ТУРИЗМ, ЯК чинник РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХСИЛУКРАЇНИ
Досвідсоціально-економічного розвитку провідних країн показує, що перехід світовоїспільноти на якісно інший рівень орієнтований на мобілізацію інтенсивних джерелзростання і, перш за все, на посилення ролі людського чинника і формуванняпрацівника нової якості як основи продуктивних сил. Вирішення вищезгаданих проблемтісно пов'язане з розвитком туризму і курортної справи, які з одного боку, єзасобом забезпечення фізичного і психічного благополуччя нації і розвиткуособистості. З іншого боку, туризм, функціонуючи як галузь, сприяє збільшеннюсуспільного багатства за рахунок відновлення трудових ресурсів, забезпечуєзайнятість населення і дозволяє вирішувати багато інших соціально-економічнихзавдань курортно-туристичнних регіонів країни.
Найважливішоютенденцією в розвитку національної і світової економіки останніми роками сталобезпрецедентне зростання впливу і ролі туризму, який сьогодні є однією згалузей, що найдинамічніше розвивається. Унікальність туризму на сучасномуетапі розвитку суспільства полягає в тому, що жодна інша галузь не володієтаким величезним потенціалом зростання, генерування прибутку і залученнянаселення до виробництва. Це — галузь, що сприяє розвитку і стабілізаціїгосподарств багатьох регіонів, дозволяє вже сьогодні деяким країнам фактичножити за рахунок туризму. Експерти оцінюють вклад туризму у ВВП розвинених країнприблизно на рівні 5,5% [4].
Запрогнозом Всесвітньої туристичної організації до 2020 року число міжнароднихтуристичних поїздок зросте з 564 млн. до 1,6 млрд. в рік, тобто майже в 3 рази;доходи від туризму, у свою чергу, зростуть з 399 млрд. дол. до 2 трлн. дол. врік, тобто в 5 разів [6]. Потрібно враховувати, що ці показники характеризуютьлише об'єми міжнародного туризму, який більшою мірою є об'єктом дослідженняучених, політиків і громадських організацій. Що ж до внутрішнього туризму, тона його долю доводиться до 80% загального числа туристів в світі [6]. На думкубільшості дослідників, туристична галузь є такою ж крупною галуззю суспільноговиробництва (а в багатьох країнах навіть більше), як сільське господарство абоосновні галузі промисловості (автомобільна, електронна, сталеливарна та інші) [1].
Протеслід констатувати, що туризм і санаторно-курортна сфера не отримали в Україніналежного розвитку ні в умовах централізованої економіки, ні в роки реформ. Поіснуючих експертних оцінках, туристичний потенціал України використовується небільш, ніж на 8-10%. Вклад внутрішнього ринку туристичних послуг в національнийдохід країни складає лише близько 1%. При здійсненні ж продуманої державноїполітики в області планування і управління туризмом ці цифри можуть зрости вбагато разів. Враховуючи різноманіття природних і антропогенних туристично-рекреаційнихресурсів, які має в своєму розпорядженні Україна [5], у наявності істотнийрозрив між розвитком туристично-рекреаційної галузі в регіоні і в світі вцілому. В той же час, розвиток туризму може істотно вплинути на вихід країни зглибокої соціально-економічної кризи, згладити наслідки соціальної напруженостішляхом створення нових робочих місць, а також необхідних умов для відновленняморальних і фізичних сил населення, що визначає основу для підвищенняпродуктивності праці і економічного зростання.
Питаннявпливу розвитку туризму на проблеми управління людськими ресурсами, політикузайнятості, відтворення здоров'я як соціально-ринкового ресурсу життєздатностіекономіки є на сьогоднішній день найбільш значимими і в той же час найменшдослідженими.
Крім того, туризмбере участь у відтворенні трудових ресурсів не лише в прямому відношенні — шляхом створення робочих місць, у тому числі з врахуванням мультиплікативногоефекту, але і в непрямому — за допомогою зміцнення суспільного ііндивідуального здоров'я як соціально-ринкового ресурсу економіки. Туризмрізною мірою впливає на життя місцевого населення, його матеріальну і духовнудіяльність, систему цінностей, суспільну поведінку, інтереси. У регіоні, деспостерігається соціально-культурна активність, де туризм носить традиційнийхарактер і кількість туристів поступається чисельності місцевого населення, аїх культурний рівень приблизно однаковий, не спостерігається особий впливтуризму. Проте у ряді промислово розвинених регіонів зростання туризму можепривести до значних змін в соціальній структурі, довкіллі і місцевій культурі.Дія туризму на життя місцевого населення, як частині продуктивних сил може бутияк позитивним, так і негативним (таблиця).
Таблиця — Впливтуризму на продуктивні сили України [2]Позитивні аспекти: Негативні аспекти:
1. Створення робочих місць;
2. Збільшення доходів, і, як наслідок, підвищення рівня життя місцевого населення;
3. Прискорення процесу урбанізації, розвиток міських служб, інфраструктури, культурних організацій;
4. Прискорення соціальних і культурних процесів;
5. Відродження місцевих культурних цінностей, розвиток народної творчості, традицій, звичаїв, народних ремесел;
6. Підвищення попиту на сільгосппродукцію і товари місцевого виробництва;
7. Охорону і відновлення місцевих пам'ятників культури;
8. Розширення природних комплексів;
9. Підвищення привабливості регіону;
10. Пожвавлення місцевого культурного життя.
1. Поляризація і комерціалізація інтересів різних груп населення;
2. Зростання долі некваліфікованої праці;
3. Зростання числа відхилень від суспільних норм поведінки (алкоголізм, хуліганство, проституція);
4. «Ерозія» сім'ї (розлучення, легке відношення молоді до життя);
5. Комерціалізація культури;
6. Втрата самобутності конкретного туристичного напряму;
7. Конфлікти між місцевим населенням і туристами.
Негативні діїтуризму можуть бути викликані перш за все його спонтанністю, відсутністюпопередньої підготовки і контролю. У таких умовах місцеве населення не маєможливості пристосовуватися до змін, що відбуваються. Задоволення туристичнихпотреб не повинне завдавати збитку соціальним і економічним інтересам населеннярегіонів і країнам, які відвідують, культурним і історичним цінностям,довкіллю, природним ресурсам. Більшості негативних аспектів можна уникнутишляхом комплексного планування розвитку туризму і впровадження сучасних методівуправління цим процесом (посилення контролю над використанням територій іресурсів, проведення політики освіти місцевого населення), а також шляхомвизначення критеріїв його найбільш ефективних напрямів, які є основою длявибору і послідовного їх розвитку. До ряду останніх відноситься оцінка конкурентоспроможностірегіонів України з точки зору їх туристичного потенціалу. Пропонується оцінитирівень конкурентоспроможності шляхом розрахунку інтегрального показника (заметодикою В.Плюти) [3], що складається з наступних компонент, виявлених задопомогою апріорного ранжирування:
Z1 – соціально-екологічнийрозвиток регіону (включає наступні показники: чисельність населення регіону, чол.;середньомісячна заробітна плата, грн.; збільшення (зменшення) заборгованості повиплаті заробітної плати %; рівень безробіття — % до економічно активногонаселення; шкідливі викиди в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерелзабруднення на кв.км., т.);
Z2 – культурнийрозвиток регіону (включає наступні показники: кількість установ культури імистецтва в регіоні, од.; забезпеченість населення установами культури %;відвідуваність населенням установ культури і мистецтва, рази);
Z3 – курортно-оздоровчийрозвиток регіону (включає наступні показники: кількість санаторіїв в регіоні,місць; кількість пансіонатів і будинків відпочинку, місць; кількість дитячихоздоровчих таборів, місць);
Z4 – розвитокготельного комплексу в регіоні (включає наступні показники: кількість готелів імісць для тимчасового мешкання, од. номерів; інфраструктура розвитку готельногокомплексу, доля номерів охоплених послугами до загальної кількості номерів %;доля використання номерного фонду, од.);
Z4 – туристичніпотоки в регіоні (населення, що виїжджає з регіону в туристичних цілях, чол. урік; кількість туристів, що приймаються регіоном, чол. у рік).
В результатіпроведених розрахунків був отриманий інтегральний показникконкурентоспроможності регіонів України з точки зору розвитку туризму (рисунок 1).
/>
Рисунок.1. Інтегральний показник конкурентоспроможностірегіонів України з точки зору розвитку туристичних послуг за 2007 р.
Таким чином,можна зробити висновок, що при оцінці туристичного потенціалу регіону великезначення має рівень його забезпеченості рекреаційними, туристичними ісоціально-екологічними ресурсами, що відбивається безпосередньо на рівнірозвитку продуктивних сил як конкретного регіону, так і країни в цілому. Проведенийаналіз показав, що найбільш розвиненим з точки зору туризму виявився Львівськийрегіон, а найменш – Тернопільський.
В результатірозрахунків регіони України можна розділити на п'ять зон з точки зору розвиткутуристичної інфраструктури: до першої найпривабливішої зони відносятьсярегіони, конкурентоспроможність яких знаходиться в діапазоні [0,4-0,5], додругої [0,3-0,4], до третьої [0,2-0,3], до четвертої [0,1-0,2] і до п'ятої[0-0,1]. Різниця між першою і п'ятою групами рівнів конкурентоспроможностірозвитку туристичної інфраструктури складає 4,9 разів, що свідчит про наявністьрезервного рекреаційного потенціалу вітчизняного туризму.
Література
1. Кекушев В.П, Сергеев B.П., Степаницкий В.Б.Основы менеджмента экологического туризма. учеб. пособ. — М.: Изд. МНЭПУ, 2001.- 60 с.
2. Макаренко С.Н., Саак А.Э. История туризма.-Таганрог: Изд. ТРТУ, 2003. — 94 с.
3. Плюта В. Сравнительный многмерный анализ вэкономических исследованиях: методы таксономии и факторного анализа. – М.:Статистика, 1980. – 152 с.
4. Рейтинг туристических стран мира. Режимдоступа: rating.rbc.ru/article.shtml?2006/09 /27/31152123
5. Украина имеет туристический потенциал. Режимдоступа: www.otpusk.com/news/ 87530.html
6. www.unwto.org/index_r.php