Основнінапрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку
ВСТУП
Сучасна ринкова економіка припускає наявність як ринківкінцевих товарів, так і ринків факторів виробництва, з використанням яких істворюються ці самі товари. Основна проблема розвитку лізингового бізнесуполягає в неадекватній відповідності пропозиції наявному попиту на об'єкти, якіб могли брати участь у лізингових операціях. Поки що кількість варіантів, заякими вони можуть надходити на лізинговий ринок, вельми обмежена. Одним з такихваріантів може стати техніка, обладнання і транспортні засоби, які передаютьсянародному господарству в результаті конверсії. Проте ця високоякісна техніка,що відповідає останньому слову технічного прогресу, перш ніж надійти вкористування, має бути перепрофільована під нові виробничі потреби, тобтоадаптована до цивільних галузей, а це потребує значних коштів і чимало часу.
Як альтернативний варіант насичення лізингового ринкуможуть розглядатися товарно-матеріальні цінності, зосереджені в наднормативнихзапасах (обладнання і техніка на складах, у незавершеному промисловомубудівництві і виробництві), які формуються внаслідок диверсифікації виробничоїдіяльності, конверсії і структурних зрушень у національній економічній системі.Проте оскільки частина цих запасів, не будучи ще в експлуатації, уже втратиладеякі свої споживчі властивості через тривале зберігання, то її реальнезалучення до лізингових операцій можливе тільки через розвиток лізингу майна,яке було вже в експлуатації.
Одним з альтернативних варіантів насичення лізинговогоринку в сільському господарстві могло б бути проведення масової приватизації. Вході приватизації власниками основних засобів і підприємств цілком сталиорганізації або фізичні особи, які не можуть функціонально і ефективновикористовувати дане майно. І набагато доцільніше передати це обладнання влізинг тим, хто має достатній досвід і знання щодо використання його у процесівиробництва діяльності і здобуття із цієї виробничої діяльності прибутку.
Окрім цього, перспективи розвитку лізингових відносин всільському господарстві обумовлені і деякими загальними тенденціямиекономічного розвитку, а саме:
– скороченням обсягу ліквідних коштів у підприємств таорганізацій через постійно виникаючі труднощі на грошових ринках;
– загостренням конкуренції, що потребує оптимізаціїфірмових інвестицій;
– в умовах економічної кризи зниженням платоспроможностіфермерських господарств та малих сільськогосподарських підприємств, що обмежуєїх спроможність виділити кошти для придбання техніки та обладнання длярозширення виробництва;
– стимулювання економічного зростання і сприяння розвиткулізингу у сільському господарстві з боку фінансових організацій та держави.
Окрім економічних причин, що пояснюють зростання числалізингових контрактів, відзначимо і причини, характерні для конкретних галузей,згідно з якими, приміром, в сільському господарстві, на пасажирському івантажному транспорті, в науково-технічній сфері застосування лізингу особливовідповідає специфіці виробництва.
Наразі в Україні операції внутрішнього лізингу, укласичному розумінні цього терміну, зустрічаються рідко. За ситуації, колинамітилася деяка стабілізація економіки: інфляція не перевищує однозначноїцифри на місяць, збільшується частка довгострокових кредитів, що напевноприверне увагу банків і навколо банківських структур до лізингових операцій,які органічно поєднують у собі відносини оренди, спосіб кредитування іфінансування.
Проведені дослідження переконують нас у тому, щоперспективи розвитку лізингових відносин засновані, перш за все, на економічнійнеобхідності. Наскільки економічна необхідність лізингу відповідає тенденціям іосновним закономірностям розвитку економіки країни, настільки лізинг буде затребуванийоб'єктивною економічною реальністю.
Вигоди, які одержують окремі фірми, складаються взагальний народногосподарський ефект, що сприяє появі нових технологій,зростанню обсягів виробництва товарів та послуг.
Фінансовий лізинг – вигідніший спосіб придбання обладнанняв порівнянні з його купівлею за рахунок отриманого кредиту чи власних коштів.Так, за оцінкою фахівців компанії "Інкомлізинг" (заснованаІнкомбанком), при терміні лізингу в п'ять років економічність лізингової схемив порівнянні з кредитною становить 10,6 відсотка, а при порівнянні з придбаннямна власні кошти – 14 відсотків. У Промбудбанку Росії підрахували, що лізингвигідніший за кредит з терміном понад два роки на 17 і більше відсотків [2,с.28].
Загальна тенденція економічної доцільності й ефективностівикористання лізингових відносин, у чому ми глибоко переконані, набуває всучасних умовах все більш сталішого характеру.
У першу чергу, це ефект нарощування виробничихпотужностей. Звичайно, фінансування лізингу сільськогосподарських машин іобладнання визначається загальним економічним положенням в країні іздійснюється в рамках інвестиційного попиту. Також лізинг прискорює процестрансформації капіталу з кредитного у функціонуючий і створює стимули усільськогосподарських підприємств до накопичення власних коштів.
Інвестиційна діяльність, спрямована на розвиток малих сільськогосподарськихпідприємств і фермерських господарств шляхом лізингу обладнання в умовах українськогоринку, є достатньо надійним механізмом використання грошових коштів.Суперечність, що виникає між прагненням інвестувати кошти на підтримку малогобізнесу і ризиком їх збереження і примноження, знімається шляхом створенняінститутів акумуляції і контролю за цільовим витрачанням інвестицій в особілізингових компаній.
Інвестування засобів у формі надання виробничогообладнання великій кількості малих сільськогосподарських підприємств істотнознижує ризик неповернення вкладених засобів за рахунок дроблення інвестицій нанизку малих проектів і збереження за лізингодавцем права власності на переданеобладнання і контролю за його використанням. Крім того, накопичення досвідуроботи з українськими підприємцями, знання специфічних особливостей українськогоринку сільськогосподарської техніки та обладнання стає додатковою гарантієюповернення коштів
Економічною необхідністю для вітчизняних виробників такожє можливість оновлення технологічної бази без значних одноразових витрат.Лізинг робить доступнішим багато видів дорогого обладнання, розширюється колоїх споживачів за рахунок підприємств дрібного і середнього бізнесу. Так можназробити прогноз про те, що найважливішими видами машинно-технічної продукції,привабливими для лізингу в Україні найближчими роками, стануть: промисловеобладнання, легкові автомобілі, а також сільськогосподарська техніка.
Щеоднією економічною необхідністю лізингових послуг, на наш погляд, є те, щозасоби, наявні у підприємця, можуть бути спрямовані, наприклад, на закупівлюнеобхідної сировини, а лізингові виплати здійснюються після отримання прибуткув результаті експлуатації обладнання, наданого в лізинг.
Крімтого, мале підприємство може продати лізинговій компанії не використовуване зякоїсь причини обладнання і відразу ж узяти його в лізинг. І якщо в період діїдоговору власником обладнання, що передається в лізинг, є лізингодавець, топісля виконання всіх договірних зобов'язань це обладнання стає власністюлізингоодержувача.
Особливоми хочемо виділити важливість лізингових відносин для вітчизняних виробниківскладної, високотехнологічної і дорогої техніки. Лізинг надає їм перспективизбуту своїй продукції, є засобом прискорення оновлення виробництва, дозволитьзгодом здійснювати ремонт і сервісне її обслуговування і як результат ефектприскорення науково-технічного прогресу.
Вумовах конкуренції за внутрішні і зовнішні ринки все важливішим стає, нарівні зполіпшенням технічних характеристик товару, надання пільгових умовфінансування, на основі яких він пропонується споживачеві. І тут очевидніпереваги лізингових форм фінансування. Традиційні джерела фінансування сталиважкодоступними для багатьох компаній, унаслідок чого зростаюча кількістьдрібних і середніх фірм змушена була звертатися до лізингу основних фондів.
Конкурентнівідносини, що виникають і все більш посилюються, викликають настійну необхідністьу підвищенні рівня автоматизації і механізації процесів виробництва, а такожуправління, що у свою чергу зумовлює значне зростання капіталовкладень унаукоємні виробництва і різку зміну основних виробничих фондів. У цих умовахлізинг став украй необхідним. Крім того, в умовах трансформаційної економіки,коли значно зросло значення чинника мобільності, здатності швидко залучитинеобхідні ресурси, лізинг став засобом вирішення не тільки поточних, а ідовготривалих завдань, важливим джерелом отримання додаткових прибутків.
Зрештою,це зростаючий ефект інвестицій. Сприяючи модернізації виробництва, лізингзабезпечує зростання продуктивності машин і обладнання. Відпадає потреба взаморожуванні значних коштів. Фірми можуть придбавати обладнання, орієнтуючисьна середню, а не максимальну потребу в ньому. Якщо підприємство взяло техніку влізинг одразу виникають стимули до економії, тому що техніка часто залучаєтьсяна короткий строк, і використовувати її треба з максимальною віддачею.
Такимчином, можна констатувати, що використання лізингу вигідне і з позиціїпостачальника, і з позиції споживача, крім цього, вся народногосподарськасистема в цілому також отримує певний ефект.
Лізинговіоперації з малими підприємствами в сільському господарстві і фермерськимигосподарствами допускають великий ступінь ризику для лізингодавця, тому істимулювання обслуговування цих господарських суб'єктів має бути значнішим, ніжвеликих і середніх. Цей чинник повинен враховуватися при формуванні державноїполітики.
Вважаємо,що найбільш важливі особливості лізингових операцій з малими сільськогосподарськимипідприємствами полягають в наступному:
–вони потребують особливих стимулюючих заходів, пов’язаних з наданням пільг напридбання техніки та обладнання в лізинг;
–коло таких підприємств повинно бути чітко визначене (з урахуванням пріоритетнихнапрямів селективної політики держави);
–має бути розроблена взаємопов'язана система заходів зі стимулювання інвестицій усільське господарство, зокрема фермерські господарства.
Зарубіжнийдосвід свідчить про високу ефективність даного способу фінансуванняінвестицій та інновацій. У 2005 році частка лізингу в глобальних інвестиціяхпровідних країн становила: у Великобританії – 38 відсотків; у Швеції – 28; уНімеччині – 18; у Чехії – 20; у Болгарії – 4,5 відсотка, у Росії – 5.7відсотка.
Аналізфінансової структури витрат на реалізацію лізингових проектів в Українінеобхідно розглядати у два етапи: до кризи – серпень 1998р. і після – 1998 рг.Перший етап свідчив про тенденцію до збільшення середньої вартості по основніймасі договорів з 80 до 260 тис. дол. Окремі договори для малого бізнесуукладалися і на суму до 10 млн. дол. – дорогі бензоколонки, лінії з розливуводи. Крім того, спостерігалася тенденція до збільшення тривалості термінулізингу. У 1994 році всі лізингові договори укладалися на строк до одного року.У 1995 році 25 відсотків лізингових операцій було оформлено на термін у двароки. У 1996 році частка лізингових договорів тривалістю до одного рокустановила 31 відсоток, до двох років – 23,8 відсотка, до трьох років – 46відсотків. Активізація лізингових проектів у сільському господарстві Українивідбулася у 1997 році після створення “Всеукраїнської асоціації лізингу”, атакож Державної лізингової компанії, основна маса укладених договорів лізингу –92,4% мали термін дії до 5 років. У 1995-1997 рр. довгострокові договори налізинг обладнання на термін понад 5 років складали від 0,3% до 1,0%. У першійполовині 1998 року цей показник зріс до 3,6%. Трохи більше одного відсотка договорівбуло укладено на термін понад 10 років. Ця статистика свідчить про те, щотерміни лізингових договорів почали наближатися до загальноприйнятої тривалостіінвестиційних проектів.
У ходідослідження ми переконалися, що актуальність розвитку лізингу в Україні,включаючи формування лізингового ринку, обумовлена, перш за все, несприятливимстаном парку обладнання: значна питома вага морально застарілого обладнання,низька ефективність його використання, відсутність забезпечення запаснимичастинами тощо.
Насучасному етапі є потреба в модернізації українських сільськогосподарськихпідприємств, піднятті рівня їх технічного переозброєння, створенні новихробочих місць.
Унаслідок застосування лізингових схем для технічного оснащенняукраїнських підприємств стане можливим збільшення виробничих потужностейсуб'єктів господарювання, виробництва ними якісної конкурентоспроможноїпродукції, збільшення прибутку і податкових надходжень до бюджетів різнихрівнів.
Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, тож лізинг наразі є найперспективнішимфінансовим інструментом, здатним ефективно сприяти розвитку виробництва,активізувати інвестиційний процес у державі.
Таким чином, нинішня економічна ситуація в Україні, як підтверджуютьрезультати дисертаційного дослідження, сприяє лізингу, тому що він згладжуєсуперечності між сільськогосподарськими підприємствами, надаючи кошти в кредит,оскільки гарантій їх повернення не має.
Розвиток лізингового ринку в Україні обумовлений несприятливим станомпарку техніки та обладнання в сільському господарстві. Знос сільськогосподарськоїтехніки в середньому становить 70-80 % (за офіційними даними – від 50 до 60%для різних галузей). У цілому по Україні, обсяг інвестицій для відновленнязношених основних фондів становить, за різними оцінками, від 90 до 106 млрд. доларів США.
Враховуючи, що у складі комплексів обладнання для сільського господарстваУкраїни від 70 до 85% обсягу може бути поставлене у фінансовий лізинг,загальний потенційний обсяг поставок обладнання в лізинг становить близько 40,8млрд. доларів. З них обсяги лізингу комплексів фізично спрацьованого обладнанняоцінюються майже у 12 млрд. доларів США.
У цілому, частка лізингу в інвестиціях становить менше 1,8% (у 18 разівменше Естонії і 13,6 разу – Великобританії).
Обсяги лізингу в Україні в останні роки становили:
2003 р. – 877,5 млн. грн. (близько 170 млн. доларів США)
2004 р. – 1173 млн. грн. (близько 221 млн. доларів)
2005 р. – 2038 млн. грн. (близько 385 млн.доларів)
/> 2006г. – 3,572 млрд. грн. (близько 750 млн.доларів)
/> 2007г. – 9,98 млрд. грн. (близько 2079 млн.доларів)
/> 2008г. – 6,9 млрд. грн. (близько 1150 млн. доларів)
Частка лізингу техніки та обладнання для сільського господарства – у 2007році становила 7,5%, у 2008 році 9,5% у загальному обсязі лізингу.
При цьому в 2009 році число компаній, які надають лізингові послуги вУкраїні, збільшилося більше ніж у два рази – до 200, у т.ч. 24 фінансовікомпанії і 82 нефінансові установи – лізингові компанії (ЛК), послугифінансового лізингу надають 2 фінансові компанії і 56 із 82 лізингових компаній.
Лізинг не може бути ефективним інструментом розвитку підприємництва, якщоне буде чіткої системи податкових, амортизаційних та інших пільг для того, щобекономічно стимулювати, спонукати банки, спеціальні фінансові інститутирозвивати лізингові операції. Йдеться про необхідність всебічної державноїпідтримки лізингу в усіх відношеннях.
Дослідження показали, що найбільш істотними вигодами від отриманняобладнання по лізингу є такі: можливість застосування механізму прискорених утри рази амортизаційних відрахувань; скорочення податку на майно, базоюоподаткування для якого є швидко зменшувана залишкова вартість обладнання;віднесення лізингових платежів на собівартість продукції (робіт, послуг)лізингоодержувача, що дозволяє знизити базу оподаткування, якщо податок наприбуток сільськогосподарських підприємств не фіксований, тоді як при придбанніобладнання за рахунок отриманого кредиту виплата відсотків за користуванняфінансовими ресурсами більш ніж наполовину здійснюється за рахунок прибуткупідприємства, який залишається після оподаткування.
Проте не слід обмежуватися тільки цими вигодами для ефективногорозвитку лізингу в Україні. Тому в дисертаційній роботі ми спробувалисформулювати деякі стимули, яких бракує вітчизняній економіці, для розвиткулізингових відносин.
Одним із таких стимулів є увага з боку держави до регулюванняінвестиційної політики. Шляхом встановлення різних умов, диференційованихподаткових пільг для інвестицій в окремих галузях економіки держава добиваєтьсяприпливу капіталу в ті галузі, які понад усе потребують цього. Державнерегулювання розміру податків, термінів амортизації, визначення галузі длявигіднішого вкладення капіталів веде до розвитку економіки в потрібномунапрямку.
У зарубіжних країнах діє система податкових і амортизаційних пільг длявсіх учасників лізингових операцій, що дозволяє зробити цей вид фінансуваннявельми привабливим. В Україні такої системи поки що немає. Вкрає важливо, щобвона увійшла до Податкового кодексу України, який наразі розробляється. Цезменшило б розміри лізингових платежів для лізингоодержувача.
На даний час тільки 13,5 відсотка лізингових компаній, що отрималиліцензію Мінекономіки України, є суб'єктами малого підприємництва. Тому слідвизнати суб'єктами малого підприємництва лізингові компанії, діяльність яких на70 і більше відсотків формується за рахунок лізингових договорів, укладених ізсуб'єктами малого підприємництва.
Від податку на додану вартість (ПДВ) звільняються платежі малихпідприємств з лізингових операцій у повному обсязі. Проте лізингові компанії,що купують у постачальників обладнання, яке здається в лізинг малимпідприємствам, від сплати ПДВ не звільнені. Лізингова компанія купує обладнанняу постачальника умовно за 1200 тис. грн., і в тому числі 200 тис. грн.становить ПДВ. Лізингова компанія зараховує обладнання у вигляді основнихзасобів на свій баланс в обсязі 1000 тис. грн. Ще 200 тис. грн. прибуткують яксплачений постачальникові обладнання ПДВ. При цьому лізингова компанія зазначаєв договорі, що протягом терміну лізингу лізингоодержувач повинен перерахуватиїй 1000 тис. грн. вартості обладнання плюс 200 тис. грн. ПДВ (для спрощенняприкладу не враховуємо лізингову маржу), тобто 1200 тис. грн. Якщо лізинговакомпанія укладе договір лізингу з малим сільськогосподарським підприємством,останнє, маючи пільги з ПДВ, здавалося б, повинно заплатити їй усього 1000 тис.грн. Але тоді лізингова компанія не зможе відшкодувати понесені нею витрати вповному обсязі. Суми податку, сплачені постачальникам за такі товари(звільненим надалі від сплати ПДВ, як у випадку з малими підприємствами),відносяться на витрати виробництва й оборотність. Це означає, щолізингоодержувач, звільнений від ПДВ, викупляє обладнання по лізингу назагальну суму лізингових платежів у 1200 тис. грн. У результаті лізингоодержувачможе додатково списати на собівартість 200 тис. грн. Збільшення витрат дозволяєскоротити обсяг оподатковуваного прибутку малого сільськогосподарського підприємства.Податок на прибуток дорівнює 25 відсоткам. У результаті можливий виграш у 50тис. грн. (200 тис.; 25%/100). Однак малому підприємству, можливо, і непотрібні додаткові витрати. Це особливо актуально для суб'єктів малогопідприємництва, у тому числі і в сільському господарстві, на початкудіяльності, коли доходи ще невеликі, а витрати, навпаки значні.У такому разі мале сільськогосподарське підприємство може зазнати збитків.
Річ у тім, що при звичайній лізинговій угоді на майно оподатковуютьсяосновні засоби, запаси і витрати, що знаходяться на балансі платника. Якщо задоговором лізингу передбачено, що майно перебуває на балансі лізингоодержувача,податок на майно нараховуватиметься не на 1000 тис. грн., а на 1200 тис. грн.Відповідно до ст. 6 цього Закону граничний розмір податкової ставки на майнопідприємства становить два відсотки. Оскільки база оподаткування збільшуєтьсяна 200 тис. грн., малому підприємству лізингоодержувачу доведеться додатковосплатити в перший рік майже 4 тис. гривень (точніше визначення суми залежитьвід терміну лізингу, швидкості амортизації, величини залишкової вартості).
Крім того, ПДВ не нараховується за операціями з видачі і передачі позик.Це означає, що ПДВ не нараховується на операції, що виконуються за кредитнимдоговором (зокрема, дохід у вигляді відсотка за виданий кредит).
Надання кредитів (позик) є банківською операцією і може проводитися тількибанком чи іншою кредитною установою, що має ліцензію на здійснення банківськихоперацій. Вартість реалізованої продукції, робіт, послуг становитьоподатковуваний ПДВ оборот, в який також включаються доходи, отримані відпередачі в тимчасове користування фінансових ресурсів за відсутності ліцензіїна здійснення банківської діяльності. Оскільки лізингова компанія надає послугулізингоодержувачу, нараховані відсотки за кредитні ресурси є не основнимдоходом, а так званою позареалізаційною діяльністю, то було б правильно, якбиці відсотки дійсно залишалися у лізингової компанії як дохід. Проте вони вобов'язковому порядку повинні бути перераховані кредитуючій організації –банку. Логіка підказує: якщо підприємства-позичальники звільнені від сплати ПДВна відсотки за кредит, отриманий від банку, то і при лізингових операціях неслід нараховувати ПДВ на відсотки за банківський кредит.
Потрібно усунути обмеження щодо надання в лізинг суб'єктам малогопідприємництва малоцінних і швидкозношувальних предметів (МШП).
При проектуванні лізингової операції необхідно врахувати, що до складумайна, котре підлягає амортизації, включається майно, вартість якого перевищує100-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці і корисний термінвикористання – більше одного року (тобто майно вартістю менше 100 мінімальнихокладів відноситься не до основних засобів, а до МШП). До такого майна належатьбільшість комп'ютерів, розмножувальна техніка, факси, телефони, швейні машинки,холодильники, пральні машини і т. п., тобто об'єкти, які можуть бутивикористані для лізингу в малому підприємництві. Вважаємо, що це відчутнаперешкода на шляху розвитку лізингу в Україні повинна бути усунена.
Лізингова компанія, як і будь-яке інше підприємство, купує обладнання зарахунок залучених кредитів або за рахунок власних засобів. При придбанніобладнання за рахунок кредиту джерелом відшкодування позикових коштівкредиторові виступають амортизаційні відрахування і прибуток. При цьомупідприємство має право на певні пільги з оподаткування прибутку у зв'язку зпонесеними на капітальні вкладення витратами, а лізингова компанія таких пільгнемає.
Неотримання лізинговими компаніями пільг з оподаткування прибуткуозначає, що лізинг стає менш ефективним у порівнянні з придбанням обладнання зарахунок кредитних коштів. Слід передбачити пільги на зменшення оподатковуваногоприбутку на величину капітальних витрат не лише підприємствам, які здійснюютьрозвиток власної виробничої бази, а й лізинговим компаніям.
Значною підтримкою малому бізнесу у сільськогосподарській галузі стало бнадання йому деяких пільг, які раніше передбачалися урядом для всієї лізинговоїіндустрії, але так і не були впроваджені. Пропонується звільнення лізингодавціввід сплати податку на прибуток, отриманий ними від реалізації договорів фінансовоголізингу із малими підприємництва ми та фермерськими господарствами з терміномдії не менше трьох років; звільнення кредитних установ від сплати податку наприбуток, що отримується ними від надання кредитів на термін три роки і більшедля реалізації операцій фінансового лізингу для фермерських господарств і малихсільськогосподарських підприємств.
Підтримку інвестиційно-лізингових проектів фермерських господарств і малихсільськогосподарських підприємств слід будувати на засадах визначення головнихсуб'єктів взаємин у цьому процесі – ними повинні стати лізингові компанії. Їхдіяльність через лізингові договори трансформується на інтереси малихпідприємств. Тому створення економічних важелів, які б сприяли ефективнимумовам господарювання і забезпеченню засобами права дієвої реалізаціїможливостей, закладених у лізинговій діяльності, видається сьогодні важливим інеобхідним. Адже за відсутності зацікавленості у лізинговій компанії маліпідприємства не зможуть скористатися сповна наданими їм пільгами в митному,валютному й інвестиційному законодавстві.
Перспективним напрямом розвитку лізингу для деяких видів обладнання євикористовуваний на Заході так званий «лізинг з обслуговуванням».
Особливість такого лізингу полягає в тому, що він передбачає додатковіпослуги лізингодавця лізингоодержувачу. Він, до слова, є дорогим, оскількилізингодавець здійснює утримання обладнання, його ремонт і страхування, а інодізабезпечує поставку комплектуючих матеріалів, пального.
Зазвичай даний вид лізингу можливий лише за умови залучення провіднихвиробників обладнання. Він використовується стосовно такого обладнання, яккомп'ютери, літаки тощо.
У підсумку, при постійній і тісній співпраці фермерських господарств і малихсільськогосподарських підприємств з лізинговими компаніями цілком реальноюстала можливість укладання угод за наданню лізингової лінії. Ці угодианалогічні банківським кредитним лініям і дозволять лізингоодержувачу братидодаткове обладнання в лізинг без укладання щоразу нового контракту (цей виддостатньо цікавий для малих венчурних та інноваційних підприємств).
Як заходи підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств зазвичайпропонують набір із субсидій, кредитних та податкових пільг, резервування замалою промисловістю тому числі і у сільському господарстві виробництва деякоїпродукції та інших заходів, спрямованих на підтримку життєздатностіорієнтованого на ринок дрібного виробництва. Враховуючи вірогідні інфляційнінаслідки такої політики і її слабкий вплив в українських умовах на динаміку реальноговиробництва, її доцільно залучити до цілей і пріоритетів структурної перебудовиекономіки, що забезпечить малому бізнесу можливість зайняти відповідні ніші увиробничій структурі попиту.
Підтримка малого бізнесу в сільськогосподарській галузі при цьомуможлива, щонайменше, за двома напрямками. По-перше, через інтеграцію сільськогосподарськихпідприємств у виробничі мережі потужніших економічних структур, здатнихвиступити в ролі стабілізаторів виробництва і генераторів економічногозростання. Такими структурами могли б стати фінансово-промислові групи, ускладі яких функціонуватимуть і лізингові компанії. Позитивним моментом такоговаріанту організації виробництва сільськогосподарської продукції є гарантованіринки збиту як для великого, так і для малого бізнесу, особливо якщофінансово-промислова група здійснює прорив на експортні ринки.
По-друге, самостійне завоювання ринкових ніш малимисільськогосподарськими підприємствами. Цей шлях потребує особливої державноїпідтримки. При цьому вкрай важливо, щоб інструменти державної підтримки сільськогосподарськоїгалузі були узгоджені з пріоритетами промислової політики в цілому,найважливішим критерієм яких є динамічні конкурентні переваги, особливо втіленіу високих технологіях. Іншими словами, державна підтримка має бути сфокусованана тих малих підприємствах, в тому числу і у сільському господарстві, якіозброєні значним інноваційним потенціалом і мають реальні можливості длязростання, перш за все – у пріоритетних напрямах структурної політики.
У цьому комплексі запропонованих заходів лізинговим компаніям (державним,приватним) має відводитися дуже велика роль. Найбільш доцільні організаційніформи взаємин лізингових компаній з фондами підтримки малого бізнесу,агентствами та іншими інститутами заслуговують спеціальної розробки.
ВИСНОВКИ
лізинг виробництво технічний
Наразі об'єктами лізингу для сільськогосподарських підприємств є в першучергу техніка, а також різні види міні-заводів – з переробки м'яса, молока,виготовлення пива, олії, хлібобулочних виробів, пекарні. Робота з підготовки іпроведення лізингових операцій із суб'єктами малого підприємництва виявилаособливості і складнощі даного виду бізнесу – це, перш за все, виникаючіризики, низька заставоздатність багатьох потенційних лізингоодержувачів, щоускладнює пошук необхідного забезпечення лізингової угоди.
Слід враховувати, що фермерські господарства та інші малісільськогосподарські підприємства перебувають у невигідному становищі нафінансовому ринку і відчувають певну дискримінацію з боку банків у порівнянні зіншими, значущими позичальниками. Кредитні установи часто відмовляють сільськогосподарськимтоваровиробникам у наданні кредитів. Процентні ставки за кредитами дуже високі.Кредити пропонуються на короткий термін, недостатній для організаціївиробництва на основі придбаного обладнання. Відсутність відстрочок при сплатівідсотків і основної суми кредиту також ускладнює реалізацію інвестиційнихпроектів. Фінансовий лізинг багато в чому сприяє вирішенню цих проблем, надаючитим самим допомогу в розвитку сільськогосподарських підприємств.
Ось чому така висока значимість правильного застосування тих економіко-правовихважелів, які дадуть можливість фермерським господарствам і окремим невеликим сільськогосподарськимпідприємствам швидше стати на ноги.
ЛІТЕРАТУРА
1. ШараповаВ. М. Лизинг и лизинговые отношения в региональном АПК: теория и практика / В.М. Шарапова. – М.: Экономика с.-х. и перераб. предприятий, 2004. – 310 с.
2. ШебанинВ. Проблемы технического переоснащения сельского хозяйства в Украине / В.Шебанин // Экономика Украины. – 2002. – № 12. – С. 68–71.
3. Шейман И. М. Купить или взять в аренду / И. М. Шейман //Российский экономический журнал (ЭКО). – 1987. – № З.– С. 149–167.
4. Шеленков В. Г. Учет лизинговых операций и анализ их эффективности/ В. Г. Шеленков. – М.: Изд-во “Экзамен”, 2005. – 128 с.
5. Шемакин А. Из современного арсенала – лизинг / А. Шемакин //Экономическое сотрудничество стран-членов СЭВ. – 1990. – №2. – С. 27–33.