Вступ
Енергетика — цегалузь господарства, котра охоплює енергетичні ресурси, добування,перетворення, передачу і використання різноманітних видів енергії.
Електричнастанція — це сукупність установок, обладнання та апаратури, яківикористовуються безпосередньо для виробництва електричної енергії, а такожнеобхідні для цього споруди та будівлі, розташовані на певній території. Тобто,підприємства, призначені для виробництва електричної енергії, називаютьелектростанціями.
Теплоенергетика,як галузь народного господарства зародилася фактично в 20-му ст., більшу частинуякого Україна входила до складу Радянського Союзу. Україна майже повністюкопіювала динаміку господарства СРСР, а довготривалий період застою (від 60-хроків) повністю відобразився в такому ж застої на Україні. Окремі злети в господарськомурозвитку України пояснюється тим, що її активно залучали до розв’язаннявсесоюзних програм, втому числі і енергетичної.
У розвитку тарозміщенні господарства України важливу, часом вирішальну, роль відігравалипозаекономічні фактори – військово-політичні чи навіть ідеологічні. Це деякоюмірою стосується і підприємств енергетики, особливо атомної. На розміщенняпідприємств теплоенергетичної галузі все таки більшою мірою впливали економічніта природні фактори. Це пояснюється тим, що теплоенергетика має значний ступіньзалежності від природних ресурсів.
Тепловіелектростанції (ТЕС) Перетворюють хімічну енергію палива (вугілля нафти, газутощо) послідовно в теплову, механічну і електричну енергію. За енергетичнимустаткуванням ТЕС поділяють на паротурбінні, і ііштурбінні та дизельніелектростанції.
Тепловіелектростанції є основою електроенергетики. Паливо, що використовується на ТЕС- вугілля, природний газ, мазут, сланці, дрова. Підвищення одиничної потужностіТЕ(1 обумовлює ріст абсолютної витрати палива окремими електростанціями.
1. Аналітичнийогляд літератури
1.1 Тепловіелектростанції
Тепловіелектростанції (ТЕС) Перетворюють хімічну енергію палива (вугілля нафти, газутощо) послідовно в теплову, механічну і електричну енергію. За енергетичнимустаткуванням ТЕС поділяють на паротурбінні, турбінні та дизельніелектростанції. [1].
Паротурбінніелектростанції (ТПЕС): котлоагрегати чи парогенератори, парові турбіни,турбогенератори, а також пароперегрівачі, постачальні, конденсаторні тациркуляційні ІМГПСІІ, конденсатори, повітро-підігрівачі, генератори, електричнеобладнання. Паротурбінні електростанції поділяють на конденсаційні (КЕС) татеплоелектроцентралі (ТЕІД).
Теплоелектроцентралі(ТЕЦ) відпускають споживачам електроенергію та теплову енергію з парою або гарячоюводою. На відміну від КЕС, на ТЕЦ перегріта пара не повністю використовується утурбінах, а частково відбирається для потреб теплофікації. Комбінованевикористання тепла значно підвищує економічність теплових електростанцій тасуттєво знижує вартість 1 кВт-год виробленої ними електроенергії.
Конденсаційніелектростанції (КЕС) розрізняють за типом енергії, що відпускається(енергетичним призначенням). На КЕС тепло, яке отримали при спалюванні палива,передається у парогенератори водяної пари, котра потрапляє у конденсаційнутурбіну. Внутрішня енергія пари перетворюється в турбіні у механічну енергію, апотім електричним генератором в електричний струм. Відпрацьована паравідводиться у конденсатор, звідки конденсат пари перекачується насосами знов упарогенератор [1] .
У 50-70-х роках велектроенергетиці з'явилось електроенергетичне устаткування з газовою турбіною.
Газотурбінніелектростанції (ГТЕС) використовуються як резервні джерела енергії (25-110 МВт)для покривання навантаження в години «пік» або у разі виникнення венергосистемах аварійних ситуацій. Також застосовують комбінування парогазовогообладнання (ПГО), в якому продукти спалювання та нагріте повітря потрапляють угазову турбіну, а тепло відпрацьованих газів використовується для підігріву водиабо виробництва пари для парової турбіни низького тиску. ККД ГТЕС звичайностановить 26-28%, потужність — до декількох сотень МВт.
Дизельнаелектростанція (ДЕС) — енергетична установка, устаткована одним або декількомаелектричними генераторами з приводом від дизелів. Великі ДЕС мають потужністьдо 5000 кВт і більше.
На стаціонарнихдизельних електростанціях встановлюють 4-тактні дизель-агрегати потужністю від110 до 750 кВт. Стаціонарні дизельні електростанції та енергопотягиустатковуються декількома дизель-агрегатами та мають потужність до 10 МВт.Пересувні дизельні електростанції мають потужність від 0,2 до 5000 кВт, апотужністю 25-150 кВт розташовуються звичайно в кузові автомобіля або наокремих шасі, або на залізничній платформі та вагоні. Дизельні електростанціївикористовують у сільському господарстві, в лісовій промисловості, у пошуковихпартіях тощо як основне, резервне або аварійне джерело електропостачаннясилових та освітлювальних мереж. На транспорті дизельні електростанціїзастосовуються як основне енергетичне обладнання (дизель-електровози,дизель-електроходи).
Тепловіелектростанції є основою електроенергетики. Паливо, що використовується на ТЕС- вугілля, природний газ, мазут, сланці, дрова. Підвищення одиничної потужностіТЕ (1 обумовлює ріст абсолютної витрати палива окремими електростанціями.
1.2 Принципроботи ТЕС
Технологічнасхема ТЕС (Рисунок 1.1) відображає склад та взаємозв'язок її технологічнихсистем, загальну послідовність протікаючих в них процесів.
/>
Рисунок 1.1Технологічна схема ТЕС
До складу ТЕСвходять: паливне господарство та система підготовки палива до спалювання;котельне обладнання — сукупність котла та допоміжного обладнання; установкиводопідготовки та конденсато-очистки; система технічного водопостачання;система золошлаковидалення; електротехнічне господарство; система управлінняенергообладнанням [2].
Паливнегосподарство містить приймально-розвантажувальні прилади; транспортнімеханізми; паливні склади твердого та рідкого палива; прилади для попередньоїпідготовки палива (дробильні для му гілля). У склад мазутного господарствавходять також насоси для перекачування мазуту та підігріванні.
Підготовкатвердого палива до спалення складається з розмелу та сушіння його упилоприготувальній установці, а підготовка мазуту полягає в його підігріві,очистці від механічних домішок, іноді и обробці спеціальними присадками.Підготовка газового палива в основному до регулювання тиску газу перед його допарогенератора.
Необхідне длягоріння палива повітря подається до котла вентиляторами. Продукти спалюванняпалива — димові і и їй відсмоктуються димососами та відводяться через димовітрупи и атмосферу. Сукупність каналів (повітроводів і газоходів) та І ним їхелементів обладнання, по яких проходять повітря та димові МІ НІ, утворюютьгазоповітряний тракт теплової електростанції. Димососи, які входять до йогоскладу, димова труба та дуттьові вентилятори складають тягодуттьову установку.
Іі юні горінняпалива негорючі (мінеральні) домішки, які входять до його складу, зазнаютьфізико-хімічних перетворень та з котла частково у вигляді шлаку, а значна їхчастина димовими газами у вигляді дрібних частинок золи. Для атмосферногоповітря від викидів золи перед димососами (для запобігання їх золотого зносу)встановлюють золоуловлювачі Шлак та уловлена зола видаляються звичайногідравлічним способом за межі території електростанції на золовідвали. Приспалюванні мазуту та газу золоуловлювачі не встановлюються.
При спалюванні паливахімічно зв'язана енергія перетворюється в теплову, утворені продуктиспалювання, котрі у поверхнях підігріву котла віддають теплоту воді та парі,яка з неї утворюється Сукупність обладнання, окремих його елементів,трубопроводів, по яких рухається вода та пара, утворює водопаровий трактстанції
У котлі воданагрівається до температури насичення, випаровується, а утворена з киплячої(котлової) води насичена пара перегрівається, і з котла перегріта пара(t~540°C) направляється по трубопроводах у турбіну, де її теплова енергіяперетворюється в механічну (тиск 3,5-6,5 кПа), що передається валу турбіни.Відпрацьована в турбіні пара потрапляє до конденсатора, віддає теплотуохолоджувальній воді і конденсується.
На сучаснихтеплових електростанціях з агрегатами одиничної потужності 200 МВт та вищезастосовують проміжний перегрів пари. В цьому випадку турбіна має дві частини:ступінь високого та ступінь низького тиску. Відпрацювавши у ступені високоготиску турбіни, пара направляється в проміжний перегрівник, де до ньогододатково підводиться теплота. Далі пара знов повертається у турбіну, у частинунизького тиску, а з неї потрапляє до конденсатора. Проміжний підігрів парипідвищує ККД турбінної установки та підвищує надійність її роботи. Зконденсатора конденсат відкачується конденсатним насосом та, пройшовши підігріваннінизького тиску (ПНТ), потрапляє у деаератор. Тут він нагрівається парою дотемператури насичення, при цьому з нього виділяються в атмосферу кисень тавуглекислота для захисту обладнання від корозії. З деаератора деаерована вода,що називається живильною водою, живильним насосом прокачується через підігріваннівисокого тиску (ПВТ) і подається до котла.
Конденсат у ПНТта деаераторі, а також живильна вода у 11ВТ підігріваються парою, що відбираєтьсяу турбіни. Такий спосіб підігріву означає повернення (регенерацію) теплоти уцикл і називається регенеративним підігрівом. Завдяки йому зменшуєтьсянадходження пари до конденсатора, а звідси і кількість теплоти, що передаєтьсяохолоджувальній воді, що приводить до підвищення ККД паротурбінної установки.Сукупність елементів, що забезпечують конденсатори охолоджувальною водою,називають системою технічного водопостачання. До неї відносяться: джереловодопостачання (річка, водосховище, баштовий охолоджувач — градирня),циркуляційний насос, підвідні та відвідні водопроводи. У конденсаторіохолоджувальній воді передається близько 55% теплоти пари, що потрапляє і дотурбіни; ця частина теплоти не використовується для виробництва електроенергіїі марно втрачається. Ці втрати значно підвищуються, якщо відбирати з турбіничастково відпрацьовану миру в її теплоту та використовувати для технологічнихпотреб промислових підприємств або для підігріву води на опалення. Таким чином,станція стає теплоелектроцентраллю (ТЕЦ), що забезпечує комбіноване виробництвоелектричної та теплової енергії. На ТЕЦ спеціальні турбіни з відбиранням пари.
Конденсат пари,відданої тепловому споживачу, подається на ТЕЦ насосом зворотного конденсату.
На ТЕС існуютьвнутрішні витрати конденсату та пари, обумовлені неповною герметичністюводопарового тракту, а також безповоротної витрати пари конденсату та париобумовлені неповною геометричністю водопарового тракту, а також безповоротноївитрати конденсату на технічні потреби станції. Вони займають невелику частинузагальної витрати пари на турбіни (Близько 1-1,5%).
На ТЕЦ можутьбути також зовнішні витрати пари та конденсату, зв'язані з відпуском теплотипромисловим споживачам. В середньому вони дорівнюють 35-50 %. Внутрішні ізовнішні витрати пари та конденсату відновлюються попередньо відпрацьованоюводою водопідготувальної установки.
Таким чином,живильна вода котлів являє собою суміш турбінного конденсату та додаткової води[2].
Електротехнічнегосподарство станції включає електричний генератор, трансформатор зв'язку,головний розподільний пристрій, систему електропостачання власних механізмівелектростанції через трансформатор власних потреб.
Системауправління енергообладнання на ТЕС виконує збір та обробку інформації про хідтехнологічного процесу і стан обладнання, автоматичне та дистанційне управліннямеханізмами і регулювання основних процесів, автоматичний захист обладнання.
Термодинамічніоснови роботи ТЕС: на паротурбінних електростанціях ротори електричнихгенераторів приводяться до обертання паровими турбінами, у яких теплова енергіяпари перетворюється в кінетичну, що передається роторові турбіни. Таким чином,водяна пара є робочим тілом паротурбінної електростанції. Пара необхіднихпараметрів утворюється у котлі за рахунок теплоти, що виділяється приспалюванні органічного палива.
Суттєвим є те, щотеплові електростанції негативно впливають на навколишнє середовище. ТЕС, щовикористовують тверде паливо, викидають у атмосферу частину золи, яка неуловлюється, та недогорілі частки палива, сірчистий та сірчаний ангідриди, окисазоту та окис вуглецю; при використанні органічного палива — природного газу — в атмосферу потрапляють токсичні окисли азоту та окис вуглецю, бензопірен.[2].
1.3Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля
Проблемазапобігання забрудненню навколишнього середовища продуктами згоряння органічнихпалив ускладнюється процесом урбанізації, який сприяє економічному розвитку.Санітарне законодавство, яке обмежує викиди шкідливих домішок у навколишнєсередовище при виробництві електроенергії, у різних країнах різне. У промисловорозвинутих країнах встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин,які забруднюють повітря та водойми. Теплові викиди ТЕС менш помітні длянавколишнього населення, ніж викиди забруднюючих речовин. При будівництвіелектростанцій тепловий скид існуючими нормативами не обмежують, а лишевимагають, щоб підігрів води у водоймах не перевищував її природної температуривлітку на З °С, а взимку на 5°С. Щодо температури та кількості газових викидівв атмосферу ніяких обмежень не існує. Таким чином, задача запобіганняшкідливому тепловому забрудненню водного басейну для ТЕС — це скорочення те 11лових скидів, які безперервно збільшуються, шляхом підвищеним економічності електростанційта раціональна організація розсіюван ня тепла у просторі з переводом йогочастини у прихований стан випаровуванням нагрітої води. Такий захід аналогічнийзапобіганню утворення в атмосфері недопустимих концентрацій забруднюючихречовин викидом газів крізь високі труби і перемішування їх з повітрям, передтим як вони досягнуть земної поверхні.
Наефекті самоочищення атмосферного середовища грунтуються такі заходи, якрозсіювання шкідливих домішок, які містяться у викидах ТЕС, в атмосферномуповітрі за допомогою високих труб, а також розбавлення деяких відпрацьованихвод перед їх скидом у природні водойми. В міру збільшення абсолютних кількостейзабруднюючих речовин, які викидаються у навколишнє середовище, можливостісамоочищення, а звідси і заходів розсіювання поступово вичерпуються.
Однимз найбільш перспективних та радикальних напрямків у запобіганні викидамзабруднюючих речовин в атмосферу та природні водойми є зміна технологіївиробництва електроенергії, котра дозволила б значно скоротити шкідливі викиди.
Цікавимє виробництво електроенергії на базі магнітно-динамічних генераторів, що даєзмогу підвищити ККД енегетичної установки приблизно до 50-60% і тим самимзнизити питомі витрати палива та обмін виробництва з навколишнім середовищем.Ефект та масштаби застосування цієї нової технології виробництва електроенергіїу галузі захисту навколишнього середовища будуть залежати від можливостівикористання у цих установках твердого палива, а також запобігання викидам ватмосферу окислів азоту, які інтенсивно утворюються при високих температурах,характерних для МГД-генераторів, а також від вдосконалення очищення продуктівзгоряння від твердих часток присадок (карбонат калію, ізогон котрого єрадіоактивним) [3].
Окрімрадикальних змін технології виробництва електроенергії, запропоновані й інші,менш суттєві зміни. Проходить промислову перевірку спосіб газифікаціїсірчистого мазуту з наступним очищенням продуктів газифікації та спалюваннямочищених під сірки та ванадію газів у парогенераторах або стаціонарних га- ювихтурбінах. Цей спосіб після його освоєння дозволить одночасно зменшити викидиокислів азоту, бо температура продуктів згоришїмгазу, отриманого гіри газифікації, відносно невелика.
Запропонованийспосіб термічної переробки горючих сланців одержанням рідких та газоподібнихпродуктів, котрі передбачаєть- і н спрммовувати в топкикотлоагрегатів. Це дозволить значно зни- ні пі вміст золи та двоокислу сірки увідхідних димових газах та: йди очисно підвищитипродуктивність генераторів пари у порівнянні 4 котлоагрегатами, які працюють насирому сланці.
Проблемазапобігання забрудненню водних басейнів може бути вирішена більш просто тадосконало, ніж захисту атмосферного повітря, оскільки основними відходамиенергетичного виробництва є газоподібні продукти, котрі викидаються ватмосферу. На шляху регенерації відпрацьованих вод електростанцій немаєпринципових перешкод, та здійснення замкнених технологічних схем во-довикористання неможливе.
Особливопоставлено питання про запобігання забрудненню земельних угідь золовідвалами.Для зменшення забруднення місцевості ТЕС твердими відходами необхідно вживатизаходів щодо поставки на електростанції палив з меншим вмістом породи, а такожзбільшувати масштаби використання у народному господарстві золи та шлаку. Актуальнимиє проблеми створення нефільтрова- них золовідвалів, а також біологічні таагротехнічні питання, пов'язані з рекультивацією відпрацьованих золовідвалів[3].
1.3.1Скорочення шкідливих викидів в атмосферу
Очищення димових газіввід золи в електрофільтрах. Електрофільтри на електростанціяхзастосовуються для досягнення найбільш глибокого очищення димових газів восновному на великих енергоблоках потужністю 300 МВт та більше. Мокрізолоуловлювачі з трубами Вентурі, які працюють при маленьких питомих витратахводи та невеликих перепадах тиску, встановлюються за котлоагрегатами середньоїпаропродуктивності, якщо цьому не перешкоджають процеси утворення відкладень наповерхнях апаратів, обумовлені особливим складом золи спалюваного палива.Батарейні циклони, як правило, встановлюються за котлоагрегатами малоїпаропродуктивності, що спалюють переважно малозольні сорти твердого палива. Удеяких випадках, наприклад, при високій зольності палива або необхідностізабезпечити високу надійність золоуловлювання, установки складаються з двох абобільше послідовно розташованих апаратів. При цьому як останній по ходу газівступінь звичайно використовують електрофільтр.
Електрофільтриє універсальними уловлювачами. Ступінь очищення — до 95%. Принцип роботи:сучасні установки для електричного очищення димових газів від золи складаютьсяз загального корпусу, в якому знаходяться осаджувальні системи, з коронуючихелектродів, механізмів їх струшування, приладів для забезпечення рівномірногорозподілу швидкостей рухів газів по перерізу активної зони, електрофільтра,агрегатів живлення випрямленим струмом високої напруги, автоматичних приладівдля підтримки оптимальної за умо вами очищення газів напруги на коронуючихелектродах та приладів для видалення уловленої золи. У корпусі електрофільтра,мер гуючись між собою, на суворо визначеній відстані один від одногорозташовані коронуючі та осаджувальні електроди. Перші з них підвішені наізоляторах, і підведено до них струм високої напруги від'ємного знаку від агрегатівживлення, а другі — заземлені. У проміжках між коронуючими та осаджувальнимиелектродами при подачі високої напруги створюється нерівномірне електричнеполе, яке має найвищу напругу на ділянках найбільшої кривизни у поверхнікоронуючих електродів. Поблизу цих поверхонь при достатньо високій напрузівідбувається місцевий пробій газів і виникає коронний розряд, який є джереломінтенсивної емісії електронів. Електрони та газові іони, які утворилисявнаслідок руху електронів, при своєму переміщенні в електричному полі дозаземленого осаджувального електрода сорбуються частинками золи та сповіщаютьостаннім від'ємний заряд. Заряджені частинки золи під дією електричного полярухаються впоперек газового потоку та осаджуються на заземлених електродах,віддаючи їм свої заряди. Осіла зола періодично витрушується з електродів тапотрапляє до бункера, а з нього — в систему пневмо- або гідрозоловидалення.Недоліки цього способу — споживання великої кількості електроенергії [4].
Очищення газів у мокрихзолоуловлювачах. У мокрих золоуловлювачах уловлювання часток золи на плівціводи, яка стікає по його стінках, здійснюється за рахунок відцентрової сили,яка діє на частки. Ефективність апарата не перевищує 90%. Принцип роботимокрого золоуловлювача з коагулятором Вентурі: у конфузор коагулятора черезфорсунки зрошувача подається вода, котра додатково диспергується швидкіснимгазовим потоком на дрібні краплинки. Летка зола при проходженні з димовимигазами крізь коагулятор Вентурі частково осаджується на цих краплях та на йогозрошуваних стінках. Далі краплинки та неуловлювані частки золи потрапляють укорпус апарата — відцентровий скрубер, де димові гази звільняються від крапельта додатково очищуються від золи, після чого димососом викидаються в атмосферу.Гідрозолова пульті скидається через гідрозатвор до каналу гідрозоловидалення.
Перспективи застосуваннясистем мокрого золоуловлювання ііи ТЕС пов'язані також з можливим використанняманалогічних нітратів для уловлювання таких шкідливих компонентів продуктів норяння, як окисли сірки, сполуки фтору та ін.[5].
Очищення димових газів убатарейних циклонах. Батарейні цик- ІІОНН відносяться до сухих механічнихзолоуловлюючих апаратів, очищення газів у яких досягається внаслідок дії натверді частки • п н інерції, що виникають при обертанні газового потоку в цик-інніних елементах. Ступінь очищення газів у циклонах залежить пін абсолютнихрозмірів цих апаратів. Однак в останніх апаратах і умінь очищення не перевищує75%. Принцип роботи: батарейні ннміоїш встановлюють перед димососами, колиокрім скорочення ми рних шкідливих викидів забезпечується захист димососів відзовнішнього впливу леткої золи, або перед електрофільтрами, якщо миірібнопідвищити ефективність та надійність очищення газів. З ми нон і регата димовігази потрапляють по газоходах до камери неочищеного газу і розподіляються повхідних патрубках циклонних елементів. Вхідні патрубки виконані таким чином, щогази, проходячи крізь них, направляються у циліндричну частину елементівтангенціально, набуваючи обертального руху. Під впливом відцентрової силичастки золи виділяються з газового потоку, наближаючись до стінок циліндричноїабо конічної частини елементів та разом з невеликою кількістю газів потрапляютьу золовий бункер. Основний потік очищених газів, різко повертаючи в кожномуелементі, входить у випускну трубу елемента і, продовжуючи в ній обертальнийрух, потрапляє до камери очищеного газу, а з неї по газоходу до димососа.
Використання золи. Використання золивизначається її складом та властивостями. Золи, які містять значну кількістьокису кальцію, практично без додаткової переробки можуть бути використанні длялуження кислих грунтів та в якості добрива, бо містять сполуки калію тамікроелементи. Окрім сільського господарства, сланцева зола знаходить застосуванняу промисловості будівельних матеріалів (керамзит, панелі, дрібні блоки,теплоізоляційні плити, фундаментні блоки та ін.). Також зола використовуєтьсяпри виробництві залізобетонних конструкцій тощо [6].
Зниження викидів в атмосферу двоокису сірки. Є багато способів очищеннявід окисів сірки — сухий вапняковий спосіб очищення (додання до твердогопалива, яке спалюється, перед його роздробленням вапняку або доломіту; у топцівапняк дисоціюється на вуглекислоту та окис кальцію, а останній, рухаючисьразом з продуктами згоряння по газоходах котлоагрегата, взаємодіє з сірчистимта сірчаним ангідридами, утворюючи сульфат кальцію, який разом з золою танепрореагованим окисом кальцію уловлюється в звичайних золоуловлювачах,наприклад, електрофільтрах; ступінь очищення — 30% при меншому надлишку окисукальцію); застосування мокрих способів очищення димових газів від окислів сірки(ступінь очищення — 97,0%); очистка димових газів від двоокису сірки вапняком(спосіб грунтується на нейтралізації сірчаної кислоти, яку отримують внаслідокрозчинення двоокису сірки, що міститься у димових газах, дешевими лужнимиагрегатами — гідратом окислу або карбонатом кальцію); магнезитовий спосібочищення димових газів від двоокису сірки (грунтується на нейтралізаціїдвоокису сірки суспензією окису магнію в скрубері; ступінь очищення від 802 — 90-92%); аміачно-циклічний спосіб очищення димових газів (основою є зворотняреакція, яка протікає між розчиненим сульфітом та бісульфітом амонію тадвоокису сірки, що поглинається з газів); спосіб очищення димових газів віддвоокису сірки сульфіт-бісульфітним розчином солей натрію (аналогічнийаміачно-циклічному, тільки замість солей амонію в процесі беруть участьсірчанокислі солі натрію).
Зниження викидів окисівазоту. При спалюванні енергетичних палив на ТЕС застосовують рециркуляціюгазів, двоступінчате спалювання, зменшення надлишку повітря, розосередженнязони горіння в об'ємі топки та підвищення швидкості охолодження факела,зниження підігріву повітря, зменшення навантаження котлоагрегатів, вприскуванняводи або пари та ін. Втілення перелічених способів значною мірою залежить відконструктивного оформлення котельних агрегатів та виду палива [7].
1.3.2 Скорочення забрудненняводоймищ
Вода після охолодженняконденсаторів турбін та повітроохолоджувачів несе теплове забруднення, оскількиїї температура на 8-10°С перевищує температуру води у водоймищі. Однакохолоджувальні води можуть вносити у природні водойми багато речовин, бо досистеми охолодження входять також і маслоохолоджувачі, порушення роботи котрихможе призводити до проникнення нафтопродуктів (масел) до охолоджувальної води.Найбільш надійним напрямком вирішення цієї задачі є відділення охолодженнятаких апаратів, як маслоохолоджувачі та подібні до них, в особливу автономнусистему, відокремлену від системи охолодження «чистих» апаратів.
На ТЕС, які використовуютьтверде паливо, видалення значної кількості золи та шлаку виконується звичайногідравлічним способом, що потребує багато води. Тому основним напрямком в ційгалузі є створення оборотної системи гідрозоловидалення.
Стоки після промивки абоконсервації теплосилового обладнання різноманітні за своїм складом, кріммінеральних кислот — соляної, сірчаної, плавикової, сульфамінової,застосовується багато кислот (лимонна, ортофталева, адипінова, щавелева,мурашина, оцтова та ін.), також використовують трилон та різні суміші кислот,які є відходами виробництв, а як інгібітори корозії вводиться каптакс, поверх-нево-активні речовини, сульфовані нафтенові кислоти та ін.
Більшість органічних сполук,які використовують у промивальних роботах, підлягає біологічній переробці іможе бути спрямована разом з господарчо-побутовими водами на відповідніприлади. Перед цим необхідно виділити з відпрацьованих промивальних таконсервуючих розчинів токсичні речовини, які погано впливають на активнумікрофлору. До таких речовин відносяться іони металів — міді, цинку, нікелю,заліза, а також гідразин та каптакс. Трилон відноситься до біологічно«твердої» сполуки, до того ж він знижує активність біологічнихфакторів, але у формі кальцієвих комплексів припустимий у досить високихконцентраціях у стоках, які спрямовують на біологічну переробку. Всі ці умовивизначають відповідну технологію переробки стоків від хімічного очищенняобладнання. Вони повинні бути зібрані у ємкість, в котрій здійснюєтьсянейтралізація кислотної суміші, причому відбувається осадження гідратів окислів[8].
заліза, міді, цинку, нікелютощо. Якщо для очищення застосовували трилон, тоді при нейтралізації може бутиосаджене тільки залізо, бо комплекси міді, цинку, нікелю не руйнуються привисоких значеннях РН. Тому для руйнування цих стійких комплексів застосовуютьосадження металів у вигляді сульфідів, вводячи у рідину сірчаний натрій.Осадження сульфідів або гідратів окислів відбувається повільно, тому післядодавання реагентів витримують рідину протягом декількох діб. За цей часздійснюється повне окислення гідразину киснем повітря. Далі прозору рідину, якамістить тільки органічні речовини та надлишок реагентів-осаджувачів, поступововідкачують у магістраль господарчо-побутових стоків.
На ТЕС, на яких єгідрозоловидалення, стоки після хімічних очищень обладнання, часто безосадження металів, можуть бути скинуті у пульпопровід [9].
Засоби очищення нафтовміснихстічних вод. Флотаційне очищення (ефективність видалення нафтопродуктів — 30%);фільтрувальна установка (двокамерні фільтри, завантажені дрібним антрацитом,ефект очищення 40-50%); фільтри з активованим вугіллям (ефект очищення 50%) табагато інших систем. Кінцевий вміст нафтопродуктів у стічній воді знаходиться умежах 0,5-2,0 мг/л [20].
Способи очищення стічних вод.Очищення складається з трьох етапів: скиду всіх відпрацьованих розчинів тавідмивних вод в усе- реджувач, виділення з рідини токсичних речовин другоїгрупи з наступним збезводнюванням осаду, який утворюється, очищення від речовинтретьої групи. Застосовують осадження (враховується РН) з підлуженням або безнього. Біологічне очищення (в основі лежать процеси що протікають у природі — самоочищення води); очищення аерацією; ґрунтовий спосіб очищення (спроможністьбактерій, які знаходяться у грунті, переробляти різні домішки у нешкідливіречовини) та інші.
Заходи запобігання тепловомузабрудненню. Розробка основ класифікації водних організмів у відповідності доїх відносної ролі у підтримці рівноваги кожної екологічної системи, обмеженнятемператур змішаної води та води, яка скидається (застосування водозбір нихприладів ежекторного або струменевого — дифузорного — типу для зменшеннярозмірів зони підвищених температур, завдяки турбу лентному перемішуванню),градирні (для охолодження теплої води) та інші.
При комплексному плануванніта фінансуванні всіх засобів чи побігання забрудненню навколишнього середовищата розвитку па уки і техніки в цій галузі є реальні можливості забезпечитинеобхідні етапи росту енергетичного виробництва, з дотриманням санітарних нормчистоти атмосферного повітря та вод природних водойм [10].
1.4 Коротка історія розвиткуенергетики України
Наведемо основні історичніподії Української енергетики в цілому і теплоенергетики зокрема:
— 1878 р. Вперше в Києвівстановлено електричну машину і 4 дугових електричних ліхтарі.
— 1880 р. СтвореноЕлектротехнічний відділ Імператорського російського технічного товариства(РТТ), а також його відділення в Києві, Одесі, Катеринославі(Дніпропетровську), Миколаєві. Вийшов перший номер журналу 'Электричество'
— 1890 р. Пуск першихелектростанцій в Україні (Київ, Костянтинівка, Катеринослав, Львів)
— 1892 р. В Києві ведено вдію перший у Росії і другий у Європі електричний трамвай
— 1913 р. Потужністьелектростанцій України становила 304,3 тис.кВт
— 1920 р. Прийняття плануГОЕЛРО, що передбачав будівництво 4 теплових електростанцій у Донбасі іДніпроГЕСу
— 1926 р. Пуск першогоагрегату Штерівської ДРЕС
— 1929 р. Споруджена першаПЛ-110 кВ Штерівська ДРЕС-Кадіївка
реклама в интернет
— 1930 р.Введено вексплуатацію перші агрегати КРЕС і ЕСХАР (Київської і Харківської районнихелектростанцій).
Створення перших акціонернихенергокомпаній (Киевток, Донбассток та ін.) і диспетчерських центрів
— 1932 р. Пуск першогогідроагрегату ДніпроГЕС. Введено в експлуатацію ПЛ-154 кВ ДніпроГЕС-Донбас.Створено Всесоюзне наукове інженерно-технічне товариство енергетиків (ВН¦ТТЕ).В Україні організації ВН¦ТТЕ працювали в Києві, Харкові, Дніпропетровську,Одесі
— 1935 р.- СтворенняДонбаської, Дніпровської і Харківської енергетичних систем
— 1940 р. Введена в діюПЛ-220 кВк Дніпро-Донбас. Створена об'єднана Південна енергетична система зцентральним диспетчерським керуванням
— 1944-1950рр. Відбудовазруйнованих війною електростанцій і електромереж України
— 1953-1958рр. Пуск першогоенергоблока 100 МВт на Миронівській ДРЕС, введення агрегатів на Добротвірській,Луганській, Придніпровській ДРЕС
— 1959 р. Пуск енергоблоків150 МВт на Придніпровській ДРЕС. Пуск перших гідроагрегатів на Кременчуцькій іДніпродзержинській ГЕС
— 1961 р. Споруджена перша вУкраїні ЛЕП-330 кВ Кременчук-Черкаси-Київ. Початок введення енергоблоків 200МВт на Луганській і Старобешівській ДРЕС, а згодом — на Зміївській,Бурштинській, Курахівській ДРЕС
— 1962 р. СтвореноМіністерство енергетики та електрифікації України.
Споруджена перша у світілінія електропередачі постійного струму Волгоград Донбас напругою 800 кВдовжиною 473 км.
Лініями електропередачі Україназ'єдналася з енергосистемами Угорщини, Чехословаччини, Польщі і Румунії
— 1963 р. Розпочалосявведення енергоблоків 300 МВт на Придніпровській, а згодом на Криворізькій,Зміївській, Трипільській, Ладижинській, Запорізькій, Вуглегірській, ЗуївськійДРЕС
— 1964 р. Введена в діюДніпродзержинська ГЕС потужністю 350 МВт.
— 1965 р. В Україні працюєблизько 1600 малих ГЕС. Сформована об'єднана енергетична система України
— 1967 р. Введено першийенергоблок 800 МВт на Слов`янській ДРЕС
— 1968 р. З ініціативирегіональних відділень Всесоюзного науково-технічного товариства (НТТ) створеноУкраїнське республіканське правління НТТ енергетики та електротехнічноїпромисловості
— 1970 р. Введена в дію першав СРСР Київська гідроакумулююча електростанція потужністю 225 МВт
— 1973 р. Введена вексплуатацію електропередача 750 кВ ПС 'Донбаська' — ПС 'Західно-Українська'
— 1974 р. Прийнята вексплуатацію друга черга ДніпроГЕСу
— 1975 р. Завершенобудівництво каскаду Дніпровських гідроелектростанцій. Створена Рада старійшихенергетиків України. Розпочато спорудження Південно-Українськогоенергокомплексу в складі АЕС, ГЕС і ГАЕС
— 1976 р. На Київській ТЕЦ-5введений в експлуатацію теплофікаційний енергоблок потужністю 250/300 МВт. Уподальшому такі агрегати введені на Київській ТЕЦ-6 і Харківській ТЕЦ-5
— 1977 р. Введення вексплуатацію першого енергоблока на Чорнобильській АЕС потужністю 1000 МВт зреакторами РБМК-1000. Завершилося спорудження 6 енергоблоків потужністю по 800МВт на Запорізькій і Вуглегірській ДРЕС, потужність кожної з цих електростанційдосягла 3600 МВт
— 1986 р. 26 квітня. Аваріяна енергоблоці №4 Чорнобильської АЕС.Завершено будівництво Рівненської АЕС іздвома енергоблоками ВВЕР-440 і одним енергоблоком ВВЕР-1000
— 1987 р. Введена вексплуатацію Хмельницька АЕС потужністю 1000 МВт
— 1989 р. Введена в діюПівденно-Українська АЕС із трьома енергоблоками ВВЕР-1000
— 1991 р.Загальна довжинаелектромереж України перевищила 1 млн.км. Українське правління НТТЕіЕПреорганізувалося у Науково-технічну спілку енергетиків та електротехніківУкраїни (НТСЕУ)
— 1993 р.Створено Українськеядерне товариство
— 1994 р. СтворенаНаціональна комісія регулювання електроенергетики України
— 1995 р.Завершеноспорудження найбільшої в Європі Запорізької АЕС потужністю 6 млн.кВт
— 1997 р. Прийнято ЗаконУкраїни 'Про електроенергетику'
— 2000 р. СтвореноМіністерство палива та енергетики України
— 2000 р ЗакриттяЧорнобильської АЕС [11].
1.5 Передумовиі фактори розміщення підприємств ТЕК
Напрям, динаміка,склад і структура господарства України зумовлювалися значною мірою їїполітичним статусом. Він характеризувався тим, що Україна в основному не маласвоєї повноцінної державності. У ті короткі періоди, коли ця державністьформувалася, не було змоги організувати господарське життя, виходячи знаціональних інтересів українського народу. Крім того, Україна у більшостівипадків була поділена між сусідніми державами. У різний час це були Польща,Росія, Литва, Австрія, Туреччина та інші. [10]
Теплоенергетика,як галузь народного господарства зародилася фактично в 20-му ст., більшучастину якого Україна входила до складу Радянського Союзу. Україна майжеповністю копіювала динаміку господарства СРСР, а довготривалий період застою(від 60-х років) повністю відобразився в такому ж застої на Україні. Окремізлети в в господарському розвитку України пояснюється тим, що її активнозалучали до розв’язання всесоюзних програм, втому числі і енергетичної.
У розвитку тарозміщенні господарства України важливу, часом вирішальну, роль відігравалипозаекономічні фактори – військово-політичні чи навіть ідеологічні. Це деякоюмірою стосується і підприємств енергетики, особливо атомної. На розміщенняпідприємств теплоенергетичної галузі все таки більшою мірою впливали економічніта природні фактори. Це пояснюється тим, що теплоенергетика має значний ступіньзалежності від природних ресурсів.
Проаналізуємотрохи детальніше фактори, що вплинули на структуру теплоенергетичного комплексуУкраїни [13].
Паливний фактор.До паливомістких відносять виробництва, що поглинають багато тепла. Такіпідприємства розташовуються поблизу паливних баз. Особливе місце середпаливомістких галузей належить теплоелектростанціям… Для ДРЕС потужністю 3млн. кВт (таку потужність має низка теплоелектростанцій у Донбасі іПридніпров’ї) треба приблизно 6,5 млн. т. у. п. на рік. Зрозуміло, що ДРЕС, якіобслуговують широке коло споживачів електроенергії, повинні розташовуватисяпоблизу джерел палива. Оскільки передавати електроенергію на великі відстані невигідно через чималі втрати в мережі, ДРЕС притягують до себе енергомістківиробництва. Це можна сказати про великі електростанціїДонецько-Придніпровського району (Придніпровська, Слов’янська, Вуглегірськатощо).
Фактор робочоїсили. Фактор робочої сили останнім часом все менше впливає на формуваннягалузевої структури господарства. Скоріш навпаки, структура господарствавизначає географію розміщення трудових ресурсів. Це значною мірою стосуєтьсяенергетичної галузі. Багато електростанцій породили так звані міста супутники,в яких живуть в основному енергетики. Наприклад Бурштинська і ДобротворськаТЕС. Не можна в зв’язку з цим не згадати сумно відоме місто Прип’ять, породженеЧорнобильською АЕС [14].
Споживчий фактор.Як вже говорилося, географія розміщення споживачів електроенергії суттєвовпливає на структуру теплоенергетики. Якщо електричний струм ще можнапередавати на великі відстані, то то тепло від теплоцентралей не можнатранспортувати далі ніж 30 км. (інакше воно розгубиться в мережі). Тому ТЕЦспоруджуються лише у великих містах.
Згадаємо щеекологічний фактор. Цей фактор протягом багатьох років мало враховувався абопросто ігнорувався, за що ми, наші діти і онуки будемо ще довго розплачуватися.Не виняток і підприємства енергетичної галузі (ЧАЕС, Дніпровські ГЕС та ін.).Екологічні проблеми сучасної Української теплоенергетики будуть розглянуті вцій роботі окремим пунктом [15].
2. ЗАТ «ЧеркаськаТЕЦ» та довкілля міста Черкас
2.1 Загальнівідомості про підприємство
ПідприємствоЧеркаська ТЕЦ знаходиться в місті Черкаси на проспекті хіміків 76.
/>
Рисунок 2.1 Місцерозташуванняпідприємства
Воно займаєтьсявиробництвом теплової та електроенергії. Сировиною для виробництва є природнийгаз та кам’яне вугілля, але основною сировиною є все таки вугілля через йогоекономічну вигідність.
На підприємствівикористовують вугілля двох видів українське та російське, але більшоюпопулярністю користується російське вугілля через більше значення ККД. Призгоранні в котлах палива утворюються слідуючі шкідливі речовини:
· метали таїх сполуки
· арсен тайого сполуки ( у перерахунку на Арсен )
· ванадійта його сполуки ( у перерахунку на ванадій )
· мідь таїї сполуки ( у перерахунку на мідь )
· нікель тайого сполуки ( у перерахунку на нікель )
· ртуть таїї сполуки ( у перерахунку на ртуть )
· свинецьта його сполуки ( у перерахунку на свинець )
· хром тайого сполуки ( у перерахунку на хром )
· цинк тайого сполуки ( у перерахунку на цинк )
· речовиниу вигляді суспендованих твердих частинок ( синтетичне волокно )
· речовиниу вигляді суспендованих тв. частинок менше 10 мкм (аерозолі)
· сажа
· сполукиазоту
· двооксидазоту
· азоту оксид
· сполукисірки
· сіркидвооксид
· оксидвуглецю
· вуглецюдіоксид
· метан
2.2.1Характеристика сировини та викидів
В якості сировини підприємство використовує: природний газ, вугілля таводу
Природний газ та вугілля належать до не відновлюваних природнихресурсів. Ця обставина змушує розвідувальні нові родовища і разом з тимексплуатувати вже відкриті таким чином, щоб максимально вилучати з них копалиниі раціонально, з найбільшою користю використовувати їх.
Природний газ широко використовується у промисловості. У доменних печахметан згоряє до вуглекислого газу, який реагуючи з коксом, утворює відновникоксид карбону (ІІ). Під час виробництва сталі мартенівським способом природнийгаз використовується як джерело теплоти. З цією ж метою застосовують метан і вскловарних печах.
Природний газ не лише спалюють, а й переробляють на різні цінні хімічніпродукти. Він є сировиною для добування ацетилену, водню, що використовується вхімічному синтезі, наприклад аміаку. Сажа, добута з метану, використовуєтьсядля виготовлення друкарської фарби, гумових виробів (як наповнювач).
Кам'яне́ вугі́лля (рос. уголь каменный, англ. black,bitoumi-nous, mineral coal; нім. Stein-kohle) — тверда горюча корисна копалина,один з видів вугілля викопного, проміжний між бурим вугіллям і антрацитом.
Характеристика Щільна порода чорного, іноді сіро-чорного кольору. Блисксмоляний або металічний. В органічній речовині кам'яного вугілля міститься75-92 % вуглецю, 2,5-5,7 % водню, 1,5-15 % кисню. Містить 2-48 % леткихречовин. Вологість 1-12 %. Вища теплота згоряння в перерахунку на сухийбеззольний стан 30,5-36,8 МДж/кг. Кам'яне вугілля належить до гумолітів;сапропеліти і гумітосапропеліти присутні у вигляді лінз та невеликих прошарків.
Утворення кам'яного вугілля характерне майже для всіх геологічнихсистем від девону до неогену (включно); воно активно утворювалося в карбоні,пермі, юрі. Залягає кам'яне вугілля у формі пластів і лінзовидних покладіврізної потужності (від десятків см до декількох десятків і сотень м) на різнихглибинах (від виходів на поверхню до 2500 м і глибше).
Кам'яне вугілля характеризується нейтральним складом органічної маси.Воно не реагує зі слабими лугами ні в звичайних умовах, ні під тиском. Бітумикам'яного вугілля, на відміну від вугілля бурого, представлені переважносполуками ароматичної структури. У кам'яному вугіллі не виявлені жирні кислотиі естери, мало сполук зі структурою парафінів.
Вугільна речовина є неферомагнітною (діамагнітною), мінеральні домішкихарактеризуються парамагнітними властивостями. Магнітна сприйнятливість вугіллязростає зі збільшенням їх стадії метаморфізму. За своїми тепловимивластивостями кам'яне вугілля наближається до теплоізоляторів.
Природний газ доставляється на підприємство по газотранспортній системіі подається в котли для спалювання, а вугілля доставляється у вагонах, післячого складається на складі звідки подається в дробілки а потім подрібнененадходить в спалювальні котли. Воду підприємство використовує в замкнутомуциклі, але недостачу добирає із р Дніпро та свердловини в районі сокирно містаЧеркаси.
2.2.2 Характеристика забруднюючих речовин та плата за забруднення
Монооксид азоту,NO — безбарвний газ з дуже низькою температурою кипіння (—151,8°С) ітемпературою плавлення (—163,6°С). У воді розчиняється важко: при звичайнійтемпературі лише близько 5 см3 в 100 г води. Монооксид азоту належить до несолетворнихоксидів: ні з водою, ні з основами, ні з кислотами він не реагує. Найбільшхарактерною властивістю монооксиду азоту є його здатність дуже легкосполучатися при звичайних умовах з киснем повітря з утворенням діоксиду азоту:
2NO + O2= 2NO2 (1)
Ця реакція маєвеличезне значення при виробництві нітратної кислоти. В лабораторіях монооксидазоту звичайно добувають взаємодією розведеної нітратної кислоти з міддю придеякому нагріванні за реакцією:
3Cu + 2HNO3+ 6HNO3 = 3Cu(NO3)2 + 2NO + 4H2O(2)
У промисловостімонооксид азоту одержують у великих кількостях (для виробництва нітратноїкислоти) каталітичним окисленням амоніаку. Монооксид вуглецю, оксид карбону(II), монооксид карбону, чадний газ CO Це безбарвний, дуже отруйний газ беззапаху. Утворюється внаслідок неповного згоряння пального в автомобільнихдвигунах чи в опалюваних приладах, які працюють на вугіллі або на інших видахприродного палива. У воді майже не розчиняється і не вступає з нею в хімічнувзаємодію. Належить до несолетворних оксидів. Сажа або технічний вуглець —залишок від неповного окиснення вуглецевмісних речовин. Сажа складаєтьсяпереважно з аморфного вуглецю. Азбест Склад: CaMg3Si4O12,або CaO • 3MgO • 4SiO2; Вогнестійкі, луго- та кислототривкі, нетеплопровідні,діелектрики. Здатні розщеплюватися на тонкі міцні волокна. Поперечні зрізиелементарних волокон мають трубчасту будову із зовнішнім діаметром 26 нм,внутрішнім 13 нм і товщиною стінок 6,5 нм. Колір золотисто-жовтий, зелений дочорного, в розпушеному стані білий. Твердість 2—2,5. Щільність 2,5. Поганопроводить тепло і електричний струм, в кислотах розчиняється. Міцністьнедеформованих волокон 3-3,3 ГПа, довжина — від часток мм до 50 мм. Розрізняютьхризотил-А. та амфібол-А., які відрізняються за структурою та мінералогічнимиознаками. Добувають в переважно з мінералів групи серпентину (хризоліт) іамфіболу (тремоліт, білий амфібол; рибекіт, блакитний амфібол, такожназивається крокодилітом).
Таблиця 2.1Розрахунок плати за забруднення№ Забруднююча речовина Валовий викид (т) Плата за 1т (Грн) К нп К нас Сума збитку ПП 1 2 3 4 5 6 7 1 As 0,294 199 1,35 1,25 98,72888 2 V 199 1,35 1,25 3 Fe 0,078 2 1,35 1,25 0,26325 4 Cu 0,028 87 1,35 1,25 4,11075
Розрахунок плати зазабруднення1 2 3 4 5 5 7 5 Ni 0,276 2150 1,35 1,25 1001,363 6 Hg 0,047 2260 1,35 1,25 179,2463 7 Pb 0,212 2260 1,35 1,25 808,515 8 Cr 0,427 1431 1,35 1,25 1031,125 9 Zn 0,666 2 1,35 1,25 2,24775 10 Mn 0,009 1376 1,35 1,25 20,898 11 Азбест 0,025 381 1,35 1,25 16,07344 12 Сажа 2 1,35 1,25 13 NO2 5423,2 53 1,35 1,25 485039,7 14 N2O 10,815 53 1,35 1,25 967,2666 15 NH3 0,158 10 1,35 1,25 2,66625 16 HNO3 0,04 87 1,35 1,25 5,8725 17 SO2 16345 53 1,35 1,25 1461881 18 H2SO4 16344 87 1,35 1,25 2399559 19 CO 0,91 2 1,35 1,25 3,07125 20 НМЛОС 143,8 3 1,35 1,25 727,9774 21 Ангідрид фталевий 2,418 87 1,35 1,25 354,9926 22 Акролеїн 0,001 87 1,35 1,25 0,146813 23 Ацетон 20 1,35 1,25 24 Бутилацетат 0,023 87 1,35 1,25 3,376688 25 Гідризин — гідрат 0,086 190 1,35 1,25 27,57375 26 Етилцелозольв 0,004 3 1,35 1,25 0,02025 27 Етилацетат 0,045 3 1,35 1,25 0,22788125 28 Ксилол 0,251 3 1,35 1,25 1,270688 29 Толуол 0,323 3 1,35 1,25 1,635188 30 Фенол 242 1,35 1,25 31 Формальдегід 0,001 132 1,35 1,25 0,22275 32 Циклогексанон 0,002 3 1,35 1,25 0,010125 33 CH4 13,049 3 1,35 1,25 66,06056 35 Cl 0,099 87 1,35 1,25 14,53444 36 HCL 0,099 87 1,35 1,25 14,53444 37 F 0,023 87 1,35 1,25 3,376688 38 HF 0,005 87 1,35 1,25 0,734063 39 Фреони 0,003 3 1,35 1,25 0,015188 40 Тетрахлоретан 0,003 87 1,35 1,25 0,440438 Загальн сума збитку = 43518,38 /> /> /> /> /> /> /> /> />
2.2.3Розрахунок категорії небезпечності підприємства
Категоріянебезпечності підприємств розраховується за формулою:
/> (3)
Де: Мі –Кількість шкідливих викидів т/р
ГДК – граничнодопустима концентрація речовини
а – класнебезпеки речовини
Таблиця 2.2Характеристика категорій небезпечності підприємств:Категорія небезпечності Значення КНП СЗЗ 1 2 3 1 >106 1000 м 2 106>КНП>104 500 м 3 104>КНП>103 300 м 4 103>КНП>101 100 м 5 KHn /> /> /> />
У залежності від тієї чи іншої категоріїнебезпечності підприємства здійснюється облік викидів забруднюючих речовин ватмосферу і запроваджується періодичність контролю за викидами підприємств, атакож призначається санітарно-захисна зона від джерел забруднень до житловихрайонів (СЗЗ).
Таблиця 2.3 категорії небезпечностіпідприємства№ пп Речовини ГДК КНР Мі т/р КНП 1 2 3 4 5 6 1 As 2,0 1 0,294 0,03840957 2 V 150 3 3 Fe 0,9 4 0,078 0,11067942 4 Cu 0,1 2 0,028 0,19111969 5 Ni 0,1 2 0,276 3,74267233 6 Hg 25 1 0,047 2,3231E-05 7 Pb 0,01 1 0,212 179,792248 8 Cr 0,0015 1 0,427 14872,0983 9 Zn 10 2 0,666 0,02954721 10 Mn 0,5 2 0,009 0,0053933 11 Азбест 0,1 2 0,025 0,16493849 12 Сажа 0,05 3 13 NO2 0,04 2 5423,2 4697365,12 14 N2O 0,9 1 10,815 68,4908923 15 NH3 0,004 3 0,158 39,5 16 HNO3 0,4 3 0,04 0,1 17 SO2 0,1 3 16345 163450 18 H2SO4 0,3 1 16344 112616770 19 CO 1,0 4 0,91 0,91862287 20 НМЛОС 0,7 2 143,8 1014,98377 21 Ангідрид фталевий 0,1 2 2,418 62,8771988 22 Акролеїн 0,03 2 0,001 0,01201551 23 Ацетон 0,35 4
24 Бутилацетат 0,1 4 0,023 0,26641278
25 Гідризин гідрат 0,01 1 0,086 38,7835329
26 Етилцелозольв 0,2 2 0,004 0,00618499
27 Етилацетат 200 3 0,045 0,000225
28 Ксилол 0,2 3 0,251 1,255
29 Толуол 0,6 3 0,323 0,53833333
30 Фенол 0,01 2
31 Формальдегід 0,035 2 0,001 0,00983358
32 Циклогексанон 0,07 2 0,002 0,00983358
33 CH4 300 1 13,049 0,00484591
34 Cl 0,03 3 0,099 3,3
35 HCL 0,3 2 0,099 0,23662908
36 F 0,1 2 0,023 0,14799471
37 HF 0,5 2 0,005 0,00251189
38 Фреони 0,7 1 0,003 9,4284E-05
39 Тетрахлоретан 0,06 1 0,003 0,00614114
КНП підприємства = 117 493 873 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Підприємствовідноситься до 1 класу небезпечності. Санітарно-захисна зона підприємствастановить 1000 метрів.
Таблиця 2.13 –Перерахунок меж СЗЗ підприємства відповідно до переважаючих напрямів вітруРозрахунок Пн Пн-Сх Сх Пд.-Сх Пд Пд.-Зх Зх Пн-Зх Р 14,3 9,1 14,4 8,1 12,2 13,6 13,6 14,7 Ро 100/8=12,5 Lo, м 1000 Р/Ро 1,14 0,72 1,15 0,65 0,98 1,08 1,08 1,17 L = Lo · Р/Ро, м 1140 720 1150 650 980 1080 1080 1170
/>
Рисунок 2.2 Розавітрів
2.3Характеристика водопостачання та водовідведення
Основна частинавод на підприємстві використовується у замкнутому циклі виробництва, тобто водапотрапляє на підприємство, нагрівається і подається споживачу, а охолодженавода знову повертається підприємство. Під час використання води споживачемвиникає недостаток води, який заповнюють із річки Дніпро, або із свердловини урайоні Сокирно. В, що використовуються на побутові потреби очищуються і викидаютьсяу річку Дніпро.
2.4Природоохоронна діяльність підприємства
Підприємствовитрачає за викиди в навколишнє середовище близько 9 млн. гривень. Черкаська ТЕЦпланує рукавні циклони на рукавні фільтри що значно зменшить кількість викидіву навколишнє середовище.
Висновки
При дослідженнімною було визначено, що підприємство чинить великий негативний вплив нанавколишнє природне середовище. Основна частина вод на підприємствівикористовується у замкнутому циклі виробництва, тобто вода потрапляє на підприємство,нагрівається і подається споживачу, а охолоджена вода знову повертається підприємство.Підприємство відноситься до 1 класу небезпечності. Санітарно-захисна зонапідприємства становить 1000 метрів. Підприємство витрачає за викиди внавколишнє середовище близько 9 млн. гривень. Черкаська ТЕЦ планує рукавніциклони на рукавні фільтри що значно зменшить кількість викидів у навколишнєсередовище.
Перелік посилань
1. БольшаяСоветская Энциклопедия / Под ред. А.М.Прохорова. — 3-е изд. — М.: Советскаяэнциклопедия, 1974.
2. Электрооборудование тепловыхэлектростанций / А.Б.Будниц- кий и др. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.:Техника, 1967. — 294 с.
3. ГиршфельдВ.Я. Режимы работы и эксплуатация тепловых электростанций. — М.: Энергия, 1980.- 288 с.
4. ГиршфельдВ.Я., Морозов Г.Н. Тепловые электростанции: Учебник. — М.: Энергия, 1973. — 248с.
5. ГоршковA.C. Технико-экономические показатели тепловых электростанций. — 2-е изд.,перераб. и доп. — М.: Энергия, 1974. — 240 с.
6. ЗайдельВ.А. Строительство и монтаж тепловых электростанций
- М.:Энергия, 1970. — 200 с.
7. ЗлобінЮ.А. Основи екології. — К.: Лібра, 1998. — 258 с.
8. КлушинЮ.А. Тепловые электростанции: Введение в специальность. — М.: Энергоиздат,1982. — 144 с.
9. КозловВ.А. Электроснабжение городов. — Л.: Энергия, 1977. ~ 280 с.
10. Промышленныетепловые электростанции / М.И.Баженов, А.С-.Бородский и др. — М.: Энергия,1979. — 296 с.
И.Російсько-український технічний словник / Укл. М.М.Матийко, О.М.Матийко,Н.С.Родзевич, Г.М.Гнатюк, A.M. Матвиенко. — К., 1961.- 80000 термінів.
12. РыжкинВ.Я. Тепловые электростанции. — М.; Л.: Энергия, 1967.
- 398 с.
13. СмирновЛ.П., Филатов Ф.П. Монтаж электрофильтров на тепловых электростанциях. — М.:Энергия, 1974. — 88 с.
14. Статистичнийщорічник України за 1996 р. (Держ. комітет статистики України) / Відп. за вип.О.Г.Осауленко — К.: Укр, енциклопедія, 1997. — 618 с.
15.Тепловые и атомные электростанции: Учебник для вузов / Л.С.Стерман и др.- М.: Энергоиздат, 1982. — 456 с.