МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖГАЛУЗЕВИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Гроші та кредит”
на тему “Гроші і їх роль у товарному виробництві”
Виконала:
Студентка 3 курсу
Фак. “Облік та аудит”
Групи БД-101
Чуркіна Ольга
Перевірив:
КИЇВ 2002
ПЛАН.
Вступ.
1.Виникнення та суть товарного виробництва.
1.1.Натуральне господарство.
1.2.Товарне виробництво.
2.Просте та розвинене товарне виробництво.
2.1.Просте товарне виробництво.
2.2.Капіталістичні відносини.
3.Походження грошей.
3.1.Концепції походження грошей.
3.2.Поява грошей.
4.Розвиток форм грошей.
4.1.Паперові гроші.
4.2.Електронні гроші.
5.Функції грошей в товарному виробництві.
5.1.Гроші як міра вартості.
5.2.Гроші як засіб обігу.
5.3.Гроші як засіб утворення скарбів інагромадження.
5.4.Гроші як засіб платежу.
5.5.світові гроші.
Висновки.
ВСТУП.
Важливоюскладовою підготовки висококваліфікованих фахівців-економістів є вивченнянавчального курсу “Гроші та кредит”. Наукове розуміння проблем грошей,грошового обігу, кредитних відносин, банківської справи є необхіднимкомпонентом становленя професійних економічних знань. Неможливо уявитиефективнк роботу економіста без грунтовних знань закономірностей і перспективрозвитку грошово-кредитної сфери нашої економіки, вивчення законодавчих інормативних документів, що регулюють її функціонування.
Підвищенняролі грошей і кредиту у народному господарстві України обумовлено розвиткомринкових відносин і поступовим переходом до повноцінної цивілізованої змішаноїекономіки.
1. ВИНИКНЕННЯ ТА СУТЬ ТОВАРНОГОВИРОБНИЦТВА.
Розвиток суспільного виробництва пов’язаний з існуванням різних його форм.
1.1. Натуральнегосподарство.
Найпершою формою господарювання булонатуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволеннявласних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто длявнутрігосподарського споживання. Для натурального господарства характернінеровинуність суспільного поділу праці, його замкнутість, відсутність зовнішніхзв’язків, примітивна техніка, технологія, патріархальність виробництва загалом.Йому відповідає застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільномурозвитку в цілому.
Таке виробництво замикає всіекономічні процеси в тісних межах локальних виробничих одиниць, не відкриваючиканалівдля зовнішніх зв’язків. Робоча сила, закріплена за локальнимивиробничими одиницями, позбавлена мобільності. Виробничі відносини тутвиступають у своїй “прозорій”, неуречевленій, нематеріалізованій формі як прямівідносини між людьми. Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичнихстадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою суттєвість протягомтисячоліть.
1.2. Товарневиробництво.
На зміну натуральній формі господарюванняпоступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд знатуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натуральноговиробництва, як основної форми господарювання, відбувся в епоху пізньогосередньовіччя, епоху зародження і прогресу капілалізму. Замкнутістьнатурального господарства, його відособленість, примітивність, косність,патриархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.
Потребу в обміні результатами працімають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формііснує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від формивиробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у виглядіпродуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об’єктивно вимагає зовсім іншої формиобміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власногоспоживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійнеекономічне спілкування, економічний взаємозв’язок між людьми, що розпочинаєтьсяз придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції,обміном досвідом.
Отже, товарне виробництво – це такаформа організації суспільного господарства, за якої продукти виробляютьсяекономічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленніпевного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. Прицьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.
З цього випливає:
1. Основою виникнення товарноговиробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товарне, єсуспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що виробники длязадоволення особистих і виробничих потреб повинні обмінювати продукти своєїпраці на необхідні для них продукти праці інших виробників. І коли першийсуспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регулярнийобмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства йскотарства) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (відділенняторгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства;
2. Поділ праці в суспільствілише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктівчерез ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійнихвласників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обмінувзагалі, то економічна відособленість виробників вимагає еквівалентного,товарного обміну.
2.ПРОСТЕ Й РОЗВИНУТЕ ТОВАРНЕВИРОБНИЦТВО.
2.1.Просте товарне виробництво.
Товарне виробництво виникає як простетоварне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника засобіввиробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиве пряме поєднаннявиробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. Уформі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.
Спрямованість простого товарноговиробництва на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшаруваннявиробників через їхні різні особистісні якості, вміння використати кон’юктуру ринку тощо. Іноді навітьвипадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими вконкурентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості і зубожіннябільшості, й ніякі сили не змогли зупинити цей закономірний процес розвиткувшир та вглиб.
Водночас відбуваються істотнімодифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з’являютьсявласникигрошей і засобів виробництва, з іншого – люди, позбавлені їх і вимушеніпродавати свій єдиний товар – робочу силу. Перші з них стають підприємцями, якіможуть наймати робочу силу, інші – найманими робітниками, які не мають засобіввиробництва, а тому й засобів для існування.
2.2.Капіталістичні відносини.
Таким чином, просте товарне виробництвостало грунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичнихвідносин. Цьоиу процесу значно сприяло й, так зване, первісне нагромадженнякапіталу – насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, атакож розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок, безпосереднівиробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили іпокупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці йпредметів споживання виникає новий – ринок праці. Форма господарства, колитоваром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини,називається капіталістичним товарним виробництвом.
Оскільки за капіталізмом всі (абомайже всі) продукти праці виготовляються як товари і робоча сила є товаром,товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формоюпрояву економічних зв’язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізмуіснує дрібне товарне виробництво.
3.ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ.
Гроші – складна економічна категорія,спеціфичною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер.Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічногорозуміння закономірностей їх виникнення.
Діалектика економічного життя ірозвиток ринкових відносин невіддільні від об’єктивного процесу саморозвиткугрошей і грошових відносин. Національні гроші у наш час є неодмінним атрибутомдержавності.
3.1.Концеції походженнягрошей.
Гроші закономірно виникають у процесігенезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошейпідтверджується і сучасною практикою розвитку конкретно-історичнихфункціональних грошових форм, насаперед появою, так званих, електронних грошей.Економічна сутність і закономірності виникнення та розвитку грошейвзаємопов’язані і взаємозумовлені.
В економічній науці традиційновиділяють дві основні концепції походження грошей:
1. раціоналістична;
2. еволюційна.
Наявність різних точок зору напоходження грошей свідчить про складність і навіть таємницітсь (про що писалибагато економістів) цієї економічної категорії.
Раціоналістична концепція виходить з того, що грошівиникли як результат певної раціоналістичної угоди між людьми, черезнеобхідність виділення спецального інструмента для обслуговування сферитоварного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошоваформа виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечуютьїї впровадження у господарський оборот.
Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей.Гроші виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатнідля виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стаєгрішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва іобігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю зарухом товарів.
3.2.Поява грошей.
Виникнення золотих грошей, як це показалище А.Сміт і К.Маркс, відбувається у процесі еволюції товарного обміну і формвартості. Грошова форма вартості – це кінцева підсумкова форма товарного світу.Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об’єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися позасвідомою суб’єктивною раціональною діяльністю відповіднихдержавних структур.
Поява грошей невіддільна від виділення змаси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару.Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей минуща. Усучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже нефункціонують. Їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власноївартості. Їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної умови –державної гарантії щодо їх повноцінності. Втрата сучасною грошовою одиницеюзолотого вмісту, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять наділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодоюміж людьми.
Питння про механізм еволюції грошей, проте, звідкіля й куди “йдуть” і як “змінюються” гроші як економічна категорія,залишається відкритим також для сучасної науки.
Виникнення грошей було закономірнимоб’єктивним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювачруху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації.
4.РОЗВИТОК ФОРМ ГРОШЕЙ
Виконання грошових функцій історичноздійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процессвого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували найрізноманітніші речі. Найяскравіший слід в історії грошей залишило золото.
Повне закріплення за золотом ролі грошей іпанування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі з’явилася така кількість золота, яка була достатньою для організаціїнормального товарообороту.
4.1.Паперові гроші.
Вільний обмін банкнот на золото робивнеможливим знецінення паперових грошей. Банкноти без перешкод оберталися угосподарському обороті нарівні із золотими монетами.
На зміну епосі товарних (металевих) грошейприйшла епоха паперових грошей. Паперові гроші є лише номінальними знакамивартості, що мають примусовий курс. Вартість визначається тією кількістютоварів і послуг, які можна на них купити. В Україні і Росії історично булоприйнято називати паперові гроші асигнаціями.
Заміна золота у монетній формі номінальнимигрошовими знаками відбулась у внутрішньому обігу всіх розвинутих країн світу напочатку ХХст. У 30-х роках було припинуто вільний обмін паперових грошей за їхноміналом на золоті зливки.
Цілковите витіснення золота із сферигрошового обігу відбулося у 70-х роках ХХст., коли остаточно було припиненопрактику конвертованості паперови грошей на золото у сфері міжнародних валютнихвідносин. Сталася демонетизація золота, і воно втратило грошові функції.
Сучасною формою паперових грошей є банкноти(банківські білети) – грошові знаки, що випускаються в обіг центральнимиемісійними банками – національними банками.
Для друкування банкнот застосовуєтьсяспеціальний папір з водяними знаками. Цей папір має бути міцним, не жовтіти, нерозчинятися, витримувати кілька тисяч подвійних згинів (відомо, що паперовігроші в користуванні багаторазово згинають), мати досить високу міцність нарозрив тощо. Виготовлення паперових грошей потребує застосування певноїкількості елементів захисту. Причому банкноти великих номіналів повинні матинадійніший захист від підробок порівняно з купюрами малих номіналів.
4.2.Електронні гроші
У сучасних умовах відбувається широке впровадженняелектронних платіжних засобів (так званх електронних грошей) у системібезготінкових розрахунків.
Електронні гроші – це умовна назва коштів,які використовуються їхніми власниками на основі електронної системибанківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню урозрахунках комп’терної техніки і сучасних систем зв’язку.Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошовихфункцій. Основними компонентами системи електроних грошей є банківськіавтомати, кредитові та дебетові картки, електронна система розрахунків уторгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможливою без надійногозахисту від несанкціонованого доступу до бази даних, без запобіжних заходівщодо занесення вірусів у електронну систему, достовірного і правильноговикористання магнітних карток.
Елктронні платіжні засоби діють у рамкахспеціального каналу зв’язку з банком (наприклад, міжбанком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вонизначно прискорюютьвзаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Перехід насучасні технології безготінкових розрахунків здійснюється на основівпровадження “пластикових” грошей – особливих магнітних карток.
Вперше система банківських карток буластворена у 1958р. одним з найбільших банків США Bank of Amerika. У 1974р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американськоїкомпанії банківських карток була утворена система VISA International.
5.ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ У ТОВАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ.
Вартість товару, виражена в грошовій формі,виступає як ціна. Гроші, маючи властивість загальної обмінюваності, дають змогустихійно здійснювати як кількісний, так і якісний обмін затрат праці приватнихтоваровиробників. Цей обмін відбувається на ринку за допомогою коливання цін.Але коливання ринкових цін веде до нерівності між товаровиробниками,нагромаджує в руках конкурентноспроможніших з них гроші, а отже, сприяєконцентрації економічної влади в їхніх руках. Цим самим гроші прискорили процеспереростання простого товарного виробництва в капіталістичне. За капіталізмувони перетворилися на капітал, у знаряддя експлуатації.
5.1.Гроші як міра вартості.
Гроші виконують роль загальногоеквівалента; за допомогою грошей порівнюються величини вартості всіх іншихтоварів. І виконують вони цю функцію тому, що самі володіють вартістю, алевиконують її уявно, тобто як ідеальні гроші. До них прирівнюються величинивартості всіх інших товарів.
Виконання грошима функції міри вартостіпередбачає визначення грошової одиниці, яка б була основою для порівняння цінрізних товарів. Такою грошовою одиницею у США є доллар, в Англії – фунтстерлінгів, які прирівнюються до різної вагової кількості золота.
Для зручності грошові одиниці шляхом їхподілу на кратні частини розкладаються в масштабі цін. Отже, через мірувартості гроші виражають кількість втіленої в товарах суспільної праці, а черезмасштаб цін – вагову кількість золота, яка міститься в грошовіц одиниці та їїскладових частинах. Тому міра вартості – суспільна функція, а масштаб цін –розрахункова міра, яку може змінювати держава. Зменшення вагового вмісту золотав грошовій одиниці означає девальвацію, підвищення – ревальвацію.
5.2.Гроші як засіб обігу.
Ця функція грошей пов’язана з тим, що заумов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс утоварно-грошовий обіг: товар – гроші – товар (Т – Г – Т). гроші функціонуютьвже не уявно, а реально і обслуговують вони акт продажу-купівлі.
Кількість грошей, яка може бути в обігу,визначає закон грошового обігу повноцінних грошей. Згідно з ним, маса грошей,що функціонує як засіб обігу, прямо пропорційна сумі цін усіх товарів іобернено пропорційна числу оборотів однойменних грошових одиниць, тобто вонавизначається трьома факторами:
· рухом цін на товари;
· кількістю товарної маси;
· швідкістю обігу грошей.
Швидкоплинне виконання грошима цієї функціїі відокремлення зміста грошей від їх номінального значення створили умови длятого, що уряди почали випускати в обігнеповноцінні монети, а це підготувалогрунт для заміни металевих грошей паперовими. У ХІст. Вони почали випускатися вКитаї, з1690р. – у США, в 1762р. – в Росії. З 1914р. майже в усіх країнахприпинилися заміна банкнот на золото, а під час світової кризи 1929 – 1933 рр.Припинився обіг золота взагалі.
Паперові гроші – це лише символи вартості,тобто грошові знаки, які замінюють повноцінні гроші в їхніх функціях як засібобігу і засіб платежу. Урядом вони ввояться в обіг з примусовим курсом.Оскількі паперові гроші виникли із функціонуванням металевих грошей, ранішерозглянутий закон грошового обігу є базою для специфічного законупаперово-грошового обігу. Суть його полягає в тому, що випуск паперових грошейповинен бути обмежений тією їх кількістю, в якій справді оберталося бсимволічно представлене ними золото. Якщо випуск паперових грошей перевищуєпотребу товарообігу в золотих грошах, то купівельна спроможність первиннихзнаків упаде, а ціни на товари й послуги зростуть.
Знецінення паперових грошей унаслідок їхнадмірного випуску урядом називаэться інфляціэю. Знецінення грошей – це лишемомент в інфляційному процесі. Інфляція проявляється в набагато більшомузростанні цін на різні товари і послуги порівняно з півищенням заробітньоїплати. Це – свого роду прихований податок, котрий знижує життєвий рівеньпрацівників. В кінцевому підсумку інфляційний процес призводить до розкладугосподарства. Держава вимушена приймати відповідні заходи для зміцненнягрошової системи шляхом девальвації грошової одиниці, обміну знеціненнихгрошових знаків на нові тощо.
Незбіг актів продажу-купівлі містить у собіформальну можливість надвиробництва товарів, економічної кризи.
5.3.Гроші як засіб утворення скарбів інагромадження.
Ця функція грошей у товарному виробництвіпов’язана з наявністю повноцінних грошей поза сфероюобігу. Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають зі сфери обігу.Цим товаровиробники захищаються від різних випадковостей стихійного ринку. Алетакі гроші в будь-який час можуть знову повернутися в товарообіг.
При золотому обігу резервуари скарбів булистихійним регулятором обігу грошової маси. Паперові ж гроші не можутьперетворюватись в скарб і регулювати грошовий обіг. За капіталізму грошінагромаджуються головним чином не у вигляді скарбів, а як капітал.
5.4.Гроші як засіб платежу.
Це виявляється у зв’язку з потребою продажутовару і послуг при відкладанні платежу і викликається різницею в часівиробництва і реалізації ряду товарів за відсутності наявних грошей. У даномуразі, продавець виступає як кредитор, а покупець – як боржник.
Розширення функції грошей як платіжногозасобу викликало, у свою чергу, потребу у використанні кредитних грошей. Уїхній ролі стали використовуватись векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.
Врешті-решт розвиток кредитних відносин ібанківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Томузакон грошового обігу зазнав істотних змін. Кількість грошей, необхідних дляобігу тепер, визначається за формулою:
ЦТ – К + П – ВР
/> КГ=
О
де КГ –кількість грошей в обігу;
ЦТ –сума цін товарів;
К –сума цін товарів, проданих у кредит;
П –платежи, за якими настав строк оплати;
О –число оборотів однойменної грошової одиниці.
Зрозвитком товарно-грошових відносин функція грошей як засобу платежу дедалібільше витісняє функцію засобу обігу. Остання виявляється лише у сферіроздрібного товарообігу.
Привексельному обігу несплата в строк одним боржником призводить до порушеннярозрахунків багатьох інших товаровиробників, що створює нові можливості дляекономічної кризи.
5.5.Світовігроші.
Розширеннятоварно-грошових відносин за межі національних ринків привело до формуваняп’ятої функції грошей. Це – світові гроші. Виходячі на світовий ринок, грошіскидають з себе локальні форми (масштаб цін тощо) і виступають у своїйпочатковій формі, тобто у вигляді зливків благородних металів.
Проте,обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, світові гроші використовуються,головним чином, як засіб платежу. Торгві й фінансові операції опосередковуютьсяне навними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов’язаннячерез банки. Якщо підчас цих розрахунків виникає заборгованість,вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг.Світові гроші виступають як загальний платіжний і міжнародний купівельнийзасіб.
Світовігроші функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства. Ця їхнявластивість виявляється, коли видаються зовнішні кредити, переміщуютьсянагромаджені багатства (золоті запаси в іноземні банки), сплачуються воєнніконтрибуції.
ВИСНОВКИ
Отже,сутність грошей у товарному виробництві полягає насамперед у тому, що вони єзагальним еквівалентом. Тільки через обмін на гроші відбувається фактичнареалізація товару, його продаж на ринку. Інакше кажучи, на ринку вартість(ціна) обліковується згідно із суспільними умовами за допомогою грошей. Завдякигрошам у товарно-грошовому обміну на ринку, встановлюється зв’язок між незалежними товаровиробниками. Гроші – це інструментналагодження нормальних економічних відносин у народному господарстві.
Грошінеразривно пов’язані з господарським оборотом і реальновідбивають закономірності руху товарно-матеріальних цінностей і капіталу. Томузміни у сфері виробництва і обігу не можуть не змінювати природи і сутностігрошей, які обслуговують ці сфери. У розвинутих країнах сьогодні переважначастина грошової маси представлена платіжними зобов’язаннямиі документами, виписаними кредитними установами.
Використаналітература:
1. Гальчинський А.С. “Теорія грошей”
2. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”
3. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. “Гроші, кредит, банки”.
4. Поляков В.П. “Основы денежного обращения и кредита»
5. Савлук М. “Гроші та кредит”
6. Алєксандров М. “Гроші. Фінанси. Кредит.”
7. Івасів К. “Гроші та кредит”
8. Завгородній О. “Гроші. Валюта. Валютні цінності.”
9. Лагутін В. “Кредитування: теорія і практика”
10. Кириленко О. “Банківський менеджмент”