ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.І. Вернадського
Чудіна Наталя Віталіївна
УДК: 141.7:159.923
ЕКСТРЕМАЛЬНІСТЬ І ФОРМИ ІЇ ПРОЯВУ
У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
09.00.03 – соціальна філософія і філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
Дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Сімферополь – 2008
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьтеми дослідження. В умовах розвитку техногенної цивілізації і глобалізаційнихпроцесів сучасності, все більш інтенсивним і напруженим стає ритм життя людини,що дозволяє говорити вже не про швидкості, а про надшвидкості життєвого ритму,особливо в порівнянні з попередніми епохами. Прискорений темп життя змушуєвести мову про “новий” антропологічний тип людини, якій для забезпеченнягідного життя собі і своїй сім'ї доводиться затрачувати все більше і більшежиттєвої енергії. Це спричиняє за собою вірогідність виходу індивіда на граньміж “нормальним” функціонуванням його нервової системи і тим станом, коли вонане витримує, “впадаючи” в полягання нервових зривів, нервових потрясінь ідепресій.
Уграничному, крайньому положенні, психіка прагне збереження своєї життєдіяльності,часто звертаючись до компенсаційних механізмів. Ці механізми можна частковопорівняти з психологічним терміном “сублімація”. Щоб не втратити своє тілесне іпсихічне здоров'я людині доводиться знаходити заняття, які відповідали б тимумовам, в яких вона знаходиться. Це дозволяє їй адаптуватися до нового ритму іякості життя.
У цихумовах загального прискорення відбувається зростання екстремальних проявівлюдської активності в суспільстві, що і є основною проблемою виконаногодослідження.
На індивідуальному рівні заявлена проблема має антропологічнийсенс і проявляє себе в соціальному середовищі на рівні різних типівекстремальності залежно від відношення індивіда до суспільства і в цьомузначенні вона заявляє про свою актуальність як соціальна проблема.
Актуальність проблеми посилюється в умовах суспільства перехідногоабо “транзитного” періоду, коли відбувається руйнування норм соціальноїрегуляції, що склалися, що приводить до істотного зростання екстремальноїповедінки в різних формах її прояву.
Заявлена проблема має декілька рівнів свого дослідження. Її можнадосліджувати на рівні особи, яка достатньо добре розглянута, про що свідчатьчисленні публікації із психології особи. Менш досліджений – соціальний рівень,який обумовлює необхідність вивчення екстремальних проявів в соціумі. Протенайважливішим є соціально-філософський рівень дослідницької практики, який єтим, що менш пропрацював, але дозволяє органічно поєднати одержані результатидосліджень перших двох рівнів.
Зв'язокз науковими програмами, планами, темами. Робота враховуєположення національної програми України “Освіта”. Дисертація виконанавідповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософії Таврійського національногоуніверситету ім. В.І. Вернадського “Громадянське суспільство в Криму і йогооснови” (державна реєстрація теми № 0107V004133).
Ступіньрозробленості проблеми характеризується, з одного боку, різноманіттямпідходів в дослідженні заявленої проблеми, розглядом декількох рівнів свогопрояву в роботах як західних, так і вітчизняних мислителів із позицій дискурсіврізних наук, а з другого боку, — практичною відсутністю її однозначногорозуміння.
Основніджерела заявленої проблеми умовно можна розділити на три групи. Такий розподілдозволяє позначити проблемне поле дослідження, а також подати достатньо підставдля визначення об'єкта і предмета дослідження, мети і завдань дисертації.
Освоєння сутті екстремумів, щорозвиваються, з античних часів, екстремальності та принципівекстремального (Арістотель, Дж. Бруно, Г.Лейбніц та ін.), на даний час піднятодо рівня сучасних філософських узагальнень про закономірності екстремальнихзмін (М.Бор, І. Пригожин та ін.). Все це знаходить своє відображення в змістіпонять “екстрим” та “екстремальність”.
Феномен екстремальності є об'єктом дослідженняцілої низки галузей наукового знання, причому кожна з них описує екстремальнівчинки або думки про них із позицій своєї дисциплінарної ізольованості.Екстремальні явища розглядаються в жорстко певному, вузькому значенні. І лише,взяті загалом, результати цих досліджень можуть ініціювати комплексне вивченняекстремальності та її проявів в сучасному суспільстві.
Першим завданням розгляду і побудовипроблемного поля роботи є дослідження джерел, що дозволяють визначити ключовімоменти життєдіяльності індивіда, пов'язані з проявами екстремальності. Середних можна відзначити: егоїзм, страх, агресію, посягання на визнання свогоавторитету, ризик і т.д.
В історії філософії егоїзм як принцип і якхарактеристика суспільних вдач неодноразово ставав предметом пильної уваги.Справжня роль егоїзму як особливої соціальної якості була відображена у вченняхсофістів, Т.Гоббса, П. Гольбаха, Б. Спінози, К.А. Гельвеция, М. Штірнера.
Дослідженням домагань індивіда на визнаннясвого авторитету в соціальному середовищі займаються І.І. Кальной, Ф. Фукуямата ін.
Досліджуючи природу агресії, біологипрагнуть виявити природні причини агресії, і, що особливо важливе, біологічнепояснення тут часто комбінується з соціологічним у вигляді “соціобіології”. К.Лоренц та його колеги (Е. Ламсден, Ч. Уїлсон) розробили еволюційну теоріюлюдської агресії. Психологи А. Бандура, Р. Берон, Л. Беркович, С.П.Тейлорсхильні зауважувати сферу людської агресії. Їх увагу сфокусовано наіндивідуальних формах людської агресії, які мають короткочасний і реактивнийхарактер. Питання групової агресії адекватно висвітлені в соціальнійпсихології. Учені цієї області знання (Р. Блуммер, Р.Лебон, С. Московічи, З.Фрейд, К. Юнг) заклали міцний фундамент для дослідження феноменів масовоїповедінки. Девіантологи (Л. Олін, Ч.Ламброзо, Р. Мертон, І. Гофман)запропонували раціоналістичні теорії, що пояснюють злочинну поведінку. А. Гуггенбюль,А. Голдстейн, І. Шпігель, Г. Хафф і М. Клейн розглянули специфіку підлітковоїагресії і поведінку молодіжних банд. Класики фемінізму (С. де Бовуар таін.) запропонували свої інтерпретації жорсткого протистояння полів. К. Маркс,
К. Манхейм та інші розкрили детермінаціюсуспільного. Культурологи (В.Вундт, О. Шпенглер, У.Л. Уорнер) сформувалирозуміння етногенезу і причин етнічних фобій. Сучасні фахівці в теоріїнаціоналізму (У.Альтерматт, Е. Геллнер Е. Хобсбаум) детально досліджувалипроцеси “конструювання” націоналізму наприкінці XVIII — XIX ст. Г. Зиммель іВ.Дільтей розробили соціологію і психологію релігії, і, особливо, теоріюрелігійного нонконформізму.
Е. Вандерхілл, Р. Аткінс, Е. Баркер, М. Мулліт,Д.З.Пітерсон, І. Хемблін розглянули специфіку сучасних радикальних релігійнихрухів. Ю. Хабермас визначив характерні риси світогляду модерна з акцентом накомунікацію міжособових відносин. Ж. Деррида і С.Жижек описали нові феноменимасової культури і утопічної свідомості, які породжують нові форми радикальноїповедінки. Глобальна теорія інтелектуальної зміни Р.Коллінза забезпечиларозуміння ролі, яку відіграє радикалізм в житті суспільства. Проблемуполітичного тероризму і екстремізму досліджували Д. В. Ольшанський, В.І. Красиков.
Тіснопов'язана з дослідженнями екстремальної поведінки і проблема маргінальності,яка досліджується в роботах Г.В.Ф. Гегеля, Е. Дюркгейма,
Г.Зіммеля, К. Маркса, Г. Маркузе, Р.Е. Парка, Е. Стоунквіста, М.Фуко,М.Хайдеггера, Т.Шибутані. Серед вітчизняних дослідників цього феномена можнавідзначити — А.І. Атояна, Т.В. Вергун, А.А. Галкіна, З.Т. Голенкову, І.В. Гордієнко-Митрофанову,Л.Н. Гумільова, С.П. Гуріна, Є.Д. Ігітханян, В.Л. Каганського, І.В.Казарінову,І.І. Кального, Л.І.Кемалову, А.П.Лантух, В.І. Мельникова, І.П. Попову, І.П. Прибиткову,Е.Н. Старікова, Н.М.Харченко, В.А. Шапінського та ін.
Неменш важливою в дослідженні природи екстремальності та форм її прояву єпроблема соціалізації особи, яку досліджували Ж.-П. Сартр і К. Ясперс, десоціалізація зводиться до світу соціальних ролей, яка і протистоїть справжньомуєству людини. Концепція “масової людини” Х. Ортеги-і-Гассета розкриласоціально-психологічний тип людини маси. Франкфуртська школа соціальноїфілософії (Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю.Хабермас) досліджувала співвідношеннязагальнолюдського, соціального і індивідуального. Постструктуралізм (Ж. Делез,Ф. Гваттарі) обґрунтував концепцію індивідуалізації, яка приходить на змінусоціалізації.
Оскількипрояви екстриму знаходяться в прямій залежності від акцентуації особи, тодисертант бере до уваги публікацію К. Леонгарда що до акцентуйованих типівособистості.
У вітчизняній філософії соціалізація особияк базова підстава прояву або не прояву екстремальності розглядалася взагальному контексті марксисткою концепції людини. Чималий внесок в розробкупроблеми внесли такі дослідники як Б.Г. Ананьєв, Е.А. Ануфрієв, В.С. Барулін,Л.П. Буєва,
А.Г. Здравомислов, Е.Б. Ільєнков, М.С. Каган,В.П. Кисельов, Л.Н. Коган, В.В. Москаленко, І.І. Резвицький.
Страх, як основоположне поняття длявизначення людської діяльності, досліджується в роботах С. К`єркегора, М.Хайдеггера, О.С. Туренко, Ю. Щербатих і ін.
Не можна не наголосити і на понятті“ризику”, оскільки воно є одним із ключових при дослідженні проблемиекстремальної поведінки. Проблема ризику знайшла своїх дослідників в обличчі П.Лагадека, А. Томаса, П. Словіка, П. Столлена, Би. Фішхоффа.
Треба вказати і на дослідження суспільстваперехідного періоду або “транзитного” суспільства, в якому екстремальність виявляється специфічнимчином. Це публікації Н. Зубаревич, І.І. Кального, Б.В. Маркова та ін.
Аналіз авторитетних джерел дозволяєвизначити екстремальність як об'єкт дисертації, аяк предмет — відношення до екстремальних проявів у сучасному суспільстві.
Метадисертаціїполягає в дослідженні відношення до екстремальних проявів в суспільстві тавстановленні специфіки цих проявів.
Завданнядослідження діссертації:
Ø розглянути онтологічні, антропологічні і соціокультурні підставиекстремальної поведінки індивіда в сучасному суспільстві;
Ø визначити об'єктивні умови і суб'єктивні чинники переходу екстримув екстремальність;
Ø обґрунтувати типологію екстремальності в системі відносин“індивід – соціум”;
Ø дати класифікацію форм екстремальної поведінки.
Методологічнуоснову дослідження склали принципи, підходи, методи, загальнологічні прийоми іпоняття, що забезпечили категоріальний каркас дисертації.
Удослідницькій практиці були задіяні принципи взаємозв'язку, взаємодії івзаємообумовленості індивіда і соціуму. Крім того, широко використовувалисягносеологічні принципи об'єктивності і конкретності істини. Були використанісистемний, синергетичний, аналітичний, антропологічний та інтервальний підходи.Вони забезпечили адекватне освоєння предмета дослідження. Робота наддослідженням змусила звернутися до діалектичного методу, а також до методівсходження від абстрактного до конкретного, компаративістики та аксіологічної інтерпретації. У ходідослідження були задіяні такі прийоми, як аналіз і синтез, абстрагування іузагальнення, що дозволило здійснити систематизацію напрацьованого досвіду,структурно його організувати і обґрунтувати висновок про необхідність ідоцільність профілактики асоціальної і антисоціальної екстремальності в умовахсуспільства перехідного періоду.
Удослідницьке поле були включені поняття: екстрим, екстремальність, суб'єктекстриму, суб'єкт консолідованого екстриму, консолідований суб'єкт екстриму,просоціальна, асоціальна і антисоціальна екстремальність, яким дисертант надаєавторську інтерпретацію. Визначення ключових понять представлено в глосаріїроботи (Див.: С. 210-212)
Науковановизна дисертації визначається метою і сукупністю поставлених задач атакож запропонованим способом їх вирішення.
1. Виявлені і обґрунтовані онтологічні, антропологічні ісоціокультурні підстави концепту “екстрим”.
2. Визначені об'єктивні умови і чинники переходу екстриму в екстремальність.
3. Побудовані основні моделі екстремальної поведінки в системівідносин “індивід — соціум”: просоціальна, асоціальна і антисоціальна.
4. Проведена класифікація форм екстремальної поведінки в суспільствіперехідного періоду.
5. Встановлений механізм трансформації екстриму в екстремальність, основу якого складаютьегоїзм і претензія на визнання влади авторитету, страх і ризик.
Теоретичнеі практичне значення дисертації. Для розуміння сучасних процесів і прогнозуванняможливого розвитку суспільства необхідно знати сутнісну природу “екстриму”,зрозуміти його як цілісне явище, не обмежуючись вивченням окремих його сторін.Результати проведеного дослідження можуть бути використані в розробціспецкурсів із соціальної філософії, політології, соціології і культурології, атакож в роботі відповідних служб із організації і здійснення профілактикиантисоціальної та асоціальної форм екстремальності.
Особистийвнесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і тексти опублікованихстатей підготовлені автором самостійно.
Апробаціярезультатів дисертаційного дослідження. Основні результатидослідження одержали апробацію в ході участі в конференціях: ХХХIV науковоїконференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ. –Сімферополь, 2005; в роботі IV міжнародного філософського конгресу м. Москва з24.05.05 по 28.05.05. 2005; в міжнародній конференції “Культура народівПричорномор’я з найдавніших часів до наших днів”. – Сімферополь, 2006, квітень;в XXXV науково-практичній конференції професорсько-викладацького складуаспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь, 2006, квітень; в міжнароднійконференції Другі Таврійські читання. – Донузлав, 2006, вересень; в міжнароднійконференції “Культури народів Причорномор’я з найдавніших часів до наших днів”.– Сімферополь, жовтень, 2006; в ХХХV науковій конференціїпрофесорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ. – Сімферополь,2006; в “Днях науки філософського факультету — 2007”. — Київ 18-19 квітня 2007року; в міжнародній конференції “Культури народів Причорномор’я з найдавніших часівдо наших днів” 23 наукові читання. – Сімферополь, 25-26 Квітня 2007; в XXXVIнауково-практичній конференції професорсько-викладацького складу аспірантів істудентів ТНУ. – Сімферополь, квітень, 2007; в міжнародній конференції “ТретіТаврійські читання”. – Донузлав, вересень, 2007: а також в роботіаспірантського семінару філософського факультету Таврійського національногоуніверситету, методологічного семінару кафедри соціальної філософіїТаврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.
Публікації. Основнірезультати дисертаційного дослідження викладені у семі публікаціях дисертанта,з яких три — статті у виданнях, зареєстрованих ВАК України, 4- у тезах.
Структурароботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднуютьп'ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 233найменування і додаток. Повний обсяг дисертації складає 210 сторінок, з яких189 сторінок займає основний текст.
ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
Увступі охарактеризовані актуальність теми дисертації, ступінь її науковоїрозробленості; визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; вказанатеоретико-методологічна і методична база, обґрунтована наукова новизна,теоретична і практична значущість дисертаційної роботи.
Розділ 1 “Екстрим ійого обґрунтовування” включає 1, 2, 3, 4 і 5 підрозділи дисертації. Урозділі проводиться дослідження онтологічних і антропологічних підстав концепту“Екстрим”, основи якого треба шукати не тільки в самому бутті суспільства, алеі в природі людської психіки, в основних її захисних механізмах. Екстрим всвоїй основі містить “граничність”, “крайність”. Знаходячись в крайньому положенні будь-якаситуація набуває нового раніше невідомого імпульсу для подальшого розвиткуіндивіда.
Упідрозділі 1.1. “Онтологічна укоріненність екстриму” впершерозглядається концепт “екстрим”, який, будучи атрибутом людського і соціальногобуття, визначає його здатність до розвитку.
Дослідженняекстриму як концепту дає можливість говорити про нього тільки у тому випадку,коли розглядаються внутрішні аспекти людськоїсуспільства” досліджуютьсяпідстави класифікації екстремальної поведінки “транзитного” суспільства.Виділені і визначені форми екстремальності такі як: спорт, медицина, творчість тамолодіжна субкультура, сучасного суспільства на основі запропонованоїтипології.
Упідрозділі 3.3. “Профілактика асоціальної і антисоціальної екстремальності” виявляютьсяосновні групи ризику, обґрунтовується необхідність створення програмпрофілактики асоціальної і антисоціальної екстремальності. Виділяються п'ятьтипів програм, які необхідні для вирішення проблем нейтралізації негативнихформ екстремальної поведінки. Як базисна пропонується програма визначеннявірогідності присутності суб'єктів екстриму різних типів екстремальності.
ВИСНОВКИ
Урезультаті роботи з авторитетними джерелами виявлений об'єкт дослідження,представлений екстремальністю, визначений предмет дисертації, як відношення до екстремальнихпроявів в сучасному суспільстві. Відповідно до заданого об'єкта і предмета дослідженнябула визначена мета дисертації, суть якої полягає в дослідженні відношення доекстремальних проявів в суспільстві і встановленні специфіки цих проявів.Відповіднодо цієї мети були розглянуті онтологічні, антропологічні і соціокультурніоснови екстремальної поведінки індивіда в сучасному суспільстві; визначеніоб'єктивні умови і суб'єктивні чинники переходу екстриму в екстремальність;обґрунтована типологія екстремальності, в системі відносин “індивід – соціум”;визначена класифікація форм екстремальної поведінки.
Міравирішення заявлених завдань була обумовлена методологією дослідження. Цяметодологія включила певні принципи, підходи і методи, які і привели дорезультатів з претензією на елементи новизни.
Буливиявлені онтологічні, антропологічні та соціокультурні підстави концепту“екстрим”, внаслідок чого було обґрунтовано, що екстрим забезпечує можливість ілюдині, і соціуму формувати власну самосвідомість. Пограничність її положеннядозволяє повною мірою реалізувати себе, оскільки екстрим виступає як умовапрояву життєвих сил людини. Було встановлено, що не кожний індивід є суб'єктомекстриму, оскільки суб'єкт екстриму спочатку заявляє про себе як дестроїрвнутрішньої системи, разом із тим є конструктором її розвитку.
Виявленіосновні умови і чинники переходу екстриму в екстремальність. Аналіз умов і основнихчинників трансформації екстриму в екстремальність дозволив визначити можливийзбій механізму соціалізації в результаті зміни шкали ціннісних орієнтирів,маргінальності, акцентуації особистості і стану захисних механізмів психіки.
Побудованіосновні моделі екстремальної поведінки в системі відносин “індивід — соціум”,які враховують всі сутнісні характеристики: просоціального, асоціального іантисоціального прояву.
Проведенакласифікація форм екстремальної поведінки в суспільстві перехідного періоду.Виділені основні форми екстремальності сучасного суспільства: медицина, спорт,мистецтво, молодіжна субкультура.
Встановлено,що інтенція і прояви екстриму в екстремальність визначається мірою страху,ризику, егоїзму і претензії на визнання свого авторитету на індивідуальномурівні.
Удодатку подається глосарій авторської інтерпретації ключових понять ітермінів проведеного дослідження.
СПИСОКОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті:
· ЧудинаН.В. Онтологические основания экстрима / Н.В. Чудина // Вестник СевНТУ. – 2006. — №78. – С. 21 – 30
· ЧудинаН.В. Возможные формы экстремальности в обществе переходного периода / Н.В.Чудина // Культура народовПричерноморья. – 2007. — № 106. – С. 252 — 255
· ЧудинаН.В. Социально-философский анализ экстремальности / Н.В. Чудина // Вестник СевНТУ. – 2008. — №86. – С. 46 – 50
Тези:
· ЧудинаН.В. Экстремизм в современном мире: материалы XXXIV научно-практическойконференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентовТНУ, (Симферополь апрель 2005 г.) /Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. – Симферополь:Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2005. – С. 39-41
· ЧудинаН.В. Трансформация экстрима в его негативные и позитивные проявления(социокультурный замер): материалы XXXIV научно-практической конференциипрофессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ,(Симферополь апрель 2006г.) / Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. –Симферополь: Таврический национальный университет им. В И. Вернадского, 2006. –С. 61 – 63
· ЧудинаН.В. Экстремальность и вектор ее направленности: материалы XXXIV научно-практическойконференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентовТНУ, (Симферополь апрель 2007 г.) /Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. – Симферополь:Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, 2007. – С. 94 – 96
· ЧудинаН.В. Экстрим в обществе переходного периода: Матеріали доповідей та виступівМіжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету — 2007”, (Київ,18-19 квітня 2007). – Київскський дер. ун-т ім… Т.Г. Шевченка. – К.: Київськийдер. ун.-т ім. Т.Г. Шевченка, 2007. – С. 129 – 131