Курсоваробота
Здисципліни макроекономіка
Натему/>/>
Бюджетна політика України
/>Зміст
Вступ
Розділ 1. Державний бюджет України
1.1 Сутність, призначення і роль державногобюджету України
1.2 Статті доходів державного бюджету
1.3 Видатки державного бюджету
1.4 Бюджетний дефіцит
Розділ 2. Державний борг
2.1 Сутність державного боргу
2.2 Управління державним боргом
2.3 Шляхи подолання державного боргу України
Розділ 3. Бюджетна політика України
3.1 Бюджетна політика як важлива сферадіяльності держави
3.2 Завдання бюджетної політики
3.3 Напрями бюджетної політики насучасному етапі
Висновки
Використана література
Вступ
Державні фінанси є основою економічного життя держави,зростання матеріального добробуту населення. Переважна частина державнихфінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюютьбюджетну систему держави.
Метою даноїроботи є розкриття понять бюджет, бюджетна політика України, вивчення сутностібюджетного дефіциту й державного боргу. Актуальність цієї тими навряд чи можнаприменшити, тому що бюджет є головним фінансовим документом країни. Виходячи зцього можна зробити висновок, що вивчення бюджету (процесу його формування) єоднієї з першорядною задачею економічної науки.
Бюджет — це план створення і використання фінансових ресурсівдля забезпечення функцій, що виконуються органами державної влади України,органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народнихдепутатів.
Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвитокекономіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл іперерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структурувиробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальніперетворення. Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневихінтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечноюзброєю в руках державної влади. Він є об'єктом боротьби ідеологій, науковихконцепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість.
Нині в Україні усфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціальногожиття держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізаціїкоштів до бюджету та ефективність їх витрачання. Україна самостійно визначаєекономічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересахусього народу.
Розділ 1. Державний бюджет України
1.1 Сутність, призначення і роль Державногобюджету України
Державний бюджет — це централізований фонд фінансовихресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неїфункцій. Він перебуває в розпорядженні центральних органів влади і використовуєтьсядля фінансування заходів загальнодержавного значення.
Це так звані чисті суспільні блага, до яких в економічнійнауці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорониправопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова системанеспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до нихнеможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чистісуспільні блага характеризуються неподільністю, безальтернативністю у їхвикористанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежновід свого бажання або платоспроможності.
Нормативно-правовими актами, що регулюють питання, пов’язаніз Державним бюджетом України, є:
― закон проДержавний бюджет України на поточний рік;
― БюджетнийКодекс,
― КонституціяУкраїни,
― iншiзакони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правовi акти КабiнетуМiнiстрiв України,
― нормативно-правовiакти центральних органiв виконавчої влади, прийнятi на пiдставi i на виконанняцього Кодексу, iнших законiв України та нормативно-правових актiв КабiнетуМiнiстрiв України.
Бюджет складається з дохідної та видаткової частин. Видаткибюджету кошти, що спрямовуються на здiйснення програм та заходiв, передбаченихвiдповiдним бюджетом, за винятком коштiв на погашення основної суми боргу таповернення надмiру сплачених до бюджету сум. Доходи бюджету — усi податковi,неподатковi та iншi надходження на безповоротнiй основi, справляння якихпередбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Державний бюджет відіграє важливу роль у забезпеченні перерозподілудоходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі,здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найуразливішихверств населення.
Однак, Державний бюджет слід розглядати не лише як засібакумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, якінструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпеченнясоціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави наекономічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелемздійснення державної влади.
За допомогою Державного бюджету держава виконує своюрегуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економікиспрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних тафізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересахокремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, якподатки та бюджетні витрати.
Державний бюджет є активним чинником господарськихперетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних,демографічних, екологічних процесів як на мікро-, так і на макрорівні.
Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремихрегіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальнихутворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основіперерозподілу бюджетних ресурсів через Державний бюджет.
Бюджет може складатися iз загального та спецiального фондів.Розподіл бюджету на фонди визначається законом про Державний бюджет України.Джерела формування спецiального фонду визначаються виключно законами України.
Загальний фонд бюджету включає:
1) всi доходи бюджету, крiм тих, що призначенi для зарахуваннядо спецiального фонду;
2) всi видатки бюджету за рахунок надходжень до загальногофонду бюджету;
3) фiнансування загального фонду бюджету.
Спецiальний фонд бюджету включає:
1) бюджетнi призначення на видатки за рахунок конкретновизначених джерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартiсному обрахунку), одержанiрозпорядниками бюджетних коштiв на конкретну мету;
3) рiзницю мiж доходами i видатками спецiального фондубюджету.
1.2 Статті доходів Державногобюджету
Доходи державного бюджету – це частина централізованихфінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актамиі необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічнівідносини держави з підприємствами, організаціями, фізичними особами, яківиникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
На рівень доходів Державного бюджету впливають економічні,соціальні, політичні, національні фактори. Але найбільш вагомими є зовнішні тавнутрішні фактори економічного спрямування.
Внутрішні фактори включають:
- Рівеньподаткових ставок;
- Рівеньбанківського процента;
- Рівеньподаткоспроможності населення;
- Об’єктиприватизації;
- Курснаціональної валюти;
- Рівеньінфляції;
- РівеньВВП;
- Внутрішнійдержавний борг.
Зовнішні фактори включають:
- Зовнішнійдержавний борг;
- Рівеньінтеграції у зовнішньоекономічний простір;
- Рівеньзовнішньоекономічної фінансової допомоги від іноземних держав, міжнароднихфінансових організацій;
- Сальдоторговельного балансу.
Відповідно до Бюджетного кодексу доходи бюджетукласифікуються за такими розділами:
1) податковінадходження;
2) неподатковінадходження — передбаченi податковими законами України загальнодержавнi iмiсцевi податки, збори та iншi обов’язкові платежі;
3) доходивід операцiй з капiталом:
- доходивiд власностi та пiдприємницької дiяльностi;
- адмiнiстративнiзбори та платежi, доходи вiд некомерцiйного та побiчного продажу;
- надходженнявiд штрафів та фінансових санкцiй;
4) трансферти– кошти, одержанi вiд iнших органiв державної влади, органiв влади АвтономноїРеспублiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, iнших держав або мiжнароднихорганiзацiй на безоплатній та безповоротній основі.
Згідно з статтею 29 Бюджетного кодексу доходи Державногобюджету України включають:
1) доходи (за винятком тих, що закрiпленi за мiсцевимибюджетами), що отримуються вiдповiдно до законодавства про податки, збори iобов'язковi платежi та Закону України «Про основи соцiальної захищеностiiнвалiдiв», а також вiд плати за послуги, що надаються бюджетнимиустановами, якi утримуються за рахунок Державного бюджету України, та iншихвизначених законодавством джерел, включаючи кошти вiд продажу активiв, щоналежать державi або пiдприємствам, установам та органiзацiям, а також процентиi дивiденди, нарахованi на частку майна, що належить державі в майнiгосподарських товариств;
2) гранти i дарунки у вартісному обрахунку;
3) міжбюджетнi трансферти з місцевих бюджетів.
Доходи Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр. наведенів таблиці 1.1.
Таблиця1.1. Доходи Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр. (млн. грн.)Показники 2002 2003 2004 2005 2006 Всього 61954,3 75285,8 91529,4 134183,2 171811,5 Податкові надходження 45392,5 54321,0 63161,7 98065,2 125743,1 Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості 20222,2 26758,5 29375,0 40789,2 48963,2 з них податок з доходів фізичних осіб 10823,9 13521,3 13213,3 17325,2 22791,1 податок на прибуток підприємств 9398,3 13237,2 16161,2 23464,0 26172,1 Податки на власність 587,3 600,2 658,7 833,4 1084,8 Збори на спеціальне використання природних ресурсів 2449,8 2780,3 33383,9 3981,0 4746,7 Внутрішні податки на товари та послуги 18192,2 18560,6 22738,6 43366,2 61164,4 з них податок на додану вартість 13471,2 125981 16733,5 33803,8 50396,7 акцизний збір із вироблених в Україні товарів 3604,9 4659,1 6091,6 7346,5 7557,3 акцизний збір із ввезених на територію України товарів 493,3 587,0 612,8 598,8 1050,8 Податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції 2366,2 3794,6 5066,9 6721,9 7373,4 Неподаткові надходження 14696,7 18227,2 24571,8 31778,0 40548,3
Інші податки 1574,8 1826,8 1938,6 2373,5 2410,6
Доходи від власності та підприємницької діяльності 1798,5 5158,8 6442,5 10868,3 12678,1
Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу 1007,8 1274,0 1681,4 2025,0 2360,1
Надходження від штрафів та фінансових санкцій 137,0 3736,6 4375,2 7484,8 9831,7
Інші неподаткові надходження 11753,4 3736,6 4375,2 7484,8 9831,7
Власні надходження бюджетних установ - 7751,1 11684,0 10945,9 15247,2
Доходи від операцій з капіталом 1101,2 1788,2 2534,1 2803,9 3218,1
Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій 291,9 212,7 417,8 182,5 153,7
Цільові фонди 472,0 736,7 844,0 1353,6 2148,3
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
1.3 Видатки державного бюджету
Видатки державного бюджету за своєю економічною сутністю єінструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожногочлена суспільства. На досягнення цієї мети має бути зорієнтоване бюджетнезаконодавство — видатки бюджету повинні бути спрямовані на вирівнювання доходівокремих верств населення. Однак вирівнювання доходів виправдане тільки тоді,коли поліпшується становище найбідніших верств населення. Досягти вказаної метиможна лише за умов економічного зростання і розвинених демократичних засад. Насучасному етапі бюджетне законодавство відповідає розстановці політичних сил вУкраїні і стану трансформації економіки.
Видатки Державного бюджету — це витрати держави на загально державномурівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражаютьекономічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованихкоштів за напрямами, визначеними законом.
Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються такимиосновними факторами:
- необхідністьутримання державних установ;
- рівеньрозвитку регіонів держави;
- зв'язкивидатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;
- форминадання бюджетних коштів;
- іншіфактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної іполітичної ситуації в державі.
У статті 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що зДержавного бюджету здійснюються видатки на:
1) державне управління: законодавчу владу, виконавчу владу,
Президента України;
2) судову владу;
3) міжнародну діяльність;
4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяннянауково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові таінформаційні зв'язки державного значення;
5) національну оборону;
6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;
7) освіту:
- загальнусередню освіту: спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати), заснованіна державній формі власності;
- загальноосвітнішколи соціальної реабілітації;
- професійно-технічнуосвіту (навчальні та інші заклади освіти, засновані на державній формівласності);
- вищінавчальні заклади, засновані на державній формі власності;
- післядипломнуосвіту;
- позашкільнінавчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми, згідно з переліком,затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- іншізаклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавнихфункцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
8) охорону здоров’я:
- первиннумедико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавніфункції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
- спеціалізовану,високо спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клінікинауково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії,госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізованімедико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізованістоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим КабінетомМіністрів України);
- санаторно-реабілітаційнудопомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз,загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків,спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);
- іншіпрограми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавнихфункцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
9) соціальний захист та соціальне забезпечення:
- державніспеціальні пенсійні програми (пенсії військово-службовцям рядового,сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей,пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органіввнутрішніх справ, пенсії, призначені за іншими пенсійними програмами);
- державніпрограми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації намедикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту інвалідів,у тому числі програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів;заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осібінших національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна разовагрошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни; довічна стипендія дляучасників бойових дій; кошти, що передаються до Фонду соціального страхуванняна випадок безробіття; часткове покриття витрат на виплату заборгованості з регреснихпозовів шахтарів);
- державну підтримкугромадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;
- державні програми і заходистосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
- державну підтримку молодіжнихгромадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходівстосовно дітей, молоді, сім'ї;
- державні програми підтримкибудівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;
10) культуру і мистецтво:
- державні культурно-освітніпрограми (національні та державні бібліотеки, музеї і виставки національногозначення, заповідники національно-го значення, міжнародні культурні зв'язки,державні культурно-освітні заходи);
- державні театрально-видовищніпрограми (національні театри, національні філармонії, національні та державнімузичні колективи й ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва);
- державну підтримкугромадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;
- державні програми розвиткукінематографії;
- державну архівну справу;
11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення,преси, книговидання, інформаційних агентств;
12) фізичну культуру і спорт:
- державні програми підготовкирезерву та складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганняхдержавного і міжнародного значення (утримання центральних спортивних шкіл вищоїспортивної майстерності, перелік яких затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни, формування національних команд, проведення навчально-тренувальнихзборів і змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видівспорту, підготовка і участь національних збірних команд в Олімпійських таПараолімпійських іграх, у тому числі фінансова підтримка баз олімпійськоїпідготовки);
- державніпрограми з інвалідного спорту та реабілітації (центр «Інваспорт», участь уміжнародних змаганнях з інвалідного спорту, навчально-тренувальні збори доних);
- державніпрограми фізкультурно-спортивної спрямованості;
13) державні програми підтримки регіонального розвитку тапріоритетних галузей економіки;
14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;
15) державні програми розвитку транспорту, дорожньогогосподарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;
16) державні інвестиційні проекти;
17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки,попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, та стихійного лиха;
18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
19) обслуговування державного боргу;
20) проведення виборів та референдумів;
21) інші програми, які мають виключно державне значення.
Витрати Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр.наведені в таблиці 1.2.
Таблиця1.2. Витрати Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр. (млн. грн.)Показники 2002 2003 2004 2005 2006 Всього 61954,3 75285,8 91529,4 134183,2 171811,5 Загальнодержавні функції 8588,8 10017,9 12302,4 15480,9 19891,7 Оборона 3536,4 5279,6 6185,8 6041,0 6400,9 Громадський порядок, безпека та судова влада 5040,4 5843,7 7875,9 10226,8 12718,8 Економічна діяльність 7200,9 12215,5 18703,8 19115,1 27341,2 Охорона навколишнього природного середовища 661,6 920,9 1183,3 1252,5 1636,6 Житлово-комунальне господарство 1407,6 1823,3 2665,3 3914,2 8024,1 Охорона здоров'я 7537,9 9708,2 12159,4 15476,5 19737,8 Духовний і фізичний розвиток 1417,9 2052,5 2695,9 3449,8 4328,4 Освіта 12269,0 14977,7 18333,2 26801,8 33785,0 Соціальний захист та соціальне забезпечення 12643,9 12953,2 19310,5 39940,2 41419,9 Кредитування за вирахуванням погашення - - 1122,9 290,7 228,0
Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування. Підбюджетним фінансуванням розуміють певну систему надання коштів підприємствам,установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом.
Бюджетне фінансування базується на наступних принципах:
1. Цільовий характер бюджетних асигнувань. Бюджетніасигнування мають використовуватися виключно за призначенням. Для установдоводяться спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрями використаннябюджетних коштів.
2. Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це дося-гаєтьсяпри оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціальногорозвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань.
3. Безповоротність бюджетних асигнувань.
4. Безоплатність бюджетних асигнувань. За користуваннябюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленомузаконодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачуєбудь-яких процентів.
1.4 Бюджетний дефіцит
Бюджет є важливим інструментом регулюваннясоціально-економічних процесів у державі, тому його стан визначає фінансовийстан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Станбюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків,перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над йогодоходами, тобто бюджетним дефіцитом.
Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків.Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність удержаві. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетамбільшості країн гніту, в тому числі й високорозвиненим.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету становитьвід 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій йоговеличині 4,5 відсотка. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетногодефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3—5 відсотків. Слід зауважити, щорозмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 відсотка валового національногопродукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.
Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення міждоходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит єнаслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасникамисуспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їхнаявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсівзастосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три видидефіциту бюджету.
1. Наочно-реальний. При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальнимдоходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі татрансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміютьфінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетівмісцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищогоадміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня.
2. Структурний. Цей вид дефіциту являє собою різницю міжфедеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівеньоподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічнасистема переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий,наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту,оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншимисоціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходівнаселення.
3. Циклічний. Вираховується як різниця між наочно-реальним іструктурним дефіцитами бюджетів. Циклічний дефіцит — це результатнедонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Взагальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурнимдефіцитом.
Прийняття Державного бюджету України або бюджету АвтономноїРеспубліки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитомдозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіцитувідповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансуваннядефіциту бюджету. Такими джерелами є:
― державнівнутрішні та зовнішні запозичення;
― внутрішнізапозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
― внутрішніта зовнішні запозичення органів місцевого само-врядування з дотриманням умов,визначених Бюджетним кодексом.
Бюджетний дефіцит, який планувався в Україні й бувзатверджений Законами про Державний бюджет у 2002-2006 рр. наведено в табл.2.1.
Таблиця1.3. Бюджетний дефіцит в Україні в 2002 – 2006 ррРік Доходи (млн. грн.) Видатки (млн. грн.) Бюджетний дефіцит в абсолютному виразі (млн. грн.) % до видаткової частини 2002 61954,3 60318,9 — 1635,4 — 2,7 2003 75285,8 75792,5 506,7 0,7 2004 91529,4 102538,4 11009,0 10,7 2005 134183,2 141989,5 7806,3 5,5 2006 171811,5 175512,4 3700,9 2,1
Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, щовластиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, іконкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибиннимипричинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниженняефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невираженасоціально-економічна політика в державі.
Конкретними особливостями розвитку економіки України, щозумовлюють дефіцит бюджету, є:
— структурнарозбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурнихперетворень;
— збереженнязначної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
— неефективниймеханізм оподаткування суб'єктів господарювання;
— значнийобсяг тіньової економічної діяльності;
— невідповіднанаявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
— нецільовеі неефективне використання бюджетних коштів;
— втрати,розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки тощо, що не сталооб'єктом ефективного державного фінансового контролю.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошукушляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету.Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результатізводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатківбюджету.
Основними шляхами подолання бюджетного дефіциту є:
1) удосконалитиподаткову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень дляформування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов дляпідприємницької діяльності;
2) посилитивідповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особистумайнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства,своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетнимифондами;
3) удосконалитиінструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4) забезпечитифінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконанняцільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
5) запровадитижорсткий режим економії бюджетних коштів;
6) перейтивід бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій,інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
7) запровадитинауково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основуформування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануваннінормативи бюджетної забезпеченості.
Розділ 2. Державний борг
2.1 Сутність державного боргу
Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язаньдержави перед своїми кредиторами. Величина держаного боргу, динаміка й темпийого зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективністьфункціонування державних структур. На стан державного боргу суттєво впливаютьщорічні операції у сфері державного кредиту — одержання позик і умов їх надання,з одного боку, величина погашення і виплачуваних процентів, з другого.
Головними причинами створення і збільшення державного боргує:
― трансформаційнийспад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;
― циклічніспади в економіці;
― несприятливийінвестиційний клімат;
― збільшеннядержавних видатків без відповідного зростання державних доходів;
― впиливполітичних циклів — надмірне збільшення бюджетних видатків у виборчий період.
Економічна суть державного боргу виявляється через такі йогофункції: 1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансуваннябюджетних видатків;
2) регулювальну — коригування обсягу грошової маси черезкупівлю-продаж цінних паперів національним банком країни.
Державний борг складається з двох частин залежно від сферирозміщення: внутрішнього боргу і зовнішнього.
Державним внутрішнім боргом України є строкові борговізобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу державного внутрішньогоборгу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантіїуряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державнийвнутрішній борг України складається з заборгованості минулих років тазаборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.
До боргових зобов'язань уряду належать випущені ним цінніпапери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а такожодержані ним кредити. Визнання інших зобов'язань державним боргомвстановлюється лише законом.
Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання державиперед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) тавідсотків за ними. Іноземні запозичення дають змогу країні інвестувати іспоживати більше, ніж виробляє національна економіка. За продуктивноговикористання таких запозичень як інвестицій країна може прискорити своєекономічне зростання. І навпаки, нераціональне їх використання загострюєпроблему повернення боргів.
До державного зовнішнього боргу України належать:
1) Заборгованість за позиками, наданими міжнароднимиорганізаціями економічного розвитку.
2) Заборгованість за позиками, наданими іноземними органамиуправління.
3) Заборгованість за позиками, наданими іноземнимикомерційними банками.
4) Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.
Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг можебути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг — це борг, щовідображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни.Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гарантаповернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.
Залежно від типу кредитора виділяється державний борг передвнутрішніми і перед зовнішніми кредиторами. Внутрішні кредитори: борг передюридичними та фізичними особами; борг перед банківськими установами; борг передіншими органами управління; борг, не віднесений до інших категорій; борг, щовиникає внаслідок коригування вартісних оцінок. Зовнішні кредитори: борг передміжнародними організаціями економічного розвитку; борг перед іноземнимидержавами, в тому числі під гарантію уряду; борг перед іноземними комерційнимибанками; борг перед іноземними постачальниками; борг, пов'язаний з коригуваннямвартісних оцінок.
Таблиця2.1. Державний бор України станом на 30 червня 2007 рокуСкладові боргу Сума (тис. грн.) Сума (тис. дол. США) % від загальної суми Загальна сума державного боргу 78 333 353,08 15 511 555,07 Зовнішній борг 62 458 397,50 12 367 999,51 79,73 прямий 46 385 790,44 9 779 364,45 63,05 гарантований 13 072 607,06 2 588 635,06 16,69 Внутрішній борг 15 874 655,58 3 143 555,56 20,27 прямий 15 598 989,33 3 088 908,77 19,91 гарантований 275 966,25 54 646,79 0,35
Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язаньдержавний борг поділяється на капітальний та поточний. Капітальний державнийборг — це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави,включаючи нараховані проценти, що повинні бути виплачені за цимизобов'язаннями. Поточний державний борг — це сума витрат поточно періоду звиплати відсотків кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і запогашенням зобов'язань, строк сплати яких настав.
Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державногоборгу борг може бути активним і пасивним. Активний державний борг виникає внаслідокдискретних заходів уряду щодо залучення додаткових ресурсів. Пасивний державнийборг створюється при виникненні пасивного бюджетного дефіциту.
Залежно від типу боргового зобов'язання розрізняється: заборгованістьза довгостроковими облігаціями; заборгованість за середньостроковимиоблігаціями; заборгованість за короткостроковими облігаціями і векселями;заборгованість за кредитами, отриманими для фінансування дефіциту бюджету;заборгованість за іншими зобов'язаннями.
Відповідно до термінів користування боргові зобов'язанняподіляються на: короткотермінові (до 1 року), середньо-термінові (від 1 до 5років), довготермінові (більше 5 років).
2.1 Управління державним боргом
Існування державного боргу, його значний вплив на економіку іфінансове становище держави зумовлюють потребу чіткої системи управління ним. Управліннядержавним боргом — це сукупність заходів держави з виплати процентних доходівкредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов івипуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає взабезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення. Длякапітального боргу важливо встановити терміни погашення і виплати процентнихдоходів за наявності відповідних для цього джерел.
Виплата процентних доходів за позиками та їх погашеннязвичайно здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростаннядержавного боргу і обмеженості бюджетних коштів держава може здійснитирефінансування державного боргу. Рефінансування державного боргу — це погашеннядержавного боргу шляхом залучення коштів від випуску нових позик.
Методами управління державним боргом є:
1) Конверсія— це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуванихпроцентів за позикою. Однак не виключається і підвищення дохідності позики.
2) Консолідація— це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення строку ужевипущених позик, так і в бік зменшення). Можливе поєднання консолідації зконверсією.
3) Уніфікаціяпозики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разомз консолідацією, але ми же бути проведена і поза нею.
4) Обмін зарегресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводитьсяз метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки вінозначає часткову відмову держави від своїх боргів.
5) Відстрочкапогашення — це перенесення строків виплат боргу. Вона відрізняється відконсолідації тим, що під час від строчки не лише переносяться строки погашення,а й припиняється виплата процентних доходів.
6) Реструктуризація— це використання у комплексі повністю чи частково згаданих методів.
7) Анулюваннядержавного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється відсвоїх боргових зобов'язань.
В умовах зростання боргового навантаження Україна повинназапроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокремазапочаткувавши обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, якіперебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викупдержавних облігацій на вторинному ринку за гроші, застосування спеціальнихзнижок до вартості боргових зобов'язань, що враховують котирування ціннихпаперів на вторинному ринку.
Одним із сучасних методів управління державним боргом є викупборгу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої борговізобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземнувалюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні резерви держави,так і кредити міжнародних фінансових організацій.
2.3 Шляхи подолання державного боргуУкраїни
Невідкладним завданням для України є зменшення борговогонавантаження та вдосконалення системи управління державним боргом. Необхідновжити заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками, поліпшенняпрогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою тагрошово-кредитною політикою.
Шляхами подолання державного боргу України є:
— вдосконаленнязаконодавчого забезпечення формування і обслуговування державного боргу,зокрема прийняття Закону України «Про державний борг України»;
— розробленняобґрунтованої стратегії залучення позик як внутрішніх, так і зовнішніх;
— проведенняінвентаризації державного боргу;
— зміниструктури державного боргу і переведення його на довгостроковішеобслуговування;
— зменшеннявартості позикових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державногоборгу;
— розвитокповноцінного сектору муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метоюдиверсифікації напрямів вкладення капіталу на боргових ринках;
— продовженняпрактики заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб'єктамипідприємницької діяльності, заборони реструктуризації або списаннязаборгованості за кредитами, залученими під державні гарантії;
— моніторингі прогноз стану, підготовка проектів політичних рішень щодо обсягу, структури,вартості та інших параметрів державного боргу.
Розділ 3. Бюджетна політика України
3.1 Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
Бюджетна політика — сукупність заходів держави щодоорганізації та використання фінансів для забезпечення економічного ісоціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у формах і методахмобілізації бюджетних ресурсів й використання їх на різні потреби держави, урозвитку економіки і соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві,практичних діях у галузі бюджету різних державних структур.
Бюджетна політика включає такі найважливіші ланки:
— розроблення науково обґрунтованої концепції розвиткубюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів.Вона формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку,всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери, глобальнихтенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;
— визначення основних напрямів мобілізації й використаннябюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять ізшляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою,враховуються зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетнихресурсів;
— здійснення практичних дій, спрямованих на досягненняпоставлених цілей.
Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, щовирішуються, бюджетна політика поділяється на бюджетну стратегію і бюджетнутактику.
Бюджетна стратегія — довготривалий курс бюджетної політики,розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначенихекономічною стратегією.
У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденціїрозвитку бюджетного механізму, формуються концепції створення і використаннябюджетних ресурсів, окреслюються принципи організації бюджетних взаємовідносин.Вибір довготривалих цілей і складання загальнодержавних цільових програм убюджетній політиці необхідні для концентрації бюджетних ресурсів настратегічних напрямах економічного й соціального розвитку.
Бюджетна тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапурозвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації бюджетнихвзаємовідносин, переорієнтації бюджетного механізму, перерозподілу фінансовихресурсів. Бюджетна стратегія повинна бути відносно стабільною, тоді як бюджетнатактика має бути гнучкою, що визначається зміною повсякденних економічних ісоціальних умов.
Правову основу і конкретні напрями реалізації бюджетноїполітики становить бюджетне законодавство. У ньому повинна бути точно визначенакомпетенція всіх суб'єктів економічної системи щодо повноважень івідповідальності у бюджетній сфері. На основі чинного законодавства органивиконавчої влади видають нормативні акти для успішного втілення бюджетноїполітики. Ці акти покликані конкретизувати механізм її виконання. Виконавчавлада постійно здійснює заходи щодо вдосконалення механізму реалізаціїбюджетної політики.
3.2 Завдання бюджетної політики
Бюджетна політика – форма свідомої діяльності владнихструктур, але її основні засади формуються відповідно до того, яка модельекономічної системи прийнята в даній державі і яку визначено кінцеву метуекономічної діяльності.
Водночас є загальні засади бюджетної політики для держав ізринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. Затаких обставин бюджетна політика має спрямовуватися на створення сприятливихфінансових умов для розвитку виробництва тих галузей економіки, які маютьвирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягтишляхом як вишукування додаткових інвестицій у ці галузі, стимулюючи залученнядодаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створення сприятливихфінансових можливостей для іноземних інвесторів.
Перше завдання бюджетної політики можна сформулювати якпостійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності,підвищення рівня зайнятості населення.
Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулювальнічинники, які забезпечують приплив і перерозподіл капіталу у сфері виробництва.Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу зацікавленими у збільшеннівиробництва й одержанні доходу на капітал. Ринок дає можливість успішнішерозв'язувати головні проблеми економіки порівняно з іншими господарськимисистемами і насамперед з тими, що засновані на централізованому плануванні.Проте все ж можливості ринкової економіки обмежені. Особливо в умовах змішаноїекономіки або економіки перехідного періоду недооцінювати роль держави впроведенні бюджетної політики є великою помилкою.
Іншим важливим завданням бюджетної політики держави ємобілізація і використання бюджетних ресурсів на забезпечення соціальнихгарантій. Можливості ринкової економіки обмежені. Ці обмеження особливо чітковиявляються при розв'язанні соціальних проблем суспільства. Більшістьсоціальних гарантій має загальнодержавне значення, їх неспроможні вирішитипідприємницькі структури і навіть цілі компанії. Але потребу в них відчуваютьусі. Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров'я,культура, державне управління, єдині енергетичні й комунікаційні системи то що. Не менш важливе значення маютьсоціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.
Сьогодні надання цих гарантій населенню є однією знайважливіших функцій держави в економіці вільної конкуренції, а фінансуванняїх здійснюється з державного і місцевих бюджетів. Величина соціальних гарантійзначною мірою визначає розміри перерозподілу валового внутрішнього продуктучерез бюджет. У зв'язку з цим у бюджетній політиці держави питання фінансовогозабезпечення соціальних гарантій посідає одне з центральних місць. Це завданняможна сформулювати як пошук і постійне вдосконалення форм і методів мобілізаціїй використання фінансових ресурсів на цілі соціальних гарантій та інших видівзагальних потреб громадян.
Третє завдання бюджетної політики — вплив за допомогоюбюджетного механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборонутехнологій, що несуть загрозу здоров'ю людини. З одного боку, державадомагається від підприємницьких структур відшкодування витрат на відновленняприродного середовища, а з другого, використовуючи фінансові важелі, — закриттяшкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій.Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.
Тобто бюджетна політика держави має спрямовуватися назабезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища,яке постійно порушується в умовах планової і ринкової економіки.
Бюджетна політика повинна мати головну мету — підвищеннядобробуту народу. Цього можна досягти шляхом стабілізації фінансового становищав державі, прийняття бездефіцитного бюджету, скорочення зовнішнього івнутрішнього боргу, розмежування повноважень і фінансових ресурсів міжприватним сектором і державою, між центральними і місцевими органами виконавчоївлади і на цій основі зниження рівня інфляції.
Необхідно виходити з того, що бюджет — це формаобслуговування громадян за їхнім власним вибором. Тому підвищення бюджетнимиметодами добробуту одних людей має здійснюватися без погіршення добробутуінших. У цьому зв'язку всі заходи у сфері бюджету, які не супроводжуютьсяполіпшенням умов життя населення, є безперспективними й економічнонедоцільними. Будь-які спроби окремих політичних сил ігнорувати спрямованістьбюджетної політики на зростання матеріального добробуту рівнозначні їхполітичному самогубству.
3.3 Напрями бюджетної політики насучасному етапі
Утвердження України як високорозвиненої, соціальної за своєюсутністю демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічнийпростір потребує нових концептуальних підходів до напрямів та механізмівреалізації бюджетної політики.
Основна мета стратегії макроекономічної політики – забезпеченняумов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційнійта соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційногосередовища. Це потребує збереження принципу пріоритетності макроекономічноїстабілізації. Треба враховувати і зворотній зв'язок — залежність макроекономічноїзбалансованості від результативності політики економічного зростання. Досвідзасвідчує, що надійна фінансова, бюджетна та грошова стабілізація безстабільного реального сектору економіки неможлива, вона може бути лишекороткотерміновою.
Тому одним із ключових завдань є трансформація бюджетнихресурсів у чинник ефективного, соціально орієнтованого економічного зростання,забезпечення переорієнтації бюджетного механізму, перетворення його вефективний інструмент соціально-економічної стратегії. Незбалансованість танизька ефективність державних фінансів, зокрема бюджету, що зберігаються і підчас економічного зростання, зумовлені системними помилками бюджетної політики,її суто фіскальною спрямованістю.
Основою вирішення фінансових, у тому числі бюджетних проблемдержави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційноїпереорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктівгосподарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств.
Для створення сприятливих умов розвитку внутрішнього ринку тареального сектору економіки необхідне:
— поглибленняінституційних перетворень, спрямованих на формування в галузях економікидинамічного і конкурентоспроможного приватного сектору, удосконалення системикорпоративного управління;
— фіскальне(податкове) стимулювання інновацій та експорту високотехнологічної продукції;
— застосуваннясприятливих митних режимів імпорту технологічного устаткування;
— освоєннямеханізмів державного довгострокового кредитування;
— удосконаленнясистеми державних замовлень та закупівель;
— максимальневикористання інвестиційних інструментів приватизації;
— державнесприяння розвитку фінансового лізингу;
— застосуваннядодаткових стимулів розвитку малого та середнього бізнесу, венчурних інвестицій;
— державнесприяння розвитку наукомістких виробництв та галузей, що базуються навикористанні інформаційних і комунікативних технологій.
У формуванні інвестиційного потенціалу особливу рольвідіграють відновлення інвестиційного потенціалу держави, щорічне виділенняцентралізованих капіталовкладень у розмірі не менше як 1,5—2% від валовоговнутрішнього продукту, спрямування бюджетних коштів на фінансування державнихцільових програм і використання їх лише на конкурсних засадах через механізмикредитування Державного банку реконструкції і розвитку.
Економіка зазнає значних збитків від нецільового використанняамортизаційних відрахувань. Майже половина виведених з-під оподаткування сумспрямовувалася не на інвестиції, а на поповнення обігових коштів підприємств.Тому необхідно реформувати систему амортизації з метою її лібералізації,значного розширення прав підприємств у формуванні та використанні власнихамортизаційних коштів, виборі методу нарахування та термінів корисноговикористання основних засобів.
Для стимулювання капіталізації прибутків підприємств таорганізацій держава повинна запровадити податкове стимулювання інвестиційного,у тому числі інноваційного процесу.
Україна належить до держав з високим науковим потенціалом.Тому треба створити такі умови, які забезпечували б не лише примноження цьогопотенціалу, а насамперед максимальну його віддачу. Держава має статибезпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організаторомдосліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу.
Треба кардинально поліпшити фінансування науки шляхом якзбільшення бюджетних видатків у межах не менш як 1,5—1,7% від ВВП на першомуетапі і до 2,0—2,5% — на другому етапі, так і залучення позабюджетнихасигнувань. Першочергової бюджетної підтримки потребує фундаментальна наука, щоє основою створення власних високих технологій і важливим чинником оновленнянаукового потенціалу.
Найближчими роками треба здійснити цільову програмуінформатизації навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл. Назріла потребав запровадженні механізмів пільгового кредитування студентів на період навчанняу вищій школі, створенні державного фонду сприяння здібній молоді у здобуттівищої освіти за кордоном.
Вихід української економіки на траєкторію зростання зумовлюєнеобхідність невідкладної перебудови соціальної сфери і насамперед істотногопідвищення добробуту людей. Якщо чинна модель бюджетної політики зорієнтованапереважно на захист соціально вразливих верств населення, то логіка новоїмоделі передбачає принципову корекцію політики доходів — перенесення основнихакцентів насамперед на працюючу частину населення. Нинішнє заниження вартостіробочої сили, як і недостатній рівень соціальних витрат, відчутно гальмуєрозвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів.
Життєво важливою справою є забезпечення випереджальногорозвитку соціальних інститутів (освіти, медицини, культури) та відповідногозростання соціальних інвестицій, безпосередньо спрямованих на розвиток людини.Найближчими роками за рахунок бюджетних коштів необхідно посилити адреснізасади підтримки малозабезпечених сімей, замінивши цим нинішню соціальнонесправедливу і вкрай неефективну систему пільг, субсидій та компенсацій.
Інтегрування України в європейські структури потребуєвироблення та реалізації нової моделі взаємовідносин з регіонами, яка б сприяластворенню умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усуненняосновних регіональних диспропорцій. Бюджетна політика у цьому напрямі маєзабезпечити:
— формуванняоптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б гарантувалаїх комплексний розвиток;
— запровадженнясистеми стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання ззастосуванням об'єктивних критеріїв, гарантованих державою соціальнихстандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчовизначеного переліку завдань місцевого значення;
— вирішенняспільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об'єднанняфінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевогосамоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади ймісцевого самоврядування.
Висновки
При виконанні даної курсової роботи я ознайомилася з такимипоняттями як Державний бюджет, бюджетний дефіцит і профіцит, бюджетна політика;з'ясувала зміст статей доходів і витрат Державного бюджету, причини утвореннядержавного боргу та виявила завдання і напрями бюджетної політики України.
Державний бюджет є важливим інструментом впливу на розвитокекономіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл іперерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структурувиробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальніперетворення.
Видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійсненняпрограм та заходів, передбачених вiдповiдним бюджетом. Найбільш пріоритетними єгалузі соціального захисту та соціального забезпечення, освіти, економічноїдіяльності, загальнодержавних функцій.
Доходи бюджету включають усi податкові, неподатковi та iншiнадходження на безповоротнiй основi, справляння яких передбачено законодавствомУкраїни (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Для України, як і більшості країн світу, є характерним значнийрівень бюджетного дефіциту, що має негативні наслідки. В різні роки він сягавдо 10%. Основними причинами дефіциту є структурна розбалансованість економіки,неефективний механізм оподаткування, значний обсяг тіньової економічноїдіяльності, нецільове і неефективне використання бюджетних коштів тощо.
Ще одним негативним явищем бюджету є державний борг –сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Сьогоднівін становить 15 511 555,07 тис. дол. США. Невідкладним завданням для країни єзастосування заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками,поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною,податковою та грошово-кредитною політикою.
Бюджетна політика — сукупність заходів держави щодоорганізації та використання фінансів для забезпечення економічного ісоціального розвитку. Завданнями бюджетної політики є постійне сприяннярозвитку виробництва, підвищення рівня зайнятості населення, використаннябюджетних ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, вплив на раціональневикористання природних ресурсів, заборону технологій, що несуть загрозуздоров'ю людини.
державний бюджет борг дефіцит
Використана література
1. ЗаконУкраїни «Про державний бюджет України на 2008 рік»
2. Бюджетнийкодекс України
3. БазілінськаО.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –422 с.
4. ВасиликО.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. Для студ. Вузів. – К.,2004. – 544 с.
5. ЄпіфановА.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч.посіб. – К.: Наукова думка, 1997. – 303 с.
6. МельниковаВ.І., Климова Н.І. Макроекономіка: Навч. посіб. 2-е видання, виправлене ідоповнене – К.: ВД«Професіонал», 2005. – 400с.
7. ПасічникЮ.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.:Знання-Прес, 2002. – 495 с.
8. СавченкоА.Г. Макроекономічна політика: Навч. посіб. – К., 2001. – 166с.
9. Україна уцифрах у 2006 році: Статистичний довідник. За ред… Осауленка О.Г. – К.:Консультант, 2007.
10. Юрій С.І,Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: НІОС, 2000 – 400с.
11. Урядовийкур’єр – 2007 26 липня Державний борг у дзеркалі статистики 4
12. ФінансиУкраїни 2004 №4 Дроздовська О.С. Теоретичні засади організації бюджетногоустрою України 23-29 с.
13. ФінансиУкраїни 2004 №5 Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету та шляхи їїрозв’язання 83-87 с.
14. ФінансиУкраїни 2005 №8 Жибер Т.В. Бюджетна політика України 7-9с.
15. ФінансиУкраїни 2005 №9 Сова О.Ю. Сутність та види дефіциту Державного бюджету 20-24 с.