МІНИСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА
Курсоваробота
зпредмету «Фінанси» на тему:
Пряміподаткиз населення
Харків-2010
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні аспекти оподаткування
1.1 Історичні передумови виникнення ірозвитку податків
1.2 Економічний зміст та функціїподатків
1.3 Класифікація податків
1.4 Переваги і недоліки прямихподатків
Розділ 2.Аналіз прямих податків
2.1 Прибутковий податок з громадян
2.2 Земельний податок
2.3 Податок з власників транспортнихзасобів та інших самохідних машин і механізмів
2.4 Податок на промисел
2.5 Податок на нерухоме майно(нерухомість)
Висновки
Список літератури
Вступ
податокпрямий фінансовий
Являючи собоюнеперевершений інструмент вилучення частини приватних доходів на користьсуспільних союзів, податки вважаються однією з основних рис сучасноїцивілізації. За своїм первинним призначенням слугуючи забезпеченню фінансовихоснов діяльності держави через перерозподіл створеного у суспільстві продукту,вони апріорі є знаряддям впливу на поведінку окремих індивідів та господарюючихсуб’єктів, напрямки розвитку та ефективність функціонування економічних системцілих країн. Саме наявність такої особливості, розвиненої у ході тривалогоісторичного процесу становлення та розвитку перерозподільних відносин,об’єктивно дозволила податкам зайняти одне з чільних місць у системі державногорегулювання економіки. Нині держава може за їх допомоги стимулювати бажані таобмежувати небажані соціально-економічні явища і тенденції, спрямовуватиекономічний розвиток у обране русло, управляти ринковими подіями.[10]
Вагомимфінансовим регулятором економічних процесів виступають прямі податки. Вони є нетільки суттєвим джерелом доходів бюджету, але й важливим інструментомдержавного регулювання доходів юридичних і фізичних осіб, еластичним важелемвпливу на їх поведінку. [11]
Метою курсовоїроботи є дослідження та аналіз прямих податків в Україні .
Для досягненняпоставленої мети вирішувалися такі задачі:
§ дослідженняісторичних передумов виникнення і розвитку податків;
§ дослідженнятеоретичних основ прямого оподаткування, визначення його об’єктивноїнеобхідності та ролі в економічній системі держави;
§ уточненнязмісту категорії “прямі податки”, визначення їх місця і значення в системіфінансових категорій;
§ аналізпрямих податків.
Сучасні проблемипрямого оподаткування знайшли відображення у наукових працях українськихвчених-економістів В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, В. Вишневського,А. Гальчинського, В. Геєця, А. Даниленка, М. Дем’яненка, В. Кравченка, І. Лукінова,В. Опаріна, С. Осадця, Б. Панасюка, А. Поддєрьогіна, Д. Полозенка, Г. П’ятаченка,І. Радіонової, М. Савлука, А. Соколовської, В. Суторміної, І. Ткачук, В. Федосова,Л. Шаблистої, С. Юрія та інших.
Об’єктомдослідження курсової роботи є податкова система України.
Предметомдослідження є прямі податки з населення.
Реалізаціяпоставлених завдань ї здійснюється за допомогою аналізу й синтезу, конкретногой абстрактного, індукції та дедукції, порівняльних характеристик, а такожекономіко-статистичних і економіко-математичних методів./>
Розділ І.Теоретичні аспекти оподаткування
1.1 Історичні передумови виникнення і розвитку податків
В країнах з розвинутоюринковою економікою податки використовуються як ефективне знаряддя державногорегулювання соціально-економічнихпроцесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтернативним джереломформування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментомперерозподілу ВВП у соціальному, віковому,територіальному та галузевому аспектах. Податки впливають на розміщення ресурсів,заохочення до бізнесу, інвестиційної активності, мотивацію до праці, визначаютьрівень забезпечення суспільними благами та є еластичним важілем антициклічногорегулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури.
Виникненняподатків на початковому етапі розвитку людської цивілізації пов’язане знайпершими людськими потребами, які могли задовольнятися через усуспільненудіяльність. Окремі риси сучасної державності зародилися у Давньому Римі.
Основнимиподатками у Стародавньому Римі був земельний та подушний, оподатковувавсятоварний оборот та спадщина. Необхідність сплати податкових зобов’язань угрошовій формі стимулювала розвиток товарно-грошових відносин, що поглиблювалопроцес поділу праці.[19,c.5]
Багато давньоримськихтрадицій перейшли до Візантії, де у VI ст. н.е. вже існував 21 регулярнийподаток, серед яких земельний, подушний, податки на оснащення армії, нарекрутів, мита. Широко використовувалися і тимчасові податки на будівництвофлоту, утримання найманої армії та ін. Проте посилення податкового тягаряпідірвало фінансову базу і призвело до падіння Імперії.
До середини ХVIIст. податки вважалися необхідним злом, до якого доводилось вдаватися тимчасово,за особливих умов, при скрутному становищі держави, коли інших способівпокриття видатків не виявлялося.
Маються на увазідоходи від доменів, казенних підприємств, регалій, різноманітні мита (у т.ч.судове). Ще у ХVIIІ ст. деякіанглійські економісти-теоретики до звичайних та значущих доходів державивідносили не податки, а доходи від доменів і лісів, конфіскації майна, від правна окремі об’єкти (загублених тварин, на майно, що залишилось після загибелікораблів). До іншої групи відносилися так звані екстраординарні доходи — різнівиди податків та мита.
У східних слов’янвідправною точкою в оподаткуванні також були добровільна допомога і данина, щозбиралася з підкорених племен. Населення «підносило» князю, що приймав владу,«дари» і «поклони». З часом ці відносини перетворюються в обов’язкові і такі,що мають періодичний характер сплати.
Найдавнішимиподатками були мита та винні акцизи. У середині ХVIІ ст. вводиться єдине мито зторгових операцій у розмірі 10 грошей (5 коп. з карбованця обороту). Системауправління податками того часу відзначалась складністю та невизначеністю.Більшість прямих податків надходили до Наказу великого приходу, місцеві дотериторіальних наказів, царські землі оподатковувалися Наказом великого палацу,міські промисли — Наказом великої скарбниці, церковні та монастирські землі —Казенним патріаршим наказом. Крім того, збором податків і мит займалисьдрукарський, стрілецький, ямський і посольський накази.
Новий період уформуванні податкової системи Росії розпочав Петро І. Ведення війн, великебудівництво, державні реформи потребували додаткових фінансових ресурсів, аотже, й нових об’єктів оподаткування.
В цей часвводиться гербовий збір, подушний збір з візників, податки з постоялих дворів,печей, човнів, кавунів, горіхів, продажу харчів, а також на бороди, вуса таінші.
В Україні Запорозькевійсько також мало свою систему оподаткування. Це було мито, що накладалося нашинки та купців за провіз товару, «мостове» — за провіз товару через річки,плата за охорону та конвоювання, «димовий податок» — на так званих «сиднів»,тобто жонатих козаків і посполитих, які селилися біля Січі і вважалисяпідданими коша), «військовий оклад» — грошовий податок з посполитих). Ціподатки використовувались на потреби церкви і, переважно, військовоїорганізації.
Зв’язок податківз необхідністю утримувати армію відобразився на теорії оподаткування. Спочаткувона формує уявлення про податки як засіб, до якого вдаються у разі небезпеки.Вони трактуються як плата, що вноситься кожним на захист країни. [19,c.7]
Отже, у розвиткуформ і методів оподаткування можна виділити три основних етапи. На початковомуетапі — від Стародавнього світу до Середньовіччя держава не розглядає податкияк основне джерело доходів і не має фінансового апарату для збору податків.Податки вводяться не системно, збір їх доручається місту або громаді. Надругому етапі (XVI —початок XIХ ст.) у ряді країн виникає мережа фінансовихустанов, і держава бере частину функцій на себе. Вона встановлює ставки, базуоподаткування, слідкує за збором податків. На третьому, сучасному, етапідержава встановлює і збирає податки, визначає правила оподаткування, відносиниміж центральною і місцевою владою. Відповідно, податки пройшли довгий шлях відтимчасового екстраординарного засобу до постійного джерела доходів держави.
1.2 Економічний зміст та функції податків
Одним ізнайважливіших питань фінансової науки є визначення змісту економічної категорії«податок». Для цього виявимо специфічні риси, які відрізняють її від інших.
Податки — цеобов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб, що стягуються до бюджету держави(державного і місцевих) та державних цільових фондів. На відміну від зборів таінших обов’язкових платежів, які стягуються до фондів загальнообов’язковогосоціального страхування (наприклад, пенсійного фонду, фонду соціальногострахування на випадок безробіття), податки не мають конкретного цільовогопризначення.
Використовуватизбори не за призначенням не дозволяється.
Податки — цеобов’язковий вид платежу. Обов’язковість виражається у тому, що за порушеннявстановленого терміну сплати, розміру платежу, ухилення від сплати передбаченавідповідальність платника, тобто існує необхідність примусового виконанняданого платежу, що відрізняє його від добровільної пожертви.
При сплатіподатку частина коштів переходить з власності окремих платників у власністьдержави. Іншими словами, податкові надходження мають односторонній характер іпов’язані з перерозподілом частини вартості ВВП, доходів юридичних та фізичнихосіб. Такого переходу не існує при внесенні до бюджету обов’язкових платежівдержавними підприємствами. Такі платежі будуть податками лише за формою, а неза змістом, бо зміни форм власності при цьому не відбувається.
Для податкухарактерна регулярність його стягнення, а це означає, що даний платіж вноситьсяперіодично, в чітко встановлені законодавством строки.
Податки єневід’ємним атрибутом держави, які встановлюються для фінансового забезпеченнявиконання покладених на неї функцій і вирішення соціально-економічних завдань.
Таким чином,логіка аналізу характерних ознак податків дає можливість визначити данукатегорію. Податки — це об’єктивна економічна категорія, яка відображаєфінансові відносини, що складаються між органами державної влади, юридичними тафізичними особами з приводу мобілізації до бюджетів та цільових фондів частинивартості ВВП, визначеної на законодавчому рівні щодо забезпечення громадянсуспільними благами та послугами.
Головною функцієюподатків, яка найбільш послідовно реалізується, є фіскальна. За її допомогиздійснюється головне суспільне призначення податків — формуванняцентралізованого фонду фінансових ресурсів держави, необхідних для виконаннявласних функцій та проведення соціально-економічної політики.
Поширеним єтрактування регулюючої функції податків. Дійсно, на перший погляд, регулюючафункція є об’єктивним явищем, тобто не залежить від волі держави. Але держава,використовуючи її, може здійснювати регулювання соціально-економічного розвиткусуспільства за допомогою податків.
Проте регулюючафункція не охоплює всіх економічних процесів у суспільстві. Зокрема, задопомогою податків здійснюється певний перерозподіл частки ВВП між населенням.Ці процеси характеризують скоріше соціальні відносини, тому другу функціюподатків краще визначити як соціально-економічну.
Загальні принципипобудови податкових систем визначаються в елементах податку, які враховуютьсуб’єкт, об’єкт, джерело, одиницю оподаткування, ставку, пільги та податковийперіод.
Суб’єктом податкує платник (фізичні і юридичні особи), який несе юридичну відповідальність засплату податку, або носій податку чи кінцевий його платник, який формально ненесе юридичної відповідальності, але є фактичним платником через законодавчоприйняту систему перекладання податку.
Об’єктом, абопредметом, оподаткування є різні форми доходів, товари і послуги, а також різніформи накопиченого багатства чи майна.
Предметоподаткування пов’язується з джерелом податку — ВВП, тому що всі предметиоподаткування визначають ту чи іншу його форму. Водночас окремі форми цьогодоходу (заробітна плата, прибуток, відсоток, рента) мають самостійне значення,звідси предмет оподаткування і джерело податку не завжди співпадають.
Одиницяоподаткування залежить від предмета оподаткування і може бути як в грошовій,так і в натуральній формі.
Податокстягується у трьох формах:
• з джерела(стягування податку до отримання доходу);
• за декларацією(стягування податку після отримання доходу);
• за кадастром(перелік типових об’єктів оподаткування, що класифікуються за зовнішнімиознаками, з урахуванням середньої прибутковості об’єкта).
Стягуванняподатків з джерела застосовується при оподаткуванні заробітної плати та іншихфіксованих доходів. Оподаткування за декларацією здійснюється, як правило, дляоподаткування доходів при множинності джерел. Кадастровий спосіб застосовуєтьсяпри оподаткуванні землі, житла, промислу.
В цілому системапобудови окремих видів податків формується, як правило, з урахуванням уникненняподвійного оподаткування на різних рівнях адміністративного управління.
1.3 Класифікація податків
Актуальнимизалишаються питання класифікації податків. Починаючи з Ж. Бодена (кінець XVIст.) і до сьогодні існує поділ податків на прямі і непрямі. Прямі податкивиходять з прямої, а непрямі — з посередньої (менш точної) оцінкиплатоспроможності платника, виходячи з його споживання. Якщо прямий податок —дохідний, майновий, то непрямий — витратний, залежить від обсягу споживання.Цей розподіл залежить від взаємовідносин держави і платника об’єктаоподаткування.
Прямі податкисправляються безпосередньо з доходу та майна платника податку. Класичнимприкладом є прибутковий податок з громадян. До непрямих податків відносятьсяподатки на товари та послуги, що сплачуються в ціні. Платником виступаєспоживач товару або послуг.
Можнакласифікувати податки відповідно до природи доходів і видатків.
Податки можутьсправлятися:
• на ринкутоварів і факторів виробництва (праця та капітал);
• з продавцівтоварів або покупців;
• з домашніхгосподарств або компаній;
• з джереладоходу або зі статті видатків.
/>
Рис1.1.Класифікація податків
Залежно відоргану, який вводить податок і в розпорядження якого вони надходять, податкиподіляють на загальнодержавні (центральні) і місцеві. Перші стягуютьсяцентральним урядом і направляються в бюджет, другі збираються івикористовуються місцевими органами самоуправління.[20, c.63]
В сучасних умовахз’явився особливий вид міжурядових податків. У країнах Європейського Союзуподаток на імпорт сільськогосподарської продукції надходить до міжурядовогофонду — бюджету ЄС.
В сучаснихсистемах оподаткування країн–учасниць ОЕСР (OECD)
податкикласифікуються за укрупненим об’єктом оподаткування:
1. Податки наприбутки, доходи:
— прибутковийподаток з громадян;
— податки наприбуток корпорацій;
— інші пряміподатки корпорацій.
2. Внески дофонду соціального страхування:
— з роботодавців;
— з найманихробітників;
— із самозайнятих осіб.
3. Внутрішніподатки на товари і послуги:
— ПДВ;
— акциз.
4. Податки назовнішньоекономічну діяльність.
5. Платежі завикористання природних ресурсів.
6. Інші податки ізбори.
Податки залежновід впливу на доходи платника поділяються на пропорційні, прогресивні ірегресивні. Вони пропорційні, якщо частка податку не змінюється від розмірудоходу платника, хоча сума податкового платежу збільшується зі зростаннямдоходу. Прогресивні, якщо частка в доході збільшується із зростанням доходу,регресивні, якщо — зменшуються.
Непрямі податкистягуються по твердих або пропорційних ставках, проте вони є регресивними, томущо із зростанням доходу платника їх частка в доході скорочується. З точки зорурівності і справедливості оподаткування, вони найбільш уражають людей з меншимидоходами.
Прямі податки, всвою чергу, можна поділити на дві підгрупи: особисті та реальні. Вонирозрізняються у визначенні співвідношення між платником і об’єктомоподаткування. Якщо первинне місце займає платник, а вторинне об’єктоподаткування, такий податок називається особистим. При реальних податках впершу чергу визначається об’єкт оподаткування.
Таким чином, ціознаки реальних і особистих прямих податків свідчать про те, що між ними існуєрізниця у пріоритетності платника податку і об’єкта оподаткування. Отже,прямими податками виступають ті, що стягуються державою безпосередньо з доходівчи майна платників, які є власниками цих доходів або майна. Тобто, розмірпрямих податків для окремого платника визначається величиною його доходів.Більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи.
1.4 Переваги і недоліки прямих податків
Оцінюючи прямі інепрямі податки за ступенем їх відповідності основним принципам оподаткуваннята те, наскільки і як вони стосуються інтересів різних верств населення, яквиконують своє фіскальне призначення, з’ясуємо переваги та недоліки прямихподатків перед непрямими.
До переваг прямихподатків, на наш погляд, можна віднести те, що:
– прямі податкидають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та йогоплатежами в бюджет;
– прямі податки єважливим дійовим фінансовим регулятором економічних процесів (інвестицій,нагромадження капіталу, сукупного споживання, ділової активності,підприємництва і т.д.), а також регулюють доходи юридичних і фізичних осіб, навідміну від непрямих, які впливають на ціну товарів;
– прямі податкисприяють розподілу податкового тягаря таким чином, що значні податкові витратинесуть ті члени суспільства, які мають більш високі доходи;
– прямі податкисправляють значний вилив на саму державу, яка повинна забезпечити сприятливіумови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняноговиробництва продукції зростає, то більшими стають надходження до бюджету;
– при прямомуоподаткуванні податкові служби вступають у безпосередні взаємовідносини зплатниками податку, що спонукає до розвитку економічної та політичноїсамосвідомості: виникають запитання, на які цілі спрямовуються кошти та чираціонально їх використовують. При непрямому оподаткуванні сплата податку нетак помітна, тому платники інертні щодо податкової політики держави;
– історіярозвитку прямих податків свідчить про те, що вони призводять до сильної змінияк структури виробництва, так і споживання.
У разі, якщодержава привласнює весь прибуток або більшу його частину, поступово виникаєситуація, коли споживання зменшується, а підприємства зупиняються. У своючергу, доходи господарських одиниць, які зростають при помірних прямихподатках, стають одним із основних джерел інвестицій в економіку, зростанняділової активності, а значить, і обсягу споживання.
Механізм прямогооподаткування має і певні недоліки. До цього переліку відносять такі позиції:
— при формуваннідержавного бюджету пряме оподаткування не може бути стабільним джерелом йогодоходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток та особисті прибутковіподатки — це результат ефективної діяльності вітчизняного виробника. І навпаки,непрямим податкам властиве більш швидке надходження. Перерахування податків добюджету здійснюється після реалізації продукції. Крім того, фіскальнаефективність непрямих податків пов’язана з тим, що вони охоплюють величезнукількість людей, які їх сплачують при придбанні кожної одиниці оподаткованоготовару, через що вони дають більш стабільний доход;
— оскількипрямими податками охоплюються прибутки та доходи підприємств і населення, тодосить низькою є ймовірність їх повного чи майже повного надходження. Більшнадійнім об’єктом оподаткування є товари і послуги, процес споживання якихзупинити важко;
— прямі податки єдосить поширеними для платників, ніж непрямі, де одразу вимагається сплатазначної суми. Непрямі ж податки менш помітні для споживачів, оскільки вонисплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, щокупуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у тому, що їхстягнення не пов’язане з неприємним для платника втручанням податкових органіву його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значноменша, ніж прямим;
— пряма формаоподаткування потребує складного механізму стягнення податків, оскількипов’язана з досить складного методикою проведення бухгалтерського обліку тазвітності;
— контроль засплатою прямих податків також досить складний, оскільки податкова адміністраціямає справу з великою групою платників прямих податків. А це в свою чергувимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних методів обліку таконтролю доходів громадян і підприємств. Недосконалість законодавства івідсутність належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умовидля ухилення від їх сплати.[19, c.27]
Розділ 2.Аналіз прямих податків
2.1 Прибутковий податок з громадян
Основною формою прямого оподаткування є прибутковий податок.
1 січня 2004 року набув чинності Закон України від22.05.2003 № 889-
IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон№ 889). [1]
З 1 січня по 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осіб встановлено на рівні 13 відсотківнезалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка— 15 відсотків.
Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основноїроботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалоюставок прибуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отриманігромадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались за єдиною ставкою —20 відсотків.
Але згідно вище зазначеного закону є випадки, колиставка податку зменшено.
Ставка податку становить 5 відсотків від об'єктаоподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний)банківський
рахунок (у тому числі картковий рахунок);
процентний або дисконтний дохід за іменнимощадним
(депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (внесок) до кредитноїспілки, створеної
відповідно до закону;
інвестиційний дохід, який виплачуєтьсякомпанією, що управляє
активами інституту спільного інвестування, відповіднодо закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним
сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно дозакону;
дохід, який виплачується управителем фондуфінансування
будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління.
/>
Рис.2.1.Види ставок.
Ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткуванняз доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольоровихі рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівнихпідприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, тапрацівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) увугільній промисловості — за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показниківна підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовамипраці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком напільгових умовах .
Ставка податку становить подвійний розмір ставки, відоб'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею угрошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких іншихдоходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб.
Законом № 889 чітко визначено платників податку здоходів фізичних осіб, об’єкти оподаткування та перелік доходів, яківключаються та не включаються до складу загального місячного або річногооподатковуваного доходу.
Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянствата iнших ознак, які мають самостійнеджерело доходів.
Об’єктом оподаткування є:
— у громадян, що постійно проживають в Україні, — сукупнийрічний дохід, одержаний з різних джерел на території України та за її межами;
— у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні,— дохід, отриманий з джерел в Україні.
Важливою особливістю для громадян, визначеною взаконі, є встановлення права платника податку на податковий кредит занаслідками звітного податкового року,який є сумою витрат, фактично понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт,послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крімвитрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору). На суму податкового кредиту дозволяєтьсязменшення суми загального річного оподатковуваного доходу. Підстави для нарахування податкового кредиту іззазначенням конкретних сум відображаються у річній податковій декларації.
Платник податку має право на зменшення суми загальногомісячного оподатковуваного доходу. Існує поняття «податкової соціальної пільги». Вона застосовується додоходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітногоподаткового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожитковогомінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податковогороку, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Податкова соціальна пільга надається:
звичайна — у розмірі, що дорівнює 50% мінімальноїзаробітної плати, для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітногоподаткового року — будь-якому платнику податку;
підвищена — у розмірі, що дорівнює 150% звичайноїпільги, — платнику податку, який:
— є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном,піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
— утримує дитину — інваліда I або II групи — урозрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
— має троє чи більше дітей віком до 18 років — урозрахунку на кожну таку дитину;
— є вдівцем або вдовою до моменту укладання новогошлюбу;
— є особою, віднесеною законом до 1-ої або 2-оїкатегорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючиосіб, нагороджених грамотами Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідаціїнаслідків Чорнобильської катастрофи;
— є учнем, студентом, аспірантом, ординатором,ад’юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
— є інвалідом I або II групи, у тому числі здитинства;
— є особою, якій присуджено довічну стипендію якгромадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючижурналістів;
подвійна — у розмірі, що дорівнює 200% звичайноїпільги — платнику податку, який є:
— особою, що є Героєм України, Героєм РадянськогоСоюзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
— учасником бойових дій під час Другої світової війниабо особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
— колишнім в’язнем концтаборів, гето та інших місцьпримусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованоючи реабілітованою;
— особою, яка була насильно вивезена з територіїколишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, щоперебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиноюта її союзниками;
— особою, яка перебувала на блокадній територіїколишнього Ленінграда (Санкт-Петербурга, Російська Федерація) у період з 8вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
Порядок нарахування податку здоходів фізичних осіб висвітлює наступна схема:
/>
2.2 Земельний податок
Плата за землю вУкраїні справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, узалежності від того, чи знаходиться земельна ділянка у власності або передана укористування на умовах оренди. Розмір плати за землю встановлюється урозрахунку на рік у вигляді платежів за одиницю земельної площі і залежить відякості і місцезнаходження ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі.Законодавчо стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України,Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. в редакції від19.09.96 № 378/96-ВР, нормами щорічних законів про Державний бюджет (вонивносять зміни щодо розміру платежів).[2]
/>
Рис. 2.2.Цільовепризначення впровадження плати за землю.
Платниками єюридичні і фізичні особи — власники землі, землекористувачі, орендарі земельнихділянок. Об’єкт оподатковування — земельна ділянка, а також земельна частка(пай), які знаходиться у власності або у користуванні, у тому числі на умовахоренди. У залежності від призначення виділені групи земельсільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.
Плата за землісільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено зодного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки утаких розмірах (на початок 2008 р.):
– для ріллі,сіножатей та пасовищ — 0,1;
– длябагаторічних насаджень — 0,03.
За земельніділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається річний розмір платиза одиницю площі оподаткованої земельної ділянки. Розмір земельного податку не залежитьвід результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів.
Плата за землінаселених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% відгрошової оцінки землі.
Плату за землювизначають залежно від грошової оцінки земель, яку здійснює Державний комітетУкраїни по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом МіністрівУкраїни, виходячи з вартості 1 кв. м земель та за допомогою коефіцієнтів.
Якщо грошовоїоцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставкиземельного податку в грошовому вимірі (грн за 1м2). Ці ставки згіднозакону диференційовано залежно від розміру населеного пункту і зростають зізбільшенням чисельності населення.
Законодавствомпередбачені пільги по платі за землю. Зокрема, від плати звільняютьсязаповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади,дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладівсільськогосподарського профілю, установи культури, науки і освіти, дитячісанаторно-курортні й оздоровчі установи, громадські організації інвалідів,установи фізкультури і спорту (крім кооперативних і приватних), благодійніфонди і деякі інші організації, а також інваліди І і ІІ груп, ветерани війни,пенсіонери та ін.
2.3 Податок з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів
Податок звласників транспортних засобів у відповідності до ст. 14 Закону України «Просистему оподаткування» відноситься до загальнодержавних податків.
Справлянняподатку здійснюється на підставі Закону України «Про податок з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р.№ 1963-ХІІ. На протязі дії Закону до нього було внесено зміни іншими 12законодавчими актами.[3]
Зокрема,слід зазначити, що для сільськогосподарських товаровиробників — платниківфіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України «Профіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-XIV)дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів» зупинено.
ЗакономУкраїни «Про податок з власників транспортних засобів таінших самохідних машині механізмів» встановлюється податок з власників деяких наземних і воднихтранспортних засобів, самохідних машин і механізмів.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів є юридичні особи, а саме: підприємства, установи таорганізації, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземнігромадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні,реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані вУкраїні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, яківідповідно до Закону є об’єктами оподаткування.
Об’єкти оподаткування. В якості об’єктів оподаткування визначаються:трактори колісні; сідельні тягачі; автомобілі, призначені для перевезення неменше 10 осіб, включаючи водія; автомобілі легкові; автомобілі вантажні;автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються дляперевезення пасажирів і вантажів; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди зустановленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб.см;яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних);інші човни (крім спортивних).
Також, Законом визначаються транспортні засоби, що не є об’єктомоподаткування, а саме: трактори на гусеничному ходу; мотоцикли (включаючимопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом циліндра двигуна до 50куб. см.; автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах,складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;машини і механізми для сільськогосподарських робіт; яхти, судна парусні і човниспортивні.
Ставки податку з власників транспортних засобів встановлюються:
– в залежності від об’єму циліндрів двигуна — за кожні 100 куб. см.,або його потужності — за кожен 1 Квт — для тракторів, автомобілів усіх видів(крім автомобілів з електродвигуном);
– в залежності від потужності — за кожен 1 Квт — для автомобілів зелектродвигуном;
– в залежності від довжини транспортного засобу — за кожних 100 см —для яхт, суден парусних з допоміжним двигуном чи без нього, човнів моторних,катерів, морських суден.
Пільги щодо податку. Від сплати податку звільняються:
а) фізичні особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи», статтях 4–11 Закону України «Про статусветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтях 6 і 8 Закону України«Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадянпохилого віку в Україні», а також інваліди незалежно від групи інвалідності (утому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) — щодо одноголегкового автомобіля (мотоколяски) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. смабо одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човнамоторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;
б) фізичні особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 14Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо одного легкового автомобіля зоб’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємомциліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крімспортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьохроків після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зонипосиленого радіоекологічного контролю;
в) на 50 відсотків — громадяни, у власності яких знаходяться легковіавтомобілі (код 8703) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті наоблік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі з об’ємомциліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, — щодо одного ззазначених автомобілів;
г) особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованогосільськогосподарського податку, — за трактори колісні (крім сідельних тягачів)та вантажні автомобілі.
2.4 Податок на промисел
Податок на промисел включено до перелікузагальнодержавних податків. Порядок його сплати встановлений Декретом КабінетуМіністрів України «Про податок на промисел», який був введений в дію з 1 липня1993 р. [4] Цей податок запроваджувався перш за все з метоюпоповнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.
Платниками податку на промисел є виключнофізичні особи незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання :
— не зареєстровані як суб’єкти підприємництва;
— здійснюють несистематичний, не більшечотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених такуплених продукції, речей, товарів.
Об’єкт оподаткування — сумарна вартістьтоварів, яка підлягає продажу за ринковими цінами. Для нарахування цієї сумифізична особа повинна подати до податкової інспекції декларацію, в якійзазначається перелік товарів для продажу і їх вартість.
Декларація подається за місцем проживанняплатника, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, —за місцем продажу товарів. Не підлягає декларуванню і оподаткуванню, наприклад,сільськогосподарська продукція, вирощена у особистому підсобному господарстві.
Сума податку на промисел залежить від двохфакторів:
— зазначеної в декларації вартості товарів;
— строку продажу товарів.
Якщо зазначені товари підлягають продажупротягом трьох календарних днів, ставка податку складає 10% їх вартості, зазначеноїв декларації; якщо ж строк продажу товарів збільшується до семи днів, ставкаподатку подвоюється. Сума податку не може бути менше розміру однієї мінімальноїзаробітної плати. Податок на промисел сплачується у вигляді придбанняодноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставівказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Мінімальнийтермін дії одноразового патенту — три календарних дні, максимальний — сімкалендарних днів. Громадяни, які продають товари, повинні пред’являти на вимогупосадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справодноразові патенти. Якщо продаж товарів здійснюється більше чотирьох разівпротягом календарного року, така діяльність вважається систематичною ізобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва. На фізичнихосіб, які здійснюють продаж товарів з порушенням встановленого порядку,посадовими особами органів податкової служби можуть накладатися адміністративніштрафи у розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.5 Податок на нерухоме майно (нерухомість)
Згідно статті 14Закону України «Про систему оподаткування», податок на нерухоме майно(нерухомість) відноситься до загальнодержавних
податків і зборів(обов’язкових платежів). Цьогозакону в Україні ще немає, але вже існує його проект — „Про податок на нерухомемайно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки” від 15 грудня 2008, якийзнаходиться на сайті державної податкової адміністрації [5] www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=162804&cat_id=45661).Податок на майноє прямим податком. Він накладається безпосередньо на платників і розмір йогозалежить від розмірів об’єкта оподаткування.
Платникамиподатку на нерухоме майно пропонується визначити юридичних та фізичних осіб — власників нерухомості, а в окремих випадках — користувачів.
Об'єктамиоподаткування податком на нерухоме майно пропонується визначити будівлі, які євласністю платника податку.
Пропонується невідносити до об'єктів оподаткування будівлі, які перебувають у власностіустанов і організацій іноземних держав, які користуються дипломатичнимімунітетом та привілеями згідно з міжнародними договорами України.
Базоюоподаткування будівель, споруд пропонується визначити — площу будівлі, споруди.
Ставки податкупропонується встановити в розрахунку на рік 1 відсоток суми місячногопрожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітногоподаткового року, за 1 кв. м загальної площі об’єкту оподаткування.
Від сплати податку звільняються власники будівель – фізичніособи, які виховують трьох і більше дітей;
Платник податку має право на пільги у вигляді зменшення базиоподаткування по кожному з видів будівель в таких розмірах:
1) 200 м2 загальної площі будівлі (крім садового(дачного) будинку та індивідуального гаражу);
2) 100 м2 загальної площі садового (дачного)будинку;
3) 100 м2 загальної площі індивідуального гаражута інші господарські будівлі.
Введення в діюподатку на нерухоме майно (нерухомість) фізичних осіб та юридичних осіб повиненстати важливим засобом зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів усіхрівнів, а також створити додаткове джерело надходжень до місцевих бюджетів./>
Висновки
За найзагальнішимвизначенням, прямі податки – це закономірне об’єктивно-суб’єктивне явище,система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, якіскладаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу мобілізаціїдо бюджету держави частини вартості ВВП з метою фінансового забезпеченнявиконання державою її функцій.[10]
Прямими податками єобов’язкові платежі, що не мають конкретного цільового призначення і стягуютьсядержавою безпосередньо з доходів чи майна платників податків – власників цихдоходів або майна. Тобто розмір прямих податків для окремого платникавизначається величиною його доходів. Порівняно з непрямими прямі податки більшсправедливі, оскільки враховують дохідність платника і стягуються саме настадії отримання доходу. Прямі податки виступають дійовим фінансовимрегулятором доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, діловоїактивності, сукупного споживання тощо. При цьому вони справляють значний впливна саму державу, яка повинна забезпечити умови для ефективного розвиткувиробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, тобільшими стають і надходження до бюджету.
Для поступальногорозвитку суспільства, забезпечення фінансових потреб держави та матеріальногодобробуту населення система прямого оподаткування в Україні повинна бути нетільки джерелом доходів держави, а й регулятором прибуткової діяльностісуб’єктів національної економіки. Тому визначення прямих податків маєбазуватися на тому, що це примусовий прагматичний фінансовий компроміс міжпотребами держави в коштах та інтересами юридичних і фізичних осіб, реалізаціяякого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни. Основне завданняподаткової політики полягає в тому, щоб знайти цей компроміс і забезпечити йогоправову регламентацію.
Список літератури
1. ЗакониУкраїни ВРУ “Про податок з доходів фізичних осіб” 22.05.03 №889-IV [Електроннийресурс]. Режим доступу www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=252792&cat_id=59095
2. ЗакониУкраїни ВРУ «Про плату за землю» вiд 03.07.1992 № 2535-XII [Електроннийресурс]. Режим доступуhttp://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2535-12
3. ЗаконУкраїни ВРУ “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів” 11.12.91 №1963-XII [Електронний ресурс]. Режим доступу www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=79806&cat_id=78220
4. Декрет КМУкраїни “Про податок на промисел”17.03.93 №24-93 [Електронний ресурс]. Режимдоступу www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=EC478AD91BE8165F5F25C8B9D539C798?art_id=79818&cat_id=78224
5. ПроектЗакону України „Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне відземельної ділянки” електронний ресурс Режим доступу www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article
6. Катрук Н.Світовий досвід оподаткування доходів громадян і його використання в Україні.//Журнал «Схід» №2 (93) 2009 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=42074
7. Оподаткуванняв системі факторів макроекономічної рівноваги в умовах ринкової трансформації:автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.01 [Електронний ресурс] / Т.Е.Городецька; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. — Х., 2008. — 18 с. — укp.
8. Податки в системідержавного регулювання економіки: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.08 [Електроннийресурс] / Микола Миколайович Мельник; НАН України; Інститут регіональнихдосліджень. — Л., 2009. — 20 с. — укp.
9. Податки та їхнійвплив на виробництво:Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / В.М. Мельник;НАН України. Ін-т екон. прогнозування. — К., 1999. — 20 с. — укp.
10. Пряміподатки в системі державного регулювання доходів юридичних і фізичних осіб: Автореф. дис… канд. екон.наук: 08.04.01 [Електронний ресурс] / Т.О. Дулік; Наук.-дослід. фін. ін-т приМ-ві фінансів України. — К., 2001. — 16 с. — укp.
11. Бех Г.В.,Дмитрик О.О., Кучерявенко М.П. (ред.) та ін. Податкове право — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 400 с.
12. ВасиликО.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС — 2000. — 416с.
13. Гега П., Доля Л.Основи податкового права Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Т-во«Знання», КОО, 2003. — 302 с
14. Довгалюк В.І.,Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навчальний посібник К.: Центр учбовоїлітератури, 2007. 360с.
15. Калінеску Т.В.,Антіпов О.М., Бурлуцька Г.М. Основи оподаткування Навчальний посіб. Луганськ:Вид — во СНУ ім. В. Даля, 2007. – 532c/>
16. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. —К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.
17. Фінанси(теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчина, В.Б.Захожай, Л.Л. Осіпчук таін.; Під кер-вом і за наук. ред. М.В. Грідчиної, В.Б.Захожая. – 2-ге вид., К.,МАУП, 2004. – 312с.
18. ХудолійЛ.М. Теорія фінансів: Науково-методичний посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту,2003. – 167с.
19. Податковасистема: навч. посіб. За ред. І.О. Лютого. — К.: Центр учбової літератури,2009. — 456 с.