Пенсійний фонд необхідність та призначення

НІКОПОЛЬСЬКА ФІЛІЯ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»
КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси підприємств»

на тему: «Пенсійний фонд: необхідність та призначення»
ВИКОНАЛА: СТУДЕНТКА 3 КУРСУ ГРУПИ Д-2007-1

КОНСТАНТИНОВА ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: СТАРШИЙ ВИКЛАДАЧ

МОМОТ ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
НІКОПОЛЬ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ І НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ

Пенсійний фонд як важлива ланка економіки країни 5

Структура пенсійної системи України10

Джерела надходження та використання коштів Пенсійного фонду 15

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ

ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ М. НІКОПОЛЯ

2.1 Організаційно-економічна характеристика Пенсійного фонду

м. Нікополя 18

2.2 Аналіз надходжень до Пенсійного фонду м. Нікополя 23

2.3 Аналіз використання коштів Пенсійного фонду м. Нікополя 28

РОЗДІЛ3 ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ 35

ВИСНОВКИ 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 43
Вступ
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністрові праці та соціальної політики України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

Метою курсової роботи є пошук шляхів удосконалення управління фінансовими ресурсами Пенсійного фонду м. Нікополь.

Реалізація поставленої мети здійснюється вирішенням кількох основних завдань:

Розглянути Пенсійний фонд як важливу ланку економіки країни;

Висвітлитиструктуру пенсійної системи України;

Охарактеризувати джерела надходження та використання коштів Пенсійного фонду;

Провести організаційно-економічну характеристику Пенсійного фонду м. Нікополя;

Проаналізувати надходження до Пенсійного фонду;

Проаналізувати використання коштів Пенсійного фонду.

Об’єктомкурсової роботи є фінансово господарська діяльність Пенсійного фонду м. Нікополя, предметом дослідження є операції щодо формування та використання коштів Пенсійного фонду м. Нікополя.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ І НЕОБХІДНІСТЬ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ

Пенсійний фонд як важлива ланка економіки країни

Рівень і якість пенсійного забезпечення є важливою складовою економічного та соціального розвитку. У більшості розвинених країн світу пенсійне забезпечення здійснюється із трьох основних джерел: державних пенсійних систем (у межах державного пенсійного страхування), пенсійних систем підприємств-роботодавців, що створюють корпоративні пенсійні фонди, і через індивідуальні накопичення у незалежних пенсійних фондах, страхових компаніях та інших фінансових організаціях. Старіння населення, постійна тенденція до зростання числа осіб пенсійного віку, що спостерігається у промислове розвинених країнах, накладає значне соціальне й фінансове навантаження на держави і є причиною підвищеної уваги до розвитку недержавних пенсійних фондів.

Пенсійні фонди – порівняно нове явище на фінансовому ринку. Перший сучасний недержавний пенсійний фонд був створений у США компанією «General Motors» 1950 року[19]. Відтоді спостерігається бурхливий розвиток інститутів такого типу.

У світовій практиці найпоширенішими є два типи – пенсійний план із фіксованими розмірами виплат і пенсійний план із фіксованими розмірами внесків.

Фонди з планами (схемами) фіксованих пенсійних виплат можуть бути як професійними, так і корпоративними. Відповідно до такого плану (схеми) роботодавець зобов'язується виплачувати своїм працівникам наперед визначену пенсію, яка залежить зазвичай від розміру останньої заробітної плати і трудового стажу роботи на підприємстві. Розмір пенсії може бути визначений або фіксованою сумою, або певним відсотком від останньої зарплати, помноженим на кількість років. Виплати можуть також індексуватися відповідно до індексу вартості життя, що зменшує ризик падіння їхньої купівельної спроможності. Істотною вадою пенсійних схем цього типу є те, що у разі зміни місця роботи працівник може втратити свої пенсійні права.

Особливістю фондів із фіксованими розмірами виплат є те, що весь інвестиційний ризик, пов'язаний з неефективним функціонуванням інвести­ційного портфеля, повністю несе компанія – спонсор пенсійного плану. Таким чином, компанія фактично має боргові зобов'язання перед пенсіонерами, що мають бути забезпечені відповідними фінансовими активами і відображені у балансі підприємства, а виконання цих зобов'язань є обов'язковим незалежно від ефективності управління фондом.

У рамках пенсійного плану з фіксованими розмірами внесків компанії зобов'язуються відраховувати визначені суми до пенсійного фонду від імені працівника на його особистий рахунок і виплачувати після досягнення пенсійного віку виплати, розмір яких залежатиме від накопиченої суми та ефективності інвестицій фонду. У багатьох фондах такого типу дозволяються також додаткові внески з боку працівників. Пенсійний фонд із фіксованими внесками фактично є фондом заощаджень, що резервується підприємцями. Існує кілька видів фондів із фіксованими розмірами виплат: фонди, що працюють на грошовому ринку, фонди від економії, фонди 401 (k) та інші. Капітал, накопичений у фонді, належить працівникові навіть у разі його звільнення і може бути переміщений у інший фонд. Оскільки фірма – спонсор пенсійного фонду з планом фіксованих внесків не встановлює визначеного розміру пенсійних виплат, увесь тягар інвестиційних ризиків лягає на самих працівників. Однак учасникам, як правило, дозволяється вибирати об'єкти інвестування, що ставить усіх у рівні умови[16].

Різновидом пенсійних планів із фіксованими внесками є плани пайової участі у прибутках. Такий план передбачає відрахування до пенсійного фонду, розмір яких залежить від рівня прибутку корпорації.

В Україні чинна солідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним потребам і має цілу низку серйозних проблем. Так, здійснювані сьогодні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку, а середня трудова пенсія становить трохи більш як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У трудовій пенсії нівелю­ється диференціація, пов'язана зі стажем роботи і розмірами попереднього заробітку. Високі ставки обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду посилюють процес тінізації економіки. Загалом пенсійна система має, по суті, адміністративно-розподільчий характер, де за рахунок внесків на пенсійне страхування здійснюються окремі види соціальних виплат, які не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення.

Реформування пенсійного забезпечення, що відбувається в Україні, спрямоване на створення трирівневої системи і передбачає удосконалення нинішньої розподільчо-солідарної системи (перший рівень), створення загаль­но­обов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) та поступове запро­вадження елементів добровільної накопичувальної системи (третій рівень). Для запровадження трирівневої пенсійної системи Кабінет Міністрів України розробив два законопроекти: «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [1].

Важливою умовою успішної реалізації пенсійної реформи є розвиток недержавного пенсійного забезпечення як складової частини системи накопичувального пенсійного забезпечення. Воно ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань та інвестиційного доходу, нарахованого на них. Слід зауважити, що створення системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні – це складний із політичної й економічної точки зору процес і відбувається він дуже повільно. Так, перший проект Закону «Про недержавні пенсійні фонди» був розроблений Кабінетом Міністрів України ще 17 вересня 1997 року, однак його прийняття постійно відкладалося[2].

Основна частина наявних нині пенсійних фондів зареєстрована відповідно до Закону України «Про господарські товариства» у формі закритих акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю й товариств із додатковою відповідальністю і діє на основі Статті 42 Конституції України, відповідно до якої "… кожна особа має право займатись підприємницькою діяльністю, яка прямо не заборонена законом"[3]. Більшість таких фондів засновується і керується комерційними банками, професійними спілками та підприємствами.

Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази та побудова дійової регулятивної системи, державні гарантії захисту внесків і доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві.

З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» буде створене правове поле для функціонування інститутів, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, і можливості формування добровільних пенсійних заощаджень[4]. Законом передбачено, що недержавне пенсійне забезпечення може здійснюватися недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами. Відповідно до закону недержавний пенсійний фонд – це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує і провадить діяльність тільки з метою накопичення пенсійних внесків учасників пенсійного фонду (з подальшим управлінням і розміщенням), а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

Закон передбачає створення трьох основних типів недержавних пенсійних фондів – відкритих, корпоративних та професійних, що відповідає міжнародній практиці організації пенсійних фондів.

Законом встановлено законодавчі вимоги до інвестиційної діяльності фондів. До основних правил інвестування входять вимоги щодо диверсифікації, окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування для консервативних, поміркованих та агресивних фондів відповідно. Велику увагу приділено також створенню належної системи адміністративного управління пенсійними фондами, в основі якої лежить надійний механізм автоматизованого персоніфікованого обліку, відповідні технологічні схеми і форми звітності, що надаються суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення уповноваженим органам державного нагляду. Все це є першочерговим заходом успішного створення і функціонування недержавних пенсійних фондів, який не призведе до повторення окремих помилок інших країн щодо впровадження системи добровільного пенсійного забезпечення.

Держава, відповідно до закону, забезпечує сприяння розвитку та функціонуванню недержавних пенсійних фондів шляхом надання низки податкових пільг, а саме:

річна сума внесків, перерахована роботодавцем на користь особи, яка є учасником пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню податком із прибутку підприємств і відноситься у повному обсязі на валові витрати таких роботодавців у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу особи, яка сплачує або на користь якої сплачуються такі внески;

річна сума пенсійних внесків, перерахована фізичною особою на власну користь або користь свого подружжя до пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню прибутковим податком із громадян у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу такої особи та є не більшою, ніж чотири розміри середньої заробітної плати в Україні;

інвестиційний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активів у системі недержавного пенсійного забезпечення, не підлягає оподаткуванню до моменту здійснення пенсійних виплат та інші[14].

Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає в тому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгострокових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації підприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави. У таких країнах, як США, Великобританія та Нідерланди, обсяг інвестицій недержавних пенсійних фондів значно перевищує половину ВВП[17].

В Україні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійних фондів як обов'язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення. Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого – стати джерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторів економіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.

Отже, створення пенсійного фонду, як державного так і недержавного є необхідним елементом фінансової системи будь-якої країни, і Україна не є винятком.

Структура пенсійної системи України

Пенсійний фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у частині першій цієї статті, і використовувати кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на цілі, не пов'язані із зазначеною діяльністю.

Управління Пенсійним фондом здійснюється на основі паритетності представниками держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.

Вищим органом управління Пенсійного фонду є правління.

Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців.

До складу правління Пенсійного фонду входять по п'ять представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців[18].

Представники від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України, а представники від застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) і відкликаються сторонами самостійно.

Призначення, обрання (делегування) членів правління Пенсійного фонду здійснюється не пізніше трьох місяців до дня закінчення повноважень відповідних членів правління.

Строк повноважень членів правління Пенсійного фонду становить шість років. Член правління Пенсійного фонду не може бути обраний до складу правління на два строки підряд[20].

Члени правління Пенсійного фонду виконують свої обов'язки на громадських засадах. У разі виконання ними спеціальних доручень правління Пенсійного фонду, пов'язаних з виконанням обов'язків члена правління, їм відшкодовуються витрати на відрядження за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Правління Пенсійного фонду очолює голова, який обирається із членів правління строком на два роки.

Правління Пенсійного фонду здійснює свої функції шляхом проведення засідань. Засідання скликає голова правління, а в разі його відсутності – один з його заступників відповідно до затвердженого правлінням Пенсійного фонду плану, але не рідше одного разу на квартал. Позапланові засідання правління Пенсійного фонду можуть проводитися з ініціативи його голови, заступника голови правління, Наглядової ради Пенсійного фонду або на пропозицію більшості членів правління однієї з представницьких сторін чи на вимогу однієї третини членів правління Пенсійного фонду.

Рішення правління Пенсійного фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, якщо воно їх стосується. Рішення правління оформляються постановами.

Постанови правління Пенсійного фонду підлягають обов'язковому офіційному оприлюдненню[29].

Виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду.

Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Територіальні органи створюються і діють на підставі Положення про територіальні органи Пенсійного фонду, затвердженого правлінням Пенсійного фонду.

Виконавчу дирекцію Пенсійного фонду очолює директор.

До посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду належать: директор, заступники директора, керівники структурних підрозділів виконавчої дирекції Пенсійного фонду та начальники територіальних органів, які затверджуються правлінням Пенсійного фонду за поданням директора виконавчої дирекції Пенсійного фонду.

Посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду несуть персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду:

здійснює керівництво поточною діяльністю Пенсійного фонду та вирішує всі питання його діяльності, за винятком тих, що належать до компетенції правління Пенсійного фонду;

видає накази, розпорядження з питань, що належать до його компетенції;

бере участь у засіданнях правління Пенсійного фонду з правом дорадчого голосу;

забезпечує підготовку документів, необхідних голові правління Пенсійного фонду для проведення засідань правління;

забезпечує підготовку проектів документів, що виносяться на затвердження правління Пенсійного фонду;

представляє Пенсійний фонд у всіх установах та організаціях в Україні, а за дорученням голови правління Пенсійного фонду – за кордоном та в міжнародних організаціях;

розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

подає для затвердження правлінням Пенсійного фонду кандидатури заступників директора, керівників структурних підрозділів виконавчої дирекції Пенсійного фонду і начальників територіальних органів та пропозиції щодо їх звільнення;

подає голові правління Пенсійного фонду пропозиції щодо тимчасового припинення повноважень посадових осіб виконавчої дирекції Пенсійного фонду в разі виявлення фактів неналежного виконання ними службових обов'язків або порушень законодавства;

приймає і звільняє з роботи працівників виконавчої дирекції Пенсійного фонду, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення;

щоквартально подає голові Наглядової ради Пенсійного фонду документально підтверджену інформацію про діяльність Пенсійного фонду;

несе персональну відповідальність за виконання рішень правління Пенсійного фонду;

затверджує інформацію про організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, яка щорічно офіційно оприлюднюється виконавчою дирекцією Пенсійного фонду;

виконує інші функції, передбачені статутом Пенсійного фонду і Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду.

Директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду має право приймати самостійні рішення в разі, якщо правління Пенсійного фонду у визначені статутом строки не приймає рішення з таких питань:

визначення порядку ведення обліку коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду;

затвердження заходів щодо підготовки і підвищення кваліфікації працівників виконавчих органів Пенсійного фонду, їх атестації;

з інших питань діяльності виконавчої дирекції Пенсійного фонду, передбачених статутом Пенсійного фонду та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, крім затвердження граничної чисельності працівників виконавчої дирекції Пенсійного фонду, граничної межі адміністративних витрат та кошторису Пенсійного фонду на виконання функцій, покладених на виконавчу дирекцію Пенсійного фонду відповідно до цього Закону[15].

Зазначені рішення директора виконавчої дирекції Пенсійного фонду повинні бути доведені в письмовій формі до правління Пенсійного фонду та органів державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і вважаються чинними до проведення засідання правління Пенсійного фонду, на якому підтверджується або скасовується прийняте рішення.

Наглядова рада Пенсійного фонду (далі – Наглядова рада) створюється з метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних завдань та цільового використання коштів Пенсійного фонду.

До Наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у рівній кількості представники від держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Представники від держави призначаються та відкликаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) і відкликаються сторонами самостійно.

Призначення, обрання (делегування) членів Наглядової ради здійснюється не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення повноважень відповідних членів Наглядової ради.

Члени Наглядової ради здійснюють повноваження на громадських засадах.

Строк повноважень членів Наглядової ради становить шість років.

Джерела надходження та використання коштів Пенсійного фонду

Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:

— обов'язкові внески суб'єктів господарювання і громадян;

— кошти з Державного бюджету України призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;

— добровільні внески і пожертвування;

— інші надходження.

31.01.2001 р. запроваджуються пенсії за особливі заслуги перед Україною, право на які будуть мати громадяни, які проявили себе у сфері державної, громадської або господарської діяльності, мають досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту.

Фонд соціального страхування України був створений в 1991 році, є самостійною фінансовою системою. Кошти фонду, згідно діючого законодавства, не повинні входити до складу Державного бюджету України. Платежі, встановлені до Фонду соціального страхування України належать до загальнодержавних обов'язкових платежів. Тарифи обов'язкових внесків на державне соціальне страхування встановлюються Верховною Радою України[13].

Функціонування фонду пов'язане з необхідністю відшкодування витрат працюючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

До Фонду соціального страхування України надходять обов'язкові внески від суб'єктів господарювання всіх форм власності, їх філій, відділень, а також від фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю.

Збір на обов'язкове соціальне страхування встановлено в розмірі 4,0% від фактичних витрат на оплату праці. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше за 50 % від загальної чисельності працюючих, збір визначається за ставкою 1% фактичних витрат на оплату праці всіх працівників цих підприємств.

Кошти Фонду соціального страхування України спрямовуються на виплату:

— допомог по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомог по вагітності та пологах;

— допомог при народженні дитини та догляду за нею;

— допомог на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

— забезпечення оздоровчих заходів[13].

Основне джерело коштів фонду це збори на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, їх філії, відділення, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, які працюють за трудовим або цивільно-правовим договором, адвокати, приватні нотаріуси, члени творчих спілок.

— За рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення здійснюється виплата:

— допомог по безробіттю;

— відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

— матеріальних допомог безробітним та членам їх сімей;

— дотацій роботодавцям для створення робочих місць; допомог на поховання безробітних[13].

Перелік видатків на здійснення вищевказаних заходів щорічно затверджується законом «Про Державний бюджет України»[5]. Головним розпорядником коштів фонду Чорнобиля є Міністерство з надзвичайних ситуацій.

Фонд України соціального захисту інвалідів. Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено встановлення для всіх підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності) нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в розмірі не менше 4% загальної чисельності працюючих станом на початок року[6].

Фінансування видатків на утримання фонду здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Іншими джерелами надходжень фонду є:

— кошти, які об'єднуються фондом на договірних засадах з органами місцевого самоврядування та їх асоціаціями, а також центральними і місцевими органами державної виконавчої влади та іншими установами для реалізації заходів та програм розвитку і підтримки місцевого самоврядування;

— банківські кредити;

— добровільні внески і пожертвування;

— зарубіжна та міжнародна фінансова підтримка;— надходження від виконання госпрозрахункових договорів та проведення заходів;

— дохід від реалізації науково-дослідної, інформаційно-довідкової, видавничої та іншої продукції, надання платних послуг юридичним та фізичним особам[13].
РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ М. НІКОПОЛЯ
2.1 Організаційно-економічна характеристика Пенсійного фонду м. Нікополя
Розглядаємо Нікопольське управління Пенсійного фонду, яке знаходиться за адресою: м. Нікополь, пр. Електрометалургів, 17/1, індекс: 53213, контактний телефон: 8-056623-90-23. Керівником Пенсійного фонду м. Нікополя є Дуксова Лариса Вікторівна.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною пенсійною системою, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії, забезпечує фінансування та виплату пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також, здійснює контроль за їх цільовим використанням[7].

Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено Пенсійний фонд України як самоврядну неприбуткову організацію, що здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджено його правлінням[7]. Також Пенсійний фонд України може бути суб’єктом цивільних, адміністративних, фінансових, матеріальних, процесуальних та інших правовідносин.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України. Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України в установленому порядку.

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, також Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах

Основними завданнями управління є:

— облік платників страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування, збирання та акумулювання в місті внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення;

— забезпечення призначення і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

— ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій;

—забезпечення функціонування в місті автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного

— пенсійного страхування

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції:

— забезпечення вимог законодавства про державне соціальне страхування стосовно пенсійного забезпечення;

— забезпечення виконання бюджету Фонду в межах своєї компетенції, планування доходів та видатків коштів Фонду в м. Нікополь, а також ведення бухгалтерського обліку та подання звітності Головному управлінню Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області;

— здійснення реєстрації та обліку платників страхових внесків, а також організація роботи систему персоніфікованого обліку відомостей;

— контроль за надходженням і витрачанням коштів бюджету Фонду, а також здійснення перевірок фінансово-бухгалтерських документів платників;

— призначення, перерахунок і виплата пенсій, а також інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

— розгляд звернень, заяв та скарг з питань діяльності Фонду та ведення роз'яснювальної роботу серед населення;

— взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Фонду;

— виконання інших функцій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області здійснює облік платників внесків, збирання та акумулювання в місті внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду, а також в межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Пенсійний фонд, як будь-яка установа має структуру, до складу якої входять відділи, яки ведуть свою діяльність, виходячи із покладених на них функцій та завдань.

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області має у своєму складі п’ять структурних підрозділів, що пов'язані з фінансами солідарної пенсійної системи а саме :

— відділ персоніфікованого обліку та інформаційних систем;

— відділ надходження доходів;

— відділ з призначення пенсій;

— відділ з виплати пенсій;

— відділ виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за використанням коштів.

Кожний з вище наведених відділів функціонує, керуючись відповідним положенням, в якому чітко зазначені завдання, функції, права та обов'язки відділу, а також надана інформація щодо керівництва відділу та певні дані про взаємовідносини з іншими підрозділами апарату управління.

Основні завдання відділу персоніфікованого обліку зображені на рисунку 2.1
--PAGE_BREAK--/>

Рис. 2.1 Основні завдання відділу персоніфікованого обліку
Основні функцій, які покладені на відділ персоніфікованого обліку:

— розповсюдження офіційних інформаційно-роз'яснювальних матеріалів Пенсійного фонду України для роботодавців і само зайнятого населення з питань персоніфікованого обліку;

— реєстрація платників страхових внесків у системі СПОВ;

— робота по підготовці та видачі свідоцтв державного соціального страхування;

— інформування населення щодо накопичених відомостей в системі персоніфікованого обліку;

— перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників;

— забезпечення співпраці з іншими відділами управління Пенсійного фонду України (Організація звітування, інформаційно — аналітичне забезпечення технології звірки відомостей СПОВ, надання консультативної допомоги з питань, що відносяться до компетенції відділу).

Відділ з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області є структурним підрозділом управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області і підпорядковується начальнику управління[23].

Відділ очолює заступник начальника управління-начальник відділу з призначення пенсій, який призначається на посаду та звільнюється з неї начальником головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за поданням начальника управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області.

Основні завданням відділу з призначення пенсій зображені на рисунку 2.2
/>

Рис. 2.2 Основні завдання відділу з призначення пенсій
Відповідно до своїх завдань відділ з призначення пенсій виконує наступні функції:

— здійснює призначення, перерахунки, продовження, припинення виплати пенсій згідно з чинним законодавством;

— слідкує за поданням особових пенсійних справ, організовує їх облік, ведення та зберігання, готує запити з питань підтвердження стажу та інших питань;

— розглядає звернення, а також здійснює контроль та надає консультативну допомогу з питань пенсійного законодавства.

Також, відділ з призначення пенсій забезпечує співпрацю з відділом персоніфікованого обліку по наступних напрямках:

— одержання та конфіденційне використання даних СПОВ щодо осіб при призначенні пенсій;

— участь у попередній спільній камеральній роботі з представниками відділу персоніфікації щодо формування пропозицій по конкретних діях за фактами розбіжностей даних, які вимагають додаткової перевірки із залученням застрахованої особи та роботодавців[23].

Відділ з виплати пенсій є структурним підрозділом управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області і підпорядковується заступнику начальника управління — начальнику відділу з призначення пенсій.

Відділ очолює начальник, посада якого заміщується на конкурсній основі і затверджується начальником управління. Начальник відділу безпосередньо здійснює керівництво відділом, організовує і забезпечує його роботу.

Відділ з виплати пенсій здійснює облік витрат, пов’язаних з виплатою пенсій, складає звітність з питань пенсійного забезпечення, а також визначає потреби у коштах на виплату пенсій, здійснює виплату пенсій та припинення виплати пенсій згідно з чинним законодавством.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області здійснює облік платників внесків, збирання та акумулювання в місті внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду, а також в межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
2.2 Аналіз надходжень до Пенсійного фонду м. Нікополя
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:

— страхові внески;

— кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;

— благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

— добровільні внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

— інші надходження відповідно до законодавства.

Поповнення доходної частини Пенсійного фонду відбувається за рахунок надходження коштів від фондів соціального страхування, зокрема:

— Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти якого спрямовуються на виплату пенсій пенсіонерам, які достроково вийшли на пенсію.

— Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, кошти якого спрямовуються на виплату пенсій по інвалідності та у зв’язку із втратою годувальника.

Але основним джерелом формування фінансового ресурсу Пенсійного фонду є відрахування від фонду оплати праці підприємств, установ, організацій та заробітної плати найманих працівників на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за встановленими законодавством тарифами. Збільшення власних надходжень відбувається пропорційно до зростання обсягу фонду оплати праці.

Надходження коштів до Пенсійного фонду України відбувається також за рахунок сплачених до бюджету загальнодержавних по­датків: єдиний податок, що справляється з суб'єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок, фіксований податок з громадян.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спосіб оподаткування у вигляді фіксованого, єдиного податку та фіксо­ваного сільськогосподарського податку, не звільняються від обо­в'язку утримання та перераховування до Пенсійного фонду 2 % від сукупного оподатковуваного доходу найманих праців­ників, які перебувають з ними в трудових відносинах, та подан­ня розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове дер­жавне пенсійне страхування, відповідно до п. 8.5 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших пла­тежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду Ук­раїни» [11].

З метою збільшення надходжень до Пенсійного фонду України згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування»,Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування з окремих видів господарських операцій» введено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій: з операцій із купівлі-продажу валюти, з продажу ювелірних виробів, з операцій відчуження легкових автомобілів, з операції із купівлі-продажу нерухомого майна, з вартість послуг стільникового зв'язку, з здійсненні операцій з купівлі валюти, з торгівлі ювелірними виробами із золота, платини, дорогоцінного каміння[12].

Важливий резерв збільшення доходів є погашення підприємствами заборгованості. З метою проведення цієї роботи фонд спільно з контролюючими органами здійснює щоквартальні перевірки роботодавців, виявляючи на їхніх підприємствах найманих працівників, за яких не сплачують страхові внески.

Аналіз надходження коштів до Нікопольського управління Пенсійного фонду використовуючи дані за 2007 – 2008 р. наведено в таблиці 2.1
Таблиця 2.1

Надходження коштів до Нікопольського управління Пенсійного фонду України, 2007 – 2008 рр., грн..


Статті

2007 р.

2008 р.

Відхи лення,

%

Власні надходження коштів, всього

204 329 600

240 259 443

117,6

В т. ч.




Надходження збору на обов’язкове державне пенсійне страхування

196 100 326

230 928 203

117,8

Надходження коштів від платників, що обрали спрощену систему оподаткування

1 542 900

1 704 125

110,4

Обов’язкові внески за осіб які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

269 200

445 652

165,5

Кошти банків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду

62 700

67 766

108,1

Н/>адходження коштів на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується з не бюджетних підприємств та установ

63 700

68 733

107,9

Надходження коштів підприємств на покриття фактичних витрат на виплату пенсій працівникам, зайнятим на роботах з особливо важкими умовами праці за списками № 1,2

2 467 225

2 933 624

118,9

Надходження коштів на виплату пенсій країн СНД

23 152

24 969

107,8

Інші надходження

3 800 397

4 086 371

107,5

Надходження коштів з Державного бюджету

11 099 362

11 905 783

107,3

Надходження коштів з місцевого бюджету

442 334

334 798

75,7

Надходження з Фонду загальнообов’язков державного соціального страхування на випадок безробіття зайнятості

258 892

308 970

119,3

Надходження коштів Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

403 955

400 695

99,2

Усього доходів

216 534 143

253 209 689

116,9
Проаналізувавши доходи бюджету Пенсійного фонду протягом 2007 — 2008 рр. слід відмітити, що у 2008 р. з усіх джерел фінансування надійшло 253,209 млн. грн., що на 36,675 млн. грн., або 116,9 % більше ніж у 2007 р. Власні надходження склали 240,259 млн. грн., по­рівняно з 2007 р. вони збільшилися на 35,929 млн. грн. або 117,6 %. В загальному обсязі доходів у 2008 р. власні надходження склали 94 %. Також варто зауважити, що борги в бюджет Фонду зменшились, це відбулося за рахунок покращення надходження коштів з підприємств на покриття фактичних витрат на виплату пенсій працівникам, зайнятим на роботах з особливо важкими умовами праці.

Таблиця 2.2

Порівняння надходження коштів до Нікопольського управління ПФУ,


2007 – 2008 рр., грн..


Показники

2007 р.

2008 р.

Відхилення

грн.

%

Одержано коштів, усього

216 534 143

253 209 689

36 675 546

116,9

В т.ч. власні доходи

204 329 600

240 259 443

35 929 843

117,6
Але існують багато чинників, які гальмують зростання над­ходжень до Пенсійного фонду.

— обрання значною кількістю роботодавців спрощеної систе­ми оподаткування призвело до втрат фонду на суму 1,3 млн. грн.;

— фонд за рахунок власних коштів компенсує недофінансування з державного бюджету видатків на невластиві йому соціальні виплати.

— внаслідок заборгованості з виплати заробітної плати у 2008 р. Пенсійний фонд недоотримав внесків на пенсійне страху­вання на суму 12,750 млн. грн.;

— внаслідок виплати частини заробітної плати продуктами виробництва не здійснені відрахування у 2008 р. на суму 9,320 млн. грн.

Великий тягар для Пенсійного фонду підприємства, які перебувають на стадії банкрутства. Процедура ліквідації може тривати більше п’яти років, а протягом цього часу борги зростають іще більше.


Діаграма 2.1
/>
З діаграми 2.1 можна зробити висновок, що тенденція зросту власних надходжень дає можливість своєчасно і у повному обсязі проводити виплату пенсій. За оперативними даними, до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у січні-лютому 2009 року надійшло 22,7 млн. гривень. В загальній сумі надходжень власні доходи склали 18,1млн. грн., що на 3,7 млн. грн. більше обсягів відповідного періоду минулого року.
2.3 Аналіз використання коштів Пенсійного фонду м. Нікополя
Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на :

— фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду:

— оплата послуг з виплати та доставки пенсій;

— формування резерву коштів Фонду;

— функціонування та розвиток системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування;

— утримання центрального апарату та управлінь в областях, районах, містах, розвиток їх матеріально-технічної бази;

— проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Фонду.

Кошти, які надходять до Пенсійного фонду з державного бюджету спрямовуються на:

пенсійні програми, фінансування яких чинним законодавством визначено проводити за рахунок коштів держбюджету;

компенсацію втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування;

дотацію Пенсійному фонду на пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці.

Визначені джерела фінансування пенсійного страхування, відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні»[12]:

— для виплати трудових пенсій — страхові збори загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування;

— для виплати держав­них пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, державним служ­бовцям, надбавок до пенсій та їх підвищень окремим кате­горіям громадян — ветеранам війни, жителям гірських на­селених пунктів, соціальних пенсій, державних дотацій при зарахуванні до трудового стажу періодів догляду за мало­літніми дітьми, періодів проходження строкової військової служби тощо — кошти Державного бюджету України;

— для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захи­сту населення. Для виплати пенсій по інвалідності, на випадок втрати го­дувальника, за віком, додаткових пенсій і надбавок до пенсі й, які призначаються відповідно до Закону України «Про ста­тус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи» особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи — кошти Фонду;

— кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – для виплати пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» за період до настання пенсійного віку[8;9].

Значна частка видатків бюджету Пенсійного фонду Ук­раїни спрямовується на виплату державних пенсій. Аналіз видатків Нікопольським управлінням протягом 2007 – 2008 р. наведено в таблиці 2.3
Таблиця 2.3

Видатки Нікопольського управління Пенсійного фонду України,

2007 – 2008 рр., грн..

Статті

2007 р.

2008 р.


Відхилення,

%

1

2

3

4

Видатки за рахунок власних надходжень

229 770 100

266 736 368

116,1

в т.ч.




Пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

227 599 106

264 326 471

116,1

компенсація несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії осіб

791 300

855 400

108,1

Видатки на доставку пенсій та грошової допомоги

11 405

12 321

108

Інші видатки

1 368 289

1 542 176

112,7

Видатки за виплату пенсій та допомоги, які фінансуються з Державного бюджету України

10 661 067

11 068 527

103,8

В т.ч.




на виплату пенсій військовослужбовцям строкової служби

198 154

189 820

95,8

на виплату надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами

9 298 800

9 585 500

103,1


на виплату пенсій та допомоги громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

964 800

1 161 200

120,4

на виплату пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах

23 300

27 200

116,7

на виплату різниці між розміром державної соцдопомоги інвалідам з дитинства і дітям інвалідам та розміром пенсії

176 013

104 807

59,5

Видатки на виплату пенсій згідно із Законом України «Про зайнятість населення»

258 815

308 905

119,4

Видатки на виплату пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

403 910

400 815

99,2

Усього видатків

241 093 892

278 514 615

115,5

Із таблиці видно, що загальні видатки у 2008 р. склали 278,514 млн. грн., що порівняно з 2007 р. більше на 37,420 млн. грн., або 115,5%. В тому числі власні видатки склали 266,736 млн. грн., що на 36,966 млн. грн., або на 116,1% більше ніж у 2007 р. В загальному обсязі видатків за 2008 р. власні видатки склали 96 %., що є наслідком зростання середньої заробітної плати, запровадженням дотації інвалідам ВВВ та учасникам бойових дій.
Згідно цих даних можна зробити висновки, які наведені в таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Порівняння видатків Нікопольського управління ПФУ,

2007 – 2008 рр., грн..


Показники

2007р.

2008р.

Відхилення

грн.

%

Витрачено коштів, усього

241 093 892

278 514 615

37 420 723

115,5

В т.ч. власних коштів

229 770 100

266 736 368

36 966 268

116,1

До таких наслідків призвели збільшення трудових пенсій, крім того підвищено пенсії громадянам які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також пенсії непрацюючим пенсіонерам, які працювали в органах державної виконавчої влади. Надбавку отримали також жертви нацистських переслідувань, ветерани та діти війни, багатодітні матері.

Діаграма 2.2

    продолжение
--PAGE_BREAK--/>

З діаграми 2.2 видно, щозбільшення видатків відбулося за рахунок звернень пенсіонерів силових структур, які минулого року почали отримувати пенсію через органи Пенсійного фонду.
Таблиця 2.5

Фінансовий результат роботи Нікопольського управління

ПФУ за 2008 р., грн..


Показники

Надходження

Видатки

Відхилення

грн.

%

Всього коштів

253 209 689

278 514 615

25 304 926

90,9

В т.ч. власних коштів

240 259 443

266 736 368

26 476 925

90,1

Виходячи з даних у таблиці 2.5 можна зробити висновки.

На сьогоднішній час Пенсійний фонд за рахунок власних надходжень не забезпечує фінансування пенсій. Із 278,514 млн. грн. витрат бюджету Нікопольського управління Пенсійного фонду у 2008 ро­ці передбачено асигнувати за рахунок держави 38,255 млн. грн., це сталося унаслідок підвищення прожиткового мінімуму, пенсійні виплати у порівнянні з 2007 р. збільшилися в середньому на 132 грн. На 1 січня 2009 р. середній розмір пенсій складає 864,25 грн., тому як на 1 січня 2008 р. вона складала 510,71 грн.

Діаграма 2.3

/>

З діаграми 2.3 можна зробити висновок, що позитивна динаміка доходів Фонду дає можливість своєчасно та у повному обсязі профінансувати виплату пенсій, також створює сприятливі можливості для підвищення розміру пенсійних виплат, що водночас збільшує видатки Пенсійного фонду.
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
Після того, як економіка України почала реформуватися у напрямі переходу до різноманітності форм власності й відмови від адміністративно-командної системи управління, дедалі наочнішою стає невідповідність між усезростаючим рівнем змін в економіці та відносною стабільністю державної системи пенсійного забезпечення. Така штучно утримувана стабільність, а також певні спроби дещо модифікувати цю систему, щоб пристосувати до потреб окремих прошарків суспільства, призвели до накопичення низки проблем і посилення кризових явищ у цій сфері[31].

Серед основних із них можна виділити такі:

1. Погіршення демографічної ситуації. Наявна в Україні довгочасна демографічна тенденція загалом відповідає тим напрямам змін у демографічній ситуації, які характерні для всіх розвинутих країн. У них із більшого чи меншою інтенсивністю відбувається процес старіння населення і, отже, зростає потреба у коштах для пенсійних фондів. В Україні ця проблема особливо гостра.

2. Окрім того, демографічне старіння населення посилюється те й тим, то нині різко зростає кількість осіб, які виходять на пенсію ще до досягнення пенсійного віку через наявність пільгових умов і за вислугу років. Зокрема, кількість дострокових пенсій за віком збільшилася удвічі. Нині 28% пенсіонерів призначено дострокові (на 5–10 років раніше) пенсії, тобто майже кожному третьому.

3. Гострота проблеми фінансування пенсійних виплат посилюється й тим, що темпи економічного зростання в Україні були від'ємними з 1990 року, а відповідно реальні надходження до державного бюджету й Пенсійного фонду у реальному виразі весь час зменшувалися. За таких умов збільшення величини ставок обов'язкових відрахувань не могло реально збільшити надходжень, воно, навпаки, стало гальмом на шляху відновлення економічного зростання, оскільки сприяло посиленню «тінізації» економіки.

4. Пенсійна система України переобтяжена різними пільгами й виплатами. які за своєю сутністю їй не повинні бути притаманні, а мали б стати окремими елементами у системі соціального страхування й соціального забезпечення України. Нині через Пенсійний фонд відбувається фінансування, окрім пенсій за віком, ще й пенсій за інвалідністю, через втрату годувальника, за вислугу років, чорнобильських, соціальних пенсій та інших.

5. Посилення демографічного навантаження, різке падіння загального та офіційного рівня доходів населення, збільшення різних додаткових виплат із бюджету Пенсійного фонду та інші чинники призвели до того, що різко зменшився середній розмір трудової пенсії. Здійснювані нині в Україні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку. Середня трудова пенсія становить трохи більше як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При цьому у зіставленні із середньою заробітною платою середня пенсія дорівнює лише 34,1–29,9%, хоча початкове планувалося, що ці виплати становитимуть 75% від попереднього заробітку.

6. Така ситуація призводить до зрівнялівки, до того, що у трудовій пенсії нівелюється диференціація, пов'язана зі стажем праці й розмірами попереднього заробітку. Тобто трудова пенсія перетворюється на різновид соціальної допомоги, а різні категорії пенсіонерів отримують майже однакові пенсії, хоча сплачували зовсім не однакові пенсійні внески. А це викликає, з одного боку, сплеск суспільного невдоволення, який стає особливо помітним через постаріння населення України, а з другого – змушує пенсіонерів будь-що працювати далі.

7. Нинішня державна система пенсійного забезпечення сприяла появі великої кількості привілейованих державних пенсіонерів. У результаті виникла значна невідповідність між розмірами їхніх пенсійних внесків та величиною отримуваних ними пенсій, виплата яких відбувається за рахунок зменшення розміру пенсій у інших категорій пенсіонерів.

Отож чинна пенсійна система породжує значне соціальне напруження. суперечить новим реаліям ринкової економіки. Наявність цих і деяких інших проблем зумовлює необхідність проведення реформи пенсійної системи України.

Чинна система пенсійного забезпечення в Україні є солідарною. Тобто вона ґрунтується на солідарності поколінь: працююче покоління утримує пенсіонерів. А коли нинішні працюючі вийдуть на пенсію, то їх утримуватимуть ті, хто перебуватиме на той час у працездатному віці.

Тим часом у світі, окрім солідарної, існують і накопичувальні пенсійні системи. Вони базуються на тому, що кожна особа здійснює відрахування на індивідуальний ощадний рахунок. Акумульовані у такий спосіб кошти інвестуються в економіку, що забезпечує їхнє збереження й примноження. Вкладники після досягнення пенсійного віку можуть отримувати пенсію за рахунок: а) зроблених раніше відрахувань і б) доходів від інвестування відрахованих упродовж життя коштів. Перевага таких пенсійних систем у тому, що вони не залежать від несприятливих впливів демографічних чинників, акумулюють значні кошти й перетворюють їх на інвестиції[30].

Оскільки в Україні сьогодні наявний вплив як інфляційних чинників, гак і демографічних, а крім того, відчувається серйозна нестача інвестиційних ресурсів, можна зробити висновок, що пенсійна система України має включати елементи як солідарної, так і накопичувальної систем. Тому вибір Україною трирівневої моделі як основи для реформування чинної пенсійної системи можна вважати досить зваженим.

У квітні 1998 року Президент України підписав Указ “Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення а Україні”, а нині йде обговорення проекту Послання Президента України до Верховної Ради та Кабінету Міністрів “Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України”[11]. Ці документи визначили, що система пенсійного забезпечення в Україні має бути реформована. Основним завданням у процесі реформування є створення трирівневої пенсійної системи. При цьому солідарна пенсійна система в Україні (перший рівень) має бути збережена, однак істотно реформована. Її призначенням повинно стати запобігання бідності серед осіб похилого віку. Окрім того, передбачається створення загальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) і запровадження добровільної накопичувальної системи (третій рівень).

Важливою проблемою є і недостатня поінформованість суспільства про характер намічуваних змін у пенсійній системі України, через що у населення спостерігається певна недовіра до перетворень у цій сфері.

Серед інших проблем, розв'язання яких має бути здійснено у новому пенсійному законодавстві України, можна виділити: припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної системи; врахування всього трудового стажу й зроблених пенсійних внесків при визначенні величини пенсії: запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розміру пенсії, скасування мінімального розміру трудової пенсії: перекладення на державний бюджет фінансування виплат особам, які мають соціальні пенсії, запровадження нових підходів до фінансування й визначення розміру пенсії за інвалідністю: підвищення максимального розміру трудової пенсії.

Окремо варто наголосити на необхідності запровадження нових способів індексації пенсій у відповідності з темпами поточної інфляції. На жаль, на даному етапі в Україні спостерігаються досить високі та важкопрогнозовані рівні інфляції, а це досить серйозно відбивається на інтересах пенсіонерів, перетворюючи їх на соціальне найнезахищенішу категорію населення.

Надзвичайно важлива також проблема фінансування виплати пенсій сільським пенсіонерам. Запровадження фіксованого сільськогосподарського податку призвело до того, що за рахунок сільськогосподарських підприємств нині фінансується менш як 10% від обсягу виплат, які мають бути зроблені сільським пенсіонерам. Перерозподіл коштів платників внесків до Пенсійного фонду на фінансування пенсійних виплат працівникам сільського господарства зумовлює нівелювання диференціації пенсій залежно від розміру внесків і трудового стажу. У подальшому це може призвести до майже повної відсутності коштів для пенсійного забезпечення нинішніх працівників сільськогосподарських підприємств, що спричинює залучення коштів державного бюджету для фінансування цих виплат[26].

Слід сказати також про пенсії, які призначаються достроково, до досягнення загальновизнаного пенсійного віку, включаючи пільгове пенсійне забезпечення за ознакою шкідливості й важкості умов праці. Наявність таких пенсіонерів є певним пережитком соціалізму, де низький рівень заробітної плати компенсувався негрошовими пільгами (тобто раннім виходом на пенсію). Призначення подібних пенсій (за ознакою характеру виконуваних робіт) суперечить положенням і основним засадам пенсійної реформи, бо розмір трудової пенсії, що виплачується як із солідарної, так і з накопичувальної систем, має залежати виключно-від зробленого внеску в ці системи, тобто розміру особистих відрахувань і тривалості трудового стажу. Навіть за чинної пенсійної системи такі пенсії мали б фінансувати самі підприємства, перераховуючи додаткові кошти до Пенсійного фонду. Однак нині вони через свою неплатоспроможність не в змозі цього зробити, що змушує Пенсійний фонд здійснювати виплати за рахунок власних коштів.

У подальшому ж пенсійне забезпечення таких осіб доцільно проводити через професійні та корпоративні недержавні пенсійні фонди. До законодавчого вирішення питання щодо створення таких фондів пропонується перегляд умов застосування зазначених списків при призначенні пільгових пенсій через норми і медичні нормативи, що забезпечить своєчасне “виведення” працівників із виробництв, де наявні важкі й шкідливі умови праці[21].

Чекає на своє вирішення і питання пенсійного забезпечення осіб, які одержують пенсії через інвалідність і втрату годувальника. Обов'язок щодо фінансування і цих пенсій покладений на Пенсійний фонд. Проте виплата подібних пенсій ніяк не пов'язана ні з розмірами особистих відрахувань, ні з тривалістю трудового стажу, а тому забезпечуватися вони мають з окремої пенсійної програми. Найдоцільнішим способом організації такої програми нині стає система страхування.

Створення систем обов'язкового й добровільного пенсійного накопичування може бути досить ефективним тільки у разі відносно низьких і прогнозованих темпів інфляції.


ВИСНОВКИ

В ході курсової роботи проводилися аналізи цілої низки проблем, що стоять перед нашою державою в галузі пенсійного забезпечення її громадян. Вияснення місця, яке займає Пенсійний фонд у фінансовій системі держави та в структурі пенсійного забезпечення дозволило нам розділити проблему на дві складові: джерела формування коштів фондів соціального страхування та механізм їхнього розподілу за призначенням. Аналіз кожної із складових дозволяє нам зробити певні узагальнення, висновки та пропозиції.

Стосовно пенсійного забезпечення громадян володіє рисами, притаманними попередньому командно-адміністративному режимові, тобто явно виражений дизбаланс, що склався в сфері призначення пенсій між категоріями громадян, які тим чи іншим чином були задіяні в державній структурі управління чи в силових структурах з однієї сторони та всіма іншими з іншої. Тобто депутати Верховної Ради, місцевих Рад і працівники всіх адміністративно-управлінських органів виконавчої влади у центрах і на місцях, міністерств, відомств, управлінь; колишні депутати, партійні та радянські працівники, військовослужбовці та ін. одержують високу пенсію, яка в 3-5 і більше разів перевищує максимальну трудову пенсію і в 2-4 рази — мінімальний прожитковий рівень.

На основі проведених аналізівприходимо до висновку про те, що в країні необхідне подальше реформування пенсійної системи, яке передбачає наступні моменти:

По-перше, має бути створена єдина пенсійна система з розрахунком рівня пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи.

По-друге, стратегічною метою ще одного можливого напрямку реформування пенсійної системи має стати трирівнева система пенсій. Вона має включати: страхову пенсію, яка повинна забезпечувати її рівний (або ж з відносно незначною диференціацією) розмір; додаткову пенсію — для реалізації особливих умов надання пільгових пенсій, за якими видатки мають покриватися страхувальниками на основі сплати диференційованих за розміром пенсійних внесків; добровільну пенсію, що забезпечуватиметься на основі індивідуального договору та накопичувального принципу формування фондів, тобто це передбачає створення недержавних пенсійних фондів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законопроекти: «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 15 листопада 2001 р. // ВВР України

Закон «Про недержавні пенсійні фонди» від 17 вересня 1997 р. // Кабінет Міністрів України

Закон України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 р. // ВВР України, ст. 42

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від9 липня 2003 р. // ВВР України

Закон України «Про Державний бюджет України»вiд 20.12.2005 № 3235-IV

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03. 1991р. // ВВР України

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. N 1058-IV

Закон України «Про ста­тус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796-XII

Закон України «Про зайнятість населення» вiд 01.03.1991 № 803-XII

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обо­в'язкове державне пенсійне страхування» від 15 липня 1999 р. // ВВР України

Інструкція «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших пла­тежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду Ук­раїни»

Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування з окремих видів господарських операцій» від 25 серпня 1999 р. № 1549

Азаров М. Я., Колъга В. Д., Оніщенко В. А. Все про податки: Довідник. — К.: Експерт-Про, 2006. — 492 с.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. для економ. спец. Вузів. — К.: Вища школа, 2005. — 383 с.

Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. — 2007. — № 7. — С. 47-50.

Kоpобов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2005.

Hiкбаxт Г., Роппєллі А. Фінанси. — К.: Вік, Глобус, 2005.

На пути к пенсионной реформе: персонифицированный учёт/Коваленко О. // Персонал. — 2007. — №1. — С. 63-65.

Основи економічної теорії: політекономічний аспект. — К.: Вища школа, 2006. — 743 с.

Пенсійна реформа з перспективою на майбутнє/ Зайчук Б. // Соціальний захист. — 2008. — №4. — С.29-31.

Пенсійна реформа набирає обертів/ Уваров В. // Соціальний захист. — 2001. — №8. -С.22.

Переваги персоніфікованого обліку та звітності: про деякі результати експерименту у Львівській області/ Огій О. // Праця і зарплата. — 2008. — №6. — С. 8-9.

Про єдину систему пенсійного забезпечення/ Коровіна З., Ігольніков О. // Економіка України. 2008. — №6 — С.3.

Про несплату внесків до Пенсійного фонду України/ Остапенко Д.В.// Економіка України. 1998. — №11. — С.47.

Реформування пенсійного забезпечення в Україні/ Мельник О.М. // Фінанси України. — 2007. — №4. — С. 32-38.

Реформування пенсійної системи в Україні/ Ларіонова Л. // Економіка України. 2007. — №2. — С.17.

Соціальне страхування та пенсійне забезпечення/ Окольніков К.Д. // Фінанси України. 2007. — №1. — С.56.

Сплата внесків до Пенсійного фонду: аналіз змін/ Захарко М. // Фінанси України. 2007. — №9. — С.82.

Участь фінансово-кредитних установ у проведенні пенсійної реформи в Україні/ Вірич О. // Соціальний захист. — 2007. — №2. — С. 36-37.

Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практ. посіб. — К.: Лібра, 2005.

Формування Пенсійного фонду: реальність потенційних джерел/ Шумський В.М., Діхтєрьова В.В. // Фінанси України. — 2001. — №7. — С. 58-61.