Фінансове планування на підприємстві та контроль за фінансово-господарською діяльністю

ДИПЛОМНА РОБОТА
ФІНАНСОВЕПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
(наматеріалах ЗАТ «Дніпровська холдінгова компанія»)
Економікапідприємства
Дніпропетровськ
2009

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основифінансового планування на торгівельному підприємстві
1.1 Сутність і принципи планування фінансовихпоказників діяльності торгівельного підприємства
1.2 Методи планування грошовихпотоків
1.3 Особливості фінансовогопланування на торгівельних підприємствах
1.4 Напрямки контролю та моніторингуфінансово-господарської діяльності
Розділ 2. Аналіз стану фінансовогопланування на торгівельному підприємстві ЗАТ «Дніпровська холдінгова компанія»
2.1 Загальна характеристикаторгівельного бізнесу підприємства в 2006 -2008 роках
2.2 Економічна діагностикафінансового стану підприємства за результатами діяльності в 2006 -2008 роках
2.3 Планування та контроль рівнявиробничого левериджу в фінансово-господарській діяльності підприємства
2.4 Оцінка ефективності планування таконтролю рівня фінансового левериджу в фінансово-господарській діяльностіпідприємства ЗАТ «Дніпровська холдінгова компанія»
Розділ 3. Шляхи оптимізаціїфінансового планування діяльності підприємства ЗАТ «Дніпровська холдінговакомпанія»
3.1 Алгоритм фінансового плануваннягрошових потоків підприємства
3.2 Розробка фінансового плану та прогнозногобюджету підприємства
3.3 Оптимізація планування рівней таоборотності грошових потоків на основі вексельно-кредитних схем розрахунків з дебіторамита кредиторами
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

ВСТУП
 
Фінансова стабільність єважливою передумовою успішного ведення господарської діяльності. Вона формуєімідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому підприємствам іорганізаціям необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживатизаходи для її зміцнення. У контексті фінансової стабільності фінансовомуплануванню має відводитися особлива роль, оскільки кожне підприємство, починаючи свою діяльність, зобов'язанечітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових таінтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точнорозраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи свогопідприємства.
Фінансове планування якскладова бізнес-планування є одним із найбільш ефективних інструментівменеджменту. Залучення як оперативного так і стратегічного фінансовогопланування систематизує та впорядковує процес прийняття рішень на підприємстві,що є основною перевагою його використання.
У процесірозробки плану і контролю за ходом його виконання першочерговим його завданняммає бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання шляхоммаксимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпеченнякругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності активів,забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовийменеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентівпідприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий станпідприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечитифінансову стійкість і конкурентоспроможність.
Актуальністьтеми дипломного дослідження полягає в тому, що фінансове планування є ключовою ланкоювсього процесу планування, яке дозволяє з'єднати стратегічне мислення ізздатністю розробити конкретний план дій на плановий період. Використання механізмів фінансового планування та контролю дозволяють підприємству досягти довгострокових позитивнихрезультатів та зайняти стійке становище на ринку.
Об’єктомдипломного дослідження є торгівельне підприємство ЗАТ «Дніпровська холдинговакомпанія», м.Дніпропетровськ.
Предметомдипломного дослідження є методи фінансового планування грошових потоків доходів тавитрат в торгівельному підприємстві, а також методи контролю за його фінансово-господарськоюдіяльністю.
Метоюдипломного дослідження є аналіз поточного стану фінансового планування і контролюза фінансово-господарською діяльністю ЗАТ «Дніпровська холдингова компанія» тарозробка пропозицій по шляхам покращення рівня ефективності фінансовогопланування та фінансового контролю на підприємстві.
Для реалізаціїзавдання та мети дипломної роботи були проведені наступні дослідження:
1. У 1 розділі проаналізованітеоретичні підходи до фінансового планування діяльності підприємств:
— принципипланування фінансових показників діяльності торгівельного підприємства;
— методи таособливості плануванн грошових потоків підприємства;
— напрямкиконтролю та моніторингу фінансово-господарської діяльності підприємства.
2. У 2 розділіпроведена оцінка ефективності діяльності та фінансового планування напідприємстві ЗАТ «Дніпровська холдингова компанія".
3. У 3 розділі проаналізованішляхи оптимізації фінансового планування в ЗАТ «Дніпровська холдинговакомпанія» та запропонований інструментарій для багатоступеневого фінансового планування–прогнозу:
— алгоритмфінансового планування грошових потоків підприємства;
— технологіярозробки фінансового плану та прогнозного бюджету підприємства;
— методологіяоптимізація планування рівней та оборотності грошових потоків на основі вексельно-кредитнихсхем розрахунків з дебіторами та кредиторами.
Інформаційноюбазою дипломного дослідження були матеріали звітності про фінансово-господарськудіяльність підприємства ЗАТ «Дніпровська холдингова компанія» за 2006 -2008роки.
Методамидипломного дослідження були систематизація та статистична обробка хронологічнихрядів показників балансу та фінансового звіту підприємства (горизонтально –вертикальний розрізи), методи відносного коефіцієнтного аналізу показниківдіяльності підприємства, побудова алгоритмів фінансової моделі планування –прогнозування діяльності підприємства та їх реалізація на ПЕОМ у «електроннихтаблицях» EXCEL -2007.
Практичнацінність результатів дипломного дослідження полягає в наданні керівництву підприємстваЗАТ «Дніпровська холдингова компанія» об’єктивних даних по показникам поточногостану діяльності підприємства та інструментарію для фінансового планування –прогнозу діяльності підприємства з використанням різних механізмів управліннягрошовими потоками доходів та витрат.       
Так, застосуваннязапропонованої методології дозволило обґрунтувати доцільність та ефективність проектуоптимізації діяльності підприємства ЗАТ «Дніпровська холдингова компанія» привпровадження прискорення обігу фінансових потоків від торгівельної діяльності зарахунок впровадженні вексельного обігу та банківського рефінансування векселів.

РОЗДІЛ1
ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ НАТОРГІВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
 
1.1Сутність і принципи планування фінансових показників діяльності торгівельногопідприємства
 
Занестабільності зовнішнього середовища, невизначених умов господарюванняефективність роботи підприємства багато в чому залежить від станувнутрішньо-фірмового планування. Чим вищий рівень невизначеності, що єнаслідком нестабільності в суспільстві, тим більшого значення набуваєпланування.
Підприємствоу процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами(кредиторами, дебіторами), тому, аби зайняти свою нішу на ринку і успішнопрацювати, воно має враховувати багато чинників, що впливають на йогодіяльність, а це, в свою чергу, вимагає планування і прогнозування власнихкроків1.
Плануванняяк важлива функція управління підприємством — об'єктивно необхідний процесвизначення цілей діяльності на певний період і засіб досягнення поставленоїмети. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальноюметою діяльності, надає всім процесам односпрямованості та скоординованості. Цедає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійнорозв'язувати різноманітні управлінські завдання.
Згідно зметодологією роботи [50], фінансове планування на підприємстві слід розглядатияк цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки ісуб’єкти господарювання з метою обгрунтування ефективності прийнятихекономічних і соціальних рішень з урахуванням їх забезпеченості джереламифінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів.
Обгрунтуванняфінансових показників фінансових операцій, як результативність багатьохгосподарських рішень, досягається у процесі фінансового планування тапрогнозування.
Фінансовепрогнозування – це науковий процес обґрунтування на певний період рухуфінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. При цьомуоб’єктом планування є фінансова діяльність підприємства. Для формування івикористання різних фондів коштів визначається рух ресурсів, фінансовівідносини, які їх опосередковують, і нові вартісні пропорції.
Основна метавнутрішньофірмового планування – забезпечення оптимальних можливостей дляуспішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і вкінцевому підсумку досягнення прибутковості підприємства.
Таким чином,фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів іпланових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємстванеобхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансовоїдіяльності у перспективі.
Фінансовепланування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників ізабезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічніпропорції розвитку.
Значенняфінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначитижиттєздатність проекту підприємства за умов конкуренції і є інструментомодержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.
Отже, основнимизавданнями фінансового планування на підприємстві є [45]:
-  забезпечення виробничої таінвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;
-  установлення раціональних фінансовихвідносин із суб’єктами господарювання, банками, страховими компаніями;
-  визначення шляхів ефективноговкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;
-  виявлення та мобілізація резервівзбільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних,трудових та грошових ресурсів;
-  здійснення контролю за утворенням тавикористанням платіжних засобів;
-  дотримання інтересівакціонерів та інших інвесторів;
-  контроль за фінансовимстаном, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.
Фінансове планування даєзмогу розв’язати такі конкретні питання:
- які грошові коштиможе мати підприємство в своєму розпорядженні;
- які джерела їхнадходження;
- чи достатньофінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;
- яка частинакоштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншимкредиторам;
- як повиненздійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;
- як забезпечуєтьсяреальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципахсамоокупності та самофінансування.
Важливоюпроблемою і передумовою життєздатності планування є забезпечення йогобезперервності. Принцип безперервності означає:
—підтримування безперервної плановоїперспективи, формування і періодичну зміну горизонту планування, що залежитьвід загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпівнауково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень,ступеня передбачуваності майбутнього;
—взаємопогодження довго-, середню- такороткострокових планів;
—своєчасне коригування перспективнихта поточних планів, з урахуванням початкових сигналів про зовнішні та внутрішнізміни умов господарювання.
Однієюз найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використаннянаявних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватися напотреби, умови і кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію існуючихрезервів, краще застосування предметів і знарядь праці, організацію виробництватощо.
На всіх етапахісторичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалосьзагальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування.До них належать особливі об’ єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основнихпоказників:
- об’єктомфінансового планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на якусправляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;
- сферайого діяльності охоплює в основному перерозподільчі процеси, які здійснюютьсяза допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів;
- фінансовепланування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягаєв обгрунтуванні фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів таїхньої ефективності;
- фінансовіпоказники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носятьсинтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їхпасивним віддзеркаленням. У процесі обґрунтування фінансових завданьздійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, але івизначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізаціїдоходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.
Методологіяфінансового планування базується на таких найважливіших принципах [43]:
- принципоб’єктивної необхідностівикористання фінансового планування для початкової стадії управління фінансамипідприємства;
- принципефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його надосягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями віддіяльності кожного підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економічногоі соціального ефекту;
- принципкомплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих іфінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством;
- принципнауковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність,ефективність запланованих завдань.
Процесфінансового планування на підприємстві складається з наступних основних 6етапів [37]:
1етап — Аналізфінансової ситуації.
На першому етапіаналізують фінансові показники діяльності підприємства за попередній період.Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту профінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяєтьсятаким показникам, як обсяг реалізації, витрати, прибуток. Проведений аналіздозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначитипроблеми, що стоять перед ним.
2 етап – Розробказагальної фінансової стратегії підприємства.
На другому етапіпроводять розробку фінансової стратегії та фінансової політики за основниминапрямками фінансової діяльності підприємства, скидають основні прогнознідокументи, які стосуються перспективних фінансових планів.
3 етап –Складання поточних фінансових планів.
На третьому етапіуточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів задопомогою складання поточних фінансових планів.
4 етап –Коригування, ув’язуванняі конкретизація фінансового плану.
Четвертий етаппередбачає ув’язування показників фінансових планів з виробничими,комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, що розробляютьсяпідприємством
5 етап – Розробкаоперативних фінансових планів.
На п’ятому етапіздійснюють оперативне фінансове планування, яке визначає розробку поточноївиробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає накінцеві результати його діяльності в цілому.
6 етап – Аналіз іконтроль виконання фінансових планів.
Процесфінансового планування на підприємстві завершується аналізом і контролемвиконання фінансових планів. Цей шостий етап полягає у визначенні фактичнихкінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, порівняння їх іззапланованими показниками, виявлення причин відхилень від запланованихпоказників, у розробці заходів щодо усунення негативних явищ.
На протязіперерахованих 6 етапів на підприємстві проводиться розробка фінансових планівза трьома напрямками:
— перспективнефінансове планування;
— поточнефінансове планування;
— оперативнефінансове планування.
Основніхарактеристики перерахованих напрямків фінансового планування наведені втабл.1.1 [37].
Таблиця 1.1
Характеристикапідсистем фінансового плануванняПідсистеми фінансового планування Форми розроблюваних планів Період планування 1. Перспективне (стратегічне планування)
1. Прогноз звіту про прибутки та збитки
2. Прогноз про рух коштів
3. Прогноз бухгалтерського балансу 3-5 років 2. Поточне планування
1. План доходів та витрат за операційною діяльністю
2. План доходів та витрат за інвестиційною діяльністю
3. План надходження і витрачання коштів
4. Балансовий план 1 рік 3. Оперативне планування
1. Платіжний календар
2. Касовий план Декада, місяць, квартал
1. Стратегічномуфінансовому плануванню притаманні такі характерні риси:
— спрямованість усередньострокову та далеко строкову перспективу (на період більше 1 року);
— орієнтація нарозв’язання ключових, визначальних для фінансової системи підприємства цілей,від досягнення яких залежить його виживання;
— органічне ув’язування накреслених цілей з обсягомі структурою ресурсів, потрібних для їх досягнення;
— врахуваннявпливу на планує мий об’єктчисленних зовнішніх факторів, розробка заходів для успішного розв’язання завдань планованоїфінансової системи;
— адаптивнийхарактер, тобто здатність передбачати зміни зовнішнього і внутрішньогосередовища фінансового планування об’єкта і пристосовувати до них про це йогофункціонування.
Процес формуванняфінансової стратегії підприємства включає такі основні етапи:
- визначенняперіоду реалізації стратегіЇ;
- аналізфакторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;
- формуваннястратегічних цілей фінансової діяльності підприємства;
- розробкафінансової політики;
- розробкасистеми заходів для забезпечення реалізації фінансової стратегії;
- оцінкарозробленої фінансової стратегії.
2. Системапоточного фінансового планування дає можливість підприємству визначити напоточний період всі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуруйого доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, а такожвизначити структуру активів і капіталу фірми на кінець планового періоду.
За результатамипоточного фінансового планування розробляються три основних документи (формидокументів наведені в табл. А.1- А.2 Додатку А):
- план рухугрошових коштів;
- планзвіту про фінансові результати;
- планбухгалтерського балансу.
3. Оперативнефінансове планування включає складання і використання платіжного календаря,касового плану і розрахунку потреби в короткостроковому кредиті. Для складанняплатіжного календаря необхідно мати наступну інформаційну базу:
- планреалізації продукції;
- кошторисвитрат на виробництво;
- планкапітальних вкладень;
- виписки зрахунків підприємства і додатки до них;
- договори;
- внутрішнінакази;
- графіквиплати зарплати;
- рахунки-фактури;
- встановленістроки платежів за фінансовими зобов’язаннями.
 
1.2Методи планування грошових потоків
 
Найменш вивченоюпроблемою фінансового менеджменту є планування грошових потоків [34]. Воно тісно пов’язане зі стратегічним плануваннямфінансово-господарської діяльності підприємства. Планування грошових потоківполягає у визначенні можливих джерел надходження коштів і напрямків їх витрати.Планування здійснюється в часовому аспекті: на рік(з розбивкою по кварталах),на квартал(з розбивкою по місяцях), на місяць (з розбивкою по декадах, або потижням).
Методикапланування грошових потоків включає такі елементи:
- плануваннягрошових надходжень за період;
- плануваннявіддотку коштів;
- розрахунокчистого грошового потоку (надлишок +, нестача-);
- визначеннязагальної потреби в короткостроковому фінансуванні.
Основнимифінансовими документами надходження і витрат коштів є:
- касовийбюджет – план надходження і витрат коштів;
- платіжнийкалендар – форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками.
Вхідні грошовіпотоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні.Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належатьдо внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються нафінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структуравхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності таорганізаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою економікою60-70% фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніхджерел [32].
Трансформаціяринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвиваєтьсяфінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За такихумов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційноюдіяльністю [32]: купівлею і продажем цінних паперів, вкладанням тимчасововільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними та іншими операціями зметою отримання додаткових доходів.
Грошовінадходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів.Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошовіфонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва іреалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства,збільшення власного капіталу.
Прибуток є однієюз основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія,що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва [28].        Прибуток – це частинадодаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Прибутокє об’єктивною економічною категорією [28], тому на його формування впливаютьоб’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва йрозподілу валового внутрішнього продукту.
Структура облікуі визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) за видами діяльності підприємстванаведені на рис.Б.1, Б.2 Додатку Б [75].
Валовим (абоопераційним) прибутком називається різниця між операційним доходом від основноїдіяльності та валовими витратами (собівартістю) основної діяльності. Балансовимприбутком називається валовий прибуток + додатковий прибуток(збиток) відфінансової діяльності та експлуатації інвестицій в капітали інших підприємств [75].
Чистим прибутком (прибутком до розподілу на дивіденди та вфонди підприємства) називається частина балансового прибутку — податок наприбуток – надзвичайні витрати, які сплачуються з чистого прибутку (штрафи,пені та інше) [75].
Розрахунокгрошових потоків валового, бухгалтерського та чистого прибутку виконується згідно“Положенню про бухгалтерський облік в Україні” по формі 1801001- “Розрахунокфінансових результатів” [7].
Як видно залгоритму рис.Б.1, Б.2 Додатку Б – валовий прибуток залежить від :
- обсягу тацін реалізації продукції;
- сумсплачених непрямих податків (ПДВ та акцизи);
- собівартостівиробленої продукції, тобто витрат на її виробництво;
Таким чином,оскільки ціни реалізації регулюються ринком та попитом на продукцію(зовнішніобставини), підвищення валового прибутку суттєво залежить від регулюванняпідприємством податкової політики та управління собівартістю виробленоїпродукції.
Будь-якепідприємство намагається не тільки продати свій товар по вигідній високій ціні,але і скоротити свої витрати на виробництво і реалізацію продукції. Якщо першеджерело збільшення доходів підприємства багато в чому залежить від зовнішніхумов діяльності підприємства, то друге — практично винятково від самогопідприємства, точніше, від ступеня ефективності організації процесу виробництваі наступної реалізації зроблених товарів.
У практичнійдіяльності підприємства необхідно враховувати середній період для оплати товарупокупцем, оскільки це пов’язане із запізнюванням в оплаті і утвореннямдебіторської заборгованості в рамках комерційного кредиту, надаваємогопідприємством покупцям своєї продукції.
Використовуючибалансовий метод, можна розрахувати фактичні касові грошові надходження операційноїдіяльності підприємства від реалізації продукції з врахуванням змін рівнянесплаченої дебіторської заборгованості за формулою [9]:
/> (1.1)
 
де ВР(1-0) –виручка від реалізації за звітний період (1-0), оформлена договорами пореалізації продукції;
ДЗ(0) –несплачена дебіторська заборгованість за попередніми договорами реалізації (до моментупочатку звітного періодуt=0);
ГН (1-0) –фактичні грошові касові надходження на підприємство за звітний період (1-0) зарахунок передплати, плати за фактом отримання продукції, поточне погашення сформованоїза період дебіторської заборгованості та попередньої дебіторськоїзаборгованості, поточне погашення векселів за строками;
ДЗ(1) –несплачена дебіторська заборгованість за договорами реалізації (на моментукінця звітного періоду t=1);
ВЕКС_О(0) – сумаотриманих непогашених векселів за відпущену продукцію до початку звітногоперіоду;
ВЕКС_О(1) – сумаотриманих непогашених векселів за відпущену продукцію на кінець звітногоперіоду;
Аналогічно,використовуючи балансовий метод, можна розрахувати фактичні касові грошовівитрати операційної діяльності підприємства за рахунок внутрішньої діяльності зврахуванням змін рівня несплаченої кредиторської заборгованості за формулою [9]:
/> (1.2)
де ВИТР(1-0) –нараховані витрати підприємства за звітний період (1-0), оформлений договорамипокупки товарів та послуг, сплати кредитних коштів банкам, сплати податків,оплати по фондам заробітної плати та соціальних фондів;
КЗ(0) –несплачена кредиторська заборгованість за попередніми договорами купівлі танадання послуг (до моменту початку звітного періоду t=0);
ГВИТР (1-0) –фактичні грошові касові витрати підприємства за звітний період (1-0) за рахунокпередоплати, плати зафактом отримання продукції, поточне погашення сформованоїза період кредиторської заборгованості та попередньої кредиторськоїзаборгованості;
КЗ(1) –несплачена кредиторська заборгованість за договорами покупки товарів та послуг(на моменту кінця звітного періоду t=1);
ВЕКС_Н(0) – сумавиданих непогашених векселів за отриману продукцію і послуги до початкузвітного періоду;
ВЕКС_Н(1) – сумаотриманих непогашених векселів за отриману продукцію і послуги на кінець звітногоперіоду;
При фактичномурозрахунку в часі платіжного календаря та касового плану по формулам (1.1)-(1.2) виникають «касові розриви», тобто графік надходження грошових коштів ГН(∆t) не відповідає графіку плановихгрошових витрат ГВИТР(∆t) підприємства за період (∆t). В цьому випадку, фінансовийменеджер підприємства планує запозичення короткострокових банківських кредитів,або корегування строків погашення кредиторської заборгованості за рахуноквидачі векселів з відповідним строком погашення, який відповідає термінамнадходження грошових потоків від погашення дебіторської заборгованості абоотриманих векселів.
 
1.3Особливості фінансового планування на торгівельних підприємствах
 
Методи фінансовогопланування на підприємстві розподіляються за наступними інструментальниминапрямками [10]:
1. Програмно-цільовийметод, який ґрунтується на виборі реально поставленої мети функціонуванняпідприємства і розробки для нього декількох варіантів взаємопов’язанихекономічних і соціальних програм розвитку.
Плануванняздійснюється по логічній схемі: цілі-шляхи-способи- засоби.
Цей методприпускає різноманіття цілей: науково-технічних, організаційно-економічних,екологічних і ін..
При розробціпланів всі ці цілі перехрещуються, знаходяться в певних взаємозв’язках і співвідношеннях.Тому необхідно зіставити програми, підготовлені з урахуванням різних цілей.
2. Розрахунково-конструктивнийметод припускає визначення показників плану на основі розрахунків, заснованихна тій інформації що мається про взаємозв’язок об’єктів, що становлять плановусистему.
Прикладом йоговживання є розрахунок технологічних карт в виробництві, коли планові показникивизначають виходячи з наявних матеріальних, трудових і інших ресурсів ітехнологій з урахуванням особливостей підприємства і минулого досвіду.
3. Нормативнийметод припускає розрахунок планових показників виходячи з існуючихтехніко-економічних норм і нормативів.
Норма – ценауково обґрунтована величина економічного показника. При плануваннівиробництва найважливіше значення мають норми витрат матеріальних ресурсів,норми витрат праці і заробітної платні, технологічні норми, визначенітехнологічними процесами.
Під нормативамирозуміють регламентовані величини для розрахунку економічних показників. Такиминормативами є: величина податкових платежів, величина амортизаційнихвідрахувань. В більшості випадків нормативами регламентуються органи державноївлади.
4. Балансовийметод припускає розрахунок планових показників на основі зіставленняприбуткової і витратної частини якого-небудь ресурсу.
В загальномувигляді плановий баланс виражається рівністю між сумою, що включає величинуресурсу на початок планового періоду і його приходом протягом цього періоду, ісумою, що включає витрати ресурсу за цей же час і його залишок на кінецьперіоду:
Початковийзалишок+прихід=Витрата+Кінцевий залишок.
Маючи інформаціюпро будь-які 3-і складові балансу, можна обчислити будь-яку.
Використанняметоду балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби у фінансовихзасобах ґрунтується на прогнозі надходження засобів і витрат по основнихстаттях балансу на визначену дату в перспективі.
5.  Моделювання. Сутність цьогометоду полягає в створенні такого аналога планового процесу, в якомувідображені всі найважливіші, з погляду дослідження, властивості даного процесуі опущені його другорядні риси.
Звичайно такімоделі є формалізованим описом досліджуваного економічного об’єкту у виглядіматематичної залежності і відносин.
Методиекономіко-математичного моделювання дозволяють кількісно виразити взаємозв'язокміж фінансовими показниками й основними факторами, які їх визначають.
6. Методиекономічного аналізу
Методекономічного аналізу використовується для визначення основних закономірностей,тенденцій у русі натуральних і вартісних показників, внутрішніх резервівпідприємства.
7. Метод грошовихпотоків
Метод грошовихпотоків є універсальним при складанні фінансових планів і служить інструментомдля прогнозування розмірів і термінів надходження необхідних фінансовихресурсів. Теорія прогнозу грошових потоків ґрунтується на чеканні надходженнязасобів на визначену дату і бюджетуванні усіх доходів і витрат. Цей метод даєнабагато більше корисної інформації, ніж метод балансового кошторису.
8. Методбагатоваріантності розрахунків
Методбагатоваріантності розрахунків складається в розробці альтернативних варіантівпланових розрахунків, для того щоб вибрати з них оптимальний, при цьомукритерії вибору можуть бути різними. Наприклад, в одному варіанті може бутиврахований триваючий спад виробництва, інфляція національної валюти, а в іншому- ріст процентних ставок і, як наслідок, уповільнення темпів росту світовоїекономіки і зниження цін на продукцію.
Особливостямиформування та оцінки основних показників довго- та середньострокових фінансовихпланів є :
— дисконтованаекономічна ефективність фінансових інвестицій в бізнес- план;
— динамікапоказників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності тарентабельності роботи підприємства на всіх етапах реалізації перспективного бізнес-плану.
Оцінкадисконтованої економічної ефективності фінансових інвестицій основана нарізноцінності грошових потоків коштів в часі, що пояснюється такими причинами [37]:
- зниженнякупівельної спроможності й загальне підвищення цін;
- отриманняпроцентного прибутку (якщо гривню віднести в банк);
- ризик(кредитор може не виконати свої боргові зобов’язання).
Так чи інакшевідбувається зміна цінності національної валюти, тож у проектному аналізі ценеобхідно враховувати методом порівнювання різночасових грошей, так званимдисконтуванням [39].
Майбутня цінністьБс сьогоднішніх грошей визначається за формулою:
/> (1.3)
де С –сьогоднішня сума грошей, що інвестуються;
d – постійнанорма дисконту, що дорівнює прийнятій для інвестора нормі прибутку на капітал;
t – тривалістьрозрахункового періоду (в роках);
Сьогоднішняцінність Сб майбутніх грошей визначається таким чином:
/> (1.4 )
Перерахунокпоточних і майбутніх сум в еквівалентній вартості шляхом дисконтування дозволяєвизначити цінність проектів на основі поточних і майбутніх витрат ірезультатів. Підраховані за кожний рік життя проекту, вони дисконтуються, апотім підсумовуються з метою одержання загального показника цінності проекту, наоснові якого роблять висновок щодо прийнятності проекту.
Критерії, щовикористовуються в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на двігрупи в залежності від того враховується чи ні часовий параметр: 1) заснованіна дисконтованих оцінках; 2) засновані на облікових оцінках. До першої групивідносяться критерії:
- чистийприведений ефект (Net Present Value, NPV);
- індексрентабельності інвестиції (Probability Index, PI);
- внутрішнянорма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);
- модифікованавнутрішня норма прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR);
- дисконтованийстрок окупності інвестиції (Discounted Payback Period, DPP).
До другої групивідносяться критерії:
- стрококупності інвестиції (Payback Period, PP);
- коефіцієнтефективності інвестиції (Accounting Rate of Return, ARR).
а) Методрозрахунку чистого приведеного ефекту(ЧДД)
Цей методзаснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумоюдисконтованих чистих грошових надходжень, генерованих нею протягомпрогнозованого періоду. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, віндисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійновиходячи зі щорічного відсотка повернення, який він хоче чи може мати наінвестований їм капітал. Припустимо робиться прогноз про те, що інвестиція (IC)буде генерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2,…, Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PresentValue, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV= ЧДД –чистийдисконтований доход) відповідно розраховуються по формулах [26]:

/> (1.5)
/> (1.6)
Якщо NPV>0, топроект варто прийняти; якщо NPV
- якщоNPV
- якщоNPV=0, то у випадку прийняття проекту цінність компанії не зміниться, тобтодобробут її власників залишиться на колишньому рівні;
- якщоNPV
Проект із NPV=0має додатковий аргумент у свою користь – у випадку реалізації проекту добробутвласників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть,тобто компанія збільшиться в масштабах.
При прогнозуваннідоходів по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень яквиробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з данимпроектом.
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб (зврахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і насгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
/> (1.7)
де j –прогнозований середній рівень інфляції.

При розрахункуNPV, як правило, використовується постійна ставка дисконтування, однак придеяких обставинах, наприклад, очікується зміна рівня дисконтних ставок, можутьвикористовуватися індивідуалізовані по роках коефіцієнти дисконтування. Якщо вході імітаційних розрахунків приходиться застосовувати різні коефіцієнтидисконтування, то формула (1.7) не застосовується, і проект прийнятний припостійній дисконтній ставці може стати неприйнятним.
Показник NPVвідбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу комерційної організаціїу випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивен упросторово-тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати.Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і щодозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальностіінвестиційного портфеля.б) Методрозрахунку індексу рентабельності інвестиції(ІД,ІДД)
Цей метод є посуті наслідком попереднього. Індекс рентабельності (PI) = ІД(індекс доходності)розраховується по формулі [26]:
/> (1.8)
Якщо PI>1, топроект варто прийняти; якщо PI
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку PI модифікується в такий спосіб (зврахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, так і назгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):

/> (1.9)
На відміну відчистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: вінхарактеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень –чим більше значення цього показника, тим вище віддача кожної гривні,інвестованої в даний проект. Завдяки цьому критерію PI дуже зручний при виборіодного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV(зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсягинеобхідних інвестицій, те вигідніше той з них, що забезпечує великуефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метоюмаксимізації сумарного значення NPV.
в) Методрозрахунку внутрішньої норми прибутку інвестиції(ВНД)
Під внутрішньоюнормою прибутку інвестиції (IRR= ВНД) розуміють значення коефіцієнтадисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, приякому NPV = f( r ) = 0.
Іншими словами,якщо позначити IC=CF0, то IRR знаходиться з рівняння [26]:
/> (1.10)
Практичнезастосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немаєспеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується методпослідовних ітерацій з використанням табульованих значень дисконтованихмножників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнтадисконтування r1
/> (1.11)
де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому
f(r1)>0(f(r1)0)). г) Методвизначення строку окупності інвестицій(СО, ДСО)
Цей метод, що є одним з найпростіших і широко використовуємиху світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасовоїупорядкованості грошових надходжень [26]. Алгоритм розрахунку строку окупності(СО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції.Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховуєтьсярозподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними.При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчогоцілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупностірозраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція будепогашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника СО маєвид:
/> , при якому /> (1.12)
Нерідко показникСО = РР розраховується більш точно, тобто розглядається і дробова частина року;при цьому робиться припущення, що грошові потоки розподілені рівномірнопротягом кожного року.
Тоді формула(1.10) модифікується для розрахунків як :
 /> (1.13)
Деякі фахівці прирозрахунку показника СО= РР рекомендують враховувати часовий аспект. У цьомувипадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показникуWACC, а відповідна формула для розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP)має вид:
/> , при якому /> (1.14)
Очевидно, що увипадку дисконтування строк окупності збільшується, тобто завжди DPP>PP.Іншими словами, проект прийнятний за критерієм СО може виявитися неприйнятнимза критерієм DPP= ДСО.
Якщо проектприпускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсівпротягом m років, то формула для розрахунку ДСО(DPP) модифікується в такийспосіб (з врахуванням впливу інфляції як на дисконтовані потоки інвестиції, такі на сгенеровані потоки прибутку інвестиційного проекту):
/> (1.15)
Розрахункидинаміки показників фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності тарентабельності роботи підприємства на всіх етапах перспективного плануваннявиконуються за алгоритмами, наведеними в табл. 1.2 – 1.5. [29] на основі прогнозних балансів тазвітів про фінансові результати.
Таблиця 1.2
Алгоритми розрахунку показників рентабельності [29]№ п/п Показник
Умовн
поз-ня
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ 1
Рентабельність активів за прибутком від
звичайної діяльності Rзв
Прибуток від звичайної діяльнос
ті / Валюта активів Форма 2(190) / Форма1 (280) 2 Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком Rа Чистий Прибуток / Валюта активів Форма 2(220) / Форма1 (280) 3 Рентабельність власного капіталу Rвк Чистий Прибуток / Власний капітал Форма 2(220) / Форма1 (380) 4 Рентабельність виробничих фондів Rвф Чистий Прибуток / Виробничі фонди Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120) 5 Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації Rq Прибуток від реалізації / Виручка Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035) 6 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності Rqоп Прибуток від операційної діяльності / Виручка
Форма 2(100) /
Форма 2 (035) 7 Рентабельність реал. продукції за прибутком Rqч Чистий прибуток / Виручка
Форма 2(220) /
Форма 2 (035) .8 Коефіцієнт стійкості економічного зростання Ксез Реінвестований прибуток / Власний капітал Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380) 9 Коефіцієнт реінвестування Кр Реінвестований прибуток / Чистий прибуток Форма 2(100 — 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220) 10 Період окупності капіталу Тк Активи/Чистий прибуток
Форма 1(280) /
Форма 2 (220) 11 Період окупності власного капіталу Твк Власний капітал / Чистий прибуток
Форма 1(380) /
Форма 2 (220)

Таблиця 1.3
Алгоритми розрахунку показників ділової активності [29]№ п/п Показник
Умовне
позначення
Формула
для розрахунку Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ 1 Коефіцієнт трансформації Кт Чиста виручка від реалізації / Валюта активів Форма 2(035) /Форма1 (280) 2 Фондовіддача Фоф Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди Форма 2(035) /Форма1 (030) 3 Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) Ко Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти Форма 2(035) /Форма1 (260+270) 4 Період одного обороту обігових коштів (днів) Чо 365/ Ко 365 / Ко 5 Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти) Коз Собівартість реалізації / Середні запаси Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150) 6 Період одного обороту запасів(днів) Чз 365 / Коз  365 / Коз 7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборго-ваності(обороти) Кдз Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210) 8 Період погашення дебіторської заборгованості (днів) Чдз  365 / Кдз  365 / Кдз 9 Коефіцієнт оборотності готової продукції Кгп Чиста виручка від реалізації / Готова продукція Форма 2(035) /Форма1 (130) 10 Період погашення кредиторської заборгованості (днів) Чкз Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040) 11 Період фінансового циклу (днів) — період обороту коштів Чфц Чфц= Чоц — Чкз Чфц= Чоц – Чкз 12 Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність) Квк Чиста виручка від реалізації / Власний капітал Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)