Міністерствотранспорту та зв`язку України
ДержавнийЕкономіко-Технологічний Університет Транспорту
Курсоваробота
здисципліни „ Грошовий облік”
натему: „ Грошова система Російської імперії натеренах України у XVIII-XIX столітті ”
Київ 2009
Зміст
Вступ
Структура монетного господарстваУкраїни як складової Російської Імперії
Паперові гроші на українських землях
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Наприкінці XVIII століття більшість українськихземель потрапила під владу Російської імперії. Поза російським кордоном залишилися тількизахідні землі — Галичина, Буковина й Закарпаття, що належали монархіїГабсбургів.
Українські землі, щоперебували у складі Російської імперії, цілковито підпадали під царську владу.Внаслідок цього українці були цілковито позбавленні будь-якої можливостісамостійно творити свою долю. Це поширювалося на всі сфери господарського життяі, зокрема, на фінансово-кредитні відносини. Монопольним правом на регулюванняфінансових потоків на території всієї новоствореної держави володів царськийуряд на чолі з самодержавцем. Тому будь-яка економічна реформа, щоздійснювалася російським урядом, беспосередньо поширювалася на ту частинуукраїнських земель, що перебувала у складі Російської імперії. Така ситуаціятривала до першої світової війни.
Структура монетногогосподарства України як складової Російської Імперії
Наприкінці XVIII століттягрошова система, що склалася після грошової реформи Петра I (введеннядесяткової монетної системи), поширилася на всій Лівобережній Україні. В обігупочали з’являтися російські мідні, срібні й золоті монети, які поступововитрутили польські і татарські.
Перші спроби реформуваннягрошової системи, які безпосередньо відобразилися на грошовому обігу наукраїнських землях, були здійсненні Катериною II (1762-1796 рр.). Вонапоповнила грошовой обіг першими паперовими грошима- асигнаціями (1769 р.), а цесприяло надходженню до монетної системи додаткової кількості мідних монетвеликої ваги для покриття випущених паперових грошей. Асигнації розмінювалисяна мідь в асигнаційних банках в Пітербурзі та Москві.
Особливою популярністютоді користувалися нідерландські золоті монети. Російський уряд протягом більшяк 100 років карбував імітації голандських дукатів. Ці монети викарбовувалисядля закордотнних платежів, ними також виплачували жалування військам у СереднійАзії, на Кавказі, у Царстві Польському. Карбували дукати спершу з 1768р. По1806р., а потім знову по десятирічній перерві. У 1868р. Карбування дукатівприпинилося.
У 1787р. під час оглядинКатериною II завойованих земель за наказом князя Потьомкіна-Тавричеського буловикарбувано срібні монети номіналом 2,5,10 і 20 копійок. На аверсі бувзображений вензель Катерини II, текст „Царица Херсонеса Таврического” ідата-1787р., а на реверсі- цифри номіналу, під якими містилися літери „Т.М”, щоозначало „Таврическая монета”. На них було поставлено крапочки, кількість якихдопомагала з’ясувати неписьменним їхню вартість. Але ці гроші в обіг непотрапили.
За царювання Павла I(1796-1801рр.) зовнішній вигляд срібних монет зазнав певних змін. Із срібногорубля зникли портрети, їх заступив девіз лицарів ордену тамплієрів: „Не нам, ненам, а імені Твоєму”. На аверсі срібних монет було зображено вензель Павла I водну літеру у формі хреста з коронами і вміщено текст „Монета. Цена рубль”.Внизу зазначалася дата випуску. На реверсі був зображений картуш із девізом,літери „О.М.”, що означали ініціали мінцмейстера Осипа Мейджера і літери „М.Б”-монета банківська. На срібних 5 і 10 копійках містився вензель Павла I в однулітеру „П I” з короною, а на звороті номінал і дата, під якою були зображенідві пари літер: „С.П.”- Санкт-Петербурзький монетний двір і „О.М.”- ОсипМейджер.
За Олександра I(1801-1825рр.) зображення на монетах знову дещо змінилося. На лицевім боці з’явивсягерб Російської імперії: орел, на плечі якого накинуто ланцюг ордена АндріяПервозванного, текст „Монета рубль” і дата. На зворотньому боці містився текст„Государственная Российская монета рубль”, а внизу- літери „СПБ”, що позначалимонетарню Санкт-Петербурга. Від 1812 року на монетах почали вказувати ще йвагу. У 1810р. почалося карбування мідних монет. Карбували їх номінальноювартістю 1/4; 1/2; 1; 2 і 5 копійок.
Під час правлінняОлександра I в Росії, починаючи з 1815., карбували монети для Польськогокоролівства. У перші роки було випущено 1; 5; 3; 10 грошів і 2; 5 золотих. У1821р. з’явилася золота монета 10 злотих. 1 і 3 гроші карбувалися з міді, 5 і10 грошів, а також 1; 2; 5; 10 злотих – із срібла, а 25 і 50 злотих- із золота.Нпписи на монетах було зроблено польською мовою. На лицевім боці містивсяпортрет Олександра I, а на зворотнім- герб Росії та вартість номіналу, внизу — текст” Зі срібла (або міді) місцевої”, тобто польської. Карбували їх до 1841р.з деякими змінами у зображенні, але завжди з портретами Олександра I. Згодомдля зручної лічби написи на монетах почали робити двома мовами: російською тапольською. Хоча ці монети випускали для Польщі, вони всеж таки потрапляли доукраїни і використовувались як платіжний засіб. Були вони таких номіналів: усріблі- 15коп=1 злотому, 20коп= 40 грошам, 25коп=50 грошам, 30коп= 2 злотим,3/4 рубля= 5 злотим, 1руб.50коп= 10 злотим. На лицевому боці був зображенийгерб Росії, а на зворотньому- вартість і дата випуску. Карбували їх до 1850р.
Після смерті Олександра I у 1825р. викарбували срібний костантинівський рубль-найрідкіснішу і найвідомішу монеті Російської імперії. На аверсі монетизображено чоловічий профіль, під ним дата- „1825”, навколо напис- „Б.МКонстантинъ I имп. И сам. всеросс.”, що означає: „Божою милістю Константин Iімператор і самодержавець всеросійський”. На реверсі- державний герб Російськоїімперії- двоголовий орел із регаліями в обрамленні з лаврового вінка. Під орлом три літери-С.П.Б.- знак Петербурзького монетного двору, де було викарбувано монету. Поколу монети йшов напис: „Рубль. Чистого серебра 4 золотн.21 доля”.
За царюванняМиколи I (1825-1855рр.) в Російськійімперії розпочалося карбування монет ії платини, адже у 30-40х роках XIX століття ця держава була однією знайбільших її постачальників на світовий ринок. Так, у 1828-1845 рр. Буловипущенно в обіг платинові монети вартістю 3;6;12 рублів. Розмір їх був як усрібних монет номіналами 50;25 копійок і одного рубля, але вага була іншою істановила відповідно 20;10;40 грам платини. На лицевім боці було зображено гербРосії, а на зворотньому- напис „ 12 рублей на серебро. 1841”.
Наявність угрошовому обігу надмірної кількості паперових грошових знаків, спричиненоїчастими емісіями для покриття військових витрат, призвела до значнихінфляційних процесів, що спричинило розлад грошово-кредитної системи. Спробипроведення урядом дефляції практично не давали жодних резельтатів. На часістало здійснення грошової реформи, яку й провів міністр фінансів Є.Ф.Канкрін.Її основними завданнями були відкрита девальвація асигнаційного рубля тьавведення срібного монометалізму.
Початком реформистала реформа від 1 липня 1839р. під назвою „ Про влаштування грошовоїсистеми”. Згідно з цим документом від 1 січня 1840р. головним платіжним засобрмставав срібний рубль із вмістом у 4 злотники 21 долю щирого срібла. Всі угодикупівлі-продажу мали укладатися тільки у сріблі. Після проведення грошовоїреформи цікаві зміни сталися у монетній лічбі в Російській імперії. Новатрьохкопійкова монета, яка відповідала старим 10 копійкам, отримала назву„гривенний”. Нову копійку в деяких місцевостях почали називати „алтин”. Новудвохкопійкову монету, яка дорівнювали 7 дореформленим копійкам, називали „семишник(семитка,семак)”. В Україні теж зреагували на співвідношення нових і старих номіналів.Нова денга- „денежка” (1/2 копійки) стала називатися шагом, 3 копійки- гривнею,а срібна монета в 10 копійок тимчасово стала сороківкою.
Особливістюмонетної системи XIXстоліття в Росії було карбування перших пам’ятних (меморіальних) і подарунковихмонет, які випускалися невеликими партіями. Через зростання державних, а надтовоєнних, видатків царський уряд 1862р. вдався до емісії нових кредитнихбілетів, які можна було обміняти на золото і срібло. Отже можна говорити, що вРосійській імперії тоді діяла система монетних грошей у формі біметалізму,щоправда, лише до кінця 1863р., оскільки заміна паперових грошей на металеві вумовах дефіциту бюджету, погіршення торгівельного балансу і зростаючих процентнихвитрат за зовнішніми і внутрішніми позиками призвела до значного відпливузолотих і срібних монет за кордон.
Наприкінці XIX століття розпочалися зміни увалютних відносинах між капіталістичними країнами. Біметалізм був вилученийвалютною системою золотого стандарту. Систему класичного монометалізмузапровадили такі країни, як Велика Британія, Франція, Німеччина. У Росії в тойчас актуальним залишалося питання стабілізації рубля, адже для подальшогопромислового розвитку потрібна була тверда валюта. Багаторазові спроби збільшитикупівельну спроможність рубля бажаних результатів не дали. Уряд дійшов висновкупро необхідність нової грошової реформи, метою якої була заміна інфляційногогрошового обігу системою золотого монометалізму. Ініціатива встановленняметалевого обігу в Росії на основі золотого стандарту належала трьом міністрамфінансів: Н.Х. Бунге, І.А. Вишнеградському і С.Ю. Вітте. Н.Х. Бунге здійснив низкузаходів для накопичення золотого запасу, які, крім збільшення обсягів видобуткузолота, передбачали справляння мита золотом, а також конверсію російськихдержавних позик. Безпосереднє приготування до початку реформи було розпочатепід керівництвом І.А. Вишнеградського. Він окреслив грошову реформу у виглядідевальвації кредитного рубля і швидкого переходу до золотої валюту, що, на йогодумку, було необхідним для зміцнення фінансових і кредитних зв’язків зіноземним капіталом. Заступивши І.А. Вишнеградського на посаді міністрафінансів, С.Ю.Вітте перебрав обов’язки з проведення грошової реформи. В основудо переходу на золотий стандарт він поклав такі головні елементи: надання винятковогоемісійного права Держбанку, гарантований обмін паперових грошей на золото,одночасне перебування в обігу металевих і паперових грошей, обмеження випускупаперових грошей у розмірах встановленого ліміту.
У 1895р. в Російськійдержаві розпочалася нова грошова реформа, яка вводила систему золотогомонометалізму. Одразу було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості.Імперіалом після реформи (1895-1897рр.) називали золоту монету в 15 рублів, півімперіалом- 7,5 рубля. В усіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золотумонету. Отже, в результаті грошової реформи в обігу перебували такі грошовізнаки: золоті монети, державні кредитні білети (які вільно обмінювались назолоті монети), повноцінні срібні монети(50 і 25 копійок), неповноцінні срібнімонети (25;15;10;5 копійок) і дрібні мідні монети(5;3;2;1 копійок та 1/2;1/4копійки).
Завдяки змінамгрошовим змінам Російська імперія отримала одну з найбільш ліквідних світовихвалют, щоправда були й негативні економічні наслідки, зокрема скоротиласяготівкова грошова маса в обігу, що суттєво вплинуло на платіжні такредитно-фінансові можливості російської валюти. Новостворена система грошовогогосподарства сприяла підняттю країни на вищий щабель промисловогорозвитку(реорганізація промисловості у сільському господарстві, будівництво залізничнихколій) та стабілізації грошової системи. Втім, період стабілізації тривав недовго.У 1914р. з початком першої світової війни в державі було призупинено карбуваннясрібних і золотих монет.
Паперовігроші на українських землях
Поява першихпаперових грошей на теренах України пов’язана з іменем російської імператриці Катерини II. Ще до її правління склалисяобставини, які змушували правлячу верхівку замислитися над впровадженням в обігпаперових грошей. Це було зумовлене інтенсивним розвитком торговельнимрозвитком та новоствореної банківської системи.
У 1768р. графКарл Сіверс надіслав Катерині II доповідь, в якій обстоювавнеобхідність запровадження в російській державі паперових грошей. Вінстверджував, що основною умовою для забезпечення довіри населення до асигнаційє їх приймання завжди і всюди та нагромадження у спеціально створеному банкумідних грошей на суму, на яку буде випущено асигнації. Цей план булозатверджено у маніфесті від 29 грудня 1768р. Згідно з цим документом в обігвводилися перші в Російській імперії паперові грошові знаки — асигнації. Асигнаціїпершого зразка випускалися номіналами 100;75;50 і 25 рублів та були в обігу з 1769р.по 1786р. Вони були двох видів — московські та петербурзькі та спершуоплачувалися лише у відповідному банку (Московському або Петербурзькому). Однаку 1771р. ці обмеження було скасовано. Намагаючись утвердити престиж асигнацій,у 1774р. уряд оголосив про готовність припинення випуску асигнацій, тільки-ноїх загальна кількість досягне 20млн. Рублів (що дорівнювало вартості розміщенихв асигнаційних банках валютних цінностей). Циркулювали асигнації тільки навнутрішньому ринку, ввіз і вивіз їх за кордон було заборонено через можливістьприпливу в державу фальшивих купюр. Водночас у самій Російській імперіїфальшування асигнацій було поширене, хоча винним загрожувала смертна кара.
28 червня 1786р. Катерина II видала маніфест, який обмежив емісію асинацій до 10млн. Рублів і вводивв обіг нові купюри номіналом в 5 і 10 рублів, які друкувалися на кольоровомупапері (десятирубльові — на червоному, п’яти рубльові на синьому). На краяхкупюр із чотирьох сторін містилися водяні знаки. На асигнаціях були підписидиректора Державного асигнаційного банку і касира (на лицевім боці), а такожрадника правління банку (на зворотному боці). У верхній частині асигнації буловиконано овальне рельєфне зображення. Але дотримання лімітової суми емісії булопорушено. У 1790р. асигнацій вже перебувало в обігу на суму 111млн. Рублів. Утой час нові банки перестали підтримувати рівновагу між металевим забезпеченнямасигнацій та їхньою кількістю. Тобто почалася незабезпечена емісія, курсасигнацій різко падав, і вони стали істотно відрізнятися від купівельноїспроможності срібного рубля.
Спроба Павла I вилучити з обігу не забезпеченуметалом частину асигнацій виявилася вдалою, але уряд не зміг відмовитися відподальшої емісії, і курс асигнації знову впав: у 1800-1805рр. Він коливався від66 до 85 копійок сріблом за рубль асигнаціями.
Особливо сильнозросла емісія асигнацій під час правління Олександра I. Причиною цього стали затяжні війни,їх Російська імперія вела проти Франції (1805-1807рр.), Туреччини(1806-1821рр.) і Швеції (1808-1809рр.). Асигнації швидко знецінювалися: вже угрудні 1810 за 100тис. Асигнаціями давали 25тис. рублів сріблом. НапередодніВітчизняної війни 1812р. сума асигнацій, яка перебувала в обігу, склала581,4млн. Рублів, а у 1815р. (після закінчення війни)- 836млн. Рублів.Становище ускладнювалось ввезенням великої кількості фальшивих рублівнаполеонівськими військами. Курс асигнаційного рубля впав до 20 копійоксріблом.
У 1840р. при Державному комерційномубанку булоутворено депозитну касу, що залучала вклади срібла в обмін на депозитні білети.За допомогою депозитних білетів, стовідсотково забезпечених сріблом, державанамагалася відродити довіру населення до паперових грошей. Депозитні білетивипускалися лише на ту суму, на яку в депозитній касі накопичувався фонд золотаі срібла. Такі білети були рівноправним платіжним засобом поруч із срібноюмонетою і перебували в обігу на території всієї країни. Користуючись всебічною популярністю,депозитні білети дедалі частіше використовувались для погашення зобов’язань,особливо тоді, коли це стосувалося великих платежів. Неврожай 1840р. і дефіцитдержавних коштів змусили уряд ухвалити рішення про випуск кредитних білетів насуму 30млн. Срібних рублів. Тож у 1841р. було випущено нові грошові знаки — кредитні білети 50-рубльової вартості, що оберталися нарівні зі сріблом ірозмінювались на срібну монету. У той час у Російській імперії оберталисяпаперові грошові знаки трьох видів: асигнації, депозитні та кредитні білети.
Останнім крокомреформи Є.Ф. Канкріна, згідно з маніфестом від 1 червня 1843р., була заборонавикористовувати у грошовому обігу країни всі наявні види паперових грошовихзнаків та їх заміна на державні кредитні білети. Нові паперові гроші повиннібули повністю забезпечуватися золотими, срібними та мідними запасами. Указомвід 21 вересня 1843р. Передбачався випуск білетів номінальною вартістю 3;5;10 і25 рублів, а указами від 2 жовтня 1843р., 23 лютого та 4 жовтня 1844р.- білетівв 1;50 і 100 рублів. На лицевій та зворотній сторонах грошових знаків булозображено герб Росії, вміщено витяг із маніфесту, зазначався рік випуску іномер банкноти.
У 1853р. зпочатком Кримської війни уряд відчув гостру потребу у фінансових ресурсах. Цюпроблему було вирішено нерозважливо — додатковою емісією кредитних білетів, що,у свою чергу, призвело до падіння їх курсу і масових обмінів на монети. Затаких обставин у 1854р. уряд призупинив вільний обмін кредитних білетів насрібло. Фінансування кримської війни 1853-1856рр. Практично звело нанівецьпозитивні результати грошової реформи 1839-1843рр. Грошва система почаластрімко руйнуватися, і майже до кінця XIX століття в Росії існував розладний паперово-грошовий обіг.
У 1861р. булоздійснено ряд спроб з метою налагодити функціонування грошового обігу належнимчином. Так, 1862р. уряд уклав угоду з банками „Н.М. Ротшильд та сини” в Лондоніта „Брати Ротшильди” в Парижі про п’ятипроцентний кредит на суму 15млн. Фунтів стерлінгів. Частина цих грошейпійшла на поповнення розмінного фонду, що дозволило з травня 1862р. відновити обмінкредитних білетів на монети. Проте суми, які пред’являли до обміну, булинастільки великими, що невдовзі обмінний фонд досягнув свого критичного рівня,і вкінці 1863р. уряд знову припинив обмін кредитних білетів на золото і срібло.Спроба стабілізації рубля успіху не мала.
Зовнішній вигляддержавних кредитних білетів, починаючи із 50-х, а особливо після 60-х років,зазнав суттєвих змін. На них почали з’являтися архітектурні споруди і портретиісторичних діячів — полководця князя Дмітрія Донського (кредитний білет 5рублів,1866р.), засновника династії Романових Михайла Федоровича (кредитнийбілет 10 рублів,1880р.), Петра I (кредитний білет 50 рублів,1868р.), Катерини II (кредитний білет 100 рублів,1864р.).Уперше друкувалися зображення імператорських вензелів: на знаках, випущених до1882р.,- Олександра II, з1882р.- Олександра III, а з1895р.- МиколиII.
Для налагодженнягрошового обігу в країні необхідно було провести нову грошову реформу, яказабезпечила б стабілізацію курсу паперового рубля. Агрегуючи золоті запаси таздійснюючи валютні інтервенції на російських та іноземних біржах, російськийуряд від початку 90-х зумів досягти стабілізації курсу рубля на певному рівні. Домоменту оголошення реформи курс паперового рубля дорівнював приблизно 66 копійокзолотом. На цьому рівні й провели девальвацію. Водночас в обіг поступовопочинало вводитися золото. Золота монета підлягала обміну на кредитні білети.При цьому між ними було встановлене таке співвідношення: 7,5 рубля кредитнихбілетів за напівімперіал (5 золотих рублів) і 15 рублів за імперіал (10 золотихрублів). У той час Державний банк почав приймати вклади золотом, видаючи депозитніквитанції різної вартості. Ці квитанції без будь-яких труднощів приймались усплату казенних платежів нарівні із золотом.
Завершальниметапом реформи було прийняття закону, що регулював емісію кредитних білетів.Державному банку дозволялося здійснювати випуск 600млн. рублів. Після грошовоїреформи 1895-1897рр. Державний банк перетворився на емісійний, а його кредитнібілети — на банківські. Економічне піднесення в країні було підкріпленевипуском банкнот, які кредитували товарообіг і вільно розмінювалися на металевігроші. Це сприяло перебуванню оптимальної кількості банкнот у грошовому обігувідповідно до потреб господарського розвитку країни. Проведена реформадозволяла здійснювати необмежений обмін білетів на золоту монету. Це викликалопотребу у проведенні змін у написах на державних кредитних білетах, який ранішепередбачав обмін на срібну монету, як основний засіб платежу. Спершу буловипущено білети номіналами 1;3;5;10 і 25 рублів із попереднім зовнішнімвиглядом та білети номіналом 50 рублів зразка 1899р., 100 рублів (1898р.) і 500рублів (1898р.), на яких було зображено портрети Миколи II, Катерини II і Петра I відповідно.
Стабільністьпаперових грошових знаків похитнулася з початком першої світової війна.Використання паперово-грошової емісії для фінансування війни стало причиноюінфляції, що суттєво зменшило купівельну спроможність рубля. Кредитні білети увеликих кількостях пред’являлися для обміну назолото. Якщо до війни банкнотна емісія Державного банку мала стійке золотепокриття, то у воєнний час нові емісії не мали ніякого забезпечення. Уряд бувбезсилий в умовах війни виконати свої короткострокові забов’язання, які згодом перетворилися надовгострокові, а потім- у безстрокові. Емітовані кредитні білети з банкнотперетворилися в нерозмінні паперові гроші.
Висновки
Елементамигрошового господарства на території українських земель, що входили до складуРосійської імперії у XVIII-XIX столітті, були металева й паперовагрошові системи. Металева грошова система була представлена у грошовому обігузолотими, срібними, мідними і платиновими монетами, а паперова — асигнаціями, депозитними білетами,державними кредитними білетами й депозитними квитанціями. Першими паперовимигрошима на території Російської імперії вважаються асигнації Катерини II. У грошовий обіг вони надійшли у1769р. Їх емісію здійснювали спеціально створені асигнаційні банки: Московськийта Петербурзький. Зростаючі емісії паперових грошей протягом історії їхіснування на покриття здебільшого воєнних витрат призвели до того, що паперовігроші, позбавлені будь-якого забезпечення, швидко знецінювалися, втрачаючикупівельну спроможність.
Однією з найважливішихподій в історії грошової системи Російської імперії, яка розповсюджувалась наукраїнських землях, було введення золотого стандарту — монетарної системи, вякій основною одиницею розрахунку була стандартизована кількість золота. Цяреформа була стимулом для розвитку в Російській імперії сільського господарствата будівництва залізничних колій. Однак система золотого стандарта проіснуваладо прешої світової війни (у 1914р.карбування золотих і срібних монетприпиняється).
Списоквикористаної літератури
1. ЛановикБ.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія України і світу:Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. — К., 1999.
2. КозубовськийГ. Російські монети в грошовому обігу України // Вісник НБУ.- 1997.- №9.
3. КрасниковаО.М. З історії іпотечного кредитування в Україні // Фінанси України.- 1998.- №4.
4. ОбуховН.П. Введение в России золотого стандарта и его последствия // Финансы.- 2001.- №6.
5. СтельмахВ.С., Дьяконова І.І., Сало І.В., Сенищ П.М., Соколенко Т.І. Фінансово-кредитнасистема України-Росії (XVIII-XX ст.).- Суми,2000.