Відмінності діяльності інвестиційних компаній і інвестиційнихфондів
Створення ринкової економіки в Україні й гострота проблемиінвестиційних ресурсів обумовлюють необхідність розвитку інвестиційнихінститутів.
Історія розвитку інвестиційних компаній та інвестиційних фондіврозвинутих країн Заходу і сучасний стан інвестиційного бізнесу в цих країнахдають багатий матеріал для аналізу інвестиційних процесів в умовах ринковоїекономіки і вибору власної національної стратегії в цьому напрямі розвиткусуспільного виробництва.
Відповідно до указу Президента України передбачено створення інститутіввзаємного інвестування у формі інвестиційних фондів та інвестиційних компаній [1,c.312].
Основною відмінністю між ними є площина їх різних можливостей на ринкуцінних паперів. Так, інвестиційні фонди створювались як інститути спільногоінвестування, тоді як інвестиційна компанія виступала як професійний торговецьна ринку цінних паперів, крім того, за певних умов мала змогу здійснювати іколективне інвестування.
У сучасних умовах інвестиційна компанія — це інститут колективногоінвестування, який за своїм головним функціональним призначення є установою, щооб’єднує індивідуальні заощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим,хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та іншіактиви.
Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу таінвестиційні трасти.
Компанії закритого типу — це організації, які випускають чітковизначену кількість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам.
Інвестиційні компанії відкритого типу — організації, які у встановленийтермін, а досить часто і в будь-який момент часу можуть придбати випущені нимив обіг інвестиційні сертифікати, або акції. Стійкість таких компанійпосилюється дією цілої низки причин, серед яких:
зростання заощаджень населення, що дає змогу частину доходів постійноперетворювати в капітал і забезпечувати його диверсифікацію;
зростання рівня масової економічної культури населення, що даєможливість інвестору орієнтуватись у своїй стратегії з урахуванням певнихзакономірностей розвитку фінансового ринку;
стабільна й досить досконала (принаймні у високорозвинених країнах) системазаконодавства, що забезпечує досить високий рівень захисту інтересів інвестора;
розвинута система комерційних структур, що спеціалізуються на страхуванніпідприємницьких ризиків;
прозорість ринку цінних паперів і наявність доступу до об’єктивноїінформації про діяльність його агентів [1, c.315].
Інвестиційні компанії як закритого, так і відкритого типу розміщуютьакумульовані грошові кошти на ринку цінних паперів інших емітентів, то їхназивають інституціональними інвесторами.
Інвестиційні трасти — це компанії, які створюються на визначенийтермін, формують портфель із певного виду цінних паперів і, як правило, незмінюють його структуру протягом усього терміну існування трасту. Більшістьінвестиційних трастів формують свій портфель із цінних паперів з фіксованимдоходом, переважно з облігацій.
На відміну від фондів трасти не здійснюють активної торгівлі своїмицінними паперами й активного управління портфелем, тому, як правило, не маютьради директорів і керуючого портфелем.
Поширеність інвестиційних компаній і фондів як форми взаємногоінвестування та певна тенденція їх домінування щодо індивідуальних формінвестиційної діяльності обумовлені тими реальними перевагами, які отримують якдрібні, так і крупні інвестори, що вдаються до колективного інвестування.
Інвестиційний фонд в Україні створювався як юридична особа надзвичайноюфункцією якої було спільне інвестування. Його організаційна форма визначалася увигляді акціонерного товариства закритого типу зі статутним фондом не менше 2тис. мінімальних затрат. Статутний фонд формувався за рахунок грошових коштів,цінних паперів і нерухомого майна його засновників та учасників.
Основними напрямками діяльності фондів, як правило, знаходятьвідображення в їх назвах. Так, фонди облігацій інвестують кошти в різні типиоблігацій з фіксованим доходом: корпоративні, державні, муніципальні облігації,облігації іноземних емітентів, конвертовані облігації тощо. Часто кошти такихфондів вкладаються в облігації з різними термінами процентних виплат, що даєзмогу інвесторам отримувати щомісяця дивіденди за акціями фонду.
Фонди грошового ринку — відносно нові фінансові інститути. З одногобоку, вони є одним із видів взаємних фондів, а з другого — мають деякі рисидепозитних інститутів, оскільки фактично пропонують своїм вкладникам певний видвкладів. Фонди грошового ринку вкладають кошти в короткострокові цінні папери зфіксованим доходом і дають змогу дрібним інвесторам вийти на риноккороткострокових зобов'язань.
Індексні фонди створюють портфелі, до складу яких входять цінні папери,що використовуються для обчислення того чи іншого фондового індексу. Сформованіу такий спосіб портфелі забезпечують інвесторам середньоринкову дохідність, якавідображається одним із фондових індексів.
Існують також диверсифіковані фонди звичайних акцій та фондиприбуткових акцій, які відповідно інвестують кошти в диверсифікований портфельзвичайних чи прибуткових акцій. Часто такі фонди тримають у своєму портфелічастку ліквідних активів — короткострокових інструментів грошового ринку длязабезпечення тимчасових потреб фонду в ліквідних коштах.
Наявна і досить недосконала правова база, що регламентувалафункціонування інвестиційних компаній і фондів, певною мірою стримувала їхрозвиток. Після прийняття в 2001 р. Закону України «Про інститутиспільного інвестування» почали створюватись інститути спільногоінвестування, які можуть бути відкритого, інтервального і закритого типу. Довідкритих належать ті, що в будь-який момент за бажанням інвестора можутьвикупити ці цінні папери, які емітовані даним інститутом спільного інвестування.Інтервальні — це різновид відкритих, які відрізняються від останніх тим, щопроцес викупу здійснюється в термін, установлений у проспекті емісії, але нерідше одного разу на рік. Інститути спільного інвестування належать до закритихтоді, коли вони не беруть на себе зобов’язання щодо викупу випущених нимицінних паперів. Останні можуть викуповуватись лише у двох випадках: реорганізаціїабо ліквідації емітента [2, c. 198].
Отже, головна відмінність інвестиційних компаній від інвестиційнихфондів залежить від особливостей законодавства країни. До того ж,функціонування інвестиційних компаній у різних країнах світу, їх становлення,розвиток цілком залежить від темпів та напрямів зростання національнихфінансових ринків. Так, на розвиток вітчизняних інститутів спільногоінвестування негативний вплив мають недостатній рівень розвитку українськогофінансового ринку та несприятливий інвестиційний клімат.
Література
1.Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Підручник. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання,2008. — 535 с.
2.Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. — К.:ЦУЛ, 2002. — 267 c.