993 року. «Острів» – ботанічнапам’ятка природи місцевого значення, площею 15 га. Розташована по р. Устя, навпроти заказника Вишнева гора. На острові можна виділити екорівні:
- заболочені смуги навколо «острова»;
- найвища частина схилу із рядом степових рослин;
- найнижча частина схилу із участю чагарників та гребеня.
Вишнева гора –ботанічний заказник державного значення (з 1974 року). Знаходиться в с. Городоку підпорядкуванні Шпанівської сільської ради. Площа заповідника становить 94 га. Заповідник являє собою крейдяну гору на правому березі р. Устя, де зростає 100 рідкісних степовихвидів рослин. Це крайня північно-західна ділянка степу в Україні. На південнихсхилах рослинність змінюється з висотою. Тут зростають Біля підніжжя вологолюбивірослини: шавлія лучна, гадючник шестипелюстковий, буквиця лікарська. Крутісхили займає степова рослинність представлена формаціями вишні степової, ковиливолосистої, осоки низької.
Рівненськаобласть знаходиться в помірно-континентальному кліматі. Розташована напівнічному-заході України.
На територіїобласті поширені карстові явища. Із корисних копалин є торф, каолін, запасибурштину, є джерела мінеральних вод.
Середнятемпература січня -4,8… – 5,6С, липня +18,1…+18,6С. Опадів 600–650 ммна рік, більше влітку.
Ґрунти областірізноманітні є сірі лісові, темно-сірі, опідзолені та дерново-підзолисті. Навододілах у лісостеповій частині області трапляються чорноземи.
2. Джерелазабруднення атмосферного повітря
2.1Коротка характеристика основних виробництв ВАТ «Рівнеазот»
1.Виробництво аміаку (цех А-2) проектною потужністю 496000 т. В 1973 р.введені в дію агрегати N1,2, а в 1979 р. агрегат N3. З 1998 р.агрегат №2 (підготовки синтез – газу) знаходиться на консервації. В 2005 роціприйняте рішення про капітальний ремонт та в вод в експлуатацію агрегату №2.
Стадіїтехнологічного процесу:
– конверсіяметану, отримання азотно-водневої суміші;
– очищеннягазів конверсії від вуглекислого газу;
– синтезаміаку із азотно-водневої суміші.
Начас перевірки в роботі були І та ІІІ агрегати ПСГ та І та ІІІ агрегати синтезу.
2.Виробництво аміачної води (цех А-1) проектною потужністю 470000 т. амводи врік. Введено в дію в 1969 році.
Крімаміачної води, яку отримують при абсорбції газоподібного аміаку водою, в цехупроводиться зрідження вуглекислого газу одержання «сухого льоду», рідкоївуглекислоти та зрідження газоподібного аміаку, зберігання рідкого аміаку тавідвантаження аміаку та аміачної води в залізничних цистернах.
З. Виробництвонеконцентрованої азотної кислоти (цех НАК) проектною потужністю 720000 т в рік.В робочому стані 6 агрегатів. Агрегати N1,2 виведені з експлуатації. АгрегатиN3,4 введені в дію в 1972 р.; агрегати N5,6 – в 1974 році; №7 – в 1978 р.;№8 – в 1984 році. Стадії технологічного процесу:
– окисленняаміаку киснем повітря, отримання нітрозних газів;
– абсорбція двоокису азоту ізнітрозних газів водою, одержання неконцентрованої азотної кислоти.
Під час перевірки в роботі були 4,6,7,8агрегати.
4.Виробництво аміачної селітри (цех АС) проектною потужність 490000 т/рік.Введено в дію в 1972 році. Засноване на взаємодії аміаку з азотною кислотою. Начас перевірки цех працював на потужностях близьких до максимальної проектної.
- 5. Виробництво контактної сірчаної кислоти (цех КСК) Наказом попідприємству №694 від 30.08.2005 р. виробництво сірчаної кислоти виведеноз експлуатації.
6.Виробництво екстракційної фосфорної кислоти (цех ЕФК) проектною потужністю220000 т/рік. Введено в дію 1975 році.
У2001 році виробництво було зупинено через відсутність сировини (апатитовогоконцентрату згідно з наказом по підприємству за №245 від 22.03.01 р.).Наказом по підприємству №694 від 30.08.2005 р. виробництво сірчаноїкислоти виведено з експлуатації.
7.Виробництво амофосу (цех СФД) проектною потужністю 190000 т/рік. Введено в діюв 1975 році. Засноване на взаємодії фосфорної кислоти з аміаком.
Взв’язку з відсутністю сировини – фосфорної кислоти виробництво булоперепрофільоване на виробництво складних мінеральних добрив: вапняно-аміачноїселітри (ВАС), потужністю 400 тис. т. в рік На час перевірки виробництво непрацювало через неврегульованість збуту продукції.
8. Виробництво циклогексанолу – циклогексанону (цех АК-1). Введенов дію в 1984 році, проектна потужність – 25000 т/рік. Стадії виробничогопроцесу:
– стадія100 – гідрування бензолу, отримання циклогексану;
– стадія200 – окислення циклогексану до циклогексанолу – циклогексанону сирцю;
– стадія300 – очищення та розділення продуктів стадії 200.
Підчас перевірки виробництво стояло через відсутність сировини.
9.Виробництво адипінової кислоти (цех АК-2) Введено в дію 1984 році. Проектнапотужність – 25000 т/рік. Основні стадії виробництва:
– окисленнясуміші циклогексанолу та циклогексанону азотною кислотою в присутності міді доотримання суміші органічних кислот;
– виділенняадипінової кислоти із розчину шляхом кристалізації;
– очищенняадипінової кислоти перекристалізацією із розчину в знесоленій воді;
– виділенняадипінової кислоти методом фугування і сушіння в «киплячому шарі».
Підчас перевірки виробництво стояло через відсутність сировини.
10.Цех АК – 5.
Цехпризначено для знешкодження відходів виробництва циклогексанолу – циклогексанону,адипінової кислоти: водне кислих, водно-лужних стоків, фракцій: гептанової,спиртової, X – масел, віддувних газів стадій 100, нітрозних газів цеху АК-2.При термічному розкладі рідких відходів отримують 10% розчин кальцинованоїсоди, який використовується в технології цеху АК-2, для нейтралізації стічнихвод. Цех не працював через простій цехів АК-1, АК-2.
11. Асфальтобетоннаустановка. Введено в 1992 році. Стадії виробництва: плавлення бітуму, нанесеннябітуму на гравій та сушіння бітумно-гравійної суміші. Виробництво сезонне.
12.Ремонтні та допоміжні цехи.
13.Виробництво теплової енергії (ПКЦ) В складі – З котлоагрегати К-50–40продуктивністю до 42 Гкал/год, 4 котлоагрегати БКЗ-75–390Б продуктивністю до 90Гкал/год та 1 котлоагрегат для підігріву теплофікаційної води ТХ-ПВ-1. Введенов дію: К-50–40 в 1969 році, інші – в 1983,1988 рр. Під час перевірки в роботібу 1 котлоагрегат К-50–40.
14.Водозабезпечення (цехи ВІК та ХПВ)
15.Виробництво очищених НДК.
Нижчідикарбовані кислоти – суміш, в основному адипінової, глутарової та янтарноїкислот, що являються відходами виробництва адипінової кислоти, забрудненісмолами та солями міді і ванадію.
Установкаочищення НДК проектною потужністю 2700 т/рік працює на базі обладнання цеху соліАГ. Задіяна в 1998 р. Передбачена можливість роботи установки як наготовому розчині НДК з виробництва адипінової кислоти, так і на сухій сумішіНДК. Проектом передбачено випуск продуктів марки «А» і «Б» (відповіднозбагачених адипіновою (до 80%) та глутаровою кислотами) з використанням вузлівперекристалізації, сушіння в киплячому шарі, центрифугування.
Стадіїпроцесу:
– розчиненняНДК (прийом готового розчину);
– висадженняосновної кількості міді щавлевою кислотою (оксалату міді) і фільтрація розчинуНДК на прес-фільтрі;
– очищеннярозчину НДК від смоли на вугільному фільтрі;
– очищеннярозчину НДК від міді та ванадію на катіонітовому фільтрі;
- кристалізація очищених НДК на апараті ПТ і затарювання лускованихНДК в біг-беги.
Привиробництві аміаку утворюються відходи кубових залишків перегонкимоноетаноламіну (МЕА). Кубові залишки перегонки МЕА – густа темна рідина. Захімічним складом являє собою розчин у воді моноетаноламіну та смоли – продуктуокислення моноетаноламіну. Концентрація моноетаноламіну біля 15%, смоли до 37%.За токсичними властивостями кубові залишки перегонки моноетаноламіну віднесенідо ІІ класу небезпеки. На час перевірки, за вісім місяців 2005 року, утворено17,0 тонни кубових залишків МЕА. Для складування кубових залишків МЕА передбаченомісце в шостій секції накопичувача токсичних відходів. До 2000 року кубовізалишки МЕА частково відвантажувались для потреб малого підприємства «БМБ» м.Чернігів, як нестандартні мастила. З 2000 року по 1.09.2005 р. реалізаціїцього відходу не було.
Крімвищезгаданого, на підприємстві в цехах аміаку, неконцентрованої азотноїкислоти, циклогексанолу утворюється група каталізаторів, які складаються зметалів, або окислів металів (міді, нікелю, заліза, хрому). На підприємстві зметою дотримання норм екологічної безпеки при поводженні з відпрацьованимикаталізаторами, видано наказ №328 від 31.07.98 р. «Поводження звідпрацьованими каталізаторами». До наказу додається інструкція «Про порядокздачі відпрацьованих каталізаторів на тимчасове зберігання». Згідно наказу вцехах де використовуються каталізатори, після їх вивантаження з апаратівпроводиться аналітичний контроль якісного складу. Після отримання довідки проякісний склад відпрацьованого каталізатору проводиться його зважування ізатарювання у спеціальну тару та відправлення його на тимчасове зберігання увантажний цех к. 149. При цьому проводиться оформлення відповіднихдокументів бухгалтерської звітності.
Ватмосферне повітря надходить такі забруднюючі речовини, як оксид вуглецю, оксидазоту, моноетаноламіну, аміаку.
Таблиця 2.1. Характеристикаджерел викидів забруднюючих речовин
Найменування
джерела викиду
Висота
джерела викиду, м
Діаметр
джерела викиду,
м Обєм Швидкість
Темпе
рату
ра Код Найменування
Вихідні дані величини вики ду
г/с Димососи 30 1,5 39,97 22,63 200 301 Оксид азоту 80,94 30 1,5 39,97 22,63 200 337 Оксид вуглецю 42,05 30 1,5 39,97 22,63 200 1852 Моноетаноламін 0,45 30 1,5 39,97 22,63 200 303 Аміак 0,73
2.1 Загальна характеристика цеху
Сировиною длявиробництва аміаку є природний газ. В зв’язку з світовими тенденціями значногопідвищення цін на енергоносії, сучасні технології виробництва аміаку направленіна зниження електроспоживання, покращення утилізації тепла, мінімізації втраттепла димових газів, і зменшення енергоспоживання на очистку синтез-газу віддвухоксиду вуглецю.
Для досягненнявищезазначеного, фірмою ХальдерТопсе А/О (Данія) впроваджена високоефективнаенергозберігаюча технологія виробництва аміаку. Яка включає наступні основністадії:
очисткуприродного газу від сірчистих сполук;
первинний івторинний рифорімормінг;
двухстадійнаконверсія СО;
МДЕА очисткасинтез-газу від СО2;
метанування;
компресія;
компресіясинтез-газу;
цикл синтезу S-300;
мембранневідокремлення водню;
виділення аміаку.
Схема традиційна,але вона має сучасне апаратурне оформлення з використанням нових каталізаторів.
Так, у відділенніриформінгу, печі первинного риформінгу обладнані боковим обігрівом, щозабезпечує можливість оптимального регулювання температурного профілю стіноктруб риформінгу. Горілки розташовані вздовж бокової стінки печі без примусовоїподачі, і працюють на природному газі і відхідних газах; зменшився розмір печімайже на 50% без зменшення надійності агрегату. Одночасно, завдячуючи введеннюнових каталізаторів, значно зниженій їх об’єм, що дало змогу зменшити об’ємреакторів на всій установці.
Відділеннянаступні за риформінгом також значно удосконалені з метою енергозбереження. Дляоптимізації роботи відділення очистки від СО2 необхідно експлуатувати агрегатипри зменшеному співвідношенні пар/газ. Для цього були розроблені і впровадженінові більш активні каталізатори високотемпературної конверсії СО, більш стійкіпри експлуатації з низьким співвідношенням пар/сухий газ і мінімальноюздатністю до утворення вуглеводнів. Крім цього зменшення співвідношення пар/газдобре поєднується з аМДEA очисткою від СО2, яка являє собою комбінацієюфізичного і хімічного виділення СО2 і використовує лише тепло технологічногогазу.
Відділенняочистки від СО2 включає адсорбер, регенератор високого і низького тиску, в якихбільша частина СО2 виділяється за рахунок зміни тиску. Після відділення очисткивід СО2 залишкові сліди СО і СО2 видаляються з синтез-газу в реакторіметанування перед компремуванням газу в компресорі синтез-газу до тиску циклу синтезі.
Цикл синтезуаміаку експлуатується при тиску 190 кг/см2 з використанням колони синтезуS-300 з трьома радіальними каталізаторними полицями, які оптимізовані длямаксимального використання всього об’єму каталізатора.
Тепло реакціїсинтезу аміаку використовується для виробництва пари високого тиску вкотлі-утилізаторі і підігрівачі котлової води. Конденсація товарного аміакупроходить частково в водяному холодильнику і, кінцевою, в аміачному випарнику.
В мембраннійустановці виділення водню більша частина водню виділяється з продувочних газіві подається в лінію синтез-газу. Відхідні гази мембранного відділеннявикористовуються в якості палива для печі первинного риформінгу.
Система париоснована на виробництві пари високого тиску (115 кг/см2, 510°С). Виробництвопари високого тиску визначає енергетичну ефективність агрегату аміаку. Приводивсіх основних компресорів – парові турбіни. Турбіни компресорів синтез-газу,охолодження аміаку, компресорів природного газу працюють на парі високоготиску. В якості привода компресора технологічного повітря використовуєтьсяконденсаційна турбіна, яка працює на парі середнього тиску, пар низького тискунаправляється в колектор пари низького тиску.
Для підвищеннязагальної ефективності роботи агрегатів аміаку компанією «Uhde» (Німеччина) втрадиційну схему установки аміаку впроваджені наступні модифікації:
зміщення частиниреакції риформінга з печі первинного риформінга в сторону реактора вторинногориформінга. Це результат включення в технологічну схему стадії утилізаціївипускного газу. Таким чином, водень повертається в сторону всмоктуваннякомпресору синтез-газу, піч вторинного риформінгу працює з надлишком повітря іспіввідношенням водень-азот в живильному газі підтримується на рівні, близькомудо 3:1;
підігрів технологічноповітря для реактору вторинного риформінгу до більш високої температури (540°С).Зміщення частини реакції в сторону реактору вторинного риформінгу дозволяєзменшити температуру в печі первинного риформінгу і економії палива;
Оптимальне використаннязменшеного навантаження печі первинного риформінгу, що досягається за рахунок підвищеннятиску в печі до 40 бар. При цьому загальне енергоспоживання ще зменшується,тому що споживача потужність компресорів зменшується;
Підігрів сумішісировина/пар до більш високої температури, завдяки чому зменшується споживанняпалива печі первинного риформінгу і теплопередача здійснюється в конвекційній зоні;
Зменшення співвідношенняпар: вуглець до 3.0, яке достатнє для попередження відкладень вуглецю на каталізаторіпервинного риформінгу. Якщо до сировини додається менше пари, то в радіальнійзоні печі абсорбується менше тепла завдяки чому зменшується витрата палива.
Стосовно апаратурногооформлення, то в агрегатах аміаку компанії «Uhde» використовуються печі первинногориформінгу з холодною вихідною колекторною системою в яких: топка знаходитьсязверху що дозволяє досягнути максимально рівномірного температурного профілюстінок реакційних труб; менша кількість горілок в порівнянні з печамириформінгу бокової топки та ряд інших.
Для очисткисинтез-газу від СО2 використовується активний аМДЕА – водний розчинн-метилдіетаноламіна з спеціальним активатором. Дана технологія забезпечуєнайменше енергоспоживання завдяки тому, що розчин регенерується миттєвимвипарюванням, а не відпарюванням.
Схема включаєдвухступеневий абсорбер. Основна частина СО2 видаляється в нижній частиніабсорбера за допомогою напівслабкого розчину, який регенерується вдвухступеневому випарнику миттєвого скипання, тобто без споживання енергії на відпарювання.Кінцева очистка здійснюється в верхній частині абсорбера за допомогою відносномалої кількості циркулюючого розчинника, який потім термічно регенеруєтьсявідпарюванням в рибойлерній колоні.
Дана технологіямає ряд переваг:
висока ступінь очисткивід СО2 (> 99% об)
не викликаєкорозії вуглецевої сталі
втрати розчинузведені до мінімуму, оскільки аМДЕА відрізняється низьким тиском в скипання.
відсутністютоксичних розчинників
відсутністюпроблем пов’язаних з кристалізацією.
Приведені технологічнісхеми виробництва аміаку не передбачають утилізацію вуглекислого газу інаправлені на підвищення ефективності та енергозбереження. Вуглекислий газ,який утворюється в процесі виробництва використовується в подальшому увиробництві карбаміду, або для виробництва метанолу в комбінованих схемахсинтезу аміаку і метанолу.
Виходячи звищевикладеного, запропоновані підприємством заходи по утилізації вуглекислогогазу від виробництва аміаку шляхом його використання у виробництві карбаміду єекономічно і технічно обґрунтованими. [7.8]
Найбільшехімічне підприємство Рівненське виробниче об’єднання «Азот». Виробничоюдіяльністю якого є хімічні, мінеральні добрива. Дане підприємство викидає ватмосферу різні забруднення, які негативно впливають на озоновий шар, а особливона тропосферу, тому використовують різні очисні споруди по утилізації і очистцівикидів.
3.Розрахунок забруднення приземного шару атмосфери3.1Розрахунок максимальних приземних концентрацій
Промисловіі вентиляційні викиди являють собою суміш повітря з відносно малою кількістюзабруднюючих речовин різної температури. Це дозволяє рахувати щільність викидурівною щільність повітря. В цьому випадку швидкість і напрямок рухузабруднюючої речовини будуть співпадати з швидкістю і напрямком атмосферногоповітря, і його переміщення в подальшому будуть визначатися положенням цьогооб’єму повітря. Потік забруднюючих речовин від точкового джерела неперервноїдії рухається разом з повітряними масами, що переміщуються вітром; турбулентнівихори вигинають, розривають потік і перемішують його з оточуючими повітрянимимасами. Форма струменя, що витікає з труби, залежить в основному відвертикального градієнту температури поблизу труби.
Вроботі розглядається стійкий стан тропосфери, коли температурний градієнтскладає менше 1˚С на 100 м висоти від рівня землі. В цих умовахгазовий факел викиду має конусоподібну форму. Конусний струмінь торкаєтьсяземлі на значних відстанях від джерела викиду. Така форма струменя найбільшчасто спостерігається у вологому кліматі в день чи вночі. Хмарна і вітрянапогода сприяє розсіюванню шкідливих речовин. Розрахункова концентраціяшкідливих речовин близька до фактичної.
Розрахунокмаксимальної приземної концентрації ведеться за ОНД-86 і справедливий для 20хвилинного інтервалу осереднення в радіусі до 100 км від джерела викиду.
Максимальнаприземна концентрація для одинарного стаціонарного джерела викиду з круглимустям розраховується за формулою:
/>См = A·M·F·m·n·η, (1)
/>H² ³√V1·ΔТ
де:
А –безрозмірний коефіцієнт, який залежить від температурної стратифікації атмосфери.Його значення для території України становить:
длятериторії, яка розташована північніше 52˚ пн. широти – 160;
длятериторії, яка розташована між 52˚ і 50 пн. широти – 180;
південніше50˚ пн. широти А= 200;
для територій,які лежать за межами України, коефіцієнт А приймається за подібнимикліматичними умовами, які визначають інтенсивність турбулентного обмінуатмосфери.
М –маса (потужність) шкідливої речовини, яка викидається в атмосферу, за одиницючасу в г/с або т/рік.
F –безрозмірний коефіцієнт, який враховує швидкість осідання шкідливих речовин затмосферного повітря. Його значення приймається, для газоподібних речовин тадрібно дисперсних аерозолів, швидкість яких практично дорівнює нулю, як 1. Дляаерозолів при ступені очистки не менше 90% F = 2; якщо ступінь очисткиколивається від 75% до 90%, то F= 2.5; якщо ступінь очистки менше 75% та привідсутності очистки F= 3.
n –коефіцієнти, які враховують умови викиду газоповітряної суміші з джерелавикиду, безрозмірні, знаходяться розрахунковим шляхом в залежності відпараметрів f, Vm, fe, Vm'.
η– безрозмірний коефіцієнт, який враховує вплив рельєфу місцевості на значеннямаксимальної приземної концентрації. У випадку слабо пересічної місцевості зперепадом висот, які не перевищують 50 м/км, η=1.
Н –висота джерела викиду над рівнем земної поверхні в метрах. У випадку наземнихджерел в розрахунках приймається Н= 2 м.
V1 –витрата газоповітряної суміші, яка приймається за формулою:
/>V1 = π·D² ω0,м³/с (2)
де D – діаметр устя джерела викиду, м;
ω0 – швидкість викиду газоповітряної суміші
з джерела викиду, м/с.
ΔТ– різниця температур газоповітряної суміші та навколишнього природногосередовища. За температуру навколишнього природного середовища приймаєтьсясередня температура о 13-й годині найбільш жаркого місяця року за СНиП 2.01.01–82[10]. За температуру газоповітряної суміші приймається температура згіднотехнологічного процесу.
Коефіцієнтиf, Vm, fe, Vm' розраховуються за формулами:
f=1000·/>; (3)
Vm=0.65·/>; (4)
fe=800·(Vm')²; (5)
Vm'=1,3·/>. (6)
Коефіцієнтm визначається в залежності від значення параметра f:
якщоf
m = />, (7)
якщоf
m =/>. (8)
Коефіцієнтn визначається в залежності від значення параметра Vm:
якщоVm ≥2, то
n =1,
якщо2 > Vm ≥ 0.5, то
n =0.523 · Vm² – 2.13·Vm +3.13, (9)
якщоVm > 0.5, то
n =4.4 · Vm (10)
Увипадку, якщо f ≥ 100 або ΔТ ≈ 0 (холодні викиди):
m =/> (11)
Якщоf ≥ 100, ΔТ ≈ 0 та Vm ≥ 0.5, то розрахунок максимальнихприземних концентрацій ведеться за формулою:
/>, (12)
К = />; (13)
Увипадку, якщо f 0.5, то
/>, (14)
деn' = 2.86·m при f
n' =0.9 при f ≥ 100, Vm' > 0.5.
Врахуваннявпливу рельєфу місцевості при розрахунках максимальних приземних концентрацій
Привизначенні коефіцієнта η проводиться аналіз картографічного матеріалу щодорельєфу місцевості в радіусі не менше як 2 км від джерела викиду, або до50 висот найбільш високого із джерел.
Якщов околицях даного джерела викиду можна виділити окремі ізольовані перепони,такі як пагорби, улоговини, тощо, то η розраховується за формулою:
η= 1+φ1· (ηm – 1), (15)
ηmвизначається в залежності від безрозмірних величин n1 та n2.
n1визначається до десятих, а n2 – до цілих.
/> /> (16)
де /> – висота (глибина)перепони;
/> – півширина перепони.
Значенняφ1 визначається в залежності від співвідношення /> за графіками. [3. ст. 29]
Оскількив радіусі 50Н від джерела викиду перепад висот місцевості не перевищує 50 мна 1 км, то коефіцієнт η приймаємо рівним 1.
Увипадку, коли викид здійснюється із джерела з прямокутним устям, у формулі (1)для визначення витрати газоповітряної суміші використовується інший алгоритмрозрахунку.
Швидкістьгазоповітряної суміші:
/>, (17)
де L– довжина устя
b –ширина устя
Діаметрустя для прямокутного джерела:
/>, (18)
Об’ємгазоповітряної суміші:
/>, (19)
Значеннянебезпечної швидкості вітру (/>, м/с)на рівні флюгера (10 м над поверхнею землі), при якій досягається значеннямаксимальної приземної концентрації у випадку, якщо f
/>= 0,5 при /> ≤ 0,5; (20)
/> = /> при 0,5 ≤ 2; (21)
/> = />· (1+0,12·/>) при />>2. (22)
Якщоf ≥ 100, ΔТ ≈ 0, то значення небезпечної швидкості вітру, приякій досягається значення максимальної приземної концентрації шкідливихречовин, визначається за формулами:
/>= 0,5 при /> ≤ 0,5; (23)
/> = /> при 0,5 ≤ 2; (24)
/> = 1,2·/> при />>2. (25)
У нашомурозрахунковому випадку для більшості забруднюючих речовин небезпечна швидкістьвітру, згідно формули (24), буде рівною /> –тобто становитиме 4,03 м/с.3.2Визначення приземних концентрацій на певних віддалях від джерела викиду
Підчас викиду газоподібної суміші із джерела відбувається процес розсіюваннязабруднюючих речовин, що входять до її складу, навколо цього джерела викиду. Цепризводить до динамічної зміни приземних концентрацій з віддаленням відджерела.
Принормальних умовах – чим вище джерело викиду, тим менша концентрація домішок вприземному шарі атмосфери і тим на більшу віддаль будуть розсіюватись домішки.
ВідстаньXm на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається значення Смвизначається за формулою:
/>, (26)
приf
d =2,48·(1 + 0,28·/>) при /> ≤ 0,5; (27)
d =4.95·/>·(1 + 0,28·/>) при 0,5 ≤ 2; (28)
d =7·/>·(1 + 0,28·/>) при />>2. (29)
при f ≥ 100, ΔТ ≈ 0 значення d визначаєтьсяза наступними формулами:
d=5.7 при /> ≤ 0,5; (30)
d =11.4·/> при 0,5 ≤ 2; (31)
d =16·/> при />>2. (32)
РадіусХ від джерела викиду, по якому розраховується приземна концентрація прирозсіюванні, визначається розрахунковими кроками, що залежать від шкідливостіпідприємства. Для підприємств І-го класу шкідливості 1000 м., для II-го –500 м., III-го – 300 м., IV – 100 м., V – 50 м.
Розрахунокрозсіювання ведеться в радіусі до 50 висот найвищого джерела викиду, але не меншеяк на 2 км. Клас шкідливості визначається за санітарними нормами іправилами проектування промислових підприємств.
Принебезпечній швидкості вітру />, приземнаконцентрація шкідливих домішок по осі факелу викиду на різних віддалях відджерела викиду визначається за формулою:
С = /> (33)
/> – безрозмірнийкоефіцієнт, який визначається в залежності від співвідношення Х до Xm тавеличини F за формулами:
/> = 3·/> — 8·/>+6·/>при Х//>≤ 1; (34)
/> = /> при 1≤ Х//>≤ 8; (35)
/> =/> при F≤ 1.5 та Х//>> 8; (36)
/> =/> при F> 1.5 та Х//>> 8; (37)
Длянизьких та наземних джерел, висота Н яких не більше 10 м, при значеннях X/Xm у формулі (33) замінюється назначення />/> і знаходиться за формулою:
/>= 5 – (10 – Н) + 0,125·(Н– 2)· /> (38)
Розрахунокрозсіювання шкідливих речовин проводиться також з метою визначення існуючоїдійсної зони впливу підприємства.
Дляпідприємства ВАТ «Рівне Азот» всі стаціонарні джерела викидів є високимиджерелами та джерелами середньої висоти. Тому розрахунки розсіювання домішок вприземному шарі будуть проводитись згідно формул (26–29) та (33–37).
Крокрозрахунку розсіювання для даного підприємства, що відноситься до об'єктів I-гокласу шкідливості, становить 1000 м. Необхідні розрахункові дані тарезультати обчислень представлені у табличній формі (Таб. 3.2).
Таблиця 3.2. Зведенірозрахунки розсіювання домішок в приземному шаріЗабруднююча речовина № джерела викиду F Vm d H Xm X X/Xm S1 Cм С
ГДК
(ОБРД) код назва 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 Оксид азоту 17 1 4,03 1,5 30 1338 500 0,37 0,48 0,17 0,082 0,04 1000 0,75 0,95 0,16 1500 0,12 0,97 0,17 2000 1,49 0,88 0,15 2500 1,87 0,78 0,13 3000 2,24 0,68 0,12 3500 2,62 0,60 0,1 4000 2,99 0,52 0,088 4500 3,36 0,46 0,078 5000 3,74 0,40 0,068 5500 4,11 0,35 0,06 6000 4,48 0,31 0,05 6500 4,86 0,28 0,05 7000 5,23 0,25 0,04 7500 5,61 0,22 0,04 8000 5,98 0,20 0,03
За данимирозрахунків визначаємо речовини, приземні концентрації яких в розсіюванніперевищують ГДК (ОБРД). Для ВАТ «РівнеАзот» це оксид азоту.
Для кожної з цихречовин будується епюра розподілу приземної концентрації по довжині від джерелавикиду. За епюрою визначається віддаль, на якій значення максимальної приземноїконцентрації досягає ГДК.
/>
Рис. 3.1.Епюри розподілу приземної концентрації
З рис. 3.1.можна визначити, що значення ГДК оксиду азоту по даному підприємствудосягається на відстані 7000 м. Максимальна приземна концентрація оксидуазоту має значення 0,17 м³/с і досягається на відстані 7500 м.
3.3 Визначеннярозмірів санітарно-захисної зони
У результатірозрахунків (підрозділ 3.1 та 3.2) виявлені перевищення нормативного вмісту уповітрі оксиду азоту – максимальна концентрація якої становить 0,17 м³/с,та оксиду вуглецю – максимальна концентрація якого становить 0,09 м³/смоноетаноламіну – 0,0009 м/с Значення ГДК оксиду азоту по даномупідприємству досягається на відстані 7000 м. Оскільки приземніконцентрації забруднюючих речовин за межами нормативної санітарно-захисної зониВАТ «Рівне азот» перевищують максимальні разові гранично допустимі концентраціїцих речовин у повітрі, – тому необхідно провести уточнення розмірусанітарно-захисної зони підприємства з урахуванням середньорічної рози вітрів.
Санітарно-захисназона (СЗЗ) – це спеціально організована територія, яка встановлюється відджерела шкідливості (у нашому випадку від джерела забруднення атмосфери) домежі житлової забудови, ділянок оздоровчих закладів, місць відпочинку та іншихподібних об’єктів з метою зменшення шкідливого впливу підприємства на здоров’ялюдини.
Розмірисанітарно-захисної зони, які встановлюються у відповідності до чиннихсанітарних норм СН 245–71, повинні перевірятися розрахунком забрудненняатмосфери відповідно до вимог [4] з урахуванням перспективи розвиткупідприємства і фактичного забруднення атмосферного повітря.
Залежно відшкідливості забруднюючих речовин, що викидаються, і можливості їх очисткирозміри СЗЗ становлять: для підприємств І-го класу шкідливості 1000 м, дляпідприємств ІІ-го класу шкідливості 500 м, для підприємств ІІІ-го класушкідливості 300 м, для підприємств ІV-го класу шкідливості 100 м, дляпідприємств V-го класу шкідливості 50 м.
Територіясанітарно-захисної зони повинна бути озеленена, ширина смуги зелених насадженьна межі СЗЗ підприємств І-го класу шкідливості – не менше 50 м, а дляпідприємств V-го класу шкідливості – не менше 20 м.
Розміри СЗЗ маютьуточнюватись окремо для різних напрямків вітру в залежності від результатівобчислення забруднення атмосфери та середньорічної рози вітрів районурозташування підприємства.
Уточненнясанітарно-захисної зони проводиться для того, щоб показати реальний впливпідприємства на оточуюче навколишнє середовище, враховуючи повторюваністьвітрів. Величина СЗЗ при цьому визначається за формулою:
/>l = l (43)
де: l/>– розрахунковийрозмір ділянки місцевості в даному напрямі, де концентрація шкідливих речовинперевищує ГДК, м;
Р – середньорічнаповторюваність напрямку вітрів румба, що розглядається;
Р/>– повторюваністьнапрямів вітрів одного румба при круговій розі вітрів, % (при 8-ми румбовій Р/>=100/8 = 12,5%).
Якщо відповіднодо передбачених технічних рішень та розрахунків забруднення атмосфери розміриСЗЗ для підприємства виявляються більшими за встановлені санітарними нормами,то необхідно переглянути проектні рішення і забезпечити виконання вимогсанітарних норм за рахунок зменшення обсягів викидів шкідливих речовин ватмосферу, збільшення висоти їх викиду з урахуванням встановлених обмеженьтощо. Якщо і після додаткового перегляду рішень не будуть виявлені технічніможливості забезпечення нормативних розмірів СЗЗ, то розміри l приймають увідповідності з результатами розрахунку забруднення атмосфери за погодженняморганів МОЗ та Держбуду України.
Для тих напрямів,де обчислена величина l виявляється меншою за нормативний розмір СЗЗ, корекціюрозміру СЗЗ не здійснюють і приймають її рівною нормативній величині.
Уточненасанітарно-захисна зона визначається за найбільшою величиною розрахованоївіддалі l/>серед обчислених для речовин, що перевищують ГДК. У нашому випадку l/>= 292 м.Інші елементи для визначення величини СЗЗ приведено в табличній формі:
Таблиця 3.5. Уточненнясанітарно-захисної зониЗабруднююча речовина № джерела викиду
l/> Напрям вітру Повторюваність Р, % l, м Напрям СЗЗ Код Назва 337 Окис вуглецю 17 7000 Пн 8 6160 Пд Пн. Сх 6 6160 Пд. Зх Сх 9 13440 Зх Пд. Сх 16 8400 Пн. Зх Пд 11 2368 Пн Пд. Зх 11 1776 Пн. Сх Зх 24 2664 Сх Пн. Зх 15 8990 Пд. Сх
/>
Рис. 3.2Уточнена санітарно-захисна зона
3.4 Розрахунокграничнодопустимого викиду
Вміст домішок вповітрі регламентується також гранично допустимим викидом (ГДВ). ГДВ шкідливихречовин встановлюється для кожного джерела забруднення атмосфери таким чином,щоб викиди від даного джерела і від сукупності інших джерел з врахуваннямперспективи розвитку промислових об'єктів та розсіювання шкідливих речовин нестворювали приземну концентрацію, яка б перевищувала значення ГДК для живихорганізмів.
ГДВ встановлюютьдля кожного стаціонарного джерела забруднення атмосфери, для неорганізованихвикидів, а також для сукупності дрібних одинарних джерел. Якщо в даний періодчасу значення ГДВ не можуть бути досягнуті, то по узгодженню з органамидержкомприроди встановлюють значення тимчасово погодженого викиду (ТПВ).
Значення ГДВ вг/с встановлюється для умов повного навантаження технологічного та газоочисногообладнання при їх нормальній роботі і не повинні перевищуватись в будь-який 20-тихвилинний інтервал часу. ГДВ встановлюється для кожного джерела окремо. Поряд зтим встановлюють значення ГДВ для підприємства в цілому. Якщо викиди шкідливихречовин постійні в часі, то значення ГДВ для підприємства знаходять як суму ГДВвід кожного стаціонарного джерела. При непостійних викидах в часі значення ГДВдля підприємства відповідає максимальному викиду при нормальній роботітехнологічного та газоочисного обладнання.
Розрахунок ГДВпроводиться по кожній речовині окремо за формулою:
ГДВ = /> (44)
якщо f ≥100,ΔТ ≈ 0, то
ГДВ = /> (45)
У випадкупрямокутного джерела викиду розрахунок ведеться за тими ж формулами, але V1замінюється на V1l, а Д – на Дl.
Сф' – значенняфонової концентрації, яка являє собою фонову концентрацію Сф, з якої виключено вкладданого джерела або даного підприємства:
Сф' = Сф (1–0,4/>) при С
Сф' = 0,2Сф приC>Сф (47)
Так як для даногопідприємства мають місце теплі викиди, то за формулою (44) встановлюємо ГДВ длякожної забруднюючої речовини. В даному випадку в районі підприємстваспостереження за фоновою концентрацією забруднюючих речовин не ведуться,оскільки котельня розташована окремо на відкритій рівній місцевості, – тому прирозрахунках величиною Сф' нехтуємо. Дані для розрахунків та їх результатинаведені в таблиці 3.6. [5.6]
В даному розділіми проводили розрахунки по викиду оксиду в атмосферне повітря, яке перевищуєГДК, тому запропоновуємо очисну споруду, яка очистить викиди в атмосферу. Такожпроводили розрахунок СЗЗ по якому визначили розсіювання шкідливої речовини.
4.Природоохоронні заходи по атмосферному повітрі
З метою зменшення забруднення атмосферного повітряпересувними джерелам викидів в області проводилась операція «Чисте повітря»,яка проходила в два етапи навесні і восени. Операція проводилась в містах Рівне,Кузнецовськ, Дубно, 16 райцентрах та населених пунктах області.
В проведенні операції приймали участь представники державноїекологічної інспекції держуправління екобезпеки, управління ДАІ УМВС,громадськості. В ході операції перевірено 187 автотранспортних підприємств,автогосподарств, з них тільки на 46 організовані контрольно-регулювальні пости.Підприємствами, на яких відсутні контрольно-регулювальні пости, укладенідоговори з підприємствами та організаціями, які обладнані необхідними приладамидля контролю за токсичністю та димністю відпрацьованих газів автомобілів зобов'язковою видачею талонів токсичності водіям. З 2594 автомобілів,перевірених на випуску з підприємств в 115 були виявлені перевищенні вмістуокису вуглецю у відпрацьованих газах. На шляхах області на токсичністьвідпрацьованих газів перевірено 4046 автомобілів, з них 3142 індивідуальнихтранспортних засобів, виявлено 243 випадки перевищення вмісту окису вуглецю увідпрацьованих газах автомобілів. За порушення законодавства про охоронуатмосферного повітрі притягнуто до адмінвідповідальності 12 посадових осіб, 37водіїв державного автотранспорту та 211 індивідуальних власників автомобілів.Накладено 260 штрафів на суму 9248 грн.
При перевірці автопідприємств і автогосподарств виявлені такінедоліки в організації робіт по охороні атмосферного повітря від забрудненнявикидами автотранспорту:
• недостатня кількість підприємств, на яких організовані контрольно-регулювальніпункти;
• застарілий парк автомобілів, а також відсутність коштів дляпроведення своєчасного ремонту двигунів та переведення автомобілів нагазоподібне паливо;
• незадовільний стан покриття доріг області;
• відсутність на окремих підприємствах приладів контролютоксичності відпрацьованих газів.
Переведення автомобілів на газоподібне паливо проводилосьдуже повільними темпами. Рівненською і Дубенською автомобільнимигазонаповнювачами компресорними станціями Рівненського управління магістральнихгазопроводів за 1999 р. відпущено 7429441 м3 стиснутогоприродного газу, який був використаний для заправлення 781 автомобілів. Спільноз управлінням ДАІ УМВС України в Рівненській області розроблений план заходівпо запровадженню постійного контролю за вмістом окису вуглецю у відпрацьованихгазах автомобілів та якості пального на автозаправних станціях області.
В Рівненській області нараховуються десяткиоб’єктів, які становлять потенційну екологічну небезпеку. Особливо небезпечнимиє об’єкти, аварії на яких можуть призводити до утворення зон надзвичайнихекологічних ситуацій регіонального і міжрегіонального масштабу, матикатастрофічні наслідки для навколишнього природного середовища, створюватипряму загрозу здоров’ю, а то й життю людей.
Такими об’єктами вобласті є ВП «Рівненська АЕС», ВАТ «Рівнеазот», полігон твердих побутовихвідходів в м. Рівне. Вказані об’єкти увійшли до переліку найбільш екологічнонебезпечних об’єктів країни. Екологічно небезпечними в межах області вважаютьсятрансєвропейські нафто- та газопроводи, ділянки міжнародних автомобільних ізалізничних магістралей, промислові підприємства з рідкими відходами, кар’єри звідкритою розробкою корисних копалин, а також інші промислово-господарськіагломерації. До списку екологічних небезпечних об’єктів обласного значення ввійшло29 підприємств господарювання.
Для розв’язання проблем, пов’язаних з поводженням з відходаминеобхідно:
підвищення ефективності державного контролю заприродоохоронною діяльністю суб’єктів господарювання; забезпечення ефективноївзаємодії з правоохоронними органами та іншими контролюючими службами області;забезпечення повного стягнення збитків за порушення екологічного законодавствата штрафних санкцій; впровадження комп’ютерних методів обробки інформації аналітичногозабезпечення контрольної діяльності; здійснення заходів в рамках запровадженнянової концепції регулювання охорони атмосферного повітря;
вирішення питання фінансування виробництва зпереробки фосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот»;
забезпечення ремонту і модернізації очисних спорудобласті;
інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;
здійснення комплексу організаційно-технічних заходівв рамках забезпечення функціонування Рівненського державного природногозаповідника; створення регіональних ландшафтних парків «Дермансько-Мостівський»в Здолбунівському, «Погориння» в Гощанському та «Демидівський» в Демидівськомурайонах;
посилення контролю за цільовим використанням коштівприродоохоронних фондів;
здійснення комплексу заходів по впровадженню регіональноїінформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища тараціонального використання природних ресурсів області на базі системирегіонального екологічного моніторингу СЕМ «Полісся»;
забезпечення надійної експлуатації системи радіаційногоспостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію «Гамма-1»;
посилення контролю за зберіганням на підприємствахобласті токсичних промислових відходів та небезпечних речовин;
розвиток науково-дослідних робіт з екологічноїтематики;
удосконалення еколого-пропагандистської діяльності.
Крім тогопіднесенню ефективності управління природоохоронною справою на державному тарегіональному рівнях у найближчій перспективі сприятиме:
запровадження екологічного аудиту;
запровадження механізму екологічного страхуванняюридичних та фізичних осіб на випадок заподіяння ними шкоди навколишньомусередовищу, аварій та стихійних лих;
забезпечення чіткого розмежування повноваженьорганів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та спеціальноуповноважених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища таядерної безпеки;
запровадження системи економічного стимулюванняефективної екологічної діяльності на умовах:
встановлення податкових, цінових, кредитних, митнихта інших пільг для підприємств та фондів, які виготовляють конкурентоздатну,екологічно чисту, безвідходну продукцію, реалізують природоохоронні,ресурсозберігаючі технології і заходи та надають екологічні послуги;
підвищеного рівня оподаткування екологічно небезпечної продукції та технологій;
запровадження аукціонної системи купівлі-продажуліцензій на право викидів, скидів забруднюючих речовин;
розроблення і прийняття Кабінетом Міністрів України загальнодержавної, а на їїоснові – регіональних програм моніторингу навколишнього природного середовища зчітким визначенням конкретних заходів, їх виконавців, термінів виконання,обсягів і джерел фінансування.
Очисноюспорудою атмосферного повітря для забруднюючих речовин оксиду азоту та оксидувуглецю є кільцевий адсорбер.
Фізичнаоснова процесу адсорбції – здатність деяких твердих тіл з ультрамікроскопічноюструктурою (адсорбентів) вибірково відділяти та концентрувати на своїй поверхніокремі компоненти газової, пароповітряної суміші або розчину. В пористих тілахз капілярною структурою поверхневе поглинання доповнюється капілярноюконденсацією. Основний параметр, який характеризує процес адсорбції – адсорбційназдатність (ємність) адсорбенту стосовно компоненту, який вилучається.Адсорбційна ємність визначається відношенням ваги речовини, яка поглинутаадсорбентом, до ваги адсорбенту (або площі його поверхні). Вона залежить відконцентрації адсорбованої речовини біля поверхні адсорбенту, тиску, загальноїплощі поверхні адсорбенту, фізичних, хімічних та електричних властивостейадсорбованої речовини та адсорбенту, температурних умов та наявності домішок.При рівних інших факторах, зі збільшенням температури поглинаюча здатністьадсорбентів зменшується і, після досягнення певної (критичної) температури,процес переходить в десорбцію. Адсорбована речовина переходить в газову фазу.На цьому базується процес регенерації адсорбенту. Зниження тиску сприяєзменшенню адсорбційної ємності.
Процесиадсорбції здійснюють в адсорберах, які становлять вертикальні, горизонтальні абокільцеві ємності, що заповнені пористим або кусковим адсорбентом. Очищувальнийгаз фільтрується через адсорбент, на поверхні та в порах якогонакопичується вловлювана речовина (адсорбат).
Якадсорбент найширше використовуються активоване вугілля і цеоліти. Необхіднукількість адсорбенту вираховують за формулою:
Vах С х t х 103
М а= –--------------------------------, де
апог
Vа– об'ємні витрати газу, що очищаються;
С – концентраціядомішків, що видаляються;
t – часпроходження адсорбції;
апог– поглинювальна здатність адсорбенту.
Нарис. показаний розріз кільцевого адсорбера. Конструкція адсорбера вмонтована вметалевий корпус (1). Газ, який підлягає очистці, потрапляє через штуцер (2) узовнішню частину адсорбера, проходить через кільцевий шар адсорбенту, якийзнаходиться між внутрішньою (7) та зовнішньою (6) циліндричними решітками, тавиводиться через штуцер (4). В стадії десорбції дссорбент (водяна пара)подається через штуцер (4), а парогазова суміш відводиться через штуцер (3).Завантаження адсорбенту проводять через два люки (8), а його відвантаження – черезтретій люк (5).
/>
Рис. 4.1.Кільцевийадсорбер
Вибірконструкції адсорбера залежить від властивостей адсорбенту, схеми йогорегенерації (з видаленням з адсорбера або без нього), необхідної продуктивностіпо газу та необхідного ступеня очистки газів.
Розрізняютьадсорбери періодичної та безперервної дії. В першому випадку адсорбентнерухомий і повітря фільтрується через його шар. Процес продовжується до повногонасичення адсорбенту, після чого адсорбер відключають від очищувального газу тапроводять регенерацію адсорбенту. В другому випадку адсорбент під дією своєїваги або потоку очищувального повітря безперервно проходить через адсорбер тапотрапляє на регенерацію. Віддають перевагу установкам безперервної дії, щозумовлено такими факторами:
Ø вони мають меншігабаритні розміри в порівнянні з установками періодичної дії;
Øменший гідравлічний опір;
Øбільша продуктивність по газу.
Наведений аналіз лише найважливіших проблем функціонування різнихвидів транспорту, які чекають свого невідкладного розв'язання, свідчить про їхмасштабність, складність і визначальність длязагального розвитку економіки України, їхреалізація потребує великих інвестицій і непростих організаційних рішень.Об'єктивно склалося так, що нині треба вирішувати проблеми, які докорінно маютьвпливати на організаційну, технічну, технологічнусторону політики в галузі транспортних комунікацій.
В Україні є необхідні стартові умови для формування сучасноїсистеми транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. Доних насамперед належать: необхідність в усіх видах транспорту докорінного технічногопереоснащення галузі і суттєвих організаційних змін; достатня ресурсна база ірівень розвитку техніки і технологій; наявність кваліфікованого трудовогопотенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичній географічні характеристики території; наявність конкурентоспроможнихнауково-технічних проектів, які пройшли відповідну експертизу і готові дореалізації; заінтересованість зарубіжних інвесторів у розміщенні капіталів вУкраїні; стійка тенденція до визнання України світовим співтовариством якєвропейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкійі довготривалій основі і яка в перспективі справлятиме серйозний вплив наключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створенняі функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортнихкоридорів. [5,6].
5. Охорона праці
5.1 Основнезаконодавство з охорони праці
Основнимизаконами та підзаконними актами, які регулюють правові відносини у сферіохорони праці в умовах виробництва і загалом в суспільстві, є:
1. Конституція України;
2. Кодекс законів про працю (КЗпП);
3. Закони: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежнубезпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення».
Коло питань щодоохорони праці розглядається в Цивільному, Кримінальному та Адміністративномукодексах України, в указах Верховної Ради, постановах Кабміну, постановахПрезидента. Правове поле в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до якихнікого не можна примусити робити те, що не передбачено в законі.
Основний ЗаконУкраїни гарантує право на працю, що дає можливість людині заробляти собі нажиття працею, яку вона вільно або на яку вільно погоджуються (ст. 43).Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю,гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності,реалізує програми професійного технічного навчання, підготовки таперепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожній людиніКонституція гарантує право на належні, безпечні й здорові умови праці, назаробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантуєтьсязахист від незаконного звільнення.
Відповідно достатті 45 Основного Закону кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це правозабезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваноїщорічної відпустки, встановленням скороченого робочою дня для окремих професійі виробництв, скороченого часу роботи в нічні години. Максимальна тривалістьробочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та мінімальна сума оплачуваноїщорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійсненняцього права визначає закон.
Громадяни Українимають право на соціальний захист: забезпечення пенсіями в разі часткової аботимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом(ст. 46).
Це правогарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Охорона здоров'язабезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних,медико-санітарних та оздоровчих і профілактичних програм. Охорона здоров'язабезпечується розвитком і вдосконаленням техніки безпеки й виробничоїсанітарії; проведенням профілактичних заходів та розгортанням науковихдосліджень по запобіганню та зниженню захворюваності.
Основні питаннятрудового законодавства та охорони праці розглядаються в Кодексі законів пропрацю (КЗпП), який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяє зростаннюпродуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективностісуспільного виробництва, що має за мету поліпшення матеріального й культурногорівня життя людини.
У КЗпП зафіксованопитання трудового законодавства: право на працю, основні трудові права таобов'язки працівників, умови договорів про працю; тривалість робочого часу тайого скорочення; робота в передсвяткові та вихідні дні; тривалість роботи внічний неповний робочий час та обмеження понадурочних робіт та ін.
У Кодексі законівпро працю в окремих статтях розглянуто шляхи створення здорових і безпечнихумов праці, дотримання вимог охорони праці під час будівництва й експлуатаціївиробничих будівель, споруд та обладнання; заборона введення в експлуатаціюпідприємств, передавання в серійне виробництво зразків нових машин та іншогообладнання, які не відповідають вимогам охорони праці; обов'язки адміністраціїщодо поліпшення та оздоровлення умов праці, розслідування та обліку нещаснихвипадків; контроль за дотриманням вимог інструкцій з охорони праці; медичніогляди; переведення на легшу роботу; матеріальна відповідальність за збиткизаподіяні робітниками і службовцям ушкодженням їх здоров’я та ін.
У КЗпП значнуувагу приділено охороні праці жінок та молоді, встановлено пільги робітникам іслужбовцям, що поєднують роботу з навчанням. Розглянуто права професійнихспілок, функції органів державного соціального страхування, нагляду й контролюза дотриманням законодавства про працю, відповідальність за порушеннязаконодавства про працю та інші питання.
Закон гарантуєправа громадян на своєчасну й достовірну інформацію про стан їхнього здоров'я,а також про наявні та можливі чинники ризику для здоров'я та їх ступінь.Гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якістьхарчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Такуінформацію ніхто не може засекретити.
Згідно із Закономпідприємства зобов'язані розробляти та здійснювати санітарні йпротиепідеміологічні заходи та контроль за виконанням вимог санітарних нормщодо безпеки використання шкідливих для здоров'я речовин і матеріалів, а такожза скиданням відходів, викидами в навколишнє середовище та готовою продукцією.
Державній реєстраціїта гігієнічній регламентації підлягають будь-які небезпечні чинники фізичної,хімічної, біологічної природи, наявні в середовищі життя й діяльності людини.
У вказаномузаконодавчому акті у вигляді окремих статей зафіксовано вимоги до проектування,будівництва, розробки, виготовлення й використання нових засобів виробництва татехнологій (ст. 15); вимоги до водопостачання й місць водовикористання (ст. 18);вимоги до атмосферного повітря та необхідність вживання заходів щодозапобігання та усунення причин забруднення повітря (ст. 19); вимоги дожилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій (ст. 22),
Окремі статтірозглядають питання радіаційної безпеки; захист
населення відшкідливого впливу випромінювання та інших фізичних чинників; застосування тазнешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів.
У четвертомурозділі Закону визначено основні напрями діяльності Державноїсанітарно-епідеміологічної служби та її управління (ст..31, 32, 33), їїзавдання; види відповідальності та фінансові санкції за порушення санітарногозаконодавства (ст. 45, 46, 48).
Чиннезаконодавство про охорону праці визначає шляхи реалізації державної політики усфері захисту людини, містить конкретні вимоги стосовно організації умов праціна виробництві, які мають бути пріоритетними та спрямованими на збереженняжиття й здоров’я людини.
Відповідно доКонституції Верховна Рада визначає державну політику в галузі охорони праці.Вона спрямована на створення належних, безпечних і здорових, запобіганнянещасним випадкам та професійним захворюванням.
Одним з принципівдержавної політики у сфері охорони праці є адаптація трудових процесів доможливостей працівника з урахуванням
його здоров'я тапсихологічного стану.
Економічні методиуправління передбачають створення фондів охорони праці, які повиннівикористовуватися тільки на виконання заходів з охорони праці.
Цей принциппередбачає сплату штрафу підприємствами за
порушеннянормативних актів у галузі охорони праці. Якщо власник спрямовує кошти на заходиз охорони праці, тоді держава встановлює йому пільгове оподаткування, а такожвиключає із списку оподаткованих суму на відшкодування шкоди га одноразовоїдопомоги, які сплачуються потерпілому.
Під час прийняттярішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях забезпечуєтьсякоординація діяльності всіх гілок влади, що розв'язують проблеми охорониздоров'я, гігієни та безпеки праці. Діяльність державних органів та окремихорганізацій при вирішенні питань безпеки координує Державний комітет з наглядуза охороною праці.
Для реалізаціїпринципів державної політики в галузі охорони праці при Кабінеті Міністрівстворено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності, Фонд соціальногострахування від нещасних випадків та інші структури.
Проектуваннявиробничих об'єктів, розробку нових технологій, засобів виробництва, засобівколективного та індивідуального захисту працюючих слід проводити з урахуваннямвимог охорони праці.
Жоднепідприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені вексплуатацію, якщо на них не забезпечені здорові та безпечні умови праці.
Забороняєтьсябудівництво або реконструкція виробничих об’єктів і впровадження нових дляданого підприємства технологій без попередньої експертизи робочого проекту навідповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Експертиза проектноїдокументації на її відповідність нормативним актам про охорону праціпроводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів №431 від 23 червня 1994 року«Про порядок проведення державної експертизи проектної документації набудівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобіввиробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці».
Експертизупроектів, реєстрацію, огляди, випробування виробничих об’єктів прийняття їх вексплуатацію незалежно від форм власності здійснюють органи Державного комітетупо нагляду за охорону праці. Введення в експлуатацію вказаних об'єктів бездозволу цього комітету забороняється.
Протягом усьогоперіоду будівництва чи реконструкції, а також під час введення об'єктазавершеного будівництва в експлуатацію проектні організації зобов'язаніздійснювати авторський нагляд. Авторський нагляд здійснюється відповідно додоговору, який укладається між проектною організацією і власником.
Машини, механізми,устаткування, транспорті засоби й технологічні процеси, що впроваджуються увиробництво, повинні мати відповідні сертифікати, що засвідчують їхнюбезпечність для життя й здоров’я людей у процесі їх використання. Перелікпродукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, затверджує Держстандарт.
Згідно з чиннимзаконодавством роботодавець повинен отримати дозвіл на початок та перелік видівробіт на підприємстві, діяльність якого пов’язана з використанням процесів таустаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин,механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Кабінет Міністрів.
Дозвіл на початокроботи підприємства видає Державний комітет з нагляду за охороною праці впорядку, встановленому Кабінетом Міністрів у постанові від 6 жовтня 1993 року №831.
Дозвіл на початокроботи підприємства є офіційним документом, який дозволяє експлуатаціюпідприємства в робочому режимі.
Забороняєтьсязастосовувати у виробництві шкідливі речовини в разі відсутності їх гігієнічноїрегламентації та державної реєстрації, на які не розроблені гранично допустимінормативи і які не пройшли токсикологічну експертизу.
Токсикологічнаекспертиза є основним документом, що підтверджує безпеку продукції дляорганізму людини. Вона проводиться згідно з постановою головного державногосанітарного лікаря про «Токсиколого-гігієнічну оцінку хімічних речовин» від 19жовтня 1992 року №4.
У разінадходження на підприємство нових небезпечних речовин власник зобов'язанийповідомити про це органи Державного нагляду за охороною праці, розробити таузгодити з ними відповідні заходи щодо захисту здоров'я і життя працівників.
Експлуатація абовикористання придбаних за кордоном технологій, машин, механізмів, хімічнихречовин та їх сполук допускається лише за умови проведення експертизи навідповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що є чинними натериторії України.
Охорону здоров'япрацюючих жінок гарантує державне законодавство, яке передбачає створеннясприятливих умов для поєднання їх материнських функцій з активною трудовою тасуспільною діяльністю.
У реальних умовахвиробництва не завжди вдається створити оптимальні умови праці для жіночогоорганізму. Нині на підприємстві спостерігається дія несприятливих виробничихчинників. Наявність таких умов у деяких випадках може спричинити до виникненняв працівниць суто жіночих хвороб, які впливають на їх репродуктивну функцію.
В умовахмеханізації важких категорій робіт праця стає легшою, але збільшується нервованапруженість або виникає монотонність, що також несприятливо впливає наздоров'я жінок.
В умовах рівногопрофесійного навантаження частота виникнення вібраційної і шумової патології ужінок є значно вищою, ніж у чоловіків.
Шкіра жінок більшчутлива до дії деяких хімічних речовин. За однакових умов в однакових за вікомі стажем трудових групах професійні дерматити в жінок проявляються раніше ічастіше, ніж у чоловіків. Промислові отрути в ряді випадків є причиною частихзахворювань у жінок.
Враховуючифізіологічні особливості жіночого організму, їх підвищену чутливість до деякихшкідливих фізичних і хімічних чинників виробничого середовища, а такождодаткові навантаження охорона праці жінок вимагає певних спеціальних заходів.
Система чиннихзаконодавчих актів охороняє працю й здоров'я жінок та забезпечує їм всі умовидля плідного виробничого й суспільного життя.
З метоюполіпшення умов праці жінок та охорони їх здоров’я затверджено списоквиробництв, на яких забороняється використання праці жінок. Жінки недопускаються до професій зварювальника ручної зварки, що часто працює вцистернах, котлах, а також на спорудах висотою понад 10 м, землекопа,машиніста екскаваторів, автогрейдерів електростанцій, бульдозерів,автогідромоніторів, до верхолазних робіт й т. ін.
Жінки можутьпрацювати трактористами машиністами, водіями легкових та вантажних автомобіліввантажопідйомністю до 2,5 т, електромонтерами, ремонтниками, будівельниками таробітниками інших професій, для яких дозволено застосовувати жіночу працю.
Державні органирозробили та впровадили перелік робіт, машин і механізмів, на якихрекомендовано застосовувати переважно жіночу працю.
Жінки краще відчоловіків можуть виконувати роботи, пов'язані з точною координацією рук,дрібними рухами пальців, які часто повторюються.
З метоюподальшого поліпшення умов праці та охорони здоров'я жінок встановлено обмеженірозміри вантажів при їх підніманні та перенесенні.
Жінки до вантажно-розвантажувальнихробіт допускаються лише в таких випадках: навантаження й розвантаженнянавалочних вантажів (пісок, глина), вантажів малої маси, поштучних вантажів(цегла) та ін.
Закон «Проохорону праці» регламентує для працюючих жінок на підприємстві ВАТ «РівнеАзот»сприятливий режим праці й відпочинку, обмеження праці жінок у нічний час;використання праці жінок на роботах з неповним робочим днем або з неповнимробочим тижнем.
Жінкам надаютьсявідпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до пологіві п'ятдесят шість після пологів. За бажанням жінкам надаються частковооплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку звиплатою за цей період допомоги по державному соціальному страхуванню. Крімцього, можуть надаватися додаткові відпустки без збереження заробітної плати подогляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Час вказаних відпустокзараховується жінкам як у загальний, так і в безперервний стаж роботи.
Крім вказаноговище, охорона праці жінок здійснюється шляхом розробки різних заходів:санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних, лікувально-профілактичних та інших,спрямованих на забезпечення безпеки організму жінки та її материнських функцій.Поряд із цими заходами відповідне значення має дотримання роботодавцемгігієнічних нормативів щодо стану виробничого середовища й вимог щодоорганізації технологічних процесів, раціональної організації робочих місць,використання спецодягу, ЗІЗ, обладнання кімнат відпочинку, гігієни та ін.
Правовою основоюохорони праці неповнолітніх є відповідні статті КЗпП, Закон «Про охорону праці»,Список виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняєтьсявикористання праці осіб, що не досягли 18-річного віку, перелік медичнихпротипоказань до роботи в різних галузях, затверджений МОЗ та ін.
Особливі прававстановлено для неповнолітніх, які навчаються спеціальностям, що передбачаютьвиконання робіт на висоті. Учні віком до 18 років, але не молодші 17 років,допускаються до верхолазних робіт не більше ніж на 3 години в день дляпроходження виробничої практики під постійним наглядом працівника, призначеногонаказом по організації для керівництва практикою.
Чиннезаконодавство встановлює пільгові умови та обмеження, спрямовані на поліпшенняумов й охорону праці підлітків.
На підприємстві ВАТ«РівнеАзот» осіб молодше 18 років приймають на роботу лише після попередньогомедичного огляду з подальшим щорічним проходженням такого медичного огляду додосягнення 21 року.
Відповідальністьза проходження неповнолітніми обов'язкових медичних оглядів покладено навласників підприємства.
Неповнолітніприймаються на роботу, як правило, після досягнення ними 16 років. КЗпП (ст. 188)забороняє приймати на роботу, осіб молодших 16 років. Однак, у винятковихвипадках за згодою одного з батьків та при наявності медичного дозволу йпевного навчання з охорони праці можуть прийматися на роботу особи, яким виповнилосяп'ятнадцять років.
На підприємствіведеться спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, іззазначенням дати їх народження.
Забороняєтьсявикористовувати працю осіб молодше 18 років на важких роботах та на роботах зішкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, залучати їх донічних та понадурочних робіт, до робіт у вихідні дні.
Обмежується використанняпраці підлітків на роботах по перенесенню вантажів, маса яких перевищуєвстановлені для підлітків граничні норми. Також заборонено призначатинеповнолітніх на роботи, які полягають виключно в перенесенні важких речей,якщо їх вага перевищує 4,1 кг. Перенесення й пересування важких речейнеповнолітніми чоловічої і жіночої статі в межах зазначених норм допускаєтьсялише в тих випадках, коли це пов'язано з виконанням ними постійної роботи йзаймає не більш як 1/3 їх робочого часу. Неповнолітні віком до 16 років взагаліне допускаються до робіт попер несенню й пересуванню вантажів.
Заробітна платанеповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому жрозмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденноїроботи. Щорічні відпустки працівникам молодше 18 років надаються тривалістю вкалендарний місяць у літній період або, за їх бажанням, у будь-яку іншу поруроку.
Для неповнолітніхвстановлено додаткові гарантії від незаконного звільнення з роботи. Звільненняз ініціативи власника допускається лише у виключних випадках за згодою комісіїу справах неповнолітніх.
5.2 Технікабезпеки технологічних процесів, устаткування на підприємстві ВАТ «Рівне Азот»
Важлива роль устворенні безпечних умов праці належить новій техніці і технології.
Нині більшістьробіт в промисловій галузі проводиться з широким використанням різноманітноготехнологічного обладнання. Безпечна праця з використанням технологічногообладнання можлива лише тоді, коли його конструкція відповідає вимогам технікибезпеки, виробничої санітарії та заходам протипожежної безпеки.
Технологічнеобладнання, що використовується в різних галузях промисловості, надзвичайнорізноманітне за принципом дії, конструктивними особливостями, типами тарозмірами. Однак незважаючи на це існують деякі загальні вимоги, дотриманняяких при конструюванні обладнання дозволяє забезпечувати вимоги безпеки впроцесі його експлуатації.
У технічнихзавданнях, що складаються проектними організаціями на розробку новоготехнологічного обладнання, мають передбачатись вимоги щодо запобігання абозменшення на робочих місцях шуму, вібрації, пилу, тепловиділень та іншогошкідливою впливу до рівня, допустимого нормативними актами.
При розробці івпровадженні у виробництво нових машин, механізмів і особливо пристосувань,необхідно мати на увазі той факт, що вони сприяють зростанню параметрів роботиобладнання (швидкості руху, температури, тиску, темпу праці та ін.), що в своючергу може призвести до появи нових виробничих небезпек або шкідливостей. Тому,ще на етапі конструювання, дуже важливим є своєчасне виявлення можливих небезпекі планування необхідних заходів по запобіганню випадкам травматизму абозахворювань працюючих.
До загальнихметодів належать механізація і автоматизація процесів, дистанційне управління іспостереження, блокування і сигналізація, надійність і міцність технологічногообладнання. Призначення часткових методів полягає у захисті обладнання відпевної небезпеки. Такі методи інженерної безпеки досить різноманітні: це можебути герметизація, екранування, теплоізоляція, звукоізоляція, амортизація,огородження, заземлення та ін.
Безпека технологічногообладнання забезпечується правильним вибором принципів дії, конструктивнихсистем, матеріалів, робочих процесів та ін.
Крім цього,безпека праці забезпечується:
· використанням у конструкціях технологічного обладнання спеціальнихзахисних засобів;
· дотриманням ергономічних вимог;
· включенням вимог безпеки в технічну документацію з монтажу,експлуатації, ремонту машин та обладнання.
У процесіексплуатації технологічне обладнання не повинно забруднювати навколишнєсередовище шкідливими речовинами вище за встановлені норми і являти собоюнебезпеку з точки зору вибуху і пожежі.
Матеріали, щовикористовуються в конструкціях технологічного обладнання не повинні бутинебезпечними або шкідливими, а ті елементи, з якими безпосередньо контактуєлюдина, не можуть мати гострих країв, кутів, нерівних, гарячих чипереохолоджених поверхонь.
Рухомі частинитехнологічного обладнання – маховики, шестерні, кінці валів, а також пасові таланцюгові передачі, що являють небезпеку для людини, повинні бути огороджені,або мати інші засоби захисту тих частин, огородження яких не допускається їхфункціональним призначенням.
Огородженнюпідлягають також струмоведучі деталі електрообладнання, зони високих температурі шкідливих випромінювань, робочі місця, що розташовані на висоті.
Огородження абоогороджувальні засоби захисту запобігають проникненню людини або частини їїтіла в небезпечну зону.
Огороджувальніпристрої не повинні погіршувати спостереження за роботою технологічногообладнання, вони мають максимально захищати від проникнення небезпечних абошкідливих чинників у виробниче середовище.
Розрізняютьвласне огородження, перила, кожухи, екрани щити та ширми.
Для безпечногопідходу до механізмів під час монтажу, демонтажу та експлуатації технологічногообладнання на металоконструкціях влаштовують площадки, галереї та драбини.
Огородженняповинно мати гладку поверхню, бути пофарбовано в один колір із технологічнимобладнанням. Внутрішня поверхня огородження і нанесення на нього знаків безпекивиконується відповідно до вимог стандартів.
Ефективнимзасобом зниження травматизму на тяжких і малопродуктивних роботах є механізаціявиробничих процесів. У цьому напрямку на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» проведенавелика робота по створенню закінчених систем машин та технологічногообладнання, що дозволяє механізувати та автоматизувати технологічні цикли – віднадходження сировини до відправки кінцевої продукції.
Автоматизація імеханізація дозволяє у складних умовах в значній мірі знизити рівень виробничоготравматизму і професійних захворювань.
При впровадженнімеханізації відбувається полегшення праці тих людей, яких замінили машини.Однак при цьому є відповідний нагляд і контроль, щоб вони не могли статипричиною нещасних випадків.
Комплексна автоматизаціяпередбачає повну ізоляцію людини від будь-яких операцій виробничого циклу.Робітник може знаходитись на безпечній відстані від агрегатів. Автоматизаціялишає йому контроль за роботою устаткування, машин і механізмів, поєднаних вєдину технологічну лінію, а також обов'язки по їх налагодженню та регулюванню.
Технологічніпроцеси при комплексній автоматизації послідовно виконуються на автоматичнійлінії без фізичного втручання людини.
Вирішення питаньбезпеки на механізованих і автоматизованих системах набуває особливоїактуальності при їх налагоджуванні та ремонтуванні. У цьому плані вирішуєтьсяпитання щодо повної механізації ремонтно-монтажних робіт.
Автоматичнілінії, які нині працюють на виробництві, самостійно виконують всі заданіоперації у визначеній послідовності і потребують висококваліфікованогоперсоналу тільки для налагодження та контролювання. На таких лініях відновленняпорушеної роботи технологічного обладнання, режиму технологічного процесу іпідтримування визначених параметрів здійснюється відповідними автоматичнимипристроями. Таке автоматичне регулювання дає можливість виконувати роботу безвтручання людини в технологічний цикл.
Найбільшрозповсюджене технологічне обладнання може бути, джерелом шуму, вібрації, а вдеяких випадках також виділення шкідливих речовин у виробниче середовище. Крімцього основною потенційною небезпекою при обслуговуванні механічного обладнанняможе бути отримання механічних травм. Тому при виборі того чи іншоготехнологічного обладнання і його розташуванні слід враховувати вимоги технікибезпеки.
Правильнерозташування технологічного обладнання дозволяє найбільш оптимальноорганізувати робоче місце, забезпечити безпеку праці і зменшити втомупрацюючих.
Безпечна ібезпомилкова робота технологічного обладнання може бути досягнута приоптимальному узгодженні роботи оператора з машиною, а також приантропометричній відповідності параметрів і габаритів обладнання з анатомічнимиособливостями людини.
Приобслуговуванні технологічного обладнання небезпеку становлять всі частинимашини, які рухаються, здійснюють поворотно-поступальні рухи важелів – рухоміпаси, ріжучі частини машини та ін. Небезпека зростає тоді, коли на деталях, щообертаються, болти, шпонки або нерівності, нарізки та ін. Зона всередині машинив якій рухаються механізми, є небезпечною, бо при потраплянні в неї абостиканні з якоюсь рухомою частиною може статися ушкодження тіла людини.
Небезпечна зонаможе виникати і поза машиною внаслідок наявності на частинах обладнання, щообертаються, виступаючих елементів, а також відлітання під час роботи стружкиабо деталей машин через погане їх скріплення або ламання. Крім цього,відповідний простір біля машини також є небезпечною зоною. При обертових частинмашини може створюватися зона захоплювання, в яку можуть втягуватися частинитіла і травмуватися через це. Навіть вал, який рухається повільно, можезахватати кінці одягу або волосся, втягнути руку, плече, голову в небезпечнузону.
Тому прирозташуванні технологічного обладнання необхідно враховувати: габаритні розміриі конструкцію машин; зону технічного обслуговування, ремонту та розміщеннясировини; проходи, розриви між сусідніми машинами, між машинами і стінами;евакуаційні проходи для евакуації людей, центральний і пристінний, зі смугоютранспорту або без неї і т. ін.
Обладнання, якестворює значну вібрацію, не встановлюють на міжповерхових перекриттях, щоб невиникало додаткового навантаження.
При розташуванніобладнання виходять з розмірів зони технологічного обслуговування і ремонтумашин. Зона технологічного обслуговування машин – це робочі проходи міжсуміжними машинами, які забезпечують безпечне виконання робочих операцій.
Правильневизначення зони технологічного обслуговування кожної машини дає можливістьперевести горизонтальне планування всього виробничого приміщення і, перш завсе, розташування технологічного обладнання. Це дає можливість здійснитипоточність технологічного процесу, раціональну організацію робочих місць, забезпечитивисоку продуктивність та безпеку праці.
Зона ремонтумашини необхідна для виконання ремонтних робіт, а також для демонтажу і монтажуобладнання і зберігання запасних частин, вузлів та ін. Оскільки технологічнеобслуговування, профілактичний ремонт і чищення обладнання здійснюютьсяпрактично в різний час, то на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» влаштовано робочузону і зону ремонту сумісно.
При визначенніширини проходів в габарити машини включаються огородження, робочі місця, атакож місця для інструментів, сировини і готової продукції.
При визначенніширини робочих проходів визначають мінімальні розриви між сусідніми машинамидля вільного руху обслуговуючого персоналу.
Якщо сусіднімашини обслуговує один працівник, який знаходиться в проході понад 50% робочогочасу, то ширина його має бути не менше 1,3 м, а якщо працюючий рідко буваєу проході, тоді ширина його становить 1 м. При обслуговуванні кожноїмашини ним або декількома працівниками понад 50% робочого часу ширина проходуповинна бути 2 м.
Монтажний розривміж машинами передбачається в том, випадку, коли між сусідніми машинами непотрібна зона обслуговування та ремонту.
Мінімальна висотапроходу до виступаючих над проходами конструктивних елементів, труб івентиляційних повітроводів становить не менше 2 м. Евакуаційні проходипризначаються для масового руху людей після зміни або перерви, для евакуаціїпрацюючих в екстрених випадках, а також для руху транспортних засобів. Порозташуванню проходи можуть бути центральними або пристінними, за призначенням –головними або допоміжними. Головні призначені для виходу з виробничого приміщення,а допоміжні – до запасних виходів і санітарно-побутових приміщень.
Ширина проходів визначаєтьсясумою значень ширини проходу для руху людей і транспорту, зон обслуговуванняабо ремонту машин. Смуга руху людей у всіх випадках входить у ширину проходу.Ширина проходу – від 2 до 2,5 м.
Ширину будь-якогоевакуаційного проходу приймають рівною ширині зони ремонту машини, якщо ця зонавиявиться ширше ніж прохід.
Розміриевакуаційних виходів з виробничих будівель вибирають відповідно до існуючихнорм та рекомендацій.
У кожномуконкретному випадку габарити безпеки регламентуються відповідними стандартами,нормами технологічного проектування та правилами охорони праці.
5.3 Гігієна праціна підприємстві «РівнеАзот»
Запобіганнязахворюванням, поліпшення умов праці та відпочинку здійснюється шляхомвдосконалення досягнень гігієнічної науки, гігієнічних нормативів тасанітарно-гігієнічного законодавства.
Складовоючастиною загальної гігієни є гігієна праці, предметом вивчення якої є:
· трудові процеси й певні зумовлені ними зміни в організмі;
· вплив на організм людини чинників виробничого середовища з метоюусунення їх несприятливої дії на здоров'я людини;
· розробка гігієнічних нормативів.
Завданнясанітарії полягає в практичному втіленні наукових гігієнічних положень танормативів у виробничу, побутову та інші сфери існування людини, щоб «розвитоклюдини був найбільш досконалим, згасання життя – найменш швидким, життя – найбільшсильним, а смерть – найбільш віддаленою» (Е.А. Паркес) шляхом зміцненняздоров'я та зниження рівня загальної та професійної захворюваності.
Розділ охоронипраці, що вивчає можливість впливу на працівників шкідливих виробничихчинників, які можуть призвести до професійних захворювань, називаєтьсявиробничою санітарією.
Характер умовпраці, санітарні особливості виробничих процесів відображаються нафункціонуванні організму та його окремих систем.
Фактори, щовизначають санітарно-гігієнічні умови праці, чинять постійний вплив на здоров'ялюдини через фізичні, хімічні. біологічні та психофізіологічні чинники.
На підприємстві ВАТ«РівнеАзот» для забезпечення сприятливих умов праці використовуються гігієнічнінормативи та санітарні рекомендації.
Гігієнічнінормативи – це визначений діапазон виробничого середовища, який є безпечним зточки зору збереження нормальної життєдіяльності та здоров'я людини.
Об'єктигігієнічного нормування умовно можна поділити на групи.
До першої групиналежать чинники антропогенного походження, здатні завдати шкоду організмулюдини (виробничий шум, пил, вібрації іонізуюче випромінювання й т. ін.).
До другої групиналежать чинники природного середовища, що у відповідних межах необхідні дляжиттєдіяльності, – мікроклімат, освітлення, сонячна радіація, ультрафіолетовеопромінення й т. ін
Шляхомгігієнічного нормування встановлюються гранично допустимі концентрації (ГДК)шкідливих хімічних домішок у повітрі робочої зони (воді, ґрунті, продуктаххарчування), гранично допустимі рівні (ГДР) і гранично допустимі дози (ГДД)шкідливо діючих на людину чинників, оптимальні й допустимі параметримікроклімату, освітлення, опромінення і т. ін.
Допустимі рівні,дози, концентрації шкідливих чинників встановлюються шляхом гігієнічногонормування й узагальнюються в соціальних документах, що називаються санітарниминормами. Санітарні норми використовуються при проектуванні та організаціївиробництва, контролі стану охорони праці на робочих місцях, проведенніпаспортизації, впровадженні стандартів, а також при розробці конкретних заходівщодо нормалізації умов праці.
Оптимальні умовипраці в будь-якій виробничій діяльності людини забезпечуються шляхом розробкисанітарно-гігієнічних заходів. Впровадження санітарно-гігієнічних заходів убудь-яку сферу існування людини ґрунтується та забезпечується завдяки чинномузаконодавству.
У системі державногосанітарного законодавства чільне місце посідає Закон «Про забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення» (1994).
Цей Закон регулюєсуспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного таепідеміологічного благополуччя населення, з метою охорони його здоров'я. ЦейЗакон визначає відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств тагромадян, встановлює порядок організації санітарно-епідеміологічної служби тадержавного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Складовоючастиною санітарного законодавства є такі важливі документи, як санітарнінорми, правила, методичні вказівки й рекомендації, положення та інструкції.
Ключовим усанітарному законодавстві є документ СН 245–71 «Санітарні норми проектуванняпромислових підприємств», який нормує санітарні умови праці, санітарнукласифікацію виробництв, допустимі рівні шкідливих виробничих чинників, вимогидо проектів, технологічних процесів, обладнання, виробничих будівель і споруд.
Важливимидокументами санітарного законодавства є «Державні санітарні норми виробничогошуму, ультразвуку та інфразвуку» (ДСН 3.3.6.037–99), «Державні санітарні нормивиробничої загальної та локальної вібрації» (ДСН 3.3.6–039–99), «Державнісанітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» (ДПІ 3.3.6–042–99), «Санітарніправила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничогообладнання» та ін.
Крім основнихдержавних документів санітарного законодавства на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» дотримуютьсясанітарних норм та правил галузевого і відомчого призначення, інструкцій інаказів МОЗ.
Важливимдокументом санітарного законодавства є БНіП для всіх видів промислового,комунального та іншого будівництва, а також Державні стандарти України (ДСТУ),Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП), Міжнародні стандартиСистеми стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ), у яких поряд з технічними умовамиє санітарні вимоги, що являють собою частку загальнодержавного санітарногозаконодавства.
5.4 Електробезпекапідприємств ВАТ «РівнеАзот»
Електрифікаціявсіх сфер людської діяльності ставить на перший план питання про захистперсоналу, що обслуговує електроустаткування, а також інших осіб, які можутьпідпадати під небезпеку ураження струмом.
Практика свідчитьпро те, що майже у всіх галузях, де використовується електричний струм, буваютьвипадки ураження людей. Ураження струмом є найрозповюдженішим небезпечним інесподіваним для потерпілого видом виробничого травматизму.
Заходиелектробезпеки були і залишаються важливим питанням охорони праці.Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів, що забезпечуютьзахист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричноїдуги, електромагнітного поля і статичного струму.
До числанебезпечних і шкідливих чинників належить підвищена напруга в електричніймережі, замикання якої може відбуватись через тіло людини, підвищений рівеньстатичного струму, підвищений рівень електромагнітних випромінюваньелектричного і магнітного полів.
Вивчення причин іступенів тяжкості ураження струмом показало, що тяжкість електротравм залежитьвід стану середовища в робочих зонах, тобто від температури і вологостіповітря, електричної провідності підлоги, наявності значних мас і конструкцій,серед яких розміщене електрообладнання. Отже середовище, що оточує людину, можепосилювати або зменшувати небезпеку ураження електричним струмом.
З метоюправильного добору ізоляцій електроустановок і прийняття засобів захистувідповідно до ПУЕ електроустановки поділяються на:
· відкриті, чи зовнішні, установки, не захищені спорудою відатмосферного впливу;
· закриті, чи внутрішні, електроустановки, що розміщені всерединібудівлі і захищені від атмосферного впливу.
Згідно з ПУЕ всівиробничі умови за рівнем небезпеки ураження електричним струмом поділяються натри категорії: з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні та без підвищеноїнебезпеки.
Умови зпідвищеною небезпекою ураження людей струмом характеризуються наявністю однієї зумов, що викликає підвищену небезпеку:
· значна відноснавологість повітря (понад 75%);
· струмопровідний пил, що вкриває провідники та проникаєв машини і апарати;
· температура перевищує 35°С або короткочасно 40°С, незалежно від порироку;
· можливість одночасногодотикання людини до металевих корпусів електрообладнання і заземлених металевихконструкцій будівліабо виробничого обладнання;
· наявність струмопровідних підлог (земляних,залізобетонних, металевих,цегляних), що буває у приміщенні майстерень та ін.
Особливо небезпечні умови ураження людейструмом характеризуються наявністю однієї з таких ознак:
• дощ, сніг абоприміщення, де відносна вологість повітря близька до 100% (стеля, підлоги,стіни, колони, перегородки, фундаменти і обладнання постійно вкриті вологою);
• хімічно активнесередовище з їдкими парами і газами, які руйнують ізоляцію електрообладнання;
• одночасно наявні дві абобільше умов з ознаками підвищеної безпеки. Особливо небезпечні умови виникаютьпри роботі у котельнях, підвалах, банях, хімічних цехах, насосних станціях.
Умовибез підвищеної небезпеки – це сухі, без пилу приміщення, де відсутні ознаки, притаманні першій і другій категорії.
Небезпекаураження струмом існує завжди там, де є електропроводка абовикористовується електрообладнання, тому не існує повністю безпечних умов праціпри їх експлуатації.
Згідно із наведеною вище класифікацієюнайнебезпечнішими є умови другої категорії. За ступенем небезпеки роботи на зовнішніх електроустановкахприрівнюються до робіт в особливо небезпечних умовах.
Згідно з ПУЕ в електроустановкахвикористовують такі системи засобів і заходів для забезпечення їх безпечноїексплуатації: захисне
заземлення, занулення, ізоляціяструмопровідних частин, захисне вимикання, малі напруги, недоступність донеізольованих провідниківта ін. Жоден з цих засобів не єуніверсальним, а має свої переваги та недоліки. Тому для забезпеченняелектробезпеки необхідно застосовувати не один, а кілька засобів одночасно.
У електричнихустановках існують три види заземлення: захисне заземлення для захисту людейвід ураження струмом; робоче заземлення, що забезпечує нормальну роботу устаткування тазаземлення системи блискавко захисту, що захищає будівлі і споруди відатмосферної перенапруги.
Захисним заземленням називається зумиснеелектричне з’єднання з землею металевих не струмопровідних частин, які можутьопинитись під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції або принаведенні на них електростатичних зарядів та дії електромагнітної індукції.
Основне призначення захисного заземленняполягає в тому, щоб усунутинебезпеку ураження струмом людини, якщо вона доторкнулася до металевих частинелектрообладнання, яке опинилося під напругою.
Заземлюючий пристрій – це сукупністьконструктивно об’єднаних заземлювачів і заземлюючих провідників, що з’єднуютьелектрообладнання з заземлювачами.
Небезпеку ураження струмом при дотиканні докорпусу та інших не струмопровідних металевих частин електрообладнання, щоопинилось під напругою внаслідок замикання на корпус, можна ліквідувати швидкимвідключенням пошкодженої електроустановки від мережі. З цією метою влаштовуютьзанулення.
Зануленням називається зумисне з'єднанняметалевих частин електроустановки, які зазвичай не перебувають під напругою, знульовим захисним провідником.
Однією з головних умов безпеки при експлуатаціїелектроустановок є надійна ізоляція. Для цього покривають струмопровіднічастини шаром діелектрика, що забезпечує надійність при їх експлуатації.
Електрична ізоляція струмопровідних частинхарактеризується певними діелектричними властивостями – електричним опором.Згідно з ПУЕ опір ізоляції струмопровідних частин нормується.
Небезпека ураження людини струмом може виникатипри замиканні фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідноїмежі і, нарешті, у випадку дотику людини безпосередньо до струмопровіднихчастин, що знаходяться під напругою.
Заземлення і занулення не завжди гарантуєбезпеку людей від ураження струмом. Не завжди можна забезпечити також надійнуроботу устаткування зануленням. Тому використовують й захисне відключення –швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне відключення електроустановкипри виникненні в ній небезпеки ураження людини струмом. Захисне вимиканнявиконується більш чутливими і швидкодіючими автоматичними вимикачами.
Трапляються випадки, коли сучасні належнимчином виконані електроустановки не забезпечують безпеку працюючих. Томупотрібно використовувати спеціальні захисні засоби, які слугують для захиступерсоналу від ураження струмом. Вони умовно поділяються на основні і допоміжні.До основних ізолюючих засобів відносяться такі, що мають ізоляцію, яка здатнатривалий час витримувати робочу напругу. Додаткові ізолюючі захисні засобимають ізоляцію, не придатну витримувати робочу напругу, тому вони не можутьсамостійно захистити людину від ураження струмом, їх призначення полягає в тому,щоб посилити захисну дію основних ізолюючих засобів, разом з якими вони повиннівикористовуватись.
На підприємстві ВАТ «РівнеАзот» наказомпризначено особу, яка несе відповідальність за безпечну роботу електричногоустаткування.
5.5 Пожежна безпека на підприємстві ВАТ «РівнеАзот»
Пожежна безпека тісно пов’язана з технікоюбезпеки, оскільки на пожежах гинуть не тільки матеріальні цінності, а й люди.Проектуючи, будуючи та експлуатуючи виробничі процеси, обладнання і машини,потрібно враховувати вимоги пожежної безпеки нарівні з вимогами охорони праці.
Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємноючастиною державної політики щодо охорони життя, здоров’я людей, національногобагатства й навколишнього природного середовища.
Кожна пожежа має негативні наслідки якбезпосередньо для людини, що постраждала, так і для суспільства в цілому. Томуз точки зору екологічних, економічних та соціальних наслідків актуальним стаєзабезпечення ефективного протипожежного захисту, безпеки людей та матеріальнихцінностей. З кожним роком для забезпечення ефективного протипожежного захистудержава має виділяти все більше коштів на фундаментальні дослідження, утриманняпожежної охорони, профілактику пожеж. За останні роки в державі розроблено ряд цілеспрямованихзаходів щодо створення загальнодержавної системи забезпечення пожежної безпеки.Основним заходом у цьому напрямку було прийняття Закону «Про пожежну безпеку»,який набрав чинності з дня його опублікування 29 січня 1994 р.
Згідно із Закономзабезпечення пожежної безпеки є складовою частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей,національного багатства та навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальніоснови забезпечення пожежної безпеки на територіїдержави, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у ційгалузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Правовою основою діяльності вгалузі пожежної безпеки є Конституція, Закон «Про пожежну безпеку», Правилапожежної безпеки та інші Закони України, постанови Верховної Ради, укази йрозпорядження Президента, декрети, постанови та розпорядження КабінетуМіністрів, стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіональногосамоврядування, прийняті в межах їх компетенції.
Нормативні акти, стандарти,технічні умови, інші нормативно-технічні документи на пожежонебезпечнітехнологічні процеси та вироби мають включати вимоги пожежної безпеки таузгоджуватися з органами державного пожежного нагляду. Узгодженню підлягаютьтакож проектні рішення, на які не встановлено норми та правила.
Вимоги пожежної безпеки, щомістяться у відомчих нормативних актах, не повинні суперечити державнимстандартам, нормам і правилам.
Дозвіл на початок роботипідприємств таекспертизу проектівщодо пожежної безпеки здійснюють органи державного пожежногонагляду, які також беруть участь уприйнятті об'єктів, що передаютьсявексплуатацію.
Загальні вимоги до пожежноїбезпеки об'єктів усіх галузей народногогосподарстванаведено в ГОСТ 12.1.004–85.
Уci технічні рішення щодо забезпечення пожежного захисту об’єктівнародного господарства підлягають нормуванню.
Причини виникнення пожеж дужерізноманітні. До них можна віднести недоліки в будівельних конструкціях,спорудах, плануванні приміщень, облаштуванні комунікацій, дефекти обладнання,неправильну організацію або порушення режимів технологічних процесів,неправильне виконання робіт, необережність персоналу й т.ін.
Причини пожеж різноманітні,але можна поділити їх на дві великі групи. Причини першої групи пов’язані хнедопустимою з точки зору пожежної безпеки появою горючого середовища в умовах,де є джерело займання. Це може бути, наприклад, використання або зберіганнягорючих речовин і матеріалів у тих місцях, де їх наявність суперечить нормампожежної безпеки. Причини першої групи часто зумовлені також аварійним станомобладнання та наявністю горючих речовин.
До причин другої групивідносять недопустиму за умов пожежної безпеки появу джерела загоряння приобов’язковій наявності горючої суміші, тобто горючої речовини й кисню.
Небезпека вибухів і пожежвиникає при неправильному виборі електрообладнання, коли в пожежонебезпечних івибухонебезпечних приміщеннях використовуються електродвигуни та апаратура увідкритому виконанні. Під час роботи несправних електродвигунів можливеіскріння, що в ряді випадків призводить до займання.
Причиною пожеж і вибухів увибухопожежонебезпечних приміщеннях може бути наявність електростатичнихрозрядів.
На підприємстві ВАТ «РівнеАзот» розроблено ряд попереджувальнихзаходів щодо розповсюдження та гасіння пожеж на стадії проектування будівель іспоруд.
У процесі проектуванняпередбачено поділ будівель на пожежні відсіки та секції протипожежними стінами,перегородками та протипожежними перекриттями. Для обмеження розповсюдженнявогню по конструкціях і горючих матеріалах, облаштовано протипожежні перепони,протипожежні двері та ворота, а також протипожежні проміжки між будівлями.Виробничі будівлі міцні не тільки за умов їх нормальної експлуатації, а й заумов пожежі.
Для боротьби з виявленимиосередками горіння до прибуття пожежних команд на ВАТ «РівнеАзот» використовують первиннізасоби пожежогасіння. До них відносяться вогнегасники, пожежні крани, річковінасоси, бочки з водою, лопати, ломи, сокири, гаки, ящики з піском, повстянімати, багри та інший пожежний інвентар.
Відповідно до чинногозаконодавства забезпечення пожежної безпеки на підприємстві ВАТ «РівнеАзот» покладається на йогокерівника та уповноважених ним осіб. [10]
6.Розрахунок економічної ефективності від запропонованих заходів
6.1Встановлення нормативів плати за забруднення атмосферного повітря
Одниміз перших еколого-економічних інструментів природоохоронної діяльності ставмеханізм плати за забруднення навколишнього природного середовища, впровадженийпостановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 року №18 «Прозатвердження Порядку визначення плати і справляння платежів за забрудненнянавколишнього природного середовища і Положення про республіканськийпозабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища». Згідно з цієюпостановою було введено пряму плату за забруднення, яка залежить від кількостіта «якості» забруднюючих речовин. Ця плата справлялася за викиди забруднюючихречовин в атмосферне повітря, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо уводні об'єкти та зарозміщення відходів.
Воснову методології встановлення нормативів, які визначали
· розміри плати за забруднення, було покладено:
· величину еколого-економічного збитку;
· обсяг грошових коштів, який необхідно «отримати» з кожної тоннивикидів, скидів, розміщених відходів для створення джерела фінансуванняекологічної діяльності, який був би незалежним від державного бюджету;
· економічний стан підприємств-забруднювачів.
Стимулюючафункція платежів спрямована на запобігання виснаження природних ресурсів іприпинення безоплатного використання навколишнього середовища як приймальниказабруднюючих речовин.
Економічнасуть плати за забруднення полягає в тому, що:
· забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати(компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу наздоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд,міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні,лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та Ін. Прицьому слід враховувати, що наразі не йдеться про юридичну відповідальність уповному обсязі за забруднення навколишнього середовища.
· платежі за забруднення стали основою створення місцевих,республіканського АР Крим і Державного фондів охорони навколишнього природногосередовища, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерелафінансування природоохоронних заходів і робіт.
6.2 Розрахунокзбору за забруднення атмосферного повітря
Суми збору заскиди (Пс) обчислюють на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичнихобсягів скидів, нормативів збору та корегую чого коефіцієнта, і визначають заформулою:
П=(Мбі Мі) КТ
де Мбі– базовий норматив плати за викиди ватмосферу 1 т і-го забруднюючої речовини в межах ліміту, грн./т; Мі– маса річного викиду і-го забруднюючоїречовини в межах ліміту, т; КТ– коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічніособливості. Результати вносимо в таблицю 6.1.
Таблиця 6.1. Зведені розрахункиекономічних збитків за забруднення атмосферного повітря до очисткиНазви забруднюючих речовин Фактичні обсяги скидів, т. Нормативи збору за тонну забруднюючої речовини, грн/т. Плата за викиду грн/т Загальні суми збору, грн., коп. Оксид азоту 16,188 80 1295,04 1278,85 Оксид вуглецю 8,41 3 25,23 16,82 Загальна плата 1295,67
Нарахований збірза забруднення навколишнього природного середовища 1295,67
Таблиця 6.2. Зведенірозрахунки економічних збитків за забруднення атмосферного повітря післяочисткиНазви забруднюючих речовин Фактичні обсяги скидів, т. Нормативи збору за тонну забруднюючої речовини, грн/т. Плата за ліміт викиду грн/т Загальні суми збору, грн., коп. Оксид азоту 16,188 80 366,601 350,41 Оксид вуглецю 8,41 3 91,65 83,24 Загальна плата 433,65
Окупністьочисного устаткування рівний 862,02 грн.
За данимирозрахунками визначаючи обсяг грошових коштів, який необхідно «отримати» зкожної тонни викидів, скидів, розміщених відходів для створення джерелафінансування екологічної діяльності, який був би незалежним від державногобюджету. Забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати)економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров'я людей,об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт,зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні тарекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та Ін.
Висновки
Провівши аналізстану атмосферного повітряВАТ «Рівнеазот» цеху по виробництву аміаку заосновними джерелами викиду забруднюючих речовин (оксид азоту, оксид вуглецю,моноетаноламін, аміак) та оцінивши їх вплив на навколишнє природне середовищеможна зробити наступні висновки:
1. Для оцінюваннязабруднення атмосферного повітря використовувався методику розрахунокмаксимальної приземної концентрації ведеться за ОНД-86 і справедливий для 20хвилинного інтервалу осереднення в радіусі до 100 км від джерела викиду
2. Оцінивши станта величину відстань на яку проходить розсіювання шкідливої речовини,встановили уточнену санітарну захисну зону та розрахували ГДВ забруднюючихречовин в атмосферне повітря Знайдені значення ГДВ порівнюємо з реальними потужностямивикидів на ТзОВ «Будівельник». Аналіз розрахунків показав, що:
потужність викидуперевищують тільки по оксиду азоту в 1,4 рази по всім наступним забруднюючимречовина не перевищує розрахункових значень ГДВ
3. За проведеноюоцінкою було запропоновано очиснуспоруду кільцевий адсорбер. Процес адсорції переходить в газову фазу на якомувідбувається процес регенерації.
Також запропоновані природоохоронні заходи:
підвищення ефективності державного контролю заприродоохоронною діяльністю суб’єктів господарювання; забезпечення ефективноївзаємодії з правоохоронними органами та іншими контролюючими службами області;забезпечення повного стягнення збитків за порушення екологічного законодавствата штрафних санкцій; впровадження комп’ютерних методів обробки інформаціїаналітичного забезпечення контрольної діяльності; здійснення заходів в рамкахзапровадження нової концепції регулювання охорони атмосферного повітря;
вирішення питання фінансування виробництва з переробкифосфогіпсів ВАТ «Рівнеазот»;
забезпечення ремонту і модернізації очисних споруд ВАТ«Рівнеазот»;
посилення контролю за цільовим використанням коштівприродоохоронних фондів;
здійснення комплексу заходів по впровадженню регіональноїінформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища тараціонального використання природних ресурсів області на базі системирегіонального екологічного моніторингу СЕМ «Полісся»
4. Запропоновані природоохоронні заходи єефективними і їх впровадження є доцільним для покращення охорони атмосферногоповітря в в межах ВАТ «Рівне азот» та прилеглих населених пунктів.
Використана література
1. Сухарєв С.М., Чудак С.Ю.,Сухарєва О.Ю. Техноекологія та охорона навколишнього середовища. – Львів: Новийсвіт, 2000–2005. – 256 с.
2. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М.,Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища. – К.: КняжаУкраїна, 2005. – 302 с.
3. Лук’янова Л.Б. Основиекології. – К.: Вища школа, 2000. – 327 с.
4. Клименко М.О., Прищепа А.М.,Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля. – К.: Академія, 2006. – 360 с.
5. Коротун І.М., Коротун Л.К.Географія Рівненської області. – Рівне: Кабінет редакційно-видавничоїдіяльності та друкованої пропаганди передового педагогічного досвідуРівненського інституту підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 1996. 274 с.
6. Назаренко І.І., Польчина С.М.,Дмитрук Ю.М., Смага І.С., Нікорич В.А. Ґрунтознавство з основамигеології. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 504 с.
7. Матушевська Н.Р. Охоронаатмосферного повітря. – Рівне: НУВГП, 2008. – 236 с.
8. Доровских А.В., Сикарев А.А. Сетисвязи с подвижными объектами. К.: 1987
9. Брейдо А.Ч., Анисимов Н.К. Организация,планирование и управление в хозяйстве сигнализации и связи. К.: 1985
10. ГОСТ 10617–83. Котлы отопительныетеплопроизводительностью от 0,1 до 3,15 МВт. Общие технические условия. М.
11. Клименко М.О.,Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Моніторинг довкілля: Підручник. – Київ:Видавничий центр «Академія». – 2006 р. – 259 с.
12. Санитарные нормыпроектирования промышленных предприятий. СН 245–71. – Москва: Издательстволитературы по строительству, 1972 р. – 96 с.
13. Закон України «Про охорону навколишньогоприродного середовища». – Київ, 1991
14. Аиев Г. М-А. Техникапылеулавливания и очистки промышленных газов. – Москва, 1986 р. – 365 с.
15. Белевицкий А.М. Проектированиегазоочистительных сооружений. – Ленинград, 1990 р. – 312 с.