Характеристика непрямихподатків
Сутність податку на додану вартість. Як зазначалося,податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, а саме, одним із видівуніверсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 р., і разом закцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.Податок на додану вартість має високу ефективність ізфіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари,але й роботи та послуги, забезпечує надійність, стабільність бюджетнихнадходжень. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для йогоплатників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністюсплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт і послугмає наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктамипідприємницької діяльності. Крім того, відсутнім є кумулятивний ефект вціноутворенні, коли податок нараховується на податок.Світовий досвід засвідчує, що податкова система,побудована на базі податку на додану вартість, реалізує стійку залежністьдержавного бюджету від процесів виробництва і дозволяє забезпечити відносностійку стабільність надходжень до бюджету і незалежність його від фазекономічної кон’юнктури. Разом з тим використання цього виду податку істотнозменшує можливість втручання держави у господарські процеси та передбачаєнаявність інших форм державного регулювання. Цей вид податку має такі якості,як універсальність та абсолютна об’єктивність.Використання податку на додану вартість дозволяє рядукраїн ефективно регулювати зовнішньоекономічні зв’язки: всебічно стимулюватиекспорт через повернення фірмам-експортерам частини податку, а також певноюмірою здійснювати протекціоністську політику відносно імпорту (шляхомчасткового включення вартості імпортованої сировини до податкової бази).Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податокбагатоступеневий податок, що стягується з кожного акту продажу, починаючи звиробничого та розподільного циклу та закінчуючи продажем споживачу. Об’єктомподатку є додана вартість. Додана вартість – це вартість, яку виробник обробноїпромисловості, підприємець, агент реклами, фермер і та інші додають до вартостісировини, матеріалів або до вартості тих товарів і продуктів, які вони придбалидля створення нового виробу чи послуги.Поширення в Європі податку на додану вартість почалосяв 50-ті роки ХХ ст… Однією з перших країн Західної Європи, де був застосованийподаток на додану вартість, була Франція. В цій країні ПДВ використовується з1957 р. Однак інтенсивність його застосування в західноєвропейськихкраїнах різна. Так, наприклад, у Швейцарії він не використовується і до цьогочасу.Податок на додану вартість (ПДВ) – один з найбільшважких для розуміння, складних для обчислення, сплати й контролю з бокуподаткових органів. Але він успішно застосовується у більшості країн з ринковоюекономікою. Достатньо сказати, що у 20-ти з 24-х країн – членів організаціїекономічного співробітництва і розвитку прийняли ПДВ як основний податок наспоживання. Окрім того, він стягується ще у 35-ти країнах Азії, Африки іЛатинської Америки. [24, с.20].Спочатку 90-их років нашого століття ПДВ вийшов замежі окремих національних податкових систем. Так, застосовуючись у країнах ЄС,він використовується для створення єдиної доходної частини співтовариства іперераховується в розмірі 1,4% податків, зібраних кожною країною – членамСпівтовариства. Головним досягненням в галузі формування єдиного європейськогоринку стала домовленість про уніфікацію системи непрямого оподаткування івведення усередненої ставки ПДВ на рівні 15%. Подібна угода була досягнута іголовами урядів держав-учасниць СНД 13 листопада 1992 р., згідно з якою визнанодоцільним застосовувати при розрахунках за товари, що реалізуються міжгосподарюючими суб’єктами єдині ставки ПДВ у розмірі 20%. Провідні економістизазначають, що “Широке його використання пов’язане з цілим рядом переваг, якістимулюють оподаткування витрат у більшому ступені вигідно і державі, іплатнику, ніж оподаткування прибутків. По-друге, оскільки безпосереднімоб’єктом податку виступають витрати, відповідно, значно збільшуєтьсязацікавленість у зростанні прибутків. По-третє, від ПДВ значно складнішеухилятися і, відповідно, з ним пов’язано менше порушень” [11, с.5].ПДВ характеризується рядом суттєвих переваг.Незважаючи на те, що він є різновидом акцизу, це все ж універсальний фінансовийінструмент:За допомогою ПДВ регулюється фонд заробітної плати іціни. Він створює можливість ліквідувати зайві ланки господарського управління.Він дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і наоснові цього лягти в основу формування економічних пропорцій.Застосування ПДВ у країнах з розвинутою ринковоюекономікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяєвикористовувати даний важіль як засіб стримування кризи перевиробництва іприскореного витіснення з ринку слабких виробників.ПДВ має внутрішній “вбудований” механізм взаємноїперевірки платниками податкових зобов’язань. Він не знає дискримінаціїплатників у залежності від їх ролі і місця в державному процесі. ПДВнейтральний по відношенню до руху товарів і послуг, розміщенню ресурсів.ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бутивикористаний в антиінфляційних процесах, оскільки це дає можливість автоматичновилучати кон’юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримуватиневиправдане підвищення цін.До найбільш цінних економічних переваг ПДВ належитьйого здатність не викривлювати поведінку платників як учасниківгосподарсько-комерційного процесу, не змінювати економічних рішень, адже ПДВ обкладаютьсявсі створені додані вартості, за виключенням поза ринкових. Взятий в статиціПДВ однаково торкається і сучасного, і майбутнього споживання, а це означаєнейтральність ПДВ відносно вибору між споживанням і накопиченням капіталу.Однак ПДВ властиві і негативні риси:Як податок на кінцеве споживання, який накладається нанаселення і бюджетну сферу, він при достатньо високій ставці і стрімкійінфляції перетворюється в один з факторів, який стримує розвиток виробництва.Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цьогоможливостей сплати покупцем товарів і послуг. Звичайно, ці кошти повернутьсяпокупцеві (чи з бюджету, чи в той момент, коли він сам реалізує продукцію), алеза умови, що ланцюг актів реалізації не перерветься чи настане з визначенимкроком “запізнення”, коли частково ці кошти будуть знецінені інфляцією.Застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює якінфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнічні інаукомісткі виробництва. Тому, хоч ставка, що використовується і робить ПДВодним з головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитностізанадто обманлива. У зв’язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти все частішезв’язують з рівнем 15-18%.Домінуюча роль ПДВ у світовій системі податків наспоживання, зберігає і деякі негативні риси, пов’язані з можливістю ухиленнявід його сплати. Тому в системі ПДВ виключного значення набуває доскональний івичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх ділових операцій.Світовий досвід також показує, що важливою проблемоювведення ПДВ є підготовка суспільної думки, освітня робота з платником іпрофесійна підготовка персоналу податкових органів.Як бачимо, в ПДВ співіснують протирічні риси, якізаплітаються в гармонічне ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції,одночасно здійснює економічний вплив на найважливіші макроекономічні показники:виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливістьзниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно зростання податковихнадходжень зменшує бюджетні дефіцити, скорочує потребу в державних позиках,сприяє падінню рівня процента і тим самим стимулює інвестування. Логічноприпустити, що ПДВ пом’якшує інфляційні наслідки фінансування бюджетнихдефіцитів шляхом емісії. Тобто, всебічний і нейтральний характер ПДВ сам пособі сприятливо впливає на економіку.Економічні якості ПДВ були належним чином оціненіділовим світом. Невипадково з’явилися пропозиції про заміну податку на прибутоккорпорацій податком на додану вартість. У порівнянні з податком на прибутоккорпорацій ПДВ має ті фіскальні і етичні переваги, які роблять невигіднимиокремі внутрішньофірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такіхитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практикапідвищення витрат, маніпуляції з відсотками по боргу. Як форма універсальногоакцизу, податок на додану вартість має суттєві соціальні преференції, відкриторозраховані на заспокоєння масових емоцій (із сфери ПДВ виключені особливозначимі цінності), що природно, не зашкоджує його суспільному іміджу.Тому податок на додану вартість завоював репутаціюунікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів.Перерозподіляючі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявилися найбільшсуспільно сприятливими. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаютьсяпідвищити темпи економічного зростання. Наприклад, навіть у високорозвиненихкраїнах податок на додану вартість розглядається як оптимальний засібмодернізації податкових систем.Разом з тим, не завжди сам по собі податок на доданувартість здатний принести успіх, через свою адміністративну складність ПДВмалоефективний у країнах, які не досягли ще рівня узгодженої ринковоїекономіки, високої і свідомої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадськоїповедінки.Сутність акцизного збору. Акцизний збір є одним знепрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується вкінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять докатегорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться задиференційованими по окремих групах товарів ставками.Акцизний збір був введений в Україні у 1992 р. Йогоціль – збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельнихтоварів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням зрівнем доходів вище середнього.На відміну від податку на додану вартість акцизнимзбором оподатковується виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги.Механізм нарахування і сплати акцизного збору дужесхожий з механізмом нарахування і сплати ПДВ. Так, обидва податки є непрямим івключаються до ціни товару у вигляді надбавки і таким чином збільшують значнийвплив на процеси ціноутворення, корегують попит і пропозицію шляхом збільшенняціни товару. Однак акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень ціну країні, так як перелік підакцизних товарів є не дуже широким, на відміну відПДВ, яким обкладаються майже всі товари, роботи, послуги. З іншого боку,уніфікація ставок ПДВ робить його нейтральним по відношенню до ринковогомеханізму ціноутворення, оскільки при його стягненні увесь тягар рівномірнорозподіляється на всі групи товарів, не змінюючи структури ринкових цін.Диференціація ж ставок акцизного збору і їх значний розмір зумовлюють суттєвийвплив останнього на структуру ринкових цін і рівень споживання. Введеннядостатньо високих ставок акцизного збору дає можливість обмежувати споживаннядеяких товарів, зокрема, алкогольних і тютюнових виробів, тобто за допомогоюдиференційованих ставок держава здійснює вплив на структуру споживання.Як вже відмічалось раніше, акциз і ПДВ сплачуєтьсякінцевим споживачем, а підприємство виступає фактично в якості збиральникаданих податків і через підприємство опосередковуються взаємовідносини міжпокупцем товарів і державою, яка акумулює в державному бюджеті ці податки.Акцизний збір і ПДВ тісно взаємопов’язані з такимфінансовим інструментом як мито і при ввезенні товарів на територію державивикористовується з метою регулювання зовнішньоекономічної діяльностіОднак ці податки розділяє декілька принциповихмоментів. Так, акцизний збір – це податок на товари чи продукцію, тоді як ПДВпередбачає в якості об’єкта оподаткування оборот від реалізації товарів, робіті послуг. Іншими словами, акцизним збором в Україні обкладаються виключнотовари, а ПДВ стягується з обороту від реалізації як товарів, так і робіт,послуг як виробничого, так і невиробничого характеру.Схема 1 ілюструє схожі ознаки акцизного збору іподатку на додану вартість.Схема 1.Схожі ознаки акцизногозбору і ПДВ />/>Схожі ознаки />надбавка до ціни товару />сума податку не залежить від доходу платника />платником податку є кінцевий споживач товару />при імпорті товару зв’язані з митом і є інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності ПДВ обкладаються обороти від продажу всіх товарів, апри нарахуванні акцизного збору враховується лише специфічні, підакцизні товари(високорентабельні і монопольного виробництва).Акцизи нараховуються раніше, ніж ПДВ, тобто підакцизнітовари обкладаються податком двічі, причому ПДВ нараховується як насобівартість товару, так і на акцизи. При цьому об’єктом обкладання акцизнимзбором крім прибутку є повна собівартість товарів, а для ПДВ – лише її частина.Але в той же час, ПДВ не здійснює прямого впливу на розмір прибуткупідприємства, тоді як акциз обмежує розмір прибутку підприємств, які виробляютьпідакцизний товар.На відміну від ПДВ, який має загальну ставку для всіхгруп товарів, ставки акцизного збору диференційовані за групами товарів.Акцизний збір сплачується лише один раз і податковавідповідальність припадає на господарчого суб’єкта, який виробляє і реалізуєпідакцизний товар, у той час як податковий тягар ПДВ рівномірно розподіляєтьсяна всіх суб’єктів підприємницької діяльності на всіх етапах руху товару.З точки зору формування надходжень до бюджету акцизнийзбір поступається ПДВ і за обсягом, і за стабільністю доходів. Це пов’язано якіз більш широкою базою оподаткування у ПДВ, внаслідок чого на формуваннядоходів бюджету за рахунок цього податку не впливають зміни смаків споживачів іструктури реалізованих товарів, так із більшою залежністю споживача підакцизнихтоварів від циклу економічної кон’юнктури.Також можна відмітити, що з точки зору соціальноїсправедливості акцизний збір має переваги перед ПДВ, оскільки підакцизні товариспоживаються, як правило, найбільш забезпеченими верствами населення, щопом’якшує регресивність непрямих податків. Схема 3 наочно демонструєвідмінність акцизного збору від ПДВ.Акцизний збір є “вбудованим стабілізатором”.Дослідження економістів свідчать про те, що предмети не першої необхідності, дояких, як правило, належать підакцизні товари, виявляють високу еластичність яквідносно цін, так і відносно доходів споживачів. Тобто при збільшенні цін на цітовари чи при зменшенні доходів споживачів скорочення обсягів споживаннявідбувається більш високими темпами. У період економічного спаду, коли доходизменшуються, споживання підакцизних товарів різко скорочується, що призводитьдо зменшення надходжень до бюджету від цього податку, а в період економічногозростання, навпаки, надходження збільшуються темпами, які перевищують темпирозвитку економіки. Все це робить ненадійними бюджетні надходження від цьогоподатку в період значних змін кон’юнктури ринку. Однак, з іншого боку, завдяки високоїеластичностінадходжень від акцизного збору відносно динаміки національного доходу цейподаток є ідеальним з точки зору “вбудованого стабілізатора”. Тобто акцизнийзбір пом’якшує циклічні коливання економіки без активної участі держави,регулювання відбувається автоматично. Таку особливість даного непрямого податкудержава враховує, проводячи свою економічну політику.Схема 2. Порівняльнахарактеристика акцизного збору і ПДВ Відмінні ознаки />/> ПДВ Акцизний збір Об’єкт оподаткування Оборот від реалізації товарів, робіт, послуг Оборот від реалізації підакцизних товарів, продукції. База оподаткування Загальний характер оподаткування Оподаткування специфічних товарів Ставки Загальна ставка Індивідуальна на кожну групу товарів Етапи нарахування по вітчизняним товарам (Частина собівартості + прибуток + акциз) + ПДВ (Собівартість + прибуток) +акциз по імпортним товарам (Митна вартість + митний збір + мито + акциз) + ПДВ (Митна вартість + митний збір + мито) + акциз Періодичність стягнення Багаторазово на кожному етапі виробництва і реалізації товару Одноразово на кінцевому етапі виробництва і реалізації товару Фіскальне значення Стабільність доходів бюджету Дохід залежить від кон’юнктури ринку Сутність мита. Мито є непрямим податком, що стягуєтьсяз товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться,вивозяться чи прямують транзитом.Запровадження мита переслідує кілька цілей: фіскальні,економічні, політичні. На відміну від інших податків політика в сфері митногообкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпортута експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цихпроцесів.Запровадження мита може мати на меті здійсненняекономічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшогосприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита маєдругорядне значення.У мита є багато спільного з акцизним збором, але є іпевні, притаманні лише миту, особливості. І мито, і акцизний збір збільшуютьціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані загрупами товарів. Сплачується мито при переміщенні через митний кордон України.Перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, набагато ширший, ніж уакцизного збору.Розглянемо детальніше види мит (див. схему 4).Цей вид податків має тривалу історію. Багато країнвикористовували і використовують своє вигідне географічне положення дляформування доходів бюджету. При цьому було вироблено різні форми мита: статистичне,фіскальне, протекціоністське, преференційне, антидемпінгове, зрівнюване(компенсаційне) [32, с.31]. Саме вони і визначають митну політику держави.Обираючи за основу ту чи іншу систему митної політики,держава не повинна намагатися здійснювати обрану систему як таку, авикористовувати митну політику як суттєвий чинник стимулювання розвиткуекономіки країни.Стягнення мита проводиться за ставками, передбаченимимитними тарифами кожної держави. Митний тариф – це законодавчо затвердженийперелік усіх підлеглих митному оподаткуванню товарів, із зазначенням одиницімитного оподаткування та податкової ставки. За способом прийняття тарифи можнаподілити на автономний і конвенційний.Схема 3. Класифікація мита/>
Автономний тариф держава встановлює прийняттямвнутрішнього закону без врахування інтересів торгівельних партнерів. Якправило, тариф визначає декілька ставок на одну товарну групу: мінімальну, пільговута максимальну, застосування яких залежить від країни походження імпортованихтоварів.Конвенційний тариф містить ставки мита, зафіксовані впорядку міждержавних угод. Іншими словами – це договірний тариф наміждержавному рівні.Мито у відповідності з напрямом руху товарів черезмитний кордон поділяється на: ввізне (імпортне), вивізне (експортне),транзитне.Вивізне мито раніше запроваджувалось з метоюзабезпечення власної промисловості дешевою сировиною, експорт якоїоподатковувався. Крім того, експортними митом оподатковувався вивіз головнимчином тих виробів, у виробництві яких дана країна мала монопольне становище насвітовому ринку, завдяки чому надбавка встановлювалась без шкоди для своїхекспортерів. По мірі втрати тими чи іншими країнами монополії, експертні мита,викликаючи підвищення цін на експортні товари, стали втрачати свою роль.У перехідних економіках, де внутрішні ціни тимчасовопідтримувались нижче рівня цін світового ринку, експортне мито, що дорівнюєрізниці між світовою ціною і внутрішньою ціною товару, було ефективнимиінструментом регулювання зовнішньої торгівлі. Крім того, заміна режимуліцензування експортним митом усувала умови для ліцензійного лобізму.Багато країн, використовували і використовують своєвигідне географічне положення для отримання бюджетних надходжень відтранзитного мита.На сьогоднішній день найпоширенішим є імпортне мито,яке стягується з товарів, що ввозяться до країни, тобто регулюванню підлягаєлише імпорт.У більшості випадків, стягнення мита, на відміну відінших податків, здійснюється не стільки у фіскальних цілях, скільки з метоюформування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутностіпрямого втручання держави до цієї сфери.податок додана вартість акцизний мито