Зміст
Вступ
Розділ 1. Стан дитячого та молодіжного туризму
Розділ 2. Загартування та його роль у розвитку організму дитини
2.1 Основні загартовуючи чинники та їх значення дляздоров`я
2.2 Правила та умови загартування
2.3 Види загартовування та їх характеристика2.3.1 Загартовування повітрям2.3.2 Загартовування сонцем
2.3.3 Загартовування водою
2.3.4 Ходіння босоніж2.3.5 Загартовування холодом ("'моржування'")
2.4 Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
Розділ 3. Основні аспекти програмиоздоровчо-пізнавального туризму
Висновок
Література
Вступ
Величезна кількість людей щороку йдуть мандрувати– пішки, на лижах, на велосипедах, гребних човнах, плотах та ін. Тривалий часвони знаходяться далеко від цивілізації. Для школярів та молоді туризм має нетільки оздоровче, але і розвиваюче значення.
Актуальність: останнім часом урізноманітнилися хворобишколярів та молоді, про що свідчить перш за все різноманітність вірусів, якимвластива висока контагіозність і здатність викликати епідемії та пандемії, щоспричиняє часто небажані зміни в стані здоров`я дитини і потребує тривалоголікування, а причиною цього є низька опірність організму. Тому застосуваннязагартувальних заходів потребує значної уваги та більш чіткої організаціїпроведення.
Предмет дослідження – природні чинники природи та їх вплив наорганізм дитини.
Об`єкт дослідження – функції туризму в процесі загартуванняорганізму.
Мета роботи: встановити роль занять туризмом для підтриманнягомеостазу організму школярів та молоді, їх місце в загартуванні.
Основні завдання:
1) сформувати уявлення про сучасний стан дитячого та молодіжного туризму;
2) розглянути основні природні фактори, які сприяють загартуванню;
3) охарактеризувати основні загартовуючі чинники та їх значеннядля здоров`я;
4) розглянути основні умови та види загартування;
5) дати характеристику основних аспектів програмиоздоровчо-пізнавального туризму.
Розділ1. Стан дитячого та молодіжного туризму
В умовах розвитку української державності,демократизації суспільства та гуманітаризації освіти підвищується попит дітейта їхніх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені врезультаті використання можливостей позашкільної освіти.
Одним з ефективних напрямів позашкільної освіти, щодає змогу поєднувати навчання і виховання дітей та підлітків, є дитячо-юнацькійтуризм і краєзнавство. Саме туризм і краєзнавство дають виняткову можливість навласні очі красу рідної землі, ознайомся з історією, культурою, традиціямисвого народу, загартуватися як фізично, так і мораль Для дитини кожна подорож —це своєрідне відкриття, це можливість зрозуміти, що стоїть за звичним словомБатьківщина. Допомогти дитині зробити такі відкриття покликані колективицентрів туризму і краєзнавства учнівської молоді та станцій юних туристівУкраїни.
Нині в Україні діє 96 центрів туризму ікраєзнавства учнівської молоді та станцій юних туристів, які є базовимиорганізаційно-методичними осередками розвитку дитячо-юнацького туризму. Середних: Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді — 1,Кримський республіканський — 1, обласні — 21, міські — 42, районні — 31 (вт. ч.6 внутрішньо-районних в містах). Останнім часом мережа цих навчальних закладівзбільшується: якщо в 1998 р. їх було 84, у 2000 р. — 87, то зараз вже 96.
Найбільшу кількість центрів туризму мають:Дніпропетровська (11), Луганська, Полтавська, Хмельницька області (по 7 кожна),Львівська, Черкаська, Волинська (по 6), Запорізька (5).
Головними напрямами діяльності центрів туризму єздійснення навчально-виховної, організаційно-масової, інформаційно-методичноїроботи та підвищення кваліфікації педагогічних туристських кадрів.Інформаційно-методичне забезпечення центрів туризму і станцій юних туристівУкраїни та проведення всеукраїнських очно-заочних масових заходів здійснюєУкраїнський державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, якийпрацює з 1930 року.
Найважливішим показником діяльності позашкільнихнавчальних закладів туристсько-краєзнавчого профілю є організація роботидитячих туристсько-краєзнавчих об'єднань. Так, на сьогодні у всіх типахпозашкільних навчальних закладів близько 10% становлять гурткитуристсько-краєзнавчого напряму.
Найбільш масовим на Україні є пішохідний туризм.Серед гуртків туристсько-спортивного напряму переважають ті, які працюють запрограмами «Юні туристи» та «Пішохідний туризм». Друге місце за чисельністюпосідають дитячі об'єднання, що працюють за програмами «Спортивний туризм» і«Спортивне орієнтування». Крім того, в Україні працюють гуртки велосипедного,гірського, водного, лижного, спелеотуризму, гуртки туристського багатоборстватощо. Дбаючи про подальший розвиток спортивного туризму, наші колеги на місцяхорганізовують роботу гуртків молодших інструкторів туризму і туристів-провідників.
Важливим чинником розвитку дитячо-юнацькогоспортивного туризму є проведення змагань, під час яких юні туристи мають змогупродемонструвати свої знання і вміння, набуті під час навчання у гуртках.Найбільш поширеними є змагання зі спортивного орієнтування і з технікипішохідного туризму.
Запроваджуються нові форми проведення змагань.Так, Миколаївський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівськоїмолоді проводить першість центру з естафети «Альпійські зв'язки».
Заслуговує на увагу новий вид змагань зіспортивного орієнтування «Маркована траса з визначенням ситуації наконтрольному пункті за фрагментом карти», які організовує Севастопольськийміський центр дитячого і юнацького туризму учнівської молоді.
Донецький обласний центр туризму і краєзнавстваучнівської молоді започаткував проведення відкритих Всеукраїнських змагань зтехніки пішохідного туризму в закритих приміщеннях та «Неділі туризму» дляхворих дітей, зокрема для вихованців Слов'яногірської школи-інтернату для дітейіз захворюванням органів дихання.
Крім того, гуртківці центрів туризму берутьучасть у міжнародних туристських змаганнях. Так, вихованці Закарпатськогообласного центру туризму, краєзнавства і спорту беруть участь у міжнароднихзмаганнях зі спортивного орієнтування в Чехії та Словаччині.
Одним з напрямів роботи центрів туризму ікраєзнавства учнівської молоді та станцій юних туристів є впровадження впрактику освітянської роботи краєзнавчого принципу навчання і виховання,введення краєзнавчого компоненту в роботу гуртків спортивно-туристськогонапряму, проведення різноманітних краєзнавчих експедицій, зльотів, акцій тощо,безпосередня робота краєзнавчих гуртків. Перевагу юні краєзнавці віддають гурткамнародознавства, історичного та географічного краєзнавства. Крім того, працюютьфольклорно-етнографічні гуртки, музеєзнавства і мистецтвознавства, юнихгеологів, археологів та ін.
З 1992 р. в Україні триває багатопрофільнавсеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція учнівської молоді «Краса і більУкраїни», а в 1998 р. Міністерство освіти України у партнерстві зВсеукраїнською спілкою краєзнавців та Українським географічним товариствомзапочаткували історико-географічну експедицію учнівської молоді «Сто чудесУкраїни». Головне завдання експедицій — залучення учнівської молоді допошуково-дослідницької роботи з історії та географії; виховання у дітей любовідо рідної землі, природи, історії і культури, дбайливого ставлення до природирідного краю.
Організаційно-методичною базою проведення цихзаходів на всеукраїнському рівні є Український державний центр туризму ікраєзнавства учнівської молоді. Серед добрих і корисних справ нашого закладу,спрямованих на виховання дітей та підлітків України, є успішне проведення ще йтаких всеукраїнських експедицій, як «Птахи рідної землі», «Мікро-топонімиУкраїни», історико-краєзнавчої акції «Пам'ять» і ряду інших. Переможціекспедицій нагороджуються путівками до Центрального табору туристського активуучнів України та інших оздоровчих закладів України.
На місцях успішно діють регіональні краєзнавчіпошукові експедиції. Так, Донецький обласний центр туризму і краєзнавстваучнівської молоді провів перший етап історико-патріотичної операції «Пам'ятникирозповідають», під час якої було досліджено 116 пам'ятників області. Підсумковіматеріали передані до Агентства редакції «Книги пам'яті України» для написаннякниги «Війна у пам'ятниках».
Перелічитивсі туристсько-краєзнавчі заходи, які проводяться центрами туризму і краєзнавстваучнівської молоді та станціями юних туристів, неможливо. Хочеться щироподякувати їхнім колективам за копітку працю і ентузіазм і вірити, що знання,вкладені в душі дітей, дадуть пагони любові до своєї держави, ім'я якій —Україна.
/>Розділ 2. Загартування та його роль урозвитку організму дитини
/>2.1 Основні загартовуючи чинники та їх значеннядля здоров`я
Минуло не одне тисячоліття з того часу, як людстводовідалося про цілющу силу трьох великих лікарів природи: сонця, повітря іводи. Саме вони — вода, повітря і сонце — залишаються і досі основнимизагартовуючими чинниками. До того ж, використані людиною у сполученні зфізичною культурою та правильно поставленою руховою активністю, ці чинники єпевним гарантом вашого здоров'я, можуть запобігти багатьом хворобам.
Багато з вас вже чули про інфекційнізахворювання, що спричиняються мікроскопічними організмами: бактеріями,вірусами, грибками тощо. Збудники цих захворювань передаються від хворих людейчи тварин до здорових, призводячи до епідемій. Згадайте з історії про епідеміїчуми і холери, що «викошували» жителів міст і сіл, спустошуючи цілі держави.
Завдяки досягненням біології і медицини багатоінфекційних захворювань, які в минулому були смертельними для людей або жзалишали важкі наслідки на все життя, сьогодні в результаті застосування щепленьмайже не трапляються. Згадаймо віспу, скарлатину, поліомієліт, правець, кашлюк(коклюш) — колись такі поширені хвороби. Зараз вони або ліквідовані повністю,або трапляються як поодинокі випадки.
Однак ще і сьогодні існують такі інфекційніхвороби, від яких досі не винайдено надійного захисту. Серед них чільне місцепосідають грип і гострі респіраторні вірусні інфекції, або, як кажуть,простудні захворювання. Річ у тім, що у збудників цих захворювань, переважновірусів, дуже швидко відбуваються мутації(зміни генотипу). Це зводитьнанівець зусилля медиків і мікробіологів виготовити ефективну вакцину дляпрофілактики цих захворювань. Ось чому тільки висока функціональна активністьімунної системи та адаптаційних механізмів, що досягається в результатіпостійного тренування (загартовування), робить організм стійким до цихмікроорганізмів, і тому хвороба не розвивається або швидко перебігає у легкій,майже непомітній, формі.
Особливо цінним є загартовування в дитячі роки.Адже чим раніше починають застосовувати природні загартовуючі фактори, тимстійкішим стає організм до дії несприятливих умов довкілля. Прикладом цьогоможе слугувати життя нашого славетного співвітчизника Порфирія КорнійовичаІванова, його послідовників та прихильників розробленої ним системи природногооздоровлення.
Коли довкілля має достатньо подразників, миговоримо «інформаційно збагачене навколишнє середовище». Воно сприяє розвитковіорганізму, пробуджує його резервні можливості, покращує адаптаційні та захиснімеханізми. Відомо, наприклад, що водне середовище порівняно з повітряним є дляорганізму людини інформаційно збагаченішим, оскільки неоднорідні контрастнівпливи інформаційно багатші.
Нагадаймо, що процеси інформаційного впливу маютьвелике значення не тільки в період росту організму, але й впродовж усьогожиття. Організація всіх фізіологічних процесів в органах і тканинахзабезпечується нервовими стимулами від центральної нервової системи. Тому дужеважливо, щоб ця система «заряджалась» інформацією з довкілля. Саме це івідбувається за дії фізичних чинників довкілля на організм, оскількиінформаційні впливи при цьому надходять до організму в найбільш «чистому»вигляді.
Цивілізація «вилучила» сучасну людину зприродного середовища, помістивши її у «футляр» будинків, одягу, автомобілів, івідгородила її від усього багатства природних інформаційних процесів: подихусвіжого вітру, променів сонця, численних і особливо цінних в інформаційномувідношенні кліматичних контрастів. Проте в нашому організмі потреба вінформаційно насичених впливах закладена генетично. Організму людини потрібні іхолод, і тепло, і механічні подразники, і багато іншого, та особливо цінним єспільна комбінована дія цих чинників.
Використовуючи контрастну дію під час переходувід одного фізичного чинника до іншого (від тепла до холоду, від спокою домеханічного тиску на шкіру, від перебування на сонці до занурення у воду — середовищаз іншою щільністю, температурою, теплоємністю і т. д.), ми насичуємо організмпотоками найціннішої в біологічному відношенні інформації, яка є «концентратом»навколишнього середовища.
Використання різноманітних водних процедур (відкомпресів і обтирань до плавання і купання), сонячних променів, тепла і холоду(від сауни до моржування), а також багатьох інших варіантів та поєднань(наприклад, циркулярний душ, підводний масаж, парна лазня з віником чи масажем)з давніх-давен забезпечувало людям універсальну можливість формування,збереження та зміцнення здоров'я і оптимального розвитку організму (мал. 1).
/>
Maл. 1. Схематичне зображення механізму оздоровчої діїосновних загартовуючих факторів./>2.2 Правила та умови загартування
Починати загартовування доцільно навесні чивлітку, поступово знижуючи температуру води чи повітря. Ефективністьзагартовування вища, якщо воно проводиться у комплексі з фізичними вправами.Виходячи із фізіологічних механізмів загартовування, його необхідно проводитирегулярно, підбирати оптимальну тривалість процедур. Наприклад, ефективнішепроводити щоденне охолодження по 5 хвилин, ніж охолодження через день по 10хвилин.
Якщо в процесі загартовування відбулась перерва,особливо тривала, організм поступово втрачає набуті властивості адаптаційнихреакцій до дії несприятливих чинників довкілля (різкі зміни температуриповітря, атмосферного тиску, вологості, сильний вітер і ін.). Тому привідновленні загартовування необхідно знову дотримуватися поступовості йпослідовності процедур.
Підсумовуючи вищесказане, ми можемо сформулювати 4правила загартовування.
Перше правило — точне дозуваннязагартовуючих чинників, кожна температурна дія повинні відповідатиіндивідуальним можливостям організму. Чим сильніша охолоджуюча процедура(наприклад, чим холодніша вода і більша швидкість вітру), тим меншою повиннабути її тривалість. Основна мета суворого дозування загартовуючих чинників — забезпечити будь-якій людині (від новонародженого до людини похилого віку)посильне для неї температурне навантаження.
Друге правило — систематичність діїзагартовуючих чинників. Міцний і стійкий загартовуючий ефект виникає врезультаті тренування, тобто системи повторних навантажень, кожне з яких діє наорганізм в стані нової набутої збільшеної здатності до охолодження. Ось чомудуже важливо не припиняти загартовуючі процедури, адже кожна перерва означаєвтрату вже досягнутого рівня опірності організму. Тому навіть при хворобі абопоганому самопочутті потрібно не припиняти процедури, а лише зменшити їхнюінтенсивність і тривалість.
Трете правило — поступовість збільшеннязагартовуючих чинників, причому це збільшення має бути східцеподібним. Цеозначає, що кожне відчутне посилення холодового навантаження має підкріплятисяпротягом деякого часу для того, щоб організм мав змогу пристосуватися додосягнутої інтенсивності подразнення. Потому температурне навантаження можназнову збільшити.
Четверте правило — індивідуальністьпідбору загартовуючих чинників із врахуванням віку, стану здоров'я, навітьастрологічних особливостей./>2.3 Види загартовування та їх характеристика
Найпростішим і найдоступнішим видомзагартовування є повітряні ванни (або перебування на відкритому повітрі).
Починатикраще з теплих повітряних ванн, поєднуючи їх з рухливими іграми або фізичнимивправами, поступово збільшуючи тривалість і зменшуючи температуру повітря.Ефективність повітряних ванн збільшується, якщо після них проводити воднеобтирання або обмивання.
Починаючи загартовування, слід дотримуватисятаких правил: безперервність і систематичність загартування; врахуванняіндивідуальних особливостей кожної дитини (статі, віку, стану здоров'я, рівнязагартованості тощо); поступовість проведення процедур (особливо це стосуєтьсятих, у кого слабке здоров'я); постійний контроль з боку лікаря (з урахуванняміндивідуальних особливостей кожної дитини).2.3.1Загартовування повітрям
Під дією повітряних ванн поліпшується складкрові, загальний обмін речовин, тонізується мускулатура, відбувається посилене«згорання» жиру. Враховуючи такий активний вплив повітряних ванн наорганізм людини, приступати до них слід обережно. Так, загартовування повітрямдітей молодшого дошкільного віку найкраще починати при температурі, не нижчійвід 19 — 20°С, слабкому вітрі, у тіні. Старшим дітям можна дозволити цюпроцедуру і при температурі повітря + 18°С. І за умови, якщо діти достатньопідготовлені, то рекомендувати повітряні ванни при нижчій температурі.
Тривалість першої процедури не має перевищувати15 — 20 хв. Надалі, залежно від індивідуальних особливостей кожного, тривалістьповітряного «купання» можна поступово збільшувати до кількох годин.Повітряні ванни найкраще приймати у ранкові та вечірні години, але в жодномуразі людина не повинна переохолоджуватись або перегріватись.
Перші повітряні ванни, як правило, приймають підчас ранкової гімнастики, для занять якою хлопчикам бажано виходити тільки втрусах, а дівчаткам — у купальниках. Повітряні процедури можна продовжувати іпід час ранкового туалету, прогулянок, рухливих і спортивних ігор кілька разівна день.
Найкраще місце для повітряних ванн — лісовігалявини, пляж тощо. Тривалість їх визначається насамперед самопочуттямкожного: якщо морозить, процедуру слід припинити. Протипоказанням дляповітряного «купання» може бути тільки негода, а також захворюваннядитини.2.3.2 Загартовування сонцем
Вплив сонця на організм багатогранний. Йогопроміння посилює обмін речовин, стимулює діяльність ендокринних залоз, тонізуєнервову систему, що дуже важливо для нормального розвитку молодого організму.Крім того, ультрафіолетове випромінювання вбиває бактерії, сприяє виробленнювітаміну D. Ось чому особи, які загартовуються сонцем, менше хворіють наінфекційні хвороби, рахіт. Якщо розумно користуватися сонячними ваннами, вкрові збільшується кількість гемоглобіну, дихання стає повільнішим, алеглибшим, що сприяє насиченню організму киснем. Усе це разом зміцнює здоров'я.
Але неправильне користування сонячним проміннямшкідливо впливає на організм людини, зокрема, може призвести до опіків,сонячного або теплового удару.
Опіки, як правило, виявляються через кілька годинпісля опромінювання. Характерні ознаки: почервоніння і припухання шкіри.пухирі, загальне нездужання, головний біль, підвищення температури тіла.
Основною причиною виникнення сонячного удару єпряма дія на головний мозок переважно інфрачервоних променів. Ознаки: гострийголовний біль, різке почервоніння обличчя, запаморочення, а в тяжких випадках —блювання, судоми, непритомність. Наслідком загального перегрівання організму єтепловий удар.
Протипоказаннями для приймання сонячних ваннможуть бути: гострі форми туберкульозу легенів; туберкульоз кісток, суглобів ізалоз; підвищена нервова збудливість; сильне виснаження й різка анемія. Нерекомендують перебувати на сонці безпосередню перед вживанням їжі або одразупісля нього.
Щоб акліматизуватися, діти спочатку протягомтрьох-чотирьох днів щодня приймають повітряні ванни по 30 — 40 хв. і тількипісля цього переходять до приймання сонячних ванн. Тривалість першої сонячноїванни — 4—5 хв. (по одній хвилині на спину, груди, лівий і правий боки).Поступово тривалість сеансів збільшують (додають через кожні два дні про 2хв.), доводячи їх до 40 хв. Очі бажано захищати темними окулярами. Лежати требана підстилці або топчані, захищаючи голову від сонця. Слід нагадати, щосвітловолосі й рудоволосі, а також блондини із світлою шкірою чутливіші досонячного проміння, ніж брюнети. Через це в перших швидше можуть виникнутисонячні опіки.
Приймати сонячні ванни найкраще: о 10 — 12-й год.у середній смузі та о 8 — 10-й год. — у південних районах країни. Робити це не ранішеяк через 1 — 1,5 год. після вживання їжі, але в жодному разі не натщесерце.Доцільно раз на тиждень робити одноденну перерву, під час якої приймаютьповітряні ванни.
2.3.3Загартовування водою
Загартування водою слід починати з обтирань. Прицьому спочатку температура води має бути не нижчою від + 26°С. Знижуючи щодняприблизно на 1° С, її доводять до + 22°С для дітей молодшого віку і до +18—20°С — для старшого. Обтираються губкою або мокрим рушником, починаючи зрук, шиї, тулуба.
Привчивши організм до низьких температур, можначерез 7—8 днів перейти до обливання водою або душу. Спочатку температура водидля цього не має бути нижчою від + 25 С, але знижувати її нижче + 18° нерекомендується.
Влітку основною загартувальною процедурою маєбути, звичайно, купання у відкритих водоймах або у басейні, яке проводиться втеплу погоду щодня з дозволу лікаря. Купатися рекомендують при температурі водине нижчій + 18°С.
Роздягнувшись, треба 5—7 хв. побути в затінку,щоб тіло охололо. У перші дні краще купатися раз на день, перебуваючи у воді небільше 10 хв. З часом тривалість перебування у воді збільшується до 20—30 хв.,залежно від індивідуальних особливостей організму. Коли організм звикне доводи, можна купатись і двічі на день.
Купання посилює апетит, поліпшує травлення таобмін речовин, тренує терморегуляторні механізми. Якщо ж методика купаннянеправильна, можуть з'явитися безсоння, головний біль, розлад шлунку, збудженийстан і навіть підвищення температури. Однак усі ці ознаки, як правило,короткочасні. Якщо ж вони не зникають і наступного дня, то слід тимчасовоприпинити купатися. У жодному разі не можна дозволяти купатися дітям, якщо вонинездужають. Діти, що за станом здоров'я зараховані до спеціальної медичноїгрупи, можуть купатися тільки з дозволу лікаря.
2.3.4 Ходіннябосоніж
Дуже ефективний спосіб загартовування — ходити ібігати босоніж. А щоб уникнути можливого переохолодження, слід привчатися наніч мити ноги холодною водою.
Ходьба босоніж як засіб загартовувати тазміцнювати здоров'я і навіть лікування деяких захворювань використовувалася здавніх часів.
За даними давньогрецьких істориків, успартанських і афінських навчальних закладах, де загартовуванню майбутніхвоїнів приділялася величезна увага, вихованці цілий рік ходили босоніж. Правоносіння взуття вони одержували лише з вісімнадцятирічного віку. Відомо, щоучасники перших Олімпійських ігор змагалися босоніж.
За свідченням давньогрецького письменникаПлутарха, філософ Сократ «з метою загострення мислення» постійноходив босоніж і вимагав цього від своїх дітей.
Відомо, що давньоримський лікар Антоній Музавилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував його ходити босиминогами по гострому камінні.
Олександр Васильович Суворов, який до глибокоїстарості зберігав бадьорість і високу працездатність, щоденно зранку, навіть усильні морози, здійснював прогулянку босоніж, після чого обливався холодноюводою.
А ще існує легенда. Якось у сиву давнину якийсьчоловік боляче вдарив палець ступні об великий камінь. Через деякий час зподивом переконався, що разом із болем у нозі минув і головний біль, який довгодошкуляв йому. Маючи, як кажуть, світлу голову, ця спостережлива й допитливалюдина зуміла пов'язати в єдине причину і наслідок. Він знову з'явився білячудо-каменя, коли у нього вкотре заболіла голова. І знову, як першого разу,вдарив ступнею об камінь. Біль відступив. Тоді він перекотив«зцілюючий» камінь ближче до свого помешкання. Потім додумався, що злікувальною метою можна використовувати і невеликий плоский камінець,натискуючи ним у певну точку передньої частини ступні.
Звідси і пішла ступнетерапія або, як кажутьлікарі, акупресура біологічно активних точок ступні. Так воно було насправді чині, але факт залишається фактом: цей феномен був відомий в давнину багатьомнародам. З'явились цілі системи лікування різних захворювань засобамиакупресури активних точок ступні. Річ у тім, що на підошві ступні існує безлічзон, прямо пов'язаних з різними органами людини. Натискуючи на них, можна знятибіль, піддати лікувальній дії ті або інші органи. Але без консультації лікарятут не обійтися, а тому краще просто ходити босоніж — дома, на природі, напляжі і т.д. Тоді обов'язково натрапиш на потрібну точку.
Бажано мати лікувально-оздоровчий інструментарійдля ступні, який дуже просто виготовити або пристосувати для цього. Наприклад,можна покласти у ванній звичайний килимок з пуп'яшками, що кладуть передвхідними дверима, і регулярно вранці, умиваючись, потоптатись по ньому. Одразуприйде відчуття бадьорості після сну, миттєво включаються всі органи, готові дорозумової та фізичної роботи.
Кожна людина має усвідомити, що її ступня — цесвоєрідне джерело здоров'я. А звідси й те, що ступню необхідно загартовувати,частіше використовувати для оновлення і збереження здоров'я. Тому й требачастіше ходити босоніж.2.3.5 Загартовування холодом ("'моржування'")
Купання в холодній воді корисно всім. Але,приступаючи до загартовування, треба врахувати свій стан здоров'я, вік, стать,індивідуальні особливості організму. Починати в будь-якому віці найкраще звологого обтирання, прохолодного душу, купання влітку в природних водоймах,прогулянок босоніж, особливо по росі. Найпростіший, безпечний і ефективнийперший крок у цій справі — після гарячого душу або ванни вилити ковшик холодноїводи на ділянку шийних хребців, потім, не витираючись рушником, по-масажуватитіло кульковим дерев'яним масажером до почервоніння і вдягатися на дещо вологушкіру.
Для дітей і людей похилого віку холодненавантаження залежить від віку: чим молодша дитина і чим старша доросла людина,тим меншим воно має бути. Якщо вирішили загартовуватись ходьбою босоніж поснігу, слід збільшувати швидкість ходьби, а ще краще — бігти, аніж ходити.
Визначити, чи достатнє холодове навантаження,можна у такий спосіб: якщо після або під час процедури почервоніла шкіра, то цеозначає, що все гаразд. Закінчувати сеанс загартовування рекомендується, коливідчувається, що починаєш мерзнути.
Вік у «моржуванні» не на заваді. Є йзовсім юні плавці, яких батьки з самого раннього дитинства привчили до холодноїводи. Наші поради початківцям задля їхньої ж безпеки такі. Перед тим якзаходити у воду, треба розігрітися, найкраще пробігти пару кілометрів. Але йзанадто розігрітому пірнати в ополонку не рекомендується. Необхідно спочаткунамочити тіло, а потім зайти у воду.
Якщо людина вже не новачок у цій справі, то слідобсихати після купання, не витираючись рушником. І одягатися треба, доки шкірадещо волога.
Тривалість купання у крижаній воді (приблизно +5°С) — від 30 секунд до 3 хвилин. Плаваючи, слід одягати гумову шапочку,волосся змочувати не рекомендується.
Лікарі,які обстежують «моржів», запевняють, що користь зимового купання нелише в тому, що воно підвищує морозостійкість і перешкоджає застуднимзахворюванням. За їхніми словами, навіть досить хворі люди через рік чи двапісля початку «моржування» вже не скаржилися на свій стан здоров'я.Від занурення в ополонці у них покращується настрій, після купання вони можутьпідвищувати навантаження на себе. За медичними даними, у них збільшуєтьсярозмір (обсяг) легенів, ростуть м'язи, підвищується життєвий тонус,покращується стан шкіри.
/>/>2.4Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
Реалізація принципу оздоровчої спрямованостісистеми фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичнимивправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку,фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхіднихгігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання,гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задачфізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, вінніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчуванняі сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому впрограмі з фізичного виховання існує розділ теоретичних відомостей, що міститьобсяг гігієнічних знань дітей в дошкільному закладі.
Гігієнічніфактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних надві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльністьлюдини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієнипраці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноціннихзанять фізичними вправами.
Другу підгрупускладають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізаціярежиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпеченняраціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занятьфізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучнааероіонізація, справність інвентарю, відповідність одягу і т.д.) і відновленняпісля них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).
Максимальнийефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цихзасобів.
Розділ 3. Основні аспекти програми оздоровчо-пізнавальноготуризму
Навчально-виховний процес, у середовищі якогознаходиться учні школи, вимагає від його в основному розумового напруги, у тойчас як біологічна сутність дитини спрямована на активну діяльність (у томучислі фізичну) і безпосереднє пізнання навколишнього його соціального світу.
Ціль занять складається в розвитку рухової,функціональної і пізнавальної активності учнів, у зміцненні їх здоров'я,психічному і фізичному оздоровленні організму в процесі туристсько-пізнавальноїдіяльності. При цьому передбачається рішення наступних основних задач:
- оздоровлення дітей на заняттях в умовах природного середовища;
- формування координаційних функцій;
- розвиток творчої і виконавської активності учнів у процесіосвоєння місцевого краєзнавчого матеріалу;
- залучення учнів у пошуково-дослідницьку діяльність засобамитуризму.
Даний комплект програм додаткового утвореннядітей припускає організацію оздоровчо-пізнавальної діяльності засобами туризмупід керівництвом педагогів таким чином, щоб виявлявся переважний впливосвітньо-виховного процесу на рухову, творчу, пізнавальну й емоційну сферудитини в безпосередньому контакті з дійсністю — навколишнім природним ісоціальним середовищем. При цьому індивідуалізована підготовка організму дитинидо фізичних навантажень припускає необхідність їх строгого дозування по об`єму,величині, тривалості і напруженості відповідно до статі і віку, а також рівняфункціонального і біологічного індивідуального розвитку.
Зміст програм розрахований на чотири роки занятьз учнями старших класів загальноосвітньої школи, що виявляють інтерес доприродознавства, фізичній культурі, туризмові і краєзнавству. Мінімальний складгрупи, що рекомендується, 1-го року занять — 15 чоловік, 2-го і наступногороків — не менш 12 чоловік.
В основі задуму програмно-методичного комплектулежить ідея розвиваючого навчання (В.В. Давидова й ін.) у процесі спільноїдіяльності дітей і спеціально підготовленого організатора дитячоїоздоровчо-пізнавальної, туристської самодіяльності (учитель, батько, старшийшколяр, студент педагогічного училища, педагогічного вузу). Зміст комплектупрограм спирається на концепції дитячо-юнацького туризму «Школа життя — навколишній світ» (А.А. Остапец-Свешников, М.І. Багате, О.І. Мотків) іприпускає активну участь у туристсько-краєзнавчій оздоровчо-пізнавальнійдіяльності дітей і їх батьків.
Зміст програм побудований у формі своєрідного«освітнього маршруту» — подорожі в навколишнє середовище з елементамиїї пізнання. «Освітній маршрут» припускає реалізацію принципів диференціаціїі особистісно-орієнтованої діяльності при відповідному рівні підготовленостідітей педагогічній підтримці.
Зразкова навчальна програма кожного року занятьрозрахована на 216 годин, з вересня по травень включно. Педагог має можливістьз урахуванням місцевих традицій і особистісних творчих особливостей, виходячи зчасу року і погодно-кліматичних умов, самостійно розподіляти послідовністьвивчення тим програми, установлювати тривалість занять, що не повинноперевищувати двох академічних годин у приміщенні і чотирьох годин намісцевості. У канікулярний час педагог, як правило, може збільшувати кількістьі тривалість занять за умови організації активної оздоровчо-пізнавальноїдіяльності учнів на свіжому повітрі в природному середовищі.
Кожна тема занять повинна припускати якорганізацію активної оздоровчо-спортивної (фізичні вправи; рухливі ігри;міні-змагання; змагання в приміщенні і на природі; туристські й оздоровчіпрогулянки), так і пізнавально-творчої діяльності учнів (бесіди; малюванняприродних об'єктів; колективне читання й обговорення художніх творів проприроду і мандрівників; перегляд мультфільмів, казок і відеосюжетів;виготовлення дітьми виробів із природних матеріалів; екскурсії).
«Освітні маршрути» повинні проходитичерез такі освітні області, як словесність, природознавство, мистецтво, фізичнакультура й оздоровчо-пізнавальний туризм, соціальна практика, технологія,психологічна культура й ін. Вони повинні сприяти освоєнню учнями основ пізнанняв питаннях краєзнавства; абетки туристсько-побутових і санітарно-гігієнічнихнавичок; організації туристського побуту в польових умовах; орієнтування намісцевості в умовах свого мікрорайону (шкільного двору); формуваннюфізкультурно-туристських знань, умінь і навичок; навчанню руховим навичкам і діям;загальному зміцненню здоров'я і загартовуванню організму; розвиткові фізичнихякостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей ішвидкісно-силових якостей); оволодінню технікою подолання найпростішихприродних і штучних перешкод під час екскурсій на природу, туристськихпрогулянок, походів вихідного дня.
Організація оздоровчо-пізнавальної,туристсько-краєзнавчої діяльності повинна будуватися диференційовано, з облікоміндивідуальних вікових і полових особливостей молодших школярів і бути особистісно-орієнтованою.Педагогові важливо передбачати організацію відпочинку дітей після інтенсивногофізичного або емоційно-психологічного навантаження для відновлення нимивитрачених сил. Кожен захід — туристська прогулянка, міні-змагання, фізичнівправи, екскурсія та інші — повинно припускати загальне оздоровче, що гартуєвплив на організм учнів, нормалізацію всіх його функцій.
Зміст програм складений з урахуванням принципівконцентричного освоєння навколишньої дійсності, циклічності проведенняоздоровчо-пізнавальної, туристсько-краєзнавчої і дослідницької діяльності,використання посадово-рольової системи творчого самоврядування і розвиткутворчої самодіяльності дитячого оздоровчого туристського об'єднання.
Учні, які займаються 1-2 роки безпосередньознайомляться з навколишнім їхнім світом — своєю родиною, своїм класом, своєюшколою, своїм мікрорайоном (населеним пунктом), найближчою зеленою зоною(парком, лісом, рікою); у них формуються початкові навички здорового способужиття і безпечного поводження в навколишньому світі.
Учні, які займаються 3-4 роки розширюють зонупізнання навколишнього світу і знайомляться з визначними пам'ятками мікрорайонушколи, із зеленими масивами свого району; з ними можливі одне-дводенніміні-походи по рідному краї — найближчим околицям свого населеного пункту; вонизакріплюють і удосконалюють навички здорового способу життя, охоронинавколишнього природного середовища і безпеки життєдіяльності.
Систематичну оздоровчо-пізнавальну,туристсько-краєзнавчу діяльність з школярами необхідно будувати на безупинно змінюючиходин одного, а в деяких випадках і накладаючись другу на друга циклах (макро-,мікро- і мезо-), кожний з яких повинен включати: підготовку до заходу, йогоорганізацію і проведення (гри на свіжому повітрі, екскурсії, туристськіпрогулянки, фізичні вправи, міні-походи, одноденні походи, міні-змагання й ін.)і підведення його підсумків (оформлення виставки творчих робіт; творчі звіти — інсценівки, розповіді й ін.; оформлення стінних фотогазет; проведення вечорів,змагань і КВНів, спільний аналіз досягнень і промахів на змаганнях іміні-змаганнях).
Передбачається, що велика частина занять будепроводитися на відкритому повітрі, на шкільному дворі або в парку (лісопарку).В осінні, зимові і весняні канікули передбачається активна участь учнів втуристсько-краєзнавчих і спортивно-оздоровчих заходах у рамках програми«Канікули».
Педагогічна ефективність оздоровчо-пізнавальної,туристсько-краєзнавчої діяльності буде вищою, якщо кожен хто займається будевключатися в цю діяльність за допомогою виконання посильних його віковимособливостям і індивідуальним творчим здібностям, мотивам і інтересам ігровихпосад (ролей): організаційно-господарських (командир, фізорг, ремонтниймайстер, штурман, черговий, завідувач спорядженням, санінструктор і т.д.) іпізнавально-краєзнавчих (знавець погоди, знавець птахів, знавець рослин,знавець трав, знавець вулиці, знавець визначних пам'яток і т.д.). При цьомупедагогові необхідно формувати у вихованців відповідальне відношення до виконанняпосадово-рольвих обов'язків, колективізм, пунктуальність, ініціативність.
Програми передбачають проведення систематичної(не менш двох протягом кожного року занять) психолого-педагогічної імедико-функціональної діагностики і тестування, що займаються з метоюспостереження і контролю за впливом занять оздоровчо-пізнавальним туризмом наїхній організм і відстеження динаміки розвитку функціональних, фізичних ітворчих здібностей дітей. Таке спостереження дозволить вчасно коректуватидозування обсягів, інтенсивність і тривалість навантажень, а також допоможе прирозробці разом з родиною (батьки) і школою (класний керівник, шкільнийпсихолог, шкільний медичний працівник, організатор позакласної і позашкільноїроботи) особистісно-орієнтованих «освітніх маршрутів» для кожноговихованця.
Зміст програми
1. Оздоровча роль туризму
Знайомство з дітьми. Уточнення інтересів іпобажань що займаються. Користь і значення туризму (прогулянок і екскурсій) ікраєзнавства (вивчення і пізнання навколишнього світу) для оздоровленняорганізму людини, пізнання навколишнього світу і самого себе. Користь чистогоповітря парків, лісів і полів для організму людини. Зміцнення кістково-м'язовоїсистеми, серця, легких і інших органів людини при активному пересуванні напрогулянках і екскурсіях.
2. Правила поведінки юних туристів
Історія і традиції виконання суспільно кориснихсправ юними туристами. Правила поведінки юних туристів на екскурсіях ітуристських прогулянках. Перегляд фрагментів відеофільмів про виконаннясуспільно корисних справ: охороні природи, допомоги старим, птахам і твариною йін.
Правила поведінки в навчальному класі,спортивному залі, на учбово-тренувальному полігоні, у парку (лісу), розповідьпро порядок збереження спорядження, устаткування, інвентарю і матеріалів.
Охорона природного середовища (зеленої зони)навколо школи, будинку, на вулиці й у своєму мікрорайоні (населеному пункті),участь у заходах щодо її поліпшення й охорони.
Знайомство з кодексом честі юного туриста. Девізиюних туристів: «У здоровому тілі — здоровий дух», «Чистота — застава здоров'я».
Юні туристи — гарні товариші і колективісти.
Підготовка й участь у туристських прогулянках,екскурсіях; у спортивно-оздоровчих змаганнях, іграх і змаганнях.
Участь у підготовці, організації і проведеннідорученого об'єднанню (ланці, групі) завдання по ходу екскурсії або туристськоїпрогулянки. Оформлення враження про них під керівництвом педагога (батьків) умалюнках, виробах і ін. Виконання доручених завдань акуратно, у термін, цілкомі добре.
Правила поведінки учасників спортивно-туристськихзмагань, змагань і ігор. Права й обов'язки учасників спортивно-туристськихзмагань, змагань і ігор. Капітан туристської команди: його права й обов'язки,взаємини капітана й учасників команди.
2. Абетка туристсько-побутових навичок юноготуриста
1. Основи безпеки в природному середовищі
Правила поведінки і дотримання тиші при участі втуристській прогулянці, екскурсії в парк (ліс), взаємодопомога в туристськійгрупі. Правила поведінки юних туристів під час різних природних явищ(снігопаду, ожеледі, грози, зливи, туману й ін.). Правила поведінки в парку(лісу) при виявленні задимлення або вогнища загоряння. Правила безпеки призустрічі в природній (міський) середовищу з представниками тваринного світу (утому числі домашніми тваринами). Необхідність виконання вимог керівникатуристської (екскурсійної) групи.
3. Особисте спорядження і відхід за ним
Особисте спорядження юного туриста длятуристської прогулянки, участі в екскурсії: рюкзак і вимоги до нього; взуття;вимоги до одягу (білизна, спортивний костюм, куртка, штани, ветровка, головнийубір і ін.); особистий посуд; засобу особистої гігієни; вимоги до упакуванняпродуктів для перекусу. Укладання рюкзака, дотримання гігієнічних вимог. Умінняпідібрати особисте спорядження відповідно до погодних умов і сезоном року.Відхід за особистим спорядженням.
Практичні заняття. Гра «Збери рюкзак дотуристської прогулянки». Збір групи і прогулянка по мікрорайоні (околицямшколи) у міжсезоння для з'ясування і коректування умінь готуватися до участі втуристських заходах.
4. Особиста гігієна юного туриста
Правила дотримання особистої гігієни натуристських прогулянках, при організації перекусів. Особиста гігієна юноготуриста при заняттях фізичними вправами й оздоровчо-пізнавальним туризмом. Зарядка.Ранковий і вечірній туалет. Загартовування організму, необхідність прийняттядушу після виконання фізичних вправ. Дотримання гігієнічних вимог особистогоспорядження. Обов'язку санітара туристської групи.
Практичні заняття. Упакування продуктів харчуваннядля організації перекусу на туристській прогулянці. Особиста гігієна юноготуриста на привалі, при організації перекусу. Робота санітара туристськоїгрупи. Читання й обговорення книг про правила особистої гігієни з організацієючаювання (для закріплення правил особистої гігієни).
5. Питний режим на туристській прогулянці
Питний режим під час туристської прогулянки,екскурсії. Витривалість і сила волі, необхідність їхнього формування призаняттях туризмом. Необхідний запас води для питва і правила йоготранспортування під час туристської прогулянки.
Практичні заняття. Дотримання правил гігієни призаборі води для пиття під час туристської прогулянки (екскурсії). Закріпленнянавичок підготовки запасів води для пиття і раціональної її витрати під час туристськоїпрогулянки (екскурсії). Формування сили волі і витривалості, дотримання питногорежиму під час туристської прогулянки (тренування).
6. Групове спорядження і догляд за ним
Групове спорядження: казанки, таганок, саперналопатка, рукавиці, кухонна клейонка, ополоники, ножі, упакування для продуктівхарчування. Вимоги до групового спорядження і правила відходу за ним. Намети ітенти, їхні види і призначення, пристрій наметів і правила відходу за ними.Стійки і кілочки для намету. Спорядження для спостережень за природою івиконання найпростіших краєзнавчих, дослідницьких завдань. Маршрутні документиі схеми (карти) для туристської прогулянки (екскурсії). Вимоги до відходу заспорядженням.
Практичні заняття. Упакування і розподілгрупового спорядження для туристської прогулянки між учасниками. Завгосптуристської групи по спорядженню і його обов'язкові на туристській прогулянці.Оволодіння навичками користування груповим спорядженням і застосування його підчас туристської прогулянки.
7. Індивідуальний і груповий ремонтний набір
Склад ремонтного набору (голки, нитки, шпильки,набір ґудзиків, набір заплаток, запасні шнурки, клей і ін.). Призначенняпредметів ремонтного набору і правила користування ними. Обов'язку ремонтногомайстра групи. Організація ремонту особистого і групового спорядження.
Практичне заняття. Гра-змагання «Якіснийремонт особистого спорядження» (способи штопання, накладення латок,заклеювання, пришивання ґудзиків і ін.).
8. Організація біваків і охорона природи
Бівак на туристській прогулянці. Охорона природипри організації привалів і біваків. Вимоги до біваків (дрова, джерела води,безпека, естетичність, екологія). Пристрій і устаткування біваку (місця дляприйому їжі, відпочинку, гігієни й умивання, забору води і миття посуду). Охоронаприроди на туристській прогулянці або під час екскурсії.
Практичні заняття. Планування місця організаціїбіваку за планом (спорткарті) місцевості. Планування й організація біваку намісцевості. Організація бівуачних робіт. Розбивка табору для привалу натуристській прогулянці.
9. Установка наметів
Пристрій наметів. Вибір місця на площадці(галявині) для установки намету. Вимоги до місця для установки намету нагалявині (біваку). Установка намету, тенту для намету або тенту для відпочинкугрупи.
Практичні заняття. Перевірка комплектації наметуі її цілісності перед виходом на прогулянку. Упакування намету длятранспортування.
Заняття на місцевості. Оволодіння навичкамиустановки, зняття й упакування намету (пришкільна площадка або парк).
10. Туристська група на туристській прогулянці(екскурсії)
Стрій туристської групи. Направляючий, замикаючийу туристській групі. Організація привалів під час прогулянки (екскурсії). Ритмі темп руху туристської групи під час прогулянки (екскурсії). Взаємодопомога втуристській групі. Привали прогоночний, проміжний, обідній. Розпорядок дняюного туриста під час екскурсії і на прогулянці.
Заняття на місцевості. Перехід в похідну колону,організація руху групи. Правила переходу доріг, вулиць. Робота направляючих ізамикаючого. Туристська прогулянка (екскурсія).
3. Абетка топографії
1. Мій будинок, моя школа, шкільний двір
Формування представлень, що займаються про свійбудинок (квартирі), школі і шкільному дворові; призначенні і розташуваннірізних кімнат, кабінетів у будинку школи і споруджень шкільного двору.
Практичні заняття. Екскурсія по будинку школи,кабінетам і іншим приміщенням.
Заняття на місцевості. Екскурсія на шкільний двірі пришкільну ділянку (знайомство з призначенням різних будівель і об'єктів).
2. План місцевості
Малюнок і найпростіший план місцевості (шкільногодвору, двору свого будинку або своєї вулиці).
Обговорення історій із книг і мультфільмів, деїхні герої використовували плани місцевості або малюнки в різних цілях (пошукскарбів, подорожі, будівля житла для друзів). Історія розвитку способівзображення земної поверхні і їхнє значення для людства. Зображення місцевості(шкільного двору) на малюнку, фотографії, схемі або плані.
Практичні заняття. Зарисовка школярами планустолу (парти), класу, своєї кімнати. Знайомство з планом розташування школи,шкільного двору, двору свого будинку або своєї вулиці.
Заняття па місцевості. Вимір відстаней (кроками іпарами кроків) на шкільному дворі, у парку. Освоєння навичок читання і рух засхемою (планові) школи або шкільного двору.
3. Умовні знаки
Способи зображення на малюнках, схемах і планахводних об'єктів, штучних споруджень, рослинності й ін. Найпростіші умовнізнаки.
Знайомство з зображенням місцевості, шкільногодвору (найближчого парку, лісу). Юний топограф у туристській групі.
Практичні заняття. Зарисовка умовних знаків.Кросворди по умовних знаках. Легенда туристського маршруту. Оволодіннянавичками читання легенди маршруту під час туристської прогулянки. Зарисовкаумовними знаками галявини, табору групи на туристській прогулянці, екскурсії.
Заняття на місцевості. Складання легенди рухугрупи умовними знаками.
4. Орієнтування по сторонах обрію
Обрій. Сторони обрію. Орієнтування по сторонахобрію. Орієнтування на місцевості. Визначення сторін обрію по об'єктах рослинногоі тваринного світу, по місцевих ознаках.
Практичне заняття. Вироблення навичок визначеннясторін обрію по сонцю, об'єктам рослинного і тваринного світу, по місцевихознаках в умовах парку (лісу) або району школи, пришкільної ділянки.
4. Туристське й екскурсійне орієнтування
1. Орієнтування на місцевості
Орієнтування в лісі, у ріки, у поле. Способипересування й орієнтування на місцевості. Лінійні орієнтири (доріжки, тропи,лінії електропередачі й ін.), крапкові орієнтири й об'єкти. Рельєф.
Орієнтування по зоряному небу, сонцю. Вимірвідстаней на місцевості: часом руху юних туристів, парами кроків і ін.Орієнтування по описі (легенді). Розвідник туристської групи, його обов'язку ідії на туристській прогулянці (екскурсії).
Заняття на місцевості. Орієнтування звикористанням легенди в школі, парку, мікрорайоні школи. Орієнтування в паркупо дорожньо-стежковій мережі.
2. Види туристського орієнтування
Види туристського орієнтування і їхньогорозходження. Знайомство з основами правил змагань по туристському орієнтуванню.Права й обов'язки учасників змагань. Номер учасника і вимоги до його кріплення.
Практичні заняття. Уміння правильне і надійнокріпити номер учасника, упаковувати карту (схему) і забезпечувати їїсхоронність. Рух за планом (схемі).
Заняття на місцевості — проходження маркірованогомаршруту. Способи маркірування дистанції. Основні правила й умови змаганьтуристського (екскурсійного) орієнтування на маркірованій трасі. Проходженнядистанції «Маркірований маршрут» разом з педагогом. Ознайомлення зтехнічними прийомами орієнтування.
Заняття на місцевості — проходження позначеногомаршруту. Позначений маршрут на схемі, плані місцевості. Вимоги до увагиучасників змагань на позначеному маршруті. Основні правила й умови змаганьорієнтування на позначеному маршруті. Проходження дистанції «Позначениймаршрут» разом з педагогом. Ознайомлення з технічними прийомамиорієнтування.
Заняття на місцевості — проходження маршрутіворієнтування на вибір. Основні правила й умови змагань туристського орієнтуванняна вибір. Умови визначення переможців на дистанціях на вибір. Вибіроптимального шляху руху (планування маршруту) і кількості контрольних пунктів(КП). Проходження дистанції «Орієнтування на вибір» разом зпедагогом. Ознайомлення з технічними прийомами орієнтування.
3. Способи оцінки на КП
Устаткування КП: призма, компостер, олівець.Способи оцінки на КП: компостерні й олівцеві.
Заняття на місцевості. Навчання навичкам оцінкина КП компостером у картці учасника. Змагання на місцевості (шкільний двір,стадіон) «Відзначся на КП».
4. Екскурсійне орієнтування
Екскурсійні об'єкти: пам'ятники історії,архітектури, мистецтва, природи і т.п. у мікрорайоні школи, на своїй вулиці(населеному пункті). Пошук, виявлення, знайомство і нанесення на паперовуоснову — план мікрорайону школи, вулиці, двору, різних пам'ятників і іншихоб'єктів.
Заняття на місцевості — екскурсійне орієнтуванняпо легенді. Читання легенди і рух по легенді в мікрорайоні школи, по вулиці звідстеженням зазначених у легенді об'єктів, відстаней і напрямків. Роботатуристської групи при русі по легенді на екскурсії. Проходження дистанції підкерівництвом педагога.
5. Надання першої долікарської допомоги
Надання першої долікарської допомоги при:
- порізах, саднах, забитих місцях, мозолях. Характеристика травм.Необхідна допомога. Способи обробки. Профілактика;
- попаданні в очі сторонніх предметів. Профілактика і захист ока відпопадання сторонніх предметів, хімічних рідин, газів. Необхідна допомога.Способи обробки;
- опіках і обмороженнях. Причини опіків і обморожень. Види опіків іобморожень, ознаки. Профілактика обморожень і захист організму від морозу;
- нудоті, блювоті (отруєнні). Профілактика харчових отруєнь. Ознакиотруєння. Надання необхідної допомоги;
- сонячному, тепловому ударі. Причини теплового і сонячного удару.Необхідна допомога. Ознаки захворювання.
Обробка ран, синців і накладення найпростішихпов'язок
Правила і способи обробки раней, саден. Вимоги доправил накладення пов'язок, матеріали для обробки раней і накладення пов'язок.
Індивідуальні і групова медичні аптечки
Склад медичної аптечки (індивідуальної ігруповий) для туристської прогулянки. Призначення медикаментів, їхнє упакуванняі вимоги до збереження, визначення терміну придатності для використання.Обов'язки санітара (медика) групи.
Практичне заняття. Упакування і маркіруванняаптечки для туристської прогулянки (екскурсії). Перевірка її комплектності,терміну придатності медикаментів, їхнього упакування.
Способи транспортування потерпілого
Організація елементарного транспортуванняпотерпілого при різних типах простих травм.
Практичні заняття. Способи транспортуванняпотерпілого на руках. Найпростіші засоби для транспортування потерпілого вумовах туристської прогулянки (походу, екскурсії). Виготовлення транспортнихзасобів з курток, штормівок.
Заняття на місцевості. Виготовлення транспортнихзасобів з курток, штормівок. Транспортування потерпілого на слабко пересіченомурельєфі на руках, найпростіших транспортних засобах. Взаємодопомога втуристській групі при транспортуванні потерпілого.
6. Абетка спортивно-оздоровчого туризму
1. Пішохідний туризм
Способи подолання найпростіших природних перешкод(без туристського спеціального спорядження); організація руху групи в лісовомумасиві; подолання простих водних перешкод (струмків, калюж), подолання крутихсхилів; рух по дорогах (доріжкам), подолання спусків. Переправа через умовнеболото по наведених поклажах (жердинам). Переправа через умовне болото покупинах. Переправа по колоді на рівновагу.
Практичне заняття. Перегляд відеофільмів проспособи подолання найпростіших природних перешкод (без спорядження).
Заняття на місцевості. Техніка пересування юнихтуристів: спуски, підйоми. Рух по слабопересеченій і рівнинної місцевості.Відпрацьовування практичних умінь і навичок подолання природних і штучнихперешкод. Переправа через умовне болото по наведених поклажах (жердинам).Переправа через умовне болото по купинах. Переправа по колоді на рівновагу.Подолання природних завалів. Рух по лісових масивах. Рух по піщаних схилах(спуски і підйоми).
Смуга перешкод пішохідного туризму (осінь,весна). Природна і штучна перешкоди. Дистанція змагань, етап дистанції.Розмітка і маркірування дистанції. Старт і фініш. Способи подолання перешкоди.Правила безпечного подолання перешкоди. Надання взаємодопомоги. Особисте ікомандне, у тому числі наскрізне, проходження дистанції смуги перешкод.Взаємодія членів у спортивній туристській команді. Права й обов'язки учасника,юного спортсмена-туриста в команді на змаганнях.
Заняття на місцевості. Переправа через болото покупинах; переправа по гаті по наведених поклажах (жердинам); переправа поколоді на рівновагу; подолання завалу; «мишоловка»; туристські вузли;установка і зняття намету; подолання яру (канави) за допомогою«маятника», спуски і підйоми, у тому числі по піщаних схилах.
Туристські вузли і їх застосування. Туристськівузли: прямій, провідник простий, ткацький. Їхньої властивості, призначення ізастосування юними туристами в туристських прогулянках (походах).
Практичні заняття. В'язання вузлів за назвою і заїх призначенням.
Пішохідні прогулянки восени і навесні. Дотриманняправил руху в ладі на маршруті і відпочинок на великих і малих" привалах. Спостереженнянавколишніх об'єктів природної (рослинний і тваринний світ; живаючи і неживаприрода) і штучного середовища. Розповіді юних знавців природи про дерева,чагарники, трави, птахах, комахах, тварин, рельєфі місцевості, водоймах і т.д.,про сезонні зміни в природі в парку (лісу). Організація біваку і перекусу навеликому привалі, проведення рухливих ігор і конкурсу знавців. Збирання місцяорганізації привалу.
2. Лижний туризм
Правильний підбор лиж і лижних палиць юнимитуристами і їх батьками. Керування лижами. Посадка лижника. Пересування постуальнимі сковзаючим кроком (перегляд відео- або діафільмів). Техніка безпеки приходьбі на лижах.
Практичні заняття. Підбор лиж і спорядження длязанять на місцевості. Уміння правильне вдягатися для лижної прогулянки абозанять; уміння надягати лижі і ціпки. Керування лижами на місці: почерговепіднімання ноги з лижею і рух нею по повітрю вниз і вгору, вправо і вліво;почергове піднімання носків лиж; переступання на місці навколо п'ят і носківлиж.
Заняття на місцевості. Ходьба на лижах без палицьрізними видами пересування, пересування з палицями; відштовхування палицями;пересування на лижах по лижні до 600-700 м; ігри на лижах (естафети до 50 м);рух бічними приставними кроками; пересування без палиць і з палицями поглибокому снігу без вантажу і з вантажем у рюкзаку до 1-2 кг; пересування всередньому темпі.
Лижні прогулянки. Дотримання правил руху в ладіна лижному маршруті і відпочинок на малих привалах. Спостереження навколишніхоб'єктів природного середовища (рослинний і тваринний світ; живаючи і неживаприрода) і вивчення штучних об'єктів.
7. Загальна спортивно-оздоровча фізичнапідготовка
1. Загальна фізична підготовка й оздоровленняорганізму
Комплекс ранкової фізичної зарядки. Розвитокзагальної і спеціальної витривалості, кросова підготовка. Біг з перешкодами іпо пересіченій місцевості. Розвиток функціональних можливостей що займаються(гімнастика, спортивні ігри, лижні гонки, плавання). Розвиток сили. Гігієна призаняттях фізичними вправами.
Практичні заняття. Навчання основам техніки бігу.Вправи на розвиток швидкості, швидкісно-силових якостей, сили, витривалості,гнучкості і координаційних здібностей. Спортивні ігри. Гімнастичні вправи.
Заняття на місцевості. Біг у колоні по одному попересіченій місцевості, біг по сходам, біг «серпантином», стрибки вдовжину і висоту. Біг з перешкодами. Спортивні (у тому числі народні) гри.
2. Психолого-педагогічна і лікарсько-медичнадіагностика функціонального і фізичного розвитку і тестування що займаються
Вхідне тестування і діагностика (проводитьсявосени)
Розповідь дітей про своїх друзів і свої родини«Я и моя родина». Виявлення психолого-педагогічного портрета оточеннящо займаються. Режим дня, фізичний розвиток і підготовленість, самоконтрольучнів.
Практичне заняття. Малювання дітей на тему«Моя родина». Проведення тестів з метою виявлення темпераменту, уяви,типу пам'яті й ін.
Заняття на місцевості. Проведення в ігровий (змагальній)формі тестів з метою визначення (виявлення) загального фізичного іфункціонального рівня розвитку вихованців.
Констатуюче тестування, і діагностика(проводиться навесні)
Практичне заняття. Організація самоконтролю задотриманням режиму дня, ведення (разом з батьками вихованців) щоденникаспостережень за параметрами фізичного розвитку організму що займаються.
Заняття на місцевості. Проведення в ігровий (змагальній)формі контрольних тестів з метою констатації динаміки загального фізичного іфункціонального рівня розвитку вихованців за рік.
Висновок
На сучасному етапі розвитку туризмудитячо-юнацький туризм знаходиться на досить непоганому рівні організації.Функціонує достатня кількість організацій, які займаються питаннями організаціїтуристичних походів. Туризм досить добре впливає на стан організму і цілому,несе в собі оздоровче спрямування.
Зміст загартовування полягає в тому, що підвпливом зовнішніх подразників організм пристосовується до змін умов життя —дощу, вітру, снігу, коливань зовнішньої температури тощо. Загартована людиназначно легше переносить негоду, відзначається високою працездатністю.
Почати загартовування ніколи не пізно, аленайкраща пора для цього — літо, коли можна використати весь комплексзагартовуючих факторів: сонце, повітря, воду. Процедури слід проводитирегулярно, адже загартовування — умовно-рефлекторна функція організму, в їїоснову покладено тренування, тобто багаторазовий, систематичний впливзагартовуючих факторів. Загартувальні процедури мають міцно увійти до режимудня людини, органічно поєднуватися із звичайними щоденними обов'язками.
Система загартувальних процедур, передбачаєповітряні та сонячні ванни, а також водні процедури — обтирання тіла холодноюводою, обливання і купання, ходіння босоніж. Вельми важливо поєднуватипроцедури загартовування з різними фізичними вправами. Завдяки цьомуефективність загартовування, як одного із засобів фізичного виховання, значнопідвищується.
В своїй роботі ми наводимо характеристику таосновний зміст програми оздоровчо-пізнавального туризму.
/>/>Література
1. Абаскалова Н.П. Теорія іпрактика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі«школа-вуз»: Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. — 48 с.
2. Больсевич В.К., ЛубишеваЛ.І. Фізична культура: молодь і сучасність //Теор. і практ. фіз. культ., 1995,№ 4, с. 2-7.
3. Волков Л.В. Физическоевоспитание учащихся: Пособие для учителей. – М., 1988. – 360 с.
4. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини: Навчальний посібник. –Львів: Афіша, 2000. – 248 с.
5. Драгачев С.П. Туризм и здоровье. – М.: Знание, 1984. – 96 с.
6. Загальнагігієна. Пропедевтика гігієни. / За ред. Є. Г. Гончарука. – К., 1995.
7. Єрмолаєва В. Вихованняфізично здорових дітей природними засобами загартування. // Початкова школа. –2004. — № 5. – С. 56 – 57.
8. Леонов О. Оздоровчі засобизагартування. // Початкова школа. – 2004. — № 12. – С. 60 – 62.
9. НазарукМ.М. Основи екології та соціоекології. – Лівів, 2000.
10. Новосельский В.Ф. Азбукафизической закалки детей. – К., 1991.
11. Методика физическоговоспитания школьников./ Под ред. Г.Б. Мейксона, Л.Е. Любомирского. – М.:Просвещение, 1989. – 143 с.
12. Павлова И.В.Удосконалювання валеологического утворення студентів фізкультурного вузу;Автореф канд. дис. Омськ, 1999. — 20 с.
13. Никишин Л.Ф., Коструб А.А.Туризм и здоровье. – К.: Здоровье, 1991. – 223 с.
14. Свириденко С. Дбаємо проздоров’я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, — 1998, №9.
15. Теория и методикафизического воспитания: Учедное пособие для студентов./ под ред. Б.А.Ашмарина.– М.: Просвещение, 1979. – 360 с.
16. Трещева О.Л.Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теорияи практика физической культуры. 2000. № 10.
17. Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М.Шлемина. – М., 1988.
18. Федотов Ю.Н., Востоков И.Е. Спортивно-оздоровительный туризм. – М.:Совертский спорт, 2002. – 361 с.