Міністерство науки та освітиУкраїни
Миколаївський державний університетім. В.О. Сухомлинского
Курсова робота
“Вплив на показники фізичногостану та здоров’я учнів старших класів позакласних занять фізичною культурою”
Студента спеціальності
“Фізична культура та спорт
Пещери С. М.
Кафедра Теорії та методики
фізичного виховання
Миколаїв 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ НАОРГАНІЗМ
1.1 Вплив фізичних вправ наопорно-руховий апарат
1.1.1 Зміна м’язів під впливомфізичного навантаження
1.1.2 Вплив занять спортом на кістяк
1.2 Вплив фізичних вправ на органикровообігу
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ НА ЗДОРОВ’Я
2.1 Вплив занять спортом на здоров'я
2.2 Вплив оздоровчої фізичноїкультури на здоров'я
2.2.1 Ранкова гігієнічна гімнастика
2.2.2 Ритмічна гімнастика
2.2.3 Атлетична гімнастика
2.2.4 Гімнастика за системою“Хатха-йога”
2.2.5 Аеробіка
2.2.6 Оздоровча хотьба
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Рухова активність- це будь-яка м'язова активність, що дозволяє підтримувати гарну фізичну форму,поліпшувати самопочуття, забезпечувати приплив енергії, що дає додатковийстимул життя.
Загальновідомо,що в процесі еволюції людини зміни функцій організму торкнулися в більшому чименшому ступені всіх систем людини.
Найбільш значнізміни перетерпіли психіка людини і процеси її впливу на регулятори життєвихфункцій організму. Науково-технічний прогрес у процесі еволюції людини постійнозбільшувався обсяг необхідної інформації, тобто навантаження на розум, у той жечас обов'язкове фізичне навантаження зменшувалося. Це привело до порушеннясистеми рівноваги, що склалася в людському організмі.
Людське тілопротягом тисячоріч виробило здатність зустрічати зовнішній подразникмобілізацією фізичних резервів. В даний час сила подразників постійно зростає,фізичні сили приводяться до готовності до дії, а реалізувати їх непредставляється можливим. Велику частину фізичного навантаження виконують за Людинумеханізми. Ми як би перебуваємо в ситуації постійної готовності до дії, що нам недозволене виконати, і тіло, зрештою, починає випробувати негативні наслідкитакого стану.
Збільшенняемоційних навантажень неминуче (потік інформації постійно росте), а фізичнінавантаження постійно скорочуються. Для створення умов підтримки свого здоров'яна необхідному рівні потрібна фізичне навантаження. Людина повинна сам виробитив собі постійну звичку займатися фізичними вправами, щоб забезпечити гармонічнарівновага між розумовими і фізичними навантаженнями. Це одна з основних частиніндивідуальної системи здорового способу життя. Тренованість додає людинівпевненість у собі. Люди, що постійно займаються фізичною культурою, меншепіддані стресу, вони краще справляються з занепокоєнням, тривогою,пригніченістю, гнівом і страхом. Вони не тільки здатні легше розслабиться, алеі вміють зняти емоційна напруга за допомогою визначених вправ. Фізичнотреновані люди краще справляються з хворобами, їм легше вчасно засипати, сон уних міцніше, їм потрібно менше часу, щоб выспаться. Деякі фізіологи вважають, щощогодини фізичної активності продовжує життя людини на 2-3 години.
РОЗДІЛ 1.ВПЛИВ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ НА ОРГАНІЗМ
1.1 Вплив фізичнихвправ на опорно-руховий апарат
1.1.1 Змінам’язів під впливом фізичного навантаження
Фізичнінавантаження при трудових процесах, природних рухах людини, заняттях спортомвпливають на всі системи організму, у тому числі і на м'язи. М'язи — активначастина рухового апарата.
У тілі людининараховується близько 600 м'язів. Більшість з них парні і розташованісиметрично по обидва боки тіла людини. М'яза складають: у чоловіків — 42% вагитіла, у жінок — 35%, у спортсменів — 45-52%. По походженню, будівлі і навітьфункції м'язова тканина неоднорідна. Основною властивістю м'язової тканини єздатність до скорочення — напрузі складових її елементів. Для забезпечення рухуелементи м'язової тканини повинні мати витягнуту форму і фіксуватися на опорнихутвореннях (кістах, хрящах, шкірі, волокнистої сполучної тканини і т.п.).
У різних видахспорту навантаження на м'язи різна як по інтенсивності, так і по обсязі, у нійможуть переважати статистичні чи динамічні елементи. Вона може бути зв'язана зповільними чи швидкими рухами. У зв'язку з цим і зміни, що відбуваються вм'язах, будуть неоднакові. Як відомо, спортивне тренування збільшує силу м'язів,еластичність, характер прояву сили й інші їхні функціональні якості. Разом зтим іноді, незважаючи на регулярні тренувальні заняття, сила м'язів починаєзнижуватися і спортсмен не може навіть повторити свій колишній результат. Томудуже важливо знати, які зміни відбуваються в м'язах під впливом фізичногонавантаження, який руховий режим спортсмену рекомендувати; чи належнийспортсмен мати повний спокій (адінамію), перерыв у тренувальному процесі, чимінімальний обсяг рухів (гіподинамію), чи нарешті, проводити тренування зпоступовим зменшенням навантаження. Зміни в будівлі м'язів у спортсменів можнавизначити методом біопсії (узяття особливим способом шматочків м'язів) упроцесі тренування. Експерименти показали, що навантаження переважностатистичного характеру ведуть до значного збільшення обсягу і ваги м'язів.
Збільшуєтьсяповерхня їхнього прикріплення на кістах, коротшає м'язова частина іподовжується сухожильна. Відбувається перебудова в розташуванні м'язовихволокон убік більш пір'ястої будівлі. Кількість щільної сполучної тканини вм'язах між м'язовими пунктами збільшується, що створює додаткову опору. Крімтого, сполучна тканина по своїх фізичних якостях значно протистоїтьрозтягуванню, зменшуючи м'язову напругу. Підсилюється трофічний апарат м'язовоговолокна: ядра, саркоплазма, мітохондрії. Миофибриллы (скорочувальний апарат) ум'язовому волокні розташовуються рихло, тривале скорочення м'язових пучків утрудняєвнутріорганний кровообіг, посилено розвивається капілярна мережа, вона стаєузкопетлистой, з неоднаковим просвітом.
При навантаженняхпереважно динамічного характеру вага й обсяг м'язів також збільшуються, але вменшому ступені. Відбувається подовження м'язової частини й укороченнясухожильної. М'язові волокна розташовуються більш паралельно, по типіверетеноподібних. Кількість міофібрилл збільшується, а саркоплазми стає менше.
Чергуванняскорочень і розслаблень м'яза не порушує кровообігу в ній, кількість капілярівзбільшується, хід їхній залишається більш прямолінійним. Кількість нервових волокону м'язах, що виконують переважно динамічну функцію, у 4-5 разів більше, ніж ум'язах виконуючих переважно статистичну функцію. Рухові бляшки витягаютьсяуздовж волокна, контакт їх з м'язом збільшується, що забезпечує кращенадходження нервових імпульсів у м'яз. При зниженому навантаженні м'язав'ялими, зменшуються в обсязі, капіляри їх звужуються, у результаті чогом'язові волокна виснажуються, рухові бляшки стають менших розмірів. Тривалагіподинамія приводить до значного зниження сили м'язів.
При помірнихнавантаженнях м'яза збільшуються в обсязі, у них поліпшується кровопостачання,відкриваються резервні капіляри. За спостереженнями П.З. Гудзя, під впливомсистематичного тренування відбувається робоча гіпертрофія м'язів, що єрезультатом стовщення м'язових волокон (гіпертрофії), а також збільшення їхньоїкількості (гіперплазії). Стовщення м'язових волокон супроводжується збільшенняму них ядер, міофібрилл. Збільшення числа м'язових волокон відбувається трьомашляхами: за допомогою розщеплення гіпертрофованих волокон на два-три і більштонких, зростання нових м'язових волокон з м'язових бруньок, а також формуванням'язових волокон із кліток сателітів, що перетворюються в міобласти, а потім ум'язові трубочки. Розщепленню м'язових волокон передує перебудова їхньоїмоторної іннервації, у результаті чого на гіпертрофованих волокнах формуютьсяодне-два додаткових моторних нервових закінчення.
Завдяки цьомупослу розщеплення кожне нове м'язове волокно має власну м'язову іннервацію.Кровопостачання нових волокон здійснюється капілярами, що новоутворяться, щопроникають у ялині подовжнього розподілу. При явищах хронічної перевтомиодночасно з виникненням нових м'язових волокон відбувається розпад і загибельуже наявних. Важливе практичне значення при перетренованості має руховий режим.Установлено, що гіподинамія діє негативно на м'язи. При поступовому ж зменшеннінавантажень небажаних явищ у м'язах не виникає. Широке застосування методудинамометрії дозволило установити силу окремих груп м'язів у спортсменів іскласти як би топографічну карту.
Так, у показникахсили м'язів верхніх кінцівок (м'язів-згиначів і розгиначів передпліччя, розгиначівплеча) явну перевагу мають спортсмени, що спеціалізуються в хокеї і ручномум'ячі, у порівнянні з лижниками-гонщиками, і велосипедистами. У силім'язів-згиначів плеча помітна перевага лижників над гандболістами, хокеїстами івелосипедистами. Більших розходжень у силі м'язів верхніх кінцівок міжхокеїстами і гандболістами не спостерігається. Досить чіткі розходження відзначаютьсяв силі м’язів-розгиначів, причому кращий показник у хокеїстів (73кг), трохигірше в гандболістів (69кг), лижників (60кг) і велосипедистів (57кг). У незаймаються спортом цей показник складає усього 48кг. Показники сили м'язівнижніх конечностей також різні в займаючихся різними видами спорту. Величинасили розгиначів гомілки більше в гандболістів (77кг) і хокеїстів (71кг), меншев лижників-гонщиків (64кг), ще менше у велосипедистів (63кг). у силі м’язів — розгиначів стегна велика перевага в хокеїстів (177кг), тоді як у гандболістів,лижників і велосипедистів істотних розходжень у силі цієї групи м'язів немає (139– 142 кг). Особливо цікаві розходження в силі м'язів-згиначів стопи і розгиначівтулуба, що сприяють у першому випадку відштовхуванню, а в другому — утриманнюпози. У хокеїстів показники сили м'язів-згиначів стопи складають 187 кг, увелосипедистів – 176 кг, у гандболістів – 146 кг. Сила м’язів — розгиначів тулубав гандболістів дорівнює 184 кг, у хокеїстів – 177 кг, а у велосипедистів – 149 кг.
У моментнанесення удару в боксі особливе навантаження падає на м'язи згиначі кисті іпальців, активна напруга яких забезпечує твердість ланки. Під час бою великенавантаження в області тулуба несуть м'яза розгиначів хребетного стовпа, приактивній участі здійснюється нанесення різних видів ударів. В області нижніхкінцівок найбільш сильного розвитку в боксерів досягають згиначі і розгиначістегна, розгиначі гомілки і згиначі стопи. У значно меншому ступені розвитім'язи розгиначі передпліччя і згиначі пліч, згиначі гомілки і розгиначі стопи.При цьому при переході від першої вагової групи до шостого збільшення силинайбільш сильних груп м'язів відбувається в більшому ступені, чим збільшеннявідносно «слабких», менш у рухах боксера, м'язів.
Усі ці особливостізв'язані з неоднаковим біохімічними умовами в роботі рухового апарата івимогами, пропонованими до нього в різних видах спорту. При тренуванніпочинаючих спортсменів необхідно звертати особлива увага на розвиток сили«ведучих» груп м'язів.
1.1.2 Впливзанять спортом на кістяк
Під впливомпосиленої м'язової діяльності в кістяку спортсмена відбуваються істотні зміни.На стан кістяка впливають і інші фактори, зв'язані з заняттям спортом:характерне положення тіла спортсмена (у велосипедистів, ковзанярів, боксерів,веслярів і т.д.), сила тиску на кістяк (у важкоатлетів), сила розтягання привисах, при скручуванні тіла (в акробатів, гімнастів, фігуристів і ін.) приправильному дозованих навантаженнях ці зміни звичайно бувають сприятливими. Упротивному випадку можливі патологічні зміни кістяка.
Найбільш простиймеханізм виникнення в спортсменів зміни кістяка можна представити в такийспосіб. Під впливом посиленої м'язової діяльності відбувається рефлекторнерозширення кровоносних судин, поліпшується харчування працюючого органа,насамперед м'язів, а потім і прилеглих органів, зокрема кісти з усіма їїкомпонентами (окістя, компактний шар, губчата речовина, костномозговаяпорожнина, хрящі, що покривають суглобні поверхні кіст і ін.).
Усі зміни вкістяку з'являються поступово. Через рік занять спортом можна спостерігатичітко виражені морфологічні зміни кіст. Надалі ці зміни стабілізуються, алеперебудова кістяка відбувається протягом усього тренувального процесу. Приприпиненні активної спортивної діяльності пристосувальні зміни кіст залишаютьсядосить тривалий час.
Зміни, щовідбуваються в кістяку під впливом занять спортом, стосуються і хімічногоскладу кіст, і внутрішньої їхньої будівлі, і процесів росту й окостеніння.Кісти, що несуть велике навантаження, багатіше солями кальцію, чим кісти, щонесуть менше навантаження. На рентгенограмах кісти спортсменів мають більшчіткий малюнок, чим кісти не спортсменів, що порозумівається більшої осіфікацієюкісткової тканини, кращим насиченням її мінеральними солями.
Під впливомзанять спортом змінюється зовнішня форма кіст. Вони стають товще за рахунокзбільшення кісткової маси. Усі виступи, гребені, шорсткості виражені різкіше.Ці зміни залежать від виду спорту. Так, у важкоатлетів кісти більші, чим уплавців, особливо у верхньому відділі кістяка і верхніх кінцівок. Змінавнутрішнього складу кісти під впливом занять спортом виражаються, зокрема, устовщенні її компактної речовини. Причому стовщення звичайне більше в тихкістах, на яких падає навантаження. Але зміни компактної речовини також можевідбуватися і без його стовщення, без зміни діаметра кісти. У зв'язку зістовщення компактної речовини костномозгова порожнина зменшується. При великихстатистичних навантаженнях вона зменшується майже до повного заростання Губчатаречовина кісти також перетерплює визначені зміни. Під впливом посиленогонавантаження на кісту поперечини губчатої речовини стають товщі, крупніше,осередку між ними більше (у старшому віці осередку теж стають більше, алепоперечини тонше). Переломи в спортсменів зростаються швидше. Суглобної хрящ,що покриває суглобні поверхні кіст, може товщати, що підсилює йогоамортизаційні властивості і зменшує тиск на кістку.
1.2 Впливфізичних вправ на органи кровообігу
Необхідністьдосить ефективної м'язової роботи зрозуміла з такого відомого факту. Якщо,наприклад, покласти в гіпс здорову руку і довго її там утримувати без рухів, точерез досить великий проміжок часу м'яза рук почнуть слабшати, атрофуватися,відбудеться поступове розсмоктування її тканин, аж до повного відмираннякінцівок. І це при тім, що судини руки були цілі, а серце продовжувало справнопрацювати.
Тому ми ще разпереконуємося, що кожен м'яз є не тільки органом руху, але й активно обслуговуєта чи інша ділянка системи кровообігу, життєдіяльності організму в цілому.
Відкіля ж тодічерпало сили таке стійке переконання, що серце неодмінне відповідально закровопостачання всіх тканин нашого тіла, усіх м'язів (а їх нараховується більш600)? Треба думати, що зі спостережень за визначеною синхронністю роботи м'язіві серця: коли починаєш робити фізичні вправи, те швидко підскакує частотапульсу, серце б'ється в 2-3 рази частіше, ніж у спокійному стані.
Усепорозуміваються просто: працюючі м'язи вимагають великої кількості кисню іякнайшвидшого видалення з крові вуглекислоти. Цю функцію саме виконує серце вмалому колі кровообігу. Нагнітаючи кров, серце працює частіше, тому що влегенях відсутня кістякова м'язова тканина.
Немає м'язовоїтканини й у головному мозку. Можливо, тому мозок дуже чуттєвий до роботи серцяі відмирає вже через 7 хвилин Для успішної діяльності всіх органів кровообігупотрібні рухи, праця, фізкультура. Ще в XІ столітті великий таджицький філософ,лікар і вчений Абу Алі Ибн Сина (Авиценна) писав: «Якщо займатисяфізичними вправами, те немає ніякої потреби у вживанні лік, застосовуваних прирізних хворобах, якщо в той же час дотримувати всі інші розпорядженнянормального режиму».
Механізмиоздоровчої дії фізичних вправ.
Ті зміни ворганізмі, з якими зв'язане захисна, профілактична дія фізкультури, дужерізноманітні. Можна виділити 2 основні шляхи профілактичної дії фізичноїактивності: безпосередній вплив на серцево-судинну систему й органи кровообігу,і їхній вплив на фактори ризику.
Дуже важливовизначити основні якісні і кількісні характеристики навантажень, що роблятьоздоровчий і профілактичний вплив. Тому для оцінки цієї дії використовуєтьсяряд фізіологічних параметрів, що визначають розвиток витривалості. З їхньоюдопомогою з'ясовують обсяг і інтенсивність навантажень.
Ризик розвиткупатології серцево-судинної системи (ССС) і органів кровообігу виявився більштісно зв'язаний не з рівнем рухової активності, а з витривалістю, тобто станоморганізму, що виникає при впливі фізичних вправ. Фізичні тренування поліпшуютьфункціональні можливості організму шляхом удосконалювання адаптації донавантажень. Витривалість — це здатність людини досить довго виконувати важкуроботу. Великий максимальний обсяг інтенсивність виконуваної роботисупроводжується великим споживанням кисню. Тому витривалість доцільно визначативеличиною максимального споживання кисню організмом (МПК). Обличчя з високоювитривалістю мають велику величину МПК.
У той же часнеграничну роботу люди з високою витривалістю виконують з меншою реакцією ССС,з меншим споживанням кисню, тобто більш экономично. Для розвитку витривалості,як правило, необхідні навантаження визначеного обсягу й інтенсивності.
Ефективністьнавантажень визначається 4 факторами: типом навантаження, її ефективністю,частотою і тривалістю.
1. тип навантаження.
Для розвиткувитривалості кращі динамічні вправи за участю великих м'язових груп.(не менш1/6-1/7 загального обсягу м'язів).
Динамічні вправи- це робота, проведена при постійній напрузі і, що включає в себе ритмічніскорочення згиначів і розгиначів.
Заняттяскладаються з так званих циклічних вправ: бігу, плавання, їзди на велосипеді,ходьби на лижах і ін. Статичні навантаження не викликають необхідних змін у СССі самі по собі не ведуть до розвитку витривалості, але значно збільшують силум'язів.
2.інтенсивністьнавантаження.
Інтенсивністьнавантаження є основним чинником, від якого залежить підвищення функціональнихможливостей органів кровообігу і ССС, якими визначається оздоровча дія фізичноїактивності.
Узагальненнякласичних досліджень показало, що тільки навантаження, що викликає частішанняпульсу до 130 ударів у хвилину і вище і що зберігає визначений час цей ритм,веде до достовірного збільшення МПК.
При організаціїфізкультурно-оздоровчих заходів доцільно на тлі навантажень середньоїінтенсивності включати короткочасні навантаження (на рівні 95-100% відмаксимальної ЧСС).Середня інтенсивність складає 70-80% від максимальної ЧСС.
3.частотанавантажень.
Якщо фізичнінавантаження регулярні, то визначається пряма залежність між частотою тренуваньі їхньою оздоровчою дією.
Досліджуваласяефективність фізкультурно-оздоровчих занять різної частоти (1-5 разів утиждень) при інтенсивності 70-90% від максимальної ЧСС. Виявилося, щодостовірне збільшення МПК і працездатності починається з 2-х разових занять утиждень. Значний приріст МПК починається з 3-х разових занять і подальшезбільшення частоти до 5 разів не дає додатковий приріст МПК.
При збільшеннічастоти занять може зростати ризик травм опорно-рухового апарата, томунедоцільно займатися частіше, ніж 5 разів у тиждень. 2-3 разові заняттязабезпечують необхідний оздоровчий ефект. Для підтримки вже досягнутого рівнявитривалості необхідно також не менш 2 занять у тиждень. При цьому можливодеяке зниження інтенсивності до нижньої межі при збільшенні часу занять.
4.тривалістьнавантажень.
Тривалістьнавантажень тісно зв'язана з інтенсивністю роботи. При інтенсивності 70% відмаксимальної ЧСС тривалість навантаження повинна складати 20 хвилин. Нижня межатривалості роботи складає 4-5 хвилин навантаження.
Оптимальнатривалість оздоровчих навантажень складає 20-60 хвилин.
Безсумнівно,існує необхідність індивідуальних навантажень у залежності від віку і рівняпідготовленості, але встановлено, що здорові люди під час занять повинні робититу м'язову роботу, що сприяє розвитку витривалості. Це повинно бути динамічнівправи з інтенсивністю в зоні дії, що тренує, (50-85% від МПК чи 65-90% відМакс. ЧСС) тривалістю 20-60 хвилин і частотою 2-5 разів у тиждень. Для облич здуже низькою підготовленістю рекомендується починати з менш інтенсивних, алебільш тривалих навантажень. В основну частину заняття доцільне включення 1-3«пікових» навантажень. Рекомендуються 5 разові заняття з витратоюенергії не менш 550 ккал за кожне тренування, чи щоденний біг підтюпцем по 20хвилин, чи 4-5 кратні заняття тривалістю 30 хвилин з інтенсивністю енерговитрат7,5 ккал/хв. Всі офіційні програми фізкультурно-оздоровчих занять у різнихкраїнах дотримують цих принципів дозування навантажень.
Оптимальнимвизнаний рівень енерговитрат 2000 ккал у тиждень.
Зміни впериферичній ланці кровообігу при фізичних навантаженнях.
Тренування взначній мірі поліпшують насосну функцію серця. Один з найважливіших ефектівтренування — це уповільнення пульсу в спокої. Це є ознакою більш низькогоспоживання кисню міокардом, тобто посиленням зашиті від ішемічної хворобисерця. Адаптація периферичної ланки кровообігу включає цілий ряд судинних ітканевых змін.
М'язовий кровотокпри навантаженнях значно зростає і може збільшуватися в 100 разів, що вимагаєпосилення роботи серця. У тренованих м'язах зростає щільність капілярів.Збільшення артеріовенозної різниці по кисні відбувається за рахунок зростання м'язовихмітохондрій і кількості капілярів, а також більш ефективного шунтування крові знепрацюючих м'язів і органів черевної порожнини.
Підвищуєтьсяактивність окисних ферментів. Ці зміни знижують кількість крові, що вимагаєтьсям'язам при роботі. Збільшення кислородотранспортной здатності крові і здатностіеритроцитів віддавати кисень ще більше збільшує артеріовенозну різницю.
Таким чином,найбільш істотними змінами при тренуванні є збільшення окисного потенціалум'язів і регіонального кровотоку, економізація роботи серця в спокої і присередніх навантаженнях.
У результатітренувань істотно зменшується реакція артеріального тиску при різнихнавантаженнях.
Важливу захиснуроль грає зміна фібринолітичної активності (зменшення в'язкості) крові ізменшення адгезії (деформації) тромбоцитів.
При навантаженніпідвищується зверененності крові, але одночасно знижується в'язкість крові, щоприводить до нормалізації співвідношення цих двох процесів. При навантаженняхзареєстроване 6-кратне підвищення активності крові.
Підсумовуючинаявні зведення, можна сказати, що фізична активність: зменшує ризик розвиткуішемічної хвороби серця, знижуючи роботу серця в спокої, і потреба міокарда вкисні; знижує артеріальний тиск, знижує частоту серцевих скорочень і схильністьдо аритмії.
Одночаснозбільшуються: коронарний кровоток, ефективність периферичного кровообігу,скорочувальна здатність міокарда, обсяг циркулюючої крові й обсяг еритроцитів,стійкість до стресів.
Другий шляхвпливу — це опосередкований вплив на фактори ризику, такі, як надлишкова масатіла, ліпідного (жирового) обміну, паління, вживання алкоголю.
Гіпертонічнахвороба (ГБ) основним по значимості фактором ризику серед хвороб органівкровообігу. Передумовою для практичного використання фізичних тренувань при ГБє зниження артеріального тиску під впливом систематичних тренувань. Добревідомий більш низький рівень ПЕКЛО у висококваліфікованих спортсменів. Заданими спостережень серед фізично активних контингентів частота ГБ вірогідноменше, ніж серед малорухомих груп населення. Застосовуються різні тренувальніпрограми, але найбільше часто — динамічні вправи, у тому числі ходьба, біг,велосипедні прогулянки, т.е. вправи за участю великих груп м'язів. У комплексніпрограми включаються й інші види вправ (загальрозвиваючі, гімнастичні й ін.),спортивні ігри.
Інтенсивність,тривалість і частота занять, хоча і розрізняються, але забезпечують вплив, щотренує. Фізкультурні заняття не слід проводити в період будь-яких гострихзахворювань, включаючи простудні, і в періоди загострення хронічнихзахворювань. Велике значення в процесі занять придается самоконтролю.
Кількістьлейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну в спортсменів у стані спокою, як правило,не відрізняється від їхньої кількості в облич, спортом не займаються. Виявленняв деяких з них зниження цих показників не можна оцінювати як патологічнаознака, тому що це зв'язано зі збільшенням обсягу циркулюючої плазми, щоприводить до відносного зменшення формених елементів в одиниця об'єму крові. Успортсменів виявляється збільшення кількості лімфоцитів (до 37%) і еозинофілів(до 5%) і зменшення кількості нейтрофілов (до 5%). Це свідчить про станадаптації організму до фізичних навантажень і систему захисту організму вцілому.
Таким чином,систематична рухова активність, заняття фізичною культурою і спортом впливаютьна організм людини, у т.ч. органи кровообігу. Кровоносні судини в процесіфізичного тренування стають більш еластичними, артеріальне тиск тримається вмежах норми. Крім того, фізичні вправи розвивають рухову мускулатуру і тимсамим поліпшують обмін газів між вдихуваним повітрям і киснем.
Фізичні вправи єзасобом профілактики хвороб, у тому числі серцево-судинних, у розвитку яких неостанню роль грає нетренованість серця сучасної людини, що лишили себеоптимальної рухової активності.
Як бачимо, длятого, щоб забезпечити потрібні фізичні навантаження одних занять фізичноюкультурою в школі мало. Однак чи так корисні для здоров'я заняття спортом, якхотілося б?
РОЗДІЛ 2.ВПЛИВ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ НА ЗДОРОВ’Я
2.1 Впливзанять спортом на здоров'я
Літературні даніпро частоту тих чи інших захворювань у спортсменів і їхнє порівняння з такими внезаймаючихся численні, але дуже суперечливі, що обумовлено різною методикоюзбору й аналізу матеріалу, розходженнями в кваліфікації, віці обстежених,умовах обстеження. Не завжди приводиться і ступінь виразності захворювання,його вплив на стан і працездатність людини й ін.
Багато авторіввідзначають при цьому перевага, у той час як інші затверджують зворотне.
Але при цьомуважливо підкреслити, що майже всі автори відзначають розходження в структурізахворювань у населення і спортсменів, більш високий рівень компенсації востанніх з вірогідно меншою тривалістю втрати працездатності.
У процесіспостережень на підставі зіставлення клінічних показників здоров'я,функціонального стану, спортивної працездатності і результатів виділилинаступні варіанти стану спортсменів у процесі багаторічної підготовки.
1. Стабільніпоказники здоров'я при поступовому підвищенні рівня функціональних можливостей,спортивної працездатності і результатів.
2. Стабільніпоказники здоров'я, функціонального стану і працездатності.
3. Чистабільність підвищення функціональних можливостей і працездатності привизначених відхиленнях у стані здоров'я.
4. Поступовезниження функціональних можливостей, працездатності і результатів післятривалого періоду стабільності без погіршення здоров'я.
5. Різкепогіршення всіх показників унаслідок перенесеного захворювання, травми,фізичної перенапруги.
При цьому длягнітючого більшості спортсменів, що спостерігалися, (76%) були послідовнохарактерні 1, 2 і 4-й варіанти, що ми розглядаємо як три фізіологічні фазистану спортсменів у процесі багаторічної підготовки, що показують можливістьзбереження здоров'я протягом багатьох років напруженого тренування.
Короткочаснігострі захворювання, не зв'язані з тренуванням, без ускладнень і істотноговпливу на працездатність при цьому не враховувалися. 5-й і 6-й варіанти(відповідно 12 і 6% спостережень) показали несприятливий вплив спорту наздоров'я (причини чого будуть розглянуті нижче). 3-й варіант (8%) спостереженьхарактеризує високий рівень компенсації тренованого організму.
Отже,при правильному тренуванні і здоровому способі життя спортсмени можутьдовгостроково зберігати здоров'я і високі функціональні можливості організму.Це, однак, не виключає того, що сучасний спорт запевних умов може стати небайдужим для здоров'я. І хоча вбільшості випадків захворювання в тренованих спортсменів характеризуютьсястертим, субклінічним плином,нерідко при збереженні високої працездатності, що можна розглядати якприкордонні, вони особливо небезпечні в умовахнервових і фізичних напруг, частої зміни кліматичних і тимчасових умов спорту,тому що компенсація, цілком достатня для життєдіяльності в звичайних, типовихумовах, може порушитися при пред'явленні організму підвищених (а часом і граничних) вимог. Будь-яке порушення в здоров'я хоча іможе в тренованої людини протягом тривалого часукомпенсуватися (зокрема, що дублюють механізмами), у кінцевому рахункувиявляється. Неминуче на цьому тлі надмірна напруга функцій і різкі зрушення гомеостазиса при фізичних навантаженнях, зниження резервусимпато-адреналовой системи і метаболізму ведуть до зниження імунітету,фізичній перенапрузі, зниженню працездатності, а іноді і до нещасливихвипадків.
Насумарному матеріалі олімпійських видів спорту першемісце по частоті поширення належить захворюванням порожнини рота йопорно-рухового апарата, далі випливають захворювання Лор-органів і верхніхдихальних шляхів (особливо хронічний тонзиліт), периферичної і вегетативноїнервової системи, органів кровообігу (головним чиномгіпертонічні стани і дистрофія міокарда), желчевиводячих шляхів ішлунково-кишкового тракту, органів зору і шкіри.
Востанні роки на одне з перших місць вийшли захворювання шлунково-кишковоготракту і печінки, що порозумівається, видимо,нераціональним харчуванням і екологічною обстановкою. Збільшилася ігінекологічна патологія.
Такимчином, захворювання в спортсменів — результат не занять спортом як таких, авизначених «факторів ризику».
2.2 Впливоздоровчої фізичної культури на здоров'я
По ступені впливуна організм усі види оздоровчої фізичної культури (у залежності від структурирухів) можна розділити на дві великі групи: вправи циклічного й ациклічногохарактеру. Циклічні вправи — це такі рухові акти, у яких тривалий час постійноповторюється той самий закінчений руховий цикл. До них відносяться ходьба, біг,ходьба на лижах, їзда не велосипеді, плавання, веслування. В ациклічних вправахструктура рухів не має стереотипного циклу і змінюється в ході їхньоговиконання. До них відносяться гімнастичні і силові вправи, стрибки, метання,спортивні ігри, єдиноборства. Ациклічні вправи впливають на функціїопорно-рухового апарата, у результаті чого підвищуються сила м'язів, швидкістьреакції, гнучкість і рухливість у суглобах, лабільність нервово-м'язовогоапарата. До видів з переважним використанням ациклічних вправ можна віднестигігієнічну і виробничу гімнастику, заняття в групах здоров'я і загальноїфізичної підготовки (ОФП), ритмічну й атлетичну гімнастику, гімнастику посистемі «хатха-йога».
2.2.1 Ранковагігієнічна гімнастика
Ранковагігієнічна гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий станпісля пробудження, підтримці високого рівня працездатності протягом трудовогодня, удосконалюванню координації нервово-м'язового апарата, діяльностісерцево-судинної і дихальної систем. Під час ранкової гімнастики і наступнихводяних процедур активізується діяльність шкірних і м'язових рецепторів,вестибулярного апарата, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функційопорно-рухового апарата і внутрішніх органів.
2.2.2 Ритмічнагімнастика
Особливістьритмічної гімнастики полягає в тому, що темп рухів і інтенсивність виконаннявправ задається ритмом музичного супроводу. У ній використовується комплексрізних засобів, що роблять вплив на організм. Так, серії бігових і стрибковихвправ впливають переважно на серцево-судинну систему, нахили і присідання -і наруховий апарат, методи релаксації і. самонавіяння -і на центральну нервовусистему. Вправи в партері розвивають силу м'язів і рухливість у суглобах,бігові серії -і витривалість, танцювальні -і пластичність і т.д… У залежностівід вибору застосовуваних засобів заняття ритмічною гімнастикою можуть носитипереважно атлетичний, танцювальний, психорегулюючий чи змішаний характер.Характер енергозабезпечення, ступінь посилення функцій подиху і кровообігузалежать від виду вправ.
Серія вправпартерного характеру (у положеннях лежачи, сидячи) робить найбільше стабільнийвплив на систему кровообігу… ЧСС не перевищує 130-і 140 уд/хв, тобто невиходить за межі аеробної зони; споживання кисню збільшується до 1,0--1,5 л/хв;зміст молочної кислоти не перевищує рівня ПАНО і близько 4,1 ммоль/л. Такимчином, робота в партері носить переважно аеробний характер. У серії вправ, виконуваниху положенні коштуючи, локальні вправи для верхніх кінцівок також викликаютьзбільшення ЧСС до 130--140 уд/хв, танцювальні рухи -і до 150--170, а глобальні(нахили, глибокі присідання) -ідо 160--180 уд/хв. Найбільш ефективний вплив наорганізм роблять серії бігових і стрибкових вправ, у яких при визначеному темпіЧСС може досягати 180--200 уд/хв, а споживання кисню — і 2,3 л/хв, щовідповідає 100%МПК. Таким чином, ці серії носять переважно анаеробний характеренергозабезпечення (чи змішаний з перевагою анаеробного компонента); змістлактата в крові до кінця тренування в цьому випадку досягає 7,0 ммоль/л,кисневий борг -і 3,0 л (В.В. Матів, Т.С. Лисицкая, 1985).
У залежності відпідбора серій вправ і темпу рухів заняття ритмічною гімнастикою можуть матиспортивну чи оздоровчу спрямованість. Максимальна стимуляція кровообігу дорівня ЧСС 180--200 уд/хв може використовуватися лише в спортивному тренуваннімолодими здоровими людьми. У цьому випадку вона носить переважно анаеробний характері супроводжується гнобленням аеробних механізмів энерго- забезпечення ізниженням величини МПК. Істотної стимуляції жирового обміну при такомухарактері енертозабезпечення не відбувається; у зв'язку з цим неспостерігаються зменшення маси тіла і нормалізація холестеринового обміну, атакож розвиток загальної витривалості і працездатності.
На заняттяхоздоровчої спрямованості вибір темпу рухів і серій вправ повинний здійснюватисятаким чином, щоб тренування носило в основному аеробний характер (зізбільшенням ЧСС у межах 130--150 уд/хв). Тоді поряд з поліпшенням функційопорно-рухового апарата (збільшенням сили м'язів, рухливості в суглобах,гнучкості) можливо і підвищення рівня загальної витривалості, але в значноменшому ступені, чим при виконанні циклічних вправ.
2.2.3Атлетична гімнастика
Заняттяатлетичною гімнастикою викликають виражені морфофункціональні зміни (переважнонервово-м'язового апарата): гіпертрофію м'язових волокон і збільшенняфізіологічного поперечника м'язів; ріст м'язової маси, сили і силової витривалості.Ці зміни зв'язані в основному з тривалим збільшенням кровотока в працюючихм'язових групах у результаті багаторазового повторення вправ, що поліпшуєтрофіку (харчування) м'язової тканини. Необхідно підкреслити, що ці зміни несприяють підвищенню резервних можливостей апарата кровообігу і — аеробноїпродуктивності організму. Більш того, у результаті значного приросту м'язовоїмаси погіршуються відносні показники найважливіших функціональних систем -іжиттєвий індекс (ЖЕЛ на 1 кг маси тіла) і максимальне споживання кисню (МПК на1 кг). Крім того, збільшення м'язової маси супроводжується ростом жировогокомпонента, збільшенням змісту холестерину в крові і підвищенням артеріальноготиску, що створює сприятливі умови для формування основних факторів ризикусерцево-судинних захворювань.
При спостереженніза 30-літніми чоловіками, протягом двох років займаючихся атлетичноюгімнастикою, було відзначене підвищення артеріального тиску в середньому з121/70 до 130/78 мм рт. ст. (а в 30 % з них--ді 140/80 мм рт.ст.), зниженняжиттєвого індексу (у результаті збільшення маси тіла) з 72 до 67 мол/кг,збільшення ЧСС у спокої з 71 до 74 уд/хв (Ю. М. Данько, 1974). При виконанніфункціональної навантажувальної проби кількість атипічних реакцій нанавантаження збільшилося від 2 до 16 (з 30 обстежених), час відновлення пульсу-і від 2,9 до 3,7 хв. За даними електрокардіографічного дослідження, виявленаперенапруга міокарда в 12 % що займаються.
Крім збільшенням'язової маси, цим негативним змінам сприяють також велика нервова напруга ізатримка подиху при натуживании. При цьому різко підвищується внутрігруднийтиск, зменшується приплив крові до серця, його розміри й ударний обсяг; урезультаті знижується міокардіальний ліжечок і розвивається короткочасна ішеміяміокарда. При тривалих перевантаженнях, що нерідко мають місце в атлетичнійгімнастиці, зазначені зміни можуть придбати необоротний характер (особливо влюдей старше 40 років). От чому нарощування м'язової маси не повинне бутисамоціллю.
Атлетичні вправиможна рекомендувати як засіб загального фізичного розвитку для молодих здоровихчоловіків -і в сполученні з вправами, що сприяють підвищенню аеробнихможливостей і загальної витривалості. Так, наприклад, при сполученні вправ зобтяженнями зі спортивними іграми відзначене підвищення фізичної працездатностіпо тесту PWC170 з 1106 до 1208 кгм/хв, а з біговим тренуванням -і до 1407кгм/хв, тоді як при заняттях «чистим» атлетизмом такого ефекту неспостерігалося (А.Н. Мамытов, 1981). При сполученні силових вправ із плаваннямі бігцем (4 рази в тиждень -і атлетична гімнастика і 2 рази -і тренування навитривалість) поряд з вираженим збільшенням сили і силової витривалостівідзначене збільшення показників тесту PWC170 з 1100 до 1300 кгм/хв і МПК із49,2 до 53,2 мол/кг.
Необхідно такожврахувати, що силові вправи супроводжуються великими перепадами артеріальноготиску, зв'язаними з затримкою подиху і натуживанням. Під час натуживання врезультаті зниження припливу крові до серця і серцевого викиду різко падаєсистолічне і підвищується діастолічний тиск. Відразу ж після закінчення вправ-і внаслідок активного кровонаповнення желудочков серця тиск піднімається до180 мм рт. ст. і більш, а діастолічне різко падає.
Ці негативнізміни можуть бути в значній мірі нейтралізовані при зміні методики тренування(робота з обтяженнями не більш 50 % від максимальної ваги і підйом снаряда уфазі вдиху), що автоматично виключає затримку подиху і натуживання. Данаметодика запропонована фахівцями Болгарії, де атлетична гімнастика широкозастосовується в оздоровчих цілях.
Необхіднокритично віднестися до доцільності її використання обличчями середнього ілітнього віку (з огляду на вікові зміни — серцево-судинної системи і негативнийвплив на фактори ризику). Заняття атлетичною гімнастикою, як уже відзначалося,можуть бути рекомендовані здоровим молодим людям за умови оптимізаціїтренувального процесу і сполучення атлетичних вправ із тренуванням навитривалість (біг і ін.). Люди більш зрілого віку можуть використовувати лишеокремі вправи атлетичного комплексу, спрямовані на зміцнення основних м'язовихгруп (м'язів плечового пояса, спини, черевного преса й ін., як доповнення післятренування на витривалість у циклічних вправах.
2.2.4 Гімнастиказа системою “Хатха-йога”
Незважаючи на тещо ця гімнастика досить популярна в нашій країні, її фізіологічний вплив наорганізм вивчено поки недостатньо. Цілком імовірно, що діапазон її впливу дужеширокий -і внаслідок різноманіття використовуваних засобів.
Хатха-йога -і цескладова частина індійської йоги, що містить у собі систему фізичних вправ,спрямованих на удосконалювання людського тіла і функцій внутрішніх органів.Вона складається зі статичних поз (асан),, дихальних вправ і елементівпсихорегуляції. Вплив на організм асан залежить принаймні від двох факторів:сильного розтягання нервових стовбурів і м'язових рецепторів, посиленнякровотока у визначеному органі (чи органах) у результаті зміни положення тіла.При порушенні рецепторів виникає могутній потік імпульсів у ЦНС, що стимулюєдіяльність відповідних нервових центрів і внутрішніх органів. У позі«ширса-сана» (стійка на голові) збільшується приплив крові доголовного мозку, у позі лотоса -і до органів малого таза. Виконання спеціальнихдихальних вправ (контрольований подих), зв'язаних із затримкою подиху, крімнервово-рефлекторного впливу на організм сприяє збільшенню життєвої ємностілегень і підвищує стійкість організму до гіпоксії. «Сава-сана»(«мертва поза») з повною м'язовою релаксацією і зануренням унапівдрімотний стан використовується для більш швидкого і повного відновленняорганізму після сильних м'язових напруг у статичних позах. Стимуляціявідбудовних процесів і підвищення ефективності відпочинку відбувається завдякизниженню потоку імпульсів від розслаблених м'язів у ЦНС, а також посиленню кровотокув м'язових групах, що працювали.
В останні рокиотримані нові дані про те, що під час релаксації (так само як і в процесім'язової діяльності) у кров виділяються эндорфины, у результаті чогополіпшується настрій і знімається психоемоційна напруга -і найважливіший факторнейтралізації психологічного стресу.
При динамічномуспостереженні за молодими людьми, що займаються по системі«хатха-йога», виявлений ряд позитивних змін в організмі. Так,відзначене зниження ЧСС і артеріального тиску в спокої, збільшення ЖЕЛ (усередньому з 4,3 до 4,8 л), а також збільшення змісту в крові еритроцитів ігемоглобіну і часу затримки подиху. Найбільшою мірою збільшилися показникигнучкості -і з 4,4 до 11,2 див. Помітного підвищення аеробних можливостей ірівня фізичної працездатності не спостерігалося. Тест PWC170 збільшився з 1220до 1260 кгм/хв, а МПК -і з 3,47 до 3,56 л/хв, що статистично недостоверно(Джанарадж, 1980). У дослідженнях останнього років показаний позитивний впливйоги на хворих бронхіальною астмою і гіпертонічною хворобою (контрольованийподих і прийоми психорегуляції), а також відзначається зниження зверненостікрові і підвищення толерантності до фізичних навантажень.
Таким чином,система «хатха-йога» може використовуватися в оздоровчій фізичнійкультурі. Наприклад, успішно застосовуються такі вправи, як черевний і повнийподих йогів, автогенне тренування (яка, власне кажучи, є варіантом«мертвої пози»), деякі вправи на гнучкість. («плуг» і ін.),елементи гігієни тіла і харчування і т.д. Однак гімнастика по системі«хатха-йога», очевидно, не може виступати в якості досить ефективногосамостійного оздоровчого засобу, тому що вона не приводить до підвищенняаеробних можливостей і рівня фізичної працездатності. Населення Індії,незважаючи на масові заняття по системі «хатха-йога», має самі низькіпоказники ПМК у порівнянні з іншими народами. Необхідно також врахувати, щосистему занять, що дає позитивні результати в умовах Індії, не можна механічнопереносити в наше середовище з несприятливою екологічною обстановкою,напруженим темпом життя, дефіцитом вільного часу і відсутністю досвідченихметодистів. Система «хатха-йога» вимагає виконання асан рано ранкомна свіжому повітрі (у парку, лісі, у моря), а після заняття обов'язкова повнарелаксація (розслаблення) хоча б протягом 15--20 хв. Навряд чи все це здійсненов умовах сучасного суспільства.
Описані вищеформи оздоровчої фізичної культури (з використанням ациклічних вправ) несприяють істотному росту функціональних можливостей системи кровообігу і рівняфізичної працездатності, а виходить, не мають вирішального значення як оздоровчіпрограми. Ведуча роль у цьому відношенні належить циклічним вправам, щозабезпечують розвиток аеробних можливостей і загальної витривалості.
Як видно,найбільші показники аеробної потужності мають представники циклічних видівспорту -і лижники, бігуни, велосипедисти. У спортсменів ациклічних видів(гімнастика, важка атлетика, метання) величина МПК не перевищує показники внетренованих чоловіків -і 45 і 42 мол/кг. Підвищення аеробних можливостей ізагальної витривалості (ДУМАЮ є найбільш важливою властивістю всіх циклічнихвправ. Тому вони одержали назву аеробних, чи просто аеробіки (по Куперові).
2.2.5 Аеробіка
Це системафізичних вправ, енергозабезпечення яких здійснюється за рахунок використаннякисню. До аеробного відносяться тільки ті циклічні вправи, у яких бере участьне менш 2/3 м'язової маси тіла. Для досягнення позитивного ефекту тривалістьвиконання аеробних вправ повинна бути не менш 20--30 хв, а інтенсивність -і невище рівня ПАНО. Саме для циклічних вправ, спрямованих на розвиток загальноївитривалості, характерні найважливіші морфофункціональні зміни системкровообігу і подиху: підвищення скорочувальної і «насосної» функціїсерця, поліпшення утилізації міокардом кисню і т.д. Розходження окремих видівциклічних вправ, зв'язані з особливостями структури рухового акта і технікоюйого виконання, не мають принципового значення для досягнення профілактичного йоздоровчого ефекту.
2.2.6Оздоровча хода
У масовійфізичній культурі широко використовується оздоровча (прискорена) ходьба: привідповідній швидкості (до 6,5 км/ч) її інтенсивність може досягати зони режиму,що тренує, (ЧСС 120--130 уд/хв). У США, наприклад, прискореною ходьбою (заданими інституту Геллопа) займається 53 млн американців. За таких умов за 1 чходьби витрачається 300--400 ккал енергії в залежності від маси тіла (приблизно0,7 ккал/кг на 1 км пройденого шляху). Наприклад, людина з масою тіла 70 кг припроходженні 1 км витрачає близько 50 ккал (70ХО.7). При швидкості ходьби 6км/год сумарна витрата енергії складе 300 ккал (50*6). При щоденних заняттяхоздоровчою ходьбою (по 1 ч) сумарну витрату енергії за тиждень складе близько2000 ккал, що забезпечує мінімальний (граничний) тренувальний ефект -і длякомпенсації дефіциту енерговитрат і росту функціональних можливостей організму.
Цепідтверджується результатами дослідження максимальної аеробної продуктивності.Так, через 12 тижнів тренування в оздоровчій ходьбі (по 1 ч 5 разів у тиждень)у випробуваних спостерігалося збільшення МПК на 14 % у порівнянні з вихіднимрівнем. Однак такий тренувальний ефект можливий лише в непідготовленихпочатківців з низьким УФІ. У більш підготовлених фізкультурників оздоровчийефект ходьби знижується, тому що з ростом тренованості інтенсивністьнавантаження стає нижче граничною. Збільшення ж швидкості ходьби більш 6,5км/год важко, тому що супроводжується непропорційним ростом енерговитрат. Отчому при пересуванні зі швидкістю 7 км/год і більш повільно бігти легше, ніжшвидко йти.
Прискорена ходьбав якості самостійного оздоровчого засобу може бути рекомендована лише принаявності протипоказань до бігу (наприклад, на ранніх етапах реабілітації післяперенесеного інфаркту). При відсутності серйозних відхилень у стані здоров'явона може використовуватися лише в якості першого (підготовчого) етапутренування на витривалість у початківців з низькими функціональнимиможливостями. Надалі, у міру росту тренованості, заняття оздоровчою ходьбоюповинні змінюватися біговим тренуванням.
Група ученихВашингтонського університету спостерігала 11 чоловіків і жінок у віці 60--65років, що мають надлишкову масу тіла (у середньому 75,3 кг при росту 161 див) іпорушення холестеринового обміну. На першому етапі тренування протягом 6місяців використовувалися навантаження низької інтенсивності: оздоровча ходьбапри ЧСС, рівної 60 % від максимуму (5 разів у тиждень по 30 хв); після цьогобуло відзначене збільшення МПК на 12 % у порівнянні з вихідним рівнем. Наступні6 місяців інтенсивність занять була збільшена до 80 % від максимальної ЧСС(біг); у результаті МПК збільшилося ще на 18 %, холестерин крові знизився, азміст ЛВП зросло на 14 %.
Цікаві дані прокомбінований вплив на організм тривалої ходьби в сполученні з низькокалорійнимхарчуванням приводять фінські вчені. 13 жінок і 10 чоловіків під час 7-денногопішого переходу перебороли 340 км, проходячи в середньому по 50 км у день (зішвидкістю 3,5 км/ч). Їхній харчовий раціон складався з води, включаючимінеральну, фруктових соків і декількох натуральних продуктів. За цей час масатіла знизився на 7 %, холестерин і тригліцериди крові -і на 30--40 %, зміст ЛВПпідвищилося на 15 %. У вечірнє годинник спостерігалося різке зниження змістуглюкози в крові й інсуліну. Незважаючи на це, працездатність випробуванихзберігалася на досить високому рівні. Автори відзначають, що метаболічнізрушення в організмі були істотно більше, ніж при роздільному використанніходьби і голодування.
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментпроводився на базі ЗОШ №51 міста Миколаєва у період з 4 лютого по 7 березня2008 року.
В експерименті приймалиучасть учні 9х-11х класів. Загалом 167 чоловік.
Наслідкомопитування я вияснив, що з усієї кількості учнів займається спортом або ходитьу спортивні кружки (баскетбол, волейбол) 52 чоловіка (31% учнів) ще 21 учень(12,5% загальної кількості) займається фізичною культурою самостійно (ранковапробіжка, вечірня гімнастика), останні 94 учня (56%) займається фізичноюкультурою тільки на уроці.
Я розподілив їхна три групи. Перша група – спортсмени, друга – ті, що займаються самостійно,третя – ті, що зовсім не займаються позакласними заняттями фізичною культурою.
На початкуексперименту було проведене тестування учнів на швидкість (чалниковий біг),силу (віджимання від полу, підтягування) та гнучкість (нахил вперед у положеннісидячи з прямими ногами).
В результатітестування виявлено, що найбільші показники сили, швидкості та гнучкості булипоказанні першою групою, значно гірше показали результати учні зі второї групи.Третя група показала наднизькі результати (таблиця №1).
Надалі я з учнівдругої і третьої групи набрав охочих зайнятися позакласним заняттям фізичноюкультурою (легка атлетика), що тривали три тижні з 11 лютого по 31 лютого.Всього було проведено 9 тренувань. Таким чином я поділив другу та третю групуна 2А (що почали тренуватися – 8 чоловік) і 2Б (що продовжили займатисясамостійно – 13 чоловік) та 3А (11 чоловік) і 3Б (83 чоловіка).
Після закінченнятренувань було проведено тестування учнів другої та третьої груп на швидкість (чалниковийбіг), силу (віджимання від полу, підтягування) та гнучкість (нахил вперед уположенні сидячи з прямими ногами).
Результатитестування показали, що показники фізичного стану учнів підгруп А були значновищими аніж в учнів підгрупи Б (таблиця №2).
На моментпроведення дослідницької роботи в школі проводилась перевірка в класахвідсутніх за станом здоров’я. За нею, менше всього було хворих в першої групи,найгірший показник в третьої (таблиця №3).
ВИСНОВОК
В умовахсучасного світу з появою пристроїв, що полегшують трудову діяльність(комп'ютер, технічне устаткування) різко скоротилася рухова активність людей упорівнянні з попередніми десятиліттями. Це, в остаточному підсумку, приводитьдо зниження функціональних можливостей людини, а також до різного родузахворюванням.
Інтелектуальнапраця різко знижує працездатність організму. Але і фізична праця,характеризуючи підвищеним фізичним навантаженням, може в деяких випадкахрозглядатися з негативної сторони.
Узагалі, недолікнеобхідних людині енерговитрат приводить до неузгодженості діяльності окремихсистем (м'язової, кістковий, дихальної, серцево-судинної) і організму в ціломуз навколишнім середовищем, а також до зниження імунітету і погіршенню обмінуречовин.
У той же часшкідливі і перевантаження. Поетом і при розумовому, і при фізичній працінеобхідно займатися оздоровчою фізичною культурою, зміцнювати організм.
Фізична культураробить оздоровчий і профілактичний ефект, що є надзвичайно важливим, тому що насьогоднішній день число людей з різними захворюваннями постійно росте.
Фізична культураповинна входити в життя людини з раннього віку і не залишати її до старості.При цьому дуже важливим є момент вибору ступеня навантажень на організм, тутпотрібний індивідуальний підхід. Адже надмірні навантаження на організм людинияк здорового, так і з яким-небудь захворюванням, можуть заподіяти йому шкоди.
Однак, як миможемо бачити за результатами дослідницької роботи, заняття фізичною культуроюна уроці в школі не дає бажаного результату. Показники сили, швидкості ігнучкості тих, хто займається позакласною роботою з фізкультури чи спортомзначно вище, ніж у тих, хто не займається. Те ж саме і зі здоров'ям учнів.Показники здоров'я значно краще в спортсменів, чим у тих, хто займаєтьсяфізичною культурою тільки в школі.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дембо А.Г. «Врачебный контроль вспорте». Москва. Медицина.1988.
2. «Физические тренировки каксредство укрепления здоровья». Обзоры поважнейшим проблемам медицины, Москва.1988.
3. «Медицинские проблемы физическойкультуры». Выпуск 9. Киев. «Здоров’я». 1984.
4. Володько Я.Т. «Нужен ли сердцупокой». Минск. «Полымя». 1985.
5. Анатомия человека: Учебник длятехникумов физической культуры / Під ред. А.А. Гладишевої. — М.: Физкультура испорт, 1977. – 343 с.
6. С.Л. Аксельрод «Спорт и здоровье».
7. Л.А. Лещинский. Берегите здоровье.М., «Физкультура и спорт», 1995.
8. Дёмин Д.Ф. Врачебный контроль призанятиях ФК.
9. Дубровский В.И. Движения дляздоровья // Физкультура и спорт. — 1989.
10. Физиология человека / Под общ.ред. проф., докт. мед. наук Н.В. Зимкина. — М.: Физкультура и спорт, 1970.
11. Теория и методика физическоговоспитания / Под общ. ред. А.Д. Новикова, Л.П. Матвеева. Т.1. — М.: Физкультураи спорт.
12. Физическая культура: Учеб.пособие для студентов сред. спец. учеб. заведений / Н.В. Решетников, Ю.Л.Кислицын. — М., 1988.
13. Физиология человека / Под общ.ред. И.М. Серопегина. — М.: Физкультура и спорт, 1961.
14.Физическая культура студента: Учебник/Под ред. В.И. Ильинича.-М.: Гардарики,1999.
15. Физическая культура: Учебноепособие / Под ред.В.А. Коваленко.- Изд-во АСВ, 2000.
ДодаткИ
Таблиця 1 — Загальніпоказники сили, швидкості та гнучкості учнів
тестування
групи Підтягування (хлопці) / віджимання (дівчата)
Чалниковій біг (3х10м)
Хлопці/дівчата
Гнучкість позвоночника в поясничному відділі
Хлопці/дівчата 1 група 17/28 7,3/8,8 13,4/18,8 2 група 11/12 8,2/9,5 5,4/8,3 3 група 4/5 8,7/10,3 2,7/6,3
Таблиця 2 — Рівень загальних показників сили, швидкості та гнучкості учнів
тестування
групи Підтягування (хлопці) / віджимання (дівчата)
Чалниковій біг (3х10м)
Хлопці/дівчата
Гнучкість позвоночника в поясничному відділі
Хлопці/дівчата 1 група високий високий високий 2 група Середній/нижче середнього Нижче середнього Нижче середнього 3 група Низький Низький низький
Таблиця 3 — Показники сили, швидкості та гнучкості учнів після проведення тренувань
тестування
групи Підтягування (хлопці) / віджимання (дівчата)
Чалниковій біг (3х10м)
Хлопці/дівчата
Гнучкість позвоночника в поясничному відділі
Хлопці/дівчата 2А 13/17 7,6/9,1 6,3/9,2 2Б 10/12 8,3/9,6 5,3/8,2 3А 7/13 8,3/9,6 4,1/7,4 3Б 4/6 8,8/10,5 2,5/6,1 /> /> /> /> /> />
Таблиця 4 — Рівень показників сили, швидкості та гнучкості учнів після проведення тренувань
тестування
групи Підтягування (х.) / віджимання д.)
Чалниковій біг (3х10м)
Хлопці/дівчата Гнучкість позвоночника в поясничному відділі (хлопці/дівчата) 2А Вище середнього Середній Середній 2Б Середній\нижче середнього Ничже середнього Нижче середнього 3А Нижче середнього Нижче середнього Нижче середнього 3Б Низький Низький низький /> /> /> /> />
Таблиця 5 — Рівень захворювання учнів
групи
показники 1 група 2 група 3 група Загальна кількість 7 8 43 % відношення 13% 38% 45%