Основи фінансів підприємств

РОЗДІЛ 1
 
1.1. СУТНІСТЬІ ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Фінанси підприємств як складовачастина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансовихвідносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, дестворюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага,національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стануфінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансовастійкість країни.
Фінансампідприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічніознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуваннямфінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств єте, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов’язаних ізроз­поділом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансівпідприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілувартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошовихдоходів і децентралізованих фондів.Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузяхекономіки, розглянемо далі.
Фінанси підприємствбезпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття«фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовимиресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття«фінанси», якщо не з’ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвимизагальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірностівідтворювального процесу та гро­шові відносини, що виникають між учасникамисуспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівняхгосподарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошовівідносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються нафінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Такевідбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів тафондів згідно з цільовим при­значенням у формі фінансових ресурсів. До фінансівналежать такі групи фінансових відносин:
¨ пов’язаніз формуванням статутного фонду суб’єктів господарювання;
¨ пов’язаніз утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистогодоходу, прибутку, грошових фондів підприємств;
¨ щовиникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів убюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;
¨ яківиникають між суб’єктами господарювання у зв’язку з інвестуванням у цінні паперита одержанням на них доходів здійсненням пайових внесків та участю в розподіліприбутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій;
¨ які формуються в підприємств з банками, страховими компаніямиу зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит таінші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, атакож у зв’язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видамистрахування;
¨ щоформуються в підприємств у зв’язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів.
Отже, об’єктомфінансів підприємств є економічні відносини, пов’язані з рухом коштів, формуваннямта використанням грошових фондів. Суб’єктами таких відносин можуть бутипідприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетніфонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб’єкти господарювання,які є юридичними особами.
У процесі відтворення(виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартостівалового внутрішнього продукту за цільовим призначенням, а також розподіл йогоміж державою та суб’єктами господарювання, кожен з яких одержує свою часткувиробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появифінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин.
Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процесипервинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (c + v+ m), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с),необхідного продукту (v), додаткового продукту (m). При цьомуутворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільномувиробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної формифінансових ресурсів, що формуються в суб’єктів господарювання та в держави.
Фінансипідприємств — це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків,формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарюванняв процесі відтворення.
У процесі відтворення фінансипідприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, своювнутрішню властивість через такі функції:
— формуванняфінансових ресурсів у процесі виробничо-госпо­дарської діяльності;
— розподілта використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої таінвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань передбюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;
— контрольза формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під часформування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень урезультаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди,використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фондунакопичення. У зв’язку з цим поняття «формування» та «розподіл» доцільнорозглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошовихфондів завжди передбачає розподіл валових доходів.
Формування та використання фінансових ресурсів на підприємст­вах — це процес утвореннягрошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційноїдіяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншимисуб’єктами господарювання.
Рух грошових потоківкількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподілта використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси єбезвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошовихкоштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та іншихнегативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Тобтофінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарськудіяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішомувикористанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансовогоконтролю.
Контрольза формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансамздатності об’єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва тареалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансовихресурсів пов’язані з виконанням зобов’язань підприємств передфінансово-кредитною системою та суб’єктами господарювання. Грошовий контрольвзаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставленихтоварів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чидотримано умови господарських угод.
За умов ринкової економіки,коли підприємства мусять само­стійно вирішувати проблеми фінансовогозабезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності,значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належитьзабезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Цедосягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валовоговнутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавномурівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формуванняфінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.
Важливою є рольфінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країниматеріальних та грошових фондів, при­значених для споживання та нагромадження.Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національноївалюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народномугосподарстві.
Фінанси,беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту,забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньопов’язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарськогомеханізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінансипідприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання,контролю за станом економіки країни та управління нею.
Фінанси єсуттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансівнеможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширенійоснові, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційнудіяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Обов’язковимипередумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:
— різноманітністьформ власності;
— свободапідприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
— вільнеринкове ціноутворення та конкуренція;
— самофінансуванняпідприємництва;
— правовезабезпечення правил економічної поведінки всіх суб’єктів підприємницькоїдіяльності;
— обмеженняі регламентація державного втручання в діяльність підприємств.
Життя довелоефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки,раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легкоадаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу.
 
1.2. ГРОШОВІФОНДИ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ
Фінанси — цекровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльністьпідприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатністьфінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругооборотзасобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборотна підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.
Грошові кошти на підприємствіспочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вониінвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення тарозвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти тазбувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, атакож на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
У процесіреалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходятьгрошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційноїдіяльності підприємств: від придбаних акцій, облігацій та інших видів ціннихпаперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна воренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воноодержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємствонадходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягаютьвнесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їху бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, щозалишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на доданувартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основніфонди, на виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетнимифондами, банками, страховими організаціями та іншими суб’єктами господарювання.Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід,прибуток.
Грошові фонди— це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать:статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних під­приємствах),резервний фонд та інші.
Статутний фондвикористовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основніфонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної платипрацівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних іпозаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подоланнятимчасових фінансових ускладнень.
Кошти підприємства використовуютьне тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів длявиконання фінансових зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами,банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій фор­мі. Унефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорськівнески.
Під фінансовими ресурсамислід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, дофінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, якавикористовується в нефондовій формі.
Основнимиджерелами формування фінансових ресурсів підприємств
є власні та залучені кошти. Довласних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід таприбуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку(рис. 1.1).
/>
Перехід на ринкові умовигосподарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств,приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансовихресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належитьпайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудовогоколективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, якінадходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органівдержавної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань тапозичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушуєпідприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.
Обсягвиробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансовихресурсів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежитьзростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявністьфінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансовеблагополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
Пошук фінансових джерелрозвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансовихресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства заумов ринкової економіки.
У процесіформування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власнихкоштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питомавага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребуєдодаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів наакції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищуєфінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детальнопродумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

1.3. ОСНОВИОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Перехід доринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системігосподарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаютьсяраціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності під­приємствамає бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а здопомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємстврозуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контрольза їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчимиактами.
В основуорганізації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринковоїекономіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основнихпринципах: саморегулювання, самоокупність тасамофінансування.Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод веденнягосподарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні)витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибуткуза мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те,що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов дляпідприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.
Комерційнийрозрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Вінпередбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою восновному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової,амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числівтрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівокдержавних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству,повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб’єктгосподарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійновирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручкувід реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурсиформувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає,однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено тазаконодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, щопідприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальністьза результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань передпостачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннямипідприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язаньпідприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справдісамостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансовихрезервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов’язанекомпенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та іншихприродних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпекивиробництва.
Джереломформування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи відреалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальністьпідприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разізавеликих збит­ків та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.
Упідприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховимикомпаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовуютьфінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надаютьпідприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у своючергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певнівідсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані зпідприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантіїстабільності виробничої діяльності.
Упідприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами,створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва.Держава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та внески на такомурівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва тапідвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам увигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування зарахунок державних коштів.
Перехіднийдо ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тутрепрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну.Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.
Ринкова економіказовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. Додержавного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частковофінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формоювласності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, —електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудуваннята ряд інших. Державна власність, проте, не змен­шує ні самостійності,ні матеріальної відповідальності суб’єктів господарювання.
На організаціюфінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера тахарактер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу(статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчогорозподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.
У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство.Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонернетовариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьомубудь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів,які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариствовідкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановленнявідкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсудпродавати, дарувати чи заставляти свої акції.
Акціонернетовариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичнимиособами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тімчислі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання,інтелектуальної власності, інших основних фондів.
ЗакономУкраїни «Про господарські товариства» передбачено можливість реєстрації різнихвидів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю.Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд ізгідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалівідповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Членитовариства за зобов’язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідаєза своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується зарахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності таінших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою,має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту йогочастку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.
Товариства зобмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних таорендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства — цеспільна власність усіх його учасників.
Організаціятовариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших формпроведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємствз небагатьма учасниками, причому не вдаючися до акціонування.
Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфікувиробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічнихпроцесів, склад і структуру виробничих ви­трат, вплив природно-кліматичнихфакторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві,гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних такліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідністьформування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страховогозахисту засобів виробництва та результатів праці.
1.4. ФІНАНСОВАДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ
Ворганізаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займаєособливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнотафінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвиткупідприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншимисуб’єктами господарювання.
Фінансовадіяльність — це система використання різних форм і методів для фінансовогозабезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практичнафінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення їїрезультатів.
Фінансовудіяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:
— фінансовезабезпечення поточної виробничо-господарської ді­яльності;
— пошукрезервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності таплатоспроможності;
— виконанняфінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
— мобілізація фінансовихресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціальногорозвитку, збільшення власного капіталу;
— контрольза ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.
Фінансова роботапідприємства здійснюється за такими основними напрямками:
— фінансовепрогнозування та планування;
— аналіз таконтроль виробничо-господарської діяльності;
— оперативна,поточна фінансово-економічна робота.
Фінансовепрогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботипідприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба угрошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльностіта можливість одержання таких коштів.
За ринкових умовпідприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, якийзалишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складанняфінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів напідставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотнихкоштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Плануваннявиручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції,визначення суми планових платежів у бюджет. Від обгрунтованості та правильностірозрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джереланадхо­дження коштів та розмір запланованого прибутку.
Метапланування витрат — визначення можливості найекономнішого витрачанняматеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшеннявитрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективностівиробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів,палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додатковоїпродукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальніможливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниціпродукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак —прискорення обертання оборотних коштів.
Плануючивитрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резервизниження її собівартості, до яких належать:
— поліпшеннявикористання основних виробничих фондів та збільшення у зв’язку з цим випускупродукції на кожну гривню основних фондів;
— раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії таскорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
— зменшеннязатрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;
— скороченнявитрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;
— зменшеннявтрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;
— економія вадміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апаратууправління підприємством.
Спираючись наопрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативніфінансові плани. Поточний фінансовий план складається у формі балансу доходівта витрат грошових коштів, оперативний — у формі платіжного календаря.
Аналізта контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансовогостану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізаціювнутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витратвиробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльностіпідприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансовогопланування та прогнозування.
Підприємство має опрацюватитаку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністюоцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботупідприємства можна поділити на два блоки:
1)  аналіз фінансових результатів тарентабельності;
2)  аналіз фінансового станупідприємства.
Аналіз фінансовихрезультатів підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
— аналіз таоцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку відреалізації продукції, робіт, послуг;
— аналізфінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансовоїінвестиційної діяльності;
— аналіз таоцінка використання чистого прибутку;
— аналізвзаємозв’язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
— аналізвзаємозв’язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
— аналіз таоцінка впливу інфляції на фінансові результати;
— факторнийаналіз показників рентабельності.
Аналізфінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
— аналіз таоцінка складу та динаміки майна;
— аналізфінансової стійкості підприємства;
— аналізліквідності балансу;
— комплекснийаналіз і рейтингова оцінка підприємства.
Поточна таоперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втіленняфінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримуванняплатоспроможності на належному рівні.
Зміст поточноїоперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:
— постійнаробота зі споживачами стосовно розрахунків за ре­алізовану продукцію, роботи,послуги;
— своєчаснірозрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;
— забезпеченнясвоєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів у бюджет та цільові фонди;
— своєчаснепроведення розрахунків по заробітній платі;
— своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;
— здійснення платежів за фінансовими операціями.
1.5.ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ
Під часпереходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція якважливий механізм регулювання еко­номічних процесів. Однак у перехідний періодвона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли бдозволити собі за розвинутої конкурен­ції, щопризводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку — досоціально-економічної та політичної нестабільності.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильноюорганізацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовимивідносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанніфінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства(рис. 1.2).
Фінансовиймеханізм підприємства — це система управління фінансами, призначена дляорганізації взаємодії фінансових від­носин і грошових фондів з метоюоптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодіяфінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка,прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів,різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
Доголовних завдань фінансового менеджменту належать: ви­явлення фінансових джерелрозвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансовихресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальнихстосунків із фінансово-кредитною системою, суб’єктами господарювання.
Значення управління фінансамипідприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогузалучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх ізнайбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючикошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансистиповинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендаціїщодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньостроковоїпотреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючивеликі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів.Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти грунтовно дослідилифінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахувалиможливі зміни кон’юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізаціїцінних паперів підприємства.
На підставімаркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари,роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені цітовари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?Фінансисти зобов’язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, не­обхіднихдля інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансовихзобов’язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовимифондами, суб’єктами господарювання.