Формавекселя. Основні реквізити
Форма векселя визначається закономмісця його упорядкування. Національні вексельні закони різних країн пред'являютьрізноманітні вимоги до форми векселя, проте кожний із них містить вичерпний переліктих складових елементів (реквізитів), що у сукупності визначають форму векселяяк документа.
Переказний вексель. ОВЗ, абоЖеневський вексельний закон, не дає визначення переказного векселя (юристи зусього світу, що приймали участь у створенні цього закону, так і не зумілизнайти формулювання), проте в статті 1 приводиться повний перелік йогообов'язкових реквізитів. Відповідно до ОВЗ переказний вексель повинний містити:
1. Найменування «вексель», включене втекст документа і виражене на тій же мові, на котрій цей документ складений(вексельна мітка);
2. Проста і ні чим не обумовлена пропозиція(зобов'язання) сплатити визначену суму грошей (вексельну суму);
3. Найменування платника (трасату);
4. Вказівка терміна-платежу;
5. Вказівка місця, у якому повинний бутизроблений платіж (місце платежу);
6. Найменування особи, якому або наказу якогоповинний бути зроблений платіж (перший векселетримач — ремітент);
7. Вказівка дати і місця упорядкування документа;
8. Найменування і підпис того, хто видає вексель(векселедавець — трасант).
Документ, у якому відсутніх будьяке з вищевказаних позначень, не має сили переказного векселя, за виняткомтаких випадків:
— вексель, термін платежу по якийне зазначений, розглядається як підлягаючій оплаті по пред'явленні;
— якщо немає спеціальної вказівкипро місце платежу, місце, позначене поруч із найменуванням платника, будерахуватися місцем платежу й одночасно місцем проживання платника;
— якщо не зазначене місцеупорядкування векселя, признається, що вексель складений у місці, позначеномупоруч із найменуванням векселя. При цьому варто зауважити, що даний реквізитскладається з двох частин — указівки місця і дати упорядкування векселя. Привідсутності дати упорядкування документ у будь-якому випадку позбавляєтьсявексельної сили.
Англійський вексельний закон (ВЕА)обов'язковими реквізитами переказного векселя вважає:
— беззастережний наказ про платіжвизначеної суми грошей;
— найменування платника;
— найменування особи, якому абонаказу якого повинний бути зроблений платіж, або вказівка того, що вексельвиданий на пред'явника;
— підпис векселедавця.
Такимчином, по англійському закону переказний вексель не рахується недійсним черезте, що він не датований, не зазначені місце видачі і місце платежу, а такожвексельна мітка. Вексель, уякому відсутній термін платежу, так само, як і по ОВЗ, розглядаєтьсяпідлягаючим оплаті по пред'явленні. У той же часдокумент, у якому відсутніх хоча б один з обумовлених законом обов'язковихреквізитів або який потребує вчинення якогось дії на додаток до платежу грошей,не може розглядати як переказний вексель.
З погляду Женевського вексельногозакону (ОВЗ) простий вексель повинний містити всі ті ж реквізити, що іпереказний, за винятком реквізиту «найменування платника». Оскількипростий вексель містить не наказ про платіж, а обіцянка векселедавця здійснитиплатіж, то відсутнє позначення платника. У простомувекселі векселедавець і платник — та ж сама особа. Тому при відсутностіособливої вказівки місцем платежу рахується місце упорядкування документа, що утой же час розглядаються як місце проживання векселедавця.
1) Простий вексель містить: найменування«вексель», включене в текст документа і виражене на тій мові, накотрому цей документ складений (вексельна мітка);
2) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатитивизначену суму (вексельний наказ);
3) вказівку терміну платежу;
4) вказівку місця, у якому повинний бутизроблений платіж (місце платежу);
5) найменування того, кому або наказу кого платіжповинний бути зроблений (першого векселетримача — ремітенту);
6) указівка дати і місця упорядкування векселя(вексельна дата);
7) підпис того, хто видає вексель (векселедавця — трасанта).
У операціях із переказним векселемберуть участь три сторони: трасант (кредитор), трасат (боржник) і одержувачплатежу (ремітент). Найбільше типова схема використання цього векселя — колипідприємство — постачальник бере під свою виробничу діяльність позичку в банкуі погашає її за допомогою платежів на ім'я банку від своїх покупців, тобтопереказний вексель погашає відразу два кредити: трасату трасанту і трасанта — ремітенту. Ця схема дозволяє банку контролювати цільове використання кредиту.
У переказному векселі трасат післяакцепту тратти має пряме зобов'язання перед ремітентом. Трасант же несе умовнувідповідальність. Він зобов'язується заплатити вексельну суму, якщо трасат неакцептував вексель; акцептував, але не заплатив або узагалі відмовивсясплачувати.
Природно, що для виникненнязобов'язань по переказному векселі ремітент повинний вчасно подавати його доакцепту і платежу, тому що невиконання цих умов може бути віднесене до йогопровини.
Щоб відрізнити вексель відродинних йому документів, необхідно, насамперед, його позначити словом«вексель». На іноземних мовах це слово пишеться в такий спосіб:/>
«Bill of exchange»(англ.);/>
«Zettre de change»(франц.);/>
«Zetrade Cambio» (ісп.);
«GerogenerWechsel» (нім.).
Цей реквізит установлюєвідмінність родинних векселю документів.
Законодавство потребує, щобнайменування документа векселем, тобто напис вексельної мітки, провадилося неменше двох разів: один разом над текстом векселя і другий разом безпосередньо втексті. Наявність цього реквізиту утрудняє халепу будь-якого борговогодокумента у вексель шляхом написання в ньому заголовка «Вексель».
Але одного цього слованедостатньо, тому що будь-якому іншому документу в цьому випадку можна заднімчислом додати форму векселя. У самому тексті повинні утримуватися слова«заплатите по цьому векселі на користь… » або "… сплачуєтепроти цього переказного векселя наказу … ".
Вексель містить, як ужевідзначалося, просту і нічим не обумовлену пропозицію (зобов'язання) сплатитивизначену суму, тобто вексельне зобов'язання не залежить від умов угоди, урезультаті якої воно з'явилося. У ньому не повинно бути вказівки на матеріальнупідставу боргу. Його предметом можуть бути тільки гроші, а не матеріальні абоякі-небудь інші цінності. Боржник за векселем робить оплату векселетримачутільки в зв'язку з існуванням самого векселя (Рис. 1, Рис. 2). Вексель — цеабстрактне зобов'язання оплатити визначену суму грошей. Для векселетримачацілком байдуже, яка угода лежала в основі відносин продавця і покупця. Томувексельна сума не може супроводжуватися якими угодами на зобов'язання по угоді.Якщо вони існують, те документ утрачає силу векселя. При цьому слід уточнити,що ОВЗ припускає посилання на контракт або договір, якщо це ніяк невідбивається на беззастережності наказу про платіж.
Відповіднодо законодавства США, і Великобританії будь-які зовнішньоторговельні операціїоформляються за допомогою векселів. При цьому вексель не рахується абстрактним зобов'язанням і в ньомувказується, на основі якого контракту він був виписаний.
/>
Рис. 1. Зразок і порядокзаповнення переказного векселя
/>
Рис.2. Зразок заповнення простоговекселя
Вексельна сума повинна бути точнозазначена в тексті векселя прописом або цифрами. По зазначеному законодавствусума обов'язково повинна бути проставлена двічі — і цифрами, і прописом. Увипадку розбіжностей між сумою зазначеною цифрою і прописом, вірної рахуєтьсясума, зазначена прописом. Якщо у векселі присутні декілька сум, то вінрахується виписаним на меншу.
Відповідно до закону вексельнасума повинна бути точно позначена у векселі, наприклад, «сто тисячгривнів». Не припускається інше позначення суми, наприклад «до статисяч гривнів», «біля ста тисяч гривнів», «від дев’яностап'ятьох тисяч гривні в до ста тисяч гривні в».
Відповідно до чинних вексельнихзаконів сума векселя повинна позначати визначену суму грошей, тобто законногоплатіжного засобу якогось держави,
Оплата векселя повинназдійснюватися, як правило, у тій валюті, у якій виражена сума векселя.
Водночас, вексельні закони містятьспеціальні положення щодо оплати векселів, сума яких виражена в іноземнійвалюті.
Відповідно до Женевського закону,якщо вексель виписаний у валюті, що не має ходіння в місці платежу, то сумайого може бути сплачена в місцевій валюті за курсом на день настання термінаплатежу. Якщо боржник прострочив платіж, то тримач може, за своїм розсудомзажадати, щоб сума векселя була виплачена в місцевій валюті за курсом абонастання терміна платежу, або на день виробничого платежу.
Курс іноземної валюти визначаєтьсявідповідно до звичаїв, що діють у місці платежу, проте тримач може обумовити,що підлягаючій оплаті сума буде обчислена за курсом, позначеному у векселі.
У випадку,якщо тримач обумовив, що платіж повинний бути зроблений у визначений,зазначеної у векселі валюті (обмовка ефективного платежу в якій або іноземнійвалюті), вищевказані правила взагалі не застосовуються, тобто платіж повиннийбути зроблений у позначеної у векселі іноземній валюті і, отже, питання прокурс узагалі не виникне.
Оскількипередбачене Однаковим вексельним законом правило про ефективний (обов'язковому)платежі в іноземній валюті торкає питань, що регулюються національнимзаконодавством.
Женевська вексельна конвенціяпередбачає важливу обмовку, відповідно до котрого кожна країна — учасницяконвенції має право, якщо рахує це потрібним, у виняткових обставинах, щостосуються валюта цієї держави, відступити від умови, передбаченого увідношенні ефективного платежу в іноземній валюті по векселях із платежем на їїтериторії або складеного на його території.
Такимчином, положення про ефективну оплату векселів у валюті, що не є валютою місцяплатежу, може потрапляти під правила валютного контролю країни — учасницяконвенції, що накладають обмеження на платежі в іноземній валюті.
Ніякі виправлення вексельної сумине припускаються. Вексельна сума може бути проставлена в іноземній валюті. Алев цьому випадку векселедавець зобов'язаний мати ліцензію на вчинення операцій віноземній валюті, а векселетримач — дозвіл Центрального національного банку. Упротивному випадку видача подібного векселя є незаконної. Вексельна сума віноземній валюті при видачі векселя і його погашення може передаватися як віноземної, так і в національній валюті за курсом, установленому на датувчинення платежу. Векселедавець може включити курс іноземної валюти в текствекселя, по якому буде нарахована підлягаючій оплаті сума. Якщо ж у текстівекселя існує обмовка ефективного платежу в якийсь іноземній валюті, то платіжможе бути зроблений тільки у визначеної, зазначеної у векселі валюті.
По переказному векселі на відмінувід простого платіж не завжди відбувається векселедавцем. У цих випадкахплатником виступає третя особа (трасат), на якийвекселедавець переносить свій борг по вексельному зобов'язанню. Звичайнопозначення платника (трасату) провадиться написанням назви особи в лівомунижньому рогові на особовій стороні векселя. Після прийняття векселя (акцепту) платник стає в положення векселедавця. Увипадку відмови платника, по якийсь причині оплатити вексель обов'язку пооплаті лягають на векселедавця.
Відповідно до законодавства вякості платника (трасату) по переказному векселі векселедавець може призначитисебе. Такий вексель називається «вексель переказний — простий» абопереказний вексель «на себе».
Терміном платежу називаєтьсяперіод часу, протягом якого вексель може бути пред'явлений для оплати платнику.Термін платежу не може бути обговорений якими умовами, наприклад, умовами поугоді. Термін платежу повинний бути позначений конкретною датою, без указівкичасу і хв. дня. По законодавству ряду країн, у т.ч. Росії, України, гарційнідні не припускаються. Гарційними називаються пільгові дні, передбаченівексельним законодавством, на які подовжується термін платежу, позначається навекселі.
Забороняєтьсявиставляння векселя з оплатою в послідовні терміни, наприклад, частина суми 1березня поточного року, частина суми -31 березня і т.п.
По згоді контрагентів вексельвиписується на будь-якій живій мові, звичайно — на мові місця видачі або місцяплатежу. За бажанням наступних векселеотримувачів (наприклад, при покупцііноземного векселя) він може бути переведений на відповідну мову шляхомприкріплення до нього нотаріально завіреного перекладу.
Крім головних складових частин — реквізитів, вексель може тримати ще й інші елементи — несуттєві приналежності, частиною встановлені законодавчо (аваль, посередницькаадреса, формула "не наказу" і ін.), як складові частини векселя, частиною законодавчо не встановлені і не визначаютьсянеобхідними (касаційна обмовка про оплату зразків й ін.). Деякі з цих частин стали настількиповсякденними, що вексель уже не може обходитися без них.
Вексель називається підробленим, якщо напис на ньому зроблений будь якою іншоюособою, а не тим, від імені якого він виданий; підпис особи, що підписаливексель від імені іншої особи без належних на те прав, називаєтьсяпідробленої.
Вексель називається вигаданим (фіктивним), якщо в ньому значаться особи неіснуючі,вигадані. Такі векселя часто вживаються з метою одержання грошей дляяких-небудь операцій шляхом дисконту векселя (у банку) із наступним йоговикупом до настання терміна платежу. Значення вигаданих векселів визначаєтьсятими ж основами, що і значення підроблених векселів.
Література
1. Фінанси України — підр. заред. Огійчуко М.Ф. – К. 2008 р.
2. Фінанси України – журнал — № 3-12 – 2009 р.
3. Фінансове право – підр. заред. Марков В.Г. – К. – 2007 р.