Проблеми удосконалення міжбюджетних відносин

Зміст
 
Вступ
1.  Стані проблеми міжбюджетних відносин в Україні
2.  Удосконаленняміжбюджетних відносин як елемент реформування місцевих бюджетів
Висновок
Використана література

Вступ
Системаміжбюджетних відносин в Україні формувалася хаотично й непередбачувано, щозначною мірою вплинуло на ефективність прогнозування та управління бюджетнимикоштами. Від старої системи вона успадкувала деякі проблеми, що потребуютьнагального вирішення. Міжбюджетні відносини є важливим чинником вирівнюваннярозвитку адміністративних територій, забезпечення однакових умов доступу громадяндо суспільних послуг незалежно від місцезнаходження. Важливо створити такиймеханізм міжбюджетних відносин, який би забезпечував ефективність складання тавиконання бюджетів усіх рівнів.
Реформуваннямісцевих бюджетів є одним із пріоритетних напрямів економічних перетворень вУкраїні. Значним кроком у збільшенні можливостей розвитку територій, розширенніповноважень місцевих органів у формуванні фінансових ресурсів, які забезпечуютьсамостійність територіальних громад, стало впровадження в червні 2001 р.Бюджетного кодексу. Саме з його прийняттям розпочався процес реформуваннямісцевих бюджетів в Україні. Він дав старт тривалій роботі з формуваннядоходної бази бюджетів місцевого самоврядування, їх видаткових повноважень,децентралізації бюджетного процесу, створення прозорих правил бюджетногопланування. Одним із елементів реформи місцевих бюджетів є вдосконаленнясистеми регулювання міжбюджетних відносин, поглиблення рівня децентралізаціїуправління бюджетним процесом і перехід від бюджетів 27 регіонів до бюджетів689 адміністративно-територіальних одиниць.
Актуальністьдослідження полягає насамперед у здійсненні бюджетної реформи, яка передбачаєсамостійність місцевих бюджетів та розвиток процесів децентралізації в умовахбюджетного унітаризму.
Постановказавдання.Установлення чинників, які впливають наформування міжбюджетних відносин, дослідження динамічного розвитку трансфертівіз Державного бюджету України місцевим бюджетам
.
1. Стан і проблеми міжбюджетних відносин в Україні
 
Усучасних умовах модель відносин “регіони–центр” в Україні відповідає всімознакам централізованої моделі. Органи місцевого самоврядування досі не маютьні чітко визначених обов’язків, ні достатньої фінансової бази. Місцеві органивлади займаються переважно виконанням делегованих державою повноважень, а непитаннями місцевого значення. Фінансування місцевих бюджетів через системуміжбюджетних трансфертів не спонукає їх до зацікавленості у збільшеннінадходжень від власних та закріплених вихідних джерел.
Протене можна однозначно стверджувати, що децентралізована модель міжбюджетнихвідносин цілком відповідатиме устрою нашої держави. Для створення ефективноїмоделі міжбюджетних відносин в Україні необхідно виявити основні переваги якцентралізованої, так і децентралізованої моделі та застосувати їх основніпринципи при створенні власної моделі. Тобто необхідно знайти баланс міжцентралізованою та децентралізованою системою, який би врахував особливостітериторіального, адміністративного та державного устрою України. На зміну повнійцентралізації збирання і розподілу коштів бюджету має прийти реальнерозмежування функцій, розподіл дохідної бази між рівнями влади. Кожний рівень –центральний, регіональний, місцевий – повинен мати власні податки і власніподаткові ставки. Крім того, необхідно підвищити роль представницької владирегіонів у формуванні бюджету всієї держави, а їх виконавчої влади – у проведенніузгодженої політики виконання бюджету на місцях.
Подальшепідвищення ефективності бюджетної політики України та розвитку всієї державизагалом потребує підготовки низки законодавчих актів, які б узгодили чиннезаконодавство і заклали основи для подальшого реформування міжбюджетнихвідносин.
Важливимпоказником децентралізації бюджетної системи є частка трансфертів бюджетуцентрального рівня в бюджетах місцевого самоврядування. За їхньою питомою вагоюв доходах місцевих бюджетів можна визначити міру залежності від державного бюджету.Слід зауважити, що питома вага бюджетних трансфертів у структурі надходженьмісцевих бюджетів в унітарних країнах є вищою, тоді як у федеративних – воназначно менша. Це – недолік системи, адже процес щорічного розподілу дотаціймісцевим бюджетам був непрозорим і відбувався на підставі суб’єктивних оцінок розривівміж прогнозованими обсягами доходів та видатків бюджету.
Трансфертнефінансування місцевих бюджетів свідчить про інтенсивний перерозподілнаціонального доходу з метою усунення диспропорції у розвитку регіонів.Головним питанням, що постало перед місцевими органами у країнах, яківикористовують цей спосіб бюджетного регулювання, є підвищення ефективностіперерозподілу коштів, а також зниження фінансової залежності місцевогосамоврядування від центру й посилення його податкової автономії. Головнапроблема неспроможності місцевих бюджетів забезпечити фінансування необхіднихмінімальних видатків полягає у відсутності сталих джерел надходжень до такихбюджетів.
Розподілобсягу міжбюджетних трансфертів визначають на основі формули. При цьому розмірміжбюджетного трансферту за кожним окремим бюджетом (Ti) розуміють якрізницю між розрахунковим обсягом видатків (Vi) та прогнозним показникомобсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на території, (Di) іззастосуванням коефіцієнта вирівнювання (ai):
 
Тi= аі (Vi – Di).
Якщопрогнозний обсяг видатків місцевого бюджету перевищує прогнозний обсяг доходів,то цю різницю покривають за рахунок дотації вирівнювання з державного бюджету.У разі, якщо місцевий бюджет має перевищення доходів над плановими видатковимипотребами, здійснюють негативний трансферт (вилучення) до державного бюджету,обсяг якого визначають за цією самою формулою.[1]
Перевагасеред видів трансфертних ресурсів останнім часом надається дотаціям, які маютьзбалансувати дохідні й витратні частини місцевих бюджетів. Зростання питомоїваги трансфертів у дохідних джерелах місцевих бюджетів обумовлене тенденцієюзбільшення числа дотаційних областей.
Відображенняпитомої ваги трансфертів у доходах місцевих бюджетів дає узагальненузбалансовану картину отримання регіонами фінансової допомоги з центру і невраховує індивідуальних потреб у ній кожної обласноїадміністративно-територіальної одиниці. За рівнем дотаційності бюджетів областейїх можна класифікувати за трьома групами: найменш дотаційні (0–20 % узагальному обсязі кожного бюджету області), середньодотаційні (20–40 %),найбільш дотаційні (40–60 %).
Нелогічнимє те, що трансферти отримують абсолютно всі регіони, у той час як теоретичноюметою трансфертів є підтримка лише тих регіонів, які цього потребують. Великіобсяги трансфертів в Україні свідчать про недостатні власні доходи місцевихбюджетів. На сьогодні стає зрозумілим (і це підтверджує статистика), щопереважна більшість адміністративно-територіальних одиниць, які формуютьбюджети базового рівня, неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальнісоціальні потреби своїх жителів. Основним і практично єдиним джереломзабезпечення жителів таких населених пунктів соціальними послугами є коштибюджетів вищого рівня, які надходять у вигляді трансфертів. Значна залежністьмісцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету – суттєвий недолік міжбюджетнихвідносин, тому є необхідним чітке законодавче визначення сталих та реальнихджерел наповнення місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами. Політикарозширення власної дохідної бази на місцях обумовить загальне зниження рівнятрансфертів, оскільки самодостатні регіони зможуть обходитися безцентралізованої підтримки, натомість отримуватимуть її лише ті, хто дійсноцього потребує.
Запропонованевдосконалення міжбюджетних відносин на принципах суттєвого обмеженнятрансфертів, аж до повної відмови від трансфертів самодостатнім регіонам,сприятиме подоланню утриманських настроїв, відтак регіони зможуть більшою міроюзбирати кошти для себе й ефективніше їх використовувати.
Розмежуваннявитрат між державним і місцевими бюджетами, а також між окремими рівнямимісцевих бюджетів повинно ґрунтуватися на принципах економічної ефективності ісоціальної справедливості. Фінансування певного виду видатків маєзакріплюватися за тією ланкою, яка може забезпечити їхнє найефективніше надання.Ефективність тих чи інших видів видатків доцільно оцінювати з позиції того,наскільки правильно обрано об’єкт фінансування, чи дійсно забезпечуєтьсяодержання визначених бюджетом послуг державного сектора і, нарешті, наскількивагомим виявиться економічний та соціальний ефект.
Найсуттєвішоюпроблемою, породженою старою системою, була незацікавленість місцевих органіввлади у збільшенні частки власних надходжень. Через це основна частка доходівмісцевих бюджетів формувалася шляхом відрахувань від загальнодержавних податківі зборів, нормативи яких щорічно змінювалися. Відсутність стимулів донарощування дохідної бази бюджетів на місцевому рівні спричиняла негативнийвплив на ефективність функціонування системи міжбюджетного фінансування. Тому зметою посилення зацікавленості місцевих рад у зміцненні дохідної бази місцевихбюджетів, насамперед за рахунок власних коштів, скорочення дотаційностімісцевих бюджетів потрібно розширити права місцевих Рад народних депутатів щодовстановлення місцевих податків і зборів. Щорічні зміни у нормативах відрахуваньвід регульованих доходів не дають можливості місцевим органам влади здійснюватиповноцінне бюджетне планування на наступний рік.
Середінших проблем міжбюджетних відносин варто назвати: низький рівеньобґрунтованості й прогнозованості дохідної частини місцевих бюджетів;неврегульованість відносин на рівні район – місто районного значення, селище,село; невнесення до місцевих бюджетів коштів, необхідних на утримання об’єктівсоціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність; невирішеністьпитань подолання заборгованості між бюджетами різних рівнів за взаємнимирозрахунками.
Важливоюскладовою бюджетної політики є здійснення збалансованих міжбюджетних відносин.Тому велике значення для ефективного функціонування міжбюджетних відносин вУкраїні має державна регіональна фінансова політика, яка передбачає створеннянової системи відносин між центральним урядом та регіональною і місцевоювладою. Так, 25 травня 2001 р. Указом Президента України було затвердженоКонцепцію державної регіональної політики. Серед основних завдань Концепціїпередбачено вдосконалення фінансових міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріївй ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку регіонів.[2] Цеозначає, що держава не залишає місцеві бюджети наодинці з делегованимивидатковими повноваженнями, а передбачає забезпечення їх дохідними джерелами.
Державнарегіональна політика спрямовується також на забезпечення формування такої фінансовоїспроможності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевогосамоврядування, яка б створювала можливості для ефективного розвитку, подоланнядиспропорцій з урахуванням особливостей регіону, їх потенціалу щодо адаптаціїдо ринкових умов господарювання. У зв’язку зі значними диспропорціями угеографічному розташуванні продуктивних сил в Україні, наявністю депресивнихрегіонів із застарілими галузями і такими, що пережили суттєвий спад обсягіввиробництва, посилюється важливість зваженої регіональної політики.
Основуорганізації ефективної системи міжбюджетних відносин становить чітке визначеннякола обов’язків органів влади різних рівнів та ефективність виконання нимисвоїх функціональних повноважень. Однак система органів влади України передбачаєбільшу централізацію, ніж це допускає ступінь незалежності, наданий місцевиморганам влади. Тому важливим кроком до зміцнення системи міжбюджетних відносинмає стати досягнення консенсусу в питаннях визначення кола обов’язків для кожногорівня влади та пов’язаного з ним ступеня відповідальності. Відповідальністьорганів влади певного рівня слід привести у відповідність з їхніми правами щодоприйняття рішень.
Неузгодженістьбюджетного законодавства, часті зміни й доповнення до нього не сприяють ефективномуфункціонуванню бюджетної системи, не забезпечують прозорості бюджетногопроцесу. Для зміцнення правової та інституційної бази міжбюджетних відносиндоцільним є перегляд чинних нормативно-законодавчих актів та їх гармонізація.
Отже,вдосконалення новоствореної системи міжбюджетних відносин має відбуватисяшляхом подолання недоліків, з урахуванням досвіду тих зарубіжних країн, які досяглизначного прогресу на шляху децентралізації. Формування дієвої моделі міжбюджетнихвідносин є запорукою, з одного боку, створення регіональної економіки, щостабільно розвивається, а з другого – гарантією того, що кошти державного тамісцевих бюджетів витрачатимуться ефективно. Тому ухвалення Бюджетного кодексусприяло упорядкуванню й підвищенню ефективності міжбюджетних відносин. Однакмодифікація механізму міжбюджетних відносин згідно з Бюджетним кодексом непозбавлена негативних моментів. Однією з головних проблем є відсутністьпринципу пропорційності фінансових засобів, що мають закріплюватися затериторіальними громадами з урахуванням обсягу їхніх повноважень.
2.Удосконалення міжбюджетних відностн як елемент реформування місцевих бюджетів
Реформуваннямісцевих бюджетів, що передбачає передусім врегулювання міжбюджетних відносин,повинне відбуватися поетапно з урахуванням суспільно-політичних та економічнихумов зі збереженням збалансованості бюджетної системи загалом й у взаємозв’язкуіз проведенням реформ у галузях бюджетної сфери та інших сферах діяльності. Нагальнапотреба у проведенні змін у сфері бюджетів місцевого значення зумовленапотребою збалансування бюджетної системи, забезпечення фінансової безпекикраїни загалом.
Концепціяреформування місцевих бюджетів визначає такі проблеми, які обумовлюють проведенняреформи у сфері місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин: широкий перелік задекларованихдержавою соціальних зобов’язань; нерівномірність темпів соціально-економічного розвиткурегіонів; недостатній обсяг дохідної частини місцевих бюджетів; високий рівеньдотаційності місцевих бюджетів. Крім того, виникає потреба в удосконаленнісистеми прогнозування доходів та видатків місцевих бюджетів на наступнийбюджетний період і розробленні прогнозу середньострокових показників місцевихбюджетів [3].
Основнамета цього документа, на думку авторів, полягає в уникненні ризиків у бюджетнійсфері, які будуть зумовлені проведенням територіальної та адміністративноїреформ в Україні. При цьому вдосконалення бюджетного законодавства має бутиздійснено до проведення цих реформ, а не навпаки. Забезпечення незмінностінормативної бази гарантуватиме успішність проведення реформи місцевих бюджетів.Проте, на мою думку, зміна бюджетної системи в будь-якому разі призведе допереформування міжбюджетних відносин і створення запобіжних заходів повиннемати лише тимчасовий характер на момент проведенняадміністративно-територіальної реформи. Тому сучасні реформаційні заходи необхідноспрямувати на вирішення тих проблем, що склалися в бюджетній сфері на сьогодні.
Одниміз завдань Концепції реформування місцевих бюджетів є вдосконалення системирегулювання міжбюджетних відносин, яке планується здійснити шляхом:
ü  удосконаленняметодики обчислення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенніобсягів міжбюджетних трансфертів, у результаті перегляду наявних і введеннянових коригувальних коефіцієнтів для врахування особливостейадміністративно-територіальних одиниць та методики обчислення обсягів субвенційсоціального характеру з державного бюджету місцевим бюджетам;
ü  передбаченняу державному бюджеті коштів для місцевих бюджетів на зменшення диференціації узабезпеченні місцевих бюджетів коштами для виконання делегованих повноважень;
ü  запровадженнянового механізму формування місцевих бюджетів через передачу на договірнихзасадах повноважень відповідних рад щодо складання та виконання бюджетівтериторіальних громад сіл, селищ і міст районного значення, у яких питома вагадотації вирівнювання на плановий бюджетний період становить понад 70 % обсягузагального фонду відповідного бюджету, відповідній райдержадміністрації(міському виконавчому комітету);
ü  посиленнястимулювання органів місцевого самоврядування до нарощування дохідної бази, длячого необхідно: здійснити обчислення додаткового фінансового ресурсу, щозалишається у розпорядженні місцевих бюджетів, з урахуванням стану виконанняпрогнозного обсягу доходів, які враховуються при визначенні обсягівміжбюджетних трансфертів, за три останніх звітних періоди; передбачити удержавному бюджеті кошти для розподілу між місцевими бюджетами, які отримують дотаціювирівнювання та щороку нарощують свою дохідну базу; спрямувати частину коштіввід збільшення надходжень до державного бюджету на соціально-економічнийрозвиток регіонів, що забезпечили таке збільшення.
Дляоцінки точності визначених завдань спочатку необхідно проаналізувати сучаснийстан міжбюджетних відносин в Україні й окреслити основні напрями їхреформування, а вже потім зробити висновок, наскільки правомірним є спрямуваннязусиль фінансових органів на досягнення окреслених цільових векторів діяльностідо 2011 р.
Найбільшактуальне питання сьогодні – посилення рівня функціонального розмежування дохідноїчастини державного та місцевих бюджетів. Дохідні джерела державного та місцевихбюджетів формуються за принципом мінімізації розподілу загальнодержавнихдохідних джерел та максимізації доходів від конкретних видів платежів. Насьогодні дохідні платежі, закріплені за державним бюджетом, мають вищий рівеньзалежності від макроекономічних процесів, а отже – вищий ступінь ризику їхневиконання. До доходів, які закріплюються за бюджетами місцевого самоврядуваннята враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать податкиі збори, що мають стабільне джерело надходжень: податок із доходів фізичнихосіб, плата за землю, транспортний збір, місцеві податки і збори, єдині податкита ін.
Надходженнядоходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (доходи “першогокошика”), у 2008 р. становили 26 484,5 млн грн, що на 6 654,3 млн грн, або на33,6 % більше, ніж у 2007 р. Зазначене обумовлено зростанням обсягу надходженьвід податку з доходів фізичних осіб. У 2008 р. частка цього податку в доходах“першого кошика” становила 86,1 %, що на 3 в. п. більше, ніж у 2007 р.[4]
У2008 р. розрахункові показники МФУ перевиконано на 2 142 млн грн, або на 8,8 %.Із 691 місцевого бюджету, які мають прямі стосунки з державним бюджетом,розрахункові показники МФУ на 2008 р. недовиконали 76 місцевих бюджетів. Найнижчийрівень виконання розрахункових показників МФУ на 2008 р. становить 84,7 % бюджетуНовомосковського району Дніпропетровської області, 85,5 % – бюджету м.Кіровська, Луганської області та 85,8 % – бюджету м. Первомайська Харківськоїобласті. Найвищого рівня виконання показників МФУ досягли бюджети м.Новодністровська Чернівецької області – 152,2 %, Калуського районуІвано-Франківської області – 169,6 % та бюджет Чигиринського району Черкаськоїобласті – 206,3 %.
Доходи,що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (доходи “другогокошика”) у 2008 р. становили 4 374,8 млн грн, що на 1 814,5 млн грн, або на70,9 % більше, ніж у 2007 р. Розрахункові показники МФУ на 2008 р. за циминадходженнями перевиконано на 631 млн грн, або на 16,9 %. Найбільшу питому вагув доходах “другого кошика” займає плата за землю. У звітному періоді вонастановила 56,6 %.
На1 січня 2009 р. сума податкового боргу (недоїмка із податків і зборів, щозараховуються до місцевих бюджетів) становила 613,9 млн грн і зменшилася на31,4 млн грн (на 7,9 %) порівняно з 2007 р. Зменшення недоїмки відбулося зарахунок спеціального фонду на 41,8 млн грн (36,6 %), а за загальним фондом таканедоїмка зросла на 10,5 млн грн (2 %). Зростання суми недоїмки відбулося восновному за рахунок податку на прибуток підприємств комунальної власності на58,2 млн грн (74,4 %) та податку на доходи фізичних осіб – на 12 млн грн. (11,5%). Зменшено обсяг боргу із фіксованого сільськогосподарського податку – на26,6 млн грн, (38,9 %), плати за землю – на 34,7 млн грн (14,5 %).
Найбільшийобсяг недоїмки загального фонду станом на 1 січня 2009 р. становив із плати за землю204,8 млн грн, або 37,8 % боргу за загальним фондом місцевих бюджетів, податкуна прибуток підприємств комунальної власності – 136,4 млн грн (25 %) та податкуз доходів фізичних осіб – 116 млн грн (21,4 %).
Структурадоходів загального фонду місцевих бюджетів у 2008 році порівняно з минулимроком істотно не змінилась. Податкові надходження у структурі доходів місцевихбюджетів становили 77,6 % усіх надходжень, що менше попереднього року на 0,2 в.п. (рис. 1).

/>
Рис.1. Структура фактичних доходів місцевихбюджетів загального фонду за 2007-2008рр.
Порівняноз даними за 2009 р., обсяг податкових надходжень збільшився на 36 % і досягнув 30931,5 млн грн. Таке істотне збільшення надходжень було досягнуто за рахунокзростання обсягів надходжень від податку з доходів фізичних осіб. У 2008 р. домісцевих бюджетів надійшло 4 790,7 млн грн неподаткових надходжень, що на 1 249млн грн, або на 35,3 %, більше показника 2007 р. У 2008 р. порівняно з 2005 р.у структурі неподаткових надходжень відбулися зміни стосовно часток доходів відвласності та підприємницької діяльності – на 4,5 в. п. та інших неподаткових надходжень– на 4,7 в. п. Водночас зменшилася частка власних надходжень бюджетних установна 6,7 в. п. У 2008 році до місцевих бюджетів надійшло 2 663,6 млн грн доходіввід операцій із капіталом, що на 584,8 млн грн, або на 28,1 %, більше зааналогічний період 2007 р.
Основноюпричиною збільшення надходжень доходів від операцій з капіталом стало зростаннянадходжень від продажу землі й нематеріальних активів. Як показує практика,надмірне використання надходжень від продажу земельних ділянок може матинегативні наслідки за відсутності стратегії розвитку території місцевої громади(згідно з інформацією Міністерства регіонального розвитку та будівництва,необхідне поновлення генеральних планів розвитку населених пунктів нині здійсненоменш ніж на 1 % їх загальної кількості). За таких умов активізація продажуземельних ділянок може призвести до необхідності їх повторного викупу вмайбутньому за значно вищими ринковими цінами.
Усфері міжбюджетних відносин актуальним є питання розмежування видатковихповноважень між рівнями бюджетної системи і поділом їх на власні й закріплені. Обсягсукупних видатків місцевих бюджетів за 2008 р. становив 75 776,4 млн грн, щобільше минулорічного показника на 23 709,1 млн грн, або на 45,5 в. п. Динамікувиконання місцевих бюджетів за видатками протягом 2004-2008 рр. наведено втабл. 1.[6]
 
Таблиця1
Видатки місцевихбюджетів за січень–грудень 2004-2008 рр.Видаток
Факт за
2004 р.
Факт за
2005 р.
Факт за
2006 р.
Факт за
2007 р.
Затвер-
джено
місце-
вими
радами
на
2008 р.
Вико-
нано
станом
на 01.01.
2009 р.
Темпи
зростання
видатків
місцевих
бюджетів
2008 р. до
2007 р.
% вико-
нання до
затвер-
дженого
місце-
вими
радами
на
2008 р. Усього, у т. ч.: 24 788,8 31 401,6 38 720,6 52 067,3 77 968,8 75 776,4 145,5 97,2 загальний фонд 21 327,40 26 361,0 31 511,2 42 087,9 61 079,6 59 934,9 142,4 98,1 спеціальний фонд 3 461,40 5 040,6 7 209,4 9 979,4 16 889,2 15 841,5 158,7 93,8
Співвідношенняфактичних видатків між загальним і спеціальним фондом протягом 2004-2008 рр. поступовозмінювалося в бік збільшення видатків спеціального фонду. Так, якщо в 2004 р.на частку видатків спеціального фонду припадало 14,0 %, то протягом чотирьохнаступних років вона поступово збільшувалась і за результатами 2008 р.становила вже 20,9 %. Станом на 1 січня 2009 р. видаткова частина загальногофонду місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів профінансованана суму 59 934,9 млн грн, або на 98,1 % від планових показників, затвердженихмісцевими радами на рік. Найбільшу питому вагу у видатках загального фондумісцевих бюджетів займають соціальні видатки (освіта, охорона здоров’я,соціальний захист і соціальне забезпечення, культура і мистецтво, фізичнакультура і спорт та державне управління), тобто видатки на делеговані державою повноваження(рис. 2 і 3).
Якпоказано на рис. 2, видатки на соціальну сферу та державне управління зарезультатами 2008 р. становили 90,7 % від усіх здійснених видатків (порівняно з2007 р. частка цих видатків зросла на 1,1 %). Питома вага видатків на виконанняінших функцій становить 9,3 %, із яких 6,1 % припадає на фінансуванняжитлово-комунального господарства.
/>
Рис.2. Структура фактичних видатків місцевихбюджетів загального фонду за 2007-2008 рр.
 
Увидатках на соціальну сферу (рис. 3) найбільшими за обсягами традиційно євидатки на освіту – 36,3 %; охорону здоров’я  25,6 %; соціальний захисті соціальне забезпечення населення  17,2 %).

/>
Рис.3. Структура фактичних видатків місцевихбюджетів загального фонду за функціональними напрямами за 2007-2008 рр.
Однієюз найбільш важливих передумов демократичної держави є забезпеченнязбалансованості місцевих бюджетів, що обумовлює доцільність надання фінансовоїдопомоги з центрального бюджету країни на їх користь у формі трансфертів. Заданими Державного казначейства України за 2008 р., до місцевих бюджетівперераховано 34 150,3 млн грн, або 97,4 % від плану на 2008 р. міжбюджетнихтрансфертів. За оперативними даними Державного казначейства України, у 2008році до місцевих бюджетів перераховано 34 150,3 млн грн міжбюджетнихтрансфертів, що становить 96,4 % річного плану. Із них до загального фондунадійшло 29 273,5 млн грн, або 99,0 % річного плану, до спеціального фонду – 4876,8 млн грн, або 83,0 % плану на рік (Табл. 2).
 

Таблиця2
Міжбюджетнітрансферти, які надійшли з державного бюджету до місцевих за 2006-2008 рр.[6]
Факт за
2006 р.,
млн грн
Факт за
2007 р.,
млн грн
План на
2008 рік,
млн грн
Виконано
станом на
1 січня
2009 р.,
млн грн
% виконання до
затвердженого міс-
цевими радами на
2008 р.
Усього,
у т. ч.: 16 808,2 23 361,1 35 443,7 34 150,3 96,4
загальний фонд 16 636,1 21 977,3 29 565,3 29 273,5 99,0
спеціальний фонд 172,1 1 383,7 5 878,5 48 76,8 83,0
Протягом2005-2008 рр. щорічний темп приросту обсягів трансфертів із державного бюджетумісцевим бюджетам значно випереджав темп приросту доходів місцевих бюджетів.Якщо у 2005 р. темп приросту трансфертів перевищував відповідний показник задоходами місцевих бюджетів на 11,5 %, то в 2006 р. – на 14,7 %. Характерніособливості має динаміка структури міжбюджетних трансфертів. За оперативнимиданими Державного казначейства, за період 2007-2008 років відбулося різкескорочення частки додаткових дотацій від 14 до 3 %, істотне зростання питомоїваги субвенції капітальної спрямованості – від 4 до 10 % (рис. 4).
 
/>
Рис.4. Динаміка структури трансфертів місцевихбюджетів у 20052006рр.

Дотаціївирівнювання перераховано на суму 17 036,0 млн грн, або 99,9 % від плану.Загальний обсяг недоотриманої дотації вирівнювання становив 0,5 млн грн. Регулюванняміжбюджетних відносин у цьому році передбачається Законом України ”Про Державнийбюджет України на 2007 рік”. Його ст. 51 передбачає включення до доходівзагального фонду Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюєтьсяперерахування дотацій вирівнювання традиційних платежів: податок на прибутокпідприємств; податок на додану вартість (без врахування бюджетноговідшкодування податку на додану вартість грошовими коштами); збір за спеціальневикористання лісових ресурсів державного значення тощо. Кабінет МіністрівУкраїни може здійснювати протягом 2007 р. перерозподіл загального обсягусубвенції, затвердженого місцевим бюджетам із Державного бюджету України нанадання пільг, субсидій, допомоги населенню та ін.
Ізметою усунення недоліків нинішньої системи місцевих бюджетів в Україні,виявлених у ході проведеного аналізу, пропонується: провести подальшевдосконалення розмежування доходів і видатків між бюджетами; всемірнозміцнювати дохідну базу місцевих бюджетів; розширити перелік власних доходівмісцевих бюджетів; законодавчо визначити пріоритетність Закону України ”Про Державнийбюджет” на відповідний рік перед іншими законами України та нормативнимиактами, указами Президента України, які вимагають збільшення видаткової частинимісцевих бюджетів; із метою підвищення зацікавленості місцевих фінансовихорганів встановлювати план надходжень загального фонду держбюджету для кожногорайону та міста обласного значення і, відповідно, перераховувати додатковудотацію від їх перевиконання (а не за умови перевиконання загалом в області);ув’язати механізм надання міжбюджетних трансфертівадміністративно-територіальним одиницям із виконанням найважливішихмакроекономічних показників соціально-економічного розвитку територій.

Висновок
Виходячиз вищенаведених положень щодо стану розвитку міжбюджетних відносин,реформування системи міжбюджетних відносин має передбачати реалізацію окремихзаходів за такими цілями:
1.  Зметою встановлення відповідності між видатками та доходами місцевих бюджетів:
ü  активізуватиекономічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладнійтериторії з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів умісцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів, а також збільшення загаломкількості регіонів, які не потребують трансфертів із державного бюджету;
ü  запровадитидержавні гарантії фінансового забезпечення виконання делегованих повноваженьмісцевими органамивлади;
ü  покластив основу політики фінансового вирівнювання критерій зацікавлення бюджетів-доноріввіддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів урозпорядженні місцевих органів влади.
2.  Зметою вдосконалення Формули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів:
ü  внестизміни до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використанняіндексів відносних видаткових потреб, які дають змогу враховувати місцевіособливості розвитку, зокрема, щільність населення, яке є, рівень екологічногозабруднення;
ü  спроститипоказники та окремі формули, що використовуються при обрахунку міжбюджетнихтрансфертів;
ü  встановитимораторій на внесення змін до формули впродовж одного бюджетного року.
3.  Зметою раціоналізації структури трансфертів:
ü  забезпечитипріоритетність надання цільових субвенцій, збільшити частку субвенцій насоціально-економічний розвиток, сформувати механізм запровадження конкурснихпроцедур фінансування місцевих програм;
ü  застосовувативибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевимиорганами влади, з наданням переваги тим, які здатні найшвидше дати економічнийефект і, відповідно, сприяти розвитку інших місцевостей.
4.  Зметою впорядкування механізму забезпечення соціальних видатків:
ü  встановитижорстку відповідність між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішенняпитань місцевого значення і не враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетнихтрансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів. Інші видатки доцільнофінансувати за рахунок закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетнихтрансфертів, що дасть змогу уникати зустрічних фінансових потоків і посилитиконтроль за використанням коштів та наданням трансфертів;
ü  покластив основу бюджетного вирівнювання нормативи соціальних стандартів наданнягромадянам послуг;
ü  ініціювативнесення змін до Бюджетного кодексу України: у ст. 86, ч. 1 замінити “соціальнихпослуг” (пункт 1) і “основних соціальних послуг” (пункт 2) на словосполучення“громадських послуг”, у ст. 98, ч. 3, пункт 2) замінити “споживачів соціальних послуг”на “споживачів громадських та соціальних послуг”.
5.  Зметою заохочення територіальних громад до наповнення бюджетів, передусім у частинідоходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і збільшеннячастки видатків, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів:
ü  встановитичастку відрахувань від надходжень з податку на доходи фізичних осіб до другогокошика доходів місцевих бюджетів;
ü  включитидо переліку видатків першого кошика видатки на соціальний захист, соціальнезабезпечення, культурно-мистецькі та спортивні заходи, а також видатків наутримання об’єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальнувласність.
6.  Зметою подальшої децентралізації бюджетної системи:
ü  упорядкувативживання норм “міжбюджетні трансферти”, “міжбюджетні відносини” у різнихзаконодавчих актах;
ü  розробитизаходи (формування механізму, визначення відповідальних, формуванняінформаційної, кадрової та технічної бази) щодо встановлення прямих відносинміж Державним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл і селищ.

Використана література
 
1. Юрій С. І. Казначейськасистема: [підруч.] / С. І. Юрій, В. І. Стоян, О. С. Даневич. – 2-ге вид. змін.й доп. – Т.: Карт-бланш, 2006. – С. 85.
2. Про Концепцію державної регіональноїполітики: указ Президента України від 25.05.2001 № 341. – Нормативні актиУкраїни (Електрон. повнотекст. інформ.-пошук. система).
3. Концепція реформування місцевихбюджетів, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007р. № 308-р // minfin.gov.ua.
4. Фінансові показники виконання державногота місцевих бюджетів // www.treasury.gov.ua.
5. Каун О.Б. Концептуальні засадиформування механізму міжбюджетних відносин в Україні / О.Б. Каун // ФінансиУкраїни. – 2008. – № 7. – С. 31–38.
6. Статистичний щорічник України за 2008рік / Держкомстат України; [за ред. О.Г. Осауленка]. – К.: Консультант, 2009.– 486 с.