Курсоваробота на тему:
«Екологія України. Проблеми.Географія. Шляхи рішення.
Введення
I. Екологічніпроблеми України
1. Загальнівідомості про природні умови
2. Головніпричини й джерела розвитку екологічної кризи
3. Екологічнийстан окремих регіонів
Екологічні проблеми найбільших рік,Чорного й Азовського морів
Донецко-придніпровський регіон
Українське ПоліссяУкраїнські Карпати
4. Наслідкуприродних і антропогенних екологічних катастроф..26
5. НаслідкуЧорнобильської катастрофи
II. Шляхирішення екологічних проблем
Висновок
Список використаної літератури
Додатка.
Рис.1. Забруднення атмосферногоповітря в містах
Рис.2. Забруднення поверхневих водстічними водами
Рис.3. Антропогенне навантаження наземельний фонд
Рис.4. Захворюваність населення
Рис.5. Смертність населення
ВВЕДЕННЯ
«Ми одержали вспадщину неимоверно
прекрасний ібагатий сад, але лихо наша
у тім, що мипогані садівники,
що не засвоїлинайпростіших правил
садівництва.Недбало ставлячись до цього саду,
ми робимо цез добросердим самовдоволенням
неповнолітньогоідіота,
який ріже нашматки ножицями
картинуРембранта.»
ДжеральдДаррел
Смутно, правда? А у відношенні до нашого будинку, до території України,де живемо ми й наше близькі, таке висловлення особливо близько. Можнавирішувати самі різні проблеми, можна будувати грандіозні плани, алезагрозливий факт залишається фактом — навколишнє середовище Землі, материка,території, на якій ми з вами проживаємо перебуває на грані здійсненнянеоборотних і на жаль негативних змін умов існування. Людина, що сам спочаткупристосовувалася до умов життя на планеті, поступово змусив її підбудовуватисяпід нього. Але платить за такі вільності дуже високу ціну — ціну свого здоров'яй життя. Багато з людей не знають і не хочуть знати реальну картину щовідбувається, не бажаючи розставатися з ілюзією своєї винятковості,перекладаючи відповідальність на кого завгодно — на правительство, на сусіда,на Бога зрештою. Я написала цю курсову роботу, що носить оглядовий характер,тому що хочу звернути ще раз увага оточуючих мене людей на екологічний станнавколишнього середовища. Але знаєте, коли я збирала матеріал і оброблялайого… я очікувала, що все буде погано. Але щоб настільки! У цей невеликийобсяг на вийшло вмістити й половину тієї інформації, що я хотіла б представити,але навіть і ці відносно застарілі дані — кінець 1993 року однаково залишаютьважкі враження. Дивитеся самі:
ЕКОЛОГІЧНІПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ
1. Загальнівідомості про природні умови.
Україна — одна знайбільших країн Європи по кількості населення, площі, ресурсного потенціалу. Івона одна з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні в Європі. Доцього привів високий рівень концентрації промисловості й сільськогосподарськихкомплексів, екологічно необґрунтована, хижацька, споживча діяльність урядовихструктур колишнього СРСР і УРСР, і розуміє найбільша у світі техногеннакатастрофа — аварія на Чорнобильської АЕС.
Територія Україниохоплює три фізико-географічні зони з п'ятьма провінціями ( у лісостеповійзоні) і трьома подзонами ( у степовій зоні), а також гірські райони Карпат іКриму. У порівнянні з іншими природними ландшафтами колишнього СРСР, ландшафтиУкраїни найбільше страждають від наслідків людської діяльності. В 1991 роціпарламент України оголосив територію всього держави зоною екологічного нещастя,у наступні роки відзначене загострення екологічних проблем практично у всіхрайонах держави. Тому рішення екологічних проблем в Україні - одне з найбільшголовних, актуальних практичних завдань.
Україна займаєдосить вигідне географічне положення — південний захід Восточно — Європейськоїрівнини, українські Карпати й Кримські гори. Частина шельфу Чорного йАзовського морів. Близько 95% території України — рівнина, близько 5% займаютьгірські системи Карпат і Криму. Середня абсолютна висота рівнинної частини — 170 метрів, найвища крапка — гора Говерла (2051м).
Клімат Українипомірно^-континентальний, вузька смужка території південного Криму перебуває всубтропічному поясі. На території України переважає північно-західний переносповітряних мас, за рік над Україною проходить близько 45 циклонів і 35антициклонів. Кількість опадів змінюється від 1200-1500 мм у рік у Карпатах до300 мм у рік у південній частині степової зони ( Причорномор'я й Приазов'я). Улісостеповій зоні опадів випадає 550-760 мм у рік .
У липнітемпература повітря +25 – 29 є З, іноді досягає вище 30 є З, у січні-лютому всередньому температура повітря –20 – 25 є З, може досягати й значення – 30 єС. Річна сумарна кількість сонячної радіації міняється з 96 до 125 ккал/див.2
Річкова мережаУкраїни ( усього налічується близько 73 тис. рік) досить густа й розгалужена (0,25 км/км2). Ріки переважно належать басейну Чорного, Азовськогомарей, частково Балтійського. Найбільша ріка – Дніпро – третя, після Дунаю йВолги) по величині в Європі. Середній стік Дніпра становить 53,5 км3.також серед великих рік України — Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, ітакож припливи Дніпра — Прип'ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла.
На територіїУкраїни близько 3000 більших і малих озер, які займають 0,3% території держави.Найбільш і найглибшим є озеро Телемеханіка на північно-заході України.
Режим більшостірік у наш час сильно змінений господарською діяльністю людини ( водозабори длязрошення, промислових потреб і питного водопостачання, будівництво каналів,водоймищ, веслувань, ставків), що переважає більшість малих водотоків взагаліперестали існувати.
З поглядугеологічної будови територія України розташована в межах південно-східногокраю докембрийской Східно-європейської платформи й частини Герцинскойплатформи. Гірські масиви Карпат і Криму належать альпійській геосинкліналі.Основними геоструктурными елементами є: Український щит ( складений древнімидокембрийскими кристалічними породами, в основному гранітами, гнейсами,лабрадоритами й гранитоидами), розташований у центральній частині Українипростираючись від Клесева-Овруча на півночі уздовж Правого Берега Дніпра доАзовського моря, довжиною приблизно близько 1000 км, загальною площею близько180 тис. кілометрів; Приднепровско-Донецька западина ( Практично вселівобережжя. Складена 5-6 кілометровою товщею осадових порід, у межахДонбасу — 10-12 кілометрів); Волынско-Подільська плита ( з товщею порід 5-6км); Предкарпатский передній прогин, складчастість Карпат, Закарпатськазападина, Причорноморська западина ( 2-х кілометрова товща осадових порід) іскладчастий Крим. У геологічній структурі України Державним кадастромзареєстроване близько 5,5 тис. родовищ корисних копалин. В Україні є районипідвищеної сейсмічної активності: Карпатська зона, південний захід і південнийКрим (інтенсивність землетрусів — до 7 балів по 12-ти бальній шкалі).
У межах Українивиділяють ряд географічних ландшафтів: лесоболотные й лісостепові ландшафтиПолісся, Волыно-Подільської височини й придніпровської рівнини; ландшафтиПівнічних степів, схилів Волыно-Подільської й Среднерусской височини;ландшафти Південних степів ( Причорноморська низовина й Приазов'я); лесолуговыегірські ландшафти Криму й Карпат.
Геохімічні йекологічні умови ландшафтів України під потужним впливом техногенної діяльностіістотно змінилися за останні десятиліття.
Родючі ґрунтиУкраїни — найважливіший ресурсний потенціал. Найбільш родючими є ґрунти зізмістом гумусу від 3 до 7 % і товщиною гумусового шару близько 1 метра ( їх вУкраїні близько 10% території).
І водні, і ґрунтовіресурси України в результаті забруднення й багаторічного неправильного,нераціонального використання перебувають у критичному стані, а в багатьохрайонах — у катастрофічному, з погляду еколога.
Процесиґрунтоутворення й розвитку рослинного покриву в Україні відповідають загальнійгеографічній зональності. Для Полісся характерна наявність дерено-підзолистихґрунтів на піщано-глинистих породах, для лісостепу — оподзоленные ґрунту зпотужними чорноземами ( гумусові обрії мають потужність до 1,2-1,5 метрів), дляПівнічних степів — чорноземи з гумусовим обрієм 80-90 див, сформовані наволого-суглинних породах; для Південних степів — каштанові ґрунти й чорноземи,значно засолені в приморській зоні.
Земельний фондУкраїни становить 60,4 млн. га. Ступінь господарського освоєння території дужевисока — 90-95%. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70%, а розораність становить 56%.
Загальні втратисільськогосподарських угідь через використання їх у сфері промисловоїдіяльності, будівництва, урбанізації, становлять більше 2 млн. га за останні30 років.
Україна багатамінеральною сировиною — різними корисними копалинами. У першу чергу — цевеличезні запаси гранітів, які є чудовим лицювальним і будівельним матеріалом,а також різних вапняків, будівельного піску. Серед горючих корисних копалин — кам'яне й буре вугілля, газ, у меншому ступені нафта.
Гранітизосереджені в межах українського щита ( Житомирської, Вінницької,Кіровоградської, Дніпропетровська області ), піски й вапняки — на Полісся йПоділля.
Відкладеннякам'яного вугілля зосереджені в Донецьком і Львівсько-Волинськім басейнах, атакож Дніпровському буроугольном басейні. Родовища нафти й газу сконцентрованів трьох нафтогазоносних областях — Західно-Української (Прикарпатська зона — Борислав, Доліна, Дрогобич), Східно-Української ( Прилуцко-Шебелинскя зона),Південно-Української ( північно-західний шельф Чорного моря) перспективніресурси нафти оцінюються майже в 125 мільйонів тонн, а її видобуток насучасному рівні становить близько 5 мільйонів тонн у рік, запаси природногогазу — більше 410 мільярдів метрів кубічних. Серед списку корисних копалин,якими володіє Україна, також горючі сланці ( близько 2 мільярди тонн — Верхньодніпровськ) і торф ( 3,5 мільярди тонн — Полісся)
З рудних кориснихкопалин Україна багата відкладеннями залізних руд ( Криворізька йАзово-Чорноморська провінції з балансовими запасами близько 25 мільярдів тонн)і марганцевими рудами ( у Никопольщине покладу марганцевих руд обчислюютьсяприблизно 2 млрд. тонн, що становить 66% світових запасів). На території нашоїдержави є також покладу уранових, нікелевих, титанових руд, ртуті, олова,хроміту, графіту ( Український щит), родовища фосфатів, калійних солей, сірки (Прикарпаття), каоліну ( Глухів, Пологи), солей йоду й брому ( Сиваш,Тарханкут).
Останнім часомвиявлені досить значні запаси золота, але в неуважному виді, що вимагаєскладної технології видобутку.
Водні ресурси рікУкраїни становлять 85,8 км3; експлуатаційні запаси пріснихпідземних вод – 514 м3/с. Є дуже коштовні мінеральні води:сірководневі, радонові, йодо-бромисті, вуглекислі й інші.
Сумарнийвидобуток сирих мінеральних продуктів по 40 основних видах перевищує 1 мільярдтонн. Дуже актуальної є проблема утилізації відходів гірської промисловості, щозбагачує. Щорічно кількість відходів перевищує обсяги використання майже на 200мільйонів метрів кубічних.
Кліматичні умовиУкраїни також є важливими природними ресурсами. Сприятливі кліматичні умови,богатые флорою й фауною прекрасні ландшафти — важливий рекреаційний ресурс, алеж таких районів в Україні багато.
Кращими з них щенедавно, до значного погіршення екологічних умов були: Південний ( Одеський,Миколаївський, Кримський, Херсонська, південь Запорізької й Донецької області), Кримський, Предкарпатский і Карпатський, полісся (Шацкие ліси йозера)
Близько 15%території країни займають ліси — краса й багатство, безцінний природний очисникповітряного простору, і головний хоронитель нашої держави. На жаль останнімчасом і цей надзвичайно важливий природний ресурс безжалісно вирубується, гиневід забруднення й пожеж ( Карпати, Полісся)
В Україні, як іна Землі взагалі залишилося небагато місць, не використовуваних людиною длязадоволення своїх численних і увесь час зростаючих потреб, місць, які збереглисвій первозданний вид заповідних територій. Останні в наш час грають виняткововажливу екологічну роль у житті біосфери, збереженні генофонду,биоразнообразия.
Фахівціпідрахували, що для підтримки нормального функціонування экосистем будь-якогорегіону, площа «диких», не ушкоджених людською діяльністю територій повиннастановити не менш 12-15% загальної площі території. Багато розвинених країн (Японія, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Бельгія, Австрія, США), надаючи великогозначення цьому факту довели площі заповідних територій до 15-18%, а для Україницей показник дорівнює, точніше, чотирикорпусн дотягає в середньому до 2% (найбільш високий 4-5% — Західна Україна, найменший — Центральна й СхіднаУкраїна — 0,2-1%). Загальна площа природного заповідного фонду становить 1 млн.293 тис. га. Заповідники на території України розташовані у всіхфізико-географічних зонах: «Поліський», «Канівський», «Розточчя», «Медоборы»,«Михайлівська цілина», «Аскания нова». «Стрельцовская степ», «Кам'яні могили»,«Дунайські плавні», «Карадажский», «Мисс Мартьян», Кримський, Карпатський іінші. Україна завжди була щедро обдарована багатою рослинною й тваринноюрозмаїтістю. Якихось 200 років тому іноземні мандрівники дивувалися її казковобагатим лісам, степам, рікам і озерам. А в першому тисячоріччі площа лісів упорівнянні з ХIX сторіччям, була більше в 4,5 рази; біля Києва дрімучі ліси,величезна кількість звірини: вовків, ведмедів, росомах, диких кабанів і кіз,зайців, лисиць і білок, бобрів. Куниць, горностаїв, соболя, усіляких риб, утому числі осетра, різних пернатих — орлів, шулік, сов, яструбів і багатьохінших.
В V сторіччіГеродот, подорожуючи по низов'ю Дніпра, записав у своїх записах, що спостерігаввід теперішньої Каховки, до устя, а також у районі уздовж ріки Південний Буг іприлеглі райони, у балках і ярах навколо них суцільні лісові хащі, богатыедичиною. Більше пізні мандрівники й учені, які відвідували територію України вXIV, XV, XVI, XVII ст.ст. ( И.Барбаро, Виженер, Л.Мидлер, Э.Лоота, А.Вимина,М.Литвин, де Боплан) теж відзначали надзвичайні природні багатства краю,казкова родючість його земель.
Навіть сьогодні вУкраїні налічується близько 5000 вищих рослин, але площа лісів зменшилася до14,3% ( проти 37% у колишньому Союзі й 29% у середньому у світі). Щорічно вУкраїні використовується близько 40 млн. м. куб. деревини-кругляків, хоч близько 70% необхідної для цього деревини вона змушена імпортувати.
Величезний збитоклісам України заподіяла друга світова війна.
Флора України щенараховує близько 5000 видів вищих рослин, серед них близько 700 видівлікарських.
Фауна Українинараховує близько 45 тисяч видів тварин, з них 17 — земноводних, 20 — плазуючі, більше 350 — птаха, 113 — ссавці, 200 риби, інші безхребетні. Алечисельність видів тварин, як і рослин, під впливом погіршення екологічних умовсередовища й людської діяльності швидко скорочується.
Таким чином,Україна, що ще до кінця ХIVIII сторіччя ще була одним з найбагатших,красивейших і екологічно благополучних ділянкою планети, за два останніх сторіччяперетворилася в територію, що переживає найтяжку кризу я яка є одним знайбільш забруднених ділянок миру.
2. Головні причини й джереларозвитку екологічної кризи.
Об'єктивнийаналіз сучасної економічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічногостану природної ландшафтів і навколишнього середовища України, погіршенняздоров'я людей, виникнення демографічної кризи став можливим тільки наскількироків тому, завдяки розсекреченню величезної кількості архівних матеріалів (соціально-історичних. Політичних, партійних, соціально-економічних і ін.) ідопоміг чітко визначити основні причини, джерела, динаміку й напрямки розвиткуекологічної ситуації в межах нашої держави. Такими причинами виявилися:
1. Екстенсивневикористання всіх видів природних ресурсів, що триває десятиліттями, безобліку можливостей природних регіонів до самовідновлення й самоочищення
2. Тривалаадміністративно-командна концентрація на невеликих площах великої кількостінадпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промисловихкомплексів і інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізаціямасштабних планів втручання в природне середовище.
3. Повназневага традиціями господарської діяльності, можливостями природи регіонів іінтересами корінного населення.
4. Перехімізаціясільського господарства й нераціональні методи його організації ( наприкладвеличезні колгоспи й радгоспи)
5. Проведеннямеліораційних робіт у величезних обсягах без належного наукового обґрунтуванняй ефективних технологій. Найчастіше проведене просто халатно й недалекоглядно.
6. Повнавідсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз всіх планів іпроектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягомпіслявоєнного періоду.
7. Використанняна переважній більшості виробництв застарілих і дуже застарілих морально йтехнічно технологій і встаткування.
8. Відсутністьефективно чинних законів про охорону навколишнього середовища й підзаконнихактів для їхньої ефективної реалізації.
9. Відсутністьпостійної й об'єктивної інформації для широких мас населення про екологічний стан навколишнього середовища, причинах його погіршення, винуватців забрудненняй мер, прийнятих для поліпшення ситуації.
10. Надзвичайнонизький рівень екологічного утворення не тільки широких мас населення, а йкерівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічнасвідомість і культура.
11. Різкеприскорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесівв Україні у зв'язку з найбільшою техногенною екологічною катастрофою ХХсторіччя - аварія на Чорнобильської АЕС.
12. Відсутністьдіючих економічних стимулів ресурсо- і енергозбереження.
13. Відсутністьдіючого державного контролю за виконанням законів про охорону природи йсистеми ефективного покарання на заподіювану шкоду навколишньому середовищу.
Основнимиантропогенними джерелами розростання екологічної кризи в Україні є в першучергу все більші промислові комплекси – ненаситні споживачі сировини,енергії, води, повітря, земельних площ, транспорту й одночасно страшніотруйники навколишнього середовища практично всіма видами забруднення(механічних, хімічних, фізичних, біохімічних. Такі комплекси сконцентрованінавколо родовищ корисних копалин, більших міст, водних об'єктів: Донбас, ЦентральнеПридніпров'я, Кривій Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більшість обласнихцентрів. Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами навколишнього середовищає металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри йзбагачувальні комбінати, деякі військові підприємства.
Була йзалишається найнебезпечнішим джерелом шкоди для навколишнього середовищавійськова діяльність: по обсягах використання палива для техніки й забрудненнявід його згоряння у двигунах літаків, танків, автомобілів; по обсягахвикористання мінеральної сировини, необхідного для виготовлення військовоїтехніки; обсягами споживання енергії; витратами на зміст армії й військовихпідприємств; обсягами забруднення навколишнього середовища від цих підприємств,і розуміє по розмірах збитків, пов'язаних з випробуванням різних видів зброї,у тому числі і атомного, а також проведення маневрів, навчань і воєн. Українаповною мірою відчула весь цей букет протягом останнього сторіччя.
Найбільше всьогозабруднюють природу об'єкти енергетики, у першу чергу ТЭЦ і ГРЭС. Поглинаючивеличезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони викидають в атмосферумільйони кубічних метрів шкідливих газів, аерозолів, сажі, займають сотнігектарів землі шлаками й золою.
Іншим джереломзабруднення природи України є транспорт — автомобільний, повітряний, водний,залізничний. У всіх більших містах України масова частка забруднення повітрявід автотранспорту останнім часом становить 70-90 % від загальної масизабруднення.
Нарешті, длянаших сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забрудненняприродних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, якідесятками років у величезній кількості використовувалися на полях. Тільки 5-10%їх використовувалося рослинами, а 90% змивалося дощовими й сніговими водами,здувало вітрами, осідало в ріках і озерах, стаючи при цьому шкідливимикомпонентами экосистем.
Небезпечнимизабруднювачами є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля — електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й инфразвуковые, теплові,вібраційні ( великі радіостанції, теплоцентралі, трансформаторні підстанції,ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки,кібернетичні центри, АЕС).
Сучаснийнапружений екологічний стан більшості регіонів України ( Центральне Полісся,Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, Центральне Придніпров'я йДонбас) — наслідку недбалої екологічної політики нашого правительства протягомостанніх десятиліть: розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики,сільського господарства без обліку специфіки природних умов регіону, інтересівукраїнського народу, екологічних законів. Для підтвердження сказаного приведемодеякі факти забруднення навколишнього середовища від основних видів виробничоїдіяльності на території України.
Підприємстваметалургії й енергетики щорічно викидають в атмосферу відповідно 32% і 35% всіхзабруднень від стаціонарних джерел і є основними забруднювачами атмосферногопростору над Україною ( міста Макіївка, Маріуполь, Коммунарск, Харцизск,Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ і ін.) Підприємства металургіїоснащені очисним устаткуванням усього на 30-50%, до того ж зазначеневстаткування застаріло, або ж не функціонує взагалі. Додамо до цього, щокерівники таких підприємств не занадто прагнуть установити в себе навиробництві очисні спорудження, і справа не тільки в економічному факторі,справа в першу чергу в недостатнім усвідомленні кошмарности що відбувається ймасштабів нанесеного навколишньому середовищу збитку. З особистого досвідуспілкування з керівниками таких підприємств (Донецький Металургійний Завод,Криворізький МЗ ін.) можу зробити висновок, що керівництво таких підприємствпросто не вкладає гроші в забезпечення екологічної безпеки, тому, що не вважаєце необхідним. «Нехай цим займається хтось, тільки не ми. На це просто немаєчасу, грошей, і т.п.»
Основнимизабруднювачами навколишнього середовища важкими металами, особливо Аs і Pb, єкольорової металургії; вони ж забруднюють навколишнє середовище сарною йазотної кислотами ( м. Константиновка — підприємство «Укрцинк», м. Запоріжжя — Дніпровський, Никитовский ртутні комбінати й ін.)
Чорна металургія - основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.
ТЕС в Українівиробляють близько 70% електроенергії ( близько 37,6 тис. МВт); майже всі вонирозміщені містах і промислових центрах і є найбільшими джерелами забрудненнянавколишнього середовища серед всіх об'єктів енергетики. Основними компонентамиїхніх викидів є тверді частки палива (зола, сажа), сірчаний ангідрид, оксидиазоту. Загальна кількість викидів на енергетичних об'єктах становить близько2,3-2,5 млн. тн/рік. Іншу електроенергію виробляють ГЕС і АЕС. Найбільші нашігідроелектростанції зосереджені уздовж узбережжя Дніпра (Київська, Канівська,Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС уважаютьсянайбільш безпечними з екологічної точки зору, але створення мережі водоймищ неДніпрі, які затопили близько 7000 км2 прекрасних родючих заливнихземель і за період свого існування перетворилися у водойми-накопичувачівідходів і забруднення з навколишніх регіонів, привело до значних негативнихекологічних змін ( підтоплення 100 тис. га прибережних земель, багаторазовезниження активності процесів самоочищення й самовідновлення в Дніпрі,«цвітіння» водойм, а також зниження продуктивності рибних господарств.)
Украй негативно зекологічної точки зору наявність на території України п'яти АЕС ( 14енергоблоків) — Чорнобильської, Ровненской, Хмельницької, Запорізької йПівденно-Української. Зберігається не тільки більша небезпека виникнення новихаварій на АЕС, але й додається вкрай складна проблема поховання відходівядерного палива ( про утилізацію навіть мови не йде), і в недалекомумайбутньому, після відпрацьовування належного ресурсу — поховання й ліквідаціясамих АЕС — дуже складною, небезпечний і дорогою процес.
Загрозливої дляздоров'я людей і навколишнього середовища України залишається також діяльністьвійськово-промислового комплексу. В Україні щільність розміщення військовийчастин, об'єктів, оборонних підприємств, організацій, військових навчальнихзакладів, полігонів, складів дуже висока. Очисні спорудження на військовихоб'єктах, котелень, заводах або взагалі відсутні або дуже погано забезпечуютьочищення промислових і побутових стоків. При цьому військові влади під приводомтаємності намагаються сховати стан справ на цих об'єктах, створюють перешкодидля проведення екологічних експертиз. У найбільш важкому стані перебуваютьПричорноморські райони, особливо Крим. Отут протягом десятиліть об'єкти йкораблі Чорноморського флоту забруднювали води чорного моря. ( у воді тількилише Севастопольської бухти зміст нафтопродуктів перевищує ГДК в 180 разів!!!Фахівці затверджують, що частини й об'єкти Чорноморського флоту щодобивикидають у море близько 9000 м3 неочищених стічних вод. Також загрозливим для навколишнього середовища є порушення більшістю військовихпідрозділів правил зберігання ГСМ і експлуатації систем їхньоготранспортування. Втрати, витоку, розливи ГСМ протягом тривалого часу навколовійськових баз, аеродромів, складів на кілометри навколо забруднилинафтопродуктами поверхневі й підземні води, стали причиною появи в колодязях,ставках і річках відкладень нафтопродуктів, або ще гірше, токсичних речовин (хром, кадмій, свинець, бензопирены й ін.). прикладами можуть служити територіяпарку Олександрія в Білій Церкві, міста Узин, Васильків (Київська область),Дубно ( Ровненская область) Велика Круча (Полтавська область) Озерне(Житомирщина). У багатьох військових частинах не дотримуються правил захистуцивільного населення від пагубного впливу електромагнітного поля йвисокочастотних випромінювань від потужних радіолокаційних станцій. Гострокоштують проблеми використання лісів і сільськогосподарських угідь військовимипід полігони, стрільбища, мисливські господарства, навчальні центри ( загальнаплоща цих земель перевищує 100 тис. га)
Одним з головнихджерелом забруднення навколишнього середовища є також хімічна промисловість,об'єкти якого викидають у повітря сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні.Найбільша шкода вони заподіюють Прикарпаттю ( Калушский калійний концерн,Ново-Роздольский сірчаний комбінат), на Донбасі, у Присивашье (Красноперекопськ), Одесі, Вінниці, Сумах, Рівне ( підприємства об'єднання «Азот»)- забруднюють навколишнє середовище фосгеном, вінілхлоридом, хлористим воднем,фенолом, аміаком — дуже небезпечними токсикантами. Дуже шкодять навколишньомусередовищу хімічні підприємства, що виробляють ядохимикаты ( г.м. Первомайськ,Калуш, Маріуполь, Дніпродзержинськ), синтетичні продукти (підприємстваоб'єднань «Хімволокно», «Хлорвініл», «Днепрошина» «Укрнефтехим» і ін.).смутним фактом є й те, що практичні всі підприємства хімічної промисловостімають застаріле обладнання, порушують межі санітарно-захисних зон, не маютьочисних споруджень, або мають неефективні застарілі зношені установки.
Найбільшим середпромислових комплексів в Україні є машинобудівний комплекс, тому, що в державідля цього зложилися досить сприятливі умови: потужна металургійна база, густатранспортна мережа, більші обсяги використання машин і пристроїв,висококваліфіковані кадри. На українських машинобудівних заводах виготовляютьрізноманітну продукцію від побутової техніки до наисложнейших сучасних машин — устаткування для АЕС, космічну техніку, турбіни, літаки, що не мають аналогів усвіті. Найбільш висока концентрація машинобудівної промисловості характерна дляДніпропетровська, Харкова, Кривого рогу, Краматорська, Маріуполя, Донецька.
Як і інші видипромисловості, машинобудівна галузь тяжіє до районів розвитку металургії,сконцентрована в містах і дуже шкодить їхньому екологічному стану величезнимиобсягами відходів, забруднення повітря й води. Так у Дніпропетровську тількиодне виробниче об'єднання «Днепртяжмаш» щорічно скидає в Дніпро 23700 тис. м3забруднених стічних вод, завод прокатних валів — 250 тис. м3. у Запоріжжявикиди Дніпровського електродного заводу в атмосферу становлять 35%загальміських, причому 80% з них є небезпечними канцерогенними речовинамипершого класу. до речі, більше 50% всіх викидів в атмосферу цього міста дає ПО« Запорожсталь» ( близько 150 тис. тонн шкідливих речовин щорічно).електротехнічних заводів в Україні діє біля сотні. Але, не дивлячись на те, щобільшість із них побудоване в останні десятиліття, на них газо й водоочистныеспорудження або несправні, або неефективні ( Одеський «Автоагрегат»,Миколаївський «Никонд» і ін.)
Екологічнонебезпечної є й цементна промисловість. Найбільше екологічних проблем вонастворює в Донецькій, Дніпропетровській і Харківській областях — забруднює навколишнє середовище пилом, сірчаним ангідридом і оксидами азоту. Саме в ційгалузі виробництва на підприємствах гірше всього виконуються природоохоронніміри, тому наприклад, перевищення змісту пилу у викидах становить майже скрізь5-10 ГДК, а разом із забрудненими стічними водами в ріки щорічно сотні тоннорганічних, зважених речовин, солей і інших шкідливих з'єднань.
Величезна шкодарельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам заподіюють розробки кар'єрів будівельнихматеріалів — піску, граніту, лабрадориту, вапняку (у Житомирських, Вінницької,Дніпропетровський, Кіровоградської областях).
Сільськогосподарськевиробництво в Україні сьогодні значно негативнее, чим кілька десятків роківтому, впливає на природне навколишнє середовище, через нераціональнуорганізацію меліоративних робіт і необґрунтоване, технологічно не витриманевикористання мінеральних добрив і ядохимикатов, а також недбале їхнєзберігання й транспортування. Природне середовище забруднюється з'єднаннямиазоту, фосфору, калію, радіоактивними елементами ( останні є домішками уфосфорних мінеральних добривах), важкими металами ( міддю, цинком, свинцем,значні перевищення ГДК яким виявлені в 1992-93 р. в 5% сільськогосподарськійпродукції), залишками гербіцидів симтриазиновой групи. З 170 пестицидів, якізастосовуються в Україні, 49 особливо небезпечні. Останнім часом мало місцетакож використання токсичних пестицидів, які завозяться в Україну західнимифірмами й заборонені для використання на Заході.
Обсяги пестицидіві мінеральних добрив, які попадають на поля України становлять більше 90 000тонн і 4,5 млн. тонн відповідно. Площа земель, забруднених стійкимихлорорганичными препаратами становить близько 8 мільйонів га, на декількохсотнях тисяч га їхній зміст значно перевищує ГДК.
Дуже напруженаекологічна ситуація навколо ( у радіусі декількох кілометрів) більшихтваринницьких комплексів України. Найбільші з них продуцируют щодоби 2-3 тис.тонн екскрементів, які ці господарства не встигають переробити. У результатіїхнього розпаду й гниття виділяються більші маси аміаку, азоту, сірководню,органічних кислот, шкідливих мікроорганізмів, які забруднюють навколишнєсередовище й стають причинами хвороб, епідемій, загибелі в ґрунтових водах,ріках і ставках риби, цілих биотических груп. На кілометри навколо комплексівповітряними масами розноситься сморід, патогенні мікроорганізми, гельмінти.
Особливозагрозливої для землеробства є посилена антропогенною діяльністю ерозія ґрунтів, особливо в лісостеповій і степовій зонах. Більше 4 млн. га орнихземель уражено дефляцією ґрунтів. Курні бури, які за останні 100 роківвиникали в лісостеповій зоні України 23 рази, а за останні 40 років 16 разів,знесли мільйони тонн родючих ґрунтів у Луганських, Донецьких, Запорізьких,Дніпропетровських, Херсонської областях і в Криму. В 1960 році курними бурамибув охоплений весь південь України, площею близько 5 млн. га, при цьому вКриму, Запорізькій і Херсонській областях повністю знищені посіви на площіблизько 5 тис. га. Розвиток курних бур є причиною деградації ґрунтів через їхнєактивне виснаження й неправильні агротехнічні дії.
Перехімізаціясільського господарства України, що привела до нагромадження в ґрунтах,продуктах харчування, воді шкідливих для здоров'я людей і тварин, а такожрослин хімічних елементів і з'єднань ( нітратів, нітритів, важких металів,пестицидів) стала причиною розвитку ще одного негативного явища — втратирекреаційних ресурсів. Через значне забруднення більші площі рекреаційних зон,особливо в південних районах України, де зосереджене до 30% усьогокурортно-рекреаційного фонду, почали втрачати свої рекреаційні функції (Приазов'я, Одесщина, Крим)
Величезна шкодаґрунтам заподіює використання важкої сільгосптехніки на полях, що регулярнопереущільнює землю, значно знижуючи її рыхлость, насиченість повітрям,активність обмінних біохімічних процесів.
Варто такожакцентувати увагу на екологічній ролі транспорту й особливостях транспортногозабруднення в Україні. Транспортна мережа в Україні досить густа, кількість іактивність автотранспорту в містах дуже високе, і шкоди навколишньомусередовищу він заподіює досить. Основними причинами є застарілі конструкціїдвигунів, характер палива, погана організація руху, особливо в містах, у наперехрестях вулиць, мостопереходах. У відпрацьованих газах, що викидаютьсянашими автомобілями виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед якихособливу небезпеку представляють бензопирены ( канцерогенні речовини, у мільйонразів ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди,оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні.
Автотранспорт наперевезення одного й тог же вантажу вимагає в 6,5 разів більше палива, чимзалізничний, і в 5 разів більше, ніж водний. А в Україні налічується більшемільйона вантажних автомобілів і більше 3 мільйонів легкових автомобілів ікожний з них щорічно спалює від 12 до 30 тн високооктанового російськогобензину, збагаченого свинцем ( до 0,36 г/л). Треба помітити, що токсичністьвідпрацьованих газів наших дизельних двигунів набагато вище, ніж відкарбюраторних, оскільки ці гази містять оксиди вуглецю, диоксиды азоту й сірки,а також саджу ( до 16-18 кг із кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викидизабруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рік ( 39%від усього обсягу викидів в Україні). Від транспортного забруднення газами йшумом страждають всі міста України, особливо великі. Частка забруднення повітрявід автотранспорту в деяких великих містах України становить від 40 до 80 %загального забруднення.
Залізничнийтранспорт чистіше, з екологічної точки зору, особливо електричний. Сталопроблемою тільки лише сильне забруднення полотна залізниць шириною в кількаметрів по обох сторони від шляхів і самих шляхів нечистотами з вагоннихтуалетів. У всіх цивілізованих країнах туалети пасажирських вагона обладнаніспеціальними ємностями, і нечистоты не викидаються назовні. Екологічні ймедичні дослідження виявили, що останнім часом, особливо в теплу пору рокувищевказане забруднення шляхів нечистотами й продуктами їхнього розпаду сталопричиною захворювання значної кількості пасажирів і працівників залізницьрізними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенів.
Відчутнаекологічна шкода заподіює Дніпру з його водоймищами, Дунаєві, Дністру, а такожЧорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно черезнедотримання правил перевезення й перекачування нафтопродуктів, аварій,очищення танкерів, шумо-вібраційного впливу, створення хвиль, що руйнуютьбереги водоймищ.
Все більшоюекологічною проблемою міст України, особливо більш і курортних стає проблемаочищення різних комунальних відходів — побутова й промислових, переробка цихвідходів. Щорічно у водні об'єкти України скидається близько 4 млрд. м3забруднених стоків. Існуючі теоретичні методи очищення в стані очистити стічніводи на 90-95%, але на практиці цього ніколи не відбувається. У найкращому разіочищення виробляється на 70-75%, і те далеко не скрізь. Причина все та ж — застаріле очисне обладнання або взагалі його відсутність, аварії. Оскількиорганізація ефективного очищення стічних вод, не тільки в нас, а й в усьомусвіті вимагає великих капіталовкладень і витрат, то нам у найближчі ріксподіватися на поліпшення ситуації не доводиться.
Останнім часом вУкраїні активізувалися екзогенні геологічні процеси — зсуви, селі, змиви,ерозія поверхні, карстоутворення, оврагообразование, засолення ґрунтів — спровоковані антропогенною діяльністю. На деяких ділянках ці процесиактивізувалися більше, ніж в 2-4 рази ( високі береги водоймищ на Дніпрі,узбережжі Чорного моря в Одеській області, Південний берег Криму.). На 60 %території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі майжеполовина випадків — відкритий карст, особливо в Криму, на Поділлі, уМиколаївській області, де близько до поверхні залягають вапняки. На 50%освоєних площ схилів розвиваються зсуви ( Крим, Закарпаття, Одеса)
У Полісся маютьмісце процеси підтоплення, на півдні України близько 25% ґрунтів страждають відзасолення, заподіяного неправильним зрошенням. Антропогенна діяльність уздовжЧорноморського й Азовського узбережжя супроводжується активізацією морськоїабразії берегів.
Майже на 70%території України значно знизилася сейсмоустойчивость ґрунтів і гірських порід,особливо на півдні, у Донбасі, Прикарпатті, чому благоприятствовало поява тисячшпар, шахт, кар'єрів. Неблагополучна сейсмологічна обстановка й у районіЧорнобильської АЕС, де за рахунок комплексу природних і техногенних факторів зниження сейсмічної стійкості максимально. Те ж саме характерно й для районуРовненской АЕС. Техногенні фактори в межах зони впливу цих АЕС можуть підсилитиземлетрус на 1-1,5 бала, тобто довести його силу до 5-7 балів по шкаліРіхтера.
Яскравимиілюстраціями характеристики сучасного екологічного стану України можуть бути щекілька фактів, узятих з документів Минприроды й Міністерства охорони здоров'яУкраїни. До другої світової війни Українське Полісся було одним з найбільшеекологічно благополучних районів Європи, славилося чистим, повними життямлісами, ріками, чудесними озерами, грибами, ягодами, рибою, звіром, унікальнимипредставниками флори й фауни, яких не було більше ніде у світі. Сьогодні Полісся — один з регіонів з найбільш загрозливою екологічною ситуацією вУкраїні й у Європі, де активна вирубка лісів, необґрунтовані обсяги осушенняболіт, видобутку торфу, найсильніше забруднення хімічними препаратамисільськогосподарських угідь, промислове забруднення, негативні наслідкирозробки гранітних кар'єрів, і нарешті жорстокий ядерний удар Чорнобильськоїкатастрофи привели до критичного екологічного стану. У вкрай неблагополучномустані перебуває Київське водоймище, донні відкладення якого й воднихорганізмів перенасичені радіонуклідами.
Район Донбасу вмежах трикутника Донецьк – Луганськ – Рубежное, де сконцентрованінайнебезпечніші з екологічної точки зору промислові підприємства, шахти,об'єкти енергетики, військові підприємства досяг стану, при якому почаласядеградація всіх экосистем місцевих ландшафтів. У Лисичанско – Рубежанском промисловому районі, наприклад дуже забруднені не тільки поверхневі, але йпідземні води на площі більше 120 км2; 1417 териконів постійноотруюють атмосферу шкідливими газами, займаючи до того ж тисячі га родючоїземлі. У ріку Самару із шахт Західного Донбасу щорічно скидається більше 20млн. м3 высокоминерализованных шахтних вод і ще близько 60 млн. м3таких же вод із центрального Донбасу. Мінералізація води в ріках Інгул,Самара, Інгулець перевищує природне тло в 10 і більше раз. Ці річкизабруднюються також важкими металами, радіоактивними речовинами (останнінадходять із району родовищ уранових руд під Жовтими водами). Однієї з найбільшзабруднених рік України вважається річка Сіверський Донець.
У ріки СіверськийДонець і Дністер щорічно викидається близько 200 млн. м3 бруднихстоків. Крім того Дністер опинився на грані виснаження через інтенсивнийводозабір на побутові, промислові, меліоративні потреби – стік його зменшився з 6 до 3 млн. м3 у рік.
За останні роки ватмосферу України викинуто більше 100 млн. тонн шкідливих речовин.
Через різкепогіршення екологічного стану акваторії в Чорному морі за останні 100 роківчереда дельфінів зменшилося в 14 разів ( від 1 млн. до 70-80 тис. особин).
Дефіцит води вУкраїні сьогодні становить близько 4 млрд. м3. практично всі поверхневі,ґрунтові й частково підземні води забруднені побутовими стоками й невідповідають по якості навіть заниженим санітарним нормам. Гострий дефіцитякісної питної води відчувається не тільки в містах Криму, Донбасу, в Одесі,Львові, Харкові, але й у Києві, Житомирі, Вінниці, Нікополі, Запоріжжі,Дрогобичу й ін. якість питних підземних вод теж постійно знижується. Найбільш брудними ріками в Україні вважаються Лыбидь, що протікає через Київ і Полтва(Львівська область). У р. Лыбидь, у басейні якої розташовані близько 300підприємств ( з них 100 скидають зовсім неочищені стоки), солей у воді більшечим у Дніпрі в 3 рази, нітратів в 900 разів більше ГДК, міді в 50, цинку в 4,,а свинцю 3,5 кг на тонну води 9 1992р.). У ріці Полтве у воді зовсім відсутній розчиненийкисень, зате є сірководень. Зміст основних забруднюючих речовин становитьвідповідно легкоокисляющихся органічних речовин — 3-22 ГДК, азоту амонійного — 22-35, азоту нитритного 3-7 ГДК, нафтопродуктів 6-13, з'єднань міді 9, цинку 4, марганцю 9 ГДК.
Більше 800 сілУкраїни в цей час втратили власні джерела питної води ( воду доводитисязавозити або подавати по трубах здалеку). Особливо гостро ця проблемавідчувається на Донбасі, Криворіжжі, Дніпропетровщині.
Українськічорноземи раніше становили близько 50 % світового банку чорноземів. Заразнадмірною експлуатацією й забрудненням виведено з ладу близько 60% нашихчорноземів. Щорічно втрачається близько 100 тис. га родючих ґрунтів; зноситьсяблизько 18 млн. тн. гумусу, кількість якого в порівнянні з колишньої, скоротилося в 6 разів. Розорані землі в Україні становлять 90 % площі степів ілесостепей, але вони вже дуже виснажені, перенасичені мінеральними добривами,забруднені пестицидами.
За останні 100років антропогенна діяльність заподіяла величезну шкоду флорі й фауні України.Тільки в післявоєнні роки в Донбасі й у Криму зникло 40 видів рослин, уКарпатах 20. в «Червону книгу України сьогодні занесено більше 800 видіврослин і тварин, яким серйозно загрожує вимирання або знищення.
Через надмірнезабруднення запаси риби в більшості рік України скоротилися в десятки разів.Значно зменшилося поголів'я й знизилася якість великої рогатої худоби,практично зникло конярство — дуже корисна галузь господарства.
Сьогодні вУкраїні швидко розвивається демографічна криза. Починаючи з 1991 року в Україніспостерігається негативний приріст населення. Смертність дітей у нас одна знайбільш високих у світі. Хоча з філософської й цинічної точки зору, післятого, як подивишся на результати «розвитку людського суспільства» чи кризанегативний приріст населення? Скоріше це закономірний результат людськоїдіяльності. І ще невідомо, що відбувається до кращого. Але відступимо відфілософії й повернемося до нашої теми.
При забрудненніатмосфери в 1,2-1,5 рази починаються імунні захворювання організму, а в Українісьогодні діє близько 1700 шкідливих забруднювачів атмосфери, з них 1000 — особливо небезпечні хімічні підприємства. За зазначеними вище причинами середнятривалість життя жителів України скоротилося в середньому до 60 років учоловіків, і 75 років у жінок. Серед випускників Київських шкіл тільки 5-8%уважаються здоровими.
3. Екологічнийстан окремих регіонів.
Як ужезгадувалося в попередніх розділах, в 1991 році Верховна Рада України оголосилавсю територію Української держави зоною екологічного нещастя. За два роки доцього фахівцями географами української Академії Наук була вперше розроблена йскладена карта стану навколишнього середовища України по окремих компонентахприроди.
Ця картааргументована підтверджує той факт, що дійсно, територія нашої держави, завинятком окремих невеликих районів у межах Карпат, Центрального Поділля,Полтавщини, східної Винничины, характеризується як забруднена й дужезабруднена, а 15 % цієї території віднесено до категорії «надзвичайнозабруднені регіони з посиленим ризиком для здоров'я людей і регіониекологічної катастрофи». У ці 15 % входять тридцатикилометровая зонаЧорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, обмежена лінієюДніпропетровськ — Кіровоград — Кривої Ріг — Нікополь-Запоріжжя-Дніпропетровськ,а так само район Донбасу.
Рішення проблемиполіпшення екологічного стану території України в першу чергу варто починати ізвведення системи природоохоронних мір у тих регіонах, де зараз екологічнаситуація найбільш напружена, і які мають найбільше соціально-економічнезначення для нашої держави.
Такими регіонамиправительство визнало Донецко-Придніпровський, Поліською, Карпатською йАзово-Чорноморський з рікою Дніпро.
Приведемо їхкоротку екологічну характеристику.
3.1. Екологічні проблеми найбільших рік, Чорного йАзовського морів.
Ці проблемиставляться до найбільш гострим. Дніпро й Дністер — головні водні артерії нашоїдержави, у басейнах яких проживає майже 80% населення.
Колись Дніпро — одна з найбільших рік Європи — був чистим, зі стабільної экосистемой, щонормально функціонувала тисячоріччями, мала більшу біологічну продуктивність,годувала й напувала мільйони людей, що живуть у його басейні.
Сьогодні ж черезгрубі порушення людиною протягом останніх десятиліть всіх правил і принципівраціонального природокористування экосистема Дніпра цілком деградувала,порушена всі вертикальні й горизонтальні зв'язки між биотическими йабиотическими елементами. Основними ознаками сформованої кризової ситуації є:будівництво на Дніпрі каскаду водоймищ, які повністю змінили динаміку стоку,великомасштабні меліорації, будівництво ряду великих промислових комплексів убасейні, величезні обсяги водозабору для промисловості й зрошення, надзвичайносильне забруднення. По цих же причинах деградувала й экосистема Дністра, детакож вимерли коштовні риби, на дні акумулюються більші кількості терригенныхвідкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусових речовин, еродують берега.
Із Дніпра дляпромислових потреб і потреб сільського господарства щорічно відбирають близько15 млрд. м3 води, а в атмосферу басейну Дніпра викидається близько 10 млн. тоннгазопылевых викидів. Щорічно з різними стоками ( дощовими й поталими водами) уДніпро й водоймища попадає близько 500 тисяч тонн азотних з'єднань, 40 тис. тфосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинки, 1 тміді, 0,5 т хрому. У басейні Славутича діють сім АЕС!
Штучно річковийрежим Дніпра був трансформований в озерний. Водообмен різко сповільнився, створилисязони застою ( замору). Крім цього водоймища значно погіршили навколишнєсередовище ( піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, підсилилосязасолення ґрунтів, майже в 10 разів збільшився обсяг підземного стоку, а разомз ним значно збільшився рівень забруднення підземних вод, особливо в нижнійчастині басейну; змінився водно-сольовий режим ґрунтів у зонах іригації,знизився зміст гумусу, підсилилася ерозія берегової зони). Такі ж негативніявища характерні й для басейну Дністра. Величезна шкода водам його басейнузаподіюють дуже брудні ( пестициди, нітрати) стоки з полів, викиди з такихконцернів, як «Хлорвініл» (Калуш), «Укрцемент» ( Кам'янець-Подільський),«Укрнефтехим» ( Надвірне) і ін.
Дуже небезпечнимявищем є постійне підвищення рівня радіаційного забруднення донних відкладеньДніпра, особливо Київського водоймища, а також швидке нагромадження в илахДніпродзержинського й Дніпропетровського водоймищ великої кількості заліза,ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів,нафтопродуктів. Дніпро втратив здатність до самоочищення.
Красуня Деснатакож вимагає термінової й серйозної допомоги, оскільки її зовсім недавно чистіводи сьогодні не відповідають навіть третій категорії джерел питної води, ізабруднюються усе сильніше. Головну роль у цьому грає Шосткінськийхімкомбінат, промислові підприємства Чернігова й Сум, Смоленська й Курська АЕС.
У дуже важкомуекологічному стані перебуває Азовське море, без перебільшення — це зонаекологічної катастрофи. Яких те 4050 років тому в ньому виловлювали риби в 35разів більше, ніж у Чорному морі, в 12 разів більше, ніж у Балтійськом. Убасейні раніше водилося 114 видів риб і загальний вилов у кращі рокиперевищував 300 тис. тн у рік. З них більша частина — коштовні промисловіпороди. Сьогодні ж вилови риби впали в шість разів, а виловлюва_ риби отруєнаядохимикатами настільки, що вживати її небезпечно для здоров'я.
Як і води Десни,води Азова коду-те славилися цілющими властивостями, але в результатіантропогенного забруднення в 1987 році концентрація в них пестицидів виросла в20 разів. Сьогодні в донних відкладеннях моря зміст ядохимикатов, важкихметалів набагато перевищує норму.
До головнихпричин загибелі Азова можна віднести:
- хижацькийвилов риби Мінрибгоспом, що почався в 50-х року ХХ сторіччя методом потужногоокеанічного лову за допомогою величезних тралів, замість традиційних невеликихмереж, особливих снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря 5-8метрів.
- Будівництвовеслувань і водоймищ на основних живильне море ріках (Дон, Кубань),перетворення цих водоймищ у гігантські промислові відстійники.
- Інтенсивневведення в сусідніх регіонах — басейнах стоку в море зрошувальногоземлеробства й вирощування рису замість традиційних культур ( що привело доінтенсивної хімізації, забрудненню ґрунтів, засоленню, значному зменшеннюстоків рік Дон, Кубань).
- Збільшеннякількості викидів хімічної й металургійної промисловості ( Маріуполь, Ростов,Таганрог); тільки Маріуполь «поставляє» у навколишнє середовище близько 800тис. тонн токсичних речовин у рік.
- Інтенсивнебудівництво на узбережжі й косах моря численних пансіонатів і баз відпочинку,що негайно привело в колосальному збільшенню побутових і каналізаційних стоківу море.
- Неконтрольований,лавиноподібний стік у море пестицидів із прилягаючих сільськогосподарськихмасивів і перенесення їхніми ріками Доном і Кубанню зі своїх масивів.
Екологічнаситуація в Чорному морі не набагато краще. Поки ще його рятують розміри йглибина. Як згадувалося вище, і в цей басейн води Дніпра, Південного Бугу,Дністра, Дунаю щорічно виносять мільйони кубометрів стоків, забрудненихвеличезною кількістю токсичних речовин. Мають місце великі обсяги забрудненняшельфових зон побутовими, каналізаційними стоками, пов'язаними з індустрієютуризму й рекреації. Із цієї причини в останні роки неодноразово закривалисяпляжі Ялти, Теодозії, Євпаторії, Алушти, Одеси. Саме через виникнення більшихобсягів брудних терригенных відкладень у прибережних районах північно-західної частиниЧорного моря всі частіше трапляються замори. У цьому ж регіоні у зв'язку зрозвитком розробки підводних нафтогазових родовищ активізувалося забрудненняводи нафтопродуктами.
В останні рокизначно підвищилося у водах моря й донних відкладень зміст радіонуклідів. Черезпорушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансівводних мас моря поступово піднімається границя насичених сірководнем глибиннихвод моря, і тепер вона вже досягла глибини 80 — 100 метрів, раніше була на глибинах150 — 200 метрів.
Різко погіршиласяситуація в лиманах, затоках і водоймищах. Величезну небезпеку являють собоюприпортові потужні заводу й Південний порт біля Одеси, де виробляються йконцентруються більші обсяги рідкого аміаку, функціонує потужний анадирОдеса-Тольятти. Це дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємністю до 50 — 120 тис. тонн. Аварія на заводі або одному такому танкері приведе до найтяжких екологічних і економічних наслідків.
Як ужезгадувалося, до всім іншим екологічним проблемамам водних экосистем Українидодалася ще одна — все більше забруднення радіонуклідами вод Дніпровськогобасейну й морів.
Порятунок Дніпраможливо лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національногорівня, обов'язковоїої тридцятилітньому якої повинна бути система мір дляекологічного оздоровлення й відновлення малих рік, а також співробітництво зРосією й Білорусією в цих питаннях.
Необхідно такожякнайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України намайбутнє десятиліття, виконати водогосподарче екологічне районування басейніврік України.
3.2. Донецко — Придніпровський регіон.
Цей регіон займаєблизько 19% території України, де проживає 28% її населення. У цьому регіонірозміщене близько 5 тис. підприємств, серед яких — потужні гіганти металургії,хімії, енергетики, машинобудування, гірничодобувної, вугільної й іншої галузейпромисловості. Це район інтенсивного ведення сільського господарства, у зв'язкуз яким розораність території становить 70,4%, а 71% земель перебувають удеградованому стані. Ґрунти перенасичені не тільки пестицидами й мінеральнимидобривами, але й важкими металами, особливо навколо тих міст, у радіусі від -2до 20-25 км.
Від підприємствцього регіону в атмосферу попадає близько 70% загального обсягу викидівоксидів вуглецю й азоту, сірчаного ангідриду, вуглеводнів в Україні. Протягомдовгого часу не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких урегіоні нагромадилося більше 10 млрд. т. майже повністю вичерпане ресурсустаткування на заводах і фабриках ( основні фондів підприємств зношені на70%), тому аварії на виробництві відбуваються всі частіше. Як правилонаслідками таких аварій стає шкода навколишньому середовищу, часто доситьзначний. На більшості підприємств або відсутні або не працюють очисніспорудження, нові ресурсосберегающие технології практичні ніде незастосовуються через недолік коштів.
Найбільшзабрудненими містами регіону протягом останніх п'яти років залишаються Донецьк,Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривій Ріг, Алчевск, Дзержинськ( Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.
Стан природногосередовища регіони можна без перебільшення назвати кризовим. Воно вимагаєнегайного застосування комплексу природоохоронних мір, модернізаціїпромисловості, рекреаційних і рекультивационных мер, переорієнтацію на ресурсо-і енергозберігаючі технології. Також необхідно негайно приступитися доутилізації відходів.
3.3.Українське Полісся.
Як ужезгадувалося в попередніх розділах, цей у недалекому минулому екологічнонайчистіший і благополучний регіон Європи сьогодні теж вимагаєприродоохоронних мір і змін регіональної екологічної політики.
У регіоніпереважає сільськогосподарська антропогенна діяльність, що базується навикористанні в більшості осушених земель, хоч деякі райони, де розвиненийвидобуток корисних копалин ( граніти, піски, нафта й газ, торф) страждають відзначного негативного впливу гірничодобувної промисловості. Особливо шкідливідля природи розробки сотень кар'єрів, які є дренажом для ґрунтових вод, єпричиною знищення більших площ ґрунтів, забруднення навколишнього середовищанафтопродуктами й газопылевыми продуктами підривних робіт.
Величезна шкодаПоліссю заподіяли науково необґрунтовані меліорації, осушення боліт, які граликолись дуже важливу гідрологічну роль регуляторів річкового стоку на значнихтериторіях. Інтенсивне осушення отут почалося з 1966 року. Спочатку за рахунокзнищених боліт площа сільськогосподарських угідь збільшилася на 1,6 млн. га,але до 1992 року площа дефляційно-небезпечних, кислих і змитих ґрунтів досягла24,4%, 47,1% і 17,7% загальної площі сільськогосподарських угідь.
Рівень ґрунтовихвод знизився в середньому на 1,81,0 м, близько 50% дрібних річок стали жертваминеоборотних змін режиму стоку, у них значно погіршилися екологічні умови йзменшилася кількість риби й інших організмів.
Порушилися умовивідновлення дикої флори й фауни, різко зменшилися площі болотних видів рослин ітварин, триває винищування лісів.
Страшний ударэкосистемам Полісся заподіяла, як уже згадувалося, Чорнобильська катастрофа.
Останнім часомЗахідному Поліссю, перлині Полісся України — Шацкому Національному парку сталазагрожувати нова небезпека. У Білорусі, на 15 км північніше парку почалосябудівництво величезного комбінату будівельних матеріалів. Один з його об'єктів- кар'єр глибиною 35 метрів — викличе загибель мережі озер цього краю, у томучислі найбільшого озера України — Телемеханіка ( глибина 60 метрів) і заподієнепоправну шкоду національному парку.
Українське Поліссятакож вимагає уваги, розробки програми екологічного оздоровлення й відновлення.Адже це разом з Карпатами — легені України.
3.4.Українські Карпати.
УкраїнськіКарпати — не тільки один з найбільш мальовничих куточків України, це такожрегіон важливого екологічного значення, один з найцінніших східноєвропейськихоздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона коштовних лісових масивів, які очищаютьповітряний басейн над значною частиною Східної Європи, вони є легенями Європи.
Карпати вміщаютьтретина лісових запасів України, лісистість цієї території — одна з найбільшвисоких в Україні ( 53,5%). Отут ростуть 2110 видів квітучих рослин ( 50 %фітофонду України), багато коштовних порід дерев і лікарських рослин.
Але протепротягом останніх десятиліть Карпати випробовують на собі все більший нищівнийвантаж антропогенної діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозоюзнищення не тільки від лісорозробок, порушення ґрунтового й рослинногопокривів, перевипасу худоби на більшості галявин, але й від хімічногозабруднення, кислотних дощів, які приходять як зі сходу, так і із заходу, відвеликих промислових підприємств.
Збереженнюбиоразнообразия Карпат варто приділяти величезну увагу. Структурні зміни векономіці регіону повинні передбачити підвищення рекреаційного значенняУкраїнських Карпат для населення не тільки України, але й Центральної й СхідноїЄвропи, зменшення техногенного навантаження. Виняткове значення при цьомунадається співробітництву всіх країн карпатського регіону.
Доситьперспективним є розвиток туризму в Карпатському регіоні, але туризмуцивілізованого, з урахуванням екологічних інтересів рекреаційних зон ізаповідних територій.
3. Наслідку природних іантропогенних екологічних катастроф.
Розвитку екологічноїкризи сприяють також природні екологічні катастрофи. У межах територіїУкраїни географічний^-географічні-фізико-географічні йтектонічний^-тектонічні-тектонічні-геолого-тектонічні умови можуть сприятиперіодичному виникненню таких природних катастроф, як землетрусу силою до 7 — 8 балів по шкалі Ріхтера ( Крим, Карпати), інша територія менше, найменше — північно-східні регіони; паводки ( практично на всіх ріках, але в першу чергу вгірських районах); зсуви ( узбережжя водоймищ Дніпра, Чорного й Азовськогоморів); курні бури ( лісостепові й степові райони); пожежі ( полісся йлісостеп), випадання граду або великі снігопади, сіли селом і сніжні лавинивзимку ( у гірських районах); ураганні вітри, посухи.
Розвиток природнихкатастроф активізується людською діяльністю. Через вирубку лісів у Карпатахзначної почастішали катастрофічні паводки, селі, сніжні лавини, осипи.
За останнєдесятиліття в Україні мали місце всі перераховані вище природні катастрофічніявища, які заподіяли більші збитки народному господарству, а іноді приводили йдо людських жертв. Кілька прикладів можна привести із зовсім недавнього часу.Паводок на р. Уж восени 1992 року заподіяв збитків на майже 4 млрд. крб. З- засильних дощів 1992 року в Карпатах рівень води в ріках піднявся на 3-5 м, булипідтоплені більші площі сільгоспугідь, господарські об'єкти, кілька сіл,частини міст Мукачеве й Свалява, Ужгород, розмито кілька автодоріг, порушенеелектропостачання мережі сел. У вересні від сильних дощів розлився паводок уТернопільській області, у результаті якого загинуло 6 чоловік, заподіяні збиткиенергетичному комплексу, об'єктам зв'язку, сільському господарству.
1992 рік. Сильнішторми на узбережжя південного Криму. 15 жовтня сильні вітри зруйнували в Ялтіпірс вантажного пора, портові будови. У море злиті цистерни з паливом, затонуло8 невеликих судів, а великі судна одержали ушкодження. Зірвало даху з будинків,були людські жертви.
В 1992 році такожтрапилося 58-69 пожеж ( здебільшого антропогенного походження), у результатіяких знищено 1929 га лісу.
Прискорюють розвитокнегативної екологічної ситуації й такі явища, як техногенні аварії йантропогенні катастрофи. У всіх галузях промисловості й взагалі людськоїдіяльності 1991-1992 років їх трапилися сотні й число їх усе збільшується.
За останні 34-40років, крім аварії на ЧАЕС, найбільш відомими по обсягах заподіяного збиткуминулого: потужний сель у Бабином Яру в Києві в березні 1961 року - наслідокпрориву дамби технічного резервуара цегельного заводу ( більші матеріальнізбитки, кілька сотень людських жертв), пожежі не нафтових свердловинах, в 70-хроках аварії на нефте- і газопроводах, аварії на нафтогазовій платформі вАзовському морі; на очисних спорудженнях Калушского калійного комбінату ( теж70-е роки) заподіяли не тільки економічні, але й екологічні збитки, викликавшизагибель біомаси на більших площах в Азовському морі й у басейні Дніпра.
З техногенних аварійнедавнього часу можна назвати аварію на Київській насосній каналізаційнійстанції у вересні 1993 року, коли вийшли з ладу кілька потужних насосів, і в Дніпропротягом тижня щодня зливалося майже 1,5 млн м3 фекальних стоків;аварія на Кременецькій автобазі, коли в ґрунт вилилося близько 14 тонн ДТ,нафтопродукти забруднили р. Икву аж до міста Дубно, риборозплідні станції с.Берегла; диверсія на нафтобазі м. Светловодска Кіровоградської області ( вилитоблизько 200 тонн пального); аварія на ТЭЦ у Чернігові в 1992 році ( пролитомазуту близько 300 тонн)
Улітку 1992 року через переповнення каналізаційних ємностей курортних міст Криму трапивсямасовий злив нечистот на пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Теодозії, ізцієї причини пляжі цих міст було закрито на два місяці.
Крім названих тількив 1992-1993 роках в Україні відбулися десятки менш великих аварій напромислових підприємствах, десятки в інших сферах виробництва. Цей тривожнийфактор необхідно обов'язково враховувати, ретельно аналізувати причини яктехногенних так і природних екологічних катастроф і аварій і застосувати міридля їхнього попередження, запобігання або відомості негативних наслідків домінімуму.
4. Наслідку Чорнобильської катастрофи.
На Чорнобильськійтехногенній аварії, що стала аварією глобального масштабу, необхідноакцентувати більшу увагу.
Як сьогодні сталовідомо із численних фактів ученим-екологам, жодна катастрофа ХХ сторіччя немала таких важких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Ця трагедія нерегіонального, не національного, а глобального масштабу. У результатікатастрофи вже загинуло багато тисяч чоловік ( 50% з тих, хто брав участь уліквідації аварії). Колективна доза опромінення сьогодні становить 20 мільйонівлюдей тільки в момент ліквідації аварії.
Сильнимрадіоактивним забрудненням уражено 5 мільйонів га території України, більшачастина яких — сільськогосподарські вгіддя, забруднено більше 1,5 мільйона галісів. Більше 15 тисяч чоловік живуть у зоні небезпечного для життя й здоров'язабруднення, їжаку близько 1,5 мільйона чоловік проживає на території, дерадіоактивне тло в десятки разів перевищує припустимі норми. Дезактивационныероботи, на які було витрачено в 1986-1989 роках мільйони, бажаних результатівне дали.
У водах Дніпра,Прип'яті, Київського водоймища концентрація радіонуклідів і через шість роківпісля аварії було в 10-100 разів вище, ніж до аварії, а в донних відкладеннях,особливо иловых, збагачених органікою, нагромадилася величезна кількістьрадіоактивного бруду. Більшу небезпеку представляють для навколишньогосередовища близько 100 тимчасових могильників навколо АЕС, у яких перебуваютьбільше 40 млн м3 твердих відходів і саркофаг над четвертим блоком,що вибухнув. Там ще залишилася величезна кількість радіоактивного бруду,надійність нерозповсюдження якої зовсім не гарантована. Могильники вже сьогодніпротікають, саркофаг із часом просідає й деформується, з роками стає усе більшерадіоактивним.
Вплив Чорнобильськоїаварії на здоров'я людей дуже значно й буде проблемою не тільки для нас, але йдля декількох наступних поколінь. Уже в 1991-92 роках у Житомирській іКиївській областях, як і в Білорусі, по даним МОЗ України, у жительокзабрудненими радіонуклідами території значно збільшилася кількість недонесенихдітей і калік. Кількість важких ускладнень вагітності збільшилося в 2-3,5 рази,є серйозні генетичні зміни здоров'я. Загрозливо росте кількість випадківзахворювання раком, підвищується смертність.
Наслідку цієїтрагедії вічні, глобальні, і тепер можна лише говорити про здатність біосферипристосовуватися до нових умов середовища.