МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКАДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ
РЕФЕРАТ
з дисципліни:" Податкова система"
за темою:
«Шляхи вдосконалення податковогоконтролю в сфері оподаткування доходів громадян від підприємницької діяльності»
Підготувала:
студенткагрупи Ф 05-т
ШерстобитоваЯ.С.
КРАМАТОРСЬК 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
1.Поняття, види і методи податкового контролю
2. Облік платників податків
3. Податкова перевірка:зміст, види, наслідки
4. Особи,що сприяють сплаті податків, зборів і мит
5. Злочини в сфері господарської діяльності, пов'язаніз ухиленням від виконання майнових зобов'язань
6. Контроль у сферіоподатковування доходів громадян від підприємницької діяльності
ВИСНОВКИ
Перелік використаноїлітератури
ВСТУП
Податкові реформи, проведені в останні роки, показали значення впливуподатків на розвиток соціально-економічних ресурсів в Україні, через те щоподатки — найбільш ефективний інструмент регулювання економічних процесів.Державне регулювання економіки шляхом використання податкових інструментівповинне бути спрямоване на забезпечення і підтримку збалансованого економічногоросту, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної іпідприємницької активності, яка обмежується податковими правами й обов'язками.
Однією з характерних рис оподаткування є його примусовість, саме томуплатник податку, у свідомості якого власні економічні інтереси переважають надзагальнодержавними, різними способами намагається мінімізувати суму сплачуванихподатків. Повна чи часткова несплата податків може здійснюватись як легально,тобто з використанням особливостей чинного законодавства, так і нелегально, зпорушенням норм закону.
Проблема ухиленнявід податків в Україні набула масового характеру (за деякими оцінками, 40—50 %ВВП перебуває в тіні, тобто не оподатковується). Дослідження західнихекономістів указують на те, що рівень ухилення від оподаткування залежить відбагатьох чинників, — як економічних, так і політичних, історичних,психологічних тощо. Серед найбільш важливих — рівень податкових ставок,ефективність та компетентність діяльності податкових органів, законослухняністьплатників податків, ступінь довіри населення до діючої влади щодо ефективноговикористання нею коштів, отриманих від податків.
Функціонування системи оподатковування припускає необхідністьформування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним ісвоєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку.
1. Поняття, види і методи податковогоконтролю
Функціонування системи оподатковування припускає необхідністьформування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним ісвоєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку.
Податковимконтролем є спеціальний вид державного фінансового контролю, що здійснюєтьсяорганами державної податкової служби й іншими контролюючими органами, спрямованийна забезпечення дотримання податкового законодавства суб'єктами, що реалізуютьподатковий обов'язок чи забезпечують його реалізацію.
Метою податковогоконтролю є забезпечення належного рівня доходів централізованих державнихгрошових фондів, що є важливою складовою економічної безпеки держави. ЗакономУкраїни «Про державну податкову службу в Україні» як найважливішезавдання органів державної податкової служби визначено здійснення контролю задодержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою ісвоєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установленихзаконодавством (ч.1 ст.2 Закону).
Зміст податковогоконтролю включає:
1) спостереження задіяльністю контрольованих суб'єктів;
2) аналіз отриманоїінформації, тенденцій, що намітилися, розробка прогнозів;
3) ужиття заходів попопередженню порушень законності і дисципліни;
4) облікконкретних правопорушень, аналіз їхніх причин і обставин;
5) припиненняпротиправної діяльності;
6) виявленнявинних у скоєнні податкових правопорушень (як платників податків, так іпрацівників податкових органів) і залучення їх до відповідальності.
Види податкового контролю класифікуються за декількома підставами.
І. У залежності від суб'єктів, що здійснють контрольні функції:
1. Державний —податковий контроль, що здійснюється державними органами. У цьому випадкуоргани, що здійснюють податковий контроль, поділяються на:
— организагальної компетенції (здійснюють податковий контроль поряд зі своєю основноюдіяльністю);
— органиспеціальної компетенції (спеціально створені для здійснення податковогоконтролю — податкові адміністрації (інспекції), податкова міліція).
2. Незалежний —податковий контроль, що здійснюється аудиторськими чи громадськимиорганізаціями.
ІІ. За термінамиздійснення контролю:
1. Оперативний —податковий контроль, що здійснюється у межах звітного періоду на підставікількісних і якісних показників контрольованої операції.
2. Періодичний —податковий контроль, що здійснюється після закінчення звітного періоду напідставі аналізу документів звітності й інших джерел.
ІІІ. За джереламиконтролю:
1. Документальний— податковий контроль, що здійснюється на підставі аналізу документів, щовідображають показники контрольованого об'єкта або діяльності суб'єктів.Періодичність проведення планових документальних перевірок, як правило, нечастіше одного разу в рік, перевірка здійснюється комплексно.
2. Фактичний —податковий контроль, що здійснюється на підставі фактичного аналізуконтрольованого об'єкта чи діяльності контрольованих суб'єктів (наприклад,обстеження, обмірювання, перерахування, зважування контрольної закупівлі іт.д.).
При здійсненніподаткового контролю використовується кілька методів.
А. Здійснення облікуплатників податків.
Б. Здійсненняподаткової перевірки.
В. Обстеженнятериторій і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягаютьоподатковуванню або використовуються для одержання об'єктів оподатковування.
2. Облік платників податків
З метоюдотримання податкового законодавства і проведення податкового контролю платникиподатків підлягають постановці на облік у податкових і інших державним (контролюючих)органах. Розрізняють первинний і вторинний податковий облік. Первинний – цеподатковий облік, у ході якого платникові податків привласнюється єдиний поусіх видах податків і зборів ідентифікаційний номер. Вторинний – це податковийоблік, у ході якого платникові податків привласнюється, крім первісного, щеодин ідентифікаційний (індивідуальний) номер по окремому податку чи збору, увстановленому законодавством порядку.
22 грудня 1994року був прийнятий Закон України «Про державний реєстр фізичнихосіб-платників податків і інших обов'язкових платежів» і в листопаду 1997року податкові органи завершили формування автоматизованої інформаційноїсистеми по контролю за сплатою фізичними особами податків і інших обов'язковихплатежів, у результаті якого створений державний реєстр фізичних осіб — платників податків і інших обов'язкових платежів. Кожній особі в державномуреєстрі привласнюється окремий ідентифікаційний номер, без якого неможливовідкрити розрахунковий рахунок у банку й одержати заробітну плату.Ідентифікаційний номер містить зведення про платника податків: дата народження,порядковий номер при реєстрації даного громадянина і стать. Остання, десятацифра ідентифікаційного коду призначена для захисту від випадкових помилок.
22 січня 1996 р.було прийняте Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України «Простворення єдиного державного реєстру підприємств і організацій України». Це положення закріплює єдину автоматизованусистему обліку, нагромадження й обробки даних про підприємства, організаціїусіх форм власності, а також їхніх окремих підрозділів (філій, відділень,представництв). Метою створення державного реєстру стало забезпечення єдинихпринципів ідентифікації й обліку суб'єктів господарської діяльності, здійсненнянагляду за структурними змінами в економіці, забезпеченням інформацією. Дореєстру включаються дані про юридичних осіб, які розташовані і здійснюють своюдіяльність на території України чи за межами України, але створених за участююридичних осіб України. Реєстр створений як комплекс відомостей, куди ввійшлиідентифікаційні, класифікаційні, довідкові, реєстраційні й економічні дані.Створення і ведення державного реєстру реалізується Міністерством статистикиУкраїни.
Якщо суб'єктпідпадає під визначення ст. 2 Закону України «Про податок на доданувартість» тобто є платником такого податку, то він зобов'язаний зареєструватисяяк платник податку на додану вартість відповідно до Положення про реєстрплатників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податковоїадміністрації України №149 від 1 березня 2000 року. Реєстр платників податку на додану вартість– це автоматизована система збору, нагромадження й обробки даних про осіб, щовідповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» і УказуПрезидента України від 7 серпня 1998 року «Про деякі зміни воподатковуванні» зобов'язані здійснювати утримання і внесення в бюджетподатку, що сплачується покупцем. При включенні до реєстру будь-якої особи,діяльність якої підлягає оподатковуванню, їй привласнюється індивідуальнийподатковий номер платника податку на додану вартість. Індивідуальний податковийномер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається заплатником податку на додану вартість до моменту виключення його з реєстру взв'язку з вибуттям зі складу платників податку на додану вартість.
Крімвищерозглянутих видів реєстрацій платників податків існують також наступні:реєстрація в Пенсійному фонді, Фонді соціального страхування по тимчасовійутраті працездатності (не всі суб'єкти підприємницької діяльності проходятьобов'язкову реєстрацію в цьому органі, що здійснюється відповідно до Інструкціїпро порядок надходження, обліку і витрати коштів Фонду соціального страхуванняпо тимчасовій утраті працездатності, затвердженої Постановою правління Фондусоціального страхування по тимчасовій утраті працездатності від 26.06.2001р.№16);реєстрація у Фонді соціального страхування від нещасливих випадків навиробництві і професійних захворюваннях України (реєстрація в цьому Фонді буваєобов'язкова і добровільна, відповідно до Інструкції про порядок перерахування,обліку і витрати страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасливихвипадків на виробництві і професійних захворюваннях України, затвердженоїПостановою правління Фонду соціального страхування від нещасливих випадків навиробництві і професійних захворюваннях України від 20.04.2001р. №12);реєстрація у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхуванняУкраїни на випадок безробіття (така реєстрація стосується роботодавців,відповідно до Інструкції про порядок числення і сплати внесків назагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття йобліку їхнього надходження у Фонд загальнообов'язкового державного соціальногострахування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерствапраці і соціальної політики України від 18.12.2000р. №339, роботодавцізобов'язані зареєструватися як платники страхових внесків у центрах зайнятості,на яких покладені функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду).
3 Податкова перевірка: зміст, види, наслідки
Основним методомподаткового контролю є податкова перевірка. Серед основних прав органівдержавної податкової служби Закон «Про державну податкову службу в Україні»(п.1 ст.11) виділяє право здійснювати на підприємствах, в установах іорганізаціях незалежно від форми власності та у громадян, у тому числігромадян-суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг,показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, щозастосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документівнезалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), зв'язаних зобчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державнуреєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів(ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадовихосіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, щовиникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи,що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподатковування;викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отриманнядоходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводитиперевірки достовірності інформації, отриманої для внесення до Державногореєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів.
Податковаперевірка є діяльністю податкових органів по дослідженню первинної облікової ізвітної документації, пов'язаною із обчисленням та сплатою податкових платежів,з метою перевірки своєчасності й повноти сплати податків і зборів, правильностіведення податкового обліку, надання податкової звітності.
Об'єктомподаткової перевірки є фінансово-господарська діяльність контрольованогосуб'єкта – платника податків, що відображається у грошових документах,бухгалтерських книгах, звітах, кошторисах, деклараціях, товарно-касових книгах,показниках електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, щовикористовуються для розрахунків за готівку зі споживачами, і інших документах,незалежно від способу надання інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатоюподатків і зборів.
Суб'єктамиподаткових перевірок, з одного боку, є підприємства, установи, організаціїбудь-якої форми власності, фізичні особи (громадяни України, іноземці й особибез громадянства), тобто платники податків, а з іншого боку – посадові особиорганів державної податкової служби, що безпосередньо здійснюють діяльність попроведенню податкових перевірок з метою забезпечення додержання податковогозаконодавства.
Види податковихперевірок.
1. Камеральна —податкова перевірка, що проводиться за місцем перебування податкового органу вмомент надання платником податків звітних документів і податкових розрахунківна підставі відомостей, що містяться в них, а також відомостей, що містяться вдокументах, які знаходяться в податкових органах і відображають відомості продіяльність платників податків.
2. Виїзна —податкова перевірка, що здійснюється за місцем перебування платника податківабо об'єкта податкового контролю на підставі даних податкових декларацій танаявних у податкових органах документів і відомостей про діяльність платникаподатків, а також отриманих у нього документів і відомостей.
Відповідно до п.1Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницькоїдіяльності» від 23.07.1998 р. № 8171 виїзні перевірки, щоздійснюються органами виконавчої влади, уповноваженими від імені держави напроведення перевірок фінансово-господарської діяльності (контролюючимиорганами), поділяються на планові та позапланові.
Контролюючимиорганами, що мають право проводити планові і позапланові виїзні перевіркифінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є:
а) органидержавної податкової служби – стосовно сплати податків і зборів (обов'язковихплатежів) до бюджетів і державних цільових фондів, неподаткових платежів;
б) митні органи –стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додатковувартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів на митнутериторію України в момент перетинання митного кордону;
в) органидержавного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органидержавної податкової служби в межах іх компетенції – стосовно бюджетних позик,позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використаннябюджетних коштів, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконаннядержавних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.
Плановою виїзноюперевіркою визнається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єктапідприємницької діяльності, яка передбачена в плані роботи контролюючого органаі проводиться за місцезнаходженням такого суб’єкта чи за місцем розташуванняоб'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показникамифінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності записьмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частішеодного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючогооргану.
Забороняєтьсяпроведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань передбюджетами, крім зобов'язань по бюджетних позиках і кредитам, що гарантуютьсябюджетними коштами.
Право напроведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльностінадається лише у тому разі, якщо йому не пізніше, ніж за десять календарнихднів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення ззазначенням дати її проведення.
Позаплановоювиїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботиконтролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з наступнихобставин:
а) за наслідкамизустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб’єктомпідприємницької діяльності норм законодавства;
б) суб'єктомпідприємницької діяльності не подано в установлений термін документиобов'язкової звітності;
в) виявленанедостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;
г) суб'єктпідприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушеннязаконодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведенняпланової чи позапланової виїзної перевірки;
д) у разівиникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від імені, яка малаправові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єктпідприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальніпідтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягомтрьох робочих днів від дня отримання запиту;
е) провадитьсяреорганізація (ліквідація) підприємства.
3. Комплексна —податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання податковогозаконодавства в цілому. У цьому випадку перевіряються всі документи ібухгалтерські записи від дати попередньої перевірки, а при необхідності — і забільш тривалий період. Відповідно до п.2.1. Порядку періодичності перевірок іпроведення обстежень виробничих, складських, торгових і інших приміщень,затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.07.1998р. № 3711 при проведенні комплексних перевірокними повинні бути охоплені усі види податків, зборів і інших обов'язковихплатежів у бюджет, перевірене додержання діючого податкового законодавства.
4. Тематична —податкова перевірка, що здійснюється стосовно дотримання окремих нормподаткового законодавства. При цій перевірці аналізується частина первиннихдокументів за визначений період часу (місяць чи більше). Якщо в ході тематичноїперевірки будуть виявлені серйозні порушення податкового законодавства, то цеможе послужити причиною проведення комплексної податкової перевірки.
5. Зустрічна —податкова перевірка, що здійснюється як частина камеральної або виїзної йполягає у співставленні відомостей, підтверджених документально, про діяльністьокремого платника податків, що мають інші особи з відомостями, які відображенів документах самого такого платника податків. Зустрічні перевірки суб'єктівпідприємницької діяльності чи громадян проводяться державними податковимиорганами по мірі виникнення необхідності в їх проведенні.
Зустрічніперевірки проводяться на підставі письмового звернення керівництва державногоподаткового органу, що здійснює перевірку, державними податковими органами,якими узяті на облік юридичні особи і за місцем проживання фізичних осіб,протягом не більше десяти днів із дня одержання завдання. Інформація прорезультати перевірки надається в дводенний термін після її закінченнявідповідним державним податковим органом, що здійснює зустрічну перевірку, удержавний податковий орган, що дав завдання на її проведення.
6. Оперативна –перевірка, що проводиться з метою визначення факту дотримання чи недотриманнясуб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють розрахунки зі споживачамиза готівку, вимог податкового законодавства, виявлення порушень, а такожодержання інформації в інтересах повноти, своєчасності і правильності сплати вбюджети і державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів).Особливості проведення оперативних перевірок органами державної податковоїслужби закріплені в Порядку проведення оперативних перевірок і розглядуматеріалів по них, затвердженому розпорядженням Державної податкової адміністраціїУкраїни від 25.09.2002 р. № 272-р.
Оперативнаперевірка може проводитися також на тих об'єктах господарювання суб'єктівпідприємницької діяльності, на яких розрахунки зі споживачами здійснюються вбезготівковій формі.
Оперативнаперевірка повинна проводитися за окремими планами органів державної податковоїслужби в складі не менше двох посадових осіб при наявності в них службовихпосвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об'єктів,розташованих на конкретній території.
За результатамиоперативної перевірки складається акт перевірки в двох екземплярах іпідписується посадовими особами, що проводили оперативну перевірку, а також керівникомчи особою, що його заміняє, а у випадку їхньої відсутності – матеріальновідповідальною особою суб'єкта підприємницької діяльності.
7. Повторна —вторинна перевірка податковим органом обов'язків платника податків, щовипливають зі сплати податків і зборів. Повторна податкова перевіркадопускається при реорганізації чи ліквідації організації-платника податку, атакож у порядку контролю вищестоящого податкового органу за податковим органом,що проводив податкову перевірку.
4 Особи, щосприяють сплаті податків, зборів і мит
Під особами, щосприяють сплаті податків, зборів, розуміються зобов'язані особи, від дій якихзалежить належне виконання обов'язків платників податків, — контроль заповнотою і своєчасністю сплати податків, зборів, мита у бюджети і володіння(надання) інформації про платника податків, необхідної для числення податків ізборів.
Суб'єкти, щосприяють сплаті податків і зборів, виступають зобов'язаними, тобто їхніобов'язки чітко встановлені законодавством. До суб'єктів, що сприяють сплатіподатків, зборів, мит, відносяться:
1. Банки і фінансово-кредитні установи
2. Податкові агенти
3. Збирачі податків, зборів і мита.
Банки іфінансово-кредитні установи, як суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів,мит, виконують доручення платників податків про перерахування податків і зборіву бюджет у встановлений законодавством термін. Цей обов'язок банків іфінансово-кредитних установ має законодавче закріплення.1Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 18 лютого 1997 року «Просистему оподатковування» – банки й інші фінансово-кредитні установивиконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) проперерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) у Державний бюджетУкраїни і місцеві бюджети у встановлений законами України термін. Як особи, щосприяють сплаті податків зборів, мита банки й інші фінансово-кредитні установивідповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про систему оподатковування» зобов'язаніподавати державним податковим органам на їхній запит відомостей про наявність ірух коштів на поточних і депозитних рахунках платників податків — клієнтів цихустанов.
Банки іфінансово-кредитні установи виступають зобов'язаними суб'єктами, тому що їхніобов'язки підкріплюються примусовою силою держави. Відповідно до ч.3 ст.12Закону України «Про систему оподатковування» керівники й іншіпосадові особи банків і інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог,а також за ненадання органам податкової служби у встановлений законом термінповідомлень про закриття рахунків платників податків чи початку здійснення видатковихоперацій по рахунку платника податків до одержання документально підтвердженогоповідомлення податкового органа про узяття рахунка на облік в органахподаткової служби залучаються до відповідальності відповідно до законівУкраїни.
Статус податковихагентів характеризується визначеною подвійністю. З одного боку, стосовноплатників податків вони представляють фіскальні органи, тому що реалізуютьфункції по численню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах зподатковими органами їм приділяється роль зобов'язаних суб'єктів, що породжуєдеякі ідентичні обов'язки податкових агентів і платників податків передподатковими органами. Порозумівається це також тим, що як суб'єкта податковихправовідносин податковий агент, з однієї сторони виступає як особа, що сприяєсплаті податку, а з іншої, як платник податків, тобто один суб'єкт одночасно єі податковим агентом і платником податків, і, можливо. навіть більше платникомподатків, тому що при податковій перевірці, що контролюючий орган цікавить такийсуб'єкт насамперед як платник податків, а в ході перевірки паралельноперевіряються і функції такого суб'єкта як податкового агента. Однак рішення зарезультатами перевірки приймається у відношенні платника податків, що одночасноможе виступає і податковим агентом.
Важливовраховувати, що обов'язки податкового агента виникають тільки при наявностіреальної можливості утримувати і перелічувати податок платника, тобто принаявності відповідного джерела, яке знаходиться в його розпорядженні у виглядікоштів платника податків. У цьому випадку повинна виключатися ситуація, колиподатковий агент перелічує «чужий податок» за рахунок власних коштів(хоча відповідальність в такому випадку законодавством не встановлене). Увипадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникаєобов'язку по утриманню і перерахуванню податку в бюджет. Однак подібна ситуаціяспричиняє обов'язок податкового агента — повідомити в податковий орган пронеутримані суми податку в закріплений законодавством термін.
Збирачі податків,зборів і мита (далі збирачі податків) – це особи, що здійснюють прийом такихкоштів від платників податків (платників зборів і мит), що контролюють їхнюсплату і перелічують у бюджет на основі податково-правових або інших норм,встановлених у законодавстві. Такими діями збирачі податків сприяють податковиморганам, тому що виступають суб'єктами, що здійснюють «первинний»контроль за повнотою і своєчасністю сплати обов'язкових платежів.
На відміну відподаткових агентів збирачі податків, насамперед, не є джерелами виплати доходівплатникам податків і не мають повноважень по утриманню податків, і, далі,збирачі податків здійснюють прийом коштів у платників податків по волевиявленнюостанніх, як правило, платник податків вносить той чи інший обов'язковий платіжза здійснення в його інтересах юридично значимих дій. У податковомузаконодавстві України не закріплені окремо обов'язки і права збирачів податків,однак їхні функції закріплені безпосередньо тими нормативними актами, щорегулюють винятково діяльність таких суб'єктів. Існує 2 основні обов'язкизбирачів податків: 1) прийом обов'язкових платежів, у встановленихзаконодавством випадках і здійснення контролю за повнотою і своєчасністю їхньоїсплати; 2) надання інформації в термін, визначений законодавством у відповіднідержавні органи (податкові органи, органи Пенсійного фонду, Фонду соціальногострахування, органи державної статистики і. т. д.).
5. Злочини в сфері господарськоїдіяльності, пов'язані з ухиленнямвід виконання майнових зобов'язань
Способи ухиляннявід сплати податків можуть бути різними, однак їх можна розділити на шістьосновних груп:
1)непредставлення документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою обов'язковихплатежів у бюджету або в державні цільові фонди (податкових декларацій,розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів і т.п. );
2) заниження сумподатків, зборів, інших обов'язкових платежів;
3) прихованняоб'єктів оподатковування;
4) заниженняоб'єктів оподатковування;
5) неутриманняабо неперерахування в бюджет сум прибуткового податку із громадян, якимвиплачувалися доходи;
6) прихованнявтрати підстав для пільг по оподатковуванню або неповідомлення про це.
Обов'язковоюознакою об'єктивної сторони розглянутого складу злочину є заподіяння державіматеріального збитку в значному розмірі. Відповідно до Примітки до ст. 1482 ККпід значним розміром матеріального збитку варто розуміти суми податку, зборуабо іншого обов'язкового платежу, які в сто й більше разів перевищуютьустановлений законодавством неоподатковуваний податком мінімум доходівгромадян.
Суб'єктомрозглянутого складу злочини можуть бути фізичні осудні особи, що досягли16-літнього віку:
1) посадові особипідприємстві, установ, організацій незалежно від форм власності, на якихпокладені обов'язки по веденню бухгалтерського обліку, наданню податковихдекларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків і інших документів,пов'язаних з нарахуванням і сплатою обов'язкових платежів у бюджет і державніцільові фонди;
2) фізичні особи,які зобов'язані представляти в податкові адміністрації декларації про доходиабо сплачувати обов'язкові платежі або збори.
Кваліфікуючимиознаками ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є:
o здійсненняцього злочину по попередній змові групою осіб;
o якщо ці діянняпривели до ненадходження в бюджету або державні цільові фонди засобів у великихрозмірах, тобто в сумі у двісті п'ятдесят і більше раз перевищуючоївстановлений законодавством не оподатковуваний податком мінімум доходівгромадян;
o здійснення цьогодіяння особою, раніше судженим за ухиляння від сплати податків, зборів, іншихобов'язкових платежів;
o якщо ці діянняпривели до ненадходження в бюджету або державні цільові фонди засобів вособливо великих розмірах, тобто в сумі в тисячу й більше раз перевищуючоївстановлений законодавством не оподатковуваний податком мінімум доходівгромадян.
Об'єктом злочинує суспільні відносини, що забезпечують державне регулювання підприємницькоїдіяльності в частині контролю за доходами від цієї діяльності, що забезпечуєнормальне функціонування суспільно-правових відносин у системі оподатковування.Об'єктивна сторона злочину може бути виражена в одній з наступних форм:
o заняттяпідприємницькою діяльністю без державної реєстрації;
o заняттяпідприємницькою діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якогопередбачено законодавством.
Незаконнаторговельна діяльність — здійснення угод купівлі-продажу товарів або іншихпредметів з ухиленням від реєстрації у встановленому порядку з метою витягунеконтрольованої державою прибутку.
Під торговельноюдіяльністю стосовно розуміється ініціативна самостійна діяльність юридичнихосіб і громадян по здійсненню купівлі й продажу товарів або інших предметів зметою одержання прибутку.
Обов'язковоюознакою об'єктивної сторони злочину є здійснення торговельної діяльності з ухиленнямвід реєстрації у встановленому порядку., що може мати місце у випадках:
1) ухиленняособи, що здійснює несистематичну, тобто не більше чотирьох разів протягом календарногороку, торговельну діяльність від реєстрації у формі непридбання одноразовогопатенту;
2) порушеннятерміну дії такого патенту або продаж товарів, не зазначених у деклараціях;
3) ухиленніособи, що здійснює систематичну торговельну діяльність, або в деяких випадках,передбачених законодавством, від державної реєстрації як суб'єктапідприємницької діяльності;
4) ухиленняособи. зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності від одержанняспеціального дозволу (ліцензії) при занятті торговельною діяльністю, що вимагаєтакого дозволу.
Під фіктивнімпідприємництвом розуміється створення або придбання суб'єктів підприємницькоїдіяльності (юридичних осіб) без наміру здійснювати статутну діяльність, якщо цезаподіяло матеріальний збиток державі, банку, кредитній установі, іншим юридичнимособам або громадянам. Збиток може бути заподіяний у результаті використанняотриманих кредитів не по їхньому цільовому призначенню й неповернення отриманихкредитів, використання притягнутих засобів громадян не на меті, передбаченіустановчими документами, призупинення діяльності придбаного суб'єктапідприємницької діяльності, зміни профілю придбаного в процесі приватизаціїдержавного підприємства й т.п..
Об'єктивнасторона фіктивного підприємництва характеризується наявністю трьох ознак:
1) створенням абопридбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без метиздійснювати підприємницьку діяльність;
2) заподіяннямматеріального збитку державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним особамабо громадянам;
3) наявністюпричинного зв'язку між створенням або придбанням суб'єктів підприємницькоїдіяльності без мети здійснювати таку діяльність і заподіянням матеріальногозбитку зазначеним суб'єктам.
Під фіктивнимбанкрутством розуміється свідомо помилкова заява громадянина — засновника абовласника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи суб'єктапідприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з бокукредиторів і зобов'язань перед бюджетом.
Мета здійсненняцих дій може бути різною (несплата довга, податків, одержання відстрочки аборозстрочки виплати боргів і ін.), однак на кваліфікацію злочину вони невпливають
6 Контроль у сфері оподатковування доходів громадян від підприємницької діяльності
Особливості обчислення оподатковуваного доходу цієї категорії громадянполягають у наступному:
- оподатковуваний доход обчислюється як різниця міжваловим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньозв'язаними з одержанням доходу;
- обов'язок ведення обліку доходів і витрат;
- можливість зменшення оподатковуваного доходу на 1НМДГ і суму податкових пільг, якщо цей доход є основним джерелом доходів;
- необхідність подачі податкової декларації.
Оподатковування доходів громадян податковими органами здійснюється напідставі:
- декларацій громадян про очікуваний доход впоточному році чи про фактично отриманий ними протягом року доход;
- матеріалів перевірок діяльності громадянподатковими органами;
- отриманих від підприємств, установ, організацій іфізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про виплаченийплатникам доход і утримані податки по довідці ф. № 2.
Податок, обчислений податковими органами, нараховується й сплачується внаступному порядку:
— протягом року платник щоквартально сплачує до бюджету 25 % річноїсуми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які впершезалучаються до сплати податку, — 25 % суми, обчисленої їм податковими органамипо оціночним доходу на поточний рік;
— авансові платежі прибуткового податку протягом року сплачуються внаступний термін: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада;
— суми плати за патент і суми податку, сплачені протягом року за місцемвиплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковимиорганами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставідокументального підтвердження факту сплати податку.
У випадку збільшення чи зменшення протягом року доходу платника в межах50 і більш відсотків у порівнянні з очікуваним податковими органами повиннийбути зроблений перерахунок сум податку за термінами сплати, що не наступили.
Додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податкупідлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомленняподаткового органа, а зайво сплачені суми податку підлягають поверненнюплатнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку чи зазаявою платника зараховуються на рахунок .
Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, щоквартальнонадають до податкового органу декларації наростаючим підсумком із початку рокупротягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного(податкового) кварталу.
Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їмдопомагають члени родини, що проживають разом з ними, оподатковуваний доходрозподіляють між собою за згодою, але частка кожного з них не може перевищуватирозміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькійдіяльності, якщо один із них має право на пільгове оподатковування.
Податковоюпільгою визнається звільнення платника податків від нарахування і сплатиподатку чи сплата їм податку в меншому розмірі при наявності основ, визначенихзаконодавством України.
ВИСНОВКИ
Ефективністьподаткової системи є передумовою вирішення соціальних і економічних завдань, атакож здійснення інших функцій, які виконує держава на даному етапі історичногорозвитку. Особливості правового регулювання податкових відносин, імперативніметоди, що визначають відносини влади і підпорядкування в податковому праві,припускають установлення чіткого механізму забезпечення виконання податковогообов'язку платниками податків.
Функціонування системи оподатковування припускає необхідністьформування системи державних органів, що здійснюють контроль за повним ісвоєчасним виконанням платниками податків податкового обов'язку, який запобігаєскоєнню злочинів в сфері господарської діяльності, пов'язані з ухиленням відвиконання майнових зобов'язань: порушення порядку зайняття підприємницькоюдіяльністю; протизаконна торгова діяльність; фіктивне підприємництво; фіктивнебанкрутство.
При здійсненніподаткового контролю використовується кілька методів:
А. Здійсненняобліку платників податків з метою дотримання податкового законодавства і проведенняподаткового контролю.
Б. Здійсненняподаткової перевірки, що є діяльністю податкових органів по дослідженнюпервинної облікової і звітної документації, пов'язаною із обчисленням тасплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасності й повноти сплатиподатків і зборів, правильності ведення податкового обліку, надання податковоїзвітності.
В. Обстеженнятериторій і приміщень, де можуть знаходитися об'єкти, що підлягаютьоподатковуванню або використовуються для одержання об'єктів оподатковування.
Не остання роль усистемі податкового контролю належить й зобов'язаним особам, від дій якихзалежить належне виконання обов'язків платників податків, — контроль заповнотою і своєчасністю сплати податків, зборів, мита у бюджети і володіння(надання) інформації про платника податків, необхідної для числення податків ізборів. До таких суб'єктів відносяться: банки і фінансово-кредитні установи;податкові агенти, збирачі податків, зборів і мита.
Банки іфінансово-кредитні установи, як суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів,мит, виконують доручення платників податків про перерахування податків і зборіву бюджет у встановлений законодавством термін.
Статус податковихагентів характеризується визначеною подвійністю. З одного боку, стосовноплатників податків вони представляють фіскальні органи, тому що реалізуютьфункції по численню, обліку й утриманню податку. З іншого боку, у відносинах зподатковими органами їм приділяється роль зобов'язаних суб'єктів, що породжуєдеякі ідентичні обов'язки податкових агентів і платників податків передподатковими органами.
Переліквикористаної літератури
1. Основи податкового права: Навчальний посібник / Заред. проф. Кучерявенко М.П. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. — 443 с.
2. Гридчина М.В., Тропина В.Б, Вдовиченко Н.И., КалинаА.В., Налоговая система Украины: Учебное пособие, — 3-е изд., испр. и доп. –К.: МАУП, 2003 – 144 с.3. Ісаншина Г.Ю. Податковийменеджмент: Навч. посіб. – Краматорськ: ДДМА, 2003. – 160с.
4. Деркаченко Ю.В. Налоговое право (опорный конспект, структурно-логическиемодули и тесты), Краматорск, ДИТМ МНТУ, 2003г, — 95с.
5. Бондаренко Н.Д. Податки, збори й обов'язковіплатежі в Україні.-Донецьк: Сталкер, 1999.– 564 с.