Вивчаютьсятеоретичні та практичні аспекти щодо вдосконалення організації безготівковихрозрахунків.
Проведено аналізфінансового стану приватного підприємства агрофірми „Нива", розглянутоформи безготівкових розрахунків та порядок оформлення розрахункових операцій напідприємстві.
Досліджуєтьсяпроведення безготівкових розрахунків, організації зберігання грошових засобів,оперативна робота та контроль за раціональним їх використанням.
Визначено основнішляхи вдосконалення організації проведення безготівкових розрахунків.
Зміст
Вступ
1. Теоретичнізасади організації безготівкових розрахунків
1.1 Економічний змістбезготівкових розрахунків та їх роль в проведенні розрахункових операцій
1.2 Види безготівкових розрахунківу сфері грошового обігу
1.3 Методика наукового дослідження
2. Організаціязберігання грошових засобів та проведення розрахункових операцій усільськогосподарському підприємстві
2.1 Характеристика основнихфінансових
показників підприємства
2.2 Форми безготівкових розрахунків тапорядок оформлення розрахункових операцій
2.3 Організація оперативної роботи,контроль за зберіганням та раціональним використанням грошових коштів
3. Запровадженняпрогресивних форм безготівкових розрахунків
3.1 Вдосконалення організаціїпроведення
безготівкових розрахунків
3.2 Використання зарубіжного досвіду ворганізації безготівкових розрахунків
Висновки і пропозиції
Бібліографічний список
Вступ
У системігрошово-кредитних відносин одним з етапів безперервного кругообігу і обігуосновних і оборотних коштів підприємств є грошова форма вартості. За грошіпідприємства купують засоби виробництва, здійснюють капітальні вкладення, тобтовитрати на відтворення знарядь праці; підприємства виробничої сфери купуютьсировину та інші предмети праці, які з'єднуючись із робочою силою, даютьможливість виробляти нові товари. Тільки реалізувавши ці товари і отримавши заних гроші, підприємства мають змогу авансувати їх і продовжити процесвиробництва, оскільки в іншому випадку він перерветься. До того ж черезрозрахунки відбувається визнання у сфері обігу суспільної необхідностівироблених товарів. Ці обставини являють собою матеріальну основу грошовогообігу в ринковій економіці — безготівкового і готівкового.
Безготівковийгрошовий обіг — частина грошового обігу, в якому рух грошей здійснюється увигляді перерахуванням сум на рахунки в банках чи зарахування взаємних вимог,тобто безготівкових грошових знаків. Переважна більшість загального грошовогообігу — безготівкова, оскільки вона на багато ефективніша і вигідніша, як длясуспільства загалом, так і для кожного економічного суб'єкта зокрема. Це даєможливість значно скоротити суспільні витрати обігу, створити сприятливі умовидля державного регулювання грошового обігу, поліпшити економічне становищесуб'єктів грошового обігу, оскільки прискорюється обіг їхніх грошових коштів,забезпечується тісний зв'язок цих коштів з банками та з грошовим ринком загалом.
Трансформаціяринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвиваєтьсяфінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За такихумов багато підприємств поряд з основною діяльністю займається ще йфінансово-інвестиційною: купівлею і продажем цінних паперів, вкладаннятимчасово вільних грошових коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданняммайна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додатковихдоходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошовихпотоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури грошового ринку.Особливо це є відчутним для сільськогосподарських підприємств, які внаслідоктрансформаційних процесів опинилися у складній фінансовій ситуації. Не євиключенням і приватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківського районуЛьвівської області.
Вище наведене іобумовило вибір теми курсової роботи:
„Вдосконаленняорганізації безготівкових розрахунків у приватному підприємстві агрофірма„Нива" Жовківського району Львівської області".
Метою роботи єаналіз проведення безготівкових розрахунків, організації зберігання грошовихзасобів, оперативної роботи та контролю за раціональним їх використанням і наоснові цього визначити основні шляхи вдосконалення організації проведеннябезготівкових розрахунків.
Вихідноюінформацією для написання роботи послужили річні звіти господарства, данібухгалтерського обліку та статистична звітність.
Об'єктомдослідження вибрано приватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківськогорайону Львівської області.
Періоддослідження охоплює 2007 — 2009 роки.
1. Теоретичнізасади організації безготівкових розрахунків
1.1Економічний зміст безготівкових розрахунків та їх роль в проведеннірозрахункових операцій
Грошові засоби,що надходять у підприємство, підлягають обов'язковому зберіганню на рахунках вбанках, за виключенням залишку готівки в касі і сум виручки, які можутьвитрачатися на місці в порядку, встановленому банком.
Безготівковігрошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігукоштів, відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення. Формуючи доходи ігрошові фонди, створюючи економічні умови для нового циклу виробництва іреалізації продукції, удосконалення і розширення власного виробництва.
Розрахункипідприємств і організацій між собою, а також з органами фінансово-кредитноїсистеми здійснюються, переважно, без участі грошей у формі готівки, тобто убезготівковому порядку. Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, якіздійснюються за допомогою записів на рахунках в банках, коли кошти списуються зрахунка платника і переказуються на рахунок одержувача .
Оптимізація сфериготівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій маєважливе значення для досягнення фінансової стабілізації національної економіки.У ринковій економіці сфера готівково-грошового обігу є обмеженою. Тому унинішніх кризових умовах вирішального значення набувають заходи, спрямовані наскорочення готівкового обігу, а також встановлення належного контролю заведенням операцій з готівкою.
Від правильноїорганізації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення,а відтак і фінансовий стан суб"єктів господарювання.
Оскільки безготівкові розрахункимають вирішальне значення у здійснені народногосподарського обороту, необхіднийконтроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій,правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.
Організаціябезготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:
1) забезпечуватисвоєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;
2) створювати умови для взаємногоконтролю платників і одержувачів коштів за дотриманням розрахункової тадоговірної дисципліни, а також для банківського контролю;
3) не допускати позаплановогоперерозподілу коштів у процесі розрахунків;
4) сприяти зближенню моментів отриманнята оплати товарно- матеріальних цінностей.
У сучасних умовахдосить чітко проявились основні проблеми подальшого розвитку системибезготівкових розрахунків у народному господарстві України. Серед них:
А) оптимізація форм і способівбезготівкових розрахунків, їх організації; вибір найраціональніших у певнихекономічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект; проблемаоптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових р оз р а х у н к і в;
Б) інтенсифікація іприскорення розрахунків; чим швидше обертаються платежі, тим більше можливостейдля одержання вищих доходів і прибутків; зекономлені в результаті прискореннярозрахунків кошти можуть додатково спрямовуватись у сферу виробництва;
В) підвищення самостійностігосподарських суб'єктів за умови досконалої організації і здійсненнябезготівкових розрахунків у господарському обороті; грошова відповідальністьпідприємств за недоодержання коштів після відправлення товарів чи наданняпослуг вимагає, щоб ці підприємства мали право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;
Г) постійнийпошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволялина економічний основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері .
Системабезготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальнимтоварним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійнийкругообігу коштів господарських суб'єктів і як результат розвиватиметься таякісно вдосконалюватиметься виробництво.
1.2 Видибезготівкових розрахунків у сфері грошового обігу
Грошовірозрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми.Безготівковим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим,що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витратна їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяютьбанківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з поглядуекономного витрачання коштів, а й погляду вивчення, регулювання і контролюгрошового обороту.
Сферибезготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов'язані, оскільки постійновідбувається перетворення грошей з безготівкової форми і готівкову, і навпаки.Проте державні структури і НБУ завжди намагаються чітко окреслювати двосфернусистему грошового обороту, яка б виключала вільне переливання безготівковихгрошей у готівкові. Надмірне перетворення безготівкових грошей у готівку можеспровокувати розвиток «тіньової економіки». У розвинутих країнахсвіту готівка становить незначну-частку грошової маси: 5-7%. В Україні ж питомавага готівки в грошовому обороті у 2007 р. становила 47%.
Безготівковірозрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікаціюрозрахунків; організацію розрахунків; форми відповідних документів;взаємовідносини платників з банками. У класифікації безготівкових розрахунківслід розрізняти: розрахунки за товарними і нетоварними операціями. Розрахункиза нетоварними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконання робіт інадання послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту вдержаві і обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств.Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки занетоварними операціями.
Безготівковірозрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані звикористанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документиготує постачальник або платник, а вокремих випадках — банк. Використовуються відповідні форми безготівковихрозрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: платіжнимидорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями.
Правові формиорганізації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуютьсязаконодавчими (закон України «Про банки та банківську діяльність»,інструктивними документами (інструкція «про безготівкові грошовірозрахунки в господарському обігу України». Національний банк Українивиступає як методичний центр розробки форм і засобів розрахунків у народномугосподарстві, правил документообігу, організації банківського контролю запроведенням розрахунків. За часів переходу до ринкових відносин організаціябезготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:
1. удосконалення комерційногорозрахунку па підприємстві;
2. підвищення відповідальностіпідприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всімазобов'язаннями;
3. зміцнення договірноїдисципліни;
4. прискорення обороту оборотнихкоштів.
Отже,безготівкові розрахунки мають вагоме значення у грошовому обігу країни.Кількість грошей повинна бути достатньою для нормального ходу кругообігупродуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошових засобів створюютьзначні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обороту.
1.3 Методиканаукового дослідження
Важливоюпроблемою на сьогоднішній день є розробка науково обґрунтованих методівдослідження. Метод науки включає сукупність засобів, способів і прийоміввивчення природних і суспільних явищ. Наукове дослідження — це вивчення здопомогою різних методів і прийомів аналізу і синтезу суті явищ і процесів,тобто суті поставленої проблеми. Сукупність різних методів пізнання:економічних, статистичних, математичних і інших явищ з врахуванням принципівдіалектичного матеріалізму і складає зміст методики економічних досліджень .
В економічнихнауках за останні роки названо до 105 методів дослідження. Основними з них є:
Статистичнийметод — використовується при дослідженні масових явищ з метою встановленнякількісного впливу окремих чинників на кінцевий результат виробництвавизначення середніх і відносних показників, побудові рядів динаміки тощо.
Монографічнийметод — при вивченні окремих явищ характерних для визначеної сукупності діїчинників з метою розкриття закономірностей.
При вивченніекономічних явищ і процесів необхідно вивчити не тільки їх сучасний стан,закономірності формування, але й розроблені перспективи рішення про шляхи їхрозвитку з метою підвищення ефективності матеріального виробництва. Для цьоговикористовують розрахунково-конструктивний метод, з допомогою якого проводятьнауково обґрунтовані розрахунки і враховуючи умови матеріального виробництва ізакономірності руху вибирають найбільш економічно доцільне і обґрунтовані шляхирозвитку явищ і процесів.
Балансовий метод- використовується при зіставленнях, коли загальна величина показника повиннадорівнювати сумі окремих його частин. Використання балансового методу даєможливість вивчити і забезпечити виконання вимог закону розвитку сільськогогосподарства шляхом збалансування динамічного розвитку всіх його галузей.
При проведенніекономічних досліджень необхідно забезпечити не лише єдність кількісного іякісного аналізу але й оптимальне рішення подальшого розвитку процесу, щовивчається. Якісний аналіз передбачає вивчення змісту явищ, а кількіснийвиявлення його зовнішньої прикмети і кількісного вимірювання. Коли основніположення єдності кількості і якості одержують математичну формулу, тодінаукові положення отримують особливу теоретичну і практичну значимість.
Глибоке іоб'єктивне пізнання економічних явищ і процесів вимагає використання і іншихнаукових методів і прийомів.
2. Організаціязберігання грошових засобів та проведення розрахункових операцій усільськогосподарському підприємстві
2.1Характеристика основних фінансових показників/>підприємства
Специфіка веденнясільського господарства та його ефективність зумовлена рядом особливостей. Доних варто віднести: географічне положення, природно-економічні умови, соціально-демографічніособливості.
ЗемлекористуванняПП агрофірми «Нива» Жовківського району Львівської області являєсобою масив поділений на частини.
Клімат натериторії господарства помірний, температурні амплітуди невеликі, атмосферніопади випадають в достатній кількості, гідротермічний коефіцієнт 2,2 — 1,5.Середньорічна кількість опадів становить 639 мм. Найбільша кількість опадів припадає на зимові місяці, але й посуха в літні місяці теж є рідким явищем і томурослини добре забезпечені вологою на протязі всього вегетаційного періоду.Середньорічна температура повітря за багаторічними даними становить +7,8градусів. З настанням періоду з середньою добовою температурою понад 5 градусівпочинаються польові роботи та вегетація більшості рослин і триває 189 діб.
Отже, за умовами,температурою і зволоження, територія досліджуваного господарствахарактеризується помірним достатньо зволоженим кліматом. Рельєф господарстванеоднорідний, із своєрідними крутими схилами. Природні умови господарства єтиповими для даної зони.
Для повноїкомплексної оцінки діяльності господарства в цілому потрібно застосуватисистему показників, як вартісних так і натуральних, часткових і загальних. Вонаповинна подати інформацію про наявність конкретних виробничих ресурсів (землі,праці, капіталу) та про їх використання. Дуже важливим при цьому єспівставлення в динаміці, що дозволить встановити наявні тенденції та в певніймірі судити про перспективи господарства (табл. 2.1.)
Таблиця2.1
Основні показникидіяльності ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівської областіПоказники 2007р 2008р. 2009р. 2009р до 2007р.,% Загальна земельна площа, га 669 536 І 534 779,8 в т. ч. сільськогосподарські угіддя 667 534 534 80,1 Середньорічна чисельність працівників, чол. 775 660 228 37,3 Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 1007,0 532,7 74,7 7,4 Вартість валової продукції (в порівняльних цінах 2000 р.), тис. грн. 497,1 375,8 310,1 62,4
Вироблено валової продукції, грн.:
на одного працівника 6628 6263 1108 16,7 на і га угідь 745 704 580 77,9 на 1 грн. основних фондів 0,49 0,71 4,2 у8,6 р. Одержано прибутків, тис. грн. ; 38,2 20,3 29,3 76,7 Рівень рентабельності % ; 21,6 8,3 11,0 -10,6 п. /> /> /> /> /> />
Як свідчать данітабл. 2.1. у 2009 р. основні показники діяльності підприємства мали тенденціюдо зниження в порівнянні із 2006 р. Так, загальна земельна площа зменшилася на 135 га, в основному за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, чисельність працюючихзменшилася у 2,7 рази. Поряд з цим у 2009 р. середньорічна вартість основнихвиробничих фондів зменшилася в 13,5 раз, а вартість валової продукції — на 37,6% відносно 2007 р.
Доцільновідмітити рентабельність підприємства. У 2009 р. прибутків отримано на 9,0 тис.грн. більше, ніж у 2008 р., проте на 23,3 % менше, ніж у 2007 р.
Головною метоюдіяльності підприємства є отримання прибутку для виробництвасільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення іншихвидів діяльності.
Впродовж останніхтрьох років, господарство, на відміну від інших сільськогосподарськихпідприємств району, щомісячно повністю розраховується по платежах до бюджетівусіх рівнів, пенсійним фондом, фондом соціального страхування та погашає: іншісвої зобов'язання. В господарстві відсутня заборгованість по сплаті заробітноїплати. Господарство своєчасно погашає отримані короткострокові банківськікредити.
Отже, як бачимо,господарство здійснює ефективно свою виробничо-господарську діяльність, отримуєприбуток, що і відобразилось на результатах діяльності.
Вихідним етапоманалізу майна господарства є вивчення обсягу структури і динаміки змін майнапідприємства. Дані цих розрахунків наводимо в таблиці 2.2.
Таблиця2.2
Зміна обсягу,структури і динаміки майна в ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівськоїобласті, 2009 р.1 На поч. року На кінець року Відхилення (+,-) тис.грн. Показник сума, тис. грн. % сума, грн.
% Майно — всього, в т.ч.: 201,5 100,0 170,1 100,0 -31,4 1. Необоротні активи 37,6 18,7 42,9 25,2 +5,3 2. Обігові кошти, з них: 163,9 81,3 127,2 74,8 -36,7 А)матеріальні обігові і кошти 1155,4 77,1 122,8 72,2 -32,6 б) дебіторська заборгованість | 8,5 4 ,2 4,4 2,6 -4,1 /> /> /> /> /> /> />
Дані табл. 2.2.вказують, що у 2008 р. вартість майна підприємства на кінець року зменшилася на31,4 тис. грн. в порівнянні з початком даного року. Це відбулося за рахунокзначного зменшення обігових коштів на 22,4 %. В основному зменшилисяматеріальні обігові кошти — на 21 %. Поряд з цим необоротні активи господарствазбільшилися за даний період па 5.3 тис. грн.
Майно ППутворилось за рахунок: внеску власника; прибутку, отриманого від реалізаціїпродукції, робіт і послуг, а також інших видів діяльності; кредитів банку таінших кредиторів; придбання майна інших юридичних і фізичних осіб.
За засобамикороткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативнийконтроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення і оперативну мобілізаціюв господарському обороті підприємства (табл. 2.З.).
Таблиця2.3
Власні іпозичкові кошти, вкладені у майно у ПП агрофірма „Нива", 2009 р.Показник На початок року На кінець року
Відхилення
(+,-) Майно всього, тис. грн. в т.ч. : 201,5 170,1 -31,4 1. Власні кошти господарства, тис. грн. 37,0 49,9 + 12,9 — в % до вартості всього майна, з них: 18,4 29,3 + 10,9 2. Довгострокові зобов'язання, тис. грн. - 31,3 +31,3 — в % до вартості всього майна. - 18,4 + 18,4 3. Поточні зобов'язання, тис. грн., всього 164,5 88,9 -75,6 а) кредиторська заборгованість, тис. грн. 129,5 88,9 -40,6 — в % до поточних зобов'язань 78,7 100,0 +21,3 б) короткострокові кредити банку, тис. грн. 35,0 -35,0 — в % до поточних зобов'язань 21,3 -21,3
Аналізуючи табл.2.З., зробимо висновок, що у 2009 р. в господарстві відбулося зменшення майнана 31,4 тис. грн. Це відбулося за рахунок зменшення суми поточних зобов'язаньта взятих довгострокових зобов'язань. Зокрема господарство у 2009 р. непогасило жодної гривні короткострокового банківського кредиту.
Однією з важливиххарактеристик фінансового стану підприємства є його незалежність від зовнішніхджерел фінансування. Запас джерел власних коштів — це запас фінансовоїстабільності підприємства за умов, що його власні кошти перевищили позичені.Фінансову стабільність оцінюють за співвідношенням власних і позичених коштів вактивах підприємства. Досвід показує, що загальна сума заборгованості неповинна перевищувати суму власних джерел фінансування.
Прибуток єчастиною чистих надходжень господарства, які набувають своєї специфічної формина стадії реалізації. В показнику прибутку відображається обсяг реалізаціїпродукції, її структура, ефективність використання підприємством наявнихматеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Цей аналізпроводиться з метою оцінки результатів діяльності підприємства, ефективностівикористання ресурсів і виявлення конкретних резервів росту прибутку. Кінцевийрезультат діяльності підприємства характеризує балансовий прибуток, якийвключає в себе прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг), прибутоквід іншої реалізації та позареалізаційний прибуток (табл. 2.4.).
Таблиця2.4
Динамікабалансового прибутку в ПП агрофірма „Нива" Жовківського району Львівськоїобласті 2007р. 2008р. 2009р. 2009р. до 2007р., % Валовий прибуток, тис. грн. | 38,2 20,3 29,3 76,7 Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн. -13,8 -9,2 8,2 22,0 Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн. 1,2 123,8 24,6 у 20,5 р. Чистий прибуток, тис. гри. 1,2 115,6 8,5 у 7 р. /> /> /> /> /> />
Дані табл. 2.4.свідчать, що у 2009 р. господарство отримало валового прибутку на 23,3 % менше,ніж у 2007 р. Поряд з цим прибутки від операційної діяльності збільшилися на 22тис. грн. Позитивним є збільшення чистого прибутку за вказаний період у 7 раз.Свідчення прибуткової діяльності ПП є чистий прибуток, що залишається врозпорядженні господарства і розподіляється па поповнення основних і оборотнихзасобів та матеріального стимулювання працівників.
фінансовийбезготівковий розрахунок контроль
2.2 Формибезготівкових розрахунків та порядок оформлення розрахункових операцій
Безготівковірозрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Системабезготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи,В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфериекономіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливогосамостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно йокремого предмета дослідження економічної науки.
Спосіббезготівкових розрахунків у широкому розумінні —- це економічно і фінансовеобумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем)і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовамивиконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один передодним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють ірізні способи платежу за продукцію .
Безготівковірозрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одноїособливостями економічних відносин контрагентів. Способами платежу таорганізацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використаннярозрахункових документів. В Україні прийняті такі форми розрахунковихдокументів для здійснення безготівкових розрахунків: платіжні доручення: платіжнівимоги-доручення; чеки, векселі; акредитиви.
Розрахункиплатіжними дорученнями — це найпоширеніша форма розрахунків. Платіжне дорученняявляє собою письмове розпоряджання клієнта банку, який його обслуговує, насписання з його рахунку певної суми грошей на рахунок одержувача, вказаного вдорученні. Дана форма може застосовуватись клієнтами банків для розрахунків запридбані товари, одержані послуги, виконані роботи, по зобов'язаннях перед,фізичними особами (аліменти, пенсії, зарплата і т.п.), за зобов'язаннями передфінансовими органами, банками, іншими юридичними особами.
Розрахунковий чек- це письмове розпорядження банку власника рахунку, про виплату певної сумигрошей пред'явнику чека. Оплата може здійснюватись шляхом перерахування грошейз рахунку чекодавця на рахунок пред'явника або шляхом виплати останньомуготівки. В першому випадку чеки називаються розрахунковими, а в другому — грошовими. Розрахункові чеки звичайно виписуються на пред'явника, а грошові — на конкретну особу, тобто вони є іменними.
Відповідно доприйнятого Положення про безготівкові грошові розрахунки чеки використовуютьдля розрахунків між юридичними особами, між фізичними та юридичними особами.Заборонено використовувати їх для розрахунків між фізичними особами. Оплатачеків гарантується:
1) депонуваннямчекодавцем власних коштів на окремому рахунку;
2) одержаннямбанківської гарантії, коли оплата проводиться за рахунок кредиту;
3) бюджетнимикоштами, коли фінансові органи використовують чек для повернення підприємствамлишків за внесеними платежами у бюджет.
Одержаний відплатника чек здають в банк протягом 10 днів з моменту виписки. Після цьоготерміну банк не приймає чеки. В банк чеки здають разом з реєстром, в якомузазначають основні їх реквізити. І чеки, і реєстр їх завіряють підписом тапечаткою. Розрахунки чеками мають ряд переваг: гарантія оплати, контрольплатника за товарною угодою, наближення оплати і поставки товарів.
Розрахунки задопомогою акредитивів застосовуються переважно в іногородніх розрахунках, колипостачальник хоче мати гарантію оплати, та в міжнародних розрахунках.Акредитивна заява — це письмове доручення клієнта банку забронювати за йогорахунок або за рахунок банку певну суму грошей для оплати документівконкретного постачальника за відвантажені на його адресу товари па певнихумовах. Акредитив — зобов'язання банку оплатити продукцію, яке банк видає задорученням клієнта-платника своєму контрагенту-постачальнику. Вони можуть бути:покриті і непокриті (гарантовані); відзивні та безвідзивні; відкриті в банкуплатника або постачальника; з акцептом платника та без акцепту.
Вексель — цебезумовне письмове зобов'язання однієї юридичної особи перед іншою (простийвексель) а також його наказ іншій особі (переказний вексель) виплатити вустановлений термін вказану суму грошей власнику векселя, який пред'явив йогодо оплати. Останній може виступати і як платіжний документ, який передастьсяоднією особою іншій із зобов'язанням або наказом їй оплатити певну суму грошейпред'явнику цього документа. Розрахунки Із застосуванням векселів являють собоюскладну систему, яка формує вексельний обіг.
За метою тахарактером угод, які укладаються учасниками підприємницької діяльності,виділяються комерційні або торгові, фінансові та фіктивні. Перші з'являються вобігу на основі угоди купівлі-продажу товарів у кредит, тобто з відстрочкоюплатежу. Це основа вексельного обігу, бо вони обмежені терміном та сумамипроданих у кредит товарів. Тобто вексель виступає як кредитний документ таплатіжний засіб. Він може бути власним або чужим, проте повинен матипередавальний напис.
З векселемздійснюється ряд операцій. Облік (дисконт) векселів — це операція щодо видачіпред'явнику векселя суми до настання терміну платежу з утриманням відповіднихпроцентів. Юридично вона оформляється як передача (індосамент) векселя на ім'ябанку.
В Україні існуютьще інші форми безготівкових розрахунків. До цих розрахунків слід віднести;пластикові картки, кредитові перекази коштів за рахунками (жиророзрахунки) тазалік взаємних вимог. Розрахунки на основі заліку взаємних вимог — це формабезготівкових розрахунків, при яких взаємні вимоги та зобов'язання боржників ікредиторів гасяться в рівних сумах, а на різницю вимог і зобов'язаньпроводиться платіж в загально в ста мовленому порядку. Розрахунки здійснюютьсяза всіма платежами.
2.3Організація оперативної роботи, контроль за зберіганням та раціональнимвикористанням грошових коштів
Фінансова роботау сфері грошових розрахунків підприємства ведеться у багатьох напрямках іорганізується фінансовою службою у тісному контакті з постачальницькимипідрозділами (щодо розрахункових відносин із постачальниками сировини,матеріалів, інших матеріальних ресурсів), з відділами збуту (у частинірозрахунків за продукцію, роботи, послуги даного підприємства з покупцями), звиробничо-технічними підрозділами, якщо вирішуються питання розрахунків,пов'язаних з діяльністю цих служб (наприклад, розрахунки за будівельні іремонтні роботи, транспортні послуги, тепло — й електроенергію, газ, водутощо). Всі розрахунки підприємства з державним бюджетом з податкових платежів,платежів у бюджетні і позабюджетні загальнодержавні цільові грошові фондифінансова служба виконує у тісному контакті з бухгалтерією, де концентруєтьсянеобхідна інформація для визначення розмірів платежів.
Фінансова службаповинна так організувати роботу па підприємстві по перевірці та оплатітоварно-матеріальних цінностей, щоб не допускати фактів надходження і оплатинеякісної, зайвої продукції, не потрібної підприємству, забезпечити персональнувідповідальність посадових осіб у разі, якщо такі факти мають місце. При цьомуфінансовий відділ відповідає за вартісні показники виконання угоди(правильність цін, скидок, включення податку па додану вартість та ін.), засвоєчасність сплати боргів постачальникам або, якщо це обумовлено в договорі,за своєчасність переказу коштів у вигляді попередньої оплати, депонуваннякоштів на акредитив, одержання за рахунок наявних коштів або банківськогокредиту чекової книжки тощо.
Завданняпідприємства при розрахунках з покупцями полягає у повному та своєчасномуотриманні коштів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Урозрахунках з потенційними неплатниками, а також з покупцями, угоди з якимимають разовий характер, доцільно застосовувати ті форми розрахунків, якігарантують своєчасність платежів (акредитиви, розрахункові чеки, попередняоплата платіжними дорученнями). Дуже важливою стороною організації розрахунківз покупцями є чітке, своєчасне оформлення розрахункових документів завідвантажену (або відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги іпред'явлення їх покупцям або (в разі використання акредитивної формирозрахунків) у банк. В цій справі фінансова служба повинна досягати чіткоївзаємодії перш за все з підрозділами збуту даного підприємства.
Найважливішогочастиною роботи фінансової служби підприємства при організації розрахунків зісвоїми покупцями є контроль за своєчасністю платежів. Затримка платежів з бокуплатників паралізує господарсько- фінансову діяльність підприємства і навітьпри високому рівні організації виробництва може призвести до його банкрутства.Тому підприємства у своїх відносинах з покупцями і замовниками повинні в першучергу брати до уваги їх платоспроможність, не допускати відвантаження продукціїнеакуратним платникам без передоплати, слідкувати за виконанням нимизаконодавче встановленої матеріальної відповідальності за затримку платежів.
Розрахунковадисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватисявстановлених правил проведення розрахункових операцій, Розрахункова дисциплінабазується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків.Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів ізміцненню фінансового етапу підприємства. Порушення розрахункової дисципліниможе бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а такожскладного фінансового становища підприємств. Платіжна дисципліна передбачаєздійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повномуобсязі та у встановлені строки. Отже, забезпечення розрахунково-платіжноїдисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночасвпливає на їх фінансовий стан.
Відповідно доЗакону „Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку, що неподали або подали несвоєчасно в податковий орган декларацію про прибуток,розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку добюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожнийвипадок такого порушення. Якщо неподання або несвоєчасне подання цих документівє наслідком поштової затримки, то фінансові санкції, визначені податковиморганом, будуть застосовані, але платник податку має право оскаржити це рішенняв судовому порядку.
Суми фінансовихсанкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані добюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністраційпідприємствами, установами та організаціями в десятиденний строк із дняскладання акта перевірки. Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльностіможе бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як видадміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення неюправопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.
3. Запровадженняпрогресивних форм безготівкових розрахунків
3.1Вдосконалення організації проведення безготівкових розрахунків
В сучасних умовахгрошовий оборот в Україні визначається реаліями економічної нестабільності,неплатоспроможністю і збитковістю багатьох підприємств, а також низьким рівнемжиття більшості частини населення. У розвинутому ринковому господарствігрошовий оборот не може здійснюватися без участі і активної ролі банків. Банкистають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках міжпідприємствами. Банки цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів угосподарському обороті. Гроші надходять в банк у міру здійснення платежів. Длятого щоб гроші надійшли в банк, кожному підприємству, перш за все, необхідначітка їх організація та зберігання. Як відомо, кошти господарства зберігаютьсяв касі, тому для схоронності грошових засобів потрібно створити належнеприміщення, яке б містило сейф, сигналізацію, обладнання, комп'ютери та іншізасоби захисту із використанням науково-технічного прогресу. Але більшістьсільськогосподарських підприємств є на низькому рівні платоспроможності. Вданому випадку виникає проблема не платежів — взаємної неплатоспроможностіпідприємств — є протиприродною для нормального грошового кругообігу.
Важливе значеннядля дійсної нормалізації платіжної системи та стабілізації фінансового станугосподарських суб'єктів має скорочення їх взаємної заборгованості та підвищеннявідповідальності за виконання договірних зобов'язань. В умовах платіжної кризизростає значення способу розрахунків на основі здійснення заліку взаємноїзаборгованості.
Розрахунки,засновані на заліку взаємозаборгованості платежів — це розрахунки, за якимивзаємозобов'язання господарських суб'єктів один щодо одного погашаються врівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямих перерахуваннягрошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань міждвома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різнихгалузей народного господарства.
Згідно з чиннимзаконодавством України виділено два основні види лізингових операцій:оперативний та фінансовий лізинг. Перший являє собою господарську операцію, щопередбачає передавання прав користування основними фондами на строк, який неперевищує строку, за який амортизується 90% їх вартості. Після цього договіроперативного лізингу може бути продовжений або об'єкт лізингу повертаєтьсялізингодавцю і може знову бути переданий у користування іншомулізингоодержувачу. Фінансовий лізинг являє собою оренду майна з повною виплатоюйого вартості. Для даного виду лізингу характерне те, що термін, на якийпередається майно в тимчасове користування, наближається за тривалістю достроку експлуатації й амортизації всієї, або більшої частини майна, ілізингодавець протягом строку договору за рахунок лізингових платежів повертаєсобі вартість майна та одержує прибуток від здійснення лізингових операцій.Нині в українських банках у більшості випадків використовують фінансовий лізингяк послугу, яка полягає у тому, що банк сплачує постачальнику вартістьустаткування, замовленого клієнтом, передає його в оренду на строк, близький донормативного строку користування цим майном, і у вигляді періодичних лізинговихплатежів повертає витрачені кошти та забезпечує певний рівень доходності.
Незважаючи на рядпереваг, лізинг — найдорожчий засіб залучення коштів. Тобто в основі лізингуповинне бути дешеве джерело грошей. Таким чином, суть лізингу, його економічнепідґрунтя дають повне право вважати, що лізинг — саме той вид послуг, якийнеобхідний сільському господарству на сучасному етапі розвитку економіки, якапотерпає через відсутність коштів та неплатежів.
З точки зорудержавних інтересів готівково-грошові розрахунки утруднюють здійснення контролюза грошовим обігом, дозволяють юридичним і фізичним особам приховувати відоподаткування реальні прибутки, ухилятись від державного контролю за законністюбізнесу, Тому в багатьох країнах світу прийняте законодавство, яке обмежуєготівково- грошові розрахунки і передбачає особливу систему контролю за їх здійсненням. Длявдосконалення розрахункових операцій в Україні пропонується більш ширше використаннятаких перспективних форм безготівкових розрахунків як лізинг, факторинг.
Перевагоюлізингових операцій над іншими формами безготівкових розрахунків в сучаснихумовах, є те, що при невисокому рівні платоспроможності підприємств черезвідсутність власних засобів, виникає необхідність звертатися за допомогою долізингової компанії. Об'єкт лізингу підлягає поверненню або викупу.
Роль факторингу приздійсненні безготівкових розрахунків полягає в забезпеченні постачальниковігарантії платежу. Факторинг — це персуступка банку неоплачених борговихзобов'язань, що виникають між господарськими суб'єктами в процесі реалізаціїтоварів і послуг, на засадах комерційного кредиту. Метою банківськоїфакторингової операції є прискорення строку одержання платежу. Факторинговіоперації найефективніші для малих підприємств, які, як правило, не маютьреального впливу на своїх дебіторів щодо вчасного погашення боргів.
В Україні вумовах державної економіки готівка обслуговувала в основному сферу особистогоспоживання, тобто прибутки та витрати населення. Безготівкові розрахунки в ційсфері майже не використовувались, що пов'язано з низьким рівнем банківськогообслуговування. Особливих змій в цій сфері не відбулося і в умовах перехідноїекономіки. Високі інфляційні очікування, наростаючий товарний дефіцит,агонізуючий стан сфери побутових послуг, стрімке падіння купівельноїспроможності більшості населення, недостатній рівень розвитку банківськоїсистеми і зокрема системи електронних розрахунків — це все не сприяє розвиткубезготівкових розрахунків у сферіособистого споживання. Тому готівково-грошовий обіг у цій сфері залишаєтьсяосновним.
3.2Використання зарубіжного досвіду в організаціїбезготівкових розрахунків
Важливимелементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов'язковоюпередумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічнимисуб'єктами — клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цихвипадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача.
Для забезпеченняміжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Українавідносно недавно приступила до розбудови своєї банківської системи. Однак,вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши надсучасні комп'ютернітехнології, вона створила досить оперативну, ефективну і надійну системуміжбанківських розрахунків — Систему електронних платежів (СЕП), що відповідаєсвітовим стандартам.
Крім системиелектронних платежів, міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і черезінші системи, а саме:
1) внутрішньобанківськуплатіжну систему (ВПС);
2) комбінаціюсистем ВПС і СЕП;
3) міжнароднісистеми електронних розрахунків, наприклад SWIFТ:
4) двосторонніпрямі кореспондентські відносини.
Головнимпризначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортуваннярозрахункових документів між банками та переказуванням коштів від платника доодержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливірахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу,швидкісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації.Кореспондентський рахунок — це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку.Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різні платежі: банку,в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам. Веденнякоррахунків — важлива складова кореспондентських відносин між банками.
Кореспондентськівідносини — це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із нихдля інших певних операцій та послуг, пов'язаних з розрахунками між клієнтами таз власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами, в якихвизначаються види послуг, що їх надає один банк іншому, форми, порядок і умовинадання: відкриття рахунків, підтвердження і виконання акредитивів та іншихрозрахункових операцій.
Міжбанківськірозрахунки в Україні здійснюються із застосуванням електронних засобів. Кожнийбанк розробляє свою мережу електронних засобів здійснення платежів. Найбільшмогутню і широку мережу їх створив НБУ, що й дало йому можливість розробитизагальнонаціональну Систему електронних платежів. Система електронних платежів(СЕП) Національного банку України — це державна платіжна система, що забезпечуєздійснення розрахунків між банківськими установами на всій території України велектронній формі.
У світовійпрактиці вже існує багато видів пластикових карток, які різняться за характеромемітента (банки, небанківські структури), характером власника (приватна особа,корпорація), функціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка),технологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою абосмарт-картка), за ступенем пільг для користувачів («стандартні»,«золоті», «пластикові»).
Для організаціїСМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластиковихкарток за їх функціональним призначенням та технологією використання. Одним ізфункціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їхдопомогою платежів, завдяки чому всіх їх можна назвати платіжними. Проте деякіз них мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника картки.Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетовими.
Картки змагнітною смугою характеризуються тим, що інформація, необхідна длявикористання її в банкоматах та в електронних платіжних терміналах, записана намагнітній смузі, розміщеній на звороті картки. Важливим елементом цієїінформації є персональний ідентифікаційний номер (РІN). Цей номер (код) маєбути відомий власнику картки і він його вводить у банкомат чи термінал задопомогою спеціальної клавіатури. Картки з магнітною смугою мають той недолік,що не несуть у собі інформацію про зміну залишку коштів на рахунку платникапісля кожної трансакції. Тому при кожній операції потрібно звертатися до банкуза цією інформацією, що затримує саму трансакцію і здорожує весь процесплатежу. Цієї вади позбавлена смарт-картка.
Оскількирозбудова СМЕП потребує значних інвестицій, постає питання, чи окупляться цізатрати. Низький рівень життя населення та зумовлений ним недостатнійплатоспроможній попит, а також низький рівень довіри до банківської системи недають оптимізму щодо достатності попиту на пластикові картки населення України,щоб затрати на створення СМЕП окупилися в близькій перспективі.
Висновки іпропозиції
1. Більша частина грошовогообороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює усі сфери господарськихвідносин підприємств та організацій, банківських установ і населення.Безготівкові розрахунки — це платежі без готівки, тобто перерахування банкомсум з рахунків платників на рахунок одержувачів або зарахування взаємних вимогпідприємств і громадських організацій.
2. Об'єктом досліджень обраноприватне підприємство агрофірма „Нива" Жовківського району Львівськоїобласті. Впродовж останніх трьох років, господарство щомісячно повністюрозраховується по платежах до бюджетів усіх рівнів, пенсійним фондом, фондомсоціального страхування та погашає інші свої зобов'язання. В господарствівідсутня заборгованість по сплаті заробітної плати.
3. У 2009 р. основні показникидіяльності підприємства мали тенденцію до зниження в порівнянні із 2007 р. Так,загальна земельна площа зменшилася на 135 га, в основному за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, чисельність працюючих зменшилася у 2,7 рази.Середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилася в 13,5 раз, авартість валової продукції — на 37,6 % .
4. Дослідженняпоказали, що у 2009 р. господарство збільшило прибутки від операційноїдіяльності на 22 тис. грн. відносно 2007 р. Позитивним є збільшення чистогоприбутку за вказаний період у 7 раз. В загальному у 2009 р. валового прибуткуотримано на 9,0 тис. грн. більше, ніж у 2008 р., проте на 23,3 % менше, ніж у2007р.
5. Вартість майнапідприємства на кінець 2009 року зменшилася на 31,4 тис. грн. в порівнянні зпочатком даного року. Це відбулося за рахунок значного зменшення обіговихкоштів — на 22,4 %. В основному зменшилися матеріальні обігові кошти — на 21 %.Поряд з цим, необоротні активи господарства збільшилися за даний період на 5,3тис. грн. Проте, у 2008 р. господарство не погасило жодної гривнікороткострокового банківського кредиту.
6. Найбільшупитому вагу серед основних каналів витрачання грошових засобів па підприємствізаймають: виплата заробітної плати — 15,3 % та інші канали витрачання -26,7 %.Найменша питома вага серед усіх каналів витрачання грошей з основного рахунканалежить придбанню машин і обладнання, на яке у 2008 р. підприємством буловитрачено лише 5,3 тис. гри.
7. Аналіз данихпоказав, що найбільшу питому вагу серед каналів надходження грошових коштівпідприємства у 2008 р. займає реалізація продукції власного виробництва — 66,8%, що становить 104,9 тис. грн., а найменшу — надходження від реалізаціїпродукції власної промислової переробки — 2 %.
8. Загальна сумагрошових надходжень підприємства за 2008 р. становила 157,1 тис. грн. Найбільшенадходжень припадало на вересень 2008 р. — 23 % від загальної суми, щостановило — 36,2 тис. грн., а найменші надходження були в грудні — 3,6 тис.грн. На початку року (січень і лютий місяць) надходження грошових засобів буливідсутні.
9. Одним із нових елементівсистеми міжбанківських електронних розрахунків є грошові перекази черезавтоматичні розрахункові палати. За допомогою яких банки виконують рядплатіжних операцій. Запровадження такої форми значно полегшить організаціюбезготівкових розрахунків сільськогосподарських підприємств.
10. Лізинг — одинз найпрогресивніших методів матеріально-технічного забезпечення виробництва,який відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій. Воснові якого повинне бути дешеве джерело грошей. А відтак економічне підґрунтялізингу дає повне право вважати, що це саме той вид послуг, який необхіднийсільському господарству на сучасному етапі розвитку економіки, яка потерпаєчерез відсутність коштів та неплатежів.
Бібліографічнийсписок
1. Алексійчук В.А. Гроші та кредит всистемі відтворення АПК. К.: АУ, 1999.-383 с.
2. Бандурка О.М., Коробов М.Я.Фінансова діяльність підприємства: Підручник. — К.: Либідь, 1998. — 312 с,
3. Гальчинський А.С. Теорія грошей.Навчально-методичний посібник. -К.: Основи, 1998.-413 с.
4. Гарасим П.М., Кізима А.Я., ХоминП.Я. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей: Навчальнийпосібник/За ред. Хомина П.Я. — Тернопіль: Астон, 2000. — 288 с.
5. Городній М.М. та ін. Агроекологія- К.: Вища школа, 1993. — 416 с,
6. Гроші і кредит: Підручник / заред. Проф. Б.С.Івасіва. -Тернопіль: Карт- бланш, 2000.- 510 с.
7. Економічна енциклопедія: У 3-х тт.і Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К .: Видавничий центр«Академія», 2000 — 2001.
8. Злобін Ю.А. Основи екологій. — К.:Лібра, 1998. — 248 с.
9. Інструкція про безготівковірозрахунки в Україні в національній валюті. №388/5559 від 25.04.2001р.
10. Інструкція про затвердження Планурахунків бухгалтерського обліку, активів. Капіталу, зобов'язань і господарськихоперацій підприємств і організацій від 21,12.1999р. № 893/4186.
11. П.Лагутін В.Д. Гроші та грошовийобіг: Навчальний посібник.-К.: Товариство «знання», КОО, 1998. — 169с.
12. Лайко П.Т., Ляшенко Ю.Г. ФінансиАПК: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів — К.: Діло,2000. — 225 с.
13. Лях А.М. Про методику визначеннякоефіцієнтів фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств /7Економіка АПК. — 2001. — №1. — С. 67 — 69.
14. Марич П.М., Гриципа О.В., Формибезготівкових розрахунків. — Лекція. -
ЛСГІ, 1995.-37 с.
15. Мец В.О. економічний аналізфінансових результатів та фінансового стану підприємства. — К.: 1999. — 140 с.
16. Огійчук М.Ф. та ін.Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник / Заред.проф М.Ф.Огійчука — К. 6 Аграрна освіта, 2001.-605 с.
17. Пістун І.Д., Піщенюк В.Ф. Безпекажиттєдіяльності.-Львів.: вид.«Світ», 1995.-228 с.
18. Положення про ведення касовихоперацій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління НБУ№ 24 від 19.02.2001р.
19. Полозенко Д.В. Механізмбезготівкових розрахунків в умовах ринку /7 Фінанси України. — 1996. -№ 5. — С.13-16.
20. Попов В.М. Гроші та закони їхобігу. — К.„ 1994. — 121 с.
21. Пряник Г.М. Охорона праці. — К.:Урожай, 1994.-271 с,
22. Тарасенко Н.В. Економічний аналіздіяльності промислового підприємства. — Львів: ЛБЇ НБУ, 2000. — 485 с.
23. Фінанси підприємств: Підручник/За ред. Поддерьогіна, 2-е видав, перероб і допрацьов. — К.: КНЄУ, 1999. — 384с.