Зміст
Вступ
Фінанси, їхструктура і функції
1. Фінанси та їх роль в соціально-економічномурозвитку
2. Функціїфінансів
3. Фінансова система та її основніелементи
4. Фінансоваполітика та її інструменти
5. Управлінняфінансами з метою стабілізації соціально-економічного розвитку України
Висновок
Використані джерела
Вступ
Тема контрольної роботи «Фінанси, їх структура і функції».
Формування ринкових відносин в Україні супроводжується суттєвими змінамифінансової системи, зростанням ролі та ускладненням функцій фінансів.З'являються нові фінансові інститути (довірчі товариства, інвестиційні фонди,холдингові компанії, депозитарії, реєстратори, фондові біржі та ін.). Все більшвисокої кваліфікації спеціалістів вимагає менеджмент державного бюджету,діяльності комерційних банків, розвитку нефінансових підприємств різних формвласності, проведення операцій в сфері зовнішньоекономічних відносин. Потребуєобґрунтованих рішень і управління фінансовими ресурсами громадян, оскількимається багато альтернативних напрямів їх використання.
Всі ці зміни є основою того, що поглиблене вивчення курсу«Фінанси» стало необхідністю для зростаючого контингенту спеціалістів, які залучаються дофінансового менеджменту. Разом з тим, фінансова система нашої країни помітновідрізняється від розвитку її в інших державах Це пояснюється багатьмапричинами. До них, зокрема, відносяться відмінності в державному регулюванніфінансової діяльності, зрілості ринкових структур, в умовах для залученняіноземних інвестицій, в формуванні та використанні фінансів місцевогосамоврядування та ін.
Метою курсу єнадання майбутнім спеціалістам можливостей вивчення основних фундаментальнихположень, а також їх врахування в практичній діяльності.
Мета роботи –розкрити сутність поняття фінанси, їх структуру і функції, управління фінансамиз метою стабілізації соціально-економічного розвитку України.
фінанси система ресурс
Фінанси, їхструктура і функції
1. Фінанси та їх роль всоціально-економічному розвитку
Термін фінанси походить від латинського «financia», що означає дохід, готівка. Вширокому значенні фінанси — це грошові кошти, грошові обороти. Фінанси виниклив період формування державності і становлення товарно-грошових відносин. Впершецей термін почав використовуватись в XIII-XV ст. в Італії, де міста Флоренція,Венеція, Греція перетворились на провідні торгові центри. В умовах натуральногогосподарства переважна частина доходів держави мала натуральний характер. В цейперіод фінанси зводились до формування доходів держави і державних видатків.Розвиток міст, ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин.Державні фінанси все більше приймають грошові форми. В свою чергу, це спонукалоприскорення первісного нагромадження капіталу.
В умовах розвитку ринкової економіки термін фінанси став використовуватисьв значенні «грошові доходи», «грошові платежі»,«грошовий обіг». Разом з тим, паралельно з державними фінансамирозвиваються фінанси недержавних підприємств, банківських установ, формуютьсяфінансові ресурси громадян та ін. Виникають акціонерні товариства, фондовіринки, одержують розвиток цінні папери, міжнародні операції та інші важливінапрями розвитку фінансової системи. На протязі наступних сторіч структура,функції і роль фінансів ускладнюються. Важливі зміни в еволюції їх структуривідбуваються в останні десятиріччя.
Перехід України від командної до ринкової економіки супроводжуєтьсясуттєвими змінами в структурі фінансової системи. Здійснюється повернення досистеми, яка була сформована для забезпечення потреб ринкової економіки. Такасистема була зруйнована в ході соціалістичних перетворень в колишньому СРСР.Задача розбудови фінансів в Україні в сьогоднішні дні — одна із складових задач перехідногоперіоду. Від її вирішення залежить поступ України до ринкових відносин.
Фінанси — це одна із важливих складових частин практично кожного видудіяльності. Зокрема, вони є невід'ємною стороною діяльності державних органівуправління, підприємств, об'єднань підприємств і установ, фізичних осіб,партій, доброчинних організацій, міжнародних корпорації! та ін. Фінансипов'язані з формуванням, обміном, розподілом і використанням валовоговнутрішнього продукту (ВВП) і національного багатства. Проведення різноманітнихвидів діяльності передбачає мобілізацію грошових ресурсів, необхідних длязабезпечення відповідної діяльності; розподіл мобілізованих фінансовихресурсів, та організацію раціонального використання мобілізованих ресурсів.
Фінанси — це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використаннямфінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. До суб'єктівфінансових відносин відносяться державні органи управління, підприємства іустанови, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансовіорганізації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежатьвід сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншимисуб'єктами та багатьох інших факторів.
Так, державніоргани управління в процесі фінансової діяльності переслідують цілізабезпечення фінансовими ресурсами державних видатків, проведення інвестиційноїдіяльності держави, фінансування соціальних програм, розвитку зовнішньо — економічної діяльності, проведення регулювання економіки та ін. Підприємціставлять за мету одержання достатніх прибутків, забезпечення окупності капіталу,прискорення його обігу, зменшення фінансових ризиків, оптимізацію оподаткуваннята ін. Для громадян провідними задачами в процесі проведення фінансовоїдіяльності є забезпечення своєї життєдіяльності, накопичення фінансовихресурсів, проведення інвестиційної діяльності та ін.
Стосовно підприємницької діяльності фінанси можна визначити як елементбізнесу, пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансовихресурсів з метою забезпечення підприємницької діяльності. Нерідко в нашійекономічній літературі фінанси визначаються як економічні відносини, якіпроводяться в грошовій формі і за допомогою яких реалізуються процеси розподілуі перерозподілу ВВП і національного багатства. Передбачається, що таківідносини здійснюються між певними суб'єктами, а в якості об'єктів виступаютьВВП та національне багатство. Такий підхід фіксує те, що в процесі фінансовоїдіяльності приймають участь різні суб'єкти, які взаємодіють між собою. Прицьому така взаємодія зводиться до розподілу та перерозподілу виробленого продуктута цінностей, які мали місце до господарського процесу.
В «Фінансовому словнику» (автори Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.,Смовженко Т.С.) видання 2000 р. міститься таке визначення фінансів:«Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у процесіформування та використання централізованих і децентралізованих грошовихфондів». Та такий підхід залишає осторонь деякі важливі моменти. Перш завсе те, що в процесі проведення тієї чи іншої діяльності виникає проблемазалучення фінансових ресурсів. Таке залучення не є пасивним процесом, а вимагаєактивної, цілеспрямованої діяльності. З іншого боку, фінанси відносяться докатегорії не тільки розподільчої. Це одна із сторін будь-якої діяльності, якапроводиться постійно. Так, господарський розвиток підприємства передбачаєпроведення операцій із залучення і використання грошових коштів, емісії ціннихпаперів, обслуговування позик та ін.
Важливим є і те, що проведення господарських операцій здійснюється зурахуванням фінансових важелів. В умовах ринкової економіки фінансовадіяльність є визначальним фактором започаткування і розвитку підприємницькоїдіяльності. Тому фінанси є присутніми в будь-якому господарському процесі зсамого його запровадження до одержання і використання фінансових ресурсів.Фінанси не зводяться до розподілу ресурсів. Це особливий вид діяльності,безпосередньо пов'язаний з підприємництвом, що здійснюється в будь-якій галузі.
Предметом фінансів є діяльність суб'єктів, що пов'язана з проведенняммобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів задля реалізаціїпевної мети. Кожен з цих напрямів передбачає проведення певних операцій тавикористання визначених важелів. Вивчення організаційних засад виконання такихоперацій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так інегосподарської діяльності суб'єктів і входе до предмету фінансової науки.
Фінансивідіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вонизабезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВПі національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічнихважелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організаціяефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів,використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.
Так, підприємницька діяльність в формі акціонерного товаристварозпочинається з формування статутного фонду. Він може бути створений шляхомвнесків грошових коштів, матеріальних, і нематеріальних цінностей, ціннихпаперів та ін. Одержані кошти використовуються для забезпечення господарськоїдіяльності. В процесі її проведення постійно вирішуються питання щодо залученнядодаткових економічних ресурсів у разі їх недостатності. І, навпаки, надмірнийїх обсяг, який не використовується в господарському процесі потребує зменшення.Визначення ціни продукції і умов її реалізації проводиться з урахуванням діїфінансових факторів. Кошти, одержані від проведення фінансово-господарськоїдіяльності спрямовуються на заміщення необоротних і поточних активів, виконаннязобов'язань перед бюджетом, іншими суб'єктами господарювання, формуванняприбутку підприємств.
У якості об'єктів фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Фінансовіресурси — це сукупність фондів, які приймають участь в забезпеченні діяльностісуб'єктів і здійснюють обіг в грошовій формі. Фінансові ресурси завждизнаходяться у власності тих чи інших суб'єктів і використовуються для вирішенняпоставлених задач. До складу фінансових ресурсів відносяться активи, якізалучаються «до проведення господарських або негосподарських операцій Обігфінансових ресурсів між суб'єктами відображається збільшенням або зменшеннямцінностей та відповідних зобов'язань. Тому обіг фінансових ресурсів передбачаєврахування змін у складі як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.
Фінансові ресурси завжди є обмеженими. Тому їх залучення потребуєстворення певних умов. Фінансові ресурси можуть бути мобілізовані тільки тимисуб'єктами, які мають можливості їх раціонального використання. Наданняфінансових ресурсів певним суб'єктам, як правило, передбачає їх повернення вустановлені строки, платність, забезпечення, цільовий характер використання тавиконання інших вимог. Разом з тим, фінансові ресурси можуть надаватисьсуб'єктам і на безповоротній основі. Такі операції мають місце в процесі емісіїі розміщенім акцій, державного фінансування, безоплатної передачі ресурсів таін.
Обіг фінансових ресурсів відображається в змінах фінансових активів тазобов'язань. Фінансові активи — це такі активи, яківикористовуються суб'єктами в процесі проведення фінансових операцій. Згідно ізЗаконом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринківфінансових послуг“ до фінансових активів відносяться кошти, цінні папери,боргові зобов'язання та права вимога боргу, що не віднесеш до цінних паперів.До складу коштів входять грошові активи в національній та іноземних валютах,дебіторська заборгованість, фінансові вкладення та ін. Цінні папери — цегрошові документи, що засвідчують права власності чи відносини позики.
2. Функції фінансів
Реалізація призначення фінансів проявляється через їх функції, фінансивиконують декілька важливих функцій у соціально-економічному розвитку країни.До найбільш важливих функцій підноситься:
1. Мобілізація ресурсів.
2. Розподіл залучених ресурсів.
3. Організація раціональноговикористання залучених ресурсів.
4. Здійснення контролю заформуванням і використанням залучених ресурсів.
Мобілізаціяекономічних ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів суб'єкт діяльностізалучає економічні ресурси з метою вирішення певних задач. Мобілізація — цезалучення, одержання, придбання ресурсів. Такі операції здійснюються, виходячиз наявності різних умов і можливостей. Мобілізація ресурсів проводиться звикористанням різноманітних інструментів. Навіть у випадках, коли мобілізаціяекономічних ресурсів здійснюється у товарній формі, фінанси відіграють важливуроль, оскільки оцінка ресурсів, а також їх обіг здійснюється в грошовій формі.При цьому формуються певні фінансові активи і відповідно, зобов'язання міжучасниками.
Так, з метою формування необхідних економічних ресурсів для забезпеченнядіяльності підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)засновники повинні сформувати статутний капітал. Це здійснюється шляхомпроведення внесків учасників. Внески можуть здійснюватись як в матеріальній,так і нематеріальній, а також в грошовій формах. При цьому активи передаютьсявід засновників до підприємства як юридичної особи. А ТОВ приймає на себевідповідні зобов'язання перед засновниками. Мобілізація фінансових ресурсівсуб'єктами господарської діяльності може проводитись шляхом випуску ірозміщення цінних паперів, залучення кредитів, використання частини прибутків зметою збільшення власного капіталу та ін.
Мобілізація коштів з метою залучення державних видатків проводитьсядержаними органами управління. Джерела мобілізації встановлюютьсязаконодавством і затверджуються Законом про державний бюджет на поточний рік.До них, зокрема, відносяться: податки, збори та відрахування, надходження відприватизації, продаж ресурсів, державних цінних паперів, одержання дивідендівна державні пакети акцій, орендної плати від переданого в оренду державногомайна та ін.
З переходом до ринкової економіки процес мобілізації ресурсів длясуб'єктів значно ускладнюється. Так, залучення коштів до Державного бюджету маєпевні межі і потребує злагодженої системи виконання. Одержання коштів шляхомемісії і розміщення цінних паперів передбачає вивчення потреб фінансовогоринку, попиту інвесторів, гарантій обслуговування емісій. Одержанню дивідендівпередує активна діяльність в управлінні підприємством шляхом участі в роботізагальних зборів акціонерів, в складі спостережної ради, правління та іншихорганів керівництва ВАТ. Значно ускладнюються умови одержання кредитів.Необхідно забезпечити цільове і прибуткове використання залучених коштів,надати відповідні гарантії кредитору, провести погашення і обслуговуваннянаданих кредитів в строки, передбачені кредитною угодою.
Розподіл ресурсів — це розподіл мобілізованих ресурсів за різними напрямами зметою забезпечення певної діяльності. Так, розподіл ресурсів на рівні держави впроцесі виконання державного бюджету передбачає використання доходів бюджету запевним призначенням. Це фінансування освіти, охорони здоров'я, органівдержавного управління, проведення регулювання економіки, здійснення державнихінвестицій та ін. Суб'єкти підприємницької діяльності розподіляють мобілізованіресурси на фонди, які використовуються з метою формування та поповненнянеоборотних та поточних активів. Кожен з названих елементів має певнуструктуру, яка визначається в процесі діяльності підприємства.
Фінансові ресурсирозподіляються між різними групами населення Зростає обсяг руху фінансових іекономічних ресурсів між державами. В процесі розподілу ресурсіввикористовуються різні способи. Це міжбюджетне регулювання, надання кредитів,створення спільних підприємств, фінансових груп, холдінгових компаній та ін. Розподілресурсів між групами громадян проводиться шляхом надання державних дотацій,допомоги, кредитування (як споживчого, так і підприємницького), фінансуваннястворення додаткових робочих місць, проведення перепідготовки кадрів та ін.
За допомогою фінансів здійснюється організація раціонального іефективного використання залучених ресурсів. Коли ресурси не дають необхідноївіддачі, це приводе до виникнення збитків і дестабілізує господарський розвитокпідприємства. Тоді виникає необхідність проведення суттєвих змін як вструктурі, так і способах використання залучених ресурсів. Аналіз використанняресурсів виявляє напрями їх оптимізації. На державному рівні вдалий розподілвидатків між розпорядниками ресурсів автоматично не передбачає їх раціональноговикористання. Задача досягнення фінансових результатів в діяльності суб'єктівполягає в цільовому і ефективному використанні державних програм.
Функція здійснення контролю за формуванням і використання ресурсівполягає в тому, що за допомогою фінансових важелів і показників проводитьсяконтроль за діяльністю суб'єкту. Такий контроль передбачає вивчення і прийняттярішень щодо доцільності і ефективності виконання функцій мобілізації, розподілута використання економічних і фінансових ресурсів. Контрольна функціяздійснюється різними суб'єктами. До них, зокрема, відносяться власники,державні органи управління, громадські організації та ін.
Власники здійснюють контроль за діяльністю правління шляхом аналізузвітів та показників, які відображають результати роботи суб'єктагосподарювання. На основі такого аналізу розробляються і впроваджуються заходивпливу на правління з метою підвищення ефективності його діяльності. Державнийконтроль — це контроль з боку державнихорганів управління за фінансовою діяльністю державних установ управління,юридичних і фізичних осіб. Важлива роль в проведенні контролю належить ігромадським організаціям. Так, профспілки зацікавлені в проведенні фінансовихоперацій з урахуванням інтересів працівників і службовців, які залучаються наумовах найму.
3. Фінансова система та їїосновні елементи
Фінанси завжди існують в певній системі, яка складається з багатьохелементів. У якості елементів виступають суб'єкти фінансової діяльності, якіздійснюють фінансові операції між собою. Кожен із суб'єктів здійснює операції змобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів, пов'язаних зпроведенням певних видів діяльності. Такі операції проводяться в певних умовахі підлягають регулюванню з боку державних органів влади та управління. Томурозвиток фінансової системи передбачає наявність певного фінансово-кредитногомеханізму, в рамках якого здійснюються фінансові операції суб'єктів.
Фінансова система — це сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктамифінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізмуРозгляд фінансової системи за складом суб'єктів передбачає визначення підсистемдіяльності таких суб'єктів. До них відносяться: державні фінанси, фінансинедержавних підприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільнихпідприємств, фінанси закордонних юридичних та фізичних осіб та ін. В своючергу, кожен із названих елементів включає певну сукупність фінансовихоперацій, яка розглядається як фінансова підсистема.
Зокрема, державніфінанси включають державний бюджет, фінанси державних цільових фондів,державний кредит, фінанси державних підприємств і установ та ін. Державніфінанси охоплюють проведення таких операцій: формування доходів, розподілвидатків, здійснення інвестиційної діяльності, передачу державного майна воренду, проведення приватизації державного майна, створення спільнихпідприємств, залучення і використання грошових коштів на умовах кредиту та ін.В рамках державних фінансів фінансові операції можуть проводитись різнимисуб'єктами державного управління: урядом, центральним банком, правліннямдержавних цільових фондів, органами управління державними підприємствами іустановами, місцевими органами самоврядування та ін.
Фінанси недержавних підприємств і установ включають фінансиіндивідуальних, приватних і колективних підприємств. В свою чергу, колективніпідприємства поділяються на господарські товариства, кооперативи, сімейніпідприємства та ін. Фінанси громадян поділяються на фінанси домогосподарств тафінанси громадян — суб'єктів підприємницької діяльності. Фінанси спільнихгосподарств — це фінанси підприємств, якістворюються державними органами управління, юридичними та фізичними особами заучастю іноземних учасників. На території України фінансові операції проводятьсятакож зарубіжними юридичними і фізичними особами, які мають резиденцію вУкраїні (резиденти) або діють за межами України (нерезиденти). Склад фінансовоїсистеми України схематично відображено на рис. 1.
Взаємодія між елементами фінансової системи здійснюється з використаннямрізних інструментів. До них відносяться: податки, збори, відрахування,інвестиції, кредити, дотації, субвенції, ціни та тарифи, квоти, ліцензії,емісія грошових коштів, цінних паперів, продаж активі» формування івикористання страхових фондів та ін. Така взаємодія проводиться в рамках певногофінансово-кредитного механізму. Фінансово-кредитний механізм — це сукупність способів, форм таінструментів, які прийняті до використання в процесі проведення фінансовихоперацій.
Такий механізм передбачає використання певних форм і методів фінансової діяльності,які регламентуються законодавством та рішенням державних органів управління. Доних, зокрема, відносяться встановлені законодавством форми і способипідприємницької діяльності, емісії цінних паперів, прямого і непрямогооподаткування, форми проведення інвестиційної діяльності, умови та методикредитування суб'єктів господарської діяльності та ін.
/>
Рис 1. Фінансова система України
Форми і методи фінансової діяльності мають об'єктивні основи і можутьвикористовуватись суб'єктами шляхом вибору найбільш доцільних для вирішенняпоставлених задач. Форми, способи та інструменти, які не заборонено довикористання нормативними актами, можуть також використовуватись суб'єктами фінансовоїдіяльності.
Фінансово-кредитниймеханізм передбачає використання певних способів мобілізації фінансовихресурсів суб'єктами фінансової діяльності. До них, зокрема, відносяться:
1. Самофінансування.
Це мобілізація додаткових фінансових ресурсів за рахунок доходів,одержаних суб'єктом за попередні періоди.
2. Кредитування.
Воно зводиться до мобілізації фінансових ресурсів на умовах позики.
3. Емісія і розміщення цінних паперів. Це залучення ресурсів шляхомпроведення емісії та продажу цінних паперів.
4 Державне фінансуванняпередбачає залучення ресурсів з державного бюджету або державних цільовихфондів. Воно проводиться в рамках програм фінансування галузей або напряміврозвитку за рішенням державних органів влади і управління.
5. Зарубіжне фінансування.
Це мобілізація ресурсів, які надаються міжнародними фінансовимиорганізаціями, іноземними державами, зарубіжними юридичними та фізичнимиособами в рамках програм, які фінансуються з метою вирішення певних проблем.
6. Інше фінансування охоплюєбезоплатну передачу цінностей, внески до статутних фондів неакціонерних формгосподарських товариств, кошти, одержані в процесі реструктуризації капіталу таін.
Важлива роль в проведені фінансової діяльності належить фінансовійінфраструктурі.
Фінансова інфраструктура — це сукупність інститутів (підприємств, установ, служб), якізабезпечують організацію проведення фінансової діяльності. Як правило, такіінститути є посередниками фінансової діяльності і обслуговують їх операції. Дофінансової інфраструктури відносяться комерційні банки, фондові, валютні ітоварні біржі, інвестиційні фонди і інвестиційні компанії, страхові фірми,дочірні товариства, аудиторські і консультативні фірми, торгівці ціннимипаперами, реєстратори, зберігачі, депозитарії та ін. Вони надають певніфінансові послуги юридичним та фізичним особам на умовах, визначенихзаконодавством. Фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, щоздійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок, та за рахунок цих осібабо за залучені кошти з метою отримання прибутку або збереження реальноївартості активів. Такі операції проводяться суб'єктами фінансовоїінфраструктури на основі одержаних ліцензій. Діяльність учасників фінансовихпослуг проводиться на певних ринках: банківських послуг, страхових послуг, і операційз цінними паперами та ін.
4. Фінансова політика та її інструменти
Мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів, залучених длязабезпечення певної діяльності, здійснюються в процесі проведення фінансовоїполітики. Фінансова політика — це управління формуванням,розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставленихзадач. Фінансова політика проводиться з урахуванням вимог фінансово — кредитного механізму, який діє вкраїні, а також регіональних, галузевих та інших особливостей фінансовогорозвитку. Фінансова політика має за мету вирішення певних задач шляхомвикористання відповідних інструментів.
Фінансоваполітика проводиться різними суб'єктами: державними органами управління,менеджерами підприємств і установ, правлінням спільних підприємств, окремимигромадянами та їх об'єднаннями, іноземними особами та ін. Фінансова політика,яка проводиться на рівні підприємств, одержала назву фінансовий менеджмент. Вінвиконує функції планування та прогнозування розвитку фінансів підприємства.Фінансовий менеджмент проводе аналіз та контроль за формуванням і використаннямресурсів. Важливим напрямом є оптимізація проведення фінансових операцій, щопередбачає скорочення фінансового розвитку та підвищення їх ефективності.
Фінансове забезпечення діяльності підприємства виконує фінансовий відділ,до складу якого входять фінансові менеджери.
До основних задач фінансового менеджменту відносяться:
— проведення контролю та аналізуруху грошових коштів підприємства;
— організація планування та прогнозування фінансової діяльностіпідприємства;
— визначення оптимального рівня виробництва і реалізації продукції таджерел їх фінансування;
— проведення бюджетуваннякапіталу та аналізу ефективності виробництва;
— визначення напрямів кредитноїполітики підприємства;
— оптимізація оподаткування;
— управління проведеннямоперацій з цінними паперами;
— проведення операцій зістрахування ризиків.
Діяльність фінансового менеджменту оцінюється за такими показниками:
— розміри та динамікапідприємства,
— показники ліквідності(платоспроможність);
— стабільність грошовихпотоків;
— співвідношення власних коштівта боргових зобов'язань;
— розміри дивідендів на акції;
— динаміка курсів акцій.
До основних цілей, які ставляться перед менеджментом відносяться:
— досягнення сприятливоготерміну окупності капіталу;
— одержання достатньої сумиприбутків;
— скорочення ризику вкладенькапіталу;
— забезпечення приростукапіталу;
— задоволення інтересівінвесторів;
— забезпечення стабільної роботи підприємства.
В процесі управління фінансовою діяльністю підприємства враховуютьсямакроекономічні фактори. На основі аналізу їх динаміки менеджер намагаєтьсяобґрунтувати і запропонувати до вибору правління підприємства найбільшраціональні та ефективні проекти управління капіталом. Фінансовий менеджмент(як і менеджмент взагалі) — це поєднання науки і мистецтва. Фінансист націленийна активний пошук, аналіз, вибір найбільш раціональних, оптимальних рішень збагатьох можливих варіантів.
Фінансова політика на державному рівні проводиться Міністерствомфінансів, центральним банком, податковою адміністрацією, державною комісією зцінних паперів і фондового ринку, казначейством, фондом державного майна таіншими органами.
До основних задач фінансового менеджменту на рівні держави відносяться:
— забезпечення реалізаціїсоціальних програм,
— фінансування розвиткународного господарства;
— проведення структурноїперебудови економіки,
— забезпечення фінансуванняобороноздатності країни,
— фінансування органівдержавного управління;
— забезпечення розвиткуміжнародних відносин,
— створення належних умов длярозвитку територій.
В процесі проведення фінансової політики на держаному рівнівикористовуються такі інструменти:
— податки, збори, відрахування;
— інвестиції;
— ціни і тарифи;
— державні видатки;
— державні цінні папери;
— дотації, субсидії і субвенції.
Використовуючивсі можливі фінансові інструменти, фінансовий менеджмент організує досягненняцілей, поставлених власниками. При цьому обираються найбільш оптимальні дляпідприємства, установи способи реалізації. Діяльність фінансового менеджераздійснюється шляхом проведення аналізу розвитку об'єкту, розробки напрямівпідвищення його ефективності та хеджування ризиків, здійснення контролю зареалізацією розроблених проектів та ін.
5. Управління фінансами з метою стабілізації соціально-економічногорозвитку України
Управління фінансами з боку державних органів влади відіграє важливу рольв забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. З використаннямфінансових важелів здійснюється управління грошовими потоками, що забезпечуютьреалізацію державних соціальних програм, розвитку підприємницької діяльності,залучення і використання інвестиційних ресурсів, обсягів кредитуванняекономіки, надходження та відтік капіталів за межі країни та ін. В сучаснихумовах основною метою проведення таких операцій є забезпечення стабільного,поступального, соціального і економічного розвитку держави. Заходи фінансовогорегулювання проводяться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканськомута місцевому. Координація їх проведення у напряму досягнення визначених цілей — це також одна із важливих задачуправління державними фінансами.
За останні роки збоку державних органів управління проведено значну роботу з метою стабілізації соціально-економічногорозвитку країни. Результатом є досягнення позитивних тенденцій в економіці.Зокрема, починаючи з 2000 p., діє тенденція до зростання обсягів ВВП, промислової продукції,позитивні зрушення відмічаються в АПК, активізуються інвестиційна діяльність,знизився рівень бартеризації економіки. Зросла зайнятість населення,погашається заборгованість з виплати заробітної плати та пенсій.
Позитивні зрушення спостерігаються в грошово-кредитній сфері.Стабілізовано валютний курс гривні. Зріс рівень монетизації економіки.Продовжується процес становлення вітчизняного фондового ринку. Збільшилисяобсяги кредитування економіки з боку комерційних банків. Зросли валютні резервиНБУ. Дещо зменшилися обсяги державного зовнішнього боргу. Стабілізується процесвиконання бюджетного процесу на різних рівнях. Зменшуються обсяги доларизаціїекономіки.
Разом з тим, для сучасного стану розвитку фінансової системи Українипритаманна наявність багатьох складних проблем, що потребують зваженоговирішення. До них, зокрема, відносяться:
1. Низька платоспроможність населення, що зумовлює звуження внутрішньогопопиту, зниження нагромадження і обсягу інвестицій.
Так, частка оплати праці в структурі собівартості продукції складає біля 10%. А у відношенні до ВВП — біля 25 % (в ПРК — біля 70 %).
Підприємства орієнтовані переважно на зовнішній ринок. Так, часткаекспорту в структурі ВВП складає біля 60 %.
2. Наявність нераціональноїструктури економіки, застарілого обладнання і скорочення виробництва. Такіявища спричиняють необхідність залучення значних обсягів інвестицій тапроведення реструктуризації і санації підприємств. За розрахунками експертівступінь зносу основних виробничих фондів в народному господарстві Українидосягає 70-80%. До того ж, требавраховувати, що в умовах лібералізації економічного розвитку і посиленіконкуренції з іноземним капіталом на території країни необхідність оновленняосновного капіталу зростає.
3. Проведення лібералізації економіки, жорсткої грошово-кредитноїполітики привели до зростання обсягів дебіторської і кредиторської заборгованостіпідприємств і установ, а також бартеризації економіки. Так, за останні роки вокремі періоди обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості підприємств іустанов досягали величиниВВП. А часткабартеру в структурі проведених операцій доходила до 40%. В той же час, рівень монетизації ВВП складає від 10 до 20 % (в промислово-розвинутих країнах — від 40 до 100%).
4. Наявність жорсткої податкової системи. Результатом є скороченнярозвитку підприємницької діяльності, обсягів господарських операцій танагромадження капіталу. Поряд з цим збільшується обсяг тіньового сектору тайого відтоку за межі країни. За офіційними даними біля половини нашихпідприємств працює в"тіні". Високі ставки податків на доходи громадян. Так, якщо максимальна їхставка в Росії зараз складає 13%, то вУкраїні — 40 %. Щорічно з України вивозитьсякапітал обсягом до 4млрд. дол. США.
5. Використання незбалансованоїбюджетної системи. З одного боку, державні органи управління не забезпечуютьнадходження запланованих доходів до Державного бюджету. Зростає бюджетназаборгованість суб'єктів підприємницької діяльності. З іншого боку, в Українівисокий рівень державних видатків. З урахуванням витрат Пенсійного фондуУкраїни вони досягають40% ВВП. До тогож, використовуються вони не зовсім раціонально. Існує дуже багатонеобґрунтованих пільг.
6. Наростання обсягів державного боргу.Державний борг країни досягає критичного рівня (біля 60 % величини ВВП). При цьому, сума зовнішньогодержавного боргу більше, ніж в 2 разиперевищує величину внутрішнього боргу. І хоча в останні періоди відзначаєтьсязменшення обсягів зовнішнього боргу, та це здійснюється за рахунок наростаннявнутрішнього державного боргу.
7. Недостатній розвитокфінансової інфраструктури і фінансового ринку. Кількість фінансовихпосередників і обсяги їх операцій в Україні є недостатніми для забезпеченнянормального функціонування фінансового ринку. Причиною є невеликі обсягизалучення фінансових ресурсів країни до обігу. А це — одна із причин гальмування розвиткуринкових відносин.
8. Кризовий стан системисоціального страхування та пенсійного забезпечення. Існуюча система не здатназабезпечити мобілізацію достатніх обсягів фінансових ресурсів і необхідних (вумовах низького рівня доходів населення) соціальних виплат. В зв'язку з цим,вона потребує суттєвої трансформації.
9. Слабкий потенціал банківськоїсистеми. Кредитні ресурси, що надаються комерційними банками суб'єктамгосподарювання досягають всього 10% ВВП,тоді як в ПРС — 50-60%. В Україні майже 40% грошовоїмаси перебуває поза банківським обігом.
10. Високий рівень доларизації економіки. На початок 2010 р. доларова маса, що знаходиться на території України оцінювалася в 15-20 млрд. дол. При цьому слід зазначиш, щообіг гривневої маси досягав 10 млрд. грн. Таким чином, доларова маса більше ніжв 10 раз перевищувала гривневийобіг.
Виходячи з цього, до основних напрямів управління державними фінансами зметою стабілізації розвитку України відносяться:
1. Впровадження заходів з питань підвищення платоспроможності населення ісуттєвого збільшення обсягів внутрішнього ринку. До інструментів, що можутьбути використані з метою реалізації таких заходів, відносяться: підвищення межіпрожиткового мінімуму, збільшення мінімальної заробітної плати, впровадженнязаходів, що мають за мету підвищення заробітної плати і досягнення раціональної частки її вструктурі ВВП, збільшення соціальних виплат, розширення підприємницькоїдіяльності та ін.
2. Проведення зваженої інвестиційної політики з метою формуванняраціональної структури економіки країни, реструктуризації і санації крупнихприватизованих підприємств. Задля вирішення таких задач державні органиуправління повинні створити необхідні умови для формування і використанняінвестицій в народне господарство. Зокрема, сюди можна віднести: збільшенняінвестицій за рахунок коштів державного бюджету та державних цільових фондів,створення умов для розширення інвестиційної діяльності підприємств, установ тагромадян; залучення коштів з-за кордону з метою збільшення інвестиційногопотенціалу країни на вигідних умовах.
3. Створення умов для відродження вітчизняного виробництва, формуваннядостатніх обігових коштів для підприємств всіх форм власності; скороченняобсягів дебіторської і кредиторської заборгованості. Задля досягнення цієї метидержавні органи управління повинні скоординувати зовнішньо-еконономічнуполітику у напряму забезпечення пріоритетного розвитку вітчизняного виробника,введення в обіг фінансових інструментів, здатних забезпечити погашеннявзаємозаборгованосіі підприємств і установ в умовах наявності зважених обмеженьу грошово-кредитній сфері, скорочення рівня бартеризації економіки.
4. Забезпечити перехід від жорсткоїгрошово-кредитної політики до зваженої. З цією метою проводити регулюваннягрошової маси в обігу з урахуванням інфляції, забезпечення народногогосподарства грошовими коштами, необхідності проведення санації підприємств,досягнення раціональної плати за кредитні ресурси, збільшення обсягівкредитування юридичних і фізичних осіб.
5. Проведення кардинальних змінв системі оподаткування. Зменшення кількості (або якості) податків і зборів, їхфіскального тиску; впровадження заходів з детінізації економіки та поверненнювивезених капіталів в Україну; збільшенню притоку іноземних капіталів.
6. Розробка і реалізація заходів з метою збалансування державногобюджету. Досягнення раціональної величини і структури доходів державногобюджету забезпечення достатніх доходів місцевих бюджетів; впровадженнядоцільної і прозорої структури і обсягів державних видатків на всіх рівнях;забезпечення раціонального використання державних коштів.
7. Управління державним боргом зметою досягнення його раціональної величини і структури. Для цього здійснюватизалучення коштів на найбільш сприятливих умовах. Використання коштів, залученихв процесі формування державного боргу повинно проводитися на найбільш доцільнійі ефективній основі.
8 Для забезпечення прискореного розвитку фінансового ринку і фінансовоїінфраструктури в Україні потребують реалізації заходи з забезпечення захистуфінансових інвестицій, перетворення фінансових інструментів, емітованихсуб'єктами господарювання в ліквідні активи, розширення операцій емітентів зцінними паперами, досягнення раціональних меж розвитку фінансового ринку і фінансовоїінфраструктури.
9. Проведення реформи системисоціального страхування та пенсійного забезпечення з метою формуваннянеобхідних ресурсів для проведення передбачених виплат, а також збільшенняфінансових інвестицій.
10. Розробити та впровадити в життя заходи з метою зміцнення банківськоїсистеми країни та обсягів кредитних ресурсів, що надаються фізичним і юридичнимособам. Для цього доцільно більш активно залучати іноземні капітали до фінансування банківськоїсистеми, проводити менш жорстку грошово-кредитну політику, зменшити податковийтиск на комерційні банки.
11. З метоюпослаблення доларизації економіки провести заходи зі зменшення тінізаціїекономіки, надання гарантій вкладникам коштів в цінні папери і депозити,зменшити податкове навантаження на проведення фінансових операцій.
Висновок
У роботі було розкрито:
- функціїфінансів;
- фінансовусистема та її основні елементи;
- фінансовуполітика та її інструменти;
- управлінняфінансами з метою стабілізації соціально-економічного розвитку України;
- рольфінансів в соціально-економічному розвитку.
Використаніджерела
1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Какуправлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1994.
2. Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики: Учебн.пособие. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,. 1996.
3. Финансы предприятий: Учебн. пособие/Под ред.Е.И. Бородиной. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
4. В.Д. Базилевич, Л.О. Балаетрик.Державніфінанси. Навч. Посібник / за зап. Ред… Базидевича В.Д.- К: Атіка, 2002-368с.
5. Михалюк І., Мельник А.,Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки- Лівів, Атіка, Ельга – Н,2000-592 с.
6. Теорія фінансів / за зап.ред… О.Д. Василика – К., ЦНЛ,2005-480с.