ПРИВАТНИЙНАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ІНСТИТУТДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»
Кафедрафінансів та кредиту
Контрольнаробота
здисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»
Варіант№ 16
Виконала:
Студентка ЗФ –06/3
Тібеж ЮліяОлексіївна
Перевірила:
ст. викладач.
Голікова К.П.
Оцінка:
Підпис викладача:
м.Кривий Ріг
2009р.
Зміст
1. Теоретичнезавдання
2. Задача
3. Списоквикористаної літератури
1. Теоретичнезавдання
фондовий ринок форфейтинг
Переважніправа на придбання цінних паперів нової емісії як інструмент захисту інтересівінвесторів
Основнимпринципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізаціязагальнонаціональних інтересів і забезпечення гарантій та безпеки інвестиційноїдіяльності в економіці України.
Державнерегулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих та іншихнормативних актів, ліцензування та контролю за їх діяльністю.
ЗаконодавствомУкраїни, як і законодавством інших країн, на емітентів, що випускають акції таоблігації в обіг, покладаються зобов’язання щодо реєстрації випуску ціннихпаперів та інформації про випуск у певних державних органах.
Державнерегулювання випуску цінних паперів виконує функцію захисту інтересів інвесторівта інших учасників ринку цінних паперів (РЦП). З одного боку, це запобігаєпояві на ринку цінних паперів у вільному обігу сумнівних фінансовихінструментів, а з іншого – сприяє тому, щоб інвестори могли приймати на цьомуринку зважені рішення.
Реєструванняпередбачає, щоб емітенти надавали учасникам РЦП об’єктивну інформацію про своєгосподарське та фінансове становище. Встановлення режиму державної реєстраціївідкритих випусків акцій і облігацій має на меті забезпечити цілісністьринкових взаємовідносин, підвищити довіру до РЦП з боку реальних і потенційнихйого учасників.
Посередницькадіяльність на РЦП практично в усіх країнах здійснюється на основі ліцензій.Впровадження режиму ліцензування є своєрідним встановленням монополії навиконання важливих посередницьких функцій. Оскільки РЦП посідає важливе місце всистемі фінансового ринку, а також значною мірою залежить від довіри багатьохйого учасників, держава висуває підвищені вимоги до суб’єктів підприємницькоїдіяльності, які здійснюють на РЦП посередницьку діяльність. Це потребуєнасамперед наявності у керівників і службовців інститутів – посередників певноїкваліфікації, навичок та сумлінної поведінки. Посередники переважно виконуютьволю інвестора та емітентів і захищають їхні інтереси.
Державнийконтроль на ринку цінних паперів є одним з основних елементів моделі РЦП.Завданням таких органів є захист інтересів інвесторів і публічних інтересів;забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин; реалізація законодавчих актів,що регулюють РЦП та ін.
Ліквідація як форма реорганізації суб’єктів господарювання
Процедураліквідації підприємства регулюється Господарським кодексом України і декількомаЗаконами України («Про господарські товариства», «Про відновленняплатоспроможності боржника, або визнання його банкротом» і ін.). Відповідно доч.6 ст.59 Господарського кодексу України, ліквідація підприємства можездійснюватися у наступних випадках:
— за ініціативоювласника (власників), чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках,передбачених Господарським Кодексом, — за рішенням суду;
— післязавершення строку, на який створювався суб’єкт господарської діяльності, чи уразі досягнення мети, заради якої його було створено;
— у разі звизнанням його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбаченихзаконом;
— у разіскасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Загальний порядокліквідації суб’єкта господарювання визначений в ст.60 Господарського кодексуУкраїни. Ліквідацію підприємства може здійснювати або спеціально створеналіквідаційна комісія, або орган управління суб’єкта, що ліквідується. Орган(особа), що ухвалив рішення про ліквідацію, встановлює порядок і визначаєстроки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами.Важливо відзначити, що цей строк не може бути меншим, ніж два місяці з дняоголошення про ліквідацію. Само оголошення про початок ліквідації з вказівкоюстроків прийому претензій кредиторів повинне бути опубліковане в офіційнихвиданнях (газети «Голос Україні», «Урядовій кур’єр» і ін.). Ліквідаційнакомісія зобов’язана застосувати всі необхідні заходи для стягнення дебіторськоїзаборгованості боржника, а також оцінити наявне майно суб’єкта господарювання,який ліквідується та розрахуватися з кредиторами.
Така складнапроцедура цілком обґрунтована. Вона направлена на максимальне задоволення вимогкредиторів і захист бізнесу від недобросовісних партнерів. В той же час,величезна кількість рутинної роботи створює неабиякі проблеми бізнесменам, якіпо тих, або іншим причинам вирішили ліквідовувати підприємство.
Ефективністьпроцедури ліквідації багато в чому залежить від того, наскільки правильнимиметодами вона реалізується. У ряді випадків ліквідовувати підприємство потрібностандартними засобами. Але у процедури добровільної ліквідації є доситьсерйозний недолік — в її ході проводиться обов’язкова податкова перевірка. Томудеколи логічно використовувати процедуру ліквідації через банкрутство. Але вкожному випадку є величезна кількість нюансів. Арбітражний керуючий ФілатовВладислав Арнольдович допоможе вибрати оптимальну схему і вирішити проблеми зліквідацією підприємства будь-якої організаційно-правової форми
Ліквідаціяі реорганізація підприємства тягне за собою виключення його з державногореєстру підприємств України. З дати виключення підприємство вважається реорганізованимчи ліквідованим.
Статусусуб’єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійсненнящодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом.Зокрема, це такі заходи:
1.Ліквідаціяпідприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), якийприйняв рішення про ліквідацію. Це орган (особа) може покласти обов’язок щодоліквідації підприємства на його органи управління.
2.Встановленняпорядку і строків ліквідації. Їх встановлює орган, що прийняв рішення проліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюєтьсятакож строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двохмісяців з моменту оголошення про ліквідацію.
3.Виконанняліквідаційною комісією своїх обов’язків: повідомлення про ліквідаціюпідприємства в пресі (за місцезнаходженням). про порядок і строки ліквідації;вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованостіпідприємства, виявлення його кредиторів та претензій останніх. Кредитори та іншіюридичні й фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються проліквідацію письмово.
4.Здійсненняліквідаційною комісією згідно з встановленим законом порядком: інвентаризації іоцінки майна організації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членамитрудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу,який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.
Майновіпретензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задовольняються з йогомайна. При цьому законодавець припускає, що відповідного майна для задоволенняпретензій всіх кредиторів може не вистачати (презумпція недостатності майна).Тому в законодавстві про ліквідацію підприємства діє загальне правилочерговості задоволення боргів підприємством-боржником, що ліквідується.
Залежновід підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщопідприємство ліквідується у звичайному порядку, діє черговість, встановлена ст.36 Закону “Про підприємства в Україні”. Вона має бути конкретизована статутом.
Якщопідприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена ст. 21 Закону “Пробанкрутство”. Звичайна черговість – це першочергові та інші боргипідприємства-боржника. Першочерговими є борги:
— перед бюджетом;
— витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованимпідприємством;
— розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (контрактами) ліквідованогопідприємства;
— вимоги кредиторів, забезпечені заставою.
Черговістьзадоволення інших боргів має бути встановлена у статуті (установчому договорі).Вона повинна визначатися згідно з ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону “Про підприємства вУкраїні”, а саме:
— друга черга – за вимогами органів державного соціального страхування тасоціального забезпечення. В межах цієї черги здійснюється капіталізаціяплатежів, належних з підприємства у зв’язку із заподіянням каліцтва, іншогоушкодження здоров’я громадянина або у зв’язку з його смертю;
— третя черга – своєчасно виявлені і заявлені вимоги кредиторів, не забезпеченізаставою;
— четверта черга – повернення внесків членів трудового колективу до статутногофонду підприємства і виплати по акціях трудового колективу;
— п’ята черга – претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку,встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші вимоги.
Сутьчерговості полягає у тому, що вимоги кожної наступної черги виконуються післяповного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майнадля повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторамидо заявлених ними і визначених ліквідаційною комісією сум.
Приліквідації підприємства застосовується категорія та званих погашених претензій(ч. 3 ст. 36 Закону “Про підприємства в Україні”). Погашеними згідно з закономвизначаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнаніліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражногосуду кредиторами. Позови про задоволення їхніх вимог мають бути поданікредиторами протягом місяця від дня отримання повідомлення про повне або частковеневизнання претензії. Майно, що залишилося після погашення боргів підприємства,використовується згідно з рішенням власника майна.
Форфейтинг
Форфейтинг (від франц. а forfai — цілком) – цеособлива форма середньострокового комерційного зовнішньоторговельногокредитування, операція продажу в кредит, яка є купівлею кредитором борговихдокументів позичальника «без права регресу» на будь-якого попередньогоутримувача зобов'язання.
Форфейтинг застосовується переважно у сфері міжнародної торгівлі інадання послуг, оскільки його перевага — можливість сплатити товар або послугуготівкою сьогодні, замість виручки, яка повинна бути одержана в майбутньому.
Поняття «без права регресу» означає, що всі ризики і вся відповідальністьбереться на себе позичальником. Як боргові документи звичайно виступають простівекселі і тратти, це так називаємі «чисті» документи, щоприпускають абстрактне зобов'язання.
Форфейтинг є формою кредитування, що оформляється оборотними документамиі придатною для будь-яких торгових операцій, при цьому, позичальник незобов'язаний закладати весь свій бізнес або його істотну частину. Форфейтингназивають формою своєрідної трансформації комерційного кредиту в банківськийкредит.
Цей спосіб кредитування зовнішньої торгівлі особливо поширений в Англії ів Німеччині. Сторонами учасниками класичної операції форфейтингу є продавець,покупець (позичальник) і банк-кредитор (покупець боргу позичальника передпродавцем). Ініціювати операцію форфейтингу можуть і продавець і покупець.Схема операції полягає у тому, що банк — форфейтор зобов'язаний викупити боргпозичальника на певних умовах, коли позичальник надасть йому документацію, щозадовольняє інтересам банку. Ця документація підтверджує наявність боргу, фактпередачі товарів (або послуг) покупцю, а також переуступку банку (форфейтору) права на отримання виручки ( увигляді кредитного цінного паперу).
У операціях форфейтингу є ряд обмежень, «підводного каміння»:
— продавець повинен бути наперед попереджений і згоден приймати погашенняборгу серіями, на це йдуть не всі продавці;
— якщо покупець не є міжнародною компанією або представником держави, топовернення боргу повинне бути обов'язково гарантований банком або державнимінститутом, який вибере кредитор;
— форфейтингові операції є конфіденційними на відміну від банківськихкредитів, після організації яких, звичайно публікуються рекламні оголошення.Хоча з другого боку, якщо кредитор — форфейтер продасть боргові папери навторинному ринку, то розголошування умов операції все ж таки може відбутися,тому слід врахувати цей випадок в договорі форфейтинга.
Достоїнства форфейтингу безперечні:
— форфейтинг має на увазі фіксовану процентну ставку, а, значить,позичальник може точно планувати витрати на кредит;
— оперативність і простота оформлення вексельних боргових документів;
— можливість для покупця не витрачати гроші на управління боргом, а такожна організацію його погашення – все бере на себе форфейтер;
— покупцю може бути наданий форфейтером попередній опціон (умови) на кредитування по фіксованійставці, і він може внести свої витрати по обслуговуванню фінансування вконтрактну ціну товару;
— покупець має нагоду відкласти оплату вже одержаних їм товарів абонаданих йому послуг.
Форфейтинг має наступні недоліки:
— покупець (позичальник) несе відповідальність по забезпеченню дійсностіборгових інструментів, він повинен добре орієнтуватися в законах відносно формипростих векселів або тратт, а також гарантій і авалей (особливо, якщофорфейтинг здійснюється при міжнародній операції – у валютному законодавстві);
— банк одержує за послуги набагато більший відсоток, ніж прикредитуванні, і може продати векселі і інші кредитні документи на вторинномуринку цінних паперів;
— можуть виникнути труднощі з пошуком гаранта (того самого кредитногодокумента, який задовольнить форфейтера);
— процентні ставки більше, ніж при інших видах кредитування, алепозичальник не несе витрат по страхуванню, це іноді виправдовує великівідсотки;
— термін проведення операцій може, по ідеї, складати всього декілька днів.
2.Задача
ВизначитиCash-Flow від інвестиційної діяльностіпідприємства за звітний період за таких даних:
1. Грошовінадходження від продажу акцій інших підприємств — 50 тис. грн.
2. Надходженнявід емісії акцій — 250 тис. грн., у тому числі на збільшення статутного капіталубуло спрямовано 200 тис. грн.
3. Надходженнявід емісії облігацій — 60 тис. грн.
4. Підприємствонарахувало та виплатило дивідендів на суму 40 тис. грн.
5. Собівартістьреалізованої продукції — 800 тис. грн., у тому числі амортизація основнихфондів — 20 тис. грн.
6. Кошти,спрямовані на придбання основних засобів, — 70 тис. грн.
Рішення
Cash-Flow від інвестиційної діяльностіпідприємства за звітний період дорівнює різниці грошових надходжень від продажуакцій інших підприємств та коштів, які були спрямовані на придбання основнихзасобів, тобто:
+ 50тис.грн. – 70тис.грн.= — 20тис.грн.
Cash-Flow від інвестиційної діяльностіпідприємства за звітний період дорівнює 20тис.грн. Тобто у результатіздійснення інвестиційної діяльності підприємство отримало збиток у розмірі 20тис.грн.
Списоквикористаної літератури
1.Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
2. Закон України «Про банкрутство» в ред. ЗаконуУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом».
3. Закон України «Про інвестиційну діяльність».
4. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».
5. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів».
6. Бочаров В. В. Инвестиционныйменеджмент. — СПб., 2000.
7. Воловець Я.В. Фінансовадіяльність суб’єктів господарювання. – К.: Алерта, 2008. – 199 с.
8. Рут Ф. Р., Філіпенко А.Міжнародна торгівля та інвестиції. — К., 2006.
9. Терещенко О. О. Фінансовадіяльність суб’єктів господарювання.— К.: КНЕУ, 2004. — С. 293—323.
10. Терещенко О. О. Фінансовасанація та банкрутство підприємств. — К.: КНЕУ, 2006. — С. 259—283.