Гуманітарний університет
“Запорізький інститут державного
та муніципального управління”
Контрольна робота
м.Запоріжжя 200__р.
Зміст
Введение
1.Загальні положення податку на прибуток
2. Кабмін планує почати зниження ставок податківна прибуток і додану вартість
3. Мінімізація податку на прибуток іззастосуванням ОФ
4. Кількість підприємств, які сплачують податокна прибуток збільшується
5. Податкове планування на підприємстві
Список використаної літератури
Введение
Розробити модель для прогнозуваннянадходжень податків на прибуток, якщо відомо кількість підприємств у регіоні, їхнійваріант оподаткування прибутку, планований обсяг виробництва товарів, робіт, послугі відомі фактичні дані за аналогічний період минулого року. Провести аналіз формуванняподатків на прибуток для різних варіантів оподатковування.
/>1.Загальніположення податку на прибуток
Витрати (дохід) з податку наприбуток — загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складаєтьсяз поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язанняі відстроченого податкового активу.
Відстрочений податковий актив- сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок:
· тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;
· перенесення податкового збитку, не включеного до розрахункузменшення податку на прибуток у звітному періоді;
· перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якимискористатися у звітному періоді неможливо.
Відстрочене податкове зобов'язання- сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасовихрізниць, що підлягають оподаткуванню.
Відстрочений податок на прибуток- сума податку на прибуток, що визнана відстроченим податковим зобов'язанням і відстроченимподатковим активом.
Обліковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку івідображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.
Податковий прибуток (збиток)- сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткуванняза звітний період.
Податкова база активу і зобов'язання- оцінка активу і зобов'язання, яка використовується з метою оподаткування цьогоактиву і зобов'язання при визначенні податку на прибуток.
Поточний податок на прибуток- сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податковогозаконодавства.
Тимчасова різниця — різницяміж оцінкою активу або зобов'язання за даними фінансової звітності та податковоюбазою цього активу або зобов'язання відповідно.
Тимчасова різниця, що підлягаєвирахуванню — тимчасова різниця, що призводить до зменшення податкового прибутку(збільшення податкового збитку) у майбутніх періодах.
Тимчасова різниця, що підлягаєоподаткуванню — тимчасова різниця, що включається до податкового прибутку (збитку)у майбутніх періодах.
Поточний податок на прибутокі відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов'язання, відстроченіподаткові активи) визнаються витратами або доходом у Звіті про фінансові результати,крім податку на прибуток, що нарахований внаслідок дооцінки активів та інших господарськихоперацій, які відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаютьсязбільшенням власного капіталу.
Поточний податок на прибутокі відстрочений податок на прибуток визнаються змінами власного капіталу, якщо податкивиникають з операцій, відображених на рахунках власного капіталу. Сума зміни власногокапіталу відображається у кореспонденції з рахунками обліку необоротних активіві одночасно з рахунками обліку відстрочених податкових зобов'язань або відстроченихподаткових активів (на розраховану з цієї операції суму податку на прибуток).
Поточний податок на прибутоквизнається зобов'язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої сумиподатку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті, визнається дебіторською заборгованістю.
Сума зменшення податку на прибуток,що визначається з суми податкового збитку поточного або попереднього періоду, визнаєтьсявідстроченим податковим активом.
Відстрочене податкове зобов'язаннявизнається у разі наявності тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, завинятком:
а) гудвілу, якщо його амортизаціяподатковим законодавством не передбачена;
б) первісного визнання активуабо зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств),які не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).
Тимчасові різниці, що підлягаютьоподаткуванню та є наслідком фінансових інвестицій у дочірні, асоційовані та спільніпідприємства, визнаються відстроченим податковим зобов'язанням за винятком:
а) якщо материнське (холдингове)підприємство, інвестор або учасник спільного підприємства визначає і контролює часанулювання тимчасової різниці;
б) якщо не очікується анулюваннятимчасової різниці протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Відстрочений податковий активвизнається у разі виникнення тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщоочікується отримання податкового прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові різниці.
Тимчасові різниці, що підлягаютьвирахуванню та є наслідком інвестицій в дочірні, асоційовані та спільні підприємства,визнаються відстроченим податковим активом за умов:
а) анулювання тимчасових різницьпротягом дванадцяти місяців з дати балансу;
б) очікування податкового прибутку,достатнього для списання тимчасової різниці.
Якщо податкові збитки і податковіпільги перенесені на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнаєтьсяу разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для відшкодування цих збитківі користування пільгами.
Відстрочений податковий активне визнається, якщо він виникає внаслідок:
а) негативного гудвілу, якийвиникає внаслідок об'єднання підприємств згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерськогообліку 19 «Об'єднання підприємств»;
б) первісного визнання активуабо зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств),які не впливають на обліковий та податковий прибуток (збиток).
Підприємство переглядає надату балансу невизнані відстрочені податкові активи щодо відповідності їх критеріямвизнання, наведеним у пункті 8 Положення (стандарту) 17.
Сума зобов'язання або дебіторськоїзаборгованості з податку на прибуток за поточний та попередній періоди визначаєтьсявідповідно до податкового законодавства.
Відстрочений податковий активта відстрочене податкове зобов'язання розраховуються за ставками оподаткування,що діятимуть протягом періоду, у якому будуть здійснюватися реалізація або використанняактиву та погашення зобов'язання.
Сума відстроченого податковогоактиву на дату балансу зменшується за умови недостатності податкового прибутку длясписання цього активу. У разі очікування податкового прибутку, достатнього для списаннявідстроченого податкового активу, сума його попереднього зменшення, але не більшесуми очікуваного податкового прибутку, відображається способом сторно.
Дебіторська заборгованістьта зобов'язання з поточного податку на прибуток відображаються у балансі окремимистаттями оборотних активів і поточних зобов'язань.
Відстрочені податкові активита відстрочені податкові зобов'язання відображаються в балансі окремими статтяминеоборотних активів і довгострокових зобов'язань.
У проміжній фінансовій звітностівідстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання можуть наводитисяу балансі в сумі зазначених активів і зобов'язань, що визначені на 31 грудня попередньогороку без їх обчислення на дату проміжної фінансової звітності. У таких випадкаху статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звітупро фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а надату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюєтьсявідповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибутокз урахуванням змін відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язаньза звітний рік.
Дебіторська заборгованістьта зобов'язання з поточного податку на прибуток згортаються, якщо погашення зобов'язаннявідбудеться заліком цієї дебіторської заборгованості.
У консолідованому балансі дебіторськазаборгованість та зобов'язання з поточного податку на прибуток відображаються розгорнуто.
Відстрочені податкові активита відстрочені податкові зобов'язання згортаються, якщо сплата податку на прибутокконтролюється одним і тим самим податковим органом.
У консолідованому балансі відстроченіподаткові активи та відстрочені податкові зобов'язання відображаються розгорнуто.
Витрати з податку на прибутоквід звичайної діяльності відображаються у статті «Податок на прибуток від звичайноїдіяльності» Звіту про фінансові результати в дужках. Дохід з податку на прибутоквідображається у вписуваній статті «Дохід з податку на прибуток від звичайноїдіяльності», а при визначенні фінансового результату від звичайної діяльностіна його суму зменшується збиток від звичайної діяльності до оподаткування.
У примітках до фінансової звітностінаводиться така інформація:
· Складові елементи витрат (доходу) з податку на прибуток(поточний податок на прибуток та всі коригування цієї суми, включаючи відстроченіподаткові активи, відстрочені податкові зобов'язання, виправлення помилок тощо).
· Сума поточного та відстроченого податку на прибутоквідображена у складі власного капіталу.
· Пояснення різниці між витратами (доходом) з податкуна прибуток та добутком облікового прибутку (збитку) на застосовану ставку податкуна прибуток.
· Ставка податку на прибуток, якщо вона змінюється порівняноіз звітним періодом.
· Сума та період дії тимчасових різниць, що підлягаютьвирахуванню, сума податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов'язанихз невизнанням відстроченого податкового активу.
· Сума тимчасових різниць, пов'язаних з фінансовими інвестиціямиу дочірні, асоційовані та спільні підприємства, щодо яких відстрочені податковізобов'язання не були визнані.
· Сума визнаних відстрочених податкових активів (за кожнимвидом) і визнаних відстрочених податкових зобов'язань (за кожним видом).
· Сума відстроченого податку на прибуток, що включенадо Звіту про фінансові результати.
· Сума витрат (доходу) з податку на прибуток, пов'язанихз прибутком (збитком) від діяльності, що припинена. 2. Кабмін планує почати зниження ставокподатків на прибуток і додану вартість
Уряд України планує починаючиз 2007 року знизити ставку податку на прибуток з 25% до 23% і надалі зменшуватиїї на 1 процентний пункт (п.п.) щорічно з доведенням її розміру до 20%, а ставкуподатку на додану вартість (ПДВ) зменшувати з нинішніх 20% на 1 п.п. щорічно в 2007-2008роках.
Про це йдеться в затвердженомупостановою уряду прогнозі показників зведеного бюджету за основними видами доходів,витрат і фінансування на 2007-2009 роки.
«Зниження фіскальноготиску на суб'єктів оподатковування пропонується здійснювати поетапно. Першим крокомповинно стати зниження фіскального навантаження на фонд оплати праці», — відзначаєтьсяв документі.
Зокрема, у 2006 році передбачаєтьсясукупно зменшити на 2 п.п. відрахування до Пенсійного фонду і Фонду обов'язковогодержавного соціального страхування на випадок безробіття, що сьогодні сукупно складають33,9%, і довести єдину ставку внеску, починаючи з 2007 року, з 29,3% до 25% у 2009році.
«Зазначені зміни передбачаютьодночасне розширення бази оподатковування за рахунок скасування інших пільг, щоне мають соціальної спрямованості, і перенос податкового навантаження на податки,що регулюють ринок споживання шкідливих для здоров'я товарів, зокрема, тютюну йалкогольних напоїв», — говориться в урядовому прогнозі.
Такі плани мають призвестидо зниження частки податкових надходжень у валовому внутрішньому продукті з 22,04%у 2007 році до 21,49% — у 2009 році. 3. Мінімізація податку на прибуток іззастосуванням ОФ
Визначення основних фондівнаводиться у ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».Зокрема, відповідно до підпункту 8.2.1 під цим терміном слід розуміти матеріальніцінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльностіпротягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію,та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичнимта моральним зношенням.
Слід звернути увагу на те,що вартісна межа основних фондів 1000 грн введена з 01.07.2004 року згідно із Законом«Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“.До вказаної дати у податковому обліку будь-якої сумарної вартості, перевищення якоїдавало б право чи вимагало б відносити матеріальні цінності до основних фондів,Закон про прибуток не визначав. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7»Основні фонди" передбачає, що на підприємствах можуть самостійно встановлювативартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальнихактивів. Відповідно, матеріальні цінності, вартість яких перевищує встановлену межу,відносять до основних фондів.
Однак Положення (стандарт)бухгалтерського обліку №7 «Основні фонди» аж ніяк не змінює і не змінювалоподаткового законодавства, тож податковий облік регулюється тільки Законом про прибуток.
Платнику податків залишалосясамому оцінити термін використання (менше чи більше року) того чи іншого предметаі прийняти рішення про доцільність його віднесення до складу основних фондів у податковомуобліку. Іншого критерію законодавство не передбачало. Це призвело до того, що набагатьох підприємствах за даними податкового обліку значиться в складі основнихфондів багато матеріальних цінностей незначної вартості.
Для впорядкування податковогообліку основних фондів та приведення його у відповідність до даних бухгалтерськогона підприємствах намагаються встановити вартісну межу основних фондів у бухгалтерськомуобліку на рівні 1000 грн, тобто визначену Законом про прибуток, при цьому застосовуючинорми амортизації, визначені податковим законодавством. Про складність, а то й неможливістьведення єдиного обліку, не порушуючи норм законодавства, зокрема П (С) БО №7, говоритине будемо.
Ми ж розглядаємо питання, якпозбутися отих раніше придбаних основних фондів незначної вартості, щоб надалі їхне амортизувати. Оскільки Закон №1957-IV не має зворотної сили в часі, вартіснувеличину 1000 грн на раніше придбані матеріальні цінності поширити не можна. Таканорма застосовується для оцінки основних фондів, придбаних після 01.07.2004 р.
Водночас жодних заборон напродаж основних фондів, які були у вжитку, немає. Це дає можливість:
впорядкувати податковий облікосновних фондів, виключивши об'-єкти вартістю до 1000 грн з їх складу;
вартість таких основних фондіввключити до складу валових витрат у податковому обліку, не чекаючи їх амортизаціїдо нульового значення.
Реалізація схеми поребує наявностідодаткового суб'єкта підприємницької діяльності або ж дружньої фірми (схема 1).
1. Підприємство «А»продає основні фонди вартістю до 1000 грн товариству «Б» за ціною, якадорівнює «залишковій вартості за податковим обліком» (якщо такий ведеться)або ж і вищою ціною, але не більше 1000 грн. Звичайно, мова йде про основні фондигрупи 2, 3 та 4, оскільки основні фонди групи 1 при досягненні залишкової вартостіста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), відповідно до підпункту8.3.7 статті 8 Закону про прибуток, включаються до валових витрат.
2. Після придбання матеріальнихцінностей товариство «Б» їх обліковує як товари та проводить оплату.
3. Згодом товариство«Б» продає підприємству «А» такі товари за ціною придбання.
4. Підприємство «А»проводить оплату.
Отже, ми придбали ті самі матеріальніцінності, але вже після 01.07.2004 р. Оскільки їх вартість менше 1000 грн, витратина їх придбання підприємство «А» включає до складу валових витрат.
Таким чином і облік впорядкували,і вартість старих основних фондів включена до витрат без поступової їх амортизації.
Звернемо увагу на першу операцію.Чому основні фонди групи 2, 3 та 4 можна продавати за ціною, вищою за «залишковувартість у податковому обліку», але не вище 1000 грн? Така операція дає можливістьвключити до валових витрат не тільки вартість старих основних фондів (до 1000 грн),а й інші витрати відповідної групи, що амортизуються. Облік балансової вартостіосновних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупноюбалансовою вартістю відповідної групи основних фондів. Згідно з підпунктом 8.4.4Закону про прибуток при продажу названих основних фондів балансова вартість групизменшується на суму продажу. І тільки якщо сума продажу перевищує балансову вартістьвідповідної групи, у платника податку виникає валовий дохід на суму такого перевищення.Отже, продавати можна так, аби тільки не перевищити вартість відповідної групи.
Запитаєте, для чого продаватидорожче? Адже зменшується вартість групи, яка амортизується. Водночас збільшуютьсявитрати на придбання раніше проданих основних фондів, які вже не будуть довго інудно амортизуватися, а в першому звітному періоді включаються до складу валовихвитрат. Тож чим більше дешевих довгорічних дрібниць сьогодні у складі основних фондіву податковому обліку, тим більше можливостей збільшити валові витрати платника податку.На практиці зазвичай цю схему можна ускладнити, включивши в ланцюжок ще одного суб'єкта.Тоді продаж старих основних фондів слід проводити одній особі, яка їх продасть дружнійфірмі, а остання продає їх законному власнику. Такий рух матеріальних цінностейне даватиме жодних підозр для контролюючих органів на зразок укладення удаванихчи подібних угод.
Встановлення вартісної межіматеріальних цінностей в сумі 1000 грн для визначення їх основними фондами дає можливістькупувати окремі об'-єкти частинами, вартість кожної з яких не перевищуватиме вказаноїсуми. Наприклад, підприємство планує купити м'яку частину, в комплект якої входятьдиван, два крісла і журнальний стіл. Звичайно, її вартість перевищить 1000 грн івитрати на її придбання необхідно включити до групи 2 основних фондів та амортизувати.А якщо купівлю кожної цінності оформити окремо, різними накладними, вартість кожноїчастини може не перевищити 1000 грн і витрати будуть включені до валових витратв період придбання матеріальних цінностей та передання в експлуатацію. Навіть якщотакі меблі продаються тільки в комплекті, ціну кожної частини доцільно визначатив сумі до 1000 грн і придбати окремо за різними накладними.
Ще привабливіша можливістьпрямого віднесення до валових витрат вартості ремонтів та поліпшення неосновнихфондів, тобто тих, вартість яких менша 1000 грн, хоча термін їх служби може становитидекілька років. Тож підстави для проведення ремонтів чи поліпшення таких необоротнихматеріальних активів є.
Відповідно до підпункту 8.1.2статті 8 Закону про прибуток амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведеннявсіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та іншого полі-пшення основних фондів.Щоправда, підпункт 8.7.1 названої статті, як спеціальна норма для ремонту основнихфондів, їх реконструкції, модернізації, технічного переоснащення та іншого поліпшення,дає право платнику податку віднести до валових витрат будь-які витрати на поліпшенняосновних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартостівсіх груп основних фондів станом на початок звітного року.
А якщо ремонтувати неосновніфонди, а, наприклад, необоротні матеріальні активи, тобто ті, що служать більшероку, але коштують менше 1000 грн? Ці витрати амортизації не підлягають і 10-мавідсотками не обмежуються, а в загальній сумі прямо відносяться до валових витратяк такі, що пов'язані з господарською діяльністю платника податку. І при цьому немає значення, що сума таких «ремонтних» витрат може в декілька разів перевищувативартість отої «малоцінки», що поліпшується чи модернізується.
Таким чином, продавши дешевіосновні фонди, а потім знову їх придбавши як «малоцінку» вартістю до 1000грн, не потрібно складати акти на їх списання та чимшвидше намагатися позбутися.Спершу необхідно визначити, що із цього «мотлоху» потрібно замінити, тобтопридбати нове. Ти ба, а нове до основних фондів потрапляє. Тож тоді потрібно стареремонтувати, реконструювати та поліпшувати. Звичайно, кожен об'єкт специфічний,має свої складові, і єдина схема до всіх видів «малоцінок» застосовуватисяне може, хоча принцип єдиний:
купуємо матеріали, комплектувальні,плати, схеми для оргтехніки і все це як запаси (матеріали, запчастини) обліковуємона складі;
оформивши актом про встановленняпридбаних матеріалів та запчастин на раніше списану малооцінку вартістю до 1000грн, це все включаємо до валових витрат;
після таких двох-трьох ремонтіввід старого об'єкта може нічого і не залишитися, крім даних бухгалтерського обліку,які свідчать, що він придбаний ще у 90-х роках.
А на вашому підприємстві всебуде нове, сучасне і дороге та без будь-якої амортизації включене до валових витрат.
/>4. Кількість підприємств, які сплачують податок на прибуток збільшується
За І квартал 2004 року до Зведеногобюджету України з Чернівецької області надійшло 11млн.24,7 тис.грн. податку на прибуток,що становить 101,5 відсотка. доведених прогнозних показників.
Водночас станом на 1 квітня2004р. податковий борг з податку на прибуток становить 1млн.530,8 тис.грн. Та всеж це на 1 млн.310,6 тис.грн., або на 46% менше, ніж на початок року. Із загальноїсуми податкового боргу 159,8 тис.грн., (10,4 %) складає активний борг.
Станом на 1 квітня нинішньогороку в області фактично сплачують податок на прибуток 2847 суб'єктів господарювання,що на 6,6 % більше ніж за аналогічний період минулого року. Питома вага підприємств,що фактично сплачують податок на прибуток у загальній кількості зареєстрованих платниківцього податку склала 77,7 %, що на 1,2 % більше ніж торік.
З метою безумовного виконаннядохідної частини бюджету, планово — нормативної бази надходжень, передбаченої наказомДПА України від 08.04.2004 року № 216, державні податкові органи області розробиликонкретну програму дій та заходів із забезпечення виконання встановлених на ІІ квартал2004 року завдань з мобілізації коштів до бюджетів усіх рівнів та Державного зокрема.Так, продовжено практику проведення засідань робочих груп з керівниками підприємств,що застосовують схеми мінімізації податкових надходжень, а також декларують від'ємнезначення об'єкту оподаткування. Додаткові надходження за рахунок цих заходів становитимутьнинішнього місяця 85 тис.грн.
Ведеться робота із забезпеченнямобілізації додаткових надходжень податку на прибуток за рахунок проведення обстеженьзбиткових та малоприбуткових підприємств.
Податковою службою проводитьсяробота щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток по підприємствах боржникахза рахунок вивчення фінансово — господарського стану цих підприємств, а також заходівстягнення податкового боргу.
Діяльність сучасного українськогопідприємства характеризується наявністю достатньо високих витрат на податкове адміністрування- оплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Ця ситуація вимагає відпідприємства формування такої стратегії оподаткування, яка спрямована на зменшенняподаткового навантаження і мінімізацію втручання в діяльність підприємства фіскальнихорганів. Необхідність раціональної і ефективної організації обліку і плануванняподаткових витрат є очевидною.
Обґрунтована система податковогопланування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникаютьу зв'язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінськихрішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва підприємства.
Однак окремі заходи щодо оптимізаціїоподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємствадоти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвиткуй діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способіврозробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податковепланування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструментамінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді — без планування діяльностіпідприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу.
Таким чином, при систематизаціїподаткового планування на перший план має виходити обґрунтовування його принципіві методів, створення методології планування оподаткування підприємства.
Податкове планування включаєпроцес податкової оптимізації — заходи, пов’язані з досягненням необхідних пропорційусіх фінансових аспектів операцій. Податкове планування полягає в розробці і впровадженнірізних законних схем зниження податкових відрахувань, за рахунок застосування методівстратегічного планування. 5. Податкове планування на підприємстві
Система оподаткування підприємствє важливим регулятором економіки держави, і може стимулювати виробництво і науково- технічний прогрес, обмежувати зростання І та інфляцію. Але, водночас, вона стримуєінвестиції, скорочує споживання, уповільнює процеси заощаджень та нагромадження.В сучасних умовах господарювання податки суттєвим фактором впливу на фінансове- господарську діяльність підприємств. Тому забезпечити нормальне функціонуванняпідприємницьких структур у нестабільному соціальне — економічному середовищі, таякісне управління фінансовими ресурсами керівники та бухгалтери можуть лише принаявності розробленої ними концепції управління податками.
Ефективна податкова політикапідприємства здатна суттєво сприяти удосконаленню методів господарювання, підвищеннюрентабельності виробництва, зміцненню комерційного розрахунку як основи стійкогофінансового стану і стабільної роботи підприємства та виконання ним зобов'язаньперед бюджетом, банком, контрагентами.
Податкова політика підприємствавраховує, в першу чергу, особливості його діяльності та динаміку розвитку. Саметому важливо розуміти, яким чином кожен податок впливає на показники фінансовогостану підприємства, тобто досконально володіти об'єктивним аналізом податків.
Основними показниками фінансове- господарської діяльності, на які впливають податки є:
собівартість продукції;
прибуток від реалізації товарів(робіт, послуг);
прибуток підприємства;
обсяг реалізації;
виручка від реалізації;
платоспроможність підприємства;
фінансова стійкість підприємства;
іммобілізація оборотних коштів;
прибуток, що залишається врозпорядженні підприємства;
залишки нереалізованої продукції;
чистий прибуток;
обсяг залучених кредитів;
використання прибутку.
Прогнозування податкових відрахуваньна мікро рівні передбачене при складанні бізнес плану підприємства. Слід зауважити,що невірний або недостатній облік податкового факт може призвести не лише до несприятливихфінансових наслідків, але й навіть виклик банкрутство підприємства. В той же часзастосування на підприємстві податкового плануванні може забезпечити не тільки збереженнякапіталу підприємства, але й можливість фінансуванні розширення діяльності, новихінвестицій.
Можливість і необхідність податковогопланування закладені в самому податкової законодавстві. Діюче українське законодавство(до речі, як і нормативне — правова баї розвинутих країн) містить в собі різні податковірежими для різних ситуацій (наприклад, про торгівлі на ринку — один механізм оподаткування,а при торгівлі в магазині він дещо інший) припускає різні методи для визначенняподаткової бази і пропонує платникам різні податкові пільги.
Методами податкового плануванняє поточний фінансовий контроль, попередні податкова експертиза, порівняльний аналіз.
Поточний фінансовий контроль(короткострокове оперативне податкове планування передбачає контроль за податковимиплатежами при періодичному складанні прогнозів їх зміг спостереження у відповідностіз прогнозами реальних платежів податків за ті ж періоди.
У випадку суттєвих розбіжностейміж прогнозами і реальними платежами з'ясовують" причини розбіжностей і розробляютьсяпропозиції щодо їх усунення. Базою при застосуванні методу виступають нормативніподаткові документи, обговорення даних питань податковою інспекцією, придбана літературапо податках.
Попередня податкова експертиза(середньострокове перспективне податкове планування передбачає експертизу новихпроектів і найважливіших управлінських рішень. Цей мете передбачає вже наявностіна підприємстві ґрунтовної інформаційно-аналітичної бази і податках: не лише текстівнормативних документів, але коментарів до них провідних юристі бухгалтерів, аудиторів,матеріалів державних органів, рішень судів за податковими спорам матеріалів по податкахз періодики, проектів податкового законодавства.
Порівняльний аналіз (довгостроковестратегічне податкове планування) передбачає аналіз нових проектів діяльності підприємствав цілому. У відповідності з цим методом проводиться порівняння різних варіантівдіяльності підприємства з метою визначення їх податкової ефективності: на короткійперіод діяльності (при постійних значеннях податкових ставок) і на тривалі періоди(при різних варіантах очікуваних змін у законодавстві та ставках).
Важливо розуміти, що при податковомуплануванні не слід орієнтуватись лише на розміри ставок податків, платити які доведетьсяпри виборі певної сфери діяльності. Ставки податків відіграють переважно другоряднуроль: в іншому випадку західні підприємства віддавали б перевагу діяльності виключнов офшорних зонах. Вирішальними при виборі сфери застосування підприємницької діяльностіє такі фактори, як близькість сировинних джерел, наявність кваліфікованого персоналу,якість транспортного сполучення, тощо.
При здійсненні податковогопланування потрібно усвідомлювати, що використання сприятливих податкових режиміввимагатиме від платника податків у багатьох випадках зміни форми і навіть змістуйого діяльності. В першу чергу, такі зміни стосуються тих ознак, на які орієнтуєтьсяподаткове законодавство при визначенні податкових зобов'язань юридичних і фізичнихосіб:
1) об'єкта оподаткування (заміна(зміна) об'єкта оподаткування, або перенесення терміну виникнення податкових зобов'язань);
2) суб'єкта оподаткування(заміна самого платника податків);
3) податкової юрисдикції (перехідз однієї в іншу);
4) різноманітних пільг.
Першоосновою при застосуванніна підприємстві податкового планування, звичайно,: досконале знання і належне розумінняподаткового законодавства. Крім того, найбільшу ефективність забезпечує послідовнета узгоджене використання різних методів податкового шанування, які мають враховуватиособливості діяльності підприємства і можуть бути розроблені тільки для кожногоокремого платника податків.
Податкове планування на підприємствіпередбачає можливість вибору пільгового режиму оподаткування, запровадженого державоюз метою підтримки пріоритетних; секторів економіки видів діяльності або для соціальногозахисту населення, використовуючи систему наданих законодавством пільг, підприємствоможе переорієнтувати свою фінансово-господарську діяльність із метою оптимізаціїоподаткування та збільшення доходів. Отже, прийняттю рішення про здійснення певногопільгового напрямку роботи має передувати відповідний розрахунок доцільності використанняподаткових пільг.
Важливим ланцюгом у розрахункуефективності податкових платежів є використання системи планування та моделюваннябаз оподаткування. Для цього податкові платежі розраховуються різними варіантами,а потім підставляються результати моделювання.
Ефективність податкової політикидосягається дотриманням наступних принципів:
1. Суворе дотримання діючогозаконодавства по оподаткуванню.
2. Доцільність застосуванняна підприємствах малого бізнесу спрощених систем оподаткування.
3. Управління виробничим процесому залежності від зміни діючої системи оподаткування.
4. Вплив на елементи бази оподаткуванняв залежності від групи податків, зборів та платежів.
Таким чином, система оптимізаціїподатків належним чином сприяє підвищенню економічної ефективності підприємств,що прямо пропорційно впливає на зміцнення економіки країни.
Рівень сплати податків та добросовісністьобох сторін цього процесу — платників податків і держави — свідчить про цивілізованістьсуспільства, бо податки — це плата за цивілізацію.
Розглянемо декілька прикладівоподаткування прибутку на різних підприємствах.
1. За станом на кінець звітногороку вартість активів на рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами»(за сировину, роботи, послуги для операційної діяльності) становить 10800 грн.
За податковим законодавствомсума виданих авансів (без податку на додану вартість) включається підприємствомдо складу валових витрат у тому періоді, у якому здійснено перерахування авансу,і відповідно зменшує податковий прибуток. Різниця між балансовою вартістю активу(виданого авансу без податку на додану вартість 9000 грн.) та податковою базою цьогоактиву (0 грн.) становить 9000 грн. і є тимчасовою різницею, що підлягає оподаткуванню.
Добуток тимчасової різниці,що підлягає оподаткуванню, на кінець звітного періоду і ставки податку на прибутокє відстроченим податковим зобов'язанням на кінець звітного періоду:
9000 х 30% = 2700 грн.
Сальдо відстроченого податковогозобов'язання відображається у рядку 460 «Відстрочені податкові зобов'язання»Балансу.
Сума поточного податку на прибутокза звітний період відображається за дебетом субрахунка 981 «Податки на прибутоквід звичайної діяльності» у кореспонденції з кредитом субрахунка 641«Розрахунки за податками». Запис за дебетом субрахунка 981 «Податкина прибуток від звичайної діяльності» у кореспонденції з рахунком 54«Відстрочені податкові зобов'язання» проводиться на суму з урахуваннямсальдо на рахунку 54 на початок звітного року. Сума, що відображена у звітному періодіза дебетом субрахунка 981, є витратами з податку на прибуток і наводиться у рядку180 Звіту про фінансові результати.
В аналогічному порядку визначаєтьсяі відображається сума відстроченого зобов'язання з сальдо на рахунку 39 «Витратимайбутніх періодів».
2. За станом на кінець звітногороку на субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» сальдо зобов'язаннястановить 12000 грн.
За податковим законодавствомодержані аванси (без податку на додану вартість) включаються до складу валових доходіву тому періоді, у якому вони одержані, і відповідно збільшують податковий прибуток.У бухгалтерському обліку отримані аванси не визнаються доходом цього звітного періоду,а будуть визнані доходом у тому періоді, у якому будуть відвантажені продукція,товари (виконані роботи, послуги).
Різниця між визнаною у бухгалтерськомуобліку балансовою вартістю зобов'язання (одержаного авансу без податку на доданувартість 10000 грн.) та податковою базою цього зобов'язання (0 грн.) становить 10000грн. і є тимчасовою різницею, що підлягає вирахуванню.
Добуток тимчасової різниці,що підлягає вирахуванню, і ставки податку на прибуток є відстроченим податковимактивом на кінець року.
10000 х 30% = 3000 грн.
Сальдо відстроченого податковогоактиву наводиться у рядку 060 «Відстрочені податкові активи» Балансу,утворення якого відображається за дебетом рахунка 17 «Відстрочені податковіактиви». Запис за дебетом рахунка 17 здійснюється у грудні на суму з урахуваннямсальдо на цьому рахунку на початок звітного періоду в кореспонденції з кредитомрахунка 641 «Розрахунки за податками».
В аналогічному порядку визначаєтьсяі відображається сума відстроченого податкового активу із сальдо на рахунку 69«Доходи майбутніх періодів».
3. Залишок резерву сумнівнихборгів на рахунку 38 на кінець звітного року становить 17200 грн. За податковимзаконодавством відрахування до резерву не визнаються валовими витратами, до валовихвитрат включається сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості, яка вбухгалтерському обліку списується за рахунок утвореного резерву.
Різниця між балансовою вартістюрезерву сумнівних боргів (17200 грн.) і податковою базою (0) є тимчасовою різницею,що підлягає вирахуванню. Добуток тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню, іставки податку на прибуток визнається відстроченим податковим активом.
17200 х 30% = 5160 грн.
4. Залишок забезпечення нагарантійний ремонт на кінець звітного року (субрахунок 473 «Забезпечення гарантійнихзобов'язань») становить 3160 грн. За податковим законодавством витрати на гарантійнийремонт визнаються у періоді його виконання.
Різниця між балансовою вартістюзобов'язання (забезпечення — 3160 грн.) і податковою базою зобов'язання (0 грн.)є тимчасовою різницею, що підлягає вирахуванню. Добуток тимчасової різниці, що підлягаєвирахуванню, і ставки податку на прибуток визнається відстроченим податковим активом.
3160 х 30% = 948 грн.
5. Варіант I. На кінець звітногороку залишкова вартість основних виробничих засобів, за якими відповідно до податковогозаконодавства амортизація нараховується, становить:
а) за даними бухгалтерськогообліку (різниця між аналітичними даними рахунків 10 «Основні засоби»,11 "Інші необоротні матеріальні активи" і рахунка 13 «Знос необоротнихактивів») — 365000 грн.;
б) за даними, що використовуютьсядля визначення амортизації основних засобів за податковим законодавством, — 315000грн.
Вартість основних невиробничихзасобів та інших основних засобів, на які за податковим законодавством амортизаціяне нараховується, до розрахунку не приймається як постійна різниця, оскільки заПоложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» вказаніосновні засоби амортизації підлягають.
Різниця між визнаною у бухгалтерськомуобліку балансовою вартістю активу (365000 грн.) і податковою базою цього активу(315000 грн.) є тимчасовою різницею, що підлягає оподаткуванню (50000 грн.). Добутоктимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню, і ставки податку на прибуток визнаєтьсявідстроченим податковим зобов'язанням.
50000 х 30% = 15000 грн.
Варіант II. На кінець звітногороку залишкова вартість основних виробничих засобів становить:
а) за даними бухгалтерськогообліку — 75000 грн.;
б) за даними, що використовуютьсядля визначення амортизації основних засобів за податковим законодавством, — 90000грн.
Різниця між визнаною у бухгалтерськомуобліку балансовою вартістю активу (75000 грн.) і податковою базою цього активу(90000 грн.) є тимчасовою різницею, що підлягає вирахуванню (15000 грн.). Добутоктимчасової різниці, що підлягає вирахуванню, і ставки податку на прибуток визнаєтьсявідстроченим податковим активом.
15000 х 30% = 4500 грн.
6. Згортання відстрочених податковихактивів і відстрочених податкових зобов'язань полягає у визначенні різниці між сумоювизнаних відстрочених податкових активів і сумою визнаних відстрочених податковихзобов'язань і відповідно відображенні у Балансі чогось одного.
(3000 + 5160 + 948) — (2700 + 15000) = 7592 грн.
(відстрочене податковезобов'язання)
або
(3000 + 5160 + 948 + 4500)- 2700 = 10908 грн.
(відстрочений податковийактив)
/>/>Список використаної літератури
1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96- ВР. // Відомості ВРУ. — 1996. — №30.
2. Закон України „Про Державній бюджет України на 2006рік”
3. Закон України „Про бюджетну систему України" №253/95-ВРвід 29.06.95. // Відомості ВРУ. — 1995. №26.
4. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації- Тернопіль. -1996.
5. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч.посібник.-К.: Вища школа, 1997.
6. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. — К.:НІОС. -2001.
7. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальнийпосібник. — Тернопіль: ТАНГ, — 2001.