Міністерствоосвіти і науки України
Міжнароднийнауково-технічний університет
Іменіакадеміка Юрія Бугая
Факультетекономіки та менеджменту
Кафедраменеджменту
Спеціальність: Менеджмент
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
здисципліни
Фінансипідприємств
Варіант № 18
Виконала: студентка ІІІ-го курсу
групи ЗМ-81
Сидорович А.В.
Перевірив: Викладач: Лебединець І.С.
Київ– 2011
План контрольної роботи:
1.Фінансова санація та банкрутство підприємств:
1.1Фінансова санація підприємств, її зміст та порядок проведення
1.2Фінансові джерела санації підприємств
1.3 Банкрутство підприємств, підстави танаслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”
2. Визначення таких понять, як:
- трасант,
- самофінансування,
- амортизація,
- ремітент,
- реорганізація,
- реструктуризація,
- прибуток,
- лізинг,
- платоспроможність,
- вексель.
3.Тестові завдання (58, 80)
4.Практична задача (25)
Списоквикористаної літератури
1. Фінансова санація та банкрутство підприємств
1.1 Фінансова санація підприємств, її зміст та порядокпроведення
Санація (від лат. sanare – видужання, оздоровлення) – цесистема заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству підприємств іоздоровлення фінансово-господарського становища боржника.
Основними методами проведення санації є:
1. злиття підприємства з більш потужною компанією;
2. випуск нових акцій чи облігацій для мобілізаціїгрошового капіталу;
3. збільшення банківських кредитів і урядовихсубсидій;
4. перетворення короткострокової заборгованості удовгострокову.
Метою санації є покриття поточних збитків та усуненняпричин їх виникнення, збереження ліквідності та платоспроможності підприємства,скорочення усіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу.
Приймати рішення про проведення санації можуть:
1. суб’єкти господарювання, які перебувають в кризі,коли є реальна загроза оголошення банкрутства;
2. фінансово-кредитні установи (банки). Банки маютьправо застосовувати щодо клієнта-боржника комплекс санаційних заходів:
a) передати оперативне управління підприємствомадміністрації, сформованій за участю банку;
b) реорганізувати боржника;
c) змінити порядок платежів;
d) направити для погашення кредиторськоїзаборгованості виручку від реалізації.
3. агентства з питань запобігання банкрутству підприємств(коли йдеться про державні підприємства). Після внесення боржника до реєструнеплатоспроможних підприємств агентство уповноважене здійснювати управліннямайном боржника і розробити пропозиції щодо проведення фінансової санації.
4. НБУ (у випадку оздоровлення комерційного банку).
Класичною моделлю здійснення санації є наступна:
/>Підприємство, яке перебуває у фінансовій кризі
Аналіз причин виникнення фінансової кризи
Санація
Прийняття рішення про санацію або ліквідацію
Ні так
Визначення цілей санації
Негайні заходи щодо проведення санації
Розробка санаційних заходів
Рішення про ліквідацію підприємства в добровільному чи примусовому
порядку
Координація, контроль і нагляд за здійсненням санації
Добровільна ліквідація підприємства – це процедураліквідації боржника, яка здійснюється поза судовими органами на підставірішення власників або угоди, укладеної між власниками підприємства ікредиторами.
Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквідаціїборжника, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду.
Згідно діючого законодавства санація може проводитисяпротягом 12 місяців, але за клопотанням комітету кредиторів можна продовжитисанацію ще на 6 місяців.
Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантіврозвитку підприємства та найоптимальнішої політики капіталовкладень.
На основі стратегії розробляють програму санації, тобтопрограму прогнозованих і взаємопов’язаних заходів, спрямованих на вихідпідприємства з фінансової кризи.
Розробка санаційних заходів включає:
1. техніко-економічне обґрунтування санації (загальніхарактеристики, хто проводить)
2. розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхіднихдля досягнення стратегічних цілей
3. конкретні методи та графіки мобілізації фінансовогокапіталу
4. строки освоєння інвестицій та термінів їх окупності
5. оцінка ефективності санаційних заходів.
Заходами, які містять план санації, можуть бути:
a) реструктуризація підприємства;
b) перепрофілювання виробництва;
c) відстрочкою платежів або списання частини боргів,про що укладається мирова угода;
d) закриття нерентабельних виробництв;
e) ліквідація дебіторської заборгованості;
f) продаж частини майна боржника;
g) зобов’язання інвестора про погашення частини боргуборжника;
h) інші заходи.
Рішення про проведення санації підприємства чийого ліквідацію приймаються на основі висновків санаційного аудиту, основноюметою якого є оцінка придатності підприємства для санації, тобто визначенняглибини фінансової кризи та виявлення можливостей її подолання. Цей аудит можездійснюватись за рахунок коштів інвесторів або продажу частини майнапідприємства.
1.2 Фінансові джерела санації підприємств
Існують такі фінансові джерела санаціїпідприємств:
1. внутрішні джерелафінансової стабілізації підприємства. Є такі типи реакції підприємства нафінансову кризу:
· захисна: передбачає різке скорочення витрат,закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, обладнання, звільненняперсоналу;
· наступальна: передбачає активні дії –модернізація обладнання, введення нових технологій, запровадження ефективногомаркетингу, пошук нових ринків збуту.
На практиці ці реакції комбіновані.
Внутрішніми джерелами фінансової стабілізаціїє:
a) використання комбінованоїтактики при проведенні санації
b) стягнення дебіторськоїзаборгованості.
Основними формами рефінансування дебіторськоїзаборгованості є:
· примусове стягнення через арбітражний суд
· факторинг (коли підприємство уступаєфакторинговій компанії право на одержання грошових коштів згідно з платіжнимидокументами в обмін на негайне одержання основних сум дебіторськоїзаборгованості)
· облік векселів (операції комерційних банків звикупу векселів у підприємств за цінами, які залежать від суми векселя, строківпогашення та ризику непогашення.
2. Фінансове оздоровлення іззалученням ресурсів власників підприємства (акціонери, пайовики)
Фінансування санації власниками підприємстваможе здійснюватись шляхом зменшення чи збільшення статутного фонду боржника(збільшення – це випуск додаткових акцій). Зменшення статутного фонду допускаєтьсятільки зі згоди кредиторів і проводиться наступними методами:
· зменшення номінальної вартості акцій;
· зменшення кількості акцій шляхом викупучастини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Законодавствомвстановлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов’язані зізменшенням статутного фонду, проте дуже часто найбільші акціонери, власникиконтрольних пакетів передають свої акції на ліквідацію безкоштовно, що і єїхнім внеском на фінансування санації.
Збільшення статутного фонду здійснюєтьсятакими методами:
· випуск нових акцій;
· збільшення номінальної вартості акцій;
· обмін облігацій на акції (так званіконверсійні облігації). Конверсійні облігації – це метод залучення капіталу,пов’язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які через певний часможна обміняти на звичайні акції підприємства. Облігації є менш ризиковимицінними паперами, ніж акції. Вкладаючи кошти в конверсійні облігації, інвестордосягає подвійної мети: 1) досягає відносної безпеки вкладень, бо облігації єменш ризикові, і, крім того, у разі банкрутства претензії власників облігаційзадовольняються одночасно з іншими кредиторами; 2) інвестор досягає можливостізбільшення капіталу, яку дають звичайні акції.
Конверсійні облігації випускають великіпідприємства терміном на 5-10 років.
3. Участь кредиторів уфінансовому оздоровленні боржника.
Фінансова участь кредиторів у санаціїборжників може здійснюватись через:
· пролонгацію або реструктуризацію наявної заборгованості;
· надання додаткових кредитних ресурсів;
· повну або часткову відмову від своїх вимог.
Законодавство деяких країн передбачаєможливість укладення мирової угоди – це процедура досягнення домовленості міжборжником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних платежів абощодо зменшення сум боргів. Ця угода може укладатися на будь-якому етапі справипро банкрутство і набирає чинності тільки після її затвердження арбітражнимсудом.
4. Фінансова участь підприємства у санаціїпідприємства.
Фінансування санації персоналом може здійснюватись у такихформах:
· відстрочка (відмова) від винагороди за виробничий результат
· надання працівниками позик
· купівля працівниками акцій даного підприємства
Згідно законів “Про банкрутство ” і “Провласність ” передбачається, що трудовий колектив державного підприємства можевзяти це підприємство в оренду або викупити у власність, створюючи певний видгосподарського товариства за умови взяття на себе боргів даного підприємства тазі згоди на це кредиторів.
За наявності кількох претендентів на участь у санаціїдержавного підприємства, господарське товариство, засноване членами трудовогоколективу, не має переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процесконкурсного відбору.
5. Державна фінансова підтримка санації п-в.
При цьому здійснюються
1) пряме бюджетне фінансування і
2) непрямі форми державного впливу.
Бюджетне фінансування здійснюється на
1) поворотній основі – це бюджетні позики; і
2) безповоротній основі – це субсидії, дотації, повний абочастковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства.
За допомогою повного або часткового викупу акційпідприємств держава протидіє спаду виробництва і зростанню безробіття. Та вданому випадку державу не можна розглядати як звичайного акціонера, оскількиотримання прибутку не є метою її діяльності як акціонера. Головною метоюдержавних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності підприємства.Наприклад, у Німеччині і США значну частину державного сектора сформовано самез колишніх приватних підприємств, які опинилися на межі банкрутства.
До непрямих форм державної підтримки санації належать:
· надання державних гарантій та поручительства, тобто зобов’язань державиздійснити погашення боргів підприємств в разі його неспроможності самостійновиконати умови кредитного договору;
· надання дозволу на тимчасове недотримання антимонопольногозаконодавства, що передбачає злиття підприємств, створення концернів,асоціацій, консорціумів.
Санаційна підтримка підприємств державою може здійснюватисяметодами фіскального характеру, зокрема:
· списання податкових зобов’язань;
· податкове кредитування;
· надання цільових податкових пільг.
1.3 Банкрутство підприємств, підстави танаслідки. Діагностика банкрутства на основі моделі “Z-рахунок Альтмана”
Банкрутство підприємств – це пов’язана із недостатністюактивів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити вустановлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги ізобов’язання перед бюджетом.
У 1997 р. в Україні з 9000 справ про порушення банкрутствабанкрутами було оголошено приблизно 4000 п-в.
Ознаками можливого банкрутства підприємства є:
· падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства;
· зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансовоїдіяльності та зниження доходів;
· підприємство працює у галузі, де велика імовірність банкрутства;
· підприємство недавно почало своє функціонування;
· зменшення сум дивідендів.
Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансовітруднощі підприємства:
· неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів;
· нездатність погасити прострочені зобов’язання;
· погана система фінансової звітності;
· переміщення сфери діяльності в галузі, не пов’язані з основним бізнесомпідприємства;
· нездатність підприємства контролювати свої витрати;
· високий рівень конкуренції.
Справа про банкрутство підприємствапорушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржникасукупно складають не менше 300 заробітних плат або 35400 грн., які не булизадоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашеннястроку. До боржника арбітражний суд має право застосовувати такі процедури:
1. реорганізаційні: зовнішнє управління майном,санація і реорганізація;
2. ліквідаційні: добровільна і примусова ліквідаціяпідприємства-боржника;
3. мирова угода.
Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутностіпропозицій щодо проведення санації або за умови незгоди кредиторів з їїумовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд призначаєліквідаційну комісію (вона складається із представників кредиторів, банків,фінансових органів і фонду державного майна), яка оцінює майнопідприємства-боржника, проводить роботи зі стягнення дебіторськоїзаборгованості, розраховується з кредиторами і складає ліквідаційний баланс.
З моменту визнання підприємства банкрутом в першу чергуприпиняється підприємницька діяльність боржника, до ліквідаційної комісіїпереходить право розпорядження майном боржника; вважаються такими, що минули,строки всіх боргових зобов’язань банкрута і припиняється нарахування пені тавідсотків на усі види заборгованості боржника. Кошти, вилучені від продажумайна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів таким чином:
· у першу чергу задовольняються:
1. вимоги, забезпечені заставою;
2. витрати, пов’язані з виплатою вихідної допомогипрацівникам банкрута, в т.ч. відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
3. витрати, пов’язані з провадженням справи пробанкрутство в арбітражному суді і з робітниками ліквідаційної комісії.
· У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язаньбанкрута перед працівниками підприємства (за винятком повернення внесків членівтрудового колективу до статутного фонду підприємства).
· У третю чергу – вимоги щодо сплати податків і обов’язкових зборів.
· У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.
· У п’яту – вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу достатутного фонду підприємства.
· У шосту – інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняютьсяв міру надходження коштів на рахунок від продажу майна банкрута після повногозадоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних відпродажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимогизадовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієїчерги.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, не розглядаютьсяі вважаються погашеними.
Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів,передається власникові, а майно державних підприємств – відповідному органуприватизації для наступного продажу. Якщо майна банкрута вистачає, щобзадовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів іможе продовжувати підприємницьку діяльність.
У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільнофункціонує, для оцінки імовірності банкрутства підприємства використовують такзваний Z-рахунок Е. Альтмана.
Існує 2-факторна і 5-факторна модель Z-рахунок Е. Альтмана.
Двофакторна модель:
Z = — 0,3877 + (- 1,0736) * коефіцієнт поточної ліквідності+ 0,579 * питома вага залучених коштів у пасивах
Z > 0 – імовірність банкрутства велика;
Z
П’ятифакторна модель:
Z =(обіговий капітал / усі активи) * 1,2 + (нерозподілений прибуток / усі активи)* 1,4 + (прибуток від основної діяльності / усі активи) * 3,3 + (ринковавартість усіх акцій / усі активи) * 0,6 + (обсяг продажів / усі активи) * 1
Z
1,81
2,765
Z > 2,99 – імовірність банкрутства дуже мала.
Правильність даної формули – 95%.
В умовах перехідної української економіки використанняZ-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього можуть бутипереоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деякихосновних фондів, і, як результат, вирахування чисельника та знаменника зарізними цінами.
Окрім того, акціонерний капітал підприємства в ринковихумовах становить практично завжди 100%, на відміну від українських підприємств,де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більший, ніж унаших умовах.
Можливі заходи для уникнення банкрутства:
· знайти шляхи додаткового фінансування підприємства;
· позбутися збиткової продукції підприємства і підрозділів;
· звернути увагу на управління активами;
· розробити і почати здійснення програми скорочення затрат.
фінансовий санація банкрутстводіагностика
2. Визначення:
- трасант – це юридичнаособа, банк або фінансова установа, яка видає переказний вексель і бере на себезобов'язання за його сплату;
- самофінансування — системагосподарювання, за якої всі витрати (поточні, на просте і розширеневідтворення) фінансуються із власних джерел, без залучення коштів державногобюджету. Частково ці витрати можуть покриватися за рахунок кредитів банку, алеза умови погашення їх за рахунок власних коштів;
- амортизація – цепланомірний процес переносу вартості засобів праці у міру їх зносу навироблений з їх допомогою продукт. Амортизація є грошовим виразом фізичного таморального зносу основних засобів;
- ремітент – це першийотримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник приймаєзобов'язання про платіж;
- реорганізація – цеповна або часткова зміна власників корпоративних прав підприємства, змінаорганізаційно-правової форми здійснення бізнесу;
- реструктуризація – цездійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованихна зміну структури підприємства, управління ним, форм власності,організаційно-правових форм, які здатні привести підприємство до фінансовогооздоровлення, збільшити обсяг випуску конкуренто спроможної продукції,підвищити ефективність виробництва;
- прибуток – це сума, наяку доходи перевищують пов'язані з ними витрати — чистий прибуток після сплатиподатків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період врезультаті діяльності цієї компанії;
- лізинг – цедовгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізингдозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам(орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях(орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкийперелік основних засобів;
- платоспроможність – цездатність суб'єкта економічної діяльності погашати свої довготерміновізобов'язання. Часто характеризується коефіцієнтом заборгованості;
- вексель – це письмовеборгове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величинагрошового боргу, строки його сплати, а також право його власника(векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу післязакінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.
3. Тестові завдання
58. Грошовий оборот – це …
3) Виявлення сутності грошей у русі.
80. Інші фінансові доходи включають:
4) відсотки отримані,
5) дивіденди отримані.
4. Задача
Норматив оборотних коштів підприємства на початок плановогороку становив 1000 тис. грн., у тому числі виробничий – 800 тис. грн.,невиробничий – 200 тис. грн. Зростання виробничої програми на плановий рікпередбачене в розмірі 10% проти минулого року. У плановому році в результатіреалізації заходів для поліпшення використання оборотних коштів передбачаєтьсяприскорення їх обороту на 2%. Визначити норматив оборотних коштів на плановийрік з врахуванням прискорення їх обороту.
Розв’язання
Виходячи з наведених даних виконаємо такі розрахунки.
1. Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:
/>тис. грн.
2. Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:
/> тис. грн.
3. Загальний норматив на плановий рік становитиме:
880 + 210 = 1090 тис. грн.
4. У зв'язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому роціна 2 % визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів:
/> тис. грн.
5. Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуваннямприскорення обороту коштів становитиме 1090 — 21,8 = 1068,2 тис. грн.
Приріст нормативу становитиме 1068,2 — 1000 = 68,2 тис. грн.
Список використаної літератури:
1. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А.М.Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 1999.
2. Національний банк і грошово-кредитна політика. Підручник/ За ред. д. е. н., проф. Мороза А.М., к. е. н., доц. Пуховкіної М.Ф. — К.:КНЕУ, 1999.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Прозатвердження Положення про порядок санації державних підприємств» //Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 5.
4. books.efaculty.kiev.ua