Корпоративні права підприємства, їх номінальна й ринкова вартість, фактори, що впливають на ринковий курс акцій

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКАДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ
Кафедра«Фінанси»

Курсова робота
здисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»
затемою «Корпоративні права підприємства,
їхномінальна й ринкова вартість,
фактори,що впливають на ринковий курс акцій»
Виконаласт. гр. Ф о5- т
Шерстобитова Я.С.
Керівник роботи Пілецька С.Т
Краматорськ2009

Зміст
Вступ
1.Загальні положення про корпоративні права
1.1Визначення та зміст корпоративних прав
1.2Виникнення та припинення корпоративних прав
2. Особливості функціонування господарських товариств корпоративного типу
2.1 Корпоративні формипідприємництва в Україні
2.2 Види акцій та механізм їхфункціонування
2.3 Фактори, що впливають на курс акцій
2.3.1 Вплив макроекономічних факторівна формування ринкової вартості акцій українських емітентів
2.3.2 Оцінка впливу мікроекономічнихфакторів на формування ринкової вартості акцій
2.3.3 Методика розрахунку курсу акцій
3. Рекомендації щодо вдосконаленнякорпоративного управління
4. Практична частина
Висновки
Література

Вступ
Поведінка власників корпоративних прав та інших суб'єктівкорпоративного управління вивчається через їх інтереси в отриманні дивідендів,вплив на прийняття рішень у корпораціях голосуванням, методи і форми придбанняі позбавлення ними своїх пінних паперів. Реалізація корпоративних прав нездійснюється сама по собі, відірвано від інших об'єктів корпоративногоуправління. Тому предметом корпоративного управління є інші два рівні —корпоративне підприємство та форми і методи державного регулюваннякорпоративного сектору і державної власності у ньому. Слід враховувати, якуважливу роль відіграє регуляторне середовище, яке створюється в результатіцілеспрямованої діяльності державних органів по законодавчо-нормативномузабезпеченню корпоративної діяльності. Крім того, практично в усіх країнах існуєдержавний сектор, яким потрібно ефективно керувати, а частина цього сектору підпадаєпід поняття корпорацій (державних і неприбуткових).
Метакурсової роботи — вивчення суті корпоративного управління та інтересіввласників корпоративних прав через розвиток корпорацій як основних об'єктівуправління, вивчення механізму функціонування цінних паперів, зокрема акцій, тафакторів, що впливають на їх курс.
Курсова роботавключає теоретичну й практичну частини.
У першому розділінаводяться загальні положення про корпоративні права, їх визначення та зміст вУкраїні та за кордоном, а також умови виникнення та припинення корпоративнихправ.
Для вивчення корпоративного управління слід чітко зрозуміти сутьгосподарських товариств корпоративного типу. Їх специфічні риси і відмінності визначаютьсяу другому розділі. Оскільки системи управління в основному залежать відорганізаційно-економічних форм господарських товариств, то їх безпосередньоорганізаційні структури і є основою для побудови тих чи інших управлінськихвідносин і прямо впливають на них.
Світовапрактика свідчить про існування багатьох видів господарських товариств, якізнайшли місце і в Україні. Найбільшого поширення набули акціонерні товариства ітовариства з обмеженою відповідальністю. Акціонерний капітал виступає у форміреального майна — основних та оборотних фондів, без яких підприємство не можездійснювати господарську діяльність, а також у формі цінних паперів. Виробництво,і рух цінних паперів потребують управлінських дій, тому вони є обов'язковимоб'єктом корпоративного управління та розглядаються у третьому розділі курсовоїроботи.
У четвертому розділі виявлено фактори, щовпливають на курс акцій та наведено методику його розрахунку. Зокрема у першомупункті досліджено вплив макроекономічних факторів на рух українського ринку акційна прикладі індексу ПФТС, проаналізовано залежність вітчизняного ринку акційвід руху американських фондових індексів, доведено відсутність зв'язку міжрухом курсів акцій вітчизняних емітентів та кон'юнктурними індикаторами, виявленодосить суттєвий вплив на український ринок акцій монетарних факторів, зокремаобсягу грошової маси. У другому пункті четвертого розділу досліджено вплив фундаментальнихмікроекономічних факторів на динаміку українського ринку акцій, доведеновідсутність суттєвого зв'язку між рухом курсів акцій вітчизняних емітентів у1998-2004 роках та динамікою показників, що характеризують як безпосередню їхдіяльність, так і обіг акцій цих емітентів на ринку.
Практика корпоративного управління відображає як міжнародний,так і національний досвід діяльності корпорацій в світі. Дотриманняміжнародних, стандартів наведених у п’ятому розділі у функціонуванні перехіднихекономік є резервом створення сприятливого інвестиційного клімату, зміцненняконкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств, розширеннязовнішньоекономічних зв'язків.
Шостий розділ –це практична частина, в якій необхідно розробити фінансовий план підприємства.

1. Загальні положення про корпоративні права
1.1 Визначення та зміст корпоративних прав
Термін «корпоративні права» уперше з'явився увітчизняному правовому полі ще за часів існування СРСР, але містився він лише вдеяких міжнародних угодах з питань уникнення подвійного оподаткування іфактично не привертав уваги науковців за відсутністю практики застосуваннявідповідних норм (транскордонні володіння корпоративними правами не булипоширені в епоху радянського ладу). Прийняття в 1991 році низки основоположнихзаконів — «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарськітовариства» заклало правове підґрунтя для функціонування нових типівгосподарських організацій, серед яких значне місце посіли організаціїкорпоративного типу. Із появою таких організації в науково-практичнійлітературі, а потім і в законодавстві поступово почав вживатися новий термін —«корпоративні права». Так, у п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31грудня 1992 року № 24—92 «Про упорядкування діяльності суб'єктівпідприємницької діяльності, створених при участі державних підприємств» керівникам,заступникам керівників державних підприємств, установі організацій, їхструктурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органівмісцевого і регіонального самоврядування дозволялось «отримувати дивіденди відакцій, а також доходи від інших корпоративних прав». У роз'ясненні КабінетуМіністрів України щодо застосування цього Декрету було зазначено, що підкорпоративним правом розуміють право громадян на управління суб'єктамипідприємницької діяльності й одержання дивідендів відповідно до своєї часткимайна.
Перше легальне визначення поняття «корпоративніправа» було дано в спеціальних законах. У пункті 1.8. Закону «Прооподатковування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року корпоративніправа визначались як «право власності на частку (пай) в статутному фонді(капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отриманнявідповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів уразі її ліквідації відповідно до чинного законодавства». Схоже визначенняувійшло й до Закону «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996року.
У 1998-2002 роках в Україні приймається серіянормативних актів, що визначають систему управління державними корпоративнимиправами, серед яких називають частки, акції і паї, що належать державі.
Із прийняттям Господарського кодексу Українивперше на законодавчому рівні було дано загальне визначення корпоративних прав.Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутномуфонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участьцієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної часткиприбутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньоївідповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом тастатутними документами (ч. 1 ст. 167). Із цього визначеннявипливають такі ознаки корпоративних прав:
1) ці права можуть належати будь-якій фізичній абоюридичній особі, але, згідно з ч. 2 ст. 167 ГК України законом можуть бутивстановлені обмеження щодо володіння корпоративними правами та (або) їхздійснення;
2) ці права зумовлюються належністю особі часткив статутному фонді (майні) господарської організації (тобто така організаціяповинна мати корпоративний устрій — її статутний фонд або майно має бутиподіленим на частки); при цьому така частка може становити і 100 відсотків;
3) ці права включають трійку «базових прав»:
­ право на управління господарською організацією;
­ право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даноїгосподарської організації;
­ право на отримання активів даної господарської організації в разіїї ліквідації, а також можуть включати інші права, передбачені законом або установчимидокументами.
По суті, поняття «корпоративні права» маєподвійну правову природу: цим терміном охоплюються, з одного боку, права особи,що випливають із участі у статутному фонді (майні) господарської організаціїкорпоративного типу, а з другого — безпосередньо такі об'єкти прав власності,як акції, частки у статутному фонді (майні), паї. Ці об'єкти (акції, частки,паї) перебувають у цивільному обігу з обмеженнями, встановленими чиннимзаконодавством та установчими документами і можуть розглядатись як особливівиди майна. Тому про право власності на корпоративні права можна вести мовупевною мірою умовно. Цікавим є питання, відносно яких господарських організаційможуть виникати корпоративні права. У частині 1 ст. 167 ГК України вказується,що корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутномуфонді (майні) господарської організації. Із такого визначення випливає, щогосподарська організація, щодо якої можуть виникати корпоративні права, повиннамати корпоративний устрій. Господарський кодекс не містить визначеннякорпоративної господарської організації, але розкриває поняття «корпоративнепідприємство». Це підприємство, що утворюється, як правило, двома або більшезасновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднаннямайна та (або) підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників),їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, утому числічерез органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілідоходів та ризиків підприємства. У цій же статті міститься відкритий переліккорпоративних підприємств, до них належать кооперативні підприємства,підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також іншіпідприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більшеосіб. Таким чином, законодавець відмовляється від більш широкої за змістомконцепції корпоративних прав, закладеної в податковому законодавстві, і встановлюєможливість володіння корпоративними правами тільки щодо корпоративнихгосподарських організацій. Напевно, такий підхід не є доцільним, бо незалежновід виду підприємства (унітарне чи корпоративне) сутність відносин, щовиникають між засновником (учасником) та підприємством, однакова і комплексправ, що належать засновникам унітарних та корпоративних підприємств, є одним ітим же.
У частині 1 ст. 167 ГК України наводиться перелікосновних корпоративних прав, але залежно від організаційно-правової формигосподарської організації, відносно якої виникають корпоративні права, їх змістта порядок реалізації можуть суттєво відрізнятися.
За змістом корпоративні права підрозділяються намайнові й організаційні.
До майнових корпоративних прав можуть бутивіднесені:
1. Право на отримання певної частки прибутку(дивідендів) господарської організації. Це право за своїм характером належитьдо категорії потенційних. Реалізувати його власник корпоративних прав може лишепри виконанні двох умов: 1) наявності в господарської організації прибутку зарезультатами фінансового року; 2) прийняття органом управління або учасникамигосподарської організації рішення про розподіл між ними частини отриманогоприбутку.
Таким чином, майнове зобов'язання з виплатидивідендів у господарської організації виникає тільки з моменту прийняттярішення про нарахування та виплату дивідендів (розподіл прибутку) уповноважениморганом або учасниками господарської організації. З цього ж моменту і власникикорпоративних прав набувають право вимагати виплати їм дивідендів.
2. Право на отримання активів у разі ліквідаціїгосподарської організації. Це право також належить до категорії потенційних.Для його реалізації необхідно виконання цілої низки умов: а) ухвалення рішенняпро ліквідацію товариства; б) дотримання встановленої законом процедуриліквідації; в) погашення господарською організацією заборгованості перед усімакредиторами; г) наявності після розрахунків із кредиторами коштів або майна,які підлягатимуть розподілу між власниками корпоративних прав. Порядокрозподілу між учасниками майна визначається законодавством і установчимидокументами господарської організації. Власники привілейованих акцій прирозподілі майна товариства між учасниками мають право на першочергове одержанняналежної їм частки (ч. 5 ст. 4 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», ч. Зст. 83 Закону «Про господарські товариства»).
Аналіз ст. 135 ГК України свідчить, що належністьособі корпоративних прав є підставою виникнення в неї організаційно-установчихповноважень, які в сукупності забезпечують право засновника господарськоїорганізації та (або) власника корпоративних прав визначати правовий статус цієїорганізації та здійснювати стратегічне управління її господарською діяльністю.
Відповідно до ч. 1,2ст. 135 ГК України, доорганізаційно-установчих повноважень належать:
а) право визначати в установчих документахправовий статус господарської організації, а саме: мету іпредмет діяльності утвореної господарської організації; структуру господарської організації; склад і компетенцію її органів управління та порядокприйняттянимирішень; закріплення майна за господарською організацією на правівласності або праві господарського відання; склад і порядок використання майна,інші умови господарювання.
б) право здійснювати безпосередньо або черезуповноважені органи в межах, встановлених законом, інші управлінськіповноваження щодо заснованої організації (брати участь та голосувати назагальних зборах, вносити пропозиції щодо порядку денного, брати участь уформуванні органів управління господарської організації та особисто входити доїх складу, отримувати інформацію про діяльність господарської організації тощо).
в) право приймати рішення про припиненнядіяльності господарської організації відповідно до вимог ГК України та іншихзаконів.
Право власника корпоративних прав на управліннякорпоративною господарською організацією за загальним правилом має колективнийхарактер — управлінські рішення можуть бути прийняті тільки в сукупності зіншими власниками корпоративних прав. Винятки становлять випадки, коли особаволодіє пакетом акцій, часткою у статутному фонді (майні), що дозволяє прийматирішення одноособово (тобто має вирішальний контроль над господарською організацією).
Рішення можуть прийматися від імені органугосподарської організації (вищого, виконавчого, контрольного та ін.) абобезпосередньо від імені її учасників (засновників). У повному та командитномутовариствах рішення приймаються безпосередньо учасниками (тому що в цихтовариствах не створюються спеціальні органи управління). Слід враховувати, щоякщо законом передбачено прийняття того чи іншого рішення органом управліннягосподарської організації з дотриманням певної процедури, то таке рішення неможе бути прийнято особисто власником корпоративних прав.
Аналізуючи положення ГК України стосовнонаявності ознак підприємництва в діях особи, що заснувала господарськуорганізацію чи володіє відносно неї корпоративними правами, слід зазначити, щокодекс дуже суперечливо врегулював дане питання. Якщо у ч. 2 ст. 1 Закону «Пропідприємництво», який втратив чинність зі вступом у дію ГК України, було чітковстановлено, що створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності —юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькоюдіяльністю, крім випадків, передбачених законодавством, то чинний Господарськийкодекс фактично закріплює дві протилежні позиції з цього питання.
Зчастин 3,4 ст. випливає очевидний висновок, що засновники (учасники) якунітарних, так і корпоративних господарських організації визнаються такими, щозаймаються підприємницькою діяльністю. Однак у ч. 2 ст. 167 Г К України закріплюється прямо протилежна норма — володіння корпоративними правами не вважаєтьсяпідприємництвом. Більше того, у ст. 42 вказується що підприємництво — цедіяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями). А вжезгадувана ст. 128 (ч. 1) закріплює, що громадянин визнається суб'єктомгосподарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умовидержавної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Враховуючи таку неоднозначну позицію законодавця,особам, яким заборонено займатися підприємницькою діяльністю (ч. 1 ст. 42Конституції, ч. 5 Закону «Про боротьбу з корупцією», ст. З Закону «Про статуснародного депутата України», ст. 6 Закону «Про статус депутатів місцевих рад»),все ж таки слід утримуватися від заснування суб'єктів господарювання абопридбання корпоративних прав.
1.2 Виникнення та припинення корпоративних прав
Корпоративні права можуть виникати у особивнаслідок:
1) заснування (участі в заснуванні) господарськоїорганізації (первинний спосіб набуття корпоративних прав);
2) набуття особою вже існуючих корпоративних правна підставі вчинення правочинів, спадкування (правонаступництва), рішення судутощо (похідний спосіб набуття корпоративних прав).
Право власності на акції виникає в акціонера змоменту зарахування акцій на його особовий рахунок реєстратором (придокументарній формі випуску акцій) або на рахунок у цінних паперах зберігачем(при бездокументарній формі випуску акцій). У свою чергу таке зарахуванняможливе лише після повної сплати акціонером вартості акцій (при первинномуспособі набуття). Щодо інших корпоративних прав слід зазначити, що вонивиникають одразу ж після державної реєстрації відповідної господарськоїорганізації і учасники (члени) можуть користуватися ними в повному обсязі — єдинимобмеженням є неможливість відчуження корпоративних прав у тій частині, що небула оплачена. Підставами припинення корпоративних прав можуть бути:
1) відчуження корпоративних прав (продаж, міна,дарування, внесення до статутного фонду тощо);
2)вихід власника корпоративних прав із господарської організації;
3) виключення власника корпоративних прав згосподарської організації;
4) визнання власника корпоративних прав таким, щовибув зі складу господарської організації:
5) припинення господарської організації, відносноякої особа мала корпоративні права;
6) інші законні підстави.
Корпоративні права, як особливий вид майна,можуть бути предметом різних правочинів — купівлі-продажу, дарування, міни,можуть передаватись до статутного фонду (майна) суб'єкта господарювання або взаставу. Але при здійсненні правочинів з корпоративними правами слідвраховувати їхню особливу природу. Власник корпоративних прав має також певніобов'язки перед відповідною господарською організацією та іншими власникамикорпоративних прав. Тому процес відчуження корпоративних прав юридично є більшскладним, ніж відчуження майна у формі речей (за винятком відчуження акційВАТ).
Типовими обмеженнями, які можуть впливати наоборотоздатність корпоративних прав є:
­ закріплення переважного права купівлі за іншими учасникамигосподарської організації;
­ встановлення заборони відчужувати корпоративні права взагалі аботільки третім особам (особам, що не є членами господарської організації);
­ необхідність надання згоди на відчуження іншими учасникамигосподарської організації (ч. 1 ст. 127 ЦК);
­ необхідність внесення до установчих документів та державноїреєстрації змін щодо складу учасників (членів), пов'язаних із фактом відчуженнякорпоративних прав (ч. 2 ст. 82 ГК, ст. 8 Закону «Про кооперацію»).
Деякі з цих обмежень встановлені законодавчо,деякі можуть встановлюватись установчими документами господарських організацій.
Проблемою, пов'язаною із переходом та припиненнямправа власності на корпоративні права, є необхідність відображати зміни вперсональному складі учасників (засновників, членів) в установчих документахгосподарської організації (за винятком змін у персональному складі акціонерів,які фіксуються в спеціальному реєстрі). Непоодинокими є випадки, коли учасникподає заяву про вихід із товариства чи відчужує свої корпоративні права третійособі, але інші учасники відмовляються внести відповідні зміни до установчихдокументів і правова ситуація довгий час залишається невизначеною. Длявирішення цієї проблеми можна вдатися до запозичення закордонного досвіду — вбільшості країн статути товариств та інших корпоративних організацій не повиннімістити відомостей про власників корпоративних прав. Ці відомості заносяться доспеціальних реєстрів, ведення яких покладається на виконавчий або інший орган.

2. Особливостіфункціонування господарських товариств корпоративноготипу
2.1 Корпоративні форми підприємництва в Україні
Господарське товариство може створюватись та існувати тількив одній з передбачених ч.2 ст.1 Закону «Про господарські товариства» форм, асаме у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю,товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитноготовариства. Діюче законодавство України, закріплюючи існування п'яти видівгосподарських товариств, надає можливість засновникам товариства обратинайбільш придатну для їх майбутньої діяльності організаційно-правову форму.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений навизначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальністьза зобов'язаннями тільки майном товариства (ч. І ст. 24 Закону «Прогосподарські товариства»).
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство,що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчимидокументами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах к вкладів (ст.50 Закону «Про господарські товариства»).
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутнийфонд якого поділений па частки визначених установчими документами розмірів.Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками достатутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном воднаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника (ст.65 Закону «Про господарські товариства»).
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаютьсяспільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннямитовариства усім своїм майном (ст. 66 Закону «Про господарські товариства»).
Командитним товариством визнається товариство, в якому разомз одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариствапідприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннямитовариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальністьяких обмежується вкладом у майні товариства (ч. І ст. 75 Закону «Прогосподарські товариства»).
Перелікорганізаційно-правових форм господарських товариств, що міститься у Законі «Прогосподарські товариства» є вичерпним,проте щодо акціонерноготовариства варто мати на увазі положення ст. 25 цього закону, відповідно дояких товариство може бути закритим або відкритим.
Акціївідкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритоїпідписки та купівлі-продажу на біржах. Акції закритого акціонерного товаристварозподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки,продаватись та купуватись на біржі. Відкриті і закриті акціонерні товаристваістотно відрізняються за процедурою створення і правовим статусом, а тому фактичноявляють собою дві різні організаційно-правові форми господарського товариства.Вид акціонерного товариства обов'язково повинен вказуватися в його установчихдокументах і найменуванні, але на практиці дана вимога виконується не завжди.
Господарські товариства відрізняються між собою за багатьмаправовими параметрами, серед яких найбільш важливих є такі:
­  процедура створення товариства(тривалість, вартість, технічні бар'єри — залежність від дій певних державнихорганів і третіх осіб);
­ законодавчіобмеження кола учасників;
­ складустановчих документів, порядок внесення в них змін;
­ вимогизаконодавства до капіталу товариства (мінімальний розмір, порядок формування,види внесків, підтримка розміру власного капіталу);
­ правовийрежим майна (у тому числі можливість вилучення частки учасника);
­ правовийстатус учасників товариства (права, обов'язки, відповідальність зазобов'язаннями товариства);
­ порядокруху учасників (вільний, обмежений, можливість виключення учасника);
­ організаціяуправління товариством;
­ обсягправоздатності товариства;
­ публічністьдіяльності;
­ рівеньоподаткування, можливість одержання податкових пільг;
­ порядокреорганізації і ліквідації й ін.
Учасники (засновники) та посадові особи товариства, йогоконтрагенти та представники державних органів, що вступають у правовідносини зтовариством, не завжди звертають достатню увагу на відмінності у правовомурегулюванні діяльності окремих видів господарських товариств. Це частопризводить до негативних наслідків, як то втрата переданих товариству коштівабо майна, неотримання очікуваного прибутку, визнання товариства нествореним,відмова у проведенні державної реєстрації або її скасування у судовому порядку,визнання недійсними укладених товариством угод, притягнення винних осіб доцивільної, адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальностітощо.
Дуже поширеною є ситуація, коли акціонер намагається «вийти»з товариства і повернути свій вклад або виділити свою частку у майнітовариства, Але така процедура стосовно акціонерних товариств законодавством непередбачена (на відміну від усіх інших видів господарських товариств).
Вибірпевної організаційно-правової форми не завжди залежить тільки від цілей інамірів засновників товариства, у ряді випадків він визначається вимогамичинного законодавства. Наприклад, фондова біржа, інвестиційний фонд можуть бутистворені тільки у формі закритогоакціонерного товариства, довірче товариство — товариства з додаткового відповідальністю,ломбард — повного товариства.
На сьогоднішній день найбільшою популярністю в Українікористується товариство з обмеженою відповідальністю — завдяки простотістворення, обмеженій відповідальності учасників (вони не ризикують втратоюсвого особистого майна), придатності для організації як малого, так і великогобізнесу.
Крім базових форм господарських товариств, передбачених ч. 2ст. 1 Закону «Про господарські товариства», у чинному законодавстві Українивикористовується також конструкція похідних (спеціальних) форм. Так, комерційнібанки, страхові компанії, інститути спільного інвестування, ломбарди, біржі,депозитарії, реєстратори й інші професійні учасники фінансового ринку Українистворюються переважно у формі господарського товариства і є похідними(спеціальними) формами господарських товариств. Для них законодавствомустановлюється цілий ряд додаткових вимог щодо кола учасників, складу й змістуустановчих документів, розміру статутного фонду (капіталу); порядку йогоформування і зміни, подання фінансової та іншої звітності й ін. Для комерційнихбанків установлюється спеціальний порядок державної реєстрації, що здійснюєтьсяНаціональним банком України (розділ 3 Закону «Про банки і банківську діяльність»).
Акціонерне товариство, товариства з обмеженою та додатковоювідповідальністю відносяться до групи товариств — об'єднань капіталу. Для такихтовариств головним є майнова участь, тобто інвестування учасниками діяльностітовариства. Особисті ж якості кожного з учасників істотного значення не мають,особливо у відкритому акціонерному товаристві (це підтверджується можливістютакого товариства випускати акції на пред'явника). Товариства — об'єднаннякапіталу:
­ діють напідставі установчого договору і статуту;
­ маютьрозвинену систему органів управління;
­ повинніпідтримувати передбачений законом розмір статутного фонду;
­ їхучасники не зобов'язані займатися поточними справами товариства і не несутьособистої відповідальності за його зобов'язаннями.
Оскільки установчий договір відіграє другорядну роль урегулюванні діяльності господарських товариств — об'єднань капіталів, такітовариства часто іменуються статутними.
Повне і командитне товариства є персональними об'єднаннями,для яких на перший план виступає особистий елемент, наявність товариських,довірчих відносин між учасниками.
Персональні товариства:
­ звичайномають незначну кількість учасників.
­ діютьтільки на підставі установчого договору.
­ законодавствоне містить вимог щодо порядку формування і мінімального розміру їх капіталу.
­ учасникицих товариств здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства,спільно управляють його справами і несуть особисту відповідальність за боргамитовариства,
­ рухучасників у таких товариствах обмежений.
Персональні господарські товариства часто називаютьсядоговірними. Договірні товариства не мають деяких ознак юридичної особи. Убагатьох країнах персональні товариства не мають статусу юридичної особи, аленаділені торговельною (підприємницькою) правоздатністю.
Українське законодавство не містить розходжень у найменуваннікапіталістичних і персональних товариств, що часто зустрічається за кордоном(Росія — «общества» і «товарищества», Велика Британія — компанії і партнерства;США — корпорації і партнерства).
Ще одним різновидом господарських товариств є одноособовітовариства. Одноособове товариство — це товариство, що створене одним учасникомабо має усього одного учасника внаслідок вибуття інших учасників.
Одноособові корпорації є породженням сучасної економіки.Вони, на відміну від класичних торгових товариств, з'явилися лише в другійполовині XX століття. Компанії однієї особи вжене слугують інтересам концентрації капіталу, навпаки, вони використовуються длявиділення власником тієї частини особистого капіталу, що буде використовуватисяв підприємницькій діяльності. Власник такого капіталу захищає себе віднадмірних майнових збитків, пов'язаних із веденням бізнесу, полегшує передачукорпоративних прав до іншої особи або вступ у корпорацію інших учасників (тобтоперетворення її на корпорацію з багатьма учасниками). Законодавство багатьохзарубіжних країн або дозволяє заснування господарського товариства однієюособою (Франція, США, Велика Британія), або припускає функціонуваннякорпорацій, у яких з тих чи інших причин залишився усього один учасник (Норвегія,Швеція, Швейцарія, Данія).
Нині у якості одноособових корпорацій в Україні можутьстворюватись тільки акціонерні товариства, що виникають у процесах приватизаціїабо корпоратизації державних підприємств, а також у результаті приватизаціїкомунальних підприємств. Єдиним засновником і акціонером таких товаристввиступає держава в особі уповноважених державних органів (органів приватизації,органів, уповноважених управляти державним майном) або територіальна громада вособі відповідного органу місцевого самоврядування. Більшість таких акціонернихтовариств порівняно недовго існують у якості одноособових корпорацій — колоїхніх акціонерів розширюється за рахунок продажу акцій, що належать державі аботериторіальній громаді, третім особам,
Більше того, акції акціонерних товариств, створених звичайнимшляхом двома чи більше особами відповідно до Закону «Про господарськітовариства», потім можуть бути викуплені однією особою (з урахуванням вимогантимонопольного законодавства та положення ч. 1 ст. ЗО Закону «Прогосподарські товариства» про утримання засновниками не менше 25 % акційтовариства протягом двох років з моменту державної реєстрації товариства).Таким чином, на сьогодні, акціонерне товариство, яке існує більше двох років,фактично може мати лише одного учасника.
У Листі Державного комітету з питань регуляторної політики тапідприємництва від 12.08.2002 р. № 2-421-241/4412 вказано на можливістьіснування товариства з обмеженою відповідальністю з одним учасником — колипісля створення товариства частки всіх учасників, крім одного, викуповуютьсясамим товариством. Така позиція здається помилковою, тому як для товариства зобмеженою відповідальністю, на відміну від акціонерного, зміни щодо складу учасниківмають відбиватись в установчому договорі, який може існувати лише при наявностів товаристві якнайменше двох учасників.
2.2 Види акцій та механізм їх функціонування
Надзвичайно важливими для економіко-правової суті акціонерних товариствє чітко визначені відносини власності, оскільки вони мають величезний вплив накорпоративне управління. При цьому слід мати на увазі специфіку корпоративногокапіталу, який виступає у двох формах — реального капіталу (основні та оборотніфонди) та капіталу, представленого корпоративними правами у вигляді ціннихпаперів. Роздвоєння корпоративної власності проявляється в тому, що власникомреального капіталу корпорації виступає саме акціонерне товариство, а власникамицінних паперів — акціонери.
Акціонери (засновники й учасники) при купівлі акцій отримуютьпевні корпоративні права у цьому товаристві. Проте вони мають право власностілише на акції, ту їх кількість, яку вони придбали. З акцією вони мають правоздійснювати операції відповідно до чинного законодавства тих країн, де зареєстрованіАТ. В Україні власність на цінні папери належить до поняття приватної власностій акціонери повинні здійснювати з ними операції як з приватною власністю. Вониможуть здійснювати їх відчуження (спірними моментами залишається відчуження в закритихакціонерних товариствах) і втрату тих прав і відповідно обов'язків, які несе всобі володіння корпоративними правами.
Оскільки рух акцій є важливим напрямом корпоративного управління,в акціонерних товариствах існують спеціалізовані служби, які займаютьсяпідтримкою акцій, їх котируванням та іншими заходами з руху акцій. Томупотрібно зупинитись на основних характеристиках цих цінних паперів. В Україні акція— це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь устатутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерномутоваристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові наодержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілімайна при ліквідації акціонерного товариства. Правовий режим акцій визначаєтьсязаконами «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Національну депозитарнусистему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Продержавне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про господарськітовариства» та іншими нормативними актами.
Світова практика дає нам приклади застосування багатьох форм ітипів акцій, їх поділяють на ті, що регулюють специфіку отримання прибутку(акції без дивідендів, акції дохідні, акції з гнучкою обліковою ставкою, акціїз варрантом, кумулятивні та ін.); за способами котирування й обігу —засновницькі, вінкульовані, «дешеві», (акції з відстрочкою, зворотніта ін.); за особливостями участі в управлінні — преференційні, основні,обмежені, портфельні, «золоті» тощо. У світовій практиці, зокрема вСША, знайшли певне застосування акції без номінальної вартості.
В Україні акції можуть бути іменними та на пред'явника,привілейованими і простими. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстраціїакцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожнуіменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а такожкількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника у книзіреєструється їх загальна кількість.
Специфічними корпоративними цінними паперами можна вважатипривілейовані акції, які дають власникові переважне право на одержаннядивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерноготовариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають правабрати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбаченойого статутом. Оскільки корпоративні права передбачають і управління ними, тоця риса визначає їх особливість. Вони насамперед дають права матеріальногопорядку, оскільки можуть випускатися із фіксованим у відсотках до їхномінальної вартості дивідендом, що щороку виплачується. Крім того, виплатадивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміруодержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибутоквідповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціяхпровадиться за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, щовиплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованихакціях, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів,виплачених іншим акціонерам. Однак це не означає, щопривілейовані акції можуть бути лише «безголосі», які не дають правауправління. Світова практика показує можливість випусків привілейованих акційрізних типів, серед яких можуть бути також такі, що дають право голосу.Розробка умов обігу таких акцій потребує здійснення їх аналізу і відповідноговтілення у статутних документах.
Для підтримання балансу в акціонерних товариствах між управляючимиі привілейованими акціями законодавчо встановлюється певне співвідношення міжпривілейованими та простими акціями. В Україні не може бути випущенопривілейованих акцій на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерноготовариства.
Обіг акцій здійснюється в документарній та бездокументарнійформах. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства»акціонерам має бути виданий сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.При розповсюдженні акцій на пред'явника може видаватись не сертифікат, абезпосередньо сама акція, вид якої та ступені захисту визначаються занормативами. Вона повинна містити такі реквізити: фірмове найменуванняакціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера —«акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та їїномінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фондуакціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, щовипускаються, термін виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерноготовариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерноготовариства. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Купонна виплату дивідендів має містити такі основні дані: порядковий номер купона навиплату дивідендів, порядковий номер акції, за якою виплачуються дивіденди,найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.
Слід зазначити, що акцій на пред'явника випускалось в Україні нетак багато. Однією з причин є те, що відповідно до законодавства громадянимають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Це положення не означаєзаборону обігу акцій на пред'явника, але оскільки значна частина великих ісередніх акціонерних товариств виникла у процесі приватизації, а тамвикористовувались тільки іменні акції, то це також послугувало одним ізчинником малої розповсюдженості в Україні акцій на пред'явника. Крімтого, випуск повністю захищених акцій потребує значних коштів, що не під силупереважній більшості акціонерних товариств. Чинником, що перешкоджає випускуакцій на пред'явника, є також те, що законодавством встановлена норма, згідно зякою закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції, азакритих акціонерних товариств досить багато.
Основними характеристиками акції, закріпленими в статтях 4, 5Закону «Про цінні папери і фондову біржу» виступають: безстроковість,неподільність, наявність вартості.
Строк обігу акції не обмежений, вона існує доти, поки не будеприйняте рішення про анулювання акцій у випадку зміни розміру статутного фонду,деномінації акцій, реорганізації або ліквідації товариства.
Акція є неподільною. Вона може належати на праві спільноївласності декільком особам, але усі вони мають права одного акціонера і можутьздійснювати ці права через одного з них або через загального представника (напідставі договору доручення і належним чином оформленої довіреності).
Акція — це грошовий документ, що має визначену вартість.Розрізняють номінальну, емісійну, ринкову і балансову вартість акції.
Номінальна вартість — це умовна величина, що дорівнює розміру частки встатутному фонді акціонерного товариства, яка припадає на одну акцію. Номінальнавартість акції визначається засновниками товариства довільно, з урахуваннямтого, на яку категорію інвесторів орієнтований випуск акцій. Сумарна номінальнавартість придбаних інвесторами акцій складає статутний фонд акціонерного товариства.Номінальна вартість виступає обов'язковим реквізитом акції, але при цьомуносить суто інформаційний (навіть «історичний») характер і не має істотногозначення для подальшого обігу акцій на ринку. Всі акції акціонерноготовариства, включаючи привілейовані, повинні мати однакову номінальну вартість.Номінальна вартість акції не може бути меншою за мінімальну номінальну вартість(0,01 грн.) і повинна бути кратною їй. Для відкритих акціонерних товариств,створених у процесі приватизації, встановлена стандартна номінальна вартістьакції, що складає 0,25 грн. Акціонерне товариство має право змінюватиномінальну вартість акції. Такі зміни можуть здійснюватися: 1) у зв'язку зі зміноюстатутного фонду акціонерного товариства (збільшенням, зменшенням); 2) узв'язку з деномінацією акцій — зміною їх номінальної вартості, не пов'язаною зізміною статутного фонду (здійснюваною в його межах).
Емісійна вартість — це вартість придбання акцій їх першими власниками (у ходірозміщення випущених в обіг акцій першої або додаткової емісії). Емісійнавартість може дорівнювати номінальній або перевищувати її. Різниця міжемісійною і номінальною вартістю акції складає емісійний прибуток товариства,що включається до складу його валового прибутку (враховується як додатковий, ане статутний капітал). Статутний фонд не може бути збільшений на сумуемісійного прибутку.
Ринкова вартість акції — це основний показник ліквідності акції, що формуєтьсяпід впливом попиту і пропозиції, що складаються на фондовому ринку. Ринковавартість акції залежить від багатьох чинників, таких як фінансовий стантовариства, його ділова репутація, перспективи розвитку, розмір дивідендів, щовиплачуються, якість проведеної рекламної компанії й ін. Ринкова вартість можедорівнювати номінальній або бути більшою чи меншою за неї.
Балансова (бухгалтерська) вартість акції відбиває частку власногокапіталу (чистих активів товариства), яка припадає на одну акцію.
Одним з особливих корпоративних цінних паперів є облігація, якувипускають за умови наступного обміну на акції акціонерного товариства.Практика таких випусків в Україні є поки ще недостатньою, і такі облігації ненабули поширення. Можна вважати, що власник отримує корпоративні права прибезпосередньому обміні облігацій на акції. До мало застосовуваних ціннихпаперів належать також опціони на придбання акцій.

2.3 Фактори, щовпливають на курс акцій
2.3.1 Впливмакроекономічних факторів на формування ринкової вартості акцій українськихемітентів
Фундаментальний аналіз акцій побудований напринципі, що курс акцій визначається очікуваними доходами компаній. В своючергу, очікувані доходи компаній залежать від загальноекономічних впливів.
Виникає питання, чи існує взаємний зв'язок міжзміною кон'юнктури з одного боку, і рухом акцій — з другого? Критикапрогнозування курсу акцій за допомогою кон'юнктури зазвичай ведеться за двоманапрямками. Один з них ґрунтується на тому, що зміна кон'юнктури сьогодні якщоі може прогнозуватись, то недостатньо надійно. Критики іншого напрямку ставлятьпід сумнів думку про зв'язок зміни кон'юнктури з ринком акцій. Протематематичні розрахунки, проведені на основі даних розвинутих ринків, доводять наявністьтакого зв'язку, хоча в часовому відношенні р0инок акцій випереджає кон'юнктуру.
Найбільш часто для оцінки взаємозв'язків міжфондовими ринками різних країн світу, а також взаємозв'язків між національнимфондовим ринком та показниками економічного розвитку країни використовуєтьсякореляційний аналіз. Розвитку досліджень у цій галузі сприяє наявність якісноїстатистики, що характеризує динаміку кон'юнктури ринків у вигляді фондовихіндексів, наявність засобів швидкої обробки статистичного матеріалу тарозрахунку коефіцієнта (наприклад, Excel), а також високапрактична цінність одержаних результатів.
Одне з найбільш цікавих останніх досліджень зцієї теми проведено групою вчених з Національного бюро економічного аналізу таЙєльського університету (США). Так, Вільям Готсманн (William N. Goetzmann), Лінгфенг Лі (Lingfeng Li) та ГертРовенхорст (K.Geert Rouwenhorst) дослідили кореляційну структуру основнихфондових ринків світу за період більше ніж 150 років і виявили, що кореляціяміж фондовими ринками світу суттєво різнилися в різні періоди часу і найбільшоюза весь період тестування кореляція була в останні два десятиліття.Вона є наслідком зростаючої глобалізації, яка, на думку вчених, з одного боку,значно збільшує кількість фондових ринків, до яких мають доступ інвестори, а здругого боку, зменшує можливості використання цінних паперів розвинутих ринківдля диверсифікації вкладень у цінні папери, бо напрямки руху цих ринків часто єаналогічними.
Джордж Чан-Ло (Jorge A. Chan-Lau), ДональдМатесон (Donald J. Mathieson) та Джеймс Йао (James Y. Yao), які працюютьпід егідою Міжнародного валютного фонду, дослідили взаємопов'язаність фондовихринків різних країн світу. Вчені дійшли висновків, що негативні тенденціїрозвитку певного ринку переймаються ринками світу частіше, ніж позитивні, атакож виділили бразильську та російську кризу 1998 року як початок періодузначного зростання залежності між фондовими ринками різних країн.
Цікаве дослідження групи американських вчених підназвою «Танці в унісон» (Dancing in Unison) булоопубліковано в 2003 році в журналі «Finance & Development» (США). Зокрема,автори статті дослідили кореляцію між ринком акцій США та інших країн-членів«Групи семи», а також між ринком акцій США та ринками акцій країн, щорозвиваються. Це дослідження також концентрує увагу на суттєвому зростаннікореляції між розвинутими ринками акцій (в 2002 році — понад 80%) та наневисокій кореляції між ринками акцій розвинутих ринків та ринків, щорозвиваються. Важливим моментом є те, що виявлено значно більшу кореляцію міжринками акцій країн світу, порівняно з кореляцією показників економічногорозвитку цих країн, наприклад, ВВП.
Російські економісти також робили спроби оцінитизалежність російського ринку цінних паперів, зокрема індексу РТС, від ринківакцій інших країн світу. При цьому спостерігається відсутність стійкої високоїкореляції між індексом РТС та зарубіжними фондовими індексами.
Більшість аналітиків і економістів, якізаймаються питаннями фундаментального аналізу, серед великої кількості даних,що характеризують економічний розвиток країни, вважають обов'язковими длявідстеження такі показники:
1. Показники (фактори) кон'юнктурного впливу, валовийвнутрішній або валовий національний продукт, обсяг промислового виробництва,доходи громадян, розмір капіталовкладень, індекс цін виробників промисловоїпродукції та рівень безробіття.
2. Показники (фактори) монетарного впливу: грошовамаса та відсоткова ставка.
Всі перелічені вище кон'юнктурні та монетарніпоказники розраховуються в Україні Національним банком України та Державнимкомітетом статистики України. Тому ми маємо можливість дослідити, чи є зв'язокміж макроекономічними показниками розвитку економіки України та українськимринком акцій, а також порівняти отримані результати із залежностями, що існуютьв інших країнах світу з розвинутим фондовим ринком, зокрема, в Німеччині таСША.
Дослідити наявність такої залежності між ринкомакцій і факторами макрорівня можна за допомогою лінійного кореляційногокомп'ютерного аналізу. Розмір коефіцієнта кореляції змінюється від -1 у випадкусуворого лінійного від'ємного зв'язку до +1 у випадку суворого лінійногопозитивного зв'язку.
Таким чином, якщо розрахований коефіцієнткореляції між рядом динаміки, представленим курсами акцій, і рядом динаміки,представленим певним показником, набуде значення, близького до +1 (або -1), тоце означатиме наявність тісної прямої (або оберненої) залежності руху курсуакцій від руху цього показника. Значення коефіцієнту кореляції, наближене до 0,означатиме відсутність лінійної залежності між показниками.
Основним індикатором руху ринку акцій в Українібуло обрано ПФТС-індекс, в Німеччині — індекс «Франкфурт-Дейтастрім», а в США —індекс «Стандарт енд Пурз 500» (Standard & Poor's 500). При цьому з метою виявлення наявностічасового лагу між рухом ринку акцій в Україні та зміною макроекономічнихпоказників ми розрахували залежність ПФТС-індексу від кон'юнктурних імонетарних факторів з позитивним та від'ємним лагом в один місяць, два місяці,три місяці, шість місяців та 1 рік. Отримані результати щодо впливу кон'юнктурнихфакторів наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 — Кореляційний аналіз зв'язкуукраїнських кон'юнктурних індикаторів та ПФТС — індексу*Кон'юнктурні індикатори випереджають рух ПФТС- індексу Індикатор
Нульовий
лаг Одномісячний лаг Двомісячний лаг Тримісячний лаг Шестимісячний лаг Дванадцяти-місячний лаг Валовий внутрішній продукт 0,6029 0,5423 0,4327 0,5145 0,5116 0,4005 Обсяг промислової продукції 0,2384 0,2416 0,2204 0,1707 0,1653 -0,0081 Доходи населення 0,3884 0,3799 0,3575 0,3111 0,2704 0,1671 Інвестиції в основний капітал 0,6161 и/д н/д 0,4874 0,4901 0,4454
Індекс цін виробники
промислової продукції 0,0478 0,0261 0,0452 0,0907 0,0351 -0,1419 Рівень безробіття -0,3132 -0,1401 -0,0936 -0,0489 -0,0499 -0,4087 ПФТС- Індекс випереджає рух кон'юнктурних індикаторів Індикатор Нульовий лаг Одномісячний лаг Двомісячний лаг Тримісячний лаг Шестимісячний лаг Дванадцяти-місячний лаг Валовий внутрішній продукт 0,6029 0,5302 0,6039 0,5962 0,5038 0,3457 Обсяг промислової продукції 0,2354 0,2387 0,2937 0,2755 0,1294 -0,0942 Доходи населення 0,3884 0,3729 0,4270 0,4046 0,2402 0,0542 Інвестиції в основний капітал 0,6161 н/д н/д 0,4787 0,5402 0,2885 Індекс цін виробників промислової продукції 0,0478 -0,0332 -0,1936 -03330 -0,4649 -0,5963 Рівень безробіття -0,2132 -0,2744 -0,3258 -0,3791 -0,5084 -0,7226
*Розраховано за даними НБУ, Держкомстату України таПФТС. Розрахунок проводився за місячними даними за 5 років ( з 1999 по 2004 рр.)
В цілому, аналізуючи отримані результати поукраїнському ринку та порівнюючи їх з результатами кореляційного аналізуамериканського та німецького ринків, можна зробити такі важливі висновки:
­  показник валовогонаціонального продукту має високу кореляцію з рухом ринку акцій в США таНімеччині, але слабо пов'язаний з рухом ринку акцій в Україні. При цьому, навідміну від США й Німеччини та й взагалі від країн з розвинутим ринком акцій,зв'язок між показником ВВП та рухом ПФТС — індексу має короткостроковий характері на проміжку часу в один рік (лаг дорівнює 12-ти місяцям) стає зовсім незначним;
­  обсяг виробленоїпромислової продукції, на відміну від Німеччини, в Україні не маєкурсоутворюючого значення. Вплив як обсягу промислової продукції на рух ринкуакцій, так і динаміки руху ринку акцій на обсяг виробленої промисловоїпродукції, в Україні є несуттєвим;
­ показник рівня безробіття взагалі не може використовуватись дляпрогнозу біржових курсів як на американському, так і на українському ринку;
­ рівень інфляції, розрахованої як індекс цін виробників промисловоїпродукції, а також зміна доходів населення не впливають на курси українських акцій,хоча є важливими курсоутворюючими факторами на ринках акцій Німеччини та США.
Останнє частково пов'язане з тим, що в Україніпоки що відсутня практика масового вкладання населенням власних заощаджень,розмір яких прямо пропорційний доходам, в цінні папери. Однією з причин такогостану є відносно низький рівень доходів населення порівняно із вартістюспоживчого кошика.
Таким чином, серед досліджених кон'юнктурнихіндикаторів в Україні жоден суттєво не впливає на рух ПФТС — індексу, тобтонемає залежності між курсами українських акцій та показниками розвиткуекономіки України, на відміну від країн з розвинутим фондовим ринком. Виходячи зцього, аналіз і прогнозування ймовірного майбутнього значення кон'юнктурнихіндикаторів не має сенсу для прогнозування курсів акцій в Україні і можевикористовуватись лише для загальної оцінки перспектив розвитку економікивзагалі і ринку акцій зокрема.
З метою подальшого дослідження впливумакроекономічних факторів на курси акцій в Україні оцінимо залежність руху ПФТС- індексу від монетарних показників, а саме від відсоткової ставки та обсягівгрошової маси. За показник відсоткової ставки взято середньомісячну ставкукомерційних банків України за депозитами в національній валюті, оскільки самебанківські депозити є одним з найпоширеніших альтернативних напрямківвикористання вільних коштів фізичних та юридичних осіб в Україні. Показникгрошової маси аналізується в розрізі грошових агрегатів МО, М1, М2 та МЗ.Грошовий агрегат МО визначається як гроші поза банками; М1 — як МО + кошти нарозрахункових і поточних рахунках у національній валюті; М2 — як М1 + строковікошти у національній валюті та валютні кошти; МЗ — як кошти клієнтів затрастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 — Кореляційний аналіз зв'язкумонетарних індикаторів в Україні та ПФТС — індексуМонетарні індикатори випереджають рух ПФТС- індексу Індикатор Нульовий лаг Одномісячний лаг Двомісячний лаг Тримісячний лаг Шестимісячний лаг Дванадцяти-місячний лаг Ставка відсотка -0.7813 -0.7638 -0,7337 -0,6794 -0,5394 -0,2430 МО 0,679 0,6656 0,6314 0,6528 0,6438 0,5456 МІ 0,6982 0,6816 0,6511 0,6684 0,6435 0,5231 М2 0,6997 0,687 0,6475 0,6779 0,6563 0,5332 МЗ 0,7031 0,6908 0.6516 0,6819 0,6592 0,5291 ПФТС- Індекс випереджає рух кон'юнктурних індикаторів Ставка відсотка -0,7813 -0,7886 -0,7817 -0,7512 -0,6837 -0,5684 МО 0,679 0,6671 0,6314 0,6053 0,5651 0,5735 МІ 0,6982 0,6691 0,6551 0,6339 0,5978 0,589 М2 0,6997 0,6637 0,6466 0,6185 0,5786 0,5506 МЗ 0,7031 0,6671 0,6498 0,6216 0,5806 0,5488 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Результат дослідження може бути описаний такимчином. Спостереження за агрегатами грошової маси М1, М2 та МЗ в розвинутихзарубіжних країнах, зокрема в Німеччині, дозволяє зробити висновки, якіпідтверджують фундаментальний аналіз курсу акцій. Це означає, що рух грошовоїмаси і рух курсу акцій відбувається аналогічно при незначному випереджаючомуруху акцій. Тобто, хоча грошова маса і не є випереджаючим індикатором дляпрогнозу біржових курсів, однак її можна використовувати для аналізу поведінкиакцій.
На українському ринку акцій залежність між рухомгрошової маси та курсом акцій є такою, яку не можна вважати за суттєву. Наприклад,економічна інтерпретація значення найвищого коефіцієнту кореляції (між рухом МЗта ПФТС — індексом), що дорівнює 0,6908 при часовому лагу в один місяць, можебути викладена так: у майбутньому ймовірність того, що зростання обсягу МЗ призведедо підвищення курсів акцій, дорівнює 0,4772 або 48% (0,6908*0,6908).
Проте в Україні спостерігається досить тіснийзв'язок між курсами акцій і відсотками, причому такий зв'язок є оберненим. Розрахованізначення кореляції між ПФТС — індексом і ставкою відсотка свідчать, що зімовірністю, яка перевищує 60% можна прогнозувати: зменшення відсоткових ставокпризведе до зростання курсів українських акцій протягом одного-двох місяців інавпаки.
Такий зв'язок пояснюється тим, що на фінансовомуринку завжди має місце постійна боротьба за капітал інвесторів. При зниженнівідсотків конкурентна ситуація складається на користь акцій, відповідно їхпривабливість та курс зростають. Проте зростаючі відсотки негативно впливаютьна фінансові витрати і тим самим на можливий прибуток компаній, що викликаєзниження курсу акцій. Крім того, зростаючі відсотки сприяють переходу частиникапіталу інвесторів в інструменти з фіксованою дохідністю, такі як облігації табанківський депозит.
Аналізувати вплив факторів макрорівня на українськийринок акцій неможливо без урахування зовнішніх факторів. Це пов'язано з тим, щосьогодні економіки більшості країн світу поєднані між собою різноманітнимифінансовими і господарськими зв'язками, і зміна стану економіки однієї країниможе мати певні наслідки для економіки інших країн. Особливо справедливимостаннє є стосовно країн, чиє положення в світовій економіці є домінуючим.Однією з таких країн є США, що, окрім потужної економіки, мають найбільший заобсягами і найрозвинутіший ринок цінних паперів у світі. Рух ринку ціннихпаперів у США та вподобання американських інвесторів часто спричиняють значнийвплив на ринки цінних паперів інших країн. Чи є зв'язок між американським іукраїнським ринками акцій можна визначити дослідивши рух фондових індексів вУкраїні та США. Індикаторами американського фондового ринку обрано індекс акційтехнологічних компаній NASDAQ Composite Index та індекс Standard & Poor's 500.
Таблиця 2.3 — Кореляційний аналіз зв'язку ПФТС — індексу таіндексів NASDAQ Composite Index та Standard & Poor's 500*Лаг NASDAQ Composite Index Standard & Poors 500 Коефіцієнт кореляції Коефіцієнт детермінації Коефіцієнт кореляції Коефіцієнт детермінації Нульовий лаг -0,1683 0,0223 -0,2329 0,0542 1 місяць -0,1360 0,0185 -0,2166 0,0469 2 місяці -0,1156 0,0134 -0,2051 0,0421 6 місяців -0,1501 0,0225 -0,3116 0,0971 12 місяців -0,4139 0,1713 -0,4652 0,2164 18 місяців -0,5886 0,3464 -0,7689 0,5912 20 місяців -0,5997 0,3596 -0,7864 0,6184 24 місяці -0,5281 0,2789 -0,1029 0,0106
* Розраховано за 54 місяці (з 11.01.1999 по 01.112004) на основіщоденних даних
У процесі кореляційного аналізу зв'язку ПФТС — індексу та індексівNASDAQ Composite Index та Standard & Poor's 500 булорозраховано коефіцієнти кореляції та коефіцієнти детермінації на основі рядівдинаміки названих індексів. При цьому з метою виявлення ступеня відставанняукраїнського ринку від американського в разі наявності зв'язку між ними цікоефіцієнти розраховувались з часовим лагом. Як показуєпроведений аналіз, в короткостроковому періоді не було будь-якої суттєвоїлінійної залежності між рухом українського та американського ринку акцій. Протепротягом аналізованого періоду виявлено досить вагомий вплив руху американськихіндексів на ПФТС — індекс з лагом у 20 місяців. Тобто в минулому в 60% випадківрух американських індексів в певному напрямку через 20 місяців призводив дорівнозначного руху ПФТС — індексу, але вже в протилежному напрямку.
Така асинхронна поведінка українського і американських індексівможе бути наслідком того, що іноземні інвестори з розвинутих ринків сприймаютьукраїнські цінні папери як такі, що можуть використовуватись для диверсифікаціїїхніх вкладень. А часовий лаг у 18-20 місяців є ніщо інше, як час, потрібнийдля переорієнтації інвестора і переведення коштів з одного ринку на інший. Слідзвернути особливу увагу, що від'ємна кореляція між українським та американськимринком цінних паперів несе в собі ризик швидкого відтоку іноземного капіталу знаціонального ринку у випадку будь-яких негативних подій на ньому. Наочнимприкладом цього є події на ринку ОВДП в 1998 році.
2.3.2 Оцінкавпливу мікроекономічних факторів на формування ринкової вартості акцій
Серед аналітиків ринку акцій на сьогодні немаєєдиної думки про те, які показники є основними і потребують найбільшої увагипри дослідженні процесів формування цін акцій на ринку. Є суперечки й істосовно того, наскільки складною має бути модель аналізу акцій, на основі якоїможна ухвалювати інвестиційні рішення. Тому на ринку існують як моделі, щоґрунтуються на аналізі лише кількох основних показників, наприклад розробленаБенджаміном Грехемом та Девізом Л. Іоддом «модель Грехема Рі», так ібагатофакторні моделі, що ґрунтуються на аналізі кількох груп показників,наприклад багатофакторні моделі US-E2 та US-E3, розроблені компанією BARRA.
У цілому можна виділити кілька основних напрямківаналізу акцій, що окремо чи разом можуть використовуватись для визначеннявнутрішньої (дійсної) вартості акцій акціонерних товариств та для прогнозуваннямайбутнього значення їх ринкової вартості: аналіз безпосередньо фінансовоїзвітності компанії: вертикальний та горизонтальний; аналіз коефіцієнтів,розрахованих на основі фінансової звітності компанії; аналіз індикаторів ринкуакцій компанії.
Слід зазначити, що жоден з напрямків аналізу не єуніверсальним не позбавлений певних недоліків. Ефективність застосуваннякожного з цих методів, під якою ми будемо розуміти ймовірність того, щорозрахункова прогнозна ціна буде досягнута певною акцією, залежить від великоїсукупності чинників. Першочергове значення серед них мають ступінь ефективностіринку цінних паперів країни та розвиненість цього ринку.
Наприклад, горизонтальний і вертикальний аналізфінансової звітності акціонерної компанії дозволяє зробити висновки щодотенденцій розвитку компанії в цілому, а також окремих її показників, проте незможе дати відповідь на питання стосовно майбутньої ціни акції компанії. Дотого ж, аналіз безпосередньо фінансової звітності окремої компанії є доситьінформативним лише при її порівнянні зі звітністю інших компаній чи відстеженнідинаміки окремих показників у часі. Ефективним цей аналіз може бутитакож за умови здійснення аналітиком певних корегувань цієї звітності,пов'язаних із різними методами обліку в різних компаніях, та з тим, що при описаннідеяких операцій бухгалтерський облік використовує спрощуючи гіпотези зекономічної теорії (наприклад, гіпотеза про досконалі й такі, що не знаютьдодаткових витрат, ринки, учасники яких обмінюються товарами за чесними цінами).
Аналіз коефіцієнтів — найбільш поширений методфінансового аналізу та є невід'ємною частиною фундаментального аналізу акцій.Проте використання коефіцієнтів має певну специфіку: один і той же коефіцієнтаналітик може розраховувати по-різному, залежно від розв'язання різних задач.Коефіцієнт часто набуває сенсу лише тоді, коли його порівнюють або зкоефіцієнтами минулих періодів, або з певними встановленими стандартами, або знормами чи інтервалами значень в інших компаніях певної галузі або в подібнихгалузях.
Так звані індикатори ринку акцій компаніїфактично також можна зарахувати до вищевикладеного аналізу коефіцієнтів.Відмінність між аналізом індикаторів ринку акцій і аналізом коефіцієнтівполягає в тому, що друга група показників характеризує фінансовий станкомпанії, в той час як перша група показників ґрунтується безпосередньо нааналізі ринкових характеристик акцій компанії. В економічній літературірозглядається велика кількість індикаторів, які характеризують акції певноїкомпанії.
До найбільш значущих з них можна віднести:
­  прибуток на акцію (earning pershare, EPS);
­  відношення ціни акції доприбутку на акцію (price/earning, PIE);
­  відношення ціни акції доїї балансової вартості (Price/Book);
­  дивідендний дохід наакцію;
­  коефіцієнт ß(бета).
Об'єктом фундаментального аналізу було обраноакції таких компаній (ВАТ): «Укрнафта»; «Запоріжсталь»;«Концерн Стирол»; «Західенерго»;«Київенерго»; «Державнаенергогенеруюча компанія «Центренерго»; «Дніпроенерго»;«Донбасенерго»; «Дніпрошина». Акції цих компаній мають найбільш тривалу історіюкотирувань на ринку цінних паперів України та є найбільш ліквідними ціннимипаперами з найбільшими обсягами угод на організованому ринку.
Поверховий огляд діяльності ВАТ «Укрнафта» протягом1998-2004 років (табл. 2.4) дозволяє виявити наявність кількох позитивнихтенденцій, що безумовно вплинули на ринок акцій цієї компанії та зробили її такзваною «блакитною фішкою» українського ринку:

Таблиця 2.4 — Кореляційний аналіз залежностідинаміки курсу акцій ВАТ «Укрнафта» від динаміки фундаментальнихпоказників її діяльності в 1998-2004 рокахЗалежність між курсом акцій та коефіцієнтами, що характеризують діяльність компанії Залежність між курсом акцій і статтями балансу та звіту про фінансові результати Показник
Коефіцієнт
кореляції Показник
Коефіцієнт
кореляції 1 2 1 2 Рентабельність статутного капіталу 0,648 0,676 Залишкова вартість основних фондів 0,949 0,929 Рентабельність власного капіталу 0,181 0,173 Знос основних фондів 0,392 0,416 Грошовий потік / власний капітал 0,285 0,284 Оборотні активи 0,988 0,984 Коефіцієнт капіталізації (СФ / Власний капітал) -0,708 -0,654 Сукупні активи 0,928 0,944 Рентабельність продаж 0,272 0,304 Власний капітал 0.865 0,873 Операційний коефіцієнт (затрати / виторг) 0,339 0,428 Довгострокові зобов'язання 0,930 0,896 Коефіцієнт автономії 0,291 0,031 Поточні зобов'язання 0366 0,462 Обертання дебіторської заборгованості, днів -0,004 0,284 Дебіторська заборгованість 0,626 0,63 Обертання кредиторської заборгованості, днів 0,168 0,285 Кредиторська заборгованість 0,879 0,93 Обертання активів, днів -0,088 -0,043 Доход (виторг) від реалізації (товарів, робіт, послуг) 0,915 0,908 Коефіцієнт ліквідності 0,641 0,547 Собівартість реалізованої продукції 0,932 0,956 Балансова вартість акції, грн. (Власний капітал / Кількість акцій) 0,865 0,859 Чистий дохід від реалізації (товарів, робіт, послуг) 0,895 0,881 Чистий прибуток на одну просту акцію 0,648 . 0,676 Чистий прибуток (збиток) 0,648 0,676 Чистий дохід на одну акцію 0,895 0,881 Амортизація 0,778 0,814 Грошовий потік на одну акцію 0,73 0,761 Дивіденд - - Ціна акції / прибуток на акцію (Р / Е) 0,489 0,477 1.Використано курси акцій, за якими було укладено останню угоду протягом кожного звітного року. Ціна акції / грошовий потік на акцію 0,688 2. Використано курси акцій, що склались на кінець лютого — початок березня наступного року
По-перше, суттєвим позитивним зовнішнім факторомбуло зростання цін на нафту як на світовому ринку, так і в Україні. Цедозволило компанії отримувати більші доходи від реалізації власної продукції тастворило певний інвестиційний клімат навколо акцій ВАТ «Укрнафта».
По-друге, попит інвесторів підтримувало зростанняпоказника прибутку компанії протягом 5 років.
По-третє, акції ВАТ «Укрнафта» включено до лістингуна Першій фондовій торговельній системі (ПФТС) та Україно міжбанківськійвалютній біржі (УМВБ), а АДР (American Depositary Receipt, ADR) BAT «Укрнафта»торгуються на Франкфуртськй та Берлінській біржах. Зокрема, у ПФТС акції ВАТ«Укрнафта» входять до десятки акцій компаній, що мають найбільший обсягукладені ними угод та є досить ліквідними.
До негативних факторів, які виявляються шляхомповерхового огляду, можна зарахувати той факт що протягом 1998-2004 років ВАТ«Укрнафта» жодного разу не платила дивідендів.
Більш глибокий аналіз показниківфінансово-господарської діяльності ВАТ «Укрнафта» за 1998-2004 роки, зокремавертикальний аналіз балансу, горизонтальний аналіз статей балансу та звіту іфінансові результати, а також коефіцієнтний аналіз та аналіз показників, що характеризуютьринок акцій ВАТ «Укрнафта», дозволи зробити ряд висновків:
­ загальна динаміка статей балансу та звіту про фінансові результатіти ВАТ «Укрнафта», за винятком 2002 року, є позитивною;
­  досить високими татакими, що мають позитивну динаміку, є показники рентабельності статутногокапіталу, рентабельності власного! капіталу, рентабельності продажів. У ціломувсі коефіцієнти, що характеризують діяльність ВАТ «Укрнафта», протягом останніхроківзнаходились в межах норми, мали позитивну динаміку тадозволяли стверджувати про стійкий фінансовий стан цієї компанії;
­  показники чистого доходуна одну акцію та грошового потоку на і одну акцію (остання розраховується яксума чистого прибуткує амортизації на одну просту акцію) протягом майже всьогоперіоду аналізу перевищували середньорічне значення курсу акцій ВАТ «Укрнафта».Це свідчило про інвестиційну привабливість цих акцій;
­  балансова вартість акціїВАТ «Укрнафта» в 1998 році в 20 разів перевищувала курс акцій на кінець року.Це свідчило про надзвичайно високу недооціненість цих акцій ринком та сталопередумовою для зростання їх курсу протягом 1998-2004 років, поки курс акцій незрівнявся з їх балансовою вартістю наприкінці 2004.
Таким чином, у період 1998-2004 років усіпоказники, що характеризують фінансово-господарський стан ВАТ «Укрнафта» тапривабливість його акцій, мали позитивну динаміку. Проте залишається питання:чи збігалася їх динаміка з рухом курсу акцій цієї компанії на ринку, зокрема вПФТС, і чи була суттєва залежність між фундаментальними показниками діяльностіВАТ «Укрнафта» та ціною на ринку його акцій, динаміку якої в 1998-2004 рокахможна охарактеризувати як впевнене зростання.
До показників, що мали найбільший вплив надинаміку курсу акцій ВАТ «Укрнафта», можна зарахувати залишкову вартістьосновних фондів, розмір оборотних активів та сукупних активів компанії,кредиторську заборгованість, довгострокові зобов'язання, дохід (виторг) відреалізації та собівартість реалізованої продукції.
Проте проведене дослідження наявності залежностіміж рухом курсу акцій та показниками діяльності ВАТ «Концерн Стирол», ВАТ«Запоріжсталь» та ВАТ «Дніпрошина», ВАТ «Київенерго», ВАТ «Дніпроенерго», ВАТ«Донбасенерго», ВАТ «ДЕК «Центренерго» та ВАТ «Західенерго» не підтвердилоотримані раніше результати. Зокрема, було виявлено, що:
1. Різноманітні показники рентабельності компанійу минулому не впливали на ринкову оцінку їх акцій, інвесторів більше цікавилисуми отриманих коштів від реалізації та собівартість реалізованої продукції,ніж сума отриманого компанією прибутку. Тобто оприлюднена компаніями сумаприбутку не є корисною при фундаментальному аналізі акцій в Україні, оскільки,наприклад, може бути заниженою з метою зменшення суми податку на прибуток ітому не відображає реального стану справ у компанії.
2. На перший погляд, у середньому по групікомпаній найбільшу прогнозну цінність мав показник «ціна акції/грошовий потікна акцію». Проте близьке до одиниці значення коефіцієнту кореляції несе в собіпевну суперечність з економічної точки зору. Тобто виходить, що чим меншим єгрошовий потік в розрахунку на одну гривню вартості акції або ж чим більшучастку в грошовому потоку на акцію займає ціна акції, тим більшою є ймовірністьтого, що курс такої акції буде зростати. Таким чином, порушується основа класичноїоцінки акції, коли її ціна прямо пропорційно залежить від грошового потоку, щоприпадає на одну просту акцію.
3. У минулому на курси акцій компаній, щоаналізуються, найбільше впливали балансова вартість акції, собівартістьреалізованої продукції, виторг від реалізації продукції, сукупні активи такредиторська заборгованість. Проте вплив цих показників не був визначальним, аостанній показник мав обмежений вплив. Він полягав у тому, що зростання розмірукредиторської заборгованості призводило до зростання курсу акцій за умови, якщочастка такої заборгованості в пасиві компанії не була занадто великою.
Слід відзначити, що в цілому по аналізованійгрупі компаній не можна виділити фундаментальні мікроекономічні показники, якіб були наділені високими прогнозними властивостями для акцій усіх компаній. Івзагалі часто зростання акцій цих компаній не мало економічних передумов, тобтоне було викликано покращанням результатів їх діяльності. Для підтвердженняцього припущення порівняємо результати діяльності компаній, що аналізуються, за2004 рік та рух курсів їх акцій у першій половині 2005 року (табл. 2.5 – 2.6).
Як видно з таблиці, найкращі передумови длязростання в 2005 році мали акції таких компаній, як:
­ ВАТ «Укрнафта», що мало найвищу рентабельність продажів по групі,найбільший розмір чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію, та характеризувалосьзначним обсягом торгівлі акціями в ПФТС, а відповідно — високою ліквідністюакцій;
­ ВАТ «Дніпрошина», акції якого мали найменше значення Р / Е, таякі, виходячи зі співвідношення між ринковою та балансовою вартістю акцій, булинедооцінені ринком.
Проте у 2004 — першій половині 2005 року зросталине тільки курси акцій названих емітентів, а й компаній, які, на перший погляд,фундаментальних підстав для росту не мали.
Таблиця 2.5 — Основні показники роботи компанійза 2004 рікНазва компанії Коефіцієнт автономії, % Коефіцієнт капіталізації, % Рентабельність продажів, % Обсяг торгівлі акціями ПФТС за рік, млн. грн. Чистий прибуток на одну акцію, грн. Курс акції на кінець 2004 рік, грн. Ціна акції / прибуток на акцію (Р/Е) Співвідношення між ринковою та балансовою вартістю акції на кінець року, % Укрнафта 79,9 21,00 30,88 66,173 24,84 119,91 4,83 99,25 НТЗ 40,2 1,37 3,90 25,586 1,91 11,70 6,14 63,88 Стирол 72,95 Запоріжсталь 82,2 5,72 11,47 121,069 0,96 5,40 5,65 124,13 Дніпрошина 61,3 10,8 4,91 1,2 10,38 35.00 3,37 41,53 Західенерго 55,0 9.40 3,00 33,695 4,517 103,46 22,90 97,61 Київенерго 5.40 Центренерго 44,0 22,99 -2,10 17,751 -0,093 2,80 -30,14 49,52 Донбасенерго 28,7 29,63 0,11 17,949 0,041 14,18 348,16 42,01
Таблиця 2.6 — Основні показники дохідності акційукраїнських компаній станом на 01.07.2005Назва компанії Курс акцій на 01.07.2005, грн. Темп приросту курсу акцій, % за б місяців за 12 місяців за 24 місяці Укрнафта 178,50 48,86 197,5 702,25 НТЗ 30,00 156,41 328,57 757,14 Стирол 82,00 12,41 228,00 613.04 Запоріжсталь 5,05 -6,48 114,89 1430,30 Дніпрошина 60,00 71,43 79,10 95,44 Західенерго 125,00 -14.97 117,39 418,67 Київенерго 7,69 29,78 65,38 76,38 Центренерго 3,80 35,71 118,39 196,88 Донбасенерго 19,50 37,52 21,88 271,43
Зокрема, справжнім феноменом фондового ринку вУкраїні була компанія «Дніпроенерго», акції якої продовжували зростати,незважаючи на те, що компанія мала від'ємну рентабельність та надзвичайнонизький коефіцієнт автономії в 11,5%. Крім того, ринкова вартість акцій ВАТ«Дніпроенерго» на початок 2005 року більше ніж утричі перевищувала їх балансовувартість, тобто розмір чистих активів, що припадав на одну просту акцію, бувутричі меншим за її курс на ринку. Не набагато кращі результати діяльності малий ВАТ «Центренерго» та ВАТ «Донбасенерго», але курс акцій цих емітентів тежзростав як у 2005 році, так і в минулі роки, забезпечивши їх власникам доситьвисокий рівень капітальної дохідності.
2.3.3 Методика розрахунку курсуакцій
На курс акцій можуть впливати найрізноманітнішічинники. Але до основних з них слід віднести такі: дивіденди, що виплачуютьсяпо тому чи іншому виду акцій; ставку доходу, яку повинне мати акціонернетовариство, щоб окупити свої інвестиції; темпи приросту дивідендів для простихакцій. Залежно від виду акцій існують такі методи розрахунку курсу акцій:
1. Ринкова вартість привілейованих акцій
Як згадувалося, власники привілейованих акційрегулярно отримують фіксовані дивіденди від відкритих акціонерних товариств,які випускають ці акції. Для цих акцій не існує терміну погашення, томупривілейовані акції слід розглядати як вічну ренту. В такому випадку вартістьтаких акцій треба визначати за формулою:

/>  [2.1]
де Vp — ринкова вартістьпривілейованих акцій;
Dp — постійний дивіденд, щосплачується за такою акцією;
Ks — ставка доходу,необхідна для окупності інвестицій, або ставка дисконту.
2. Ринкова вартість простих акцій
Ви вже звертали увагу на те, що власникизвичайних акцій мають право на участь в управлінні акціонерним товариством, алевиплата дивідендів для них не є гарантованою. У даному випадку дивіденднаполітика кожного товариства буде залежати від отриманого прибутку та наявнихкоштів. Таким чином, величина дивідендів може змінюватись залежно відфінансових результатів звітного року. Ціну простих акцій, у більшості випадків,визначають три чинники, які ми згадували раніше: річні дивіденди, ставкадисконту і темпи приросту дивідендів. У випадку, коли AT має високийрівень ризику, інвестори сподіваються на високу необхідну ставку доходу. А щобзаохотити інвесторів вкладати кошти у високоризиковані проекти, потрібнопропонувати солідну компенсацію.
3. Ринкова вартість простих акцій з постійними дивідендами
У випадку, коли дивіденди, які підлягають виплатіза простими акціями є постійними, необхідна ставка доходу таких акцій залежитьвід ризикованості саме цих акцій, ринкова вартість може визначатися за такою формулою: 
/>  [2.2]
де Vr — ринкова вартість простої акції;
Dr — постійний річнийдивіденд за акцію;
Ks — необхідна ставка доходу.
4. Ринкова вартість простих акцій з постійним приростомдивідендів
Якщо товариство займає стійке становище на ринку,постійно отримує доходи, впроваджує нові технології для свого розвитку, то втакому випадку дивіденди, які виплачуються щорічно таким суб'єктамгосподарювання, можуть мати постійні темпи приросту. Курс простих акцій у такійситуації розраховується за формулою:
/> [2.3]
дe Vr — ринкова вартістьпростої акції;
Do — останній сплаченийдивіденд на акцію;
D1 — прогнозованідивіденди на акцію через рік;
Ks — необхідна ставкадоходу;
g — темпи приросту дивідендів.
У фінансовій літературі таке рівняння нерідконазивають рівнянням Гордона.
5. Ринкова вартість простих акцій з непостійнимприростом дивідендів
Здійснивши випуск цінних паперів, кожнеакціонерне товариство поводиться на ринку якомога активніше, щоб досягтимаксимальної ефективності та окупити залучені інвестиції. Як правило, протягомперших кількох років дивіденди товариства постійно зростають. З часом, черездію низки обставин (законодавчих, фінансових, політичних тощо) темпи приростудивідендів поступово стають стабільними. У такому випадку постає правомірнезапитання: як визначати вартість акцій, коли дивіденди мають різні темпиприросту за окремі періоди часу? Ця проблема розв’язується, якщо ціна ціннихпаперів є реальною вартістю їх майбутніх доходів. Коли дивіденди на простуакцію зростають нерівномірно, то майбутні дивіденди треба нараховувати окремоза кожний період, потім дисконтувати ці суми до реальної вартості і додатиотримані результати (такі розрахунки здійснюють за допомогою спеціальноскладених для цього таблиць). У цьому випадку також застосовується рівнянняГордона. Тут слід пам'ятати: якщо ціна акції визначається за певний рік задопомогою цієї моделі, то необхідно використовувати дивіденди за наступний рік.Це — теоретичне обґрунтування визначення вартості акцій. Із досвіду інших країнвідомо, що на практиці для визначення необхідної ставки доходу, яка дає змогурозрахувати ціну звичайної акції, застосовується модель МОКА (модель оцінкикапітальних активів).
Формула моделі МОКА має такий вигляд:
/> [2.4]
де Ks — необхідна ставкадоходу;
Rf — безпечна ставка(доходність державних цінних паперів);
β — коефіцієнт «бета»компанії;
Кт — доходність ринковогопортфеля акцій.
ВУкраїні ми ще не маємо остаточно розробленої (як теоретично так і методологічно)методики розрахунку курсу акцій різних видів. В основному у нас застосовуютьсянепристосовані до українських умов західні аналоги. Це питання вимагає більшглибокого вивчення і доопрацювання.
 

3. Рекомендаціїщодо вдосконалення корпоративного управління
 
Збільшення попиту на інвестиційні ресурси наприкінці XX століття призвело до посиленняконкуренції за їх отримання між різними країнами і компаніями. Поряд ізвнутрішніми інвесторами компанії високо розвинутих країн стали залучати доінвестиційного процесу зовнішніх інвесторів як з вже відомих ринків, так і зринків, які тільки розвиваються. Країни, що знаходилися на периферіїміжнародних інвестиційних процесів, можна розділити на дві групи. Перша — цекраїни з ринковою економікою, рівень розвитку якої, однак, значно поступаєтьсярівню розвинутих країн. Це такі країни, як Португалія, Греція, Туреччина,Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, Індія. Друга група — це країни Східної Європиі колишнього Радянського Союзу. Корпорації першої групи країн знаходяться нарівні, коли ресурси, на які вони раніше спиралися у своєму розвитку (переважновнутрішні), уже стали недостатні. В другій групі країн масова приватизація,проведена на початку 90-х років, привела до створення десятків тисяч доситьзначних за своїми розмірами компаній, що гостро потребують інвестиційнихресурсів для виживання. Низький рівень внутрішніх накопичень, недовіра дрібнихінвесторів і відтік національного капіталу створюють проблеми для залученняінвестиційних ресурсів.
У цій ситуації виникла об'єктивна основа для створення івпровадження загальних стандартів і правил, які б дозволили потенційнимінвесторам отримати повну, ясну й об'єктивну картину про ефективністьдіяльності компаній, реальних власниках, механізми і методи інвестування, длятого щоб у стислий термін і без значних витрат прийняти рішення пре доцільністьта надійність вкладання капіталу. У процесі узгодження правил корпоративногоуправління ділові кола країн, що виступають як інвестори, спираються на активнупідтримку своїх урядів і міжнародних організацій, у яких ці країни відіграютьдомінуючу роль.
Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР)спільно із Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та іншими міжнароднимиінституціями ініціювала у 1998 році глобальну програму по створенню універсальнихстандартів та норм корпоративного управління, націлену на істотне поліпшеннянаціональних систем корпоративного управління. Ці міжнародні стандарти малибути прийнятими урядами економічно розвинутих країн, міжнароднимиорганізаціями, діловими колами державного та приватного секторів економіки. Утравні 1999 р. Рада ОЕСР прийняла Загальні Принципи корпоративного управління,під якими поставили свої підписи члени урядів усіх країн — членів ОЕСР. Цейдокумент складається з двох частин і містить роз'яснення щодо того, якіконкретні проблеми повинні регулювати національні стандарти корпоративногоуправління і як забезпечити значне підвищення ролі інвесторів (акціонерів) вуправлінні компаніями, у які вони вкладають свої кошти. У першій частині викладенопринципи, що стосуються п'яти галузей: 1) права акціонерів; 2) рівноправністьакціонерів; б3) роль зацікавлених осіб; 4) розкриття інформації та прозорість;5) обов'язки ради. У другій частині документа Принципи наводяться з анотаціями,які містять коментарі, опис переважних тенденцій та приклади з передовоїпрактики.
Своєставлення до принципів ОЕСР висловила Міжнародна мережа з корпоративногоуправління (ММКУ). Підвищення доходів акціонерів та перевага над конкурентамискладають основний зміст коментарів до Принципів ОЕСР. Наведемо деякі тези,важливі з погляду ММКУ для здійснення корпоративного управління.
­ Наданнядостовірної, адекватної і своєчасної інформації, яка забезпечує акціонерамреалізацію їх прав власності.
­ Одна простаакція — один голос.
­ Компаніїповинні забезпечувати право власників голосувати.
­  Рада директорів або Спостережна рада,як орган управління, повинні бути підпорядковані акціонерам. Переобрання членіворганів управління має відбуватися на регулярній основі.
­  Компанія повинна розкриватиінформацію про особу, професійний або інший досвід, чинники, що впливають нанезалежність і загальну кваліфікацію членів Спостережної ради та про порядокпризначення посадових осіб.
­  У радах має бути достатня кількістьнезалежних не виконавчих членів з відповідними знаннями і досвідом, їхніобов'язки повинні включати ефективний стратегічний контроль роботи правління,формування основних комітетів ради і вплив на діяльність ради в цілому.
­  Комітети ради з питань аудиту,визначення винагороди та висунення кандидатів на провідні посади повинніскладатися цілком або переважно з незалежних не виконавчих членів.
­  Оплата праці членів ради і ключовихвиконавчих посадових осіб повинна відповідати інтересам акціонерів.
­  Компанії повинні розкривати в річномузвіті політику компанії стосовно винагороди і, бажано, розмір винагородиокремих членів органів управління та вищих посадових осіб, щоб інвестори моглисудити, чи відповідає Інтересам акціонерів політика та практика компанії стосовнооплати праці.
­ Суттєвістратегічні зміни основної діяльності компанії не повинні провадитись безпопереднього схвалення запропонованих змін акціонерами.
­ Практикакорпоративного управління повинна зосереджуватися на постійній оптимізаціїопераційної діяльності компанії та доходів акціонерів.
­ Компаніїмають дотримуватися усіх відповідних законів юрисдикції, у якій вони функціонують.
­ Спостережніради, які прагнуть досягти активного співробітництва між компаніями ізацікавленими сторонами, перш за все сприяють стабілізації економіки регіону,працевлаштуванню та охороні довкілля.
Метою принципів, розроблених Європейським БанкомРеконструкції та Розвитку (ЄБРР), є сприяння встановленню взаєморозуміння міжкорпораціями, кредиторами і інвесторами при ухваленні рішень про наданнякредиту або вкладання капіталу шляхом впровадження раціональних ділових норм укорпоративну практику. Проте у багатьох країнах перелічені принципи є тількибажаною метою, тому що законодавча база не забезпечує умов для використаннянабутого міжнародною спільнотою досвіду.
Іншою організацією, яка також займається створеннямміжнародних стандартів з корпоративного управління, є Конфедерація європейськихасоціацій акціонерів «Євроакціонери» (Брюссель). Принципи групи «Євроакціонери»так само, як і принципи ОЕСР, спрямовані на покращання правової, інституційноїта регуляторної бази корпоративного управління, але є більш конкретними та детальними.Наведемо основні рекомендації групи «Євроакціонери», які стосуються цілейкорпорації, розподілу прибутку, впливу акціонерів на ключові питанняжиттєдіяльності компанії, реалізації права голосу акціонерів, отримання належноїінформації, ролі органів управління.
1. Головногометою компанії повинна бути максимізація вартості акцій акціонерів. Компаніїповинні чітко зазначати (в письмовій формі) свої фінансові цілі та стратегію івключити цю інформацію до своїх річних звітів.
2. Рішення,що мають суттєвий вплив на природу, розмір, структуру та ризики компанії, атакож на позиції акціонерів, повинні підлягати затвердженню акціонерами таприйматися річними загальними зборами.
3. Акціонерибільшості повинні робити попередні пропозиції щодо купівлі акцій акціонерівменшості, у випадку, коли частка акціонера більшості перевищує певний рівень(від 25% до 33,3%). Вважається, що при забезпеченні цього рівня акціонер має контрольнийпакет.
4. Процесизлиття та поглинання повинні регулюватися. Відповідність вимогам цьогорегулювання повинна контролюватися. Якщо частка акціонера у компанії перевищуєпевний рівень, такий акціонер повинен зробити пропозицію щодо купівлі акцій акціонерівменшості на прийнятних умовах, тобто як мінімум за ціною, яка була сплачена заотримання контролю над компанією.
5. Компаніїповинні відразу розкривати інформацію, яка може мати вплив на ціну акцій, атакож інформацію про акціонерів, частка яких стає більшою або меншою, ніжпевний рівень (5%).
6. Акціонериповинні мати право обирати членів принаймні однієї ради та приймати рішення проїх звільнення, до виборів — висувати кандидатів до членів ради.
7. Інформаціящодо порядку денного та інших питань, що відносяться до загальних зборів,повинна публікуватися вчасно. Протокол зборів повинен вестися призначенимсекретарем та перевірятися незалежною особою або організацією. Аудитори такожповинні бути незалежними та обиратися загальними зборами. Обговорення назагальних зборах мас записуватися на плівку.
8. Акціонериповинні мати можливість вносити пропозиції до порідку денного річних загальнихзборів.
9. Дляпредоставления акционерам информации, которая имеет влияние на цены (корпоративная стратегия, квартальные результаты, секретная информация относительноакций, которая подлежит неотложному раскрытию, личная заинтересованность членов совета в соглашениях илиделах, которые имеют влияние на компанию); компания должна использовать электронные средства.
10.  Членство у правлінні та успостережній раді слід обмежити строком до дванадцяти років. При цьому має бутине більше одного невиконавчого члена у спостережній раді, який раніше входив доправління. Слід створити спеціальний комітет для визначення розміру винагородидля директорів. Принципи, на основі яких визначається розмір винагороди, слідпублікувати в річному звіті. Оплата праці виконавчих директорів повинна бутигнучкою, залежати від прибутковості компанії, однак її розмір не повиненперевищувати подвійну фіксовану ставку.
Уформуванні загальних підходів до принципів корпоративного управління активнуучасть беруть не тільки уряди великої кількості країн, але й недержавніорганізації і групи. Якщо зусилля державних органів спрямовані насамперед наудосконалювання законодавства з метою закріплення обов'язковості визначенихстандартів розкриття інформації про діяльність компаній, захисту прав акціонеріві забезпечення рівного ставлення до них, врахування інтересів інших зацікавленихсторін, то діяльність ділових кіл і інших недержавних структур і групспрямована на формування правил і процедур корпоративного управління, які булиб добровільно прийняті діловими колами, відповідали міжнародним принципам іразом з тим враховували національні особливості.
Результатом такої роботи стала поява в різних країнах такзваних кодексів корпоративного управління — зводу добровільно прийнятихстандартів і внутрішніх норм, що встановлюють і регулюють порядок корпоративнихвідносин.
У країнах з найбільш розвинутими ринками капіталу (ВеликаБританія, США, Канада) кодекси корпоративного управління з'явилися на початку1990-х років. Вони регулювали практику корпоративної поведінки, зокрема питаннязабезпечення прав акціонерів і підзвітності керівництва компаній.
Найбільш досконалими і відомими, стандартами національногорівня є:
• Кодекс Кедбері, сформований Комітетом під керівництвомАдріана Кедбері Радою інформації, Лондонською фондового біржею і професійноюспілкою бухгалтерських службовців у 1991 р. у Великій Британії.
­ Кодекснайкращої практики для німецького корпоративного управління, підготовленийНімецькою групою по корпоративному управлінню в січні 2000 р.
­ Принципикорпоративного управління Греції, підготовлені в 1999 р. Комітетом з питаньфінансових ринків.
­  «Основні напрямки і проблемикорпоративного управління», підготовлені в 1994 р. радою директорів «Дженералмоторз».
­ Кодекснайкращої практики, підготовлений у 1999 р. комітетом з питань корпоративногоуправління Підприємницької координаційної ради Мексики.
­ Основніпринципи і напрямки корпоративного управління в США, підготовлені в 1998 р.Каліфорнійським пенсійним фондом цивільних службовців у відставці, що єнайбільшим у світі пенсійним фондом і одним з найбільших світовихінституціональних інвесторів.
­ Кодекснайкращої практики і рекомендації для директорів публічних компаній,підготовлений у 1989 р. Гонконгською фондовою біржею.
­ Кодекскорпоративної практики І поведінки, підготовлений у 1994 р. Інститутомдиректорів ПАР за підтримки Підприємницької палати ПАР і фондової біржіЙоганнесбурга та ін..
Основу кодексів корпоративного управління складають питанняпошуку шляхів підвищення ефективності діяльності ради директорів і забезпеченняконтролю цього органу, що представляє інтереси всіх акціонерів у цілому, задіяльністю компанії і її менеджменту. Рекомендації, що містяться в кодексахрізних країн з деяких проблем формування рад директорів, наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 — Рекомендації кодексів корпоративного управлінняКраїна Зміст рекомендацій кодексів корпоративного управління
  1 2
  Вимоги до членів ради директорів
  Бразилія Досвід роботи в раді; досвід кризового управління; знання в галузі фінансів, бухгалтерського обліку, специфіки галузі, міжнародного ринку; поєднання знань і досвіду.
  Таїланд Старше 20 років; відсутність судимості і звільнень з державної служби; вища освіта; дотримання етичних норм компанії; відсутність конфлікту інтересів, не обов'язкове постійне проживання в Таїланді.
  Індія Можливість бути одночасно членом рад директорів не більш як у 10 компаніях.
  США Продовження членства в раді не більше 5 років, відставка члена ради при досягненні ним 70-літнього віку.
  Чисельність ради директорів
  Бразилія Залежно від потреб компанії від 5 до 9 членів.
  Киргизстан Не менше 3 членів ради, розмір кворуму встановлюється радою директорів (не менш як 2 члени ради).
  Мексика Чисельність членів ради директорів — від 5 до 15 осіб.
  Таїланд Чисельність не повинна бути менше 5 чоловік.
  США У звичайних ситуаціях рада повинна мати від 5 до 15 членів.
  Визначення поняття «незалежний» директор
  Бразилія Член ради директорів є незалежним, якщо він: 1) не має будь-яких зв'язків з компанією, крім членства в раді директорів і Володіння акціями компанії; 2) ніколи не працював у компанії; 3) не надає будь-яких продуктів та послуг компанії; 4) не є чоловіком або родичем якого-небудь менеджера, посадової особи або контролера компанії.
  Малайзія Незалежний директор не пов'язаний з її службовцями, не представляє сконцентровані або фамільні володіння пакетами акцій, представляє громадських акціонерів і вільний від будь-яких зв'язків, що могли б вплинути на незалежність його суджень.
  Продовження таблиці 3.1
  1 2
  Мексика Незалежний директор; 1) не є співробітником компанії; 2) не є консультантом компанії (доход не залежить від таких контрактних відносин); 3) не є співробітником благодійних організацій, університетів чи інших організацій, що одержують значну підтримку компанії; 4) не є головним управляючим або високопоставленим службовцем — членом ради директорів іншої компанії, у якій головний високопоставлений службовець даної компанії є директором, 6) не є членом родини кого-небудь з перерахованих вище посадових осіб.
  Таїланд Незалежні директори повинні бути незалежними від основних акціонерів компанії або якого-небудь акціонера в такій групі акціонерів; не бути членом персоналу і отримувати постійну зарплату або іншу регулярну винагороду від компанії; мати пакет акцій даної компанії розміром не більше 0,5% сплаченого капіталу.
  ПАР Незалежні директори не повинні отримувати будь-яких благ від компанії за винятком оплати як директорів; у раду можуть входити виконавчі директори дочірніх компаній, що входять у холдингову групу (частиною якої є дана компанія), які не мають виконавчих повноважень у материнській компанії.
  Внутрішні (виконавчі) і зовнішні (невиконавчі) члени ради
  Бразилія Більшість членів ради директорів повинні бути незалежними членами.
  Індія Незалежні невиконавчі члени повинні складати: не менше 30% ради директорів, якщо голова невиконавчий директор; не менше 50%, якщо голова — виконавчий директор.
  Малайзія Баланс виконавчих і невиконавчих членів, незалежні невиконавчі директори повинні складати не менше 1/3 членів ради директорів.
  Мексика Незалежні директори повинні складати не менше 20% загального складу членів ради директорів.
  ПАР Не менш як 2 невиконавчих члени; повинна бути рівна кількість виконавчих і невиконавчих директорів.
  Таїланд Повинно бути принаймні два незалежних директори, в іншому випадку протягом трьох місяців повинен бути обраний додатковий незалежний директор(и).
  Винагорода членів ради директорів і менеджерів
  Більшість країн Винагорода складається з фіксованої і змінної частини, причому остання повинна залежати від результатів діяльності компанії. Основною формою змінної частини винагороди є опціон на акції — можливість зарезервувати право придбати акції по заздалегідь визначеній ціні. Звіти компанії повинні розкривати інформацію про використовувані компанією принципи і форми винагороди. Зміст і розкриття інформації про діяльність компанії Німеччина Річний звіт компанії має включати великий розділ по сегментах її діяльності; інформацію про усі важливі зміни у фінансовій звітності, особливо звіт про прибутки і збитки; звіт про дивіденди; звіт про рух коштів; квартальні звіти. Гонконг Усі директори, як виконавчі, так і невиконавчі, мають право доступу до документів і матеріалів ради директорів. Інформація повинна розкриватися таким чином, щоб не поставити когось у пріоритетне положення і не дати йому можливість використовувати це положення на ринку цінних паперів. Індія Компанії повинні подавати помісячні коливання ціни своїх акцій на біржі (де компанія пройшла лістинг); інформацію про сегменти ринку (які становлять 10% і більше її обігу), включаючи дані про частку цих сегментів у загальних доходах від продажів, огляд операцій, аналіз ринків і майбутніх перспектив. Малайзія Рада директорів повинна розкривати інформацію, що стосується деталей діяльності комітету з питань аудиту, зокрема про кількість засідань протягом року, а також про відвідування кожним членом ради цих засідань. Мексика Річний звіт повинен містити інформацію про те, хто з членів ради є незалежним, а хто залежним директором. Річний звіт має містити опис завдань і функцій кожної із структур, що існують у рамках ради. Рекомендується, щоб річний звіт подавав список усіх членів таких структур. ПАР У річному звіті члени ради директорів повинні подавати інформацію про відповідальність директорів за підготовку фінансової звітності; відповідальність аудитора за аналіз фінансової звітності; належний стан системи бухгалтерського обліку; послідовність облікової політики. Продовження таблиці 3.1 1 2 Відповідальність за розкриття і достовірність інформації Бразилія Рада повинна призначити одну людину, яка матиме право виступати від імені компанії, щоб уникнути протиріч у заявах різних представників і менеджерів компанії. Гонконг Директори компанії повинні ясно заявити: несуть вони колективну чи індивідуальну відповідальність за інформацію, надану про діяльність компанії. Індія Основні фондові біржі країни повинні вимагати від головного управляючого і фінансового директора кожної компанії сертифіката про дотримання їх компанією встановлених правил. Рада здійснює нагляд за системою внутрішнього обліку й адміністративного контролю. Малайзія Рада повинна мати письмово зафіксовану і прозору процедуру відносин з аудиторами компанії, мати ясну й ефективну систему фінансового, операційного контролю І управління ризиками. Обов'язки комітету з питань аудиту, відповідно до правил лістингу, повинні включати моніторинг масштабу і результатів аудиту, його ефективності, незалежності й об'єктивності. Мексика Повинен існувати механізм, що допомагає раді у перевірці роботи аудиторів, що забезпечує виконання внутрішніми і зовнішніми аудиторами своїх функцій з максимально можливим ступенем об'єктивності, щоб фінансова інформація була точною, корисною і достовірною і щоб звіти, що представляються раді, акціонерам і громадськості, були прозорі, достатні й адекватно відбивали фінансовий стан компанії. ПАР Директор не повинен нести відповідальності за порушення своїх обов'язків по забезпеченню діяльності компанії, якщо він здійснював їх сумлінно і відповідно до трьох наведених нижче критеріїв: 1) прийняті рішення ґрунтувалися на усіх фактах, що стосуються даного конкретного випадку; 2) прийняті рішення були раціональними; 3) у прийнятому рішенні відсутня особиста зацікавленість. Таїланд Компанія буде нести відповідальність перед третіми особами за дії своїх директорів і правління, якщо вони діяли в рамках виділених їм повноважень. Директори повинні забезпечувати, щоб інформація була достовірною і відбивала справжній стан рахунків. Директори повинні забезпечити, щоб баланс, підрахунок прибутків і збитків та протоколи засідань директорів, зустрічей і зборів акціонерів не містили недостовірної інформації Продовження таблиці 3.1 1 2 Підготовка і проведення зборів акціонерів США Директори повинні бути присутніми на річних зборах акціонерів і дати можливість акціонерам задати їм питання, що стосуються їхніх інтересів. Мексика При підготовці порядку денного зборів акціонерів варто уникати об'єднання різних питань в один пункт. Вся інформація з кожного пункту порядку денного зборів повинна бути відомого не менш як за 15 днів до дати зборів. ПАР Річний звіт повинен містити форми, які акціонери можуть використовувати для того, щоб задати свої питання в письмовій формі правлінню І раді до зборів. Якщо загальні річні збори обговорювали дуже важливі питання, резолюція цього обговорення має бути надана всім акціонерам. Таїланд Загальні збори акціонерів повинні обрати тих директорів, які одержать право, підпису від імені компанії. Якщо статут компанії не включає питання винагороди, збори акціонерів мають право затверджувати розмір винагороди директорів. /> /> /> /> />
За останні роки за підтримки широкого кола національних тавпливових міжнародних організацій неодноразово відбувались спроби провести вукраїнському парламенті проекти з глобальної реформи корпоративногозаконодавства, але, на жаль, усі намагання були марними:
­ нарозгляд ВРУ було внесено два проекти Закону «Про акціонерні товариства», алежоден з них не був прийнятий за основу нового закону;
­ «Цивільнийкодекс України, щомістить спеціальний розділ, присвячений регулюванню господарських товариств,було прийнято ВРУ і він мав вступити у дію з 1 січня 2003 року, але буввітований Президентом України;
­ спеціальнийрозділ про господарські товариства було включено і в проект Господарського(комерційного) кодексу України, зміст якого потребує узгодження зі змістом проектуЦивільного кодексу України (планується одночасне прийняття обох кодексів).
Завершення етапу сертифікатної приватизації з орієнтацією напромислового інвестора та початок приватизації найбільш значних і потужнихдержавних підприємств дали значний поштовх для розвитку національного фондовогоринку. Концепція управління державними корпоративними правами, затверджена у2000 році, передбачає суттєве скорочення закріплених за державою пакетів акційвідкритих акціонерних товариств, що виникли внаслідок приватизації. Паралельноз цим формується система недержавного регулювання діяльності господарськихтовариств — емітентів цінних паперів та професійних учасників фондового ринку,що здійснюється через систему само регульованих організацій (СРО), найбільшзначними серед яких є Українська фондова біржа (УФБ), Перша Фондова Торговельнасистема (ПФТС), Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРДІ) тощо.
Поява все більшої кількості господарських товариств,залучення крупних інвесторів (фізичних та юридичних осіб, включаючи іноземців)в корпоративні відносини, активізація фондового ринку демонструють нам слабкістьта недосконалість діючого законодавства у цій сфері правового регулювання, щонайчастіше призводить до порушення прав учасників господарських товариств. Особливогостро складається ситуація з великими відкритими акціонерними товариствами, щоналічують сотні і навіть тисячі акціонерів. Стосовно діяльності таких товариствпитання корпоративного управління мають найважніше значення і повинні бутидетально урегульовані на законодавчому рівні.
До прийняття нового Закону «Про акціонерні товариства» танового ЦК України певні питання вирішуються на підзаконному рівні. Відповіднодо указів Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринкуУкраїни» від 26 березня 2001 року № 198/2001, «Про заходи щодо розвиткукорпоративного управління в акціонерних товариствах» від 21 березня 2002 року №280/2002 Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України булопогоджено Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління дляакціонерних товариств України (протокол від 2 червня 2002 р. №8).

4. Практичначастина
Завдання доваріанта 33А.1 49218,8 Я.1 28,7 Н.6 25,6 К.8 3,3 Г.9 1363,9 Б.1 12489,9 АА.1 1376,9 О.6 11,1 Л.8 0,9 А.10 23960,2 В.1 9983 АБ.1 -274,7 П.6 7,5 М.8 7,8 Б.10 1993,9 Г.1 2381,8 АВ.1 932 Р.6 5,1 Н.8 3,9 В.10 96,9 Д.1 3748,6 А.2 1206,4 С.6 64,3 О.8 4,1 Г.10 5,4 Е.1 925 Б.2 12,8 А.7 67875,6 П.8 5,2 Д.10 63,3 Ж.1 1808,1 В.2 88,4 Б.7 14355,6 Р.8 8,5 Ж.10 14,7 З.1 582,9 А.3 195,4 В.7 8199,6 С.8 39,1 А.11 1373,2 И.1 3236,1 Б.3 11,2 Г.7 148,8 Т.8 3,2 Б.11 3 К.1 592 В.3 100161,5 Д.7 12,2 У.8 7,5 В.11 111,2 Л.1 805,9 А.4 2285,2 Е.7 108,7 Ф.8 2,2 А.12 4,6 М.1 261,5 Б.4 89077,5 Ж.7 111,4 Х.8 0,9 Б.12 18,1 Н.1 204,1 В.4 6783,6 З.7 25,1 Ц.8 5,6 В.12 20,3 О.1 45,2 А.5 209,9 И.7 1259,3 Ч.8 3 П.1 10306,8 Б.5 82362,3 К.7 72 Ш.8 2,6 Р.1 2388,6 В.5 5223,6 Л.7 118,8 Щ.8 5,3 С.1 14,6 А.6 951,3 М.7 2,9 Ю.8 2,6 Т.1 3,1 Б.6 131,7 А.8 4,6 Я.8 1,9 У.1 23 В.6 25,2 Б.8 38,3 АА.8 0,9 Ф.1 5,6 Д.6 1636,7 В.8 6,2 АБ.8 1 Х.1 5,9 Е.6 60,6 Г.8 9,9 АВ.8 2,3 Ц.1 1,2 Ж.6 1257 Д.8 10,7 АГ.8 3 Ч.1 47,9 З.6 252,4 Е.8 7,8 АД.8 4,7 Ш.1 13,7 К.6 43,5 Ж.8 5,7 А.9 19515,5 Щ.1 63,9 Л.6 30,5 З.8 13,9 Б.9 16841,7 Ю.1 16,3 М.6 1376,9 И.8 2 В.9 1135,6

Складаннякошторису витрат на виробництво має наступні особливості.
Розрахунок сумиамортизаційних відрахувань здійснюється в таблиці 4.7 (використовуючи дані таблиці4.8). Амортизація за ІV квартал розраховується як 25% від суми річної амортизаціїна планований рік.
Відрахування вПенсійний фонд, у позабюджетні фонди й фонди соціального страхуванняздійснюються за нормами діючого законодавства від витрат на оплату праці:пенсійний фонд = 33,2%; поточне соціальне страхування = 1,4%; державний фондсприяння зайнятості = 1,6%;
Таблиця4.1 – Кошторис витрат на виробництво № п/п Витрати Усього на плановий рік У тому числі на IV квартал 1 Сировина й основні матеріали 49218,80 12489,90 2 Допоміжні матеріали: 9983,00 2381,80 придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру 3748,60 925,00 3 Паливо 1808,10 582,90 4 Електроенергія 3236,10 592,00 5 Плата за спеціальне використання водяних ресурсів 805,90 261,50 6 Відрахування на геологорозвідувальні роботи 204,10 45,20 7 Матеріальні витрати* 65256,00 16353,30 8 Амортизаційні відрахування* 12346,96 3086,74 9 Витрати на оплату праці 10306,80 2388,60 10
Відрахування у фонди соціального страх. — усього*
в тому числі: 3731,06 864,67 пенсійний фонд* 3421,86 793,02 поточне соціальне страхування 144,30 33,44 державний фонд сприяння зайнятості 164,91 38,22 11 Фонд захисту навколишнього середовища 14,60 3,10 12 Фонд охорони праці підприємства 23,00 5,60 13 Інші витрати — усього * 117,70 31,20 — оплата послуг зв'язку 5,90 1,20 — плата за оренду 47,90 13,70 — відсотки за кредит 63,90 16,30 14 Витрати на виробництво * 91796,12 22733,21 15 Списано витрат на невиробничі рахунки 78,90 28,70 16 Витрати на валову продукцію * 91717,22 22704,51 17 Зміна залишків незавершеного виробництва 1376,90 -274,70 18 Виробнича собівартість товарної продукції * 90340,32 22979,21 19 Позавиробничі витрати * 1806,81 459,58 20 Повна собівартість товарної продукції * 92147,13 23438,80 21 Товарна продукція у відпускних цінах підприємства * 119791,27 30470,44
Витрати навиробництво = Матеріальні витрати + Амортизаційні відрахування + Витрати наоплату праці + Відрахування у фонди соціального страхування + Фонд захистунавколишнього середовища + Фонд охорони праці підприємства + Інші витрати.
Витрати на валовупродукцію = Витрати на виробництво — Списано витрат на невиробничі рахунки.
Виробничасобівартість товарної продукції = витрати на валову продукцію +/- зміназалишків незавершеного виробництва.
Позавиробничівитрати = виробнича собівартість товарної продукції*0,02.
Повнасобівартість товарної продукції = виробнича собівартість товарної продукції +позавиробничі витрати.
Товарна продукціяу відпускних цінах підприємства = повна собівартість товарної продукції * 1,3.
Таблиця4.2 – Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку № Показники Значення 1 Залишки готової продукції на складі, відвантаженої та продукції на відповідальному зберіганні на початок планованого року: 1.1 — за повною собівартістю 932,00 1.2 — за оптовими цінами підприємства 1206,40 1.3 — прибуток * 274,40 2 Товарна продукція на планований рік: 2.1 — за повною собівартістю 92147,13 2.2 — за оптовими цінами підприємства 119791,27 2.3 — прибуток * 27644,14 3 Залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року: 3.1 — у днях 12,80 3.2 — за повною собівартістю * 3333,52 3.3 — за оптовими цінами підприємства * 4333,57 3.4 — прибуток * 1000,06 4 Реалізація продукції в планованому році: 4.1 — за повною собівартістю * 89745,61 4.2 — за оптовими цінами підприємства * 116664,10 4.3 — прибуток * 26918,48
При розрахункуобсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації (таблиця 4.2) використовуєтьсярівняння товарного балансу:
/> [4.1]
де/> — залишкиготової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальномузбереженні на початок планованого року;
/> - планованийвипуск товарної продукції в плановому році;
/> - залишкиготової продукції на складі відвантажені, але не оплачені і на відповідальномузбереженні на кінець планованого року;
/> - обсягреалізації продукції в плановому році.
Залишки готовоїпродукції на складах і продукції, відвантаженої виробництвом на кінецьпланованого року є нормованими показниками та розраховуються, виходячи з одноденногообсягу виробництва товарної продукції протягом четвертого кварталу планованогороку.
При розрахункуфінансового результату (прибутку чи збитку) від діяльності підприємства запланований період (таблиця 4.3), фінансовий результат від операційноїдіяльності містить у собі фінансовий результат від основної діяльності тафінансовий результат від іншої операційної діяльності. Фінансовий результат відзвичайної діяльності складається з фінансового результату від операційноїдіяльності, фінансового результату від фінансових операцій і фінансовогорезультату від іншої звичайної діяльності. У цілому фінансовий результат діяльностіпідприємства містить у собі, крім фінансового результату від звичайноїдіяльності, фінансовий результат від надзвичайних подій, що на планований рікне розраховується.
Таблиця 4.3 –Розрахунок фінансового результату діяльності підприємства у планованому році№ п/п Показники Значення 1 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності 26918,48 2 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності 88,40 3 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності * 27006,88 4 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій 195,40 5 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності 11,20 6 Фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності * 27213,48
Розрахунокподатку на прибуток і чистого прибутку (таблиця 4.4) здійснюється відповідно доЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податок наприбуток розраховується застосуванням ставки податку на прибуток до величиниоподатковуваного прибутку (25%). Оподатковуваний прибуток розраховується заформулою:
Оподатковуванийприбуток = Скорегований валовий дохід – Валові витрати — Амортизація
Чистий прибутокпідприємства визначається як різниця між оподатковуваним прибутком і величиноюнарахованого податку на прибуток.
Таблиця 4.4 –Розрахунок податку на прибуток і визначення чистого прибутку підприємства№ п/п Показники Значення 1 Валові доходи підприємства 100161,50 2 Не включається у валові доходи 2285,20 3 Валові витрати підприємства 89077,50 4 Амортизація 12346,96 5 Оподатковуваний прибуток * -3548,16 6 Ставка податку на прибуток, % 0,25 7 Сума податку на прибуток * 8 Чистий прибуток (збиток) підприємства * -3548,16
Податок надодаткову вартість (таблиця 6.5), що підлягає сплаті в державний бюджет,відповідно до Закону України «Про податок на додаткову вартість»визначається за формулою:
ПДВ = Податкові зобов’язання– Податковий кредит
Ставка ПДВвизначається згідно з нормами діючого законодавства (20%).
Сума податковогокредиту = (витрати, пов'язані із закупівлею палива, сировини, матеріалів,напівфабрикатів виробничого призначення + вартість придбаних послугпромислового характеру, допоміжних сировини, матів-ріалів і комплектуючихвиробів)/6, тому що ПДВ вже включений.
Таблиця 4.5 –Розрахунок податку на додану вартість№ п/п Показники Значення 1 Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами 116664,10 2 Реалізація продукції підсобного господарства 6783,60 3 Реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва 209,90 4 Витрати, пов'язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення 82362,30 5 Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів 3748,60 6 Сума податкових зобов’язань 24731,52 7 Сума податкового кредиту 14351,82 8 Ставка ПДВ, % 20,00 9 Сума, що підлягає сплаті в бюджет* 10379,70 10 Сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету*
Визначенняпотреби підприємства у власних обігових коштах (таблиця 4.6) здійснюється впроцесі нормування обігових коштів в грошовому вираженні. В основу визначенняпотреби в них покладений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт,послуг) на ІV квартал планованого року. Для визначення нормативу береться доуваги одноденний розмір витрат нормованих елементів у грошовому вираженні. Щодовиробничих витрат, то їх одноденний розмір розраховується за відповідноюстаттею кошторису витрат на виробництво; за незавершеним виробництвом — виходячи з собівартості валової продукції; за готовою продукцією — на підставівиробничої собівартості товарної продукції.
Норматив обіговихкоштів визначається за формулою
/> [4.2]
де/> — нормативобігових коштів;
/> — одноденнавитрата коштів;
/> — норма запасув днях.
Далі необхіднопорівняти отриманий норматив на кінець планованого року з нормативом на початокроку для того, щоб визначити, як зміниться потреба підприємства у власнихобігових коштах у планованому році.
Таблиця 4.6 –Норми й умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів№ Нормовані оборотні кошти Норматив на початок року Норматив на планований рік Приріст (зменшення) Витрати ІV кварталу Норма запасу в днях Норматив на кінець року 1 Сировина й основні матеріали 5223,60 12489,90 43,50 6036,79 813,18 2 Допоміжні матеріали 951,30 2381,80 30,50 807,17 -144,13 3 Паливо 131,70 582,90 25,60 165,80 34,10 4 Покупна тара 25,20 252,40 11,10 31,13 5,93 5 Незавершене виробництво 1636,70 23438,80 7,50 1953,23 316,53 6 Витрати майбутніх періодів 60,60 - - 64,30 3,70 7 Готові вироби 1257,00 22979,21 5,10 1302,16 45,16

Витрати на 4-йквартал беремо з таблиці 4.1 рядки 1,2,3,20,18 відповідно.
Норматив накінець року = витрати на 4-й квартал * норма запасу в днях відповідально длякожного рядка.
Таблиця 4.7 –Розрахунок амортизаційних відрахувань№ Показники 1 група 2 група 3 група 4 група Разом* 1 Вартість основних фондів на початок ІV кварталу року, що передує планованому 67875,60 14355,60 8199,60 148,80 90579,60 2 Запровадження в дію основних фондів в ІV кварталі 12,20 108,70 111,40 25,10 257,40 3 Вибуття основних фондів в ІV кварталі 1259,30 72,00 118,80 2,90 1453,00 4 Сума нарахованих амортизаційних відрахувань в ІV кварталі року, що передує планованому * 1357,51 1435,56 491,98 22,32 3307,37 5 Вартість основних фондів підприємства на початок планованого періоду 65270,99 12956,74 7700,22 148,68 86076,63 6 Планове запровадження в дію основних фондів у розрахунку на рік 24,98 14,51 4,03 6,98 50,50 7 Планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік 32,98 4,44 5,83 3,04 46,29 8 Середньорічна вартість основних фондів * 65262,99 12966,81 7698,42 152,62 86080,84 9 Норма амортизаційних відрахувань, % 0,02 0,10 0,06 0,15 10 Сума амортизаційних відрахувань * 5221,04 5186,72 1847,62 91,57 12346,96
Сума нарахованихамортизаційних відрахувань в 4 кварталі року, що передує планованому = вартістьосновних фондів на початок 4 кварталу року, що передує планованому * нормаамортизаційних відрахувань.
Вартість основнихфондів підприємства на початок планованого періоду = Вартість основних фондівна початок 4 кварталу року, що передує планованому + запровадження в діюосновних фондів в 4 кварталі — вибуття основних фондів в 4 кварталі — суманарахованих амортизаційних відрахувань в 4 кварталі року, що передуєпланованому.
Плановезапровадження (вибуття) основних фондів у розрахунку на рік = (ОФ1 *ДО1 + ОФ2*ДО2 +ОФ3 *ДО3 + ОФ4 *ДО4) / 12,
де ДО1, ДО2, ДО3,ДО4= 9,6,3,1 відповідно. Дані по основних фондах беремо з таблиці 4.8.
Середньорічнавартість основних фондів = вартість основних фондів підприємства на початокпланованого періоду + планове запровадження в дію основних фондів у розрахункуна рік — планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік.
Сумаамортизаційних відрахувань = (середньорічна вартість основних фондів * нормаамортизаційних відрахувань % * 4) /100%.
Таблиця 4.8 –Планове введення і вибуття основних фондів№ п/п Показники
I
квартал
II
квартал
III
квартал
IV
квартал За рік* Середньорічна вартість 1 Планове введення основних фондів, у тому числі: 1.1 — група 1 4,6 38,3 6,2 9,9 299,70 24,975 1.2 — група 2 10,7 7,8 5,7 13,9 174,10 14,508 1.3 — група 3 2 3,3 0,9 7,8 48,30 4,025 1.4 — група 4 3,9 4,1 5,2 8,5 83,80 6,983 2 Планове вибуття основних фондів, у тому числі 2.1 — група 1 39,1 3,2 7,5 2,2 395,80 32,983 2.2 — група 2 0,9 5,6 3 2,6 53,30 4,442 2.3 — група 3 5,3 2,6 1,9 0,9 69,90 5,825 2.4 — група 4 1 2,3 3 4,7 36,50 3,042

При визначеннівнутрішніх джерел фінансування капітального будівництва (таблиця 4.9) слідвідзначити, що зменшення потреби в обігових коштах веде до переходу тієї їхчастки, що вивільнилася, до капітального будівництва або інших інвестувань восновні засоби. Крім того, збільшення кредиторської заборгованості означаєтимчасове залучення коштів інших суб’єктів господарювання, тобто фактичномобілізацію ресурсів. Ці кошти можуть бути спрямовані на фінансуваннябудівництва.
У випадку, якщопідприємство не одержує чистого прибутку (тобто валові витрати з амортизацієюперевищили доходи) підприємство замість нерозподіленого прибутку буде матинепокриті збитки.
Таблиця 4.9 –Розрахунок мобілізації (іммобілізації) оборотних коштів у будівництві№ Показники Значення 1 Наявність обігових активів на початок року 19515,50 2 Потреба в обігових активах на кінець року 16841,70 3 Наявність кредиторської заборгованості на початок року 1135,60 4 Перехідна кредиторська заборгованість 1363,90 5 Мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві 2902,10
Таблиця 4.10 –Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на технічне переозброєння іреконструкцію діючого обладнання підприємства№ Показники Значення 1 Обсяг капітальних вкладень, усього 23960,20 у тому числі обсяг будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом 1993,90 2 Джерела фінансування - — використання нерозподіленого прибутку в капітальному будівництві, % - — амортизація 12346,96 — виторг від реалізації вибулого та зайвого майна 5,40 — орендна плата 63,30 — мобілізація внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві* 2902,10 — частка планових накопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконаних госпспособом, % 293,10 Довгостроковий кредит* 8349,34 Разом 23960,20
Частка плановихнакопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарськимспособом = 14,7% * обсяг будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарськимспособом.
Довгостроковийкредит = Розмір капітальних вкладень усього, у тому числі — використаннянерозподіленого прибутку в капітальному будівництві — амортизація.
Нестача власнихджерел фінансування капітальних вкладень у виробниче та невиробниче будівництво(таблиці 4.10, 4.11) покривається за рахунок довгострокових кредитів банків.
Таблиця 4.11 –Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на невиробниче будівництво№ Показники Значення 1 Обсяг капітальних вкладень, усього 1373,20 2 Джерела фінансування — використання нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві, % — кошти пайової участі 111,20 — кредити банків * 1262,00 Разом джерел * 1373,20
Кредити банків =Розмір капітальних вкладень — використання нерозподіленого прибутку вневиробничому будівництві — кошти пайової участі.
Таблиці 4.12 і 4.13призначені для перевірки правильності отриманих результатів, при цьомупідсумкове значення за таблицею 4.12 повинне дорівнювати підсумку першогорозділу таблиці 4.13 і сумі підсумків другого та третього розділів тієї ж таблиці.

Таблиця 4.13 –Баланс доходів і витрат (фінансовий план) підприємства№ Показники Значення 1 Доходи і надходження 1 Податок на додаткову вартість 10379,70 2 Оподатковуваний прибуток 3548,16 3 Амортизаційні відрахування 12346,96 4 Виторг від реалізації вибулого та зайвого майна 5,40 5 Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві 2902,10 6 Кошти, які надходять від пайової участі в будівництві 111,20 7 Орендна плата 63,30 8 Інші джерела фінансування капітальних вкладень 293,10 9 Кредити банків: на технічне переозброєння і реконструкцію 1262,00 на невиробниче будівництво 0,00 10 Відрахування від собівартості в межах установлених норм витрат ресурсів 4895,66 Усього доходів і надходжень коштів 28711,26 2 Витрати і відрахування 1 Резервний фонд 0,00 2 Виплата дивідендів 0,00 3 Поповнення статутного капіталу 0,00 4 Капітальні вкладення, у тому числі: витрати на технічне переозброєння і реконструкцію 16984,06 витрати на невиробниче будівництво 0,00 5 Залишок нерозподіленого прибутку (збитку) 3548,16 6  Сума, що відчисляється, у фонд охорони праці підприємства 23,00 7 Погашення кредитів і відсотки за користування кредитом 63,20 8 Інші витрати 53,80 Усього витрат і відрахувань коштів 13575,90 3 Взаємини з бюджетом і позабюджетними фондами 1 ПДВ 10379,70 2 Податок на прибуток 0,00 3 Внески в бюджет, які відносяться на собівартість продукції 1010,00 4 Відрахування у фонд соціального страхування 3731,06 5 Відрахування у фонд захисту навколишнього середовища 14,60 Усього платежів у бюджет і відрахувань у позабюджетні фонди 15135,36 Разом доходів і надходжень коштів 28711,26 Разом витрат, відрахувань коштів і відрахувань у позабюджетні фонди 28711,26

Висновки
Деякіфахівці вважають корпоративне управління мистецтвом балансувати в інтересахвласників через оптимізацію прав і зобов'язань акціонерів, органів контролю тауправління в корпорації, менеджменту, а іноді також і робітників. В основутакої оптимізації покладено чітке визначення прав власників корпоративнихцінностей. Як свідчить практика зарубіжного й вітчизняного корпоративногоуправління, законодавчо учасники товариства мають такі основні права: братиучасть в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчихдокументах; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати йогочастку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; отримуватиінформацію про діяльність товариства. Зобов'язання мають подібні риси,характерні майже для усіх країн, особливо європейських. Як правило, учасникитовариств зобов'язані: дотримуватися установчих документів товариства і виконуватирішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконуватисвої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; нерозголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльністьтовариства; нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законодавчою базоюкраїни перебування та установчими документами самого товариства.
В українській правовій базі поняття корпорації істотновідрізняється від загальноприйнятого у світовій практиці. Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про підприємства» корпорації — це договірні об'єднання,створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, зделегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожногоз учасників. На жаль, з такого визначення суть такої форми об'єднань,повноваження їх учасників і реальні можливості зрозуміти надзвичайно важко.Тому слід дотримуватися загальноприйнятого в економічній літературі визначеннякорпоративного управління як управління корпораціями, які, в свою чергу,представлені в основному акціонерними товариствами.
Слід мати на увазі, що не всі господарські товариства потрапляютьпід поняття корпоративних. Однозначно до корпоративних не належать приватні підприємства,а також такі товариства, як повне та командитне, оскільки тут немає жорсткогорозмежування власників та управлінців (менеджерів) і не існує обмеженоївідповідальності. Дискусійною залишається роль товариств із додатковоювідповідальністю, віднесення їхдо об'єднань капіталів і в цілому до корпорацій.Крім того, своєрідними об'єктами управління є державні підприємства, які в деякихвипадках і видах мають риси, притаманні корпораціям.
Корпоративні права можуть виступати у вигляді корпоративних ціннихпаперів або засвідчених часток чи паїв у господарських товариствах, які не єакціонерними. Більшість цінних паперів в Україні представляє відносини позики,а не часток чи паїв у статутних фондах. Тому до корпоративних цінних паперівслід віднести насамперед акції.
Ринок акцій в Україні, незважаючи на чисельнукількість акціонерних товариств, нині все ще знаходиться на стадії становленняй характеризується низьким рівнем ліквідності та капіталізації. Однією зпередумов для подальшого розвитку вітчизняного ринку акцій є збільшення йогопрозорості та привабливості для широкого кола інвесторів. Мірою визначення цихфакторів є розмір отриманого доходу від володіння акціями. У зв'язку з цимактуальним є питання оцінки та прогнозування ринкової вартості акцій, оскількиза умови, коли переважна кількість акціонерних товариств в Україні не сплачуєдивідендів, основний дохід власників акцій формується за рахунок приросту їхкурсової вартості.
Серед макроекономічних, найбільший вплив на курсиукраїнських акцій мають монетарні фактори, а саме: обсяг грошової маси та ставкавідсотка, хоча вплив цих факторів не є настільки сильним, щоб їх можна булоназвати визначальними. Проведений аналіз свідчить, що має місце і випереджаючийрух курсів акцій відповідно до зміни ринкової ставки відсотка, що такожпідтверджується досить високим коефіцієнтом кореляції. Останнє свідчить проздійснення учасниками ринку короткострокових прогнозів руху ставки відсотка іприйняття ними інвестиційних рішень відповідно до цих прогнозів.
Таким чином, зв'язок українського та американського ринків акційвідсутній в короткостроковому періоді та є оберненим в середньостроковомуперіоді в 18-20 місяців. Це виправдовує сподівання зарубіжних економістів,наприклад, щодо можливості використання цінних паперів з ринків країн, щорозвиваються, зокрема України, для диверсифікації своїх інвестицій.
Що стосується мікроекономічних факторів, упроцесі здійсненого аналізу було виявлено, що курс в акцій українськихемітентів часто не тільки не зумовлений мікроекономічними чинниками, а йвідбувається в напрямку, що суперечить економічним передумовам.Адопоказників, що мають найбільший вплив на динаміку курсу акцій українськогопідприємства, можна зарахувати залишкову вартість основних фондів, розміроборотних активів та сукупних активів компанії, кредиторську заборгованість,довгострокові зобов'язання, дохід від реалізації та собівартість реалізованоїпродукції. Проведений аналогічний аналіз для інших фундаментальнихмікроекономічних показників дозволяє зробити висновок про відсутністьзалежності між темпом зростання курсу акцій компаній в Україні та такимипоказниками їх діяльності, як рентабельність власного капіталу, рентабельністьстатутного капіталу, величина грошового потоку на власний капітал, коефіцієнткапіталізації компанії, операційний коефіцієнт, темп приросту прибутку, чистогодоходу та грошового потоку на одну просту акцію.
Орієнтирами міжнародних норм корпоративного управління єпереважно національні стандарти США, що визначають характер корпоративногоуправління у багатьох країнах. Сутність цих принципів зводиться до максимальноївідкритості і справедливості процесу корпоративного управління Метою ж «Спілкиакціонерів України», створеною у 2001 році є об'єднання зусиль акціонерів длязахисту своїх законних прав та інтересів, сприяння розвитку акціонерної справив Україні, входження акціонерного сегмента економіки у світові ринки, залученняінвестора, підвищення професіоналізму в управлінні акціонерним капіталом,активізації його ролі на фондовому ринку, підвищення ефективності акціонерногокапіталу, формування довіри масового інвестора до акціонерної форми економічнихвідносин.

Література
1. Господарське право України: Підручник / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман,Є.М. Білоусов, Р.П. Бойчук;- X.: Право, 2005.- 382 с.
2. Г.В.Карпенко,А.Л.Данькевич // Фінанси України — К, 2009.- С. 7 — 10
3. БеловаН. Операции с корпоративными правами: налогообложение и учет // Налоги и бухгалтерскийучет — X., 2009. – 360 с.
4. Саракун І. Особливості купівлі-продажу корпоративних прав учасниківгосподарських товариств // Підприємництво і право. — К., 2006.-12.-С. 137-141
5. Соловйов А. Поняття й ознаки корпоративних прав // Підприємництво,господарство і право. — К., 2009.- 2.- С. 71-74
6. Кравченко С. Право участі, корпоративні права та підприємницька діяльністьучасників товариств // Право України.- К., С. 6-69
7. МозенковО.В. Ринковавласність компаній у системі захисту корпоративних прав держави // Вісник України.- К., 2009.-2.-С.82-98
8. Стахира Л. Спадкування корпоративних прав за цінними паперами //Підприємництво, господарство і право,- К., 2008,- 12,- С. 32 — 39
9. Денисов А.Ю.,Жданов С.А. Экономика управления предприятием и корпорацией.- М.: Издательство «Дело и Сервис», 2002.- 416 с.
10. ЄвтушевськийВ.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб.- К.: Знання — Прес, 2002.-317 с.
11. ЗадихайлоД.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. Еспада, 2003. — 688 с.
12. Білорус О.Г. Акціонерні товариства: організація і управління /О.Г.Білорус, В.І.Рогач,- К.: Техніка, 1992.- 144 с.
13. Шапран Н. Фундаментальний аналіз акцій в Україні: оцінка впливумікроекономічних факторів на формування ринкової вартості акцій //Економіст,- К, 2005,- 11.- С. 53-57
14. Шапран Н. Вплив макроекономічних факторів на формування ринковоївартості акцій українських емітентів // Економіст. — К., 2004.- 10,- С. 21-23
15. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересні 1991р. // Відомості Верховної ради України. – 1991. — №49. – С.682
16. Закон України «Про підприємства України» від 27 березня 1991 р. // ВідомостіВерховної ради України. – 1991. — №24. – С.272
17. Закон України «Про цінні папери іфондову біржу» // www.rada.gov.ua.
18. Закон України «Пропідприємництво» // www.rada.gov.ua.
19. ТерещенкоО.О. Фінансова діяльністьсуб’єктів господарювання: Навч. посібник / О.О.Терещенко. – К.: КНЕУ, 2003. –554 с.
20. ТерещенкоО.О. Фінансовадіяльність суб’єктів господарювання: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч.дисц. / О.О. Терещенко, І.Я. Невмержицький, А.П. Куліш та ін. – К.: КНЕУ,2006. – 312 с.
21. Одереми ДА. От А… до… Я об акцияхи фондовых биржах. Как использовать приватизацию и заставить Ваши сбереженияработать на Вас / Д.А.Одереми, Х.А.Бакаре,- X.: Форт ЛТД,1992.-152 с.
22. Иванов В.В. Как надежно и выгодно вкладывать деньги в коммерческиебанки. Надежность банка. Финансовые инструменты: вексель, депозит, прибыльностьвложений, — М.: ИНФРА-М, 1996.- 416 с.
23. ФілінаГ.І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навчальнийпосібник / Г.І.Філіна. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 320 с.
24. МартюшеваА.С. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Конспектлекцій / А.С.Мартюшева, А.О.Меренкова. – Х.: ВД«ІНЖЕК», 2006. – 184 с.
25. ВоловецьЯ.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник / Я.В.Воловець. – К.: Алеута, 2006. – 199 с.
26. ЗапорожанА.Л. Все об акціях. — СПб: Питер, 2001.-256 с.